МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КРИВОРІЗЬКИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ПІЛОВА ДАР’Я ПЕТРІВНА

УДК 658.155:622.012:622.7

ФОРМУВАННЯ ТА ОЦІНКА ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Спеціальність 08.00.04 – економіка та управління підприємствами

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Кривий Ріг – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному гірничому університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор технічних наук, професор

Прокопенко Василь Іванович,

Національний гірничий університет

Міністерства освіти і науки України,

завідувач кафедри прикладної економіки.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Довбня Світлана Борисівна,

Національна металургійна академія України

Міністерства освіти і науки України,

завідувач кафедри економіки промисловості;

кандидат економічних наук, доцент

Пасічник Наталя В’ячеславівна,

Криворізький технічний університет

Міністерства освіти і науки України,

доцент кафедри економіки, організації та

управління підприємствами.

Захист відбудеться 16 січня 2008 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К .052.01 у Криворізькому технічному університеті за адресою: 50002, м. Кривий Ріг, вул. Пушкіна, 37, ауд. .

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Криворізького технічного університету за адресою: 50002, м. Кривий Ріг, вул. Пушкіна, 37.

Автореферат розісланий 14 грудня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради С.М. Короленко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Результати господарювання гірничо-збагачувальних підприємств обумовлені впливом факторів макро- та мікросередовища, і, передусім, змінними гірничо-геологічними умовами експлуатації родовища рудної сировини. Це створює загрози сталому розвитку підприємств. Для прийняття управлінських рішень, адекватних умовам, що склалися, підприємства повинні своєчасно реагувати на негативні впливи вказаних факторів. Використання підприємством корпоративних ресурсів для запобігання загрозам і забезпечення стабільного функціонування визначає його економічну безпеку.

Проблеми забезпечення економічної безпеки підприємств досліджувалися багатьма вченими як в Україні, так і за кордоном. Вагомий внесок в розвиток теорії економічної безпеки підприємства внесли О.І. Амоша, І.О. Бланк, В.М. Геєць, О.А. Грунін, С.О. Грунін, С.Б. Довбня, Г.Б. Клейнер, Г.В. Козаченко, В.І. Мунтіян, В.Я. Нусінов, Є.А. Олейников, Г.А. Пастернак-Таранущенко, С.Ф. Покропивний, А.Г. Темченко, А.М. Турило, В.В. Шликов. У вирішенні зазначеної проблеми залишаються питання, які потребують розвитку щодо сутності економічної безпеки підприємства, способів вимірювання та заходів з підвищення її рівня. На сьогодні недостатньо розв’язані питання, спрямовані на забезпечення економічної безпеки гірничо-збагачувальних підприємств, виходячи із специфічних умов середовища їх функціонування. Це, насамперед, і зумовило актуальність наукового обґрунтування рішень з формування й оцінки економічної безпеки підприємств, зайнятих виробництвом та реалізацією залізорудної продукції.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. У дисертаційній роботі використані результати, одержані автором у процесі досліджень, виконаних за планом науково-дослідних робіт Національного гірничого університету за темами: “Управління виробничими витратами гірничо-збагачувальних підприємств в умовах змінного попиту на марганцеворудну продукцію” (№ державної реєстрації 0103U001296), в якій здобувач оцінив вплив технологічних та організаційних факторів мікросередовища на рівень економічної безпеки гірничо-збагачувального підприємства; “Розробка та обґрунтування методів підвищення надійності інвестування розширеного відтворення гірничих підприємств” (№ державної реєстрації 0105U000514), де здобувач встановив готовність виконання завдання з відвантаження продукції як чинника формування прибутку, а в підсумку, зон економічної безпеки підприємства.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретичне обґрунтування закономірностей формування і оцінки економічної безпеки та розробка практичних підходів до підвищення ефективності господарювання гірничо-збагачувальних підприємств, виходячи з їх економічної безпеки. Для досягнення зазначеної мети поставлені й вирішені наступні задачі:

- набула подальшого розвитку сутність поняття економічної безпеки стосовно управління діяльністю гірничо-збагачувальних підприємств;

- обґрунтований критерій оцінки рівня економічної безпеки підприємств, господарська діяльність котрих пов’язана з виробництвом та реалізацією залізорудної продукції;

- визначені закономірності формування зон економічної безпеки підприємств на підставі їх фінансової забезпеченості;

- систематизовані фактори макро- і мікросередовища і здійснена оцінка їх впливу на рівень економічної безпеки гірничо-збагачувальних підприємств, які функціонують у змінних гірничо-геологічних умовах розробки родовища рудної сировини;

- розроблені практичні підходи з підвищення рівня економічної безпеки гірничо-збагачувальних підприємств з урахуванням обмеженості корпоративних ресурсів.

Об’єктом дослідження є господарська діяльність залізорудних гірничо-збагачувальних комбінатів в умовах сучасного ринку.

Предметом дослідження є теоретичні та прикладні аспекти формування й оцінки економічної безпеки підприємств з виробництва та реалізації залізорудної продукції.

