Національна Академія Наук України

Рада по вивченню продуктивних сил України

Мішенін Євген Васильович

УДК 520.33:630

Еколого-економічні проблеми

природокористування у лісовому комплексі

(теорія, методологія і практика)

Спеціальність 08.08.01 – Економіка природокористування і

охорони навколишнього середовища

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Київ – 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України та Сумському державному університеті Міністерства освіти України.

Науковий консультант – доктор економічних наук, професор Коваль Ярослав Васильович – завідувач відділу проблем використання і охорони лісових ресурсів Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук Дяченко Яків Якович – завідувач відділу проблем економіки лісопромислового комплексу Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економіки України;

доктор економічних наук Міщенко Володимир Сергійович – завідувач відділу проблем використання мінерально-сировинних ресурсів і охорони надр Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України;

доктор економічних наук Олійник Ярослав Богданович – завідувач кафедри економічної і соціальної географії Національного університету імені Тараса Шевченка

Провідна установа – Український науково-дослідний інститут лісового господарства та агролісомеліорації імені Г.М. Висоцького Державного комітету лісового господарства України, лабораторія економіки і організації лісового господарства (м. Харків)

Захист дисертації відбудеться “24” червня 1999 р. об 11 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.160.01 Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 252032, м. Київ-32, Бульвар Т. Шевченка, 60.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 252032, м. Київ-32, Бульвар Т. Шевченка, 60.

Автореферат розісланий “17” травня 1999 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор економічних наук,

професор С.І. Бандур

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. В сучасному світі наприкінці ХХ століття спостерігається радикальна еволюція поглядів людства на суттєво зростаючу роль лісів в національному економічному і соціальному розвитку країн світового співтовариства. Лісове господарство серед галузей економіки має основоположне значення для виживання суспільства, оскільки пов’язане не тільки з виробництвом сировини, товарної лісової продукції, але й охоплює соціально-екологічні (середовищезахисні) функції лісових біогеоценозів, які мають глобальний загальнопланетарний характер. Практична реалізація концепції сталого (екосистемного) управління лісами потребує не тільки оптимального збереження для майбутніх поколінь наявних лісових багатств, але й істотного покращання їх екосистемного стану при одночасному забезпеченні гарантованого задоволення необхідних потреб у різноманітних ресурсах і послугах лісу.

За умов нинішньої перехідної економіки України склалася досить складна кризова соціально-економічна та екологічна ситуація в усіх галузях та сферах народногосподарської діяльності. Еколого-економічні проблеми природокористування ще більше загострюються в процесі переходу до ринкових відносин, коли внаслідок здійснення роздержавлення і приватизації державного майна та землі підприємства практично набувають повної фінансово-господарської самостійності та орієнтації у своїй діяльності переважно на короткочасні комерційні цілі. У зв’язку з цим особливо важливим, багато в чому визначаючим екологічно сталий соціально-економічний розвиток народногосподарських комплексів, галузей та регіонів, є досягнення оптимального поєднання ринкових механізмів та цілеспрямованих заходів державного регулювання використання природних (лісових) ресурсів і охорони навколишнього середовища. Екологізація суспільного виробництва, і в цілому процесу відтворювальної народногосподарської діяльності, зумовлює необхідність формування екологічно орієнтованого організаційно-економічного механізму використання, збереження та відтворення лісових ресурсів, охорони навколишнього природного середовища у лісовому комплексі.

Успіх вирішення національних проблем охорони навколишнього середовища, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності населення та природних (лісових) екосистем, раціонального використання і відтворення лісових ресурсів бачиться у серйозному реформуванні соціально-економічної політики, оптимальному регулюванні та економічному стимулюванні процесу екологізації промислового і лісогосподарського виробництва.

Значний внесок до вивчення та розв’язання проблеми раціонального використання і відтворення лісових ресурсів зробили: О.Н. Анцукевич, М.М. Бойко, В.С. Бондар, М.О. Бурдін, В.В. Варанкін, П.Т. Воронков, С.А. Генсирук, Я.Я. Дяченко, Т.А. Кислова, Я.В. Коваль, М.І. Кожухов, Т.С. Лобовиков, М.О. Мойсеєв, І.М. Патлай, А.П. Петров, В.І. Пила, П.С. Погребняк, В.О. Поляков, І.М. Синякевич, Ю.Ю. Туниця, І.В. Туркевич та ін.

Соціально-економічні аспекти природокористування та охорони навколишнього середовища в різних сферах народногосподарської діяльності знайшли відображення в дослідженнях О.М. Алімова, В.І Андрєйцева, О.Ф. Балацького, П.П. Борщевського, Б.В. Буркінського, П.Ф. Веденічева, В.І. В’юна, К.Г. Гофмана, А.О. Гусєва, Б.М. Данилишина, Д.С. Добряка, М.І. Долішнього, С.І. Дорогунцова, Н.Й. Конищевої, Ю.П. Лебединського, М.Я. Лемешева, І.І. Лукінова, Л.Г. Мельника, В.С. Міщенка, В.В. Немченка, Я.Б. Олійника, В.О. Паламарчука, М.М. Паламарчука, О.М. Паламарчука, Б.Й. Пасхавера, І.К. Прейгера, М.Ф. Реймерса, П.П. Руснака, В.Г. Сахаєва, В.М. Степанова, В.М. Трегобчука, А.М. Федорищевої, М.А. Хвесика, Л.Г. Чернюк, Г.В. Шалабіна В.Я. Шевчука та ін.

Разом з тим наукове дослідження еколого-економічних проблем природокористування у лісовому комплексі, незважаючи на накопичений досвід і одержані результати, на думку здобувача, має поглиблюватися відповідно до сучасних тенденцій соціально-економічного розвитку, завдань реформування економічних відносин у лісовому комплексі.

