ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

ОСТАФІЙЧУК ТЕТЯНА ВАСИЛІВНА

УДК 159.9.072: 371.134

РОЗВИТОК ПЕДАГОГІЧНОЇ КРЕАТИВНОСТІ

ВИКЛАДАЧІВ-ЛІНГВІСТІВ ЗАСОБАМИ ПСИХОЛОГІЧНОГО ТРЕНІНГУ

19.00.07 – педагогічна та вікова психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Івано-Франківськ - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Академії управління МВС України.

Науковий керівник кандидат психологічних наук, доцент

Бажанюк Валентина Станіславівна,

Київський національний університет внутрішніх справ,

доцент кафедри психологічних дисциплін;

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор

Рибалка Валентин Васильович,

Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України, старший науковий співробітник відділу педагогічної психології і психології праці;

кандидат психологічних наук, доцент

Міщиха Лариса Петрівна,

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, доцент кафедри соціальної психології.

Захист відбудеться “ 5 ” грудня 2007 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 20.051.04 в Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника за адресою: 76025, м. Івано-Франківськ, вул. Т.Г.Шевченка, 79.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника за адресою: 76025, м. Івано-Франківськ, вул. Т.Г.Шевченка, 79.

Автореферат розісланий “ _5_ ” листопада 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради М.Д. Белей

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Сучасна епоха характеризується глобальною перебудовою суспільства. В освіті — це перехід до нових, оптимальних психолого-педагогічних систем — креативних технологій навчання. Адже життя потребує педагогів нового типу: компетентних, думаючих, ініціативних, самокритичних, креативних.

Сьогодні перед вчителем постає завдання переорієнтувати навчальний процес на формування у його суб’єктів здатності самостійно здобувати знання з різних джерел інформації та застосовувати їх у практичному житті, що потребує прояву креативності у педагогічній діяльності.

Проблема креативності досліджувалася багатьма зарубіжними та вітчизнянимим вченими, зокрема, такими як: Д. Богоявленська, Н. Вишнякова, Дж. Гілфорд, В. Клименко, А. Лук, С. Мєднік, Л. Міщиха, В. Моляко, М. Ніколаєнко, Я. Пономарьов, В. Рибалка, В. Роменець, С. Рубінштейн, К. Тейлор, Е. Торренс, М. Уоллах, Д. Халперн, М. Ярошевський та ін. Серед праць із психології творчості можна знайти розробки різноманітних її аспектів. Це, зокрема, спроби пояснити сутність творчості та творчого процесу (В. Моляко, М. Ніколаєнко, Я. Пономарьов, В. Роменець та ін.), визначити специфіку творчості в тій чи іншій галузі знань (Т. Кудрявцев, М. Ярошевський та ін.), пошук шляхів оптимізації та активізації творчого мислення (Г. Альтшуллер, Г. Буш, В. Моляко, І. Семенов та ін).

На творчий характер педагогічної праці звертали увагу В. Бажанюк, В. Загв’язінський, І. Зязюн, В. Кан-Калік, Н. Кичук, Г. Костюк, А. Кочетов, І. Кукуленко-Лук’янець, Н. Кузьміна, М. Львова, В. Моляко, Н. Нікандров, М. Поташник, В. Рибалка, С. Сисоєва, Р. Шакуров та ін., які досліджували широкий спектр проблем щодо змісту педагогічної креативності, умов її розвитку.

За умов світових і європейських інтеграційних процесів володіння іноземними мовами набуває особливого суспільного значення. Успішне розв’язання складних завдань навчання іноземній мові вирішальною мірою залежить від професійної майстерності, ерудиції та креативності викладачів-лінгвістів, які можливо розвивати, зокрема, засобами психологічного тренінгу.

У психолого-педагогічній науці уже запропоновано підходи щодо удосконалення процесу навчання учнівської та студентської молоді іноземним мовам (І.Архіпова, Н. Вінніченко, І. Зимняя, Г. Китайгородська, С.Куриш, С.Микитюк, Р. Мільруд, Є. Пассов, В. Плахотник, Т. Чечет та ін.), здійснено пошук психологічних засобів розвитку креативності у студентів-філологів (Т. Гусєва), розроблена модель особистісно-креативного підходу у навчанні студентів іноземній мові (І. Куркуленко-Лук’янець). Разом з тим, проблеми діагностики педагогічної креативності викладачів-лінгвістів та її розвитку засобами психологічного тренінгу потребують подальшого дослідження.

У зв’язку з цим і було зроблено вибір теми дисертаційного дослідження “Розвиток педагогічної креативності викладачів-лінгвістів засобами психологічного тренінгу”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження обрана відповідно до тематики пріоритетних напрямів фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2004-2009 років (наказ МВС України від 17.05.2004 р. № 755) і плану науково-дослідної роботи Академії управління МВС України. Дисертаційне дослідження виконувалося відповідно до теми НДР лабораторії психології творчості Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України “Особливості творчої діяльності в складних та екстремальних умовах”, номер державної реєстрації — 0100U000072. Тема дисертаційного дослідження “Розвиток педагогічної креативності викладачів-лінгвістів засобами психологічного тренінгу” затверджена Вченою радою Київського юридичного інституту КНУВС (протокол №15 від 28.11.2005 р.), узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні АПН України (рішення від 22.05.2007 р., протокол №5).

Об'єкт дослідження – педагогічна креативність викладачів-лінгвістів.

Предмет дослідження – психологічні особливості розвитку педагогічної креативності викладачів-лінгвістів засобами психологічного тренінгу.

Мета дослідження – теоретично дослідити й експериментально довести ефективність використання засобів психологічного тренінгу педагогічної креативності викладачів-лінгвістів.

В основу дослідження були покладені такі гіпотези:

1. Педагогічна креативність викладачів-лінгвістів проявляється у здатності здійснювати пошук, реалізацію та удосконалення засобів викладання іноземної мови та ретельне розроблення нових оригінальних і варіативних педагогічних ідей лінгвістичного змісту, що забезпечує ефективну педагогічну комунікацію.

