НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

МІРОШНИЧЕНКО СЕРГІЙ СЕРГІЙОВИЧ

УДК 343.9.024

ГОЛОВНІ НАПРЯМКИ ДІЯЛЬНОСТІ

ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ

З ПОПЕРЕДЖЕННЯ ОРГАНІЗОВАНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ

Спеціальність .00.08 – Кримінальне право та кримінологія;

кримінально-виконавче право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Харків-2007

Дисертація є рукописом.

Робота виконана на кафедрі кримінології та кримінально-виконавчого права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник:

доктор юридичних наук, професор Кальман Олександр Григорович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, доцент Фесенко Євген Володимирович, Академія адвокатури України, завідувач кафедри кримінального та адміністративного права;

кандидат юридичних наук, доцент Лень Валентин Валентинович, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, начальник кафедри кримінального права та кримінології.

Захист відбудеться 14 вересня 2007 року о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.01 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70.

Автореферат розіслано 13 серпня 2007 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Шепітько В.Ю.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі розвитку України особливу небезпеку інтересам людини, суспільства й держави становить організована злочинність у всіх її проявах. На законодавчому рівні визнано, що поширення корупції, хабарництва в органах державної влади, зрощення бізнесу й політики з організованою злочинною діяльністю становлять загрозу національним інтересам і національній безпеці держави.

Особлива небезпека організованої злочинності виявляється в тому, що вона посягає переважно на комплекс таких найбільш значимих соціальних цінностей, як життя і здоров’я людей, державна і приватна власність, нормальна діяльність фінансових установ, господарських та управлінських структур, органів правосуддя. Організована злочинність намагається проникнути до найважливіших сфер життєдіяльності суспільства й держави – до органів влади й управління, установити контроль над фінансово-промисловими групами, окремими підприємствами, суб’єктами підприємницької діяльності, лобіювати свої власні інтереси в законодавчих органах та органах державного управління. Змінюються і пріоритетні напрямки діяльності організованих груп і злочинних організацій, мета яких – отримання значних доходів. Так, якщо традиційними формами отримання останніх були заборонена торгівля наркотиками, "живим" товаром, зброєю, ігорний бізнес і рекет, то зараз організована злочинність зорієнтована переважно на царину економіки, а її діяльність пов’язана з учиненням таких видів злочинів, як розкрадання державного майна у великих та особливо великих розмірах, фінансове шахрайство, протиправні операції з валютними цінностями, хабарництво, ухилення від сплати податків, контрабанда, проведення рейдерських захоплень підприємств тощо.

Організована злочинність впливає на всі соціально-економічні умови існування суспільства загалом, тому боротьба з ним є одним з пріоритетних завдань не тільки правоохоронних органів, а й усіх інших структур органів державної влади й управління.

На сьогодні боротьба із цим різновидом злочинності повинна відбуватися не взагалі, а за конкретними напрямками. Складна криміногенна обстановка потребує розробки комплексу науково обґрунтованих заходів, спрямованих на протидію проявам організованої злочинності всіма суб’єктами її попередження, у тому числі органами прокуратури. А для цього треба більш ретельно і всебічно виявляти засобами прокурорського нагляду ті криміногенні чинники, що детермінують її у різних галузях суспільного життя.

Боротьба зі злочинністю, у тому числі організованою, традиційно здійснюється у 2-х основних напрямках шляхом (а) застосування покарання до осіб, які вчинили злочин, і (б) попередження вчинення злочинів. Попри те, що практично немає заперечень необхідності здійснення цілеспрямованої діяльності з попередження організованої злочинності органами прокуратури, можна констатувати існування значного числа наукових, законодавчих і практичних проблем, які недостатньо вирішені й потребують свого подальшого дослідження.

У різний час теоретичним вивченням проблем попереджувальної діяльності взагалі й організованої злочинності, зокрема, займалися видатні вітчизняні й зарубіжні кримінологи і криміналісти. Серед них слід назвати М. І. Бажанова, Ю. В. Бауліна, В. І. Борисова, В. В. Василевича, В. В. Голі-ну, О. І. Гурова, І. М. Даньшина, О. М. Джужу, А. І. Долгову, В. М. Дьоміна, В. Є. Ємінова, А. П. Закалюка, А. Ф. Зелінського, І. І. Карпеця, О. Г. Каль-мана, В. О. Коновалову, О. М. Костенка, Н. Ф. Кузнецову, В. М. Кудрявце-ва, О. М. Литвака, Б. В. Лизогуба, В. С. Овчинського, В. В. Лунєєва, М. І. Панова, О. Б. Сахарова, В. В. Сташиса, В. Ю. Шепітька, Г. Й. Шнайде-ра та ін.

Питання діяльності органів прокуратури в різних напрямках попередження злочинності розглядалися у працях С. А. Альперта, В. С. Бабкової, Д. М. Бакаєва, А. Д. Бойкова, Ю. М. Грошевого, Т. Б. Вільчик, Л. М. Дави-денка, В. В. Долежана, В. С. Зеленецького, П. М. Каркача, О. Г. Колба, Б. М. Коврижних, Г. К. Кожевникова, І. Є. Марочкіна, Ю. Б. Мельникова, О. Р. Михайленка, М. М. Михеєнка, Г. О. Мурашина, В. П. Півненка, Ю. Е. Полянського, М. В. Руденка, Н. В. Сібільової, В. Я. Тація, В. Д. Фінь-ка та інших учених.

