СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

МОРОЗ Тетяна Олександрівна

УДК 37.036; 378.147; 81`243

ЗАГАЛЬНОКУЛЬТУРНА КОМПОНЕНТА ЯК ЗАСІБ

ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ

ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

13.00.07 – теорія і методика виховання

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Луганськ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті проблем виховання Академії педагогічних наук України.

Науковий керівник | доктор педагогічних наук, професор

Миропольська Наталія Євгенівна

Інститут проблем виховання Академії педагогічних наук України, головний науковий співробітник.

Офіційні опоненти: | доктор педагогічних наук, професор

Борисов Вячеслав Вікторович

Краматорський економіко-гуманітарний інститут, проректор;

кандидат педагогічних наук, доцент

Бутенко Людмила Леонідівна

Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри педагогіки.

Захист відбудеться “10” жовтня 2007 р. о 12-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 29.051.06 у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля, за адресою: 91034 м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20-а.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (91034 м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20-а).

Автореферат розісланий “07” вересня 2007 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради А.О. Андрющук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Інтеграція України у світовий освітній та інформаційний простір пов’язана з пошуком нових шляхів формування особистості сучасного педагога-фахівця, здатного вільно орієнтуватися у світі, розуміючи його ціннісний контекст, втілюючи в особистісній позиції гідні зразки цивілізованого сприйняття інших культур. Адаптація молоді до світового середовища, засвоєння загальнолюдських цінностей мають відбуватися через універсальну складову різних культур, яку інтегрує у собі загальнокультурна компонента.

У Державній національній програмі “Освіта” (Україна ХХІ ст.) особлива увага надається прищепленню молоді шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій усіх народів, які населяють Україну; Національна державна комплексна програма естетичного виховання робить акцент на формуванні особистості, яка усвідомлює свою приналежність до українського народу та сучасної європейської цивілізації, на вихованні людини демократичного світогляду, яка поважає традиції народів і культур світу. Пріоритетними напрямами державної політики щодо розвитку вищої освіти у контексті Болонського процесу визначаються формування національних і загальнолюдських цінностей та інтеграція вітчизняної вищої освіти у європейський та світовий освітні простори.

З огляду на зазначене використання загальнокультурної компоненти як засобу естетичного виховання сприятиме становленню особистості майбутнього педагога, збагачуючи його універсальними і національно-специфічними цінностями своєї й іншої культур; формуванню духовної сфери особистості, вихованню її моральних і естетичних цінностей з урахуванням загальнолюдського, конкретно–історичного і національного; посиленню гуманітарності змісту освіти, пов'язаного із широтою розуміння феномена людського життя, поліфонічним світоглядом, що передбачає гармонію знань, почуттів, творчих дій.

Аналіз праць з проблеми естетичного виховання майбутніх педагогів свідчить, що вона розроблялася в контексті різних наукових галузей. Питання формування емоційної і духовної культури особистості висвітлено в роботах філософів (І.Гердера, Р.Декарта, І.Канта, Г.Сковороди, В.Соловйова, П.Флоренського, П.Юркевича), психологів (Б.Ананьєва, Л.Божович, Л.Виготського, Б.Додонова, Г.Костюка, П.Якобсона), педагогів (Я.Коменського, К.Ушинського, Б.Неменського, В.Сухомлинського).

У працях В.Біблера, І.Гончарова, С.Дем’янчука, І.Зязюна, О.Рудницької, Г.Шевченко підкреслюється, що головною стратегією в системі сучасної виховної роботи є реабілітація загальнолюдських цінностей, надання їм пріоритету, формування у студентів таких потреб та ідеалів, що сприяли б підвищенню естетичної культури майбутніх учителів як основи духовної культури.

Ідея максимальної уваги до естетичного розвитку студентів шляхом оволодіння загальнокультурними цінностями є основою досліджень Є.Бистрицького, К.Горанова, Т.Іванової, Б.Ліхачова, Н.Миропольської, Г.Падалки, В.Рябова, Г.Тарасенко, В.Федотової, Т.Холостової.

Значення традиції як найважливішого джерела знань, як загально усталених форм поведінки людей, спільності позицій, цінностей і смаків розглядаються в працях В.Ерна, К.Поппера, Є.Шацького.

Можливість збагачення студентів художньо-естетичною інформацією, акцентування уваги на загальнокультурних цінностях, відбитих у традиціях, у процесі навчання іноземної мови, висвітлюється в працях В.Костомарова, О.Леонтьєва, С.Тер-Мінасової, В.Фурманової, Л.Щерби. Дослідники, підкреслюючи розвивальну і виховну функції іноземної мови, розглядають її як соціалізацію особистості шляхом поглиблення професійної та загальнокультурної компетенції, залучення особистості до універсальних цінностей, мови, культури мислення, діяльності і спілкування.

Окремі аспекти досліджуваної проблеми розкрито в дисертаційних дослідженнях Л.Гуцан, Т.Єжової, А.Полякової, О.Часник та ін.

Нині результатом сформованої вузівської практики у галузі професійно спрямованого викладання іноземних мов є той факт, що фахівці, які досить добре володіють іноземною мовою, нерідко мають значні ускладнення щодо розуміння змісту іншомовної комунікації. Причиною цього є незнання норм і цінностей, традицій і звичаїв, притаманних культурі іншої країни, несформованості особистісних поведінкових якостей, необхідних для ефективного спілкування в міжкультурному середовищі.

