ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Непорожній Юрій Олександрович

УДК 338.436 (477.46)

ЕФЕКТИВНІСТЬ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИ

ПО ПЕРЕРОБЛЕННЮ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПРОДУКТІВ

08.00.04 – економіка та управління підприємствами

(економіка сільського господарства і АПК)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Дніпропетровськ - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Гуманітарному університеті „Запорізький інститут державного та муніципального управління”.

Науковий керівник - | доктор економічних наук, професор

Дацій Олександр Іванович,

Дніпропетровський державний аграрний університет, завідувач кафедри фінансів

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор

Заїнчковський Анатолій Олександрович,

Національний університет харчових технологій

(м. Київ), завідувач кафедри економіки і права;

кандидат економічних наук, доцент

Васільєва Леся Миколаївна,

Дніпропетровський державний аграрний університет, доцент кафедри обліку і аудиту.

Захист відбудеться 10 січня 2008 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.804.01 у Дніпропетровському державному аграрному університеті за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ, вул. Ворошилова, 25,
ауд. 342.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровського державного аграрного університету за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ,
вул. Ворошилова, 25.

Автореферат розісланий 7 грудня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Миронова Р.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Перехід підприємств по переробленню сільськогосподарських продуктів на ринкові умови господарювання зумовив необхідність створення нових організаційних форм, прийомів і методів управління. Їх виробнича діяльність у ринковому середовищі без відповідного науково обґрунтованого інструментарію призвела до диспропорцій виробничо-економічного потенціалу й управлінського апарату. Становлення ринкових відносин і вільний доступ на вітчизняні ринки іноземних товарів загострили умови конкурентної боротьби та підвищили вимоги до якості продукції. Тому виникла нагальна потреба в пошуку нових форм і методів управління, пов'язаних з підвищенням конкурентоспроможності вітчизняних підприємств по переробленню сільськогосподарських продуктів. Розвиток системи управління необхідно розглядати як основний фактор стійкості підприємств в умовах зростання конкурентної боротьби за ринки сировини і збуту продукції. У свою чергу, вирішення проблеми забезпечення високого рівня конкурентоспроможності і стабільності функціонування українських підприємств є найважливішим серед головних напрямів подальшого зростання національної економіки. Проблема управління особливо актуальна для підприємств по переробленню сільськогосподарських продуктів як основи забезпечення продовольчої безпеки країни, від успішного функціонування яких залежить соціально-економічний рівень життя населення.

Оцінюючи рівень наукового опрацювання цієї проблеми, слід зазначити, що теоретичні основи управління різними господарюючими системами розроблені А.Смітом, А.Маршаллом, Й.Шумпетером, Ф.Котлером, М.Портером, І.Ансоффом та іншими ученими. Істотний внесок у розвиток теорії управління підприємствами стосовно умов вітчизняної економіки зробили П.П. Борщевський, Л.М. Васільєва, О.Д. Гудзинський, О.І. Дацій, Л.В. Дейнеко, Й.С. Завадський, А.О. Заїнчковський, Т.М. Ковальчук,
М.Х. Корецький, О.В. Крисальний, Д.Ф. Крисанов, Л.Ю. Мельник,
П.М. Макаренко, П.Т. Саблук, А.В. Чупіс, В.В. Юрчишин та інші.

При всій важливості проведених досліджень окремі аспекти ефективності управління підприємствами по переробленню сільськогосподарських продуктів залишаються дискусійними і потребують комплексного наукового вивчення. Так, поки недостатньо вивчена проблема адаптованості системи управління підприємств по переробленню сільськогосподарських продуктів до ринкових умов господарювання. Не знайшли ґрунтовного відображення в літературі наукові аспекти сутності управління, його принципи, функції, методи і резерви. Крім того, актуальним є виявлення причинно-наслідкових зв'язків між внутрішніми можливостями підприємств і зовнішніми умовами бізнесу, що становить основу економічного зростання виробництва.

Отже, соціально-економічна актуальність і недостатня вивченість цієї проблеми, її значущість для досягнення високого рівня конкурентоспроможності підприємств по переробленню сільськогосподарських продуктів, а також дефіцит наукових знань у галузі управління підприємствами визначили вибір теми, мету і завдання дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до напряму науково-дослідних робіт Гуманітарного університету “Запорізький інститут державного та муніципального управління“ за темою “Організаційно-економічний механізм функціонування підприємницьких структур – системи ціноутворення, фінансово-кредитних відносин, страхування” (номер державної реєстрації 0102U003197). У її межах автором визначені тенденції й особливості управління підприємствами по переробленню сільськогосподарських продуктів в конкурентному середовищі та запропоновані науково-методичні положення щодо підвищення його ефективності.

Мета й завдання дослідження. Мета полягає в розробці науково-теоретичних засад і практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності управління підприємствами по переробленню сільськогосподарських продуктів.

Для досягнення мети в дисертаційній роботі були поставлені й вирішені такі завдання:

- розглянути теоретичні засади управління в умовах ринкової економіки;

- розробити класифікацію принципів управління підприємствами в ринкових умовах господарювання;

- визначити негативні чинники функціонування системи управління підприємств по переробленню сільськогосподарських продуктів, що вплинули на результати їх діяльності;

- удосконалити організаційну структуру управління підприємствами по переробленню сільськогосподарських продуктів;

- запропонувати методичні підходи визначення ефективності управління підприємствами;

- визначити етапи формування системи внутрішнього контролю на підприємствах;

- розробити стратегію підвищення конкурентного статусу підприємств по переробленню сільськогосподарських продуктів.

