НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

ОСТРОВЕРХА РИТА ЕДУАРДІВНА

УДК 336.228.233

ПОДАТКОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ СТРАХОВИХ ПОСЛУГ

В УКРАЇНІ

Спеціальність 08.00.08 – гроші, фінанси і кредит

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Ірпінь – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному університеті державної податкової служби України.

Науковий керівник доктор економічних наук, професор

Плотніков Олексій Віталійович,

Інститут світової економіки і

міжнародних відносин НАН України,

завідувач відділу міжнародних

валютно-фінансових відносин.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук

Фурман Василь Миколайович,

страхова компанія АСТ “Вексель”,

генеральний директор;

кандидат економічних наук, доцент

Охріменко Оксана Онуфріївна,

Київський університет туризму,

економіки та права МОН України,

доцент кафедри менеджменту, маркетингу

та економіки туризму і готельного господарства.

Захист відбудеться “14” грудня 2007 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.855.01 Національного університету державної податкової служби України за адресою: 08201, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Карла Маркса, 31.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету державної податкової служби України за адресою: 08201, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Карла Маркса, 31.

Автореферат розісланий “13” листопада 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор економічних наук, професор С.В. Онишко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В історії людства закономірно повторюються різноманітні катаклізми як природного, так і техногенного характеру, що уповільнюють темпи економічного зростання, знижують якість життя та добробут економічних агентів, тому важливою передумовою прискорення суспільного розвитку кожної країни стає створення дієвої системи страхового захисту.

Економічні реформи в Україні перенесли центр ваги управління ризиками на страхові компанії та призвели до їх виокремлення як самостійних суб’єктів господарювання, що працюють на комерційних засадах. Активна роль держави у функціонуванні ринку страхових послуг проявляється у створенні законодавчої бази як основного інструменту реалізації її страхових і бюджетних інтересів. Але, систематичні зміни податкового законодавства засвідчують, що єдині стратегічні підходи до оподаткування учасників страхового сектора досі не вироблені. Це негативно впливає не лише на його підготовку до функціонування в умовах швидкого економічного зростання, а через тісний взаємозв’язок з усіма галузями економічної діяльності і на прозорість податкової системи країни. Тому дослідження засад податкового регулювання ринку страхових послуг є надто актуальними. Крім того, від раціональності оподаткування вітчизняних страхових компаній безпосередньо залежить їх конкурентоздатність та позиція у світовій фінансовій архітектурі, що загострює проблему гармонізації та уніфікації податкової системи України з розвиненими фіскальними системами, у яких, до речі, й досі точаться дискусії навколо проблем оптимізації оподаткування страховиків.

Проблеми оптимізації оподаткування були предметом дослідження багатьох видатних вчених зі світовим іменем, у тому числі лауреатів Нобелівської премії, що одночасно свідчить і про їх актуальність, і про їх незавершеність. Значні здобутки у розвиток теорії оподаткування внесли вітчизняні вчені: Андрущенко В. Л., Василик О.Д., Льовочкін С.В., Опарін В.М., П’ятаченко Г.О., Соколовська А.М., Суторміна В.Н., Федосов В.М. Фундаментальні проблеми теорії та методології страхування детально розглядалися у працях вітчизняних (Базилевича В.Д., Барановського О.І., Воблого К.Г., Заруби О.Д., Клапківа М.С., Лутака М.Д., Осадця С.С., Фурмана В.М., Шумелди Я.) та зарубіжних (Єфімова С.Л., Журавльова Ю.Н., Зернова А.А., Зубця А.Н., Коломіна Є.В., Коньшина В.К., Манеса А., Орланюк – Малицької Л.А, Райхера В.К., Рейтмана Л.І., Серебровського В.І., Шахова С.Л., Юлдашева Р.Т.) дослідників.

