ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ОЛІЙНИЧУК ВАЛЕНТИНА МИКОЛАЇВНА

УДК 338.45

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ БУРЯКОЦУКРОВОГО ПІДКОМПЛЕКСУ АПК

Спеціальність: 08.00.03 – економіка та управління національним господарством

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Тернопіль – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Тернопільському національному економічному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник доктор економічних наук, професор

ЯРЕМЧУК Іван Герасимович

Тернопільський національний економічний університет

Міністерства освіти і науки України,

професор кафедри обліку і аудиту в АПВ

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

КОДЕНСЬКА Марія Юхимівна

Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки УААН”, УААН

головний науковий співробітник

кандидат економічних наук, доцент

ЗАЛОГА Зіновія Михайлівна

Львівський національний університет імені Івана Франка

Міністерства освіти і науки України

доцент кафедри економіки підприємства

Захист відбудеться “15” листопада 2007р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 58.082.01 в Тернопільському національному економічному університеті Міністерства освіти і науки України (46020, м. Тернопіль, вул. Львівська, 11; тел. 43-61-33)

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Тернопільського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України (46020, м. Тернопіль, вул. Львівська, 11; тел. 43-61-33)

Автореферат розісланий “___”________________2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор економічних наук Гладій І.Й.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Внаслідок реформування системи економічних відносин в Україні протягом останніх років виникли значні кризові явища, що охопили увесь господарський комплекс держави, зачепили без винятку усі галузі. Більшість із галузей, як наслідок, продовжує залишатися високовитратними. Це істотно впливає на ефективність. Типовим представником таких галузей виступають галузі бурякоцукрового підкомплексу АПК.

Цей підкомплекс є симбіозом двох різних за призначенням виробничих процесів, що здійснюються у бурякоцукровому виробництві і цукровій промисловості, які є тотожними за функціональним призначенням, що ставить продукцію підкомплексу у ряд стратегічно важливих продуктів, які впливають на продовольчу безпеку України.

Виробництво і переробка цукрових буряків зіткнулися з великими труднощами, що спричинено скороченням посівних площ, зниженням урожайності та цукристості. У зв’язку з цим, цукрові заводи скоротили обсяги переробки цукрових буряків, а їх виробничі потужності використовуються не повністю. Експортний потенціал галузі знизився у 24 рази. Україна почала імпортувати цукор, інвестуючи закордонних виробників, в той час, коли власні поля і переробні потужності простоюють.

Тому, в сучасних умовах, існує нагальна потреба в поглибленому дослідженні наявного потенціалу, факторів, тенденцій і умов розвитку бурякоцукрового виробництва, які зможуть забезпечити динамічний розвиток та ефективне функціонування підприємств бурякоцукрового підкомплексу, вироблення нових підходів до організаційного і економічного забезпечення його розвитку. Обґрунтування механізмів організаційно-економічного забезпечення бурякоцукрового підкомплексу для стабілізації і підвищення економічної ефективності даного виробництва є загальнодержавним завданням стратегічної ваги.

Висвітленню цієї економічної проблеми присвячено багато праць, зокрема проблеми ефективності, розвиток ринкових відносин досліджено іноземними вченими-економістами Л. Бальцеровичем, І.М. Буздаловим, С. Брю, Д. Гелбрейтом, П. Друкером, К. Макконелом, А. Маршалом, П. Самуельсоном, М. Треслі, Цві Лерманом, Ф. Хайєком, Р. Харродом, фон Крамон-Таубаделем Ш., Г. Штрьобелем.

Питання розвитку, функціонування та ефективності бурякоцукрового підкомплексу, взаємовідносин між переробниками сировини і виробниками досліджувалися багатьма вітчизняними вченими-економістами, серед них В.Г. Андрійчук, П.П. Борщевський, В.М. Геєць, С.Л. Дусановський, О.С. Заєць, А.О. Заїнчковський, Е.В. Імас, М.Ю. Коденська, М. Кондратьєв, В.В. Лиськов, М.Г. Лобас, І.І. Лукінов, В.Г. Поплавський, М.В. Роїк, П.Т. Саблук, В.Д. Слюсар, А.М. Стельмащук, О.М. Шпичак, І.Г. Яремчук та інші.

Водночас в економічній літературі недостатньо дослідженими залишилися організаційно-економічні фактори підвищення ефективності бурякоцукрового підкомплексу, який функціонує в новій якості, як результат структурних змін, що відбулися в умовах становлення ринкової економіки. Поза увагою залишилися питання ефективного функціонування бурякоцукрового підкомплексу України в сучасному ринковому середовищі, в зв’язку з підвищенням відкритості економіки нашої країни, її очікуваного вступу в СОТ. Зазначене обумовило вибір теми, мету і завдання дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану комплексної науково-дослідної теми Тернопільського національного економічного університету “Розробка організаційно-технологічних та фінансово-економічних засад раціонального розвитку та ефективного функціонування підприємницьких структур АПК в умовах становлення ринкових відносин” (номер державної реєстрації – 0101U002360).”

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретичних і методичних положень, наукових та практичних рекомендацій щодо удосконалення організаційно-економічного механізму підвищення ефективності функціонування бурякоцукрового підкомплексу України.