Зазначені науковці досліджували такі проблеми, як об’єкт і суб’єкт попередження злочинності, сутність і напрямки загальносоціального і спеціально-кримінологічного її попередження, інші питання цієї проблеми.

Однак сьогодення вимагає більш цілеспрямованого підходу до зазначених проблем, перегляду й удосконалення системи заходів протидії організованої злочинності з урахуванням специфіки її проявів. Недостатня ефективність діяльності всієї системи спеціальних правоохоронних органів у боротьбі з організованою злочинністю потребує спеціально-криміноло-гічного дослідження з метою більш чіткої конкретизації напрямків і завдань попереджувальної діяльності різних суб’єктів її здійснення. Усі перелічені обставини й зумовлюють актуальність і вибір теми цього дослідження, напрямки та зміст дисертації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами полягає в тому, що робота ґрунтується на положеннях "Комплексної програми профілактики злочинності на 2001 – 2005 роки", затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 р., № /2000 (Р. 4 п. п. 19 – 30), "Концепції Комплексної програми профілактики правопорушень на 2006 – 2008 роки", схваленої розпорядженням КМ України від 1 березня 2006 р., № р, "Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007 – 2009 роки", затвердженої постановою КМ України від 20 грудня 2006 р., № , Указу Президента України "Про першочергові заходи щодо детінізації економіки та протидії корупції" від 11 вересня 2006 р., № /2006. Дисертація відповідає тематиці наукових досліджень з проблем кримінології на перше десятиріччя ХХІ ст., розробленій Координаційним бюро з проблем кримінології АПрН України, планам науково-дослідних робіт Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Тема наукового дослідження затверджена вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (протокол № 5 від 17 грудня 2004 р.).

Мета й завдання дослідження. Мета роботи полягає в комплексному науковому опрацюванні актуальних теоретичних і прикладних питань діяльності органів прокуратури з попередження організованої злочинності, яка включає вироблення цілісної системи наукових поглядів щодо напрямів такої діяльності, її правових та організаційних засад і визначення на цій підставі шляхів підвищення ефективності останньої. Досягнення цієї мети здійснювалося через постановку й вирішення таких основних теоретичних і прикладних завдань:– 

з'ясувати соціальну природу попереджувальної діяльності органів прокуратури та її організаційні і правові засади;– 

на підставі аналізу криміногенних чинників причин та умов, що сприяють виникненню, розвитку й функціонуванню організованих злочинних груп та організацій, визначити головні напрямки роботи органів прокуратури в даній сфері;– 

дослідити форми й засоби прокурорського реагування на виявлені причини й умови, що сприяють учиненню злочинів організованими злочинними групами й організаціями;– 

узагальнити і провести аналіз практики організації попереджувальної діяльності в органах прокуратури;– 

запропонувати шляхи вдосконалення діяльності органів прокуратури стосовно прогнозування, планування й координації заходів попередження організованої злочинності;– 

вивчити стан і тенденції прокурорської практики щодо протидії організованій злочинності, на основі чого розробити пропозиції по вдосконаленню попереджувальної діяльності органів прокуратури;– 

здійснити аналіз організації міжнародного співробітництва з іншими державами в питаннях протидії організованій злочинності;– 

розробити критерії оцінки ефективності діяльності прокуратури в царині попередження організованої злочинності.

Об’єкт дослідження – діяльність правоохоронних органів з попередження організованої злочинності.

Предмет дослідження – теоретичні і прикладні аспекти оптимізації діяльності прокуратури України з попередження організованої злочинності.

Методи дослідження обрані з урахуванням даної наукової мети роботи й поставлених у ній завдань з огляду на її об’єкт і предмет.

Методологічне підґрунтя дослідження становлять положення матеріалістичної діалектики. У роботі використані досягнення сучасної теорії наукового пізнання соціальних і правових явищ з охопленням комплексу загальнонаукових теоретичних методів, як-то: історико-правовий, системно-структурний, порівняльно-правовий, формально-юридичний, соціологічний, статистичний та ін. На підставі загальнонаукового діалектичного підходу розглянуто соціально-правову сутність попереджувальної діяльності прокуратури, тенденції й напрямки її розвитку, проведено аналіз кримінологічної детермінації організованої злочинності. Історико-правовий метод використовувався для розкриття особливостей розвитку попереджувальної діяльності та її залежності від змін у злочинності й суспільстві. Застосування системно-структурного методу дало змогу здійснити структурування і класифікацію напрямків діяльності прокуратури в досліджуваній царині. Порівняльно-правовий надав можливість провести вивчення зарубіжного досвіду боротьби з організованою злочинністю. За допомогою формально-юридичного аналізу норм чинного законодавства з’ясовувався їх точний зміст, виявлялися наявні суперечності й недоліки. При вивченні емпіричних даних широко використовувалися соціологічний, статистичний методи. Застосування різних методів дозволило комплексно дослідити постановлену проблему й розробити обґрунтовані висновки та пропозиції.

