Тернопільський національний педагогічний університет
Тернопільський національний педагогічний університет
імені Володимира Гнатюка
УДК 378.14
МУШКЕТА РАДОСЛАВ
ПІДГОТОВКА ВЧИТЕЛІВ
ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ У ПОЛЬЩІ
ДО ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ
13.00.04 – теорія і методика професійної освіти
Автореферат
на здобуття наукового ступеня
доктора педагогічних наук
Тернопіль 2007
Дисертацією є монографія.
Робота виконана в Познанській Вищій школі педагогіки та адміністрування (Польща).
Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор
Шиян Богдан Михайлович,
Тернопільський національний
педагогічний університет ім. В. Гнатюка,
кафедра теоретичних основ і методики
фізичного виховання, завідувач;
доктор педагогічних наук, професор
Приступа Євген Никодимович,
Львівський державний інститут фізичної
культури, ректор;
доктор педагогічних наук, професор
Завгородня Тетяна Костянтинівна,
Прикарпатський національний
університет ім. В. Стефаника,
кафедра педагогіки, завідувач.
Захист відбудеться 28 вересня 2007 року о 12.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 58.053.01 у Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка за адресою: вул. М. Кривоноса, 2, м. Тернопіль, 46027, Україна.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка за адресою: вул. М. Кривоноса, 2, м. Тернопіль, 46027, Україна.
Автореферат розісланий 27 серпня 2007 р.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради Чайка В. М.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність і доцільність дослідження. Освіта дітей та молоді у кожній країні вимагає перманентного моніторингу стану речей і визначення напрямку змін з метою покращення якості навчання. Аналіз наукової літератури та емпіричного досвіду свідчить, що підготовка майбутніх учителів фізичної культури до оцінювання навчальних досягнень учнів набула особливої актуальності через різке погіршення здоров’я школярів, необхідність підвищення оздоровчої функції фізичної культури, виховання відповідального ставлення до власного здоров’я як вищої індивідуальної і суспільної цінності, формування у школярів здорового способу життя, збільшення рухової активності учнівської молоді. Оновлення змісту професійної підготовки майбутніх учителів фізичного виховання передбачає формування в них готовності до здійснення контрольно-оцінної функції та творчого розв’язання завдань здоров’язберігаючої освіти.
Проблематика контролю й оцінювання займає чільне місце в дебатах науковців, методистів і вчителів. Незважаючи на розмаїття пошуків, проблема контролю й оцінювання знань і вмінь учнів залишається не вирішеною до кінця. Її вважають “несмертельною, відкритою” проблемою перевірки результатів шкільного навчання, оцінювання результатів шкільної освіти.
Необхідність контролю й оцінювання випливає із суті навчання, його основних функцій, результатів, які спеціально підлягають оцінюванню. Це природна й загальноприйнята дія, що дає можливість діагнозувати і прогнозувати розвиток педагогічного процесу. Більшість учителів фізичного виховання (60,5%) вважають контроль і оцінювання однією з найважчих професійних функцій, реалізація якої вимагає фундаментальної підготовки.
Оцінювання з фізичного виховання є необхідним елементом дидактичного процесу, яке дає змогу вчителеві систематично накопичувати, аналізувати й інтерпретувати інформацію про дидактичний процес, визначати ступінь реалізації освітніх завдань. Не можна собі уявити процес навчання, що не враховував би однієї із основних педагогічних дій, якою є контроль та оцінювання шкільних досягнень учнів. Зміна способів, критеріїв і систем оцінювання повинна мати корисний вплив на покращення інших ланок освіти, тобто таксономії цілей, планування і програмування роботи вчителя та реалізації освітніх занять у всіх типах і видах шкіл.
Водночас у професійній діяльності вчителя фізичної культури щодо реалізації контрольно-оцінної функції та системі його підготовки мають місце такі суперечності:
- між сформованими суспільними стереотипами в підготовці вчителя і сучасними завданнями, що стосуються модернізації навчально-виховного процесу;
- між суспільними вимогами і виховною практикою;
- між сучасними вимогами до викладачів і їх технологічною готовністю до професійної діяльності;
- між необхідністю комплексної оцінки, контролю та корекції навчальних досягнень учнів і поелементним оцінюванням результатів їх навчальної діяльності;
- між необхідністю здійснювати діагностико-прогностичну функцію на рівні прийняття оперативних рішень і традиційною системою професійно-педагогічної підготовки вчителя.
Зв’язок теми роботи з науковими програмами, планами, темами.
Монографічне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри теорії і методики фізичного виховання Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка за темою “Комплексний підхід до вирішення завдань фізичного виховання учнівської молоді”, номер державної реєстрації 13P090105.
Монографію рекомендовано до друку рішенням вченої ради ТНПУ ім. В. Гнатюка (протокол № від 26.12.2006 р.).
Об’єкт дослідження – оцінювання навчальних досягнень учнів як компонент діяльності вчителя фізичного виховання і його професійної підготовки.
Предмет дослідження – система підготовки вчителів фізичного виховання Польщі до оцінювання навчальних досягнень учнів.
Мета дослідження – визначити та обґрунтувати теоретичні і методичні основи реалізації контрольно-оцінної функції діяльності вчителів фізичного виховання в процесі їх професійного становлення.
Концепція дослідження. Професійна підготовка вчителя фізичного виховання враховує розвиток польської освітньої системи, її сучасний стан та перспективні напрямки модернізації відповідно до європейських і світових стандартів.
Розробка теоретичних основ підготовки вчителів фізичного виховання до оцінювання навчальних досягнень учнів здійснюється на основі взаємодії системного, праксеологічного, аксіологічного, компетентнісного, суб’єктного, особистісно-орієнтованого підходів, ієрархічної структури педагогічної діяльності вчителя фізичного виховання.