Проте, ряд питань податкового регулювання ринку страхових послуг залишаються дискусійними, недостатньо вивченими вітчизняними фахівцями, недоведеними до рівня практичного використання, тому теоретичні засади і практика оподаткування суб’єктів страхової сфери потребують подальших досліджень та наукових розробок, адекватних сучасному рівню знань і результатам найновітніх наукових досягнень.

Це стосується, зокрема, чіткого визначення впливу особливостей страхової діяльності на форми оподаткування як страховиків, так і страхувальників, впровадження сучасних способів і методів податкового регулювання, які б гармонізували інтереси держави та суб’єктів страхової сфери. Отже, практична значущість та недостатня теоретична розробленість проблем, пов’язаних з удосконаленням податкового регулювання ринку страхових послуг, визначили вибір теми дослідження та її актуальність.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась відповідно до наукової проблематики Науково-дослідного центру з проблем оподаткування Національного університету державної податкової служби України і є складовою комплексної теми “Економіко-правові засади зміцнення партнерських взаємовідносин між податковими органами та платниками податків у Податковому кодексі України: економіко-кримінологічна експертиза” (номер державної реєстрації 0104U0066029), особисто автором виконано розділ 2.3 “Вдосконалення податкового адміністрування при здійсненні операцій на страховому ринку України”.

Мета й завдання дослідження. Метою роботи є аналіз і узагальнення наукового й практичного досвіду у сфері оподаткування суб’єктів ринку страхових послуг та розробка на цій основі рекомендацій з удосконалення засад податкового регулювання, які б відповідали стратегічним напрямкам еволюції податкової системи України та ґрунтувались на специфічних особливостях страхування. Реалізація поставленої мети зумовила необхідність вирішення таких науково-практичних завдань:

-

-

-

-

-

-

-

Об’єктом дослідження є система оподаткування суб’єктів ринку страхових послуг як особливої соціально-економічної структури, де формуються попит і пропозиція на страхові продукти.

Предметом дослідження є теоретичні і практичні засади податкового регулювання ринку страхових послуг.

Методи дослідження. Для дослідження стану і тенденцій розвитку ринку страхових послуг та динаміки системи його оподаткування використовувались економіко-статистичні методи збору та обробки інформації: вибіркових досліджень, угрупувань, середніх та відносних величин; економіко-математичні методи: метод експертних оцінок, економіко-математичне моделювання, кореляційно-регресійний аналіз. Для висунення емпіричних гіпотез та їх верифікації, формулювання наукових положень використовувались методи наукової абстракції, індукції та дедукції, аналізу й синтезу, інші методи пізнання наукових явищ, об’єктів та процесів. Для обробки числової інформації, що отримана у процесі дослідження, апробації розроблених наукових рекомендацій використано пакет Excel Windows на персональному комп’ютері.

Теоретичною основою роботи є фундаментальні наукові концепції та теоретичні розробки у галузі макроекономіки й мікроекономіки, оподаткування та страхування. Інформаційну базу дослідження склали законодавчі і нормативно-правові акти з питань оподаткування та регулювання ринку страхових послуг в Україні, проект Податкового кодексу України, Податковий кодекс Російської Федерації, Основи світового Податкового кодексу, статистичні матеріали та спеціальні монографічні видання й статті вітчизняних та зарубіжних учених.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у комплексному дослідженні засад податкового регулювання ринку страхових послуг та виробленні напрямків його удосконалення, спрямованих на гармонізацію страхових і фіскальних інтересів держави та суб’єктів страхової сфери. Основні положення, сформульовані у науковій роботі, що представляють новизну результатів дослідження полягають у такому:

уперше:

-

-

-

удосконалено:

-

-

дістали подальшого розвитку:

-

-

-

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дослідження мають як теоретичне, так і практичне значення. Вони розвивають концепцію оподаткування учасників страхової сфери, визначають шляхи її удосконалення, тому можуть бути використані при розробці нормативно-правових актів; у навчальному процесі та науково-дослідними установами.

