ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Пряхін Євген Васильович

УДК 342.951:351:352.075](477)

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ

І ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОТРИМАННЯ ПРАВИЛ БЛАГОУСТРОЮ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ В УКРАЇНІ

Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Львів – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі адміністративного права і адміністративного процесу Львівського державного університету внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор

Остапенко Олексій Іванович,

Львівський державний університет

внутрішніх справ, професор кафедри

адміністративного права і

адміністративного процесу

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, доцент

Коваленко Валентин Васильович,

Київський регіональний центр

АПрН України, заступник керівника

кандидат юридичних наук

Люблін Віталій Давидович,

Прикарпатський інститут

ім. М. Грушевського МАУП,

доцент кафедри правознавства

Провідна установа: Київський національний університет

внутрішніх справ МВС України,

кафедра адміністративного права

і процесу (м. Київ)

Захист відбудеться 11 травня 2007 р. о 1400 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.725.02 Львівського державного університету внутрішніх справ за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 26

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Львівського державного університету внутрішніх справ за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 26

Автореферат розісланий 4 квітня 2007 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради О.З. Панкевич

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Перехід України до ринкової економіки наприкінці ХХ століття викликав кризу управління суспільством. Шлях виходу з неї вбачався у формуванні сучасної й ефективної системи державного управління, що складає основу адміністративної реформи, в ході реалізації якої плануються серйозні зміни у господарській діяльності держави, зокрема у її житлово-комунальній ланці.

Багатоманітність форм власності і господарювання в нових умовах життя виявила неспроможність ефективно працювати жит-лово-комунальному господарству України, яке базувалося на віджилих радянських командно-адміністративних засадах. З метою його реформування та адаптації національного законодавства до законодавства Європейського Союзу, забезпечення потреб населен-ня та господарського комплексу якісними житлово-комунальними послугами відповідно до встановлених державних норм і стандар-тів 24 червня 2004 р. був прийнятий Закон України “Про Загально-державну програму реформування і розвитку житлово-комуналь-ного господарства на 2004-2010 роки”. Однак, нинішній стан населених пунктів України має численні істотні відмінності і особливості, що проявляються в рівнях їх соціально-економічного розвитку, у неузгодженості окремих законодавчих та нормативно-правових актів з містобудівним законодавством, у недостатньо чіт-кій визначеності загальнодержавної стратегії. Спостерігається надмірна концентрація населення і виробництва у великих містах, уповільнений розвиток більшості середніх і малих міст, селищ. Допускається стихійна забудова населених пунктів без урахування їх історичних та географічних особливостей. Загальнодержавною проблемою населених пунктів, особливо міст, є погіршення сані-тарно-гігієнічної та епідеміологічної ситуації.

Недостатня вивченість специфіки регулювання відносин у сфері благоустрою населених пунктів, брак належної уваги відпо-відних державних органів до вирішення багатьох повсякденних проблем, пов’язаних з функціонуванням цієї сфери, нерідко призводять до таких явищ, які провокують поглиблення антисоці-альних проявів у суспільстві, гальмують процеси державотворення. Спостерігається загрозлива тенденція зростання кількості правопо-рушень у сфері благоустрою, що пояснюється багатьма факторами, насамперед, відсутністю належного контролю, повільною розбудо-вою державних і громадських інститутів профілактики. Настала гостра необхідність вжиття дієвих заходів для забезпечення неухильного виконання загальнообов’язкових приписів, які діють у цій важливій соціально-економічній галузі. Держава в сучасних умовах, використовуючи можливості органів влади і управління та завдячуючи ініціативам громадськості, починає розвивати цивілізо-вані відносини у сфері благоустрою населених пунктів.

Розпочато усування прогалин у чинній нормативно-правовій базі, що сприяє регулюванню відносин у цій сфері. Так, 6 вересня 2005 р. прийнято Закон України “Про благоустрій населених пунктів”, який визначає правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів.

