ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. В.І. ВЕРНАДСЬКОГО

Мінаєва Елла Вікторівна

УДК 811.161.1'42

ГЕНДЕРНА КОНЦЕПТОЛОГІЯ:

МОВНА РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ КОНЦЕПТІВ

„ДІМ” І „ЛЮБОВ” У ЖІНОЧІЙ ПОЕЗІЇ

10.02.02 – російська мова

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Сімферополь — 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

Синельникова Лара Миколаївна,

Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка,

завідувач кафедри російського мовознавства та комунікативних технологій

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Панченко Олена Іванівна,

Дніпропетровський національний університет, завідувач кафедри лінгвістичної підготовки іноземців

кандидат філологічних наук, доцент

Нестеренко Ксенія Вікторівна,

Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого (м. Харків),

доцент кафедри іноземних мов №1

Захист відбудеться “19” жовтня 2007 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 52.051.08 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук у Таврійському національному університеті ім. В.І. Вернадського за адресою: 95007, м. Сімферополь, проспект Академіка В.І. Вернадського, 4.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Таврійського національного університету ім. В.І.Вернадського за адресою: 95007, м. Сімферополь, проспект Академіка В.І. Вернадського, 4.

Автореферат розіслано “18” вересня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради А.Г. Шиліна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

У кінці XX століття наукова парадигма гуманітарного знання зазнала істотних змін: сциєнтистська системно-структурна парадигма змінилася парадигмою антропоцентричною, функціональною, орієнтованою на людину як активного суб'єкта, що пізнає. Це зумовило виникнення й розвиток таких міждисциплінарних галузей наукового знання, як когнітивна лінгвістика й лінгвістична гендерологія.

Лінгвістична гендерологія — новий напрямок гуманітарного знання, що має яскраво виражений міждисциплінарний, антропоцентричний характер. Гендер як соціокультурний феномен не є власне лінгвістичною категорією, проте його зміст може бути розкритий шляхом аналізу структур мови. Лінгвістична гендерологія вивчає культурно-символічну складову гендера і її відбиття в мові й мовній свідомості; виявляє андроцентричність мови, зафіксовані в ній гендерні асиметрії й стереотипи.

Когнітивна лінгвістика постулює положення про належність мови особі, яка усвідомлює себе і своє місце у світі, свою роль у практичній діяльності й мовному спілкуванні. Особлива увага в межах когнітивістики приділяється проблемам концептуального аналізу. Концепт у сучасній науці є міждисциплінарним поняттям (лінгвокультурний феномен), висвітленим у різних науково-філософських школах і напрямах. Історія формування цього поняття у вітчизняному мовознавстві демонструє поєднання результатів його трактувань у таких напрямах, як когнітологія, логічна філософія, лінгвокультурологія, психологія і т. ін. Концепт розглядається в широкому колі проблем у контексті співвідношення мови, свідомості й культури.

Актуальність теми дисертації полягає в потребі сучасної науки системних досліджень репрезентації гендеру в мові. Гендерологи відзначають потребу в переході від кількісних методів дослідження мовної маніфестації гендеру до якісних методів вивчення культурних смислів гендеру. Дослідження гендерних ознак констант слов'янської культури на матеріалі жіночої поезії може деякою мірою заповнити лакуни в об'ємі концептів, згладити існуючі гендерні асиметрії, розширити уявлення про можливості репрезентації гендеру в мові через культурні концепти. Гендернi дослідження в Україні є пріоритетною галуззю сучасної науки (Указ Президента України про підвищення соціального статусу жінок в Україні від 25 квітня 2001 року № 283/2001).

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тему дисертації Е.В. Мінаєвої „Гендерна концептологія: мовна репрезентація концептів „Дім” і „Любов” у жіночій поезії” сформульовано відповідно до комплексної наукової теми „Базові концепти культури в мовній картині світу”, яку розробляє кафедра російського мовознавства та комунікативних технологій Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (№ держреєстрації 0103U004995). Тему дисертації було затверджено на засіданні вченої ради Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка 30 листопада 2001 р., протокол № 4.

Мета дослідження — спираючись на інструментарій гендерної концептологiї, виявити гендерні ознаки концептів „Дім” і „Любов” на матеріалі жіночої поезії.

Відповідно до мети визначено конкретні завдання дослідження:

· експліціювати поняття „гендерна концептологія” шляхом аналізу термінологічного апарату когнітивної лінгвістики та лінгвістичної гендерології;

· з’ясувати смислове наповнення констант слов’янської культури „Дім” і „Любов”;

· виявити і систематизувати гендерні ознаки концептів „Дім” і „Любов”, їх конкретно-текстову реалізацію в жіночій поезії;

· розглянути гендерні лакуни, асиметрії, стереотипи у змісті досліджуваних концептів.

Об'єктом дослідження є російська жіноча поезія другої половини ХХ—початку ХХIстоліття.

Предметом дослідження стала мовна репрезентація в поетичних текстах гендерних ознак концептів „Любов” і „Дім”.

Джерела фактичного матеріалу. Розгляд гендерних ознак концептів „Дім” і „Любов” здійснювався на матеріалі сучасної російської жіночої поезії. Було обрано авторів з виразними ідіостилями: Белла Ахмадуліна, Новелла Матвєєва, Лариса Міллер, Ніна Павлова, Ніна Іскренко. Мовна репрезентація концептів „Дім” і „Любов” була виявлена в поезії багатьох інших авторок, але в зазначених поетес вона є найбільш виразною й може з великою мірою вірогідності маніфестувати гендерні ознаки концептів у жіночій поезії в цілому. Кожна з авторок є репрезентантом свого покоління й поетичного напрямку. Це дозволяє визначити як подібності, так і відмінності у змісті концептів. Поетичний матеріал кожної поетеси розглянуто як макротекст. Взагалі проаналізовано 13 поетичних збірок. Гендерні ознаки концепту „Дім” виявлено в віршах, концепту „Любов” — у 200.

