ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ імені Г.С. КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ

МАНИЛЮК ЮЛІЯ СТАНІСЛАВІВНА

УДК.159.9:316.37

КРЕАТИВНІСТЬ ЯК ЧИННИК ПРОФЕСІЙНОЇ УСПІШНОСТІ

КЕРІВНИКА ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Спеціальність 19.00.05 – соціальна психологія, психологія соціальної роботи

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

КИЇВ - 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті психології ім. Г. С. Костюка АПН України, лабораторія психології дошкільника, м. Київ.

Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор

Піроженко Тамара Олександрівна,

Київський міжнародний університет, кафедра

психології, завідувач.

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор

Коломінський Наум Львович,

Міжрегіональна академія управління персоналом,

кафедра загальної та практичної психології, завідувач;

кандидат психологічних наук, доцент

Музика Олександр Леонідович,

Житомирський державний педагогічний університет,

кафедра соціальної психології, завідувач

Провідна установа: Інститут соціальної та політичної психології АПН

України, лабораторія методології психосоціальних

та політико-психологічних досліджень, м.Київ.

Захист відбудеться 22 березня 2007 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .453.01 в Інституті психології ім. Г.С. Костюка АПН України за адресою: 01033, Київ-33. вул.Паньківська, 2

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту психології ім.Г.С.Костюка АПН України за адресою: 01033, Київ-33. вул.Паньківська, 2

Автореферат розісланий 22 лютого 2007 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Балл Г.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження зумовлено потребою суспільства у забезпеченні високоякісною і безперервною освітою громадян упродовж всього їх життєвого шляху, що вимагає істотного підвищення професіоналізму керівних кадрів освіти загалом, в системі управління дошкільною ланкою освіти, зокрема.

Задоволення зазначеної потреби передбачає пошук нових і більш ефективних шляхів удосконалення управлінської діяльності через скорочення функцій надмірного контролю і адміністративного втручання, з одного боку, і підвищення науково-методичних, прогностичних, експертних, інформаційних, координаційних функцій, – з іншого. У вирішенні цих проблем особливе місце належить питанню підготовки нового управлінського персоналу, здатного здійснювати ефективне керівництво з опорою на досвід і сучасні досягнення психолого-педагогічної дисципліни.

Очевидно, що якісне оновлення системи освіти унеможливлюється поза актуалізацією творчого потенціалу особистості, а також поза створенням умов для заохочення і розвитку в освітян, зокрема, в керівників дошкільного навчального закладу, відповідних складників креативності як цілісного психологічного утворення.

Сучасна соціально-психологічна література має певний досвід дослідження управлінської діяльності, її сутності, структури і функцій (Б.М.Андрушкін, В.Г.Афанасьєв, Г.О.Попов, А.Л.Свенцицький) і показників її ефективності (Н.В.Бахарєва, Ю.М.Ємельянов, Р.Л.Кричевський), в тому разі і в галузі аналізу широкого кола питань, пов`язаних із соціально-психологічними аспектами управлінської діяльності закладів освіти (Л.М.Карамушка, Н.Л.Коломінський, Р.Х.Шакуров).

Попри певні досягнення у цій галузі проблема креативного потенціалу керівника закладів дошкільної освіти займає й досі маргінальну позицію, що істотно обмежує напрацювання ефективних засобів розроблення програм розвитку психотехнік, спрямованих на забезпечення можливостей особистості для творчого самовираження і перетворювальної (інноваційної) діяльності, зокрема, в галузі управління дошкільними закладами освіти.

Розв`язання вказаної проблеми дасть можливість ґрунтовніше підійти до розуміння креативності, як властивості цілісної особистості, визначити методи і прийоми добору оптимального комплексу психолого-педагогічних засобів розвитку управлінських здібностей керівника дошкільного навчального закладу.

Останнім часом увага дослідників все більше зміщується із процесуальної сторони управлінської діяльності на особистісну, зокрема на аналіз такої базової складової особистості керівника як креативність (Д.Б.Богоявленська, В.М.Дружинін, В.Т.Кудрявцев, Н.С.Лейтес, О.М.Матюшкін, В.О.Моляко, Р.О.Пономарьова-Семенова, В.В.Рибалка, М.Л.Смульсон, Е.Л.Яковлева).

Проте, істотною перешкодою для вивчення і стимулювання креативності є брак ефективних, концептуально обґрунтованих комплексних програм розвитку цієї якості, які ґрунтувалися б на уявленнях про цілісну організацію особистості загалом, місце останньої як джерела успішності управління освітянським закладом, зокрема. Без належної відповіді у психології залишається й питання про особливості успішного керування дошкільними закладами як важливої умови для подальшого результативного розвитку освіти, її неперервності й цілісності.

Значущість і недостатня розробленість теоретичних і прикладних аспектів проблеми обумовили вибір теми нашого дослідження: “Креативність як чинник професійної успішності керівника дошкільного навчального закладу”.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Тема дисертаційного дослідження входить до комплексної науково-дослідницької теми лабораторії психології дошкільника Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України “Психічний розвиток дошкільників в умовах інноваційних систем виховання”. Державний реєстраційний номер 0198U000518.

