ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНОЇ ТА ПОЛІТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

АПН УКРАЇНИ

МИРОНЕНКО ГАННА ВАЛЕНТИНІВНА

УДК:159.922.27 – 316.6(043.3)

ВПЛИВ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ

НА ЧАСОВІ УЯВЛЕННЯ ПІДЛІТКІВ

19.00.05 – соціальна психологія; психологія соціальної роботи

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті соціальної та політичної психології АПН України

Науковий керівник: кандидат психологічних наук, член-кореспондент

АПН України Слюсаревський Микола Миколайович,

директор Інституту соціальної та політичної психології

АПН України

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор

Саннікова Ольга Павлівна,

завідувач кафедри загальної та диференційної психології

Південноукраїнського державного педагогічного

університету ім. К.Д. Ушинського

кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник

Фролов Павло Дмитрович,

завідувач лабораторії соціально-психологічних технологій

Інституту соціальної та політичної психології АПН України

Захист відбудеться "4" жовтня 2007 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.457.01 в Інституті соціальної та політичної психології АПН України за адресою: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 15.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту соціальної та політичної психології АПН України за адресою: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 15.

Автореферат розісланий "29" серпня 2007 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради

кандидат психологічних наук

старший науковий співробітник І.В. Жадан

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Психологічна наука має чималий доробок з проблематики часу (К. Абульханова, Б. Ананьєв, Ш. Бюлер, Є. Головаха, Д. Елькін, О. Кронік, Ж. Піаже, С. Рубінштейн, Л. Сохань, Т. Титаренко, П. Фресс, Б. Цуканов та ін.). При цьому найцікавішою для більшості дослідників залишається проблема визначення чинників формування часових уявлень особистості. Серед таких чинників одними з найсильніших сьогодні визнаються ефекти масового комунікаційного впливу (М. Кастельс, М. Маклюєн, А. Моль, Д. Стрінаті). Дослідники констатують, що сучасний світ постає в реальності мас-медіа розщепленим на велику кількість епізодів, які не репрезентують події, а переплітаються з ними, що робить продукцію сучасних засобів масової комунікації (ЗМК) схожою на мозаїку образів і подій, реклами і новин. Це може стати причиною формування незв’язності, непослідовності, поверховості та фрагментарності часових уявлень, виникнення відчуття "миттєвості" буття. На думку М. Кастельса, виникає взагалі нова характеристика темпоральності суспільства – "позачасовий час". У таких умовах сучасне покоління, за висловом М. Маклюєна, є "східними мудрецями", які містять у собі все людство, які байдужі до плину часу, сприймають світ "тут і тепер", що зумовлює відчуження від реальності, випадіння з реального часу.

Із зазначеного вище випливає необхідність вивчення та корекції суб’єктивного часу реципієнтів в умовах масового комунікаційного впливу. Можна очікувати, це сприятиме оптимізації виховання особистості як суб’єкта власної життєдіяльності.

Проблематика впливу масової комунікації на особистість є однією з традиційних як у зарубіжній, так і вітчизняній науці. Досить детально досліджені можливості впливу засобів масової комунікації (ЗМК) на емоції, соціальні установки, ціннісні орієнтації, поведінку людей (Г. Андрєєва, Б. Грушин, Т. Дрідзе, В. Жовтянська, Л. Карамушка, Н. Костенко, П. Лазарсфельд, О. Леонтьєв, О. Ліщинська, Б. Ломов, А. Моль, С. Московічі, О. Петрунько, М. Слюсаревський, Д. Стрінаті, О. Федоришин, П. Фролов, Ю. Шерковін та ін.). З’являються також дослідження соціально-психологічних характеристик інформаційного простору, його структури та функцій, просторово-часової організації інформаційних повідомлень, просторових та часових ефектів переконувального впливу (В. Бебик, І. Імшенецька, М. Слюсаревський та ін.).

Проте проблема впливу масової комунікації на часові уявлення особистості, і зокрема впливу тривалості споживання продукції ЗМК, як така на емпіричному рівні спеціально не розроблялася. Кількість наукових праць, які її так чи інакше стосуються, досить обмежена, здійснені вони зарубіжними дослідниками і мають переважно загальнотеоретичний характер (М. Кастельс, М. Маклюєн, Д. Стрінаті). Тому ця проблема потребує дальшого вивчення, тим паче з урахуванням специфіки вітчизняних соціокультурних умов.

Репрезентативною моделлю сучасних медіа правомірно вважати телебачення, яке серед усіх ЗМК посідає за обсягом споживання їх продукції перше місце. При цьому результати низки досліджень демонструють, що найбільш сильний вплив ЗМК здійснюють на людей, що характеризуються нестабільністю психічного стану, і зокрема на підлітків (А. Боковиков, Л. Гримак, К. Муздибаєв, І. Пахно та ін.).

Отже, емпіричними об’єктами дослідження було обрано телереципієнтів саме підліткового віку, оскільки вони, по-перше, надають перевагу телекомунікаційній продукції значно більшою мірою, ніж продукції інших ЗМК; по-друге, є особливо сенситивними щодо впливу мас-медіа та інтенсивно соціалізуються під цим впливом.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Тема дисертаційного дослідження належить до комплексних науково-дослідних тем лабораторії методології психосоціальних і політико-психологічних досліджень Інституту соціальної та політичної психології АПН України "Проблеми розвитку системи соціальної психології в контексті суспільних та освітніх реформ" (державний реєстраційний номер 0103U00503) і лабораторії психології масової комунікації та медіа-освіти Інституту соціальної та політичної психології АПН України "Соціально-психологічні засади формування медіа-культури особистості" (державний реєстраційний номер 0106U002160).

