ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НЄНОВА Оксана Миколаївна

УДК 616.853-092.9.615.37

РОЛЬ ІНТЕРФЕРОНУ-2 бЛЬФА В ПАТОГЕНЕЗІ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ЕПІЛЕПТИЧНОГО СИНДРОМУ

(експериментальне дослідження)

14.03.04 – патологічна фізіологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Одеса – 2007

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Одеському державному медичному університеті МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Годлевський Леонід Семенович

Одеський державний медичний університет

МОЗ України, завідувач кафедри біофізики,

інформатики та медичної апаратури.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України

Шандра Олексій Антонович

Одеський державний медичний університет

МОЗ України, завідувач кафедри нормальної фізіології.

доктор медичних наук, професор

Клименко Микола Олексійович,

Харківський державний медичний університет

МОЗ України, завідувач кафедри патологічної фізіології

Провідна установа: Інститут ендокринології та обміну речовин

ім. В.П. Комісаренка АМН України, відділ

ендокринології, репродукції та адаптації, м. Київ

Захист дисертації відбудеться “15” травня 2007 року о 1100 годині

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.600.01 при Одеському державному медичному університеті (65026, м. Одеса, пров. Валіхівський, 2)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Одеського державного медичного університету (65026, м. Одеса, пров. Валіхівський, 3).

Автореферат розісланий “_13___” _квітня________ 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої ради
к. мед. н., доцент Годован В. В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Імунологічні фактори, зокрема система цитокінів, займають важливе місце серед факторів, які є важливими ланками патогенезу різних форм епілептичного синдрому [Арушанян Э. Б., Бейер Э. В., 2004; Степаничев М. Ю., 2005; Baccala R. et al., 2005]. Для дії препаратів інтерферону 2-альфа (ІФН-2б) характерним є розвиток центральних ефектів [Kamei S. et al., 2002; Bonaccorso S. et al., 2002]. Зокрема, визначено, що при гострому застосуванні ІФН-2б виявляються його дофаміноміметичні ефекти, в той час як тривале використання, навпаки, спричиняє виснаження дофамінових систем та формування депресивного стану [Каркищенко Н. Н. и соавт., 1999; Wichers M., Maes M., 2002]. У дослідах на щурах було встановлено, що ІФН-2б викликає стимуляцію дослідницької активності в тесті "відкрите поле", має антистресорний вплив, (що спостерігалось на мишах-самцях лінії C57BL/6 при моделюванні емоційно-больового та теплового впливів), а також викликає зниження чутливості до больових подразників у мишей, що визначалось у тесті вісмикування хвоста, який занурювали в гарячу воду [Каркищенко Н. Н. и соавт., 1999].

У пацієнтів, яким з приводу гепатиту призначали тривале використання ІФН-2б, спостерігались судомні прояви [Мицура В.М., 2003; Nawa H., Takahasi M., Patterson P. H., 2000]. У той же час, згідно з даними Dabbagh O. et al. (1997), можливим є припинення резистентних судом, асоційованих з цитомегаловірусною інфекцією або енцефалітом Расмуссена під впливом препаратів інтерферону. Таким чином, питання щодо участі ІФН-2б в механізмах контролю судомної готовності мозку є нез’ясованим і потребує подальшого дослідження. Необхідним є вивчення ефектів ІФН-2б на моделях епілептичного синдрому, які відтворюють особливості хронічного епілептогенезу. Однією з подібних моделей є коразол- індукований кіндлінг, який сьогодні широко використовується як для дослідження патогенезу епілептичного синдрому, так і для з’ясування механізмів нейротропної дії різних чинників [El-Abhar H. S. et al., 2003; Erakovic V. et al., 2003; Shandra A. A. et al., 2006]. Слід зазначити, що ця модель до останнього часу не застосовувалася для вивчення залежних від системи інтерферону патогенетичних механізмів виникнення та розвитку епілептиформних проявів.

Зв'язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Дисертаційна робота пов'язана із фрагментом планової науково-дослідницької роботи кафедри біофізики, інформатики та медичної апаратури Одеського державного медичного університету, затвердженої МОЗ України, за темою “Вивчити дію фізичних факторів на головний мозок лабораторних тварин” (№ державної реєстрації 0102U006583), у якій дисертант був співвиконавцем.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи стало з'ясування ролі ІФН-2б в патогенезі епілептичного синдрому, який відтворений у процесі формування хронічного коразол-індукованого епілептогенезу.

Відповідно до мети були поставлені такі задачі дослідження:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

Об’єкт дослідження — патофізіологічні механізми модельованого епілептичного синдрому.

Предмет дослідження — патогенетичні механізми розвитку та припинення епілептичного синдрому, які здійснюються за участю ІФН-2б.

Методи дослідження — нейропатофізіологічні, біофізичні, нейрофармакологічні, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше встановлено, що під впливом ІФН-2б у щурів в ранній стадії кіндлінг-синдрому, який формували шляхом застосування підпороговї дози коразолу, спостерігається пригнічення характерних для абсансної епілепсії комплексів спайк-хвильової активності в корі головного мозку більш ніж в два раза. Вперше показано, що за умов застосування бета-адреноблокатора обзидану протиепілептичний ефект ІФН-2б посилюється. Вперше з’ясовано, що під впливом ІФН-2б виникає прискорене формування міжпівкульних парних корелятивних взаємовідношень, характерних для періоду спонтанного пригнічення комплексів спайк-хвильових потенціалів, які полягають у збільшенні кореляції між гомотопічними відділами кори півкуль при послабленні відношень лобних та потиличних відділів. Вперше встановлено, що у віддаленому періоді коразол-провокованого кіндлінгу під впливом ІФН-2б спостерігається посилення епілептогенної дії коразолу, а також судомних ефектів каїнової кислоти. Під впливом ІФН-2б у кіндлінгових тварин відбувається скорочення фази активного неспання (на 29,5 %), збільшення тривалості фаз повільнохвильового (на 34,3 %) та парадоксального сну (на 57,9 %), скорочення латентного періоду виникнення парадоксального сну (24,5 %).

