Державний комітет архівів України

Український науково-дослідний інститут
архівної справи та документознавства

Максимчук Євген Спиридонович

УДК 930.2:341.322.5(477)“1941/1951”(043.3)

Діяльність державних комісій
з розслідування злочинів нацистів

на території України (1941–1951 рр.):
типо-видовий склад та інформаційний потенціал джерельного комплексу

07.00.06 – історіографія, джерелознавство

та спеціальні історичні дисципліни

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Українському науково-дослідному інституті архівної справи та документознавства Державного комітету архівів України

Науковий керівник доктор історичних наук, професор

МАТЯШ Ірина Борисівна,

Український науково-дослідний інститут

архівної справи та документознавства,

директор

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

ПИРІГ Руслан Якович,

Інститут історії України НАН України,

головний науковий співробітник

кандидат історичних наук

МАКОВСЬКА Наталія Василівна,

Центральний державний архів вищих органів

влади і управління України,

директор

Захист відбудеться 4 липня 2007 р. о 10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.864.01 в Українському науково-дослідному інституті архівної справи та документознавства: Київ, 03110, вул. Солом’янська, 24.

Із дисертацією можна ознайомитися у Державній науковій архівній бібліотеці: Київ, 03110, вул. Солом’янська, 24.

Автореферат розіслано ___ червня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук С. Л. Зворський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Прагнення українських науковців до
об’єктивної оцінки та переосмислення визначальних подій такого складного історичного періоду як Друга світова війна пов’язане з необхідністю виявлення, вивчення і залучення до наукового обігу інформації архівних документів, які за радянського часу залишалися поза увагою дослідників. У цю війну, яка велася з порушенням всіх законів та звичаїв ведення війни і всяких політичних прав по відношенню до мирного населення, було втягнуто 61 державу з населенням 1700 млн. чоловік – 80% населення всього світу. Найважчий тягар війни з нацистами випав на долю народів, які мешкали на території колишнього СРСР. Злочини нацистів проти людства не могли залишатися без покарання. Завдання щодо розслідування цих злочинів належали до компетенції Надзвичайної державної комісії зі встановлення і розслідування злодіянь німецько-фашистських загарбників та їхніх спільників і заподіяних ними збитків громадянам, колгоспам, громадським організаціям, державним підприємствам СРСР (далі – НДК). Документи, що утворилися в діяльності НДК, складають особливий щодо репрезентативності та змісту масив джерел. До сьогодні цей джерельний комплекс не був предметом спеціального дослідження. Не досліджувалася, зокрема, і його джерельна інформація про діяльність НДК на території УРСР та Української республіканської комісії з обліку збитків та злодіянь, завданих німецько-фашистськими загарбниками (далі – УРК).

Таким чином, актуальність дисертаційного дослідження визначається потребою вивчення інформаційного потенціалу комплексу джерел з історії створення та діяльності НДК на території УРСР, у тому числі актів місцевих осередків сприяння НДК, протоколів допитів свідків, заяв і листів до НДК громадян та реконструкція на його підставі організаційно-правових засад, основних напрямків та особливостей роботи НДК. Під поняттям “інформаційний потенціал” ми розумі-ємо здатність джерельної інформації, акумульованої в джерелі/джерельному комплексі адекватно і повноцінно забезпечувати вирішення наукових завдань з конкретної проблеми. Актуальність дослідження обумовлена також необхідністю справедливого вирішення проблеми компенсаційних виплат громадянам України, які постраждали від нацистських переслідувань у роки Другої світової війни.

Зв’язок дисертаційної роботи з науковими програмами, темами. Тема розроблялася згідно з планом науково-дослідної роботи Українського науково-дослід-ного інституту архівної справи та документознавства (далі – УНДІАСД; поз. 1.1. Загальні методологічні та теоретичні дослідження, історія архівної справи) та планом науково-пошукової роботи науково-аналітичної групи з проблем “нацистського золота” Українського національного фонду (далі – УНФ) “Взаєморозу-міння і примирення” (1998–2000) з виявлення та аналізу комплексів архівних документів, що стосуються окупаційної політики на території України, знищення мирного населення, завдання матеріальних і моральних збитків юридичним і фізичним особам.

Стан наукової розробки проблеми. Спеціальні комплексні дослідження, у яких розглядалася б діяльність НДК, УРК та місцевих осередків сприяння НДК, форми і методи їхньої роботи в українській історіографії радянського періоду практично відсутні. Особливість відображення діяльності НДК на території України, УРК та місцевих осередків сприяння НДК в українській та зарубіжній (зокрема, російській) історіографії полягає в тому, що результати їхньої пошукової та аналітичної роботи (статистичні відомості та кількісні характеристики збитків і злочинів та ін.) використовувалися і використовуються під час висвітлення проблем Другої світової війни. Детально історіографію зазначеної проблеми розглянуто в розділі 1.

Об’єктом дослідження є діяльність НДК на території України та УРК, відображена в історичних та історіографічних джерелах.

Предметом дисертаційного дослідження є процес формування інформаційного потенціалу та структури джерельного комплексу, пов’язаного з основними тенденціями діяльності НДК на території України та УРК.