У роботі використані наступні методи дослідження: наукове узагальнення – для формулювання наукових задач та загальних висновків; економічний аналіз – для оцінки ефективності господарської діяльності підприємств; аналіз та синтез – для визначення теоретичних засад формування й оцінки економічної безпеки гірничо-збагачувальних підприємств; математична статистика – для встановлення впливу факторів оточуючого середовища на рівень економічної безпеки; економіко-математичне моделювання – для визначення моделі розподілу коштів на гірничих підприємствах з випуску декількох видів продукції.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:

Вперше:

- встановлена залежність прибутку гірничо-збагачувального підприємства від його готовності виконувати завдання на відвантаження споживачам залізорудної продукції та запропоновані методичні положення щодо встановлення прибутку з урахуванням коефіцієнта готовності завдання за усіма видами діяльності підприємства, що уможливлює управління факторами з боку виробництва та реалізації.

Удосконалено:

- обґрунтовані теоретичні положення щодо формування економічної безпеки, яка розуміється як здатність гірничо-збагачувальних підприємств чинити опір сукупному впливу загроз макро- та мікросередовища через використання корпоративних ресурсів на підставі прийняття управлінських рішень, адекватних умовам, що склалися;

- методику оцінки рівня економічної безпеки підприємства на основі зіставлення раціонального рівня чистого прибутку з його фактичним рівнем, що відображає здатність підприємства адаптуватися до умов мікро- та макросередовищ, які склалися. Рівень безпеки встановлюється відповідно до базового рівня, що приймається за одиницю: у разі перевищення цього рівня – господарська діяльність узгоджена з впливом факторів оточуючого середовища та має позитивний стан економічної безпеки; при недосягненні базового рівня – характеризується незадовільним або критичним станом безпеки. Визначення рівнів економічної безпеки дозволяє оцінювати успішність стратегій господарської діяльності підприємств;

- теорію формування зон економічної безпеки гірничо-збагачувального підприємства через обґрунтування інерційності зміни постійних витрат в залежності від зміни обсягу виробництва та реалізації продукції. На підставі цих зон систематизовані ознаки фінансової забезпеченості підприємства, яка дозволяє визначити його здатність задовольняти ті чи інші потреби в інвестиційному та/або обіговому капіталах;

- модель формування прибутку за умови залучення коштів як шляху підвищення рівня економічної безпеки гірничо-збагачувальних підприємств, яка дозволяє планувати виплати залучених коштів в умовах зниженої та нестабільної фінансової забезпеченості виробництва за рахунок майбутніх грошових надходжень та враховує витрати підприємства, сплачені за рахунок власних коштів в попередньому періоді.

Дістало подальший розвиток:

- систематизація факторів впливу на господарську діяльність підприємств з видобутку залізної руди, яка враховує внутрішньовиробничі фактори, що можуть спричиняти загрози економічній безпеці цих підприємств. Запропонована класифікація факторів за функціональною ознакою, а також наведені види загроз, що виникають під їх впливом;

- модель розподілу обмеженого обсягу власних або залучених коштів, що дозволяє підтримувати плановий рівень економічної безпеки підприємства, виходячи з рівня його прибутку за кожним з видів залізорудної продукції в залежності від обсягу коштів, спрямованих на її виробництво. Модель враховує обмеження обсягів виробництва за коефіцієнтом готовності виконання планового завдання за видами продукції та ресурсними складовими підприємства.

Практичне значення одержаних результатів. Запропоновані рекомендації щодо підвищення ефективності господарської діяльності підприємств, виходячи з їх економічної безпеки, через адаптацію до умов господарювання; встановлений алгоритм визначення прибутку з урахуванням впливу стану готовності підприємства виконувати завдання з реалізації продукції; визначені коефіцієнти зміни ціни, питомих постійних та змінних витрат в залежності від змін обсягів виробництва та реалізації продукції, що визначають зони економічної безпеки підприємства; отримані рівняння множинної регресії, які дозволяють прогнозувати кількісні зміни собівартості концентрату й обкотишів в залежності від ступеню зміни технологічних і організаційних факторів мікросередовища; розроблена структурна схема вибору варіанту користування залученими коштами в залежності від рівня економічної безпеки підприємства.

Основні наукові положення дисертації доведені до рівня методичних розробок та практичних рекомендацій. Отримані практичні результати використані на ВАТ “Полтавський ГЗК”.

Результати дослідження використані у навчальному процесі Національного гірничого університету при викладанні дисциплін “Економічна безпека” та “Фінанси підприємств”.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаним дослідженням автора, в якому викладені результати вирішення наукових задач з формування та оцінки економічної безпеки гірничо-збагачувальних підприємств. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертаційній роботі використані лише ті ідеї та положення, що є результатом особистих досліджень здобувача. Особистий внесок автора в опублікуванні колективних робіт конкретизований у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційної роботи доповідались й обговорювались на наукових симпозіумах “Тиждень гірника” (м. Москва, 26-30 січня 2004 р., 23-27 січня 2006 р., 22-26 січня 2007 р.); Міжнародній науково-технічній конференції “Сталий розвиток гірничо-металургійної промисловості” (м. Кривий Ріг, 18-22 травня 2004 р., 16-20 травня 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Інноваційний розвиток економіки регіону” (м. Дніпропетровськ, 10-12 червня 2004 р.); Міжнародної науково-практичної конференції “Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіки України” (м. Дніпропетровськ, 21-23 вересня 2005 р., 24-26 травня 2007 р.); II Міжнародній науковій конференції “Соціально-економічні наслідки ринкових перетворень у постсоціалістичних країнах” (м. Черкаси, 28-30 вересня 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми управління розвитком об’єктів і процесів ринкової економіки” (м. Запоріжжя, 5-6 жовтня 2006 р.); Міжнародній науково-практичної конференції “Проблеми економічної освіти і науковий прогрес” (м. Кривий Ріг, 24 листопада 2006 р.).

