НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ І МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН
Остапенко Тетяна Геннадіївна
УДК 339.9.012.23 (450)
МІЖНАРОДНИЙ ОБМІН ТЕХНОЛОГІЯМИ
У ФОРМУВАННІ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННІ
КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ
(НА ПРИКЛАДІ ІТАЛІЇ)
08.00.02 – світове господарство та міжнародні економічні відносини
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Київ2007
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана у відділі зовнішньоекономічних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України.
Науковий керівник | доктор економічних наук, професор,
член-кореспондент НАН України
СІДЕНКО Володимир Романович,
ДУ “Інститут економіки і прогнозування НАН України”, головний науковий співробітник
Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор
АНТОНЮК Лариса Леонтіївна,
Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, професор кафедри міжнародної економіки
кандидат економічних наук, доцент
КАНІЩЕНКО Олена Леонідівна,
Київський національний університет
імені Тараса Шевченка, доцент кафедри
міжнародної економіки економічного факультету
Захист відбудеться 29 січня 2008 року о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .176.01 із захисту дисертацій в Інституті світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, Київ, вул. Леонтовича ,5.
Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, Київ, вул. Леонтовича, .
Автореферат розісланий 17 грудня 2007 р.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради |
А.М. Хахлюк
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Динамічний розвиток міжнародної економіки спричинив поглиблення глобалізаційних процесів у світовому господарстві. Нині формуються нові конкурентні умови діяльності суб’єктів господарювання, які об’єктивно впливають на всі рівні та сфери їхньої взаємодії із зовнішнім середовищем, а також розвиваються нові форми забезпечення конкурентоспроможності національних економік. Зросла роль міжнародного обміну технологіями як фактору розвитку конкурентних переваг суб’єктів господарювання багатьох країн у контексті загострення конкуренції між економіками окремих держав у світовому господарстві в умовах глобалізації. Даний фактор впливає на формування конкурентних переваг країн опосередковано – через вплив на інноваційну систему країни та ті технологічні зміни, що відбуваються у виробництві. У залежності від механізму впливу міжнародного обміну технологіями на конкурентні переваги країни виділяють два типи країн: держави, що сформували конкурентні переваги, використовуючи залучену з-за кордону технологію, та країни, які орієнтувалися в розвитку національної економіки на внутрішні технологічні досягнення.
Найбільш повно умови та фактори міжнародної конкурентоспроможності національних економік, процеси формування глобального конкурентного середовища та диверсифікації методів конкурентної боротьби на світових ринках розроблено у працях зарубіжних вчених: Л.Абалкіна, Л.Вальраса, Т.Веблена, П.Гверрьєрі, А.Дагаєва, Дж.Данінга, Дж.Коммонса, П.Кругмена, Б.Ламборгіні, В.Леонтьєва, Ф.Ліста, В.Маєвського, Е.Менсфілда, М.Познера, М.Портера, К.Рожкова, А.Ругмана, А.Тарушкіна, Д.Сахала, Р.Солоу, Дж.Стіґліца, А.Уррата, Й. Шумпетера, О.Юданова та інших.
Проблеми конкурентоспроможності економіки України досліджуються в контексті міжнародної економічної діяльності нашої держави та пошуку нею шляхів ефективної інтеграції в систему світового господарства у працях вітчизняних вчених: Л.Антонюк, Ю.Бажала, О.Білоруса, В.Будкіна, І.Бураковського, В.Гейця, Д.Лук’яненка, Ю.Навзурова, В.Новицького, Ю.Пахомова, А.Поручника, В.Сіденка, С.Сіденко, А.Філіпенка, Т.Циганкової, О.Шнипка та ін. Особлива увага привертається до аналізу сучасного глобального середовища та його впливу на модифікацію сутності і форм конкуренції. Разом з тим, в Україні по суті не існує цілісного дослідження проблеми впливу міжнародного обміну технологіями на формування конкурентних переваг національної економіки, що вимагає подальших досліджень саме в аспекті впливу технологічного обміну на конкурентоспроможність в умовах глобалізації, особливо для країн, які мають менш розвинуті інститути ринкової системи.
Показовим для економіки України в цьому аспекті є приклад промислово розвинутих країн, особливо Італії. Подібність інституціональної структури, забезпеченості природними ресурсами, особливостей соціальних відносин надали змогу розглядати процес впливу міжнародного обміну технологіями на конкурентоспроможність національної економіки на прикладі Італії з визначенням характерних рис такого впливу та їх значенням для України. Звернення до моделі конкурентоспроможності економіки Італії може стати для України засобом застосування адекватних національних пріоритетів у нарощуванні міжнародної конкурентоспроможності економіки країни в рамках світового господарства.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАН України в контексті підготовки науково-дослідної теми “Шляхи та напрями застосування міжнародного досвіду регулювання економіки в інноваційній стратегії України” (державний реєстраційний № 01050002584), в межах якої автором особисто виконано розділ “Міжнародний обмін технологіями як засіб формування конкурентоспроможного господарського комплексу країни”.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є аналіз особливостей і закономірностей впливу міжнародного обміну технологіями на конкурентоспроможність національної економіки (на прикладі Італії), а також розроблення рекомендацій для застосування їх в Україні. Реалізація мети дослідження обумовила необхідність вирішення таких завдань:
- уточнити та поглибити застосування понятійного апарату міжнародного обміну технологіями та конкурентоспроможності національної економіки на основі узагальнення існуючих теоретичних надбань економічної науки;
- проаналізувати існуючі концепції та характеристики конкуренто-спроможності національної економіки, що дозволить сформувати методику її аналізу;
- визначити підходи до побудови системи конкурентоспроможності національної економіки з метою формування новітнього бачення управління конкурентоспроможністю національної економіки;
- дослідити можливості середовища конкурентоспроможності національної економіки з метою виявлення факторів і умов, що впливають на процес формування конкурентних переваг;
- вивчити вплив чинника технологічних змін на конкурентоспроможність національної економіки, окреслити механізм такого впливу та визначити передумови, необхідні для впровадження технологічних змін у межах національної економіки;
- виявити особливості функціонування національного середовища конкурентоспроможності, національної інноваційної системи та участі країни в міжна-родному обміні технологіями (на прикладі Італії) з метою визначення та узагальнення характеристик цих явищ, притаманних країнам з розвинутою економікою;
- побудувати модель механізму впливу міжнародного обміну технологіями на конкурентоспроможність національної економіки;
- запропонувати рекомендації щодо використання моделі впливу міжнародного обміну технологіями на конкурентні переваги національної економіки (на прикладі Італії) в економічному розвитку України.