Реалізація мети дослідження обумовила необхідність виявлення та розв’язання наступного блоку завдань:

- уточнення сутності поняття організаційно-економічне забезпечення економічної ефективності бурякоцукрового підкомплексу АПК, що дасть змогу глибше розкрити досліджуваний об’єкт;

- узагальнення та систематизація сукупності теоретико-методологічних підходів до оцінки ефективності суспільного виробництва з метою вибору методики для оцінки ефективності бурякоцукрового підкомплексу АПК;

- оцінка сучасного стану, динаміки і тенденцій розвитку бурякоцукрового виробництва, що дасть змогу науково обґрунтувати шляхи розвитку підкомплексу;

- здійснення аналізу ефективності переробки на цукрових заводах з метою діагностики якості і дієвості чинного організаційно-економічного механізму;

- розробка моделі організаційно-економічного забезпечення функціонування ефективного бурякоцукрового підкомплексу АПК України до вимог, обумовлених впливом якісних змін;

- обґрунтування шляхів диверсифікації та розширення продукції підкомплексу для розв’язання проблеми збуту;

- прогнозування ефективного розвитку бурякоцукрового підкомплексу на перспективу на основі врахування факторів, що визначають сучасні тенденції його розвитку;

- удосконалення механізму державного регулювання функціонування бурякоцукрового підкомплексу АПК, з метою недопущення негативних проявів внаслідок сучасних тенденцій.

Об’єкт і предмет дослідження. В якості об’єкта дисертаційної роботи виступає бурякоцукровий підкомплекс АПК. Предметом дослідження, відповідно до поставленої мети і завдань, є сукупність теоретичних, методичних і прикладних аспектів забезпечення підвищення ефективності виробництва в бурякоцукровому підкомплексі АПК.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, системний підхід до вивчення економічних явищ і процесів, закони суспільного розвитку, наукові праці вчених з проблем ефективності виробництва бурякоцукрового підкомплексу. Викладені в роботі наукові положення, висновки і пропозиції спираються на концептуальні основи державної економічної політики, законодавчі і нормативні акти органів влади, рекомендації науково-дослідних установ.

Поставлені в дисертаційній роботі завдання вирішувалися за допомогою таких методів дослідження: статистичних групувань – при визначенні динаміки показників ефективності, виявленні взаємозв’язку між чинниками ефективності виробництва і переробки цукрових буряків та відносин між сільськогосподарськими і переробними підприємствами АПК; абстрактно-логічного, який застосовувався при обґрунтуванні заходів підвищення ефективності бурякоцукрового підкомплексу; порівняльного, на основі якого здійснювалася економічна діагностика галузі, економіко-математичних – для прогнозування економічної ефективності діяльності цукрових компаній.

Інформаційну базу дослідження становлять законодавчі та нормативні акти Верховної Ради та Уряду України, офіційні матеріали Державного комітету статистики України, Міністерства аграрної політики України, НАЦУ “Укрцукор”.

Наукова новизна одержаних результатів.

Наукова новизна дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та практичному вирішенні комплексу питань щодо підвищення ефективності бурякоцукрового підкомплексу АПК України на засадах удосконалення його організаційно-економічного забезпечення.

Вперше:

- запропоновано визначення поняття “організаційно-економічне забезпечення функціонування бурякоцукрового підкомплексу”, під яким розуміється сукупність логічно упорядкованих регуляторних дій, системи організаційних, технологічних, економічних важелів і методів управління підкомплексу, які в процесі взаємодії і взаємозв’язку забезпечують його ефективний розвиток;

- розроблено модель організаційно-економічного забезпечення функціонування бурякоцукрового підкомплексу АПК України згідно до вимог, обумовлених впливом якісних змін. В контексті цього, обґрунтовано сучасний механізм взаємовідносин між складовими підкомплексу, на основі чого виділено об’єкт, суб’єкти та інструменти організаційно-економічного впливу;

удосконалено:

- організаційні підходи щодо диверсифікації продукції бурякоцукрового підкомплексу АПК, в контексті чого запропоновано механізм створення державної науково-технічної програми “Біоетанол з цукросировини”, завдяки якій протягом наступних трьох-чотирьох років Україна зможе розпочати промислове виробництво біопаливного етанолу, що розв’яже енергетичні проблеми, які стоять перед державою і дозволить зменшити імпорт енергоносіїв, зекономити значні валютні ресурси, завантажити виробничі потужності спиртових заводів, що простоюють, відновити законсервовані цукрові заводи і, одночасно, вирішити проблему використання їх надлишкових потужностей, забезпечити сільськогосподарських товаровиробників сталими замовленнями на посіви цукрових буряків.

- організаційний механізм щодо розподілу квоти “А” на виробництво цукру, зокрема, запропоновано здійснення відкритого аукціону серед базових цукрових заводів та компаній, тільки за гроші, з видачею відповідного посвідчення, що дасть змогу оптимізувати економічні механізми розподілу квоти і гармонізувати інтереси всіх учасників ринку.

набули подальшого розвитку:

- методичні підходи до розробки спільного ринку цукру держав – учасників СНД. Зокрема, запропоновано впровадження механізмів програм “Цукровий буряк СНД” та “Ринок цукру СНД”, що сприятиме розширенню ринків збуту та підвищенню ефективності бурякоцукрового підкомплексу АПК;

- підходи до прогнозування економічної ефективності діяльності цукрових компаній, які є вертикально інтегрованими компаніями – основними гравцями на ринку цукру для ефективного управління динамікою вирощування цукрових буряків та їх переробкою, що є економічною основою поглиблення міжгалузевих зв’язків, та дає змогу збалансувати наявні виробничі ресурси даних формувань, знизити нераціональні витрати та отримати максимальні прибутки.

Практичне значення одержаних результатів. Висновки і практичні рекомендації за результатами дослідження можуть слугувати основою при розробленні системи заходів по підвищенню ефективності бурякоцукрового підкомплексу.