Окремі теоретичні висновки та науково-методичні рекомендації дослідження використані в практичній діяльності таких державних установ та суб’єктів господарювання: Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (довідка № 1092/08-10 від 16.02.2005 р.); Ліги страхових організацій України (довідка № 423/ІІІ-6 від 31.08.07 р.); Ірпінського міського відділення НАСК “Оранта” (довідка № 188 від 26.06.2007 р.); акціонерного товариства “Страхова компанія “Статус” (довідка № 868 від 24.09.2007 р.) та у навчальному процесі Національного університету ДПС України при викладанні дисципліни “Страхування” (довідка № 446/01-12 від 13.06.2007 року).

Особистий внесок здобувача. Теоретичні положення, висновки та наукові результати дослідження, що виносяться на захист, одержані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження оприлюднені на науково-практичних конференціях: “Актуальні проблеми сучасної фінансової науки” (м. Київ, 1999 р.), “Проблеми фінансової політики в Україні” (м. Київ, 2000 р.), “Податкова політика в Україні та її нормативно-правове забезпечення” (м. Ірпінь, 2000 р.), “Бюджетно-податкова політика в Україні (проблеми та перспективи розвитку)” (м. Ірпінь, 2001 р.), “Бюджетно-податкова політика: теорія, практика, проблеми” (м. Ірпінь, 2004 р.), “Податкова політика України та механізми її реалізації у Податковому кодексі” (м. Ірпінь, 2005 р.), “Фінансове забезпечення економічного розвитку держави в умовах інтеграційних процесів”(м. Ірпінь, 2007 р.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 11 наукових праць загальним обсягом 4,0 др. арк., з них: чотири статті у наукових фахових виданнях (1,9 д.а.) та 7 – в інших виданнях.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Її повний обсяг становить 216 сторінок друкованого тексту і включає 31 рисунок, 18 таблиць, 26 формул і 15 додатків на 30 сторінках та список використаних джерел із 204 найменувань на 15 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Теоретичні засади податкового регулювання ринку страхових послуг” досліджено теоретичні аспекти економічної природи та призначення податкового регулювання; обґрунтовано авторське тлумачення його дефініції; розкрито особливості податкового регулювання ринку страхових послуг (РСП) та визначено шляхи його удосконалення.

Виявлено, що у науковій літературі під податковим регулюванням розуміють комплекс лише “дискреційних” заходів держави (зміну ставок податків, надання податкових пільг, скасування певних видів податків та ін.), скерованих на заохочення певних тенденцій або процесів. Доведено, що таке розуміння його сутності призводить до неоднозначного тлумачення мети, призначення, завдань й вибору інструментів їх реалізації, чим унеможливлює оптимізацію оподаткування страхового сектору.

Розкриття економічної природи податкового регулювання через взаємозв’язок функцій категорії “податки” та властивостей терміну “регулювання” дозволило одержати його тлумачення як функції державного управління системою оподаткування суб’єктів ринку страхових послуг, визначити його призначення, мету, завдання та інструменти їх практичної реалізації (рис.1).

Рис. 1. Структура механізму податкового регулювання

Економічна сутність податків як фіскального інструменту залишається постійною незалежно від особливостей діяльності господарюючих суб’єктів, тому метою податкового регулювання страхового сектора є запровадження фіскально ефективної системи оподаткування його суб’єктів. Але, перерозподіл доходів через податкову систему неминуче впливає на поведінку і діяльність як страховиків, так і страхувальників, тому податкове регулювання повинне базуватись на змінах динаміки попиту і пропозиції страхових послуг, структури та обсягів страхового портфеля, спричинених справлянням податків. Особливо важлива раціональність системи оподаткування для страхового сектора з огляду як на його стратегічне значення у забезпеченні стабільної динаміки економічного зростання, так і специфічні особливості та тісну інтеграцію з усіма галузями економічної діяльності. Податкове регулювання повинне гармонізувати фіскальну достатність податків з їх економічною ефективністю, тобто мінімізувати негативний вплив системи оподаткування на якість страхового захисту.

