ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ Ю. ФЕДЬКОВИЧА
Оболончик Наталія Григорівна
УДК 94(477)”20”:371(438.41)
КРЕМЕНЕЦЬКИЙ ЛІЦЕЙ В СИСТЕМІ ОСВІТИ
ДРУГОЇ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ
07.00.01. – історія України
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук
Чернівці-2007
Дисертацією
є рукопис
Робота виконана на кафедрі новітньої історії України Волинського державного університету імені Лесі Українки
Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент
Шваб Анатолій Георгійович,
Волинський державний університет
імені Лесі Українки,
декан історичного факультету
Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор
Баженов Лев Васильович,
професор кафедри
всесвітньої історії
Кам’янець-Подільського
державного університету
кандидат історичних наук, доцент
Давидюк Руслана Петрівна,
Рівненський державний
гуманітарний університет,
доцент кафедри історії України
Провідна установа: Інститут українознавства
ім. І. Крип’якевича
НАН України (м. Львів)
Захист відбудеться „23” лютого 2007 року о 13 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 76.051.06 у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича (58012, Чернівці, вул. Коцюбинського, 2, тел. (0372) 524900).
З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (58012, Чернівці, вул. Лесі Українки, 2)
Автореферат розісланий „ 20” січня 2007 року
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
кандидат історичних наук, доцент Лупул Т. Я.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Освітні процеси завжди були віддзеркаленням політики держави та показником соціального та культурного рівня життя населення. Особливої важливості вони набували тоді, коли були спрямовані на виконання ідеологічних функції, та перетворення багатонаціональних держав з новоприєднаними територіями в унітарні монокультурні системи. Подібні процеси мали особливий вплив на формування сучасної української культури, яскравим доказом чого є її сучасний стан з характерними регіональними особливостями, які формувалися під впливом різних політичних інтересів. Особливою у цьому відношенні є і Волинь, яка у міжвоєнний період перебувала під впливом потужних інтеграційних процесів щойно відновленої Другої Речі Посполитої.
Суттєвим елементом формування соціокультурного середовища міжвоєнної Волині була нова система освіти, яскравим прикладом формування якої став Кременецький ліцей, утворений 1920 р. указом Ю. Пілсудського. На нього було покладено функції політичного, соціального та культурного центру т. зв. „східних кресів”. Це був особливий багатогалузевий заклад, що прирівнювався шкільному округу і підпорядковувався безпосередньо міністерству освіти.Освітня, культурна та економічна діяльність Кременецького ліцею мала великий вплив на населення Волині. В комплексі вона віддзеркалювала державну політику і сприяла формуванню нового суспільства. Впроваджуючи загальнодержавні ідеї, польська влада зіткнулась з численними проблемами та опором з боку місцевого люду, який більшість змін сприймав як прояв полонізації.
Дослідження впливу Кременецького ліцею на волинське суспільство та його ролі в розвитку регіону має велике значення для об’єктивного висвітлення суспільно-політичних процесів міжвоєнного двадцятиліття.
Актуальність теми дослідження виходить також із ступеня її наукової розробки. Проблеми пов’язані з діяльністю Кременецького ліцею 20-30-х рр. ХХ ст. та його ролі у формуванні системи освіти міжвоєнної Волині досі не були предметом окремого дослідження. Це зумовило також необхідність залучення в науковий обіг значного масиву архівних документів, що не були виявленими та опрацьованими.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема діяльності Кременецького ліцею передбачена для вивчення вузівської програми: Західне Полісся: історія і культура (№ 0103U000656) (Волинський державний університет ім. Лесі Українки), а також програм „Історія Волині”, „Історія української культури”, „Історія Польщі”, шкільного курсу „Історія та культура рідного краю”. Щодо вивчення історії західноукраїнських земель у міжвоєнний період, то вона вивчається в комплексі проблем історії України ХХ століття та історії Волині. Окрім того, деякі аспекти дослідження пов’язані з програмами загальних та спеціальних навчальних курсів вітчизняної історії, які передбачені навчальними програмами вузів.
Об’єктом дослідження є Кременецький ліцей в системі освіти міжвоєнної Польщі.
Предметом дослідження є структура та засади діяльності Кременецького ліцею, організація навчально-виховної, культурно-просвітницької та наукової роботи.
Мета і завдання дослідження. Виходячи з наукового, практичного та теоретичного значення проблеми, враховуючи невивченість теми, використавши недосліджені джерела та маловідомі публікації, поставлено мету дати об’єктивну, цілісну оцінку діяльності Кременецького ліцею в системі освіти Польщі в 1920–1930 рр.
Для досягнення мети визначено такі завдання:–
прослідкувати місце Кременецького ліцею в системі міжвоєнної освіти на Волині;–
висвітлити організаційну структуру Кременецького ліцею та адміністративні засади його функціонування;–
дослідити засади економічної діяльності ліцею та її значення;–
простежити особливості формування національного складу викладачів та учнів;–
проаналізувати навчальний та освітньо-виховний процес, що проходив у рамках діяльності Кременецького ліцею;–
визначити вплив Кременецького ліцею на соціокультурне життя Волині.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є системний підхід до предмету вивчення. Для реалізації мети використовувались різні наукові методи, що взаємно доповнювали один одного. Методом поєднання історичного та систематичного аналізу конкретних історичних явищ і фактів досліджено систему освіти міжвоєнної Польщі та місця Кременецького ліцею в ній. Методом систематизації з’ясовано структуру ліцею та його економічну діяльність, а метод історичного аналізу дозволив вивчити політичний та ідеологічний аспекти діяльності закладу. Застосовані методи порівняльного аналізу, періодизації, класифікації, систематизації базуються на пріоритеті документальних фактів. У своїй сукупності вони стали важливим механізмом для розкриття поставленої мети. В процесі роботи також використовувались загальнонаукові методи аналізу і синтезу, узагальнення тощо.
Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з 1918 р.: відродження Другої Речі Посполитої, становлення різних сфер суспільно-політичного життя та приєднання західноукраїнських земель до її складу. Верхньою межею дослідження є 1939 рік, коли з початком Другої світової війни на українських землях встановлюється радянська влада та припиняють діяльність усі заклади та установи Кременецького ліцею.
Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що зроблена одна з перших спроб дослідити історію та функціонування Кременецького ліцею в розрізі освітньої політики Другої Речі Посполитої, а також проаналізувати його вплив на формування соціокультурного та економічного середовища міжвоєнної Волині. Тема Кременецького ліцею до цього часу не вивчалась як комплексне дослідження, а тому робота дає можливість заповнити ще одну прогалину в історії українських земель міжвоєнного періоду. Вперше в науковий обіг введено значну частину матеріалів Державного архіву Тернопільської області та фондів Кременецького краєзнавчого музею. Використовувались також справи Державних архівів Волинської та Рівненської областей, а також Державного архіву міста Любліна (Польща). На основі широкого кола опублікованих та архівних матеріалів сформульовано ряд принципових висновків щодо місця й ролі Кременецького ліцею в суспільно-політичному, культурному, духовному та економічному житті Волині.
Практичне значення одержаних результатів. Дослідження сприятиме уточненню концепції історії Волині та України в цілому в період між двома світовими війнами, особливо в галузі політичної історії, а також в активізації студій, спрямованих на вивчення вітчизняною наукою інтеграційних процесів. Отримані результати дисертаційного дослідження можуть бути використані спеціалістами з історії України ХХ ст., працівниками регіональних музеїв України та Польщі, поліпшать забезпечення викладачів історії в середній та вищій школах регіональними та місцевими матеріалами. Розділи дисертації можуть бути використані для підготовки узагальнюючих праць з історії Волині, України та Польщі, довідкової літератури, зокрема бібліографічного словника, наукових коментарів до публікацій джерел. Дослідження містить багатий матеріал, придатний до використання в навчальному процесі на історичних факультетах вузів при вивченні історії України й Волині, спецкурсів. Робота також сприятиме подальшому розвиткові українсько-польських досліджень, допоможе краєзнавцям у науково-дослідній роботі наукових, музейних установ та навчальних закладів різних рівнів.
Апробація результатів дослідження. Результати дослідження апробовано у виступах автора на міжнародних наукових конференціях „Місто Кременець в історії освіти, науки й культури” та „Місто Кременець: Шлях крізь віки” (Кременець, 2002), Міжнародному симпозіумі „Університети і нації в Російській імперії: Харківський та Віленський навчальні округи” (Харків, 2003), ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції „Волинський музей: історія і сучасність” (Луцьк–Колодяжне, 2004), Міжнародній науковій конференції „Західний регіон України у Другій світовій війні 1939–1945 рр.” (Луцьк, 2005), ХVI Волинській науковій історико-краєзнавчій конференції, присвяченій 65-річчю Волинської державної обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки „Минуле і сучасне Волині та Полісся. Розвиток бібліотечної справи в краї” (Луцьк, 2005), звітній конференції „Дні науки” (Луцьк, 2006), ІІІ Міжнародному науковому конгресі українських істориків „Українська історична наука на шляху творчого поступу” (Луцьк, 2006), V науково-практичній конференції ”Історико-культурні надбання Сіверщини в контексті історії України” (Глухів, 2006), науковій конференції ”Роль польських та українських наукових осередків у формуванні структури міждержавного партнерства” (Хелм, 2006), науково-практичній конференції ”Храми Волині” (Кременець, 2006), а також під час обговорення на кафедрі.
Публікації. Основні положення дисертації викладено у дев’яти публікаціях. З них у фахових виданнях ВАК – 5.
Структура дослідження. Загальний обсяг дисертації 161 сторінка, всього 224 сторінки.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У Вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, об’єкт і предмет дисертації, хронологічні рамки, визначено мету й завдання, сформульовано методологічні принципи дослідження, розкрито наукову новизну й практичне значення, форми апробації роботи.
У першому розділі – „Історіографія та джерельна база дослідження” – аналізується ступінь наукового вивчення проблеми в українській та зарубіжній історіографії, охарактеризовано найважливіші джерела.
Політика Польщі міжвоєнного двадцятиліття знайшла відображення в роботах як вітчизняних, так і зарубіжних дослідників, серед яких можемо виділити дві основні групи – дослідження вітчизняних істориків і праці зарубіжних (польських) дослідників. Варто зазначити, що наявна історіографія представлена переважно роботами з проблем освіти та шкільництва Другої Речі Посполитої і волинських земель, які входили до її складу.
