НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ І МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

ОЛЬШЕВСЬКА Ірина Петрівна

УДК 339.924: 331.556.4

МІЖНАРОДНА МІГРАЦІЯ ЛЮДСЬКИХ РЕСУРСІВ
В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

08.00.02 – світове господарство і міжнародні економічні відносини

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ–2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі міжнародної економіки Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана Міністерства освіти і науки України, м. Київ.

Науковий керівник доктор економічних наук, професор
СІДЕНКО Світлана Володимирівна,
Інститут світової економіки і міжнародних відносин
НАН України, провідний науковий співробітник
відділу глобальних систем сучасної цивілізації

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
РУМЯНЦЕВ Анатолій Павлович,
Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка,
професор кафедри світового господарства
і міжнародних економічних відносин

кандидат економічних наук, доцент
САВЧУК Віктор Іванович,
Український державний університет економіки і фінансів Міністерства фінансів України,
доцент кафедри міжнародних фінансів та європейської інтеграції

Захист відбудеться 20 грудня 2007 р. о 1700 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .176.01 по захисту дисертації в Інституті світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, Київ, вул. Леонтовича, 

Із дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, Київ, вул. Леонтовича, 

Автореферат розісланий 20 листопада 2007 року

Учений секретар
спеціалізованої вченої ради |

А.М. Хахлюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На рубежі ХХ–ХХI ст. із посиленням тенденцій глобалізації світової економіки чітко виокремилась одна із основних закономірностей сучасного світогосподарського розвитку – безпрецедентне збільшення обсягів та зростання темпів міграції людських ресурсів. Міграційні потоки у світі почали нараховувати мільйони людей, що поставило під загрозу соціально-економічний розвиток цілих регіонів планети. За оцінками фахівців, ця тенденція збережеться протягом майбутніх десятиріч. У зв’язку з цим виникає потреба в об’єднанні зусиль усіх суспільних, урядових, приватних інститутів для аналізу феномену міграції за останні 25 років і ґрунтовного дослідження процесів міжнародної міграції людських ресурсів та її наслідків.

Зміна постіндустріального укладу перетворює людський ресурс на визначальний чинник високого конкурентного статусу країн. Посилення тенденції міграції висококваліфікованих фахівців і вчених у добу економіки знань справляє значний вплив на соціально-економічний розвиток держав – якість економічного зростання країн імміграції та потенційно означає втрату конкурентних переваг для країни еміграції. Отже, такі зміни у розвитку міграції людських ресурсів потребують удосконалення регуляторної системи на національному, регіональному та глобальному рівнях.

Україна також залучена до процесів міжнародної міграції людських ресурсів, що обумовлює актуальність даного дослідження стосовно взаємозв’язку міграційних процесів з демографічним, соціальним та економічним розвитком країни, а особливо з перспективами реалізації її інноваційної моделі та забезпечення міжнародної конкурентоспроможності національної економіки. Регулювання процесів міграції людських ресурсів у сучасних умовах потребує розробки ефективної макроекономічної та соціальної політики, яка має бути побудована на новітніх теоретичних засадах та з урахуванням практичних рекомендацій.

Проблеми розвитку світових міграційних процесів викликали значний інтерес багатьох учених. Так, у роботах П.Кругмана, П.Стокера, Дж.Саймона, С.Кастла, В.Кларка, В.Хьюго, М.Тодаро, К.Макконнелла, О.Тоффлера знайшли відображення проблеми управління міграційними потоками. З’ясуванню теоретичних проблем міграційних процесів та їх кількісній оцінці присвячені наукові розробки вчених країн СНД – Ж.Зайончковської, Т.Заславської, А.Кирєєва, Г.Овчиннікова, І.Цапенко. Окремі соціально-економічні аспекти міграційних процесів досліджені українськими вченими: В.Будкіним, О.Грішновою, М.Долішнім, Ф.Заставним, Б.Лановиком, Е.Лібановою, О.Мали-новською, Т.Петровою, О.Позняком, А.Поручником, М.Романюком, А.Румян-цевим, В.Савчуком, С.Сіденко, А.Філіпенком, О.Хомрою, І.Школою та ін.

Разом з тим аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури дає підстави стверджувати про те, що в цих дослідженнях недостатньо висвітлені особливості та тенденції розвитку процесів міжнародної міграції людських ресурсів в умовах глобалізації, зокрема висококваліфікованих фахівців. Потребує досконалого вивчення також вплив міграції на розвиток економіки країн в умовах становлення постіндустріального суспільства. Таким чином, системне дослідження особливостей і наслідків міграції людських ресурсів в умовах глобалізації світової економіки є важливим як в теоретичному, так і в практичному плані, що і обумовило вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисерта-ційна робота виконана в рамках міжкафедральної науково-дослідної теми "Управління міжнародною конкурентоспроможністю в умовах глобалізації економічного розвитку" (державний реєстраційний № 0101U002948) та теми "Ресурси і моделі глобального економічного розвитку" (державний реєстрацій-ний № 0106U004357) факультету міжнародної економіки і менеджменту Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана.