Об’єктом дослідження є відносини, що формуються в середовищі конкурентоспроможності економіки країни та міжнародного обміну технологіями.
Предметом дослідження є умови та чинники формування та забезпечення конкурентних переваг економіки Італії під впливом міжнародного обміну технологіями.
Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертації стали фундаментальні положення економічної теорії, наукові праці провідних вітчизняних і зарубіжних вчених з питань визначення конкурентоспроможності національної економіки, міжнародного обміну технологіями, динаміки технологічних змін та економічного розвитку Італії й України.
Досягнення поставленої мети обумовило необхідність використання ме-тодів діалектичного, абстрактно-логічного і системного аналізу при визначенні сутності конкурентоспроможності національної економіки та конкурентного середовища (підрозділ .1), визначенні національної інноваційної системи (підрозділ .2) та міжнародного обміну технологіями (підрозділ .3); статистичного та економічного аналізу при визначенні ступеня впливу міжна-родного обміну технологіями на фактори конкурентоспроможності націо-нальної економіки (на прикладі Італії) (підрозділ .1); порівняльного аналізу при розробці пропозицій щодо використання моделі впливу міжнародного обміну технологіями на конкурентні переваги Італії та можливості її використання в Україні (підрозділ .3); економіко-математичного моделювання при побудові моделі швидкості технологічних змін в інноваційній системі Італії, моделей дифузії технологій та мультиплікатора економічного розвитку (підрозділ .1).
Інформаційну базу дослідження склали дані ЮНКТАД, Міжнародного валютного фонду, Світового банку, Всесвітнього економічного форуму (Давос), Інституту статистики Італії (ISTAT), Державного комітету статистики України, результати власного комплексного аналізу діяльності італійського підприємства “Lanerie Agnona S.p.A.”.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації на основі дослідження теоретичних концепцій конкурентоспро-можності національної економіки розкрито її сутність та роль фактора міжнародного обміну технологіями у формуванні конкурентних переваг країни у міжнародному середовищі, а також обґрунтовано напрями досягнення державою з розвинутою економікою високого конкурентного статусу.
Основні положення дисертації, що визначають її наукову новизну та особистий внесок автора, полягають у наступному:
вперше:
- розроблено й запропоновано визначення міжнародних технологічно-трансфертних операцій, які характеризуються як набір пов’язаних між собою дій, спрямованих на встановлення зв’язку між окремими ланками міжнародної інноваційної діяльності з метою підвищення її ефективності. Наведено класифі-кацію можливих типів міжнародних технологічно-трансфертних операцій, основу якої складають такі критерії: специфіка об’єкту передачі, суб’єкт передачі, рівень відокремленості міжнародної операції з передачі технологій, рівень правового захисту об’єктів передачі технології, механізм співробітництва, поєднання певних етапів міжнародного інноваційного циклу, що сприяє пред-метному визначенню якості й специфіки міжнародного обміну технологіями в окремих країнах, зокрема в Італії, та уточненню процесу стандартизації та уніфікації окремих видів міжнародного науково-технічного співробітництва;
- побудовано модель формування конкурентних переваг національної економіки під впливом міжнародного обміну технологіями, яка поєднує три етапи: базовий, технологічний та конкурентоспроможний. Базовий етап визначає чинники ефективності такого впливу, а саме поширення інформації та систему національної освіти. Технологічний етап оцінює якість процесу впливу через міжнародний процес поширення технологій, стадіями якого є створення технологій, передача технологій і дифузія технологій, тобто технологічний ланцюг виробництва нової, наукомісткої продукції та сприйнятливість до цього національної економіки. Конкурентоспроможний етап характеризується впливом іноземних технологій безпосередньо на конкурентне середовище та його рівновагу в залежності від якості продукту, рівня витрат та інноваційності виробництва загалом;
- визначено, що на конкурентоспроможність економіки Італії, поряд із ді-яльністю ТНК, досить суттєво впливає інтенсивний розвиток дрібного та серед-нього сімейного бізнесу, до якого залучені переважно працівники з професійно-технічною освітою. Разом з тим, незначна швидкість поширення і використання інформації, особливо в традиційних галузях господарства, стримує під-вищення показників конкурентоспроможності Італії. Дрібний та середній сімей-ний бізнес є також основою впровадження поліпшуючих інновацій в економіку Італії;
удосконалено:
- структуру відносин та чинників конкурентоспроможності національної економіки, до яких були віднесені соціально-економічні, виробничі та науково-технічні відносини. Виокремлено соціальну детермінанту, що відповідає соціально-економічним відносинам та передбачає соціальну спрямованість усіх перетворень у межах національної економіки, зокрема спрямованих на підвищення конкурентних переваг. До виробничих відносин були віднесені детермінанти конкурентоспроможності, що відповідають параметрам факторів виробництва, умовам попиту, структурі, стратегії та суперництву окремих підприємств, спорідненим та підтримуючим галузям. Обґрунтовано, що науково-технічним відносинам відповідає детермінанта, яка пов’язана з розвитком інноваційної системи країни і виступає чинником вирішального впливу на конкурентні переваги;