Предметом дослідження є теоретичні та практичні засади управління підприємствами по переробленню сільськогосподарських продуктів.

Об’єктом дослідження є процес управління підприємствами по переробленню сільськогосподарських продуктів в умовах ринкових відносин.

Методи дослідження. Теоретичну і методичну основу дисертаційного дослідження становлять праці класиків економічної теорії, монографічні праці сучасних зарубіжних і вітчизняних дослідників з проблем управління, а також законодавчі та нормативно-правові акти України.

У процесі дослідження використовувалися методи: абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення та формування висновків); статистико-економічний (дослідження й аналіз економічної ефективності функціонування підприємств по переробленню сільськогосподарських продуктів); розрахунковий, порівняльний і графічний (порівняння економічних показників ефективності функціонування підприємств по переробленню сільськогосподарських продуктів та їх організаційних структур управління); соціологічний (опитування працівників підприємств); розрахунково-конструктивний та експериментальний (оцінка ефективності системи управління, розробка стратегії підвищення конкурентного статусу підприємств по переробленню сільськогосподарських продуктів) тощо.

Наукова новизна одержаних результатів. Найбільш вагомі наукові результати, що характеризують новизну дослідження, полягають у такому:

вперше:

- запропоновано методичні підходи визначення ефективності управління підприємствами по переробленню сільськогосподарських продуктів на основі побудови матриці визначення планованої ефективності за критеріями оцінки ефективності оптимальних за Парето управлінських рішень.

удосконалено:

- організаційну структуру управління підприємствами по переробленню сільськогосподарських продуктів, що на відміну від стихійного шляху побудови системи управління передбачає відкритість інформації та не лінійність через підпорядкування дирекції окремих відділень: виробничої політики, технічної політики, фінансово-економічної політики, маркетингової політики;

- систему внутрішнього контролю на підприємствах через формування відділу контролінгу за етапами: вивчення цілей і стратегічних напрямів діяльності й розвитку підприємства, розробка моделі контролю, визначення оптимального складу працівників у структурі відділу, оцінка вартості системи контролю, визначення ефективності системи контролю, оптимізація системи контролю;

- стратегію підвищення конкурентного статусу підприємств по переробленню сільськогосподарських продуктів через реалізацію програм: реструктуризації системи управління підприємства, реструктуризації системи управління персоналом;

набули подальшого розвитку:

- сутність управління як специфічного виду інтелектуальної діяльності, що забезпечує єдність і взаємозв'язок управлінських рішень та координацію дій менеджерів різних рівнів, об'єднаних для виробництва певних видів товарів і послуг з метою одержання бажаного результату;

- принципи управління підприємствами: підвищення іміджу і стійкості підприємства, впровадження корпоративної культури, використання інновацій, орієнтація на вимоги споживачів і працівників підприємства.

Практичне значення одержаних результатів. Науково-методичні розробки автора та рекомендації щодо підвищення ефективності управління підприємствами по переробленню сільськогосподарських продуктів використані Запорізькою обласною державною адміністрацією при реалізації Програми стабілізації та розвитку агропромислового комплексу Запорізької області на період до 2010 року (довідка № 15-1133 від 04.03.2007). Розроблені дисертантом методики і практичні рекомендації оцінки рівня ефективності функціонування систем управління застосовувалися ВАТ “Хлібокомбінат №2” (довідка № 16-41 від 07.03.2007 р.). Теоретичні та методичні положення і пропозиції з проблем управління підприємствами по переробленню сільськогосподарських продуктів та підвищення їх конкурентного статусу запроваджені в навчальний процес Гуманітарного університету “Запорізький інститут державного та муніципального управління” і використовуються при викладанні дисциплін: „Менеджмент організацій”, „Економіка АПК”, „Економіка підприємства”, “Основи підприємництва” (довідка № 9-11-27 від 02.06.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження розроблені автором самостійно й опубліковані в одноосібних наукових працях.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення дисертаційного дослідження доповідалися на науково-практичних конференціях: “Сучасний стан та проблеми розвитку підприємництва в регіоні” (м. Дніпропетровськ, 2005), “Наука та інновації – 2005” (м. Дніпропетровськ, 2005), “Особливості соціально-економічного розвитку України та регіонів” (м. Запоріжжя, 2005).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 8 наукових праць загальним обсягом 3,7 обл.-вид. арк., з них 5 – у наукових фахових виданнях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (182 найменування). Робота викладена на 186 сторінках комп’ютерного тексту, містить 14 таблиць, 15 рисунків і 6 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі – „Теоретичні основи управління підприємствами по переробленню сільськогосподарських продуктів” – встановлено, що сучасне виробниче підприємство являє собою складний комплекс, динамізм і злагодженість роботи якого забезпечуються механізмом управління, який встановлює внутрішні зв'язки і враховує діяльність усіх ланок і працівників підприємства – від робітника до директора. Управління як особливий вид праці в суспільному виробництві з'явилося і стало функціонувати на певному етапі розвитку, поділу і кооперації праці. Зі зростанням рівня концентрації виробництва і масштабів кооперації суспільної праці відбувалося поступове виділення функцій управління в самостійний вид трудової діяльності. Виникнення й розвиток практичних методів управління виробничо-господарськими системами визначаються історичним характером еволюції продуктивних сил і виробничих відносин. Нами запропоновано таке трактування сутності управління, яке прийнятне для ринкових умов. Управління – це цілеспрямований специфічний вид інтелектуальної діяльності, що забезпечує єдність і взаємозв'язок управлінських рішень та координацію дій менеджерів різних рівнів, об'єднаних для виробництва певних видів товарів і послуг з метою одержання бажаного результату.