Публікації. Основні положення дисертації опубліковані в 14 роботах, з них – 7 статей в наукових фахових виданнях, 7 статей в матеріалах науково-практичних конференцій. Загальний обсяг публікацій 4,4 друк.арк., з яких здобувачеві належить 3,1 друк.арк.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг роботи налічує 157 сторінок друкованого тексту, що містить 30 рисунків, 9 таблиць, список використаних джерел з 139 найменувань на 14 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

В першому розділі “Теоретичні та практичні засади формування економічної безпеки промислових підприємств” проаналізовані фактори макро- та мікросередовищ, які обумовлюють результати господарювання промислових підприємств. Відповідно до проведеної оцінки фінансово-економічного стану гірничо-збагачувальних підприємств Криворізького залізорудного басейну протягом 2001-2005 рр. показник чистого прибутку мав значні коливання: від зменшення в 5-13 разів до збільшення у 1,1-18 разів, що свідчить про різний ступень адаптації підприємств до умов оточуючого середовища.

Узагальнюючи результати оцінки фінансово-економічного стану Криворізьких гірничо-збагачувальних підприємств, відзначені їх специфічні особливості, які полягають у необхідності проведення випереджаючих гірничопідготовчих робіт для систематичного створення нових виробничих потужностей замість тих, що вибувають, погіршенні гірничо-геологічних умов експлуатації родовища рудної сировини, щорічному зниженні зони гірничих робіт, що зумовлює постійне зростання собівартості видобутку руди. Тому, для забезпечення успішності господарської діяльності, підприємствам видобувної галузі крім загроз, що привносить макро- та мікросередовище та які притаманні більшості суб’єктів господарювання (незалежно від галузі їх функціонування), необхідно враховувати й можливий негативний вплив інших специфічних факторів.

В сучасній економічній теорії питання підтримання стабільного функціонування підприємства на базі всебічного врахування впливу можливих загроз на макро- та мікрорівні та використання повною мірою його потенціалу вирішуються в напрямку забезпечення економічної безпеки. Результати аналізу закордонного та вітчизняного досвіду щодо розуміння сутності економічної безпеки підприємства, способів її вимірювання, а також механізмів забезпечення свідчать про наступне: 1) дотепер не існує єдиного тлумачення поняття економічної безпеки підприємства; 2) не приділяється достатньо уваги визначенню стану економічної безпеки гірничо-збагачувальних підприємств, що мають відмінні галузеві умови функціонування; 3) запропоновані механізми оцінювання рівня економічної безпеки характеризуються певними недоліками, основними з котрих є складність зіставлення підприємств різних галузей за цією ознакою та недостатнє врахування специфіки їх функціонування; 4) недостатньо визначені шляхи підвищення рівня економічної безпеки підприємства.

Проаналізовані підходи щодо розуміння сутності поняття економічної безпеки та способів її вимірювання дозволили встановити, що показники, за допомогою котрих оцінюється рівень економічної безпеки підприємства, залежить від її тлумачення. У зв’язку з цим, критерій оцінки економічної безпеки гірничо-збагачувальних підприємств потребує поглиблення її понятійного апарату з урахуванням специфічних особливостей їх господарювання. Встановлено, що для підвищення ймовірності забезпечення підприємством певного стану економічної безпеки є доцільною інтегральна оцінка впливу факторів середовища на результуючий показник діяльності підприємства – прибуток.

Нестача власних обігових коштів та високий рівень кредиторської заборгованості найбільшою мірою визначають нестабільний фінансовий стан більшості гірничо-збагачувальних підприємств Кривбасу, стримують подальше зростання обсягів виробництва товарної продукції. З метою покращення економічних показників господарювання, зокрема чистого прибутку, та досягнення певного стану економічної безпеки, підприємства мають створювати умови для ефективнішого управління наявними корпоративними ресурсами та залучення додаткового обігового та/або інвестиційного капіталів.

У другому розділі “Наукові підходи до формування та оцінки рівня економічної безпеки гірничо-збагачувальних підприємств” уточнений та обґрунтований зміст поняття “економічна безпека підприємства” як здатність підприємства чинити опір сукупному впливу загроз макро- та мікросередовищ з метою досягнення своєї стратегічної мети в результаті усіх видів діяльності. Ступінь виконання управлінських рішень визначений вимірювачем економічної безпеки, що відображає доцільність та вірність стратегії господарювання, обраної підприємством.

Економічну безпеку підприємства автор пропонує аналізувати за показником чистого прибутку, в котрому акумулюються вплив факторів макросередовища на функціонування підприємства та усі результати його господарської діяльності. Загалом це здійснюється через такі чинники мікросередовища: внутрішні фактори господарської діяльності підприємства; дія впливу умов ризику та невизначеності, в яких функціонує підприємство; його функціональні складові. До функціональних складових відносяться: фінансова, інтелектуальна і кадрова складові, техніко-технологічна, політико-правова, інформаційна, екологічна та силова складові. Врахування цих факторів дає уявлення про досягнення підприємством його стратегічних цілей та виконання ним стратегічної місії через аналіз рівня економічної безпеки.