- зміст категорії “міжнародний обмін технологіями” як сукупності дво- чи багатосторонніх зв’язків між партнерами з різних країн стосовно створення й застосування технологій та отримання прибутку. Зокрема було обґрунтовано, що міжнародний обмін технологіями, поряд з безприбутковою діяльністю, складає міжнародні науково-технічні відносини, а тому останні визначаються як наслідок міжнародного поділу технологій та є комплексом взаємозв’язків, які виникають на різних рівнях світового господарства й безпосередньо стосуються організації процесу наукових досліджень і розробок, а також використання вже існуючих практичних науково-технічних знань – технологій;
- поглиблено класифікацію елементів інноваційної системи країни з виділенням таких її складових: науково-технічна, виробнича, управлінська сфери та їх суб’єкти з чітко визначеними макро-, мезо-, і мікрорівнями. В процесі дослідження було виявлено, що інноваційна система, будучи цілісним утворенням, являє собою окремий інститут, який формується під впливом ендогенного науково-технічного прогресу, оскільки результатом діяльності цього інституту є інтегральний продукт – інновація. Окрім того, було доведено, що в межах цієї системи відбувається постійний рух від технології до продукту і навпаки. Такий рух визначається як інтеракції підприємств, характеристики яких залежать від організації інноваційної системи. Ці інтеракції впливають на зміни в самій інноваційній системі, формуючи нову техніко-економічну парадигму суспільства;
дістало подальшого розвитку:
- комплексне визначення екзогенної та ендогенної моделей дифузії технологій. Розрахунок швидкості дифузії технологій здійснювався через показник заміщення технологій, що відбувається в процесі встановлення співвідношення між неінноваційними та інноваційними підприємствами. В роботі доводиться, що заміщення знаходиться в залежності від швидкості поширення інформації та якості системи освіти в країні і являє собою процес заміщення старих технологій новими. Розрахунок дифузії технологій дозволить оцінити стан поширення технологій через визначення показника їх заміщення в інноваційній системі країни. Чим швидше відбувається заміщення технологій – тим сильніше це впливає на розвиток конкурентоспроможності національної економіки, адже конкурентне середовище країни стає за таких обставин більш динамічним;
- модель мультиплікатора економічного розвитку, результатом якого є зростання ВВП із заміною інвестиційних параметрів моделі на такі, що визначають технологічний розвиток з додатковим включенням до моделі показника участі країни в міжнародному обміні технологіями. Він точніше вказує на вагомість їх безпосереднього впливу на зростання ВВП. Під час дослідження було встановлено, чи існує підсилювач економічного розвитку країни, та визначено частку такого підсилення у зв’язку із залученням технологій із-зовні;
- розробка засад національної політики конкурентоспроможності в Україні з врахуванням досвіду Італії щодо впровадження іноземних технологій та формування конкурентних переваг. До таких засад були віднесені: створення стимулів на державному рівні щодо застосування інституту соціального пакету та зокрема забезпечення підприємствами соціальних гарантій власним працівникам; розвиток факторів виробництва з підвищенням їх ефективності; формування державної політики, спрямованої на створення кластерів як у новітніх, так і у традиційних для України галузях; формування балансу між різними рівнями набуття конкурентних переваг в економічній системі.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення, висновки, рекомендації, викладені в дисертації, можуть бути застосовані у практичній діяльності органів державної законодавчої та виконавчої влади України, зокрема в якості теоретико-методологічної основи аналізу макроекономічної ситуації в національній економіці; матеріали дисертації можуть бути корисними в оцінці конкурентного становища галузей чи народногосподарських комплексів, при порівнянні та з’ясуванні впливу участі країни в міжнародному обміні технологіями на конкурентні позиції національних підприємств на міжнародних ринках, а також при обґрунтуванні ефективності інноваційної системи країни; у підготовці науково-методологічних програм, як складових певних навчальних дисциплін.
Результати дослідження були використані в якості пропозицій щодо застосування досвіту Італії при визначенні впливу участі країни у міжнародному обміні технологіями на формування та збереження конкурентних переваг національної економіки для України, зокрема щодо створення стимулів на державному рівні для посилення інноваційної діяльності підприємств Дані рекомендації були передані для використання Інституту міжнародного ділового співробітництва (довідка №25/1 від 26 липня 2007 р.).
Теоретичні узагальнення та практичні рекомендації дослідження використовуються у навчальному процесі Київського гуманітарного інституту при підготовці фахівців за напрямками “Міжнародні відносини”, “Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності”, “Фінанси” та “Маркетинг” при викладанні дисциплін “Економіка і зовнішньоекономічні зв’язки України”, “Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності”, “Міжнародна торгівля” (довідка №85
від 6 грудня 2006 р.).