Тему затверджено Вченою радою Інституту психології ім.Г.С.Костюка АПН України (протокол № 2 від 24.02 2005 р.) та узгоджено Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 7 від 27 вересня 2005 р.)

Об`єкт дослідження - управлінська діяльність керівника дошкільного навчального закладу.

Предмет дослідження - функції креативності в структурі управлінської діяльності керівника дошкільного навчального закладу.

Мета дослідження полягала у теоретичному і емпіричному дослідженні залежності між рівнем розвитку у керівника дошкільної ланки освіти креативності і успішністю здійснення ним управлінської діяльності.

Відповідно до предмета та мети дослідження було висунуто такі основні гіпотези:

· припускається, що креативність як цілісне багатокомпонентне утворення особистості складає стрижневий компонент управлінських здібностей з одного боку, і провідний фактор успішності управлінської діяльності - з іншого;

· ефективність управління підвищується в разі оптимальної узгодженості між структурними компонентами креативності і змістом здійснюваних керівником управлінських впливів.

Для досягнення зазначеної мети дослідження та перевірки гіпотези були поставлені такі завдання:

1. Проаналізути і систематизувати існуючі підходи до дослідження феномену креативності в контексті сучасних завдань загальної, педагогічної та соціальної психології.

2. Визначити зв`язок між рівнем розвитку в керівника креативності та успішністю здійснення ним управлінської діяльності.

3.Розробити та апробувати програму соціально-психологічних заходів, спрямованих на оптимізацію процесу управління закладами дошкільної освіти, та запропонувати можливі шляхи її впровадження як засобу підвищення ефективності управління закладами дошкільної ланки освіти.

Теоретико-методологічну основу дослідження склали: концепція психологічного забезпечення управління закладами освіти (Л.М.Карамушка, Н.Л.Коломінський); загальні положення теорії управління в соціальній психології (Л.Е.Орбан-Лембрик, В.В.Третьяченко), концепції змісту і функцій управлінської діяльності (Б.М.Андрушкін, Ф.Л.Журавльов, В.Г.Ковальов, А.Л.Свенцицький, Р.Х.Шакуров); ключові положення щодо сутності й функцій креативності у структурі особистості загалом, у професійній (включно з управлінською) діяльності, зокрема (Д.Б.Богоявленська, В.М.Дружинін, Т.В.Кудрявцев, В.О.Моляко, Р.О.Пономарьова-Семенова), психологічні засади впровадження у практику виховної роботи закладів дошкільної освіти особистісно орієнтованих психотехнік (М.В.Вовчик-Блакитна, О.В.Запорожець, Г.С.Костюк, В.К.Котирло, С.Є.Кулачківська, С.О.Ладивір, С.Д.Максименко, О.О.Музика, Т.О.Піроженко, Є.В.Суботський)

Методи дослідження. Завдання дослідження були зреалізовані шляхом проведення експерименту, що складався із попередньої і основної частин. На вказаних етапах дослідження добирався і використовувався комплекс методів і прийомів, що включав: теоретичний аналіз проблеми, спостереження, анкетування, аналіз продуктів діяльності, експертне оцінювання.

Отримані дані піддавались кількісному аналізу з подальшою їх якісною інтерпретацією і змістовим узагальненням. Статистична обробка даних здійснювалася за допомогою персонального комп`ютера на базі пакету статистичних програм SPSS.10.0.

Організація і база дослідження. Дослідження здійснювалось впродовж 2002-2005р.р. на базі дошкільних навчальних закладів Житомирської області.

Дослідженням було охоплено 136 керівників системи дошкільної освіти м.м.Житомира, Бердичева, Новограда-Волинського.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає: в уточненні і поглибленні уявлень про роль креативності у детермінації успішності діяльності керівника дошкільного навчального закладу; у встановленні й обґрунтуванні зв`язку між розвитком креативного потенціалу керівника і стилем його керівництва; у розкритті психологічного змісту, структури і функції креативності у процесі реалізації управлінської діяльності; у створенні системи завдань і програми, спрямованих на оптимізацію успішності керування закладами дошкільної освіти.

Практичне значення дослідження визначається тим, що отримані у дослідженні результати можуть бути використані у процесі підготовки керівних кадрів в системі дошкільної освіти, а також у процесі перепідготовки керівників закладів дошкільної освіти інститутами післядипломної освіти і підготовки управлінського персоналу та в процесі формування управлінського резерву.

Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечується використанням валідних діагностичних методик, адекватних меті і завданням дослідження, поєднанням кількісного і якісного аналізу емпіричних даних, репрезентативністю вибірки та застосуванням методів математичної статистики і залученням сучасних програм оброблення даних.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертаційного дослідження доповідалися й обговорювалися на засіданні лабораторії психології дошкільника Інституту психології ім.Г.С. Костюка АПН України, Міжнародній науково-практичній конференції “Трансформація українського суспільства до демократії і проблеми конфліктності” (Київ, 2005 р.), міжрегіональній науково-практичній конференції “Особисті освітні потреби в системі післядипломної педагогічної освіти” (Житомир, 2004 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Психолого-педагогічні умови розвитку дитини в сучасному дошкільному навчальному закладі” (Київ- Житомир, 2006 р.), на науково-практичних конференціях Житомирського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (2001, 2002, 2003 р.р.); апробовані на науково-практичних семінарах з таких проблем “Оновлення змісту дошкільної освіти в умовах впровадження особистісно-орієнтованих технологій” (2004 р.), “Мобілізація можливостей креативної сфери керівника дошкільної ланки освіти” (2005 р.), та на міських і районних конференціях з проблем дошкільної освіти .

Публікації. Основний зміст роботи відбито у 10 публікаціях, із них у 4 фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновку, списку використаних джерел, що нараховує 308 найменувань і додатків. Основний зміст дисертації викладено на 167 сторінках. Робота містить 6 таблиць та 3 рисунки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, формулюється його об`єкт, предмет, мета, завдання та гіпотези, розкривається наукова новизна, теоретичне й практичне значення роботи, наводяться дані про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі “Креативність як предмет психологічного дослідження” подається теоретичний аналіз існуючих підходів до проблеми креативного потенціалу особистості, розкриваються функції креативності в структурі управлінської діяльності як чинника успішності її реалізації керівником дошкільного навчального закладу.

Констатовано тенденцію зміщення уваги дослідників із процесуальної сторони управлінської діяльності на особистісну, зокрема на аналіз такої базової складової особистості керівника як креативність (Д.Б.Богоявленська, В.М.Дружинін, Н.С.Лейтес, О.М.Матюшкін, В.О.Моляко, Р.О.Пономарьова-Семенова, В.В.Рибалка, М.Л.Смульсон, Е.Л.Яковлева)

Розглянуті такі підходи до вивчення креативності: як креативного процесу, як створення креативного продукту, як особистісного утворення, як креативного середовища (йдеться про соціальний контекст, що задає вимоги до продукту творчості ).

Наразі можна виокремити значну кількість підходів до визначення креативності, головним з яких є розуміння креативності як особливості інтелекту, як специфічної потреби людини у пошуково-перетворювальній діяльності, як властивості цілісної особистості, при цьому більшість дослідників креативності ототожнюють її з творчістю (творчі здібності, творчій потенціал, творче мислення, творча обдарованість) тощо (Д.Б.Богоявленська, В.М.Дружинін, Н.С.Лейтес, М.С.Каган, Н.В.Кузьміна, О.М.Матюшкін, Я.О. Пономарьов, В.В.Рибалка, М.О.Холодна) .

Констатується, що більшість дослідників дотримуються тієї позиції, що креативний процес - це форма активності в проблемному пошуку, свідома і цілеспрямована спроба розширити наявні межі знань, зруйнувати існуючі обмеження. Водночас сучасна наука не має чіткої дефініції поняття “креативність”.

Узагальнюючи досвід наукових досягнень у вітчизняній і зарубіжній психології, ми дійшли висновку, що креативний процес є специфічним для різних галузей знань, водночас має і загальні характеристики.

Креативність розглядається нами як одна з ключових властивостей особистості керівника в галузі дошкільної освіти. Проведені нами протягом останніх років дослідження та організаційно-методичні заходи із застосуванням різних стратегій навчання керівників дошкільних навчальних закладів дозволяють зробити такі висновки: однією з передумов професійної успішності керівника дошкільної ланки освіти є педагогічна креативність, яка проявляється в певних умовах; професійний успіх педагогічного колективу може бути досягнутий за умови впровадження новітніх технологій управління дошкільним навчальним закладом.

У роботі констатується, що попри наявність певного досвіду досліджень в галузі педагогічного менеджменту, питання про специфіку управлінської діяльності керівника дошкільного навчального закладу як важливої ланки освіти, і тим паче про його креативність, залишається і дотепер на периферії уваги соціальної психології.

У другому розділі “ Емпіричне дослідження розвитку креативного потенціалу керівника дошкільного навчального закладу” висвітлюються загальні принципи та процедура дослідження, обґрунтовується система методичних прийомів та діагностичних методик, визначаються критерії ефективності управлінської діяльності керівника дошкільного навчального закладу.

Ознайомлення з наявними науковими і методичними джерелами засвідчило, що обґрунтованого інструментарію для оцінювання ефективності управлінської діяльності керівника дошкільного навчального закладу не існує. У зв`язку з цим, однією із проблем дослідження була розробка показників такої ефективності. Точкою відліку при розробці методики став Базовий стандарт професійної діяльності керівника загальноосвітнього навчального закладу (Л.Даниленко, Л.Карамушка).