Появі та розвитку управління як конструктивного принципу мислення сприяли відповідні економічні передумови. Виконане нами дослідження засвідчило, що в історичному аспекті системі управління властиві такі етапи формування та розвитку: виникнення перших підприємств, які поєднують велику кількість працівників; поява господарських товариств та кооперативів, що сприяють об'єднанню капіталів кількох власників; науково-технічна революція, основана на вдосконаленні засобів, предметів праці та виробництва; удосконалення споживчих властивостей товару; розвиток бізнесу та комерції; поява форм, методів і принципів маркетингу; створення концепції маркетингу; підвищення конкурентоспроможності товару; розвиток корпоративної системи.

Розширення обсягів виробництва, ускладнення виробничої структури, вдосконалення техніки і технології зумовлюють збільшення обсягу управлінських робіт, а отже, розвиток керуючої підсистеми. Правильна диференціація й інтеграція праці між органами управління та працівниками сприяє раціональному використанню ресурсів керованої підсистеми – праці робітників, ефективному використанню основних виробничих фондів, підвищенню ефективності виробництва і його економічному піднесенню. Керуюча підсистема як самостійне ціле, може також вважатися і системою, яка своїм активним впливом поєднує і координує діяльність усіх частин керованого об'єкта.

Керуюча і керована підсистеми розвиваються різними темпами, що створює певну невідповідність обох підсистем: керуюча підсистема певною мірою стримує розвиток керованої. Для приведення їх у відповідність необхідно використовувати сучасні методи і можливості, які надає ринкова економіка. Оскільки кожна підсистема по суті являє собою систему, то її можна досліджувати як відносно самостійну частину єдиного цілого. При цьому необхідно мати на увазі, що вони утворюють діалектичну єдність і не можуть існувати самостійно, розрізнено. При цьому характерні властивості однієї підсистеми впливають на властивості іншої, а в деякому розумінні і визначають їх. Обидві ці підсистеми відрізняються одна від одної змістом своєї діяльності. У керованій підсистемі мова йде про виконавчу діяльність, безпосередньо пов'язану з загальними завданнями всієї системи, з кінцевим результатом її роботи. Змістом керуючої підсистеми є управлінська робота, спрямована, насамперед, на виконання завдань усієї системи, на досягнення її кінцевих цілей.

Управління будь-яким досить складним об'єктом являє собою взаємозалежний комплекс окремих видів управлінської діяльності. Їх кількість, масштаб і характер визначаються, насамперед, властивостями керованого об'єкта. Чим складніший об'єкт, чим більше в ньому зв'язків і відносин, тим більший обсяг управлінської діяльності необхідно виконати в інтересах одержання бажаних результатів. Кожен вид діяльності має свої особливості, які необхідно враховувати або використовувати при реалізації управлінських рішень. Така діяльність є функцією управління. Це певний вид трудової діяльності в управлінні, що виокремився в процесі спеціалізації управлінської праці.

Вважаємо, що необхідно виділити, насамперед, ті функції, які зумовлені сутністю управлінської діяльності, пов'язаної з функціонуванням усього виробничого організму підприємства та всіх його складових елементів. Функції цієї групи мають загальний характер, вони існують на будь-якому рівні управління, без них не може здійснюватися процес управління. До цих основних функцій ми зараховуємо: адміністрування, загальне управління та управління оперативне, що виконуються керівниками вищого рівня.

Функціонування системи управління повинно базуватися на принципах цільової орієнтації та комплексності, тобто на поєднанні економічної, підприємницької, господарської, виробничої і збутової діяльності. Виходячи з того, що принципи – це своєрідний початок, вихідна позиція, то, на наш погляд, до принципів управління підприємствами мають належати такі: підвищення якості, збільшення прибутковості товару, завоювання більшої ніші ринку, диференціація сегментів ринку, зміцнення конкурентного становища, підвищення іміджу підприємства і його стійкості; орієнтація на довгостроковий, перспективний результат, який базується на оптових поставках товару постійним споживачам; впровадження корпоративної культури; розширення виробничої діяльності на основі використання інновацій і результатів науково-технічного прогресу; застосування політики адаптивного пристосування до вимог реальних і потенційних споживачів; забезпечення працівників необхідним рівнем матеріальних благ.

У другому розділі – “Аналіз та особливості управління підприємствами по переробленню сільськогосподарських продуктів в конкурентному середовищі” – визначено, що відтворення і прискорений розвиток підприємств по переробленню сільськогосподарських продуктів є важливими передумовами подолання кризових явищ в аграрному секторі економіки країни і потребують застосування спрямованої на це науково обґрунтованої цінової, податкової, фінансово-кредитної, інвестиційної та інноваційної політики. У 2006 р. кількість підприємств по переробленню сільськогосподарських продуктів в Україні становила 8777 – юридичних осіб за видами діяльності, чисельність їх промислово-виробничого персоналу становила 528,9 тис. осіб., або 12,9 % від загальної чисельності персоналу, зайнятого в промисловості, обсяг виробленої продукції сягав 51,1 млрд грн., і за питомою вагою цього показника в загальній структурі промислового виробництва галузь посідала друге місце (15,8 %) після металургії та металообробки (23,3 %).