Специфіка роботи потребує використання таких методів дослідження: концептуальний аналіз, дискурс-аналіз, порівняльний метод, контекстологічний аналіз, компонентний аналіз, метод контент-аналізу.

Наукова новизна роботи зумовлена тим, що вперше виділено й досліджено гендерні ознаки концептів „Любов” і „Дім” на матеріалі жіночої поезії. Поезія з гендерних позицій раніше не розглядалася. Виявлено особливості функціонування гендерних стереотипів і асиметрій в умовах поетичного тексту. Було визначено гендерні лакуни концептів „Любов” i „Дім”.

Особистий внесок здобувача у виконану роботу достатнiй. Дисертація, автореферат та опубліковані статті написанi автором самостійно. Особистий внесок здобувача в отриманні висловлених у дисертаційній роботi наукових результатiв полягає в тому, що:

· проведено аналіз гендерних i метагендерних ознак констант слов'янської культури на матеріалі жіночої поезії;

· висвітлено лакуни, що існують у змісті концептів;

· розглянуто роль гендерних асиметрій, стереотипiв, їхнє мiсце в поетичних текстах;

· розширено уявлення про можливості репрезентації гендера в мові через культурні концепти.

Теоретичне значення дослідження полягає в розвиткові ідей когнітивної лінгвістики й лінгвістичної гендерології. У дисертаційному дослідженні розглянуто проблемні питання когнітивістики, значущі і для гендерології. Основні результати роботи становлять вагомий внесок для розробки проблем лінгвістичної гендерології, концептуального і гендерного аналізу, опису фрагментів слов'янської картини світу.

Практичне значення роботи визначається тим, що результати дослідження можуть бути використані в практиці вузівського викладання під час читання загальних і спеціальних курсів з лінгвопоетики, лінгвокультурології, лінгвістичної гендерології, а також під час розробки словника культурних концептів (у межах реалізації комплексної наукової теми „Базові концепти культури в мовній картині світу”).

Апробація роботи та її результатів. Дисертацiя обговорювалася на засiданнях кафедри росiйської мови та комунiкативних технологiй Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. Основні положення дисертації вiдображено в наукових доповідях під час I Міжнародної конференції „Проблеми загальної, германської, романської та слов'янської стилістики” (Горловка, 2003 р.); IV Міжнародного семінару „Структура представлення знань про світ, суспільство, людину: у пошуках нових змістів” (Луганськ, 2003 р.); Міжнародної конференції „Традиції Харківської лінгвістичної школи у світлі актуальних проблем сучасної філології” (Харків, 2004 р.); III Міжнародної конференції „Міжкультурні комунікації: простір та час” (Алушта, 2004 р.); V Міжнародного семінару „Поліетнічне середовище: культура, політика, освіта” (Луганськ, 2004 р.); VI Міжнародного семінару „Норми й парадокси мислення; їх прояви в суспільстві, культурі та мові” (Луганськ, 2006 р.), IV Міжнародної конференції „Міжкультурні комунікації: проблеми російсько-українського білінгвізму” (Алушта, 2006 р.); щорічних наукових конференцій професорсько-викладацького складу Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (2002 р., 2003 р., 2004 р., 2005 р., 2006 р., 2007 р.). Ряд положень було апробовано під час I Міжнародної літньої школи „Громадянське суспільство як засада демократії. Піар-діяльність у демократичному суспільстві” (Луганськ – Женева, 2003 р.); II Міжнародної літньої школи „Україна в євроатлантичному контексті. Громадянське суспільство та засоби масової інформації. Піар-діяльність у ЗМІ” (Луганськ –Женева, 2004 р.). Матеріали дослідження було використано нами під час розробки навчальної програми спецкурсу „Лінгвістична гендерологія”, яка була підготовлена на Всеукраїнський конкурс навчальних програм з гендерології й була відмічена дипломом Міністерства освіти і науки України (повідомлення № /18.2-1528 від . . р.).

Публікації. За проблемою дослідження опубліковано 13 статей, з них 9 вміщено в наукових виданнях, що входять до затвердженого ВАК України переліку наукових фахових видань.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зi вступу, чотирьох розділів, висновкiв, списку використаної літератури (193 позиції). Загальний обсяг дисертації складає 191 сторінку (текст дисертації — 181 сторінку).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, сформульовано мету та основні завдання роботи, визначено методи дослідження, його об’єкт і предмет, розкрито наукову новизну та практичну значущість одержаних результатів.

У першому розділі „Лінгвістична гендерологія як галузь лінгвістичних знань” представлено аспекти вивчення гендерної проблематики, проаналізовано актуальнi питання лiнгвiстичної гендерологiї: диференціювання гендерних дослiджень та фемiнiзму, андроцентричнiсть мови, гендерлект, гендернi стереотипи та асиметрії, їх репрезентація в мові.

У результаті вивчення проблем лінгвістичної гендерології доведено:

· гендерну проблематику необхідно розглядати, враховуючи фактор рідної культури й мови;

· віділено ряд принципових положень, що сприяють диференціації фемінізму й гендерних досліджень. На відміну від американської та європейської гендерології пострадянський гендерний дискурс включає феміністські, жіночі й чоловічі дослідження, які набувають у просторі гендерології нових форм і нового змісту;

· людина у процесі соціалізації відчуває на собі вплив гендерно маркованих структур мови. Зафіксовані у мові патриархатні стереотипи нав’язують її носіям відповідну картину світу;

· мова є ефективним засобом формування стереотипних уявлень про гендер, в той же час саме у мові й через мову відбувається переосмислення стереотипів;

· поезія здатна долати обмеження, зумовлені стереотипізацією (зокрема – гендерною) масової свідомості.

