РАДА НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ МІЖНАРОДНОЇ БЕЗПЕКИ

ОЛЕЙНІКОВ ОЛЕКСІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ

УДК 338.23 (477) : 339.94 : 330.341.1

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ТРАНСНАЦІОНАЛІЗАЦІЇ ВИСОКОТЕХНОЛОГІЧНОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ

Спеціальність: 21.04.01 – економічна безпека держави

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному інституті проблем міжнародної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України

Науковий керівник доктор економічних наук

Бегма Віталій Миколайович

Об’єднаний інститут при Національній академії оборони
України, начальник кафедри спеціальних дисциплін

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Луцишин Зоряна Орестівна,

Інститут міжнародних відносин Київського

національного університету імені Тараса Шевченка,

професор кафедри світового господарства і

міжнародних економічних відносин

кандидат економічних наук

Карпенко Ганна Василівна,

Національний інститут проблем міжнародної безпеки

при Раді національної безпеки і оборони України,

державний експерт відділу енергетичної та

транспортно-комунікаційної безпеки

Захист відбудеться “24” жовтня 2007 р. о 16-30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.723.02 при Національному інституті проблем міжнародної безпеки при РНБО України за адресою: 01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного інституту проблем міжнародної безпеки при РНБО України за адресою: 01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7.

Автореферат розісланий 20.09. 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор філософських наук О.К. Шевченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Характерною ознакою сучасного етапу глобалізації світової економіки є підвищення рівня інтернаціоналізації виробничої, науково-технічної та інвестиційної діяльності. Ці процеси прискорюють міжнародний обмін високими технологіями шляхом розширення коопераційних та інвестиційних зв’язків у сфері науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР) та орієнтації на виробництво високотехнологічної продукції. Рушійними силами підвищення рівня наукоємності виробництва нині є транснаціональні корпорації (ТНК).

Подальша ізоляція економіки України від участі у процесі транснаціоналізації призводить до значних втрат. Водночас для забезпечення належного рівня економічної безпеки держави необхідно оцінити реальну готовність включення української економіки до глобалізаційних процесів з огляду на спроможність як національних підприємницьких структур, так і всієї національної економічної системи протистояти зовнішнім загрозам з боку ТНК. Неконтрольована діяльність ТНК може створити для транзитивних економік умови для втрати економічного суверенітету, оскільки фінансові та технологічні можливості окремих ТНК перевищують можливості деяких країн, що розвиваються. Широкий спектр загроз у сфері транснаціоналізації високотехнологічного сектору економіки визначає актуальність проведення ґрунтовного дослідження та вироблення методичних підходів щодо упередження й нейтралізації негативних наслідків впливу ТНК на економічну безпеку держави, формування оптимальної системи державного регулювання їхньої поведінки, враховуючи економічний та інноваційний потенціал економіки України. Разом із цим, важливим питанням у цьому контексті є проблема створення власних транснаціональних структур, що мають стати додатковим чинником відродження високотехнологічного сектору української економіки.

Вивченню процесів транснаціоналізації економіки та впливу цих процесів на економічний розвиток країн останнім часом приділяється дедалі більше уваги. Авторами фундаментальних праць з цієї проблематики є зарубіжні вчені К. Бартлетт, Р. Вернон, С. Гошал, Дж. Данинг, Дж. Кантвелл, С. Лалл, Г. Перлмутер, М. Портер, Ф. Рут; російські вчені А. Бєлорусов, І. Герчикова, Л. Градобітова, М. Делягін,
Є. Ленський, А. Мовсесян, І. Пивоваров, С. Пашин, В. Цвєтков, Ф. Губайдулліна; вітчизняні вчені В. Белошапка, А. Грищенко, А. Філіпенко, Д. Лук’яненко, В. Мельник, Ю. Пахомов, А. Пехник, О. Рогач, В. Рокоча, Л. Руденко, C. Якубовський та інші.

Проблеми економічної безпеки України досліджували такі відомі науковці, як Л. Абалкін, О. Бандурка, О. Барановський, В. Бегма, Є. Бершеда, І. Бінько, О. Власюк, В. Геєць, С. Гелей, Б. Губський, М. Єрмошенко, Я. Жаліло, К. Іпполітов, В. Кириленко, Т. Ковальчук, В. Кузьменко, С. Локшин, В. Мунтіян, Н. Нижник, Г. Пастернак-Таранушенко, С. Пирожков, Д. Прейгер, В. Савін, А. Свинаренко, В. Сенчагов,
А. Сухоруков, В. Шлемко, В. Ярочкін та інші.

Водночас, незважаючи на значну кількість досліджень у сфері транснаціоналізації та галузі економічної безпеки, досі не вироблено єдиного системного підходу щодо оцінки впливу ТНК на національну економіку, визначення можливих загроз економічній безпеці держави, а відповідно й комплексних рекомендацій нормативно-правового, економічного, інформаційного та організаційного характеру щодо оптимальної моделі поведінки держави стосовно ТНК із урахуванням національних економічних інтересів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов’язане із планами фундаментальних і прикладних досліджень Національного інституту проблем міжнародної безпеки і оборони України, зокрема, з плановими науковими проектами “Економічна безпека країни на етапі активного входження в геоекономічний простір” (№ державної реєстрації 0106U011479) та “Зовнішні виклики і загрози для економіки України та передумови її ефективного входження до міжнародної економічної системи в умовах динамічних світових економічних трансформацій” (№ державної реєстрації 0106U011480), а також із науково-дослідною роботою “Аналіз сучасного стану та можливостей військово-технічного потенціалу та оборонно-промислового комплексу України, вироблення пропозицій щодо удосконалення системи його функціонування, організації та надання державної підтримки з метою задоволення потреб Збройних Сил України в сучасних видах озброєння та військової техніки, визначення ролі та місця цього комплексу в євроатлантичних структурах безпеки” згідно з Договором № 213 від 30.11.2004, що виконувалась за завданням Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції України.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є наукове обґрунтування підходів до оцінки впливу діяльності ТНК на економічну безпеку держави та вироблення практичних рекомендацій щодо економічної політики регулювання діяльності ТНК у високотехнологічному секторі національної економіки.