2. Розроблення та використання психологічного тренінгу як засобу розвитку педагогічної креативності може позитивно вплинути на підвищення рівня креативності викладачів-лінгвістів.

Для досягнення поставленої мети необхідно було розв’язати такі завдання:

1. Здійснити теоретико-психологічний аналіз проблеми педагогічної креативності викладачів-лінгвістів та визначити основні засади методологічного підходу до її дослідження.

2. Розробити та теоретично обґрунтувати методику емпіричного дослідження; провести психологічну діагностику рівнів вираженості педагогічної креативності викладачів-лінгвістів. Виявити особливості розвинутості педагогічної креативності залежно від властивостей особистості педагога та стильових відмінностей педагогічної діяльності.

3. Обґрунтувати психолого-педагогічні умови й засоби розвитку креативності викладачів іноземної мови. Визначити та перевірити ефективність психологічного тренінгу як засобу розвитку педагогічної креативності викладачів-лінгвістів.

Методологічною й теоретичною основою дослідження є теорія розвитку вищих психічних функцій (Л.Виготський), вчення про закономірності розвитку особистості (Г. Костюк, С. Максименко) та принципи системного і особистісного підходів до вивчення процесу формування особистості (Г. Балл, В. Рибалка), системно-стратегіальна концепція творчості та обдарованості (В. Моляко), теорія навчальних проблемних ситуацій (А. Фурман), концептуальна модель структури інтелекту Дж. Гілфорда, положення Е. Торренса з проблем дослідження креативності, психологічна технологія розвитку латерального мислення Едварда де Боно, теорія розвивального навчання Д. Ельконіна-В. Давидова, положення про психологічні закономірності навчання та учіння, а також активну роль особистості у засвоєнні знань.

Методи дослідження: теоретичний аналіз та узагальнення наукових літературних джерел, спостереження, анкетування, тестування, опитування, аналіз продуктів діяльності (наукові та методичні праці педагогів), констатувальний та формувальний експеримент, метод експертних оцінок; контент-аналіз, психологічний тренінг, інтерпретаційні методи, методи статистичної обробки експериментальних даних.

Організація та експериментальна база дослідження. Дослідження проводилося протягом 2004-2007 років у три етапи. На першому етапі здійснювався аналіз літературних джерел з проблеми дослідження; визначалася загальна стратегія роботи. На другому етапі виявлявся рівень прояву педагогічної креативності у досліджуваних та здійснювався аналіз діагностичних даних. Третій етап був присвячений розвиткові структурних компонентів педагогічної креативності, а також проводилося узагальнення отриманих даних. У дослідженні взяли участь 104 викладачі іноземних мов гімназій, ліцеїв та університетів міст Києва і Луцька, а також керівники і провідні фахівці цих навчальних закладів, які були задіяні у ролі експертів.

Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечувалися методологічним обґрунтуванням вихідних положень, використанням методів, що відповідають предмету, меті та завданням дослідження, системним аналізом емпіричних даних, поєднанням кількісного і якісного аналізу результатів експериментальної роботи.

Наукова новизна дослідження полягає в уточненні та поглибленні змісту поняття “педагогічна креативність” на засадах особистісно-процесуального підходу, науковому обґрунтуванні психолого-педагогічних умов розвитку педагогічної креативності викладачів-лінгвістів. На основі одержаних результатів вдалося визначити структурну модель педагогічної креативності. Розроблено критерії визначення типів креативних педагогів, встановлено взаємозв’язки між компонентами педагогічної креативності. Науково обґрунтовано, розроблено й експериментально перевірено ефективність тренінгових засобів для її розвитку.

Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що отримані результати відкривають можливість застосування розробленої програми розвитку педагогічної креативності викладачів іноземної мови у процесі підвищення кваліфікації, післядипломної освіти, у проведенні факультативів педагогічної творчості та в організації підготовки майбутніх викладачів-лінгвістів в університетах на факультетах іноземних мов.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні положення дисертації доповідалися та обговорювалися на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи з особовим складом” (м. Хмельницький, 2004 р.); Міжнародній науково-методичній конференції “Інноваційні технології у вищій юридичній освіті” (м. Київ, 2005 р.); ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції “Теорія та досвід застосування тренінгових технологій у практичній психології” (м. Київ, 2005 р.); науково-практичному семінарі “Проблеми застосування інформаційних технологій, спеціальних технічних засобів у діяльності ОВС, навчальному процесі, взаємодії з іншими службами” (м. Львів, 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Жінка в науці та освіті: минуле, сучасність, майбутнє” (м. Київ, 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні підходи до інтеграції та соціалізації дітей з особливими потребами” (м. Луцьк, 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Психологічні тренінгові технології у правоохоронній діяльності: науково-методичні та організаційно-практичні проблеми впровадження і використання, перспективи розвитку” (м. Донецьк, 2006 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні питання супроводу дітей з особливими потребами: медичні, психологічні, педагогічні аспекти” (м. Луцьк, 2006 р.); Науково-практичній конференції “Нові технології навчання: психологічні аспекти” (м. Київ, 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Методологія та технології практичної психології в системі вищої освіти” (м. Київ, 2007 р.); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Психологічні тренінгові технології у правоохоронній діяльності: науково-методичні та організаційно-практичні проблеми впровадження і використання, перспективи розвитку” (м. Донецьк, 2007 р.).

Результати дослідження впроваджено у практику Київського міського педагогічного університету ім. Б.Д. Грінченка (акт про впровадження від 1.06.2007 р.), Луцької гімназії №18 (довідка №396 від 15.06.2007 р.), Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка №01-269/27 від 30.07.2007 р.) та Академії управління МВС України (довідка №56/7-1059 від 29.10.2007 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження відображені у 17 наукових публікаціях (з них – 16 одноосібних), у тому числі: 7 наукових статей (одноосібних) опубліковано у наукових фахових виданнях, що входять до переліку, затвердженого ВАК України, одна – у збірнику наукових праць, 9 – у збірниках доповідей конференцій.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків, що містять описи використаних методик та результати математико-статистичного аналізу даних. Основний текст дисертації викладений на 175 сторінках, містить 16 ілюстрацій та 19 таблиць. Список використаних джерел включає 277 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету та завдання, подано методологічну основу та підібрано адекватні методи дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичну та практичну значущість роботи, подано відомості про апробацію та впровадження у практику результатів дослідження, наведено дані про структуру та обсяг роботи.

