В.Н.КАРАЗІНА

Мягких Вероніка Борисівна

УДК 316:61 – 053.6

СОЦІАЛЬНЕ ЗДОРОВ'Я МОЛОДІ В УМОВАХ СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

Спеціальність 22.00.04 - спеціальні та галузеві соціології

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата соціологічних наук

Харків –2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Дніпропетровському національному університеті,

Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник - | доктор історичних наук, професор

ГОРОДЯНЕНКО ВІКТОР ГЕОРГІЙОВИЧ,

Дніпропетровський національний університет (м. Дніпропетровськ), завідувач кафедри теорії і історії соціології

Офіційні опоненти - | доктор соціологічних наук, професор

ПИЛИПЕНКО ВАЛЕРІЙ ЄВГЕНОВИЧ,

Інститут соціології НАН України (м. Київ), головний

науковий співробітник відділу економічної соціології

кандидат філософських наук, доцент,

НІКОЛАЄВСЬКИЙ ВАЛЕРІЙ МИКОЛАЙОВИЧ,

Харківський національний університет імені

В.Н.Каразіна (м.Харків), декан соціологічного факультету, завідувач кафедри соціології управління і соціальної роботи

Провідна установа - | Одеський національний університет імені І.І.Мечникова, Інститут соціальних наук, кафедра соціології (м. Одеса), Міністерство освіти і науки України

Захист відбудеться “ 20____” березня 2007 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.15 Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна за адресою:

61077, м.Харків, площа Свободи, 4, ауд. 2-49.

З дисертацією можна ознайомитися в Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна за адресою: м. Харків, пл.Свободи, 4.

Автореферат розісланий “__16___” лютого______ 2007 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради доц. Шеремет І.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Медико-статистичні дані щодо фізичного, психічного, соціального й духовного здоров'я молоді України свідчать, що воно має значні вади. Найбільша питома вага серед причин смертності молоді, як і раніше, припадає на зовнішні дії (зокрема, нещасні випадки, отруєння та травми), серед яких третину становлять разом самогубства, вбивства та випадкові отруєння алкоголем. Значною залишається й смертність від соціально зумовлених хвороб (гепатит, туберкульоз), триває погіршення епідемічної ситуації щодо ВІЛ / СНІД у, вірус якого вражає насамперед молоде покоління. Стосовно наркологічних розладів можна зазначити, що за останні роки кількість споживачів наркотичних засобів подвоїлася, до того ж вік наркозалежної молоді має тенденцію до омолодження. Щодо стану психічного здоров'я, то за даними численних досліджень значна кількість підлітків почувають себе одинокими, відчувають душевний дискомфорт унаслідок відсутності відвертих, довірливих взаємин з однолітками, невизначеності соціальної позиції в колективі. На цьому підґрунті розвивається агресивність, невдоволеність собою та іншими, виникають різноманітні конфлікти, що призводить до вживання наркотичних речовин, пияцтва та злочинних проявів у молодіжному середовищі.

Таким чином, існує нагальна соціальна проблема, пов'язана з вкрай низьким рівнем здоров'я української молоді, що потребує більш глибокого детального аналізу його стану, розробки нових підходів дослідження. Зважаючи на виключне значення молодого покоління для сьогодення та майбутнього розвитку українського суспільства, вирішення цієї проблеми набуває першочергового значення.

У західній соціології медицини можна виокремити наступні історично сформовані теоретичні напрями досліджень здоров'я: розробка медико-соціальних теорій: психосоматичний напрям (Ф.Дунбар, А.Вайс, О.Енгліх); етологічний підхід (К.Лоренц, Н.Тінбурген); соціобіологічний підхід (Е.Вільсон); теорія стресу і загального адаптаційного синдрому (Г.Сельє); теорія “хвороб цивілізації” (Е.Гюан, А.Дюссер), теорія соціальної дезадаптації (Р. Дюбо). Сучасні соціально-філософські і соціологічні концепції здоров'я людини представлені такими напрямами: гуманістичний, у рамках якого воно пов'язується з автономністю, цілісністю, самоактуалізацією та самореалізацією людини (А.Маслоу, Ф.Перлз, К.Роджерс, Д.Пауелл); розуміння здоров'я як суспільного багатства (Г.Беккер, К.Лакур), дослідження здоров'я у рамках балансової концепції (Я.Мак-Дермот, Дж.О. Коннор), конструктивістський підхід до розгляду здоров'я (У. Райт, Дж. Басфельд). Значне місце займають дослідження стану здоров'я населення, виокремлення його соціальних детермінант (Г.А.Каплан, Д.Кобурн, Дж. Лінч, В.Наварро, Дж.Сігріст ).

Дослідженню проблем здоров'я в сучасній російській соціології присвятили свої праці Л.Є.Анісімова, Т.Б.Борискіна, О.В.Дмитрієва, Д.Д.Венідиктов, І.В.Журавльова, В.В.Касаткіна, Т.З.Козлова, О.В.Краснова, В.Н.Кудрявцева, Ю.П.Лісіцин, В.Д.Ліщук, А.В.Меренков, Л.А.Сабурова, А.В.Сахно, Ф.П.Смірнов,

І.Б.Назарова, Н.В.Сергєєв, Л.А.Пономарьова, Д.Б.Раднаева, Н.М.Федорова, Е.А.Фомін, Л.С.Шилова та інші.