Мета дослідження полягала у визначенні особливостей часових уявлень реципієнтів підліткового віку, які характеризуються різною тривалістю споживання телевізійної продукції, та розробці програми соціально-психологічного коригування репрезентації ними часової перспективи.

Гіпотеза дослідження: тривалість споживання телепродукції справляє модифікуючий вплив на суб’єктивну тривалість одиниці часу та особистісну часову перспективу підлітків. При цьому:

· модифікація часових уявлень є наслідком зменшення адаптаційних можливостей реципієнтів щодо інформаційних навантажень;

· тривале споживання телевізійної продукції зумовлює неузгодженість часових уявлень, звуженість часової перспективи, випадіння особистості з реального часу;

· перебіг процесу побудови особистісної часової перспективи опосередковується рівнем особистісної зрілості реципієнтів.

Згідно з поставленою метою та гіпотезою дослідження було визначено такі завдання:

1) побудувати теоретико-методологічну модель дослідження впливу масової комунікації на часові уявлення підлітків;

2) розробити методику діагностики тривалості споживання телевізійної продукції та визначити за її допомогою найпоширеніші типи телереципієнтів підліткового віку;

3) виявити особливості часових уявлень підлітків залежно від тривалості споживання ними телевізійної продукції та рівня їхньої особистісної зрілості;

4) розробити та емпірично верифікувати комплекс тренінгових вправ для корекції процесу репрезентації часової перспективи у самосвідомості підлітків, залежних від споживання телепродукції;

Об’єкт дослідження: часові уявлення особистості в умовах масового комунікаційного впливу.

Предмет дослідження: особливості часових уявлень підлітків, зумовлені тривалістю споживання ними телевізійної продукції.

У дослідженні використовувалися такі теоретичні та емпіричні методи: аналіз та узагальнення науково-теоретичних джерел; спостереження, бесіда, анкетування, лабораторний експеримент. Дослідження особливостей споживання телевізійної продукції проводилося за допомогою спеціально розробленої авторської методики визначення рівня тривалості споживання телепродукції. Для діагностики часових уявлень підлітків використовувалися адаптований варіант методики вільного суб’єктивного відмірювання О. Полуніна, метод "Часової лінії" і "Циклічний тест часу" Т. Коттла, опитувальник для визначення опосередкованого ставлення індивіда до часу Б. Цуканова та А. Молдаванової. Рівень особистісної зрілості оцінювався за допомогою методики діагностики рівня суб’єктивного контролю Дж. Роттера, методики діагностики відповідальності підлітків М.Осташевої, "Само-актуалізаційного тесту" Л. Гозмана, Ю. Альошиної, М. Загіки та М. Кроза.

З метою статистичної обробки даних застосовувалися: t-критерій Стьюдента для незалежних і залежних вибірок, дисперсійний (однофакторний ANOVA), кореляційний і кластерний аналізи, коефіцієнт Кронбаха.

Наукова новизна одержаних результатів.

1. Дістало подальший розвиток положення про необхідність поєднання існуючих методів дослідження безпосереднього та опосередкованого рівнів відображення часу у психіці суб’єкта. Таке поєднання дало змогу вивчати особистісну часову перспективу як цілісний конструкт, де основою є безпосереднє сприймання людиною часу.

2. Уперше у вітчизняних соціокультурних умовах виявлено на емпіричному рівні вплив масової комунікації на часові уявлення особистості, досліджено його характер. Доведено, що тривале споживання телевізійної продукції зумовлює випадіння особистості з реального часу, неузгодженість її часових модусів, звуженість часової перспективи, неефективне планування та використання власного часу.

3. Запропоновано нову для вітчизняної і світової науки дослідницьку модель, що охоплює як безпосередні масово-комунікаційні ефекти, так і опосередковуючі чинники формування часових уявлень телереципієнтів. Встановлено, що одним з опосередковуючих чинників масово-комунікаційного впливу на часові уявлення реципієнтів є їх особистісна зрілість.

4. Розкрито психологічний механізм впливу масової комунікації на часові уявлення підлітків, який полягає у ситуативних проявах загального адаптивного синдрому. Виявлено, що у разі тривалого перегляду телепередач стресогенним чинником стає не сам процес споживання телевізійної продукції, а втрата контролю над цим процесом. Така втрата контролю супроводжується, у свою чергу, дезадаптивною втратою відчуття часу і відчуженням від реальності.

Практичне значення одержаних результатів визначається можливостями їх застосування при розв’язанні прикладних завдань, а саме:

· на підставі висновків дисертаційного дослідження розроблено програму психокорекційної роботи з реципієнтами, залежними від споживання телевізійної продукції, яку апробовано шляхом проведення тренінгу "Оптимізація процесу побудови часової перспективи".

· результати роботи можуть використовуватися при укладанні навчальних програм медіа-освіти учнів, відповідної підготовки і підвищення кваліфікації фахівців мас-медіа та педагогічних працівників;

· розроблені та модифіковані методики можуть застосовуватися в процесі організації практичних занять з формування медіа-культури підлітків у межах шкільної освіти, в індивідуальному психологічному консультуванні, для особистісного самовдосконалення, підготовки лекційних та практичних занять і тренінгів-семінарів із психології переживання часу.

Впровадження результатів дослідження здійснювалося автором у Київському славістичному університеті шляхом емпіричної верифікації комплексу тренінгових вправ для оптимізації процесу побудови часової перспективи серед студентів факультету психології першого і третього курсу та під час викладання навчальних дисциплін "Психологія", "Експериментальна психологія" для студентів третього курсу факультетів філології та психології.