Оцінка рівня економічної безпеки підприємства здійснюється шляхом встановлення раціонального рівня чистого прибутку та зіставлення його з рівнем фактичного прибутку. При цьому раціональний прибуток передбачає такий його рівень, що відповідає витратам на обсяг випуску, який планується, з урахуванням податків та виручки від реалізації продукції підприємства за умови укріплення фондів нагромадження та споживання. Рівень економічної безпеки підприємства (), який відображає його здатність досягати поставленої мети в умовах мікро- та макросередовищ, що склалися в цей період, пропонується визначати наступним чином:

; (1) , (2)

де ,  – фактичний рівень відповідно чистого прибутку та збитку підприємства за звітний період, грн.; – 

раціональний рівень чистого прибутку, розрахований на звітний період згідно з природними, технічними, технологічними та організаційно-економічними умовами, що склалися, грн.; – 

рівень збитків, що є граничними для підприємства, грн.

Проаналізовані зміни рівня економічної безпеки підприємства в залежності від величин планового раціонального та фактичного чистих прибутків (збитків). В варіанті збігу величин фактичного та планового чистих прибутків підприємства рівень економічної безпеки дорівнюватиме одиниці (), що буде характеризувати його як задовільний щодо умов сталого функціонування підприємства. У разі недовиконання запланованого рівня раціонального чистого прибутку в періоді, що аналізується, рівень коливатиметься в межах від . У випадку функціонування підприємства зі збитком рівень економічної безпеки буде від’ємним – . За умови перевиконання підприємством за фактом рівня чистого прибутку у порівнянні з плановим раціональним, рівень становитиме .

Автором пропонується коригувати величину доходу коефіцієнтом готовності виконання завдання на відвантаження продукції , що здійснюється виходячи з методу визначення надійності роботи підприємства (ймовірності отримання прибутку) через обсяг відвантаження продукції, вартість якої сплачують споживачі за мірою її надходження. Аналітично прибуток або збиток підприємства виражається різницею між його плановим доходом та витратами за виразом – .

Коефіцієнт готовності виконання завдання або реалізації певного обсягу продукції являє собою ймовірність того, що протягом встановленого часу при виконанні визначеного обсягу реалізації не буде зупинок відвантаження продукції, які неможливо усунути через організаційні заходи протягом часу, який дорівнює або менше граничного припустимого часу для забезпечення стабільного функціонування підприємства. Цей коефіцієнт описується експонентою:

, (3)

де  – інтенсивність відмов відвантаження продукції споживачам, 1/добу; – 

час процесу відвантаження продукції, доба; – 

інтенсивність відновлення процесу відвантаження продукції, 1/добу; – 

граничний припустимий час усунення відмови, доба.

Для гірничо-збагачувальних підприємств коефіцієнт готовності виконання завдання буде означати готовність цеху збуту виконати планові завдання з відвантаження продукції вчасно, або шляхом використання резервних його потужностей. Отже, прибуток підприємства є функцією коефіцієнта готовності виконання завдання за усіма видами діяльності підприємства.

Для визначення змісту факторів управління станом економічної безпеки підприємства запропонована перевірка розподілу обсягів реалізації продукції за нормальним законом. На основі статистичних даних встановлено, що з надійністю 95% жоден з факторів не має переважаючого впливу на зміну обсягу відвантаження концентрату. Загалом варіація обсягів реалізації продукції гірничо-збагачувального комбінату носить імовірнісний характер та зумовлена впливом факторів, що не підлягають плануванню.

Прибуток гірничо-збагачувальних підприємств залежить як від цінової та збутової політики підприємства, так і від ефективності функціонування його основних засобів. Політика ціноутворення та збуту на гірничо-збагачувальних комбінатах багато в чому обумовлена існуючими господарськими зв’язками та технологічними ланцюгами з підприємствами металургійного комплексу. Так, визначальним чинником процесу реалізації та виробництва продукції є стан виробничих потужностей, оскільки саме цей фактор найбільшим чином впливає на обсяги виробництва та якість продукції, що дозволяє підприємству утримувати конкурентоспроможну позицію на ринку. В свою чергу, ефективність використання діючих потужностей підприємства, як відомо, впливає на рівень постійних витрат у формуванні величини скупних витрат. Обґрунтована інерційність зміни постійних витрат в залежності від зміни обсягу виробництва та реалізації продукції: при значному зниженні обсягу постійні витрати мають стрибкоподібне зменшення, що відбувається із запізненням по відношенню до обсягу реалізації продукції.

Визначене формування зон економічної безпеки підприємства (рис. ), які в залежності від обсягу реалізації продукції розподілені на збиткову, санаційну й прибуткову зони, відповідно цим зонам визначені ознаки фінансової забезпеченості підприємства (зниженої, нестабільної, стабільної). Під зоною економічної безпеки підприємства автор розуміє діапазон зміни прибутку, який забезпечує певний рівень економічної безпеки підприємства, обумовлений обсягом реалізації продукції.

