ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

МЕЛЬНИЧУК ГАЛИНА ЛЕОНІДІВНА

УДК 94(478)„19/20”

СТАНОВЛЕННЯ ТА ЕВОЛЮЦІЯ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ РЕСПУБЛІКИ МОЛДОВА (1991-2005 рр.)

Спеціальність 07.00.02 – Всесвітня історія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Чернівці – 2007

Дисертацією

є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії нового та новітнього часу факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича

Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент

Стрельчук Наталія Василівна

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

кафедра політології та державного управління

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Троян Сергій Станіславович

Рівненський інститут слов’янознавства

Київського славістичного університету,

завідувач кафедри міжнародних відносин і країнознавства

доктор філософських наук, професор

арахонський Борис Олександрович

завідувач відділу глобальної безпеки

та європейської інтеграції Національногоінституту проблем міжнародної безпеки РНБО України

Захист відбудеться „21” вересня 2007 р. о 13 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 76.051.06 у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича за адресою: 58000, м. Чернівці, вул. Кафедральна, 2, корп. 14, ауд. 18.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (58000, м. Чернівці, вул. Лесі Українки, 23).

Автореферат розіслано „__17___” ___серпня___________2007 р.

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради Г.М.Скорейко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Поява на теренах колишнього СРСР низки незалежних держав стала закономірним етапом історичного розвитку національно-державних утворень, що входили до його складу. З розпадом СРСР перспективу проводити самостійну зовнішню політику отримала і Республіка Молдова. Намагання подолати ізольованість, наслідки постімперських взаємин часто наштовхувалися на такі суттєві перешкоди, як проблеми територіального розмежування, загострення міжетнічних взаємин, демонстративну протидію Росії чи інших сусідніх держав. Спроби Молдови забезпечити можливості успішного розвитку всіх суспільно-політичних та економічних інститутів виявилися утрудненими через обмеженість ресурсів, незначний економічний та військовий потенціал, специфічне геополітичне положення. Ускладнювали становлення Молдови як незалежної держави внутрішньополітична боротьба між прихильниками та противниками унії з Румунією, ескалацією конфлікту в Придністров’ї.

На початку 90-х років ХХ ст. головним зовнішньополітичним завданням Молдови став її вихід на світову арену та утвердження як суверенної держави. Впродовж 90-х років сформувалося декілька напрямків зовнішньої політики РМ, серед яких основними є східно- та західноєвропейський. Молдова будує конструктивні відносини з пострадянськими державами, декларує прагнення приєднатися до економічних та політичних структур ЄС.

Врахування чинників, які впливали на формування сучасної зовнішньої політики Республіки Молдови є актуальним як для оцінки перспектив регіональної співпраці та формування нової системи безпеки у Південно-Східній Європі, так і для вивчення українсько-молдовських двосторонніх відносин. Для забезпечення інтересів національної безпеки нашої держави важливим є врахування спрямованості зовнішньої політики Республіки Молдова, в першу чергу через конфлікт у Придністров’ї. Важливу роль Молдова відіграє у відносинах України з Румунією та іншими країнами Південно-Східної Європи. Процеси, які відбуваються на пострадянському просторі, переконливо свідчать, що ця проблема набуває дедалі більшого політичного і практичного значення.

Відзначаючи актуальність обраної теми, вважаємо за потрібне наголосити: Молдова є сусідом України, де проживає велика українська громада; українсько-молдовські взаємини впливають на регіональну безпеку і стабільність; РМ є важливим економічним партнером України, про що свідчить плідна співпраця у численних міжнародних і регіональних організаціях; Україна є гарантом і посередником у вирішенні придністровського конфлікту.

Зв'язок роботи з науковими проблемами, програмами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною планової теми кафедри нового та новітнього часу Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича відповідно до науково-дослідної програми „Актуальні проблеми історії нового та новітнього часу”, номер державної реєстрації 0103U004365.

Мета і завдання дослідження. Враховуючи наукове, практичне і політичне значення дослідження та поставленої проблеми, а також недостатнє її вивчення у вітчизняній історіографії, мета роботи полягає у всебічному висвітленні та аналізі процесу становлення й еволюції зовнішньої політики Республіки Молдова після здобуття незалежності. Відповідно до поставленої мети в роботі передбачено вирішити такі завдання:

- з’ясувати стан наукового вивчення проблеми, здійснити систематизацію та класифікацію джерельного забезпечення;

- розглянути проблему самовизначення Молдови та її міжнародного визнання у досліджуваний період;

- виокремити та обґрунтувати основні етапи зовнішньої політики Республіки Молдова в 90-х рр. ХХ ст. – на початку ХХІ ст.

- визначити основні пріоритети зовнішньої політики РМ у першій половині 90-х років ХХ ст.;

- проаналізувати участь Молдови у регіональних інтеграційних об’єднаннях (СНД, ГУУАМ і ОЧЕС);

- дослідити еволюцію відносин РМ з ЄС та розвиток взаємин з НАТО;

- розкрити становлення та розвиток міждержавних відносин Молдови з Україною, Румунією та Росією.

Об’єкт дослідження – Республіка Молдова в системі міжнародних відносин.