В українській соціологічній науці останнім часом активно здійснюються спроби подолати медико-демографічний підхід до цієї проблеми, розробити нові підходи до вивчення здоров'я. Важливий внесок у вирішення проблеми здоров'я як у теоретичному, так і в практичному плані зробили: А.П.Алексеєнко, О.Я.Бабак, В.П.Войтенко, Є.І.Головаха, О.А.Донченко, І.В.Єршова-Бабенко, М.В.Кривоносов, І.С.Кратенко, В.Л. Кулініченко, А.П.Лантух, Г.І.Мімандусова Л.П.Сущенко, Н.В.Паніна, Ю.І.Саєнко та інші. Що стосується досліджень здоров'я молоді, то останнім часом їх кількість збільшилася. Насамперед треба назвати київських дослідників О.О.Яременко, О.М.Балакірєву, О.В.Вакуленко, І.Л.Демченко, які провели серію соціологічних досліджень відносно самих різноманітних проблем, пов'язаних зі здоров'ям підлітків, молоді (формування здорового способу життя молоді; вживання у молодіжному середовищі тютюну, алкоголю, наркотиків; сексуальне та репродуктивне здоров'я молоді, проблеми ВІЛ-інфікованих тощо). Специфіку соціокультурної детермінації підліткової агресії досліджують О.В.Волянська, В.Є.Пилипенко, О.В.Сапєлкіна. Здоров'я шкільної молоді активно вивчають харківські вчені О.В.Кабачна, О.І.Кізілов, В.М.Ніколаєвський, Л.Г.Сокурянська, І.І.Шеремет.

Віддаючи належне і високо оцінюючи наукове і практичне значення досліджень вітчизняних учених, варто підкреслити, що, безсумнівно, всі вони так чи інакше торкаються окремих соціальних факторів здоров'я молоді, але сьогодні, зважаючи на стан здоров'я молоді, який все більше погіршується, цього явно недостатньо. Досліджуючи фактори, що впливають на здоров'я молоді, українські соціологи зосереджують увагу на її способі життя й на поведінкових факторах. Між тим, складна природа здоров'я, його обумовленість багатьма чинниками самого різного характеру спонукає до розроблення нових концепцій здоров'я, що ґрунтуються на цілісному, комплексному підході й вимагають переходу від вивчення впливу соціальних факторів на здоров'я до досліджень здоров'я як соціального феномена. Значним недоліком у вивченні здоров'я молоді також є фрагментарність, тобто спрямованість на дослідження окремих складових здоров'я – фізичного, психічного, репродуктивного, духовного, але всі ці складові нерозривно пов'язані між собою, тому зрозуміти й вірно інтерпретувати показники, тенденції здоров'я молодіжної популяції можна лише за умов їх комплексного дослідження.

Аналіз теоретичних та емпіричних підходів до феномена здоров'я як у рамках західної, так і вітчизняної соціологічної думки, дозволяє говорити, що проблемі, яка розробляється в дисертаційній роботі, приділяється поки недостатня увага. Незважаючи на те, що аналіз соціальних складових здоров'я має довгу історію наукового пошуку, розробленість категорії “соціальне здоров'я” дуже мала. В російській соціології проблему соціального здоров'я розробляють З.А.Акбаєв, Т.Е. Большова, А.Г. Гладишев, К.Ю. Добринін, П.А.Душенков, В.І.Іванов, В.І. Патрушев, В.М.Ярська, в українській - О.М.Балакірєва, О.В.Вакуленко, Ю. І. Саєнко, Л.В. Стоянова.

З огляду на тему дисертаційного дослідження, необхідно зазначити низку проблем, що характеризують ступінь її наукового опрацювання. Хоча категорія “соціальне здоров'я” й використовується нині в соціологічній літературі, на сьогодні ще немає її чіткого визначення, дискусійними зостаються питання щодо її структури та показників. Акцентування уваги на необхідності дослідження соціального здоров'я має до певної міри декларативний характер, оскільки дослідники, надаючи соціальному здоров'ю статус найважливішої проблеми національної безпеки, глобальної проблеми сучасності, не розкривають при цьому її змістовну наповненість, можливості та напрями дослідження. Відсутня методологічна схема аналізу соціального здоров'я, маловизначеними залишаються питання, пов'язані з дослідженням і аналізом впливу соціальних змін, що відбуваються в українському суспільстві на соціальне здоров'я молоді, не вивчені механізми і чинники цього впливу.

Підсумовуючи викладене, слід підкреслити гносеологічний аспект проблемної ситуації, який визначається тим, що існує суперечність між необхідністю вивчення соціального здоров'я сучасної української молоді і відсутністю змістовних теоретико-методологічних основ для отримання такого роду знань. Це протиріччя і склало суть проблемної ситуації, вирішенню якої присвячене дане дисертаційне дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація

виконувалась у межах наукової теми “Людина в умовах зміни соціальних інститутів”, над якою працює кафедра теорії і історії соціології Дніпропетровського національного університету, а також в рамках держбюджетних тем, затверджених Міністерством освіти і науки України, що були реалізовані кафедрою теорії і історії соціології ДНУ за безпосередньою участю автора: “Соціальні стратегії та адаптивна поведінка студентської молоді” (керівник В.Г.Городяненко, № держреєстрації 0100U005234, 2000-2002), “Самосвідомість суб?єктів навчального процесу та вдосконалення освітніх технологій в умовах реформування вищої школи” (керівник В.Г.Городяненко, № держреєстрації 0103U000549, 2003-2005), а також міжнародного дослідницького проекту INTAS “Молодь: соціокультурні орієнтації, зайнятість, безробіття, соціальний захист і адаптація” (керівник В.Г.Городяненко, № 97-29468, 1999-2001).

