ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ ВИХОВАННЯ

АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

НАЗАРЕНКО ГАЛИНА АНАТОЛІЇВНА

УДК 008:37.064.3-054.57: „3752”

ВИХОВАННЯ КУЛЬТУРИ МІЖЕТНІЧНИХ ВІДНОСИН СТАРШОКЛАСНИКІВ У ПОЗАУРОЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

13.00.07. – теорія і методика виховання

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті проблем виховання Академії педагогічних наук України.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук,

старший науковий співробітник

Чорна Катерина Іванівна,

Інститут проблем виховання АПН України,

завідувачка лабораторії

морального та етичного виховання

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Коберник Олександр Миколайович,

директор Інституту природничо-математичної та

технологічної освіти Уманського державного

педагогічного університету ім. Павла Тичини;

кандидат педагогічних наук,

старший науковий співробітник

Мацейків Тетяна Іванівна,

Інститут педагогіки АПН України,

старший науковий співробітник

лабораторії суспільствознавчої освіти

Захист відбудеться „19 ” червня 2007 р. о 16 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К. 26.454.01 в Інституті проблем виховання АПН України за адресою: 04060, м.Київ, вул. М.Берлинського, 9.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій частині Інституту проблем виховання АПН України (04060, м.Київ, вул. М.Берлинського, 9.)

Автореферат розісланий „ 19 ” травня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.М.Масол

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. На сучасному етапі становлення громадянського суспільства, утвердження загальнодержавної політичної нації та інтеграції України до загальноєвропейського співтовариства дедалі більшої гостроти набуває проблема виховання культури міжетнічних відносин особистості. Міжетнічне зближення у процесі націєтворення має відбуватися на основі розвитку етнокультур, адже лише через засвоєння власних етнічних надбань можна по-справжньому опанувати загальнолюдськими духовними цінностями.

Повага до історії нашої країни разом з усвідомленням культурної самобутності етносів, що її населяють, спільності їх долі і мети забезпечують політичну єдність громадян нашої держави. Тому такою необхідною постає потреба формування у кожного громадянина України високої культури міжетнічних відносин.

Напрями державної політики в даному аспекті задекларовані у Конституції України, Декларації прав національностей України, Законі України „Про національні меншини в Україні”, Законах України „Про освіту” та „Про загальну середню освіту”, Державній національній програмі „Освіта” (Україна ХХІ століття) та інших нормативно-правових актах.

Проблема культури міжетнічних відносин має тривалу історію. Як соціально–історичне явище, вона розглядалася у філософських, соціологічних, психологічних, педагогічних працях. Теоретичній розробці проблеми міжетнічних відносин сприяли дослідження природи етносу і нації А.Агаєва, М.Бердяєва, Ю.Бромлея, Л.Гумільова, О.Здравомислова, Г.Касьянова, В.Лісового та ін.

В історії педагогічної думки ідея використання національного компоненту у вихованні поваги до культури інших народів знайшли свою реалізацію у працях Г.Ващенка, Г.Винниченка, Б.Грінченка, С.Русової, Г.Сковороди, К.Ушинського, І.Франка та ін.

У радянські часи питання змісту та методики організації інтернаціонально-патріотичного виховання школярів, а також деякі особливості міжнаціонального спілкування в учнівському колективі розглядались у дослідженнях Р.Абдулатипова, А.Агаєва, Т.Бурмистрової, О.Дмитрієва, М.Терентія, В.Фарфоровського та ін. Проте вони, виконуючи замовлення держави, не сприяли розвитку етнічної і національної самобутності у свідомості вихованців.

Проблеми шанобливого ставлення до представників інших національностей висвітлювались у сучасних фундаментальних дослідженнях з етнопедагогіки Ф.Абаєвої, Р.Байрамкулової, О.Березнюк, Ю.Гапона, Л.Маєвської, Т.Мацейків, М.Стельмаховича та ін. Окремі питання відносин між етносами в останні роки розглядалися у дисертаціях Н.Асипової, Є.Васильєва, З.Гасанова, Х.Дамаданової, В.Комарова, М.Куранова, Г.Мухамедзянової, І.Сєрової та ін. Роботи цих дослідників присвячені, в основному, проблемі міжетнічного спілкування: робилися спроби визначити сутність поняття „культура міжнаціонального спілкування”, її основні характеристики та шляхи налагодження ефективного спілкування етносів.

Різні умови формування та особливості прояву національної свідомості й самосвідомості індивіда у поліетнічному суспільстві вивчали М.Антонець, М.Башмет, М.Боришевський, Г.Гуменюк, В.Левкович, Л.Науменко, Н.Новікова, М.Фурса, В.Хотинець, К.Чорна та ін.

Вивчення науково-методичної літератури та дисертаційних досліджень дозволило констатувати, що важливі аспекти виховання культури міжетнічних відносин старших школярів залишаються недослідженими, а саме: не розкрито зміст, структуру й особливості культури міжетнічних відносин старшокласників з позицій гуманістичної етики; не досліджено технологію особистісно орієнтованого виховання цієї інтегрованої духовно-моральної якості учнів старших класів у позаурочній діяльності.

Аналіз шкільної практики дав змогу дійти висновку, що виховання культури міжетнічних відносин старших школярів проводиться безсистемно, переважно має епізодичний характер і цілковито залежить від бажання працювати у цьому напрямку того чи іншого педагогічного колективу. Це є однією з причин нерідких проявів у старшокласників на побутовому рівні етноцентризму, приниження в міжособистісних стосунках цінностей іншої культури, образи етнічної гідності. Складність розв’язання цієї проблеми посилюється суперечностями, які мають місце у шкільній системі виховання, насамперед, між потребами громадянського суспільства в культурі міжетнічних відносин індивідуумів і недостатньою розробленістю змісту, форм і методів її виховання; між ще існуючими авторитарними підходами до профілактики негативних поведінкових проявів старшокласників у поліетнічному середовищі та необхідністю цілеспрямованого гуманістичного впливу на особистість старшокласника через впровадження у виховний процес нових технологій, зокрема інтерактивних.

