Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти АПН України

Академії педагогічних наук України

НАБОК МИКОЛА ВАСИЛЬОВИЧ

УДК – 37.014.53:373.68

СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ОСВІТОЮ СІЛЬСЬКОГО РАЙОНУ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти Академії педагогічних наук України.

Науковий керівник кандидат педагогічних наук, доцент

Зайченко Ольга Іванівна,

Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти АПН України, доцент кафедри менеджменту освіти.

Офіційні опоненти доктор педагогічних наук,

Волощук Іван Степанович,

Академія педагогічних наук України,

відділення педагогіки і психології вищої школи,

вчений секретар.

кандидат педагогічних наук, доцент,

Островерхова Надія Михайлівна,

Інститут педагогіки АПН України, старший

науковий співробітник лабораторії

управління освітніми закладами.

Провідна установа Чернігівський державний педагогічний

університет ім. Т. Г. Шевченка, кафедра професійної

освіти та безпеки життєдіяльності, Міністерство

освіти і науки України, м. Чернігів.

Захист відбудеться ?22" березня 2007 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.26.455.01 у Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-А, корпус 3, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-А, корпус 3.

Автореферат розісланий „22” лютого 2007 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.С.Снісаренко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Понад п’ятнадцять років освітня система України розвивається в умовах незалежності. За цей період державою здійснено низку важливих заходів щодо її модернізації. Визначено нові пріоритети розвитку освіти, формується відповідна правова база, оновлюється зміст освіти, змінюється мережа навчальних закладів, зроблено перші кроки щодо утвердження гуманістичних цінностей освіти, її спрямованості на індивідуальний розвиток особистості. Освіту проголошено пріоритетним напрямом розвитку держави, і тому модернізації потребують всі складники її структури.

Особливої гостроти сьогодні набуває питання модернізації сільської школи. Це пояснюється тим, що в сучасних умовах сільська школа є системоутворюючим фактором розвитку більшості населених пунктів сільської місцевості. Від діяльності дошкільного закладу освіти, загальноосвітнього навчального закладу залежить значною мірою вирішення багатьох питань сільського життя, де школа є єдиним інтелектуально-культурним центром. В таких умовах школа стає дієвим чинником збереження і розвитку культурних традицій села.

З другого боку, соціально-економічні перетворення, що відбуваються на селі, породжують проблему забезпечення умов для здобуття якісної освіти в сільській місцевості. Розв’язання її потребує здійснення системи соціальних та організаційно-педагогічних заходів з удосконалення управління розвитком освіти, які, базуючись на засадах сучасного наукового менеджменту, враховували б особливості функціонування закладів освіти сільської місцевості в нових соціально-економічних умовах та забезпечували їх розвиток.

Соціальна значущість окресленої проблеми зумовлюється станом сільської школи як осередка духовності і культури народу, а важливість її розв’язання підтверджується заходами держави щодо поліпшення ситуації в освіті загалом і на селі зокрема. Про це свідчать затвердження в 2005 році Державної програми інформатизації освіти, розбудова інформаційної мережі “Уран” для закладів та установ освіти, створення у 2004 – 2005 навчальному році 47 нових комп’ютерних програм для учнів, виділення у Державному бюджеті України на 2006 рік коштів на кредитування житла педагогам, на реконструкцію сільських шкіл, на погашення кредиторської заборгованості державного бюджету з виплат надбавок за вислугу та допомоги на оздоровлення і безплатне користування житлом, опаленням і освітленням, фінансування придбання засобів навчання, зростання охоплення суспільним навчанням і вихованням сільських дітей у дошкільних навчальних закладах, тощо.

На виконання Указу Президента України “Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні” від 04. 07. 2005 р. № 1013 Міністерством освіти і науки України розроблено концепцію розвитку освіти на 2006 – 2010 роки, якою визначено першочергові завдання розвитку освіти на визначений період, в тому числі і розв’язання проблем сільської школи та управління нею.

Аналіз наукових праць та публікацій з проблем наукового управління освітою дає підстави стверджувати, що вони спрямовані, головним чином, на керівництво загальноосвітніми навчальними закладами. Оскільки управління освітою за своєю природою є соціальним управлінням, більшість наукових робіт розкривають загальні проблеми діяльності загальноосвітніх навчальних закладів, значно менше – управління освітою на районному рівні. Механізми управління середніми закладами освіти відображені в працях вітчизняних вчених В. Бегея, Є. Березняка, В. Бондаря, Л. Даниленко, Б. Кобзаря, М. Легкого, Н. Островерхової, В. Пікельної, Г. Сурмила, П. Худоминського та інших. За останні роки окремі функціональні аспекти управління загальноосвітніми навчальними закладами досліджені й обґрунтовані в роботах Л. Карамушки, О. Коберніка, Є. Хрикова.