Хронологічні межі дослідження відповідають датам виникненням ідеї щодо створення комісії з рослідування злочинів нацистів та припинення роботи останнього осередку cприяння НДК на території України. Безпосередньо діяльність НДК відбувалася впродовж 1942–1946 рр., тоді як її осередки продовжували існувати довше. Підготовча робота зі створення комісії розпочалася у 1941 р., а припинила свою діяльність Надзвичайна державна комісія згідно із розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 9 червня 1951 р.

Географічні межі дослідження визначені територією України в межах її сучасних державних кордонів, тому до дослідження залучено документи Державного архіву м. Севастополя і Державного архіву Закарпатської області.

Мета дослідження полягає у всебічному дослідженні архівної інформації, що міститься в джерельному комплексі, пов’язаному з діяльністю НДК, УРК і місцевих осередків сприяння НДК, та реконструкції на підставі цієї інформації процесу створення та діяльності НДК і УРК.

До головних завдань дисертаційного дослідження належать такі: –

з’ясувати ступінь висвітлення питань про створення та діяльність НДК і УРК в українській та зарубіжній історіографії;–

виявити масив історичних джерел, які містять інформацію про створення та діяльність НДК і УРК, проаналізувати його типо-видовий склад;–

здійснити аналіз інформаційного потенціалу виявленого джерельного ком-плексу; –

визначити основні типи і види документів, що утворювалися в діяльності НДК і УРК, та з’ясувати їх джерельну цінність;

– здійснити наукову реконструкцію процесу створення та діяльності НДК і УРК;–

охарактеризувати підготовлені УРК документальні видання;–

визначити перспективи використання джерельної інформації з питань створення та діяльності НДК на території України та УРК у вирішенні проблеми компенса-ційних виплат громадянам України, які постраждали від нацистських переслідувань у роки Другої світової війни.

Методологічну основу дисертації склали прин-ци-пи іс-то-ри-з-му, об’-єк-ти-в-но-с-ті, все-бі-ч-но-с-ті. Націленість принципу історизму на використання репрезентативного кола джерел з урахуванням обставин їх створення та розгляду фактів у їхньому взаємозв’язку та причинно-наслідковій взаємозумовленості, вивчення подій, явищ і процесів у розвитку, визначили завдання здійсненої у процесі дослідження архів-ної та бібліографічної евристики як виявлення максимально повного комплексу джерел з вивчення історії створення та діяльності НДК на території України та УРК. Дисертант послуговувався як за-га-ль-нонауковими (історичний, логічний, абстрагування, системно-структурний, аналізу і синтезу), так і спеціально-науковими (порівняльний, статистичний) методами. Пріоритет надавався проблемному методу в поєднанні з хронологічним у процесі систематизації джерел та результатів дослідження. Історіографічний аналіз і синтез сприяв дослідженню історіографії проблеми, з’ясуванню її специфіки. Поєднання методу проблемної хронологізації та спеціальних методів дже-ре-ло-з-нав-с-т-ва (кла-си-фі-ка-ції і кри-ти-ки дже-рел, на-у-ко-вої ев-ри-с-ти-ки) дозволило на підставі виявленого комплексу джерел реконструювати процес створення НДК і УРК та охарактеризувати інформаційний потенціал джерельної бази.