Дане дисертаційне дослідження присвячене розв`язанню суперечностей, що виникають у зв`язку з недостатнім усвідомленням ідеалу культурно підготовленого педагога і реальним станом естетичної вихованості майбутнього вчителя; сучасними вимогами суспільства і недостатньо дієвим механізмом навчально-виховного процесу у ВНЗ; потребою у фахівцях, здатних здійснювати іншомовну професійну діяльність на міжнародному рівні, і відсутністю дидактичної системи їхньої підготовки; одномірним, монокультурним світоглядом і вимогами переорієнтації глобально орієнтованого світу на загальнокультурну систему цінностей, необхідності бачення національних образів художніх картин світу; вузьким комунікативним статусом фахівця і необхідністю широкого спектра не тільки професійної, а й загальнокультурної компетентності.

Таким чином, актуальність, соціально-педагогічна значущість, з одного боку, і недостатня теоретико-методична розробленість проблеми, з іншого, обумовили вибір теми дослідження “Загальнокультурна компонента як засіб естетичного виховання майбутніх учителів іноземної мови”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Дисертаційне дослідження проводилося відповідно до тематичного плану науково_дослідної роботи лабораторії естетичного виховання Інституту проблем виховання АПН України в розробці комплексної теми “Методичне забезпечення змісту мистецької освіти та естетичного виховання в середній загальноосвітній школі” (№ 0103U001165), а також згідно з Державним стандартом вищої освіти в галузі “Естетична культура”.

Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Інституту проблем виховання АПН України (протокол № 8 від 30.10.2001) і Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології України (протокол № 3 від 29.01.2002 ).

Об'єкт дослідження – процес естетичного виховання студентів у вищому навчальному закладі.

Предмет дослідження – методика естетичного виховання з використанням загальнокультурної компоненти у процесі навчання іноземної мови.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати сутність, структуру і зміст загальнокультурної компоненти; розробити й експериментально апробувати методику її використання.

В основу дисертаційного дослідження покладено гіпотезу: ефективність естетичного виховання майбутніх учителів іноземної мови забезпечується розробкою методики, яка ґрунтується на використанні загальнокультурної компоненти як засобу естетичного виховання в процесі навчання іноземної мови шляхом таких форм: а) використання загальнокультурної компоненти у методиці викладання фахових гуманітарних дисциплін у ВНЗ; б) розробка спецкурсу “Загальнокультурна компонента у традиціях народів світу”; в) позааудиторна робота.

Відповідно до об`єкта, предмета, мети і гіпотези поставлено такі завдання дослідження:–

на основі аналізу наукової літератури і практики вищої школи визначити стан вивченості проблеми дослідження, її понятійно-категоріальне поле;

– виявити методи естетичного виховання студентів засобами використання загальнокультурної компоненти в процесі навчання іноземної мови; –

розробити критерії і показники визначення естетичної вихованості студентів відповідно до теми дослідження;–

експериментально перевірити ефективність розробленої методики;–

проаналізувати ефективність результатів експериментальної роботи;–

підготувати методичні рекомендації з удосконалення естетичного виховання у ВНЗ.

Методологічною основою дослідження є концептуальні філософські та етико-психологічні положення про діалектичну єдність загальнолюдських і національних морально-духовних цінностей у розвитку особистості; теорія пізнання, що дозволяє розглядати закономірності розвитку людини у контексті взаємозв'язку мови і національної культури, ролі мови в міжкультурному спілкуванні; ідея лінгвокультурологічного підходу в освіті; принципи взаємозв'язку теорії і практики, активності, розвитку, детермінізму, єдності свідомості і діяльності.

Теоретичною основою дослідження є положення про співвідношення процесів діяльності і спілкування (О.Леонтьєв), концептуальні ідеї особистісно орієнтованої освіти (І.Бех, О.Бондаревська, О.Пєхота), фундаментальні праці з методології психолого_педагогічної науки (Б.Гершунський, В.Краєвський, І.Лернер), концепція культурно-історичної детермінації розвитку особистості, єдності мови і мислення (Л.Виготський, В.Гумбольдт, О.Потебня), концепція діалогу в пізнанні (М.Бахтін, В.Біблер, С.Курганов), у вивченні іноземних мов (Є.Пассов, Ю.Стиркіна, В.Фурманова), лінгвокультурологічна теорія взаємодії мови і культури у викладанні іноземних мов (Є.Верещагін, В.Костомаров, В.Воробйов, В.Маслова, Л.Мурзін), дослідження в галузі професійної компетентності (В.Бутенко, Л.Пуховська, В.Сітаров, В.Сластьонін), духовно-ціннісного наповнення освіти (Ш.Амонашвілі, Г.Петрова, М.Розов), сутності гуманітарної освіти ( М.Каган, І.Кон, Н.Крилова, Б.Ліхачов, Г.Шевченко).

Важливі аспекти у контексті філософсько-культурологічного осмислення української культурно-світоглядної спадщини у загальносвітовому культурному аспекті висвітлено в працях В.Борисова, О. Забужко, С. Кримського, І. Мойсеєва, В.Нічик, М. Поповича та ін.

Відповідно до поставлених завдань використано комплекс методів наукового дослідження: теоретичні – аналіз філософської, психолого-педагогічної і методичної літератури, державних документів про освіту, навчальних планів і програм вищої школи, методи узагальнення здобутих теоретичних та експериментальних даних з метою визначення теоретичних основ загальнокультурної компоненти та визначення й усвідомлення її місця в системі естетичного виховання особистості майбутнього педагога; емпіричні – педагогічне спостереження, бесіда, опитування, анкетування, тестування, педагогічний експеримент, аналіз робіт студентів, що забезпечило вивчення стану естетичного виховання майбутніх учителів; статистичні, з метою здійснення кількісного та якісного аналізу результатів експериментальної роботи і визначення ефективності методики використання загальнокультурної компоненти як засобу естетичного виховання майбутніх учителів іноземної мови.