Теоретичний концепт визначає систему ідей, дефініцій, концепцій, вихідних категорій, основних понять, без яких неможливе розуміння сутності досліджуваної проблеми, і включає такі основні положення:
- процес оцінювання навчальних досягнень має забезпечувати не тільки досягнення цілей педагогічної системи, але й реалізацію особистісних сенсів суб’єктів освітнього процесу, взаємозв’язок його основних компонентів;
- предметом виміру у фізичному вихованні є всі властивості учня (соматичні, структурні, фізіологічні, біомеханічні параметри, моторні здібності, рухові вміння, знання про фізичну культуру), які можна розглядати в об’єктивному (як вимірювальні цінності) або суб’єктивному (як індивідуальні відчуття вчителя) аспектах;
- дидактичний вимір у фізичному вихованні охоплює кількісні (фізична вправність, фізичний розвиток, стан здоров’я) та якісні складники (рухові, організаційні, утилітарні вміння та знання, доповнені додатковою інформацією щодо позицій та інтересів учня);
- важливою складовою вдосконалення процесу оцінювання навчальних досягнень учня є його ознайомлення з плануванням, організацією та аналізом власної навчальної діяльності (самоконтроль і самооцінювання).
Здійснення контрольно-оцінних дій вчителів фізичного виховання враховує положення реформи системи освіти в Польщі, специфіку діяльності різних типів освітніх закладів, ієрархію критеріїв оцінювання досягнень учнів, особливості методів самоконтролю й самооцінки, стилів спілкування та управління дидактично-виховним процесом.
Професійна підготовка вчителя фізичного виховання здійснюється з урахуванням особистісних навчально-інформаційних і технологічних факторів, вимог педагогічної діяльності, орієнтується на компетентність і конкурентоспроможність фахівців на ринку праці.
Якісну підготовку вчителів фізичного виховання до оцінювання навчальних досягнень учнів забезпечує педагогічна система, яка передбачає формування теоретичної і технологічної готовності до досліджуваного виду діяльності, самооцінку власної діяльності, здатність до неперервного професійного саморозвитку особистості. Педагогічна система підготовки охоплює навчання студентів у вищій педагогічній школі, підвищення кваліфікації, методичну роботу вчителів, самоосвіту і самовдосконалення та реалізовує загальні (суспільна, дидактична, виховна, діагностична) і специфічні (технологічна, дослідницька, прогностична) функції.
Реалізація концептуальних підходів забезпечує можливість характеризувати підготовку як спеціально організований інноваційний за своїм характером процес, побудований з урахуванням специфіки дидактико-виховної діяльності вчителя фізичного виховання, авторської концепції оцінювання досягнень учнів, що адаптована до реальних умов їх навчання і виховання.
Дослідницькі гіпотези. Обґрунтовуючи вибір дослідницької проблеми й готуючись до проведення досліджень було прийнято такі дослідницькі гіпотези:
1. Учителі фізичного виховання, які працюють у базових, гімназійних і понад базових школах, здійснюють контроль і оцінювання досягнень учнів незадовільним способом, що не співпадає з сучасними освітніми концепціями.
2. Рівень шкільного контролю й оцінювання досягнень учнів з фізичного виховання суттєво залежить від статі вчителів, їх місця проживання та місця роботи, тобто типу школи, організації методичної і кваліфікаційної допомоги..
3. Учителі фізичного виховання не формують основних умінь самоконтролю й самооцінки досягнень, не забезпечують інтелектуальний та емоційний розвиток учнів, що є наслідком слабкої психолого-педагогічної і методичної підготовки у вищій школі.
4. Причини, які порушують правильний перебіг контролю й оцінювання, вчителі фізичного виховання вбачають передусім у факторах, пов’язаних із діяльністю учнів та із слабкою спортивно-матеріальною базою.
5. Рівень емпатії має істотний вплив на виконання контрольно-оцінних дій вчителя фізичного виховання. Темперамент, що характеризує вчителя, істотним чином впливає на перебіг оцінювальних дій.
6. Ретельність і правильність оцінювання досягнень учнів із фізичного виховання істотно залежать від представленого стилю дидактичного спілкування й стилю керування дидактично-виховним процесом.
7. У шкільній практиці під час проведення уроку фізичного виховання вчителі використовують обмежені способи, методи й інструменти оцінювання досягнень учнів, іноді проявляючи емпатійну поведінку щодо своїх вихованців.
8. Учителі фізичного виховання базових і гімназійних шкіл на початку запровадження реформи освіти в Польщі використовують обов’язкові предметні системи оцінювання досягнень учнів, проявляючи слабку зацікавленість інноваційними технологіями навчання і контролю навчальних результатів учнів.
Відповідно до предмета, мети, концепції і гіпотези дослідження сформульовано основні завдання роботи:
1. На основі аналізу психолого-педагогічної і методичної літератури визначити сутність та зміст основних категорій, існуючі підходи до організації педагогічного контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів, їх основні функції і межі застосування.
2. Вивчити стан підготовки вчителів фізичного виховання до оцінювання навчальних досягнень учнів, виявити основні недоліки і чинники впливу на здійснення цього виду професійної діяльності.
3. Розробити концепцію оцінювання досягнень учня з фізичного виховання як систему дидактичного виміру якості освіти на основі ефективної індивідуалізації, привчання учнів до відповідальності і самостійності, розвитку самоконтролю і самооцінки.
4. Науково обґрунтувати та експериментально перевірити технологію оцінювання навчальних досягнень учнів в системі професійної підготовки майбутнього вчителя, професійної кваліфікації і методичної роботи.