Особистий внесок здобувача полягає в тому, що всі наукові положення та результати дисертаційного дослідження, які виносяться на захист, отримані автором особисто.
Апробація результатів дисертації. Отримані в даній роботі основні наукові результати було оприлюднено на науково-практичних конференціях: “Проблеми управління в перехідному суспільстві на порозі ХХІ сторіччя” (МАУП, 1999 р.), “Особливості економічної політики постсоціалістичних країн в умовах глобалізації світової економіки” (Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Центр Європейських студій, 1999 р.), “Стратегическое управление ресурсами предприятия (Южно-Уральский государственный университет, Челябинск, 2003 г.), “Інвестиції ХХІ століття в контексті програми ООН ЦРТ. Інвестиційно-інноваційна модель розвитку в Україні” (Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, Умань, 2006 р.).
Публікації. За результатами проведеного дослідження опубліковано 7 наукових праць, з них 4 – підготовлені одноосібно статті у провідних наукових фахових виданнях.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів висновків, додатків та переліку використаних джерел. Основний зміст дисертації викладено на 202 стор. Робота містить 13 рисунків на 5 стор. та 23 таблиці на 10 стор. Перелік джерел містить 203 найменування та обіймає 18 стор. 2 додатки представлено на 15 стор.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність проведення дослідження за темою дисертації, сформульовано його основну мету та завдання, об’єкт та предмет дослідження, охарактеризовано ступінь наукової новизни результатів дослідження та їх практичне значення, зазначено рівень апробації та впровадження основних положень, що виносяться на захист.
У першому розділі роботи “Технологічні зміни як основна передумова зростання конкурентоспроможності національної економіки у світо-господарському процесі” розглядаються теоретико-методологічні основи технологічного фактору у зростанні та формуванні конкурентоспроможності національної економіки.
Проведений у дисертації теоретичний аналіз, а також узагальнення та структуризація основних концепцій дали змогу визначити, що конкурентоспроможність є індикатором рівня економічного розвитку країни. Економічне зростання розглядається як основа економічного розвитку, а отже й конкурентоспроможності.
Проаналізовано теорії економічного зростання, які поділяються на екзогенні та ендогенні. У відповідності до такого поділу концепцій економічного зростання, визначаються і концепції конкурентоспроможності національної економіки: екзогенні та ендогенні. На останній (ендогенний) підхід автором особливо звертається увага, оскільки він є основою для визначення конкурентоспроможності національної економіки та пояснення розвитку теорій щодо її пояснення.
Конкурентоспроможність як комплексне та багатоаспектне явище в умовах глобалізації формується під впливом організаційних, економічних та науково-технічних чинників, серед яких технологічні зміни є визначальним її фактором. На національному рівні технологічні зміни та процес поширення технологій відбувається в межах національної інноваційної системи.
Використання зарубіжних досягнень НТП є предметом вивчення такої форми міжнародних економічних відносин, як міжнародний обмін технологіями (МОТ). Характеристика змісту, структури та динаміки МОТ дозволяє точніше з’ясувати особливості міжнародного процесу поширення технологій, тобто створення (генерування), передачі та дифузії технологій у міжнародному середовищі. Сам же процес генерування знань пов’язаний з процесом духовної та науково-технічної творчості. Усі результати наукової творчості становлять інтелектуальну власність.
Процес міжнародної передачі технологій передбачає характеристику її об’єкта, суб’єктів та предмета. Об’єктом міжнародної передачі технологій є систематизовані знання – технологія (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, фірмові найменування, товарні знаки та ноу-хау). Так, сутність міжнародної передачі технологій пов’язана з інноваційним циклом, окремі ланки якого знаходяться в різних країнах і сполучаються каналами міжнародної передачі технологій.
Етапом, що визначає рівень розвитку відносин конкурентоспроможності національної економіки, є дифузія технологій, який описується двома підходами: екзогенним та ендогенним.
Механізм впливу МОТ на конкурентоспроможність національної економіки передбачає три етапи: базовий, який виділяє чинники МОТ; технологічний, який характеризує міжнародний процес поширення технологій; конкурентоспроможний, що визначає вплив МОТ на середовище та рівновагу національної економіки.
Вплив МОТ на конкурентоспроможність на третьому етапі відбувається у дві фази, які слід вважати заключними стадіями останнього етапу такого впливу. Мова йде про заміну конкурентного середовища, що описується ендогенними теоріями конкурентоспроможності; вплив на рівновагу цього середовища, який окреслюється положеннями екзогенних концепцій.
Друга стадія – впливу дифузії на рівновагу конкурентного середовища відбувається за схемою мультиплікатора. Такий вплив описується автором мультиплікативною моделлю, в яку вводяться показники технологічного розвитку країни, а саме:
(1),
де: Yt – внутрішній валовий продукт у певному періоді; A – деякий вільний коефіцієнт, яким є індекс рівня освіти за даними ООН; d – дифузія технологій; h – схильність до інновацій; m – додаткове провадження зовнішніх технологій; a – постійна величина, що відображає частку витрат на науку у ВВП; T0 – вартість впроваджених технологій у базисному періоді; ДT – різниця між впровадженими технологіями в поточному та базовому періодах.