Емпіричну базу дослідження складають 350 кримінальних справ про злочини, вчинені організованими злочинними групами стосовно 1150 осіб, які розглянуті судами України за період 2002 – 2006 рр., статистичні та інші офіційні дані органів МВС України, прокуратури про результати боротьби з організованими групами та злочинними організаціями за період 1999 – 2006 рр., повідомлення ЗМІ, опитування 120 працівників правоохоронних органів і судів та 71 працівника органів прокуратури.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертантом з урахуванням нових правових, соціально-економічних умов, які склалися в сучасній Україні проведено комплексне монографічне дослідження основних теоретичних і науково-прикладних кримінологічних питань попереджувальної діяльності прокуратури щодо організованої злочинності. Проведене дослідження дозволило сформулювати та обґрунтувати авторське бачення низки наукових і практичних питань стосовно напрямків такої діяльності та шляхів підвищення її ефективності, що містять елементи наукової новизни. На підставі цього на захист виносяться наступні теоретичні положення і практичні рекомендації:

Вперше:– 

обґрунтовано необхідність визнати функцію попередження злочинності окремим напрямком діяльності прокуратури і закріпити її в Законі Україні "Про прокуратуру";– 

виділені галузеві принципи попереджувальної діяльності та їх співвідношення з принципами організації роботи прокуратури;– 

зроблено висновок, що на загальносоціальному рівні найбільш перспективними напрямками попередження організованої злочинності прокуратурою є реалізація правових, організаційно-управлінських, інформаційно-пропагандистських і виховних заходів, а на спеціально-кримінологічному рівні – здійснення нагляду за дотриманням державними органами законодавства про попередження злочинності, виконання відповідних планів та програм протидії їй і нагляду за додержанням законів органами, уповноваженими проводити оперативно-розшукову діяльність, досудове слідство й дізнання;

Удосконалено:– 

кримінологічну характеристику організованої злочинності за сучасними даними, а також визначення поняття кримінологічної характеристики організованої злочинності;– 

систему критеріїв оцінки ефективності діяльності прокуратури з попередження організованої злочинності;

Набуло подальшого розвитку:– 

аналіз соціальної сутності попереджувальної діяльності органів прокуратури, визначення основних її характерних рис та властивостей, особливостей у справі попередження злочинності в цілому й організованої злочинності, зокрема;– 

аналіз тенденцій і закономірностей проявів організованої злочинності в різних напрямках злочинної діяльності, криміногенних чинників, що її обумовлюють;– 

обґрунтування необхідності виокремлення пріоритетних напрямків у попереджувальній діяльності прокуратури відповідно до її функцій, визначених ст. Конституції України;– 

ідеї щодо місця і ролі прокуратури в системі суб’єктів попередження злочинності, питання вдосконалення попереджувального складника забезпечення наглядової діяльності стосовно контролюючих органів, налагодження співпраці та взаємодії з ними;– 

питання організації попереджувальної діяльності, зокрема, наводяться пропозиції по вдосконаленню інформаційно-аналітичного й наукового забезпечення здійснення аналізу й узагальнення практики попереджувальної роботи прокуратури, широкому впровадженню й використанню новітніх інформаційних технологій і баз даних;– 

обґрунтування доцільності підготовки єдиної концепції кримінологічної політики держави щодо протидії організованій злочинності й удосконалення нормативно-правової бази згідно з міжнародними стандартами;– 

пропозиції по прийняттю нового закону України "Про заходи протидії організованій злочинності" та необхідності введення в КПК України окремого розділу "Особливості провадження по справах про злочини, вчинені організованими злочинними групами й організаціями";– 

рекомендації по підготовці нової редакції постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про організовану злочинність" і Закону України "Про прокуратуру";– 

рекомендації стосовно вдосконалення й покращання роботи прокуратури з кримінологічного прогнозування і на цій підставі пропонуються заходи по плануванню й координації цієї діяльності;– 

пропозиції по вдосконаленню міжнародної співпраці з попередження організованої злочинності і протидії їй, доводиться потреба у збалансованому впровадженні заходів такої протидії, в розробці інтегрованої стратегії, розширенні можливостей міжвідомчого співробітництва й використання досвіду зарубіжних країн.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що висновки й результати дослідження розширюють і поглиблюють теоретичні наукові знання про попереджувальну діяльність органів прокуратури щодо організованої злочинності, її специфіку й головні напрямки. Викладені в дисертації положення, узагальнення й висновки можна використати: у науково-дослідницькій роботі як підґрунтя для подальшого проведення прикладних досліджень проблем попереджувальної діяльності прокуратури; у правотворчості в процесі опрацювання й удосконалення законодавства, зокрема, підготовки нової редакції Законів України "Про прокуратуру", "Про заходи протидії організованій злочинності"; у навчальному процесі при викладанні курсу "Кримінологія", при підготовці підручників, навчальних посібників, методичних матеріалів та довідкової літератури для підвищення кваліфікації прокурорських кадрів.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження викладені у 5-ти доповідях на наукових та науково-практичних конференціях: "Проблеми запобігання службовим злочинам у сфері господарської діяльності" (м. Харків, 2004 р.); "Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи" (м. Харків 2004 р.); "Спеціальна техніка у правоохоронній діяльності" (м. Київ, 2004 р.); "Відповідальність за злочини у сфері службової діяльності" (м. Харків, 2005 р.); "Кримінально-правова політика держави: теоретичні та практичні аспекти проблеми" (м. Харків, 2006 р.). Результати дослідження обговорювалися на засіданні кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладені в 6-ти статтях, опублікованих у спеціалізованих фахових наукових виданнях, і 5-ти тезах доповідей на наукових та науково-практичних конференціях.