Поставлена мета зумовила необхідність вирішення сукупності таких завдань:

- провести аналіз понятійно-термінологічного апарату в контексті завдань забезпечення економічної безпеки держави у високотехнологічному секторі в умовах діяльності ТНК;

- дослідити взаємозв’язок економічної безпеки держави з процесом транснаціоналізації;

- проаналізувати тенденції та особливості розвитку світового ринку високотехнологічної продукції в умовах транснаціоналізації та визначити потенціал і перспективи розвитку національного високотехнологічного сектору економіки;

- провести комплексну оцінку стану економічної безпеки України за умов включення до процесу транснаціоналізації, що дасть змогу науково обґрунтувати найсприятливіший сценарій взаємодії української економіки з ТНК;

- розробити методичні підходи щодо визначення та оцінки загроз економічній безпеці держави від діяльності ТНК, а також індикаторів та граничних значень, що їх характеризують;

- обґрунтувати концептуальні підходи щодо забезпечення економічної безпеки України в контексті діяльності ТНК у високотехнологічному секторі економіки.

Об’єктом дослідження є економічна діяльність ТНК у високотехнологічному секторі промисловості.

Предметом дослідження є механізми забезпечення економічної безпеки України за умов діяльності ТНК в сфері виробництва високотехнологічної продукції.

Методи дослідження. У процесі дослідження було використані положення економічної теорії в галузі транснаціоналізації та інноватики, а також вітчизняні та зарубіжні наукові дослідження в галузі економічної безпеки держави. Серед загальнонаукових та спеціальних методів дослідження використовувалися: методи аналізу причинно-наслідкового зв’язку, системний та ситуаційний аналіз, факторний аналіз, порівняльний економічний аналіз, методи прогностики, метод компаративістики, конфліктологія, графоаналітичні методи, методи індикативного аналізу, експертних оцінок та інші сучасні загальнонаукові і спеціальні методи.

Інформаційну та статистичну базу дисертації становлять статистичні дані державних органів України та зарубіжних країн, а також міжнародних економічних організацій (UNCTAD, OECD, US NSF, World Bank, IMF, SIPRI, UNESCO та інших); законодавчі та нормативно-правові акти України та інших держав; монографічні дослідження й публікації в періодичних виданнях вітчизняних і зарубіжних авторів; матеріали міжнародних конференцій; інформація мережі Інтернет тощо.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці концептуальних засад забезпечення економічної безпеки держави за умов діяльності ТНК у сфері виробництва високотехнологічної продукції.

Нові наукові положення, отримані особисто автором, які виносяться на захист, полягають у наступному:

- вперше визначено та систематизовано широкий спектр потенційно можливих загроз економічній безпеці держави від діяльності ТНК та запропоновано методи розрахунків граничних значень показників економічної безпеки, що дало змогу провести комплексну оцінку загроз економічній безпеці України, які випливають з особливостей діяльності ТНК у високотехнологічному секторі української економіки;

- вперше розроблено концептуальні підходи та надано практичні рекомендації щодо формування стратегії розвитку національного високотехнологічного сектору економіки за умов взаємодії з ТНК, що передбачає поєднання стимуляційних заходів з метою залучення іноземних ТНК із жорсткими вимогами до їхньої діяльності;

- вперше на основі проведеного поглибленого аналізу сучасних тенденцій та виявлених основних характерних рис поширення процесу транснаціоналізації світового ринку високотехнологічної продукції визначено відмінності та проблеми розвитку українського високотехнологічного сектору промисловості;

- удосконалено методику діагностики економічної безпеки держави через розширення системи показників, визначення методів розрахунку граничних і фактичних значень індикаторів, що дає можливість всебічно оцінити стан економічної безпеки в умовах поширення процесу транснаціоналізації та науково обґрунтувати найсприятливіший сценарій взаємодії української економіки з ТНК;

- удосконалено понятійно-термінологічний апарат, насамперед розкрито зміст таких понять як “високотехнологічна продукція”, “високотехнологічний сектор” та “високотехнологічний комплекс економіки”, які слід використовувати для визначення пріоритетів подальшого науково-технічного розвитку України та оцінки рівня наукоємності технології, що застосовується для вироблення кінцевого продукту; також уточнено трактування поняття “транснаціональна корпорація”, що являє собою глобальну економічну структуру, яка включає господарські одиниці будь-яких організаційно-правових форм і видів діяльності у двох і більше країнах, проводить координуючу політику та втілює в життя загальну стратегію через один або більше центрів прийняття рішень;

- дістали подальшого розвитку обґрунтування взаємозв’язку економічної безпеки держави із процесом транснаціоналізації, який, з одного боку, пояснює поширення сучасного процесу трансферу економічних криз, а з другого – концепцію дедалі більшого домінування інституту транснаціональних корпорацій над інститутом держави;

- набули подальшого розвитку теоретичні та практичні положення про сукупність чинників, які країни, що розвиваються, можуть використовувати для зміцнення своєї економічної безпеки у процесі взаємодії з ТНК.