Методологічні проблеми управління закладами освіти були предметом дослідження В. Маслова, В. Шаркунової. Наукові основи управління середньою освітою в регіоні в умовах переходу від адміністративно – командної схеми управління до управління на демократичних засадах обґрунтовані в монографії Г. Єльникової. У монографії М. Дарманського “Соціально-педагогічні основи управління освітою в регіоні” розкрито зміст діяльності суб’єктів організації та управління освітою в регіонах України протягом XX-го століття.

Питання управління дошкільною освітою, виведення її з кризового стану, забезпечення сталого функціонування та розвитку регіональної системи дошкільної освіти досліджувались Л. Пісоцькою. Результатом дослідження стали визначені функціональні напрями, завдання яких полягає у забезпеченні результативності управління розвитком дошкільної освіти на рівні регіонального органу управління освітою та дошкільного навчального закладу в річному управлінському циклі.

Проблема вдосконалення управління освітою на районному рівні, необхідність розробки критеріїв оцінки ефективності управлінської діяльності районного відділу освіти на прикладі Ленінського районного відділу освіти м. Севастополя обґрунтовані у дослідженні В. Мануйленко. Інформаційне забезпечення управлінських процесів на рівні школи, міста, району досліджувались В. Гуменюк, Л. Даниленко, І. Жерносеком, Н. Островерховою. Проблеми розбудови національної освіти в районі та управління нею досліджено та обґрунтовано О. Зайченко. Модель упорядкування мережі сучасної регіональної системи середньої освіти через створення територіальних освітніх округів в сільській місцевості, яка дозволяє розкрити потенційні можливості кожної особистості, розроблена І. Осадчим.

Незважаючи на широкий спектр зазначених наукових досліджень, які збагачують теорію і практику управління, проблеми управління загальною середньою освітою сільського району на сучасному етапі, його специфіка досліджені недостатньо. Станом на початок 2006 року майже 14,2 тисячі денних загальноосвітніх навчальних закладів України або 68,1% всієї кількості знаходились у сільській місцевості. У них навчалось близько 1,8 мільйона учнів або 32,7% всіх учнів. У сільських школах працювало близько 221000 вчителів, що складає 43,7% усіх педагогів країни. Управління діяльністю сільських загальноосвітніх шкіл здійснюють відділи освіти 490 сільських районних державних адміністрацій, які становлять переважну більшість адміністративно-територіальних одиниць майже в усіх областях України. Як бачимо, школи сільської місцевості це потужний сектор системи освіти в Україні. Разом з тим аналіз теорії і практики управління освітою сільського району свідчить про:

- недостатність теоретичного і практичного обґрунтування управління освітою сільських районів України в сучасних умовах;

- наявність протиріччя між необхідністю створення умов для здобуття якісної освіти учням сільської місцевості та їх управлінським забезпеченням;

- існування об’єктивної потреби вдосконалення управління освітою у сільській місцевості України на засадах досягнень сучасної теорії управління та психолого-педагогічних інновацій.

Враховуючи необхідність поглиблення і розробки названої вище проблеми в теоретичному і практичному аспектах, значущість пошуку шляхів розв’язання проблеми, темою дисертаційного дослідження обрано “Соціально-педагогічні засади управління освітою сільського району в сучасних умовах”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Напрям дослідження є складовою частиною науково-дослідної теми кафедри менеджменту освіти Центрального інституту післядипломної освіти АПН України “Підготовка керівника навчального закладу в системі післядипломної освіти” (реєстраційний номер 0103V003244).

Тема дисертації затверджена вченою радою Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України 22 вересня 2002 року, протокол №7, та скоординована в раді наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України, протокол №3 від 25 березня 2003 року.

Об’єктом дослідження є система управління освітою сільського району на сучасному етапі державотворення України.

Предметом дослідження є соціально-педагогічні засади управління освітою сільського району в сучасних умовах.

Мета дослідження – виявлення, теоретичне обґрунтування та експериментальна перевірка соціально-педагогічних засад управління освітою сільського району в сучасних умовах.

Завдання дослідження:

1.

2.

3.

4.

Гіпотеза дослідження. Ефективне управління освітою сільського району в сучасних умовах можливе за умов:

- аналітичного визначення та врахування соціально-економічних наслідків реформування відносин на селі;

- виявлення і теоретичного обґрунтування соціально-педагогічних засад управління освітою сільського району в сучасних умовах;

- впровадження теоретично обґрунтованих та експериментально перевірених соціально-педагогічних засад управління освітою сільського району в сучасних умовах.

Методологічною основою дослідження є основні положення щодо розвитку освіти, викладені в Конституції України, Національній доктрині розвитку освіти, законах України “Про освіту”, “Про дошкільну освіту”, “Про загальну середню освіту”, інших нормативно-правових документах. У дослідженні ми дотримувались загальних положень теорії менеджменту та соціального управління, закономірностей розвитку управлінських систем, принципів забезпечення ефективності управління. Застосування системного підходу дає можливість в дослідженні проблеми спостерігати зміни в системі освіти сільського району внаслідок змін окремих її складників.