Результати роботи апробовано на: VI Міжнародній конференції молодих науковців "Проблема особистості в сучасній науці: результати та перспективи дослідження" (Київ, 2003); І Міжнародній науково-практичній конференції "Науковий потенціал світу–2004" (Дніпропетровськ, 2004); VII Всеукраїнській конференції молодих науковців "Проблема особистості в сучасній науці: результати та перспективи дослідження" (Київ, 2004); ІV Всеукраїнській науковій конференції "Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави" (Київ, 2005); звітній науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу Київського славістичного університету (Київ, 2006); звітних наукових сесіях співробітників Інституту соціальної та політичної психології АПН України за підсумками досліджень 2005 року (18-19 квітня 2006 р.) та 2006 року (4-5 квітня 2007 р.); засіданнях лабораторії методології психосоціальних і політико-психологічних досліджень (2003–2007 р.).

Публікації. Результати дослідження представлено у чотирьох статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях, та трьох тезах доповідей на наукових конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації складає 198 сторінок, у тому числі представлено 4 таблиці, 16 рисунків та 9 додатків, які займають 44 сторінки. Список використаних джерел нараховує 170 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність вивчення суб’єктивного часу реципієнтів мас-медіа в умовах інтенсивного масового комунікаційного впливу, подано характеристику розробленості даної проблеми в сучасній психології; визначено об’єкт, предмет, мету та завдання дослідження; окреслено теоретичні та методологічні основи дослідження, методи дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи; наведено дані про апробацію, структуру та обсяг роботи.

У першому розділі "Проблема суб’єктивного часу в умовах масового комунікаційного впливу" висвітлено загальні концептуальні положення щодо вивчення суб’єктивного часу в психології, чинників формування часових уявлень особистості, особливостей впливу засобів масової комунікації на особистість загалом та на часові уявлення зокрема. Запропоновано теоретико-методологічну модель дослідження впливу масової комунікації на часові уявлення підлітків.

Аналіз представлення проблеми суб’єктивного часу в психологічній літературі дає змогу визначити його як фундаментальну складову всієї відображувально-поведінкової взаємодії людини та навколишнього світу, починаючи з відчуттів і закінчуючи особистістю.

Відповідно до такого розуміння часу у психологічній науці розгорталися основні напрями досліджень, а саме: вивчення безпосереднього сприймання часу суб’єктом (П. Фресс, Д. Елькін та ін.) і часових властивостей людини (Б. Цуканов, Е. Поппель та ін.); дослідження психологічного часу (В. Ковальов, А. Кронік та Є. Головаха, К. Левін, Дж. Нюттен та ін.), життєвого шляху (Б. Ананьєв, Ш. Бюлер, П. Жане та ін.) і життєвого, суб’єктивного світу особистості (К. Абульханова, Т. Титаренко, Л. Сохань та ін.).

Узагальнюючи основні теоретичні напрацювання як зарубіжних, так і вітчизняних учених, можна стверджувати, що на сьогодні у психологічній науці немає єдиної теорії суб’єктивного часу. Найбільш обґрунтованим з теоретико-методологічного огляду видається вивчати час у контексті дворівневої концепції його відображення суб’єктом (Д. Елькін, Т. Коттл, С. Рубінштейн, П. Фресс, Б. Цуканов), оскільки вона певною мірою інтегрує більшість дослідницьких позицій. Згідно із цією концепцією, існують два рівні відображення часу у свідомості індивіда: безпосередній – відображення часової метрики (тривалості) і топології (послідовності) та опосередкований – відображення часових модусів. У цьому аспекті найбільш вдалим видається визначення суб’єктивного часу як сукупності часових уявлень суб’єкта, які є результатом відображення у його свідомості плину часу і часової перспективи. Відповідно було виділено для дослідження такі часові параметри, як суб’єктивна тривалість одиниці часу (уявлення про фізичну тривалість одиниці часу) та уявлення про особистісну часову перспективу.

Встановлено, що традиційне вивчення чинників впливу на часові уявлення особистості здійснюється переважно в межах психології особистості і потребує виходу в інші площини наукового пізнання. Зокрема, актуальним та перспективним в умовах становлення інформаційного суспільства постає вивчення ефектів масового комунікаційного впливу.

Систематизуючи отримані дослідниками результати, можна стверджувати, що проблема впливу масової комунікації на часові уявлення особистості пов’язана з активним залученням людини сучасного суспільства до комунікативного простору ЗМК та виникненням залежності від споживання масової комунікаційної продукції (С. Болл-Роукич, М. де Флер, Ю. Шерковін).

У роботі підкреслюється, що теоретико-методологічна модель здійснюваного нами дослідження має будуватися на засадах цілісного підходу до визначення чинників впливу на суб’єктивний час та з необхідністю спиратися на пошук змінних, що опосередковують зв’язок часових уявлень з факторами масового комунікаційного впливу.

Можна припустити, що одним з основних чинників-модераторів зв’язку часових уявлень із тривалістю споживання телепродукції є особистісна зрілість телереципієнтів (К. Абульханова, Л. Сохань, Т. Титаренко).

Спираючись на результати аналізу основних підходів до вивчення суб’єктивного часу, чинників і критеріїв масового комунікаційного впливу на часові уявлення, запропоновано модель дослідження впливу масової комунікації на часові уявлення підлітків (рис. 1).