Результати дослідження також використані при розробці наукової теми “Шляхи та напрями застосування міжнародного досвіду регулювання економіки в інноваційній стратегії України” (номер державної реєстрації 0101U002948) у відділі зовнішньоекономічних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України.

Мета і завдання дисертаційного дослідження. Метою дисертації є комплексний аналіз процесів і закономірностей міжнародної міграції робочої сили в умовах сучасного процесу глобалізації, а також аналіз основних тенденцій, особливостей та наслідків міграційних процесів в Україні. Виходячи з мети дослідження, в роботі поставлені наступні конкретні завдання:

- розкрити методологічні засади дослідження процесу міжнародної міграції людських ресурсів;

- виявити особливості міграційних процесів в умовах глобалізації;

- дослідити причини і наслідки міграції висококваліфікованої інтелек-туальної робочої сили;

- оцінити вплив міграції людських ресурсів на соціально-економічний розвиток країн імміграції та еміграції;

- визначити ефективність та стратегічні пріоритети міграційної політики в контексті нарощення інноваційної конкурентоспроможності економіки України та забезпечення її сталого розвитку;

- обґрунтувати пропозиції щодо вдосконалення державної політики з регулювання міграційних процесів в Україні та її зближення з принципами, механізмами та інструментами регулювання відповідно до міжнародних норм.

Об’єктом дослідження є міжнародні міграційні процеси як чинник економічної глобалізації.

Предметом дослідження є закономірності та форми прояву міжнародних міграційних процесів, а також механізми їх регулювання в умовах економічної глобалізації.

Методи дослідження. У дисертаційному дослідженні застосовуються загальнонаукові та спеціальні методи пізнання, серед яких: метод наукового абстрагування (при дослідженні сутнісних форм трудової еміграції і форм її прояву у системі міжнародного ринку праці – у підрозділі 1.1); поєднання історичного та логічного (для з’ясування особливостей сучасного етапу розвитку міграції у світі та в Україні – у підрозділі 1.2 та 3.1); аналізу і синтезу, табличний і статистичний методи, зокрема групувань, динамічних порівнянь (для виявлення економіко – географічного розподілу еміграції людських ресурсів з України – у підрозділі 3.2); графічний та економетричний методи (при дослідженні динаміки української міграції людських ресурсів – у підрозділі 3.2); системний підхід (при обґрунтуванні основних напрямів і методів управління міграцією людських ресурсів – у підрозділах 3.2 та 3.3).

Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає у тому, що на основі конструктивного осмислення існуючих теоретичних концепцій, підходів та методологічного апарату, присвячених міграції людських ресурсів, розкрито характер та сучасні тенденції, виявлено глобальні імперативи транснаціоналізації бізнесу у сфері інтелектуальної міграції, а також визначено стратегічні пріоритети якісного вдосконалення людського ресурсу України як необхідної умови досягнення державою високого конкурентного статусу.

Нові наукові положення, отримані особисто автором, які виносяться на захист, полягають у такому:

вперше:

-

-

дістало подальшого розвитку:

-

-

-

-

удосконалено:

-

Практичне значення отриманих результатів. Практичне значення сформульованих автором у дисертації теоретичних положень, висновків та рекомендацій полягає у тому, що вони можуть слугувати методологічною базою для розробки ефективного механізму реалізації політики України у сфері управління міграцією людських ресурсів, зокрема при вирішенні проблем стру-ктурної оптимізації та врегулювання професійно-кваліфікаційного дисбалансу національного ринку праці, створення ефективної системи соціального захисту населення, нарощення інтелектуального рівня населення та інше.