У своїх дослідженнях радянські історики висвітлили ряд проблем суспільно-політичного та культурно-освітнього розвитку західноукраїнських земель у міжвоєнні роки. Однак питання діяльності конкретних навчальних закладів чи установ у них не піднімаються. У роботах Л. Зашкільняка, М. Крикуна „Історія Польщі: Від найдавніших часів до наших днів” та В. Кондратюка, О. Зайцева, І. Верхоляка, Л. Хоми „Суспільно-політичне життя в Україні в 20–30-х рр. ХХ століття”, С. Макарчука „Этносоцыальное развитие и национальные отношения на западноукраинских землях в период империализма” та Л. Корнійчука „Становище трудящих західних областей України під владою панської Польщі” розкрито особливості соціально-економічного розвитку краю та політику польського уряду щодо українського населення. Полонізаційні аспекти та діяльність двомовних шкіл висвітлені в роботі львівського історика Ю. Сливки “Західна Україна в реакційній політиці польської та української буржуазії (1920–1939 рр.)”.
Проблематика розвитку освіти знайшла відображення в ряді публікацій з історії Волині: „Суспільно-політична ситуація на Волині у 20-их роках ХХ ст.” і “З історії шкільництва в Західній Україні у 1921–39 рр.”, С. Пономаренко; “Режим двомовності у шкільництві на Волині у 1920-1930-х роках” і „Організація шкільництва у Волинському воєводстві в 20-ті роки: до проблеми польсько-українського порозуміння” В. Панасюка; „Освітня політика Воєводської адміністрації Г. Юзевського на Волині” Ю. Крамара; “Політика уряду Польщі у галузі народної освіти на Волині (1919-1939 рр.)” П. Ткачука.
Друга група матеріалів – зарубіжна (польська) міжвоєнна історіографія – ґрунтовно висвітлює питання розвитку освіти та шкільництва. Вона представлена працями „Oњwiata i szkolictwo w Rzeczypospolitej Polskiej”, „Program nauki w gimnazjach paсstwowych z polskim jкzkiem nauczania (tymczasowy)”. Серед авторських робіт варто виділити „Dzieje oњwiaty Polskiej (1795-1945)” та „Praca oњwiatowa (rozwoj-systemy-problematyka)” Р. Врочинського. Цілісні дослідження про стан освіти на українських землях, що входили до складу Польщі, знаходимо у монографіях польських авторів: С. Мауерсберга „Szkolnictwo powszegne dla mniejszoњci narodowych w Polsce w latach 1918–1939, М. Іваницького „Oњwiata i szkolnictwo ukraiсskie w Polsce w latach 1918-1939”, В. Менджецького „Wojewуdztwo woіyсskie 1921–1939. Elementy przemian cywilizacyinych, spoіecznych i politycznych”. До робіт про професійне навчання належать „Licea zawodowe” А. Бединського та „Ksztaіcenie zawоdowe w Drugiej Rzeczypospolitej” Ю. Мєнсто. Окремо слід виділити збірник правничого характеру – „Postкpowa myњl oњwiatowa w Polsce w latach 1918-1939” та монографію І. Шабліцької-Жак „Szkolnictwo i oњwiata w pracach sejmu ustawodawczego II Rzeczypospolitej”.
Аналіз історіографії свідчить, що в поле зору дослідників потрапляли тільки аспекти розвитку освіти в Другій Речі Посполитій. Відповідно, при недостатній науковій літературі, джерельна база дозволяє розкрити різносторонні напрямки діяльності Кременецького ліцею. Основним джерелом дослідження стали матеріали архівів України.
Джерельну базу дисертації склали архівні матеріали Державного архіву Тернопільської області (ДАТО), Державного архіву Волинської області (ДАВО) та фонди Кременецького краєзнавчого музею ( фонди ККМ). Матеріали Центрального державного історичного архіву у місті Львові (ЦДІА України у Львові) сприяли уточненню окремих питань розвитку освіти Другої Речі Посполитої. Деякі відомості про Кременецький ліцей віднайдено в Державному архіві міста Любліна у Польщі (APL).
Основним джерелом з історії Кременецького ліцею 20-30-х рр. ХХ ст. є Державний архів Тернопільської області. До роботи залучено документи різних фондів: фонд 131 „Кременецький ліцей”, фонд 226 „Учительська семінарія Кременецького ліцею” та фонд 228 „Гімназія ім. Т. Чацького Кременецького ліцею”, які в достатній мірі характеризують структуру ліцею, кадрове забезпечення та учнівський склад, а також господарську діяльність.
Джерельну базу дослідження доповнюють матеріали Державного архіву Волинської області: Волинське воєводське управління (фонд 46), „Кураторіум Волинського шкільного округу” (фонд 454), в яких відображено економічне, політичне, соціальне та культурне становище Волинського воєводства по окремих повітах між двома світовими війнами.
Матеріали щодо проблем розвитку освіти Другої Речі Посполитої вдалося почерпнути з Центрального державного історичного архіву у місті Львові (фонд 179 „Кураторія Львівського шкільного округу”).
Відомості про Кременецький ліцей знаходимо в Державному архіві міста Любліна у Польщі: описи 403 (Urz№d Wojewуdzki Lubelski, Wydz. Komunalno-Budowlany), 538 (Gimnazjum i Liceum SS. Urszulanek w Lublinie 1921-1949) та 541 (Paсstwowe Seminarium Nauczycielskie Mкskie im. J.іowackiego w Lublinie).
Наступний блок архівних матеріалів знаходиться у фондах Кременецького краєзнавчого музею. Це документи, пов’язані з діяльністю навчальних закладів, народних університетів, Волинського наукового інституту, звіти, особові справи, кореспонденція.