Рис. . Зони економічної безпеки та фінансової забезпеченості господарської діяльності підприємства

З метою визначення обсягу реалізації продукції , що відповідає тій чи іншій зоні економічної безпеки підприємства, запропоновано використовувати коефіцієнти змін ціни, питомих постійних та змінних витрат. Прибуток для кожної зони з урахуванням змін ціни на продукцію гірничо-збагачувальних підприємств та питомих постійних й змінних витрат можна представити наступним чином:

, (4)

де , ,  – відповідно коефіцієнти зміни ціни, питомих постійних витрат та змінних витрат як функції від обсягу реалізації продукції.

На підставі статистичних даних, що характеризують взаємозв’язок між змінами фактичних показників витрат та ціни на продукцію відповідно до планових показників при тих чи інших обсягах реалізації описані рівняння регресії, що визначають зміни ціни , питомих постійних та змінних витрат в залежності від обсягів реалізації продукції:

, (); (5)

, (); (6)

, (). (7)

При виконанні певного обсягу реалізації підприємство має змогу досягти планових показників ціни та використання матеріальних і трудових ресурсів. Для встановлення економічної безпеки необхідно виконувати усі три умови, а значить, економічна безпека буде мати місце при максимальних значеннях обсягів реалізації продукції за рівняннями (5)-(7), при яких за ціною, питомими постійними та змінними витратами досягаються планові показники.

У третьому розділі “Визначення шляхів підвищення рівня економічної безпеки гірничо-збагачувальних підприємств” встановлено, що поряд з факторами макро- та мікросередовищ гірничо-збагачувального підприємства, небезпеки його господарській діяльності можуть спричиняти внутрішньовиробничі фактори, які за ступенем їх впливу є вагомими для гірничорудної галузі. Визначені класифікація цих факторів за функціональною ознакою, а також види небезпек, що виникають під впливом вказаних факторів.

Оцінений ступінь впливу технологічних і організаційних факторів на собівартість руди й концентрату. Отримані рівняння множинної регресії (з тіснотою зв’язку ), які дозволяють прогнозувати кількісні зміни цих показників в залежності від ступеня зміни зазначених факторів. Встановлено, що управління виробництвом товарної продукції ускладнюється процесом забезпечення планових величин вмісту заліза в руді й концентраті, виходу концентрату та обсягів його виробництва.

Підвищення рівня економічної безпеки підприємства потребує, як правило, залучення додаткового інвестиційного та/або обігового капіталів. Господарська діяльність більшості сучасних гірничо-збагачувальних підприємств характеризується обмеженістю власних коштів. Тому за причиною нестачі власного капіталу або внаслідок впровадження певної інвестиційної політики з метою залучення додаткового капіталу, підприємство звертається до інших можливих джерел, крім власних. Специфіка діяльності підприємств, що розглядаються, в цьому разі полягає в тому, що залучені кошти повертаються з урахуванням результатів виробничої діяльності цих підприємств. Задача вирішена за умови повернення залучених коштів з урахуванням результатів виробничої діяльності. Для подолання нестабільного стану підприємству необхідно: 1) повернутися до обсягів реалізації, що дозволяють окупити витрати на виробництво та реалізацію продукції; 2) збільшити обсяги реалізації відповідно до точки беззбитковості на величину, яка буде достатньою для повернення раніше отриманої позики.

Складена модель формування прибутку за умови залучення коштів як шляху підвищення рівня економічної безпеки гірничо-збагачувальних підприємств. Відмінною особливістю моделі є планування виплат залучених коштів та відсотків за ними в умовах зниженої та нестабільної фінансової забезпеченості виробництва за рахунок майбутніх грошових надходжень. Для встановлення величини чистого прибутку () треба зменшити прибуток від звичайної діяльності (оскільки він є основним джерелом доходів гірничо-збагачувального комбінату) на величину податку на прибуток та плату за залучений капітал. З урахуванням цього підходу скорегований чистий прибуток дорівнюватиме:

, (8)

де  – ставка податку на прибуток, частка од.; – 

витрати, сплачені за рахунок власних коштів, грн.; – 

середній рівень загальної рентабельності підприємства, частка од.; – 

середня ставка за позиковими коштами (що розраховують шляхом співвідношення усіх фактичних фінансових витрат за усіма кредитами за період, який аналізують, до загальної суми позикових коштів використаних в цьому періоді), частка од.; – 

залучений капітал (представляє собою усі позики підприємства за період аналізу), грн.; – 

власний капітал, грн.

Чистий прибуток підприємство розподіляє за власним розсудом, якщо інше не обумовлено статутними та нормативними документами. З одного боку, воно має повертати залучені кошти, з іншого, – забезпечувати розвиток виробництва. Тому величина чистого прибутку розглядається як сума чистого прибутку, який спрямовується на повернення заборгованості , та з чистого прибутку, який залишається на задоволення власних потреб підприємства .Згідно з цим підходом можна встановити розмір прибутку, що підприємство відраховує на відшкодування залучених коштів. Виходячи з місячного періоду планування доходів та витрат, цей розмір обчислюють за формулою:

, (9)

де  – частка прибутку, розподіленого підприємством на власні потреби, частка од.