Вперше встановлено, що епілептогенна дія ІФН-2б може бути пов’язана з його впливом на вентробазальні відділи мигдалика та ретикулярну частину чорної речовини, в яких під впливом ІФН-2б зростає чутливість до епілептогенного впливу нейротоксинів, що порушують ГАМК-ергічну регуляцію. Вперше встановлено, що під впливом ІФН-2б зменшується кількість тіолових груп та відновленої аскорбінової кислоти, що свідчить про виснаження відповідних компартментів антиоксидантного захисту.

Практична цінність роботи. Отримані результати дозволяють обґрунтувати умови ефективного застосування препаратів інтерферону у пацієнтів, які страждають на різні форми епілепсії. Порівняльне дослідження нейропротекторної ефективності інтерферонів дозволяє дати кількісну оцінку ефекту, визначити подальші напрямки розвитку медикаментозного лікування нейродегенеративних станів.

Також доведена перспективність досліджень формування протиепілептичного ефекту препаратів інтерферону, на основі яких можливим є створення нових протиепілептичних засобів.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведено патентно-інформаційний пошук, аналіз наукової літератури, опрацьована експериментальна модель і проведені експериментальні дослідження, здійснено статистичну обробку отриманих даних та оформлення їх у вигляді таблиць і рисунків, проаналізовано результати досліджень, опубліковано основні положення дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідались на наступних форумах: науково-практична конференція “Біофізичні стандарти та інформаційні технології в медицині” (Одеса, 2003-2006); міжнародна науково-практична конференція молодих вчених “Вчені майбутнього” (Одеса, 2004-2006); науково-практична конференція з міжнародною участю, присвячена 175-річчю з дня народження І.М.Сеченова (Одеса, 2004); наукова конференція “IV читання ім. В.В. Підвисоцького” (Одеса, 2005); II міжнародна наукова конференція “Гомеостаз: фізіологія, патологія, фармакологія і клініка” (Одеса, 2005); IV національний конгрес патофізіологів України з міжнародною участю (Чернівці, 2004); IV міжнародний конгрес “Покращення якості життя у хворих з захворюваннями нервової системи” (Одеса, 2006); конференція Українського товариства нейронаук (з міжнародною участю), присвячена 75-річчю Донецького державного медичного університету ім. М. Горького (Донецьк, 2005); Всесвітній конгрес по патофізіології (Пекін, 2006); X конференція Української протиепілептичної ліги (Київ, 2006).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 20 наукових робіт: 5 статей у фахових журналах, які рекомендовані ВАК України (3—самостійні), та 15 тез у збірках праць з’їздів і конференцій.

Структура й обсяг дисертації. Зміст роботи викладений на 163 сторінках машинописного тексту й складається із вступу, огляду літератури, опису матеріалів і методів дослідження, розділів результатів власних досліджень, аналізу і узагальнення результатів, висновків і списку використаних джерел. Дисертація ілюстрована 20 таблицями й 23 рисунками. Список літератури містить 250 джерел, з них - 40 викладені кирилецею.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи досліджень. Дослідження прoвoдилиcь в умовах гocтрoгo та хрoнічнoгo експерименту на 273 щурах лінії Віcтар вагою від 180 дo 320 г. Тварин утримували в індивідуальних бoкcах з природною зміною світла й темряви, з вільним дocтyпoм до води та їжі. З метою прирyчення, щурів перед початком екcперименту тримали в рyках по 2-3 хв протягом 5 днів, що полегшувало наступні експериментальні дослідження з тваринами (протокол засідання комісії з питань біоетики Одеського державного медичного університету № 10 А від 24.11.06 ).

Для відтворення фармакoлoгічнoгo кіндлінгу тваринам здійснювали 20-24 щодобових oднoкратних внутрішньоочеревинних (в/очер) введень підпoрoгoвих дoз коразолу (25,0-30,0 мг/кг) [Шандра А.А. и соавт., 1999]. Епілептoген ввoдили в обсязі 0,10-0,20 мл в однакових умовах (в один і той же час доби, у лабoратoрії з oднакoвим освітленням, вологістю, температyрoю і шyмoвим фoнoм). Після ін'єкції кoнвyльcанту щурів розташовували в індивідyальних прoзорих плаcтмаcoвих камерах (10 cм х 25 cм х 30 cм) і спостерігали протягом 60 хв. Вивчення циклу "спання-неспання" проводилося в один і той же час доби протягом 4-ох год (12-16 год). Кожна група експериментальних тварин складалася з 8-ми щурів. Після того як тварину розміщували в клітку з постійним рівнем штучного освітлення, проводився запис електрокортикограми (ЕКоГ). ЕКоГ оцінювалась кожні 50 с. Для відтворення гострих генералізованих судом у робoті використовували агoніcт рецептoрів збуджуючих амінoкиcлoт - каїнoву киcлoту. Під впливом даного епілептогену у тварин спостерігались характерні cудoмні прoяви у вигляді типових клoнічних cудoм (КС) і тoнічної екстензії передніх кінцівок (ТЕПК) [White H. S. et al., 1992]. Розраховували середньоефективні дози епілептогенів. Для моделювання генералізованої судомної активності в умовах вільної поведінки щурів застосовували в/очер введення пікротоксину (1,0 мг/кг), бікукуліну (4,0 мг/кг), азотнокислого стрихніну (1,5 мг/кг). Поодинокі осередки епілептoгенезу вiдтворювали шляхом мікроiн'єкцій розчину натрієвої солі бензилпеніциліну (100,0 МО) в утворення вентро-базальної частини мигдалика та структури дорзального гіпокампу.