Предмет дослідження – розвиток та еволюція зовнішньої політики Республіки Молдова в 90-х роках ХХ ст. – на початку ХХІ ст.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з 1991 по 2005 рр.. Нижня межа обумовлена проголошенням у 1991 р. незалежності Республіки Молдова, а верхня межа – 2005 р., коли відбулися парламентсько-президентські вибори, в результаті яких Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з 1991 по 2005 рр. Нижня межа обумовлена проголошенням у 1991 р. незалежності Республіки Молдова, а верхня межа – 2005 р., коли відбулися парламентсько-президентські змінилася конфігурація правлячої коаліції, і до влади прийшли нові політичні сили, що вплинуло на визначення пріоритетів зовнішньої політики. Однак для повного розкриття внутрішніх чинників, які впливали на формування зовнішньої політики Молдови, автор свідомо виходить за визначені хронологічні рамки.

Географічні межі дослідження мають два основних виміри: перший пов’язаний з територією Республіки Молдова, другий стосується теренів цілого європейського континенту, оскільки зовнішня політика РМ реалізується переважно в європейських країнах, однак це не виключає оглядового звернення до інших територій, з якими Молдова має зовнішньополітичні зв’язки.

Методи дослідження ґрунтуються на загальнонаукових принципах об’єктивності та діалектичного розуміння історичного процесу. Відповідно до поставленої мети та завдань автором використовувалися загальнонаукові методи (аналіз, синтез, класифікація), міждисциплінарні (статистичний метод), а також спеціально-історичні методи (проблемно-хронологічний, історично-порівняльний, ретроспективний та діахронний (метод періодизації).

При дослідженні принципів прийняття зовнішньополітичних рішень керівництва Молдови застосовано елементи теорії прийняття рішень. При визначенні напрямків формування двосторонніх міждержавних відносин використано хронологічний метод та метод порівняльного аналізу. Важливим методологічним принципом, використаним у дослідженні, є проблемний аналіз формування принципів зовнішньої політики РМ. При характеристиці різних програмних документів, угод використано порівняльний метод.

Наукова новизна дисертаційної роботи визначається актуальністю досліджуваної проблеми і тим, що запропонована тема є недостатньо вивченою у вітчизняній історіографії, хоча безпосередньо пов’язана із загальними проблемами історії міжнародних відносин, які розробляються Інститутом історії України, Національним інститутом стратегічних досліджень, а також кафедрою історії нового та новітнього часу Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. В межах здійсненого дослідження автором одержано ряд результатів, що визначають його наукову новизну: розкрито вплив нових геополітичних реалій, які зумовлені розпадом СРСР та завершенням „холодної війни” на формування зовнішньої політики РМ; на підставі аналізу політичних та соціальних процесів, що характеризували суспільне життя Молдови на початку 90-х років ХХ ст., розкрито процес формування основних напрямків зовнішньої політики; вперше здійснено всебічний аналіз впливу міжнародних інституцій (ООН, ОБСЄ, НАТО, СОТ, СНД та ін.) на становлення Молдови як суб’єкта міжнародного права; проаналізовано еволюцію двосторонніх відносин РМ з країнами-сусідами та Російською Федерацією на основі пошуку нових моделей співпраці; виокремлено основні етапи становлення та розвитку зовнішньої політики РМ, які безпосередньо пов’язані з впливом внутрішніх та зовнішніх чинників.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що аналіз низки документів та історичних досліджень дозволяє краще зрозуміти розвиток і еволюцію зовнішньої політики Республіки Молдова в 1991-2005 рр., а також виявити основні здобутки та слабкі місця у зовнішньополітичній діяльності, узагальнення та аналіз яких може стати корисним і повчальним при виробленні та реалізації науково обґрунтованої політики Української держави стосовно Молдови як сусідньої країни. Результати дисертації можуть бути використані в практичній діяльності щодо коригування курсу взаємовідносин між Україною та Молдовою.

Зібрані факти можуть бути використані відповідними працівниками, що займаються питаннями зовнішньої політики України. З іншого боку, практичне значення полягає у можливості застосування наведених у дисертації матеріалів для подальшого дослідження різних аспектів зовнішньої політики, зокрема, у загальних працях з всесвітньої історії та історії міжнародних відносин. Результати дослідження можуть бути використані також в навчальному процесі у вищих навчальних закладах при підготовці лекційних курсів „Сучасна історія країн Західної Європи”, „Історія міжнародних відносин”, а також при розробці спецкурсів і методичних посібників. Певний інтерес матеріали дисертації можуть викликати у всіх, хто цікавиться актуальними проблемами міжнародних відносин кінця ХХ – початку ХХІ століття.