Структура дисертації зумовлена її цілями, завданнями і предметом дослідження і включає: вступ, 3 розділи, що містять 12 підрозділів, висновки, список використаних джерел на 26 сторінках (274 найменування), 5 додатків на 17 сторінках. Загальний обсяг роботи становить 219 сторінок, з них основний текст – 176 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовуються вибір та актуальність теми дисертаційного дослідження, стан її наукової розробки, зв’язок з науковими програмами, планами, темами, визначаються мета й завдання, його об’єкт і предмет, методи, наукова новизна одержаних результатів, їх практична значущість, сформульовані основні положення й висновки, що виносяться на захист, відзначаються ступінь апробації результатів роботи, наявність публікацій за темою дисертації та її структурна побудова.

Розділ 1. "Соціально-правова сутність попереджувальної діяльності прокуратури" складається з 3-х підрозділів.

У підрозділі 1.1. "Поняття попереджувальної діяльності прокуратури, її соціальна сутність і принципи здійснення" на підставі критичного переосмислення позиції кримінологів щодо розуміння соціальної сутності попереджувальної діяльності прокуратури робиться висновок, що вона полягає у здійсненні реального захисту прав та свобод людини і громадянина, державних інтересів, реального зміцнення законності і правопорядку, стримуванні злочинності та інших правопорушень у країні. Така діяльність є органічним складником системи попередження злочинності в державі в цілому, оскільки їй іманентно властиві всі ознаки попереджувальної діяльності. Разом із тим мають місце й певні відмінності, зумовлені специфікою прокуратури як державного інституту, уповноваженого здійснювати оглядові функції за додержанням законів у діяльності інших правоохоронних органів, зокрема тих, які провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання й досудове слідство.

Згідно із цим підкреслюється про тісний зв'язок між завданнями, які вирішуються у процесі здійснення нагляду й попередження злочинів. Дослідження функцій прокуратури дало можливість визнати попередження злочинності окремим видом діяльності її органів у царині відносин по протидії цьому явищу. Пропонується здійснення нагляду за дотриманням законодавства щодо попередження злочинності визнати самостійним напрямком роботи прокуратури й закріпити його в Законі України "Про прокуратуру". В організаційному ж плані рекомендується утворити в прокуратурах на всіх рівнях відповідні відділи, які безпосередньо займалися б таким наглядом.

На підставі аналізу системи та змісту загальних принципів попереджувальної діяльності та співвідношення їх із системою принципів організації й роботи прокуратури виокремлюються галузеві принципи цієї діяльності. Зокрема, до них віднесені наступні принципи: законності, соціально-економічної обґрунтованості, системності, практичної спрямованості, взаємодії й координації з правоохоронними та іншими органами державної влади й управління, громадськими інститутами, наукової обґрунтованості, єдності наглядової й попереджувальної роботи.

У підрозділі 1.2. "Місце й роль прокуратури в системі суб’єктів попередження організованої злочинності" розглядається низка питань законодавчого закріплення системи органів, які безпосередньо виконують завдання з протидії організованій злочинності, а також інших органів, які беруть участь у попереджувальній діяльності. Запропоновано їх класифікацію, згідно з якою вони поділяються на органи, які: 1) визначають державну політику у сфері протидії організованій злочинності, створюють і вдосконалюють нормативно-правову базу попередження; 2) координують роботу щодо попередження організованої злочинності; 3) займаються правоохоронною діяльністю у сфері протидії організованій злочинності; 4) здійснюють контролюючу та інші види управлінської діяльності. На підставі такої класифікації визначаються місце й основи взаємовідносин прокуратури в системі цих органів, рекомендуються заходи стосовно посилення попереджувального складника в їх роботі, зокрема опрацьовані пропозиції щодо більш активної співпраці та взаємодії з контролюючими органами.

У підрозділі 1.3. "Правові засади діяльності прокуратури з попередження організованої злочинності" розглянуто основні положення правого регулювання діяльності органів прокуратури у сфері попередження організованої злочинності. Зроблено висновок про його неадекватність завданням протидії організованій злочинності, які потребують систематизації й удосконалення кримінологічного законодавства і процедури розслідування й судового розгляду кримінальних справ цієї категорії. Звертається увага на проблеми вдосконалення низки законодавчих актів щодо протидії організованій злочинності, зокрема, КПК України, КК України, Законів України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю", "Про прокуратуру" та інших, що закріплюють правовий статус прокуратури у розглядуваній сфері. Пропонується також підготувати нову редакцію постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про організовану злочинність". Наводяться аргументи про необхідності подальшого збереження функції нагляду за додержанням і виконанням законів за прокуратурою з огляду на важливе значення такої роботи для попередження злочинності як в цілому, так і організованих її форм.

Аналіз чинного законодавства дозволив автору запропонувати: а) у переліку підстав обрання міри запобіжного заходу для утримання під вартою особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину в складі організованої злочинної групи, передбачити самостійну підставу; б) закріпити більш тривалі строки затримання особи, яка підозрюється у вчиненні злочину в такому складі; в) установити у кримінально-процесуальному законі чітко визначені строки оперативно-розшукових заходів, що здійснюються за рішенням суду, а також порядок їх продовження судом з метою підвищення їх ефективності й оперативності; г) диференціювати порядок попереднього розгляду справи судом залежно від того, загальнокримінальною є справа чи вона про злочин, учинений організованим злочинним формуванням; д) увести в КПК окрему самостійну підставу слухання справи в закритому судовому засіданні по злочинах, учинених організованими злочинними групами, з метою унеможливлення стороннього впливу на суддів чи учасників процесу; е) доповнити КПК окремим розділом "Особливості провадження по справах про злочини, вчинені організованими злочинними групами і злочинними організаціями".

