КІРОВОГРАДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА

Михайліченко Микола Васильович

УДК 37+371.3+37.014

ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПРЕДМЕТІВ
ГУМАНІТАРНОГО ЦИКЛУ

13.00.04 – теорія та методика професійної освіти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Кіровоград – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Національному педагогічному університеті імені М.П.Драгоманова, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор

Вовк Людмила Петрівна,

Національний педагогічний

університет імені М.П.Драгоманова,

завідувач кафедри теорії та історії педагогіки,

Міністерство освіти і науки України,

м. Київ.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Золотухіна Світлана Трохимівна,

Харківський національний педагогічний

університет імені Г.С.Сковороди,

завідувач кафедри загальної педагогіки,

Міністерство освіти і науки України;

кандидат педагогічних наук, професор

Завіна Віталій Іванович,

Кіровоградський державний

педагогічний університет

імені Володимира Винниченка, перший проректор,

Міністерство освіти і науки України.

Захист відбудеться 3 липня 2007 р. о 1200 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К .053.02 у Кіровоградському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка за адресою: 25006, м. Кіровоград, вул. Шевченка, 1.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка за адресою: 25006, м. Кіровоград, вул. Шевченка, 1.

Автореферат розісланий 2 червня 2007 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Т.Я.Довга

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Сучасна ситуація розвитку українського суспільства, завдання реформування освіти, підвищення ролі громадянської культури особистості визначають нові актуальні вимоги до загальноосвітньої і професійної підготовки дітей та молоді. Проблеми виховання громадян пов’язані, насамперед, з особистістю вчителя, його професійними знаннями, педагогічною майстерністю та громадянською компетентністю. Адже вчитель є носієм ідей громадянського суспільства, громадянських знань у школі, регулює процеси засвоєння громадянського досвіду, здійснює управління процесами соціалізації учнівської молоді. В нинішніх умовах залучення України до загальносвітових політичних, соціально-економічних і культурних процесів, до європейської інтеграції, зокрема в освіті, визначає питання громадянської освіти і виховання важливим аспектом державної освітньої політики, а також педагогічної теорії і практики.

Основна мета громадянської освіти – це формування громадянськості як інтегрованої якості, що є фундаментальною духовно-моральною якістю, світоглядною і психологічною характеристикою особистості, а вчитель як суб’єкт і організатор процесу громадянського виховання має володіти значним рівнем розвитку громадянської компетентності, що визначатиме його громадянську зрілість і професійну готовність. Практичний педагогічний досвід засвідчує, що особлива роль у цьому відводиться предметам соціально-гуманітарного циклу, а саме історії, правознавству, суспільствознавству, українській та іноземній мові і літературі. З огляду на зазначене, особливого значення набуває професійна підготовка майбутніх учителів названих навчальних дисциплін до організації громадянської освіти, що передбачає сформованість у них громадянської компетентності. Вивчення та узагальнення результатів наукових досліджень вітчизняних і зарубіжних учених, а також особливостей організації громадянської освіти та процесу формування громадянської компетентності у майбутніх учителів предметів гуманітарного циклу (далі – майбутніх учителів ПГЦ) виокремлює ряд суперечностей, що потребують розв’язання та визначають актуальність нашого дослідження:

- між сучасними суспільними та професійними вимогами до рівня громадянської компетентності майбутніх учителів гуманітарних дисциплін та рівнем сформованості цієї якості у випускників вищих навчальних закладів;

- між потребами у науковому обґрунтуванні змісту і сутності громадянської компетентності майбутніх учителів предметів гуманітарного циклу та існуючим рівнем наукових знань у цій царині;

- між вимогами компетентнісного підходу до професійної освіти та існуючими формами і методами організації процесу професійної підготовки майбутніх учителів тощо.

У педагогічній науці накопичено значний досвід дослідження окремих аспектів означеної проблеми. Так, зміст і умови формування громадянської компетентності особистості досліджувалися у працях відомих науковців Ю. Азарова, О. Бєляєва, І. Корольова, Е. Козлова, Б. Лихачова, А. Маркової, Є. Мединського, О. Овчарук, О. Пометун, В. Століна, В. Сухомлинського та інших. Проблема формування громадянської зрілості висвітлена у наукових працях Т. Абрамян, П. Блонського, М. Боришевського, О. Волжиної, О. Газмана, Г. Гревцевої, Ж. Завадської, А. Макаренка, Т. Мироненко, В. Радула, В. Струманського, В. Сеніної, О. Сухомлинської, Р. Хмелюк, К. Чорної та інших.

У зарубіжній педагогіці проблемам виховання громадянина, формування громадянської зрілості присвячені праці А. Адлер, К. Вейнберга, Р. Вудса, К. Джанга, Дж. Дьюї, Г. Кершенштейнера, Х. Мюнклера, Ч. Паттерсона та ін.

Філософські і соціальні аспекти громадянськості та ролі виховання у її розвитку розкриті у працях Л. Архангельського, І. Беха, Л. Буєвої, В. Горбатенка, Р. Гурова, П. Ігнатенка, С. Іконнікової, Б. Кобзаря, О. Киричука, С. Ковальова, М. Когана, Н. Косарєвої, Л. Крицької, В. Лісовського, В. Поплужного, О. Сухомлинської, М. Триняк, І. Фролова та багатьох інших.  Психологічні особливості формування особистості та умов формування у неї громадянськості досліджувалися К. Абульхановою-Славською, Л. Божович, М. Боришевським, М. Болдирєвим, Л. Бурлачуком, В. Васютинським, Л. Виготським, В. Давидовим, Д. Ельконіним, І. Коном, О. Красовською, О. Леонтьєвим, Б. Ломовим, В. Мерліним, С. Рубінштейном, Т. Титаренко та ін. 