Достовірність результатів дисертації забезпечена використанням значної кількості документів і матеріалів, періодики, мемуарної літератури, теоретико-методологічною обґрунтованістю їх положень, застосуванням комплексу методів дослідження, які повністю відповідають меті, предмету та завданням роботи.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження пройшли всебічну апробацію. Його результати обговорювалися на засіданні кафедри історії нового та новітнього часу факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Основні положення дисертації висвітлені на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях і семінарах: „Людина-Світ-Культура. Актуальні проблеми філософських, політологічних і релігієзнавчих досліджень”. Міжнародна конференція, присвячена 170-річчю філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, квітень 2004 р.); „Україна-Румунія-Молдова: історичні, політичні та культурні взаємини в контексті сучасних європейських процесів”. Міжнародна наукова конференція (Чернівці, вересень 2004 р.); „Україна та сусідні держави: нові можливості для успішної співпраці євроатлантичної інтеграції”. Міжнародна наукова конференція (Чернівці, червень 2005 р.); „Р.Ф.Кайндль. Вікно в європейську науку”. ІІ Міжнародний науковий семінар „Кайндлівські читання (Чернівці, травень 2005 р.); „V Буковинська Міжнародна історико-краєзнавча конференція, присвячена 130-річчю заснування Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича” (Чернівці, вересень 2005 р.); „Вікно в європейську науку”. ІІІ Міжнародна наукова конференція, присвячена 140-річчю від дня народження Р.Ф.Кайндля (Чернівці, травень 2006 р.); „Высшее образование и исследования – пилоны общества, основанного на познании”. Международная научная конференция, посвященая 60-летию Государственного университета Республики Молдова (Кишинев, сентябрь 2006 г.).

Публікації. Результати наукових пошуків викладено у 18 публікаціях автора, з них 9 у фахових виданнях, які входять до переліку ВАК України.

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, поділених на підрозділи, висновків, списку використаних джерел (541 позиція), додатків (3 додатки). Загальний обсяг дисертаційної роботи 247 сторінок, з них 189 сторінок основного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначені об’єкт, предмет, мета та завдання дослідження, розкрита його методологічна основа і практичне значення, подано інформацію про апробацію результатів дослідження та структуру дисертації.

У першому розділі „Стан наукової розробки теми” представлено огляд наукової літератури з проблематики дисертаційного дослідження вітчизняних і зарубіжних учених, охарактеризовано джерельну базу.

У підрозділі 1.1 „Історіографічний огляд” дисертантка вказує на те, що історія сучасної Республіки Молдова ще зовсім недавно була предметом спекуляцій та ідеологічної боротьби. Протистояння радянської та західної історіографії відбувалося навколо таких проблем, як існування самостійної молдавської нації, мовної проблеми та насильницької русифікації. Питання проголошення Молдовою незалежності, визнання її на міжнародній арені, формування зовнішньополітичної стратегії та здатність реалізувати власну зовнішню політику до цього часу залишаються мало дослідженими, а досить значне коло проблем взагалі не вивчене в історіографії.

Наукову літературу умовно можна поділити на такі групи: наукові роботи українських істориків, аналітичні та наукові доробки молдовських дослідників, надбання російських учених, праці румунських науковців і політиків, а також доробок західної історіографії.

Становлення та еволюція зовнішньої політики Республіки Молдова в українській історіографії предметно не досліджувалися, проте є значна кількість наукових праць, які розглядають важливі питання історичного минулого України та Молдови, особливо ті проблеми, які раніше або замовчувалися, або висвітлювалися однобічно: це питання територіальної приналежності Бессарабії та Північної Буковини і проблеми формування українсько-молдовського кордону (В.Ботушанський, О.Добржанський). Щодо досліджень сучасної історії Молдови, то слід відзначити низку праць про становище української громади, транскордонне співробітництво та співпрацю в галузі освіти і науки (С.Троян, В.Фісанов). Більшість досліджень присвячені проблемі вирішення придністровського конфлікту, зокрема, це публікації І.Буркута, А.Круглашова, В.Кулика, Н. Єніна, В.Пінцака, та ін. На особливу увагу заслуговують дві монографії Г.Перепелиці, в яких ідеться про конфліктогенні зони колишнього СРСР, зокрема Придністров’я. Важливими для розуміння процесів і проблем національної безпеки в країнах Чорноморського регіону, в тому числі Молдови та України, є праці науковців Національного інституту проблем міжнародної безпеки РНБО України Б.Парахонського і М.Гончара.

Найбільший внесок у дослідження становлення, формування та еволюції зовнішньої політики Республіки Молдова в першу чергу зробили молдовські науковці, дипломати та політологи. За останні роки в молдовській історіографії намітилося декілька тенденцій, які заслуговують на висвітлення. Однією з них є вивчення зовнішньої політики та участі Молдови у євроінтеграційних процесах.

Аналізуючи молдовську історіографію, в якій ідеться про зовнішню політику РМ, помітним є те, що як серед науковців, так і в молдовському суспільстві домінують дві точки зору щодо пріоритетів зовнішньої політики. Зокрема, значна частина науковців вважають пріоритетним розвиток відносин із Росією та країнами СНД, інші – відносини з Румунією, США, країнами Заходу та ЄС. З проросійських позицій аналізують зовнішню та внутрішню політику сучасної РМ молдовські науковці В.Брутер і П.Шорников. Становлення взаємовідносин Молдови з РФ розглядають автори О.Косих, В.Прохніцькі, Г.Сіма, В.Сокор, В.Солонарь. Сучасному стану і перспективам розвитку відносин Молдови з ЄС присвятили свої праці А.Ефтоде, Н.Кіоссе, Г.Кононенко, Н.Узун.

За останні роки зросла зацікавленість історією сучасної Молдови російських дослідників. Привертають увагу публікації, які стосуються придністровської проблеми, становища російської діаспори, економічних відносин і внутрішньої ситуації у Молдові. Ґрунтовним дослідженням про сучасну Молдову є колективна монографія російських учених „Молдавія: сучасні тенденції розвитку”.