Якщо прийняти рентабельність і ставку за залученими коштами незмінними величинами, незалежними від обсягу коштів та (що виділені на виробництво), то для отримання певного за розміром відшкодування залучених коштів співвідношення між рівнями і має задовольняти умові:

. (10)

При вирішенні задачі підвищення рівня економічної безпеки підприємства умови залучення коштів розглянуті з боку підприємства, котре може повертати суму залучених коштів та плату за них з різною інтенсивністю (від повної сплати до різних їх частин), що визначається часткою прибутку, розподіленого підприємством на власні потреби. Визначений аналітичний підхід до оцінки варіантів використання залучених коштів, який передбачає спрямування чистого прибутку на задоволення власних потреб підприємства або на повернення заборгованості. Приклад встановлення залежності величини прибутку та інтенсивності повернення залучених коштів від його частки, спрямованої підприємством на власні потреби, наведений в табл. .

При аналізі рівня прибутку також необхідно враховувати, що можливості зростання величини власних та залучених коштів вичерпні. Це викликано обмеженнями потенційних обсягів виробництва та реалізації продукції ресурсними обмеженнями за функціональними складовими, до котрих відносять фінансове, інтелектуальне і кадрове, техніко-технологічне, політико-правове, інформаційне, екологічне та інше забезпечення.

Таблиця 1

Розрахунок чистого прибутку, власних та залучених коштів

Показник | Місяць

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12

ВК | 28,00 | 28,00 | 28,00 | 28,00 | - | - | - | - | - | - | - | -

ЗК | 2,00 | 1,47 | 0,95 | 0,42 | - | - | - | - | - | - | - | -

ЧП | 0,53 | 0,53 | 0,53 | 0,53 | - | - | - | - | - | - | - | -

ЧПп.б | 0,53 | 0,53 | 0,53 | 0,42 | - | - | - | - | - | - | - | -

ЧПз.п | 0,00 | 0,00 | 0,00 | 0,11 | - | - | - | - | - | - | - | -

% за ЗК | 0,53 | 1,05 | 1,58 | 2,00 | - | - | - | - | - | - | - | -

ВК | 28,00 | 28,53 | 29,06 | 29,61 | 30,16 | 30,73 | 31,31 | 31,89 | 32,49 | 33,10 | 33,72 | 34,35

ЗК | 2,00 | 1,84 | 1,68 | 1,52 | 1,35 | 1,18 | 1,01 | 0,83 | 0,65 | 0,47 | 0,28 | 0,09

ЧП | 0,53 | 0,54 | 0,55 | 0,56 | 0,57 | 0,58 | 0,59 | 0,60 | 0,61 | 0,62 | 0,63 | 0,64

ЧПп.б | 0,16 | 0,16 | 0,16 | 0,17 | 0,17 | 0,17 | 0,18 | 0,18 | 0,18 | 0,19 | 0,19 | 0,09

ЧПз.п | 0,37 | 0,38 | 0,38 | 0,39 | 0,40 | 0,40 | 0,41 | 0,42 | 0,43 | 0,43 | 0,44 | 0,55

% за ЗК | 0,16 | 0,32 | 0,49 | 0,65 | 0,82 | 1,00 | 1,17 | 1,35 | 1,54 | 1,72 | 1,91 | 2,00

ВК | 28,00 | 28,52 | 29,06 | 29,61 | 30,17- | - | - | - | - | - | -

ЗК | 2,00 | 2,00 | 2,00 | 2,00 | 2,00 | - | - | - | - | - | - | -

ЧП | 0,530,540,550,56 | 0,57- | - | - | - | - | - | -

ЧПп.б | 0,00 | 0,00 | 0,00 | 0,00 | 0,00 | - | - | - | - | - | - | -

ЧПз.п | 0,530,54 | 0,55 | 0,56 | 0,57 | - | - | - | - | - | - | -

% за ЗК | 0,001 | 0,0030,004 | 0,005 | 0,006 | - | - | - | - | - | - | -

Частка чистого прибутку, яка спрямовується на задоволення власних потреб за умови дії факторів ресурсних обмежень, впливатиме й на величину накопиченого чистого прибутку підприємства, що визначатиметься за виразом:

, (11)

де  – максимально можливий строк повернення залучених коштів за варіантами, що розглядаються, міс.; – 

поточний місяць користування залученими коштами, міс.

Таким чином, з метою виходу зі стану економічної небезпеки підприємство повинно вирішувати питання, пов’язані з вибором варіанту формування залученого капіталу та користування ним, оскільки користування більшою мірою власними або залученими коштами має свої особливості. Складена структурна схема вибору варіанту користування залученими коштами в залежності від рівня економічної безпеки підприємства (рис. ).

Ресурсними обмеженнями економічної безпеки підприємства, що найбільшим чином впливають на можливість зростання його власних та залучених коштів, є техніко-технологічна та фінансова складові.

У зв’язку з вищенаведеним, вирішена задача вибору моделі розподілу коштів за видами діяльності, при котрому досягається максимальний сумарний ефект, тобто підприємство має найбільший прибуток при залученні додаткових коштів на підтримання та/або підвищення наявного рівня економічної безпеки.

Рис. . Схема вибору варіанту користування залученими коштами

Процес управління рівнем безпеки підприємства являє собою прийняття рішень, що обмежені в часі та потребують витрат ресурсів. Розроблена модель розподілу обмеженого обсягу власних або залучених коштів за умови досягнення необхідного рівня економічної безпеки підприємства. Причому рівень прибутку за кожним з видів продукції встановлений в залежності від обсягу коштів, спрямованих на її виробництво. Модель діє з урахуванням обмежень обсягів виробництва, виходячи з коефіцієнту готовності виконання планового завдання за видами продукції та ресурсними складовими підприємства.