Набувають актуальності питання подальшої фундаментальної розробки теоретичних та методологічних основ (принципів) формування екологічно орієнтованого господарського механізму природокористування ринкової спрямованості у лісовому комплексі. Побудова цілісного, комплексного та екологічно орієнтованого організаційно-економічного механізму природокористування у лісовому комплексі передбачає: повнішу та цілеспрямованішу екологічну орієнтацію економічних, організаційно-адміністративних, структурних, інфор-маційних, правових механізмів; екологізацію промислового і лісогосподарського виробництва на економічній основі; впровадження ринково орієнтованих методів регулювання раціонального використання і відтворення лісових ресурсів; ефективне використання соціальних методів (механізмів) у реалізації екосис-темного управління лісогосподарською діяльністю в цілому.

Таким чином, актуальність зазначених проблем у перехідній економіці, їх недостатня розробленість та практична значущість зумовили головну мету і основні задачі дисертаційного дослідження.

Зв’язок дисертаційної роботи з державними науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в руслі державних програм та тем наукових досліджень, зокрема: програми Наукової Ради НАН України “Розробка наукових основ сталого розвитку в Україні”, “Основних напрямків державної політики у сфері охорони навколишнього середовища, раціонального використання природних ресурсів та ядерної безпеки”, “Концепції збереження біологічної різноманітності України” та ін., а також згідно з науковою темою Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України “Використання природно-ресурсного потенціалу і перспективи економічного та соціального розвитку України (регіональний розріз)” та тематикою досліджень кафедри економіки Сумського державного університету, зокрема, фундаментальної теми “Економіка сталого розвитку: макро- і мікроекономічні механізми забезпечення” (фінансується Державним фондом фундаментальних досліджень України, № 8.4/21), держбюджетної теми “Економічна оцінка екологічного ризику з урахуванням впливу на навколишнє середовище комплексу різнонаправлених факторів” (фінансується Міністерством освіти України).

Мета і задачі дослідження. Основна мета дисертаційної роботи – наукова розробка теоретико-методологічних та методичних основ розв’язання еколого-економічних проблем в лісовому комплексі, пов’язаних з дослідженням еколого-економічних відносин у сфері використання і відтворення лісових ресурсів та охорони навколишього середовища, шляхом формування господарського механізму природокористування, його окремих складових ринкового спрямування в контексті сучасних уявлень про екологізацію суспільного виробництва, вирішення еколого-економічних завдань сталого розвитку та екосистемного управління лісовим комплексом.

Відповідно до поставленої мети визначені наступні основні задачі:

-

- поглибити теоретико-методологічні основи наукового аналізу функціонально-структурного формування господарського механізму природокористування, у тому числі економіко-правового механізму екологічної відповідальності ринкової спрямованості в лісовому комплексі;

- розробити методологічні принципи еколого-економічної оцінки та аналізу виробництва з метою регулювання процесу його екологізації;

- проаналізувати соціально-економічну ефективність природоохоронних заходів щодо урахування екологічного ризику в органічній єдності з екологічними функціями лісових ресурсів;

- доповнити теоретико-методологічні основи формування моніторингу лісів як системи, спрямованої на підвищення еколого-економічної ефективності лісового господарства;

- визначити теоретичні, методологічні й практичні підходи до еколого-економічної оцінки антропогенних змін у використанні та відтворенні лісових ресурсів та відшкодування втрат для регулювання діяльності господарюючих суб’єктів;

- дослідити в межах організаційно-економічного механізму лісового комплексу практичні можливості визначення екологічного фактору в оцінці вартості об’єктів приватизації та ціноутворенні згідно з принципами платного природокористування та забезпечення екологічної безпеки виробництва;

- розробити організаційно-економічний механізм підвищення ефективності агролісомеліорації та багатоцільового лісокористування на основі широкомасштабного розвитку екологічно орієнтованої інтеграції лісового господарства і АПК, міжгалузевої комплексної оцінки результативності середовищезахисного лісовирощування;

- удосконалити систему плати за ресурси, основні засади екологічного страхування та стимулювання праці у лісовому комплексі на основі активізації ролі екологічного чинника;

- сформулювати основні напрямки екологічно орієнтованої лісової політики України відповідно до сучасних принципів екосистемного управління лісами за умов трансформаційних перетворювань економіки та формування цивілізованої ринкової системи господарювання.

Предмет та об’єкт дослідження. Предметом дисертаційного дослідження є система економічних відносин у сфері природокористування, охорони навколишнього середовища і лісового комплексу та екологізація суспільного виробництва. Об’єкт дослідження – лісовий комплекс, що охоплює його галузі, лісові ресурси, господарський механізм природокористування.

Методологія та методика дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є загальнотеоретичні та методи наукового пізнання, зокрема, діалектичний метод, системний аналіз, фундаментальні положення загальної економічної теорії, дослідження в галузі економіки природокористування (лісокористування) та охорони навколишнього середовища, а також державні документи з економіко-екологічних проблем перехідної економіки, програмні рішення світового співтовариства з питань сталого розвитку. Для вирішення поставлених завдань використовувалися такі основоположні методи: системно-структурний аналіз, абстрактно-логічний, статистичний, групувань, порівняльний, балансовий, економіко-математичний, експертних оцінок та ін.

Інформаційна база дослідження. Статистичну та інформаційно-фактологічну основу дисертації склали правові нормативні акти Верховної Ради та Уряду України, офіційні матеріали діяльності Державного комітету статистики України, Державного комітету лісового господарства України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, матеріали регіональних органів охорони природи та науково-дослідних установ, первинні матеріали діяльності господарюючих суб’єктів лісового комплексу.