Перехід до ринкових умов господарювання виявився досить складним для підприємств по переробленню сільськогосподарських продуктів. Недооцінка її структуроформуючої ролі для розвитку економіки в цілому призвела до значного зниження обсягів виробництва протягом 1990 – 2001 рр. Сучасне задоволення потреб внутрішнього ринку в основних видах продовольчих товарів є недостатнім. Так, якщо в 1990 р. калорійність добового раціону середньостатистичного українця максимально наближалася до рівня розвинутих європейських країн і проблема полягала лише в раціоналізації структури та поліпшенні якості споживання, то сьогодні Україна за показниками якості харчування на душу населення значно поступається не тільки державам з розвинутою ринковою економікою, а й багатьом пострадянським країнам. Більше того, майже у 20% населення (10 млн. осіб) енергетична цінність харчування не перевищує 2100 ккал, що, за визначенням Всесвітньої організації охорони здоров'я, є межею бідності.

Невиконання підприємствами по переробленню сільськогосподарських продуктів повною мірою своєї функції щодо забезпечення науково обґрунтованих потреб населення в продуктах харчування пов'язане із значним скороченням протягом тривалого часу обсягів переробки сільськогосподарської сировини, падінням купівельної спроможності населення, техніко-технологічною та організаційно-економічною відсталістю, неефективними структурами управління підприємствами галузі.

Однак підприємства по переробленню сільськогосподарських продуктів унаслідок великого попиту на вироблювану продукцію одними з перших почали виходити із стану рецесії і набули позитивної динаміки. Починаючи з 2001 р. підприємства по переробленню сільськогосподарських продуктів забезпечують позитивний приріст обсягів продовольчих товарів, до того ж зростання обсягів виробництва відбувається більш високими темпами порівняно з іншими галузями промисловості (табл. 1).

Таблиця 1

Індекси обсягу продукції харчової промисловості за видами діяльності, % до попереднього року

Галузі | 2001 | 2002 | 2005 | 2006

Промисловість, усього | 114,2 | 107,0 | 115,8 | 112,5

По переробленню сільськогосподарських продуктів | 118,2 | 108,4 | 120,0 | 112,4

у т. ч.: м'ясних продуктів | 89,2 | 130,0 | 126,1 | 115,3

промислове виробництво рибної продукції | 146,0 | 127,8 | 104,5 | 135,0

промислова переробка овочів та фруктів | 127,3 | 122,5 | 139,3 | 120,3

виробництво жирів | 97,2 | 110,0 | 132,8 | 109,1

виробництво молочних продуктів | 134,9 | 98,1 | 113,6 | 120,7

обробка зерна, виробництво крохмалю | 106,0 | 102,9 | 105,1 | 116,3

виробництво інших продуктів | 118,9 | 102,4 | 120,8 | 103,3

виробництво хлібобулочних виробів | 103,0 | 98,0 | 107,2 | 105,7

виробництво цукру | 118,7 | 97,3 | 142,9 | 99,5

виробництво какао, шоколаду, шоколадних і цукристих кондитерських виробів | 115,8 | 101,3 | 111,9 | 112,5

виробництво макаронних виробів | 102,8 | 96,2 | 103,9 | 95,3

виробництво напоїв | 123,3 | 116,2 | 118,0 | 115,7

Для більш глибокого аналізу причин функціонування неефективної системи управління було для обстеження обрано 10 підприємств по переробленню сільськогосподарських продуктів Запорізької області: ВАТ “Мелітопольський м’ясокомбінат”, ТОВ “Моліс”, ВАТ “Запорізький хлібозавод № 5”, ВАТ “Хлібокомбінат № 2”, ТОВ “Полімекс-Агро”, ПП “Молокозавод-ОЛКОМ”, ВАТ “Запорізький хлібозавод № 3”, ТОВ фірма “Оліс Лтд”, ТОВ “ГОРА-Україна”, ЗАТ “Запорізький оліяжиркомбінат”.

ВАТ “Мелітопольський м’ясокомбінат” є одним із найбільших підприємств м'ясопереробної галузі в Україні. Питома вага комбінату серед підприємств, які входять до складу Національної асоціації "Укрм'ясо" (60 підприємств із загальним обсягом реалізованої продукції у 1 млрд. 197 млн. грн.), у 2006 році становила 7,3% (77,9 млн. грн.). Однак, внаслідок відсутності в організаційній структурі підприємства відділу взаємозв’язку з сільськогосподарськими підприємствами, обсяги закупки та переробки худоби та птиці на комбінаті в останні роки значно зменшились.

Серед досліджуваних підприємств області значно зросла виручка від реалізації продукції на ТОВ “Моліс”, що забезпечило 20% загального приросту даного показника по сукупності досліджуваних підприємств. Поліпшення ефективності управління підприємства за рахунок створення в організаційній структурі підприємства відділу впровадження досягнень НТП та реконструкція підприємства в 2002 році дозволила розширити асортимент продукції до 20 найменувань і виробляти сухе молоко, що є високорентабельним і забезпечує базу для рівномірного виробництва молочної продукції протягом року.