Виходячи з отриманих розрахункових даних умовної оптимізації процесу розподілу коштів за видами продукції підприємства та рівнянь станів, а також згідно з наведеним алгоритмом оптимального розподілу коштів можна встановити й оптимальний розподіл певної частки виділених коштів. Отже, стосовно гірничо-збагачувальних комбінатів на основі отриманих даних (табл. ) найбільші суми коштів слід спрямовувати на виробництво та реалізацію офлюсованого агломерату, тоді як на неофлюсований агломерат спрямовувати не варто.

Таблиця 2

Оптимальний розподіл коштів за видами залізорудної продукції, млн. грн.

Виділені кошти | Розподіл коштів за видами продукції | Оптимальний прибуток

товарний концентрат на внутрішній ринок | товарний концентрат на експорт | офлюсований агломерат | неофлюсований агломерат

10 | 0 | 10 | 0 | 0 | 6,47

20 | 10 | 10 | 0 | 0 | 11,64

30 | 0 | 10 | 20 | 0 | 16,35

40 | 10 | 10 | 20 | 0 | 21,53

50 | 0 | 10 | 40 | 0 | 26,79

60 | 10 | 10 | 40 | 0 | 31,96

Відповідно до розрахунків, у разі виділення додаткових фінансових ресурсів в сумі 60 млн. грн. гірничо-збагачувальний комбінат може отримати прибуток біля 31,96 млн. грн. Цей ефект досягається, якщо кошти на виробництво та реалізацію продукції будуть розподілені наступним чином: товарний концентрат на внутрішній ринок – 10 млн. грн.; товарний концентрат на експорт – 10 млн. грн.; офлюсований агломерат – 40 млн. грн.; неофлюсований агломерат – кошти не виділяють зовсім.

ВИСНОВКИ

У дисертації, яка є завершеним науковим дослідженням, вирішена актуальна наукова задача, що полягає в теоретичному обґрунтуванні закономірностей формування і оцінки економічної безпеки та розробці практичних підходів до підвищення ефективності господарювання гірничо-збагачувальних підприємств, виходячи з їх економічної безпеки. Це дозволяє підприємствам з видобутку та переробки мінеральної сировини своєчасно реагувати на негативні впливи факторів оточуючого середовища та приймати рішення, адекватні умовам, що склалися. Основні висновки та рекомендації за темою дисертаційного дослідження полягають в наступному.

1. В залежності від ступеню адаптації до умов макро- та мікросередовища, залізорудні комбінати Кривбасу працюють з рентабельністю від 2,8 до 36,5%, а прибуток від їх господарської діяльності змінюється в 1,1-18 разів. Визначено, що економічною безпекою гірничо-збагачувального підприємства є його здатність чинити опір сукупному впливу загроз макро- та мікросередовища через використання корпоративних ресурсів на підставі прийняття управлінських рішень, адекватних умовам, що склалися. Актуальною проблемою є підвищення ефективності функціонування гірничо-збагачувального підприємства, виходячи з його економічної безпеки.

2. Рівень економічної безпеки підприємства протягом певного періоду функціонування пропонується оцінювати через зіставлення рівнів раціонального та фактичного чистих прибутків. При цьому обсяг раціонального прибутку передбачає такий його рівень, що відповідає витратам на обсяг випуску, який планується, з урахуванням податків та виручки від реалізації продукції підприємства за умови укріплення фондів нагромадження та споживання. Згідно з цим підходом до вимірювання рівня економічної безпеки є можливим враховувати галузеві особливості функціонування та ступінь пристосування підприємств до них, а також порівнювати їх за станом безпеки з метою впровадження елементів успішних стратегій господарської діяльності.

3. Модифікований алгоритм визначення прибутку від основного виду діяльності гірничо-збагачувального підприємства, який враховує залежність прибутку від готовності виконання завдання на відвантаження товарної продукції. Запропоновані методичні рекомендації, що можуть бути використані для планування прибутку підприємства за усіма видами діяльності, виходячи зі ступеню готовності завдання та адаптації до умов макро- та мікросередовища.

4. Теоретично обґрунтовані принципи формування зон економічної безпеки гірничо-збагачувального підприємства на підставі інерційності зміни постійних витрат в залежності від зміни обсягу виробництва та реалізації продукції: при значному зниженні обсягу постійні витрати мають стрибкоподібне зменшення, що відбувається із запізненням по відношенню до обсягу реалізації продукції. Відповідно до виділених зон визначені ознаки фінансової забезпеченості підприємства, яка обумовлює потреби у власному або залученому інвестиційному та/або обіговому капіталах.

5. Систематизовані фактори впливу на господарську діяльність гірничо-збагачувальних підприємств, і, зокрема, внутрішньовиробничі фактори, що можуть спричиняти загрози їх господарюванню. Фактори класифіковані за функціональною ознакою, а також за видами загроз, що виникають під їх впливом. Оцінений ступінь впливу технологічних і організаційних факторів на собівартість руди і концентрату. Отримані рівняння множинної регресії (з тіснотою зв’язку ), які дозволяють прогнозувати кількісні зміни цих показників в залежності від ступеню зміни зазначених факторів.