Джерельна база дослідження. Структура джерельної бази зумовлена специфікою об’єкта і предмета дослідження. З метою виявлення якнайповнішого масиву архівних документів, інформація яких дає підстави для з’ясування інформаційного потенціалу джерельної бази дослідження діяльності НДК та УРК, дисертантом проведено евристичну роботу в таких архівних установах України та Російської Федерації: Центральному державному архіві вищих органів влади та управління (далі – ЦДАВО) України (ф. 3538 – Українська республіканська комі-сія з обліку збитків та злодіянь, завданих німецько-фашистськими загарбниками; ф. 2 – Рада Міністрів УРСР; ф. 4620 – Колекція документів з історії Великої Вітчизняної війни; ф. 337 – Державна планова комісія при РНК УРСР; ф. 5118 – Управління з повернення устаткування, майна і цінностей при Раді Міністрів УРСР;
ф. 582 – Cтатистичне управління Української РСР; ф. 26 – Народний комісаріат комунального господарства УРСР); Центральному державному архіві громадських об’єднань (далі – ЦДАГО) України (ф. 1 – Центральний Комітет Компартії України; ф. 166. – Комісія з історії Великої Вітчизняної війни при Академії наук УРСР; ф. 57 – Колекція документів з історії Комуністичної партії України (1870–1945); Держархіві м. Києва (ф. Р-1265 – Київська міська та обласна комісія сприяння Надзвичайній державній комісії зі встановлення і розслідування злодіянь німецько-фашистських загарбників та їхніх спільників і завданих ними збитків громадянам, колективним господарствам (колгоспам), громадським організаціям, державним підприємствам і установам СРСР); Центральному державному кінофотофоноархіві (далі – ЦДКФФА) України ім. Г. Пшеничного (26 од. обл.); Держархіві м. Севастополя (ф. Р-430 тч. – Виконавчий комітет Балаклавської ра-йонної Ради депутатів трудящих; ф. Р-45 тч. – Управління житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Севастопольської міської Ради народних депутатів, м. Севастополь; ф. Р-79 тч. – Севастопольська міська Рада народних депутатів, м. Севастополь Кримської АРСР); Держархіві Закарпатської області
(ф. Р-14. – Президія Народної Ради Закарпатської України, м. Ужгород; ф. Р-125 – Виконавчий комітет Міжгірської районної Ради народних депутатів, м. Міжгір’я; ф. П-3223 – Партійний архів Закарпатського обкому Компартії України); Держархіві Тернопільської області (ф. П-319 – Партійний архів Тернопільського обкому Компартії України); Державному архіві Російської Федерації (далі – ДАРФ) – ф. Р-7021 – Надзвичайна державна комісія зі встановлення та розслідування злодіянь німецько-фашистських загарбників та їхніх спільників і завданих ними збитків громадянам, колективним господарствам (колгоспам), громадським органі-заціям, державним підприємствам і установам СРСР (НДК), а також у Національній бібліотеці України ім. В. І. Вернадського, Державній історичній бібліотеці України, Державній науковій архівній бібліотеці. Виявлений комплекс писемних документів є репрезентативним і дозволяє здійснити реконструкцію діяльності НДК на території УРСР та УРК. Детально структуру та зміст джерельної бази розглянуто в параграфі 2 розділу 1.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що в дисертації вперше в українській історіографії досліджено інформаційний потенціал джерельного комплексу, що акумулює інформацію про процес створення та основні напрями діяльності, форми роботи, персональний склад НДК і УРК. На підставі виявленого й залученого (у більшості випадків уперше) до наукового обігу значного масиву раніше невідомих документів визначено їх типо-видовий склад, реконструйовано діяльність НДК упродовж 1941–1946 рр. Аналіз архівних документів, пов’язаних із діяльністю НДК та УРК дозволив дисертантові по-новому оцінити результати їхньої пошукової роботи. В дисертації вперше досліджено діяльність Управління державними архівами НКВС УРСР з розслідування злочинів нацистів, його співпрацю з НДК та УРК, з’ясовано специфіку документальних збірників відповідної тематики, підготовлених архівістами, проаналізовано дипломатичні документи з питань з’ясування злочинів нацистів на території України, показано персональний внесок членів комісій в розслідування злочинів проти людяності, у додатках – наведено фотодокументи, які вперше залучено до наукового обігу.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що одержані результати збагачують знання з джерелознавства та історіографії Другої світової війни, а також історії архівної справи 1940-х рр. Фактичний матеріал і висновки дослідження можуть бути використані в інтегральному вивченні української історіографії та джерелознавства, в навчальних посібниках для студентів та практичній діяльності УНФ “Взаєморозуміння і примирення” щодо справедливого вирішення проблеми компенсаційних виплат громадянам України, які постраждали від нацист-ських переслідувань у роки Другої світової війни.

Особистий внесок здобувача. Викладені положення та висновки належать дисертантові одноосібно і зводяться до здійсненого вперше в українській історіографії комплексного дослідження інформаційного потенціалу джерельного комплексу, що акумулює інформацію про процес створення та основні напрями діяльності, форми роботи НДК, УРК та місцевих осередків сприяння НДК.

Апробація роботи відбувалася на двох наукових конференціях, у тому числі міжнародних: “Над Дніпром, Віслою і Рейном. Німеччина, Польща і Україна в системі міжнародних та міжнаціональних відносин Центральної і Східної Європи (XI– XX ст.)” (Київ–Чернігів, 2006); “На посвяту 110-ї річниці Чернігівської губерн-ської вченої комісії” (Чернігів, 2006) та Восьмих джерелознавчих читаннях до
140-річчя від дня народження М. С. Грушевського Київ-ського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, 2006), а також на засіданнях науково-методичного семінару УНДІАСД.

Публікації. Основні результати дослідження відображено у трьох публікаціях загальним обсягом понад 2,5 друк. арк. у виданнях, затверджених переліками ВАК України.

Структура роботи зумовлена метою й завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів (шести параграфів), висновків, списку використаних джерел та літератури (269 позицій) і чотирьох додатків. Загальний обсяг дисертації 224 сторінки, у тому числі 171 сторінка основного тексту.

ОСНОВНА ЧАСТИНА

Розділ 1 “Історіографія і джерельна база дослідження” містить два параграфи. У першому  параграфі “Історіографія проблеми” проаналізовано праці українських і зарубіжних науковців, присвячені переважно питанням Другої світової війни, що містять інформацію про НДК, УРК та місцеві осередки сприяння НДК. Умовно у рамках історіографічного огляду розглядається праця спеціального представника НДК на Нюрнберзькому процесі С.  Кузьміна1, де вперше було детально відтворено процес розслідування нацистських злодіянь у роботі НДК, республіканських, міських, обласних, районних комісій та надання їх матеріалів Міжнародному військовому трибуналу і оприлюднено зібрані в ході роботи НДК статистичні відомості.