Експериментальна база дослідження: дослідно-експериментальна робота здійснювалася на базі Миколаївського державного університету імені В.О.Сухомлинського, Миколаївського державного аграрного університету, Миколаївського державного гуманітарного університету імені Петра Могили, Херсонського державного університету. Експериментом було охоплено 320 студентів на констатувальному та 300 – на формувальному рівнях.

Організація дослідження. Дослідження тривало впродовж 2001–2006 років і становило три етапи.

На першому етапі (2001–2003 рр.) й упродовж усього часу проведення дослідно-експериментальної роботи вивчалась філософська, психолого_педагогічна, лінгвокультурологічна література; тривав аналіз чинних навчальних програм із дисциплін гуманітарно-естетичного циклу ВНЗ за спеціалізацією; було уточнено стан досліджуваної проблеми в педагогічній теорії і практиці; визначено предмет дослідження, сформульовано його цілі, завдання та робочу гіпотезу; вивчено й узагальнено педагогічний досвід.

На другому етапі (2003–2004 рр.) було обґрунтовано доцільність і необхідність застосування певних емпіричних і теоретичних методів; організовано і проведено констатувальний експеримент, у процесі якого визначено рівень естетичної вихованості майбутніх учителів; розроблено методику естетичного виховання з використанням загальнокультурної компоненти. У теоретичному аспекті на цьому етапі сформульовано визначення загальнокультурної компоненти, її змісту, структури, виявлено значення впливу на піднесення рівня естетичної вихованості студентів у процесі викладання дисциплін гуманітарного циклу ВНЗ за спеціалізацією.

На третьому етапі (2004–2006 рр.) було організовано і проведено формувальний експеримент. Перевірено результативність методики естетичного виховання майбутніх педагогів із використанням загальнокультурної компоненти: оброблено й узагальнено показники, здобуті в результаті дослідно-експериментальної роботи; визначено сферу застосування сформульованих висновків; здійснено літературне оформлення дисертації.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що: вперше розроблено та методологічно доведено поняття загальнокультурної компоненти як спільнотного регулятиву, що забезпечує причетність особистості до культурного світового простору шляхом усвідомлення глибинних якостей історичного життя, зокрема історично сформованої системи традицій: звичаїв, обрядів, ритуалів, свят; вперше розроблено методику естетичного виховання з використанням загальнокультурної компоненти у процесі навчання іноземної мови; з’ясовано педагогічний потенціал іноземної мови у формуванні загальнокультурної компетентності студентів, засвоєнні ними концептів, що виявляють спорідненість розмаїття творчих процесів людини; обґрунтовано педагогічні умови ефективного естетичного виховання студентів; набула подальшого практичного розвитку теорія використання естетичного потенціалу іноземної мови у формуванні загальнокультурної компетентності студентів.

Теоретична значущість дослідження полягає: у визначенні загальнокультурної компоненти, як єдності елементів, притаманних усім культурам; у виявленні соціокультурних і психолого-педагогічних передумов включення загальнокультурної компоненти у викладання гуманітарних дисциплін за спеціалізацією; в обґрунтуванні використання лінгвокультурологічного підходу (етнолінгвістики і лінгвокраїнознавства) як методологічної бази дослідження, що доцільно поєднує особистісно-дієвий, культурологічний, аксіологічний і системний підходи; у виокремленні аспектів діяльності викладача та його методичних умінь, які дозволяють трактувати загальнокультурну компоненту як одну з методологічних засад його професійної діяльності.

Практична значущість дослідження полягає у розробці: методики естетичного виховання з використанням загальнокультурної компоненти, яка ґрунтується на екзистенціальних константах людського буття (універсаліях); методичних рекомендацій із використання загальнокультурної компоненти в естетичному вихованні студентів у процесі навчання іноземної мови, що можуть бути використані на гуманітарних факультетах ВНЗ.

Обґрунтованість і вірогідність наукових положень, висновків та рекомендацій обумовлені єдністю теоретичних і емпіричних методів дослідження, адекватних його об'єкту, предмету і завданням. Впровадження розробленої методики засвідчило позитивну динаміку рівнів естетичної вихованості майбутніх педагогів у процесі апробації основних положень дослідження в практиці викладання іноземних мов у ВНЗ.

Результати дисертаційного дослідження та методичні рекомендації з естетичного виховання студентів впроваджено в навчально-виховну роботу Миколаївського державного аграрного університету (довідка № 1014 від 02.06.2006р.); Миколаївського державного гуманітарного університету імені Петра Могили (довідка № 7/2/57-в від 16.01.2007р.); Миколаївського державного університету імені В.О.Сухомлинського (акт впровадження № 01/25-1 від 17.01.2007р.); Херсонського державного університету (акт впровадження № 07-12/274 від 05.03.2007р.).

Апробація результатів дисертації здійснювалася шляхом впровадження розробленої методики естетичного виховання, підґрунтя якої становив спецкурс “Загальнокультурна компонента у традиціях народів світу”; організацією та проведенням позааудиторної роботи і педагогічної практики, що дозволило використовувати загальнокультурну компоненту як засіб підвищення професійної і загальнокультурної компетентності майбутніх учителів. Результати дослідження доповідалися й обговорювалися на засіданнях лабораторії естетичного виховання Інституту проблем виховання АПН України, кафедри іноземних мов Миколаївського державного університету. Наукові доповіді і виступи протягом 2001–2006 рр. представлені на всеукраїнських науково-практичних і міжнародних конференціях: „Стратегії та методи навчання мовам для спеціальних цілей” (Київ, 2003), “Теоретичні та методологічні засади розвитку мистецької освіти в контексті Європейської інтеграції” (Суми, 2004), “Духовний розвиток особистості: методологія, теорія і практика” (Луганськ, 2004), “Сучасні тенденції та пріоритети виховання” (Київ, 2004), “Теоретичні та методичні засади неперервної мистецької освіти” (Київ, 2004), “Педагогічна освіта в Україні: проблеми, перспективи розвитку” (Миколаїв, 2005), „Актуальні проблеми розвитку спеціальностей мистецтва в контексті Болонського процесу” (Херсон, 2006), “Технології педагогічної освіти: теорія, досвід, перспективи розвитку в умовах Болонського процесу” (Миколаїв, 2006).