У процесі аналізу румунської літератури на особливу увагу заслуговує праця В.Патрікі „Мірча Друк у боротьбі з останньою імперією”, в якій простежується еволюція зовнішньої політики Молдови з кінця 80-х до початку 90-х рр. ХХ ст.

Поява на початку 90-х років ХХ ст. нових держав започаткувала на Заході новий період у вивченні Молдови як незалежного, самостійного суб’єкта міжнародного права. Однією з ґрунтовних робіт про Молдову є монографія американського дослідника сучасної історії Молдови Ч.Кінга „Молдовани: Румунія, Росія і політика в галузі культури”, в якій він показує складний процес транзитного періоду від тоталітаризму до демократії, проблеми становлення Молдови як незалежної країни.

Проаналізувавши історіографію даного дослідження, підкреслимо, що комплексної роботи з проблеми становлення і розвитку зовнішньої політики Республіки Молдова після здобуття нею незалежності, немає. Існують ряд робіт, в яких висвітлюються окремі питання зовнішньополітичних кроків РМ, але, як правило, інтерес до них з’являється напередодні виборчих кампаній чи загострення ситуації у Придністров’ї.

У підрозділі 1.2 „Джерельна база дослідження” підкреслено, що документальна база, незважаючи на специфіку проблематики, є доступною для дослідників. Джерельна основа роботи представлена здебільшого опублікованими офіційними документами й матеріалами, державними та міжнародними актами молдовського, українського, румунського і російського зовнішньополітичних відомств, нормативними документами офіційних установ, концептуальними розробками з розвитку зовнішньої політики та міжнародної діяльності Республіки Молдова.

Крім того, широко використані матеріали виступів, заяв, доповідей, програмних документів політичних партій, соціологічних і нормативних видань. Основу джерельної бази дисертації складають документи, прийняті Парламентом Республіки Молдова, зокрема, „Декларація про незалежність Республіки Молдова” та Конституція РМ.

Важливим джерелом, яке використане у роботі, є „Концепція зовнішньої політики Республіки Молдова”, в якій визначаються основні пріоритети і принципи зовнішньої політики. У документі чітко визначена головна мета зовнішньої політики країни – це вступ до Європейського Союзу. У дослідженні придністровського конфлікту та його впливу на міжнародне становище РМ використано основні документи, прийняті міжнародними спостерігачами для його врегулювання.

Увагу дисертантки привернули документи і матеріали, зібрані у збірнику „Республіка Молдова: історія політики (1989-2000 рр.)” у двох томах, які висвітлюють зовнішньополітичну діяльність Молдови з початку становлення незалежності.

Джерельну базу дослідження істотно доповнює мемуарна література, зокрема спогади Н.Циу і Б.Гамураря. Аналіз української, молдовської, російської та румунської преси, а також публіцистики дав змогу простежити становлення зовнішньої політики Республіки Молдова, більш ґрунтовно проаналізувати її еволюцію.

У другому розділі „Внутрішньополітичні чинники та їх вплив на формування зовнішньої політики Республіки Молдова” розглядається внутрішня ситуація в республіці, зокрема гагаузький і придністровський конфлікти, які вплинули на формування основних напрямків зовнішньої політики.

У підрозділі 2.1 „Проголошення незалежності та міжнародне визнання Республіки Молдова” зосереджено увагу на основних аспектах внутрішньополітичних процесів Молдови стосовно питань зовнішньої політики. Зроблено акценти на три основні моменти: по-перше, розпад СРСР і становлення молдовської держави були несподіванкою для більшості громадян і правлячої еліти Молдови, і тому не дивно, що правлячі кола тривалий час не могли визначитись із зовнішньополітичним курсом країни; по-друге, молода держава не мала власного досвіду зовнішньополітичних стосунків, що призводило до певних помилок і невпевненості у налагодженні міжнародних зв’язків; по-третє, існували значні відмінності у зовнішньополітичній орієнтації населення різних регіонів, які призвели до того, що на початку 90-х рр. зовнішньополітична активність Молдови була обмежена необхідністю балансування між інтересами Росії та Румунії, внутрішньополітичними проблемами та економічними негараздами. Ймовірно, саме цим у більшості випадків пояснюється очікувальна позиція Молдови і сподівання на те, що більш потужні геополітичні гравці візьмуть на себе вирішення її проблем.

На початку 90-х років головна мета зовнішньої політики Молдови полягала у відмежуванні від Центру, участі у формуванні єдиного економічного простору на території колишнього СРСР, але без вступу до будь-яких політичних союзів. Іншим напрямком зовнішньої політики стало встановлення дипломатичних відносин із країнами Західної Європи, США та Канади, розширення співробітництва з країнами Центральної і Східної Європи, участь у міжнародних та регіональних організаціях.

У підрозділі 2.2 „Вплив придністровського конфлікту на міжнародне становище Республіки Молдова” дисертантка висвітлює придністровський конфлікт як такий, що відіграв ключову роль у реалізації зовнішньої політики РМ і мав негативний вплив на міжнародний імідж республіки.

Фактично з початку 90-х років ХХ ст. проблема визначення взаємоприйнятного статусу Придністров’я залишається однією з ключових проблем не тільки для Кишинева і Тирасполя, але й для найближчих сусідів та європейської спільноти в цілому.