Поетичний текст “чинить опір” стереотипам, які є спрощеними когнітивними схемами. Це дозволяє моделювати у просторі поетичного тексту зміст концептів, які є основою поетичної картини світу.

У другому розділі „Концепт. Концептосфера. Мовна картина світу” розглянуто питання термінологічного апарату когнітивної лiнгвiстики, досліджено принципи концептуального аналiзу з погляду гендерної концептологiї.

У результаті проведеного дослідження було виявлено:

· лінгвокультурний концепт є багатомірним ментальним комплексом, який відзначено етнокультурною специфікою. Ознаки концепту визначаються через сукупність лінгвістичних та екстралінгвістичних чинників. Оптимальний доступ для вивчення й опису природи концепту забезпечує мова. Частіше реалізація концепту в мові відбувається через слово, а саме слово отримує статус назви концепту — мовного знаку, що передає зміст концепту найбільш повно та адекватно. Однак слово як елемент лексико-семантичної системи мови завжди розглядається у складі тієї чи іншої лексичної парадигми;

· концептуальний аналіз художніх текстів дає змогу одержати відомості про універсальні та ідіостильові характеристики мовної картини світу поета (письменника); у кожному конкретному тексті збагачені авторською інтерпретацією концепти реалізуються по-різному, при цьому зберігаючи основне концептуальне ядро;

· в умовах тексту концепт може оцінюватися як „стиск” смислового коду. Текст у такому випадку є апеляцією до концептів;

· концептуальний аналіз художніх текстів у межах гендерної концептології дозволяє реконструювати гендерні ознаки поетичної картини світу, що сприяє заповненню гендерних лакун у змісті констант слов'янської культури.

У третьому розділі „Гендернi ознаки концепту “Дiм” розглянуто метагендерне й гендерне смислове наповнення ядра й поля концепту “Дiм”, проаналiзовано найбiльш значущі гендернi ознаки концепту: „бездомність”, „дім – кохана людина”; а також явище iмбрикацiї (‘часткове накладання концептів’; термін Ю.С. Степанова, від лат. imbricatio —„укладання черепиці на дах”) концептiв “Дiм” — “Любов” у поетичних творах Б. Ахмадулiної.

Проведений аналіз засвідчив, що концепт „Дім” посідає в наївній мовній і концептуальній слов'янській картинах світу центральне положення, він є критерієм моральної оцінки людини.

Ролі статей споконвіку визначалися відповідно до „місця” кожної з них: простір жінки ототожнювався з будинком, а зовнішній світ належав чоловікові. Гендерні ролі жінки в стереотипному уявленні обмежуються ролями „хранительки домівки”, дружини й матері.

У сучасній жіночій поезії нами було виділено дві найбільш значущі ознаки концепту „Дім”, що корелюють одна з одною і які ми можемо вважати кардинально невідповідними стереотипному уявленню про місце жінки в домі й про роль дому в житті жінки: бездомність і дім – кохана людина.

Гендерна ознака „бездомність” виділена й розглянута в поезії всіх п'яти поетес з урахуванням ідіостильових особливостей кожної авторки:

· лірична героїня Белли Ахмадуліної не має власного обжитого нею простору дому, дім сприймається як тимчасовий притулок, найчастіше це і зовсім — чужий дім. .Лірична героїня — гостя в чужому домі, вона „вживається” в дім на короткий проміжок часу, щоб незабаром покинути його (Последний раз живу я в странном доме, чужом, как все дома, где я жила). Ознака „бездомність” розповсюджується й на дім, досягаючи, таким чином, свого абсолюту в оксюморонах „бездомний дім”, „дім – не для життя”;

· у ліриці Новелли Матвєєвої створено образ ліричної героїні-мандрівниці, для якої природним є стан бездомності. Дім сприймається як органічна частина зовнішнього простору (Я только спою: “Дорога — мой дом”, —  / И дальше / в путь / ухожу…). Дім, який не є початком шляху, викликає у поетеси подив і неприйняття (Странно мне знать, Что никто из дома не выйдет, / Синих тропинок, Белых дорог не увидит);

· лірична героїня Лариси Міллер бездомна й безпритульна, як і ліричні героїні Н. Матвєєвої і Б. Ахмадуліної. Створений поетесою образ ліричної героїні-мандрівниці перегукується з мандрівницею Н. Матвєєвої. Проте для ліричної героїні Л. Міллер бездомність хоч і неминуча, але обтяжлива, болюча (А у нас ни двора, ни кола. / Тихо таем с тобою в ночи — / Пришлый люд. Ни к кому и ничьи). Авторка використовує опозицію свій — чужий, слова й звороти з семантикою „бездомність”; видові концепти затишок, дах, поріг послідовно втрачають своє ціннісне значення за допомогою предикатів розпадеться, згинуть, немає. Дім у віршах Л. Міллер „утлый”, „висит в воздухе”, „временно слеплен”, „притулился между пропастями”;