Розділ 2. "Об’єкти й напрямки діяльності прокуратури з попередження організованої злочинності" містить 4 підрозділи.

У підрозділі 2.1. "Кримінологічна характеристика організованої злочинності (поняття, рівень, структура, динаміка)" узагальнюється аналіз статистичних даних про прояви організованої злочинності, зазначається, що останні роки характеризуються стійкою тенденцією до зниження загального числа виявлених організованих злочинних груп і злочинних організацій, кількості вчинюваних ними злочинів, а також чисельності осіб, які брали участь у їх учиненні. Таке становище говорить не лише про зростання латентності цих видів злочинних діянь, а й про нестабільну правозастосовну практику по виявленню діяльності організованих злочинних груп. У цілому ж масштаби організованої злочинності та її негативний вплив на стан правопорядку в багатьох регіонах, як показало дослідження, продовжують залишатися загрозливими, що викликає особливе занепокоєння в суспільстві.

Вивчення злочинів, учинюваних організованими злочинними групами, свідчить про суттєві структурні зрушення. Значного поширення отримали такі організовані злочинні прояви, як торгівля людьми, сексуальна експлуатація жінок і підлітків, викрадення або скупка немовлят і малолітніх дітей для використання в жебрацтві, за-володіння шляхом шантажу або шахрайства житловою площею, окремими підприємствами, проникнення в електронні мережі банків з метою присвоєння грошових коштів. Набувають загрозливого поширення протиправні дії організованих груп, пов`язаних із трансплантацією й контрабандою донорських людських органів.

Підкреслюється, що організована злочинність суттєво впливає на формування кримінального менталітету населення й виступає головним каталізатором усієї кримінальної ситуації в країні. Усе це вимагає від органів прокуратури більш активно здійснювати заходи, спрямовані на протидію організованій злочинності, постійно аналізувати її стан та особливості проявів.

Підрозділ 2.2. "Виявлення криміногенних чинників, причин та умов що зумовлюють організовану злочинність" присвячено проблемам визначення спрямованості конкретних видів наглядової діяльності прокуратури, щоб забезпечити як найвищу ефективність у виявленні криміногенних чинників, що зумовлюють організовану злочинність. Дослідження цих питань дозволяє зробити висновок, що головним напрямком виявлення останніх засобами нагляду є здійснення прокурорських перевірок. Найперспективнішим напрямком є спрямування роботи органів прокуратури на здійснення перевірок із залученням контролюючих органів і на безпосередній нагляд за діяльністю останніх.

У числі важливих умов (за даними прокурорських перевірок), що знижують ефективність протидії організованій злочинності, залишаються: недосконалість законодавчої бази, кадрові прорахунки (брак досвіду, професіоналізму, низькі моральні якості частини працівників правоохоронних органів), а також такі організаційні упущення, як відсутність у роботі системності, тісної взаємодії, відставання реагування на динаміку злочинної діяльності та її трансформування в нові форми.

Основними криміногенними чинниками, що зумовлюють організовану злочинну діяльність, виступають: а) відсутність дійової законодавчої бази для боротьби з організованими злочинними групами; б) зниження рівня застосування попереджувальних заходів; в) систематична ротація і плинність оперативного складу і як наслідок – втрата професіонально підготовлених оперативників, а з тими і практичного досвіду в організації оперативної діяльності; г) прорахунки у визначенні превалюючих напрямків боротьби зі злочинністю, зокрема, неврахування особливостей регіональних умов; д) недооцінка важливості низки питань, пов'язаних з професіоналізацією та зростаючою консолідацією злочинної діяльності, а також їх впливу на виникнення й існування злочинних груп.

Вивчення масиву кримінальних справ показало, що профілактична діяльність органів внутрішніх справ і судів дуже низька: лише по 14,6% кримінальних справ були внесені подання слідчих і по 8,6% – окремі ухвали судів. Відзначається досить низька їх якість, формальний характер більшості з них. Зроблено висновок про необхідність посилення прокурорського нагляду за законністю при розслідуванні кримінальних справ цієї категорії.

У підрозділі 2.3. "Форми й засоби прокурорського реагування на виявлені причини й умови, що зумовлюють організовану злочинність" з’ясовується кримінологічний зміст основних засобів прокурорського реагування, досліджуються його традиційні засоби, визначені Законом України "Про прокуратуру", вказується на необхідність посилення попереджувального складника наглядової роботи, що можливо здійснити за рахунок ширшого залучення до вирішення питань усунення й послаблення дії криміногенних чинників інших державних органів, а по можливості – громадських та інших організацій. Підкреслюється важливість активної позиції прокурора як при досудовому розслідуванні, так і в судовому розгляді кримінальних справ щодо належного реагування на ці криміногенні.