Міжнародне співтовариство з початку виникнення конфлікту висловило стурбованість розгортанням воєнних дій на території Молдови: представники Молдови, України, Румунії і Росії прийняли „Декларацію про принципи мирного врегулювання”. Для надання допомоги в урегулюванні конфлікту в Кишиневі почала роботу постійна місія ОБСЄ. Хоч успіхи у справі політичного врегулювання в Придністров’ї були незначними, все ж переговори між посередниками привели до прийняття низки документів.

В результаті усіх подій 1989–1995 рр. Молдова отримала незалежність, але втратила контроль над частиною території і позбавилася значної частини економічного потенціалу. Наслідки конфлікту для міжнародного іміджу молодої незалежної країни були значними. У політичних колах європейських країн сформувалася думка, що Молдова повністю знаходиться у сфері впливу Москви, не може самостійно приймати рішення і бути самодостатнім актором на міжнародній арені. Придністровський конфлікт залишається замороженим у силу геополітичних обставин та факторів.

У третьому розділі „Участь Молдови в міжнародних організаціях та інтеграційних об’єднаннях (90-ті роки ХХ – початок ХХІ ст.)” зосереджено увагу на співпраці РМ з провідними міжнародними організаціями, розкрито характер їх взаємовідносин.

У підрозділі 3.1 „Молдова та СНД: взаємини крізь призму російсько-українських відносин” відзначається, що першим інтеграційним об’єднанням, до якого вступила Молдова, була СНД. Авторка виділяє три періоди перебування Молдови в СНД: перший період – 1991-1994 рр., який умовно можна назвати „адаптаційним”, супроводжувався напруженими дискусіями про те, чи буде Молдова самостійною, справді незалежною державою, чи об’єднається в одну державу з Румунією. Неврегульований придністровський конфлікт, критичний стан економіки та ностальгія частини населення за радянськими часами змусили Кишинів вступити до СНД.

Другий період участі Молдови у СНД охоплює 1994-1999 рр. За цей час СНД так і не стала знаряддям узгодження інтересів пострадянських країн, а рішення, які приймалися в рамках Співдружності, як правило, мали відчутний московський акцент.

Початком третього етапу участі Молдови в СНД можна вважати 2000 рік, що значною мірою пов’язано з суб’єктивним чинником – зміною кремлівської влади в Росії. Молдова розглядала СНД як міжнародний механізм, що доповнює і координує процес формування якісно нових двосторонніх відносин з незалежними державами, які утворилися на території колишнього СРСР. З позицій сьогодення видно, що інтеграція пострадянських країн була не надто ефективною, але її необхідність зумовлена цілою низкою економічних проблем, які неможливо було вирішити окремо кожною країною.

У підрозділі 3.2 „Співпраця Молдови з країнами ГУУАМ і ОЧЕС” наголошено, що для Молдови участь у ГУУАМ визначається зміцненням економічної самостійності, насамперед, це намагання вирішити проблему транспортних коридорів. Входження Молдови до системи ГУУАМ частково обумовлено прагненнями диверсифікації енергетичної політики, яка майже повністю залежить від Росії.

Молдова також є членом і державою-засновником Організації Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС). Її участь у цьому проекті обумовлена бажанням налагодити дво- і багатосторонні контакти у своєму найближчому оточенні. Кишинів намагався позбутися своєї залежності від структур, успадкованих від СРСР. Діяльність Молдови в ОЧЕС сприяє динамічному розвитку і зміцненню її відносин з країнами Чорноморського регіону, республіка бере участь у низці проектів у галузі енергетики, транспорту, екології, у подоланні наслідків природних та техногенних катастроф, координації боротьби зі злочинністю.

У підрозділі 3.3 „Еволюція відносин Республіки Молдова з Європейським Союзом” досліджено стан та перспективи європейської інтеграції Молдови, виділено низку чинників, які перешкоджають їй у цьому. До них слід віднести складність підготовчого етапу, повільну демократизацію і нерозвиненість громадянського суспільства, тривалу невизначеність зовнішньополітичного курсу країни у першій половині 90-х років. Початком співпраці Молдови з ЄС вважають підписання Угоди про партнерство і співробітництво в якій закладені загальні принципи співпраці Молдови і ЄС. Поглибленню співпраці з ЄС сприяє участь РМ у Пакті стабільності для Південно-Східної Європи. На Молдову поширюється Європейська політика сусідства, для втілення якої розроблений спеціальний План дій ЄС-Молдова та Інструмент сусідства.

Співпраця Молдови з ЄС створила умови для демократичної спрямованості більшості процесів у республіці. Від внутрішньополітичних – вибори в Парламент у березні 2005 р., консолідація нової більшості проєвропейських партій у законодавчому органі, активне співробітництво і своєрідний поділ повноважень між владою та опозицією, – до принципово нового підходу у вирішенні придністровського конфлікту. Членство у Європейському Союзі визначено основною стратегічною метою молдовської зовнішньої політики.