Пропозиції автора щодо обґрунтування стратегічних напрямків держав-ного регулювання ринку праці, вдосконалення правової бази у сфері міжнарод-ної трудової міграції в Україні використано у практичній роботі Міністерства праці та соціальної політики України (довідка №2780/0/14-07/10 від 18.04.2007 р.). Окремі положення, висновки та рекомендації дисертаційної роботи використано у практичній діяльності Федерації профспілок України (довідка №03/01-24/689 від 11.04.2007 р.). Основні теоретичні положення та висновки дисертаційної роботи використано у навчальному процесі при викладанні дисциплін “Міжнародна економіка”, “Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств, організацій”, “Зовнішньоекономічна діяльність” та “Транснаціональні корпорації” студентам факультету міжнародної економіки і менеджменту та Центру магістерської підготовки в Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана (довідка про впровадження № 08 6201 від 12.04.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, які викладені у дисертаційній роботі та виносяться на захист, отримані автором особисто.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження доповідалися на 12 міжнародних та міжвузівських науково-практичних та методичних конференціях, зокрема на міжвузівській науково-практичній конференції “Міжнародна економіка: сучасні проблеми та перспективи розвитку” (29 листопада 1999 р., Симферополь, КНУ імені Тараса Шевченка); міжвузівській науково-практичній конференції “Міжнародна економіка і Україна: тенденції розвитку та пріоритети господарської взаємодії” (29 листопада 2000 р., Київ, КНУ імені Тараса Шевченка); міжнародній науковій конференції “Глобалізація та регіоналізація економічного розвитку” (25 лютого 2003 р., Київ, ІСЕМВ НАНУ); науково-методичній конференції “Методичні та практичні аспекти застосування та розвитку системи контролю знань в університеті” (26 січня – 3 лютого 2004 р., Київ, КНЕУ); міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми управління міжнародною економічною діяльністю” (22–23 квітня НУ “Львівська політехніка”, Львів); міжнародна науково-практична конференція “Європейський Союз та Україна” (17 червня 2004 р., Київ, КНЕУ); III науково-практичній конференції “Динаміка наукових досліджень 2004” (21–30 червня 2004 р., Дніпропетровськ); міжнародна науково-практична конференція “Міжнародне економічне співробітництво України” (18 листопада 2004 р., Київ, КНЕУ); науково-практичній конференції “Удосконалення змісту та форм організації навчального процесу відповідно до міжнародних стандартів” (2–4 лютого 2005 р., Київ, КНЕУ); науково-методичній конференції “Індивідуалізація навчального процесу як провідна складова модернізації вищої освіти” (31 січня – 2 лютого 2006 р., Київ, КНЕУ імені Вадима Гетьмана); міжнародній науково-практичній конференція “На схід та південь від ЄС: проблеми формування спільного європейського економічного простору” (5–7 жовтня 2006 р., Київ, КНЕУ імені Вадима Гетьмана); міжнародній науково-практичній конференції “Людський розвиток в Україні: проблеми та перспективи” (9 жовтня 2006 р., Київ, КНЕУ імені Вадима Гетьмана); науково-методичній конференції “Теоретичні та практичні підходи до впровадження нового покоління освітньо-професійних програм і навчальних планів підготовки фахівців: шляхи розвит-ку” (6–8 лютого 2007 р., Київ, КНЕУ імені Вадима Гетьмана); міжнародній науково-практичній конференції “Парадигма соціальної політики України на зламі тисячоліть” (30 жовтня 2007 р., Київ, КНЕУ імені Вадима Гетьмана).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 16 наукових праць у провідних наукових фахових виданнях, з них: 1 підрозділ у колективній монографії, 5 статей у провідних наукових фахових виданнях (5 – у збірниках наукових праць), 1 стаття в інших виданнях, 9 тез виступів на наукових конференціях.

Структура дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаної літератури. Основний зміст дисертації викладено на 183 стор., у тексті розміщено 19 рисунків на 15 стор. і 14 таблиць на 10 стор., 12 додатків на 15 стор., список використаних джерел містить 257 найменувань та обіймає 23 стор.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, об’єкт і предмет дослідження, методологічну базу, наукову новизну та практичне значення одержаних автором результатів.

У розділі 1 “Методологічні засади дослідження міжнародної міграції людських ресурсів” узагальнюються теоретико-методологічні підходи щодо встановлення причин і рушійних сил світових міграційних процесів та їх особливості в умовах глобалізації. Проведений у роботі теоретичний аналіз наукових концепцій, зокрема П.Дюпре, Г.Мюрдаля, Дж.Кейнса, Б.Томаса, Дж.Харріса, М.Тодаро, О.Старка, Д.Массея, В.Кларка, Е.Плетнева, С.Сассена та ін., показав, що дослідники по-різному розглядають сутність і мотиви міграції, проте автором виокремлені соціальні, культурні, економічні та демографічні чинники, які лежать в основі цих процесів.

Проведений поглиблений теоретичний аналіз факторів, що мали місце та домінували на різних етапах розвитку людського суспільства дозволив автору виокремити такі причини, що сприяли міграції. На перших етапах міграції визначальну роль відігравали природні та демографічно-економічні чинники. Потужним поштовхом до світових міграційних процесів стали Великі географічні відкриття і розвиток капіталізму в Європі, зокрема поява машинної індустрії, виникнення великих індустріальних центрів, поглиблення суспільного поділу праці та формування нових галузей виробництва. На стадії монополістичного капіталізму розвиток цих процесів сприяв нагромадженню капіталу та виникненню резервної армії праці, а також вивезенню капіталу, поглибленню міжнародного поділу праці та пожвавленню зовнішньої торгівлі. Причинами зростання потоків міжнародної міграції робочої сили були безробіття, особливо в періоди економічних криз, та національні відмінності у рівні заробітної плати.