Серйозні практичні кроки, які робляться на шляху вирішення актуальних проблем регулювання відносин у сфері благоустрою населених пунктів, заслуговують належного наукового узагальнення й аналізу. Відповідною теоретичною базою для такого аналітичного осмислення стали наукові праці провідних фахівців з вітчизняної адміністративно-правої науки, зокрема В.Б. Авер’янова, Ю.П. Битяка, І.Л. Бородіна, А.С. Васильєва, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, С.В. Ківалова, Л.В. Коваля, І.Б. Коліушка, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, О.І. Остапенка, А.О. Селіванова. Поряд із працями з адміністративного права використані наукові розробки у сфері державного управління та місцевого самоврядування В.С. Журавського, С.А. Квітки, В.С. Куйбіди, О.Д. Лазора, В.Я. Малиновського, О.Ф. Фрицького, а також праці з проблем історії та теорії містобудування А.В. Буніна, В.А. Бутягіна, Л.М. Грачової, Іржи Грузи, Генрі Дж. Коуена, Т.Ф. Саваренської.

Водночас стан досліджень суспільних відносин у сфері благо-устрою ще не відповідає вимогам сучасності, наявна недостатня їх нормативна урегульованість, відчувається нагальна потреба роз-робки дієвих підходів до реалізації в Україні адміністративної реформи, завдяки чому можуть бути досягнуті реальні позитивні зміни у сфері благоустрою населених пунктів. Враховуючи роль адміністративно-правового регулювання у забезпеченні благоуст-рою населених пунктів, її практичне і теоретичне значення, ми й обрали темою свого дослідження саме цю проблему.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри адміністративного права і адміністративного процесу Львівського державного університету внутрішніх справ у межах теми “Організація та забезпечення профілактики правопорушень органами виконавчої влади”. Дослідження також безпосередньо пов’язане із впровадженням у життя Загальнодержавної програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004-2010 роки, Концепції адміністративної реформи в Україні, цільової комплексної державної програми № 0186.0.070865 “Проблеми вдосконалення організації і діяльності органів законодавчої і виконавчої влади та місцевого самоврядування в Україні”, Концепції сталого розвитку населених пунктів, схваленої постановою Верховної Ради України від 24.12.1999 р. № 1359-XІV, положень наказу МВС України “Про затвердження Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років” від 05.07.2004 р. № 755.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослі-дження полягає у визначенні адміністративно-правових засад, юри-дичної природи, сутності відносин, що виникають у сфері благо-устрою населених пунктів, їх місця в системі державного управ-ління, способів взаємодії між органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, самоорганізації населення і громадськими організаціями при вирішенні питань, пов’язаних з благоустроєм населених пунктів, підготовці науково обґрунтованих рекомендацій щодо підвищення організаційних засад управління в цій сфері.

З огляду на поставлену мету визначені такі дослідницькі
завдання:

здійснити аналіз становлення та розвитку благоустрою населених пунктів, його поняття, призначення та наявної системи;

з’ясувати роль адміністративного законодавства у регулюванні відносин у сфері благоустрою населених пунктів;

визначити та проаналізувати компетенцію органів, уповноважених займатися благоустроєм населених пунктів;

розкрити сутність та особливості взаємодії органів публічної влади у сфері благоустрою населених пунктів;

дослідити підстави адміністративної відповідальності за порушення Правил благоустрою території населеного пункту;

з’ясувати і визначити роль органів внутрішніх справ у сфері благоустрою населених пунктів;

сформулювати пропозиції щодо вдосконалення законодавства України в частині, що регулює діяльність у сфері благоустрою.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері благоустрою населених пунктів.

Предметом дослідження – зміст законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів та їх реалізація в діяльності, пов’язаній з благоустроєм населених пунктів.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань використовувалися загальнотеоретичні і спеціально-наукові методи пізнання правових явищ: історичний, індукції та дедукції, порів-няльно-правовий, статистичний, системно-структурний, формаль-но-юридичний, логіко-семантичний та інші. Їх застосування базу-ється на комплексному підході, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту та юридичної форми.