У першому розділі — “Педагогічна креативність як проблема психолого-педагогічної теорії і практики” здійснено теоретико-методологічний аналіз основних положень розвитку креативності, подано психологічну характеристику педагогічної креативності, обґрунтовано методологічний підхід до вивчення педагогічної креативності, досліджено психологічні особливості її актуалізації та розвитку, визначено структурні компоненти педагогічної креативності.

Теоретичний аналіз концептуальних положень вітчизняних та зарубіжних авторів дав змогу виділити два наукових підходи до вивчення креативності. Перший з них представлений дослідженнями загальнопсихологічної і концептуальної спрямованості (Д. Богоявленська, К. Дункер, Я. Пономарьов, Т. Рібо, С. Рубінштейн, О. Тихомиров, Г. Уоллес, П. Якобсон та ін.). Представники цього напряму досліджували методологічні основи психології творчості, а також закономірності та механізми творчої діяльності. Другий підхід характеризується домінуванням експериментально-емпіричних досліджень творчості, зорієнтованих на виявлення і опис особистісних характеристик та здатностей індивіда до творчої діяльності (Дж. Гілфорд, В. Дружинін, Л. Ермолаєва-Томіна, Ю. Кулюткін, В. Моляко, Я. Пономарьов, Н. Рождественська, Р. Стернберг, Е. Торренс, В. Шадріков та ін.).

Внаслідок аналізу різноманітних підходів до досліджуваної проблеми, було чіткіше окреслено зміст поняття креативність, яке розглядається як інтегративна риса особистості, яка проявляється у підвищеній чутливості до проблем і нестандартному їх розв’язанні, здатності продукувати нові оригінальні ідеї і способи їх реалізації.

Важливу роль у розробці основ теорії педагогічної креативності відіграли дослідження закономірностей творчого процесу в різноманітних видах діяльності, які знайшли своє відображення у фундаментальних працях Л. Виготського, О. Леонтьева, Г. Костюка, С. Рубінштейна, Б. Теплова, О. Ковальова, Т. Кудрявцева, Ю. Кулюткіна, С. Максименка, О. Матюшкіна, Я. Пономарьова, В. Роменця, Г. Сухобської та ін. Їх доповнили дослідження з психології педагогічної діяльності (Н. Кузьміна, В. Сластьонін, А. Щербаков та ін.).

Різні аспекти педагогічної креативності досліджувалися багатьма зарубіжними та вітчизняними вченими (T.M.J.Ю. Азаров, В. Бажанюк, П. Блонський, Н. Вишнякова, В.Загв’язинський, В. Кан-Калік, Н. Кузьміна, Ю. Кулюткін, О. Морозов, М. Поташник, С. Сисоєва, Р. Шакуров, та ін.). За своєю сутністю педагогічна креативність визначається як процес, який проявляється у розробці нових підходів до навчання; у раціоналізації та модернізації змісту, форм, методів та засобів навчально-виховного процесу; у багатоваріантному використанні теоретичних знань і практичних навичок. Її також розглядають як інтегративну властивість особистості, яка характеризується наявністю спеціальних знань у певній предметній галузі, загальною ерудицією, педагогічною інтуїцією, високорозвинутим інтелектом, гнучкістю та оригінальністю мислення. Педагогічна креативність викладачів іноземних мов характеризується специфічним змістом, оскільки потребує від них бажання і вміння створювати розвивально-креативне мовне середовище.

Здійснений аналіз свідчить про необхідність інтеграції окреслених вище особистісного і процесуальних підходів і розробки на цій основі особистісно-процесуального підходу до вивчення та розвитку педагогічної креативності.
В контексті основних положень такого підходу ця властивість розглядається як прояв здатності до виявлення варіативних нестандартних способів розв’язання педагогічних завдань, продукування нових ідей та оригінальних рішень, а також ініціативності, незалежності, гнучкості у педагогічній діяльності. Вона виявляється у різних формах педагогічної компетентності.

Основні структурні компоненти педагогічної креативності відображають найбільш важливі сторони її прояву: мотиваційно-емоційний (відкритість до досвіду, розвинена внутрішня мотивація та прагнення досягти успіху, позитивні емоції та висока енергійність); когнітивно-креативний (інтелектуальні здібності, аналітична здатність, лінгвістичні знання); проектувально-конструювальний (проектування перспектив у педагогічній діяльності, операцій і засобів, конструювання занять, підбір та викладання навчального матеріалу); організаційно-комунікативний (креативне викладення навчального матеріалу, організація та демонстрація гнучкої поведінки на занятті, набір операцій вербальної і невербальної взаємодії, встановлення і підтримка позитивних взаємовідносин з студентами, учнями, адміністрацією, колегами).

Комплекс психологічних засобів розвитку педагогічної креативності повинен містити психологічні методи та прийоми, спрямовані на розвиток усіх зазначених компонентів педагогічної креативності, які найбільш повно можуть бути реалізовані в процесі психологічного тренінгу.

Представлений підхід до розвитку педагогічної креативності викладачів-лінгвістів ґрунтується на принципах: 1) концептуального уявлення про цілісну особистість педагога, який є суб’єктом творчої педагогічної діяльності; 2) комплексного вивчення особливостей прояву педагогічної креативності; 3) інтегративного використання психологічних засобів розвитку педагогічної креативності; 4) стимулювання креативного процесу засобами психологічного тренінгу.