Теоретичною основою дослідження є концептуальні положення, що розкривають як загальні питання теорії управління (В. Афанасьєв, В. Бондар, Ю. Конаржевський, В. Пікельна, С. Подмазін, П. Худоминський. В. Якунін та ін.), а також і окремі часткові аспекти управління загальною середньою освітою на різних рівнях регіональної системи (Л. Даниленко, О. Зайченко, І. Осадчий, В. Симонов, І. Жерносек, Г. Єльникова, І. Мітіна, М. Захаров, Н. Островерхова, Г. Сурмило, Г. Федоров, В. Подобед та ін.). В процесі дослідження проблем управління навчальними закладами в сучасних умовах ми опирались на роботи О. Коберника, В. Маслова, Л. Карамушки, Є. Хрикова, Л. Калініної, застосування системного підходу базувалось на працях Ю. Бабанського, Б. Гершунського, В. Гвішиані та інших. Важливими для дослідження є закономірності наукового процесу, наукові основи управлінської діяльності керівника та підвищення його управлінської кваліфікації, психолого-педагогічні основи розвитку творчої особистості (Б. Ананьєв, Л. Карамушка, Н. Коломінський, В. Якунін).

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети та реалізації завдань дослідження використовувались теоретичні та емпіричні методи дослідження. На етапі збору фактичного матеріалу і його первинної систематизації застосовувались методи аналізу наукової літератури, вивчення, систематизації та узагальнення нормативно-правових документів про освіту, збору, узагальнення і класифікації даних анкетування, порівняння результатів управління освітою у різних сільських районах, що дало можливість розкрити проблему удосконалення управління розвитком освіти у сільській місцевості України. Серед емпіричних методів використовувались діагностичні – спостереження, бесіди, експеримент та методи статистичної обробки даних, які дозволили зробити узагальнення з досліджуваної проблеми та підтвердити зроблені припущення.

Основні етапи дослідження. Дисертаційне дослідження здійснювалось протягом 2001 – 2006 рр. На першому етапі (2001 – 2002 рр.) визначались і формулювались основні положення дослідження, а саме: суть проблеми, обставини, що її породжують, обґрунтування актуальності дослідження, мета і завдання, формулювання гіпотези дослідження, добірка літератури із загальних проблем управління освітою і сільського району зокрема. На другому етапі (2002 – 2004 рр.) систематизовано опрацьовувались наукові праці з теорії менеджменту та управління освітою, проводилось вивчення різних концепцій управління освітою на районному рівні, систематизувались погляди різних учених щодо закономірностей, принципів та функцій управління освітою, його змісту, формувались власні погляди на управління освітою у співставленні з поглядами інших вчених і практиків. На третьому етапі (2004 – 2006 рр.) формулювались основні висновки щодо управління освітою сільського району на сучасному етапі, здійснювався експеримент, в ході якого розроблялись та апробувались соціально-педагогічні засади управління освітою сільського району в сучасних умовах, визначалась їх ефективність, відбувалась систематизація та узагальнення дослідного матеріалу, готувались науково обґрунтовані рекомендації щодо підвищення ефективності управління освітою сільського району в сучасних умовах.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що: вперше виявлено та обґрунтовано сутність соціально-педагогічних засад управління освітою сільського району в сучасних умовах; уточнено наукові підходи до оцінювання ефективності управлінської діяльності відділу освіти сільського району як органу державного управління освітою в сучасних умовах; дістали подальшого удосконалення соціально-педагогічні умови ефективного управління освітою сільського району в сучасних умовах.

Теоретичне значення одержаних результатів полягає в удосконаленні змісту управлінської діяльності відділу освіти з розвитку системи освіти сільського району; виявленні специфічного зв’язку між економічною і соціальною характеристикою розвитку села та управлінням освітою сільського району; подальшому розвитку теорії управління освітою завдяки виокремлення соціально-педагогічних засад управління освітою сільського району в сучасних умовах .

Практичне значення дослідження полягає в тому, що одержані результати та рекомендації можуть бути використані під час модернізації системи управління освітою сільського району в сучасних умовах, а також у навчальному процесі на курсах підвищення кваліфікації директорів загальноосвітніх навчальних закладів, спеціалістів та керівників відділів освіти райдержадміністрацій в інституті післядипломної педагогічної освіти. Практичне значення визначається і можливістю розробки відповідних довгострокових програм розвитку освіти сільських районів на основі прогнозування їх соціально-економічної перспективи та визначення результатів діяльності як окремих сільських загальноосвітніх навчальних закладів, так і загалом всієї системи освіти сільського району.