Рис. 1. Модель дослідження впливу масової комунікації на часові уявлення підлітків

Як випливає з аналітичного огляду наукової літератури, в аспекті дослідження феномена особистісної зрілості, попри всю різноманітність визначень, пріоритетними його характеристиками можна вважати відповідальність особистості, суб’єктивний локус контролю і прагнення до самоактуалізації (Л. Божович, Л. Гозман, О. Злобіна, А. Маслоу, К. Муздибаєв, Ф. Перлз, А. Реан, О. Саннікова, В. Татенко, Т. Титаренко та ін.). Звичайно, виділені характеристики повноцінно "працюють" у зрілому віці. Що ж до підлітків, то тут ідеться скоріше про готовність бути особистісно зрілим. Тому, слідом за О. Штепою, період 11–19 років ми розглядаємо як латентний період формування особистісної зрілості.

Отже, теоретико-методологічний аналіз досліджуваної проблеми засвідчив доцільність вивчення опосередкованого рівня відображення часу людиною у взаємозв’язку з його безпосереднім рівнем і необхідність побудови на цій основі дослідницької моделі впливу масової комунікації на часові уявлення підлітків.

У другому розділі "Організація емпіричного дослідження впливу тривалості споживання телепродукції на часові уявлення підлітків" представлено програму емпіричного дослідження, його етапи та завдання, обґрунтовано доцільність використання відповідного методичного інструментарію та загальної процедури проведення дослідження.

Перший етап емпіричного дослідження було присвячено вивченню тривалості споживання телевізійної продукції сучасною підлітковою телеаудиторією. З огляду на обмеженість наявного діагностичного інструментарію для вивчення тривалості телеспоживання запропоновано авторську методику, застосування якої дало змогу здійснити комплексну діагностику процесу споживання телепродукції та виокремити найпоширеніші типи телереципієнтів.

Надійність розробленої методики перевірено шляхом повторного опитування респондентів (N=104). Показник ретестової надійності визначався шляхом обчислення кореляції показників для вибірки повторно опитаних випробуваних і становив r = 0,713.

Дослідження за допомогою зазначеної методики проводилось у груповій формі. Крім того, додатково, в індивідуальній формі, застосовувався метод особистого інтерв’ю щодо перегляду телепередач за вчорашній день (day-after-recall).

Для підтвердження інформації, отриманої від телереципієнтів підліткового віку, до проведення дослідження було залучено батьків випробуваних. При опитуванні дорослих використовувалася методика експертної оцінки тривалості споживання телепродукції (модифікована шкала Дембо – Рубінштейна) та щоденникова телевізійна панель, яка заповнювалася батьками кожного дня впродовж тижня.

Другий етап дослідження полягав у проведенні лабораторного експерименту, що мав на меті вивчення впливу тривалості споживання телепродукції на суб’єктивну тривалість одиниці часу реципієнтів. Було зроблено припущення, що модифікуючий вплив тривалості телеспоживання полягає в зменшенні суб’єктивної тривалості хвилини на початку рецепції телепродукції та її збільшенні наприкінці цього процесу.

За критерієм кількості експериментальних впливів експеримент було проведено відповідно до плану з однією незалежною змінною (НЗ), за яку взято лабораторну тривалість рецепції відеопродукції (реципієнти в лабораторних умовах переглядали фільм). Залежною змінною (ЗЗ) в експерименті стала суб’єктивна тривалість одиниці часу реципієнтів.

Експеримент було проведено серед типологічних груп телереципієнтів, виділених на першому етапі дослідження, загальною кількістю 45 осіб.

Для відмірювання суб’єктивної тривалості одиниці часу було використано адаптовану нами відповідно до мети та гіпотези дослідження методику вільного суб’єктивного відмірювання (ВСВ) О. Полуніна, яка, на нашу думку, забезпечує найбільш адекватне моделювання впливу відеозапису на часові уявлення підлітків. Використання цієї методики дає змогу залишити домінування за взаємодією "реципієнт – телепродукція", а суб’єктивне відмірювання лише прилучити до неї. Оскільки при перегляді (рецепції) телепродукції внутрішній рахунок у випробуваного виключається, вплив відеозапису можна вивчати безпосередньо в динаміці одиниці часу, а не робити це потім, коли він уже скінчився.

На третьому етапі, відповідно до запропонованої моделі дослідження (рис. 1), з’ясовувалися особливості часових уявлень типологічних груп телереципієнтів, загальною кількістю 134 особи.

Серед використовуваних нині методів дослідження часу практично немає інтегральних методик, які б давали змогу системно вивчати опосередковане відображення часу, враховуючи особливості його безпосереднього відображення. Одним із способів вивчення взаємозв’язку безпосереднього (суб’єктивна тривалість одиниці часу) та опосередкованого (особистісна часова перспектива) рівнів відображення часу може бути аплікація методу вільного суб’єктивного відмірювання (ВСВ) О. Полуніна та "Опитувальника опосередкованого ставлення індивіда до часу" Б. Цуканова і А. Молдаванової як найбільш адекватних з погляду розв’язання завдань нашого дослідження.

Діагностика особистісної зрілості була спрямована на оцінювання виділених у ході теоретичного аналізу її концептуальних складових, а саме: відповідальності, локусу контролю та самоактуалізації, з використанням відповідного методичного інструментарію: "Діагностики відповідальності підлітків" М. Осташевої; методики діагностики рівня суб’єктивного контролю Дж. Роттера, адаптованої Є. Бажиною, С. Голикіною, С. Еткіндом; "Самоактуалізаційного тесту" (САТ) Л. Гозмана, Ю. Альошиної, М. Загіки та М. Кроза.