За матеріалами дослідження опубліковано 13 праць, з них 9 – у наукових фахових виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (251 найменування). Загальний обсяг роботи – 269 сторінок. Основний зміст дисертації викладено на 176 сторінках. Робота містить 17 додатків (з них 13 рисунків, 3 схеми, 1 графік) на 71 сторінці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність і ступінь розробленості проблеми, визначено об`єкт, предмет, мету, гіпотезу і завдання дослідження, розкрито його етапи, сформульовано наукову новизну, теоретичне та практичне значення результатів дослідження, схарактеризовано їх вірогідність і доцільність, наведено відомості про апробацію і впровадження результатів дослідження.

У першому розділі — „Теоретико-практичні засади використання загальнокультурної компоненти як засобу естетичного виховання майбутніх учителів іноземної мови” — проаналізовано теоретичний стан проблеми й узагальнено вузівську практику естетичного виховання; розкрито сутність поняття „загальнокультурна компонента”, її функції та зміст; визначено можливість використання загальнокультурної компоненти як засобу естетичного виховання майбутніх учителів іноземної мови; розкрито загальнокультурний потенціал іноземної мови в естетичному вихованні студентів.

У результаті вивчення досліджуваної проблеми зроблено висновок, що загальнокультурна компонента має осмислюватися шляхом аналізу феномена культури, співвідношення національного, загальнолюдського, універсально-культурного та національно-культурного (М.Бердяєв, В.Біблер, Б.Гершунський, М.Каган).

Сформульовано визначення загальнокультурної компоненти як спільнотного регулятиву, що забезпечує причетність особистості до культурного світового простору шляхом усвідомлення глибинних якостей історичного життя, зокрема історично сформованої системи традицій: звичаїв, обрядів, ритуалів, свят. Вони формують особистісний внутрішній духовний світ людини, типізуючи й узагальнюючи суспільні процеси, економічні явища та життєві колізії буття людини.

Загальнокультурна компонента інтеріоризує вселюдське досягнення, сприяючи виникненню індивідуального досвіду емоцій, причетного до вічних сумарних універсальних рис культури.

Загальнокультурна компонента являє собою систему, в якій можна виділити універсальні (загальні), домінантні (ціннісні), індивідуальні (особистісно значущі) та доповнювальні (мовні) смисли.

Ідея культурного універсалізму розглядається у філософії культури як необхідне об`єднання всіх елементів світовідношення в єдине ціле культури, де універсальність перетворюється в історичний шлях культурної епохи або національного духу. У кожній національній культурі зі специфічними локальними елементами і течіями існує загальнолюдський потік, що є “квінтесенцією” національних культур, виходить за рамки національних масштабів і належить до скарбниці світової культури. Отже, загальнолюдське своїми національними культурами створюють різні народи (В. Віндельбанд, Е. Кассірер, О.Шпенглер).

Домінантні (ціннісні) смисли виявляються у сукупності світоглядних, психологічних, естетичних елементів культур, у єдності універсального, етнічного та субетнічного (М.Бахтін, С.Гатальська, О.Гуревич, В.Личковах), що відображено у комплексі традицій: звичаях, обрядах, ритуалах, святах (Ю.Бромлей, О.Воропай, В.Маслова, О.Скнар, В.Топоров, П.Щербань).

Індивідуальні смисли вбачаються в призначенні культури сприяти духовному розвитку особистості (А.Арнольдов, С.Іконнікова, Н.Миропольська, О.Рудницька, З.Хелус, Т.Холостова).

Мовні смисли співвідносять багатогранність мови і культури: мова як відображення культури (Е.Маркарян), як факт культури (М.Толстой), як духовна сила (В.Гумбольдт, О.Потебня). Саме мова виступає важливим засобом прилучення особистості до культур народів світу.

У дослідженні обґрунтовано функції загальнокультурної компоненти як базової природної складової процесів виховання і навчання: трансляції соціального досвіду, пізнавальної, регулятивної, семіотичної (знакової), ціннісної (аксіологічної). Означені функції подано як складові залучення майбутнього педагога до суспільного буття та як аспекти розвитку і реалізації його особистісних потенцій.

Урахування універсальних та специфічних характеристик поведінки, спілкування молоді детермінує введення загальнокультурної компоненти у навчально-пізнавальну, науково-дослідницьку, практично-діяльнісну підготовку майбутнього вчителя іноземної мови, сприяє його естетичній вихованості.

Естетичне виховання розглядається в дослідженні як складова професійної підготовки майбутніх спеціалістів. Воно передбачає активне залучення пізнавальних сил особистості: здобування, осмислення, структурування художньо-естетичної інформації та засвоєння художнього змісту загальнокультурних явищ (О.Буров, В.Бутенко, К.Горанов, С..Дем`янчук, І.Зязюн, Г.Падалка, Г.Петрова).