Мета і задачі дослідження. Мета роботи полягає в тому, щоб на підґрунті теоретичного аналізу і матеріалів емпіричних соціологічних досліджень здоров'я розробити концепцію соціального здоров'я та на прикладі молодіжної спільноти показати її евристичні можливості.

Обрана мета досягалась шляхом послідовного вирішення наступних завдань:

·

“здоров'я”, виокремити його характеристики, рівні, показники, визначити їх переваги та обмеження;

·

здоров'я”, здійснити теоретичну інтерпретацію та розкрити її евристичні можливості;

·

цьому підґрунті запропонувати факторну модель соціального здоров'я;

·

соціального здоров'я, розробити їх показники і на цій основі дослідити стан та динаміку соціального здоров'я української молоді;

·

сучасної української молоді, та на цій основі розробити пропозиції, спрямовані на його покращання.

Об’єкт дослідження – соціальне здоров'я української молоді. Предмет – особливості, тенденції, фактори соціального здоров'я молоді України, як важливої характеристики якості молодіжної спільноти, її соціальної життєздатності.

Теоретична база дослідження. Для обґрунтування теоретико-методологічної

бази дисертаційного дослідження були використані наукові концепції та ідеї зарубіжних і вітчизняних соціологів щодо такого феномена, як здоров'я. Основні ідеї дослідження ґрунтуються на принципах концепції віталістської соціології. Крім того, в роботі використовувались положення структурного функціоналізму (при виокремленні та аналізі компонентів здоров'я), соціокультурного підходу (дослідження здоров'я як цінності, певних аспектів способу життя молоді, життєвих практик молоді в сфері здоров'я).

Методи дисертаційного дослідження. В роботі використовувались: історичний метод (при дослідженні генезису концепцій факторів здоров'я), порівняльний (при виявленні сутності та специфічних особливостей теоретичних підходів до розгляду здоров'я, інтерпретації його сутності, визначення видів та рівнів), системний (при обґрунтуванні концепції соціального здоров'я, визначенні взаємодії його компонентів), а також моделювання (при визначенні факторів, що впливають на стан здоров'я). Серед конкретно-соціологічних методів у рамках дослідження знайшли застосування аналіз документальних джерел, анкетування.

Емпіричну базу дисертаційного дослідження склали: дані соціологічного дослідження соціального здоров'я молоді, яке було проведено автором у 2003-2004 рр. (для опитування застосовувалася репрезентативна вибірка, до якої ввійшли різні за кількістю мешканців та функціональною роллю міста - Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Першотравенськ, всього було опитано 595 молодих мешканців цих міст у віці від 16 до 29 років включно, анкети оброблені на комп'ютері за допомогою програми SPSS); результати соціологічних опитувань Інституту соціології НАН України (1990-2004рр.), оброблені методом вторинного аналізу; матеріали наукових досліджень Державного інституту проблем сім'ї та молоді, проведених упродовж 2001-2003 рр. спільно з Центром “Соціальний моніторинг” та громадською організацією “Український інститут соціальних досліджень”; дані Регіональної моніторингової доповіді №7 – “Молодежь в меняющемся обществе. Проект МОNEE. ЦВЕ/СНГ/Балтія. – ЮНІСЕФ”, а також дані соціологічного

дослідження “Соціальні проблеми шкільної молоді м. Харкова”, проведеного Східноукраїнським фондом соціальних досліджень і соціологічним факультетом Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна; дані Держкомстату України та Центру медичної статистики Дніпропетровської області відносно медико-статистичних показників здоров'я молоді.

Наукова новизна дисертаційного дослідження визначається тим, що було вирішено важливе наукове завдання - розроблена концепція соціального здоров'я та на прикладі молодіжної спільноти показані її можливості в дослідженні здоров'я української молоді як цілісного феномена, у єдності його складових: духовної, психічної, фізичної.

Розробка і реалізація авторської концепції дозволило отримати низку важливих результатів, які мають наукову новизну:

1.

індивідуального та суспільного здоров'я. Визначена певна обмеженість розуміння здоров'я, яке супроводжує обидва підходи, а саме: відірваність індивідуального і суспільного рівнів одного від другого, їх різновекторність, неможливість зрозуміти й вірно інтерпретувати показники, тенденції, фактори здоров'я, орієнтація на хворих, а не на здорових людей, відсутність прямих показників стану саме здоров'я, а не хвороби, розуміння здоров'я тільки як адаптивного ресурсу тощо (с. 39-40).

2. Обґрунтована доцільність дослідження проблем здоров'я за допомогою категорії “соціальне здоров'я”, яка інтегрує в одне ціле розрізнені компоненти та характеризує людину (групу, спільноту) як таку, що не просто функціонує у суспільстві, а реально живе і діє у середовищі людей, активно відповідає на виклики цивілізації та будує соціум як цілісний багатовимірний простір (с.41-50).

3. Сформульовано авторське визначення категорії “соціальне здоров'я”, виокремлено її принципові переваги у дослідженні молодіжної спільноти. Соціальне здоров'я визначено як інтегральну категорію, яка відображає процес взаємодії соціальних суб'єктів - індивідів, соціальних груп, спільностей, соціальних інститутів, внаслідок якої формується якість духовних, психічних, соціальних, фізичних і репродуктивних потенцій людей, їх активність, життєздатність, здібність до ефективної інтеграції, відтворення собі подібних та витримування навантаження сучасного історичного розвитку і соціальних змін (с.58-65).