Вірогідність одержаних результатів забезпечується всебічним обґрунтуванням вихідних теоретичних та концептуальних положень, комплексним застосуванням теоретичних та емпіричних методів дослідження, кількісним і якісним аналізом одержаних даних та стабільністю отриманих констатуючих результатів.

Апробація основних положень та висновків дослідження або окремих його аспектів здійснювалася завдяки участі у науково-практичних конференціях, семінарах, а також читанню лекцій, виступів перед керівниками освіти – начальниками, їх заступниками, спеціалістами відділів освіти, директорами загальноосвітніх навчальних закладів в Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України та у відділах освіти Волинської, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської та Черкаської областей протягом 2004 – 2006 рр. Матеріали дослідження оприлюднені, зокрема: на Всеукраїнській науково-практичній конференцій “Тенденції розвитку методичної роботи в системі післядипломної освіти педагогів” (10 – 12 вересня 2003 року, Івано-Франківський ОІППО), Всеукраїнській звітній науково-практичній конференції “Післядипломна освіта: проблеми і перспективи розвитку” (19 – 20 березня 2004 р., ХОНМІБО, м. Харків), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Адаптивне управління в соціально-педагогічних системах“ (8 – 9 грудня 2004 року, Південноукраїнський РІППО, м. Херсон), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Становлення нової парадигми управління навчальним закладом в умовах модернізації освіти” (20 – 21 травня 2005 року, Хмельницький гуманітарно-педагогічний інститут), Всеукраїнській науково-теоретичній конференції “Вища освіта України і Болонський процес” (20 – 21 квітня 2005 року, Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Інноваційний розвиток управлінського потенціалу керівника загальноосвітнього навчального закладу” (28 – 29 березня 2006 року, Полтавський ОІППО), Всеукраїнській звітній науково-практичній конференції “Стан і перспективи розвитку післядипломної педагогічної освіти” (27 – 28 квітня 2006 року, Південноукраїнський РІППО, м. Херсон).

База дослідження. Дослідно-експериментальна робота проводилась на базі ЦІППО АПН України та відділів освіти державних адміністрацій Сокальського району Львівської області, Рожищенського району Волинської області, Тлумацького району Івано-Франківської області, Кагарлицького та Макарівського районів Київської області, Ульяновського району Кіровоградської області, Вовчанського району Харківської області, Каховського району Херсонської області, Городищенського та Корсунь-Шевченківського районів Черкаської області. У ній брали участь 1033 особи слухачі курсів підвищення кваліфікації, серед яких: 310 начальників відділів освіти, 144 заступники начальників, 409 спеціалістів відділів освіти та 170 директорів загальноосвітніх навчальних закладів.

Публікації. Основні положення та результати дисертації опубліковані у 10 статтях, з яких 5 – у науково-педагогічних журналах, затверджених ВАК України, 3 – у науково-теоретичних збірниках, 2 – у матеріалах конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних 175 джерел та додатків. Робота виконана на 173 сторінках машинописного тексту, вміщує 21 таблицю, 5 рисунків, загальний обсяг 273 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначені предмет та об’єкт дослідження, мета, гіпотеза, основні завдання, методологічна база і методи дослідження, наукова новизна, теоретичне і практичне значення роботи, названо експериментальну базу, відомості про апробацію, сформульовано основні положення, що виносяться на захист, подано дані щодо публікацій і структури дисертації.

У першому розділі “Соціально-економічні та організаційно-педагогічні проблеми розвитку освіти в сільських районах України” проаналізовано наукову літературу з проблеми дослідження, розкрито теоретичні основи управління освітніми системами, визначено чинники впливу та проблеми функціонування освітніх систем сільських районів. Вивчення робіт вітчизняних та зарубіжних вчених показало, що проблеми управління освітніми системами є актуальними і саме управління має тенденцію до регіоналізації. Низка досліджень підтверджує, що системи управління залежать від соціокультурних особливостей місцевості, де вони здійснюються. Проте, загалом управління освітою сільського району в умовах соціально-економічних перетворень життя села, вивчене недостатньо і продовжує залишатися актуальним. Потребує вдосконалення і діюча нормативно-правова база освіти.

У другому розділі “Аналіз та узагальнення якісного стану управління освітою в сільських районах України” проаналізовано стан та проблеми управління освітою у сільських районах, визначено фактори, що обмежують можливості відділів освіти перебудувати свою діяльність. Результати дослідження свідчать, що таке становище типове для переважної більшості сільських районів України. Крім того, у сільській місцевості є вагомі підстави для раціоналізації наявної шкільної мережі. Тому для всіх сільських районів актуальною стала проблема розробки районних програм розвитку освіти. Для того, щоб таку програму розробити, необхідно провести ґрунтовний всебічний аналіз соціально-економічної ситуації, що склалася внаслідок реформування відносин власності в аграрній сфері та спрогнозувати її подальший розвиток, вивчити потребу населення в освітніх послугах, динаміку їх розвитку і на цій підставі передбачити систему організаційно-педагогічних заходів, які забезпечать її реалізацію.