Різні аспекти професійного становлення майбутнього вчителя, зокрема, його підготовка до здійснення громадянського виховання висвітлювалися у наукових працях В. Андрущенка, Є. Бондаревської, О. Вишневського, Л. Вовк, Ф. Гоноболіна, В. Журавльова, Н. Кузьміної, Ю. Кулюткіна, Л. Кондрашової, В. Оржехівського, Л. Печуркіної-Шумейко, В. Постового, М. Рагозіна, Ю. Руденка, В. Сластьоніна, М. Стельмаховича, Б. Ступарика, В. Сухомлинського, І. Тисячник, Р. Хмелюк та ін.

Вивчення й аналіз наукової літератури дозволяє вважати, що проблема формування громадянської компетентності майбутніх учителів ПГЦ ще не одержала належного теоретичного обґрунтування та практичної апробації. Враховуючи відсутність наукових досліджень, присвячених означеній проблемі, та її актуальність, що визначається необхідністю розв’язання вище зазначених суперечностей, ми обрали таку тему дисертаційного дослідження: “Формування громадянської компетентності майбутніх учителів предметів гуманітарного циклу”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, темами: дослідження виконувалося в межах науково-дослідної теми кафедри теорії та історії педагогіки Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова “Зміст, форми і засоби фахової підготовки вчителів”.

Тема дисертації затверджена вченою радою Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (протокол № 3 від 7 листопада 2005 р.) та узгоджена в такому формулюванні Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 10 від 20 грудня 2005 р.).

Об’єкт дослідження: процес професійної підготовки майбутніх учителів.

Предмет дослідження: зміст та організаційно-педагогічні умови формування громадянської компетентності у майбутніх учителів предметів гуманітарного циклу в процесі професійної підготовки.

Мета дослідження: визначити сутність і зміст громадянської компетентності майбутніх учителів предметів гуманітарного циклу, теоретично обґрунтувати й експериментально апробувати організаційно-педагогічні умови її формування.

Гіпотеза дослідження: в основу дослідження покладено припущення, що формування громадянської компетентності майбутніх учителів ПГЦ буде ефективним за умов: 1) чіткого визначення змісту, основних структурних компонентів та функцій громадянської компетентності майбутніх учителів-гуманітаріїв; 2) створення та реалізації у процесі професійної підготовки педагогічної моделі формування громадянської компетентності у майбутніх учителів ПГЦ; 3) технологічного забезпечення формування громадянської компетентності майбутніх учителів на основі особистісно орієнтованого підходу; 4) спрямованості навчально-виховного процесу у ВНЗ на формування громадянської компетентності у майбутніх учителів ПГЦ; 5) проектування навчально-виховного середовища на засадах вимог компетентнісного підходу.

Завдання дослідження:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

Методологічною основою дослідження стали теорії про системний та цілісний підходи до формування і розвитку особистості; положення аксіологічного й компетентнісного підходів до вивчення сутності та умов професійного становлення особистості; методологічні ідеї і положення про взаємозалежність між розвитком особистості й організацією її навчальної і професійної діяльності, про форми і методи організації педагогічного дослідження і навчального процесу; теорії моделювання, проектування, соціалізації.

Теоретичну основу дослідження становлять фундаментальні праці науковців, які вивчали концептуальні засади методології педагогічних досліджень (Ю.  Бабанський, В.  Загвязінський, В.  Краєвський, С. Гончаренко та ін. ); педагогічну аксіологію (С. Анісімов, Л. Вовк, М. Бахтін, О. Здравомислов, О. Киричук, В. Тугаринов та ін. ), проблеми громадянського виховання (Н. Болдирєва, М. Боришевський, Л. Буєва, Г. Ващенко, К. Гаджиєв, А. Макаренко, Е. Моносзон, В. Сухомлинський, О. Сухомлинська, К. Ушинський, А. Ярмоленко та ін. ), зміст та умови формування громадянської компетентності (С. Богомолов, Н. Бриско, О. Грецька, М. Карпенко, О. Норенко, С. Радецька, О. Москалець, А. Осин, Є. Полат, О. Пометун, Л. Скалій, П. Сердюков, Т. Яхнюк та ін.  ), аспекти формування громадянської зрілості (І. Кон, Ю. Маринкіна, В. Радул, Р. Хмелюк та ін. ), теорію і практику професійного становлення особистості майбутнього вчителя (С. Вершловський, І. Зязюн, Н. Кузьміна, В. Краєвський, О. Пєхота, О. Савченко, Г. Селевко, С. Сисоєва , В. Сластьонін та ін.).

Методи дослідження. Для реалізації завдань дослідження було використано комплекс загальнонаукових та спеціальних методів: а) теоретичних: методи аналізу наукової літератури з педагогіки, психології, філософії, соціології; синтезу, порівняння й узагальнення, побудови теоретичної моделі, класифікація, дедукція, індукція, моделювання з метою одержання об’єктивних висновків та теоретичних узагальнень стосовно сутності й умов формування громадянської компетентності майбутніх учителів ПГЦ; б) емпіричних: діагностичні методи (анкетування, бесіда, тестування); обсерваційні методи (пряме, побічне, безпосереднє й опосередковане спостереження); прогностичні методи (експертні оцінки, узагальнення незалежних характеристик, шкалування, ранжування) з метою одержання даних під час педагогічного експерименту; в) методи математичної статистики для обробки та узагальнення експериментальних даних.

База дослідження. Дослідно-експериментальна робота виконувалася на базі Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, Миколаївського державного університету імені В.О. Сухомлинського та Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка.

Етапи дослідження. Дослідження проводилося протягом 19982006 років у три етапи:

Перший етап (1998 – 2000 рр.). На основі аналізу наукової літератури визначено стан теоретичної розробки проблеми дослідження, сформульовано науковий апарат дослідження, визначено зміст та теоретичні засади формування громадянської компетентності майбутніх учителів ПГЦ.