Одержані результати дозволили встановити завдання податкового регулювання, яке полягає у забезпеченні адекватності кожної податкової форми як її сутності, так і особливостям страхової діяльності та досягається шляхом науково обґрунтованого вибору кожного елемента податку (об’єкта, бази, ставки). Основними напрямками його удосконалення визначена гармонізація форм податків із засадами ринкової економіки, зокрема, механізмами вільної конкуренції та рівноважного ціноутворення шляхом упорядкування елементів системи оподаткування суб’єктів страхової сфери, забезпечення їхнього взаємозв'язку і сумісності із податковою системою країни, їх відповідності принципам раціонального оподаткування.

Розкриття сутності страхування дозволило встановити, що перерозподіл фінансових ресурсів є лише зовнішньою формою її прояву, тому не може бути критерієм вибору форм податків. Наслідки їх запровадження залежать як від специфічних ознак страхування, що безпосередньо впливають на організацію фінансів страховиків та процеси ціноутворення, так і від економічної природи РСП, яку визначено як олігополію особливого типу (рис. 2).

Рис. 2. Ознаки страхової олігополії

Виходячи із природи страхування як найефективнішого інструменту системи управління ризиками, РСП призначений надавати якісний страховий захист. Аналіз сутності страхування дозволив обґрунтувати висновок, згідно з яким ризикова функція є його основною функцією. Ступінь її виконання характеризує рівень виплат як основний показник ефективності страхового захисту. Захищеність громадян від загрози різноманітних ризиків відбиває пропорційна й врівноважена структура страхових премій у розрізі як суб’єктів, так і об’єктів страхування, тому ефективність функціонування РСП характеризує система саме цих показників, а не номінальні обсяги страхових премій.

На основі персонального складу суб’єктів РСП виділено об’єкти дослідження: 1) система оподаткування професійних учасників (страховиків і перестраховиків); 2) система оподаткування страхувальників та визначено їх зміст. Економічно обґрунтованою система оподаткування професійних учасників РСП буде при одержавленні тієї частини прибутку, що відображає саме результати діяльності страхового бізнесу. Розкриття порядку їх формування є одним із напрямків дослідження.

Встановлено особливості страхового відшкодування як доходу страхувальників і визначено підходи до його оподаткування, що ґрунтуються на економічній вигоді як основній детермінанті вибору страхування для управління ризиками.

У другому розділі “Проблеми податкового регулювання ринку страхових послуг в Україні” проаналізовано тенденції розвитку ринку страхових послуг та встановлено їх взаємозв’язок зі змінами у системі оподаткування, що дозволило виявити переваги і недоліки діючої практики податкового регулювання.

Протягом 1998 – 2006 рр. РСП працював в умовах особливого податкового режиму, що відрізняється від звичайного як базою оподаткування страхових операцій, так і ставкою 3 %, що застосовується до валових страхових внесків. Альтернативний податок було запроваджено з метою забезпечення прозорості прибуткового оподаткування страхових компаній (СК) та зростання на цій основі фіскальної ефективності податкового регулювання. Зміна форми прибуткового оподаткування страховиків свідчить про невирішеність ключового питання щодо його об’єкта та суперечить еволюції податкової системи України та її концепції як сукупності взаємопов’язаних та взаємоузгоджених податків, тому остаточний перехід до оподаткування прибутку не відбувся, цілісність податкової системи країни як фактор її ефективності не забезпечена.