Актуальність і теоретико-методична нерозробленість проблеми зумовили вибір теми нашого дослідження „Виховання культури міжетнічних відносин старшокласників у позаурочній діяльності”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема наукової роботи є частиною проблемної теми лабораторії морального та етичного виховання Інституту проблем виховання АПН України „Патріотичне та морально – етичне виховання підростаючого покоління” номер державної реєстрації 0102U000390. Тема дослідження затверджена на засіданні Вченої ради Інституту проблем виховання АПН України (протокол №2 від 28.02.2002 року) й узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки й психології АПН України (протокол № 9 від 29.11.2005 року).

Об’єктом дослідження є процес виховання культури міжетнічних відносин старшокласників загальноосвітніх навчальних закладів.

Предметом дослідження є психолого-педагогічні умови процесу виховання культури міжетнічних відносин старшокласників у позаурочній діяльності.

Мета дослідження полягає у теоретичному обгрунтуванні та експериментальній перевірці функціонально-прогностичної моделі виховання культури міжетнічних відносин старшокласників загальноосвітньої школи у позаурочній діяльності, розробці методики діагностики її проявів та рівнів сформованості.

Загальна гіпотеза дослідження грунтується на припущенні, що формування культури міжетнічних відносин старшокласників у позаурочній діяльності здійснюватиметься ефективніше за умов:

- застосування особистістно орієнтованого підходу, що ґрунтується на гуманізації відносин всіх учасників виховного процесу;

- координації зусиль основних соціальних виховних інститутів у сприянні інтеріоризації особистістю гуманістичних цінностей різних етносів та розвитку почуття належності до загальнодержавної політичної нації через проектну діяльність вихованців у поліетнічному соціумі;

- застосування педагогічно доцільних методів активізації самовдосконалення старших школярів як суб’єктів міжетнічних відносин.

Для досягнення мети дослідження і перевірки висунутої гіпотези визначено такі завдання дослідження:

1. З’ясувати стан розробленості проблеми у педагогічній теорії та виховній практиці.

2.Уточнити сутність і структуру поняття „культура міжетнічних відносин” старшокласника з точки зору нових соціально-політичних реалій українського державотворення.

3. Розробити методику діагностики проявів та рівнів сформованості культури міжетнічних відносин старших школярів.

4. Теоретично обґрунтувати психолого-педагогічні умови і розробити модель виховання культури міжетнічних відносин старшокласників у позаурочній діяльності.

5. Здійснити дослідно-експериментальну перевірку ефективності моделі та психолого-педагогічних умов формування культури міжетнічних відносин старшокласників у позаурочній діяльності.

Методологічна основа дослідження грунтується на філософських і культурологічних ідеях взаємозв’язку культури і виховання, глобалізації суспільного життя; положенні про єдність діяльності, свідомості й самосвідомості особистості; принципах гуманістичної моралі; ідеях взаємозалежності етнічних, національних і загальнолюдських цінностей та їх інтеріоризації у сферу особистісних надбань.

Теоретичну основу дослідження становлять:

- концепції виховання гуманістичних цінностей, громадянського виховання, демократизації та гуманізації освіти і виховання (І.Бех, О.Вишневський, Н.Ганнусенко, С.Гончаренко, О.Сухомлинська, К.Чорна та ін.);

- філософські, психолого-педагогічні теорії відносин, спілкування і діяльності (С.Архангельський, О.Бодальов, А.Бойко, Л.Божович, Л.Буєва, М.Каган, І.Кон, О.Киричук, О.Леонтьєв, Б.Ломов, В.Мясищев, А.Петровський, С.Рубінштейн, Р.Яновський та ін.);

- ідеї народної та родинної педагогіки (Т.Алексеєнко, В.Афанасьєв, Г.Волков, А.Ізмайлов, В.Постовий, М.Стельмахович та ін.);

- психолого-педагогічна теорія цінностей (О.Бодальов, Л.Божович, О.Вишневський, Д.Ельконін, А.Здравомислов, Д.Леонтьєв та ін.);

- психолого-педагогічна теорія гуманізації виховного процесу на основі особистісно орієнтованої парадигми освіти і виховання ( І.Бех, Р.Бернс, В.Білоусова, О.Кононко, А.Маслоу, Т.Поніманська, К.Роджерс та ін.);

- теорія психолого-педагогічного проектування виховного процесу в школі (В.Безрукова, О.Дубасенюк, О.Киричук, О.Коберник, В.Краєвський, М.Красовицький та ін.);

- положення Законів України „Про освіту”, „Про загальну середню освіту”, Національної програми виховання дітей та учнівської молоді в Україні.

Методи дослідження. У дослідженні використовувався комплекс методів, адекватних предмету, меті і завданням дослідження: порівняльно-змістовий (аналіз теоретичних джерел щодо ключових категорій дослідження), типологічний (аналіз специфіки явища культури міжетнічних відносин у позаурочному виховному процесі загальноосвітніх шкіл), логічний (відтворення структури досліджуваного явища, відстеження взаємозв’язків і взаємозалежностей між його структурними компонентами), моделювання, проектування (вибудова моделі виховання культури міжетнічних відносин старших школярів у позаурочній діяльності).