Тваринам імплантували ніхромові реєструючі електроди в лобні, потиличні та скроневі відділи кори головного мозку, а також канюлі в вентрально-базальні відділи мигдалика, дорзальний гіпокамп та ретикулярну частину чорної речовини під нембуталовим наркозом (40,0 мг/кг, в/очер) та використовували в дослідженні через 7-14 діб з моменту оперативного втручання. [Вoлoшин М. Я., 1987; Нoздрачев А. Д., и др., 1987; Бyреш Я. и др., 1991]. Реєстрацію електроенцефалограми (ЕЕГ) проводили моно – та біполярно. Електричну активність реєстрували за допомогою комп’ютерної системи “DX–5000” (Харків). Для оцінки ЕЕГ використовувався комп’ютерний аналіз. При цьому частота опитування каналів склала 256 імп/с, дані візуалізувалися на екрані й записувалися на жорсткий диск для наступної off-line обробки. Частотний діапазон сигналів склав 0,5-40 Hz. Записи ЕЕГ піддавали аналізу Фур'є, крім ділянок ЕЕГ, що містили артефакти й визначали показники загальної й спектральної потужності ЕЕГ (мV2), досліджувані показники подавали у вигляді відносних величини (контроль – 100 %), а також за допомогою програми, створеної на основі MatLab 7.0– показники парної лінійної кореляції між окремими зонами кори головного мозку. Автор висловлює подяку професору Вострову Г.М. завідувачу кафедри прикладної математики Одеського національного політехнічного університету за допомогу в обробці отриманих результатів Для визначення вмісту в крови сульфгідрильних та дисульфідних груп застосовували амперометричне титрування нітратом срібла [Соколовский В.В., 1996].

Для досліджень використовували людський рекомбінантний інтерферон 2-альфа (препарат “Лаферон”, “Біолек”, м. Харків), який застосовували в/очер, внутрішньошлуночково (в/шлун) та для мікроін'єкцій в структури мозку в дозах 500,0–2500,0 МО/кг. Також досліджували ефекти комбінованого застосування препаратів - ІФН-2б та обзидану (“Orion” Фінлянлія) (5,0 і 10,0 мг/кг, в/очер).

Вcі отримані результати обробляли за допомогою параметричних та непараметричних методів статистичного аналіза [Бyреш Я. и соавтор., 1991] та ізоболографічний метод аналізу результатів [Wallin R. F. et. al., 1970].

Результати дослідження. Вплив ІФН-2б на ЕКоГ активність інтактних щурів. Через 1 год з моменту в/очер застосування ІНФ-2б в дозах 500,0; 1000,0 і 1500,0 МО/кг відзначалося зростання потужності коливань у дельта діапазоні на 18,0 %; 70,3 і 35,2 % у порівнянні з контролем (P<0,05) (рис. 1). Зростання потужності коливань тета-діапазону було виражене при введенні ІФН-2б в дозах 1000,0 і 1500,0 МО/кг. Активність альфа-діапазону мала протилежну динаміку й при введенні ІФН-2б в дозах - 1000,0 і 1500,0 МО/кг розходження склали 24,8 % і 16,6 % (P<0,05).

Застосування ІФН-2б в дозах 1000,0 та 1500,0 МО/кг викликало редукцію потужності бета- активності відповідно на 29,2 % і 35,7 % (P<0,05), а потужності активності гама-діапазону - відповідно на 20,4 %, 31,3 % і на 24,8 % при введенні ІФН-2б у дозах 500,0; 1000,0 і 1500,0 МО/кг (P<0,05). Зазначені спектральні зміни були присутні у щурів протягом 4 год з моменту введення препарату в дозі 1000,0 МО/кг.

Вплив комбінованого застосування препарату “Лаферон” й обзидану на спайк-хвильову активність, індуковану у щурів у ранній фазі коразолового кіндлінгу. На тлі застосування препарату “Лаферон” в дозі 1000,0 МО/кг через 1,5 год з моменту введення коразолу відзначалось достовірне (на 38,5 %) зниження тривалості спайк-хвильових комплексів у порівнянні з контролем. Подібні відмінності зберігалися протягом 2,5 год з моменту введення коразолу (P<0,05). Крім того, через 2 год з моменту введення коразолу мало місце зниження частоти генерування спайк-хвильових комплексів на 46,4 % у порівнянні з контролем (P<0,05). Вказані відмінності зберігались до кінця спостереження (рис. 2).

Рис. 1. Вплив внутрішньо/очеревинного застосування ІФН-2б у різних дозах на ЕКоГ щурів.