На базі теоретичного аналізу та узагальнення власного педагогічного досвіду було сконструйовано тривимірну модель показників ефективності управлінської діяльності керівника дошкільного навчального заклад. Модель ґрунтується на показниках:

· якісних досягнень вихованців дошкільних навчальних закладів;

· особистісного зростання керівника;

· особистісного зростання кожного члена педагогічного колективу.

Наступний етап дослідження був спрямований на встановлення взаємозв`язку між педагогічною креативністю та успішністю діяльності керівника дошкільного навчального закладу, а також на визначення умов, за яких проявляється креативність, встановлення чинників, що впливають на її розвиток та сприяють успішності управлінської діяльності в сфері дошкільної освіти.

Для реалізації поставлених у нашій роботі завдань було визнано за доцільне використати наступні методики: “Тест самоактуалізації САТ”, методику оцінки ціннісних орієнтацій М.Рокича (модифікація Д.О.Леотьєва), методику Є.Б.Фанталової на “конфлікт” понять (цінність-доступність), методику виявлення творчої обдарованості П.Торренса (малюнкові та вербальні тести дослідження рівня креативності), опитувальник Р.Кеттела, орієнтаційна анкета (В. Смейкал і М. Кучер ).

У роботі було використано методи: спостереження, анкетування, автобіографічний метод, опитувальник мотивів професійної діяльності, опитувальник "Фактори саморозвитку", опитувальник “Якір кар`єри”, тести на визначення рівня “психічного вигорання” Рукавішнікова О.О., експрес-діагностику (І.Д.Ладанової, В.А.Уразаєва) наявності стресогенних факторів у діяльності керівника, визначення стилів його керівництва.

Використання широкого кола методик зумовлено тим, що галузь дошкільної освіти до цього часу була переважно об`єктом досліджень вікової і педагогічної психології і у соціально-психологічному аспекті висвітлена надто мізерно. Окрім того, сумнівна валідність відповідних тестів у багатьох випадках потребувала їх змістової реінтерпритації, а також димензіональних характеристик.

Загалом у дослідженні взяли участь 136 завідувачів дошкільних навчальних закладів, методистів і провідних спеціалістів рай(міськ)відділів освіти Житомирської області, зокрема керівники ДНЗ м.м.Житомира, Бердичева, Новограда-Волинського.

Дослідження здійснювалося у два етапи – попередній і основний.

Попередній етап має на меті визначення креативного потенціалу керівника. Отримані результати показали: 5% опитаних (7 осіб) – висококреативні, тобто такі, що володіють, зокрема, здатністю заохочувати інших до прояву ініціативи; у 70% (95 осіб) креативний потенціал перебуває на середньому рівні; у 25% (34 особи) – зареєстровано низький рівень креативності.

Основний етап передбачав встановлення особливостей самореалізації залежно від рівня креативного потенціалу.

Встановлено, що керівники з високим рівнем креативності здебільшого характеризуються більш вираженим розвивальним стилем педагогічного спілкування, загальпедагогічними здібностями та інтернальним локусом контролю. Керівники із низьким креативним потенціалом схильні, зокрема, до використання адміністративного стилю спілкування. Для них характерні конформізм, екстернальний локус контролю і менш виразні загальпедагогічні здібності.

Отримані в ході кількісного оброблення результатів дані дозволили розподілити загальну вибірку на дві групи.

Першу групу склали керівники з високим та середнім рівнем креативності. Другу – з низьким рівнем креативного потенціалу. При порівнянні виділених груп за допомогою Т-критерію Ст`юдента були виявлені значимі відмінності між ними за наступними показниками.

Досліджувані першої групи мають більш виражені значення за фактором I "м'якість –твердість" (t = 2,77 при р ? 0,007). Це вказує на наявність в них розвинутої здатності до емпатії, співчуття, співпереживання і розуміння інших людей.

Навпаки, досліджувані з низьким рівнем креативного потенціалу, як правило, виявляють твердість, суворість і черствість стосовно підлеглих.

Вказані групи різняться між собою також за ступенем природності і розкутості (шкала "спонтанність" t = 2,17 при р? 0,05). Представники першої групи схильні поводитися природно й розкуто, тоді як поведінка досліджуваних другої групи відзначається певною стриманістю й орієнтацією на зовнішні норми.

Виявлено, що досліджувані 1-ої групи відрізняються більш вираженим розвивальним стилем, спрямованим на реалізацію особистісно-орієнтованої моделі взаємодії, ніж досліджувані 2-ої групи (t = 2,39 при р ? 0,05). Між виокремленими групами керівників встановлені також відмінності за показниками стилю СПС (використання організаційних і корекційних дій). Це виявляється в тому, що досліджувані 1-ої групи більш толерантні; у взаєминах з колегами частіше надають їм ініціативу, самостійність у діях, у виборі рішень.

Керівники ж другої групи надають перевагу настанові на регламентацію діяльності підлеглих, використовуючи приписи, розпорядження, надмірний контроль, постійно вказують на припущені підлеглими помилки.