За допомогою історичного методу здійснено аналіз основних етапів розвитку поняття про благоустрій населених пунктів, роз-глянуто нормативно-правову базу щодо повноважень органів влади від початку їх виникнення і до сьогодення (підрозділ 1.1.); індук-тивного та дедуктивного методів – поглиблено понятійний апарат (підрозділ 1.2.); порівняльно-правового методу – здійснено порів-няння вітчизняного та зарубіжного законодавства (підрозділи 1.2, 1.3, 2.1.); статистичного методу – узагальнено результати діяль-ності адміністративних комісій щодо адміністративної практики притягнення до відповідальності за порушення Правил благо-устрою території населених пунктів (підрозділ 2.1.); системно-структурного – досліджено співвідношення повноважень органів державної виконавчої влади, місцевого самоврядування та органів самоорганізації населення у сфері благоустрою (підрозділ 2.2.); формально-юридичного – проаналізовано зміст законодавчих та інших нормативно-правових актів, які регламентують діяльність уповноважених органів у сфері благоустрою (підрозділи 1.3, 2.2.); логіко-семантичного – внесено пропозиції щодо вдосконалення віт-чизняного законодавства (підрозділ 2.3.).

Нормативно-правовою основою роботи стали положення Конституції України, законів та інших нормативно-правових актів України, зарубіжних країн. Емпіричну базу дослідження становлять узагальнення практики застосування адміністративного законо-давства, довідкові матеріали, статистичні дані Державного комітету статистики України та численні публікації у періодичних виданнях за 1994 – 2006 роки. Поглибленому вивченню проблеми слугували власні результати анкетування 300 працівників житлово-кому-нального господарства, 200 працівників органів внутрішніх справ та 500 пересічних громадян.

Наукова новизна отриманих результатів визначається тим, що за характером та змістом розглянутих питань дисертація є одним із перших вітчизняних досліджень діяльності уповноважених органів у сфері благоустрою населених пунктів, виконана з урахуванням змін соціально-економічного та правового характеру, що відбуваються в державі, зарубіжного досвіду. Вперше після проголошення незалежності України основні аспекти теми дисертаційної роботи були піддані комплексному правовому аналізу, у результаті чого сформульовано низку положень, які характеризуються науковою новизною і мають важливе теоретичне та практичне значення:

здійснено історико-теоретичний аналіз становлення і розвитку благоустрою населених пунктів як суспільного явища, його нормативно-правового забезпечення;

проаналізовано та визначено межі компетенції органів, уповноважених займатися благоустроєм населених пунктів;

доведена об’єктивна доцільність здійснення контролю за дотриманням Правил благоустрою території населених пунктів з боку органів міліції, а також реагування на правопорушення, що вчиняються у цій сфері;

сформульовано авторське визначення поняття “благоустрій населених пунктів”.

Отримали подальший розвиток:

роль адміністративного законодавства в регулюванні суспільних відносин у сфері благоустрою населених пунктів;

характеристика механізму взаємодії органів державного управління, органів місцевого самоврядування, громадян та правоохоронних органів у реалізації завдань, пов’язаних з благоустроєм населених пунктів;

поняття адміністративної відповідальності за порушення Правил благоустрою території населених пунктів та особливості провадження в справах про адміністративні правопорушення у сфері благоустрою території населених пунктів;

положення щодо вдосконалення діяльності органів публічної влади та інституту сільського, селищного та міського голови в сфері благоустрою.

Практичне значення отриманих результатів. Отримані в дисертаційному дослідженні положення, висновки та пропозиції можуть бути використані:

у правотворчості – реалізація пропозицій, сформульованих у дисертації, буде сприяти вдосконаленню правового регулювання відносин у сфері благоустрою населених пунктів;

у правозастосовній діяльності – застосування одержаних результатів дозволить поліпшити практичну діяльність органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та правоохоронних органів у сфері благоустрою населених пунктів;

у правовиховній сфері – положення й висновки дисертації стосовно благоустрою населених пунктів можуть слугувати матеріалом для підвищення рівня правової культури суспільства, підготовки фахівців нової генерації, зокрема, працівників міліції;

у навчальному процесі – матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані при підготовці підручників та нав-чальних посібників з курсів “Адміністративне право України”, “Адміністративний процес”, “Адміністративна відповідальність”, освітянській діяльності учасників навчального процесу;

у науково-дослідній діяльності – матеріали дисертації можуть слугувати подальшому опрацюванню і вирішенню проблем, пов’язаних з благоустроєм населених пунктів.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною закінченою науковою працею, де сформульовані положення, узагальнення та висновки, рекомендації і пропозиції, які обґрунтовані дисертантом на підставі особистих досліджень проблем, пов’язаних з благоустроєм населених пунктів, опрацювання та аналізу відповідного законодавства, науково-правових джерел, емпіричного матеріалу.

Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи, теоретичні та практичні висновки, результати дослідження були обговорені на засіданні кафедри адміністративного права і ад-міністративного процесу Львівського державного університету внутрішніх справ, оприлюднені у доповідях на науково-практичних конференціях “Взаємодія правоохоронних органів та державних структур у протидії екологічній небезпеці” (03.11.2006 р., Львів-ський державний університет внутрішніх справ) та “Механізм правового регулювання у правоохоронній та правозахисній діяль-ності в умовах формування громадянського суспільства” (30.04.2004 р., Львівський юридичний інститут МВС України); на науковій конференції “Юридичний процес як основа механізму правового регулювання в Україні” (27.05.2005 р., Львівський юри-дичний інститут МВС України); на міжвузівському науковому семінарі “Проблеми технологічного та кадрового забезпечення в техногенно-екологічній сфері” (02.06.2006 р., Львівський держав-ний університет безпеки життєдіяльності).

Основні результати та пропозиції дисертаційного дослідження знайшли впровадження у практичній діяльності районних відділів внутрішніх справ Львівського міського управління УМВС України у Львівській області у вигляді рекомендацій, спрямованих на вдосконалення їх співпраці з органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями в процесі контролю за дотриманням Правил благоустрою території м. Львова, у роботі Бібрської міської ради Львівської області під час розробки проекту Правил благоустрою території м. Бібрка, а також використовуються у навчальному процесі Дніпропетровського державного універси-тету внутрішніх справ при проведенні занять з навчальних курсів “Адміністративне право” і “Адміністративна відповідальність” та Львівського державного університету внутрішніх справ при прове-денні занять з навчальних курсів “Адміністративне право України” і “Адміністративна діяльність ОВС”.

Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження викладено у п’яти статтях, чотири з яких надруковані у наукових фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, одна – у закордонному.

Структура та зміст дисертації зумовлені метою і завданнями, об’єктом та предметом дослідження. Вона складається зі вступу, двох розділів, які об’єднують 6 підрозділів, висновків, списку використаних джерел (281 найменування, 22 сторінки), додатків (13 сторінок). Загальний обсяг дисертації становить 221 сторінка, з яких 183 сторінки – основна частина.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У Вступі обґрунтовується вибір теми дисертації, її актуальність, ступінь дослідження проблеми, визначається мета і завдання, об’єкт та предмет, розкривається наукова новизна, висвітлюється теоретична та емпірична бази, вказується на зв’язок роботи з державними і науковими програмами, планами, концеп-ціями, практичне значення отриманих результатів, подаються відо-мості про їх апробацію та впровадження.

Перший розділ “Правові й організаційні основи регулювання процесу благоустрою населених пунктів” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. “Історія становлення та розвитку благоустрою населених пунктів” досліджено виникнення благоустрою населених пунктів як суспільного явища. На його розвиток мали вплив такі фактори, як відокремлення ремесла від землеробства, розвиток людської цивілізації, виникнення місцевого самоврядування, війни, різні катаклізми, досягнення науки і техніки. Автор відзначає, що перші писемні відомості, які можна віднести до благоустрою, з’являються у Стародавній Месопотамії. В подальшому діяльність щодо благоустрою отримує розвиток та закріплюється в законодавчих актах стародавніх Греції і Риму. Аналізуючи компетенцію управлінських апаратів тогочасних державних утворень, дисертант стверджує, що тоді не існувало відомств, які б мали чітко визначені компетенції у сфері благоустрою, наголошує, що на певному етапі розвитку держави благоустрій населених пунктів пов’язують з ді-яльністю органів внутрішніх справ, зокрема, поліції.

З часів утворення СРСР благоустроєм населених пунктів по-чинають займатися на загальносоюзному, республіканському та місцевому рівнях. З’являється відповідна нормативно-правова база: у Кодексі про адміністративні правопорушення передбачалася ад-міністративна відповідальність за порушення Правил благоустрою території населених пунктів, починають проводитись змагання за визначення населеного пункту найкращого благоустрою.