5. Обґрунтувати критерії вимірювання та оцінювання навчальних досягнень учнів, визначити їх ієрархію і методи статистичної обробки результатів.
6. Експериментально перевірити технологію реалізації системи оцінювання з фізичного виховання в навчально-виховному процесі освітнього закладу.
Методологічною основою дослідження є положення філософської та психолого-педагогічної науки про суб’єкт діяльності, її багатоаспектну сутність, взаємозалежність між розвитком особистості й особливостями її навчально-пізнавальної діяльності; взаємозумовленість педагогічних явищ і процесів; про загальнодидактичні і технологічні аспекти навчання, реалізацію його виховної функції; інноваційні освітні технології; про компетенції і творчість вчителя; сучасні концепції виховання; про багатовекторність факторів і компонентів, які мають вплив на виконання контрольно-оцінних дій вчителя фізичного виховання.
Теоретичні основи дослідження. Для підготовки концепції дослідження послужили значущі й суттєві теорії в галузі: педагогіки (К. Дейнек, В. Оконь, Й. Поплюч, В. Сівінський, Р. Вєнцковський, С. Волошин), дидактики (К. Дейнек, К. Конажевський, Ч. Купісєвіч, Т. Лєвовицький, Н. Мушинський, Б. Нємєрко, С. Палька, Й. Пултужицький), психології (М. Давіс, Й. Дербі, Й. Гнітецький, Й. Стрелау, В. Свєнтоховський), дидактики фізичного виховання (Й. Бєльський, Р. Цєслінський, Б. Чабанський, Б. Годан, Т. Кощиц, З. Жуковська) і теорії фізичного виховання (Т. Фроловіч, Г. Грабовський, З. Яворський, Т. Макак, В. Осінський, А. Павлуцький, Е. Приступа, Б. Шиян).
Базовими правовими документами, які визначають форми освіти в Польщі, є Закон про систему освіти (від 07.09.1991 р.) із змінами та Закон про фізичну культуру (від 18.01.1996 р.).
Методи дослідження. Для обґрунтування концептуальних положень підготовки вчителів фізичного виховання до оцінювання навчальних досягнень учнів було застосовано спостереження, метод експертних оцінок, узагальнення досвіду роботи вчителів, діагностичне опитування (анкети, інтерв’ю), відвідування уроків та аналіз освітньої документації, а також педагогічний експеримент для перевірки ефективності розробленої системи оцінювання і методи математичної статистики для з’ясування кількісних залежностей між явищами і процесами, що досліджувались. Дослідження стану контрольно-оцінних дій вчителів фізичного виховання було проведено за допомогою методу діагностичного опитування, а дослідницькою технікою була анкета.
Аналіз документації шкільних і предметних систем оцінювання здійснено для з’ясування їх переваг і недоліків.
Тип керування дидактично-виховним процесом було визначено на підставі картки, розробленої Варшавським Центральним осередком удосконалення вчителів, а стиль дидактичного спілкування – за допомогою картки В. Свєнтоховського.
З метою проведення ретельного аналізу результатів якісних досліджень було застосовано основні статистичні підрахунки, тобто відсоткові розклади, а для визначенн взаємозв’язку між якісними рисами застосовувався тест незалежності Chi^2 (чІ).
Рівень емпатії було досліджено за допомогою Індексу Інтерперсональної Реактивності (ІРІ) М. Давіса. Дослідницький інструмент містить чотири семиелементні шкали, які стосуються окремих аспектів емпатії. Кожна підшкала складається із семи пунктів, а кількість балів в межах кожного з них може становити від 0 до 28 балів. Шкала ПП – прийняття перспективи – вимірює схильність до спонтанного сприйняття психологічної позиції інших у щоденному житті. Шкала ЕТ – емпатичної турботи – оцінює схильність спів відчувати і співчувати людям, яких спіткала невдача. Шкала ОП – особистої прикрості – стосується схильності відчувати дискомфорт у відповідь на надзвичайно сильні страждання інших. Шкала СФ – фантазії – вимірює схильність до перенесення за допомогою уяви в різні уявні ситуації.
Для дослідження темпераменту вчителів фізичного виховання було застосовано анкету темпераменту (КТ) Й. Стрелау, яка містить 134 запитання, в тому числі 44 – для визначення сили процесу збудження, 44 – для сили процесу гальмування та 46 для рухливості нервових процесів. Максимально в І і ІІ типі темпераменту можна було отримати по 88 балів, а в ІІ типі – 92 бали.
Використовуючи питання анкети, розробленої в Закладі методики фізичного виховання Катовіцької Академії фізичного виховання, яка складається із 50 проблемних запитань, було зроблено спробу визначити професійні позиції студентів-випускників, вчителів фізичного виховання. Твердження стосувалися ставлення опитуваних до: виконуваної професії, учнів, яких вони навчали, вдосконалення й підвищення професійної кваліфікації, виконання організаційних завдань у школі, контактів із батьками, тренерської професії, проведення позаурочних і позашкільних занять, педагогічного новаторства у фізичному вихованні, спортивної бази школи.
У дослідженнях було застосовано метод спостереження уроків фізичного виховання, які проводилися вчителями фізичного виховання. У базових школах проаналізовано 256 уроків: гімнастики, легкої атлетики, волейболу, гандболу, футболу, баскетболу, плавання, рухових ігор та забав. У гімназіях проаналізовано 173 уроки: гімнастики, легкої атлетики, волейболу, гандболу, футболу, баскетболу, музично-рухових форм. У понад базових школах було ми відвідали 155 уроків: гімнастики, легкої атлетики, волейболу, гандболу, футболу, баскетболу, музично-рухових форм.