У третьому розділі “Теоретичне обґрунтування та експериментальна перевірка соціально-педагогічних засад управління освітою у сільській місцевості в сучасних умовах” обґрунтовано та експериментально перевірено соціально-педагогічні засади управління освітою сільського району в умовах соціально-економічних перетворень життя села. Структура соціально-педагогічних засад управління освітою складається з чотирьох частин (див. рис.1), зміст яких відображає об’єктивно існуючі умови функціонування освітньої системи та управління нею, а також процеси, що відбуваються в них. Кожна з складових має чітке спрямування і сприяє пізнанню того, як саме управління відбувається в дійсності. Соціально-педагогічні засади управління освітою здатні реагувати на зміни в реальній ситуації, узгоджені з метою функціонування освітньої системи і сприяють виробленню і прийняттю рішень щодо управління і розвитку освіти у сільських районах України в сучасних умовах. Реальні процеси опираються на певні числові показники, які в сукупності дозволяють відстежувати тенденції, прогнозувати перспективи і на цій підставі передбачати можливі варіанти розвитку освітньої системи району. Завдання відділу освіти полягає в обранні оптимального із них і забезпеченні своєрідного інтегрованого результату.

Рис.1.Структура соціально-педагогічних засад управління освітою сільського району в сучасних умовах

Для перевірки ефективності соціально-педагогічних засад управління освітою сільського району було проведено констатуючий і формуючий експерименти, числові результати яких відображені у таблицях та описані у висновках.

На прикладі декількох сільських районів різних областей України експериментально доведено, що впровадження соціально-педагогічних засад управління освітою сприяє підвищенню ефективності управлінської діяльності відділу освіти і, таким чином, доведено доцільність їх використання (див. табл. 1).

Таблиця 1

Дані зростання ефективності управління внаслідок впровадження

соціально-педагогічних засад управління освітою в сільських районах України

№

з\п | Область | Район | Ефективність управління | Різниця | %

зростання

до впровадження | після впровадження

1. | Волинська | Рожищенський | 6,7 | 9,1 | 2,4 | 20,7%

2. | Івано-Франківська | Тлумацький | 7,7 | 9,3 | 1,6 | 13,8%

3. | Київська | Кагарлицький | 7,2 | 8,9 | 1,7 | 14,7%

Макарівський | 6,3 | 8,3 | 2,0 | 17,2%

4. | Черкаська | Городищенський | 7,0 | 9,3 | 2,3 | 19,8%

Корсунь-Шевченківський | 7,4 | 9,2 | 1,8 | 15,5%

5 | Кіровоград-ська | Ульяновський | 6,4 | 9.1 | 2,7 | 23,3%

Впровадження соціально-педагогічних засад управління освітою сільського району передбачає здійснення низки узгоджених між собою соціальних і організаційно-педагогічних заходів, які підпорядковані одній меті, узгоджені логічно і послідовно, і, головне, дають можливість на їх основі концептуально визначитись із варіантом розвитку освітньої системи району: створення освітніх округів, ресурсних центрів, сільських соціокультурних центрів, та ін. Такі дії є основою для прийняття і реалізації програми розвитку освіти району на короткостроковий і середньостроковий періоди, за яких освітня система стає більш гнучкою, варіативною і забезпечує умови здобуття якісної освіти відповідно до потреб учнів сільських загальноосвітніх навчальних закладів. Це:

- глибокий аналіз основних тенденцій розвитку економіки та ринку праці за даними управління економіки, статистичного центру, центру зайнятості населення; прогноз розвитку економіки на короткостроковий та середньостроковий періоди загалом по району та в розрізі кожного із сіл і на його підставі прогноз попиту на освітні послуги певного спрямування;

- аналіз тенденцій та прогноз розвитку демографічної ситуації в кожному із сільських поселень, в тому числі стосовно дітей дошкільного та шкільного віку, осіб працездатного віку;

- аналіз можливостей транспортних мереж, засобів зв’язку, комунікацій, перспектив їх розвитку;

- аналіз соціуму в кожному з сіл, де функціонують заклади освіти, врахування традицій, етнічних особливостей, активності у розв’язанні соціально-економічних проблем, налагодженні виробничих, торгівельних, комерційних стосунків, здатності впливати на роботу закладів освіти, адаптації до нових умов життя суспільства, громади тощо;

- встановлення структури і форми опорного каркаса розселення, переорієнтації в разі потреби периферійних сіл на інші центри і на цій підставі створення, якщо це можливо і доцільно, нових взаємозв’язаних виробничих, транспортних, торгівельних структур і соціальних систем;

- визначення вузлів освітньої мережі, опорних закладів освіти, оцінка їх територіального розташування, ступеня ізольованості і взаємозв’язків та прогноз можливих змін в освітній мережі на підставі передбачуваних змін в розселенні та виробничій інфраструктурі;