· дім у поезії Ніни Павлової може осмислюватися через опозицію свій чужий. Н. Павлова визначає свій простір (дім, подвір’я) як такий, що прив'язує до себе, сковує, обмежує свободу. Свій (обжитий) простір переживається як чужий. А чужий (чужа, далека країна) — стає своїм. Дім у Н. Павлової може бути „спаленим”, тобто таким, що згорів на вогнищі людських пристрастей; дім корелює з душевною спустошеністю ліричної героїні (Не взбегай так стремительно на крыльцо моего дома сожженного). Лірична героїня ототожнює себе з „перекати-небо” за аналогією з „перекати-поле” (я устала быть перекати-небо…), протестує проти бездомності (Как всякая женщина, я кровожадна — я жажду крова);

· у поезії Ніни Іскренко можна охарактеризувати концепт „Дім” як „КВАЗІдім”. Дім Н. Іскренко — залізобетонний, тісний, холодний у своєму бездушші, задушливий (оказывается что всего холодней не во льду не на Таймыре а в пустой городской квартире / где кроме зеркала канарейки / Рабиндраната Тагора / И поговорить не с кем). Поетеса тонко відчуває й передає у своїх віршах „нарубленість” і „подрібненість” людського світовідчуття, де і людина, і дім є безособовими і вульгарними (Домов так много / Все аккуратные симметричные как спичечныеЛюди живут густо и параллельно как спички Спички рук повисших на тонком шнурке перил Отпечатки спичечных пальцев на кнопке лифта Спички ног над головой Спички шей под ногами).

Ознака „бездомність” визначена як основна гендерна ознака концепту „Дім” у сучасній жіночій поезії і стисло може бути виражена рядками Лариси Міллер: Я живу в нигдее / Пустотой владея...

У процесі дослідження виділено й проаналізовано ознаку концепту „Дім”, визначену нами як „дім – кохана людина”. Основний зміст цієї ознаки полягає в тому, що дім не є конкретним, він ідентифікується не як будівля або місце для житла; дім знаходиться там, де є кохана людина, і навіть більш того — кохана людина і є дім для ліричних героїнь у поезії Белли Ахмадуліної (День-деньской, / ночь напролет я влюблена была — / в кого? во что? / В тот дом на Поварской, / в пространство, что зовется мастерской / художника. / Художника дела влекли наружу, в стужу. Я ждала / его шагов) й Ніни Павлової (Где моя родина? — / Возле родинки / у левой твоей ключицы. / Если переместится родинка — / родина переместится), менше — у поезії Лариси Міллер (А может, близ родной души / Любые веси — дом родимый). У творчості Новели Матвєєвої і Ніни Іскренко ця ознака практично не зустрічається.

Отримані результати свідчать про нестереотипний зміст концепту „Дім” у сучасній жіночій поезії.

У роздiлi IV „Гендернi ознаки концепту „Любов” визначено й проаналізовано найважливіші метагендернi й гендернi ознаки концепту „Любов” у жiночiй поезiї.

Проведений аналіз показав, що концепт „Любов” представлено як в наївній мовній свідомості, що відображено в прислів'ях і приказках російського народу, так і в російській філософській думці. Любов розуміють як цінність всесвітнього масштабу, орієнтовану на подолання статевої однобокості, відірваності, абстрагованості. У той же час філософія і психологія любові і статі розроблялися виключно чоловіками, що призвело до фіксації в об'ємі цих концептів значної кількості гендерних лакун, які необхідно заповнити.

Аналізуючи концепт „Любов”, ми зіткнулися з певними труднощами, які й визначили структуру та зміст розділу. Під час спроби звести результати концептуального аналізу в єдину систему, як це було зроблено в розділі „Гендерні ознаки концепту „Дім”, виник відчутний „опір” матеріалу і результатів аналізу. Дослідження приядерних ознак концепту „Любов” як найбільш значущих для концептосфер різних авторів показало існування значної розбіжності ознак. У кожної з поетес є свій набір пріоритетних ознак концепту „Любов”. На нашу думку, було б неправильним штучно зводити зміст концепту „Любов” до спільного знаменника. Наявність кількісних і якісних відмінних ознак у концептосфері різних авторок оцінюється нами як принципово важливе. Розбіжність ознак може бути зумовлена такими чинниками:

· специфікою концепту „Любов”, його первісною віднесеністю до категорії духовних трансцендентних концептів,

а отже, ускладненим, незліченим, відкритим набором ознак концепту;

· відмінностями в перерозподілі концептуальних ознак у концептосферах різних носіїв мови;

· феноменом гетерогенності гендерної групи: гендерні відмінності можуть бути не тільки між різними гендерами (чоловіками жінками), але й у середині гендерної групи (в нашому випадку — жіночої).

Було виділено гендерні ознаки концепту „Любов”, спільні для творчості досліджуваних поетес: „сум”, „передчуття втрати”, „страждання”, „розлука”, „біль”, що утворюють множинні перетини в сучасній жіночій поезії. Названі ознаки мають вагому позицію в поезії Белли Ахмадуліної, Лариси Міллер, Новелли Матвєєвої. В окремих текстах любов прямо співвідноситься із сумом, розлукою, стражданням: …любви и печали порыв центробежный (Б. Ахмадуліна), Был глас любви от муки ломок… (Л. Міллер), Вот какая здесь любовь: / Любят так, что горлом кровь (Л. Міллер), К пяти часам он перестал / Она прошла как по стеклу / Не обернувшись (Н. Искренко). До ознак „сум”, „передчуття”, „страждання”, „розлука” приєднується ознака „передчуття втрати”, пов'язана з передбаченням прийдешньої втрати любові, з її крихкістю: но и тогда соотносила я насущность чудной нежности – с тоской грядущею… (Б. Ахмадуліна), Еще жива, еще любима, все это мне сейчас дано, а кажется, что это было и кончилось давным-давно (Б. Ахмадуліна), Догадка о том, что едины потеря и счастье, / так женственна (Н. Павлова). Ознаки розлука” і „передчуття втрати” виявляються в переживанні значущості коханої людини, побоюванні втратити коханого. У поезії Ніни Павлової поріг і двері асоціюються з розлукою; чоловік звернений до зовнішнього світу, натомість жінці залишається лише чекати

чоловіка (Говорят, через порог — к разлуке. А с тобой всегда — через порог, / Даже если перевиты руки).