Наукові праці провідних вітчизняних та зарубіжних вчених з еколого-економічних проблем природокористування (лісокористування) стали автору дисертаційного дослідження джерелом інформації та аналізу і були використані при написанні роботи, що реферується.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що на системному рівні розроблені теоретико-методологічні засади вирішення економіко-екологічних проблем використання лісових ресурсів, їх відтворення, збереження і поліпшення навколишнього природного середовища та обгрунтування пропозицій щодо вдосконалення економічних відносин у лісовому комплексі з урахуванням екологічних чинників.

Найбільш суттєві результати дослідження, які містять наукову новизну, полягають в наступному:

-

- теоретично обгрунтований взаємозв’язок соціально-екологічної політики, господарського механізму природокористування та системи показників, що характеризують еколого-економічний рівень виробництва, викладені теоретико-методологічні положення щодо суті та змісту економіко-правового механізму екологічної відповідальності за умов послідовного й виваженого формування ринкової системи господарювання в лісовому комплексі;

- поглиблені теоретичні засади еколого-економічного аналізу господарської діяльності підприємств лісового комплексу, розкрито зміст таких його складових: екологічної експертизи та діагностики, екологічного ситуаційного та маркетингового аналізу, екологічного аудиту. Запропоновані методичні підходи щодо формування цілісної системи показників еколого-економічного (лісівничо-еколого-економічного) рівня виробництва та його комплексної оцінки, визначені відповідні напрямки регулювання екологічності господарювання;

- обгрунтовані теоретичні та методичні підходи до удосконалення оцінки ефективності природоохоронних (атмосферо- та водоохоронних) заходів і основних напрямків захисту лісу з урахуванням еколого-економічного ризику деструктивності природокористування. Доповнені методичні підходи до оцінки ефективності відтворення екологічних функцій лісових ресурсів, що включають метод прямого рахунку, нормативний метод, способи, які дозволяють економічно оцінювати середовищезахисні функції лісу відносно оцінки запасу деревини, сформульовані положення еколого-економічного регулювання лісовідновлення на основі комплексного оцінювання очікуваних витрат на створення лісових насаджень;

- по новому розглянуто комплекс принципів організації та ведення еколого-економічного моніторингу стану лісів, що включають основи програмно-цільового планування, фінансування та оцінки ефективності його функціонування, запропонована структурна блок-схема моніторингу;

- доповнені теоретичні та методичні основи еколого-економічної оцінки антропогенних змін у використанні та відтворенні лісових ресурсів з точки зору системного підходу: виявлені галузеві та міжгалузеві дестабілізуючі фактори; визначена видова галузева структура збитків та конкретизовані складові, що формують їх величину. Сформульовані організаційно-економічні основи ринково орієнтованого механізму запобігання та подолання збитку від лісопорушень;

- доповнені методичні підходи до економічної оцінки вартості об’єктів приватизації та ціноутворення в галузях лісового комплексу з урахуванням екологічного фактору, що відображають рівень екологічної безпеки виробництва та реалізують принцип повного відшкодування економічного збитку;

- сформульовані теоретико-методологічні положення, що торкаються екологічно орієнтованої інтеграції лісового господарства та АПК, розкрито основні моменти, що актуалізують даний процес. Запропоновані основні принципи щодо підвищення еколого-економічної ефективності лісогосподарського виробництва, удосконалення використання та відтворення компонентів лісоаграрних екосистем, забезпечення більш високого рівня екологічності природокористування у сфері лісового і аграрного секторів економіки. Доповнені система показників для виміру рівня кооперування лісового господарства і АПК та методичні підходи до оцінки еколого-економічного ефекту від створення захисних насаджень з урахуванням якості продукції рослинництва, агрохімічного навантаження та екологічного ризику в галузі сільськогосподарського виробництва;

- по-новому обгрунтовані основні складові комплексної системи активізації ролі екологічного чинника в праці керівників (менеджерів), фахівців-практиків лісового господарства, яка містить економічне і соціально-психологічне (моральне) стимулювання, законодавче та нормативно-методичне забезпечення цього процесу;

- запропоновані теоретичні та методичні підходи до формування ефективного економічного механізму платності лісокористування, що враховує екологічну складову та конкурентну здатність використання лісових ресурсів, конкретизовані напрямки екологічного страхування в лісовому господарстві. Сформульовано авторське теоретико-методологічне тлумачення лісоекологічного страхування як економічної категорії, визначені його функції, об’єкти та суб’єкти. Обгрунтована структурно-функціональна схема організації лісоекологічного страхування стосовно до умов госпрозрахункової та кошторисно-бюджетної системи фінансування лісового господарства;

- удосконалені основні напрямки екологічно орієнтованої лісової політики України щодо розв’язання національних і міжнародних проблем раціонального використання та відтворення лісових ресурсів у контексті сталого розвитку, реформування форм власності на лісові ресурси та переходу галузі на принципи глобального лісового господарства.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення дослідження полягає у тому, що висунуті теоретико-методологічні питання щодо використання лісових ресурсів, їх відтворення і охорони навколишнього природного середовища безпосередньо визначають отримані результати. Висновки та пропозиції автора спрямовані на розв’язання практичних проблем природокористування у лісовому комплексі, зокрема еколого-економічних проблем, його розвитку за умов формування ринково орієнтованої економіки України.

Розроблені теоретико-методологічні основи формування економіко-правового механізму екологічної відповідальності можуть сприяти забезпеченню практичних можливостей піднесення рівня екологічності виробництва, удосконалення управління природокористуванням у лісовому комплексі. Принципи еколого-економічного аналізу та комплексної оцінки природокористування є необхідною практичною основою цілеспрямованого регулювання охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання та відтворення лісових ресурсів. Організаційно-економічні пропозиції щодо підвищення ефективності агролісомеліорації на міжгалузевій основі, з урахуванням якісних параметрів продукції АПК, зорієнтовані на збільшення практичної результативності агролісомеліоративного виробництва. Пропозиції щодо врахування екологічного фактору в оцінці вартості об’єктів приватизації та ціноутворенні в лісовому комплексі, реструктуризації відносин власності у використанні та відтворенні лісових ресурсів, а також удосконалення плати за лісокористування, формування системи екологічного страхування в лісовому господарстві націлені на удосконалення механізму ринкового регулювання природокористування у зазначеній діяльності.