Четвертий етап дослідження було присвячено визначенню шляхів і способів соціально-психологічного коригування часових уявлень підлітків в умовах інтенсивного масового комунікаційного впливу.

У третьому розділі "Особливості часових уявлень підлітків, зумовлені тривалістю споживання ними телевізійної продукції" здійснено аналіз та інтерпретацію отриманих результатів; окреслено напрями психокорекційної роботи з підлітками, залежними від споживання телепродукції; представлено результати апробації соціально-психологічного тренінгу "Оптимізація процесу побудови часової перспективи".

З’ясовано, що сучасна підліткова телеаудиторія є неоднорідною щодо тривалості споживання телевізійної продукції. Відповідно до темпорального, суб’єктивно-мотиваційного критеріїв, а також критерію суб’єктивного відчуття залежності від споживання телепродукції виділено три найпоширеніші типи телереципієнтів: "індиферентні" (41%), "зацікавлені" (46%) та "залежні" (13%), відповідно з низькою, середньою і високою тривалістю телеспоживання.

Встановлено, що середні значення суб’єктивної тривалості хвилини телереципієнтів статистично достовірно різняться (p < 0,01) залежно від тривалості споживання ними телепродукції: суб’єктивна тривалість хвилини "індиферентних" телереципієнтів виявилася меншою (ti < 60 с), "зацікавлених" – меншою або рівною (t i? 60 с), а "залежних" – більшою (ti > 60 с), аніж її фізична величина.

У ситуації безпосередньої рецепції випробуваними телепродукції виявлено особливості зміни їхніх уявлень про фізичну тривалість хвилини (рис. 2).

Рис.2. Динаміка суб’єктивної тривалості хвилини телереципієнтів

залежно від тривалості рецепції ними телепродукції

Отримані графіки відповідають особливостям динаміки переживання часу протягом дня (J. Aschoff, D. Pfaff, E. Poppel). Виходячи з розуміння переживання часу як адаптивної функції живого організму і розглядаючи суб’єктивну тривалість хвилини як психологічний корелят активації психіки, Л. Мітіна, О. Полунін зіставляють зазначену закономірність переживання часу протягом дня з проявом загального адаптивного синдрому (ЗАС). Відповідно, виявлені в нашому дослідженні зміни суб’єктивної тривалості хвилини в умовах рецепції телепродукції також можуть розглядатись як певний аналог ЗАС.

Отже, отримані у ході лабораторного експерименту зміни суб’єктивної тривалості одиниці часу реципієнтів залежно від тривалості споживання ними телепродукції демонструють механізм впливу масової комунікації на часові уявлення підлітків і можуть бути зіставлені із ситуативним аспектом загального адаптивного синдрому, який по-різному проявляється в "індиферентних", "зацікавлених" і "залежних" телереципієнтів.

Проведення "Циклічного тесту часу" та застосування "Методу лінії часу" дало змогу встановити, що часові уявлення більшості "залежних" та "індиферентних" телереципієнтів мають фрагментарний характер, на відміну від "зацікавлених", які демонструють узгодженість часових модусів. При цьому особистісна часова перспектива "залежних" телереципієнтів є коротшою і менш визначеною, ніж двох інших груп випробуваних.

Аналіз результатів, отриманих за допомогою "Опитувальника опосередкованого ставлення індивіда до часу", показав, що 64,8% "індиферентних" телереципієнтів локалізує свою часову перспективу між майбутнім і теперішнім, надаючи перевагу майбутньому часові. Випробувані цієї групи демонструють досить практичне і "ділове" ставлення до часу: 68,9% зазначають, що вміють розподіляти час, 73,6% постійно ведуть облік часу. При цьому 72% випробуваних відчувають дефіцит часу.

Для 74,7% "зацікавлених" телереципієнтів теперішнє більш важливе порівняно з минулим і майбутнім. Випробувані виявили ціннісне ставлення до часу, більше половини з них продемонстрували практичне ставлення до часу та вміння ефективно його розподіляти і використовувати.

Натомість 42% "залежних" телереципієнтів орієнтується переважно на своє минуле. Інша частина випробуваних живе теперішнім (34,5%). Поряд із цим деяка частина "залежних" телереципієнтів надає перевагу майбутньому (27%). Отже, хоч ця група і є найбільш "невизначеною в часі", більша її частина все ж зорієнтована на минуле порівняно з теперішнім і майбутнім. У "залежних" телереципієнтів виявився вираженим параметр ціннісного ставлення до часу. Однак вони не виявили розвиненого практичного підходу до часу та вміння його організовувати, демонструючи суперечність між ціннісним і поведінковим ставленням до нього. З одного боку, випробувані вважають час цінністю, виявляють бажання берегти, вигравати його. З іншого боку, не вдаються жодним чином до "особистісного контролю" часу, проводячи по 5–7 годин на добу перед телевізором.

За результами однофакторного ANOVA було встановлено, що середні значення суб’єктивної тривалості хвилини статистично достовірно відрізняються залежно від орієнтації телереципієнтів на той чи інший часовий модус (p < 0,01).

На високому рівні статистичної значущості (p < 0,01) встановлено відмінності у відмірюванні суб’єктивної тривалості хвилини "уповільненими", "точними" і "тими, що поспішають", за термінологією Б. Цуканова, випробуваними.

Значущого коефіцієнта кореляції між показниками суб’єктивної тривалості хвилини та оцінкою часу телереципієнтами як цінності результати кореляційного аналізу не виявили (r = -0,367; р > 0,1).