Дослідження показало, що найвищі, порівняно з іншими галузями, темпи динаміки РСП не призвели до зростання ні ефективності страхового захисту, ні податків, сплачених СК. Так, на багаторазове зростання страхових премій протягом 1997-2004 рр. та збільшення їх частки у ВВП майже у 13 разів (з 0,44 % до 5,6найбільше вплинула динаміка майнового страхування, що призвело до панування корпоративного страхування малоймовірних ризиків, частка якого у структурі страхових премій зросла з 36,9у 1996 р. до 85,5у 2004 р. (рис. 3,4). Деформація структури страхових премій та катастрофічне падіння рівня страхових виплат (у шість разів з 46,4у 1996 р. до 7,9у 2004 р.) свідчать про зниження якості страхового захисту, а тому неефективне використання економічних ресурсів, залучених страховим сектором, що суперечить інтересам як страхувальників, так і держави.

Рис. 3. Структура страхових премій | Рис. 4. Структура страхових премій

за видами страхування | за категоріями страхувальників

Аналіз динаміки податків, сплачених страховими компаніями, показав, що протягом 1999-2006 рр. вони збільшились вшестеро, у тому числі податок на прибуток – у 6,7 рази, що вдвічі менше за зростання страхових премій, а тому призвело до падіння податкомісткості доходів СК на 71,1 % (з 4,5 % до 1,3 %). Про низьку фіскальну ефективність податкового регулювання свідчить частка податків СК у складі податкової системи (0,3 %) та частка податку на прибуток у складі цього податку (0,9 %), яка, всупереч динаміки страхових премій, залишається постійною та набагато нижчою, ніж їх частка у ВВП (2,6 %), що суперечить основній ідеї запровадження альтернативного податку.

Аналіз динаміки операцій з перестрахування ризиків показав, що вона змінювалась при змінах податкової політики. Так, при оподаткуванні перестрахування у нерезидентів за нульовою ставкою за чотири роки (2000-2003 рр.) його обсяги зросли більш, ніж у шість разів (з 518,9 млн грн. до 3 ,6 млн грн.), а після її скасування протягом наступних трьох років (2004–2006 рр.) так само вшестеро впали до 561 млн грн. (рис. 5). Тенденція до зростання обсягів перестрахування ризиків, у тому числі у нерезидентів, зумовлена об’єктивними чинниками, тому їх обмеження засобами податкового регулювання негативно вплине на місткість РСП. Розробка економічно виправданих підходів до оподаткування операцій з перестрахування є складовою його удосконалення.

Рис. 5. Динаміка показників діяльності по перестрахуванню ризиків

У податковому законодавстві не визначені ні склад, ні зміст доходів, а витрати за видами діяльності розподіляються за умовним порядком, тому розрахунок сум податку на прибуток є недостатньо обґрунтованим, а правовий факт встановлення зобов’язань з його сплати – незавершеним, суперечливим, що унеможливлює економічно доцільне впровадження для страховиків двох різних режимів прибуткового оподаткування. Розробка переліку доходів та витрат за видами діяльності СК є одним з напрямків удосконалення прибуткового оподаткування.

Еволюція прибуткового оподаткування супроводжувалась розширенням кола витрат зі страхування, які дозволяється включати до валових витрат та вираховувати із оподатковуваного прибутку. Але, замість зростання поширеності страхового захисту, разом із різницею у ставках оподаткування у страховому та реальному секторах економіки (22була використана платниками податків для зменшення об’єкта оподаткування. Це завдало відчутні втрати бюджету, які у 2004 р. оцінені наглядовим органом у 779,1 млн грн. Але, на наш погляд, у їх розрахунках необхідно виходити із падіння протягом 2005-2006 рр. обсягів майнового страхування, у тому числі фінансових ризиків (відповідно, 5 ,2 та 5 ,3 млн грн.), що стало наслідком обмеження витрат зі страхування до п’яти відсотків валових витрат за звітний податковий період та зміни порядку оподаткування премій, перестрахованих у нерезидентів. Про очищення РСП від фінансових схем та зростання частки реального страхування свідчить збільшення страхових виплат протягом двох років на 68,5та рівня виплат більш, ніж удвічі з 7,9до 18,8

За допомогою групування податків за джерелами сплати та об’єктами оподаткування виявлено їх вплив на діяльність СК (табл. 1).