4. Запропоновано авторську факторну модель соціального здоров'я, яка, по- перше, показує людину у постійній взаємодії з її природним, культурним і соціальним оточенням; по-друге, дає можливість комплексного уявлення соціального здоров'я у єдності горизонтальних та вертикальних взаємодій людини (групи, спільноти, популяції) з багатовимірним середовищем; по-третє, враховує найважливіші чинники, які впливають на соціальне здоров'я на різних рівнях (макрорівні, мезорівні, мікрорівні, індивідуальному рівні) (с. 95-102 ).

5. На підставі аналізу емпіричного матеріалу відносно реального стану соціального здоров'я сучасної української молоді, динаміки його складових: (духовної, психічної фізичної) доведено, що соціальне здоров'я молодіжної спільноти є не тільки важливим, а й доволі рельєфним показником трансформаційних процесів, віддзеркалює реальні соціально-економічні, політичні, соціокультурні зміни, процеси, явища, що відбуваються сьогодні в українському суспільстві – просторі, в якому розгортається життєдіяльність сучасної молоді (c.113-129; с.132-163).

Теоретичне і практичне значення результатів дисертації. Теоретичне значення отриманих результатів пов'язано з обґрунтуванням введення в науковий обіг та розробкою категорії “соціальне здоров'я”, застосування якої допоможе вирішити значну кількість методологічних проблем, що накопичилися в соціології медицини, соціології здоров'я. Розроблена факторна модель, що дозволяє досліджувати соціальне здоров'я, аналізувати його динаміку, домінуючі фактори на різних рівнях існування – індивідуальному, груповому, популяційному, суспільному тощо. Досліджений загальний рівень соціального здоров'я української молоді, показані його основні тенденції, виокремлені складові, фактори впливу, які в сучасних умовах розвитку українського суспільства відіграють головну роль.

Практичне значення роботи пов'язано з можливістю використання матеріалів дисертації для розробки державної концепції соціального розвитку молоді та вироблення на цьому підґрунті державної молодіжної політики на всіх рівнях. Результати дослідження, принципові підходи, показники соціального здоров'я можуть бути використані органами місцевого самоврядування для створення ефективної системи моніторингу стану соціального здоров'я населення загалом та окремих його спільнот. Результати дослідження можуть бути також використані у діяльності засобів масової інформації, центрів здоров'я, служб у справах сім'ї та молоді для формування здорового способу життя у різних прошарків молоді. Доцільним є використання матеріалів дослідження під час викладання курсів “Соціологія молоді”, “Соціологія медицини”, “Основи валеології” тощо.

Апробація роботи. Окремі положення та висновки дисертаційної роботи були представлені на Міжнародних науково-практичних конференціях: “Україна в контексті процесів глобалізації: нові реалії та національна стратегія”, 23-24 листопада 2001 р., Дніпропетровськ; “Філософські проблеми гуманізації освіти”, 28-31 травня 2002 р., Одеса; “Франція та Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур”, 2002, Дніпропетровськ; “Актуальні проблеми державного управління і місцевого самоврядування”, 15-16 листопада 2001 р., Запоріжжя; “Наука і освіта”, 2003 р., Дніпропетровськ, 3-тій Міжнародній міждисциплінарній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми науки та освіти”, 1-9 травня 2002 р., Ужгород; 5-тій Міжнародній міждисциплінарній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми науки та освіти”, 30 квітня-10 травня 2004 р., м. Алушта; 10-тому Ювілейному Конгресі Світової федерації українських лікарських товариств, 26-28 серпня 2004 р., м. Чернівці; 7-мій Міжнародній науково-практичній конференції “Молодь в умовах нової соціальної перспективи”, 17-18 травня, 2004 р., м. Житомир. Вони також обговорювались в процесі роботи 6-тої Міжнародної літньої школи молодих соціологів – викладачів і дослідників “Суспільство в перехідний період: соціальні проблеми в фокусі соціології”, 9-23 вересня 2002 р., м. Ялта, а також на теоретико-методологічних семінарах кафедри теорії та історії соціології Дніпропетровського національного університету.

Публікації. Основні положення дисертації були викладені в двадцяти публікаціях, п'ять з яких – у виданнях, що входять до переліку спеціалізованих видань соціологічних наук, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, п'яти підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Основний зміст роботи викладений на 202 сторінках тексту і містить 1 малюнок. Список використаних джерел складається з 179 найменувань і становить 18 сторінок. Додатки охоплюють 23 сторінки і містять19 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, висвітлено ступінь її розробленості, визначено об'єкт і предмет дослідження, мету і завдання, теоретико-методологічну основу, методи дослідження, що використовуються, розкрито наукову новизну і практичну значущість роботи, наведено апробацію і публікації результатів дослідження.

Перший розділ – “Теоретико-методологічні підходи до дослідження соціального здоров'я” – присвячений аналізу теоретичних джерел, матеріалів, соціологічних досліджень стосовно такого феномена як здоров'я, з'ясуванню його характеристик, рівнів, показників та обґрунтуванню необхідності уведення нового концепту “соціальне здоров'я ”. Здійснена теоретична інтерпретація категорії “соціальне здоров'я”, розкриті її евристичні можливості, запропонована факторна модель соціального здоров'я.