Дисертантом на основі таких критеріїв як масштаби та інтенсивність міграційних потоків, географічні напрямки та регулювання виділені такі етапи розвитку міграції людських ресурсів: перший – охоплює період домонополістичного капіталізму, коли характерним було переселення робочої сили з країн Західної і Північної Європи (Англії, Ірландії, Німеччини, Швеції) до Америки; другий етап почався у період зміни домонополістичного капіталізму на монополістичний, тобто у 80-ті роки ХІХ ст. і тривав до початку Першої світової війни і Жовтневої революції в Росії; третій етап охоплює період між двома світовими війнами; четвертий етап почався після Другої світової війни і продовжувався до 70–х років минулого століття; п’ятий етап бере початок з другої половини ХХ ст. і тривав до 90-х років, в умовах поширення глобалізації економіки та започаткував шостий – етап трансміграції.

Автор доводить, що в умовах глобалізації економіки відбуваються якісні зміни в динаміці і характеристиці міжнародної міграції людських ресурсів, а саме: завдяки розвитку світової інфраструктури та комунікацій, відкритості національних економік, часткового врегулювання багатьох політичних та регіональних конфліктів у світі значно зростають динамізм і масштабність процесів міграції людських ресурсів. За даними ООН, зараз у світі налічується більше 191 млн. осіб, що проживають за межами свого походження або громадянства. У зв’язку зі становленням і розвитком парадигми "людини економічної" визначальним на світовому ринку праці є економічний чинник, а трудова міграція починає перевищувати міграцію переселенську. Якісних змін набуває світовий ринок праці, який характеризується структурними зрушеннями в зайнятості робочої сили, обумовленими "третьою хвилею" сучасного НТП, які привели до її зростання в третинному секторі економіки – до 75–80за рахунок скорочення зайнятості в сфері матеріального виробництва, що в цілому стимулює зростання мобільності людських ресурсів, зокрема висококваліфікованих фахівців. Існує стійка тенденція фемінізації міграційних потоків, що пов’язано з розширенням сектору послуг за рахунок нових видів обслуговування – інформаційного, комунікаційного, а також з переміщенням частини виробничих функцій до сфери послуг та зростаючою потребою розвинутих націй у жінках-мігрантах, зайнятих некваліфікованою працею. Визначені особливості дозволили автору виокремити новий шостий етап у розвитку світових міграційних процесів – етап трансміграції.

В роботі досліджено нове явище, що набуває розвитку в умовах глобалізації економіки, транснаціоналізм мігрантів, характерними ознаками якого є: інтенсифікація трансміграційного процесу у напрямку розвитку та підтримання сімейних, соціальних, економічних, політичних та культурних відносин міжнародних мігрантів незалежно від країни їхнього походження чи перебування; перетворення трудових грошових переказів у важливе джерело фінансових ресурсів домашніх господарств міжнародних мігрантів, вагомий чинник антициклічного впливу і каталізатор ділової активності у країнах походження мігрантів, визначальний фактор скорочення бідності населення; рециркуляція високоосвічених кадрів, що полягає у підвищенні наукового фаху і професій-ного досвіду мігрантів за кордоном і подальшому добровільному їх поверненні в країну еміграції; транснаціоналізація передачі знань та обміну технологіями за посередництва міжнародних інтелектуальних центрів мігрантів.

Дисертант відзначає, що в умовах поширення глобалізації набуває розвитку мережева міграція, яка є рухом молодих людей та першою хвилею еміграції, та в подальшому набуває форми сімейної міграції, призводить до виникнення соціальних зв’язків, котрі поєднують країни еміграції і імміграції, що практично започатковує обмін ідеями та соціальним досвідом, завдяки чому процес міграції стає більш передбачуваним і регульованим.

У роботі обґрунтовується, що в зв’язку з інтенсивністю світових міграційних потоків зростає необхідність удосконалення управління міжнародною міграцією людських ресурсів на національному, регіональному (в рамках інтеграційних угруповань) та на глобальному (в рамках міжнародних організацій) рівнях.