Другий етап (2000 – 2002 рр.). Проведено констатувальний етап експерименту, визначено критерії та рівні сформованості громадянської компетентності у майбутніх учителів предметів гуманітарного циклу, сформовано контрольну й експериментальну групи, розроблено програму і методику організації формувального етапу експерименту.

Третій етап (2002 – 2006 рр.). Реалізовано технологію формувального етапу експерименту, підготовлено й апробовано методичні рекомендації, узагальнено результати дослідження.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше визначено сутність, зміст та педагогічну технологію формування громадянської компетентності у майбутніх учителів ПГЦ, у подальшій систематизації та узагальненні сучасних наукових підходів щодо реалізації компетентнісного підходу у професійній підготовці майбутніх учителів, у поглибленні наукових знань щодо змісту громадянськості та громадянської зрілості майбутніх учителів, у теоретичному визначенні критеріїв та рівнів сформованості громадянської компетентності у майбутніх учителів.

Теоретичне значення полягає у тому, що: узагальнено теоретичні підходи до досліджуваної проблеми, на їхній основі конкретизовано поняття “громадянська компетентність майбутніх учителів ПГЦ”; обґрунтовано змістові характеристики та структуру громадянської компетентності майбутніх учителів ПГЦ як особистісного професійно значущого новоутворення; визначено педагогічні умови ефективного формування громадянської компетентності у майбутніх учителів; теоретично обґрунтовано і розроблено педагогічну технологію формування громадянської компетентності у майбутніх учителів ПГЦ.

Практичне значення дослідження полягає у розробці критеріїв, показників та експериментальному визначенні рівнів сформованості громадянської компетентності у майбутніх учителів ПГЦ; у створенні й апробації авторської технології формування громадянської компетентності у майбутніх учителів-гуманітаріїв, що включає систему дидактичних та виховних впливів, пропозиції щодо оптимізації навчально-виховного процесу, педагогізації соціокультурного середовища ВНЗ; у розробці авторського спецкурсу, методичного пакету діагностичних, дидактичних та інформаційних матеріалів, спрямованих на формування громадянської компетентності у майбутніх учителів ПГЦ.

Особистий внесок здобувача полягає у науковому обґрунтуванні основних теоретичних і методичних аспектів змісту, структури та функцій громадянської компетентності майбутніх учителів ПГЦ; у розробці та апробації в процесі дослідницько-експериментальної роботи педагогічних умов та технології формування громадянської компетентності майбутніх учителів-гуманітаріїв.

Вірогідність результатів дослідження забезпечується теоретичною обґрунтованістю концептуальних позицій дисертації з використанням надбань основних наукових концепцій, міжпредметних зв’язків, елементів системного та критеріально-рівневого підходів, застосуванням методів, адекватних предмету, меті й завданням дослідження, характером дослідно-експериментальної роботи, що охоплювала необхідну кількість респондентів, мала традиційну схему організації, опиралась на використання сукупності різних методів одержання експериментальних даних та методів математичної статистики, забезпечувала експериментальне підтвердження основних теоретичних висновків.

Апробація і впровадження результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження повідомлялися й обговорювалися на засіданнях і методологічних семінарах кафедри теорії та історії педагогіки Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова, кафедри освітніх технологій Миколаївського державного університету імені В.О. Сухомлинського, висвітлювалися на міжнародних науково-практичних конференціях “Психолого-педагогічні проблеми підготовки вчительських кадрів в умовах трансформації суспільства” (Київ, 2000), “Проблеми та перспективи формування національної гуманітарно-технічної освіти”(Харків, 2002), “Підготовка вчителя початкової школи в умовах нової парадигми освіти” (Київ, 2004), “Технології педагогічної освіти: теорія, досвід, перспективи розвитку в умовах Болонського процесу”(Миколаїв, 2006), “Соціальна робота в Україні: вектор розвитку в третьому тисячолітті”(Київ, 2007); на всеукраїнських: науковій конференції “Формування міжетнічної та міжконфесійної толерантності засобами суспільних дисциплін у системі освіти України”(Київ, 2002), нараді-семінарі завідувачів психолого-педагогічних кафедр вищих навчальних закладів України (Київ, 2006). Основні положення, висновки і методичні рекомендації дослідження впроваджено в навчально-виховний процес Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова, Миколаївського державного університету імені В.О.Сухомлинського та Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (довідки відповідно № 02 – 10/1024 від 29.05.2007 р., № 01/20 – 1 від 16.01.2007 р., № 448 від 16.05.2007 р.).

Публікації. Основні теоретичні положення дисертаційного дослідження відображені у 17 публікаціях, у т.ч. 12 – у фахових наукових виданнях (7 одноосібних), з них 8 – у виданнях, затверджених ВАК України, 4 статтях у збірниках матеріалів конференцій, 2 програмах та методичних рекомендаціях, а також 3 навчальних посібниках (у співавторстві), з них 2 – з грифом “Рекомендовано МОН України”.

Структура дисертації: Дослідження складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (255 найменувань), 10 додатків. Загальний обсяг дисертації – 221 сторінка, основний зміст викладено на 183 сторінках. Робота містить 2 схеми, 12 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, визначено науковий апарат дисертації, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, подано відомості про апробацію й упровадження результатів дослідження.