У підрозділі 2.4. "Загальна характеристика об’єктів і напрямків попередження організованої злочинності" відзначається, що об’єктами протидії в першу чергу виступають (а) самі організовані злочинні групи і злочинні організації як самостійні суб’єкти, (б) їх економічні, політичні, соціальні й духовні засади, (в) їх різноманітні зовнішні зв’язки й зовнішні суб’єкти, які беруть участь у підтримці й розвитку таких зв’язків або які іншим чином заінтересовані в них. Останнє має особливе значення, оскільки організована злочинність має високу здатність пристосовуватися й самовдосконалюватися. Зміст протидії організованій злочинності полягає в (а) загальній організації такої протидії в державі, включаючи забезпечення її правової основи, (б) у спеціально-кримінологічному попередженні, тобто у впливі на процеси детермінації і причинності організованої злочинності, (в) у безпосередній правоохоронній діяльності, у її караючому і правовиховному аспектах.

Відзначається, що у підґрунті напрямків роботи прокуратури лежить опрацьована вченими-кримінологами концепція виділення загально-соціального і спеціально-кримінологічного рівнів попередження злочинності. Специфікою в роботі органів прокуратури є необхідність органічного поєднання кримінологічного змісту діяльності з визначеними законом функціями прокуратури та її компетенцією. При провадженні загальносоціального попередження організованої злочинності пропонується зосередити зусилля органів прокуратури на здійсненні заходів правового, організаційно-управлінського й виховного характеру.

Що стосується спеціально-кримінологічного попередження досліджуваного явища вказується на перспективність нагляду за додержанням і виконанням законів насамперед у діяльності органів, які провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство.

Закон України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" (за загальної позитивної його оцінки на початковому етапі його дії) сьогодні значною мірою вже застарів і не відповідає вимогам, які ставлять завдання Євроатлантичної інтеграції й гармонізації законодавства, тому його недоліки компенсуються приписами відомчих нормативних актів, наказів і розпоряджень, різного роду вказівок, планів, заходів тощо. Увесь цей нормативний масив теж доцільно систематизувати й закріпити законодавчо. Зазначені питання доцільно відобразити в новій редакції Закону, можливо, змінивши його назву на "Про заходи протидії організованій злочинності".

Важливе значення в науковому забезпеченні має дослідження проблем формування й законодавчого закріплення загальнодержавної стратегії протидії організованій злочинності в Україні. Відсутність такого напрямку є однією з причин, що зумовлює негативні тенденції в існуванні, поширенні й відтворенні останньої. Загальнодержавна стратегія такої протидії має включати такі заходи, як (а) виявлення фактів організованої злочинної діяльності; (б) максимальне зниження її негативних наслідків, визначення й можливе усунення чинників, що сприяють її існуванню, поширенню й відтворенню; (в) запобігання, припинення, розкриття й розслідування конкретних кримінальних проявів організованої злочинності; (г) відшкодування заподіяних нею збитків; (д) реабілітації потерпілих від неї; (е) недопущення втягнення до організованої злочинної діяльності раніше судимих осіб.

Органи прокуратури (як у центрі, так і на місцях) повинні активізувати роботу на рівні загальносоціального попередження цього негативного явища. Зокрема, це стосується участі прокурорів у виявленні і вжитті заходів по усуненню недоліків правового регулювання в діяльності органів, що ведуть боротьбу з організованою злочинністю, а також прогалин і суперечностей законодавства, що можуть бути використані при вчиненні злочинів чи інших протиправних дій організованими злочинними групами. Крім того, важливим є забезпечення належної участі прокурорів в організаційно-управлінських та інформаційно-виховних попереджувальних заходах.

Що ж до попереджувальної роботи в економічній і соціальній сферах, де відбуваються значні негативні процеси, то подолання існуючих проблем практично нереально здійснити повністю лише засобами прокурорського нагляду. А вплив на ці процеси останнім можливий не стільки на зальносоціальному, скільки на спеціально-кримінологічному рівні. У такому разі йтиметься не про вплив у стратегічному плані (наприклад, подолання бідності, розвиток економіки тощо), а в тактичному – на суспільні відносини в локальному масштабі. Тут найбільш перспективним напрямком попереджувальної діяльності прокуратури є нагляд за законністю в роботі державних контролюючих органів, налагодження тісної співпраці з ними для комплексного впливу на виявлені як останніми, так і прокуратурою, причин та умов організованої злочинності.

Розділ 3. "Організація діяльності прокуратури з попередження організованої злочинності" містить 5 підрозділів.

У підрозділі 3.1 "Інформаційно-аналітичне й наукове забезпечення попереджувальної діяльності прокуратури" зазначається, що за сучасних умов обмежених ресурсів держави резерви підвищення ефективності роботи прокуратури варто шукати саме в покращанні організації її діяльності. З урахуванням цього очевидною є необхідність ширшого використання можливостей інформаційно-аналітичної роботи в попереджувальній діяльності цих органів, у тому числі й стосовно організованої злочинності. Видається актуальним подальше вдосконалення практики використання в попереджувальній роботі баз даних, створених різними державними установами й відомствами, запровадження новітніх інформаційних технологій. Задля створення належної наукової основи такої діяльності слід інтенсифікувати весь комплекс наукових досліджень проблематики організованої злочинності, постійно вдосконалювати практику використання у практичній роботі й наукових дослідженнях результатів, здобутих у різних галузях науки.