У розділі 2 “Соціально-економічні наслідки світових міграційних процесів” проаналізовані наслідки міграції людських ресурсів для мігрантів, країн еміграції та імміграції. Дослідження проблеми дозволило дійти висновку про те, що найважливішу роль у економічному розрізі для країни еміграції відіграють грошові перекази мігрантів, які є не лише матеріальною підтримкою родини емігранта, а й:

- відіграють важливу роль в економічному становленні країн (наприклад, Греції, Португалії, Іспанії та ін.);

- являють собою найважливіше, після прямих іноземних інвестицій, джере-ло фінансових ресурсів країн, що розвиваються, хоча фактично у багатьох з них кошти, що переказуються, перевищують обсяги ПІІ, валютні надходження від експорту товарів і послуг та розміри зовнішньої фінансової допомоги (рис. 1);

- є важливим та стабільним джерелом зовнішнього фінансування країн, які розвиваються, оскільки майбутні потоки переказів використовуються як забезпечення або гарантії при отриманні позикових коштів на міжнародному ринку капіталу;

- здатні чинити вагомий антициклічний вплив на ділову активність у країнах еміграції, оскільки не є залежать від динаміки інвестицій;

- є вагомим чинником скорочення рівня бідності населення. Так, резуль-тати досліджень у 74 країнах світу, які розвиваються, свідчать, що збільшення в середньому на 10% кількості міжнародних мігрантів відносно населення країни приводить до скорочення рівня бідності на 1,9%, а зростання частки грошових переказів на 10% в структурі ВВП веде до зменшення бідності на 1,6%;

- сприяючи нарощуванню національного рівня споживання, грошові перекази мігрантів відіграють роль стимулятора економіки країн, мультиплікативно генеруючи збільшення сукупного попиту та розвиток національного виробництва.

Рис. . Динаміка грошових переказів міжнародних мігрантів та інших транснаціональних фінансових потоків до країн, що розвиваються, млрд. дол.

Побудовано автором за даними: World Economic Outlook 2006 (April): Globalization and External Imbalances. – Washington: International Monetary Fund, 2006. – P. 70.

В роботі досліджено, що для країни імміграції мігранти збільшують кількість населення, що важливо в умовах низьких темпів його приросту, знижують показник середнього віку населення (особливо в європейських країнах) та забезпечують ринок праці робочою силою, у тому числі висококваліфікованою. Зараз понад 60% загальної кількості мігрантів зосереджено у розвинутих країнах світу і така тенденція, за прогнозами фахівців, буде збережена і в майбутньому. Оцінка вкладу мігрантів в економічний розвиток приймаючих країн свідчить, що накопичений людський потенціал мігрантів є важливою передумовою економічного зростання даної країни. При цьому теоретичні та емпіричні дослідження показують, що масовий притік іммігрантів не знижує показники заробітної плати і зайнятості місцевого населення.

Доведено, що в умовах розвитку нової економіки сформувався глобальний феномен міжнародної інтелектуальної міграції, під якою слід розуміти міграцію наукових та навчальних висококваліфікованих кадрів, які реально чи потенційно можуть бути зайняті НДДКР. Починаючи з 1970-х років минулого століття помітною стає тенденція щодо зростання еміграції висококваліфікованих працівників (осіб з вищою освітою) із країн, які розвиваються, до постіндустріальних суспільств, подальшого зростання високорозвинених країн світу та посилення нерівномірності країн і регіонів світу в умовах глобалізації (рис. ).

Рис. 2. Регіональний розподіл еміграції висококваліфікованої робочої сили

(% від загальної кількості робочої сили регіону-донора міжнародних мігрантів)

Побудовано автором за даними: Docquier Frederic, Marfouk Abdeslam. Measuring the International Mobility of Skilled Workers (1990–2000) // Development Research Group, World Bank, Policy Research Working Paper 3381. – 2004. – Pp. 16–21.

Автором з’ясовано, що мотивами міграції вчених та спеціалістів є: більш висока матеріальна винагорода, широкі можливості для творчості та саморозвитку, досконаліше лабораторне обладнання, комфортніші побутові умови, більше громадянських прав, демократичних свобод тощо. Проте часто визначальним спонукальним чинником міграції інтелектуальних ресурсів є увага, яку привертає до себе фахівець-учений, можливість користуватися найсучаснішими лабораторіями, науковими центрами. Саме тому найбільше інтелектуальних ресурсів емігрує з країн, які розвиваються, а країнами-реципієнтами є найбільш розвинені країни світу, найперше США, в якій кількість іммігрантів перевищує аналогічний показник усіх високорозвинених держав світу.

Доведено, що для залучення інтелектуальних ресурсів низка країн має ліберальне мігра-ційне законодавство, зокрема, такі закони діють у США, Канаді, Німеччині, Австралії. Інтенсивно залучають до себе іноземних висококваліфікованих фа-хівців також Гонконг, Південна Корея, Сінгапур, Тайвань, Малайзія, Китай та Японія.

У роботі встановлено, що в результаті міжнародної міграції висококваліфікованих фахівців і учених формуються міжнародні центри високих технологій та інтелектуальні центри (організації, мережі) мігрантів за кордоном (студентські/наукові мережі, локальні асоціації висококваліфікованих емігрантів, об’єднання експертів, інтелектуальні мережі діаспори).