Результати дисертаційного дослідження також можуть бути використані при обгрунтуванні та розробці екологічних, природоохоронних програм різного ієрархічного рівня для удосконалення лісової політики України різними господарюючими суб’єктами в інтересах подальшого дослідження еколого-економічних проблем природокористування у народногосподарському лісовому комплексі.

Наукові результати, теоретичні положення та висновки дослідження були розроблені та використані при виконанні ряду науково-дослідних робіт у СумДУ: “Соціально-економічна ефективність розвитку територіально-промислових комплексів (1981-85 г/р, № держ. реєстр. 81020882); “Розробка методик оцінки соціально-економічної ефективності інформації про забруднення атмосфери та еколого-економічної експертизи проектів (1985-90 г/р, № держ. реєстр. 01850064563); “Удосконалення планування охорони навколишнього середовища в умовах інтенсивного природокористування” (1991 д/б, № держ. реєстр. 01860108943); “Розробка методів еколого-економічної оцінки, аналізу та експертизи проектів для організації системи багатоцільового використання лісових ресурсів та продуктів лісоексплуатації в Україні” (1991-93 д/б, № держ. реєстр. 01910022836); “Формування екологічно орієнтованого ринкового механізму раціонального використання та збереження рослинних ресурсів України” (1993-96 д/б, № 02.04.01/025-93, № держ. реєстр. 0193U041827); “Розробка господарчого механізму охорони та відтворення якості природних вод, атмосферного повітря, земельних ресурсів України” (1994-96 д/б, № 02.03.01/001К-95); “Макроеко-номічне регулювання природокористування та природоохорони на основі екологічної ціни національного продукту” (1994-96 д/б, № 6.3.297); “Економічний механізм екологічного захисту зовнішньоекономічної діяльності України” (1994-96 д/б, № держ. реєстр. 0194U009735), а також при розробці теми РВПС України НАН України “Дослідження природно-ресурсного потенціалу та перспектив економічно-соціального розвитку України (регіональний розріз)” (1998 р.).

Матеріали дисертації були використані при виконанні роботи за замовленням (1994 р.) Мінекобезпеки України “Проект Закону про екологічні платежі та податки і розробка інструктивних матеріалів про порядок нарахування та сплати екологічних платежів та податків”, при розробці цільової комплексної програми охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів у Сумській області до 2005 р., а також “Методики оцінки соціально-економічного ефекту використання інформації про забруднення навколишнього середовища в народному господарстві” (1991 р.), яка рекомендована до використання ГГО ім. О.І. Воєйкова.

Теоретичні положення, наукові ідеї дисертаційного дослідження знаходять свій подальший розвиток при підготовці аспірантами кандидатських дисертацій, які виконуються під керівництвом автора. Теоретичні та методичні основи щодо удосконалення організаційно-економічного механізму природокористування (лісокористування) та охорони навколишнього природного середовища в перехідній економіці, принципи еколого-економічного аналізу господарської діяльності підприємств впроваджені в навчальний процес Сумського державного університету (курси дисциплін “Економіка природокористування”, “Економічний механізм функціонування підприємств”, “Аналіз господарської діяльності підприємств”, “Економічний аналіз”), використані в навчальному пілотному проекті (програма TACIS) “Заочний курс екологічного менеджменту для працівників місцевих органів самоврядування Росії та України” (1995-96 рр.), ввійшли до підручника “Економіка природокористування” (1998 р.) та програми з навчальної дисципліни “Економіка природокористування” (1993 р.), що рекомендовані Міністерством освіти України для економічних та екологічних спеціальностей вищої школи.

Особистий внесок здобувача. Особистим внеском здобувача є обгрунтовані і сформульовані наукові положення, висновки і пропозиції щодо вирішення еколого-економічних проблем забезпечення раціонального природокористування у лісовому комплексі, що винесені на прилюдний захист. В дисертаційній роботі автором використано головним чином особисті ідеї, викладені в спільних опублікованих наукових працях.

Особистий внесок дисертанта за списком опублікованих праць визначається таким чином:

В роботі 2 визначено методологічні принципи оцінки економічного ефекту від використання інформації про стан навколишнього середовища в межах екологічного моніторингу.

В роботі 3 проаналізовано напрямки підвищення ефективності агролісомеліорації, обгрунтовано теоретичні підходи щодо врахування впливу екодеструктивних факторів на стан захисних лісових насаджень.

В роботі 4 авторові належать: параграф “Теоретичні аспекти екологізації господарського механізму природокористування”, глава “Теоретичні основи формування господарського механізму екологізації раціонального використання і збереження рослинних ресурсів”; розроблені теоретико-методологічні основи щодо суті та змісту екологізації суспільного виробництва, комплексної оцінки і регулювання екологічності господарювання, удосконалення оцінки ефективності природоохоронних заходів з урахуванням екологічного ризику, оцінки вартості об’єктів приватизації та ціноутворення на екологічній основі.

В роботі 5 авторові належать: блок “Економічна оцінка лісових ресурсів”; визначені напрямки формування екологічно орієнтованого господарського механізму природокористування у лісовому комплексі.

В роботі 8 визначено принципи класифікації показників природокористування та запропоновано структурно-функціональну схему еколого-економічного рівня виробництва.