Науково-методичні розробки дисертаційної роботи прийняті до використання при обґрунтуванні перспектив розвитку бурякоцукрового підкомплексу Тернопільської області (довідка про впровадження наукових розробок № 155а від 19.04.2007 р.), Головного управління агропромислового розвитку Тернопільської області (довідка про впровадження наукових розробок № 9-01/25 від 14.09.2005 р.), Управління агропромислового розвитку Чортківського району (довідка про впровадження наукових розробок № 436 від 6.10.2005 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною працею. Усі наукові результати дослідження отримані автором особисто. У роботі викладено авторський підхід до розв’язання проблеми організаційно-економічного забезпечення підвищення ефективності бурякоцукрового підкомплексу АПК.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення і практичні результати дисертаційного дослідження оприлюднені на науково-практичних та міжнародних конференціях: “Розвиток дорадництва в аграрній сфері економіки” (м. Тернопіль, ТАНГ, - 2004 р.), “Конкурентоспроможність аграрного сектора економіки і механізм її підвищення” (м. Тернопіль, ТАНГ, - 2005 р.), “Фінансові ресурси регіону: організація та управління”, (м. Івано-Франківськ, 2006 р.), “Стратегія ресурсозберігаючого використання аграрно-економічного потенціалу на основі активізації інноваційно-інвестиційної діяльності – об’єктивна передумова інтеграції країни в Світове співтовариство” (м. Тернопіль, ТНЕУ, - 2007 р.).

Публікації. Основні положення та результати дослідження опубліковано у 16 наукових статтях, в тому числі 6 статей у фахових виданнях обсягом 2,1 друкованих аркушів і 10 – в інших.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота обсягом 205 сторінок, з них 185 сторінок основного тексту, складається із вступу, трьох розділів, висновків, містить перелік використаних джерел із 211 найменувань на 19 сторінках та 15 додатків на 22 сторінках. Дисертація ілюстрована 15 рисунками і містить 36 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі – “Теоретичні основи організаційно-економічного забезпечення підвищення ефективності бурякоцукрового підкомплесу АПК” викладено теоретичні основи та обґрунтовано роль організаційно-економічного забезпечення функціонування підкомплексу АПК для його ефективного розвитку. Розкрито сутність і методичні основи дослідження ефективності бурякоцукрового підкомплексу АПК.

На основі вивчення і аналізу наукових джерел виявлено, що проблема підвищення економічної ефективності займає чільне місце в дослідженнях сучасних вчених. Окреме місце в ній належить ефективності роботи бурякоцукрового підкомплексу АПК, як структурного елемента функціонування системи.

Сучасний стан розвитку економіки бурякоцукрового підкомплексу АПК зумовив необхідність проведення аналізу його галузей, пошуку та виявлення вузьких місць їх розвитку, обґрунтування пріоритетних напрямів розвитку та ефективного функціонування.

Проведений аналіз різних точок зору стосовно досліджуваної проблеми дав підстави зробити висновок, що у бурякоцукровому виробництві кінцевим продуктом, який об’єднує економічні інтереси сільськогосподарських товаровиробників і переробних підприємств цукрової сировини, загальним предметом їх спільної діяльності, яка грунтується на нерозривній організаційно-технологічній спорідненості і належності до однієї виробничої системи, є цукор. Важлива методологічна основа організації його виробництва в межах бурякоцукрового підкомплексу – забезпечення пропорційного, збалансованого розвитку всіх ланок загального організаційно-виробничого і техніко-технологічного ланцюга – від селекції створення високопродуктивних сортів і гібридів цукрових буряків, вирощування і збирання без втрат високих врожаїв цукрової сировини до переробки її при високих нормах виходу кінцевої продукції та економних витратах ресурсного потенціалу.

Ефективність розвитку бурякоцукрового підкомплексу характеризують виробничі відносини з приводу максимального задоволення суспільних потреб в продовольчих товарах за умов економії живої та уречевленої праці при їх виробництві. Вона відображає кінцеву результативність виробництва цукру у відповідності із суспільними потребами в кількісному та якісному відношенні.

У дисертації обґрунтовано, що основою підвищення ефективності будь-якої галузі, комплексу галузей, або підкомплексу є його організаційно-економічне забезпечення. Автором визначено сутність дефініції “організаційно-економічне забезпечення функціонування бурякоцукрового підкомплексу”, як сукупності логічно упорядкованих регуляторних дій, системи організаційних, технологічних, економічних важелів і методів управління підкомплексом, які в процесі взаємодії і взаємозв’язку забезпечують його ефективний розвиток.

Вихідною методологічною основою для дослідження проблеми підвищення ефективності підкомплексу є трактування сутності такої економічної категорії, як ефективність.

В процесі дослідження виявлено, що економічна ефективність є складною історичною категорією, в якій відображається дія системи об’єктивних економічних законів і виявляється важлива сторона виробництва – результативність, як одна з форм вираження його кінцевої мети. Вона є характерною для всіх суспільно-економічних формацій, тобто носить загальний характер і пов’язана з розвитком продуктивних сил та характером виробничих відносин певного способу виробництва.

У науковій літературі в основному розглядають економічну, соціальну і екологічну ефективність. Особливе місце серед цих видів ефективності посідає економічна, що є складною категорією, в якій відображається дія системи об'єктивних економічних законів і виявляється одна із важливих сторін виробництва – результативність як форма вираження мети виробництва. У найширшому розумінні, ефективність можна визначити як відношення результату до витрат на цей результат.