В останні два роки внаслідок покращення системи управління підприємства та впровадження нових технологічних ліній булочного виробництва помітно покращилися економічні результати діяльності ТОВ “Полімекс-Агро”. У 2006 році виручка від реалізації продукції збільшилася у 3,6 рази в порівнянні з 2002 роком, а прибуток у 2,6 рази, однак у структурі активів балансу на кінець 2006 року сума непокритих збитків склала 93,9 тис. грн.

Звертає на себе увагу погіршення економічних результатів діяльності ВАТ “Запорізький хлібозавод № 5”. Маючи прибуток від реалізації продукції в 2006 році в розмірі 57,2 тис. грн., що склало 3% від аналогічного показника попереднього 2005 року, загальним фінансовим результатом комбінату стали збитки в розмірі 301,5 тис. грн.

З 2003 року в категорію нерентабельних перейшов ЗАТ “Запорізький оліяжиркомбінат”, де з цього періоду почалася реконструкція основного виробництва, однак через недостатню кількість власних джерел фінансування і залучених коштів проведення реконструкції затяглося, а незначний асортимент продукції (безалкогольні напої, майонез, маргарин) та відсутність в організаційній структурі управління підрозділів з маркетингової діяльності не можуть забезпечити прибуткову діяльність виробництва.

У 2004 і 2005 роках результатом виробничо-господарської діяльності були збитки на ТОВ фірмі “Оліс Лтд”, що пов'язано з різким спадом постачань молока в 2004 р. і зростанням закупівельних цін на сировину. Однією з причин зменшення обсягів закупівлі сировини є відсутність в організаційній структурі управлінських служб, що займалися б маркетинговою політикою підприємства.

Результати проведених досліджень свідчать, що першочерговою є проблема удосконалення управління фінансово-економічним станом в умовах ринкових перетворень. Технологія управління фінансово-економічним станом на досліджуваних підприємствах не відповідає сучасним ринковим умовам за такими параметрами: повнотою і своєчасністю одержання інформації про фактичний фінансово-економічний стан (облік не оперативний, аналіз проводиться за великі інтервали часу і не завжди коректний); оперативністю прийняття управлінських рішень (запізнювання в часі), оскільки їх приймають за результатами фінансової звітності; порядок, форми, зміст, черговість і показники інформаційного обліку й обміну різних видів діяльності, необхідних для управління, не типізовані, не відповідають динаміці ринкових відносин, що ускладнює автоматизацію цього процесу. Низька якість виконання прийнятих управлінських рішень зумовила негативні тенденції в розвитку досліджуваних підприємств (табл.2).

Таблиця 2

Групування підприємств по переробленню сільськогосподарських продуктів Запорізької області за рівнем рентабельності сукупних активів

Рік | Показники | Групи підприємств за рівнем рентабельності сукупних активів, % | Усього

До 0 | 0-10 | 10-25 | Вище ніж25

2002 | Кількість підприємств | 1 | 6 | 2 | 1 | 10

Середня рентабельність активів | -0,2 | 2,4 | 18,1 | 30,6 | 7,3

2003 | Кількість підприємств | 2 | 5 | 1 | 2 | 10

Середня рентабельність активів | -12,5 | 2,5 | 14,0 | 27,4 | 6,7

2004 | Кількість підприємств | 3 | 4 | 1 | 2 | 10

Середня рентабельність активів | -2,2 | 3,4 | 11,2 | 36,2 | 12,1

2005 | Кількість підприємств | 3 | 3 | 2 | 2 | 10

Середня рентабельність активів | -8,0 | 7,9 | 21,6 | 27,0 | 14,5

2006 | Кількість підприємств | 3 | 1 | 3 | 3 | 10

Середня рентабельність активів | -1,9 | 0,3 | 20,7 | 56,7 | 24,9

З таблиці видно, що найбільш складна ситуація склалася у 2005 р., коли 60% підприємств функціонувало в умовах відсутності прибутковості і низької прибутковості. У 2006 р. ця група підприємств становила 40%. Незважаючи на це, у 70% підприємств за даними агрегованого балансу наявні непокриті збитки на кінець 2006 року.

Дослідження діяльності підприємств по переробленню сільськогосподарських продуктів Запорізької області свідчить про неефективне використання фінансових, матеріальних, трудових ресурсів, про брак необхідної інформації для своєчасного прийняття ефективних управлінських рішень, а також про ряд випадків навмисного викривлення звітності й прямих зловживань з боку працівників. Пов'язано це, насамперед, із суттєвими недоліками в організації внутрішнього контролю, який покликані здійснювати на підприємствах їх керівники, фахівці структурних підрозділів і працівники бухгалтерії, тобто можливості контролю як функції управління використовуються нині недостатньо і повною мірою не відповідають вимогам наукового управління.

У третьому розділі – “Напрями підвищення ефективності управління підприємствами по переробленню сільськогосподарських продуктів” – визначено, що економічна ефективність виробничо-комерційної діяльності досліджуваних підприємств багато в чому залежить від оптимальності їх організаційної структури та ефективності прийняття управлінських рішень.

Як засвідчило дослідження, на практиці найчастіше використовуються два способи створення організаційних структур. Перший шлях – стихійний, оснований на суб'єктивних поглядах і підходах керівників підприємств, другий – цілеспрямована побудова структур, яка ґрунтується на наукових знаннях. Для побудови проектних ефективних організаційних систем управління необхідне виконання таких умов:

- система повинна бути відкритою, тобто обмінюватися із зовнішнім середовищем інформацією та ресурсами;

- система повинна бути нелінійною. Організаційні структури належать до класу складних систем, у яких неможливо чітко простежити причинно-наслідкові зв’язки і виразити їх кількісно.