Дисертантом використовувалися й емпірічні методи – порівняльний аналіз і узагальнення перспективного досвіду організації позаурочної діяльності загальноосвітніх закладів, вивчення шкільної документації; опитування, анкетування і бесіди зі старшокласниками, батьками і педагогами; написання вихованцями міні-творів, аналіз щоденників самовиховання школярів (для виявлення рівня вихованості культури міжетнічних відносин старшокласників); педагогічний експеримент і обробка його результатів (для перевірки гіпотези), а також спостереження за виховним процесом, що дало змогу робити висновки про ефективність запропонованої моделі виховання культури міжетнічних відносин старшокласників у позаурочній діяльності.

Організація дослідження. Дослідження проводилось у чотири етапи протягом 2001 – 2006 рр.

На першому етапі - теоретико–діагностичному (2001 – 2002 рр.) - вивчався стан досліджуваної проблеми, на основі аналізу вітчизняних і зарубіжних джерел розроблялася теоретична база та методологічні основи дослідження, визначались основні напрями дослідницької роботи, відпрацьовувався науковий апарат дослідження, обгрунтовувалися концептуальні засади виховання культури міжетнічних відносин старшокласників в умовах української державності.

На другому етапі - аналітико–пошуковому ( 2002 – 2003 рр.) - розроблялась модель виховання культури міжетнічних відносин старшокласників у позаурочній діяльності, а також програма її реалізації. Обгрунтовувалися методика та психолого-педагогічні умови виховання культури міжетнічних відносин старшокласників у позаурочній діяльності; розроблялися методичні рекомендації.

На третьому етапі - формувальному (2004 – 2005 рр.) - здійснювалася програма експерименту, відбувалася перевірка на практиці моделі виховання культури міжетнічних відносин, корекція психолого-педагогічних умов, які забезпечують ефективність виховання культури міжетнічних відносин старшокласників у позаурочній діяльності, удосконалювалися критерії, показники та рівні сформованості культури міжетнічних відносин як особистісної якості старшокласників.

На четвертому етапі - узагальнюючому (2006 р.) - проводилась обробка результатів дослідження, формулювалися основні висновки, систематизувалися дослідницькі матеріали, завершувалося дисертаційне дослідження загалом.

Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягають у тому, що вперше науково обґрунтовано функціонально-прогностичну модель виховання культури міжетнічних відносин старшокласників у позаурочній діяльності, яка формує гуманістичний соціокультурний досвід відносин особистості з представниками різних етносів, стимулює розвиток ідентифікації вихованців з українським народом, активізує самовиховну діяльність школярів як громадян загальнодержавної української нації; уточнено сутність і структуру поняття „культура міжетнічних відносин”; розроблено методику діагностування проявів та рівнів сформованості культури міжетнічних відносин старшокласників як суб’єктів поліетнічного соціуму; подальшого розвитку набули основні положення особистісно орієнтованого підходу до виховання особистості у контексті міжетнічних відносин.

Практична значущість дослідження полягає у розробці та впровадженні у практику роботи загальноосвітніх закладів функціонально-прогностичної моделі виховання культури міжетнічних відносин старшокласників у позаурочній діяльності, яка дає змогу комплексно реалізувати психолого-педагогічні умови, зміст, форми, методи виховання цієї якості особистості у поліетнічному виховному соціокультурному середовищі; у підготовці методичних рекомендацій з виховання культури міжетнічних відносин старших школярів у позаурочній діяльності.

Результати і висновки дослідження можуть бути використані в організації виховного процесу у загальноосвітній школі, а також у фаховій підготовці педагогічних працівників у системі вищої та післядипломної освіти.

Вірогідність результатів дослідження забезпечується теоретичним і методичним обгрунтуванням його вихідних позицій, застосуванням комплексу засобів, форм і методів, адекватних об’єкту, предмету, меті і завданням дослідження, підтверджується їхньою широкою апробацією на Всеукраїнських та обласних конференціях і семінарах, а також успішним впровадженням у практику роботи педагогічних колективів шкіл Черкаської та Луганської областей.

Апробація та впровадження результатів. Оприлюднення результатів дослідження здійснювалося шляхом доповідей на науково-практичних конференціях: „Проблеми української народної педагогіки в науковій спадщині Мирослава Стельмаховича” (Івано-Франківськ, травень 2004), „Педагогічні ідеї В.О.Сухомлинського як концептуальна основа особистісно орієнтованого підходу до навчання і виховання” (Сімферополь, квітень 2005), „Проблеми мови і особистості у контексті міжкультурної комунікації” (Луганськ, червень 2005), „Національно-культурні джерела сучасного виховання” (Ялта, вересень 2005), „Інноваційні технології виховання учнів і молоді у позанавчальний час” (Житомир, листопад 2005), „Теоретико-практичні реалії сучасного виховання дітей та учнівської молоді” (Київ, грудень 2005).

Основні положення і результати дослідження реалізовувались у процесі експериментальної роботи, яка здійснювалась особисто дослідником та за його методикою педагогами Першої гімназії м.Черкас, колегіуму „Берегиня”, ЗОШ І– ІІІ ст. №№ 3, 15, 33 м.Черкас (довідка № 01-06/76 від 13.02.2007); гімназії № 42 , ЗОШ І – ІІІ ст. №60 м.Луганська (довідка №132 від 04.04.2007).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 8 одноосібних наукових праць, з них 5 на-друковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України, та 1 посібник.

Структура дослідження. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури (281 най-менування), 10 таблиць, 3 рисунків, а також 20 додатків.

Загальний обсяг дисертації складає 243 сторінки, основний зміст викладено на 174 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, методологічні та теоретичні засади дослідження, а також методи та етапи його проведення; сформульовано гіпотезу, розкрито наукову новизну, теоретичну і практичну значущість дослідження, висвітлено особистий внесок автора; визначено експериментальну базу, наведено дані про апробацію та впровадження одержаних результатів, їх вірогідність.