Наявність кримінологічної інформації щодо стану, причин та умов функціонування організованої злочинності є необхідною передумовою попереджувальної діяльності органів прокуратури й підвищення її ефективності. Проведення на цій підставі аналітичної роботи стосовно оцінки зібраної інформації є необхідним елементом для прийняття відповідних управлінських рішень по реалізації заходів попередження й оцінки отриманих результатів. Недоліки аналітичної роботи призводять до прорахунків у сфері протидії організованій злочинності, зумовлюють суттєві затрати матеріальних і людських ресурсів.

Зважаючи на стрімкі зміни у структурі організованої злочинності, особливої актуальності набувають питання інформаційно-аналітичного й наукового забезпечення попереджувальної діяльності органів прокуратури. З огляду на її важливість доцільно ввести в штат останніх посади кримінологів, які займалися б аналітичною й навчально-методичною роботою по підвищенню кваліфікації прокурорів, створити в системі цих органів спеціальні експериментальні бази, на яких забезпечувалася б апробація результатів наукових досліджень.

У підрозділі 3.2. "Аналіз та узагальнення практики діяльності прокуратури з попередження організованої злочинності" аналізується практика прокурорського нагляду як невід’ємний складник організації роботи в прокуратурі. Розвиваються положення щодо функціонального значення узагальнення такої практики. Розроблено типову схему проведення аналізу стану додержання законодавства, спрямованого на боротьбу з організованою злочинністю, прокурорського нагляду за дотриманням законів спецпідрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю. Зазначається, що предметом вивчення має бути практика (а) підтримання державного обвинувачення в суді, (б) представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, передбачених законом, (в) здійснення нагляду за додержанням законів органами, які провадять ОРД, дізнання, досудове слідство, (г) нагляду за дотриманням законодавства при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, (д) провадження досудового слідства.

У підрозділі 3.3. "Кримінологічне прогнозування, планування й координація діяльності прокуратури з питань протидії організованій злочинності" наголошується на важливості налагодження системної роботи в органах прокуратури з прогнозування, планування й координації заходів протидії організованій злочинності. Кримінологічне прогнозування останньої потребує розробки аналітичних моделей і прогностичних сценаріїв розвитку цієї злочинності, окремих її видів і груп, їх кількісно-якісних характеристик. Головні завдання такого прогнозування: 1) встановлення вірогідних змін у стані, рівні, структурі, характері й динаміці організованої злочинності, в обставинах, що сприяють цим змінам, а також причинно-наслідкових зв’язків між її тенденціями й умовами соціально-економічного, правового й організаційного характеру; 2) забезпечення необхідною прогностичною інформацією відповідних правоохоронних органів, органів влади й управління; 3) сприяння функціонуванню динамічної системи прийняття своєчасних та ефективних рішень у сфері боротьби з організованою злочинністю, здійсненню оперативної корекції управлінських рішень; 4) надання об`єктивної оцінки ефективності вжитих заходів протидії проявам організованій злочинності відповідно до прогностичних сценаріїв.

Науковий підхід до планування заходів протидії досліджуваній злочинності полягає в тому, що він дозволяє здійснити попереджувальну роботу не стихійно – від випадку до випадку, а цілеспрямовано, систематично, на підставі науково обґрунтованих даних про злочинність та інші чинники, що її зумовлюють. В основі правильного планування попереджувальної діяльності, що здійснюється державою, лежить точна інформація стосовно організованої злочинності та процесів, що впливають на неї в динаміці, й результативності вжитих раніше заходів її попередження.

У роботі органів прокуратури по координації такої діяльності виділено 3 основних напрямки: а) координація застосування законодавства, що безпосередньо регламентує питання протидії організованій злочинності; б) координація участі правоохоронних органів у правотворчості; в) спільний аналіз стану організованої злочинності, її структури й динаміки, прогнозування тенденцій розвитку.

У підрозділі 3.4. "Міжнародне співробітництво прокуратури з попередження організованої злочинності" вказуються роль і значення міжнародного співробітництва, пріоритетні напрямки його розвитку. Зважаючи на поширеність різноманітних проявів організованої злочинності з використанням міжнародних зв’язків, підкреслюється нагальна потреба в посиленні міжвідомчої та інших форм співпраці між правоохоронними органами різних країн, у вивченні і творчому використанні зарубіжного досвіду. Для успішного протистояння цьому явищу необхідні спільні зусилля, спрямовані на протидію проявам транснаціональної організованої злочинності на всьому європейському просторі, єдність у мобілізації дій правоохоронних і судових органів, збалансоване впровадження заходів та інтегрована стратегія, яка встановила б пріоритети й чіткі цілі щодо реалізації відповідних планів.

Узагальнення практики міжнародного співробітництва в царині протидії організованій злочинності свідчить, що для досягнення результатів необхідна активізація такої співпраці на двосторонньому рівні, перевага якої полягає в тому, що вона становить собою гнучку стратегію, яка може визначатися з урахуванням того, що саме держави вважають своїми особливими потребами й цілями. Крім того, кожна з країн бере на себе гранично чіткі, наповнені конкретним змістом зобов’язання перед своїм партнером.