Дослідженнями встановлено, що організаційна система, на відміну від технічних та інших систем, відрізняється наявністю трьох структур: структури цілей, структури функцій і організаційної структури. Після того, як визначено мету, визначають набір функцій, за допомогою яких її буде досягнуто. Цей упорядкований набір функцій є технологією функціонування системи в процесі досягнення поставлених цілей. На основі функціональної структури конструюється організаційна структура, тобто безліч організаційних одиниць (або підрозділів підприємств), у рамках яких будуть виконуватися функції системи. Необхідно провести організаційні межі таким чином, щоб мінімізувати функціональні переходи, щоб кожна організаційна одиниця була життєздатною і стійкою. Оскільки будь-яка система витрачає свої ресурси не тільки на виконання функцій, заради котрих вона була створена, а й на підтримку самої себе, то ефективність системи багато в чому буде залежати від того, наскільки можна зменшити ці витрати.

Перспективна організаційна структура управління підприємствами по переробленню сільськогосподарських продуктів повинна базуватись на чіткій структуризації цілей, підпорядкуванню кожного підрозділу окремому відділенню: виробничої політики, технічної політики, фінансово-економічної політики, маркетингової політики (рис.1).

Рис. 1. Пропонована організаційна структура управління підприємства по переробленню сільськогосподарських продуктів

В дисертації визначено, що ефективність управління може бути визначена шляхом раціонального розподілу зусиль і витрат часу управлінських працівників упродовж певного періоду. У такій ситуації одним з основних факторів є вміння керівників різних рангів зосередити увагу на найбільш важливих проблемах, які забезпечують стійкий розвиток і високий конкурентний статус підприємства. Ефективним способом векторного критерію оцінки ефективності управлінських рішень є їх вибір оптимальних за Парето. Сукупність оптимальних за Парето рішень з векторним критерієм формує такі рішення, жодне з яких не домінує іншим рішенням цієї сукупності. Це означає, що сукупність керівних впливів, оптимальних за Парето, містить у собі рішення, які не порівнюються за скалярним критерієм, тобто такі, про які неможливо однозначно сказати, яке з них краще. На основі цього пропонуємо скласти матрицю визначення планованої ефективності управління підприємством у певний період (табл. 3).

Таблиця 3

Матриця визначення ефективності управління підприємством

№

з/п | Проблеми стійкості підприємства і його конкурентного статусу | Час

вирішення проблеми, год. | Вартість

витрат

1 год, грн. | Загальна вартість

1 | Організація виробництва необхідної кількості продукції

2 | Забезпечення конкуренто-спроможності продукції

3 | Пошук ніш і сегментів на ринку продажу продукції

4 | Просування продукції на ринок

5 | Продаж продукції й отримання виручки

6 | Закупівля сировини для виробництва продукції

7 | Розрахунок з бюджетними організаціями

8 | Розширене відтворення виробничої діяльності

Усього

Час і вартість витрат на вирішення певної проблеми визначаються з урахуванням минулого досвіду, нагромадженого підприємством за умови постійного здійснення його основного виду діяльності. Якщо ж часу недостатньо для вирішення поточних проблем, то необхідно оцінити порівняльну важливість запланованих робіт і перерозподілити час роботи за мірою першочерговості. Насамперед варто вирішити проблеми, які забезпечують стабільність реалізації продукції, надходження коштів для здійснення розширеного відтворення. У цьому випадку складається аналогічна фактична матриця, результати якої порівнюються з планованими показниками. Таким чином пропонуємо визначати планову і фактичну ефективність управління підприємством:

; (1)

, (2)

де і - ефективність управління, відповідно, планова і фактична;

і - обсяг реалізованої продукції, відповідно, плановий і фактичний.

Коефіцієнт ефективності управління (Ке) доцільно розраховувати:

. (3)

Підвищенню ефективності системи управління підприємств по переробленню сільськогосподарських продуктів буде сприяти формування системи внутрішнього контролю. При цьому контроль доцільно розглядати в системі внутрішньогосподарського управління підприємствами по переробленню сільськогосподарських продуктів, тобто сфера діяльності контролю на даний час розгортається і не обмежується лише завданнями бухгалтерського обліку.

Формування відділу контролінгу на підприємствах повинне здійснюватись за наступними етапами. Перший етап полягає у вивченні цілей і стратегічних напрямів діяльності й розвитку підприємства, оскільки цілі (як і завдання) системи внутрішнього контролю визначаються на рівні підприємства. При цьому слід врахувати організаційну структуру підприємства, галузеві особливості, структуру виробничої діяльності та наявність конкретних об'єктів.

Другий етап передбачає розробку моде-лі контролю. При цьому необхідно врахувати, що система контролю, як уже зазна-чалося, пов'язана з організаційною структурою управління, а тому контроль – це цілісна система його об'єктів, методів, джерел інформації та способів узагальнення результатів контролю. За допомогою створення моделей можна визначити оптимальну організаційну структуру відділу контролінгу.