У першому розділі “Теоретичні засади формування громадянської компетентності вчителів предметів гуманітарного циклу” на основі хронологічного теоретичного аналізу праць зарубіжних учених Х. Мюнклера, Б. Оскарссона, Г. Халажа, В. Хутмаєра та ін. , російських дослідників В. Давидова, І. Лернера, В. Краєвського, М. Скаткіна, А. Хуторського, вітчизняних науковців О. Овчарук, О. Пометун, О. Савченко, О. Сухомлинської, Л. Хоружої та інших визначено, що у сучасних умовах компетентнісний підхід розглядається більшістю вітчизняних і зарубіжних вчених як один з пріоритетних у професійній освіті. З’ясовано, що поняття “компетентність” є предметом наукової дискусії і розглядається як комплекс ставлень, цінностей, знань і навичок; як інтегративна характеристика, що містить в собі готовність до цілепокладання, дії, оцінки, рефлексії. Визначено, що компетентність особистості проявляється в самостійній діяльності, є ширшим за поняття “знання, уміння, навички”, охоплює не тільки когнітивну й операційно-технологічну сфери, а й мотиваційну, етичну, соціальну та поведінкову.

На основі наукових підходів І. Зимньої, Г. Левітаса, О. Овчарук, О. Пометун та ін. встановлено, що найбільш широкими за змістом є “надпредметні” (“ключові”) компетентності, які є синтетичними, тобто такими, які поєднують певний комплекс знань, умінь та ставлень, що набувається протягом засвоєння всього змісту освіти; характеризуються поліфункціональністю, надпредметністю, міждисциплінарністю, багатокомпонентністю, спрямованістю на формування критичного мислення, рефлексії, визначення власної позиції. Ключові компетентності, здебільшого, містять у собі загальнопредметні компетентності, які визначаються для кожного предмета і розвиваються протягом усього його вивчення, та спеціальнопредметні компетентності , що формуються протягом певного терміну навчання, тобто є стадіями, рівнями набуття загальнопредметних компетентностей.

Узагальнення підходів відомих науковців Б.Ананьєва, В. Бездухова, В. Краєвського, Н. Кузьміної, A. Маркової, І. Лернера, Л. Мітіної, М. Скаткіна, Л. Хоружої та ін. до визначення змісту й умов формування професійної компетентності вчителя дозволило інтерпретувати громадянську компетентність майбутніх учителів ПГЦ як певне особистісне новоутворення, формування якого відбувається в процесі реалізації сукупності навчальних і виховних систем у процесі професійної підготовки, а також як складник їхнього професіоналізму та професійної компетентності. Реалізація положень цілісного (С. Архангельський, В. Афанасьєв, К. Платонов, В. Садовський та ін.) і культурологічного (І. Ісаєв, М. Каган, В. Краєвський, В. Сластьонін) підходів дозволила встановити, що громадянська компетентність майбутніх учителів ПГЦ є однією з ключових компетентностей, що більш широко забезпечує здатність, спроможність особистості активно, відповідально й ефективно реалізовувати громадянські права й обов’язки, є складником і одним з важливих елементів загальної, професійної і громадянської культури майбутнього учителя-гуманітарія.

Врахування положень педагогічної акмеології, заснованої в працях Н. Кузьміної, В. Мерліна, А.Деркача та ін., дозволило пов’язати становлення досліджуваного утворення з закономірностями розвитку людини на етапі її зрілості і розглядати громадянську зрілість як загальну мету і важливий показник сформованості громадянської компетентності майбутніх учителів. В основу визначення змісту громадянської компетентності майбутнього вчителя ПГЦ, її сутності, структури та функцій, покладені теоретичні напрацювання вчених про зміст громадянськості як наукової категорії, про феномен професійної і громадянської культури, а також науково-педагогічні дефініції змісту та структури професійної компетентності вчителя.

Встановлено, що категорія “громадянськість” є однією з базових у багатьох соціальних і гуманітарних науках. Як складне інтегративне поняття конкретизується у соціально-правовому, філософському (морально-етичному), соціально-психологічному, педагогічному і соціально-педагогічному аспектах. (І.Бех, Л. Буєва, Р. Гурова, П. Ігнатенко, М. Козій, А. Саломаткін, В. Сухомлинський, О. Сухомлинська та інші).

Узагальнення розглянутих теоретичних підходів і вимог до громадянської та професійної діяльності майбутнього вчителя-гуманітарія дозволили визначити, що громадянська компетентність майбутніх учителів ПГЦ є складним, інтегрованим утворенням у цілісній структурі особистості фахівця, складником його професійної культури та професійної компетентності; результатом оволодіння педагогічної професією; загальною категорією, що уособлює розвиток громадянськості як особистісної якості, яка визначає громадянську й життєву позицію, соціальну зрілість і суспільно корисну діяльність особистості та готовність до ефективного розв’язання завдань громадянської освіти у процесі професійної діяльності на основі сформованих знань, умінь, навичок, ціннісних орієнтацій, професійно важливих якостей і здібностей.