Отож, неопубліковані архівні документи стали основою для вивчення багатьох питань розвитку освіти в цілому та діяльності Кременецького ліцею, зокрема. Якщо матеріали, які стосуються проблем розвитку освіти на Волині, вивчались дослідниками, то більшість архівних справ, присвячених роботі Кременецького ліцею, введені в науковий обіг вперше.
Опубліковані документи Кременецького ліцею належать до другої групи джерел. За їх допомогою можемо проаналізувати етапи діяльності ліцею, його структуру, а також виховну роботу закладу. Сюди відносимо брошури, видання-одноденки та окремі публікації: „Liceum Krzemienieckie: dawne zasіugi – nowe obowi№zki”, „Szkoіa w sіuїbie їycia, „Demokratyzacja oњwiaty”, “Liceum Krzemienieckie w dobie obecnej–1935)”, „Organizacja administracji” „Podstawy prawne”, „Zakіady naukowe i wychowawcze”, „Maj№tki i dobra”, „Liceum Krzemienieckie (Ognisko pracy spoіecznej na wsi) (Prospekt)”.
До третього виду джерел відносимо пресу 20-30-х рр. ХХ ст., яку можемо поділити на українську, польську та періодику Кременецького ліцею.
Українська міжвоєнна преса, як, зрештою, і польська, в інформації про ліцей чи оцінці його діяльності дуже скупа. Українська періодика представлена газетами „Українська нива” та „Волинський календар”. До польських видань відносяться „Echo Woіyсskie”, “Rocznik Wolynski” та Przegl№d Lubelskо-kresowуj”.
Окремою групою періодики виступають власні видання Кременецького ліцею – “Їycie Liceum Krzemienieckiego”, “Їycie Krzemienieckie” та “Nasz Widnokr№g”. Вони містять чимало інформації про внутрішнє життя закладу, поданої учасниками навчально-виховного процесу та сучасниками.
Таким чином, для вирішення основних завдань у процесі дослідження виявлено і використано різноманітні за видовою належністю та змістом джерела і фахові історичні публікації.
Розділ 2, який має назву “Організація діяльності ліцею”, складається з трьох підрозділів.
У першому підрозділі розглянуто систему освіти міжвоєнної Польщі. Підрозділ охоплює період з 1918 по 1939 рр.
Перший освітній проект у відродженій Польщі з’явився 1918 р. і отримав назву освітній проект Ксаверія Прауса, Його основні ідеї сконцентрувались в тезах про обов’язкову семирічну освіту; відкритість загальноосвітньої школи для дітей різних соціальних верств; безкоштовність навчання; доступ талановитої молоді до шкіл вищого типу; керівництво світської влади шкільними справами. Однак втілити в життя проект не вдалося.
20 лютого 1919 р. було створено Освітню комісію, яка прийняла Декрет про шкільний обов’язок. Він проголосив обов’язкове навчання в загальній школі для дітей віком від 7 до 14 років. Для усунення проблем кадрового забезпечення було прийнято Декрет про підготовку вчителів загальних шкіл.
Наступним етапом становлення системи освіти став Учительський сейм, що відбувся у Варшаві 14-17 квітня 1919 р. Він прийняв рішення про поділ системи освіти на секції шкільного устрою, дошкільного виховання, загальноосвітньої школи, середньої, професійної школи, вчительської семінарії, підготовки вчителів середніх шкіл, підвищення кваліфікації вчителів.
Конституція Польщі 1921 р. остаточно закріпила загальнообов’язкове 7-річне навчання. Незважаючи на значні зусилля та проведену роботу у сфері становлення нормативно-правової бази, система освіти перебувала в процесі постійного вдосконалення.
З початком нового політичного курсу в державі почались зміни, які охопили й освітню галузь. Міністр релігійних визнань та публічної освіти Казимир Бартел видав розпорядження про підготовку освітньої реформи та створення Комісії шкільної реформи. Результатом її роботи став закон 1927 р., який отримав назву „Закон про організацію шкільництва”. За його умовами всі школи і виховні заклади поділялися на чотири основні групи: заклади дошкільного виховання, загальноосвітні школи, загальноосвітня професійна освіта та вища освіта.
Незважаючи на ряд позитивних зрушень, в освітній галузі залишалось чимало проблем, вирішення яких було втілено в праці Януша Єднжеєвича „Про новий виховний ідеал”, що була представлений як закон про організацію шкільництва, схвалений 11 березня 1932 р. В історію цей закон увійшов під назвою „Шкільна реформа 1932 р.”, або т. зв. „Єдженєвєчувка”.
Отже, можемо виділити три основні періоди формування системи освіти Польщі: перший охоплює період становлення держави (1918–1922 рр.), другий – період реалізації шкільного проекту 1927 р., третій – шкільну реформу 1932 р.
Окремо слід розглянути адміністративний устрій освіти і шкільництва. Його суть полягала в багатоступеневому поділі та підпорядкуванні різних організацій та установ.
Справами освіти і шкільництва керувало Міністерство релігійних визнань і публічної освіти. Міністерству підпорядковувалось шість департаментів, керівництво якими здійснювали директори. Департаменти поділялися на загальний (президія); загального шкільництва; професійного шкільництва; вищої освіти та науки; мистецтва; релігійних визнань. Департаментам підпорядковувався 21 відділ. Мережа освітніх установ Польщі була поділена на 10 навчальних округів (кураторій). Існував і окремий шкільний округ – Кременецький ліцей. Кожна кураторія була поділена на шкільні повітові інспекторати, яких нараховувалось 278 (з урахуванням на кожен повіт). Окрім шкільних інспекторатів, у великих повітах було створено 125 помічників шкільних інспекторатів.