Третій етап включає визначення оптимального складу (чисельності) працівників у структурі служби контролю. Чим чіткіша, повніша та інтегрованіша ця структура, тим вища й ефективність контролю. Розрахувати оптимальну чисельність персоналу служби (підрозділу) можна виходячи із обсягу контрольних процедур і затрат часу на них. На цьому етапі при визначенні потреби в трудових ресурсах необхідним є складання бюджету робочого часу, що забезпечить умови виконання завдань і повну реалізацію функцій внутрішнього контролю.

На четвертому етапі необхідно зробити оцінку вартості системи контролю. При цьому слід мати на увазі, що витрати на впровадження і підтримання системи внутріш-нього контролю в підприємстві – це сукупність початкових витрат на її створення і поточних витрат протягом усього терміну її функціонування.

П'ятий етап полягає у визначенні ефективності системи контролю, яка характеризується окремими його властивостями: стратегічна спрямованість, орієнтація на результати діяльності, відповідність виду діяльності, що контролюється, простота, гнучкість, економічність.

Шостий етап передбачає здійснення ряду заходів з оптимізації системи контролю. Метою оптимізації при цьому є зміна моделі системи внутрішнього контролю таким чином, щоб результат дієвості системи контролю був максимальним. Для цього необхідно переглянути всі елементи системи контролю й ті, що визначають низький рівень ефективності або – переглянути, або виключити із системи повністю. Потім варто переглянути елементи з найменшими значеннями коефіцієнта ефективності. Такі процедури слід здійснювати до тих пір, поки не буде одержаний найбільш оптимальний коефіцієнт ефективності.

В сучасних мовах до актуальних завдань підвищення конкурентного статусу підприємств по переробленню сільськогосподарських продуктів, спрямованих на подолання негативних тенденцій, утвердження її позицій як конкурентоспроможної галузі промислового виробництва, що має ряд інвестиційних переваг, слід віднести:

- збільшення реалізації продукції, освоєння нових ринків збуту, ефективне використання наявного потенціалу;

- гарантування захисту прав споживачів, підвищення безпеки продовольчих товарів, розробка та застосування прогресивних медико-біологічних вимог і санітарних норм якості продовольчої сировини й харчових продуктів;

- формування системи вільного і прозорого ціноутворення через організацію про-гнозованого аграрного ринку, наповнення фінансовими й товарними потоками його ін-фраструктури, створення умов для здорової конкуренції, розвитку приватної ініціа-тиви та кооперації;

- прискорення розробки та впровадження державних стандартів і сертифікатів від-повідності української продовольчої продукції, гармонізованих з міжнародними ви-могами;

- оновлення матеріально-технічної бази підприємств по переробленню сільськогосподарських продуктів, спря-моване на інтенсифікацію технологічних процесів, модернізацію, реконструкцію, тех-нічне переоснащення, створення нових виробничих фондів, впровадження принципо-во нових технологій, покликаних гарантувати збереження цінних властивостей сиро-вини та значне підвищення якості готової продукції, застосування безвідходних і маловідходних технологій, комплексне використання сировини, максимальне залу-чення для виробництва харчових продуктів місцевих нетрадиційних ресурсів;

- створення сприятливих умов для залучення як іноземних, так і вітчизняних інвес-торів, застосування лізингу, різних форм кредитування виробництва тощо;

- опрацювання та здійснення разом з іншими міністерствами і відомствами системи заходів щодо боротьби з тіньовим сектором виготовлення й торгівлі харчовими про-дуктами;

- підготовка законодавчих і нормативних актів, спрямованих на захист вітчизняного виробника харчових продуктів та підвищення ефективності роботи окремих галузей по переробленню сільськогосподарських продуктів.

Виходячи з зазначеного на підприємствах по переробленню сільськогосподарських продуктів повинна бути розроблена стратегія підвищення свого конкурентного статусу. Така стратегія передбачає, по-перше, реалізацію програми реструктуризації системи управління підприємства. Реструктуризація системи управління підприємством передбачає розвиток наступних напрямів: інноваційна діяльність, відновлення засобів виробництва, інтеграційні процеси із сільськогосподарськими виробниками продукції, диверсифікованість виробництва, підвищення конкурентоздатності продукції, охорона навколишнього середовища.

Наступна програма реструктуризації системи управління персоналом містить у собі: відновлення знань, освоєння сучасних методів управління, формування лідерських якостей, формування корпоративної культури, створення ефективної організаційної структури.

Заходами досягнення стратегічних цілей є: підвищення зацікавленості кожного працівника в результатах праці, вертикальний і горизонтальний контроль всіх видів діяльності, ефективне використання особливостей кожного працівника, ефективна мотивація праці для досягнення загальної мети, координація дій, процедур, рішень всіх працівників.

ВИСНОВКИ

1. Управління визначено складним об'єктом, взаємозалежним комплексом окремих видів управлінської діяльності. Їх кількість, масштаб і характер визначаються, насамперед, властивостями керованого об'єкта. Чим складніший об'єкт, чим більше в ньому зв'язків і відносин, тим більший обсяг управлінської діяльності необхідно виконати в інтересах одержання бажаних результатів. Кожен вид діяльності має свої особливості, які необхідно враховувати, або використовувати при реалізації управлінських рішень. Інтелектуальна діяльність в управлінні історично виокремилася в процесі спеціалізації управлінської праці. Отже управління забезпечує єдність і взаємозв'язок управлінських рішень та координацію дій менеджерів різних рівнів, об'єднаних для виробництва певних видів товарів і послуг з метою одержання бажаного результату. В цьому полягає його сутність.