Усі названі ознаки наповнені негативними смислами й конотацією. У сучасній жіночій поезії любов і її втрата постійно перетинаються, такий перетин набуває характеристик фатуму: И при чем / Здесь фатум, если обречен / И на любовь, и на утрату / Любви (Л. Міллер). У поезії Новелли Матвєєвої ознака „розлука” не відмічена негативними смислами. Розлука покликана показати всю повноту й безмірність жіночої любові: И если ты уходил к другой Или просто был неизвестно где, Мне было довольно того, что Твой навеки, Плащ Висел на гвозде. У той же час Н. Матвєєва у своїй творчості визначає особливості жіночого світовідчуття, звертаючись до ознак „біль”, „страждання”.

Ознаки концепту „Любов” — „страждання”, „розлука”, „передчуття втрати”, „біль”, „сум” — відображають специфіку світовідчуття жінки.

Розгляд ознак „сексуальність”, „чуттєвість” показав, що в поезії авторок старшого покоління — Белли Ахмадуліної, Новелли Матвєєвої — ці ознаки практично відсутні; у парадигмі концепту „Любов” переважають духовні й емоційні ознаки, що пов'язано з домінуванням духовних ознак у ліричній поезії; з „внутрішньою” цензурою; із сакральністю чуттєвості, сексуальності; з негативним оцінюванням жіночої сексуальності, традиційним для слов'янської наївної картини світу; із „зовнішньою” цензурою з боку громадської думки: сексуальність у радянському суспільстві розуміли як небажану і негативну характеристику.

Зовсім інша картина спостерігається в поезії авторок молодшого покоління Ніни Іскренко і Ніни Павлової. Ознаки „чуттєвість”, „сексуальність” входять в приядерний простір концепту „Любов”. Це може бути пов'язано з тим, що відбулися зміни в суспільній свідомості, почався процес гендерної суб'єктивації, в якому жіночій сексуальності відводиться значна роль.

Діапазон репрезентації „чуттєвості”, „сексуальності” у Ніни Павлової і Ніни Іскренко надзвичайно широкий: від закодованого вияву сексуального бажання через метафору до естетично і метафорично осмисленої „стенографії” сексуальної любові; від позитивних піднесених моральних характеристик: Что мы делаем? Любовь. Как мы делаем? С любовью. Долго? Вновь, и вновь, и вновь, и вновь, и упиваясь новью. Это грех? Не это грех. Из любви любовь и будет (Н. Павлова) — до негативних: Когда чужой мужчина / разденет / и раздвинет / Когда чужие руки / сомкнутся на спине / Тошнит от ожиданья Лица проходят мимо чужими волосами касается ключиц (Н. Искренко).

У поезії Ніни Іскренко основна частина ознак „чуттєвість”, „сексуальність” відзначена негативною конотацією. Ніна Іскренко пише про втрачену духовність, підміну дійсного відчуття „голим” сексом. За допомогою сексу чоловік й жінка намагаються уникнути самотності, результатом же стає ще більша самотність. Бездуховний секс легко стає засобом маніпуляції. Бездуховні сексуальні стосунки чоловіка й жінки знецінюються, набувають цинічного характеру.

Таким чином, незбіг кількісної та якісної представленості ознак „чуттєвість”, „сексуальність” в об'ємі концепту „Любов” підтверджує, по-перше, динамічну (не фіксовану) природу концепту; по-друге, існування відмінностей не тільки між різними гендерами, але і всередині однієї гендерної групи.

У результаті дослідження концепту „Любов” було виділено приядерні ознаки, які зумовлено ідіостильовими особливостями окремих авторок.

Для поезії Белли Ахмадуліної найвищою формою концепту „Любов” за своїм духовним змістом є імбрикація концептів „Любов” – „Сад”, що є носієм духовних цінностей. Авторка звертається до саду: „Ты плодороднее, чем почва, ты кормишь корни чуждых крон, ты – дуб, дупло, Дубровский, почта сердец и слов: любовь и кровь”. Значна роль імбрикації зумовлена як особливостями ідіостиля поетеси, її світосприйняттям, так і архітипічною природою концепту „Сад”, який збагачує своїми культурними смислами концепт „Любов”.

Домінуючою ознакою для концепту „Любов” у творчості Ніни Павлової є гендерна ознака „злиття”. У межах цієї ознаки відбувається контамінація фундаментальних для людського буття понять Я – Ти, яка нівелює їх опозиційні характеристики. У жіночій поезії набувають особливого значення Я – Ти стосунки, що відіграють значну роль у формуванні змісту концепту „Любов”. У коханні Я – Ти стосунки становлять цілісну двоєдність: Ти сприймається як невід'ємний складник Я. Отже, в жіночій поезії чоловіча й жіноча моделі світу перебувають у взаємодії, створюючи при цьому єдину модель світу, спільну для жінки й чоловіка як суб'єктів кохання: Объятия: оба — я, ты, я, ты — я — ты — я, собой объя- тыя.