Дослідження доводять, що для країни еміграції корисні всі види коротко-строкових ефективних контрактів учених при виїзді за кордон (конференції, наукові симпозіуми, колоквіуми тощо), а також здійснення спільних розробок у наукових центрах і лабораторіях інших країн, що дозволяють ученим підвищити свій фах, сприяють зростанню авторитету національної наукової школи, під-твердження напряму досліджень, входження до світового наукового співтовариства. У цьому контексті імміграційні хвилі відіграють позитивну роль.

Автором встановлено, що існує низка формальних механізмів, через які бізнес-діаспора сприяє між-народній торгівлі та залученню інвестицій, серед яких ділові мережі діаспор (зокрема, Південноафриканська діаспорна мережа (SADN), Ліванська ділова мережа (LBN), Індійська професійна асоціація силіконової долини (SIPA); торговельні палати, орієнтовані на діаспори (наприклад, Федерація індійських торгово-промислових палат (FICCI), Карибсько-Американська торгово-промислова палата (CACCI); урядові агентства сприяння інвестиціям діаспор – Індійський інвестиційний центр (IIC), Вірменське агентство розвитку (ADA) та ін.).

На звершення даного розділу автор підсумовує, що оскільки в умовах становлення інформаційного суспільства та забезпечення міжнародної конкурентоспроможності країн особливого значення набуває людський капітал, відтік цього ресурсу спричиняє значні збитки для країн еміграції: зниження науково-технічного потенціалу, уповільнення наукового і, як наслідок, соціально-економічного зростання, руйнування наукових шкіл, перешкоди для інтеграції до світового науково-технічного співтовариства та залишаються невідшкодованими витрати держави на навчання і підвищення кваліфікації майбутніх емігрантів, має місце значна упущена вигода, що дорівнює внеску, який очікується від особистості в економіку, науку і соціальний розвиток країни за умови її залишення в країні походження та ін.

У розділі 3 “Україна в системі світових міграційних процесів” дано комплексну оцінку сучасному стану міграційних процесів в Україні, зо-крема зміні динаміки та обсягам міграційного приросту населення України за 1991–2006 рр. (рис.3), та обґрунтовано пропозиції щодо вдосконалення міграційної політики в країні.

На основі проведеного аналізу параметрів сучасного ринку праці, демографічних та соціально-економічних показників дисертантом з’ясовано: основними чинниками посилення міграційних процесів в Україні є невідповідність низького рівня оплати праці сучасним потребам відтворення робочої сили, що підвищуються внаслідок існування конкурентного середовища і зростання вимог роботодавців до якості робочої сили; високий рівень безробіття, в тому числі прихованого – досліджено, що в Україні безробітне населення у віці 15–70 років у 2006 р. становило 1515,0 тис. осіб, з них у працездатному віці – 1513,7 тис.; винагорода за працю висококвалі-фікованих працівників не відповідає світовому рівню, а часто і неможливість для самореалізації та подальшого проведення наукових розробок (відсутня відповідна матеріальна та фінансова бази). Все це спонукає до еміграції висококваліфікованих фахівців та учених, тоді як для реалізації в Україні моделі інноваційного розвитку необхідні відповідні людські ресурси.

Рис. . Міграційний приріст населення України за 1991–2006 роки Побудовано автором за даними Держкомстату.

Автором здійснено розрахунок втрат від міграції висококваліфікованої інтелектуальної робочої сили (докторів і кандидатів наук) за період з 1991 по 2005 рр. За даними Держкомстату, за цей період з України емігрувало 525 докторів і 1026 кандидатів наук. На основі розрахунків доведено, що втрати країни від еміграції одного висококваліфікованого фахівця складають щонайменше 300 тис. дол. Тобто тільки прямі втрати України від еміграції кандидатів і докторів наук склали приблизно 500 млн. дол.

Протягом останнього десятиліття внаслідок трудової міграції, у тому числі висо-кокваліфікованої інтелектуальної робочої сили, відбулися якісні зміни на ринку праці та послаблені позиції в забезпеченні міжнародної конкурентоспроможності країни. Проаналізовані автором показники інноваційного розвитку України станом на 2006 р. дозволили зробити висновок, що в Україні відсутній ефективний механізм стимулювання інноваційних зрушень та спостерігається згортання процесів раціоналізації та винахідництва, що веде до зниження темпів упровадження у виробництво пріоритетних науково-технологічних проектів, зменшення кількості іноземного патентування, зниження питомої ваги досліджень і розробок у загальній сумі інноваційних витрат на підприємствах тощо. Подальші втрати висококваліфікованої інтелектуальної робочої сили, яка є визначальним чинником для інноваційного розвитку країни, призведе до закріплення моделі економіки, що ґрунтується на низькотехнологічному укладі, а це означатиме втрату конкурентних переваг у глобальному середовищі.