Достовірні відмінності за шкалою "загальна інтернальність" (t = 2,03 при р ? 0,05) і за шкалою "інтернальність в галузі взаємин" (t = 2,22 при р ? 0,05) свідчать про те, що досліджувані першої групи (з достатньо високим рівнем креативності) мають вищий рівень суб'єктивного контролю (інтернали). Керівники ж другої групи (з низьким рівнем креативності) схильні до екстернальності.

Значимі відмінності за шкалами "спрямованість на взаємодію" (t = 2,57 при р ? 0,01), "залежний" (t = 2,25 при р ?0,05) і "співпрацюючий " (t = 2,25 при р ? 0,05) вказують на те, що у досліджуваних другої групи панівною є потреба в прихильності і теплих відносинах у колективі. Вони схильні виявляти залежність від думки оточення. Ретельність і відповідальність у роботі створюють їм гарну репутацію в колективі, однак інертність у прийнятті рішень, конформність настанов і невпевненість у собі не сприяють успішному виконанню ними управлінської задачі, а їхня практична допомога підлеглим виявляється мінімальною. Значимі відмінності за показниками загальпедагогічних здібностей мали місце за шкалами “здатності до передачі інформації” (t = 2,48 при р ? 0,05), “здатності до творчості” (t = 2,02 при р ? 0,05), “здатності до інновацій” (t = 2,41 при р ? 0,05). У керівників з високим і середнім рівнем креативного потенціалу (перша група) дані загальпедагогічні здібності виражені більш, ніж у педагогів з низьким креативним потенціалом (друга група).

Отже, керівники з високим і середнім рівнем креативності характеризуються більш вираженим розвивальним стилем, спрямованим на реалізацію особистісно-орієнтованої моделі спілкування; вищими загальпедагогічними здібностями; більшою здатністю до оперативного реагування, до творчості і до інновацій, а також інтернальним локусом контролю. Навпаки, керівники з низьким рівнем креативності схильні до використання директивного стилю, спрямованого на реалізацію дисциплінарної моделі взаємодії; їм властиві також конформізм, екстернальний локус контролю і менш розвинені педагогічні здібності.

Розроблення і застосування психолого-педагогічних засобів оптимізації управлінських здібностей керівника і його особистісного розвитку складало зміст формувального етапу нашого дослідження.

Предметом розвитку слугували: творче мислення; впевненність у своїх силах; адекватна самооцінка; ініціативність; вміння співпрацювати в колективі; працездатність; мотивація; вміння приймати ефективні управлінські рішення.

Формуючий експеримент з використанням програми оптимізації креативного потенціалу особистості проводивяся впродовж трьох років. Для його проведення із числа 136 керівників дошкільних навчальних закладів регіону, які брали участь у констатуючій частині дослідження, були сформовані контрольна та експериментальна групи чисельністю відповідно 30 та 29 осіб. Обидві групи мали приблизно однакові показники ефективності управлінської діяльності, які визначались за вище означеними параметрами.

У третьому розділі “Психотехніка оптимізації креативного потенціалу” подаються етапи організації формувального експерименту, зміст та принципи розробленої нами програми оптимізації креативного потенціалу.

Програма базувалася на наступних принципах.

1. Принцип супервізії розкриття потенційних можливостей керівника.

Як підтвердило наше дослідження, повноцінне розкриття потенційних можливостей особистості керівника, прояв його творчої активності можливі тільки за умови, що керівник у процесі своєї діяльності почуває себе компетентним і передбачає кінцевий її продукт. Це досягається в разі сформованості в нього таких властивостей як впевненість у власних здібностях, вмінні адекватно реагувати на успіхи й невдачі, конструктивно ставитись до власних невдач, адекватно оцінювати результати діяльності підлеглих та власної.

2. Принцип проектування та стимулювання особистісного та професійного зростання керівника в процесі управління навчальним закладом

Реалізація програми базувалася на таких положеннях:

1. Основним засобом психологічного впливу слугував прийом актуалізації індивідуального досвіду керівника, сформованих в цьому досвіді навичок саморегуляції поведінки в складних конфліктних ситуаціях, стратегій поведінки при розв`язанні управлінських задач тощо.

2. Важливим аспектом у роботі з експериментальною групою була активізація креативного потенціалу, механізму довільної саморегуляції.

3. Робота в групі була зорієнтована на оптимізацію та мобілізацію можливостей досягнення переживання успіху, формування віри в свої сили, планування своїх дій з урахуванням власних можливостей і можливостей педагогічного колективу освітнього закладу.

4. Діагностичні процедури, що використовувались в процесі тренінгової роботи були спрямовані не лише на констатацію зрізів, а й на розвиток рефлексії.

5. З огляду на важливість комунікативних навичок керівника ряд вправ було спрямовано на підвищення комунікативної компетентності, а також відпрацьовування низки прийомів самопрезентації.

6. Спеціальним завданням було формування у керівників копінг-поведінки в емоціогенних ситуаціях.