Окремо було розглянуто концепт „Любов” у поезії Ніни Іскренко. Виявлено, що концепт „Любов” репрезентовано в її поетичних творах фрагментарно. Фрагменти реалізовано за посередництвом обмеженого набору концептуальних ознак; ознаки значною мірою ізольовано один від іншої. Така фрагментація концепту „Любов” може бути результатом „фрагментації” особистості, свідоцтвом нереалізованої цілісності картини світу, що безпосередньо пов'язано із соціокультурними явищами сучасності.

Концепт „Любов” у поезії Ніни Іскренко включає гендерно марковану ознаку „терпіння”. Ця ознака, потенційний носій духовних смислів, у разі незбігу з дійсними бажаннями й почуттями жінки може призводити до внутрішніх протиріч, деформацій особистості жінки і незворотних міжособистісних конфліктів: и я молча подбираю все что вываливается из тебя по дороге и засовываю в шкаф Фф-ф-фф / Все Забирай свои ноги и уходи отсюда.

У поезії Ніни Іскренко духовні ознаки концепту „Любов” фактично не мають виявів. У той же час репрезентовано ознаки, які наповнено деструктивними смислами. У віршах Ніни Іскренко відображено руйнівну дію шлюбу й побуту на взаємовідносини чоловіка й жінки: Когда мне невмочь пересилить беду / когда у меня бессонница / и целый бак грязного белья / когда я / путаю детей с динозаврами раздается сонный слабораздраженный треск спички и под дверь тянет дымом Это ты начинаешь мне талдычить про другую женщину Другая женщина на твоем месте Другая женщина в твоем положении Другая женщина при нашем уровне цивилизации...

Отже, у поезії Ніни Іскренко описано не концепт „Любов”, а концепт „КВАЗІлюбов”.

У висновках сформульовано основні результати проведеного дослідження.

Теоретичний підхід до предмета дослідження виявив, що аналіз художніх текстів у межах гендерної концептологiї дозволяє реконструювати гендернi ознаки поетичної картини світу, що сприяє заповненню ґендерних лакун у змісті констант слов'янської культури. Включення гендерного параметру до лінгвістичного розгляду концептів дозволяє суттєво розширити уявлення про мову як засіб конструювання картини світу, зокрема — поетичної. Синтез гендерного і когнітивного (концептуального) підходів у межах гендерної концептологiї дозволяє ефективно проводити лінгвокультурологічний аналіз констант культури й мовної картини світу на якісно новому рівні.

Нами було виявлено і проаналізовано метагендерний (загальнокультурний) зміст і гендернi ознаки базових концептів слов'янської культури „Дім” і „Любов (значущi ознаки жіночої концептосфери), що дозволило певною мірою заповнити лакуни й гендерні асиметрії в змісті концептів. Виділено ознаки концептів „Дім” і „Любов”, які не було зафіксовано раніше в концептологічних дослідженнях. Виявлено не тільки тенденції й закономірностi виявів гендерних ознак концептів „Дім” i „Любов”, але й значущi відмінностi і розбіжність смислового наповнення концептiв усередині гендерної групи (жіночої). Підтверджено існування гендерних відмінностей не тільки між різними гендерами (чоловічим і жіночим), але й усередині одного гендеру (жіночого), що вимагає відмови від зайвих узагальнень в галузі лінгвістичної гендерології. Визначено роль жінок-поетес у моделюванні культурних концептів. Зафіксовано той факт, що сучасна жіноча поезія зберігає природну настанову на духовність в експлікації концептів, у той же час визначено ознаки деструктивного характеру, які вносять зміни до слов'янської картини світу. Запропоновано методологічний підхід до аналізу концептiв, який полягає в синкретичному використанні інструментарію концептологiї та гендерної лiнгвiстики. Це зумовило появу нового поняття „гендерна концептология”, що розширює можливостi дослiдження як концептiв, так i гендеру.

У результаті розгляду проблемних питань гендерної концептологiї ми дійшли висновків:

1. Концепт є багатомірним репрезентованим у мові ментальним комплексом, якому притаманна етнокультурна специфіка. Концепт має мобільну структуру, що відбито у розробленій нами циліндричній моделі концепту, в якій графічно зображено ядро і поле концепту; ймовірний горизонтальний рух ознак в актуальних прошарках у напрямку від / до ядра; контекстуальне зближення („стягування”) ознак концепту; когнітивний перетин ознак усередині концепту; динаміка вертикального руху ознак (рух вниз у пасивні прошарки; рух вгору в актуальні прошарки); мобільна природа концепту характерна і для його ядра: протягом розвитку концепту, ядро рухається вгору, залишаючись завжди біля поверхні „циліндру”, поза його пасивними прошарками. Значна кількість незбіжних дефініцій терміну „концепт” може бути результатом становлення й розвитку змісту поняття, у той же час це свідчить про складність і неоднозначність концепту. Дослідження концепту є лише наближенням до нього. Є певна межа в науковому описі й пізнанні концепту.

2. Культурним концептом є не кожне поняття, але найбільш значуще для культури певного суспільства й особистості, яка в ньому перебуває; воно є осмисленим і усвідомленим, а отже, вираженим у мові й через мову. Концепт є основною структурною й змістовною одиницею концептосфери й мовної картини світу. Виявлено, що концепти в межах концептосфери мають складні ієрархічні, родо-видові, опозиційні системні відношення. Результатом інтенсивної взаємодії концептів є їх імбрикації, що призводить до двобічного обміну ознаками і, як наслідок, до розширення смислового об’єму концептів.