- аналіз тенденцій та оцінка перспектив фінансування закладів освіти з районного бюджету, оцінка можливостей залучення додаткових коштів для функціонування освітньої системи, широке розгортання роз’яснювальної роботи серед споживачів освітніх послуг, серед населення загалом через засоби масової інформації щодо необхідності та доцільності здійснення комплексу заходів щодо розвитку соціальної та економічної сфер району;

- залучення територіальних громад, органів місцевого самоврядування, батьківських комітетів, опікунських рад, громадських організацій, структур політичних партій, течій, рухів, релігійних конфесій до планування перспектив розвитку освітньої системи району і кожного закладу освіти зокрема;

- вивчення, збір даних та їх узагальнення про соціальне замовлення на випускника освітньої системи району;

- на підставі соціального замовлення, з урахуванням попиту фахівців на ринку праці, укладення договорів, направлення на навчання в ПТНЗ, ВНЗ випускників загальноосвітніх навчальних закладів;

- на підставі соціального замовлення визначення мети діяльності кожного закладу освіти, узгодження мети з можливостями освітньої системи району та розробка плану заходів щодо досягнення поставленої мети;

- вивчення потреби у відкритості закладів освіти для соціально знедолених дітей, класів корекційного розвитку, дітей з певними обдаруваннями, здібностями у навчанні;

- узгодження та координація дій усіх управлінь, установ, відомств, виконкомів сільських рад, районної ради, причетних до планування перспектив соціально-економічного розвитку району і сфери освіти зокрема;

- ініціювання проведення громадських слухань, сесій місцевих рад, зборів за місцем проживання про стан і перспективи діяльності закладів освіти на відповідних територіях;

- узагальнення даних моніторингу діяльності закладів освіти району за розробленими відділом освіти критеріями та показниками для визначення рейтингу однотипних шкіл;

- визначення на підставі кількісних і якісних характеристик діяльності загальноосвітніх навчальних закладів, доцільності першочергового оснащення комп’ютерними комплексами, сучасним навчальним обладнанням більш рейтингових з урахуванням зовнішніх чинників впливу;

- здійснення заходів щодо посилення освітнього потенціалу сільських шкіл, а саме: створення різновікових груп учнів для вивчення курсів варіативної частини навчального плану, створення міжшкільних факультативів, очно-заочних різнопрофільних шкіл, проведення “сесій” в канікулярний період, об’єднання ресурсів та їх спільне використання територіально близькими школами та інші заходи з урахуванням місцевих особливостей та умов;

- навчання та підвищення кваліфікації керівників та спеціалістів освітньої системи району;

- розширення фінансово-господарської самостійності загальноосвітніх навчальних закладів за рахунок передачі окремих повноважень відділом освіти навчальним закладам.

Покладені в основу соціально-педагогічних засад управління освітою підходи до визначення чинників впливу на функціонування освітніх систем, визначені показники і критерії ефективності управлінської діяльності можна застосовувати в практиці роботи відділів освіти різних сільських районів України.

На основі одержаних результатів дослідження вважаємо за доцільне внести такі пропозиції:

І. До Верховної Ради України:

1. Законодавчо унеможливити перерозподіл коштів на місцевому рівні органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, передбачених на одного учня відповідно до нормативів бюджетної забезпеченості.

2. Законодавчо розмежувати відповідальність між районною виконавчою владою і місцевим самоврядуванням щодо способу надання освітніх послуг та фінансування закладів освіти.

3. Законодавчо підвищити самостійність навчальних закладів у сфері навчально-виховної, господарської та фінансової діяльності.

ІІ. До Кабінету Міністрів України:

1. Забезпечити відкритість і прозорість фінансування освіти на загальнодержавному та місцевому рівнях з обов’язковим оприлюдненням його у друкованих засобах масової інформації.

2. З метою заінтересованості керівників та спеціалістів відділів освіти у зростанні ефективності управління освітніми системами підвищити стимулюючу роль посадових окладів, ввівши надбавку відповідно до щорічної оцінки ефективності їх роботи як державних службовців.

ІІІ. До Міністерства освіти і науки України:

1. Внести зміни до Типового положення про відділ освіти районної державної адміністрації, в якому найважливішими функціями відділу освіти визначити планування, координацію і розвиток освіти у районі, зовнішній контроль якості освіти та фінансовий аудит.

ІV. До інститутів післядипломної педагогічної освіти:

1. Включити у навчальні плани і програми підвищення кваліфікації керівників та спеціалістів відділів освіти, закладів освіти, теми щодо оволодіння управлінськими навичками наукового передбачення та планування розвитку на районному та шкільному рівнях, підтримки учнів з особливими потребами, підвищення ефективності управління, покращення якості освіти.