На підставі проведених досліджень зроблено висновок, що у становленні та розвитку благоустрою населених пунктів одну з провідних ролей відіграє адміністративне законодавство. В сучасних умовах благоустрій населених пунктів в Україні починає набувати конкретних контурів, отримує необхідне правове підґрунтя для подальшого розвитку.

У підрозділі 1.2. “Характеристика поняття “благоустрій населених пунктів”. Вимоги до благоустрою населених пунктів” аналізується зміст поняття “благоустрій населених пунктів”, дається характеристика його складових. Дисертант дає власне визначення “благоустрій населених пунктів”, відмічає наявність речової та моральної сторони благоустрою.

Суть благоустрою населених пунктів розкривається через призму його соціально-економічного призначення і ролі у раціо-нальному використанні та охороні території населеного пункту, за-хисті довкілля, облаштуванні, підтриманні в належному стані та по-ліпшенні населеного пункту, задоволенні потреб його жителів, фор-муванні та забезпеченні сприятливого для життєдіяльності середо-вища, санітарному та епідеміологічному благополуччі населення.

З’ясовуючи вимоги, що ставляться перед благоустроєм населених пунктів, дисертант вбачає в ньому явище динамічне та багатогранне. Окреслюються основні напрями діяльності з благоустрою населених пунктів в Україні, пов’язані із забезпеченням комфортних умов для проживання і задоволення потреб населення.

У підрозділі 1.3. “Компетенція органів, що займаються благоустроєм населених пунктів” досліджено роль, завдання та повноваження Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства будівництва, архітектури і житлово-комунального господарства України (далі – Мінбуд України), Ради міністрів АР Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших органів, в тому числі і міліції, та громадян у сфері благоустрою населених пунктів. Аналізується система нормативно-правових актів, які складають основу в регулюванні суспільних відносин у сфері благоустрою.

Дисертант вказує на недосконалість системи координації діяльності між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, наявність дублювання функцій та вважає за до-цільне надати більше повноважень у сфері благоустрою населених пунктів органам місцевого самоврядування, а за органами виконав-чої влади пропонує залишити функцію контролю, оскільки це в повній мірі відповідає вимогам адміністративної реформи.

Другий розділ “Юридична характеристика дотримання Правил благоустрою території населених пунктів” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. “Адміністративно-правова характеристика відповідальності за порушення Правил благоустрою території населених пунктів” досліджено підстави та процедуру притягнення до адміністративної відповідальності за порушення Правил благоустрою території населеного пункту. Суть адміністративної відповідальності за порушення Правил благоустрою території населених пунктів, що передбачена ст. 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), розкривається через характеристику об’єкта і об’єктивної сторони, суб’єкта і суб’єктивної сторони цієї адміністративно-правової норми.

Звертається увага на те, що існує певна складність при з’ясуванні об’єктивної сторони цього правопорушення, оскільки така адміністративно-правова норма потребує конкретизації шляхом звернення до іншого нормативно-правового акту – Правил благоустрою території відповідного населеного пункту, де було вчинено правопорушення.

Передбачені за порушення Правил благоустрою території населеного пункту адміністративні стягнення у вигляді попередження та штрафу, як свідчить практика, неефективні, бо не дають бажаного результату. На думку дисертанта, необхідно посилити і конкретизувати профілактичну та виховну роботу, а також збільшити розмір штрафу. У зв’язку з тим, що досить важко збирати докази, які свідчать про винність особи у порушенні Правил благоустрою, пропонується ширше застосовувати сучасні технічні засоби, зокрема фотоапаратуру та відеотехніку, які наочно демонструватимуть дії винної особи та наслідки такої протиправної діяльності.

У підрозділі 2.2. “Проблеми взаємодії та координації між органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, правоохоронними органами та органами самоорганізації населення щодо благоустрою населених пунктів” дисертант зазначає, що належний рівень благоустрою населених пунктів насамперед залежить від ефективної взаємодії цих органів.

У сфері благоустрою населених пунктів взаємодія між компетентними органами виникає в процесі: а) управління у сфері благоустрою; б) організації благоустрою; в) стандартизації і нормування благоустрою; г) фінансового забезпечення благоустрою; д) проведення інформаційної та роз’яснювальної роботи серед населення; е) контролю в сфері благоустрою.