Однак в науці немає чіткого поділу двох споріднених понять –“ефективність” і “економічна ефективність”, хоча очевидно, що перше має більш загальний характер, ніж друге. Більшість вчених сходяться на тому, що економічна ефективність виробництва відображається через відношення отриманого результату до здійснених витрат. Проте існують розбіжності у трактуванні понять “результат” та “витрати”, співвідношення яких і складає суть економічної ефективності.

Ефективність є індикатором впливу на виробництво різноманітних факторів: соціально-економічних, технологічних, організаційних та інших. Виходячи з цього виділяють три її види: а) технічну, коли результати залежать від вдосконалення техніки, технології, втілення різних новацій; б) економічну, яка пов`язана безпосередньо з результатами роботи підприємств та їх окремих структурних підрозділів; в) соціально-економічну, яка включає в себе задоволення потреб населення, умов праці, відповідність рівня розвитку виробничих відносин рівню розвитку продуктивних сил.

Вивчення наукових праць з методологічних і методичних питань оцінки ефективності бурякоцукрового підкомплексу дає підстави стверджувати, що їх зміст спрямований переважно на дослідження трьох аспектів проблеми: ефективності виробництва цукрових буряків, їх переробки, ефективності процесу інтенсифікації галузі та ефективності інтенсивних технологій вирощування цукрових буряків. При цьому основна увага акцентується на економічній ефективності.

На думку автора, ефективність розвитку бурякоцукрового підкомплексу, як і загальна ефективність виробництва, має різноманітні види вираження, кожен з яких характеризується своїм специфічним змістом, формами вираження та методичними прийомами кількісного виміру.

В роботі автором стверджується, що здійснювати оцінку ефективності виробництва в бурякоцукровому підкомплексі єдиним показником не тільки неможливо, але й недоцільно, так як втрачається змістовність категорії “ефективність”. Тобто, одні показники повинні визначати корисний ефект вироблюваної продукції для споживачів, а інші – економічну ефективність виробничого циклу. Крім того, методологічне опрацювання організаційно-економічних засад повинно включати в себе: з одного боку, - ґрунтовне, і одночасно широке використання загальних теоретико-методичних і методологічних аспектів, на базі яких сформоване і функціонує виробництво, з другого – вироблення не тільки абстрактно-логічних схем подальшого якісного функціонування виробництва, але й використання методологічної бази, як основи його якісного удосконалення.

Ефективність роботи бурякоцукрового підкомплексу залежить від ефективності виробництва в окремо взятих галузях – буряківництві та цукровій промисловості. Але це не означає, що вона визначається як сума результатів виробництва двох головних галузей. Загальним критерієм ефективності бурякоцукрового підкомплексу, на думку автора, є ступінь забезпечення населення країни цукром.

У дисертації зроблено висновок, що для виявлення факторів, джерел підвищення ефективності виробництва, вибору механізму забезпечення цього процесу, необхідно враховувати особливості виробничих відносин, притаманних тій чи іншій галузі, підкомплексу, а також рівень ресурсомісткості і значущості кінцевої продукції. Дослідженням виявлено, що бурякоцукровому підкомплексу як галузі національної економіки, притаманні свої особливості, які полягають, перш за все, у високій матеріаломісткості та виключній соціальній значущості її кінцевої продукції.

У другому розділі – “Характеристика сучасного рівня ефективності бурякоцукрового підкомплексу АПК та його організаційно-економічного забезпечення” представлено особливості розвитку буряківництва в Україні та їх вплив на ефективність підкомплексу, проведено порівняльний аналіз ефективності переробки сировини на цукрових заводах різних форм власності, дано оцінку організаційно-економічного забезпечення бурякоцукрового підкомплексу АПК.

Встановлено, що природнокліматичні та ґрунтові умови України сприяють вирощуванню високих урожаїв цукрових буряків, що разом із географічними, транспортними та соціальними факторами зумовлює оптимальне розміщення і розвиток підприємств бурякоцукрової промисловості. Характерною ознакою ґрунтового потенціалу бурякосіючих районів України є велика строкатість різновидів ґрунтів, мінливість їх агрофізичних та агрохімічних властивостей. Більшість областей України мають в своєму розпорядженні сприятливі грунтово-кліматичні умови для вирощування цукрового буряка. Найбільші території під цю культуру відводять в аграрних господарствах Вінницької, Київської, Чернігівської, Черкаської, Тернопільської, Полтавської, Харківської і Хмельницької областей. Північні і південні регіони відносяться до зон ризикованого бурякосіяння. В Україні зона стабільного вирощування цукрових буряків сягає близько 800 тис. га, зона ризикового – 400 тис. га, що в сумі складає 1200 тис. га.

В результаті реформування виробничих відносин в АПК в Україні виробниками фабричних цукрових буряків є сільськогосподарські підприємства різних форм власності і особисті селянські господарства (табл. 1).

Таблиця 1

Динаміка та структура виробництва цукрових буряків (фабричних) по категоріях господарств