Більш "продуктивним" виявився параметр практичного ставлення до часу та його використання суб’єктом. Щодо цього параметра встановлено обернений кореляційний зв'язок із суб’єктивною тривалістю хвилини на високому рівні статистичної значущості (r = -,583; p < 0,01).

З використанням евристичного методу інтегрального критерію відстані до мети (І. Мюллер) побудовано часові профілі кожної типологічної групи випробуваних, які наочно відобразили характер часових уявлень телереципієнтів з різною тривалістю споживання телепродукції і дали змогу порівняти їх (рис. 3).

Часовий профіль "зацікавлених" телереципієнтів найбільш наближений до центру. З погляду вміння ефективно використовувати час це найбільш гармонійний тип телереципієнтів: показники параметрів опосередкованого відображення часу не набагато вищі порівняно з іншими телереципієнтами, але всі вони мають оптимальний рівень. Відповідно, ми назвали часовий профіль "зацікавлених" телереципієнтів "оптимальним".

Часовий профіль "індиферентних" телереципієнтів є дещо "скошеним", несиметричним. Випробувані наділені здатністю до самоорганізації, але вона проявляється ситуативно (тобто тільки під впливом зовнішніх факторів, якщо ліміт часу є достатньо жорстким). Часовий профіль цієї групи випробуваних був охарактеризований нами як "адаптаційний", коли відображення часу в умовах телекомунікаційного впливу зводиться до основної його функції – адаптаційної.

Найменш наближеним до центру і найбільш "невизначеним у часі" виявився часовий профіль "залежних" телереципієнтів. Можна говорити про поверховість, суперечливість, недиференційованість часових уявлень "залежних" телереципієнтів та їхнє пасивне ставлення до часу.

Рис. 3. Діаграма інтегрального оцінювання часових уявлень типологічних груп телереципієнтів:

1 – часовий профіль "зацікавлених" телереципієнтів (t ? 60 с);

2 – часовий профіль "індиферентних" телереципієнтів (t < 60 с);

3 – часовий профіль "залежних" телереципієнтів (t > 60 с);

УЧП – узгодженість часової перспективи; ОПЧ – оцінка плину часу;

ЦЧ – цінність часу; ПСЧ – практичне ставлення до часу.

Часовий профіль цієї типологічної групи є тотально дисгармонійним, таким, що демонструє відсутність адаптаційних можливостей відображення часу в умовах телекомунікаційного впливу, тобто "дезадаптаційним".

Щоб перевірити припущення про те, що перебіг процесу побудови особистісної часової перспективи опосередковується рівнем особистісної зрілості телереципієнтів, ми дослідили взаємозв’язки часових уявлень, тривалості споживання телепродукції та особистісної зрілості випробуваних.

Встановлено, що позитивними корелятами оптимального способу формування часових уявлень підлітків, а саме узгодженості, протяжності часової перспективи та розвиненого практичного ставлення індивіда до часу, в умовах телекомунікаційного впливу є виражена інтернальність, розвинена відповідальність за себе, потреба в пізнанні, креативність, самоприйняття та цінності, характерні для людини, що прагне до самоактуалізації.

З огляду на отримані результати дослідження окреслено напрями психокорекційної роботи з підлітками, залежними від споживання телепродукції. Реалізацію цих напрямів здійснено шляхом розробки та апробації соціально-психологічного тренінгу "Оптимізація процесу побудови часової перспективи" (ОЧП).

Результати ефективності тренінгу ОЧП проаналізовано за трьома критеріями:

1) критерій об’єктивності – кількісні та якісні зміни в часових профілях учасників до і після тренінгу. Використання t-критерію Стьюдента для залежних вибірок дало змогу виявити статистично достовірні зсуви показників практичного ставлення до часу (р < 0,01), дисциплінарної відповідальності (р < 0,05), відповідальності за себе (р < 0,05), потреби в пізнанні (р < 0,01), самоприйняття (р < 0,01) та контактності (р < 0,05);

2) критерій інформативності тренінгу для його учасників – оцінювання учасниками інформативної насиченості тренінгу та можливості використати отриману інформацію у своїй подальшій діяльності. За 5-бальною шкалою середній бал становив 4, 25;

3) критерій рефлексивності – рівень рефлексії учасниками ситуацій тренінгу та свого нового досвіду. За 10-бальною шкалою середній бал становив 7,34.

Отже, можемо констатувати, що ефективність тренінгу "Оптимізація процесу побудови часової перспективи" була забезпечена оптимальною інформативністю, структурованістю та відповідною змістовою наповненістю занять, активною внутрішньою роботою учасників тренінгу.

ВИСНОВКИ

Теоретико-методологічний аналіз досліджуваної проблеми дав змогу:

а) побудувати дослідницьку модель впливу масової комунікації на часові уявлення підлітків, яка ґрунтується на засадах цілісного підходу до визначення чинників впливу на суб’єктивний час та спрямована на пошук опосередковуючих змінних зв’язку часових уявлень з факторами масового комунікаційного впливу;

б) запропонувати технологічну схему поєднання методів вивчення безпосереднього та опосередкованого відображення часу особистістю.

На цих засадах було розроблено програму емпіричних та експериментальних досліджень, результати реалізації якої дають підстави для таких висновків:

1. Сучасна підліткова телеаудиторія є неоднорідною щодо тривалості споживання телевізійної продукції. За темпоральним, суб’єктивно-мотиваційним критеріями, а також критерієм суб’єктивного відчуття залежності від споживання телепродукції можна виділити три найпоширеніші типи телереципієнтів: "індиферентні", "зацікавлені" і "залежні", відповідно, з низькою, середньою та високою тривалістю телеспоживання.