У першому розділі „Теоретико-методологічні засади виховання культури міжетнічних відносин старшокласників у позаурочній діяльності” визначені сутність і структура культури міжетнічних відносин особистості старшокласника, здійснений теоретичний аналіз стану розробленості проблеми виховання культури міжетнічних відносин у сучасній педагогічній науці і практиці; представлена методика діагностики рівня вихованості культури міжетнічних відносин старшокласників у позаурочній діяльності; охарактеризовані результати констатувального етапу науково-дослідної роботи.

Аналіз теоретичних досліджень (Н.Асипова, Є.Васильєв, Л.Буєва, З.Гасанов, А.Джуринський, О.Киричук, В.Комаров, В.Мясищев, Г.Мухаметзянова та ін.) дав змогу уточнити сутність і структуру поняття „культура міжетнічних відносин” і визначити його як складову загальної культури особистості громадянина – носія етнічних, національних та загальнолюдських цінностей, здатного до самовизначення, самореалізації та самовдосконалення як суб’єкта міжетнічних відносин у поліетнічному соціумі. Ця духовно-моральна якість передбачає опанування особистістю культурними цінностями власного етносу, усвідомлення поліетнічності загальнодержавної нації, взаємозв’язку етнокультур у минулому і майбутньому, спільної для всіх етносів долі та мети, повагу до їхньої культури, звичаїв, традицій; толерантне ставлення до представників інших етносів, вміння налагоджувати з ними ефективне спілкування та взаємодію, здатність запобігати конфліктам, а у випадку виникнення конфліктних ситуацій - конструктивно та відповідально розв’язувати їх.

Культура міжетнічних відносин має базуватися на гуманістичній моралі, яка піднімається на рівень ціннісно-світоглядної орієнтації, що сприяє більш ефективній самореалізації особистості в поліетнічному соціумі. Цінність, на відміну від норми, передбачає вибір, тому у повсякденних ситуаціях вибору найбільш яскраво проявляється особистісна сутність людини, рівень її моральної культури (В.Білоусова, Л.Бойко, Н.Ганнусенко, К.Чорна, В.Щердаков, Ф.Щербак та ін.).

В умовах поліетнічного суспільства забезпечення гармонійного балансу особистого і громадського блага на засадах гуманістичної моралі передбачає пізнання особистістю самої себе як суб’єкта міжетнічних відносин через призму гуманістичних цінностей етнічної, національної і загальнолюдської культур. У контексті міжетнічних відносин поняття „цінність” має особистісне значення і є засобом прояву особистісного ставлення до об’єктивної реальності, до самого себе як представника певного етносу, громадянина загальнодержавної української нації, до представників інших етносів як рівноправних суб’єктів міжетнічних відносин.

Теоретичний аналіз наукових досліджень (М.Боришевський, Ю.Бромлей, Г.Ващенко, Л.Гумільов, А.Здравомислов, Г.Касьянов, І.Кресіна, В.Лісовий, М.Фурса, Б.Харахаш та ін.) дав змогу уточнити співвідношення категорій „етнос” і „нація” в контексті міжетнічних відносин в Україні. Якщо етнос – це спільнота, яка має власну назву, міфи про спільне походження, спільну історичну пам’ять, специфічні стереотипи свідомості і поведінки, один або кілька елементів спільної культури, прив’язаність до Батьківщини і усвідомлення своєї єдності, то „нація” є сукупністю громадян однієї держави, яка створюється внаслідок політичної інтеграції етнічних спільнот у межах єдиної держави на основі спільності території, економічного життя, правової системи, державної мови, що поступово веде до формування єдиної свідомості, а також загальнонаціональної культури, яка є сукупністю цінностей етнічних культур.

Пріоритетною умовою формування загальнодержавної української нації є становлення і розвиток національної свідомості, яка за своєю сутністю є етнонаціональною свідомістю суспільства, що усвідомлює себе як поліетнічну спільноту на основі осягнення загальнонаціональної ідеї, інтересів, цінностей, історичної долі. Поняття „етнонаціональна свідомість” ширше за поняття „етнічна свідомість”, є її вищою сходинкою, на яку людина підіймається, коли усвідомлює себе не лише представником певного етносу, а й членом поліетнічної нації, громадянином України. Поняття „етнонаціональна свідомість” глибше і повніше за поняття „національна свідомість”, оскільки підкреслює той факт, що особистість - представник загальнодержавної української нації не втрачає духовного зв’язку з рідним етносом, є носієм як національних, так і етнічних цінностей.

Аналіз сучасних наукових досліджень (М.Антонець, Е.Гелнер, Д.Гатчінсон, Г.Касьянов, С.Лурьє, О.Нельга, Е.Сміт та ін.) дав змогу дійти висновку про те, що у процесі становлення в Україні загальнодержавної політичної нації, яка за своїм складом є поліетнічним феноменом, прогресивним явищем є націоналізм, оскільки цей світоглядний принцип обстоює право на спільну державність усіх етносів українського народу. Коли ця мета буде досягнута, націоналізм остаточно виконає свою історично-конструктивну роль і від нього має залишитися лише патріотизм – почуття, яке є найкращим „інтегратором” людей різного етнічного походження в одну спільноту.

Несумісні з культурою міжетнічних відносин прояви етноцентризму, ксенофобії, шовінізму, нацизму, фашизму, а також космополітизму, який відкидає ідею існування людства як поліетнічної та багатонаціональної цілісності. Такі риси, як консолідація на основі корпоративної ворожості, протистояння деяким соціальним групам і духовним цінностям не дає підстав вважати й інтернаціоналізм одним із принципів виховання культури міжетнічних відносин в умовах української державності. Відносини між етносами одного національного цілого мають базуватися на засадах толерантності як важливої риси гуманістичної моральності.