3. Оптимальний доступ до опису й визначення суті концепту надає мова. Ознаки концепту визначаються через сукупність лінгвістичних й екстралінгвістичних чинників, зокрема гендерних. Концепт включає гендерний компонент, що актуалізує розгляд того, як виявляється мовна особистість в її гендерних характеристиках на рівні вербалізованого в тексті концепту. Гендернi ознаки концептів є особливостями пізнання світу крізь призму чоловічої / жіночої свідомості. Концепт, концептосфера, мовна картина світу включають гендернi ознаки, що робить можливим гендерний підхід для дослідження констант культури.

4. Концептуальний аналіз художніх текстів у межах гендерної концептології дозволяє реконструювати й співвіднести метагендернi й гендернi ознаки констант культури з урахуванням ідіостильових особливостей конкретного автора.

5. Дослідження гендерних ознак концептів „Дім” і „Любов” засвідчило необхідність відмови від глобальної категорії „гендерлект”, бо разом із загальними закономірностями виявів гендерного чинника в поетичному тексті мають місце ідіостильові особливості наповнення об’єму концепту.

6. Жінки й чоловіки, що є авторами текстів, моделюють унікальні художні картини світу, ознаки яких ґрунтуються на жіночому або чоловічому досвіді й переживанні. Використання концептуального аналізу художніх текстів з урахуванням гендерної специфіки змісту і засобів репрезентації концептів дозволяє співвіднести ознаки чоловічої й жіночої мовної картини світу (нами було описано й співвіднесено ознаки жіночої картини світу), гендерно маркованих систем цінностей.

7. Поетичний текст як особливо складне семантичне середовище „чинить опір” гендерним стереотипам, що є спрощеними когнітивними схемами. Вихід за межі гендерних стереотипів у поетичному тексті дозволяє моделювати нові смисли концептів „Дім” і „Любов”.

8. Дослідження з позицій гендерної концептології концептів „Дім” і „Любов” у жіночій поезії засвідчило, що існує ряд ознак, які можуть бути ідентифіковані як гендерні. У той же час мають місце ідіостильові особливості репрезентації констант, які не можна не враховувати. Урахування ідіостильових ознак під час опису концепту і навпаки — опис концепту на матеріалі творчості ряду поетів дає підстави для виведення закономірностей і визначення тенденцій у гендерному наповненні констант культури. Виявлені гендерні показники співвідносяться з рядом ознак, описаних гендерологами на філософському, психологічному, соціологічному та інших рівнях. Збіг цілого ряду параметрів, наприклад, орієнтованість жінок у коханні передусім на міжособистісні відносини, а потім вже на сексуальність; перерозподіл гендерних ролей, послаблення гендерних стереотипів дозволяє віднести отримані результати дослідження як до творчості окремих авторів, так і до жіночої поезії взагалі.

Список опублікованих праць з теми дисертації

1. Минаева Э.В. Гендерные признаки концепта “Любовь” (на материале поэзии Беллы Ахмадулиной)Вiсник Луган. нац. пед. ун-ту iм. Тараса Шевченка. — 2003. – № . — С. –102.

2. Минаева Э.В. Феминизм и гендерные исследования. Проблема дифференциации // Вiсник Луган. нац. пед. ун-ту iм. Тараса Шевченка. — 2004. — № 8. — С. 114–118.

3. Минаева Э.В. Гендерные признаки поэтической картины мира (на основании анализа концепта “Дом” в поэзии Б. Ахмадулиной и Н. Матвеевой) // Наук. зап. Луган. нац. пед. ун-ту iм. Тараса Шевченка: Зб. наук. пр. — Луганськ: Альма-матер, 2004. — Т. 3. — С. 99–108.

4. Минаева Э.В. Гендерный признак “терпение” в пространстве концепта “Любовь” (на материале поэзии Нины Искренко)//Вiсник Харк. нац. ун-ту iм. В.Н. Каразiна: Серія Філологія. — 2004. — №632. — С. 216–219.

5. Минаева Э.В. Языковая личность в гендерных характеристиках (на материале поэзии Беллы Ахмадулиной)Вiсник Луган. нац. пед. ун-ту iм. Тараса Шевченка. — 2004. — № . — С. 119–127.

6. Минаева Э.В. Концепт “Дом” в гендерных характеристиках (на материале поэзии Б. Ахмадулиной) // Наук. зап. Луган. нац. пед. ун-ту iменi Тараса Шевченка: Зб. наук. пр. — Луганськ: Альма-матер, 2005. — С. 152–158.

7.  Минаева Э.В. Гендерный признак концепта “Любовь” — “слияние” (на материале поэзии Нины Павловой) Вiсник Луган. нац. пед. ун-ту iм. Тараса Шевченка. — 2006. — № 5. — С. 77–85.

8.  Минаева Э.В. Концепт “Любовь” в современной женской поэзии (на материале поэзии Н. Искренко) // Учен. зап. Таврич. нац. ун-та им. В.И. Вернадского: Серия Филология. — 2006. — № 3. — С. –322.

9.  Минаева Э.В. Концепт “Любовь”: Я — Ты отношения в женской поэзии (на материале поэзии Нины Павловой) // Вiсник Луган. нац. пед. ун-ту iм. Тараса Шевченка. — 2007. — № 18. — С. –55.

10. Минаева Э.В. Гендерные признаки концепта “Любовь” (на материале писем Марины Цветаевой) // Наук. зап. Луган. нац. пед. ун-ту iм. Тараса Шевченка: Зб. наук. пр. — Луганськ: Альма-матер, 2003. — Т. 2. — С. 272–287.

11. Минаева Э.В. Гендерные исследования и феминизм на постсоветском пространстве: проблематика, тенденции, идеи Гражданское общество как основа демократии. — Луганск: Знание, 2003. — С. 298–305.