Визначено, що умовами розвитку педагогічної креативності викладачів-лінгвістів є наявність інтелектуальних лінгвістичних здібностей; мотивації до креативної педагогічної діяльності, продуктивного стилю діяльності; креативних зразків діяльності колег, інформаційно збагаченого мікросередовища та мінімальний ступінь регламентації поведінки, які найефективніше можуть бути забезпечені засобами психологічного тренінгу.

Запропонований особистісно-процесуальний підхід, його принципи та виділені головні компоненти структури творчої діяльності покладені в основу розробки діагностичного інструментарію та змістово-методичного забезпечення засобів та функціонування тренінгових груп розвитку педагогічної креативності викладачів-лінгвістів.

У другому розділі — “Емпіричне дослідження прояву педагогічної креативності викладачів-лінгвістів” представлено процесуальні особливості організації та процедури дослідження, описано методичне забезпечення та обґрунтовано вибір методик; аналізуються та підсумовуються результати емпіричного дослідження. Виявлено рівні педагогічної креативності, визначено особливості її прояву при розв’язанні педагогічних завдань, а також досліджено залежність її рівня від мотиваційно-емоційних характеристик та особистісної спрямованості, ступеня розвитку вербальної креативності, домінуючого індивідуального стилю педагогічної діяльності, а також проектувально-конструювальних та організаційно-комунікативних вмінь викладачів-лінгвістів.

Для проведення констатувального експерименту була розроблена програма та методика дослідження, яка передбачала діагностику рівня прояву педагогічної креативності викладачів-лінгвістів за основними її компонентами з метою подальшого підбору та розробки засобів психологічного тренінгу, спрямованих на її розвиток.

Дослідження проводилося на базі факультету підвищення кваліфікації Київського міського педагогічного університету ім. Б.Д. Грінченка, Київського національного університету внутрішніх справ, Академії управління МВС України, Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти та Луцької гімназії №18 (м. Луцьк). У дослідженні взяли участь 104 викладачі іноземних мов різних за статтю, віком та стажем педагогічної роботи, а також керівники, провідні фахівці цих навчальних закладів, які були задіяні у ролі експертів.

Для реалізації завдань констатувального експерименту на різних його етапах використовувалися спеціально підібрані дослідницькі методики (табл. 1). Вибір діагностичного інструментарію здійснювався відповідно до виділених нами компонентів педагогічної креативності, а також з врахуванням основних положень особистісно-процесуального підходу. Запропоновані авторські методики були попередньо апробовані з метою встановлення їх надійності та валідності.

З метою дослідження мотиваційно-емоційного компонента педагогічної креативності викладачів-лінгвістів вивчалася особистісна спрямованість педагогів (за методикою “ОА” В. Смєкала і М. Кучера). Результати дослідження показали, що у 35,6 педагогів-лінгвістів домінуючою є “спрямованість на завдання”, “спрямованість на взаємні дії” – у 33,6 опитуваних, у 30,8 – “спрямованість на себе”. При зіставленні результатів дослідження респондентів за показниками “педагогічна креативність” та “особистісна спрямованість” було відмічено, що переважна більшість респондентів з високим рівнем креативності орієнтована на взаємні дії (10,6), з середнім рівнем – на завдання (26,9), а у педагогів, які показали низький рівень креативності – спрямованість на себе (20,2).

Таблиця 1

Методичне забезпечення при дослідженні компонентів педагогічної креативності викладачів-лінгвістів

Компоненти педагогічної креативності |

Методи дослідження

Мотиваційно-емоційний | 1. Дослідження особистісної спрямованості педагогів (Орієнтовна анкета В. Смєкала і М. Кучера).

2. Вивчення мотивації до прояву педагогічної креативності викладачів-лінгвістів (авторська методика).

3. Аналіз креативних педагогічних досягнень педагогів-лінгвістів.

Когнітивно-креативний | 1. Дослідження вербальної креативності (тести Дж.Гілфорда).

2. Самозвіти викладачів-лінгвістів.

Проектувально-конструювальний | 1. Визначення рівня педагогічної креативності (авторські субтести).

2.  Визначення співвідношення креативності – репродуктивності у викладанні та домінуючого стилю педагогічної діяльності (авторська методика).

Організаційно-комунікативний | 1. Дослідження індивідуальних відмінностей у саморегуляції педагогічної діяльності викладачів (Шкала “Ефективність педагогічного стилю” М.О. Амінова і Н.І. Шеліхової).

2. Анкетне опитування викладачів-лінгвістів.

Особистісний, пізнавальний та діяльнісний компоненти у структурі мотивації викладачів-лінгвістів до креативної педагогічної діяльності вивчалися за допомогою авторської версії методики Бажанюк В.С. Аналіз даних дослідження показав, у 32,7 респондентів домінуючою є особистісна мотивація, у 33,7 – пізнавальна, у 33,6 – діяльнісна. У переважної більшості респондентів (68,2) виявлено середній рівень мотивації до креативності у педагогічній діяльності, низький рівень – у 18,3 викладачів і лише у 13,5 досліджуваних спостерігається високий рівень мотивації.

Дослідження показують, що мотивація до творчої педагогічної діяльності продукує у суб’єкта позитивні емоції, супроводжується натхненням, приводить до створення нових способів та методів передачі і набуття знань. Кінцевим продуктом креативного педагога є реалізація творчого потенціалу шляхом підготовки публікацій, створення власних педагогічних технологій, підготовки учнів до олімпіад та конкурсів, особиста участь у конкурсних проектах. На основі заздалегідь визначених критеріїв був проведений аналіз таких досягнень. Дані, отримані у цій частині емпіричного дослідження показали, що педагоги з високим рівнем педагогічної креативності демонструють високі зразки наукових і методичних розробок та значних результатів у педагогічній діяльності. Так, з усієї сукупної вибірки 16,3 респондентів мають свої публікації, 3,8 отримували гранти. Також виявлено, що 29,8 респондентів не мають суттєвих креативних педагогічних досягнень, а отже, потребують дій, спрямованих на підвищення мотивації до досягнення успіху і високих педагогічних результатів.