Показник | Усі категорії господарств | У тому числі

Сільськогос-подарські підприємства | особисті селянські господарства

2002 рік

Обсяг виробництва, тис. тонн | 14452,5 | 10672,4 | 3780,1

Питома вага, % | 100 | 73,8 | 26,2

Індекс, % до попереднього року | 92,8 | 86,0 | 119,4

2003 рік

Обсяг виробництва, тис. тонн | 13391,9 | 10364,8 | 3027,1

Питома вага, % | 100 | 77,4 | 22,6

Індекс, % до попереднього року | 92,7 | 97,1 | 80,1

2004 рік

Обсяг виробництва, тис. тонн | 16600,4 | 12759,8 | 3840,6

Питома вага, % | 100 | 76,9 | 23,1

Індекс, % до попереднього року | 124,0 | 123,1 | 126,9

2005 рік

Обсяг виробництва, тис. тонн | 15467,8 | 12145,4 | 3322,4

Питома вага, % | 100 | 78,5 | 21,5

Індекс, % до попереднього року | 93,2 | 95,2 | 86,5

2006 рік

Обсяг виробництва, тис. тонн | 22421,2 | 18945,3 | 3475,9

Питома вага, % | 100 | 84,4 | 15,6

Індекс, % до попереднього року | 144,9 | 155,9 | 104,6

Аналіз зміни інституціональної структури виробництва в розрізі категорій господарств упродовж 2002 – 2006 рр. свідчить про збереження співвідношення між частками сільськогосподарських підприємств і особистими селянськими господарствами у виробництві цукрових буряків. В цілому у 2006 році площі посіву фабричних цукрових буряків у всіх категоріях господарств склали 825 тис. гектарів, а валовий збір цукрових буряків (у заліковій вазі) становив 22,4 млн. тонн. Виробництво цукрових буряків зосереджено переважно у сільськогосподарських підприємствах: в 2006 р. на них припадало 80,8 % загального обсягу виробництва. Проте залишається значною питома вага особистих селянських господарств у виробництві цієї сільськогосподарської продукції (21,5 %), хоча ці господарства в 2006 р. порівняно з 2005 роком зменшили виробництво коренеплодів на 13,5 %. Вирощування цукрових буряків на невеликих розрізнених ділянках знижує ефективність виробництва цієї агрокультури. Про це свідчить рівень урожайності культури: в 2006 р. він був нижчий в особистих селянських господарствах (245,8 ц/га), ніж у сільськогосподарських підприємствах (298,4 ц/га). Основні площі посівів (80,8%) зосереджені у сільськогосподарських підприємствах. В порівнянні з 2005 роком вони збільшились на 162 тис. га, а у господарствах населення зменшились проти минулого року на 11 тис. га і становлять 158 тис. га (19,1 %).

Характерною особливістю розвитку буряківництва в Україні є об’єднання процесу виробництва і процесу цукропереробки в єдиних господарських структурах – цукрових заводах. Так, зокрема, у 2006 році безпосередньо цукровими заводами посіяно цукрових буряків на площі понад 121 тис. гектарів (14,7 відсотка від загальної площі посіву).

Вирощують цукрові буряки в усіх областях України, крім Закарпатської та АР Крим. Показником, що характеризує інтенсивність та ефективність виробництва буряка є урожайність коренеплодів. Висока урожайність культури: у Черкаській області – 316,4 ц/га, Київській – 336,4 ц/га, Тернопільській – 324,6 ц/га, Вінницькій – 318,5 ц/га, Полтавській – 319,2 ц/га при середній по Україні в 2006 р. 285 ц/га. Аналіз динаміки показників урожайності цукрових буряків в Україні за період 1990 – 2006 рр. дозволив автору зробити висновок, що у 2000 році відбувся перелом негативних тенденцій у зниженні урожайності і у 2006 р. вона досягнула в середньому по Україні 285 ц/га, що на 9 ц/га вище рівня 1990 року (рис. 1).

Рис. 1. Урожайність цукрових буряків в Україні, ц/га

Проте за цим показником Україна суттєво відстає від країн ЄС, технології вирощування цієї культури в яких дозволяють в середньому досягти урожайності 500 ц/га. Вивчення досвіду цих країн дозволило автору зробити висновок, що за рахунок підвищення урожайності цукрових буряків у 1,6-2 рази можна досягти рентабельного їх виробництва агропромисловими фірмами України.

В дисертації обґрунтовано, що з цією метою потрібно стабілізувати посівні площі цукрових буряків у межах 1,0-1,1 млн. га, зосередивши їх переважно в зоні безризикового виробництва цукрових буряків.

У процесі дисертаційного дослідження виявлено, що в бурякоцукровому підкомплексі АПК відбувся процес концентрації переробки цукросировини шляхом об’єднання цукрових заводів і формування цукрових компаній.

Із 192 цукрових заводів загальною потужністю 509,8 тис. тонн переробки цукросировини на добу станом на вересень 2006 року демонтовано 47 цукрових заводів і виведено з дії 118,47 тис. тонн виробничих потужностей на добу. Збережено і законсервовано 27 цукрових заводів загальною виробничою потужністю 62,65 тис. тонн.

За рейтинговим розрахунком, проведеним автором, у дисертації зазначено, що у результаті злиттів і поглинань в Україні сформувалося 7 найкрупніших компаній з виробництва цукру (табл. 2).

Таблиця 2

Рейтинг українських цукрових компаній за обсягами виробництва цукру в Україні в 2006 р. (станом на 31.12.2006)

Місце в рей-тингу | Компанії | Отримано цукрового буряка, тис. т | Вироблено цукру, тонн | Частка в загальному об’ємі виробництва, % | Зміни частки у порівнянні з 2005 р., %

1 | ТОВ “Українська продовольча компанія” | 2 673,30 | 313 586,00 | 12,27% | -0,06%

2 | Група компаній “УКРРОС” | 2 108,50 | 249 912,00 | 9,78% | -0,36%

3 | ТОВ “Астарта-Київ” | 1 292,90 | 157 131,00 | 6,15% | 1,52%

4 | ТОВ “Євросервіс-Україна” | 1 240,50 | 128 981,00 | 5,42% | 0,11%

5 | ЗАТ “Дубноцукорагро” група “Дакор” | 875,70 | 103 322,00 | 4,04% | 0,16%

6 | ТОВ “Інвестагропродукт” | 647,50 | 80 302,00 | 3,14% | -1,84%

7 | ТОВ “Інцукорпром-К” | 620,40 | 73 907,00 | 2,89% | 0,92%

Цукрові компанії є вертикально інтегрованими структурами, частка ринку яких станом на 1 січня 2007 року складає 44 %.