Механізм впливу міжнародного обміну технологіями на конкуренто-спроможність національної економіки потребує детального аналізу та емпі-ричної перевірки. В роботі обґрунтовано, що зростання конкуренто-спроможності господарських комплексів країн, формується під впливом передумов, які найбільшою мірою існують в розвинутих країнах і безпосередньо пов’язані з трансфером технологій. У цьому контексті заслуговує уваги досвід формування та реалізації конкурентоспроможності економіки Італії.
У другому розділі “Міжнародний обмін технологіями у формуванні високого статусу конкурентоспроможності національної економіки” було проведено дослідження конкурентоспроможності економіки Італії з порівнянням ситуації в інших промислово розвинених країнах, зокрема ЄС, який передбачав проведення таких стадій: 1) визначення ознак конкурентоспроможності; 2) застосування ендогенного підходу, що має визначити оцінку стану її конкурентного середовища; 3) використання екзогенного підходу в плані передбачення результативності розвитку конкурентоспроможності та її характерних ознак.
Ознаки конкурентоспроможності національної економіки формуються під впливом внутрішніх чинників, які по суті визначають її розвиток, до яких відносять: соціальний чинник, параметри факторів виробництва, умови попиту, система підприємств, споріднені та підтримуючі галузі, політика конкурентоспроможності, випадкові обставини та інноваційна активність.
Соціальний чинник стає імпульсом для соціально-економічних відносин конкурентоспроможності. Фактори виробництва в Італії мають характеристики розвинутих та спеціалізованих. Умови попиту формують особливу структуру виробничих відносин країни. Система підприємств в Італії виступає ядром розвитку конкурентоспроможності національної економіки. Такими ядрами конкурентоспроможності виступають передусім дрібні підприємства сімейного типу. Споріднені та підтримуючі галузі, як ланцюги, що укладаються в кластери, формують галузеву систему країни як певну цілісність. Італійська політика конкурентоспроможності спрямована на поліпшення макропоказників національної економіки, які за визначенням Всесвітнього щорічника конкурентоспроможності є не досить розвинутими. Випадкові обставини, як внутрішній чинник формування конкурентоспроможності, є фактором виведення зі стану рівноваги національної економічної системи.
Вплив інноваційної активності в Італії на конкурентоспроможність національної економіки відбувається через підприємницький сектор, коли основним рушієм технологічного прогресу є саме підприємства, в основному дрібні та середні. Показник швидкості науково-технічного прогресу в Італії є не досить високим, оскільки залежить від обсягу інвестувань на душу населення. Проте орієнтація досліджень у країні на людський розвиток засвідчує пріоритет чинника добробуту людини у відносинах конкурентоспроможності, серйозна увага також приділяється технологічному обміну.
Міжнародний обмін технологіями є одночасно і чинником, і результатом розвитку конкурентоспроможності національної економіки. Участь Італії в МОТ визначається активною діяльністю суб’єктів інноваційної системи на кожному з трьох етапів міжнародного процесу поширення технологій: генерування, передачі, дифузії. Італія включається у МОТ з технологіями, що знаходяться на стадії зрілості, новітні ж розробки залишаються пріоритетом національної інноваційної системи. Таким чином, МОТ для Італії є, з одного боку, засобом підтримки високих показників конкурентоспроможності, а з іншого – імпульсом для створення новітніх знань у нових галузях промисловості, таких як телекомунікації.
У третьому розділі “Особливості розвитку конкурентоспроможності сучасної економіки Італії у вимірах впливу міжнародного обміну технологіями” показано, що інформація є чинником не лише впливу МОТ на конкурентоспроможність національної економіки, але й чинником набуття країною конкурентних переваг. Країни, що мають переваги в традиційних галузях, наприклад, Італія, захищають ці галузі від інтенсивного поширення міжнародної інформації. Галузі, які є глобальними, залучені до міжнародної дифузії інформації досить інтенсивно.
У дисертації проаналізовано систему освіти Італії, структуру конкурент-них переваг цієї країни, що формуються під впливом саме освітнього чинника. Інформація та система освіти складають основу дифузії технологій, від якої за-лежить швидкість економічного розвитку та еволюції конкурентоспроможності. Розвинуті економіки, такі як Італія, характеризуються високими показниками швидкості дифузії технологічних знань, проте у промисловості цей процес відбувається повільніше, ніж у сфері послуг. У розвинутій економіці процес поширення національних знань є основою для дифузії закордонних технологій.
Дифузія іноземних знань інтегрується в процес поширення технологій усередині країни. Узагальнюючи прояви дифузії екзогенного та ендогенного підходів, проаналізовано процес дифузії знань як процесу заміщення технологій, що залежить від співвідношення кількості неінноваційних та інноваційних підприємств країни. Такий аналіз зроблено на основі застосування рівнянь Е.Менсфілда і Д.Сахала:
(2),
де: mt – кількість підприємств у періоді t; n – кількість інноваційних підприємств; f – заміщення технологій. Це рівняння розв’язується відносно параметра заміщення технологій (f):
(3).
Показник дифузій технологій стає основною компонентою розрахунку мультиплікатора ВВП певної країни. Так, аналіз проведений в роботі засвідчує, що поширення іноземних знань не впливає досить інтенсивно на зростання ВВП Італії.