Найчисельнішу групу складають праці, в яких використано відомості про діяльність НДК. Це переважно дослідження історії Другої світової війни як радянського, так і пострадянського періоду в українській та російській історіо-графії. На прикладі цієї групи праць чітко простежуються відмінності у застосуванні методологічних засад. Перші згадки про роботу НДК у контексті історії Другої світової війни в межах ідеологічної парадигми, розуміння історіографічного чинника як засобу політико-ідеологічного впливу на формування свідомості народних мас, містять збірники статей “Документы обвиняют: Сб. документов о чудовищных преступлениях немецко-фашистских захватчиков на советской территории”2, “Историография Великой Отечественной войны”3, праця
Н. Полянського4. Питання, пов’язані з окупаційним режимом і втратами від дій загарбників, знайшли висвітлення у фундаментальних працях радянської доби з історії Другої світової війни5, монографії О. Мерцалова6; певні відомості про НДК містять енциклопедичні довідники7. У більшості з цих праць використано документи, зібрані НДК, республіканськими та обласними комісіями, однак зосіб-на їх діяльність практично не розглядалася. Умови життя населення на окупованій території, брутальне порушення усталеного укладу його життя, запровадження насильницької системи примусової праці, знищення і пограбування культурних цінностей українського народу з використанням документів НДК висвітлює у своїх працях М. Коваль8. Загальною особливістю всіх праць радянського періоду, в яких згадується про діяльність НДК або використовуються її матеріали, є заанґажований підхід до оцінок подій Другої світової війни, критика “немарксистських” теорій в історіографії.

Максимальне наближення до об’єктивних оцінок подій 1941–1945 рр., вільних від ідеологічних кліше та стереотипів минулого, притаманне українській історіографії після 1991 р. Підстави для нових поглядів і оцінок зумовили якісне оновлення й помітне розширення джерельної бази після відновлення державної незалежності України.

Спроби відійти від традиційних ідеологічних схем здійснено в дисертаційних дослідженнях сучасних науковців: І. Дацківа9, Т. Себти10, М. Дубик11, Ф. Винокурової12, С. Гальчака13, П. Рекотова14, в яких використано матеріали НДК, республі-канської і обласних комісій сприяння НДК. Спеціально дослідженню діяльності НДК присвячено праці Є. Максимчука15. Дані з офіційних повідомлень та актів НДК про втрати, яких зазнала у війні Україна, використано у підсумковому томі історико-меморіального видання “Книга пам’яті України“ – “Безсмертя”16.

Розглянуто також праці західних істориків: Ш. Датнера17, Н. Мюллера18,
П. Кеннеді Грімстед19, Г. Алі20, які репрезентували альтернативний у порівнянні з ідеологічно заанґажованими оцінками радянської історіографії підхід до вивчення проблеми людських і матеріальних втрат СРСР у Другій світовій війні.

На підставі аналізу праць, присвячених історії Другої світової війни на території України, зроблено висновок про те, що визначальною рисою радянського етапу є ідеологічна заанґажованість, тоді як дослідження українських істориків, виконанні у 1991–2006 рр., спрямовані на переосмислення ідеологічних кліше на підставі розсекреченої в останні роки архівної інформації.

У параграфі 2 “Джерельна база” проаналізовано джерельну базу дослідження, що складається з сукупності різноманітних типів та видів джерел, які акумулюють інформацію про причини створення, основні напрями та результати діяльності, форми і методи роботи НДК, персональний внесок її членів у з’ясування збитків, завданих нацистськими окупантами. Зазначено, що основними складовими джерельної бази дослідження є джерела писемні (актові та діловодні документи, статистичні джерела, документи громадських об’єднань і політичних партій, періодична преса, джерела особового походження), зображальні, бібліо-графічні та історіографічні, серед яких виокремлено опубліковані та неопубліковані. До перших з них належать законодавчі акти та інші нормативні документи, які слід розглядати в комплексі з директивними документами ВКП(б), яка здійснювала контроль за діяльністю комісій. Наголошено, що підпорядкованість УРК центральній комісії зумовила наявність документів з таємною інформацією.

Особливістю документальних збірників 1940–1980-х рр. є те-н-де-н-цій-ні-с-ть у до-бо-рі до-ку-ме-н-тів, чітко окреслена ідеологічна спрямованість документів, інформація яких висвітлює події Другої світової війни. Збірники були підготовлені майже у всіх областях України із залученням матеріалів діяльності НДК та осередків сприяння НДК. За участю архівістів вийшов збірник “Історія застерігає”21, де опубліковано трофейні таємні документи нацистського керів-ництва, командування вермахту, каральних органів рейху, окупацій-ної адмі-ністрації про масове винищення мирних громадян та військовополонених, примусове вивезення молоді на каторжні роботи до Німеччини.

Нові підходи до системи відбору документів притаманні збірникам документів 1990-х – початку 2000-х рр., котрі сприяють неуперед-женій інтерпретації історії Другої світової війни, зокрема діяльності НДК. Особливо цінним є 1-й том довідника “Архіви окупації 1941–1944” (упоряд. Н. Маковська)22 , в якому уперше опубліковано інформацію про так звані “окупаційні фонди”, у складі яких зосереджено документи центральних та місцевих органів влади й управління, військових структур, адміністративно-судових, каральних органів, а також підприємств, установ, організацій, що діяли на окупованій території України. По кожному архіву виділено також фонди радянських комісій та установ, що проводили розслідування злочинів нацистських окупантів, встановлення заподіяних ними збитків, дослід-жували історію Великої Вітчизняної війни. Документи УРК уперше широко представлено у виданні Г. Боряка, М. Дубик, Н. Маковської23, де окреслено перспективи пошуків документів для визначення й обґрунтування претензій України на частку нерозділених нацистських активів, як держави, що найбільше постраждала під час Другої світової війни, та опрацьовано джерела з цієї проблеми.