Практичне значення результатів дисертаційного дослідження полягає у використанні методичних розробок і конкретних пропозицій та рекомендацій щодо узгодження стратегічних пріоритетів розвитку високотехнологічного сектору економіки України з інтересами ТНК, що є визначальним фактором забезпечення економічної безпеки держави. З огляду на це, результати дослідження можуть мати безпосереднє практичне застосування як у процесі виходу вітчизняних високотехнологічних структур на транснаціональний рівень, так і для оптимізації сучасної державної політики України щодо регулювання діяльності іноземних ТНК.

Результати теоретико-методичних досліджень знайшли впровадження під час проведення робіт щодо створення концептуальних і методологічних основ для розробки й реалізації комплексу заходів, спрямованих на забезпечення економічної безпеки України в контексті діяльності ТНК, які проводилися за участю Національного інституту проблем міжнародної безпеки, (довідка № 10/397 від 13.07.2007), а також використано при підготовці науково-дослідної роботи за завданням національного центру з питань євроатлантичної інтеграції України (довідка № 10/396 від 13.07.2007). Рекомендації дисертаційного дослідження були також використані при підготовці матеріалів до засідань Ради національної безпеки і оборони України “Про стан науково-технологічної сфери та заходи щодо забезпечення інноваційного розвитку України” (6 квітня 2006 року), “Про хід виконання рішень РНБОУ щодо поліпшення інвестиційного клімату України” (15 червня 2007 року).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є одноосібно виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до розв’язання важливого наукового завдання – розробки теоретичних підходів до оцінки впливу діяльності ТНК на економічну безпеку держави та практичних рекомендацій щодо економічної політики регулювання діяльності ТНК у високотехнологічному секторі економіки.

Апробація дисертаційної роботи проводилася у формі виступів на 4 конференціях, дві з яких – міжнародні, зокрема: Міжнародна конференція “Формування послідовної та прозорої системи відносин Україна – Росія – ЄС”,
12 квітня 2005 р., м. Київ; Міжнародна науково-практична конференція “Актуальні проблеми реалізації державної політики соціально-економічного розвитку України”, 17 листопада 2006 р., м. Київ; Всеукраїнська наукова конференція “Інноваційний розвиток України: наукове, економічне та правове забезпечення”, 24-25 жовтня 2006 р., м. Харків; Науково-практична конференція “Інформаційно-технологічне управління станом економічної безпеки території”, 27-29 квітня 2006 р., м. Трускавець (Львівська обл.).

Публікації. Результати дослідження викладено у 8 публікаціях загальним обсягом 3,9 д.а. (5 з яких, загальним обсягом 3,1 д.а., надруковано у фахових наукових виданнях).

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Основний зміст роботи викладено на 224 сторінках машинописного тексту. Робота містить 10 рисунків і 18 таблиць, а також 12 додатків. Список використаних джерел налічує 284 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, сформульовано мету та завдання дослідження, визначено його об’єкт, предмет і загальну методику, показано наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, наведено дані щодо їх апробації та впровадження.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади визначення ролі ТНК на світовому ринку високотехнологічної продукції в контексті забезпечення економічної безпеки держави” розглянуто теоретико-методологічну основу зовнішньоекономічної діяльності ТНК, досліджено інноваційний аспект діяльності ТНК у контексті виробництва високотехнологічної продукції, а також встановлено взаємозв’язок економічної безпеки держави з поширенням процесу транснаціоналізації.

Як засвідчив аналіз теоретичних надбань у сфері транснаціоналізації, загальним чинником появи ТНК у світовому економічному просторі став бурхливий розвиток інтернаціоналізації виробництва, капіталу, науки, що характеризувався активізацією руху іноземних інвестицій, лібералізацією зовнішньої торгівлі, поширенням інформаційних технологій. Рушійною силою цих процесів виступали міжнародні монополії, які за своїм еволюційним розвитком переросли в ТНК, і нині посідають провідне місце у розподіленні руху фінансових, товарних та технологічних світових потоків, у проведенні НДДКР, насамперед, у високотехнологічному секторі економіки.

Виходячи із проаналізованих базисних інвестиційних стратегій виходу ТНК на зарубіжні ринки, доведено, що кожній країні необхідно визначати власну позицію щодо обрання найоптимальнішої форми залучення інвестицій: або в формі злиття та поглинання (ЗіП), або прямих іноземних інвестицій (ПІІ) у нові підприємства з урахуванням специфіки умов власного економічного розвитку та власних інвестиційних потреб. При цьому слід враховувати, що, зважаючи на економічний розвиток транзитивних країн, ПІІ в нові підприємства є привабливішими, ніж трансграничні ЗіП. Це пов’язано з такими негативними наслідками ЗіП, як: скорочення кількості робочих місць у ході реорганізації придбаної компанії, ослаблення конкуренції через зростання позицій окремих ТНК на внутрішньому ринку; дроблення підконтрольної фірми і ліквідації її окремих частин або функціональних напрямів діяльності (наприклад, проведення НДДКР) тощо. З іншого боку, часто-густо ЗіП стають єдиною реальною альтернативою для національної компанії щодо уникнення банкрутства й ліквідації, збереження робочих місць, перешкоджання посиленню концентраційних процесів у країні. Одним із альтернативних форм міжнародної діяльності ТНК, які змінюють традиційне мислення щодо необхідності ТНК мати виключно конкурентне положення щодо інших високотехнологічних учасників ринку, є формування між ними взаємовигідного співробітництва (кооперування). Як відомо, міжнародна науково-технічна кооперація дозволяє поєднувати та матеріалізувати передові ідеї, досягнення в галузях фундаментальної та прикладної науки, виробничих, конструкторських, управлінських та інформаційних технологій.