Таблиця 1

Структура системи оподаткування страхових компаній, * (%)

Джерело сплати податку | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | 2006

Дохід страховика, у тому числі | 47,7 | 45,2 | 45,1 | 45,3 | 50,4 | 50,9 | 48,7 | 46,5

податок на прибуток (у страхових операціях) | 45,5 | 44,3 | 44,3 | 44,6 | 49,6 | 50,5 | 48,6 | 46,4

Видатки на ведення справи, у тому числі | 31,8 | 35 | 33,8 | 33,3 | 24,9 | 23,9 | 28,4 | 28,9

відрахування на соціальні заходи | 23,9 | 30,7 | 31,6 | 31,4 | 24,1 | 23,2 | 27,9 | 28,4

плата за землю | 0,5 | 0,5 | 0,6 | 0,6 | 0,3 | 0,2 | 0,2 | 0,2

податок із власників транспортних засобів | 0,6 | 0,2 | 0,2 | 0,2 | 0,2 | 0,1 | 0,1 | 0,1

інші податки | 6,8 | 3,6 | 1,4 | 1,1 | 0,3 | 0,4 | 0,2 | 0,2

Фінансові результати (податок на прибуток у нестрахових операціях) | 1,0 | 1,0 | 1,0 | 1,0 | 1,1 | 1,1 | 1,1 | 1,1

Податок із доходів фізичних осіб | 19,5 | 18,8 | 20,1 | 20,4 | 23,6 | 24,1 | 22,9 | 23,5

Разом платежів | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 | 100

*Розраховано за даними ДПА України

З таблиці видно, що основна частка податків сплачується СК за рахунок доходу (50 %) і витрат (30 %), тобто ціноутворюючих чинників. Вони змінюють структуру страхового тарифу або збільшують його величину (рис. 6), що негативно впливає на формування як попиту на страхові послуги, так і їх пропозиції.

Кореляційний аналіз показав тісний (сильний) зворотній зв’язок між страховими преміями і страховими тарифами (коефіцієнти кореляції, відповідно, зі страхування будівель, транспорту та від нещасних випадків -0,98756; -0,97926 та -0,48384), тобто при зростанні цін обсяги страхування змінюються у протилежному напрямку, що є наслідком вторинності потреби у страхових послугах, їх нематеріальної, словесної, вербальної форми. Розрахунки показали, що податки збільшують страховий тариф на 6,3 %, що вдвічі перевищує граничну допустиму межу зростання страхових тарифів, за якою страхувальники залишають ринок страхових послуг. Аналіз еластичності попиту показав, що зі страхування транспорту, від нещасних випадків та будівель він падає у 3,5; 6,7 та 4,2 рази більше, ніж зростають тарифи при оподаткуванні страхових премій.

Оподаткування страхових премій зменшує частку страховиків у складі страхового тарифу і, відповідно, рентабельність та вигідність для них страхових продуктів.

А | Б

В | Г

Рис. 6. Вплив податків на структуру страхових тарифів:

БС – брутто – ставка.

НС – нетто – ставка.

ВВС – витрати на ведення справи.

ПР – прибуток у тарифі.

Н – навантаження.

– сума податку на прибуток у складі страхового тарифу;

гр. А – зменшення прибутку у страховому тарифі;

гр. Б – зменшення витрат на ведення справи;

гр. В – зростання брутто – тарифу;

гр. Г – зменшення нетто – ставки.

Олігополістичний ринок запобігає перекладанню податків на страхувальників, тому, малорентабельні страхові продукти, незважаючи на їх соціальне значення, витісняються зі страхового портфеля. Основним напрямком удосконалення податкового регулювання є запровадження податків, які не впливають на страхові тарифи та надання переваги оподаткуванню фінансових результатів.