У другому підрозділі основна увага зосереджена на питаннях утворення, структури та засад функціонування Кременецького ліцею.
Поштовхом для відкриття Кременецького ліцею в 1919 р. стали клопотання до Цивільного відділу волинських земель і Подільського фронту під керівництвом головного комісара Антонія Мінькевича. 8 квітня 1920 р. за участю представників уряду, вищих навчальних закладів, наукових і культурно-освітніх товариств було проведено нараду, на якій ухвалено рішення про відкриття Кременецького ліцею. Указ про відкриття був виданий Ю. Пілсудським 27 травня 1920 р.
Організація діяльності ліцею почалася з утворення навчально-виховних та господарських установ. У 1921 р. Міністерство народної освіти і віросповідань дало дозвіл на відкриття першої школи ліцею – учительської семінарії. Навчальними закладами середньої ланки стали: гімназія ім. Т. Чацького, середня сільськогосподарська школа у с. Білокриниця, торговельна школа в Кременці (відкриті 1922 р.) Тоді ж почала працювати нижча садівнича школа в с. Сураж та школа гайових (лісників). У 1937 р. у Кременці відкрили гімназію суспільно-гуманітарного напряму. Проміжну ланку між середньою і вищою освітою становив педагогіум, створений 1935 р.
Другим напрямом освітньої діяльності ліцею було здійснення професійного навчання. У 1924 р. у с. Вишнівець відкрили середню господарсько-ремісничу школу, у 1928 р. у с. Смига – нижчу ремісничо-промислову школу. На 1938 р. професійна освіта в Кременецькому ліцеї була доповнена ліцеєм сільського господарства та лісівництва, нижчою трирічною садівничою школою в с. Лідихів, сільськогосподарською школою для дівчат у с. Загайці.
У 1924 р. Кременецький ліцей відкрив перший дошкільний навчальний заклад передшколу. У 1927 р. в місті почала діяти друга передшкола. Згодом такі установи з’явились в селах Смига та Білокриниця.
Освітньо-виховними закладами були інтернати – так називались учнівські гуртожитки. При Кременецькому ліцеї їх функціонувало три: два в Кременці та один в с. Білокриниця.
Поряд із відкриттям освітніх закладів ліцей сформував спеціальні заклади освіти – народні університети. До складу ліцею входило три народних університети: в с. Михайлівка Дубенського повіту, в с. Ружин Ковельського повіту та в с. Малинськ Костопільського повіту.
Успішне функціонування Кременецького ліцею було зумовлене його значним економічним потенціалом. Господарство ліцею складалося з лісових володінь, земельних угідь та промислових підприємств. Заклад перебував на повному самофінансуванні.
Лісове господарство поділялось на вісім надлісництв, які були поділені на менші структурні одиниці – лісництва. Їх було 28. У свою чергу лісництва поділялися на 114 обходів.
Земельні угіддя Кременецького ліцею складалися з 3200 га сільськогосподарських земель та луків. Ці володіння поділялися на вісім фільварків. До володінь ліцею належали також сади, пасіка, тваринницьке та рибне господарство.
Наявність великого господарства, фінансове забезпечення та потреби переробки власної продукції зумовили створення власних підприємств. Це були тартаки, фабрики, млини та молочарня.
Важливим напрямом господарської діяльності ліцею була внутрішня та зовнішня торгівля. Договори укладалися з фірмами Англії, Голландії, Бельгії, Данії, Німеччини, Швейцарії, Швеції, Фінляндії, Туреччини, Австрії.
Для створення належних умов повноцінного функціонування всієї системи закладів, організацій та установ для Кременецького ліцею був створений особливий адміністративний апарат, який поділявся на два спеціальні відділи – культурно-освітній та маєтково-господарський. Загальне керівництво обома відділами здійснювалося куратором. До складу адміністративного апарату входили загальний, правовий, фінансово-рахунковий, торгівельний відділи, інтендатура, інспекторат лісів, промисловості та сільського господарства.
Таким чином, Кременецький ліцей був багатогалузевою структурою, що складалася з навчально-виховних та господарських закладів. Складною була його адміністративна структура. Важливу роль у діяльності закладу та житті Волині відіграло господарство Кременецького ліцею, яке знаходилося на теренах Волині та Галичини.
Третій підрозділ присвячений кадровому забезпеченню та учнівському складу ліцею. Вивчення педагогічного та учнівського складу здійснено за архівними документами. Однак більшість цих справ не є інформативними, тому аналіз зроблено на основі наявного матеріалу за певними критеріями.
Для аналізу педагогічного колективу бралось до уваги географічне походження, національна та релігійна приналежність. Серед викладацького складу Кременецького ліцею переважали уродженці етнічних польських земель, на другому місці були вихідці з України, третє – займали уродженці з російських земель. У національній приналежності педагоги-поляки становили 98%, за релігійною ознакою 99% викладачів були римо-католиками.
Кураторами в ліцеї працювали Марк Пекарський (1922-1926 рр.), Юліуш Понятовський (1927-1934 рр.) та Стефан Чарноцький (1936-1939 рр.).