Діяльність найбільших українських цукрових холдингів є головним чинником збільшення обсягів виробництва продукту цукрової промисловості, що дозволило у 2006/2007 маркетингових роках цукровій галузі вперше за останні роки вийти з кризи і змогти повністю забезпечити внутрішні потреби держави в цукрі без імпорту тростинного цукру-сирцю.

У дисертації проведено аналіз ефективності переробки цукросировини у 2003 – 2006 рр. в Україні та деяких країнах ЄС за показниками: біологічний вихід цукру, дигестія буряків, вихід цукру, різниця між дигестією і виходом цукру. Аналіз засвідчив, що Україна має значно нижчі результати за всіма зазначеними параметрами. Так, зокрема біологічний вихід цукру в середньому в зазначені роки склав 4,2 т/га (в Німеччині, відповідно – 11,6, Польщі – 8,6). При урожайності коренеплодів значно нижчій, ніж в цих країнах, дигестія буряків становить 16,6 (в Німеччині – 18,3, Польщі – 18,5), вихід цукру – 13,18, (в Німеччині – 16,34, Польщі – 15,88),різниця між дигестією і виходом цукру складала – 3,44, (Німеччині – 1,96, Польщі – 2,62). Водночас витрати газу на 1 т цукру в Україні становлять 360 м3, в той час як в Німеччині – 95 м3 (в 3,8 рази менше), в Польщі – 173 м3 (в 2,1 рази менше).

На основі проведеного аналізу у дисертації зроблено висновок про недостатне використання потенціалу бурякоцукрового підкомплексу для забезпечення його ефективності, недостатня його конкурентоспроможність, що може негативно відобразитись на діяльності як виробників так і переробників цукросировини при вступі України в СОТ.

Причинами недостатньої ефективності функціонування бурякоцукрового підкомплексу є його неналежне організаційно-економічне забезпечення, недостатній рівень розвитку ринкових відносин, здатних забезпечувати саморегуляцію ринку.

На основі аналізу діяльності бурякоцукрового підкомплексу України виявлено, що, в порівняно однакових умовах результати діяльності кращі там, де вищий рівень інтеграції та капіталізації ресурсів. Це характерно для вертикально інтегрованих компаній. Встановлено, що на сучасному етапі розвитку ринок цукру в Україні є досить нестабільний, без чітких правил регулювання і контролю, з великою кількістю посередників, тіньових та напівтіньових схем реалізації. Мають місце давальницькі схеми переробки цукрових буряків та бартерні операції, які через відсутність паритетних співвідношень по цінах в значній мірі дестабілізують внутрішній ринок. Непрозора і складна вітчизняна схема ринку цукру є основою для його тінізації.

Аналіз балансу цукру в Україні упродовж 2003/2004 – 2006/2007 маркетингових років свідчить про щорічне перевищення пропозиції над загальним попитом. Так, зокрема, у 2006/2007 маркетинговому році загальна пропозиція складає 3400 тис. т при загальному попиті 2650 тис. тонн, в тому числі на внутрішньому ринку 2060 тис. тонн, що вимагає пошуку ринків збуту.

Створення цивілізованого ринку цукру можливе лише при забезпеченні бурякоцукрового підкомплексу пільговими цільовими кредитними коштами та відходу від давальницької схеми переробки цукрових буряків.

У третьому розділі – “Удосконалення організаційно-економічного забезпечення ефективності бурякоцукрового підкомплексу АПК” викладено пропозиції щодо розробки моделі розвитку бурякоцукрового виробництва та державного регулювання забезпечення підвищення ефективності функціонування бурякоцукрового підкомплексу АПК, зроблено прогноз ефективності розвитку підкомплексу на перспективу.

Недоліки, виявлені в організаційно-економічному забезпеченні ефективності бурякоцукрового підкомплексу дозволили автору визначити пріоритети економічної політики щодо його подальшого розвитку, до яких віднесено: подальший ефективний розвиток на основі раціональної реструктуризації бурякоцукрового виробництва, інтенсифікації і технічного переоснащення; удосконалення інтегрованих зв’язків між виробниками цукросировини і переробниками; створення привабливого інвестиційного клімату; відновлення конкурентоспроможності та експортного потенціалу підкомплексу; удосконалення механізму регулювання на засадах поєднання інструментів саморегуляції ринку, державного впливу, та регулювання з боку асоціацій виробників цукру; диверсифікацію продукції підкомплексу та розширення ринків збуту.

У дисертації запропонована модель організаційно-економічного забезпечення функціонування ефективного бурякоцукрового підкомплексу АПК України (рис. 2).

Рис. 2 Модель організаційно-економічного забезпечення функціонування ефективного бурякоцукрового підкомплексу АПК України

Запропонована модель забезпечує ефективне функціонування бурякоцукрового підкомплексу АПК України, при якій відбувається збалансованість між усіма виробниками сировини, цукровими заводами, учасниками ринку, з одного боку, та проводиться регулювання галузі за допомогою інструментів державного впливу, яке поєднує ринково-економічні важелі. Агрохолдингові об’єднання на основі вертикально інтегрованих підприємницьких структур, що мають завершений цикл виробничо-господарської діяльності, повинні в перспективі бути основними учасниками бурякоцукрового підкомплексу .