У підрозділі 3.4 „Молдова і НАТО: формування взаємин у сфері безпеки” наголошується, що Молдова як нейтральна країна не може стояти осторонь тих процесів, що відбуваються в сучасному геополітичному просторі. Активізація військового співробітництва РМ з багатьма країнами, в першу чергу з країнами-членами НАТО, участь у програмі „Партнерство заради миру” створюють умови для зміцнення її незалежності і суверенітету. НАТО надає допомогу в реалізації двох проектів, пов’язаних із знищенням протипіхотних мін і нейтралізацією токсичного палива, які не підлягають утилізації; розмінуванні територій, на яких розташовувалися військові частини колишньої радянської армії.

Між політикою нейтралітету і зацікавленістю Молдови в співробітництві з європейськими структурами безпеки, включаючи НАТО, країни-учасниці яких мають аналогічну мету, немає суперечностей. Безпосередня участь Молдови в майбутній загальноєвропейській системі міжнародної безпеки є надійним гарантом національної безпеки.

Четвертий розділ „Відносини Республіки Молдова з Україною, Росією та Румунією: тенденції і перспективи” присвячений основним аспектам двосторонніх стосунків з державами-сусідами Україною та Румунією і головним стратегічним та економічним партнером ? Росією.

У підрозділі 4.1 „Молдовсько-українське міждержавне співробітництво: пошук нових моделей співпраці” відзначається, що добросусідські відносини між Молдовою та Україною зумовлені схожими геополітичними умовами, спільністю кордонів, взаємопов’язаністю економік, традиційними історичними, культурними та родинними зв’язками. Після проголошення незалежності першочерговими завданнями обидві країни вважали забезпечення стабільності міжнародного становища Молдови та України; збереження територіальної цілісності та непорушність їхніх кордонів; їх утвердження і розвиток як незалежних демократичних держав. Традиційні економічні зв’язки між країнами визначаються насамперед регіональними умовами господарювання, безпосередньою близькістю ринків, інтересами прикордонної торгівлі й іншими спорідненими факторами.

Аналізуючи молдовсько-українські відносини, автор наголошує на тому факті, що на території РМ проживає одна із найчисельніших українських громад, яка складає майже 14% від усіх українців, що проживають за межами України. Молдова й Україна, виходячи з реалій сьогодення, намагаються будувати свої відносини за європейським зразком, але для частини української й молдовської еліт, які не можуть позбутися радянських стереотипів, це все ще досить складно.

У підрозділі 4.2 „Взаємини Республіки Молдова з Румунією у контексті євроінтеграційних процесів” підкреслюється, що відносини з Румунією посідають особливе місце у зовнішній політиці Молдови, зважаючи на наявність протяжного спільного державного кордону, проживання в обох країнах національних меншин, існування значних резервів та нереалізованих потенційних можливостей у сфері торговельно-економічного та культурного співробітництва. Але в цих відносинах досі невирішеними залишаються питання, які тримають у напрузі не тільки пересічних молдован і румунів, але й час від часу привертають увагу міжнародної спільноти, зокрема, це не підписання двостороннього політичного договору, боротьба між прибічниками та противниками приналежності молдован до румунської нації.

Незважаючи на непорозуміння, які спостерігалися у двосторонніх відносинах, останнім часом намітилася стабілізація і бажання налагодити взаємовигідні партнерські стосунки. Більш тісне конструктивне співробітництво Молдови з Румунією як членом НАТО і членом ЄС, можливе на основі зближення з демократичними силами.

У підрозділі 4.3 „Молдовсько-російські відносини” відзначено, що на початку 90-х рр. відносини Молдови з Росією були досить складними. Це зумовлено, по-перше, присутністю російських військ на території Придністров’я, з чим не погоджувалося молдовське керівництво; по-друге, бажанням уніоністів, які були при владі, надавати перевагу розвитку відносин з Румунією, а не з РФ. Значним досягненням було підписання базового молдовсько-російського Договору „Про дружбу і співробітництво”, за яким Кремль фактично визнавав територію Придністров’я складовою частиною РМ, що було досить важливим для останньої. Розглядаючи відносини Молдови та Росії, дисетрантка підкреслює той факт, що Москва дотепер не позбулася великодержавницьких амбіцій і має неприховані інтереси в республіці. Росія не дуже задоволена прагненням РМ до зближення з ЄС і не приховує свого розчарування в Молдові як у партнері.

Аналіз молдовсько-російських відносин у пострадянський період свідчить, що ці дві країни об’єднують не тільки глибокі історичні та культурні зв’язки, а також спільні економічні та зовнішньополітичні інтереси. Наявність у Молдові великої російської діаспори та традиційна орієнтація значної частини населення на Росію вимагають від керівництва Молдови проведення виваженої політики щодо РФ. Враховуючи гостроту перехідного періоду, налагодження двосторонніх стосунків з державами-сусідами і Росією є першочерговим завданням уряду країни та суспільства в цілому.

У висновках узагальнюються основні положення і результати дослідження.

Аналіз сучасної зовнішньої політики Молдови дав можливість автору виокремити наступні етапи її становлення та розвитку:

І етап – серпень 1991 р. – квітень 1995 р. – проголошення незалежності та становлення Республіки Молдова як суб’єкта міжнародних відносин;

ІІ етап – травень 1995 р. – березень 2001 р. – прийняття Концепції зовнішньої політики, розвиток взаємовідносин з усіма державами світу без визначення стратегічних партнерів та проголошення інтеграційних завдань; розвиток відносин з колишніми радянськими республіками на основі нових принципів та початок активної співпраці з ЄС та НАТО;

ІІІ етап – квітень 2001 р. – 2005 р. – перемога на парламентських виборах Комуністичної партії РМ, проголошення багатовекторності та інтеграції на Схід і на Захід як основи зовнішньої політики РМ.