У першому підрозділі – “Феномен “здоров'я”: рівні існування та теоретична інтерпретація” – виявлені основні напрями інтерпретації цього феномена у соціологічному дискурсі, а саме: а) структурно-функціональний (підкреслюється здатність людського організму повноцінно виконувати соціальні функції) і системний (підґрунтям є принцип погодженості у взаємодії всіх систем організму із середовищем, адаптації організму до його умов). Найчастіше феномен здоров'я досліджують на двох рівнях – індивідуальному і суспільному. Було з'ясовано, що кожний з виокремлених рівнів має своє чітко визначене предметне поле. Індивідуальний рівень найчастіше слугує для пошуків медичної науки, яка виробила для цього відповідні методи, показники, діагностичні процедури. Об'єктом досліджень на цьому рівні виступає хворий індивід. Суспільний рівень передбачає звертання до великих груп людей і визначає здоров'я за допомогою демографічних показників – смертності, інвалідності, захворюваності тощо, тобто тут об'єктом виступають померлі або хворі люди. Разом з цим автором зафіксована наявність численних наукових дискусій щодо підходів до розуміння здоров'я, його показників та рівнів існування.

Розгляд теоретичних інтерпретаційних схем феномена здоров'я дозволив автору наголосити на тому, що здоров'я, як і кожне наукове поняття, що відображає ті чи інші природні чи соціальні процеси, явища, стани, безсумнівно має історичний характер. З розвитком суспільства, внаслідок зміни природних умов життя людини, характеру і структури її діяльності, виникнення цілого ряду факторів, що не існували раніш, а також внаслідок кардинального розвитку науки, зокрема соціології, видозмінюється й уявлення щодо цього феномена, набуваючи нового змісту і значення. Проаналізувавши різноманітні визначення індивідуального здоров'я, автор зробив висновок, що вони, хоча й мають певні достоїнства, є недостатньо повними, оскільки не відповідають біопсихосоціальному підходу до здоров'я, який сьогодні, на думку автора, є найактуальнішим щодо цієї проблеми.

Констатуючи обмеженість розуміння здоров'я, яке супроводжує виокремлені рівні, автор дійшов висновку про необхідність вироблення принципово нового підходу до розуміння здоров'я, який повинен бути комплексним, відображати його якісну сутність і виражати цілісність людини, що інтегрує в собі космічний, біологічний, психічний, соціальний і культурний аспекти динамічної взаємодії людини з природою й суспільством, що дасть змогу описувати його не тільки як результат, стан, а як певний процес. На думку автора, цим вимогам відповідає така категорія як “соціальне здоров'я”, передумовами появи якої є соціальні і наукові обставини.

У другому підрозділі - “Категорія “соціальне здоров'я” та її евристичні можливості” - надаються аргументи відносно необхідності і своєчасності введення в науковий обіг категорії “соціальне здоров'я”. Найважливішим моментом, який призвів до того, що здоров'я стало розглядатися як самостійний науковий об'єкт соціологічної науки, є зміни, які відбулися в соціологічній дослідницькій парадигмі. Розуміння людини як суб'єкта соціального життя безпосередньо торкається й сфери здоров'я та знаходить своє втілення у розробці категорії “соціальне здоров'я”, яка інтегрує в одне ціле розрізнені компоненти та характеризує людину, як таку, що не просто функціонує у суспільстві, а реально живе й діє у середовищі людей, активно відповідає на виклики цивілізації та будує соціум як цілісний багатовимірний простір. Соціологічний ракурс досліджень при цьому підході обґрунтовується визнанням того, що духовні, психічні, соціальні та біологічні процеси є взаємопов'язаними, взаємообумовленими, що ставить перед соціологією задачу їх комплексного дослідження.

Чільне місце в цьому підрозділі займає теоретична інтерпретація категорії “соціальне здоров'я”, визначення її евристичних можливостей. На думку автора, соціальне здоров'я характеризує певний стан взаємодій людей з інституціями, організаціями, між собою. Якщо ці взаємодії не впливають негативно одні на другі, знаходяться у відносно стабільних і гармонічних відносинах між собою, можна говорити про високий рівень соціального здоров'я. І, навпаки, порушення цих взаємодій, природно, призводить до погіршення соціального здоров'я, а звідси й до дисгармонії та напруженості у суспільстві. Автор наполягає на значному евристичному потенціалі категорії “соціальне здоров'я”, оскільки вона:

·

популяції, а й соціальний ресурс індивідів, окремих груп, спільностей, населення, що виявляється у процесах соціальної взаємодії. Її застосування значно розширює уявлення стосовно процесів, які відбуваються у молодіжному середовищі;

·

ти існуючі традиції вузько спеціалізованого медичного розгляду проблеми здоров'я та збагатити його за рахунок знань, що накопичені у різних науках, які досліджують людину й суспільство (філософії, соціології, психології, етики, соціальної роботи) і стати стрижнем стратегії вирішення проблем охорони здоров'я;

·

фіксуються вченими при розгляді рівнів, показників здоров'я;

·

її буття, реальне існування у певному соціальному просторі й часі, надає можливість побудови інтегральної моделі взаємодії людини з оточуючим середовищем;

·

єдності природного і соціального, психічного і соматичного, розглядає взаємовідносини людини з природою й суспільством, не як споглядальні, пасивні, а як діючі, перетворювальні.