З метою дослідження когнітивно-креативного компонента педагогічної креативності було використано блок діагностичних психологічних методів. Зокрема, за допомогою вербальних тестів Дж. Гілфорда визначався рівень вербальної креативності у викладачів-лінгвістів. Саме вербальний фактор є досить важливим для їхньої педагогічній діяльності, оскільки мова для них не лише засіб комунікації, а й предмет, який вони викладають. Індикаторами креативності вербального мислення були показники використання лексичного запасу, метафоричності мови, асоціативності та образності. Дані дослідження показали, що викладачі з високим рівнем педагогічної креативності відзначаються яскравістю вербальних асоціацій, багатою уявою, великим словниковим запасом, високою семантичною плинністю, гнучкістю та оригінальністю відповідей. 18,3 педагогів показали високий рівень вербальної креативності, 60,5 – середній та 21,2 – низький.

Для дослідження когнітивної складової педагогічної креативності було проаналізовано самозвіти (незакінчені речення) досліджуваних. Позитивною характеристикою цієї методики є відсутність заздалегідь підготовлених відповідей, тому завдяки їй у досліджуваних можна виявити здатність до самоаналізу та висловлювань своїх думок. Контент-аналіз відповідей респондентів з високим рівнем педагогічної креативності дав змогу виявити їх основні когнітивні характеристики. Вони показали відкритість до нового, гнучкість мислення, високу пізнавальну активність, прагнення до самовдосконалення тощо. Разом з тим, для викладачів з низьким рівнем педагогічної креативності властиве невміння бачити далекі перспективи, нездатність використовувати інформацію з різних джерел для ретельного розроблення педагогічних ідей, закритість до сприйняття нового інтелектуального досвіду.

Дослідження проектувально-конструювального компонента педагогічної креативності викладачів-лінгвістів здійснювалося за допомогою авторської методики, до якої входили три субтести англійською мовою: “Підготовка студентських (учнівських) презентацій”, “Побудова експрес-моделі розділу навчальної теми” і “Застосування інтерактивних методів”. Виконання завдань оцінювалася за такими параметрами креативності: плинність, оригінальність і гнучкість. Для інтерпретації отриманих діагностичних даних використовувався метод контент-аналізу, який дав змогу виділити різні семантичні одиниці із семантичного простору креативних педагогічних ідей. Зокрема, до найбільш креативних ідей при побудові експрес-моделі навчальної теми “Сім’я” відносяться: використання відомих пісень, віршів, прислів’їв англійською мовою, складання розповіді про родинні свята, свою майбутню сім’ю, спадковість поколінь, сімейні традиції, проведення диспутів щодо правових питань сім’ї, бюджету сім’ї, демографічної кризи в Україні, багатодітних сімей.

Дослідження, спрямоване на діагностику педагогічної креативності викладачів-лінгвістів, дало змогу проаналізувати особливості прояву педагогічної креативності при розв’язанні педагогічних завдань. Дані емпіричного дослідження показали, що 54,8 респондентів мають середній рівень, 27,9 – низький і лише 17,3 – високий рівень прояву педагогічної креативності.

Для визначення педагогічної креативності викладачів-лінгвістів і домінуючого стилю їхньої педагогічної діяльності використовувався авторський опитувальник. На основі одержаних результатів було зроблено спробу виявити зв’язок між педагогічною креативністю викладачів-лінгвістів і домінуючим стилем їх діяльності. Встановлено, що серед 104 респондентів 39,4 надають перевагу креативності у викладанні, решта респондентів (60,6) – репродуктивним методам; 36,5 респондентів за педагогічним стилем орієнтовані на розвиток учнів (студентів), в той час як 63,5 орієнтовані на результат.

Вивчення організаційно-комунікативного компонента педагогічної креативності викладачів-лінгвістів, зокрема їх індивідуальних відмінностей у саморегуляції педагогічної діяльності здійснювалося за допомогою шкали “Ефективність педагогічного стилю” (М.О. Амінов, Н.І. Шеліхова). Дані психологічної діагностики показали, що для 69,2 респондентів характерним є ефективне використання своїх індивідуально-стильових властивостей, в той же час 30,8 використовують їх неефективно. Разом з тим, максимально набрані бали за шкалою “ефективність педагогічного стилю” свідчать про середню і низьку вираженість такої властивості, тобто педагоги показують не повною мірою сформовані вміння оцінювати і заохочувати суб’єктів навчання.

Важлива роль у виявленні специфічних особливостей організаційно-комунікативного компонента педагогічної креативності викладачів-лінгвістів, їхнього особистісного стилю педагогічного спілкування відводилось анкетному опитуванню. Аналіз відповідей показав, що викладачі, які проявляють креативність у викладанні (36,5), здатні організовувати творчу діяльність студентів (учнів), мають гнучку поведінку, у них розвинуті комунікативні вміння, вони оригінально проводять навчальні заняття.

Дані емпіричного дослідження компонентів педагогічної креативності, в якому взяли участь 104 викладачі-лінгвісти, показали, що для більшості опитуваних характерним є середній рівень прояву педагогічної креативності, майже п’ята частина виявляє низький рівень і найменшу групу складають педагоги з високим рівнем.

Застосування t-критерія Стьюдента показало, що на статистично значущому п’ятивідсотковому рівні не існує відмінностей між показниками мотивації до креативної педагогічної діяльності, вербальної креативності, педагогічної креативності у викладанні та домінуючого стилю педагогічної діяльності, особистісної спрямованості, та креативних педагогічних досягнень контрольної та експериментальної груп.

За допомогою кореляційного аналізу виявлено найбільш тісні зв’язки між показниками педагогічної та вербальної креативності (r=0,628, р?0,01); педагогічної креативності та мотивацією до прояву креативності у викладанні (r=0,697, р?0,01), між сумарним показником педагогічної креативності та креативними педагогічними досягненнями (r=0,749, р?0,01), а також між плеядами креативності у викладанні і домінуючим педагогічним стилем, який орієнтований на розвиток (r=0,475, р?0,01).