Надання податкових пільг з довгострокового страхування життя не зрушило істотно динаміку цього стратегічно важливого сектора РСП, тому що збільшення терміну страхування та обмеження його ризикової складової, акумулюючись з низьким платоспроможним попитом переважної частини населення, зробило його нецікавим і неконкурентоспроможним.

У третьому розділі “Напрямки удосконалення податкового регулювання ринку страхових послуг” розроблено рекомендації щодо вибору об’єкта, формування бази податку на прибуток та удосконалення оподаткування страхувальників.

У результаті дослідження встановлено, що страхові платежі, сплачені прямим страховиком перестраховикам, зменшують його економічні вигоди, тому їх слід визнавати легітимними (законними) витратами і вираховувати з бази прибуткового оподаткування незалежно від категорії перестраховиків (резидентів або нерезидентів).

Для коректного визначення доходів і витрат як складових бази податку на прибуток запропоновано застосовувати коригуючі процедури, пов’язані з розподілом дохідних та видаткових потоків між звітними періодами. Оскільки вихідною визнання доходу є економічна вигода, одержана страховиком від продажу страхових послуг, то більш повно сутність доходів від страхових операцій розкриває визначення їх як алгебраїчної суми, на яку зростають або зменшуються резерви незароблених премій протягом звітного періоду. Незважаючи на те, що таке визначення доходів від страхових операцій пов’язане з рядом проблем методологічного характеру, воно є найбільш аргументованим, а тому придатним для визначення прибутку страховика.

Класифікація доходів страховиків базується на їх економічній природі та особливостях страхової діяльності (табл. 2).

Таблиця 2

Класифікація доходів СК за видами діяльності

Звичайна діяльність

Операційна діяльність | Основна діяльність | Страхові премії за прямим страхуванням (скориговані на суми зміни резервів незароблених премій); за перестрахуванням; за сострахуванням; комісійні винагороди за передачу ризиків у перестрахування; частки страхових сум і страхового відшкодування, сплачені перестраховиками, тантьєми; повернені суми з централізованих страхових резервних фондів та технічних резервів, інших, ніж резерв незароблених премій.

Інша операційна діяльність | Доходи від реалізації іноземної валюти, інших оборотних активів, від операційної оренди активів, списання безнадійної кредиторської заборгованості; реалізації прав регресної вимоги страховика до недобросовісного страхувальника або особи, відповідальної за заподіяний збиток; надання консультаційних послуг; одержані штрафи, пеня та неустойки.

Фінансова діяльність | Доходи від інвестицій; відсотки по кредитах, виданих страхувальникам – громадянам; відсотки за депозитами; дивіденди.

Інша діяльність | Доходи від орендних (лізингових) операцій; від продажу необоротних активів, від продажу фінансових інвестицій.

Доходи від надзвичайних подій | Відшкодування збитків від надзвичайних подій, спричинених екстремальними ситуаціями.

Із урахуванням процесу формування резерву незароблених премій доходи розраховуються за формулою: [Д = (Сп +/- ?РЗП ) + Спп +Квп + Свп + Пцр + Ді, де Сп – страхові премії; ?РЗП – сума приросту (зменшення) резерву незароблених премій; Спп – страхові премії від перестрахування; Квп – комісійна винагорода за перестрахування; Свп – частки від страхових сум та відшкодування, сплачені перестраховиками; Пцр – повернуті суми з резервів, інших, ніж резерви незароблених премій; Ді – інші доходи].

Встановлено, що розподіляючи страхові виплати між звітними періодами, технічні резерви призначені забезпечувати виконання зобов’язань за діючими договорами страхування, тому як валові витрати підлягають вирахуванню із бази прибуткового оподаткування страховиків. Запропоновано з метою коректного визначення прибутку запровадити резерв попереджувальних заходів і резерв покриття збитковості страхової суми, а також розподіляти витрати на проведення страхування (заробітну плату страховим агентам) між звітними періодами пропорційно терміну страхування.