Рівень сучасної інноваційної активності у світовому масштабі доводить, що в умовах глобалізації світової економіки провідне місце з фінансування та впровадження інновацій належить саме ТНК. Завдяки могутній інноваційній, фінансовій, виробничій системі, раціональному залученню до широко спектру міжнародних операцій ТНК стали найпотужнішим рушійним елементом комерціалізації науки, трансферу високих технологій і, як наслідок, розвитку високотехнологічного виробництва.

Поступове зростання могутності ТНК посилює взаємозв’язок їхньої діяльності з економічною безпекою держави. Зокрема, через те, що ТНК є механізмом поширення трансферу економічних криз розвинутими країнами, неконтрольована діяльність ТНК призводить до: провокування фінансових криз, переміщення екологічно небезпечних виробництв, викачування природних ресурсів і напівфабрикатів, поглинання незахищених інтелектуальних продуктів, нерівномірного розподілу інвестиційних ресурсів; недобросовісних дій по відношенню до приймаючої країни; диспаритету в торгівлі високотехнологічними товарами й послугами тощо.

Володіючи достатньою фінансовою та технологічною потужністю, ТНК перебувають практично поза контролем і здатні представляти себе як незалежного економічного суб’єкта в міжнародній площині економічних відносин. Найбільші ТНК Wal-Mart Stores, General Motors, Royal Dutch Shell, Exxon/Mobil оперують коштами, які перевищують національний дохід окремих держав. У рейтингу 100 найбільших економік та компаній світу 44 позиції належали ТНК. Сьогодні такі ТНК, як DaimlerChrysler, Pfizer, Toyota Motor, Siemens, Microsoft лише на проведення НДДКР щорічно виділяють кошти, які в 6-7 разів перевищують відповідні витрати України та наближені до обсягів витрат на НДДКР Австрії, Бельгії, Фінляндії, Данії (табл. 1).

Таблиця 1

50 найбільших економік та компаній світу за обсягами фінансування

НДДКР у 2005 р. (млн дол. США)*

№ | Країна / ТНК | Обсяги НДДКР | № | Країна / ТНК | Обсяги НДДКР

1 | США | 312535,4 | 26 | General Motors (США) | 6094,1

2 | ЄС-25 | 226827,5 | 27 | Microsoft (США) | 5797,8

3 | Японія | 118026,3 | 28 | Matsushita Electric (Японія) | 5631,7

4 | Китай | 93992 | 29 | IBM (США) | 5310,3

5 | Німеччина | 61711,5 | 30 | Volkswagen (Німеччина) | 5306,3

6 | Франція | 40363,3 | 31 | GlaxoSmithKline (Великобр.) | 5110,2

7 | Великобританія | 32197,2 | 32 | Sanofi-Aventis (Франція) | 5047,7

8 | Корея | 31631,8 | 33 | Nokia (Фінляндія) | 4885,8

9 | Канада | 22702,3 | 34 | Johnson & Johnson (США) | 4878,1

10 | Італія | 17920,1 | 35 | Sony (Японія) | 4593,1

11 | Російська Федерація | 16669,7 | 36 | Данія | 4560,5

12 | Іспанія | 13207,7 | 37 | Intel (США) | 4479,6

13 | Австралія | 11589,8 | 38 | Samsung Electronics (Корея) | 4440,2

14 | Швеція | 11384,9 | 39 | Honda Motor (Японія) | 4279,7

15 | Нідерланди | 9585,2 | 40 | Мексика | 4272,0

16 | Ізраїль | 8714,1 | 41 | Roche (Швейцарія) | 4199,1

17 | Швейцарія | 7630,2 | 42 | Південна Африка | 4029,7

18 | DaimlerChrysler (Німеч.) | 7210,1 | 43 | Novartis (Швейцарія) | 3944,3

19 | Pfizer (США) | 7204,1 | 44 | Merck (США) | 3759,8

20 | Австрія | 7124,2 | 45 | Туреччина | 3653,6

21 | Ford Motor (США) | 6937,9 | 46 | BMW (Німеччина) | 3591,1

22 | Toyota Motor (Японія) | 6937,9 | 47 | AstraZeneca (Великобританія) | 3565,5

23 | Siemens (Німеччина) | 6452 | 48 | Hitachi (Японія) | 3555,8

24 | Бельгія | 6205,3 | 49 | Hewlett-Packard (США) | 3287,1

25 | Фінляндія | 6149,2 | 50 | Nissan Motor (Японія) | 3241,9

Незважаючи на те, що ТНК, як правило, прагнуть зміцнити та закріпити економічні та науково-технічні переваги країн свого базування, існують фактори, які країни-реципієнти інвестицій можуть використовувати для зміцнення своєї економічної безпеки. Проведений факторний аналіз діяльності іноземних ТНК у країнах-нових членах ЄС та Україні дав змогу виокремити основні позитивні наслідки для приймаючої країни: зростання сукупного рівня інвестицій в країні за рахунок надходження ПІІ; сприяння трансформації структури реального сектору національної економіки відповідно до сучасних процесів у світовій економіці; підвищення ефективності в управлінні національними підприємствами; сприяння розв’язанню проблеми безробіття в країні шляхом створення нових робочих місць, у тому числі, відкриваючи додаткові можливості для працевлаштування висококваліфікованих фахівців; підвищення кваліфікаційного рівня зайнятих у виробничому процесі; зміцнення макроекономічних показників економіки, а саме зовнішньоторговельних позицій країни; нарощування національного технологічного потенціалу завдяки трансферу технологій; формування інноваційної культури серед учених та інженерів, місцевих компаній через необхідність витримувати конкуренцію з боку ТНК; посилення конкурентного середовища тощо.