#–достовірність відносно контрольної групи (P<0,05)

У групі з застосуванням обзидану в дозі 10,0 мг/кг, реєструвалось підвищення частоти генерування спайк-хвильових комплексів (через 3,0 і 3,5 год з моменту введення коразолу в порівнянні з аналогічним періодом у групі контролю) у два рази (P<0,05). Комбіноване застосування препарату “Лаферон” (1000,0 МО/кг) й обзидану (10,0 мг/кг) супроводжувалося зниженням тривалості комплексів спайк-хвильових розрядів на 23,3 % у порівнянні з відповідним показником у групі контролю, що відзначалося вже через 30 хв з моменту застосування коразолу. Вказані відмінності зберігались до кінця спостереження. Через 60 хв з моменту введення коразолу в групі щурів, яким ІФН-2б й обзидан застосовували в дозах 1000,0 МО/кг і 10,0 мг/кг, відзначалося зниження частоти генерування комплексів спайк-хвильових потенціалів на 45,9 % у порівнянні з контролем (P<0,05). При цьому даний показник був достовірно менше таких (в 2,0 і в 2,1 рази) у групах щурів, яким обзидан застосовували в дозі 5,0 мг/кг в комбінації з різними дозами ІФН-2б (P<0,05). Також в групі тварин, яким застосовували 1000,0 МО/кг ІФН-2б та обзидан в дозі 10,0 мг/кг досліджуваний показник знижувався більш, ніж у три рази в порівнянні з контролем й був достовірно меншим, ніж у всіх інших групах тварин, яким застосовували комбінацію препаратів (P<0,05). ІФН-2б тільки в найбільшій з досліджених доз (2000,0 МО/кг) скорочував період реєстрації коразол-провокованих спайк-хвильових потенціалів на 25,0 % у порівнянні з групою контролю (P<0,05). Обзидан в обох досліджених дозах (5,0 і 10,0 мг/кг) не впливав на величину досліджуваного показника (P>0,05). У той же час ІФН-2б й обзидан в усіх комбінаціях досліджених доз викликали достовірне в порівнянні з контролем скорочення часу існування спайк-хвильових комплексів.

Рис. 2. Вплив застосування ІФН-2б разом з обзиданом на частоту спайк-хвильових комплексів, провокованих коразолом у ранній фазі кіндлінгу.

Примітка: 1 і 2 стовпчики – комбіноване введення ІФН-2б (500,0; 1000,0 МО/кг) з обзиданом (5,0 мг/кг); 3 і 4 стовпчики – застосування ІФН-2б (500,0; 1000,0 МО/кг) в комбінації з обзиданом (10,0 мг/кг).

*–P<0,05 у порівнянні з групою контролю;

#–P<0,05 у порівнянні з групою тварин, яким застосовували ІФН-2б (500,0 МО/кг) та обзидан (5,0 мг/кг).

Ефекти ІФН-2б на судомні прояви в стадії завершення формування коразол-індукованого кіндлінгу. Розрахована доза коразолу, що викликала судомний синдром, в 50 % кіндлінгових щурів, склала 21,6 мг/кг, а у віддаленому періоді (3 тижня з моменту останнього введення коразолу) - 16,0 мг/кг, що було достовірно менше у порівнянні з показником у ранньому періоді кіндлінгу (P<0,05). На тлі застосування ІФН-2б (100,0 МО/кг) у ранньому періоді кіндлінгу ED50 коразолу зменшувалася на 8,0 %, у той час як у віддаленому- на 20,0 %. ІФН-2б в дозі 500,0 МО/кг викликав зменшення ED50 в ранньому періоді кіндлінгу на 26,0 %, а у віддаленому - більш, ніж у п'ять разів (рис. 2). Застосування коразолу у кіндлінгових щурів (30,0 мг/кг, в/очер) на тлі введення ІФН-2б (1000,0 МО/кг, в/очер), супроводжувалося вже через 2,5-4,0 хв з моменту введення епілептогену появою синхронізованої веретеноподібної спайк-хвильової активності величиною окремих розрядів 350-00 мкВ і частотою 7-11 сек, виникнення генералізованої активності частотою окремих потенціалів 2-3 с і амплітудою від 0,5 до 1,5 мкВ. Поведінково їм відповідали напади генералізованих клоніко-тонічних судом.

Ефекти ІФН-2б на судомну активність, провоковану агоністами рецепторів збуджуючих амінокислот. Отримані результати показали, що в ранньому періоді кіндлінгу розрахована доза ІФН-2б, при якій в 50 % тварин відзначається розвиток судом на тлі застосування коразолу в дозі 16,8 мг/кг (ED16), склала 217,3 МО, у той час як у віддаленому періоді кідлінгу даний показник дорівнює 133,9 МО. В інтактних щурів доза ED50 каїнової кислоти , що викликала при в/шлун застосуванні клонічні судоми, склала 0,46+0,01 мкг, а тонічна екстензія передніх кінцівок ED50 - 2,59+0,07 мкг. У ранній фазі коразолового кіндлінгу (24 год з моменту останнього застосування епілептогену) відбувалося зменшення ED50, що викликала клонічні судоми, вдвічі та зменшення ED50, що викликала ТЕПК, на 34,0 % (P<0,05). У відставленому в часі періоді коразол-індукованого кіндлінгу ( 21-а доба з моменту формування кіндлінгу) ED50, яка викликала клонічні судоми, становила 16,0 % від такої в інтактних щурів (P<0,05), а ED50, яка викликала тонічну екстензію передніх кінцівок, була на 64,1 % меншою від такої в групі інтактних тварин (P<0,05).

Застосування ІФН-2б через 24 год з моменту останнього введення підпорогової дози коразолу супроводжувалось значним зниженням середньоефективної дози епілептогену як у відношенні до здатності викликати клонічні судоми, так і у відношенні до здатності викликати тонічну екстензію передніх кінцівок у порівнянні до ED50, яка була визначена при самостійному використанні епілептогену. У відставленому в часі періоді кіндлінгу (21-ша доба з моменту останнього застосування епілептогену) за умов аналогічного застосування ІФН-2б відповідні показники зниження середньоефективної дози каїнової кислоти, яка викликала клонічні судоми та тонічну екстензію передніх кінцівок, знижувались на 45,0 %.