В роботах 6, 9, 11, 23 визначено методологічні та методичні підходи щодо оцінки еколого-економічного ефекту від агролісомеліоративних насаджень з урахуванням підвищення якості рослинницької продукції, можливості зменшення агрохімічного навантаження та запобігання екологічному ризику втрат сільськогосподарських культур; сформульовано складові організаційно-економіч-ного механізму екобезпечного розвитку АПК.

В роботах 12, 22 розроблено теоретико-методологічні основи формування економіко-правового механізму екологічної відповідальності.

В роботах 14, 17, 19, 35 обгрунтовано принципи еколого-економічного регулювання лісовідновлення на основі інтегральних показників та визначення очікуваних витрат на створення лісових насаджень; виділено методичні підходи щодо економічної оцінки екологічних функцій лісових ресурсів.

В роботах 15, 20 визначено цілі, завдання та основний зміст складових еколого-економічного аналізу господарювання підприємств лісового комплексу.

В роботі 21 розроблено комплексну систему активізації ролі екологічного чинника в праці керівників, фахівців лісового господарства.

В роботах 25, 26 визначено принципи і основні напрямки екологічно орієнтованої інтеграції лісового господарства та АПК.

В роботах 27, 33 обгрунтовано механізм врахування еколого-економічного ризику наднормативного забруднення навколишнього середовища при оцінці ефективності природоохоронних заходів, а також збитків, пов’язаних зі спадом виробництва.

В роботах 29, 32, 33 визначено принципи оцінки економічних збитків від лісопорушень з урахуванням екологічних функцій лісових ресурсів, а також формування системи лісоекологічного страхування.

В роботі 30 запропоновано механізм відшкодування екологічних збитків через систему ціноутворення.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та практичні результати дисертаційного дослідження доповідалися на 16 наукових та науково-практичних конференціях. Серед них: Науково-практична конференція “Інженерні проблеми сільськогосподарського виробництва” (м. Київ, 1994 р.); Міжнародна науково-практична конференція “Управління природокористуванням у регіоні” (м. Суми, 1994 р.); Республіканська науково-методична конференція “Проблеми вивчення економічної теорії, макро- та мікроекономіки” (м. Харків, 1994 р.); 13-та щорічна науково-практична конференція “Актуальні проблеми економіки природокористування” (м. Суми, 1996 р.); перша та друга Всеросійські конференції “Теорія і практика екологічного страхування” (м. Москва, 1995 та 1996 рр.); Міжнародна конференція “Особливості оцінки забруднених територій” (м. Київ, 1997 р.); Міжнародна науково-практична конференція “Проблеми удосконалення статистики, обліку та аналізу у сучасних умовах” (м. Тернопіль, 1997 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція “Теорія та практика приватизації та оцінки майна: трансформація світового досвіду” (м. Суми, 1997 р.); Міжнародна наукова конференція “Соціально-гуманітарні проблеми менеджменту” (м. Донецьк, 1997 р.); Міжнародна науково-практична конференція “Правове регулювання стосунків у промисловій екології та інженерії” (м. Хмельницький, 1997 р.); Науково-практична конференція “Екологічна освіта та виховання як основа побудови суспільства ноосферного типу” (м. Сімферополь, 1997 р.); Міжнародний семінар “Навколишнє середовище та здоров’я” (м. Суми, 1998 р.); Міжнародна конференція “Проблеми освіти в галузі економіки навколишнього середовища і екології” (м. Дніпропетровськ, 1999 р.).

Публікації. Основні наукові положення, висновки та результати дисертаційного дослідження відображено в 36 наукових роботах, загальним обсягом понад 41 друкованого аркуша, у тому числі в монографії без співавторів обсягом 19,2 друк. арк., статтях у профільних журналах та збірниках – 18, матеріалах та тезах науково-практичних конференцій – 13.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, шести розділів, висновків, списку використаних джерел з 412 найменувань, 3 додатків. Повний обсяг дисертації становить 432 сторінки машинопису, в тому числі 6 таблиць займають 4 сторінки, 17 рисунків – 12 сторінок, список використаних джерел – 35 сторінок, додатки – 20 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

1. Теоретико-методологічні основи екологізації виробництва у лісовому комплексі

Наукова розробка теоретико-методологічних основ раціонального природокористування і практичних заходів щодо вирішення економіко-екологічних проблем у лісовому комплексі в дисертаційній роботі, пов’язана з проблемами використання і відтворення лісових ресурсів, охороною навколишнього середовища від забруднення, виконана в нерозривному зв’язку з екологізацією суспільного виробництва, досягненням сталого розвитку, зокрема з необхідністю формування екологічно орієнтованого господарського механізму у лісовому комплексі.

Екологізація суспільного виробництва розглядається як процес подальшого удосконалення виробничих і в цілому економічних відносин, у тому числі відносин власності на засоби виробництва та природні (лісові) ресурси, а також наявного рівня розвитку продуктивних сил на екологічній основі більш високого рівня. Екологізація виробництва як системний процес охоплює такі основні аспекти: раціоналізацію природокористування на інтенсивній основі шляхом узгодження економічних, організаційно-технологічних та екологічних інтересів господарюючих суб’єктів; вирішення існуючих та виникаючих економічних і екологічних суперечностей з позиції стратегічних потреб майбутніх поколінь; максимально можливе забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності населення та природних (лісових) екосистем; суттєве зменшення впливу дестабілізуючих факторів на стан довкілля; створення високоефективного господарського (економічного) механізму природокористування для оптимального вирішення проблем екологічно сталого соціально-економічного розвитку сьогодні та в майбутньому. Крім цього, екологізація передбачає: більш якісне і кількісне використання фінансово-економічних і правових принципів та інструментів раціоналізації природокористування адміністративно-ринкової орієнтації (екологічний аудит, екологічне страхування та ін.); поглиблення еколого-економічних досліджень в системі “суспільство – природа – екологія – економіка” (вимір повних витрат у сфері лісо-користування, оцінка соціально-економічної шкоди здоров’ю населення від погіршення якості продуктів харчування та ін.); екологічну орієнтацію суспільних відносин (участь громадян у вирішенні екологічних проблем).