У другому розділі “Методичні аспекти розвитку світового ринку високотехнологічної продукції з точки зору економічної безпеки держави” увагу зосереджено на особливостях розвитку високотехнологічних галузей світової економіки, а також проаналізовано сучасний стан розвитку високотехнологічного сектору економіки України, проведено оцінку сучасного стану економічної безпеки держави з урахуванням процесу транснаціоналізації.

Серед основних сучасних тенденцій розвитку високотехнологічного сектору світової економіки слід виділити:

1. Випереджаючі темпи розвитку високотехнологічного сектору світової економіки порівняно з традиційними. Особливо помітна глобальна економічна активність у високотехнологічному секторі була в період 1995–2000 рр., коли середньорічні темпи зростання продукції наукомісткого сектору промислового виробництва (12,7%) більш ніж у 4 рази перевищували темпи зростання продукції інших секторів промисловості (рис. 1).

Рис. 1. Середньорічні темпи зростання світового промислового виробництва за секторами

2. Випереджаюче зростання в розвинутих країнах обсягів експорту високотехнологічної продукції порівняно з традиційною продукцією. Якщо впродовж 1994-2003 рр. експорт високотехнологічної продукції промисловості в країнах ОЕСР збільшився майже вдвічі, то зростання експорту традиційної продукції за цей період становило лише 144,5% (рис. 2).

Рис. 2. Експорт продукції за технологічною належністю в країнах ОЕСР (1994 – базовий рік)

3.  Розповсюдження процесу роздержавлення та приватизації підприємств високотехнологічного сектору. Цей процес відбувається переважно з дотриманням принципів економічної доцільності та забезпечення певного державного контролю з метою збереження основного профілю діяльності стратегічних підприємств. Таким шляхом пройшла велика кількість високотехнологічних компаній розвинутих країн світу, серед яких: Rolls-Royce, BAE Systems, Bombardier Aerospace, Thales Group, Aйrospatiale, Alcatel, Deutsche Telekom AG, British Telecom, France Telecom тощо.

4. Активізація процесу прямого іноземного інвестування високотехнологічного сектору світової економіки. Цей процес відбувається переважно у формах транскордонного ЗіП та іноземних інвестицій у нові підприємства. Обсяги ПІІ у формі ЗіП, починаючи з 90-х років минулого століття, постійно збільшуються. Зокрема, за 2000-2004 рр. порівняно з періодом 1990-1994 рр. обсяги таких угод у виробництві точних приладів зросли на 409%, у виробництві електричного та електронного устаткування на 322%. Водночас збільшувалася й середньостатистична вартість угод зі ЗіП. Наприклад, у галузі виробництва точних приладів середня вартість однієї угоди ЗіП за останні 15 років зросла майже у 2,7 разу (з 15 млн дол. США у 1990-1994 рр. до 40 млн дол. США у 2000-2004 рр.). Основним мотивом щодо поширення прямого іноземного інвестування високотехнологічних підприємств у формі ЗіП є прагнення інвесторів до досягнення синергетичного ефекту. Зокрема, цим мотивом під час здійснення своєї структурної перебудови керувалися такі світові лідери в авіабудуванні, як ТНК Boeing, Lockheed Martin, EADS тощо. Останніми роками у світі зростають й обсяги прямого іноземного інвестування високотехнологічних компаній у формі інвестицій у нові підприємства. Наприклад, якщо 2002 р. загальна кількість таких угод була на рівні 5,7 тис. од., то 2003 р. – близько 9,3 тис. од., 2004 р. – близько 9,8 тис. од.

5. Поширення практики об’єднання високотехнологічних компаній з різних країн на договірній основі для реалізації окремих науково-виробничих проектів. Цей процес відбувався, насамперед за рахунок створення великих міжнародних консорціумів, технологічних союзів та альянсів, спільних підприємств, а також у інших формах, в основі яких переважають спільні договори з ТНК. Серед таких організаційних структур можна виділити: Airbus та Eurfighter (авіаційна галузь); Microelectronics and Computer Technology Corporation (MCC) та Sematech (виробництво комп’ютерної техніки); спільне підприємство Eurocopter (авіаційна галузь).