Найбільша кількість кореляційних зв’язків відмічається між показниками педагогічної креативності (плинність, оригінальність і гнучкість) та креативністю у викладанні (9 зв’язків). Особливою тенденцією прояву вербальної креативності викладачів-лінгвістів є наявність позитивних кореляційних зв’язків цього показника (6 зв’язків) з креативністю у викладанні. В констатувальному експерименті виявлено прямі кореляційні зв’язки між сумарним показником педагогічної креативності та всіма компонентами мотивації до креативної педагогічної діяльності (особистісним, пізнавальним та діяльнісним).

Діагностичне дослідження та результати кореляційного аналізу показали, що найбільш тісний зв’язок існує між педагогічною креативністю і педагогічними досягненнями, мотивами до креативної педагогічної діяльності. Кількість та щільність кореляційних зв’язків між педагогічною креативністю і стилями педагогічної діяльності залежить від індивідуальних особливостей викладачів-лінгвістів та їх особистісної спрямованості. В цілому ж рівень прояву і зв’язку між вказаними компонентами не можна вважати задовільним.

Таким чином, проведене дослідження дозволило констатувати, що у викладачів-лінгвістів спостерігається недостатньо високий рівень прояву усіх компонентів педагогічної креативності, а, отже, є можливість його подальшого розвитку. Підвищення рівня педагогічної креативності сприятиме більш повному розкриттю творчого потенціалу викладачів-лінгвістів у педагогічній діяльності. Тому існує потреба у розробці та експериментальній перевірці засобів психологічного тренінгу педагогічної креативності викладачів-лінгвістів.

У третьому розділі — “Експериментальний розвиток педагогічної креативності викладачів-лінгвістів засобами психологічного тренінгу” — обґрунтовано психолого-педагогічні засади програми розвитку педагогічної креативності, сформульовано мету, завдання, принципи психологічного тренінгу педагогічної креативності, підібрано та описано спеціальні засоби, вправи і завдання, проведено формувальний експеримент з розвитку педагогічної креативності викладачів-лінгвістів і викладено його результати.

Метою формувального експерименту була перевірка ефективності запропонованих засобів психологічного тренінгу педагогічної креативності викладачів-лінгвістів. Розробка тренінгових завдань та ефективність його проведення вимагали чіткого дотримання відповідних принципів: створення мотиваційного, рефлексивного та пошуково-евристичного середовища; вільного вибору дій та безоціночних суджень; адекватного рівня труднощів; навчальних проблемних ситуацій; активізації компонентів педагогічної креативності; залученості у процес творчості; діалектичної єдності; інформаційного взаємозбагачення.

Комплекс психологічних засобів, який реалізовувався у різних формах і прийомах, був спрямований на розвиток компонентів педагогічної креативності викладачів-лінгвістів. Одним із засобів розвитку педагогічної креативності було створення спеціальних креативно-розвивальних умов під час тренінгових занять, а також використання стратегій креативного мислення і поведінки, які склали методологічну основу розробленого психологічного тренінгу педагогічної креативності викладачів-лінгвістів.

Мета і завдання тренінгу реалізовувалися засобами, в основу яких було покладено формування мотивації до креативної педагогічної діяльності та позитивних емоцій: моделювання навчальних проблемних ситуацій; застосування стратегій комбінування, аналогізування, реконструювання, універсалізації та систематизації психологічного тренінгу В.Моляко (КАРУС), таксономії цілей навчання Дж.Блума, стратегії планування Діснея; ідей розвитку креативного мислення за методом Е. де Боно, конструктивізму, розвивального навчання, методів проектування, біографічної рефлексії; асоціативного мислення; роботи в команді, психогімнастичних вправ; групових дискусій, методу рефлексії; інтерактивних методів; brain – storming; сторітеллінг; міні-лекцій; створення міні-проектів, виконання творчих завдань тощо (див. табл. 2).

Таблиця 2

Засоби психологічного тренінгу педагогічної креативності

викладачів-лінгвістів

Загальні засоби | Конкретні прийоми

Мотиваційно-емоційний компонент

- Використання принципів розвивального навчання;

- формування позитивних емоцій |

- психогімнастичні вправи;

- групові дискусії;

- тестування;

- ділові мотиваційні ігри;

- використання притч, прислів’їв, приказок;

- біографічний метод;

- біографічної рефлексії

Когнітивно-креативний компонент

Використання:

- стратегій комбінування та аналогізування (КАРУС);

- ідей конструктивізму;

- принципів розвивального навчання;

- ідей розвитку креативного мислення за методом Е. де Боно; | - синтез елементів;

- аналіз інформації;

- практичні вправи;

- рефреймінг;

- пошук альтернатив;

- праксіометричний метод;

- науково-пошуковий метод;

- метод метафоризації

Проектувально-конструювальний компонент

Використання:

- стратегій реконструювання, універсалізації (КАРУС);

- навчальних проблемних ситуацій; | - робоче портфоліо;

- проектування;

- міні-лекції;

- метод синектики;

- брейн-стормінг;

Продовж. табл. 2

- таксономії цілей навчання Дж. Блума;

- системи креативного мислення Дж.Ніренберга | - завдання на формування гіпотез;

- тестування;

- метод екстраполяції;

- дискусійні стратегії

Організаційно-комунікативний компонент

Використання:

- таксономії цілей навчання Дж. Блума;

- ідей розвивального навчання;

- ідей конструктивізму | - бесіди;

- вироблення гнучких способів здійснення творчої комунікативної поведінки;

- метод моделювання ситуацій;

- техніка активного слухання

Програма тренінгу педагогічної креативності зорієнтовувалася на оволодіння новими способами креативного мислення і передбачала 24-годинний курс навчання. Вона складалася з чотирьох блоків по шість годин і була спрямована на розвиток компонентів педагогічної креативності.