Аналіз і послідовне вирішення еколого-економічних проблем природокористування у лісовому комплексі з позиції сталого розвитку зумовлені його функціонально-галузевим складом, специфікою відтворювальних процесів. Екологічно сталий соціально-економічний розвиток лісового комплексу – це гармонізація економічного та екологічного розвитку у процесі використання, збереження і відтворення лісових екосистем на міжгалузевій основі, забезпечення гарантованого задоволення необхідних потреб в різноманітних функціях і послугах лісових ресурсів теперішніх та майбутніх поколінь. При цьому функціонування лісового господарства, відтворення лісових ресурсів повинно розглядатися як суттєвий напрямок (фактор) екологізації народногосподарської діяльності.

Основні принципи досягнення оптимальних екологічних, економічних та соціальних умов сталого розвитку лісового комплексу включають: максимальне і пріоритетне використання середовищезахисних, середовищеперетворювальних функцій лісових біогеоценозів з позиції національних та міжнародних інтересів; оптимальне підтримання гомеостазу лісових екосистем на основі просторово-часової збалансованості їх компонентів; якомога краще збереження генофонду рослинних ресурсів як основи біологічного розмаїття та відтворення майбутніх лісових багатств; досягнення екологічно орієнтованої (оптимальної) лісистості територій; інтегроване, комплексне і ощадливе ресурсне лісокористування; суттєве зниження рівнів та масштабів антропогенного (галузевого і міжгалузевого) впливу на стан лісових екосистем; послідовну і всебічну екологізацію виробництва галузей сфери функціонування лісового комплексу і лісогосподарської (відтворювальної) діяльності на основі активного й широкомасштабного застосування природозберігаючих технологій; формування екологічно орієнтованого господарського механізму природокористування і екосистемного управління лісовим господарством; екологічну сертифікацію систем ведення лісового господарства; становлення комплексного організаційно-економіко-правового механізму відповідальності за лісопорушення, забруднення навколишнього середовища; всемірне розширення міжнародного співробітництва в сфері лісогосподарських відносин; організацію і ведення моніторингу лісів; широку участь громадськості в гармонізації економічного та екологічного розвитку лісового комплексу; розвиток екологічної освіти.

У дисертації зроблено наголос на необхідність обгрунтування методологічних основ взаємозв’язку екологічної політики, господарського механізму природокористування та системи показників, які характеризують еколого-економічний рівень виробництва (ЕЕРВ). Підкреслюється, що розробка тактики екологічної політики знаходить вираження у формуванні та удосконаленні (реформуванні) господарського механізму природокористування. При цьому організаційно-економічні форми господарського механізму виступають дійовими інструментами екологічної політики. Реалізація цієї політики у перехідній до ринкових відносин економіці України має відбуватися на основі оптимізації відповідності господарського механізму природокористування завданням охорони навколишнього середовища, раціонального використання природних (лісових) ресурсів.

У дисертації теоретично наголошується, що в системі взаємозв’язаних господарських механізмів економіки, природокористування та охорони навколишнього середовища головною інтегративною функцією є узгодження та з’єднання економічних і екологічних інтересів у сфері природокористування, забезпечення вирішення суперечностей.

В органічному зв’язку з формуванням організаційно-економічного механізму природокористування знаходиться і проблема становлення економіко-правового механізму екологічної відповідальності. За умов перехідної економіки становлення такого механізму потребує практичного, а не декларативного вирішення цієї складної проблеми. Економічна відповідальність у природокористуванні й охороні навколишнього середовища (еколого-економічна і правова відповідальність, зокрема екологічна відповідальність) на сучасному етапі перехідного до цивілізованих ринкових відносин суспільства має грунтуватися на цілісній системі принципів, які розглянуті в роботі (забезпечення паритету економічних, екологічних і соціальних цінностей, результатів господарської діяльності; досягнення оптимального поєднання вертикальної і горизонтальної відповідальності; невідворотність економіко-правових санкцій та ін.). Екологічно відповідальна поведінка господарюючих суб’єктів має заохочуватися за допомогою фінансово-економічних методів. Екологічно орієнтована економіко-правова відповідальність виступає як відповідальність за наслідки нераціонального, нерідко і безтурботного, навіть злочинного природокористування, яка торкається еколого-економічних і соціальних інтересів суспільства в цілому, господарюючих суб’єктів (і громадян), в межах певних екологічних і правових зобов’язань, норм і правил раціонального природокористування і охорони довкілля.

Економіко-правовий механізм екологічної відповідальності виступає структурною функціональною системою зв’язків і відносин, відповідних їм організаційно-економічних і правових форм, покликаних забезпечувати економіко-правову відповідальність за нераціональне природокористування на основі екологічної регламентації діяльності господарюючих суб’єктів. Організаційно-економіко-правовий механізм екологічної відповідальності як система організаційно-економічних і правових форм також може охоплювати три структурно-функціональних підсистеми (планування, стимулювання і організацію).