У дослідженні було використано предметні системи оцінювання з фізичного виховання, розроблені учителями базових і гімназійних шкіл Великопольського воєводства.
Експериментальна база дослідження. Дослідницьким матеріалом були студенти-випускники, вчителі фізичного виховання й вчителі-методисти фізкультури. Всього в дослідженні взяли участь 1164 особи.
Основні етапи дослідження.
Перший етап (діагностико-емпіричний) передбачав аналіз існуючих підходів до оцінювання навчальних досягнень учнів. З’ясовано сучасний стан розробленості проблеми у педагогічній науці та освітній практиці. Було досліджено вчителів фізичного виховання, вік обстежуваних, сімейний стан, закінчений ВНЗ та форму навчання, освіту, наявність додаткових повноважень і професійної спеціалізації, стаж роботи залежно від місця проживання й місця роботи (школи).
Середній вік досліджуваних становить близько 35 років, у тому числі середній вік жінок – 36,4, чоловіків – 33,3 роки. Найбільший відсоток становили вчителі у віці 31-45 років (49,5% усіх досліджених). Аналізуючи вікові інтервали й стать досліджуваних учителів, було виявлено, що в І інтервалі, тобто 22-30 років було досліджено 29,1% жінок і 47,7% чоловіків, у ІІ інтервалі, тобто у віці 31-45 років – 54,3% жінок та 45% чоловіків, у ІІІ інтервалі, тобто у віці понад 46 років – 16,7% жінок і 7,3% чоловіків. В окремих містах (Познані, Вроцлаві й Лодзі) розподіл учителів за віковими ознаками подібний.
Понад 64% досліджених жінок і чоловіків перебували у шлюбі, а кожен третій досліджуваний був неодружений. Переважна більшість досліджуваних, тобто 88,8%, це випускники академії фізичного виховання. Решту 11,2% становили вчителі, які закінчили 3-річні ліцензійні вчительські колегіуми й 2-річні професійні вчительські студії. Близько 2/3 досліджуваних навчалися стаціонарно, а тільки 1/3 – заочно. Понад 94% досліджуваних з Познані й близько 87% з Вроцлава були випускниками місцевих академій фізичного виховання, зате майже 80% лодзьких учителів були випускниками Варшавської академії фізичного виховання, а близько 16% були випускниками університету в Лодзі.
Вища магістерська освіта – у 97,2% досліджуваних жінок і 94,6% чоловіків (95,9% усіх досліджуваних). Магістерську освіту мали вчителі з Лодзі – 98% досліджуваних. Близько 4% досліджуваних мали вищу освіту – базову (ліценціат).
Визначено додаткові кваліфікації у досліджуваних учителів (тренер й інструктор): повноваження проводити корекційно-компенсаційну гімнастику, спеціаліст біологічного відновлення, менеджер спорту й освіти. Було виявлено, що 59,5% досліджуваних мають різні додаткові кваліфікаційні повноваження (57,8% жінок та 61,1% чоловіків).
Середній стаж роботи досліджуваних учителів становив 11,4 років. Жінки характеризувалися дещо більшим стажем (12,8 років), ніж досліджувані чоловіки (10,1). Подібні дані щодо середньої тривалості стажу роботи вчителів було помічено в окремих містах, тобто 11,1% у Вроцлаві, 11,6% у Лодзі й 11,5% в Познані.
Другий етап (пошуково-дослідницький) – передбачав розробку програми формувального експерименту; здійснено експериментальну перевірку ефективності існуючої системи оцінювання, розроблено модель системи підготовки вчителя до оцінювання навчальних досягнень учнів. Було досліджено 584 учителі фізичного виховання, в тому числі 331 жінка й 253 чоловіків. Усі досліджувані вчителі мали вищу магістерську освіту за спеціальністю фізичне виховання. Дослідження проводилися в 1999-2000 навчальному році (від вересня 1999 р. до травня 2000 р.).
На третьому етапі (узагальнюючому) здійснено систематизацію, узагальнення й аналіз здобутих у процесі теоретичного аналізу та дослідно-експериментальної роботи даних, удосконалено технологію оцінювання навчальних досягнень учнів, сформульовано загальні висновки дослідження.
Було проаналізовано 162 предметні системи оцінювання з базових шкіл (N=90) і гімназій (N=72) з Познані, Лєшна, Коніна, Каліша, Яроціна, Гостиня, Косцяна, Равіча, Оборників Великопольських, Вжесні, Нового Томишля, Острова Великопольського, Піли й Гнізна.
Наукова новизна дослідження полягає у конкретизації й обґрунтуванні теоретико-методичних основ модернізації технології оцінювання навчальних досягнень учнів у професійній діяльності вчителя фізичного виховання, а також в системі його підготовки.