Висновки

1. Дослідивши проблему управління освітою сільського району в сучасних умовах у контексті загального стану і перспектив функціонування сільської освіти та управління нею, слід констатувати, що, це – складна проблема, яка декомпозиціюється на низку взаємопов’язаних завдань, розв’язання кожного з яких створює необхідні передумови для ефективного управління освітою у сільській місцевості і вирішення досліджуваної проблеми.

Аналіз наукових праць з проблем управління освітою свідчить, що розвиток управління освітою обумовлювався соціально-економічними перетвореннями, які відбувалися у конкретні історичні періоди. Наукові дослідження підтверджують наявність тенденції до регіоналізації управління освітою, викликаної особливостями функціонування системи освіти на певній території. Проблеми управління освітою у сільських районах України в період відродження аграрного сектора економіки досліджені недостатньо. Діюча нормативно-правова база не забезпечує повною мірою законодавчого розв’язання проблем управління освітою в умовах соціально-економічних перетворень у сільській місцевості, а наявне науково-теоретичне обґрунтування недостатньо враховує всі особливості його здійснення.

2. Сучасне управління освітою у сільських районах здійснюється в умовах мінливого соціального середовища, яке має суттєвий вплив на функціонування закладів освіти, а тому ефективність управлінської діяльності значною мірою залежить і від зовнішніх, і від внутрішніх впливів. Найбільш гострими серед них є:

а) невисока заробітна плата, яка не припиняє відтік перспективних педагогічних кадрів з сільських шкіл, органів управління освітою, загалом це комплекс питань, пов’язаних з соціальним захистом, стимулюванням, престижем, привабливістю управлінської посади в освіті;

б) відсутність надійних механізмів реалізації проголошених державою пріоритетів, намірів;

в) недостатнє фінансування модернізації освіти та управління нею, уповільнене формування нових методів державного регулювання, організаційно-економічних механізмів, які забезпечують мобілізацію коштів до бюджету галузі від установ, підприємств, населення, ефективного їх використання і завдяки цьому – забезпечення доступності і якості всіх освітніх послуг.

Названі фактори характерні для діяльності всієї системи освіти України, а для значної частини відділів освіти сільських районів до того ж притаманними є неможливість забезпечити доступ молоді до всього спектра освітніх послуг, майже повна відсутність програмних заходів, спрямованих на розвиток підпорядкованих освітніх систем, неефективне використання передбачених державою коштів на функціонування освітніх систем, їх розпорошення, загалом низьке ресурсне забезпечення навчального процесу, невисока соціальна активність або й повна її відсутність у територіальних громад сіл і селищ, відсутність сучасного інформаційного супроводу, зниження професійного потенціалу кадрів, невисока соціальна захищеність вчителів. Як наслідок впливу всіх названих чинників – недостатній загальний рівень та невисока якість знань учнів сільської школи.

Аналіз практичної діяльності сільських відділів освіти показує, що у переважній більшості сільських районів управління освітою націлене більше на відтворення існуючого стану функціонування, ніж на розвиток. Це відбувається тому, що реформування системи управління освітою на місцевому рівні скоріше зустрічає опір, ніж підтримку, що підтверджують дослідження. Крім того, реальні можливості відділів освіти сільських районів перебудувати свою діяльність об’єктивно обмежує низка факторів. Головними з них є:

- неузгодженість чинної законодавчої бази, підзаконних актів, що змушує відділи освіти або зупинятись або шукати якісь власні варіанти розв’язання існуючих типових проблем;

- невідповідність застарілих підходів і стереотипів управління сучасним соціально-економічним реаліям, що склалися на селі;

- зосередження основних зусиль апарату управління на вирішенні поточних завдань, що уповільнює переорієнтацію управління на пріоритети перспективного розвитку освіти.

Концептуально мета функціонування освітніх систем сільських районів не визначається в першу чергу із-за браку управлінської компетенції посадових осіб відділів освіти, що породжує супутні недоліки, які суттєво знижують ефективність управлінської діяльності. Районна політика у сфері освіти лише частково враховує основні тенденції розвитку економіки району, ринку праці та освітніх послуг. При цьому проектування змін у системі освіти сільського району стає життєво необхідним як для самої системи освіти, так і для збереження села як етнокультурного феномена.

Соціально-економічна та демографічна ситуація, що склалася у сільській місцевості за останні п’ятнадцять років, не дає підстав сподіватися на швидке розв’язання існуючих проблем, в тому числі і освітніх, за допомогою традиційних засобів і механізмів. У цьому контексті проголошення 2006 року “роком села” слід розглядати як перший крок до розв’язання проблем сільських територій, які багато в чому визначають хід розвитку всього суспільства. Тому головне завдання у розв’язанні проблеми управління освітою у сільських районах України полягає у розробці та науковому обґрунтуванні соціально-педагогічних засад управління освітою, впровадження яких дає можливість вивести освіту на якісно новий рівень, який відповідатиме національним інтересам та європейським стандартам.