Структурний аналіз культури міжетнічних відносин як інтегрованої якості особистості дав можливість виділити три її базових компоненти: етнічну свідомість і самосвідомість, етнонаціональну свідомість і самосвідомість та поведінку гуманного суб’єкта міжетнічних відносин. Складниками культури міжетнічних відносин як духовно-морального феномену є такі особистісні якості: етнічна і національна гідність, гордість, совість, відповідальність, воля, товариськість, тактовність, емпатія, толерантність. Ці якості-цінності є внутрішніми моральними регуляторами поведінкових проявів особистості у міжетнічних стосунках.

З метою виявлення рівнів вихованості культури міжетнічних відносин старшокласників нами були визначені критерії, в основу яких покладена система ціннісних ставлень як показників цих критеріїв.

Критеріями сформованості культури міжетнічних відносин старшокласників слугували: когнітивний, емоційно-мотиваційний і діяльнісно-практичний, кожний з яких характеризувався певними показниками.

В узагальненому вигляді показники культури міжетнічних відносин старшокласника проявлялися у ставленні до:

- поліетнічності української нації та проблеми міжетнічних відносин; культури міжетнічних відносин як загальнодержавної та особистісної цінності;

- культурних цінностей власного етносу та культурних надбань, системи цінностей інших етносів, що входять до складу української нації;

- самого себе як представника певного етносу, громадянина загальнодержавної української нації, субєкта міжетнічних відносин.

Показниками когнітивного критерію були: уявлення про поліетнічний склад українського суспільства; знання правових основ міжетнічних відносин, відомостей про соціальні і політичні умови співіснування різних етносів у поліетнічній державі; рівень усвідомлення культури міжетнічних відносин як особистісної і суспільної цінності, необхідності враховувати етнічні особливості в міжособистісних стосунках; повнота знань про культурні особливості, систему цінностей як власного етносу, так й інших етносів, що входять до складу української нації; високий рівень володіння рідною та державною мовами; усвідомлення сутності основних понять теорії етносу та міжетнічних відносин; знання про гуманні види та способи соціальної діяльності у поліетнічному соціумі, про гуманістичні принципи, форми поведінки і спілкування у поліетнічному колективі, знання основних методів запобігання конфліктних ситуацій у стосунках представників різних етносів.

До показників емоційно-мотиваційного критерію належать: стійкість етнічної ідентифікації; бажання поширювати знання культури, системи цінностей власного етносу, інтерес до культури, системи цінностей інших етносів; потреба поширювати знання правових основ міжетнічних відносин; самооцінка та усвідомлення власних почуттів як суб’єкта міжетнічних відносин.

Показниками діяльнісно-практичного критерію були: навички спілкування й співпраці з представниками інших етносів, вміння узгоджувати з ними власні дії, відстоювати власну точку зору, толерантно сприймати думку партнерів, здатність до морального вибору з урахуванням гуманного підходу до людини; рівень прояву моральних якостей у поведінці старшокласника як суб’єкта міжетнічних відносин; вміння розпізнавати: образи етнічної приналежності суб’єктів міжетнічних відносин, прояви негативного сприйняття представників інших етносів, упередженого ставлення до людей іншої культури та спроможність цивілізовано аналізувати відносини представників різних етносів; здатність правомірно діяти у випадках образи власної етнічної приналежності; готовність до компромісу задля миру і спокою як у ближньому оточенні, так і в державі.

Застосування цих критеріїв в експериментально-дослідній роботі стало передумовою для визначення чотирьох груп старшокласників, кожна з яких відображала певний рівень культури міжетнічних відносин: високий, середній, низький, найнижчий.

Старшокласникам високого рівня культури міжетнічних відносин (77 осіб, або 9,6%) притаманна етнічна свідомість та самосвідомість, яка виявляється у стійкій етнічній ідентифікації, досконалому володінні рідною мовою, високому рівні знань культурних особливостей та історії рідного етносу, бажанні поширювати ці знання. Вихованці є носіями етнонаціональної свідомості, яка проявляється у цілісних грунтовних знаннях етнічного складу України, основних категорій теорії етносу та правових основ міжетнічних відносин, досконалому володінні державною мовою, виявленні стійкого інтересу до культурних особливостей інших етносів, що входять до складу української нації, бажання поширювати знання у цій сфері. Старшокласники мають почуття етнічної гідності, високий рівень відповідальної поведінки у ситуаціях морального вибору, яка характеризується толерантним ставленням до представників інших етносів, конструктивно-гуманною поведінкою у ситуаціях міжетнічної напруженості, готовністю до компромісних рішень задля мирного розв’язання конфліктних ситуацій. Усвідомлюють цінність культури міжетнічних відносин для повноцінної людини і громадянина правової держави.

Середній рівень культури міжетнічних відносин мають 346 (43,5%) старшокласників, які усвідомлюють свою етнічну приналежність, відчувають духовний зв’язок з власним етносом, але не завжди можуть пояснити, у чому він полягає. В цілому, вони цікавляться культурою рідного етносу, проте знання власних етнокультурних особливостей посередні. Рідну мову вихованці знають, але не завжди готові нею спілкуватися. Усвідомлюють поліетнічність українського суспільства, знають загальні положення правових основ міжетнічних відносин, бажають поширити знання про культурні особливості інших етносів, але не виявляють достатньо повних знань про культуру, звичаї, традиції, систему цінностей, особливості світосприйняття інших етносів. В цілому, достатньо знаючи державну мову, в соціальному оточенні вони спілкуються нею рідко. Старшокласники, що належать до цього рівня, розуміють необхідність вибудовувати відносини з представниками інших етносів з урахуванням їхніх етнічних особливостей, проте у випадку конфліктних ситуацій не завжди готові до компромісів та конструктивних дій.