В підсумку здійснюваних заходів у досліджуваних експериментальної групи відбулися значні зміни в напрямку підвищення показників саморозвитку, навичок конструктивно вирішувати проблеми, творчого мислення, впевненості в своїх силах, адекватної самооцінки, ініціативності, вміння співпрацювати в колективі, високої працездатності, вміння ефективно впливати на людей. У керівників суттєво покращились організаторські вміння, а також регулятивні процеси; вони значно краще стали обґрунтовувати свої рішення, дії, делегувати повноваження,

3. Принцип вибору нововведень

На етапі “проектування та стимулювання власного зростання керівника та проектування процесу ефективного управління дошкільним навчальним закладом застосовувались прийоми активізації можливостей і варіантів вибору оптимальних технологій управління закладами дошкільної освіти, а саме - технологія, яка отримала умовну назву “Психолого-педагогічне проетування взаємодії дорослого і дитини” (Пз) (авт.Піроженко Т.О.).

Моніторинг ефективності цієї технології, розробленої в лабораторії психології дошкільника Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України здійснювався на експериментальних майданчиках, які очолювали керівники експериментальної групи.

Вказана технологія органічно пов`язана зі змістом дошкільної освіти, який визначено чинними державними програмами. Водночас вона є продуктом узагальнення та осмислення науково-експериментальних здобутків академічної науки та педагогічної практики і, що найважливіше, в ході її впровадження супервізором на перших етапах виступав автор технології. Це підтвердило нашу гіпотезу, що вкрай важливим в підвищенні фахового рівня керівника є метод супервізії. При цьому керівник, який намагається радикально змінити стиль управління в освітній установі, має можливість постійно порівнювати власний досвід з досвідом супервізора.

4. Принцип профілактики та подолання професійного стресу та синдрому професійного вигорання.

Процес впровадження нововведень супроводжується часто-густо значним інтелектуальним та емоційним навантаженням, що надає проблемі вигорання серед керівників важливого значення.

Як встановлено, феномен відторгнення “надто розумних”, за висловом М.О.Холодної, наочніше простежується саме в галузі дошкільної освіти.

Підтверджено і існування у керівників стійкого стереотипу на кшталт “що, мені воно найбільше потрібно?”, який діє як психологічний захист.

В ході тренінгових занять фасилітатор зміщував фокус уваги від комунікативно-поведінкового аспекту до екзістенціально-гуманістичного.

У процесі занять використовувалися техніки, спрямовані на підвищення особистістю прийняття себе, усвідомлення своїх почуттів.

Отримані в підсумку формувального етапу дослідження результати показали, що експериментальна група досягла істотних змін у розвиткові креативного потенціалу, високої ефективності діяльності, більш глибокого й усвідомленого уявлення про свої можливості і професійні переваги, більш ясного розуміння своїх життєвих цілей, пов'язаних із професією і роботою, оволодіння навичками саморегуляції і комунікації, тоді як зрушення у контрольній групі коливалися навколо мінімальних величин.

5.Принцип рефлексії власних досягнень

Мета даного етапу полягала у розвиткові рефлексії як здатності особистості, що забезпечує удосконалення психолого-педагогічної майстерності керівника та слугує досягненню успіху прямих суб`єктів управління (педагогічний колектив).

6. Принцип фасилітитивного керівництва процесом навчання в системі післядипломної педагогічної освіти.

Науково-методичний супровід розвитку професіоналізму керівника може здійснюватись на основі різних стратегій навчання. Проте для прояву креативності індивіда, рефлексії його власних досягнень найбільш ефективним за результатами нашого дослідження, виявилось інтерактивне навчання.

Таким чином, отримані нами результати впровадження програми оптимізації креативного потенціалу продемонстрували значні зміни в напрямку підвищення показників, розробленої нами методики оцінки ефективності управлінської діяльності. При цьому головним критерієм успішності педагогічної праці став рівень розвитку й активності дитини.

Підсумкові результати порівняльного аналізу ефективності управління за показниками фахового зростання подаються в таблиці 1.

Таблиця 1

Показники особистісного зростання | Значення показників

| В експериментальній групі |

В контрольній групі | до тренінгу | після тренінгу | на початку дослідження | в кінці дослідження |

В |

С |

Н |

В |

С |

Н |

В |

С |

Н |

В |

С |

Н | готовність до змін | 2 | 14 | 13 | 28 | 1 | - | 3 | 15 | 12 | - | 16 | 14 | здатність здійснювати зміни | - | 14 | 15 | 18 | 11 | - | - | 13 | 17 | - | 13 | 17 | творчий підхід | - | 14 | 15 | 7 | 21 | 1 | - | 15 | 15 | - | 16 | 14 | впровадження інновацій | - | 10 | 19 | 18 | 11 | - | - | 10 | 20 | - | 10 | 20 | їх результативність; | - | 14 | 15 | 15 | 14 | - | - | 13 | 17 | - | 15 | 15 | готовність до управління на засадах гуманізму, відкритості, толерантності | - | 12 | 17 | 20 | 9 | - | - | 14 | 16 | - | 17 | 13 | В - високий рівень; С – середній рівень; Н – низький рівень.