По-ряд із опублікованими до-ку-ме-н-та-ми для ком-пле-к-с-но-го до-слі-джен-ня діяльності НДК на території України, республіканської та обласних комісій доведено цінність таких джерел, як офіційні періодичні видання (газети “Правда Украины”, “Красная звезда”, “Красный флот”, “Сталинский сокол”, “За честь Родины”, “Суворовский натиск” та ін.; журнал “Большевик” тощо). Попри пріоритетну для того часу ідеологічно-пропагандистську функцію, газети як синхронне джерело оперативно відтворювали результати розслідування злочинів нацистів.

Найвагомішу складову джерельної бази дослідження становлять архівні документи, що відклалися в державних архівах України та Російської Федерації. Всебічно проаналізовано документи ДАРФ (ф. Р-7021 “Чрезвычайная государственная комиссия по установлению и расследованию злодеяний немецко-фашист-ских захватчиков и их сообщников и причиненного ими ущерба гражданам, коллективным хозяйствам (колхозам), общественным организациям, государственным предприятиям и учреждениям СССР (ЧГК)”, у складі якого міститься 54 тис. зведених актів про злодіяння та збитки нацистських загарбників та понад
250 тис. протоколів опитувань свідків та особистих заяв, близько 200 тис. опитувальних листів із розслідування злодіянь нацистських загарбників. У ЦДАВО України проаналізовано фонд Української республіканської комісії з обліку збитків та злодіянь, завданих німецько-фашистськими загарбниками (ф. ), що складається з 89 од. зб. за 1943–1945 рр., документи якого містять інформацію про роботу міських, обласних та районних комісій. Не менш важливі ф. 4620 “Колекція документів з історії Великої Вітчизняної війни” та ф. 5118 “Управління з повернення обладнання, майна і цінностей при Раді Міністрів УРСР”, де відклалися документи про утворення НДК та її місцевих осередків, дипломатичні документи; постанови, накази, звіти, листування, інвентаризаційні відомості, приймально-здавальні акти, описи про вивезення з Німеччини в рамках репарацій художніх колекцій музеїв, обладнання заводів, фабрик, друкарень.

У ЦДАГО України вивчено ф. 1 (ЦК КПУ), адже саме цей орган контролював встановлення та розслідування злочинів гітлерівців і збитків, заподіяних ними народному господарству і населенню України під час тимчасової окупації її території. У фонді відклалися директиви РНК, НДК про організацію роботи Комісії; доповідні записки, інформації, зведені дані, акти обласних, міських, районних комі-тетів КП(б)У про окупаційний режим у регіонах, масові знищення нацистами мирних громадян та військовополонених; катування громадян у концтаборах, тюрмах, гетто; знищення та руйнування населених пунктів; примусове вивезення на каторжні роботи до Німеччини; зведення про злочини та збитки по УРСР та ін. Аналогічні документи відклалися також у матеріалах Комісії з історії Великої Вітчизняної війни при Академії наук УРСР (ф. 166) та Колекції документів з історії Комуністичної партії України (ф. 57).

Інформативною насиченістю, великим обсягом і різноманітним складом вирізняється документальний масив, що зберігається в місцевих архівах. Це фонди обласних комісій сприяння НДК і колекції документів.

На візуальному рівні злочини нацистів зафіксовані у фотодокументах, які є окремим видом зображальних джерел. Їх особливість полягає у вибірковості, зумовленій наявністю спеціальної техніки та завданнями фотографів. Частина таких документів є складовою трофейної хроніки. Так, у ЦДКФФА України
ім. Г. Пшеничного відклалися фотодокументи, які висвітлюють діяльність НДК, УРК, Житомирської обласної комісії зі встановлення збитків, заподіяних нацистами, Комісії Кіровської районної Ради м. Києва з розслідування злочинів та ін.

Цінним джерелом у дослідженні діяльності НДК, обласних, міських, районних комісій сприяння НДК є міжархівні довідники, путівники по фондах архівів та анотовані реєстри описів, які містять архівну інформацію другого рівня.

Зроблено висновок, що наявна джерельна база є достатньо репрезентативною і в своїй сукупності дозволяє здійснити реконструкцію діяльності НДК.