Уперше на основі аналізу стану підготовки вчителя фізичного виховання, причин і перспектив розвитку його контрольно-оцінних дій, конкретизації емпіричних і дидактико-психологічних чинників
- модернізовано систему оцінювання навчальних досягнень учнів із фізичного виховання, визначено межі і багатоаспектність змінних, факторів і компонентів цього процесу;
- розроблено концепцію і технологію оцінювання навчальних досягнень учнів як компонента дидактичного виміру (взаємодія системного, праксеологічного, аксіологічного, компетентнісного, суб’єктного, особистісно-орієнтованого підходів; реалізація під час оцінювання особистісних сенсів суб’єктів освітнього процесу, взаємозв’язок його основних компонентів; предметом виміру у фізичному вихованні є всі властивості учня (соматичні, структурні, фізіологічні, біомеханічні параметри, моторні здібності, рухові вміння, знання про фізичну культуру); дидактичний вимір у фізичному вихованні охоплює кількісні (фізична вправність, фізичний розвиток, стан здоров’я) та якісні складники (рухові, організаційні, утилітарні вміння та знання, доповнені додатковою інформацією щодо позицій та інтересів учня); важливою складовою вдосконалення процесу оцінювання навчальних досягнень учня є його ознайомлення з плануванням, організацією та аналізом власної навчальної діяльності);
- розроблено систему підготовки вчителів фізичного виховання до оцінювання навчальних досягнень учнів, яка передбачає формування теоретичної і технологічної готовності до досліджуваного виду діяльності, самооцінку власної діяльності, здатність до неперервного професійного саморозвитку особистості. Педагогічна система підготовки охоплює навчання майбутніх фахівців у вищій педагогічній школі, підвищення кваліфікації, методичну роботу вчителів, самоосвіту і самовдосконалення та реалізовує загальні (навчальна, розвивальна, виховна, діагностична) і специфічні (технологічна, дослідницька, прогностична) функції;
- обґрунтовано критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з фізичного виховання (рівень умінь і знань, участь в обов’язкових заняттях, підготовка до занять, участь в обов’язкових і факультативних заняттях, допомога в їх організації, особливі досягнення), які враховують схильності, риси і темперамент учнів, визначають основні об’єкти оцінювання, сформованість умінь самооцінки, стиль дидактичного спілкування і управління навчально-виховним процесом.
Дістали подальшого розвитку дидактичні основи технології оцінювання навчальних досягнень учнів, положення про логіку контрольно-оцінних дій вчителя, їх процесуальний характер.
Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що розроблено схему оцінки і дидактичного виміру у фізичному вихованні, функціонування оцінки в шкільній системі освіти; розкрито особливості діагностико-прогностичної діяльності вчителя фізичного виховання; створено модель упровадження авторської системи оцінювання навчальних досягнень з фізичного виховання.
Практичне значення дослідження. Дослідження послужили Групі експертів Міністра національної освіти й спорту з фізичного виховання для підготовки рапорту, що стосується запровадження Національної програми під назвою “Стратегія розвитку спорту в Польщі до 2012 року”. Автор монографії був одним із шести членів групи експертів Міністрства національної освіти.
Результати дисертаційного дослідження було застосовано в місцевому освітньому заході. У 2003 році Великопольський куратор освіти в Познані створив експертно-консультативну комісію з фізичного виховання, головним завданням якої було здійснювати позитивні зміни в галузі фізичного виховання у понад 3200 школах у Великопольщі. Автор був і далі є членом тієї групи. В тому ж році було втілено за участі Комісії “Воєводську стратегію розвитку фізичного виховання і шкільного спорту”. Ця стратегія закладала запровадження освітніх інструментів, які значно вплинуть на покращення якості фізичного виховання у школах. Дослідження однозначно вказували на перманентну проблему інструментального оцінювання учнів із фізичного виховання, на відсутність освітньої суб’єктивності, й зокрема на неправильний підбір методів і критеріїв оцінювання.
Особистий внесок дослідника. Одержані автором наукові результати є самостійним внеском у розробку проблеми оцінювання навчальних досягнень учнів як складової професійної підготовки вчителя фізичного виховання і професійної діяльності. Ідеї та думки, що належать співавторам публікацій, не використовувались у матеріалах монографії. У спільно написаній статті з М. Броніковським Р. Мушкеті належить матеріал, що відображає особливості і тенденції нової системи фізичного виховання у Польщі.
На захист винесено такі положення:
1. Технологія оцінювання навчальних досягнень учнів здійснюється на основі взаємодії системного, праксеологічного, аксіологічного, компетентнісного, суб’єктного, особистісно-орієнтованого підходів; забезпечує реалізацію особистісних сенсів суб’єктів освітнього процесу, взаємозв’язок його основних компонентів, вимір всіх властивостей учня, які охоплюють кількісні та якісні складники.
2. Система підготовки вчителів фізичного виховання до оцінювання навчальних досягнень учнів передбачає формування теоретичної і технологічної готовності до досліджуваного виду діяльності, її самооцінку, здатність до неперервного професійного саморозвитку особистості.
3. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з фізичного виховання враховують схильності, риси і темперамент учнів, визначають основні об’єкти оцінювання, сформованість умінь самооцінки, стиль дидактичного спілкування і управління навчально-виховним процесом.
Вірогідність отриманих результатів дослідження забезпечується системним підходом до вивчення предмета дослідження, поєднанням теоретичного, емпіричного і практичного рівнів дослідження, використанням методів, які відповідні меті і завданням дослідження, масиву експертних даних і їх опрацюванням з використанням методів статистичного аналізу.
Упровадження результатів дослідження. Результати досліджень, що стосувалися багатовекторних передумов контрольно-оцінюючих дій вчителів фізичного виховання, були представлені на 29 наукових, науково-навчальних і науково-методичних конференціях та наукових семінарах. Результати дослідження впроваджено в навчально-виховний процес різних типів освітніх закладів польських міст Вроцлав, Лодзь, Познань.
Кандидатська дисертація на тему “Фізична вправність та інші критерії оцінки біологічного стану здоров’я у сільських дітей Ліщинського воєводства” захищена у 1998 році. Її матеріали в тексті монографії не використовувалися.
Публікації. Авторські результати дослідження та теоретичне обговорення проблематики, пов’язаної із компетенціями й кваліфікацією та контрольно-оцінними діями вчителів фізичного виховання, відображені в 7 монографіях і підручниках, 32 наукових і методичних статтях, у матеріалах науково практичних конференцій.