У третьому підрозділі – “ Еволюція теоретичних поглядів на соціальну детермінацію здоров'я” – було продовжено дослідження соціального здоров'я у напряму виокремлення факторів, які є складовими процесу взаємодії, що відбувається у рамках певних історичних, культурних, політичних, ціннісних стандартів й надають йому певних особливостей. Огляд робіт, присвячених дослідженню факторної обумовленості здоров'я за багаторічний період, показав наявність значного досвіду в галузі методології та методики аналізу різноманітних детермінант окремих видів захворювань і стану здоров'я загалом й дозволив зрозуміти логіку наукового пошуку щодо соціальних факторів, обумовлюючих стан здоров'я населення. Почавши з простого констатування необхідності враховувати у дослідженнях здоров'я соціальних факторів (мова йде про такі концепції, як неогіппократизм, етологія, психосоматика), учені поступово дійшли висновку про їх визначальну роль у формуванні здоров'я.

Щодо сучасних досліджень здоров'я у західній соціології, то автором встановлено, що проведено значну кількість досліджень здоров'я населення загалом, його окремих груп, регіонів, професійних груп тощо. Причому ці дослідження проводяться соціологами й тому є глибоко професійними, спираються на значний статистичний матеріал. У якості факторів впливу на здоров'я були задіяні найрізноманітніші чинники – економічні, політичні, соціально-економічні, соціально-психологічні тощо. Найбільш численні дослідження сучасних соціологів, що працюють у галузі соціології медицини та соціології здоров'я, присвячені вивченню впливу на здоров'я економічних факторів. Однак, як показали більш глибокі дослідження впливу на здоров'я економічних факторів, виявляється, що різниця в розподілі ресурсів, нерівність, можуть бути навіть більш важливими, ніж абсолютні рівні ресурсів, доступні населенню. З іншого боку, багато дослідників проблем здоров'я переконані, що фокусування тільки на одних матеріальних обставинах життя (соціально-економічний статус, прибуток) людей недостатньо для остаточних висновків. Серйозні підстави до цього дають дослідження, у яких показаний вплив на здоров'я внаслідок відсутності суспільної підтримки, інтеграції, безробіття, трудової ненадійності. Соціологи зробили висновки, що необхідно більш глибоко розглянути вплив соціальних факторів на здоров'я через призму сприйняття їх людьми, що знаходить вираження в самопочутті, суб'єктивній оцінці якості життя. Важливим тут є дослідження впливу на здоров'я життєвих стратегій, що виробляють люди у відповідь на матеріальні обставини.

Щодо сучасної української соціології, то треба наголосити, що останнім часом цій проблемі приділяється значна увага. Досліджуються проблеми формування здорового способу життя молоді, вивчаються фактори, що його обумовлюють. З'явились праці, що висвітлюють проблеми ВІЛ-інфікованих, досліджують молодіжну наркоманію, алкоголізм, агресивну поведінку тощо. Але досліджуючи фактори, що впливають на здоров'я молоді, українські соціологи продовжують наукову традицію, що склалася у вітчизняній науці, й тому зосередили увагу на особливостях способу її життя й на поведінкових факторах.

На підґрунті досліджень соціальних детермінант здоров'я західними та вітчизняними ученими автором була розроблена багатовимірна модель соціального здоров'я. З урахуванням полікаузальної обумовленості здоров'я взаємодію людини (соціальної групи, спільноти) з різноманітними факторами оточуючого середовища схематично можна представити у вигляді судин, що сполучаються між собою. Цей підхід також підкреслює відкритий характер взаємодії людини з життєвим середовищем, який враховує не тільки зовнішню детермінацію (технологічні, економічні, культурні, політичні тощо), а й особливості духовного світу особистості, її сприйняття й розуміння цих факторів (схема1, стор.102). Були визначені наступні макро- (біологічні, екологічні, географічні, техногенні, соціально-економічні, політичні, медико-соціальні, соціальні, культурні, інформаційні), мікро- (родина, навчальні колективи, трудові колективи, субкультурі чинники), індивідуальні (біолого-фізіологічні, соціально-демографічні, умови праці, умови проживання, особливості духовного світу особистості, соціально-статусні характеристики, соціальне самопочуття, соціальна компетентність щодо здоров'я) фактори. Таке розуміння соціального здоров'я дозволяє досліджувати його стан, аналізувати динаміку, найвпливовіші фактори на індивідуальному, груповому, популяційному рівнях.

У другому розділі – “Соціальне здоров'я української молоді як об'єкт соціологічного аналізу” – ґрунтуючись на теоретико-методологічній концепції соціального здоров'я молоді, автором запропонована наступна методологічна схема його дослідження: 1) дослідження загального рівня соціального здоров'я та факторів, що його обумовлюють; 2) дослідження його складових – духовної, психічної, фізичної, динаміка яких віддзеркалює напрям соціальних трансформацій українського суспільства.

У першому підрозділі – “Загальний рівень соціального здоров'я у об'єктивних та суб'єктивних показниках” – розглянувши загальний рівень соціального здоров'я української молоді у контексті демографічної ситуації, у зв'язку з перетвореннями, що відбуваються сьогодні в Україні, проаналізувавши його змістовні характеристики та фактори, які їх обумовлюють, автор констатує, що на тлі низького рівня народжуваності, високого рівня смертності, травматизму, захворюваності, загальний рівень соціального здоров'я молоді за її самооцінками згідно з даними моніторингових досліджень (1994-2004 рр.), починаючи з 1994 р. став різко погіршуватися, досягнувши найнижчих показників у 1996-1997 рр.