Кореляційний аналіз показав тісний зворотній зв’язок (r = 0,84406) між страховими тарифами і прибутком, причому 71 % коливань останнього є наслідком зміни цін (). Рівняння, що характеризує зв’язок між страховими тарифами та прибутком: [] показує, що прибутковість страхових операцій зростає при збільшенні тарифів до певних меж, після чого починає падати. Аналіз маркетингових стратегій СК, для якого використано теорію гри, показав, що незалежні дії страхових олігополістів призводять до стратегії низьких тарифів як способу залучення страхувальників. Це призводить до витіснення з їх структури прибутку, тому він не може бути ненадійною, стабільною базою оподаткування.

Щорічні високі темпи зростання фінансових результатів комерційної діяльності страховиків спростовують існуючі теорії щодо штучності самого поняття прибутку СК та доводять доцільність його оподаткування. Порівняння сум податку на страхові внески з податком на прибуток показало фіскальні переваги останнього, тому зміна об’єкта податку збільшить надходження до бюджету (табл. 3).

Таблиця 3

Аналіз впливу зміни об’єкта прибуткового оподаткування

на величину податку на прибуток, * (млн грн.)

Рік | Страхові премії | Податок на прибуток | Прибуток страховиків | Розрахункова сума податку | Абс. відх., +; –

1999 | 1164,1 | 34,4 | 205,7 | 61,71 | 27,31

2000 | 2136,0 | 49,8 | 312,9 | 93,87 | 44,07

2001 | 3031,3 | 63,8 | 635,2 | 190,56 | 126,76

2002 | 4442,1 | 75,0 | 940,2 | 282,06 | 207,06

2003 | 9135,3 | 125,6 | 1913,2 | 573,96 | 448,36

2004 | 19431,4 | 186,4 | 3175,2 | 793,8 | 607,4

2005 | 12853,5 | 228,0 | 3336,9 | 834,2 | 606,2

2006 | 13830,0 | 231,0 | 1954 | 488,5 | 257,5

*Розраховано за даними Міністерства фінансів України

За результатами дослідження розроблені засади удосконалення прибуткового оподаткування страховиків, що включають:

-

-

-

Запропоновано надавати пільги СК, які освоюють стратегічні галузі страхування та нові, віддалені райони країни або території з підвищеним ризиком.

Визнано виправданим обмежувати як склад витрат зі страхування ризиків, які дозволяється включати до валових витрат, так і їх величину до 3% доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за звітний період. До складу валових витрат, крім обов’язкового страхування, включати страхові премії лише зі страхування майна платника податку, що використовується для одержання доходу та страхування відповідальності.

При оподаткуванні страхових операцій запропоновано виходити з критеріїв економічної вигоди і податок справляти з різниці між страховими виплатами й внесками разом з іншими витратами, пов’язаними із врегулюванням наслідків страхових подій. Для забезпечення комплексного захисту здоров’я, працездатності та життя працівників запропоновано розширити склад валових витрат роботодавців у частині страхових внесків, фактично сплачених на їх особисте страхування без зростання нормативу витрат.

Страхування – платний спосіб управління ризиками, тому, виходячи з рівня використовуваних доходів, лише 1/5 частину громадян Україні слід вважати реальними страхувальниками. Запропоновано до прожиткового мінімуму включити витрати зі страхування, що збільшить соціальну податкову пільгу та доходи громадян після оподаткування.

Установлено, що тлумачення страхових термінів, запроваджене Законом України “Про страхування” відповідає економічній сутності страхування, тому запропоновано ним користуватися у податкових законах.

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження проблем податкового регулювання ринку страхових послуг в Україні дозволяє зробити такі висновки.

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

1)

2)

3)

4)

5)

6)

7)

8)

10.

11.

12.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

у фахових виданнях:

1.

2.

3.

4.

в інших виданнях:

5.

6.

7.

8.

9.