6. Розроблена модель формування прибутку гірничо-збагачувального підприємства за умови залучення коштів в умовах зниженої та нестабільної його фінансової забезпеченості. Складена структурна схема вибору варіанту користування залученими коштами в залежності від рівня економічної безпеки підприємства, яка передбачає спрямування чистого прибутку як на задоволення власних потреб підприємства, так і на повернення заборгованості та враховує ресурсні обмеження економічної безпеки гірничо-збагачувального підприємства. Серед цих обмежень виділені техніко-технологічна та фінансова функціональні складові, що найбільше впливають на можливість зростання власних та залучених коштів підприємства.

7. Проаналізований розподіл обмеженого обсягу власних або залучених коштів, який дозволяє підтримувати необхідний рівень економічної безпеки підприємства, виходячи з рівня його прибутку за кожним з видів залізорудної продукції в залежності від обсягу коштів, спрямованих на її виробництво. При цьому враховуються обмеження обсягів виробництва за коефіцієнтом готовності виконання планового завдання за видами продукції та ресурсними складовими підприємства.

8. Запропоновано управляти ефективністю господарювання гірничо-збагачувальних підприємств, виходячи з рівня економічної безпеки і ступеню готовності виконання завдання на відвантаження готової продукції, а також на основі вибору варіанту користування залученими коштами та моделі їх розподілу. Зокрема, відповідно до розрахунків, у разі виділення додаткових фінансових ресурсів у сумі 60 млн. грн. комбінат може отримати прибуток 31,96 млн. грн. при спрямуванні коштів на виробництво офлюсованого агломерату (40 млн. грн.), товарного концентрату на внутрішній ринок (10 млн. грн.) та на експорт (10 млн. грн.).

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1. Прокопенко В.І., Пілова Д.П. Щодо питання встановлення факторів, що визначають собівартість продукції гірничо-збагачувальних підприємств // Економічний вісник Національного гірничого університету. – 2004. – №1. – С. 30-35. [Особистий внесок автора: у систематизованому виді викладений підхід визначення впливу факторів на економічні показники підприємства].

2. Пілова Д.П. Сучасні напрями та перспективи розвитку економіки гірничо-збагачувальних підприємств Кривбасу // Вісник Криворізького технічного університету. – 2004. – №3. – С. .

3. Пілова Д.П. Методичні підходи щодо визначення зон економічної безпеки підприємства // Вісник Криворізького технічного університету. – 2006. – №3. – С. .

4. Прокопенко В.І., Пілова Д.П. Концептуальна модель формування економічної безпеки гірничо-збагачувальних підприємств // Економічний вісник Національного гірничого університету. – 2006. – №2. – С. 18-24. [Особистий внесок автора: розвинута сутність поняття та модель формування економічної безпеки стосовно гірничо-збагачувальних підприємств].

5. Пілова Д.П. Обґрунтування рівня економічної безпеки підприємства як критерію оцінки результатів його господарської діяльності // Економіка: проблеми теорії та практики. – 2007. – Вип.224. Т.4. – С. 900-910.

6. Прокопенко В.І., Пілова Д.П. Оптимізація структури капіталу гірничо-збагачувального підприємства // Схід. – 2007. – №2(80). – С. 28-31. [Особистий внесок автора: розроблена модель формування прибутку підприємства як функції залученого капіталу].

7. Пілова Д.П. Визначення моделі розподілу коштів як шляху підвищення прибутковості господарської діяльності підприємства // Економіка: проблеми теорії та практики. – 2007. – Вип.227. Т.2. – С. .

Опубліковано в інших виданнях:

8. Прокопенко В.И., Пилова Д.П. К вопросу установления рационального качества железорудной продукции горно-обогатительных комбинатов // Горный информационно-аналитический бюллетень. – 2004. – №4. – С. 184-188. [Особистий внесок автора: надана кількісна оцінка вихідних даних, що характеризують інтенсивність відвантаження залізорудної продукції].

9. Прокопенко В.І., Пілова Д.П. Особливості господарювання Криворізьких гірничо-збагачувальних підприємств в умовах ринкової економіки // Інноваційний розвиток економіки регіону: Міжнар. Наук.-практ. конф. Дніпропетровськ, 10-12 черв. 2004 р. – Дніпропетровськ, 2004. – С. -24. [Особистий внесок автора: складені рівняння регресії, які відображають динаміку собівартості продукції як основи певного рівня економічної безпеки].

10. Пілова Д.П. Визначення економічної безпеки підприємства // Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіки України: Міжнар. Наук.-практ. конф. Дніпропетровськ, 21-23 верес. 2005 р.– Дніпропетровськ, 2005. – С. .

11. Пілова Д.П. Особливості небезпек діяльності гірничо-збагачувальних підприємств // Соціально-економічні наслідки ринкових перетворень у постсоціалістичних країнах: II Міжнар. Наук.-практ. конф. Черкаси, 28-30 верес. 2005 р. – Черкаси, 2005. – С. .

12. Пілова Д.П. Визначення методу залучення коштів з метою підвищення рівня економічної безпеки підприємства // Актуальні проблеми управління розвитком об’єктів і процесів ринкової економіки: Міжнар. Наук.-практ. конф. Запоріжжя, 5-6 жовт. 2006 р. – Запоріжжя, 2006. – С. .

13. Пілова Д.П. Теоретичні положення щодо визначення економічної безпеки підприємства як критерію оцінки результатів його господарської діяльності // Проблеми економічної