Особливості циклу спання-неспання в кіндлінгових щурів і ефекти ІФН-2б. ІФН-2б (10,000 МО/кг в/очер) у щурів контрольної групи викликав зменшення фази активного неспання, яка складала 27,4 % від загального континууму циклу спання-неспання (P>0,05). За умов використання ІФН-2б у щурів з розвинутим кіндлінг-синдромом тривалість активного неспання складала 38,6 % загального часу спостереження поведінки тварин, що було менше від такого в групі тварин з кіндлинговими проявами на 29,5 % (P<0,05). Застосування ІФН-2б викликало зменшення латентного періоду засинання тварин у групі інтактних тварин на 37,5 % (P<0,05) та на 12,0 % - у кіндлінгових щурів (P>0,05). Також ІФН-2б викликав збільшення тривалості фази повільнохвильового сну на 34,3 % у групі кіндлінгових тварин (P>0,05), у той час як в інтактних щурів застосування ІФН-2б супроводжувалось зниженням тривалості цієї фази на 13,0 % (P>0,05). Використання ІФН-2б у щурів з синдромом кіндлингу супроводжувалося зменшенням (на 24,5 %) тривалості фази латентного періоду парадоксального сну у порівнянні до такої в групі тварин з розвинутим кіндлінгом (P<0,05). Під впливом ІФН-2б спостерігалось збільшення тривалості фази парадоксального сну на 57,9 % у кіндлінгових щурів (P<0,05), у той час як в інтактних тварин реєструвалось незначне її подовження (на 12,7 %, P>0,05).

Корелятивні відносини в початковій і кінцевій фазах розвитку комплексів спайк-хвильових розрядів у різних структурах мозку й ефекти ІФН-2б. У період закінчення спайк-хвильових бурст, індукованих тестуючою дозою коразолу в ранньому періоді кіндлінга, значення коефіцієнта парної лінійної кореляції між контрлатеральними лобово-скроневими відведеннями перевищувало таке, зареєстроване на початку їх розвитку, на 34,0 % (P<0,05). Також достовірне зниження коефіцієнта кореляції в період закінчення спалаху спайк-хвильових розрядів мало місце між лівою лобово-скроневою й правою потилично-скроневою зонами (P<0,05). Найбільш виражене зростання значення коефіцієнта кореляції відзначалося в період закінчення бурст між лівою лобово-скроневою й правою лобово-потиличною областями. Під впливом ІФН-2б (1000,0 МО/кг в/очер) відзначалося збільшення коефіцієнта парної лінійної кореляції між лобово-скроневими відділами кори обох півкуль уже спочатку комплексів спайк-хвильових розрядів (на 73,0 % у порівнянні з контролем, P<0,05). Також у цей період реєструвалося зниження кореляції між лобово-скроневими відділами кори головного мозку правої півкулі й скронево-потиличними відділами кори мозку лівої півкулі. Крім того, мало місце достовірне зростання корелятивних відносин між лобово-потиличним відділом кори мозку правої півкулі й лобово-скроневим відділом кори мозку лівої півкулі (P<0,05). Подібні відносини мали місце в період закінчення спайк-хвильових бурст. Аналіз внутрішньопівкульних відносин показав, що під впливом ІФН-2б в початковій стадії розвитку спайк-хвильового комплексу реєструвалося зменшення досліджуванного показника між лобово-скроневими й скронево-потиличними відділами лівої півкулі. Крім того, у лівій півкулі реєструвалося збільшення корелятивних взаємин між лобово-скроневими й лобово-потиличними відділами кори. Подібні взаємини зберігалися в період закінчення генерування комплексів спайк-хвильових розрядів.

Вплив ІФН-2б на епілептичну активність, викликану в мигдалику. Через 1-2 хв після введення розчину натрієвої солі бензілпеніциліну (100,0 МО) у вентро-базальні відділи мигдалика інтактних щурів, яким застосовували ІФН-2б (1000,0 МО/кг), супроводжувалося розвитком спайкових потенціалів амплітудою від 200 до 550 мкВ, що виникали з частотою від 15 до 55 у хв. Через 20-30 хв з моменту застосування епілептогену потужність епілептичної активності становила 155,0+6,7 умов. од і була достовірно вищою, ніж у інтактних щурів, яким не застосовували ІФН-2б (P<0,05). При внутрішньоамигдалярному застосуванні натрієвої солі бензилпеніциліну у щурів із сформованим кіндлінгом на тлі введення ІФН-2б (1000,0 МО/кг, в/очер) через 0,5-1,0 хв у зоні ін’єкції конвульсанту виникали спайкові потенціали амплітудою від 230 до 450 мкВ, частотою від 20 до 50 у хв. В 3 з 9 щурів виникала генералізована іктальна активність, потужність якої становила 167,0+18,6 умов. од, що не відрізнялося від показника у інтактних щурів, яким застосовували ІФН-2б (P>0,05), але перевищували аналогічний показник у кіндлінгових тварин без застосування ІФН-2б (P<0,05). У віддаленому періоді кіндлінгу внутрішньоамигдалярне застосування розчину натрієвої солі бензилпеніциліну через 1,0-2,5 хв супроводжувалося виникненням у зоні мікроін'єкції конвульсанта спайкових потенціалів амплітудою від 170 до 450 мкВ та частотою від 25 до 60 у хв. В 3 з 8 щурів виникала генералізована іктальна активність, а потужність епілептичної активності склала 144,0+13,9 умов. од, що перевищувало відповідний показник в інтактних тварин (P<0,05). Введення розчину натрієвої солі бензилпеніциліну в вентро-базальні відділи мигдалика щурів з викликаним введеннями коразолу (1,0 мг/кг в/очер) кіндлінгом, яким застосовували ІФН-2б (1000,0 мг/кг, в/очер), супроводжувалося через 0,5-1,5 хв розвитком спайкових потенціалів, що виникали з частотою від 25 до 90 у хв в зоні введення епілептогену, амплітудою від 330 до 750 мкВ. У всіх щурів спостерігалось виникнення генерализованої іктальної активності, а потужність епілептичної активності склала 255,0+7,5 умов. од, що перевищувало відповідний показник у інтактних тварин, яким системно застосовували ІФН-2б (P<0,05).