Окрім того, в роботі був проведений аналіз залежності конкуренто-спроможності економіки країни від певних чинників на основі моделі багатофакторної регресії. Конкурентоспроможність була виражена в моделі через показник частки італійського експорту у світовому експорті, а факторами, що впливають на нього, були обрані: експорт країни, ВВП на душу населення, платежі за технології, залучені в межах міжнародних контрактів, персонал підприємств, зайнятий у сфері НДДКР. Вихідними даними для побудови моделі стали дані статистики, які представлені у таблиці 1.
Таблиця 1
Вихідні дані економетричної моделі* |
1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003
Частка італійського експорту в експорті світу, %, у | 4,97 | 4,57 | 4,80 | 4,81 | 4,06 | 3,70 | 3,74 | 3,68 | 3,97
ВВП на душу насе-лення, тис. євро, х1 | 19,15 | 18,96 | 19,08 | 18,78 | 18,01 | 18,68 | 18,98 | 20,6 | 25,53
Обсяги експорту Італії, млн. євро, х2 | 196,8 | 200,8 | 211,2 | 220,1 | 275,8 | 322,2 | 345,9 | 340,3 | 336,1
Платежі за техноло-гії, залучені в Італії в межах міжнарод-них контрактів,
тис. євро, х3 | 480 | 350 | 410 | 407 | 385 | 470 | 485 | 487 | 496
Персонал підпри-ємств, зайнятий у НДДКР, тис. чол., х4 | 156,0 | 155,9 | 155,9 | 156,0 | 157,0 | 159,9 | 162,3 | 169,0 | 161,8
Джерело: Таблиця складена автором за “Annuario Statistico Italiano 2006”. – <http://www.istat.it>.
Вказана економетрична модель має наступний вигляд:
(4).
Автором зроблено висновок, що вплив фактора міжнародного обміну технологій (Х3) на конкурентоспроможність є найменш суттєвим, найбільше впливає на конкурентоспроможність ВВП на душу населення. У роботі були оцінені F-критерій, t-критерій Стьюдента, метод Ейткена, критерій Дарбіна–Уотсона, які визначили, що модель має від’ємну автокореляцію і не є істотно статистично значущою.
Вплив міжнародного обміну технологіями на конкурентні переваги країни відбувається на основі використання та здійснення політики конкурентоспроможності, яка базується в межах ЄС на Лісабонській Стратегії, що вимагає від країн-учасниць акцентування на таких принципах розвитку конкурентних переваг, як окремих країн ЄС, так і угруповання в цілому: створення інформаційного суспільства; розвиток європейського простору для інновацій, досліджень та розвитку; лібералізація; побудова промислової мережі; створення дієвих та інтегрованих фінансових послуг; використання підприємницького середовища; підвищення ролі соціальної складової конкурентоспроможності; зростання підтримуючого розвитку. В Італії майже відсутні зрушення на основі засад Стратегії і країна займає передостаннє місце серед країн ЄС у рейтингу ефективності впровадження її положень. Невисокі показники в рейтингах засвідчують, що країна не досить інтенсивно інтегрується до світових глобалізаційних процесів та орієнтується на автентичні програми розвитку.
Основною складовою політики конкурентоспроможності є інноваційна політика. Основні її засади спрямовані на розвиток соціально-економічних від-носин в економічній системі країни. Базується така політика країн ЄС на Рамко-вій програмі щодо досліджень та технологічного розвитку (сьомій редакції).
На основі розглянутого досвіду формування конкурентоспроможності економіки Італії, врахування її особливостей, специфіки участі в міжнародному обміні технологіями складається певна можливість застосування цього досвіду в процесі формування основ конкурентоспроможності української економіки з урахуванням трансформаційних перетворень.
У цьому аспекті в роботі пропонуються напрямки застосування механізму впливу МОТ на конкурентоспроможність національної економіки у процесі формування конкурентних переваг економіки України, а саме: створення адекватного економічного середовища і основних складових системи конкурентоспроможності економіки України; формування інноваційної системи країни; сприяння циркуляції інформації в межах національної інноваційної системи; створення механізму процесу дифузії технологій; забезпечення умов набуття навичок в управлінні міжнародними технологічно-трансфертними операціями у сфері вітчизняного бізнесу.
ВИСНОВКИ
Проведене у дисертації теоретичне узагальнення концептуальних підходів та вирішення низки питань проблеми впливу міжнародного обміну технологіями на конкурентоспроможність національної економіки (на прикладі Італії) дає можливість зробити конструктивні висновки та рекомендації, які характеризуються науковою новизною, мають теоретико-методологічне та науково-практичне значення, що дало можливість обґрунтувати такі висновки.
1.
Конкурентоспроможність національної економіки, поряд з еконо-мічним зростанням, визначено як провідну складову виміру її розвитку. Якщо зростання передбачає збільшення масштабів економічної системи за рахунок перетворень в основному у виробничих відносинах, то конкурентоспро-можність визначається якісними характеристиками її внутрішніх змін. У цьому зв’язку, конкурентоспроможність є особливою системою, що складається з відносин, суб’єктів та рівнів і яку слід визначити як відображення рівня розвитку національної економічної системи, що залежить від інтенсивності прояву соціально-економічних, виробничих та науково-технічних відносин, які виникають у результаті діяльності продуктивних сил, ознакою цього прояву є середовище та динаміка функціонування останніх.
2.