Дисертант доводить негативний вплив міграції на демографічну і соціаль-ну ситуацію в Україні, що призводить до посилення глибини стратифікації рівня суспільства, оскільки значну частку еміграційного потоку становлять жінки та молоді люди репродуктивного віку, до того ж міграція послаблює родинні зв’язки, збільшує кількість розлучень, залишає дітей без належного батьківського нагляду тощо.

Дисертант обґрунтовує позитивний вплив зростаючого обсягу міграційного капіталу в Україну, що є вагомим чинником підвищення добробуту сімей мігрантів, джерелом отримання іноземної валюти і важливим доповненням до ВНП країни.

Автором запропоновані заходи щодо розвитку Національної міграційної стратегії України, що передбачає вдосконалення нормативно-правової основи та впровадження необхідних заходів в економічній і соціальній сфері. Тільки вива-жена державна політика щодо розвитку людських ресурсів здатна змінити міграційні тенденції в Україні. Найважливішими з заходів, запропонованих для збереження національного інтелектуального потенціалу автор вважає запровадження комплексної системи мотивації інтелектуальної праці на мезо-, макро- і мікрорівнях національної інноваційної системи; розвиток венчурної індустрії в Україні; створення сприятливого середовища для пришвидшеного розвитку малого та середнього бізнесу, зокрема інноваційного.

Висновки

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення та запропо-новано новий підхід до розв’язання наукової проблеми щодо розробки обґрунтованого механізму розвитку й якісного вдосконалення управління міграційними процесами та збереження людських ресурсів України як визначального фактора міжнародної конкурентоспроможності країни в умовах глобалізації. Міждисциплінарне дослідження сутності міжнародної міграції людських ресурсів, багатофакторний аналіз наслідків міграції людських ресурсів та аналіз ролі висококваліфікованої робочої сили у формуванні стратегічних конкурентних переваг країн дозволили автору сформулювати такі висновки.

1. З другої половини ХХ ст. в умовах поширення процесу глобалізації економіки відбуваються якісні зміни в динаміці і характеристиці міжнародної міграції людських ресурсів, а саме: завдяки розвитку світової інфраструктури та комунікацій, відкритості національних економік, врегулюванню багатьох політичних та регіональних конфліктів у світі значно зростають динамізм і масштабність процесів міграції людських ресурсів; якісних змін набуває світовий ринок праці, котрий характеризується структурними зрушеннями в зайнятості робочої сили, що обумовлені розвитком нової економіки, які привели до її нарощення в третинному секторі економіки; зростання мобільності висококваліфі-кованих фахівців; посилення тенденції фемінізації міграційних потоків, що пов’язано з розширенням сектору послуг за рахунок нових видів обслуговування – інформаційного, комунікаційного, а також з переміщенням частини виробничих функцій до сфери послуг та зростаючою потребою розви-нутих країн у жінках-мігрантах, зайнятих некваліфікованою працею. Це дозволяє виділити новий етап в розвитку світових міграційних процесів – етап трансміграції.

2. В умовах поширення процесу глобалізації економіки характерним є транс-націоналізм мігрантів, змістом якого є інтенсифікація трансміграційного про-цесу у напрямку розвитку та підтримання сімейних, соціальних, економічних, політичних та культурних відносин міжнародних мігрантів незалежно від кра-їни їхнього походження чи перебування; рециркуляція високоосвічених кадрів, що полягає у підвищенні наукового фаху і професійного досвіду мігрантів за кордоном і подальшому добровільному їх поверненні в країну еміграції; транснаціоналізація передачі знань та обміну технологіями за посередництвом міжнародних інтелектуальних центрів мігрантів; набуває розвитку мережева міграція, яка сприяє виникненню соціальних зв’язків, що поєднують країни еміграції та імміграції, приводить до обміну ідеями та соціальним досвідом і робить процес міграції більш регульованим.

3. Розвиток нової економіки сформував глобальний феномен міжнародної інтелектуальної міграції, що являє собою міграцію наукових та висококваліфі-кованих кадрів, які реально чи потенційно можуть бути зайняті НДДКР. Мотивами міграції вчених та спеціалістів є більш висока матеріальна винагорода, широкі можливості для творчості та самороз-витку, необхідна дослідницька база, комфортніші побутові умови, забезпечення громадянських прав та демократичних свобод тощо. Проте часто визначальним спонукальним чинником міграції інтелектуальних ресурсів є увага, яку привертає до себе учений, можливість користуватися найсучаснішими лабораторіями, науковими центрами. Саме тому найбільше інтелектуальних ресурсів емігрує з країн, які розвиваються, а країнами-реципієнтами є найбільш розвинені країні світу, найперше США, де кількість іммігрантів значно перевищує аналогічний показник усіх високорозвинених держав світу. У результаті міжнародної міграції висококваліфікованих фахівців формуються міжнародні центри високих технологій та інтелектуальні центри (організації, мережі) мігрантів за кордоном (студентські/наукові мережі, локальні асоціації висококва-ліфі-кованих емігрантів, об’єднання експертів, інтелектуальні мережі діаспори).