Зафіксована певна тенденція стабілізації здоров'я молоді на низькому рівні. Порівняння його рівня і показників захворюваності (наявність хронічних захворювань, частота простудних захворювань, хірургічні втручання) не виявило між ними прямої залежності. Це дозволило автору зробити припущення, що, оцінюючи здоров'я, молодь виходить із власних уявлень щодо нього, які є набагато ширшими, ніж наявність або відсутність захворювань. Автор вважає, що здоров'я стає процесом визначення або перевизначення молоддю свого фізичного статусу у соціальному контексті, різновидом її соціальної стратегії, за допомогою якої вона визначає свою соціальну присутність, місце у соціальному просторі.

Аналіз суб'єктивних показників соціального здоров'я, найважливішим із яких є рівень соціального благополуччя, виявив, певні проблеми взаємовідносин молодих людей та суспільства. Це знайшло відображення у таких показниках, як незадоволеність молоддю своїм становищем у суспільстві, незадоволеність молоддю тим, що вона отримує від суспільства й тим, що вона йому дає. Дослідження показників соціального благополуччя молоді виявило наступні негативні характеристики: по-перше, більшість молодих людей відносять себе до матеріально незабезпечених, по-друге, значна кількість молодих людей виявляє незадоволеність своєю працею, умовами свого повсякденного життя (житловими умовами, харчуванням, побутом тощо). Все це обумовило низький рівень загальної задоволеності молоді своїм життям. Розрахунки узагальнюючого показника соціального благополуччя української молоді, яким виступає соціальне самопочуття, показали, що він має середній рівень.

Виходячи з авторського розуміння соціального здоров'я, яке обумовлює цілісність людського існування, оскільки саме здоров'я є важливим компонентом життєвого процесу, що стимулює, допомагає, відкриває (або навпаки) перед людиною життєві перспективи та досягнення, насамперед необхідно звернути особливу увагу на чинники здоров'я, у якості яких виступають трансформаційні перетворення в українському суспільстві, які мають інтегративний характер та у силу цього створюють загальний емоційно-психологічний фон існування української молоді. Цей фон має винятковий вплив на оцінку молоддю загального рівня здоров'я, як певної потенції, ресурсу, капіталу для розробки та реалізації своїх життєвих стратегій. Важливим показником, що уможливлює оцінку динаміки життєвої ситуації молодої людини, є самооцінка респондентами характеру змін, що сталися у їхньому житті упродовж певного року. Дані всеукраїнського соціологічного моніторингу дозволили зафіксувати оцінку молодими людьми змін, що відбулися в їх житті упродовж 2002-2004 рр. Як свідчать отримані дані, майже за всіма досліджуваними параметрами група респондентів, які не відчули ані позитивних, ані негативних змін, коливається близько 50-60 %%. Негативні зміни відчутно переважають над позитивними. Разом з цим, на думку молоді поліпшилися можливості отримання достовірної інформації про те, що відбувається у суспільстві – на це указали 30% опитаних, можливості висловлювати власні погляди – 23%. Це свідчить, що попри економічні негаразди триває подальша демократизація суспільства, яка позитивно сприймається молоддю. Серед респондентів, які визначають зміни, що відбулися в їх житті, як такі, що поліпшилися, значно більше тих, хто оцінює загальний рівень власного здоров'я, як добрий та відмінний.

Такі фактори як медичне обслуговування, захищеність від свавілля влади чиновників, можливість висловлювати власні погляди, умови відпочинку після роботи, можливість отримання достовірної інформації про те, що діється у країні, можливість брати участь у культурному житті, матеріальні умови, незмінно високо оцінюються молодими людьми щодо їх впливу на соціальне здоров'я. Погіршення цих умов, виходячи з оцінок респондентів, різко знижує кількість молодих людей, що оцінюють власне здоров'я, як добре та відмінне. Відносно поведінкових факторів отримані дані свідчать про певні проблеми у значної кількості опитаної молоді: недостатній рівень медичної поінформованості, несформованість медичної компетентності, усвідомлення можливих шляхів поліпшення свого здоров'я лише на “теоретичному” рівні за відсутністю практичних заходів щодо поліпшення власного способу життя.

Другий підрозділ – “Стан та тенденції духовної, психічної, фізичної складових соціального здоров'я молоді” – присвячений аналізові складових соціального здоров'я, причому, на думку автора, аналізувати їх доцільно, починаючи з духовної складової, оскільки саме вона має виняткове значення, формуючи на підґрунті генетичної спадщини, психічну й фізичну складові соціального здоров'я. Досліджуючи духовну складову соціального здоров'я, автор констатує, що сьогодні ще немає усталених прямих показників саме духовного здоров'я. Загалом воно визначається сукупністю характеристик духовного світу особистості, наявністю і специфікою сталих відносин із складовими духовної спадщини – освітою, наукою, мистецтвом, релігією, мораллю, етикою. На погляд автора, в цьому випадку можна використовувати показники статевої поведінки молоді, які не тільки характеризують репродуктивне здоров'я молоді, а й безпосередньо характеризують духовну сферу молоді. До індикаторів духовності, доступних для порівняльних оцінок, відносяться також вбивства та самогубства. Перші відображають агресивність та озлобленість, другі – безпорадність, утрату сенсу життя. Певні особливості духовного здоров'я можна отримати, досліджуючи сферу вільного часу молоді.