Показником ефективності оволодіння учасниками тренінгу навичками фасилітативної взаємодії слугувала участь останніх в управлінській діяльності інших осередків. Показники участі досліджуваних експериментальної та контрольної груп в інших видах управлінської діяльності подано на рис. 1

¦ експериментальна група ¦ контрольна група

Рис.1. Середні показники участі досліджуваних в інших (крім основної роботи) видах управлінської діяльності

Як видно із рис.1, в експериментальній групі в результаті формуючого експерименту відбулися позитивні зміни стосовно особистісного фахового зростання керівника, які виявляються в їх активності. Показниками активності виступають: участь в методичних заходах обласних та республіканських рівнів, експериментальній та дослідницькій роботі, керівництво методичними об`єднаннями, творчими групами, зарахування до складу кореспондентів наукових установ, робота викладачами ВНЗ за сумісництвом, проведення дисертаційного дослідження, участь в підготовці рекомендацій, у створенні методичного забезпечення змісту дошкільної освіти .

В підсумку проведеного теоретичного та експериментального дослідження було зроблено такі висновки:

1. Аналіз існуючих підходів до досліджуваної проблеми дозволив констатувати, що питання про особливості керування дошкільними закладами як важливої умови для подальшого успішного розвитку освіти, її неперервності й цілісності не отримало задовільного розв`язку в соціальній психології.

2. Констатовано, що оновлення системи дошкільної освіти, досягнення нею якісно нового стану унеможливлюється поза актуалізацією творчого потенціалу особистості, а також поза створенням умов стимуляції креативності як цілісного психологічного утворення.

3. Виявлено, що істотною перешкодою для стимуляції креативності є відсутність ефективних, концептуально обґрунтованих комплексних програм розвитку креативності керівника дошкільного навчального закладу.

4. Запропоновано тривимірну модель показників ефективності управлінської діяльності керівника дошкільного навчального закладу. Модель ґрунтується на показниках:

· якісних досягнень вихованців дошкільних навчальних закладів;

· особистісного зростання керівника;

· особистісного зростання кожного члена педагогічного колективу .

Використання моделі сприяє реалізації особистісно-орієнтованого підходу в практиці роботи сучасного дошкільного навчального закладу.

5. Розроблено й апробовано програму оптимізації креативного потенціалу особистості керівника дошкільного навчального закладу. В основу програми покладено наступні методологічні принципи, базовані на теоретичному аналізі й узагальненні власного фахового досвіду: 1) принцип супервізії розкриття потенційних можливостей фахівця; 2) принцип проектування та стимулювання особистісного та професійного росту керівника в процесі управління ним навчальним закладом дошкільної ланки освіти; 3) принцип вибору нововведень; 4) принцип профілактики та подолання професійного стресу та “синдрому” професійного вигорання; 5) принцип рефлексії власних досягнень; 6) принцип фасилітитивного керівництва процесом навчання в системі післядипломної педагогічної освіти.

6. Показано, що розвиток креативного потенціалу особистості керівника стає можливим за умов спеціального психолого-педагогічного впливу основним методом якого є супервізія та цілеспрямоване навчання в системі післядипломної освіти.

Проведене дослідження не вичерпує усіх аспектів даної проблеми. Є вельми бажаною подальша робота в напрямку трансформації даної програми у форму цілісної технології підготовки керівних кадрів для сфери дошкільної освіти.

Основний зміст дисертації відображено в таких публікаціях автора:

1. Манилюк Ю.С. Професійне становлення індивіда в процесі побудови стабільної кар`єри // Зб. наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України: Проблеми загальної та педагогічної психології. – К.: Гнозіс, 2005.– Т. 7. – В. 2. – С.101-105.

2 Манилюк Ю.С. Креативність як чинник успішності діяльності керівника дошкільного навчального закладу // Зб. наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України: Проблеми загальної та педагогічної психології. – К.: Гнозіс, 2006.– Т.8. – В. 3.– С.179-185.

3. Манилюк Ю.С. Шляхи удосконалення управлінської діяльності керівника дошкільного навчального закладу // Зб. наукових статей Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України: Актуальні проблеми психології. Психологія розвитку дошкільника. – Терн.: Мандрівець, 2006.– Т. 4.– В.3. – С.172-240.

4. Манилюк Ю.С. Від авторитарної піраміди залежності до ланцюжка педагогічної взаємодії // Вісник: Зб. наукових статей Київського міжнародного університету. Серія: Психологічні науки. – Випуск 8. – К.: КиМУ, 2006. – С. 112-118.

5. Манилюк Ю.С. Гуманізація взаємин “керівник-підлеглий” – сутність особистісно-орієнтованого управління // Особисті освітні потреби в системі післядипломної педагогічної освіти. – Житомир-Київ: ЖОІППО, 2005.– С.162-167.