2. Досягнення мети діяльності підприємством зумовлює необхідність розробки принципів управління, від яких багато в чому залежать результативність роботи підприємства, його місце в ринковому середовищі, ніша і сегмент продажу товарів на ринку, масштаби виробництва та перспективи розвитку, імідж і стійкість роботи, умови й темпи розширення виробничо-господарської діяльності. Виходячи з того, що принципи є своєрідним початком, вихідною позицією, до принципів управління підприємствами повинні бути віднесені: підвищення іміджу підприємства і його стійкості, орієнтація на перспективний результат, впровадження корпоративної культури, розширення виробничої діяльності на основі використання інновацій і результатів науково-технічного прогресу, застосування політики адаптивного пристосування до вимог реальних і потенційних споживачів, забезпечення працівників необхідним рівнем матеріальних благ.

3. Перехід до ринкових умов господарювання для підприємств по переробленню сільськогосподарських продуктів виявився досить складним, унаслідок чого протягом 1990-х рр. відбулося значне зменшення обсягів виробництва продовольчих товарів. Починаючи з 2001 року підприємства по переробленню сільськогосподарських продуктів мають позитивний приріст обсягу продовольчих товарів, до того ж із більш високими темпами порівняно з іншими галузями промисловості. Однак рівень забезпечення населення країни продуктами харчування поки що не відповідає науково обґрунтованим потребам. Невиконання підприємствами по переробленню сільськогосподарських продуктів своєї функції пов’язане із скороченням обсягів виробництва сільськогосподарської сировини, падінням купівельної спроможності населення, техніко-технологічною й організаційно-економічною відсталістю галузі та низьким рівнем управління в конкурентному середовищі.

4. Вивчення тенденцій економічного розвитку підприємств по переробленню сільськогосподарських продуктів Запорізької області за 2000 – 2006 рр. свідчить про те, що існуванню неефективної системи управління фінансово-економічним станом сприяють такі чинники: відсутність повноти і своєчасності одержання інформації про фактичний фінансово-економічний стан; відсутність порядку, форми, змісту, типізації показників обліку. Це призвело до неефективного використання фінансових, матеріальних, трудових ресурсів, несвоєчасності прийняття ефективних управлінських рішень, а також ряду випадків навмисного викривлення звітності й прямих зловживань з боку працівників.

5. Результати проведених досліджень свідчать, що ефективність системи управління підприємствами по переробленню сільськогосподарських продуктів залежить від оптимальності їх організаційної структури та ефективності прийняття управлінських рішень. На противагу стихійному шляху її побудови в дисертації запропоновані цілеспрямовані дії у напрямах відкритості інформації та нелінійності. Виходячи з цього запропонована організаційна структура управління підприємств по переробленню сільськогосподарських продуктів, яка передбачає створення підпорядкованих дирекції окремих відділень: виробничої політики, технічної політики, фінансово-економічної політики, маркетингової політики.

6. Підвищенню ефективності системи управління підприємств по переробленню сільськогосподарських продуктів будуть сприяти запропоновані методичні підходи на основі побудови матриці визначення планованої ефективності за критеріями оцінки ефективності оптимальних за Парето управлінських рішень. В їх основі знаходяться вміння керівників різних рангів зосередити увагу на найбільш важливих проблемах, які забезпечують стійкий розвиток і високий конкурентний статус підприємств. Першочерговими для підприємств визначються проблеми, які забезпечують стабільність реалізації продукції, надходження коштів для здійснення розширеного відтворення.

7. Наступним чинником, що позитивно вплине на управління підприємствами є формування системи внутрішнього контролю. В дисертації визначено, що контроль доцільно розглядати в системі внутрішньогосподарського управління підприємствами по переробленню сільськогосподарських продуктів, тобто сфера діяльності контролю на даний час розгортається і не обмежується лише завданнями бухгалтерського обліку. Формування відділу контролінгу на підприємствах повинне здійснюватись за наступними етапами: вивчення цілей і стратегічних напрямів діяльності й розвитку підприємства, розробка моделі контролю, визначення оптимального складу працівників у структурі відділу, оцінка вартості системи контролю, визначення ефективності системи контролю, оптимізація системи контролю.

8. В умовах ринкового середовища кожне підприємство по переробленню сільськогосподарських продуктів повинне розробити стратегію підвищення свого конкурентного статусу. Така стратегія передбачає, по-перше, реалізацію програми реструктуризації системи управління підприємства. Цей етап містить активізацію інноваційної діяльності, оновлення засобів виробництва, інтеграцію з сільськогосподарськими підприємствами, диверсифікацію виробництва, охорону довкілля. Наступною здійснюється програма реструктуризації системи управління персоналом. Її реалізація здійснюється за етапами: оновлення знань, освоєння сучасних методів управління, формування якостей лідерів, формування корпоративної культури, створення ефективної організаційної структури.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Непорожній Ю.О. Організація маркетингової діяльності підприємства з управління торговельними марками // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2004. – № 6. – С. 177-183.

2. Непорожній Ю.О. Теоретичні основи управління підприємствами в ринкових умовах // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2005. – № 3. – С. 150-154.

3. Непорожній Ю.О. Вплив концепції управління на процес управління на переробних підприємствах // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2005. – № 6. – С. 199-202.

4. Непорожній Ю.О. Оцінка ефективності управління підприємствами по переробленню сільськогосподарських продуктів // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. –