Щодо учнівського складу, то статистичні дані свідчать, що протягом одного року в навчальних закладах ліцею освіту здобували від 902 до 1521 учнів (поляки, українці, росіяни, німці, чехи, білоруси та євреї). В перші роки діяльності ліцею тут навчались переважно вихідці з польського середовища, відсоток українців був мінімальним. Із кінця 20-х рр. ситуація почала змінюватись: української молоді в навчальних закладах з кожним роком ставало дедалі більше. Порівняльний аналіз свідчить про те, що за релігійною приналежністю 70-80% становили римо-католики, 16-27% – православні, 4-6% – іудеї, 0,5-2% припадало, відповідно, на греко-католиків та євангелістів. За соціальним походженням найбільше в ліцеї було дітей чиновників, землевласників та робітників, найменш чисельною групою були вихідці з інтелігенції; за географічним походженням на першому місці були волиняни, потім – вихідці з етнічних земель Польщі і найменший відсоток становили приїжджі з територій Радянського Союзу.
Отже, кадрове забезпечення та учнівський склад Кременецького ліцею відображали політику Другої Речі Посполитої щодо приєднаних земель.
Розділ 3 “Освітня, культурна і наукова робота” складається із трьох підрозділів. У першому аналізується навчально-виховний процес. У складі Кременецького ліцею функціонували природничо-математичні, гуманітарні та ремісничо-промислові школи. Програми всіх навчальних закладів, що входили в структуру ліцею, були складені на основі обов’язкових програм державних шкіл і затверджені Міністерством віросповідань та народної освіти Польщі. Спецкурси та допоміжні дисципліни затверджувались педагогічною радою ліцею.
Таким чином, освітня діяльність Кременецького ліцею здійснювалась в рамках державних програм Міністерства віросповідань та народної освіти. Усі заклади, що функціонували в його структурі, працювали за встановленим порядком та спеціалізацією. Особливість освітньої роботи полягала в урахуванні територіальних, національних та культурних особливостей регіону.
Виховна діяльність, що здійснювалась в навчальних закладах ліцею, поділялась на навчально-розвиваючу, мистецьку, суспільну, соціальну та політичну. Навчально-розвиваюча спрямованість проявилася в діяльності гуртків і товариств; розвиваючу функцію було покладено на екскурсійну роботу та відпочинок під час канікул; суспільна здійснювалася завдяки проведенню спеціальних учнівських зібрань та лінійок; мистецьке спрямування простежується в учнівських відвідинах театрів, вистав та проведенні творчих вечорів, а соціальна спрямованість в закладах ліцею була втілена в роботі інтернатів, які опікувались як матеріальною, так і моральною стороною життя дітей. Однак на фоні багатьох позитивних моментів цієї діяльності чітко виділяється політико-ідеологічне підґрунтя виховного процесу – цілеспрямоване і поетапне прилучення молоді до польської культури та мови, що призводило до її поступового ополячення та гармонійного вливання в середовище польського суспільства.
У другому підрозділі висвітлюється культурно-просвітницька робота Кременецького ліцею.
Учні ліцею мали можливість займатись у фотогуртку та гуртку сільської молоді. При ліцеї діяли музичне, художнє, географічне методичне об’єднання та методичні об’єднання громадської праці на селі. Проводилися курси української мови для вчителів, курси громадської підготовки (розширення знань з психології, соціології та етики), курси для вчителів сільських шкіл, сільськогосподарські, садівничі, режисерсько-театральні курси та курси навчання їзди на автомобілі і мотоциклі.
Важливим напрямом роботи ліцею стала його видавнича діяльність, представлена власними виданнями “Їycie Liceum Krzemienieckiego”, “Їycie Krzemienieckie” та “Nasz Widnokr№g”.
Особливої уваги у висвітленні питань культурно-освітньої та ідеологічної діяльності Кременецького ліцею заслуговують народні університети. Їх робота полягала у проведенні кількамісячних курсів, які організовувались окремо для хлопців та дівчат віком від 18 до 25 років. Навчання на курсах здійснювалося методом поєднання лекційних та практичних занять. В позанавчальний час проводилась культурно-просвітницька робота: обговорення рефератів, організація виставок та концертів.
У третьому підрозділі охарактеризовано наукову роботу ліцею. Вона була представлена доробками викладачів, діяльністю наукової бібліотеки, Музею кременецької землі ім. д-ра Віллібальда Бессера та Волинським науковим інститутом при Кременецькому ліцеї.
Серед викладачів, які займались науковою та творчою діяльністю, зустрічаються імена Оттона Дирра, Францішека Мончака, Опольського Здислава-Марцеля, Владислава Галімського та Станіслава Схейбаля.
Наукова бібліотека Кременецького ліцею розпочала свою діяльність 1924 р. З роками вона сформувала книжковий фонд у 10500 томів (на 1938 р. до бібліотеки надходило 90 часописів). Директором бібліотеки був Мечислав Задружний. У бібліотеці часто проводились заходи, спрямовані на підняття наукового та культурного рівня життя населення Волині.
У 1937 р. Францішеком Мончаком було створено Музей кременецької землі ім. д-ра Віллібальда Бессера. Діяльність музею була сконцентрована у відділі історії ліцею (ХІХ–ХХ ст.) та природничо-географічному (геологія, флористика). Його основу складали зали етнографії, природи, давньої історії України та археології і зал історії навчального закладу, який переважно розповідав про Волинський ліцей ХІХ ст.