Проаналізувавши дані щорічного всеукраїнського моніторингу, а також дані власного опитування молоді, автор виявив, що духовна складова соціального здоров'я характеризується такими рисами, як спрямованість зусиль молоді на здобуття досягнень, важливих для неї особисто - сім’ю, друзів, освіту, матеріальну забезпеченість тощо. Значно менше опитаних бачать себе людьми, що досягли успіхів у духовному розвитку, професійній сфері, суспільному житті. Другою характерною рисою є негативне ставлення до соціальних відхилень, що зустрічаються у молодіжному середовищі - наркоманії, токсикоманії, крадіжок у громадян, вбивства, жорстокості, зловживання алкоголем, хуліганства. Водночас зафіксовано толерантне ставлення до таких видів поведінки як вступ у сексуальний зв'язок “заради справи”, хабарництво, застосування фізичної сили при з'ясуванні стосунків, вживання спиртних напоїв. Такі ж види поведінки, як відхід у приватне життя для вирішення особистих проблем, агресивність, демонстрації, еміграція за кордон, вільне сексуальне життя викликають схвалення у значної частини молоді.

Як свідчать статистичні дані, показники самогубств серед молоді в Україні є особливо високими й продовжують зростати. За результатами моніторингових опитувань Інституту соціології НАНУ найбільш поширеним у молодіжному середовищі способом проведення дозвілля є наступні: перегляд телепередач, читання газет, часописів; прослуховування музики, платівок, дисків; приймання й відвідування гостей; прослуховування радіо; комп'ютерні ігри, тобто дозвільна діяльність молоді спрямована на задоволення рекреативних потреб. Що стосується компонентів вільного часу, пов'язаних із творчою діяльністю, задоволенням духовних потреб, то у структурі вільного часу вони представлені недостатньо. Для характеристики духовного життя у контексті його дозвільної діяльності важливою є динаміка тієї форми вільного часу, що названа відомим канадським ученим Р.А.Стеббінсом “серйозним” вільним часом. Мова йде про громадську діяльність, що безпосередньо пов'язана з бажанням молоді докласти власних зусиль у розбудову українського суспільства. Дані опитування показують, що незначна кількість молодих людей (біля 5%) займається громадською діяльність, спрямовує свою енергію для допомоги суспільству, у вирішення певних нагальних завдань. Для нашої країни, з оглядом на кількість невирішених проблем, це зовсім недостатньо.

Щодо психічної складової, то констатуючи, що психологічний стан людини в значній мірі є наслідком тих глибоких змін, які відбуваються сьогодні в економічній, соціальній, політичній, духовній сферах життя українського суспільства, позначених рисами нестабільності, невизначеності, автор констатує, що в Україні упродовж останніх років спостерігається тенденція його погіршення й починається вона ще з дитинства та підліткового віку. Цей висновок зроблений на основі аналізу нозоцентричних (медико-статистичні дані щодо захворюваності), нормоцентричних (особливості психічного стану: присутність тривожності, страхів, збудженості, почуття самотності, туги) і соціологічних (наявність проблем спілкування; відчуття комфорту перебування в колективі; характер стосунків із близьким оточенням; задоволення життям; емоційне ставлення до свого майбутнього життя) показників психічного здоров'я. Дослідження виявило, що негативні емоції, стан стресу, нервового напруження, неврівноваженості, знижений настрій – досить поширені явища у молодіжному середовищі.

Щодо фізичної складової соціального здоров'я молоді, то за основними показниками захворюваності здоров'я підлітків та молоді в Україні погіршується. Звертає увагу на себе той факт, що загалом практично не зменшується кількість підлітків і молоді, що знаходяться на диспансерному догляді у медичних закладах. Це свідчить про те, що значна кількість захворювань не виліковується, а здобуває хронічної течії та переходить із підліткового віку до молодіжного й далі. При цьому підвищується ризик розвитку хронічних захворювань алергічної природи, хронічної патології органів дихання, кровообігу, що неодмінно позначиться на здоров'ї старших вікових груп. Це пов’язано з накопиченням захворювань, кумулятивним ефектом дії факторів середовища. Отже, підсумовуючи наведені дані щодо деяких аспектів духовної, психічної й фізичної складових соціального здоров'я української молоді, можна сказати, що вони мають проблемний характер.

Висновки і рекомендації. У висновках і рекомендаціях дисертаційного дослідження узагальнені головні результати, які були отримані в рамках розробленої концепції соціального здоров'я, сформульовані положення, що мають теоретичне та практичне значення для подальшого вивчення соціального здоров'я, представлені пропозиції, спрямовані на його покращення.

1. Встановлено, що усталені поняття “індивідуальне здоров'я” та “суспільне здоров'я”, які відображають розуміння сенсу здоров'я, пройшли кілька історичних етапів та відбивають стан розвитку суспільства і рівень наукових знань. Показано, що вони мають певні обмеження і в сучасних умовах, недостатньо глибоко розкривають сутність явищ і процесів, які відбуваються в сфері здоров'я. Це унеможливлює розробку ефективних засобів покращення здоров'я різних верств населення. Обсяг накопичених відомостей спонукає до розробки нових підходів, які здатні не тільки узагальнити накопичені дані, а й намітити подальші шляхи дослідження й вирішення цієї проблеми. Запропоновано використання категорії “соціальне здоров'я”, що є одним із варіантів розвитку теоретичних і прикладних аспектів системи знань щодо здоров'я.

2. Запропоновано визначення соціального здоров'я, яке характеризує певний стан взаємодії людей з інституціями, організаціями, між собою. Якщо ці взаємодії не впливають негативно одні на другі, знаходяться у відносно стабільних і гармонійних відносинах між собою, можна говорити про високий рівень соціального здоров'я.