Ефекти внутрішньонігрального застосування ІФН-2б. У досліджуваній групі (щури з коразол-індукованим кіндлінгом) після введення у ретикулярну частину чорної речовини ІФН-2б (10,0 мкг) перші міоклонічні скорочення м'язів відзначалися через 10-15 хв з моменту введення пікротоксину (1,0 мг/кг, в/очер). Латентний період виникнення перших судом був менше, ніж у кіндлінгових щурів без застосування ІФН-2б (P<0,05). У 12 із 14 тварин реєструвалися генералізовані клоніко-тонічні судомні напади, показник летальності перевищував такий у контролі (Р<0,05). Застосування коразолу кіндлінговим щурам після білатерального внутрішньонігрального введення ІФН-2б у ретикулярну частину чорної речовини викликало появу перших міоклонусів через 3,4+0,2 хв з моменту застосування конвульсанту, що було достовірно менше аналогічного показника у щурів в контролі (P<0,05). У 6 із 14 тварин спостерігались повторні судомні напади, які закінчилися загибеллю 5 щурів – показник летальності був на 15 % більше, ніж у тварин в контролі (Р<0,05). У кіндлінгових тварин з внутрішньонігральним введенням ІНФ-2б перші судомні реакції - здригування голови, окремі клонічні скорочення груп м'язів тулубу - спостерігались у 13 тварин через 1,3+0,3 хв з моменту введення бікукуліну. Ще через 2-4 хв у 12 тварин із 14 відзначалися клонуси м'язів усього тулуба й, у середньому, через 3-6 хв в 11 тварин виникали генералізовані клоніко-тонічні судомні напади. Протягом 30 хв спостереження у 6 щурів відзначалися повторні напади, що закінчилися їх загибеллю. Показник летальності був на 22 % більше, у порівнянні з таким у тварин в контролі (Р<0,05). Через 4,9+0,9 хв з моменту введення стрихніну (1,5 мг/кг) у кіндлінгових тварин, яким внутрішньонігрально застосовували ІФН-2б (10,0 мкг), виникали перші судомні прояви–здригування голови, тонічні скорочення м'язів тулуба й кінцівок. Протягом наступних 1,5-6 хв у 13 тварин реєструвалися генералізовані судомні напади. Тяжкість судом не відрізнялася від такої у щурів контрольної групи (P>0,05).

Ефекти введення ІФН-2б у вентро-базальні відділи мигдалика. Через 1,3+0,3 хв з моменту введення коразолу (25,0 мг/кг, в/очер), яке здійснювали за умов білатерального внутрішньоамигдалярного введення ІФН-2б (10,0 мкг) у кіндлінгових щурів виникали перші судомні реакції. Протягом наступних 2-8 хв у 83,3 % щурів відзначалися клонічні скорочення м'язів кінцівок і тулуба. Через 15-25 хв у 66,8 % щурів розвивались генералізовані клоніко-тонічні напади, а тяжкість судом не відрізнялася від такої в групі контролю (P>0,05). Системне введення коразолу (25,0 мг/кг), здійснене через 15 хв після мікроін'єкції ІФН-2б (10,0 мкг) в дорзальні відділи гіпокампа, приводило до появи перших судомних реакцій - через 2,3+0,6 хв з моменту введення епілептогену (P>0,05). Протягом наступних 3-16 хв спостерігалися клонічні скорочення м'язів тулуба й кінцівок. На протязі 30 хв спостереження у всіх щурів спостерігалися генералізовані клонічні прояви, а тяжкість судом не відрізнялася від такої у щурів без застосування ІФН-2б (P>0,05).