Структура монографії. Монографія складається із вступу, 4 розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (288 найменувань, з них – 28 іноземними мовами), 172 таблиці, 47 рисунків. Загальний обсяг монографії 553 сторінки, основна частина – 498 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ МОНОГРАФІЇ
У вступі з’ясовано причини й необхідність проведення досліджень у сфері виконання контрольно-оцінних дій вчителями, які працюють у різних типах і видах польських шкіл. Визначено, що у сфері шкільного фізичного виховання відчувається певна нестача конкретної праксеологічної інформації, має місце певний понятійний хаос, відсутність ретельних і прагматичних наукових досліджень, і як наслідок – низький рівень виконання контрольно-оцінних дій учителями фізичного виховання в усіх типах шкіл.
У першому розділі – “Правові передумови оцінювання у світлі реформи системи освіти в Польщі” – проаналізовано й прокоментовано всі актуальні освітньо-правові положення, які стосуються оцінювання досягнень учнів та виконання вчителями контрольно-оцінних дій, а також основних контрольних функцій, покладених на школу.
Охарактеризовано основні сфери діяльності вчителя, які підлягають оцінці, зокрема: предметна і методична правильність проведених занять, реалізація навчально-виховних завдань, пробудження ініціативи учнів; професійна відданість вчителя; активність педагога щодо професійного самовдосконалення; дії вчителя щодо підтримки всебічного розвитку учня з урахуванням його можливостей і потреб; дотримання правил організації праці.
У другому розділі – “Учитель в теорії й на практиці” – описано вибрані дилеми освіти дітей і молоді, основні поняття, що стосуються компетенцій і навчання, ключові компетенції учня, компетенції вчителя в польській школі, а також характеристику вчителя фізичного виховання та викладача ВНЗ.
Г. Грабовський (2000) дав визначення вчителеві як фахівцеві в галузі людської поведінки, праця якого полягає в інтенційному мотивуванні до його зміни у суспільно бажаному напрямку. Учитель за З. Жуковською (1993), це професія й покликання, це успадковані й набуті здібності, це відповідний комплекс рис особистості й характеру, це вміння присвятити себе для добра інших, це любов до дітей. Праця за професією повинна приносити вчителеві радість і задоволення, без огляду на різні обставини й ситуації (напр. матеріальний стан).
У дослідженнях, які стосуються професійної підготовки вчителів, можна виділити три напрями:
- історичний (відображає процес формування вчительської професії та її розвитку на тлі різних суспільних систем);
- соціологічний (відображає суспільні ролі вчителя, його позицію, походження, кваліфікацію);
- психолого-педагогічний (концентрує увагу на особистісних, праксеологічних, креативних і комунікативних компетенціях учителя).
Аналіз результатів психолого-педагогічних досліджень (Г. Грабов-ський, К. Конажевський, Т. Кошиц, В. Пуслецький, Б. Чабанський та ін.) дав змогу систематизувати завдання діяльності вчителя, його професійні риси, стилі дидактичного спілкування.
Положення реформи системи освіти в Польщі чітко визначають загальні завдання школи, в яких говориться що вчителі повинні прагнути до всебічного (багатовекторного) розвитку учня як основної мети освітньої роботи. Шкільне навчання полягає у гармонійній реалізації вчителем завдань у сфері навчання, формування вмінь і виховання. Ці завдання становлять взаємно доповнюючі й рівнозначні виміри праці кожного вчителя (Розпор. МЕН 1999). Реалізація цих завдань мусить базуватися на основній ідеї функціонування сучасної школи, що учень є суб’єктом навчального процесу.
На окремих етапах шкільної освіти вчителі повинні проявити визначені компетенції під час реалізації визначеного комплексу завдань. Запроваджувана реформа системи освіти в Польщі повинна корелювати із змінами у навчанні майбутніх фахівців. Отже, надзвичайно важливим є усвідомлення компетенції й вимог, які ставляться перед майбутніми педагогами (Demel 1998, Okoс 1999). Вчитель фізичного виховання має значний вплив на багатосторонній і гармонійний розвиток учня в межах тих самих трьох сфер: емоційній, інтелектуальній та фізичній (Cendrowski 1996, Grabowski 1997, Demel 1998). Отже, істотним завданням спеціалізованих ВНЗ є підготовка висококваліфікованих і компетентних кадрів, які відповідатимуть складним і високим вимогам сучасного життя, й передусім завданням модернізації освітньої галузі.
Комітет педагогічних наук Польської академії наук (Denek 1998) розробив стандарти професійних компетенцій учителів сучасної польської школи. В них виділено 5 груп вчительських компетенцій: 1) прагматичні компетенції, які характеризуються результативністю вчителя у плануванні, організації, контролі й оцінюванні освітніх процесів; 2) компетенції взаємодії, які характеризуються успішністю соціальної поведінки і справністю інтеграційних дій вчителя; 3) комунікативні компетенції, які виражаються успішністю мовленнєвої поведінки в освітніх ситуаціях; 4) креативні компетенції, які характеризуються інноваційністю і нестандартністю дій; 5) інформаційно-медійні компетенції, які передбачають вміле використання найновіших джерел інформації у професійній діяльності.
Міністерство Національної освіти й спорту, спираючись на вищевказане опрацювання, визначило компетенції, які повинен отримати вчитель під час навчання у вищих професійних навчальних закладах, вищих магістерських чи післядипломних студіях. Згідно з цим розпорядженням вчителі повинні оволодіти дидактичними, суспільно-виховними, креативними, праксеологічними, комунікативними й інформаційно-медійними компетенціями.