Досягнення мети формувального експерименту визначалося шляхом порівняння рівнів прояву педагогічної креативності викладачів-лінгвістів на констатувальному та формувальному етапах дослідження. Для перевірки ефективності розробленої програми розвитку педагогічної креативності досліджуваних було розподілено на дві групи – експериментальну та контрольну. Апробація програми проводилася у п’яти тренінгових групах викладачів-лінгвістів (до кожної з яких входило 9-12 осіб) і які склали експериментальну групу.

Емпіричні показники у формувальному експерименті визначалися за допомогою тих самих інструментів, які використовувалися на констатувальному етапі дослідження, зокрема, методики визначення мотивації до креативної педагогічної діяльності (авторська версія методики В.С. Бажанюк), вербальних тестів Дж. Гілфорда, шкали М.О.Амінова та Н.І.Шеліхової, а також авторської методики “Визначення рівня педагогічної креативності”, яка була розроблена спеціально з цією метою.

Створення під час психологічного тренінгу відповідних умов (наявність зразків креативної діяльності колег, мінімальний ступінь регламентації поведінки, загальна позитивна творча атмосфера у групі, отримання нових знань і нового досвіду у професійній діяльності, стимулювання до креативного мислення і діяльності, схвалення оригінальних педагогічних ідей), а також система спеціально підібраних вправ позитивно вплинули на розвиток структурних компонентів педагогічної креативності викладачів-лінгвістів. Отримані до і після формувального експерименту дані показали загальне підвищення рівня педагогічної креативності у викладачів-лінгвістів експериментальної групи (рис. 1).

Загальне підвищення рівня педагогічної креативності свідчить про те, що проведений психологічний тренінг сприяв розвитку мотиваційно-емоційного, когнітивно-креативного, проектувально-конструювального та організаційно-комунікативного компонентів цієї властивості, удосконаленню лінгвістичних навичок, актуалізації креативних педагогічних здібностей в цілому.

Рис. 1. Результати до і після формувального експерименту.

Застосування t-критерія Стьюдента показало, що на статистично значущому рівні існують відмінності у показниках педагогічної креативності експериментальної та контрольної груп, які якраз і доводять ефективність засобів запропонованого психологічного тренінгу. Істотні позитивні зміни у рівнях прояву компонентів педагогічної креативності дали підстави стверджувати, що така психологічна технологія при дотриманні всіх зазначених умов є оптимальною для розвитку творчої діяльності викладачів-лінгвістів.

Розроблений особистісно-процесуальний підхід дав змогу довести, що психологічна структура педагогічної креативності та її прояв залежить, з одного боку, від мотивації та когнітивних здібностей, які спонукають до нових педагогічних рішень, сприяють творчому процесу і дають змогу досягнути творчого результату у педагогічній діяльності. З іншого боку вона залежить від соціального середовища та найближчого оточення, зокрема, від наявних у ньому зразків креативної діяльності та мінімального рівня регламентації їх поведінки.

Психологічний аналіз прояву педагогічної креативності у поєднанні її компонентів дав змогу виділити такі типи висококреативних педагогів-лінгвістів: а) креативно-інтелектуальний – їм властивий високорозвинутий лінгвістичний інтелект та надзвичайна здатність продукувати висококреативні ідеї, однак прояв педагогічної креативності є ситуативним; б) креативно-моделюючий тип (у цих педагогів високий рівень креативності співвідноситься з особливо розвиненими конструктивними і комунікативними здібностями, а також поєднується з високою мотивацією до успіху); в) перфектний тип (високий рівень педагогічної креативності таких викладачів поєднується з високими інтелектуальними лінгвістичними здібностями та з орієнтованим на розвиток стилем викладання, а також з репрезентативністю високих креативних досягнень у лінгвістиці та педагогіці).

Внаслідок узагальнення результатів дисертаційного дослідження було зроблено такі висновки:

1. Аналіз сучасної психологічної літератури дозволив констатувати, що дослідження проблеми педагогічної креативності слід проводити в контексті особистісно-процесуального підходу, тобто на основі вивчення таких основних її складових як креативна особистість, креативний процес та креативний продукт. Педагогічна креативність викладачів-лінгвістів розглядається як процес, спрямований на пошук, реалізацію та удосконалення засобів викладання іноземної мови та на ретельне розроблення нових оригінальних педагогічних ідей лінгвістичного змісту. Педагогічна креативність як творчий потенціал особистості характеризується розвиненими мотивами, почуттями, базовим лінгвістичним інтелектом, організаційними та комунікативними вміннями, які дають змогу розкрити, осмислити і реалізувати свої власні творчі можливості. На підставі здійсненого аналізу концептуальних положень про педагогічну креативність виділено її структурні компоненти: мотиваційно-емоційний, когнітивно-креативний, проектувально-конструювальний та організаційно-комунікативний.

2. В основу побудови експериментальних програм діагностики і розвитку педагогічної креативності було покладено особистісно-процесуальний підхід. Підбір діагностичного інструментарію здійснювався відповідно до основних завдань кожного з етапів дослідження і на підставі показників їх надійності та достовірності. Крім апробованих методів були використані авторські методики, в основу яких закладалася ідея здійснення респондентами “міні-акту” педагогічної творчості у викладанні іноземної мови. Добір психодіагностичних процедур був спрямований на отримання кількісних і якісних характеристик компонентів педагогічної креативності викладачів-лінгвістів.

3. Констатувальний експеримент дав змогу встановити наявність високих кореляційних зв’язків між педагогічною та вербальною креативністю, мотивацією до креативної педагогічної діяльності та результатами педагогічних досягнень. Наявність високих кореляційних зв’язків між педагогічною креативністю та стилем педагогічної діяльності свідчить про те, що високі педагогічні досягнення зумовлені ефективним стилем діяльності та особистісною спрямованістю викладачів іноземної мови на реалізацію актуальних завдань. Виявлені зв’язки відображаються у своєрідному поєднанні структурних компонентів педагогічної креативності.