Водночас порівняльний економічний аналіз дав змогу виявити, що розвиток високотехнологічного сектору української економіки істотно відрізняється від основних загальносвітових тенденцій і нині його характеризують:

- низька частина в загальному обсязі промислового виробництва продукції п’ятого та шостого технологічних укладів (відповідно 5% та 1%);

- практична відсутність української високотехнологічної продукції на світовому ринку (у 2005 році частка українських товарів на світовому ринку високотехнологічної продукції дорівнювала близько 0,05%, тоді як, наприклад, французьких 3,9%, німецьких 4,2%, південнокорейських 5,1%, тайванських 3,5%);

- належність підприємств авіаційної та ракетно-космічної галузей, галузей точного приладобудування, радіоелектроніки, обчислювальної техніки та засобів зв’язку до об’єктів державної форми власності, і відповідно до переліку об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації (згідно із законодавчими актами України), що в свою чергу, пояснює відсутність іноземного приватного капіталу в статутних фондах вітчизняних високотехнологічних підприємств;

- нерозвиненість високотехнологічної корпоративної бази, про що свідчить низька капіталізація високотехнологічних підприємств та корпорацій України, так, у 2006 році, у рейтингу найбільших корпорацій України основними лідерами виступали переважно видобувні, нафтопереробні та металургійні корпорації: Нафтогаз України, Енергоатом, ІСД, Запоріжсталь, Донецьксталь, СКМ, ТНК-ВР, Інтерпайп тощо; у той час коли, наприклад, корпорації-лідери в галузі приладобудування: ДАХК Артем, ГП ГКБ південне ім. Янгеля, Дніпроспецсервіс, Квазар та інші за своєю корпоративною вартістю поступалися в 30-40 разів підприємствам металургійного комплексу;

- слабкість у транснаціональній активності вітчизняних високотехнологічних підприємницьких структур, про що свідчить мізерні обсяги експорту капіталу українськими підприємницькими структурами, зокрема високотехнологічними;

- незначна кількість створених на договірній основі структурних високотехнологічних об’єднань для реалізації окремих науково-виробничих проектів за участю українських підприємств та провідних компаній інших країн, серед яких можна виділити лише ті, що працюють в аерокосмічній галузі (українсько-російські СП “Міжнародний авіаційний проект Ан-140”, “Міжнародний авіаційний проект Ан-148”, міжнародна космічний проект “Космотрас”, ЗАТ “Вантажні літальні апарати” з виробництва літаків Ан-124-100 “Руслан”, міжнародний проект “Морський старт” та колишній українсько-російський проект зі створення військово-транспортного літака Ан-70).

Інтеграція України до світової транснаціональної системи вимагає оцінки реального стану економічної безпеки з метою наукового обґрунтування найсприятливішого сценарію взаємодії української економіки з ТНК. Для цього було розроблено методику діагностики економічної безпеки держави на основі систематизації та введення нових індикаторів, методів визначення їх граничних значень та розрахунку фактичних. Під час моніторингу економічної безпеки, з огляду на розвиток високотехнологічного сектору економіки, було визначено фактичний рівень індикаторів інвестиційної, інноваційної, зовнішньоторговельної безпеки України. Більшість значень індикаторів значно відхилялися від граничних і до сьогодні мали негативну динаміку (табл. 2).

Таблиця 2

Динаміка основних показників інвестиційної, інноваційної та зовнішньоторговельної безпеки в контексті виробництва високотехнологічної продукції*

Індикатори економічної безпеки | Граничне значення | Фактичне значення

2003 | 2004 | 2005

Індикатори інвестиційної безпеки

Частка інвестицій в основний капітал (у % до ВВП) | ? 25 | 19,1 | 21,9 | 21,9

Частка інвестицій в основний капітал (на душу населення, у дол. США) | ? 2500 | 200 | 299 | 386

Частка інвестицій в основний капітал високотехнологічних галузей (у %) | ? 10 | 0,4 | 0,5 | 0,6

Щорічний приток ПІІ (на душу населення, у дол. США) | ? 300 | 30 | 36 | 165

Індикатори інноваційної безпеки

Фінансування НДДКР (у % до ВВП) | ? 2 | 1,34 | 1,23 | 1,21

Фінансування НДДКР в розрахунку на душу населення (у дол. США) | ?100 | 14 | 17 | 21

Частка компаній у фінансуванні НДДКР (у %) | ? 50 | 43,1 | 41,0 | 39,1

Рівень інноваційної активності підприємств у промисловості (у %) | ? 25 | 15,4 | 13,7 | 11,9

Кількість винахідників у сфері НДДКР (на 1 млн населення) | ? 2300 | 1747 | 1800 | 1803

Рівень патентної активності (патентні заявки в ЄПВ на 1 млн населення) | ? 5 | 0 | 0 | 0

Індикатори зовнішньоторговельної безпеки

Експорт високотехнологічної продукції (у % до експорту всієї продукції) | ? 8 | 2,4 | 2,4 | 1,1

Покриття експорту високотехнологічної продукції її імпортом (у %) | ? 1 | 0,56 | 0,58 | 0,23

Зважаючи на незадовільні значення показників економічної безпеки держави та критичний стан розвитку українського високотехнологічного сектору економіки, одним із реальних шляхів збільшення витрат на структурну перебудову економіки й підвищення виробництва високотехнологічної продукції є активна взаємодія з іноземними ТНК. Це дасть змогу залучити інвестиційні ресурси на інноваційні цілі, що відповідно відіб’ється на підвищенні сукупних витрат на проведення НДДКР, сприятиме розвитку високотехнологічного сектору економіки, стимулюватиме розвиток національної освіти та науки.

У третьому розділі “Організаційно-методичні основи забезпечення економічної безпеки України за умов транснаціоналізації високотехнологічного сектору” сформовано систему загроз економічній безпеці держави у контексті діяльності ТНК, що діють у сфері виробництва високотехнологічної продукції, яка дала можливість оцінити вплив діяльності ТНК на економічну безпеку України, і відповідно розробити принципи та рекомендації щодо забезпечення економічної безпеки країни в умовах транснаціоналізації.