Старшокласникам низького рівня культури міжетнічних відносин ( 294 учня, або 35,7%) притаманна нестійка етнічна ідентифікація, низький рівень знань історії, культури, мови рідного етносу, відсутнє бажання удосконалюватися у цьому напрямку. Вони усвідомлюють поліетнічність українського суспільства, загалом, позитивно ставляться до культури та представників інших етносів, проте практично не володіють знаннями особливостей їхньої культури і не виявляють бажання отримувати більше інформації у цій сфері. Такі школярі практично не спілкуються державною мовою, мають низький рівень знань правових основ міжетнічних відносин; у випадках етнічної напруженості готові проявити негуманну і навіть агресивну поведінку. Вони не вважають за потрібне враховувати етнокультурні особливості людей у вибудові міжособистісних стосунків. У них не сформоване ціннісне ставлення до культури міжетнічних відносин як до однієї з пріоритетних якостей свідомого громадянина України.

У старшокласників з найнижчим рівнем культури міжетнічних відносин (89 осіб, або 11,2% ) нестійка або повністю відсутня етнічна ідентифікація, практично відсутні знання про культурні особливості власного етносу, а також бажання їх здобувати. Їм притаманні низький рівень знань правових основ міжетнічних відносин; індиферентне ставлення до будь-яких етнічних особливостей, досягнень представників власного етносу; байдуже або негативне ставлення до культури і представників інших етносів, до самої проблеми міжетнічних відносин. У випадках міжетнічної напруженості вони готові проявляти агресивну поведінку. Вихованці цього рівня не спілкуються державною мовою. У них відсутнє ціннісне ставлення до культури власного етносу, інших етносів і культури міжетнічних відносин як особистісної якості.

Наведені результати підтвердили необхідність посилення уваги до виховання культури міжетнічних відносин у старшокласників, розвитку у них здатності до морального вибору з урахуванням гуманного підходу до людини, спроможності діяти конструктивно у випадках міжетнічної напруженості, готовності до компромісу задля миру і спокою у державі.

Вивчення рівня готовності педагогів до виховання культури міжетнічних відносин дало змогу зробити висновок, що класні керівники недостатньо приділяють уваги опануванню рідною культурою представниками національних меншин. Не на належному рівні здійснюється робота з вивчення цінностей, традицій, звичаїв, культурних особливостей інших етносів, які входять до складу українського народу, щодо вироблення навичок взаємодії з представниками іншої культури на засадах гуманістичних цінностей, толерантності, взаєморозуміння. У системі батьківського всеобучу недостатньо враховуються етнічні особливості сімей вихованців (крім, звісно, українських етнічних сімей). Практично відсутній досвід співпраці педагогів з громадськими організаціями, національно-культурними товариствами з проблеми формування етнонаціональної свідомості вихованців.

У другому розділі „Обґрунтування та експериментальна перевірка ефективності моделі та психолого-педагогічних умов виховання культури міжетнічних відносин старшокласників у позаурочній діяльності” представлена функціонально-прогностична модель виховання культури міжетнічних відносин старшокласників у позаурочній діяльності; висвітлені проблеми гуманізації відносин учасників виховного процесу, взаємодії школи із сім’єю та іншими соціальними інститутами як пріоритетні умови виховання культури міжетнічних відносин старшокласників у позаурочній діяльності; здійснений аналіз результатів педагогічного експерименту.

Розроблена нами функціонально-прогностична модель є системою, яка складається з окремих, взаємопов’язаних між собою елементів і забезпечує цілісність формування цієї інтегрованої духовно-моральної якості. Її структурними компонентами є мета і завдання, принципи взаємодії суб’єктів виховного процесу, зміст, форми і методи, умови, а також результати, що при цьому досягаються. Системоутворюючим компонентом моделі є загальна мета, якій підпорядковуються всі структурні елементи (рис.1).

Пріоритетним методом формування культури міжетнічних відносин старшокласників у позаурочній діяльності був творчий етичний діалог, у рамках якого класний керівник і старшокласник у спільній взаємодії шукали і знаходили відповіді на проблемні питання міжетнічних стосунків. Осмислюючи моральну проблему відносин між представниками різних культур на основі актуалізації творчого потенціалу мислення, почуттів, старшокласники робили гуманістичний моральний вибір, здійснювали постійну рефлексію відносно своєї поведінки, вчинків у поліетнічному середовищі, усвідомлювали необхідність морального самовдосконалення.

У процесі виховання культури міжетнічних відносин старшокласників застосовувались активні методи, що реалізувались в інтерактивних формах, під час яких відбувався процес переорієнтації старшокласників на нові установки, переконання і цінності. Дискусії, дебати, „мозкові штурми”, ігри, моделювання ситуацій морального вибору та інші інтерактивні форми роботи забезпечували своєрідну базову модель, до якої можна „добудовувати” майбутні перспективи особистісного розвитку і самовдосконалення. Аналізуючи свої реакції стосовно певної проблеми і реакції партнера, старшокласники теоретично змінювали свою модель поведінки та усвідомлено засвоювали її.

Діяльнісно-практичний аспект культури міжетнічних відносин старшокласників забезпечувався використанням методу кооперативної діяльності, який у ході формувального етапу експерименту реалізовувався у формі соціальних проектів. Цей метод надавав можливість старшокласникам з різним рівнем культури міжетнічних відносин виявити соціальну активність, самостійність, організаторські здібності. Робота старших школярів над соціальними проектами у сфері міжетнічних відносин допомогла молоді зорієнтуватися у комплексі суспільних подій і явищ – соціальних, політико-правових, інформаційних, а також опанувати досвід життя у поліетнічній громаді.