У підрозділі 3.5. "Критерії оцінки ефективності діяльності прокуратури з попередження організованої злочинності" набули подальшого розвитку розроблені вченими різних галузей юридичної науки положення щодо оцінки ефективності правозастосовчої та правоохоронної діяльності по використанню одержаних результатів для вдосконалення практики визначення й ефективності попереджувальної роботи органів прокуратури стосовно організованої злочинності. Критеріями такої оцінки вважати: а) забезпечення своєчасного і якісного виявлення організованих злочинів, здійснення оперативно-розшукових заходів, розслідування кримінальних справ про злочини, вчинені у складі організованих злочинних груп або за участю їх лідерів чи учасників; б) дотримання спеціальними підрозділами законних прав та інтересів усіх учасників кримінального судочинства; в) відшкодування збитків, заподіяних внаслідок організованої злочинної діяльності; г) вжиття заходів по попередженню таких злочинів, усунення причин та умов, що їм сприяють; д) забезпечення засобами прокурорського нагляду виконання правоохоронними органами обов’язків щодо профілактики цієї злочинності; є) забезпечення своєчасності виявлення і вжиття конкретних заходів по реальному усуненню прокурором будь-яких порушень законодавства при провадженні ОРД, дізнання й досудового слідства; ж) своєчасність реагування прокурорів на повідомлення громадян та юридичних осіб про факти вчинення таких злочинів.

ВИСНОВКИ

У Висновках викладено загальні положення дисертаційного дослідження, що становлять наукову новизну одержаних результатів. Названі основні характерні риси та властивості соціальної сутності попереджувальної діяльності, її особливості стосовно щодо попередження організованої злочинності, висловлена авторська позиція щодо системи її принципів. Пропонується визначити функцію попередження організованої злочинності окремим напрямком діяльності прокуратури і закріпити її в Законі України "Про прокуратуру". Виявлені тенденції і закономірності проявів цієї злочинності й розроблені рекомендації стосовно напрямків попереджувальної діяльності прокуратури. Зокрема, підсумовується, що на сучасному етапі розвитку української державності прокуратура повинна акцентувати увагу на таких загальносоціальних попереджувальних заходах, як організаційно-управлінські, правові й виховні. Спеціально-кримінологічне попередження здійснюється в рамках реалізації наглядових функцій прокуратури, головним чином у сфері нагляду за держанням законів, їх застосуванням, та нагляду органами, що провадять ОРД, дізнання, досудове слідство. Обґрунтовані пропозиції по (а) вдосконаленню організації попереджувальної роботи, інформаційно-аналітичного й наукового її забезпечення, (б) проведенню аналізу й узагальнення практики діяльності прокуратури, (в) здійсненню кримінологічного прогнозування, планування й координації останньої з протидії організованій злочинності, (г) налагодженню міжнародного співробітництва. Рекомендуються критерії оцінки ефективності діяльності прокуратури з попередження організованої злочинності. Доводиться доцільність розробки єдиної концепції кримінологічної політики держави з протидії організованій злочинності й удосконалення нормативно-правової бази згідно з міжнародними стандартами.

Список праць, опублікованих автором за темою дисертації

1. Мірошниченко С.С. Запобігання злочинності – одна із функцій органів прокуратури Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2005. – Вип. 75. – С. -161.

2. Мірошниченко С.С. Питання діяльності органів прокуратури щодо запобігання проявам організованої злочинності на загально-соціальному рівні Вісник прокуратури. – 2006. – №10. – С. 46-50.

3. Мірошниченко С.С. Організація діяльності прокуратури із запобігання організованій злочинності Право України. – 2006. – № . – С. 70-73.

4. Мірошниченко С.С. Соціально-правова сутність попереджувальної діяльності органів прокуратури Право і безпека. – 2006. – Т. 5. – № . – С. 58-61.

5. Мірошниченко С.С. Форми і засоби прокурорського реагування на фактори, що обумовлюють кримінальну діяльність організованих злочинних груп Питання боротьби зі злочинністю: Зб. наук. пр. – 2006. – Вип.12. – С. 171-178.

6. Мірошниченко С.С. Окремі питання попереджувальної діяльності прокуратури щодо протидії організованій злочинності // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика): Наук.-практ. журн. – К.: Міжвідом. наук.-дослід. центр пробл. боротьби з орг. злочинністю РНБО України. – 2006. – № . – С. 27-33.

7. Мірошниченко С. С. Кримінальна відповідальність за посягання на життя та здоров’я особи, яка виконує службові обов’язки по боротьбі зі злочинністю Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи: Матер. наук.-практ. конф [Харків]. 22 – 23 квіт. 2004 р. / Голов. ред. Сташис В. В. – К. – Х.: Юрінком Інтер, 2004. – С. 141-143.

8. Мірошниченко С. С. Актуальні питання запобігання проявам організованої злочинності у сфері господарської діяльності засобами прокурорського нагляду Проблеми запобігання службовим злочинам у сфері господарської діяльності: Матер. наук.-практ. конф. / Ред. кол.: В. В. Сташис (голов. ред.) та ін. – Х.: Нац. юрид. акад. України. – 2005. – С. -35.

9. Мірошниченко С. С. Проблеми попередження органами прокуратури злочинів, вчинених організованими злочинними групами у сфері господарської діяльності Відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності: Матер. наук.-практ. конф. / Ред. кол.: В. В. Сташис (голов. ред.) та ін. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2005. – С. 223-226.

10. Мірошниченко С. С. Форми і методи попередження злочинної діяльності організованих злочинних груп із застосуванням спеціальної техніки Спеціальна техніка у правоохоронній діяльності: Матер. міжнар. наук.-практ.