3. Сутність ефективного управління освітою в сільській місцевості полягає в збалансованому вирішенні всього комплексу проблем, що стоять перед нею, причому їх вирішення має відбуватись у ході реформування системи освіти України.

Тому в умовах сільського району актуальним є застосування програмно-цільового управління освітою, яке передбачає відбір найважливіших проблем освітньої системи та забезпечує якнайшвидше їх вирішення через розробку програми розвитку освіти сільського району в сучасних умовах. Програма розвитку освіти є організаційною основою економічного і соціального розвитку району. Визначення перспектив і забезпечення розвитку освітніх систем сільських районів можливо здійснити лише на основі комплексного планування соціально-економічного розвитку території. З іншого боку, освітня система сільського району сама стає найбільш ефективним інструментом покращення ( або погіршення) соціально-економічної ситуації.

Соціально-педагогічні засади управління освітою сільського району в сучасних умовах є ефективним засобом реалізації програмно-цільового управління освітою у сільській місцевості України. Вони складаються з чотирьох частин, якими охоплюється весь перелік чинників впливу на освіту та управління нею, а саме: конкретні соціальні умови, економічні, загальноосвітні, та конкретні педагогічні умови діяльності окремого закладу. Зміст соціально-педагогічних засад управління освітою відтворює реальні умови функціонування освітньої системи та управління нею. Опираючись на них, управління стає цілеспрямованим, гнучким і здатним реагувати на зміни в середовищі. Соціально-педагогічні засади управління освітою сприяють виробленню і прийняттю рішень щодо розвитку освіти та управління, дозволяють прогнозувати перспективи та виробляти оптимальний варіант розвитку освітньої системи на основі врахування реальної ситуації і можливостей освітньої системи. Їх застосування створює ефективні можливості реалізації цілей, що визначені метою функціонування і розвитку освітньої системи. Тому соціально-педагогічні засади управління освітою мають бути основою програми розвитку освіти сільського району на сучасному етапі, адже вони поєднують наукові підходи до реалізації програмно-цільового управління та враховують особливості функціонування освітньої системи сільського району в сучасних умовах.

4. Експериментальна перевірка соціально-педагогічних засад управління освітою сільського району в сучасних умовах засвідчує доцільність їх застосування в управлінні освітою у сільській місцевості, зважаючи на типовість проблем у різних сільських районах. Вони є дієвим стимулом до вдосконалення управлінської діяльності та забезпечують підвищення її ефективності. Ефективність управлінської діяльності відділів освіти за запропонованими критеріями, показниками та методикою її вимірювання в результаті впровадження соціально-педагогічних засад зростає в середньому в межах 13,8 – 23,3%. Достовірність одержаних результатів забезпечена достатньою повнотою інформації про стан управління освітою сільського району, співвіднесеної з основними завданнями відділу освіти, використанням науково обґрунтованих критеріїв оцінювання ефективності управлінської діяльності відділу освіти та його керівників і спеціалістів, точністю проведених обрахунків та однозначним трактуванням результатів.

Таким чином, впровадження науково обгрунтованих соціально-педагогічних засад управління освітою сільського району дійсно підвищує ефективність управління, а розроблені на їх основі програми розвитку освітніх систем районів розширюють спектр освітніх послуг. Внаслідок цього освітні системи стають гнучкішими, варіативнішими і цим самим забезпечуються умови здобуття якісної освіти відповідно до запитів і потреб учнів сільських загальноосвітніх навчальних закладів. Отже, результати дослідження підтверджують правильність висунутої нами гіпотези.

Ми свідомі того, що проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів соціально-педагогічних засад управління освітою сільського району в сучасних умовах. Подальшої розробки потребують механізми взаємодії відділу освіти з сільськими територіальними громадами, впровадження державно-громадського управління освітою, організація управління освітою сільського району на основі апробованого алгоритму та механізму його впровадження, визначення ролі професійної компетентності керівників та спеціалістів відділів освіти у підвищенні ефективності державного управління освітніми системами тощо.

Узагальнюючи викладене вище, зазначимо, що проведене дослідження в межах наукового ракурсу оптимально окреслило соціально-педагогічні засади управління освітою сільського району в сучасних умовах, які сприятимуть підвищенню інтересу до цієї теми у науковців та управлінців-практиків відділів освіти сільської місцевості України.

Основні положення дисертації відображено у наступних публікаціях:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9. Децентралізація управління освітою у сільських районах України. Правовий та фінансовий аспекти. // Обрії. Науково-педагогічний журнал. – 2006. – №2(23). – С. 22 – 24.

10. Соціально-педагогічні аспекти управління сільською школою // Освіта і управління. Науково-практичний журнал. 2006. том 9 число 3–4 2006 рік. С. 123 128.

АНОТАЦІЯ

Набок