У розділі 2 “Історичні джерела до історії створення та діяльності НДК на території Української РСР: склад та інформаційна цінність” у першому параграфі “Відображення історії створення НДК та організаційно-правових і методичних засад її діяльності на території Української РСР у писемних джерелах” наголошено, що неактуалізована частина інформації джерельної бази дає підстави для з’ясування причин, завдань та історії створення НДК, а також організаційно-правових і методичних засад її діяльності на території УРСР. Зокрема, базову інформацію містить епістолярій. Першу згадку про потребу організації у Москві інтернаціональної слідчої комісії у складі відомих громадських діячів різних політичних поглядів, з метою обліку і розслідувань злодіянь нацистів зафіксовано на підставі листа акад. П. Капиці до Й. Сталіна від 8 жовтня 1941 р. Важливе значення щодо реконструкції процесу створення НДК мають дипло-матичні документи : декларація про покарання гітлерівців та їх співучасників за їхні злочини, прийнята 13 січня 1942 р. представниками урядів країн, окупованих Німеччиною – Бельгії, Чехословаччини, Франції, Греції, Люксембурга, Голландії, Норвегії, Польщі і Югославії та колективна нота, що зберігаються у ЦДАВО України (ф. 4620). З’ясовано, що процес створення спеціальної комісії відтворюють законодавчі акти і директивні документи, зокрема Указ Президії Верховної Ради СРСР від 2 листопада 1942 р. Зазначено, що свідченням створення комісії в тоталітарному суспільстві стало те, що до її складу, попри пропозицію акад. П. Капиці, не було залучено жодного іноземного вченого чи громадського діяча, та й самого вченого. Головою комісії було призначено секретаря ВЦСПС М. Шверника, членами – академіків М. Бурденка, Б. Веденєєва, Т. Лисенка, Є. Тарле, І. Трайніна, льотчицю В. Гризодубову, партійного діяча А. Жданова, письменника О. Толстого, митрополита Київського і Галицького Ніколая. 

За архівними документами реконструйовано завдання НДК: повний облік злочинів нацистів та завданих ними збитків радянській державі та її громадянам, встановлення осіб нацистських злочинців з метою передавання їх надалі до суду та суворого покарання; об’єднання та узгодження роботи, яка вже проводилася державними органами в цій царині. Зазначений Указ (п. 2) визначав зміст і форму актів збитків – основного виду документів, які мали складати комісії.

Визначальне значення у подальшій діяльності НДК мали її установчі документи. Згідно з Положенням про НДК, затвердженим 16 березня 1943 р., Комісія мала збирати документальні відомості, перевіряти їх і в міру необхідності публікувати матеріали про злочини нацистів та матеріальні збитки, видавати розпорядження та інструкції з питань, що входять до компетенції комісії. В республіках і областях передбачалося створення місцевих комісій для сприяння НДК у розслі-дуванні злочинів нацистів, які діяли у тісній взаємодії та під керівництвом НДК. З’ясовано, що на початок 1944 р. діяло 19 обласних і республіканських комісій.

Структура НДК включала секретаріат і 8 відділів: з обліку злочинів проти громадян СРСР; з обліку збитків, завданих колгоспам і радгоспам; з обліку збитків, завданих промисловості, транспорту, зв’язку та комунальному господарству;
з обліку збитків, завданих кооперативним, профспілковим та іншим громад-ським організаціям; з обліку збитків, завданих культурним, науковим і лікувальним закладам, спорудам, обладнанню та предметам релігійних культів; з обліку збитків, завданих радянським громадянам; інспекторський та відділ для зведення даних,
а також архів комісії. 3 квітня 1942 р. було затверджено штат комісії у кількості
116 осіб та кошторис в сумі 2 млн. 669 тис. руб.

Цінним джерелом щодо з’ясування форм і методів роботи НДК є розроблені з перших днів її діяльності інструкції про порядок розслідування злочинів та встановлення збитків, форми актів та цінники, згідно з якими мали проводитися обрахунки збитків. Порядок проведення розслідувань республіканськими, обласними та крайовими комісіями визначався прийнятою 31 травня 1943 р. інструкцією, а у районах, де ще не відновлено роботу місцевих органів влади – командним складом частин Червоної Армії за участі військових медиків. До сприяння роботі НДК у збиранні матеріалів про злочини нацистів на окупованих територіях залучалася місцева громадськість.

Акти мали складатися у відповідності з інструкціями безпосередньо на місцях скоєння злочинів у місячний термін після звільнення радянських територій і відображати найбільш точно скоєні злочини – насильства, звірства, пограбування, руйнування та інші злочинні дії. Акти складалися на підставі заяв громадян, опитування потерпілих, свідків, медичних експертиз та огляду місця скоєння злочину. До актів додавалися всі документи та матеріали, що мали відношення до конкретного факту: протоколи опитування громадян, заяви, висновки медичних експертів, фотознімки, листи радянських громадян, вивезених до Німеччини, німецькі документи тощо. Загалом НДК розглянула 54 тис. актів і понад 250 тис. протоколів опитувань свідків і заяв громадян про злодіяння фашистів. За даними цих документів збитки, завдані Українській РСР, складали 285 млрд. руб. (у цінах на 1941 р.). Наголошено, що особлива важливість матеріалів НДК відзначалася в стенограмі Нюрнберзького процесу.

Писемні джерела, що є підставою для відтворення процесу створення та напрямів і форм діяльності НДК на території України, за походженням поділяються на документи вищих органів влади, державних і дипломатичних установ, громадських організацій, особового походження. За формою документів виокремлено законодавчі та інші нормативні акти, дипломатичні документи (ноти і декларації), розпорядчу та планово-звітну документацію, епістолярій та спогади.