У процесі роботи над проектами „Моє етнічне „Я”, „Культурні цінності мого етносу”, „Культурні здобутки етносів нашого регіону”, „Герої різних етносів України”, „Культурні цінності української нації” у старшокласників розвинулися навички співпраці: вміння прислухатися один до одного, приймати спільні рішення,

Рис.1.Функціонально-прогностична модель виховання культури міжетнічних відносин старшокласників у позаурочній діяльності.(перенесений на стор.25).

чітко висловлювати свої бажання і наміри, вміння розв’язувати конфлікти, комфортно почувати себе у групі, усвідомлювати свою відповідальність за роботу групи, довіряти один одному. Важливим результатом проектної діяльності старшокласників став їх особистісний розвиток через розширення сфери усвідомлення себе та інших у поліетнічному соціумі. Реалізація проекту „Соціальні інститути у сфері міжетнічних відносин” сприяла ознайомленню старших школярів із соціальними інститутами (державними установами, національно-культурними товариствами, громадськими організаціями), які відстоюють у регіоні інтереси представників того чи іншого етносу, популяризують їх культуру, налагоджують толерантні відносини між представниками різних етнічних груп. Результатом роботи над проектом стало зростання довіри до інших, посилення почуття ідентичності як представника певного етносу загальнодержавної української нації, суб’єкта міжетнічних відносин.

Сприяли формуванню компонентів культури міжетнічних відносин старшокласників і соціально-педагогічні тренінги з проблем розвитку толерантності, комунікативних здібностей, з питань конфліктології. Учні навчилися свідомо, передбачаючи наслідки можливих міжетнічних конфліктів, вибирати соціально адекватні дії, керуючись принципами гуманістичної етики. У процесі соціально-педагогічних тренінгів у старшокласників вироблялася здатність до емпатії, співпереживання і співчуття до людей з ущемленими національними правами; вони навчалися толерантно виражати свої негативні почуття (невдоволення, образа, засмучення), не принижуючи гідності іншої людини; вмотивовувалися на встановлення дружніх контактів з представниками інших культур. Школярі оволоділи навичками спілкування, здатністю визначати для себе гуманістичну позицію у стосунках з оточуючими, опанували засобами й методами уникнення конфліктів, відпрацювали оптимальний варіант відповідальної поведінки у конфліктній ситуації, методику перетворення деструктивного конфлікту у конструктивний.

Результати дослідження підтвердили на практиці, що базовою основою виховання культури міжетнічних відносин старшокласників є гуманізація відносин учасників виховного процесу. Спільна діяльність педагогів і батьків спрямовувалась на допомогу старшокласникам зрозуміти свої етнічні особливості, риси характеру, усвідомити своє „Я”, а також самореалізовуватися і самовдосконалюватися як представникам певного етносу загальнодержавної нації. Стосунки між учасниками виховного процесу на засадах гуманістичної етики сприяли формуванню у старшокласників ставлення до іншої людини як до найвищої цінності. Створення комфортного психологічного клімату сприяло запобіганню таких негативних проявів у поведінці старшокласників, як нетерпимість, неприязнь, ворожість, насилля, агресія, душевна черствість, відсутність емпатії, конфліктність тощо.

Дослідно-експериментальна робота засвідчила, що старші школярі у процесі формування етнонаціональної самосвідомості мають бути активними субєктами самовдосконалення. Розробка і реалізація кожним старшокласником власної програми самовиховання сприяла самопізнанню себе як суб’єкта міжетнічних відносин, виробленню емоційно-ціннісного ставлення до себе як громадянина української поліетнічної нації, навичок саморегуляції поведінки у стосунках з представниками різних етносів.

За результатами дослідження рівень вихованості культури міжетнічних відносин учнів експериментальних класів у порівнянні з показниками контрольних класів зріс у середньому на 11,5%. Співставлення кількісних результатів дослідно-експериментальної роботи виявило, що відсоток учнів експериментальних класів, які були віднесені до високого рівня вихованості культури міжетнічних відносин, збільшився на 12,3% (у контрольному – лише на 2,5%); на 14,9 % зросла кількість старшокласників із середнім рівнем вихованості культури міжетнічних відносин (у контрольному класі – на 1,6%); на 24,3% зменшився відсоток школярів експериментальних класів із низьким рівнем вихованості культури міжетнічних відносин (у контрольному класі – лише на 3,5%); на 2,9% (в експериментальних класах) проти 0,8% (у контрольних класах) знизився кількісний показник учнів з найнижчим рівнем вихованості культури міжетнічних відносин.

Загальний вигляд рівнів сформованості культури міжетнічних відносин старшокласників експериментальних (ЕК) і контрольних (КК) класів на початку і в кінці експерименту представлено за допомогою гістограми (рис.2).

Рис.2. Рівні сформованості культури міжетнічних відносин старшокласників (у %)

Впровадження в практику роботи загальноосвітніх шкіл науково обґрунтованої моделі виховання культури міжетнічних відносин засвідчило її достатню ефективність. Формувальний експеримент підтвердив гіпотезу дослідження, а динаміка кількісних і якісних показників виявила результативність обґрунтованих на теоретичному рівні та перевірених експериментально психолого-педагогічних умов становлення цієї інтегрованої духовно-моральної якості старшокласників у позаурочній діяльності.