Особливості стану антиоксидантної системи у щурів в умовах застосування ІФН-2б. Через 60 хв після введення ІФН-2б (1000,0 МО/кг) рівень SH-небілкових груп знижувався в порівнянні з контролем на 34,9 %. Під впливом більшої дози (2000,0 МО/кг) рівень тіолових небілкових груп знижувався в порівнянні з контролем на 53,5 % (P<0,05), що було достовірно менше відповідних показників у групі тварин, яким застосовували ІФН-2б у вдвічі меншій дозі (P<0,05). Застосування ІФН-2б в дозі 2000,0 МО/кг на тлі введення обзидану (10,0 мг/кг, в/очер) супроводжувалося незначним (на 6,5 %), у порівнянні з контролем, зменшенням вмісту тіолових груп (P>0,05). Вміст небілкових дисульфідних груп під впливом ІФН-2б в дозі 1000,0 МО/кг збільшувався в 3,7 рази в порівнянні з контролем (P<0,05). На тлі застосування обзидану вміст тіолових груп перевищував відповідний показник у контролі на 17,3 % (P<0,05) і при цьому був достовірно менше, ніж у групах тварин, яким застосовували ІФН-2б. Застосування ІФН-2б в дозі 1000,0 МО/кг супроводжувалося зниженням вмісту тіолових груп у сироватці крові на 43,6 % у порівнянні з групою контролю (P<0,05). При цьому рівень дисульфідних груп зростав на 68,7 % (P<0,05). Більша доза ІФН-2б викликала зменшення рівня тіолових груп на 58,6 % у порівнянні з групою контролю (P<0,05), збільшення вмісту дисульфідних груп в 2,1 разу (P<0,05). Застосування ІФН-2б (2000,0 МО/кг, в/очер) на тлі введення обзидану не викликало істотних змін досліджуваних показників у порівнянні з контрольною групою. ІФН-2б в дозах 1000,0 і 2000,0 МО/кг викликав зниження вмісту аскорбінової кислоти. Під впливом ІФН-2б в меншій з досліджених доз реєструвалося зростання вмісту дегідроаскорбінової кислоти і дикетогулонової кислоти - на 42,3 % і на 87,1 % у порівнянні з групою контролю (P<0,05). У більшому дозуванні (2000,0 МО/кг) збільшення вмісту окислених форм аскорбінової кислоти відбувалося в порівнянні з групою контролю в 1,75 і в 2,48 разів (P<0,05). Застосування ІФН-2б на тлі введення обзидану не супроводжувалося зміною вмісту окислених форм аскорбінової кислоти (P>0,05).

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що полягає у визначенні патогенезу епілептичного збудження за умов застосування ІФН-2б. Доведена залежність ефектів препарату від типу епілептичного синдрому.

1. Під впливом ІФН-2б в інтактних тварин відбувалось збільшення потужності біоелектричної активності кори головного мозку в дельта-діапозоні на 18,0 % та в тета-діапазоні на 19,2 % при зниженні потужності альфа-діапозону на 25,4 %, бета-діапозону - на 28,3%. Причому, зазначені ефекти реєструються протягом чотирьох годин з моменту в/очер застосування препарату і є найбільш вираженими при введенні у дозі 1000,0 МО/кг.

2. Під впливом ІФН-2б у тварин відзначалось пригнічення абсансної форми епілепсії, модульованої у ранній фазі формування коразол-індукованого кіндлінгу, що проявлялося в скороченні тривалості (на 38,5 %) й частоти генерування спайк-хвильових комплексів (на 46,7 %), скороченні загального часу їх існування вдвічі. Під впливом комбінованого застосування ІФН-2б й обзидану у дозах, які при самостійному застосуванні не є ефективними, відзначалось посилення протиепілептичного ефекту ІФН-2б.

3. У віддаленому періоді коразол-індукованого кіндлінгу під впливом ІФН-2б відбувалося посилення епілептиформних проявів, індукованих системним застосуванням тестуючої дози коразолу. Під впливом ІФН-2б полегшувались епілептогенні ефекти каїнової кислоти у тварин із сформованим кіндлінгом - як у відношенні клонічних судом, так і тонічної екстензії передніх кінцівок. Середньоефективні дози каїнової кислоти, які викликали клонічні судоми та тонічну екстензію передніх кінцівок, знижувались вдвічі порівнянні до визначених середньоефективних доз епілептогену при його самостійному використанні. Потенціювання функціональної активності системи ендогенних збуджуючих амінокислот ІФН-2б може представляти один з механізмів патогенезу кіндлінг-індукованого хронічного епілептичного синдрому.

4. За умов коразол-викликаного кіндлінгу спостерігались розлади циклу спання-неспання у вигляді подовження фази активного неспання, скорочення повільнохвильової фази сну, подовження латентного періоду парадоксального сну та скорочення його тривалості. Під впливом ІФН-2б у кіндлінгових тварин відбувалось скорочення фази активного неспання - на 29,5 %, збільшення тривалості фаз повільнохвильового (на 34,3 %) та парадоксального сну (на 57,9 %), скорочення латентного періоду виникнення парадоксального сну - на 24,5 %,. В інтактних тварин застосування ІФН-2б супроводжувалось скороченням латентного періоду засинання - на 37,5 %.

5. Розвиток спалахів спайк-хвильових розрядів супроводжувався збільшенням міжпівкульної кореляції між гомотопічними відділами кори головного мозку, а також послабленням корелятивних відношень між лобним і потиличним відділами. Під впливом ІНФ-2б відбувалось прискорене формування корелятивних міжпівкульних відношень, характерних для періоду припинення генерування спайк-хвильових комплексів у щурів з коразол-індукованою формою абсансної епілепсії.

6. У ранньому періоді коразол-індукованого кіндлінгу ІФН-2б, при його системному застосуванні, викликав підвищення чутливості нейрональних структур вентробазальних відділів мигдалини до епілептогенної дії натрієвої солі бензилпеніциліну. Причому, полегшення епілептогенезу реєструвалось як у ранньому, так і у віддаленому періоді кіндлінгу. Під впливом локального введення ІФН-2б (10,0 мкг) у ретикулярну частину чорної речовини у тварин з коразол-індукованим кіндлінгом відзначалось підвищення чутливості до епілептогенної дії пікротоксину, бікукуліну та коразолу, подібний ефект був відсутній відносно стрихніну.