Разом з тим було констатовано, що рівень педагогічної креативності не можна вважати задовільним, оскільки лише 13,5 педагогів мають високий рівень мотивації до креативної педагогічної діяльності, у 17,3 спостерігається високий рівень педагогічної креативності, у 17,4 – високий рівень вербальної креативності, 20,1 демонструють значні креативні досягнення, а 30, – неефективно використовують свій індивідуальний стиль діяльності. Такі результати констатувального експерименту підтвердили необхідність впровадження спеціального тренінгу педагогічної креативності.

4. Організація такого тренінгу вимагала забезпечення оптимальних психолого-педагогічних умов та засобів щодо здійснення цілеспрямованого впливу на формування позитивної динаміки показників основних структурних компонентів педагогічної креативності викладачів-лінгвістів. Особливістю такої технології було цільове наповнення розвиваючих педагогічних вправ творчим лінгвістичним змістом. На основі результатів формувального експерименту вдалося констатувати наступне: підвищити рівень педагогічної креативності можна засобами тренінгу, які спрямовані на створення творчо-розвивального мотиваційного середовища, формування відкритості до досвіду, навчання креативним способам мислення і вирішення проблемних ситуацій у педагогічній діяльності, розвиток вмінь використовувати можливості інформаційно збагаченого мікросередовища, стимулювання до креативної педагогічної діяльності. Дані дослідження дали змогу відстежити індивідуальні відмінності у прояві креативності викладачів-лінгвістів та описати типові особливості висококреативних педагогів.

Результати дослідження можуть бути використані у процесі підвищення кваліфікації викладачів іноземних мов, в навчальному процесі інститутів післядипломної освіти, у проведенні факультативів педагогічної творчості та при організації підготовки майбутніх викладачів-лінгвістів.

Здійснене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми розвитку педагогічної креативності. Подальші наукові пошуки можуть спрямовуватися на вивчення креативності викладачів-лінгвістів у контексті розвитку педагогічних здібностей чи на виявлення відмінностей у процесі їх професійної самореалізації.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Остафійчук Т.В. Діагностика домінуючого стилю педагогічної діяльності та креативності викладачів-лінгвістів // Актуальні проблеми психології: Зб. наук. пр. / За ред. Максименка С.Д. – К.: “Логос”, 2007, т.7, вип. . – С. .

2. Остафійчук Т.В. Діагностика педагогічної креативності викладачів-лінгвістів // Науковий часопис НПУ ім. М.П. Драгоманова. Серія №12. Психологічні науки: Зб. наук. пр. – К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2007. – №17(41). – Част. ІІ. – С. 215-220.

3. Остафійчук Т.В. Формування креативності викладачів ВНЗ засобами психологічного тренінгу // Актуальні проблеми психології. Том V: Психофізіологія. Медична психологія. Генетична психологія. Вип.5. / За ред. Максименка С.Д. – К.: ІВЦ Держкомстату України, 2006. – С. 178-183.

4. Остафійчук Т.В. Програма тренінгу креативності викладачів-лінгвістів з різними стилями діяльності // Актуальні проблеми психології: Психологічна теорія і технологія навчання / За ред. С.Д. Максименка, М.Л. Смульсон. – К.: Міленіум, 2007. – Т.8, вип. 4. – С. .

5. Остафійчук Т.В. Психологічні особливості впровадження інноваційних технологій викладання у вищих навчальних закладах МВС України // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. – Тернопіль: “Леся”, 2005. – №10. – С.799-803.

6. Остафійчук Т.В. Використання комп’ютерних технологій навчання у вищих навчальних закладах МВС України // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. – К.: МП “Леся”, 2003. – №8. – С.421-430.

7. Остафійчук Т.В. Мовна підготовка як складова виховання і професійного становлення курсантів // Зб. наукових праць №30. Частина ІІ (Спец. випуск). – Хмельницький: Вид-во Національної академії ДПСУ, 2004. – С. .

8. Остафійчук Т.В. Використання психологічного тренінгу у практиці удосконалення професійної майстерності викладачів іноземної мови у ВНЗ // Теорія та досвід застосування тренінгових технологій у практичній психології: Матеріали ІІ Всеукраїнської науково-практичної конф. Київ, 20.10.2005 р. / За ред. Л.І. Мороз. – К.: КЮІ КНУВС, 2005. – С. .

9. Остафійчук Т.В. Використання комп’ютерних технологій навчання у вищих навчальних закладах: досвід і перспективи // Проблеми застосування інформаційних технологій, спеціальних технічних засобів у діяльності ОВС, навчальному процесі, взаємодії з іншими службами: Матеріали наук.-практ. семінару. – Львів: Вид-во Львівського юрид. ін-ту КНУВС, 2005. – С. .

10. Остафійчук Т.В. Організація наукової роботи студентської молоді: психологічний аспект // Жінка в науці та освіті: минуле, сучасність, майбутнє: Матеріали Третьої Міжнар. наук.–практ. конф. Київ, 3-5.11.2005. – К.: НТУУ “КПІ”, 2005. – С. .

11. Остафійчук Т.В. Застосування комп’ютерних технологій у викладанні іноземної мови юристам // Інноваційні технології у вищій юридичній освіті: Зб. матеріалів Міжнар. наук.-метод. конф. Київ, 25-28 травня 2005 р. / Відп. ред. Н.В. Артикуца. – К.: Стилос, 2005. – С. .

12. Остафійчук Т.В. Психолого-педагогічні аспекти навчання іноземним мовам вихованців школи-інтернату // Сучасні підходи інтеграції та соціалізації дітей з особливими потребами: Матер. міжнар. наук.-практ. конф. Луцьк, 25-28.05.2005 – Луцьк: Вид-во ВДУ ім. Л. Українки, 2006. – С. .

13. Остафійчук Т.В. Тренінг як основа запровадження інтерактивних технологій навчання (на прикладі викладання іноземних мов) // Психологічні тренінгові технології у правоохоронній діяльності: науково-методичні та організаційно-практичні проблеми впровадження і використання, перспективи розвитку: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф., Донецьк, 26-27