Середовище конкурентоспроможності визначається через певні умови, що формуються як сукупність чинників, від якої залежить розвиток конкурентних переваг економіки країни. Чинники конкурентного середовища, визначені національним ромбом М.Портера, є адекватними виробничим відно-синам конкурентоспроможності. Автор доповнив “ромб” двома детермінантами: соціальним чинником та інноваційною активністю, які відповідають соціально-економічним та науково-технічним відносинам конкурентоспроможності.
3.
Визначено такі методи впливу на конкурентоспроможність національної економіки, як якісний та кількісний, прямий і опосередкований, при цьому коли перші методи відображають вплив факторів на систему конкурентоспроможності, то другі – на середовище конкурентоспроможності. Результатами впливу факторів на конкурентоспроможність є статичний або короткостроковий, чи динамічний або довгостроковий ефект.
4.
Вирішальним фактором конкурентоспроможності національної економіки є технологічні зміни, вплив яких на конкурентоспроможність визначається рівнем розвитку національної інноваційної системи. Умови створення та ефективного функціонування інноваційної системи визначають можливість ефективного використання зарубіжних технологій та експорту національних. Інноваційна система складається з науково-технічних, виробничих та управлінських сфер, відповідних суб’єктів та макро-, мезо-, мікрорівнів. Ефективність впливу міжнародного обміну технологіями на конкурентоспроможність національної економіки залежить від рівня якості організації міжнародних технологічно-трансфертних операцій. Така ефективність опосередковується механізмом, який складається з трьох етапів: базового, технологічного та конкурентоспроможного. Визначальним чинником впливу міжнародного обміну технологіями на конкурентоспроможність є дифузія технологій, від швидкості поширення якої залежить, чи стане іноземна технологія мультиплікатором економічного розвитку в національній економіці.
5.
Конкурентоспроможність економіки Італії визначається ефективністю підприємницького сектору у більшій мірі, ніж впливом показників макро-економічного розвитку. Ядром розвитку конкурентоспроможності в Італії є дрібний і середній сімейний бізнес, який спирається на використання праців-ників з професійно-технічною освітою та залежить від швидкості поширення й використання інформації. Цьому сприяє об’єднання у кластери та формування ланцюгів традиційних галузей у господарстві країни. Новітні галузі є надбанням середнього бізнесу з орієнтацією на зарубіжний підприємницький та технологічний досвід. Попит Італії щодо предметів домашнього вжитку робить італійське виробництво конкурентоспроможним у цій сфері.
6.
Інноваційна система Італії характеризується тим, що безпосередньо підприємства країни більше витрачають на НДДКР, ніж інші структури економіки. За структурою цих витрат – це освіта, культура, державне управління, медицина, виробництво біомедицинського та фармацевтичного обладнання тощо. Виробничий елемент інноваційної системи країни визначається активністю у традиційних галузях. Впроваджують інновації в основному середні та дрібні підприємства. Інноваційна система країни засвідчує, що активною є потужна виробнича складова, коли підприємства, використовуючи фахівців інформаційно-комунікаційного профілю та технологів з сучасною професійною освітою стають новаторами в традиційних секторах і посилюють їх конкурентоспроможність.
7.
Результатом функціонування інноваційної системи є участь країни у міжнародному обміні технологіями. Так, у структурі зовнішніх платежів Італії за технології переважають приватні виробничі підприємства. Імпорт технологій складається з купівлі механізмів та обладнання, залучення кваліфікованої робочої сили, одержання консультаційних послуг, в основному з ЄС та США. Експорт технологій здійснюється здебільшого в країни, що розвиваються та ЄС і включає такі форми, як продаж обладнання, відрядження спеціалістів, передача технологій в рамках коопераційних об’єднань.
8.
Вплив міжнародного обміну технологіями на конкурентоспроможність економіки Італії має дещо суперечливий характер і визначається тим, що не досить інтенсивний рух інформації у традиційних галузях різною мірою відображається на конкурентних перевагах у тих галузях, які носять інноваційний характер та зберігають національні особливості, зокрема, як текстильна, взуттєва, меблева та інші. Глобальні ж галузі є більш відкритими до руху інформації і ця відкритість стає основою для внутрішнього застосування інтенсивного обміну технологіями. Конкурентні переваги традиційних галузей підтримуються професійно-технічною освітою, коли ремісницькі навички та професійний досвід відіграють головну роль у формуванні іміджу конкурентоспроможної італійської продукції. Проте італійська економіка залучає найновітніші світові ідей, про що засвідчує інтенсивний розвиток кластеру інформатика-телекомунікації, який відноситься до сфери послуг. Разом з тим міжнародні технології не набули визначального впливу на формування конкурентних переваг. Такий висновок було зроблено після обчислення моделі мультиплікатора, яка засвідчує, що іноземні технології поки не стали мультиплікатором економічного розвитку для Італії.
9.
Політика конкурентоспроможності формується в Італії під впливом Лісабонської Стратегії ЄС, яка визначає основні напрямки розвитку конкурентних переваг економіки. Основною складовою політики конкурентоспроможності є науково-технічна політика, що базується на інтеграційних європейських програмах досліджень. Участь у цих програмах є складовою участі країни у міжнародному обміні технологіями, оскільки здійснюється дослідження для загальних міжнародних чи інтеграційних цілей. Участь італійських підприємств у міжнародних програмах та програмах ЄС є досить високою, що засвідчує актуальність глобалізаційних процесів на основі інтеграційних форм міжнародних економічних відносин.
10.