2. На статистично достовірному рівні простежується вплив тривалості споживання телепродукції на суб’єктивну тривалість одиниці часу. Встановлено, що середні значення суб’єктивної тривалості одиниці часу телереципієнтів достовірно різняться залежно від тривалості споживання ними телепродукції: суб’єктивна тривалість одиниці часу "індиферентних" виявилася меншою, "зацікавлених" – меншою або рівною, а "залежних" – більшою, аніж її фізична величина.

3. Одним із механізмів впливу масової комунікації на часові уявлення особистості є ситуативний прояв загального адаптивного синдрому. Цей механізм по-різному проявляється в різних типологічних групах телереципієнтів. Для "індиферентних" і "зацікавлених" телереципієнтів споживання відеопродукції є стресогенним чинником, унаслідок дії якого суб’єктивна тривалість хвилини в лабораторних умовах дещо зменшується на початку та плавно збільшується наприкінці відеорецепції, тобто в міру адаптації до цього процесу, чим забезпечується збереження та узгодження відношення між "зовнішніми" та "внутрішніми" мінливостями психіки. У "залежних" випробуваних суб’єктивна тривалість хвилини спочатку зменшується значно різкіше, ніж в "індиферентних" і "зацікавлених", а потім так само різко збільшується. Це може свідчити про те, що стресогенним чинником у даному разі стає втрата контролю над процесом споживання відеопродукції. Така втрата контролю супроводжується, у свою чергу, дезадаптивною втратою відчуття часу і відчуженням від реальності.

4. Реципієнти з різною тривалістю телеспоживання мають різні часові профілі, а саме:

а) часовий профіль "зацікавлених" телереципієнтів. Його правомірно оцінити як оптимальний. У випробуваних цієї групи точне відтворення фізичної тривалості одиниці часу статистично достовірно пов’язане з узгодженістю часових модусів, протяжністю часової перспективи, орієнтацією на теперішнє, точним оцінюванням плину часу, ціннісним ставленням до часу, розвиненим практичним ставленням до часу;

б) часовий профіль "індиферентних" телереципієнтів. Його можна кваліфікувати як позначений певними вадами. Суб’єктивна тривалість хвилини випробуваних, що є меншою від її фізичної величини, пов’язана з неузгодженістю часових модусів, протяжною часовою перспективою, орієнтацією на майбутнє, вираженим ціннісним ставленням до часу, прагненням ефективно організовувати власний час, яке, однак, певною мірою унеможливлюється через вроджене відчуття дефіциту часу;

в) часовий профіль "залежних" телереципієнтів. Його правомірно вважати тотально дисгармонійним. Телереципієнти, суб’єктивна тривалість хвилини в яких є більшою за її фізичний еквівалент, характеризуються порушенням зв’язності, узгодженості минулого, теперішнього і майбутнього, відсутністю майбутньої домінанти, невизначеністю та вкороченням часової перспективи, нерозвиненим практичним і водночас ціннісним ставленням до часу, що є проявом дезадаптації та конфлікту між ціннісним і поведінковим аспектами формування часових уявлень в умовах телекомунікаційного впливу.

Отже, маємо підстави стверджувати, що тривале телеспоживання дійсно призводить до "розмивання" просторово-часових уявлень молодої людини, відсторонення її від реального світу, випадіння з реального часу: залежна особистість виявляється неспроможною адекватно і раціонально моделювати своє майбутнє, її плани часто виявляються нереалістичними, відображають занадто високі домагання і надмірну безкомпромісність у виборі життєвих цілей.

5. Підтверджено припущення про те, що одним з можливих опосередковуючих чинників впливу масової комунікації на часові уявлення підлітків є їхня особистісна зрілість: типологічні групи телереципієнтів відрізняються за рівнем прояву відповідальності, локусу контролю, прагнення до самоактуалізації. Встановлено, що позитивними корелятами оптимального способу формування часових уявлень підлітків в умовах телекомунікаційного впливу є розвинена відповідальність за себе, виражена інтернальність, потреба в пізнанні, креативність, самоприйняття та цінності, характерні для людини, що прагне до самоактуалізації.

6. Апробація розробленого тренінгу "Оптимізація процесу побудови часової перспективи" засвідчує необхідність і можливість корекції часових уявлень підлітків в умовах інтенсивного масово-комунікаційного впливу. Найбільших позитивних змін унаслідок корекційного впливу зазнають показники узгодженості часових модусів, протяжності часової перспективи і практичного ставлення особистості до часу.

Перспективи подальших досліджень. Положення дисертаційної роботи створюють концептуальне та емпіричне підґрунтя для розширення проблематики наукових розробок з питань впливу масової комунікації на особистість. Перспективним напрямом є розширення пошуку опосередковуючих факторів масово-комунікаційного впливу на часові уявлення особистості. Безперечний інтерес як у науковому, так і в практичному аспектах становило б і зіставлення виявлених особливостей часових уявлень підлітків з аналогічними уявленнями споживачів інших електронних ЗМК (користувачі ПК, інтернет-залежні особи тощо) та представників інших вікових груп. Крім того, виявлення важливих закономірностей слід очікувати від проведення крос-культурних досліджень впливу масової комунікації на суб’єктивний час особистості.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

А) Статті в наукових фахових виданнях, включених до списку ВАК України:

1. Тривалість телекомунікаційної рецепції в контексті проблеми впливу масової комунікації на часові уявлення реципієнтів // Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави: Зб. наук. пр. / За заг. ред. М.М. Слюсаревського. – К.: Міленіум, 2005. – Вип.4. – С. 386–392.