У параграфі 2 “Писемні джерела до вивчення передумов і чинників ство-рення Української республіканської комісії з обліку збитків та злочинів, завданих німецько-фашистськими загарбниками: характеристика інфор-маційного потенціалу” проаналізовано писемні джерела до вивчення передумов і чинників створення УРК. Зазначено, що основне завдання УРК, полягало у всебічному сприянні НДК – збиранні та опрацюванні відомостей про злочини нацистів та заподіяні ними збитки. Процес створення УРК відображено в директивних документах КП(б)У.

Загальну характеристику стану народного господарства країни, зруйнованого ворожою окупацією та конкретні пропозиції щодо організації роботи з обліку збитків і втрат на місцях в усіх галузях народного господарства містили доповідні записки, підготовлені створеною спеціальною групою під керівництвом
акад. М. Птухи при Інституті економіки АН УРСР у березні – квітні 1943 р. Міркування та пропозиції групи мали практичне значення, оскільки лягли в основу розроблених комісією директив, інструкцій та розпоряджень щодо обліку втрат і збитків, нанесених нацистами державним підприємствам і громадським установам, а також окремим громадянам.

Досліджено, що згідно з рішенням ЦК КП(б)У у травні 1943 р. було створено робочу групу із звільнених працівників партійних та радянських установ на чолі із заступником голови Держплану при РНК УРСР П. Рудницьким. Група розіслала інструкції НДК в Харківську, Ворошиловградську та інші області Лівобережної України, провела наради в названих областях з питань обліку збитків та злочинів і розпочала приймання документів від обласних комісій. Після звільнення основної частини Лівобережної України група фактично перестала існувати.

Цінним джерелом з вивчення діяльності УРК є офіційні документи РНК УРСР. Проаналізовано, зокрема, постанову РНК про утворення робочої групи при Управлінні державними архівами НКВС УРСР для збирання та опрацювання матеріалів зі встановлення та розслідування злочинів нацистів, а також для надання практичної допомоги місцевим комісіям у проведенні такої роботи. З’ясовано, що робота виконавців зводилася переважно до приймання матеріалів з областей, перевіряння правильності їх оформлення у відповідності до інструкцій НДК, складання довідок про завдані збитки та надсилання матеріалів до Москви. Офіційне листування робочої групи відтворює початок підготовки архівістами серії документальних видань про зруйнування міст і сіл, промисловості і сільського господарства, культурної спадщини, пограбування населення та вивезення пограбованого до рейху, про організоване вивезення населення України на каторгу до Німеччини.

Те, що робота велася лише при Управлінні державними архівами НКВС УРСР, викликало обурення О. Корнійчука, на той час наркома закордонних справ УРСР, який вважав, що республіканські організації самоусунулися від роботи з обліку збитків, яка має важливе державне значення, оскільки результати цієї праці можуть і повинні бути використані при виробленні репараційних вимог, а також з пропагандистською метою як в СРСР, так і за його межами. Офіційні документи органів управління в окремих галузях життєдіяльності суспільства містять джерельну інформацію щодо галузевих напрямів розслідування злочинів нацистів. Наркомати розпочали роботу, створивши відомчі комісії з обліку збитків, завданих підпорядкованим установам, організаціям і підприємствам.

Згідно з Постановою РНК УРСР “Про розроблення звіту по підсумках збитків, завданих народному господарству УРСР німецько-фашистськими загарбниками” (березень 1945 р.) при Управлінні справами РНК УРСР було створено оперативно-редакційну групу з числа представників наркоматів на чолі з Головою Держплану УРСР В. Валуєвим. На групу покладалися обов’язки розроблення та складання огляду стану народного господарства УРСР до початку війни (за даними 1939–1940 рр.); узагальнення спільно з НДК і УРК відомостей, які є в її розпорядженні, про збитки, завдані народному господарству УРСР; розроблення та підготовку матеріалів за претензіями УРСР до країн-учасниць нацистського блоку за завдані збитки та скоєні злочини в період окупації території УРСР.

Наприкінці 1945 р. УРК у повній відповідності з інструкціями НДК завершила свою роботу і надіслала до НДК підсумковий звіт. На підставі актів, складених у колгоспах, громадських організаціях, державних підприємствах і установах, УРК було встановлено, що на тимчасово окупованій території УРСР нацисти вбили, стратили і закатували 4496547 громадян, у тому числі 3178084 мирних мешканців – чоловіків, жінок і дітей та 1318463 радянських військовополонених, 2023112 громадян примусово вивезли на непосильні роботи до Німеччини; зруйнували і спалили 714 міст і понад 28 тис. сіл, спалили і зруйнували понад 2 млн. будинків, залишили без житла близько 10 млн. чоловік. Загарбники завдали майнових збитків громадянам і народному господарству УРСР у сумі 285,0 млрд. руб. в державних цінах 1941 р. Ці та інші наведені Комісією цифри не вичерпували всіх збитків, завданих нацистами Українській РСР. Вони охоплювали тільки втрати від прямих збитків і знищеного майна громадян, колгоспів, громадських організацій, державних підприємств і установ.