У змісті громадянської компетентності майбутніх учителів ПГЦ визначено такі основні структурні компоненти: когнітивний (знання і норми, що становлять зміст громадянськості); операційно-процесуальний (професійні знання, уміння і навички, що визначають функціональну готовність до діяльності з громадянської освіти і виховання та практичної реалізації громадянської позиції, громадянських компетенцій); ціннісно-мотиваційний (мотиви, психологічні установки, ціннісні орієнтації); особистісний (здібності і якості, що уможливлюють формування громадянської компетентності). Визначено, що структурні компоненти громадянської компетентності – це складні системи, представлені блоками компетентностей, які діалектично пов’язані між собою за змістом. Складаються вони з таких базових категорій як знання, вміння, навички, норми, якості, здібності тощо. Когнітивний компонент громадянської компетентності майбутніх учителів –гуманітаріїв характеризує її статичну форму і складається насамперед із знань та якостей, що входять до змісту таких предметних компетентностей: методологічної, фахової, спеціально-наукової, політичної, правової, управлінської, виховної, психологічної, комунікативної. Зміст операційно-процесуального компонента громадянської компетентності майбутніх учителів ПГЦ визначається, насамперед, сукупністю професійних та особистісних умінь і навичок, що зумовлюють функціональну готовність фахівця вирішувати завдання громадянської діяльності, освіти і виховання. Його першочергово утворюють вміння і навички (гностичні, дидактичні, організаційні тощо), які входять до дидактичної, методичної, технологічної компетентностей, компетентності самоаналізу, аутокомпетентності. Встановлено: основу ціннісно-мотиваційного компонента громадянської компетентності майбутніх учителів ПГЦ складають цінності і норми, що утворюють зміст громадянськості, загальної та професійної культури (патріотизм, національна самосвідомість, свобода, рівність, справедливість, демократія, обов’язок, відповідальність, законослухняність, знання державної мови тощо). Зазначені цінності у процесі особистісної інтеріоризації утворюють особистісно значущі ціннісні орієнтації та мотиви поведінки і діяльності. Узагальнено, що до складу ціннісно-мотиваційного компонента громадянської компетентності майбутніх учителів ПГЦ входять цінності, психологічні установки, ціннісні орієнтації, мотиви, вектори життєвої спрямованості особистості, які забезпечують сформованість предметних компетентностей. До змісту особистісного компонента громадянської компетентності майбутніх учителів ПГЦ входять педагогічні і громадянські якості, соціальні і педагогічні здібності; проаналізовано їхній зміст.

Визначено закономірності формування громадянської компетентності майбутніх учителів ПГЦ у процесі професійної підготовки: 1) мета громадянського виховання та освіти студентів залежить від громадянського досвіду; 2) ефективність громадянського виховання майбутніх учителів залежить від поєднання об’єктивних і суб’єктивних потреб студентів у виборі різноманітних форм і методів громадянської діяльності; 3) ступінь громадянської активності студентів залежить від застосованої системи стимулювання і мотивації їхньої діяльності.

Найважливішими педагогічними умовами формування громадянської компетентності майбутніх учителів визначено: створення моделі формування їхньої громадянської компетентності; врахування у процесі професійної підготовки основних положень компетентнісного, діяльнісного та особистісно орієнтованого підходів, закономірностей і принципів формування громадянської компетентності, акмеологічних законів особистісно-професійного розвитку і примноження особистісного потенціалу та самовираження особистості в професії; програмно-цільовий підхід до професійної підготовки; використання можливостей фахових дисциплін для формування громадянськості у процесі громадянської освіти; спрямована соціалізація майбутніх учителів у соціокультурному середовищі ВНЗ у процесі громадської роботи тощо. На основі визначеної структури досліджуваного утворення та умов його формування створено авторську модель формування громадянської компетентності майбутніх учителів – гуманітаріїв.

У другому розділі “Дослідно-експериментальна робота з формування громадянської компетентності у навчальному процесі ВНЗ” на основі теоретичних положень дисертації створено і реалізовано методику визначення рівнів сформованості громадянської компетентності у майбутніх учителів ПГЦ та педагогічну технологію, що стала основою формувального етапу експерименту.

В основу дослідно-експериментальної роботи покладено критеріально-рівневий підхід до оцінки ступеня сформованості громадянської компетентності у майбутніх учителів ПГЦ. На основі змістовних характеристик, критеріїв та показників виділено п’ять рівнів сформованості громадянської компетентності у майбутніх учителів – гуманітаріїв та числові інтервали для кожного з них: оптимальний (4,21 – 5,0), достатній (3,41 – 4,2), базовий (2,61 – 3,4), початковий (1,81 – 2,6), низький (< 1,8).

Констатувальний етап експерименту проводився за двома напрямками: вивчення рівня сформованості громадянської компетентності у студентів 5-х курсів гуманітарних спеціальностей та одночасне дослідження рівня цього утворення у студентів перших курсів, з яких згодом було сформовано експериментальну (ЕГ) та контрольну (КГ) групи. Виявлення рівня сформованості громадянської компетентності у майбутніх учителів-гуманітаріїв, які розпочинають процес професійної освіти, дозволило оцінити стартовий рівень досліджуваного утворення у представників ЕГ і КГ на початку реалізації програми формувального етапу експерименту.

Програма констатувального етапу експерименту реалізовувалася протягом 2000/2001 навчального року, охоплювала: 543 студенти 5-х курсів гуманітарних спеціальностей трьох названих раніше ВНЗ та 602 студенти 1-х курсів цих університетів (за рівною пропорцією). Авторська програма констатувального етапу експерименту передбачала цілісне вивчення утворення, його основних критеріїв (компонентів), застосування сукупності методів дослідження, одержання даних з різних джерел (самооцінка, анкетування різного типу, оцінки експертів, робота з діловою документацією, спостереження, бесіди), їхню математичну обробку та узагальнення.

Реалізація даної програми дозволила сформувати експериментальну і контрольну групи, до складу яких увійшли по 300 студентів гуманітарних спеціальностей з трьох ВНЗ. Результати констатувального дослідження підтвердили нульову гіпотезу щодо рівнів сформованості громадянської компетентності у ЕГ і КГ на початку експерименту, показали, що в умовах традиційної професійної освіти понад 50% майбутніх учителів закінчують професійне навчання у ВНЗ з базовим рівнем громадянської компетентності, майже 5 % – з початковим; близько майже 35% – з достатнім і 5 % – з оптимальним рівнем, що не відповідає сучасним вимогам до професійної діяльності і громадянської компетентності молодих учителів.

При плануванні і реалізації у експериментальній групі програми (педагогічної технології) формувального експерименту враховувалися теоретичні засади та організаційно-педагогічні умови формування громадянської компетентності майбутніх учителів ПГЦ, визначені у першому розділі дисертації.