Країни з розвинутими економіками захищають національне конкурентне середовище від іноземних технологій в тих межах, які б не порушували балансу економічних та технологічних сил, що впливають на конкурентоспроможність економіки. Україна, яка розвиває власну інноваційну систему, спираючись на залучення міжнародних знань і технологій, повинна відповідним чином формувати власну інноваційно-економічну безпеку щодо участі у міжнародному обміні технологіями. Оцінка досвіду розвинутих країн, зокрема Італії, показує, що більш високий рівень розвитку економіки впливає на зменшення інтенсивності її участі у міжнародному обміні технологіями і посилює вплив цього процесу на конкурентоспроможність національної економіки. Тому країна повинна виявляти свої національні індикатори впливу на зростання конкурентоспроможності економіки поряд з використанням переваг її участі у міжнародному обміні технологіями.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
У провідних наукових фахових виданнях:
1.
Остапенко Т.Г. Вплив інноваційної діяльності на міжнародну конкуренто-спроможність фірм // Економіка, фінанси, право. – 1997. – №2. – С. 28–35.
2.
Остапенко Т.Г. Аграрний комплекс Італії та його конкурентоспроможність // Економіка АПК. – 1998. – №2(40). – С. –94.
3.
Остапенко Т.Г. Стратегії розвитку італійських підприємств як фактор формування конкурентоспроможності економіки Італії // Збірник наукових праць. Вип. / Відп. ред. В.Є.Новицький. – К.: ІСЕМВ НАН України. – 1998. – С. –46.
4.
Остапенко Т.Г. Зовнішня торгівля Італії як індикатор конкурентоспро-можності економіки країни // Зовнішня торгівля: проблеми та перспективи: Збірник наукових праць. Вип. . Частина . – 2000. – С. –150.
5.
Остапенко Т.Г. Система управління в національному інноваційному комплексі // Персонал. – 1999. – №4(52). – С. –188.
В інших виданнях:
6.
Остапенко Т.Г. Основні поняття системи зовнішньоекономічної діяльності // Науковий збірник Київського гуманітарного інституту. Серія: Економічні науки. – К., 2007. – С. –73.
7.
Остапенко Т.Г. Особливості політики конкурентоспроможності // Особливості економічної політики постсоціалістичних країн в умовах глобалізації світової економіки (приклад України): Матеріали VII міжнародної науково-теоретичної конференції. – К.: Київський університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 1999. – С. 94–98.
8.
Остапенко Т.Г. Стратегическое управление международным обменом технологиями // Стратегическое управление ресурсами предприятия: Сборник статей участников Международной научно-практической конференции (25–26 апреля 2003 г.) / Под ред. В.П.Горшенина. – Челябинск: Изд-во ЮурГУ, 2003. – С. –124.
АНОТАЦІЯ
Остапенко Т.Г. Міжнародний обмін технологіями у формуванні та забезпеченні конкурентних переваг національної економіки (на прикладі Італії). Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук зі спеціальності 08.00.02 – світове господарство і міжнародні економічні відносини. – Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України. – Київ, 2007.
Дисертацію присвячено теоретичним дослідженням і практичним аспектам формування та забезпечення механізму впливу міжнародного обміну техноло-гіями на конкурентоспроможність національної економіки (на прикладі Італії).
Розглянуто сучасні теорії конкурентоспроможності та конкурентних переваг, виявлено механізм впливу міжнародного обміну технологій на конкурентні переваги країни з розвинутою економікою, формування її конкурентного середовища та становлення макроекономічної рівноваги. Проведений багатофакторний регресійний аналіз такого впливу. Розроблені інтегрована модель дифузії технологій в конкурентному середовищі та модель мультиплікатора з чинником участі країни в міжнародному обміні технологіями. Особлива увага привертається ролі інноваційної системи країни у нарощуванні конкурентоспроможності національної економіки. Запропоновані заходи щодо використання досвіду промислово розвинутої країни – Італії – у формуванні умов конкурентних переваг України.
Ключові слова: конкурентоспроможність, конкурентні переваги, середовище конкурентоспроможності, система конкурентоспроможності, інноваційна система, науково-технічний прогрес, інноваційний цикл, технологія, процес поширення технологій, дифузія технологій, міжнародний обмін технологіями
АННОТАЦИЯ
Остапенко Т.Г. Международный обмен технологиями в формировании и обеспечении конкурентных преимуществ национальной экономики (на примере Италии). Рукопись.
Диссертация на соискание учёной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.02 – мировое хозяйство и международные экономические отношения. – Институт мировой экономики и международных отношений НАН Украины. – Киев, 2007.
Диссертация посвящена теоретическим исследованиям и практическим аспектам формирования и обеспечения механизма влияния международного обмена технологиями на конкурентные преимущества национальной экономики (на примере Италии).
Отмечается, что конкурентоспособность является показателем уровня раз-вития национальной экономики, который отражает эволюцию экономического роста хозяйственной системы, который рассматривается как основа социально-экономического развития, а значит и конкурентоспособности страны.
Конкурентоспособность, как комплексное и многоаспектное явление, в условиях глобализации формируется под многофакторным влиянием и, прежде всего, научно-технического прогресса. Составляющей последнего является процесс распространения технологий, который ускоряется под влиянием глобализации. На национальном уровне распространение технологий осуществляется в рамках национальной инновационной системы. В развитии национальной инновационной системы используются как национальные, так и зарубежные технологии. Использование иностранных достижений НТП в условиях современной международной экономики осуществляется прежде всего