Таким чином, у центральних та обласних державних архівах України міститься репрезентативний комплекс джерел, який дозволяє дослідити не лише процес створення і діяльності УРК та її комісій, а й простежити результати їхньої діяльності. Основу цього джерельного комплексу склали документи, які утворилися в діяльності комісій та такі, що регламентували її діяльність: постанови, інструкції, протоколи, звіти, акти збитків, у тому числі фінансові документи. Важливою складовою джерельного комплексу, який містить інформацію про діяльність УРК та її місцеві відділення є такий елемент його структури, як таємна документація, котра свідчить про тотальний (насамперед – партійний) контроль за діяльністю Комісії.

У розділі 3 “Архівні документи, пов’язані з діяльністю місцевих осередків сприяння НДК: джерелознавчий аналіз”, у першому параграфі “Джерела до вивчення діяльності місцевих осередків сприяння НДК: типо-видовий склад та інформаційна цінність” проаналізовано джерельну інформацію, що міститься в документах, утворених у процесі діяльності місцевих осередків сприяння НДК та у зверненнях громадян. Відомості про створення місцевих осередків сприяння НДК містить управлінська документація. З визволенням тих чи інших територій України від німецьких окупантів створювалися обласні та районні комісії зі встановлення та розслідування фактів злочинів, на які покладалися завдання встановлення, розслідування та документування всіх злодіянь нацистів на території областей – в містах, райцентрах і селах.

Процес створення обласних комісій на території УРСР відображають розпорядчі документи органів місцевої виконавчої влади. Спершу до складу комісій входили керівники окремих обласних установ. Надалі ЦК ВКП(б) видав вказівку, що обласну комісію обов’язково мали очолювати перший секретар обкому і голова облвиконкому, а членами комісії мали бути: начальник УНКВС, голова облплану та представник від громадськості.

Численні документи з грифом “таємно”, що утворювалися в діяльності комісій, свідчать про жорсткий контроль центру за роботою УРК та місцевих комісій. Зокрема, таємний обіжник 1944 р. УРК, надісланий головам обласних комісій, вимагав на підставі матеріалів, які мала комісія, висвітлювати недоліки у роботі комісій нижчого рівня.

Згідно з постановою РНК СРСР та НДК, всю роботу зі встановлення і виявлення злочинів нацистських загарбників, документування збитків, нанесених радян-ським підприємствам, установам та організаціям по всіх звільнених районах, слід було завершити до 1 липня 1943 р. Однак, офіційне листування НДК свідчить, що цей термін неодноразово коригувався у бік подовження терміну.

Важливе значення для з’ясування форм і методів роботи комісій має планово-звітна документація, яка порівняно об’єктивно відображала труднощі в роботі та фіксувала кількісні показники.

Документи з обліку збитків та встановлення злодіянь фашистів, зібрані Ворошиловградською, Дніпропетровською, Харківською, Запорізькою обласними комісіями та підготовлені до відправлення до НДК, зберігалися у м. Харкові в Центральному архіві Жовтневої революції та соціалістичного будівництва. Офіційне листування, що відклалося в діяльності УРК, свідчить про те, що група, створена при Управлінні держархівами НКВС, здійснювала інструктування осередків сприяння НДК на території УРСР з усіх питань встановлення злочинів та злодіянь нацистів.

Таким чином, типо-видовий склад джерел до вивчення діяльності місцевих осередків сприяння НДК репрезентований, передусім, управлінською документацією і такими її різновидами як організаційно-розпорядча, планово-звітна, а також документи з таємною інформацією та епістолярієм. Його інформаційна цінність полягає у можливості відтворити напрями, засади та форми роботи цих осередків, їхню підпорядкованість та з’ясувати склад комісій.

У параграфі 2 “Свідчення громадян про звірства нацистів на території УРСР як історичне джерело” наголошено, що такі свідчення та заяви громадян і протоколи допитів свідків злочинів нацистів належать до найінформативніших джерел про злочини нацистів на території УРСР. Це своєрідні джерела міжособистісної комунікації, спрямовані на відтворення інформації великого психологічного впливу і призначені для оприлюднення. Збирання відомостей передбачалося шляхом опитування місцевих жителів – свідків злочинів та осіб, які знали місця страт, і використання документів органів Управління державними архівами НКВС – УНКВС. Таким чином, першу групу джерел можна кваліфікувати як документи усної історії. Свідчення громадян стосувалися бачених ними особисто злочинів нацистських загарбників проти мирного населення і військовополонених. Особливо цінними були свідчення людей, яким пощастило вижити під час перебування у концтаборах, під час масових розстрілів або втекти під час примусового вивезення до Німеччини. Всі ці свідчення збиралися місцевими комісіями і вносилися до актів, згодом частина з них були надруковані у повідомленнях НДК та представлені на Нюрнберзькому процесі.

Під час збирання свідчень громадян місцеві комісії керувалися Інструкцією про порядок встановлення і розслідування злодіянь німецько-фашистських загарбників та їхніх спільників, схваленою РНК СРСР 17 червня 1943 р (Постанова № ). Підсумковими документами у ході фіксації злочинів були акти, складені на підставі заяв радянських громадян, опитування потерпілих, свідків, медичної експертизи, а також огляду місця, де було скоєно цей злочин. Формулярною вимогою актів як офіційних документів було