Досліджено модельно взаємозв’язок і взаємообумовленість економіко-правового механізму екологічної відповідальності з еколого-економічними інтересами, стимулами, ефективністю природокористування та господарським механізмом природокористування. Економічною і одночасно правовою основою функціонування і подальшого вдосконалення механізму екологічної відповідальності є конституційні відносини власності на майно, землю, природні ресурси, які зі свого боку визначають тип такого механізму (форми, методи, функціонально-структурні елементи та ін.). Організаційно-економіко-правовий механізм екологічної відповідальності потребує наявності забезпечуючих підсистем, які можуть бути безпосередньо пов’язані з даним механізмом або ж бути складовою частиною механізму природокористування. Еколого-економічну і юридичну відповідальність, відповідні санкції пропонується згрупувати за різними розмежувальними критеріями. Економіко-правова відповідальність, економічні та адміністративно-правові санкції за нераціональне природокористування, порушення екологічного законодавства виконують такі основні функції: стимулюючу, компенсаційну (відшкодовуючу), превентивну (запобіжну), контрольно-інформа-ційну, оціночну та регулюючу (управлінську).

2. Методологічні принципи еколого-економічної оцінки виробництва

Науково-теоретична й методологічна розробка практичних заходів щодо вирішення еколого-економічних проблем у лісовому комплексі об’єктивним чином потребує відповідного еколого-економічного аналізу (ЕЕА). ЕЕА виступає інструментом оцінки екологічно сталого розвитку територій, галузей і підприємств лісового комплексу, передує прийняттю оптимальних управлінських рішень у природокористуванні та охороні навколишнього середовища. Еколого-економічний аналіз має багатоаспектний, комплексний організаційний характер і охоплює такі складові (види): екологічна експертиза, екологічна діагностика та ситуаційний аналіз, екологічний маркетинговий аналіз, екологічний аудит. Констатовано, що теоретико-методологічна конкретизація специфічних особливостей складових ЕЕА, визначення їх взаємозв’язку є необхідною основою для подальшого удосконалення (реформування) функціонально-структурної побудови організаційно-економічного механізму природокористування (в частині забезпечуючих підсистем механізму), формування екологічно орієнтованої інфраструктури ринку.

У дисертації досліджено сутність (мета, завдання, принципи) та зміст зазначених складових ЕЕА господарської діяльності у певному взаємозв’язку з дослідженнями лісоекологічних проблем, екологічності лісокористування. Зокрема, показано, що формування напрямків лісової екологічної експертизи включає такі основні аспекти: зовнішні (наприклад, забруднення) та внутрішні (галузеві, лісогосподарські) фактори впливу на стан лісових екосистем; інтенсивність та екологічність лісокористування; еколого-економічну оцінку впливу лісових біогеоценозів на якість навколишнього середовища; оцінку екологічності виробництв, пов’язаних з комплексною переробкою лісової продукції. Екологічний (еколого-економічний) ситуаційний аналіз має бути, на думку здобувача, зорієнтований на аналітичне дослідження існуючої природоохоронної або лісоекологічної діяльності підприємства, виходячи вже з конкретних (виявлених) ситуацій. Своєрідність, специфіка еколого-економічної діагностики полягає в тому, що, з одного боку, вже на початку аналітичної роботи вона дає змогу своєчасно виявляти проблеми та обирати основні напрямки доцільності поглиблених досліджень, а відтак намітити заходи щодо удосконалення екологічної діяльності і відповідну програму дій та поглибленого ЕЕА. З іншого боку, після завершення усього комплексу аналітичних досліджень (аналізу) можна перевірити висунуту на початковому етапі діагностичну гіпотезу про існуючі еколого-економічні проблеми і краще конкретизувати шляхи їх вирішення.

Визначені у реферованій дисертації основні теоретичні й методичні принципи формування системи еколого-економічних показників потребують відповідного створення екологічно орієнтованого раціонального потоку інформації. Екологізація відтворювальних процесів, оцінка еколого-економічного рівня виробництва (ЕЕРВ) у конкретних галузях і підприємствах лісопромислового комплексу, регіонів характеризується екологічно орієнтованою системою показників, які повинні мати певну класифікацію за різними ознаками: за змістом; залежно від рівня визначення (управління); за періодичністю та повторюваністю оцінки; залежно від об’єкта оцінки і характеру використання. ЕЕРВ у лісовому комплексі пропонується подавати у вигляді системи показників, що формують окремі основні складові екологічної (природоохоронної) діяльності підприємств у взаємозв’язку з виробничо-господарською: організаційно-технічний рівень екологічної діяльності; еколого-економічний рівень використання виробничих та природних (лісових) ресурсів; еколого-економічний рівень товарної продукції; еколого-економічний рівень впливу підприємства на навколишнє середовище та ефективність виробничих витрат; рівень фінансової забезпеченості та платоспроможності екологічної діяльності. Запропонована система еколого-економічних показників може виступати як основа для реалізації стандартної (типової) схеми управління (регулювання) екологізацією виробництва підприємств-забруднювачів лісопромислового комплексу.

У дисертаційній роботі обгрунтовані принципи комплексної оцінки еколого-економічного рівня виробництва, а також лісівничо-еколого-економічного рівня господарювання (ЛЕЕРГ), під яким розуміється система відносних показників, що характеризують ступінь впливу виробничо-господарської діяльності на стан лісових біогеоценозів, ефективність освоєння і відтворення лісових ресурсів у взаємозв’язку та взаємообумовленості з проміжними, кінцевими лісівничими, екологічними, економічними, фінансовими та соціальними результатами діяльності лісогосподарських підприємств. При цьому розкривається зміст комплексної оцінки ЕЕРВ, ЛЕЕРГ, перетворення її у порівняльну комплексну рейтингову оцінку. Визначені основні вимоги до комплексної оцінки промислового виробництва (лісокористування). Запропоновані етапи отримання порівняльної комплексної рейтингової оцінки.