У дисертаційному дослідженні обґрунтовано критерії (загальнокультурний, лінгвокраїнознавчий, емоційний), показники (знання особливостей культур регіонів світу; практичне володіння іноземною мовою; отримання естетичної насолоди від сприйняття традицій різних країн світу та ін.) та рівні естетичної вихованості майбутніх учителів іноземної мови (відносно високий, вищий від середнього, середній, нижчий від середнього, відносно низький), розроблено діагностичні завдання культурологічного, загальнокультурного, лінгвокраїнознавчого та естетичного характеру, використано методи самооцінки та експертної оцінки. Прикладами культурологічних та загальнокультурних завдань є такі: подати визначення терміна “культура“; заповнити таблицю, позначаючи звичай або традицію, що асоціюється із зазначеною країною та ін. Завдання лінгвокраїнознавчого та естетичного характеру спрямовані на виявлення рівня ознайомленості студентів із традиціями проведення свят у різних країнах; визначення стану естетичного усвідомлення майбутніми педагогами традиційної символіки іншомовної країни, стану естетичної вихованості студентів на основі ознайомлення їх із національно-культурною спадщиною рідної країни тощо.

Кількісний та якісний аналіз рівнів естетичної вихованості майбутніх педагогів за результатами констатувальних зрізів показав, що відносно високий рівень визначено у 1,8% студентів експериментальної групи (А) і – 3,0% контрольної групи (Б).-Рівень вищий від середнього характеризує відповідно 7,5% майбутніх педагогів експериментальної групи і 7,6% контрольної групи, середній рівень – 30,7% студентів групи А і 29,3% групи Б. Найвищим для експериментальної і контрольної груп є відсотковий показник, нижчий від середнього рівня: 45,3% – А; 46,0% – Б. Відносно низький рівень виявлено у 14,6% студентів експериментальної групи і 14,0% – контрольної групи.

За підсумками експериментальної роботи встановлено причини, які гальмують процес естетичного виховання майбутніх учителів. Вони пов`язані з недооцінкою викладачами виховної ролі фахових гуманітарних предметів в естетичному вихованні студентів, браком лінгвокультурологічних знань і методичного забезпечення щодо використання загальнокультурної компоненти в процесі викладання гуманітарних дисциплін за спеціальністю; з обмеженим акцентуванням традицій народів світу у змісті програм та підручників із предметів гуманітарного циклу, недостатньою інформаційною забезпеченістю вищих навчальних закладів; неспіввіднесеністю організаційної структури процесу естетичного виховання з інтересами студентів, відсутністю загальнокультурного підходу до виховання сучасного педагога-фахівця.

У другому розділі – „Процес естетичного виховання майбутніх учителів іноземної мови засобами використання загальнокультурної компоненти” – дано обґрунтування і зміст методики естетичного виховання майбутніх учителів іноземної мови, педагогічні умови її здійснення, висвітлено і проаналізовано здобуті результати дослідження.

Розроблена методика передбачала такі форми: а) використання загальнокультурної компоненти у методиці викладання дисциплін гуманітарно-естетичного циклу у ВНЗ за фахом; б) спецкурс “Загальнокультурна компонента у традиціях народів світу”, необхідність створення якого виникла з огляду на те, що у стандартних програмах ВНЗ із дисциплін гуманітарного циклу недостатньо розкрито питання, пов’язані з сучасним підходом до формування загальнокультурних цінностей та ідеалів у майбутніх учителів у процесі ознайомлення та сприйняття ними традицій народів світу; в) розвиток творчих здібностей студентів, спрямований на самостійне набуття загальнокультурних знань та їх використання у власній педагогічній діяльності в позааудиторний час.

Перелічені форми слугували основою проведення формувального експерименту. Для здобуття вірогідних результатів до експерименту було залучено дві групи студентів: експериментальну групу (А), що працювала за розробленою нами методикою, і контрольну групу (Б), у якій виховна робота здійснювалася за традиційною методикою вищих навчальних закладів. Загальна кількість вибірки досліджуваних склала 300 студентів.

Ефективність організації естетичного виховання майбутніх учителів іноземної мови забезпечувалась обґрунтованими педагогічними умовами: врахування особистісного ставлення до традиційно-обрядового комплексу; співробітництво викладача і студентів, побудоване на довірі та взаєморозумінні, на рівноправних стосунках зі студентами як суб’єктами навчально-виховного процесу; прилучення студентів до діалогу культур з опорою на соціокультурний досвід, культурологічні, естетичні знання, набуті раніше в процесі вивчення дисциплін гуманітарно-естетичного циклу; врахування позитивної мотивації студентів до педагогічної діяльності, що сприяє підвищенню ступеня їхньої самостійності в оволодінні загальнокультурними знаннями й уміннями та активізації їхньої діяльності із самовдосконалення як майбутніх спеціалістів.

Базовим підґрунтям методики формувального експерименту стало використання загальнокультурної компоненти у викладанні дисциплін гуманітарно-естетичного циклу у ВНЗ за фахом, що відбувалося на основі збагачення теоретичного і практичного матеріалу загальнокультурним змістом.

Відповідно до впроваджуваної кредитно-модульної системи навчання у ВНЗ України введення загальнокультурної компоненти до діючих програм відбувалося за цією системою, де кожен із модулів є складовою теми предмета, що викладається.

Теоретичний модуль із використанням загальнокультурної компоненти за матеріалами традицій народів світу впроваджувався у процес викладання курсу країнознавства Великої Британії та Німеччини; практичний модуль поетапно (початковий, середній, старший) введено у викладання практичного курсу іноземної мови; введення професійно спрямованого модуля здійснювалось у викладання курсу „Методика викладання іноземної мови” та в шкільну практику студентів. Це відбувалося в процесі самостійної, проектної, дослідницької роботи та підготовки студентів до педагогічної практики на основі втілення набутих загальнокультурних (теоретичний, практичний модуль) та методичних (професійно спрямований модуль) знань у власну педагогічну діяльність.