ВИСНОВКИ

1. Встановлено, що виховання культури міжетнічних відносин старшокласників є актуальною проблемою діяльності освітніх закладів України як поліетнічної держави. Ця проблема детермінується необхідністю консолідації зусиль усього українського народу задля утвердження загальнодержавної української нації та є однією з умов рівноправного входження України у європейську спільноту.

2.У результаті вивчення філософської, соціологічної, психологічної та педагогічної літератури з проблеми дослідження уточнено сутність і структуру поняття „культура міжетнічних відносин” і визначено його як складову загальної культури особистості громадянина – носія етнічних, національних та загальнолюдських цінностей, здатного до самовизначення, самореалізації та самовдосконалення як суб’єкта міжетнічних відносин у поліетнічному соціумі. Ця духовно-моральна якість передбачає опанування особистістю культурними цінностями власного етносу, усвідомлення поліетнічності загальнодержавної української нації, взаємозв’язку етнокультур у минулому і майбутньому, спільної для всіх етносів долі та мети, повагу до їхньої культури, звичаїв, традицій; толерантне ставлення до представників інших етносів, вміння налагоджувати з ними ефективне спілкування та взаємодію, здатність запобігати конфліктам, а у випадку виникнення конфліктних ситуацій - конструктивно та відповідально розв’язувати їх.

3. Доведено, що культура міжетнічних відносин має базуватися на гуманістичній моралі, яка виходить за рамки вказівної і забороняючої систем авторитарного суспільства, піднімається на більш високий рівень ціннісно-світоглядної орієнтації. Активізація ціннісно-орієнтувального потенціалу моралі сприяє більш ефективній самореалізації особистості. В умовах поліетнічного суспільства забезпечення гармонійного балансу особистого і громадського блага на засадах гуманістичної моралі передбачає пізнання особистістю самої себе як суб’єкта міжетнічних відносин через призму гуманістичних цінностей етнічної, національної і загальнолюдської культур. У контексті міжетнічних відносин поняття „цінність” має особистісне значення і є засобом для вираження особистісного ставлення до об’єктивної реальності, до самого себе як представника певного етносу, громадянина загальнодержавної української нації, до представників інших етносів як рівноправних суб’єктів міжетнічних відносин. Індивідуальна ієрархія особистісних цінностей і є своєрідною зв’язуючою ланкою між духовною культурою суспільства і духовним світом особистості.

4. Визначено критерії вихованості культури міжетнічних відносин особистості (когнітивний, емоційно-мотиваційний і діяльнісно-практичний), в основу яких покладена система ціннісних ставлень як показників цих критеріїв. Виразником культури міжетнічних відносин особистості є її усвідомлене ставлення: до поліетнічності української нації та проблеми міжетнічних відносин; до культури міжетнічних відносин як до загальнодержавної та особистісної цінності; до культурних цінностей власного етносу та культурних надбань, системи цінностей та представників інших етносів, що входять до складу української загальнодержавної нації; до самого себе як представника певного етносу одного національного цілого, суб’єкта міжетнічних відносин. Базовими компонентами культури міжетнічних відносин старшокласників визначені етнічна та етнонаціональна свідомість і самосвідомість, поведінка особистості як гуманного суб’єкта міжетнічних відносин. Складниками культури міжетнічних відносин як духовно-морального феномену є такі особистісні якості, як етнічна і національна гідність, гордість, совість, відповідальність, воля, товариськість, дружба, тактовність, емпатія, толерантність. Ці якості-цінності є внутрішніми моральними регуляторами поведінкових проявів особистості у міжетнічних стосунках.

5. Розроблені критерії дали змогу визначити рівні сформованості культури міжетнічних відносин старшокласників (високий, середній, низький, найнижчий), кожний з яких характеризується певними показниками або їх відсутністю.

6. Розроблена у ході дослідження функціонально-прогностична модель виховання культури міжетнічних відносин старшокласників у позаурочній діяльності представляє собою систему, яка складається з окремих, взаємопов’язаних між собою елементів і забезпечує цілісність формування цієї інтегрованої духовно-моральної якості. Її структурними компонентами є мета і завдання, принципи взаємодії суб’єктів виховного процесу, зміст, форми і методи, умови, а також результати, що при цьому досягаються. Системоутворюючим компонентом є загальна мета, їй підпорядковуються всі структурні елементи даної моделі.

7. Діяльність старшокласників у рамках виховного процесу мала на меті формування етнічної та етнонаціональної свідомості і самосвідомості, розвиток гуманістичних почуттів у сфері міжетнічних відносин, а також формування навичок правомірної та гуманної поведінки у поліетнічному соціумі. Це досягалося шляхом проведення соціально-педагогічних тренінгів, організації проектної діяльності вихованців у сфері міжетнічних відносин, стимулювання самовиховання школярів.

8. Результати формувального етапу експерименту засвідчили, що умовами підвищення ефективності процесу виховання культури міжетнічних відносин старшокласників є: гуманізація стосунків учасників виховного процесу, взаємодія школи з сім’єю та іншими соціальними інститутами; вивчення особливостей близького етнокультурного оточення школярів (етнічний склад, причини компактного проживання етносів на даній території, провідні форми їхньої культурної, соціальної та господарської діяльності, культурні особливості різних етносів) та врахування цих аспектів у виховній практиці; організація різнопланової діяльності старшокласників у сфері міжетнічних відносин, яка базується на методиці проектної діяльності; підвищення ролі учнівського самоврядування як школи громадянського виховання старшокласників; опанування етнонаціональними (культура, історія, традиції, обряди, звичаї, спосіб життя, духовна спадщина народу тощо) та загальнолюдськими цінностями (людина та її життя, родина, любов, добро, дружба, тощо); розвиток ціннісного ставлення до себе, до інших людей та оточуючого