4. Дослідження свідчать, що для країни корисні всі види короткострокових ефективних контрактів вчених при виїзді за кордон (конференції, наукові симпозіуми, колоквіуми тощо), а також здійснення спільних розробок у наукових центрах і лабораторіях інших країн, що дозволяють ученим підвищити свій фах, сприяють зростанню авторитету національної наукової школи, підтверджують напрям досліджень, входження до світового наукового співтовариства. У цьому контексті міграційні хвилі відіграють позитивну роль. Водночас в умовах становлення інформаційного суспільства та загострення міжнародної конкуренції особливого значення набуває людський капітал, відтік якого з країни означає значні матеріальні збитки для її національної економіки та втрату професійної й наукової еліти, а в кінцевому рахунку – втрату конкурентних переваг для країн еміграції.

5. Найважливішими наслідками еміграції для трудових мігрантів є праце-влаштування та поліпшення матеріального стану домогосподарств. Грошові перекази мігрантів є не лише матеріальною підтримкою родини емігранта, але й відіграють важливу роль в економічному становленні країн (наприклад, Греції, Португалії, Іспанії та ін.); для країн, які розвиваються, являють собою найважливіше, після прямих іноземних інвестицій, джерело фінансових ресурсів, а в багатьох з них грошові перекази перевищують обсяги ПІІ, валютні надходження від експорту товарів і послуг та розміри зовнішньої фінансової допомоги; є важливим та стабільним чинником зовнішнього фінансування країн, які розвиваються, оскільки майбутні потоки переказів використовуються як забезпечення або гарантії під час отримання позикових коштів на міжна-родному ринку капіталу; здатні чинити вагомий антициклічний вплив на ділову активність у країнах еміграції, оскільки не прив’язані до динаміки інвестицій; є важливим чинником скорочення рівня бідності населення; відіграють роль стимулятора сукупного попиту та розвитку національного виробництва.

6. Для країни імміграції мігранти збільшують кількість населення, що важливо в умовах низьких темпів його приросту, знижують показник середнього віку населення (особливо в європейських країнах) та забезпечують ринок праці робочою силою, у тому числі висококваліфікованою інтелектуальною, стимулюють попит на товари і послуги. Оцінка вкладу мігрантів в економічний розвиток приймаючих країн свідчить, що накопичений людський потенціал мігрантів - важлива передумова економічного зростання останніх.

7. Україна є важливим сегментом світових міграційних процесів. Трудова еміграція стає для громадян дієвим засобом працевлаштування, гарантованого доходу, самореалізації, що в цілому сприяє включенню країни до світового ринку праці, формуванню середнього класу та є каталізатором інтеграції до світової спільноти. Водночас протягом останнього десятиліття внаслідок міжнародної трудової міграції в країні посилилися негативні демографічні тенденції – відтік молодих людей і жінок призвів до постійного скорочення населення внаслідок негативного природного приросту, а також негативних соціальних наслідків (зруйновані сім’ї та залишені без батьківської опіки діти тощо). Еміграція високо-кваліфікованої робочої сили й науковців створює загрозу суттєвих втрат трудо-вого інтелектуального потенціалу нації, знижує факторну забезпеченість міжна-родної конкурентоспроможності країни та ставить під сумнів реалізацію інноваційної моделі розвитку.

8. Для регулювання міжнародної міграції людських ресурсів в Україні необ-хідна розробка дієвих нормативно-правових, організаційно-управлінських та фінансово-економічних механізмів на законодавчому рівні, а саме: вдоскона-лення правової бази через розвиток національного законодавства, укладання двосторонніх міжурядових угод, що обумовлюють соціальні гарантії громадян, які працюють на території іншої країни, а також підготовка умов для при-єднання до міжнародних правових актів ООН, МОП і Ради Європи про захист прав трудящих-мігрантів та членів їх родин; розроблення і законодавче закріп-лення стимулів для повернення до країни висококваліфікованих спеціалістів; лібералізація законодавства щодо умов надходження грошових переказів через фінансово-банківську сферу; на макроекономічному рівні: забезпечення макси-мально ефективного використання наявного трудового потенціалу шляхом створення нових робочих місць через зростання обсягів інвестицій в основний капітал та інноваційний розвиток; удосконалення політики доходів, перш за все підвищення рівня оплати праці, оскільки заробітна плата має відповідати рівню затрат на відтворення робочої сили; створення іменних технопарків і зон технологічного розвитку, в яких би поєднувалися фундаментальні і прикладні дослідження, що послабило би стимули до еміграції висококваліфікованих фахівців та науковців; удосконалення регіональної політики, яка має передбачати розробку регіональних програм зайнятості, засобів соціального захисту населення, з урахуванням регулювання