Окремою науково-дослідною установою ліцею став Волинський науковий інститут при Кременецькому ліцеї, створений 1938 р. Діяльність інституту була зосереджена в гуманістичній, етнографічній, фізико-географічній, господарській та економічній секціях. Науково-дослідною роботою займались О. Дуда, О. Цинкаловський, М. Лімановський, С. Кульчинський, проф. Мотика, Прюффер, Крижановський, Бушек. Вони проводили роботу по створенню карт, словників, збору колекцій. З початком Другої світової війни Волинський науковий інститут, як і сам Кременецький ліцей, припинив своє існування.
У Висновках узагальнено результати дослідження, сформульовано основні положення, що виносяться на захист:
- враховуючи особливості приєднаних земель та актуальність існуючих освітніх проблем Волині, польська влада створила нову систему освіти, від якої в значній мірі залежало формування лояльного ставлення населення до існуючої влади. Своєрідним інструментом у реалізації цієї мети став Кременецький ліцей, з появою якого з’явились навчальні установи різних рівнів, сформувалась освітня мережа краю, поступово вирішувались проблеми малоосвіченості населення. В основу їх діяльності було покладено загальнопольські програми, за якими працювала система освіти Другої Речі Посполитої. Кременецький ліцей в цілому відображав систему освіти міжвоєнної Польщі;
- розгалужена структура Кременецького ліцею поєднала заклади різних рівнів, починаючи від дошкільних установ, закінчуючи педагогіумом. У складі ліцею функціонували дошкільні навчальні заклади, середні школи, професійні навчальні заклади, педагогіум, методичні об’єднання, курси, народні університети. Наукова робота була представлена діяльністю бібліотеки, Волинського наукового інституту при Кременецькому ліцеї та Музею кременецької землі ім. д-ра В. Бессера.
Особливим був адміністративний апарат. Кременецький ліцей становив окрему адміністративну одиницю – шкільний округ. Куратор, який керував справами ліцею, підпорядковувався безпосередньо Міністру віросповідань та народної освіти. Подібний принцип підпорядкування в освітній системі Польщі був єдиним;
- економічні засади діяльності ліцею формувались на основі господарства, яке складалось із земельних угідь, лісів, луків, ставків, садів, пасік та ферм. Промислові підприємства та установи знаходились не лише на території Волинського, а й Львівського воєводства. Виробництво власної продукції забезпечило внутрішні потреби закладу та сприяло розвитку торгівлі. Кременецький ліцей мав добре налагоджені економічні зв’язки з багатьма європейськими країнами, а також проводив торговельні операції на ринках усієї Польщі. В цілому, ліцей перебував на самофінансуванні. Різностороння структура давала можливість динамічного розвитку та вагомого впливу на різні сфери суспільно-політичного, наукового та культурного життя Волині. Польська міжвоєнна преса характеризувала ліцей як найбагатший освітній заклад Другої Речі Посполитої;
- формування педагогічного колективу та учнівського складу ліцею відбувалось під впливом політичного курсу держави щодо приєднаних земель. За весь період діяльності Кременецького ліцею в його навчальних закладах працювали поляки за національністю та римо-католики за віросповіданням, представників інших національностей було дуже мало. Національний склад учнів постійно змінювався. Якщо перші роки роботи ліцею пройшли під гаслами навчання для дітей з польських родин, то в 30-х рр. відчутно збільшилась кількість українців;
- освітній та виховний процес у навчальних закладах Кременецького ліцею був тотожним освітнім процесам, що проходили на теренах етнічної Польщі. Навчання в школах ліцею відбувалося в рамках програм Міністерства віросповідань та народної освіти. Рівень освіти учнів ліцею не відрізнявся від загальнопольського показника. Виховний процес був орієнтований на формування типу нового працівника, патріота Польщі і здійснювався через усесторонню систему виховних заходів;
- за майже два десятиліття інтенсивної роботи Кременецький ліцей став важливим осередком освітнього, культурного, наукового, соціально-економічного та ідеологічного життя Волині. Розгалужена мережа освітніх закладів дала можливість значно поліпшити освітній рівень та частково усунути проблеми безграмотності, господарська діяльність сприяла піднесенню економічного рівня життя населення, а культурницька робота розширила кругозір волинянина. Однак усі зміни проходили відповідно до державної політики Польщі, основна мета якої зводилось до асиміляції волинського люду. В цілому, ліцей виконував функції політичного, соціального та культурного центру т. зв. „східних кресів”.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Оболончик Н., Шваб А. Організаційно-структурні засади діяльності Кременецького ліцею в 1920-1930 рр. // Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки. – Луцьк, 2001. – №10.– С. 19-23.
2. Оболончик Н. Кременецький ліцей – культурно-освітній осередок Волині 20-30-их рр. ХХ століття // Місто Кременець в історії освіти, науки і культури // Міжнародна наукова конференція, присвячена 365-річчю відкриття в Кременеці філії Києво-Могилянської колегії. – Кременець, 23-24 травня 2002 р. Матеріали. – С. 109-113.
3. Оболончик Н. Волинський науковий інститут при Кременецькому ліцеї (1938-1940 рр.) // Збірник навчально-методичних матеріалів і наукових статей історичного факультету. – 2002. – Випуск 7. – C. 85-88.
4. Оболончик Н., Шваб А. Матеріали з історії Кременецького ліцею 1920-1939 рр. у фондах Кременецького краєзнавчого музею // Волинський музей: історія і сучасність. Науковий збірник. Випуск 3. Матеріали ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції, Луцьк-Колодяжне, 18-19 травня 2004 р. – С. 239-241.