В контексті визначених пріоритетів, автором обгрунтовано необхідність активізувати роботу щодо розширення ринків збуту цукру. Внаслідок втрати зовнішніх ринків збуту та надлишку цукру на внутрішньому ринку обсяги його виробництва в Україні зменшились до рівня внутрішнього споживання, тобто до квоти “А”. Ємність ринку СНД складає 10 млн. тонн, в той час як виробництво бурякового цукру країнами СНД – близько 5 млн. тонн. Допущений спад обсягів виробництва за роки розділеного функціонування ринків склав 5 млн. тонн. Дефіцит ринку цукру СНД зараз компенсується тростинним цукром третіх країн, що загрожує втратою цілої галузі економіки і кризовими соціальними наслідками. Співпраця в рамках СНД дасть можливість ефективно розвиватись бурякоцукровому підкомплексу України. Для вирішення цього питання необхідно відновити та розширити зовнішні ринки збуту цукру країн СНД. Особливу актуальність при цьому набуває створення і функціонування спільного ринку цукру держав – учасників СНД. У дисертації обґрунтовано, що з метою ефективного розвитку бурякоцукрового підкомплексу України, слід розробити проекти Програм “Цукровий буряк СНД” “Ринок цукру СНД”. Це дозволило б створити дієвий механізм взаємодії між роз’єднаними в даний час національними виробниками сировини та цукровими ринками і ефективно вирішити питання.

Консолідація ринку цукру, де гравцями є професіонали, є більш результативною для подальшої стратегії розвитку бурякоцукрового підкомплексу. Наявність компаній, в яких бізнес побудований на довготривалий період, дозволяє упевнено прогнозувати розвиток бурякоцукрової галузі з наступним її виходом на міжнародний ринок, оскільки для цього будуть створені усі підстави.

Враховуючи проблеми збуту і підвищення ефективності виробничих потужностей бурякоцукрового підкомплексу, автором у дисертації обґрунтовано необхідність переорієнтації частини цукрових заводів на інші види продукції. Зокрема, у зв’язку з погіршенням екологічної ситуації у світі, зростанням цін на паливо та енергію, від яких є залежною Україна, актуальною є проблема виробництва паливного біологічного етанолу. Зроблено висновок, що Україні потрібна державна науково-технічна програма “Біоетанол з цукросировини”, у розробці якої мали б взяти участь вчені різних спеціальностей: біотехнологи, мікробіологи, біохіміки, хіміки, в т.ч. нафтохіміки, цукровики, технологи спиртового виробництва, спеціалісти в галузі енергетики, переробки відходів сільського господарства.

Створення і цільова фінансова підтримка державної науково-технічної програми “Біоетанол з цукросировини” дасть змогу вже протягом найближчих років розробити і запустити в дію в Україні дослідну пілотну установку з отримання етилового спирту з цукросировини. Протягом наступних років Україна зможе розпочати промислове виробництво біопаливного етанолу.

Розрахунки автора свідчать, що виконання державної науково-технічної програми “Біоетанол з цукросировини” дозволить: зменшити імпорт енергоносіїв і зекономити значні валютні ресурси; завантажити виробничі потужності спиртових заводів, що простоюють; відновити законсервовані цукрові заводи; забезпечити сільськогосподарських товаровиробників сталими замовленнями на посіви цукрових буряків.

В контексті інституційного забезпечення ефективного розвитку бурякоцукрового підкомплексу у дисертації обґрунтовано необхідність удосконалення статистичного супроводу процесів управління та інструментів державного регулювання.

У роботі вказано, що відсутність об’єктивної статистичної звітності про рух цукру, напрямки його використання та залишки, не дає можливості прозоро відслідковувати стан ринку та своєчасно і оперативно реагувати на його зміни. Брак достовірної інформації породжує необ’єктивність. А це в умовах ринкових відносин призводить до банкрутства та виходу з ринку.

З метою отримання об’єктивних даних для прийняття рішень щодо реструктуризації цукрової галузі запропоновано розробити і впровадити систему показників із забезпечення виробництва цукру квоти “А”.

В контексті удосконалення інструментів регулювання розвитку бурякоцукрового підкомплексу і підвищення його ефективності у дисертації запропоновано розробити державну програму перепрофілювання цукрових заводів.

Враховуючи проблеми незбалансованості ринку цукру, у дисертації на основі проведеного дослідження розроблено механізм продажу квот на виробництво цукру для цукрових компаній. Продаж квот, на думку автора, має відбуватися на відкритому аукціоні серед базових цукрових заводів, тільки за гроші з видачею відповідного посвідчення. Це дасть змогу компаніям, які хочуть займатися цим бізнесом, можливість впевнено працювати на ринку на довгострокову перспективу.

Вимагає якісного вдосконалення перебудова взаємин цукрових заводів із податковими органами. У дисертації обґрунтовано необхідність внесення змін в законодавчу базу з урахуванням сезонного характеру цукроваріння. Йдеться про нарахування податкових зобов’язань для цукрових заводів за остаточними операціями (реалізація + оплата). Потрібно скасувати ПДВ під час надання послуг із переробки цукрових буряків фізичним особам. Недоцільні також поквартальні нарахування й сплата податку на прибуток. Ідеться не про зниження оподатковування, а лише про його перерозподіл.

З метою окреслення шляхів підвищення ефективності бурякоцукрового підкомплексу на перспективу та прогнозу її показників у дисертації проведено кореляційний аналіз впливу різних факторів (площі посівів, урожайність, собівартість, структура виробництва) на показники ефективності галузі буряківництва, зокрема прибутковості та рентабельності.