2. Динаміка уявлень реципієнтів відеопродукції про тривалість одиниці часу // Зб. наук. пр. Ін-ту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С. Д. Максименка.. – К., 2006. – Т. VIII, ч. 8. – С. 162–170.

3. Часові профілі "залежних" і "вільних" споживачів телевізійної продукції // Соц. психологія. – 2007. – №2 (22). – С. 168–175.

4. Вплив тривалості телекомунікаційної рецепції на часові уявлення підлітків // Наук. студії із соц. та політ. психології: Зб. статей / АПН України, Ін-т соц. та політ. психології. – 2007. – Вип. 15 (18). – С. 89 – 99.

Б) Тези доповідей на науково-практичних конференціях і семінарах:

5. Проблема впливу масових інформаційних процесів на суб’єктивний час особистості // Зб. доп. Шостої міжнар. конф. молодих науковців "Проблема особистості в науці: результати та перспективи досліджень". – К., 2003. – С. 37–39.

6. Темпоральні та мотиваційні особливості телекомунікаційної рецепції // Матеріали Першої міжнар. наук.-практ. конф. "Науковий потенціал світу 2004". – Д.: Наука і освіта, 2004. – Т. 54. Психологія. – С. 56–57.

7. Особливості масово-комунікаційного телеспоживання сучасною молодіжною аудиторією // VII Всеукр. конф. молодих науковців "Проблема особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень": Тези доп. – К., 2005. – С. 53–54.

АНОТАЦІЯ

Мироненко Г.В. Вплив масової комунікації на часові уявлення підлітків. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.05 – соціальна психологія; психологія соціальної роботи. Інститут соціальної та політичної психології АПН України, Київ, 2007.

Дисертацію присвячено дослідженню особливостей формування часових уявлень підлітків в умовах масового комунікаційного впливу. Показано, що вплив масової комунікації на часові уявлення підлітків зумовлений активним залученням останніх до телекомунікаційного простору та виникненням залежності від споживання телевізійної продукції. З’ясовано, що сучасна підліткова телеаудиторія є неоднорідною щодо тривалості споживання телевізійної продукції. Виявлено статистично достовірний вплив тривалості споживання телепродукції на суб’єктивну тривалість одиниці часу. Експериментальне моделювання впливу тривалості споживання телепродукції на суб’єктивну тривалість одиниці часу реципієнтів забезпечило розкриття одного з механізмів впливу масової комунікації на часові уявлення особистості, який зіставлено із ситуативним аспектом загального адаптивного синдрому. На основі інтегрального оцінювання побудовано і проаналізовано часові профілі типологічних груп телереципієнтів. Розроблено та апробовано тренінг "Оптимізація процесу побудови часової перспективи".

Ключові слова: часові уявлення (суб’єктивна тривалість одиниці часу, особистісна часова перспектива), тривалість споживання телевізійної продукції, типологічні групи телереципієнтів ("індиферентні", "зацікавлені", "залежні"), часові профілі, особистісна зрілість.

АHНОТАЦИЯ

Мироненко А.В. Влияние массовой коммуникации на временные представления подростков. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.05 – социальная психология; психология социальной работы. Институт социальной и политической психологии АПН Украины, Киев, 2007.

Диссертация посвящена исследованию особенностей формирования временных представлений подростков в условиях массового коммуникационного влияния. В работе проанализированы общие концептуальные положения изучения субъективного времени в психологии, факторов формирования временных представлений личности, особенностей влияния средств массовой коммуникации на личность в целом и на временные представления в частности.

В рамках целостного подхода к определению факторов влияния на субъективное время предложена теоретико-методологическая модель исследования влияния массовой коммуникации на временные представления подростков, которая с необходимостью включает опосредующие переменные связи временных представлений с массово-коммуникационными факторами.

Предложена комплексная диагностика телекоммуникационного потребления с использованием авторской методики исследования длительности потребления телевизионной продукции подростковой аудиторией. В основу разработанной методики положены три критерия (темпоральный, субъективно-мотивационный и критерий субъективного ощущения зависимости от потребления телепродукции), согласно которым выделены три типа телереципиентов: "индифферентные", "заинтересованные", "зависимые".

Установлено, что средние значения субъективной длительности минуты телереципиентов статистически достоверно отличаются в зависимости от длительности потребления ими телепродукции. Экспериментальное моделирование влияния длительности потребления телепродукции на субъективную длительность минуты реципиентов обеспечило раскрытие одного из механизмов влияния массовой коммуникации на временные представления подростков, который сопоставлен с ситуативным аспектом общего адаптивного синдрома и по-разному проявляется среди типологических групп телереципиентов.

На основании интегрального оценивания построены и проанализированы временные профили типологических групп телереципиентов. Временной профиль "заинтересованных" телереципиентов оценен как оптимальный – точное воспроизведение физической длительности единицы времени статистически достоверно взаимосвязано с согласованностью временных модусов, протяженностью временной перспективы, точным оцениванием течения времени, ценностным отношением ко времени, развитым практическим отношением ко времени. Формирование временных представлений "индифферентных" телереципиентов в условиях телекоммуникационного влияния не лишено недостатков. Испытуемые обладают способностью к самоорганизации, но она проявляется ситуативно (только под воздействием внешних факторов, если лимит времени достаточно жесткий). Временные представления "зависимых" телереципиентов определены как поверхностные, противоречивые, недифференцированными, а временной профиль испытуемых оценен как тотально дисгармоничный.

Разработан и апробирован тренинг "Оптимизация процесса построения временной перспективы". Показана необходимость и возможность формирования