В основу педагогічної технології формування громадянської компетентності майбутніх учителів ПГЦ покладено ідею організації та координації різних дидактичних і виховних впливів на них у процесі вивчення фахових, педагогічних та соціально-гуманітарних дисциплін, системного залучення їх до виховної та громадської роботи у ВНЗ. Реалізація педагогічної технології формування громадянської компетентності у майбутніх учителів ПГЦ зумовила реалізацію у ході експериментальної роботи протягом 2002–2006 років сукупності заходів. Це: 1) організація і проведення щоквартальних науково-методичних нарад, конференцій з викладачами ВНЗ, задіяними в експериментальній роботі, з метою координації дій та вдосконалення науково-методичного забезпечення навчальних курсів, спрямованих на формування громадянської компетентності майбутніх учителів ПГЦ; 2) включення теми “Громадянська компетентність майбутнього вчителя” до курсу “Вступ до спеціальності”; 3) запровадження на 1-у і 2-у курсах ЕГ навчального курсу “Громадянська освіта”; 4) оптимізація навчального курсу “Педагогіка”; проведення спеціальних семінарів щодо змісту та технологій громадянського виховання; 5) коригування тематики курсових та дипломних робіт з педагогіки; 6) розширення змісту навчальних курсів “Філософія”, “Історія України”, “Політологія”, “Основи правознавства” в контексті формування громадянської компетентності; 7) оптимізація викладання фахових дисциплін та методик їх викладання в контексті формування у майбутніх учителів компетентностей використання потенціалу цих навчальних дисциплін у громадянській освіті; 8) запровадження студентських наукових гуртків та проблемних груп з питань громадянської освіти; 9) розробка методичних рекомендацій для кураторів (наставників) академічних груп; 10) розробка і запровадження на 5-их курсах учительських спеціальностей навчального курсу “Основи професійного становлення особистості сучасного вчителя”; підготовка навчального посібника; 11) включення громадянського компонента до змісту спецкурсів і спецсемінарів, які викладаються на 4–5 курсах; 12) введення теми “Традиції громадянської освіти в країнах Європи” у структуру навчального курсу “Вища освіта України та Болонський процес” і теми “Громадянська освіта у вищій школі” у зміст курсу “Педагогіка вищої школи” у магістратурі; 13) вдосконалення змісту педагогічних практик, їхнє спрямування на організацію студентами-практикантами системи заходів із громадянського виховання у школах; 14) організаційно-методичне сприяння становленню студентського самоврядування у навчальних групах ЕГ; 15) проведення діагностики динаміки сформованості громадянської компетентності у майбутніх учителів.

Важливою умовою формування громадянської компетентності майбутніх учителів є реалізована методика проміжної діагностики (бесіди, анкетування, ранжування цінностей за зразком попередньої діагностики) рівнів розвитку цього утворення у ЕГ (третій курс). Це дозволило скоригувати дослідно-експериментальну програму і додатково актуалізувати діяльність майбутніх учителів.

В основу підсумкової діагностики на третьому етапі експерименту покладено методику, використану на констатувальному етапі дослідження. Оскільки педагогічні умови формування громадянської компетентності майбутніх учителів частково й опосередковано реалізовувалися також у КГ, то для об’єктивності висновків щодо динаміки сформованості досліджуваного утворення у ЕГ дані стосовно основних критеріїв порівнювалися як з аналогічними показниками КГ, так і з показниками вивчення п’ятикурсників, учасників попереднього констатувального дослідження.

Результати діагностики сформованості громадянської компетентності після закінчення формувального етапу експерименту засвідчили суттєве збільшення в експериментальній групі відсотка студентів з оптимальним і, особливо, з достатнім рівнем громадянської компетентності, що становило у сукупності 85% від загальної кількості респондентів. Були відсутніми групи студентів з початковим і низьким рівнями цього утворення. У КГ відсоток студентів з оптимальним та достатнім рівнями громадянської компетентності значно менший (53%), в учасників констатувального зрізу – 40 %. Натомість в обох згаданих групах виявлені майбутні вчителі з початковим рівнем громадянської компетентності – 2% і 4 % відповідно (таблиця 1).

Таблиця 1

Узагальнені результати діагностики сформованості громадянської компетентності у майбутніх учителів після закінчення експерименту

Компоненти | Відсоток респондентів за рівнями

Оптимальний | Достатній | Базовий | Початковий | Низький

ЕГ | КГ | КЕ | ЕГ | КГ | КЕ | ЕГ | КГ | КЕ | ЕГ | КГ | КЕ | ЕГ | КГ | КЕ

Когнітивний | 23 | 10 | 6 | 66 | 43 | 41 | 11 | 56 | 53 | 0 | 1 | 0 | 0 | 0 | 0

Операційно-процесуальний | 20 | 9 | 4 |

59 | 48 | 28 |

21 | 40 | 65 |

0 | 3 | 3 |

0 |

0 |

0

Ціннісно-мотиваційний | 25 | 12 | 4 |

60 | 41 | 32 |

15 | 45 | 59 |

0 | 2 | 5 |

0 |

0 |

0

Особистісний | 22 | 9 | 5 | 63 | 45 | 38 | 15 | 44 | 53 | 0 | 2 | 4 | 0 | 0 | 0

Загальний рівень | 22 | 10 | 5 | 63 | 43 | 35 | 15 | 45 | 56 | 0 | 2 | 4 | 0 | 0 | 0

Примітка: КЕ – результати учасників констатувального етапу.