Означений комплекс модульного навчання активізував не тільки інтелектуальну, а й емоційну сфери психіки; сприяв розвитку „емоційного інтелекту”, на основі якого формувалася естетична компетентність майбутнього вчителя щодо сприйняття загальнокультурних цінностей та ідеалів у традиціях.

Введення спецкурсу “Загальнокультурна компонента у традиціях народів світу” дало можливість розширити межі базових фахових предметів, використовуючи додатковий час на поглиблене вивчення тем, де загальнокультурна компонента стала пріоритетною у вивченні традицій народів світу.

Розроблений спецкурс на основі предметного інтегрування дисциплін гуманітарно-естетичного циклу (практичного курсу іноземної мови, країнознавства Великої Британії та Німеччини, методики викладання іноземної мови) сприяв досягненню достатнього і високого рівнів загальнокультурної та професійної компетентності майбутніх учителів іноземної мови; засвоєнню необхідних лінгвокультурологічних компетентностей; оволодінню культурою іншомовного спілкування; створенню умов для культурної і педагогічної творчості студентів, соціально і професійно значущої особистісної діяльності.

Позааудиторна форма розробленої методики розрахована на розвиток творчості студентів, надає можливість майбутнім учителям виразити власне бачення традицій народів світу у загальноісторичному та загальнокультурному аспектах (проведення дискусійного клубу) та надати йому художньо-естетичного оформлення (створення постера). Педагогічна практика дозволила забезпечити єдність теоретичної і практичної підготовки

студентів. Вона полягала у прикладній реалізації набутих знань та досвіду щодо традицій народів світу, що сприяло формуванню в студентів естетичного смаку в процесі знайомства і сприйняття традицій народів світу, вміння користуватися набутими знаннями в процесі міжособистісного спілкування та у власній педагогічній діяльності, загальних правил і норм культурної поведінки та культури мовлення. Під час проходження педагогічної практики студенти отримали можливість використати власні творчі надбання загальнокультурного характеру (індивідуальний план до педпрактики, педагогічний щоденник, конспекти уроків, розробки позакласних виховних заходів та інформаційних годин, наочність, додатковий матеріал); загальнокультурна компонента знайшла відображення у підготовці та проведенні студентами уроків з іноземної мови за темами: „Національні свята в Україні та США” (9-й клас), „З історії відомих винаходів людства” (8-й клас), „Зимові свята” (10-й клас), „Валентинів день” (10-й клас), „Святкування Нового року та Різдва” (11-й клас), „Традиції у Британії” (11-й клас); для організації та проведення позакласної роботи з іноземної мови, виховних заходів студенти використовували теми спецкурсу: „Національні традиції”, „Свята”, „Національні костюми”, години спілкування „Громадянином маєш бути”, конкурс „Як ми говоримо”, „Мова і культура” та ін.

Під час педагогічної практики студенти продемонстрували власний професійний і загальнокультурний рівень підготовки до майбутньої педагогічної діяльності, підвищення якої забезпечила запропонована методика естетичного виховання за матеріалами традицій народів світу. Студенти виявили розуміння й усвідомлення загальнокультурних цінностей, які зосереджені у традиціях народів світу, продемонстрували зміну свого ставлення до них, інтегруючи комплекс духовних та естетичних ідеалів.

Для ефективного проведення експерименту використано методи розповіді, пояснення, бесіди, диспуту, дискусії, виконання студентами творчих завдань, проектної і дослідницької роботи та такі методичні прийоми: створення емоційного настрою, загальної атмосфери щодо сприйняття універсальних концептів у традиціях народів світу; створення ситуацій міжкультурного, художнього та особистісно орієнтованого спілкування, що є основою переведення загальнолюдських цінностей у внутрішній план і вироблення студентами власних естетичних позицій.

У ході експерименту проводилась групова й індивідуальна робота зі студентами, постійне спостереження за ними й аналіз результатів сумісної діяльності, після чого здобуті показники було узагальнено, порівняно з попередніми даними, що наведено у табл.1, і зроблено відповідні висновки.

Таблиця 1

Порівняльна таблиця показників

естетичної вихованості майбутніх учителів (%)

№ | Рівні | А | Б

До експерименту | Після експерименту | До експерименту | Після експерименту

1. | Відносно високий | 1,8 | 19,6 | 3,0 | 7,03

2. | Вищий від середнього | 7,5 | 26,7 | 7,6 | 17,13

3. | Середній | 30,7 | 32,7 | 29,3 | 31,5

4. | Нижчий від середнього | 45,3 | 13,9 | 46,0 | 30,25

5. | Відносно низький | 14,6 | 7,2 | 14,0 | 14,01

Здобуті результати свідчать, що методика естетичного виховання майбутніх учителів іноземної мови з використанням загальнокультурної компоненти за матеріалами традицій народів світу дала позитивні результати: значно зменшилася кількість студентів із рівнями „нижчий від середнього” і „відносно низьким” (група А). Після експерименту показники – відносно високий та вищий від середнього – набагато вищі, ніж попередні.

Графічне зображення динаміки зміни рівнів естетичної вихованості майбутніх учителів іноземної мови представлено в графіку 1.

Графік 1

Графічне зображення динаміки зміни рівнів естетичної

вихованості майбутніх учителів іноземної мови

(група А)(%)

Таким чином, здобуті результати свідчать про ефективність цілеспрямованої роботи за експериментальною методикою і коректно обрані форми і методи роботи.