Визначення основних етапів зовнішньополітичної діяльності Республіки Молдова дало змогу простежити ті зміни, які відбувалися у зовнішній політиці Молдови з приходом до влади тих чи інших політичних сил.

Відповідно до виділених етапів у дослідженні розкрито ключові елементи зовнішньої політики РМ з перших днів її існування. Це визначення національних інтересів, основних пріоритетів на короткий та довготерміновий періоди, консолідація структур уповноважених у цих галузях і, відповідно, реструктуризація дипломатії. Приєднання Молдови до міжнародних юридичних конвенцій засвідчили бажання Кишинева сприяти забезпеченню стабільності і поважати інтереси безпеки всіх держав. Вжиті заходи стали доказом демократичного спрямування молодої держави. Утвердження державної незалежності вимагало значних зусиль від молдовської політичної еліти як у внутрішній, так і у зовнішній політиці. Внутрішня ситуація в країні, яка привела до створення Придністровської та Гагаузької республік, значно послабила міжнародні позиції Молдови і в подальшому суттєво ускладнила просування до Європи.

З’ясована роль міжнародних організацій у становленні незалежності Республіки Молдова. Значним успіхом країни, як незалежної держави, був її вступ до ООН. У день вступу Молдови до ООН у Придністров’ї розгорівся військовий конфлікт. Уряд Молдови доклав чимало зусиль щодо залучення міжнародних організацій для врегулювання конфлікту. Наслідки конфлікту для міжнародного іміджу молодої незалежної країни були значними. У політичних колах європейських країн сформувалася думка, що Молдова знаходиться повністю у сфері впливу Москви, не може самостійно приймати рішення і бути самодостатнім актором на міжнародній арені.

Відзначено важливість двосторонніх відносин з Україною у сучасній зовнішній політиці Молдови. Зазначено, що позиція України впродовж 90-х рр. була незмінною: підтримання незалежності і неподільності Республіки Молдова, непорушність її кордонів і дотримання принципу невтручання у внутрішні справи Молдови. Обидві країни дотримуються принципу військово-політичного нейтралітету. У сфері торговельно-економічних відносин створена досить міцна нормативно-правова база. Подальші напрями економічного зближення зазначені у низці двосторонніх угод.

Для Молдови, з її внутрішньополітичними проблемами, пошуки стратегічних партнерів, заяви про необхідність євроатлантичної інтеграції межують з намірами рухатися до Європи лише разом з Росією. Звичайно, таку подвійну позицію легко зрозуміти, враховуючи особливий статус молдовсько-російських взаємин. Рівень енергетичної залежності від Росії нівелює перспективи повної незалежності. Додамо до цього наявність придністровського конфлікту та розміщення російських військ на території Придністров’я, і стає зрозумілим, що РМ на даному етапі свого історичного розвитку приречена на співпрацю і відносну залежність від Росії.

Румунію Молдова розглядає як своєрідний з’єднувальний міст з широким європейським простором. Інтегрування Молдови в європейські структури співзвучне її подальшому зближенню з Румунією. Вступ Румунії до ЄС має для Молдови як позитивні, так і негативні моменти. Головною проблемою двох держав є те, що більша частина населення вважає життя при комуністичній системі кращим, ніж сьогодні. Тому не випадково, що в двох країнах не були вибрані на новий термін партії, які активно виступали за інтеграцію із Заходом. Перемога на виборах комуністичної партії констатувалась у Румунії як початок радянізації Молдови. Румунії самій доведеться в найближчі роки вирішувати безліч власних економічних проблем, а тому вона буде не в змозі підтримувати Молдову економічно. Росія й надалі залишатиметься головним торговим партнером Молдови. Економічна підтримка Росією уряду Молдови є сприятливою й для України, оскільки вона надає додаткові можливості контролювати проходження більшості вантажопотоків, що йтимуть її територією.

У роботі проаналізовано сучасний етап зовнішньої політики, на якому Молдова поступово включається в інтеграційні процеси, що відбуваються в Європі. Наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. чітко виділилися дві основні структури, які відіграють провідну роль в інтеграційних процесах – ЄС і НАТО. Інтеграція Молдови в ці структури є складною та неоднозначною, і залежить від її зовнішньої і внутрішньої політики. Переосмислення інтеграційної стратегії Молдови, а також її максимальна адаптація до потреб подолання соціально-економічної кризи і забезпечення внутрішнього розвитку може здійснюватися тільки на засадах верховенства національних інтересів.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Мельничук Г. Україна – Молдова: проблеми та перспективи двосторонніх відносин (90-ті рр. ХХ – початок ХХІ ст.) // Питання історії України: Зб. наук. статей. ? Чернівці: Зелена Буковина, 2004. ? Т.7. – С.98-105.

2. Мельничук Г. Зовнішня політика Молдови у 90-х рр. ХХ ст. // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. статей. Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини. – Вип. 229-230. – Чернівці: Рута, 2004. – С.214-218.