5. Оболончик Н. Джерела з історії Кременецького ліцею (1920-1939 рр.) // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія / За заг. ред. проф. М. М. Алексієвця. – Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2005. – Вип. 1. – С. 335-342.
6. Оболончик Н. “Волинські Афіни”: спроба відродження традицій у міжвоєнний період (20–30-роки ХХ ст.) // Схід-Захід: Іст.-культурол. зб. / Схід. ін-т українознавства ім. Ковальських та ін.; Редкол.: В. В. Кравченко (голов. ред.) та ін. – Х.: Майдан, 1998 – Вип. 7: Спец. вид.: Університети і нації в Російській імперії / За ред. В. Кравченка. – Х.; К.: Критика, 2005. – С. 45-51.
7. Оболончик Н. Діяльність народних університетів на Волині у 1920-1930-х рр. // Збірник навчально-методичних матеріалів і наукових статей історичного факультету. – 2005. – Випуск 10. – С. 52-56.
8. Оболончик Н. Бібліотека Кременецького ліцею 20-30-х рр. ХХ ст. // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Розвиток бібліотечної справи в краї. Науковий збірник. Матеріали ХVІ Волинської наукової історико-краєзнавчої конференції, присвяченої 65-річчю Волинської державної обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки, 1-2 червня 2005 р., м. Луцьк. – С. 28.
9. Оболончик Н. З історії музейної справи на Волині. Музей Кременецької землі ім. д-ра Віллібальда Бессера // Історико-культурні надбання Сіверщини у контексті історії України (Матеріали п’ятої науково-практичної конференції). – Глухів: РВВ ГДПУ, 2006. – С. 151-153.
АНОТАЦІЯ
Оболончик Н. Г. Кременецький ліцей в системі освіти Другої Речі Посполитої – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01. – Історія України. – Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича, Чернівці, 2007.
Дисертація присвячена функціонуванню Кременецького ліцею в системі освіти міжвоєнної Польщі. На основі широкого кола джерел відображено формування ліцею як поліфункціонального центру. З’ясовано, що Кременецький ліцей у своїй структурі об’єднав навчальні заклади різного рівня, наукові та культурні установи. Господарство ліцею складалося з орних земель, садів, лісів, маєтків, річок та пасовищ. Промислові підприємства були розташовані на території Волині та Галичини. Значну частину фінансових надходжень ліцею забезпечували прибутки від внутрішньої та зовнішньої торгівлі. Політичні аспекти діяльності ліцею простежено шляхом аналізу викладацько-учнівського складу, який в своїй основі був польським. Освітньо-виховна діяльність у навчальних закладах ліцею проводилась відповідно до загальнопольських програм. З початком Другої світової війни Кременецький ліцей припинив свою діяльність.
Ключові слова: Кременецький ліцей, Волинь, Друга Річ Посполита, міжвоєнний період, система освіти.
АННОТАЦИЯ
Оболончик Н. Г. Кременецкий лицей в системе образования Второй Речи Посполитой – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01. – История Украины. – Черновецкий национальный университет имени Юрия Федьковича, Черновцы, 2007.
Диссертация посвящена функционированию Кременецкого лицея в системе образования междувоенной Польши. На основании широкого круга источников отображено формирования лицея как многофункционального центра. Установлено, что Кременецкий лицей в своей структуре объединил учебные заведения разного уровня, научные и культурные учреждения. Хозяйство лицея составляли пахотные земли, сады, леса, имения, реки и пастбища. Промышленные предприятия были размещены на территории Волыни и Галиции. Значительную часть финансовых доходов лицея обеспечивала прибыль от внутренней и внешней торговли. Политические аспекты деятельности лицея прослеживаются путем анализа преподавательско-ученического состава, который в своем основании был польским. Образовательно-воспитательная деятельность в учебных заведениях лицея проводилась в соответствии с общепольскими програмами. С началом Второй мировой войны Кременецкий лицей прекратил свою деятельность.
Ключевые слова: Кременецкий лицей, Волынь, Вторая Речь Посполита, междувоенный период, система образования.
ANNOTATION
Obolonchyk N.G. Kremenets Lyceum in the system of Rech Pospolyta II education. – Manuscript.
Thesis for a Candidate Degree in History 07.00.01. – The History of Ukraine. Chernivtsi National University named after Yu. Fedkovych, Chernivtsi, 2007
The thesis deals with the activities of Kremenets Lyceum in the system of education of the Rich Pospolyta II. Analysing the wide list of historiography in our country and in foreign countries and using scientific chronicles the problems of education development in the Rich Pospolyta II and the activity of Kremenets Lyceum during the interwar period are revealed.
The paper enlightens the educational system of Poland during the state revival and up until the beginning of the World War II (1918 - 1939). It states that the system of education in Poland was formed according to the political changes in the country. All these periods are characterized by improving of the educational system and availability of the legal documents due to which the educational system and schooling principles were established.
The research presents the facts of Kremenets Lyceum foundation, formation of its structure and administrative staff. Kremenets Lyceum was founded after the decree of Yu. Pilsudskii on May 27th 1920. Immediately after that the Lyceum formed its first educational establishments and after some time even increased their number. It was presented by educational, scientific and economic institutions on the territory of Volyn and Halychyna. Polyfunctional structure of the Lyceum was managed by