Отже, одержані результати щодо рівня сформованості громадянської компетентності у ЕГ якісно перевищували дані як учасників констатувального етапу експерименту, так і аналогічні показники КГ, зокрема, за усіма окремими компонентами і в узагальненій оцінці. Проведений аналіз коефіцієнтну рангової кореляції оцінки питомої ваги основних індикаторів підтвердив високу вірогідність одержаних даних. Таким чином, експериментальна робота мала позитивні результати, не зважаючи на частковість використання умов та способів впливу в цілому підтвердила припущення, що реалізація теоретичних положень, обґрунтованих у першому розділі, призведе до інтенсифікації та оптимізації процесу формування громадянської компетентності майбутніх учителів ПГЦ.

ВИСНОВКИ

Результати дослідження узагальнено за такими положеннями:

1. У сучасних умовах теоретичною основою оновлення змісту професійної освіти, узгодження його із вимогами європейського та світового освітнього простору є компетентнісний підхід та створення ефективних механізмів його запровадження. Цей підхід передбачає відхід від традиційної знаннєвоцентричної парадигми до формування у майбутнього фахівця чітко визначеної сукупності компетентностей, які уособлюють його готовність якісно здійснювати професійну діяльність. Компетентність фахівця з вищою освітою (вчителя ПГЦ) – це виявлені ним на практиці прагнення і здібності (готовність) реалізовувати свій потенціал (знання, вміння, досвід, особисті якості та ін.) для успішної творчої діяльності у професійному і соціальному середовищі, усвідомлення соціальної значущості та особистісної відповідальності за результати такої діяльності, необхідність її постійного удосконалення.

2. Базовими категоріями, які визначають зміст громадянської компетентності майбутнього вчителя ПГЦ, є професійна компетентність і громадянськість. Визначено, що в широкому аспекті професійна компетентність майбутнього вчителя ПГЦ _це сукупність теоретичних знань, практичних умінь, досвіду, особистісних якостей учителя, діалектичний перебіг яких забезпечує ефективність та результативність педагогічної діяльності. Громадянськість є складною категорією, у змісті якої цілісно поєднані інтелектуальні, емоційно-вольові і практичні аспекти життєдіяльності і відносини людини як члена суспільства і держави.

3. Громадянська компетентність майбутніх учителів ПГЦ є інтегральним утворенням, яке поєднує особистісний аспект, в основі чого сформованість громадянськості як особистісної якості, та професійний аспект. Громадянська компетентність майбутнього вчителя ПГЦ є складним, інтегрованим утворенням у цілісній структурі особистості фахівця, складовою його професійної культури та професійної компетентності; результатом оволодіння педагогічної професією; загальною категорією, що уособлює розвиток громадянськості як особистісної якості, яка визначає громадянську й життєву позицію, соціальну зрілість і суспільно корисну діяльність особистості та готовність до ефективного розв’язання завдань громадянської освіти в процесі професійної діяльності на основі сформованих знань, вмінь, навичок, ціннісних орієнтацій, професійно важливих якостей і здібностей. Громадянська компетентність майбутніх учителів ПГЦ має змістовну і функціональну специфіку в залежності від характеристик їхньої фахової діяльності, її структура може бути подана у вигляді компонентів: когнітивного, операційно-процесуального, ціннісно-мотиваційного, особистісного. Структурні компоненти мають метасистемний характер, деталізуються через предметні компетентності, які в свою чергу утворюються сукупністю знань, умінь, навичок, якостей і здібностей, що входять до змісту, і можуть розглядатися як критерії сформованості досліджуваного утворення.

4. Громадянська компетентність майбутніх учителів-гуманітаріїв має широкий спектр функцій: світоглядно-формувальну, мотиваційну (самоактуалізації), виховну, пізнавальну, комунікативну, адаптаційну. Педагогічними умовами формування громадянської компетентності майбутніх учителів ПГЦ є сукупність організаційних форм, методів, прийомів, засобів координації навчальних і виховних впливів на студентів з метою створення сприятливих можливостей та стимулів для ефективного саморозвитку професійно-важливих особистісних здібностей та якостей, професійних і громадянських знань, вмінь і здатностей, результат цього цілісне професійне і громадянське становлення їхньої особистості.

5. В основу дослідно-експериментальної роботи покладено критеріально-рівневий підхід до оцінки ступеня сформованості громадянської компетентності у майбутніх учителів ПГЦ. На основі змістовних характеристик, критеріїв та показників виділено п’ять рівнів сформованості громадянської компетентності у майбутніх учителів ПГЦ: оптимальний, достатній, базовий, початковий, низький. Результати констатувального дослідження підтвердили нульову гіпотезу щодо рівнів сформованості громадянської компетентності у ЕГ і КГ на початку експерименту, показали, що в умовах традиційної професійної освіти понад 50 % майбутніх учителів закінчують професійне навчання у ВНЗ з базовим рівнем громадянської компетентності, майже 5з початковим і лише 35% з достатнім і 5з оптимальним, що не відповідає сучасним вимогам до професійної діяльності і громадянської зрілості майбутніх учителів.

6. Основними організаційними формами реалізації педагогічної технології формування громадянської компетентності у майбутніх учителів на формувальному етапі експерименту стали: нові навчальні курси “Громадянська освіта” та “Основи професійного становлення особистості сучасного вчителя”, що викладалися у ЕГ протягом першого-другого та п’ятого курсів навчання в університеті: оптимізація за рахунок громадянської спрямованості викладання навчального курсу “Педагогіка”, фахових дисциплін, навчальних курсів “Філософія”, “Історія України”, “Політологія”, “Основи правознавства”; вдосконалення змісту педагогічної практики, науково-дослідної діяльності у ВНЗ; створення системи стимулів та організаційно-методичних умов для самоосвіти, залучення студентів до різних видів громадської роботи.

7. Результати діагностики сформованості громадянської компетентності після закінчення формувального етапу експерименту засвідчили, що експериментальна робота мала позитивний результат, у цілому підтвердила припущення, що реалізація теоретичних положень, обґрунтованих у першому розділі дисертації, призведе до інтенсифікації та оптимізації процесу формування громадянської компетентності у майбутніх учителів ПГЦ.