3. Мельничук Г. Нейтральні країни у світових військово-політичних інтеграційних процесах (на прикладі України і Молдови) // Питання історії України: Зб. наук. статей. ? Чернівці: Зелена Буковина, 2005. – Т.8. – С.184-187.

4. Мельничук Г. Торгівля жінками в Україні й Молдові // Буковинський журнал. – 2006. – №1. – С.94-102.

5. Мельничук Г. Українська діаспора в Молдові // Буковинський журнал. – 2006. – №2. – С.75-84.

6. Мельничук Г. Взаємини Республіки Молдова та Європейського Союзу (90-ті роки ХХ – початок ХХІ ст.) // Історико-політичні проблеми сучасного світу: Зб. наук. статей. – Чернівці: Рута, 2006. – Т.12-13. – С.232-237.

7. Мельничук Г. Російська діаспора в Республіці Молдова // Історико-політичні проблеми сучасного світу: Зб. наук. статей. – Чернівці: Рута, 2006. – С.170-173.

8. Мельничук Г. Роль та інтереси України у придністровському конфлікті // Питання історії України: Зб. наук. статей. ? Чернівці: Зелена Буковина, 2006. ? Т.9. – С.219-225.

9. Мельничук Г. Республіка Молдова: шлях до міжнародного визнання (1991-1995 рр.) // Історична панорама: Зб. наук. статей ЧНУ. Спеціальність „Історія”. – Чернівці: Рута, 2007. – Вип. 3. – С.114-123.

10. Мельничук Г. Забезпечення прав людини в умовах сучасності: боротьба із торгівлею людьми (на прикладі України і Республіки Молдова) // Забезпечення прав і свобод людини в діяльності органів внутрішніх справ України: Частина перша. Зб. наук. статей. – Чернівці: Рута, 2006. – С.156-168.

11. Мельничук Г. Співпраця Республіки Молдова з НАТО // Політологічні та соціологічні студії: Зб. наук. праць. – Тематичний випуск. Інтеграційні процеси сучасності. Т.ІV. – Чернівці: Прут, 2006. – С. 264-277.

12. Мельничук Г. Зовнішньополітичні пріоритети Молдови в контексті проблем регіональної безпеки (др. пол. 90-х рр. ХХ ст. – поч. ХХІ ст.) // Україна-Румунія-Молдова: історичні, політичні та культурні аспекти взаємин у контексті сучасних європейських процесів: Зб. наук. праць. – Чернівці: Букрек, 2006. – С.316-335.

13. Мельничук Г. Європейська безпека у контексті співпраці ЄС та НАТО // Людина-Світ-Культура. Актуальні проблеми філософських, політологічних і релігієзнавчих досліджень. (До 170-річчя філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка). Матеріали Міжнародної наукової конференції (20-21 квітня 2004 р., Київ). – К., 2004. – С.835-837.

14. Мельничук Г. Розпад СРСР та проголошення незалежності Республіки Молдова (1989-1991 рр.) // Р.Ф.Кайндль. Вікно в європейську науку. Матеріали ІІ Міжнародного наукового семінару „Кайндлівські читання”, 28-29 травня 2005 р. – Чернівці: Прут, 2005. – С.94-102.

15. Мельничук Г. Участь міжнародного співтовариства у становленні державності Республіки Молдова // На перехрестях світової науки. Матеріали ІІІ Міжнародної наукової конференції „Вікно в європейську науку”, присвяченої 140-річчю від дня народження Р.Ф.Кайндля. Чернівці, 20-21 травня 2006 р. – Чернівці: Прут, 2006. – С.292-295.

16. Мельничук Г. Проблеми участі України й Молдови в СНД //  Матеріали V Буковинської Міжнародної історико-краєзнавчої конференції, присвяченої 130-річчю заснування Чернівецького національного університету імені Ю.Федьковича. У двох томах. -Том 1: Історія України. Краєзнавство. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2005. – С.346-351.

17. Мельничук Г. Украинско-молдовские отношения // Высшее образование и исследования – пилоны общества, основанного на познании. Международная конференція, посвящённая 60-летию образования Государственного университета Республики Молдова. – Кишинев, 2006. – С. 61-74.

18. Мельничук Г. Международные организации и становление Республики Молдова // Высшее образование и исследования – пилоны общества, основанного на познании”. Международная конференція, посвящённая 60-летию образования Государственного университета Республики Молдова. – Кишинев, 2006. – С.57-60.

АНОТАЦІЯ

Мельничук Г.Л. Становлення та еволюція зовнішньої політики Республіки Молдова (1991-2005 рр.). – Рукопис (247 с.).

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук зі спеціальності 07.00.02 – Всесвітня історія. – Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. – Чернівці, 2007.

У дисертації досліджуються особливості становлення та еволюції зовнішньої політики Республіки Молдова у 1991-2005 рр. Висвітлено внутрішньо- та зовнішньополітичні фактори, що впливали на формування самостійної зовнішньої політики, показано процес міжнародного визнання РМ. Доведено, що придністровський та гагаузький конфлікти негативно вплинули на міжнародний імідж Молдови.

Використовуючи численні історичні джерела і документи, автор розкриває суть основних напрямків зовнішньої політики РМ та механізми її реалізації. На основі систематизації фактичного матеріалу проаналізовано участь та діяльність республіки у міжнародних та регіональних