6. Манилюк Ю.С. Дошкільний навчальний заклад – не школа для маленьких // Педагогічна Житомирщина .– 2002 .– № 3. – С.22-24.

7. Манилюк Ю.С. “Актуальні проблеми розвитку здорової дитини” // Педагогічний вісник .– 2003.– №3. – С.26-29.

8. Манилюк Ю.С. Щоденник вихователя дошкільного навчального закладу. – Тернопіль: Мандрівець, 2005.– 162 с.

9. Манилюк Ю.С. Щоденник контролю у дошкільному навчальному закладі. Тернопіль: Мандрівець, 2006. – 136 с.

10. Манилюк Ю.С. Феномен креативності в структурі управлінської діяльності керівника дошкільної ланки освіти // Освіта Закарпаття. – 2006. – № 3.– С.40-44.

АНОТАЦІЯ

Манилюк Ю.С. Креативність як чинник професійної успішності керівника дошкільного навчального закладу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.05 – соціальна психологія, психологія соціальної роботи. – Інститут психології ім.Г.С.Костюка АПН України.– Київ, 2007.

Дисертація присв`ячена проблемі дослідження креативного потенціалу керівника дошкільного навчального закладу.

В роботі представлено теоретичний аналіз існуючих підходів до проблеми креативного потенціалу особистості, розкрито роль креативності в структурі управлінської діяльності як одного з провідних чинників її успішної реалізації керівником дошкільного навчального закладу.

Встановлено, що розвиткові креативного потенціалу особистості керівника істотно сприяють спеціальні психолого-педагогічні впливи, основним шляхами здійснення яких є супервізія і цілеспрямоване навчання в системі післядипломної освіти.

Ключові слова: креативність, професійна успішність, супервізія, розкриття потенційних можливостей, фасилітативне керівництво, цілеспрямоване навчання.

АННОТАЦИЯ

Манилюк Ю.С. Креативность как фактор профессиональной успешности руководителя дошкольного учебного заведения. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.05 – социальная психология, психология социальной работы - Институт психологии им.Г.С.Костюка АПН Украины.– Киев, 2007.

Диссертация посвящена исследованию креативного потенциала руководителя дошкольного учебного заведения.

В работе дан теоретический анализ существующих подходов к проблеме креативного потенциала личности, раскрывается роль креативности в структуре управленческой деятельности. Показано, что развитию креативного потенциала личности руководителя существенно помогают специальные психолого-педагогические воздействия, путями осуществления которых являются супервизия и целенаправленное обучение в системе последипломного образования.

Констатировано, что обновление системы дошкольного образования, достижение уровня качественно нового ее состояния невозможно вне актуализации творческого потенциала личности, а также при отсутствии условий для стимуляции креативности как целостного психологического образования.

Определено, что существенной преградой для стимулирования креативности является отсутствие эффективных, концептуально аргументированных комплексных программ развития креативности руководителя дошкольного учебного заведения.

В процессе исследования разработана и апробирована программа оптимизации креативного потенциала личности руководителя дошкольного учебного заведения. В основу программы положены следующие методологические принципы, которые базируются на теоретическом анализе и обобщении личного профессионального опыта:

· принцип супервизии выявления потенциальных возможностей специалиста;

· принцип проектирования и стимулирования личностного и профессионального роста руководителя в процессе руководства им учреждением дошкольного образования;

· принцип выбора нововведений;

· принцип профилактики и преодоления синдрома профессионального стресса и синдрома профессионального выгорания;

· принцип рефлексиии личных достижений;

· принцип фасилитативного руководства процессом обучения в системе последипломного педагогического образования.

Предложена модель показателей эффективности управленческой деятельности руководителя дошкольного образовательного учреждения. В основу модели положены показатели:

· качественных достижений воспитанников дошкольных учебных заведений;

· личностного роста руководителя;

· личностного роста каждого члена педагогического коллектива.

Использование этой модели способствует личностно-ориентированному подходу в практике работы современного дошкольного учебного заведения.

Ключевые слова: креативность, профессиональный успех, супервизия, раскрытие потенциальных возможностей, фасилитативное руководство, целенаправленное обучение.

SUMMARY

Maniluk U.S. Creativity as a factor of professional success of leader of preschool educational institution. – Manuscript.

Dissertation for Candidate degree in Psychological Sciences, Speciality 19.00.05. – social psychology, psychology of social work. – G.S. Kostiuk Institute of psychology at the Academy of Pedagogical scieces of Ukraine.– Kyiv, 2007/

The dissertation is devoted to study the creative potential of the leader of a preschool educational institution.

The theoretical analysis of existing approaches to the problem of a person’s creative potential is given, and the functions of creativity in the structure of administrative activity are revealed.

It is shown that the development of a leader`s creative potential is greatly improved under conditions of special psychological and pedagogical influence, the basic ways of which are supervision and purposeful training in the system of post-graduate education.

Key words: creativity, professional success, supervision, disclosing of potential possibilities, facilitative management, purposeful training.