ВИСНОВКИ

В дисертації викладено теоретико-методологічне узагальнення і запропоновано вирішення наукової проблеми, що полягає у дослідженні та розробці науково-методичних підходів і практичних рекомендацій з підвищення ефективності бурякоцукрового підкомплексу АПК.

1. Бурякоцукровий підкомплекс АПК є складною системою, дослідження характеру і тісноти зв’язку між елементами якої передбачає характеристику функціонально-галузевої, організаційно-управлінської, продуктової, територіально-виробничої і соціально-економічних підсистем з позицій підвищення їх ефективності, що покладено в основу дисертаційного дослідження.

2. За сучасного розвитку економіки країни підвищення ефективності розвитку бурякоцукрового підкомплексу повинно розглядатися як одне з головних завдань забезпечення населення цукром, розв’язання якого має будуватися на врахуванні інтересів виробничо-економічних відносин, характері технічного процесу виробництва, формах організації, притаманних даному підкомплексу. В сукупності це породжує необхідність специфічних підходів до організаційно-економічного забезпечення його ефективного розвитку.

3. Під організаційно-економічним забезпеченням функціонування і розвитку бурякоцукрового підкомплексу слід розуміти сукупність логічно упорядкованих регуляторних дій, системи організаційних, технологічних, економічних важелів і методів управління, які забезпечують його ефективний розвиток. Враховуючи, що ефективність роботи бурякоцукрового підкомплексу залежить від ефективності виробничо-економічних відносин, що склались між ними, пошук шляхів підвищення ефективності підкомплексу в цілому має лежати в цих трьох означених площинах.

4. Оцінка процесів реформування в бурякоцукровому підкомплексі АПК дозволяє визначити наступні трансформаційні зміни в системі факторів, що визначають його ефективність: диверсифікацію виробників продукції як на рівні галузі виробництва цукрових коренеплодів (сільськогосподарські підприємства різних форм власності та особисті селянські господарства), так і на рівні галузі цукровиробництва (підприємства різних форм власності); скорочення посівних площ під цукровим буряком; обєднання процесів виробництва і процесів переробки в єдиних господарських структурах; злиття і поглинання виробників, формування крупних цукрових компаній, які ідентифікуються як головні гравці на ринку цукру; банкрутство низки цукрових заводів; загострення проблеми збалансованості ринку; перелом в динаміці росту урожайності цукрових коренеплодів в користь її зростання. Неоднозначність впливу цих змін на ефективність бурякоцукрового підкомплексу вимагає визначення пріоритетів економічної політики щодо його розвитку на перспективу, що запропоновано автором у дисертації.

5. Порівняльний аналіз урожайності цукрових буряків у великих і малих господарствах, а також показників ефективності виробництва в малих цукрових заводах і в крупних цукрових компаніях, які стимулюють процес укрупнення сировинної бази українських аграрних компаній по виробництву цукру, свідчить в користь процесів концентрації виробництва в бурякоцукровому підкомплексі та розвитку інтегрованих утворень. У дисертації зроблено висновок про необхідність удосконалення економічних відносин між різними типами виробників, а також між виробниками і переробниками цукросировини, зорієнтоване на підвищення конкурентоспроможності підкомплексу в цілому і його кінцевої продукції.

6. Основною проблемою подальшого розвитку цукробурякового підкомплексу АПК, яка потребує невідкладного вирішення, є розширення ринків збуту цукру. Внаслідок втрати зовнішніх ринків збуту та надлишку цукру на внутрішньому ринку обсяги його виробництва в Україні зменшились до рівня внутрішнього споживання, тобто до квоти “А”. Дефіцит ринку цукру в СНД зараз компенсується тростинним цукром, що загрожує втратою цілої галузі економіки і кризовими соціальними наслідками. Співпраця в рамках СНД дасть можливість ефективно розвиватись бурякоцукровому підкомплексу України. Для вирішення цього питання необхідно відновити та розширити зовнішні ринки збуту цукру країн СНД.

7. Запропоновано модель організаційно-економічного забезпечення функціонування ефективного бурякоцукрового підкомплексу АПК України, при якій відбувається збалансованість між усіма виробниками сировини, цукровими заводами, учасниками ринку, з одного боку, та проводиться регулювання галузі за допомогою інструментів державного впливу, яка поєднує ринково-економічні важелі. Це сприятиме підвищенню ефективності діяльності бурякоцукрового підкомплексу та інтеграції у світовий ринок цукру.

8. Здійснювана реформа в ЄС, що передбачає до 2009 року відкриття європейських кордонів для цукру з усього світу, змушує виробників вже зараз формувати європейський цукровий пояс, в який увійдуть Франція, Німеччина, Польща і Україна. Саме в цих країнах, завдяки відповідним кліматичним умовам, можна досягнути високої врожайності цукрового буряка і вийти на порівняно невисоку собівартість готового продукту (до $ 400/т), що дозволить йому конкурувати з цукром з тростини. Для досягнення оптимального рівня урожайності, в Україні необхідно кардинально змінити сільськогосподарські технології і упорядкувати сировинні зони.

9. Враховуючи незбалансованість вітчизняного ринку цукру, проблеми економічних взаємовідносин між виробниками і переробниками цукрової сировини в системі організаційно-економічного забезпечення підвищення ефективності слід передбачити:

- диверсифікацію продукції, в контексті чого у дисертації запропоновано переорієнтацію частини виробничих потужностей цукрових заводів на виробництво біоетанолу;

- перепрофілювання безперспективних цукрових заводів;

- удосконалення систему ціноутворення всередині