Загрози економічній безпеці держави в контексті діяльності ТНК представлено на основі трьох категорій, а саме:

1. Загрози, що мають системний характер, до яких належить: нераціональне та виснажливе використання ТНК мінерально-сировинних природних ресурсів у країні-реципієнті; висока концентрація присутності іноземних ТНК у високотехнологічному секторі приймаючої країни; спрямовування зусиль діяльності ТНК не на збільшення експорту, а на завоювання внутрішнього ринку; високий рівень імпортної залежності в діяльності ТНК; спрямування інвестицій іноземними ТНК у виробництва із застарілими технологічними укладами та низькотехнологічні галузі; перетворення підконтрольної компанії на неспроможний до самостійного розвитку технологічний придаток іноземної ТНК; відтік прибутку закордонної філії ТНК на фінансування внутрішнього інвестиційного процесу материнської компанії ТНК, а не на реінвестування в розвиток закордонної філії; скорочення робочих місць унаслідок підвищення конкурентоспроможності ТНК тощо.

2. Загрози, що стосуються недобросовісної поведінки іноземних ТНК, основними з яких є: невиконання умов договорів купівлі-продажу пакетів акцій під інвестиційні зобов’язання; купівля вітчизняного підприємства з метою його подальшого перепродажу; доведення до банкрутства вітчизняного підприємства; прагнення до захоплення найрозвинутіших і найперспективніших високотехно-ло-гічних сегментів промислового виробництва країни, її науково-дослідних структур; переслідування під час інвестування не економічної, а військової мети; перетворення країни-реципієнта на місце скидання екологічно небезпечних технологій; отримання ТНК прибутку за межами України через материнські компанії шляхом використання трансфертного ціноутворення тощо.

3. Загрози, що спричинені діяльністю вітчизняних ТНК, які насамперед полягають у надмірному рівні неконтрольованого відтоку національного капіталу, що негативно відбивається на внутрішньому інвестиційному процесі та низькій технологічній структурі потоків ПІ вітчизняних ТНК за межі країни в умовах недостатнього рівня інноваційної активності в країні.

Застосування розробленої методичної основи для визначення загроз економічній безпеці держави в контексті діяльності ТНК, дало змогу виявити наступні негативні наслідки для економічного розвитку економіки України:

- монополізація окремих галузей української економіки, про що свідчать: надмірна присутність іноземних ТНК у нафтогазовій галузі України (2 російські компанії – ТНК-ВР та Лукойл контролюють понад 85% української нафтопереробки, а також левову частину оптових та роздрібних ринків нафтопродуктів), монопольне становище ТНК у кольоровій металургії (ТНК “Русский Алюминий” та “Суал-холдинг” контролюють 2 найпотужніші металургійні заводи ВАТ “Миколаївський глиноземний завод” та ВАТ “Запорізький алюмінієвий комбінат”); завоювання іноземними ТНК українського ринку зв’язку й телекомунікаційних послуг (АФК “Система”, “Альфа-груп” та “Telenor” поділили між собою ринок мобільного зв’язку); поглинання банків та зростання частки іноземного капіталу в банківському секторі (частка іноземного капіталу в сукупному зареєстрованому статутному капіталі українських банків динамічно зростає і нині становить 27,6%);

- переважне спрямування інвестицій ТНК у виробництва із застарілими технологічними укладами та низькотехнологічні галузі економіки (у 2006 році на весь сектор машинобудування припадало лише 15,1% загального обсягу накопичених ПІІ у промисловості України, що вдвічі нижче за граничне значення показника економічної безпеки);

- істотний відплив прибутків зарубіжних філій ТНК на фінансування внутрішнього інвестиційного процесу материнських компаній ТНК (питома вага репатрійованого прибутку ТНК у загальних обсягах прибутку від ПІІ у 2005 році становила близько 98%, іноземні інвестори реінвестували лише 3,89 млн дол. США);

- невиконання умов договорів купівлі-продажу пакетів акцій іноземними ТНК під інвестиційні зобов’язання (невиконання ТНК “Русский алюминий” зобов’язань щодо будівництва заводу первинного алюмінію; російською ТНК “Luk-Sintez Oil Limited” зобов’язань щодо постачання нафти на Одеський НПЗ; канадською “Shipping Technology Limited” зобов’язань щодо виплат до Пенсійного фонду, погашення заборгованості по кредитах; ігнорування ТНК “Mittal Steel” вимог отримання екологічних норм на підприємстві ВАТ “Криворіжсталь” та інші);

- доведення іноземними власниками до банкрутства, блокування діяльності, стагнації виробництва вітчизняних підприємств як потенційних конкурентів ТНК (такій практиці піддалися російські ТНК щодо ВАТ “Львівський автобусний завод”, ВАТ “Чорноморський суднобудівний завод”, “Одеський НПЗ” та інших);

- захоплення найрозвинутіших і найперспективніших сегментів промислового виробництва країни, її науково-дослідних структур із метою перехоплення пріоритету та переведення отриманого ноу-хау за кордон (наглядним прикладом є досвід взаємодії російського інвестора “Бєлагротєхснаб” та КВП “Дніпропетровського комбайнового заводу”, внаслідок чого устаткування в цехах підприємства було демонтовано, проектні потужності та креслення вивезено за межі України, а виробництво на підприємстві припинено та дислоковано у Бєлгород);