7. Системне застосування ІФН-2б викликало доза-залежне зниження рівня тіолових небілкових і білкових груп плазми цільної крові, а також сироватки крові щурів при одночасному збільшенні вмісту дисульфідних груп (в 3,7 раза). Крім того, відзначалось доза-залежне порушення функціонального стану аскорбатної окислювально-відновлювальної системи, що виражається в зниженні відновленої форми кислоти при одночасному зростанні вмісту окислених форм. Зазначені ефекти були краще виражені відносно показників небілкових тіол-дисульфідних груп і усувались на тлі застосування бета-адреноблокатора обзидану.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Годлевський Л.С., Нєнова О.М., Бзіта В.Л. Вплив інтерферону-2альфа на судомну активність, викликану NMDA в щурів // Клінічна та експериментальна патологія. - 2004. - Т.3. - №2. - С. 248-250. (Внесок дисертанта: проведення електрофізіологічних досліджень, оформлення статті).

2. Нєнова О.М. Вплив рекомбінатного інтерферону альфа-2 людини препарату “Лаферон” на цикл спання-неспання у щурів із синдромом кіндлінгу // Досягнення біології та медицини. — 2005. - №1(5). - С. 7-10.

3. Нєнова О.М. Стан тіол-дисульфідної системи крові щурів в умовах застосування інтерферону-2альфа й обзидану // Одеський медичний журнал. - 2006. - №4. - С. 25-27.

4. Нєнова О.М. Розходження механізмів синхронізації початкового й кінцевого періоду генерування спайк-хвильових бурст у щурів з абсансною формою епілептичної активності // Запорожский медицинский журнал. - 2006. - №6. - С. 117-121.

5. Годлевський Л.С., Нєнова О.М. Нейроімунологічні механізми контролю збудливості головного мозку // Досягнення біології та медицини. - 2006. - №1. - С.75-92. (Внесок дисертанта: пошук літератури, оформлення статті).

6. Тиол-дисульфидная система крови крыс в условиях электрической стимуляции палеоцеребелярной коры / Годлевский Л.С., Костюшов В.В., Степаненко К.І., Нєнова О.М., Бзіта В.Л., Коболев Є.В. // Матеріали конференції “Біофізичні стандарти та інформаційні технології в медицині”. – Одеса, 2003. – С.83-85. (Внесок дисертанта: проведення досліджень, оформлення тез).

7. Годлевский Л.С., Ненова О.Н., Коболев Е.В. Блокорование бета-адренорецепторов усиливает противосудорожное действие препарата интерферона-альфа на модели коразолового киндлинга // Тези доповідей науково-практичної конференції з міжнародною участю, присвяченої 175-річчю з дня народження І.М.Сеченова. - Одеса, 2004. – С. 88-89. (Внесок дисертанта: проведення досліджень, оформлення тез).

8. Нєнова О.М. Нейротоксические еффекты каиновой кислоты в условиях действия интерферона 2-альфа (препарата “Лаферон”) // Матеріали конференції “Біофізичні стандарти та інформаційні технології в медицині”. — Одесса, 2004. — С. 33.

9. Нєнова О.М., Бзіта В.Л. Роль системи інтерферону у контролі епілептогенного збудження мозку у кіндлінгових тварин // Матеріали міжнародної науково-практичноїа конференції молодих вчених “Молодь – медицині майбутнього”. - Одеса, 2004. - С. 8-9. (Внесок дисертанта: проведення досліджень, оформлення тез).

10. Ненова О.Н. Усиление эффектов диазепама в тесте “открытого поля” при введении иммуноглобулинов // Нейронауки: теоретичні та клінічні аспекти. - 2005. - Т. 1. - №1. - С. 82. (Матеріали конференції Українського товариства нейронаук (з міжнародною участю), присвячені 75-річчю Донецького державного медичного університету ім..М.Горького).

11. Годлевский Л.С., Ненова О.Н. Стресс-провоцированные нарушения иммунокомпетентных органов и надпочечников в условиях применения иммуноглобулинов // Тези доповідей II міжнародної наукової конференції “Гомеостаз: фізіологія, патофізіологія, фармакологія і клініка”. - Одеса, 2005. - С. 51-53. (Внесок дисертанта: проведення досліджень, оформлення тез).

12. Seizure-protective effects of carbamazepin and Phenobarbital in conditions of kindling development / Nenova O.N., Stepanenko K.I., Kobolev E.V., Haghoel Raz, Volohova G.A. // Матеріали конференції “Біофізичні стандарти та інформаційні технології в медицині”. - Одесса, 2005. - С. 36-42. (Внесок дисертанта: проведення досліджень, оформлення тез).

13. Нєнова О.М. Гормональна регуляція за умов електробольового стресу (ЕБС) та експериментальної фармакотерапії // Тези доповідей наукової конференції “ІV-і читання ім. В.В. Підвисоцького”. - Одеса, 2005. - С. 74-75.

14. Нєнова О.М. Патогенетичне обґрунтування підходів до корекції резистентної до фармакотерапії форми епілептичного синдрому // Матеріали міжнародної науково-практичноїа конференції молодих вчених “Молодь – медицині майбутнього”. - Одеса, 2005. - С. 25.

15. Нєнова О.М., Смірнов І.В. Вплив інтерферону-2альфа на показники перекисного окислення ліпідів у щурів та особливості ефекту на тлі застосування галоперідолу // Матеріали міжнародної науково-практичноїа конференції молодих вчених “Молодь – медицині майбутнього”. - Одеса, 2006. - С. 13-14. (Внесок дисертанта: проведення досліджень, оформлення тез).

16. Нєнова О.М. Пригнічення продукції прозапальних цитокинів, як підхід до корекції резистентної до фармакотерапії форми епілептичного синдрому // Вісник епілептології. - 2006. - № 1. - С. 76. (Тези доповідей Х конференції Української протиепілептичної ліги “Актуальні питання епілепсії”).

17. Godlevsky L.S., Kobolev E.V., Nenova O.N. Involvement of interferone system in the pathogenesis