ВИСНОВКИ

1. У дисертації представлено теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми естетичного виховання студентів за рахунок активізації використання загальнокультурної компоненти – спільнотного регулятиву, що забезпечує причетність особистості до культурного світового простору шляхом усвідомлення глибинних якостей історичного життя, зокрема історично сформованої системи традицій: звичаїв, обрядів, ритуалів, свят. Вони формують особистісний внутрішній духовний світ людини, типізуючи й узагальнюючи суспільні процеси, економічні явища та життєві колізії буття людини. Загальнокультурна компонента інтеріоризує загальнозначуще, сприяючи появі індивідуального досвіду емоцій, причетного до вічних сумарних універсальних рис культури.

Важливою соціально-політичною детермінантою необхідності використання загальнокультурної компоненти у навчально-виховному процесі ВНЗ є інтенсивний розвиток інтеграційних процесів як важливої складової розвитку сучасного світу, а також прагнення України та інших держав інтегруватися у світовий та європейський соціально-культурний простір.

2. Нове розв`язання проблеми виявилось у теоретичному обґрунтуванні сутності, необхідності і можливості використання загальнокультурної компоненти за матеріалами традицій народів світу як засобу естетичного виховання майбутніх учителів іноземної мови і створенні необхідного методичного забезпечення для ефективної організації викладання дисциплін гуманітарного циклу за спеціалізацією.

У роботі визначено, що в забезпеченні процесу естетичного виховання майбутніх учителів іноземної мови істотного значення набуває функціональна спільність елементів культур різних народів. Ця спільність визначена певною спорідненістю відмінних культурних традицій. Саме ці життєві потреби та засоби їх задоволення утворюють спільний зміст різних типів культур. Тому вважаємо використання загальнокультурної компоненти за матеріалами традицій народів світу доцільним засобом естетичного виховання майбутніх учителів.

Ефективність використання розробленої методики естетичного виховання обумовлена введенням загальнокультурної компоненти до навчально-виховного процесу ВНЗ, який дає змогу сприймати культурну багатоманітність як необхідність існування людської цивілізації, сприймати інші мовні картини світу як відображення засобами мови універсальних концептів.

3. На основі змісту поняття „загальнокультурна компонента” в дисертаційному дослідженні виділено критерії естетичної вихованості майбутніх педагогів (загальнокультурний, лінгвокраїнознавчий, емоційний) та їх показники.

Діагностичні завдання за визначеними показниками естетичної вихованості майбутніх учителів іноземної мови виявили рівень “нижчий від середнього”. Це пояснюється тим, що у більшості студентів недостатньо розвинута емоційно-почуттєва сфера психіки, існують прогалини щодо загальнокультурних знань і понять, що певним чином відбивається на рівні їхньої естетичної вихованості.

Причинами цього є: застарілі методики викладання, брак часу для глибокого занурення у загальнокультурні і національні явища та ознайомлення із загальнокультурними цінностями у традиціях народів світу; неефективна робота викладачів, які не повною мірою використовують можливості загальнокультурної компоненти в естетичному вихованні майбутніх педагогів.

4. На основі усвідомлення необхідності використання загальнокультурної компоненти як засобу естетичного виховання майбутніх педагогів у процесі навчання іноземної мови було розроблено експериментальну методику, яка передбачала: 1) функціонування загальнокультурної компоненти в методиці викладання дисциплін гуманітарно-естетичного циклу у ВНЗ за фахом; 2) розробку спецкурсу „Загальнокультурна компонента у традиціях народів світу” на основі тематичного інтегрування дисциплін гуманітарного циклу ВНЗ за спеціалізацією; 3) позааудиторну роботу, спрямовану на розвиток творчих здібностей студентів, на їхне самостійне набуття загальнокультурних знань та їх використання у власній педагогічній діяльності.

5. У процесі впровадження методики доведено, що загальнокультурна компонента виявилася ефективним засобом естетичного виховання майбутніх учителів іноземної мови.

Результати формувального експерименту засвідчили позитивні зміни у рівнях естетичної вихованості майбутніх учителів іноземної мови на основі реалізації розробленої методики естетичного виховання; підтвердили положення, що ефективність естетичного виховання студентів на основі використання загальнокультурної компоненти може бути забезпечена за таких педагогічних умов: урахування особистісного ставлення студентів до сприйняття традицій країн світу; залучення студентів до діалогу культур; співробітництво викладача і студентів; врахування позитивної мотивації студентів до педагогічної діяльності.

Використання методів дослідницької, проектної, творчої та самостійної роботи, організація і проведення конкурсів, конференцій сприяло формуванню загальнокультурної компетентності майбутніх педагогів як професійно значущої інтегративної якості особистості, що забезпечує єдність загальної і педагогічної культури та визначає здатність суб’єкта включатися у педагогічну діяльність і орієнтуватися в сучасному соціокультурному середовищі, здатність до сприйняття норм і цінностей іншої культури, діалогізації іншомовного спілкування, акцентування мови почуттів, створення умов для педагогічної творчості студентів, соціально і професійно значущої особистісної діяльності.

6. Практичні результати дослідження полягають у теоретичній розробці і впровадженні методики естетичного виховання майбутніх учителів іноземної мови з використанням загальнокультурної компоненти, яка виявилася ефективною. Це знайшло підтвердження під час проходження студентами педагогічної практики у середніх загальноосвітніх закладах Миколаївської області. Так, загальнокультурна компонента знайшла відображення у підготовці і проведені студентами уроків з іноземної мови, позакласних і виховних заходів, інформаційних годин.

Рекомендації щодо використання загальнокультурної компоненти дають змогу організовувати та скеровувати процес естетичного виховання в будь-якому ВНЗ, незалежно від здібностей та схильностей студентів-мовників, а її відкритість залишає простір для педагогічної творчості як викладачів, так і майбутніх педагогів.