- надмірний неконтрольований відтік капіталу українських корпоративних структур за кордон (в Україні використовується широкий спектр протизаконних схем і механізмів неконтрольованого відтоку капіталу, про що свідчать рекордні обсяги втечі капіталу, що було зафіксовано у 2004 році 6978 млн дол. США, 2005 р. – 3470 млн дол. США, 2006 р. – 4356 млн дол. США);

- вкладання переважною більшістю українських ТНК інвестиційних коштів у низькотехнологічний сектор економіки, що не сприяє інноваційному розвиткові України (вітчизняні корпорації не ставлять завдань отримання конкурентних переваг у високотехнологічній сфері, їхня конкурентоспроможність базується переважно на сировинній орієнтації та відносно дешевих виробничих факторах, а транснаціональна активність обмежується купівлею іноземних низькотехнологічних активів і мінімальними витратами на модернізацію підконтрольних підприємств).

У контексті нейтралізації існуючих системних загроз, а також тих, що віднесені до недобросовісної поведінки іноземних ТНК по відношенню до економіки України, було запропоновано широкий спектр нормативно-правових та організаційних заходів щодо їх усунення, зокрема:

- з метою забезпечення придатного рівня концентрації іноземних ТНК у промисловому секторі економіки запропоновано практичні кроки щодо удосконалення українського антимонопольного законодавства в частині концентрації іноземних суб’єктів господарювання в окремих стратегічних галузях економіки, в тому числі високотехнологічних;

- для дотримання умов договорів купівлі-продажу пакетів акцій під інвестиційні зобов’язання надано рекомендації щодо вдосконалення механізму приватизації стратегічних об’єктів;

- для якісного наповнення економіки України інвестиційними ресурсами визначено необхідність розробки комплексу стимуляційних заходів щодо залучення стратегічних ТНК за ключовими високотехнологічними напрямами діяльності (літакобудування, космічні дослідження, інформатика та програмне забезпечення, експорт високотехнологічної продукції, виробництво енергозберігаючого обладнання, новітніх товарів тощо);

- у контексті недопущення використання іноземними ТНК трансферних цін в Україні визначено напрями удосконалення системи регулювання трансферного ціноутворення;

- з метою залучення добросовісних іноземних ТНК в економіку України визнано необхідним запровадження Кодексу поведінки підприємств з іноземними інвестиціями;

- зважаючи на нагальну необхідність вжиття дієвих кроків щодо запобігання непродуктивному відпливу капіталів за кордон, запропоновано перелік невідкладних заходів в частині внесення змін до нормативно-законодавчої бази України, що регулює цю сферу;

- враховуючи нагальну потребу у постійному відстеженні тенденцій розвитку процесу транснаціоналізації економіки України, оцінки впливу діяльності ТНК на економічну безпеку держави, виявлення потенційно можливих загроз ТНК, аналізу реальної ефективності залучення іноземних інвестицій з боку ТНК, прогнозування наслідків діяльності ТНК, надавання інформаційних, консультативних та інших послуг у пошуку добросовісних ТНК, рекомендовано створити спеціальний орган в Україні (за прикладом аналогічних організацій у розвинутих країнах) або підключити до цих цілей Антимонопольний комітет України, Фонд державного майна України, Державне агентство України з інвестицій та інновацій та інші організації.

ВИСНОВКИ

Отримані в процесі дисертаційного дослідження результати дали можливість вирішити важливе наукове завдання, що полягає у розробці теоретичних підходів до оцінки впливу діяльності ТНК на економічну безпеку держави та практичних рекомендацій щодо економічної політики стосовно діяльності ТНК у високотехнологічному секторі економіки. Основними результатами дисертаційного дослідження є наступні:

1. Розгляд основних концептуальних підходів, які характеризують процес транснаціоналізації, довів, що єдиного, цілком підсумовуючого і пояснюючого всі аспекти цього складного явища теоретичного узагальнення поки що не існує, оскільки сам процес транснаціоналізації стрімко та динамічно розвивається на основі неконтрольованих факторів зовнішнього середовища, набуваючи часом принципово нових форм. Різноманітність цих форм пояснюється прагненням ТНК до експансії масштабів діяльності, використовуючи найефективніші шляхи порівняно з існуючими альтернативами.

2. На основі аналізу найважливіших категоріальних підходів до визначення ТНК, а також, беручи до уваги взаємозв’язок ТНК із економічною безпекою держави, під ТНК слід розуміти глобальну економічну структуру, яка включає господарські одиниці будь-яких організаційно-правових форм і видів діяльності у двох і більше країнах, проводить координуючу політику та втілює в життя загальну стратегію через один або більше центрів прийняття рішень.

3. Досліджено основні переваги та мотиви щодо обрання інвестиційної стратегії експансії ТНК на закордонні ринки, яка передбачає інвестування у формі здійснення угод про ЗіП, а також інвестування у формі ПІІ в нові підприємства. Охарактеризовано найпоширеніші інвестиційні форми виходу ТНК на закордонні ринки з точку зору ризиків, як для ТНК, так і для приймаючої країни. Доведено, що однією з перспективних, альтернативних форм міжнародної діяльності ТНК є формування між ними взаємовигідного співробітництва у формі науково-технічної кооперації.

4. Доведено, що в умовах глобалізації світової економіки провідне місце по фінансуванню та впровадженню технологічних інновацій та виробництву високотехнологічної продукції належить ТНК. На основі цього конкретизовано