З. Жуковська (1993) визначила суспільні очікування від вчителя. Вона вважає, що вчитель, щоб справді впливати на розвиток суспільства, повинен перманентно реагувати на швидкий науково-технічний розвиток, передбачати тенденції загальносуспільного розвитку і в цьому контексті навчати й виховувати дітей і молодь. Отже, З. Жуковська визначила компетенції вчителя таким чином: а) предметно-методичні; б) методично-організаційні; в) суспільно-культуротворчі:
В. Оконь запропонував модель сучасного вчителя у світлі традиційної, може “трохи застарілої” моделі. Відмінності між різними моделями показує табл. .
Таблиця 1
Модель вчителя
Традиційний вчитель | Сучасний вчитель
Програму трактує як комплекс однаково важливих інформацій, призначених для вивчення | Програма (і підручник) є матеріалом навчання, в якому виділяються вартості важливі, для тривалого засвоєння, й менш важливі. Найбільшого значення надає глобальним проблемам
Основним завданням вважає передачу програмно-підруч-никових знань. | Застосовує різноманітні методи навчання для розвитку інтеракції між ним та учнями, активізації процесу навчання.
На основі програм розробляє план і зміст уроків і власної діяльності. | Визначає цілі навчання й елементи змісту, а також операції учнів, які ведуть їх до досягнень з урахуванням вікових особливостей. Так добирає засоби й методи навчання, щоб під час відповідно сформованих дидактичних ситуацій учні мали можливість виконувати цікаві завдання.
Якість навчання учень проявляє шляхом відтворення знань, отриманих від учителя, підручника чи інших джерел. | Якість навчання учень демонструє під час перевірки досягнень шляхом розв’язування проблем і творчого застосування знань в реальних чи змінених ситуаціях.
У роботі вчителя й учнів домінують вербальні методи. | Учень використовує різні дидактично-виховні засоби – фільми, рольові ігри, відеомагнітофони й комп’ютери включно.
У процесі виховання й навчання домінують пізна-вальні елементи. | Діяльність учнів полягає у гармонійному поєднанні пізнання з переживанням цінності й діяльністю, що змінює дійсність, а також навчання з вихованням.
Навчання й виховання мають закритий характер, їх регулюють вимоги, схеми, заборони й накази. | Освіта має відкритий характер, поруч із методичними орієнтирами є в ній багато місця є на новаторські й творчі починання.
Автори польської реформованої системи освіти досить чітко й однозначно вказали межі компетенцій і досягнень, які повинен здобути кожен учень. Отже, за ключовими компетенціями учня (проект реформи системи освіти ("Projekt" 1998)), можна описати й вказати компетенції вчителя, які повинні відповідати досягненням учня.
Сучасна модель підготовки вчителя з фізичного виховання не завжди враховує те, що випускник може працювати не тільки в школі, але й у садочку, спортивних секціях, війську, поліції, фітнес-центрах, приватних фірмах. Це вимагає внесення змін у навчальні плани і програми ВНЗ. Зазначено, що багатофункціональність діяльності вчителя фізичного виховання вимагає реалізації різних ролей: ресоціалізатора, консультанта, фасилітатора, субліматора, преорієнтатора, промоутера, координатора, ініціатора та ін.
У третьому розділі – “Місце оцінювання навчальних досягнень учня в дидактиці фізичного виховання” – охарактеризовано особливості шкільної і предметної системи оцінювання; визначено поняття і функції шкільного оцінювання, його основні критерії; обґрунтовано значення самооцінки і самоконтролю в організації та оцінюванні навчальної роботи учня; з’ясовано освітні цілі і стандарти навчальних досягнень учня з фізичного виховання; сформульовано десять заповідей оцінювання навчальних досягнень учня.
З’ясовано, що вимір в шкільній освіті функціонує як дидактичний вимір (рис. ) у процесі застосування точних методів, слугує перевірці досягнень учнів. Вимір та оцінювання в дидактичному процесі тісно пов’язані між собою і взаємодоповнюються. Результати вимірів дають змогу перманентно модифікувати дидактичний план роботи учнів і сформулювати завдання, які реалізуються на уроках фізичного виховання, до схильностей і можливостей кожного учня. Вони забезпечують можливість порівнювати індивідуально здобуті результати, інформувати про фізичний розвиток учня чи його відсутність.
Предметом виміру у фізичному вихованні можуть бути всі властивості учня, напр., соматичні, структурні риси, фізіологічні, біомеханічні параметри, моторні здібності, рухові вміння, знання про фізичну культуру тощо, які можна розглядати в об’єктивному (як вимірювальні цінності) або суб’єктивному аспекті (як індивідуальні відчуття вчителя, що оцінює). Ефектом об’єктивного виміру (що не завжди є тотожним об’єктивній оцінці) є між ін. рівень рухових здібностей учня, напр. швидкість, стрибучість, сила плечей і т.п. Дидактичний вимір у фізичному вихованні – згідно з нашою концепцією – охоплює кількісні (фізичну вправність, фізичний розвиток, стан здоров’я) та якісні складники (рухові, організаційні, утилітарні вміння та знання учня, доповнені додатковою інформацією щодо позицій і настанов учня). Кількісні компоненти легко оцінити й виміряти, але дуже важко об’єктивно й справедливо проаналізувати, зате якісні компоненти однаково складні й неоднозначні як у вимірюванні, так і в оцінюванні.
Основною метою фізичної освіти є формування бажаних позицій учнів щодо фізичної культури в широкому розумінні слова (ставлення до предмету, занять, вправ, участь у додаткових заняттях, суспільна заанґажованість та ін.). У багатьох дослідженнях позиції учнів є критеріями оцінювання навчальних досягнень. Здійснені автором експериментальні дослідження свідчать, що об’єктивна і зрозуміла для учнів система оцінювання позитивно впливає на формування їх ставлень до фізичної культури.