7. Внаслідок проведеної теоретичної та експериментальної складових дослідження є підстави стверджувати: поставлені завдання розв`язано, гіпотезу підтверджено. Це дає можливість зробити висновки про ефективність запровадженого змісту, форм і методів естетичного виховання майбутніх учителів іноземної мови на основі використання загальнокультурної компоненти.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів естетичного виховання у вищій школі. Важливими для дослідження залишаються проблеми формування загальноціннісних орієнтацій майбутніх спеціалістів, естетичного виховання студентів у процесі позааудиторної роботи тощо.

Тільки вирішуючи ці та інші проблеми, можна сподіватися на істотні зміни в духовній сфері нашого суспільства, пов`язані з піднесенням загальнокультурного рівня підростаючого покоління.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Vasilyuk T. The Role of the Language in Human Communication // „Мова і культура”. – К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2000. – Випуск 2. – Т. I. – С.42-43.

2. Василюк Т.А. Вертикальный контекст чтения художественного текста на иностранном языке // Зб. наук. пр. Педагогічні науки. – Херсон: Айлант, 2002. – Вип. 26. – С.211-213.

3. Василюк Т.О. Мистецтво слова в естетичному вихованні особистості у процесі вивчення іноземної мови // Стратегії та методи навчання мовам для спеціальних цілей / Науково-методичні матеріали VI Міжнародної конференції.. – К.: ІМВ, 2003. – С.19-20.

4. Василюк Т.О. Загальнокультурна компонента у вихованні мовленнєвої особистості // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: Зб. наук. пр. – К.; Житомир: ЖДУ, 2004. – Кн. II. – С.278-283.

5. Василюк Т.О. Використання загальнокультурної компоненти як засобу естетичного виховання в процесі вивчення іноземної мови у вищих навчальних закладах // Духовність особистості: методологія, теорія і практика: Зб. наук. пр./ Гол. редактор: Г.П.Шевченко – Вип. 4. – Ч.I. – Луганськ: Східноукр. нац. ун-т ім. В.Даля, 2004. – С.77-82.

6. Василюк Т.О. Загальнокультурна компонента як засіб естетичного розвитку в процесі вивчення іноземної мови // Мистецька освіта в контексті європейської інтеграції: Теоретичні та методичні засади розвитку / Тези міжнародної наукової конференції. – К.; Суми: СумДПУ ім. А.С.Макаренка, 2004. – С.359-360.

7. Василюк Т.О. Загальнокультурна компонента як засіб естетичного виховання в процесі вивчення іноземної мови // Науковий вісник Миколаївського державного університету: Зб. наук. пр. – Випуск 10. Педагогічні науки: У 2-х т.– Миколаїв: МДУ, 2005. – Т.2. – С.256-261.

8. Василюк Т.О. Специфіка використання загальнокультурного компонента в процесі вивчення іноземної мови у вищий школі // Духовність особистості: методологія, теорія і практика: Зб. наук. пр. / Гол. редактор: Г.П.Шевченко – Вип. 1. (14) – Луганськ: Східноукр. нац. ун-т ім. В.Даля, 2006. – С.23-37.

9. Василюк Т.О. Загальнокультурний компонент як засіб естетичного виховання студентів гуманітарних факультетів університетів: Методичний посібник. – Миколаїв: „Іліон”, 2006. – 44 с.

10. Василюк Т.О. Діагностика ефективності методики використання загальнокультурного компонента в естетичному вихованні майбутніх учителів іноземної мови // Рідна школа. – 2006. – №10. – С.43-46.

11. Василюк Т.О. Методика використання загальнокультурного компонента в процесі естетичного розвитку майбутніх учителів іноземної мови (на матеріалі звичаїв і традицій народів світу) // Рідна школа. – 2006. – №5. – С.60-64.

12. Василюк Т.О. Використання загальнокультурної компоненти в процесі викладання спеціалізованих гуманітарних дисциплін у вищий школі // Науковий вісник Миколаївського державного університету. – Випуск 12. Педагогічні науки: Зб. наук. пр. / За ред. В.Д.Будака, О.М.Пєхоти. – Т.4. – Миколаїв: МДУ, 2006. – С.21-33.

13. Василюк Т.О. Інтегративний потенціал загальнокультурного компонента у естетичному вихованні майбутніх учителів іноземної мови // Актуальні проблеми розвитку спеціальностей мистецтва в контексті Болонського процесу. Педагогічні науки: Зб. наук. пр. IV Всеукраїнської науково-методичної конференції. – Випуск XXXXII/ – Херсон: ХДУ, 2006. – С.276-283.

АНОТАЦІЯ

Мороз Т.О. Загальнокультурна компонента як засіб естетичного виховання майбутніх учителів іноземної мови. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07 – теорія і методика виховання. – Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, Луганськ, 2007.

Дисертація присвячена дослідженню проблеми використання загальнокультурної компоненти як засобу естетичного виховання майбутніх учителів іноземної мови. У дисертації представлено теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми естетичного виховання студентів за рахунок активізації використання загальнокультурної компоненти за матеріалами традицій народів світу, обґрунтовано необхідність введення загальнокультурної компоненти в процес вивчення фахових гуманітарних дисциплін з метою формування загальнокультурної компетентності майбутнього педагога, проаналізовано виховні можливості використання загальнокультурної компоненти у викладанні дисциплін гуманітарного циклу за спеціалізацією в умовах вищої школи.

У дисертації виділено положення, які є важливими для діагностики стану естетичної вихованості студентів, обґрунтовано критерії, показники, визначено рівні естетичної вихованості майбутніх учителів іноземної мови, з`ясовано основні чинники, що