12. Минаева Э.В. Признак “чувственность” в гендерных характеристиках на материале поэзии Иосифа Бродского)Східнослов'янська філологія: Зб. наук. пр. — Горлівка: ГДПИИЯ, 2003.— С. –171.

13. Минаева Э.В. О возможностях преодоления гендерных стереотипов во вторичной моделирующей системе (на материале поэзии Н. Матвеевой) // Украина в евроатлантическом контексте. Гражданское общество и средства массовой информации. — Луганск: Знание, 2004. — С. –304.

АНОТАЦІЯ

Мінаєва Е.В. „Гендерна концептологія: мовна репрезентація концептів „Дім” і „Любов” у жіночій поезії”. — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.02 – російська мова. — Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського. — Сімферополь, 2007.

У дисертаційному дослідженні проаналізовано проблемні питання когнітивістики, важливі і для гендерології. Запроваджено поняття „гендерна концептологія” через визначення і розгляд термінологічного апарату когнітивної лінгвістики та лінгвістичної гендерології. Це сприяло появі нового методологічного підходу для аналізу концептiв, який полягає в синтезі концептуального й гендерного аналізу. Така інтеграція дозволила отримати не зафіксовані раніше ознаки досліджуваних концептів.

Виявлено і систематизовано гендерні ознаки концептів „Дім” і „Любов”, їх конкретно-текстову реалізацію в жіночій поезії.

Розглянуто гендерні лакуни, асиметрії, стереотипи у змісті досліджуваних концептів.

Ключові слова: гендерна концептологія, концептосфера, концепт (константа), концептуальний аналіз, концепт „Дім”, концепт „Любов”; гендер, гендерні ознаки, гендерні стереотипи.

АННОТАЦИЯ

Минаева Э.В. Гендерная концептология: языковая репрезентация концептов “Дом” и “Любовь” в женской поэзии. — Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.02 – русский язык. — Таврический национальный университет имени В.И. Вернадского. — Симферополь, 2007.

В диссертационном исследовании проанализированы проблемные вопросы когнитивистики, значимые и для гендерологии. Понятие “гендерная концептология” эксплицировано через определение и рассмотрение терминологического аппарата когнитивной лингвистики и лингвистической гендерологии, что позволило разработать качественно новый методологический подход, заключающийся в синтезе концептуального и гендерного анализа. Такого рода интеграция позволила получить не зафиксированные ранее признаки исследуемых концептов. Концептуальный анализ художественных текстов в рамках гендерной концептологии позволяет реконструировать и соотнести метагендерные и гендерные признаки констант культуры с учетом идиостилевых особенностей конкретного автора. Лингвистическая гендерология с ее антропоцентризмом и междисциплинарностью позволила расширить границы познания языка.

Выявлены, систематизированы и интерпретированы гендерные признаки концептов “Дом” и “Любовь”, выделенные на основе их конкретно-текстовой реализации в женской поэзии. Обнаружены и проанализированы гендерные лакуны, асимметрии, стереотипы в содержании исследуемых концептов.

Изучены тенденции и закономерности проявлений гендерных признаков концептов “Дом” и “Любовь”, а также значимые различия и несовпадения внутри гендерной группы. Подтверждено существование гендерных различий не только между разными гендерами (мужчины и женщины), но и внутри одного гендера (женщины).

Исследование гендерных признаков концептов “Дом” (“бездомность”, “дом – любимый человек”) и “Любовь” (“печаль”, “предчувствие потери”, “страдание”, “разлука”, “боль”, “сексуальность”, “чувственность”, “слияние”), изучение концепта “КВАЗИлюбовь” в поэзии Нины Искренко подтвердило необходимость отказа от глобальной категории “гендерлект”, т. к. наряду с общими закономерностями проявления гендерного фактора в поэтическом тексте имеют место идиостилевые особенности наполнения объема концептов.

Обозначена роль женщин-поэтов в моделировании культурных концептов. Зафиксирован тот факт, что для современной женской поэзии характерна высокая степень духовности, противопоставленная разрывам и распадам, имеющим место в современном мире; женской поэзии принадлежит особая роль в их преодолении.

Полученные результаты позволяют говорить о том, что поэзию можно и необходимо изучать с гендерных позиций. Включение гендерного параметра в лингвистическое рассмотрение концептов позволяет существенно расширить представление о языке как о средстве конструирования картины мира, в частности — поэтической. Применение концептуального анализа художественных текстов с учетом гендерной специфики содержания и способов репрезентации концептов позволяет сопоставить признаки мужской и женской языковой картины мира, гендерно означенных систем ценностей.

Дальнейшая разработка проблем гендерной концептологии может быть значимой для описания национальной картины мира, особенностей поэтического мышления и языка.

Ключевые слова: концептосфера, концепт (константа), концептуальный анализ, концепт “Дом”, концепт “Любовь”; гендер, гендерные признаки, гендерные стереотипы.

SUMMARY

Minaeva E. Gender Conceptology: Language Representation of the Concepts „Home” and „Love” in Feminine Poetry. — Thesis.

The thesis is competing for a Scientific Degree of Candidate of Science (Philology) in speciality 10.02.02 – Russian Language. — Vernadsky Tavrida National University, Simferopol, 2007.

The thesis is devoted to consideration of gender signs of the concepts „Home” and „Love” in material of feminine poetry in a watercourse of gender conceptology problems. Notion of „gender conceptology” was explicated in the thesis through the definition and consideration of terminological apparatus of cognitive linguistics and linguistic gender studies. It determined emergence of the new methodological approach to analysis of concepts. It allowed to work out the new methodological approach which is lying in a synthesis of conceptual and gender analysis. Integration of this kind allowed us to get