Дослідження не претендує на повноту і вичерпність розгляду названої проблеми. До питань, які потребують подальшого дослідження, ми відносимо такі: обґрунтування педагогічних умов формування громадянської компетентності майбутніх учителів у процесі навчання в магістратурі; вивчення механізмів впливу громадянської компетентності на становлення громадянської та професійної зрілості майбутніх учителів. З роботою над розв’язанням указаних проблем ми пов’язуємо перспективи подальшого наукового дослідження.

Основний зміст дисертації відображено в таких публікаціях:

Статті в наукових фахових виданнях

1. Михайліченко М.В. Особливості формування громадянськості майбутнього вчителя //Соціалізація особистості: Зб. наук. пр. – Вип.4. – К.,НПУ,1999. – С.14–24.

2. Михайліченко М.В. Громадянські цінності і формування активної професійної позиції майбутнього вчителя //Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Педагогіка. – Зб.наук. пр. – №8. – 2000. – С.54–57.

3. Михайліченко М.В. Проблема становлення громадянської культури майбутнього вчителя //Наукові записки: Зб. наук. статей Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. Ювілейний випуск/ Укл. П.В. Дмитренко, О.Л. Макаренко. – К.: НПУ, 2000. – Ч.1. – С.215–223.

4. Програма виховної роботи зі студентами Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова / Ю.П. Ґудзь, Ю.Д. Руденко, М.В. Михайліченко та ін.Рідна школа. – 2001. – № 11. – С.17–22. – 0,1 авт.арк.

5. Михайліченко М.В. Виховання громадянина: історичний аспект //Наукові записки: Зб. наук. статей Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова/ Укл. П.В. Дмитренко, О.Л.Макаренко. – К.: НПУ, 2001.– Випуск 41. – С.142–144.

6. Михайліченко М.В. Особистісно зорієнтоване навчання як умова формування громадянськості майбутнього вчителя //Наукові записки: Зб. наук. статей Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова/ Укл. П.В. Дмитренко, О.Л. Макаренко. – К.: НПУ, 2002. – Випуск 47. – С.147–151.

7. Михайліченко М.В,  Ясинська О. Білінгвістичне навчання в Україні: передумови виникнення і розвиток // Директор школи , ліцею, гімназії. – 2004. – №4. – С.39–43. – 0,1 авт.арк.

8. Михайліченко М.В., Бабин І.І. Використання компетенцій і компетентностей як нового типу цілепокладання та забезпечення якості підготовки педагогічних працівників // Наукові записки. – Випуск 68. – Серія: Педагогічні науки. – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2006. – С.137–139. – 0,09 авт.арк.

Навчально-методичні посібники

9. Програма та методичні рекомендації з педагогічної практики для студентів соціально-гуманітарного факультету спеціальності “Політологія”Укл. Бакка Т.В., Іванова К.М., Михайліченко М.В. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2000. – 37 с. – 0,54 авт.арк.

10. Словник навчально-педагогічних понять і термінів: Метод. посіб.Укл.: Л.П.Вовк, М.В. Михайліченко, Г.Д. Панченко, О.С. Падалка та ін. – К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2001. – 83 с. – 0,87 авт.арк.

11. Завдання та науково-методичні рекомендації для проведення педагогічної практики: Метод. посіб.Вовк Л.П., Михайліченко М.В., Панченко Г.Д., Падалка О.С., та ін.; За ред. Л.П. Вовк. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2002. – 58 с. – 0,4 авт.арк.

12. Технологія професійного відбору майбутніх педагогів: Навч. посіб./ Укл. Коберник О.М., Михайліченко М.В., Ткачук Л.В., Пащенко Д.І. – К.: Міленіум, 2006. – 68 с. – 0,095 авт.арк.

13. Радул В.В., Кравцов В.О., Михайліченко М.В. Основи професійного становлення особистості сучасного вчителя: Навч. посібник. – Кіровоград, РВВ КДПУ, 2006. – 216 с. – 4 авт. арк.

Матеріали науково-практичних конференцій

14. Михайліченко М.В. Проблема громадянськості у змісті психолого-педагогічної підготовки майбутнього вчителя// Психолого-педагогічні проблеми підготовки вчительських кадрів в умовах трансформації суспільства: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, 18–19 жовтня 2000 р. – К.: НПУ, 2000. – Ч.2 – С.178–180.

15. Михайліченко М.В. Роль виховного середовища у формуванні громадянськості майбутнього вчителя //Молодь, наука, освіта і національна самосвідомість: Зб. матеріалів всеукр. наук.-практ. конф., м.Київ, 27–28 березня 2003 р.: У 5-ти т./ Редкол.: М.І. Шкіль (відп. ред.) та ін. – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2003. – Т.5. – С.233 – 236.

16. Михайличенко Н.В., Гончаренко М.С., Гончаренко В.Г Этапы формирования духовности человека в учебно-воспитательном процессе. Теоретический и практический аспекты // Валеологія: сучасний стан, напрями та перспективи розвитку: Матеріали 3-ї міжнар. наук.-практ. конф., м. Харків, 8–10 квітня 2005р.:У 2-х ч. / За ред. проф. М.С.Гончаренко. – Харків: 2005. – Т.1. – Ч.2.– С.6–12. – 0,08 авт.арк.

17. Михайліченко М. В., Гончаренко М. С., та ін. Гуманізація виховання й освіти як шлях до духовного оновлення суспільства // Валеологія: сучасний стан, напрямки та перспективи розвитку: Матеріали 5-ї міжнар. наук.-практ конф., м. Харків, 12–14 квітня 2007 р.: У 3-х т./ За ред. проф. М.С. Гончаренко