Визначено, що для створення системи оцінювання необхідно враховувати психологічні і суспільні чинники, зовнішні і внутрішні фактори. Серед найважливіших з них можна назвати: використання освітньо-правових документів, розробка стандартів досягнень і вимог, система зовнішніх екзаменів, програма школи, рівень знань і досвіду вчителів, пропозиції видавничого ринку тощо. Найважливішими в процесі створення й правильного функціонування системи оцінювання є учні, вчителі, батьки, формальний і предметний нагляд.
З позиції учнів система повинна ґарантувати безпеку, чіткі й зрозумілі правила, уніфіковані вимоги, можливість оцінити власні успіхи, дізнатися про них у кожний момент діяльності, порівняти з іншими. З позиції вчителів система повинна гарантувати широку поінформованість, розмаїття джерел, відповідність стандартам, легкість у застосуванні, безпеку. З позиції батьків система повинна характеризуватися достатньою інформативністю, чіткістю, можливістю порівняння досягнень дитини з іншими, гарантією її успіху.
Встановлено, що шкільне оцінювання – це інформація про результати навчання з відповідним коментарем, якій стосується: умов навчання, способу отримання інформації про результати та їх інтерпретації, способу використання цієї інформації для подальшого навчання. Шкільне оцінювання, виражене цифрою або словом, повинно мати для учня визначену вартість, з якою він буде себе ототожнювати. Будь-яка оцінка, що виставлена в письмовій чи усній формі, чи за допомогою жесту завжди виконуватиме такі функції: дидактичну, виховну, суспільну, класифікаційну, діагностико-прогностичну та ін.
У процесі фізичного виховання виділено чотири етапу контролю й оцінювання. Першій етап – визначення рівня фізичної вправності, фізичного розвитку, здоров’я, умінь, знань, поведінки з урахуванням умов сім’ї і середовища. Результатом першого етапу є вихідні (початкові) оцінки. Другий етап – це систематичне оцінювання й контроль навчальних досягнень протягом семестру, навчального року (періодичні оцінки). Третій етап – це аналіз досягнутої мети, кінцевого результату (підсумкова, семестрова, річна оцінки). Четвертий етап – це планування або прогнозування досягнень учнів, їх перманентне вдосконалення.
У фізичному вихованні предметом контролю і оцінювання є: рівень і розвиток фізичної вправності (моторні, кондиційні і координаційні здібності), рівень і розвиток умінь (техніко-тактичних, рекреаційно-спортивних, утилітарних, організаційних), рівень і розвиток знань про фізичну культуру, ставлення, поведінка, заанґажованість, активність на уроці і позаурочних заняттях тощо.
У монографії проаналізовано й систематизовано різні підходи до визначення загальних і конкретних критеріїв оцінювання навчальних досягнень з фізичного виховання (Й. Бєльський, М. Сміглевська, С. Тила та ін.). Пропозиції авторів щодо критеріїв оцінювання є дуже подібними, оскільки основними сферами контролю й оцінювання визначають позицію і поведінку учня, його рухові та організаційні вміння, фізичну вправність та рівень знань. Помітна відсутність деталізації практичних дій учителя щодо застосування процедур оцінювання.
Ефективність дидактико-виховної роботи вчителя фізичної культури значно зростає під час застосування елементів самоконтролю і самооцінки. Найкращім вирішення цієї проблеми є розробка і ведення щоденників, календарів і карток самооцінки учня. У цих джерелах доцільним є відображення такої інформації: про фізичний розвиток (маса тіла, зріст, об’єм легенів, перенесені хвороби, щеплення тощо), про рівень фізичної вправності (результат пробних тестів моторних здібностей), рухові вміння з різних видів спорту, відомості з фізичної культури. Результати самооцінювання, відображені у щоденнику, повинні враховуватися учителем під час підсумкового контролю.
З огляду на реалізовані цілі оцінювання виділено діагностичне оцінювання (вступне), формативне і підсумкове.
Для потреб фізичного виховання розроблено своєрідні десять заповідей оцінювання навчальних досягнень учнів:
1. Учень є суб’єктом усіх дій вчителя.
2. Застосовуй чіткі, об’єктивні й справедливі критерії оцінювання учня. На першому уроці нового навчального року ознайом учнів зі своїми вимогами й критеріями контролю й оцінювання, маючи на увазі всебічний і різносторонній вплив на розвиток кожного учня.
3. Перш, ніж перевіряти, треба навчити.
4. Оцінюючи вміння, психомоторику й знання май на увазі поточний стан (рівень), але передусім розвиток учня.
5. Перевіряючи рівень фізичної вправності й рухових умінь учнів (технічно-тактичних), враховуй різні схильності й стан психофізичного, емоційного, інтелектуального й моторного розвитку кожного учня.
6. Оцінювання вимірів компонентів фізичної вправності учня не може впливати на підсумкову оцінку з фізичного виховання.
7. Кожен учень заслуговує щонайменше хорошої оцінки з фізичного виховання і кожен може отримати відмінну оцінку.
8. Не використовуй оцінок для покарання учнів.
9. Намагайся уникати незадовільних і допустимих оцінок з фізичного виховання. Вища оцінка мотивує, а занижена – формує негативну мотивацію.
10. Навчи учня робити самооцінку й самоконтроль власних умінь, справностей, знань, психологічного розвитку, поведінки й позицій, які є більш доцільними й ефективними у процесі навчання й виховання.
У четвертому розділі – “Методологія власних досліджень”