Для комплексної оцінки виробництва здобувачем пропонуються теоретико-методологічні основи застосування методу відстаней, які одночасно можуть враховувати різнонаправлений характер еколого-економічних показників, а також застосовувати середні, нормативні, оптимальні показники як бази порівняння. Критерієм комплексної оцінки виробництва j-го (j=1,2,...,m) підприємства лісового комплексу (Kj) є min Kj або max Kj (1 j m) залежно від бази порівняння. Теоретично обгрунтовано роль та місце порівняльної комплексної рейтингової оцінки виробництва в регулюванні природокористування й охорони навколишнього середовища у лісовому комплексі. Прийняття рішення через регулюючий (організаційно-економічний) механізм природокористування грунтується на здійсненні як прямого, так і зворотного зв’язку між окремими етапами (блоками) аналізу і комплексної оцінки виробництва (господарювання). При цьому система показників є не тільки основою дослідження, регулювання і послідовного удосконалення ЕЕРВ, ЛЕЕРГ, а в той же час виступає об’єктом управління.

Здобувачем розроблено і запропоновано напрямки використання комплексної оцінки на основі ранжування ЕЕРВ, ЛЕЕРГ: економічне і фінансове регулювання; еколого-економічне регулювання лісовідновлення; екологізація приватизації; екологічна експертиза та страхування, ведення моніторингу стану лісів; участь громади у вирішенні екологічних проблем.

Стосовно до завдання регулювання екологічної діяльності підприємств теоретично обгрунтована та запропонована загальна система здійснення стратегічного планування. Налагоджується взаємозв’язок стратегічного і маркетингового планування виробничої і природоохоронної діяльності. При цьому виділено: еколого-стратегічне планування; стратегічне планування виробничої діяльності з врахуванням екологічних факторів; маркетингове планування з урахуванням цілісного комплексу взаємозв’язаних екологічних чинників. Робиться висновок про визначальну роль у процесі еколого-економічного аналізу для подальшого регулювання рівня екологічності виробництва прийомів (методів) моделювання детермінованих факторних соціально-еколого-економічних систем: подовження, розширення та скорочення. Доцільно, як вважає автор реферованої роботи, активно використовувати існуючі методи кількісного аналізу впливу факторів на зміну результативного (інтегративного) показника для узагальнених еколого-еконо-мічних показників господарювання.

3. Ефективність регулювання природокористування у лісовому комплексі

Кризова ситуація у всіх сферах суспільного виробництва зумовлює актуальність практичного вирішення проблеми своєчасного попередження та мінімізації еколого-економічних збитків від наднормативного (надлімітного) забруднення навколишнього середовища (атмосфери, водних джерел) в різних галузях лісового комплексу.

Органічна поєднаність понять “ймовірність виникнення наднормативного викиду (скиду)”, “величини маси шкідливих речовин”, відповідних “економічних збитків” дає підставу стверджувати про необхідність врахування еколого-економічного ризику при визначенні очікуваної та фактично одержаної ефективності природоохоронних заходів. Еколого-економічний ризик виступає ймовірною оцінкою виникнення економічних збитків, які на даному етапі розвитку суспільства, економіки та екології можуть визначатися з певною адекватністю у відношенні до можливого наднормативного забруднення (порушення) навколишнього природного середовища.

Дисертант керується таким теоретико-методологічним підходом: ймовір-ність виникнення наднормативного викиду (скиду) може оцінюватись відповідно до пропонованої видової структури причин, які формують річний надлімітний викид: короткочасний понадрегламентний залповий або аварійний викид, небагатократне стале перевищення дозволеного грам-секундного викиду. Відзначаючи ймовірний характер впливу факторів ризику (наприклад, технічний стан устаткування, рівень кваліфікації обслуговуючого персоналу та ін.) на виникнення наднормативних викидів (скидів), у реферованій дисертаційній роботі теоретично наголошується на необхідності врахування впливу всього комплексу різнонаправлених факторів, які по-різному корелюють один одного, викликають значні труднощі щодо кількісної оцінки еколого-економічного ризику.

Вплив виділених факторів еколого-економічного ризику наднормативного викиду (скиду) у бік його зменшення чи зростання може оцінюватися за допомогою коефіцієнтів упевненості (КУ). Узагальнену (сумарну) впевненість (КУ0) можна визначити на основі існуючих підходів до об’єднання різноспрямованого впливу факторів ризику, виражених через коефіцієнти впевненості, а також згідно з теорією нечіткої логіки. Кількісна оцінка еколого-економічного ризику з позиції ймовірності виникнення негативного результату може враховувати одночасно і коефіцієнти впевненості. Величина еколого-економічного ризику () наднормативного викиду (скиду) визначається за формулою

, (1)

де Млн – зведена маса наднормативного викиду (скиду); КУ0 – сумарний (узагальнений) коефіцієнт упевненості у настанні наднормативного викиду (скиду); Шлн – ставка штрафних платежів за наднормативний викид (скид) або відшкодування економічного збитку.

Оцінка економічного ефекту здійснення природоохоронних заходів потребує врахування не тільки зменшення екологічних платежів за забруднення, а й відвернення еколого-економічного ризику виникнення наднормативних викидів (скидів). При визначенні ефективності середовищезахисних заходів природоохоронної діяльності підприємств важливо враховувати динаміку інтенсивності вияву еколого-економічних факторів (збитків) залежно від рівня використання технологічних систем (екологічні витрати спаду виробництва).

Автором дисертаційного дослідження приділяється важлива роль і теоретичним підходам до оцінки максимально можливого еколого-економічного збитку від шкідників і зараження хворобами лісових насаджень; їх можна уникнути у результаті здійснення лісозахисних заходів. У межах формування організаційно-економічного механізму захисту лісів на екологічній основі потрібні: зміна стратегії лісозахисту на екологічній основі; токсиколого-гігієнічні, еколого-рибогосподарські (сільськогосподарські) дослідження наслідків застосування хімічних та біологічних препаратів; введення екологічних платежів за застосування хімічних засобів боротьби з шкідниками та хворобами лісів; створення організаційно-економічних та фінансових умов інтеграції лісової