При взаємодії між органами державної виконавчої влади чітко прослідковуються вертикальні взаємозв’язки, що фіксуються в наказах, розпорядженнях, інструкціях, вимогах прозвітуватися. Горизонтальні, незалежні зв’язки частіше зустрічаються під час взаємодії між органами місцевого самоврядування. Дисертант зазначає, що труднощі під час взаємодії між органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, правоохоронними органами та громад-ськістю у сфері благоустрою в першу чергу виникають через від-сутність відповідальності за невиконання покладених обов’язків щодо благоустрою населених пунктів та матеріальної зацікавленості. Значну увагу приділено визначенню ролі органів та підрозділів міліції у процесі такої взаємодії. Саме міліція, на глибоке переконання дисертанта, повинна виконувати функцію контролю за дотриманням законодавства у сфері благоустрою населених пунктів, в першу чергу – Правил благоустрою території населеного пункту.

У підрозділі 2.3. “Напрями вдосконалення діяльності із забезпечення благоустрою населених пунктів” розглядаються основні шляхи, що дозволять на більш високому рівні займатися благоустроєм населених пунктів і вирішувати нагальні проблеми у цій сфері. Напрями вдосконалення цієї роботи дисертантом умовно розділено на заходи політико-правового, управлінського, соціально-економічного та еколого-санітарного характеру.

Відзначається важливість використання державою свого по-тенціалу у забезпеченні виваженої і послідовної політики у сфері благоустрою населених пунктів, що, насамперед, залежить від на-явності потрібної законодавчої бази та правильного її розуміння громадянами. У зв’язку з цим значну увагу приділено пропозиціям щодо вдосконалення нормативно-правової бази як шляхом розроб-ки нових, так і внесенням змін у вже чинні нормативно-правові акти. Зокрема, сформульовано пропозиції щодо необхідності роз-робки, прийняття та впровадження Концепції благоустрою насе-лених пунктів України, Програми благоустрою населених пунктів України, Планів благоустрою окремо взятих населених пунктів, проведення роз’яснювальної роботи, підготовки навчальних прог-рам, пов’язаних з вивченням питань благоустрою, налагодження ефективного контролю за благоустроєм населених пунктів.

У Висновках дисертації автором сформульовано теоретичні узагальнення та нові вирішення наукових завдань, які спрямовані на вдосконалення чинного законодавства України та регулювання суспільних відносин у сфері благоустрою населених пунктів:

1. Сучасна нормативно-правова база України, що покликана регулювати адміністративно-правові відносини у сфері благоустрою, лише з прийняттям у 2005 р. Закону України “Про благоустрій населених пунктів” стала набувати конкретного змісту, розширюючи правову базу для її подальшого розвитку. Водночас сьогодні в Україні ще немає чіткої соціальної і правової концепції розвитку благоустрою населених пунктів. Жодна з політичних партій, будучи при владі або в опозиції, не приділяла належної уваги цій сфері людської діяльності. Тому існує потреба розробити Концепцію благоустрою населених пунктів України та Програму перспективного розвитку благоустрою населених пунктів України. Цьому буде сприяти розробка і прийняття поточних Планів благоустрою конкретних населених пунктів.

2. Аналіз поняття “благоустрій населених пунктів” свідчить про майже однакове його розуміння і тлумачення у правовій літературі. На наше переконання, благоустрій населених пунктів – це сукупність робіт і заходів у місцях постійного проживання людей, що спрямовані на облаштування цих місць, підтримання їх у на-лежному стані, постійне поліпшення з метою забезпечення сприятливих умов проживання і задоволення потреб мешканців.

3. Закон України “Про благоустрій населених пунктів” уповноважує суб’єкти управління інформувати про здійснення заходів з благоустрою населених пунктів, однак не регламентується порядок такого інформування. У зв’язку з цим необхідно уточнити положення про повноваження суб’єктів у сфері благоустрою в частині способів і термінів інформування населення про виконання заходів з благоустрою населених пунктів. Пропонується взаємне інформування використовувати як спосіб взаємодії між органами влади і громадськістю та доручити здійснювати його інспекціям з благо-устрою населених пунктів на підставі спеціально розробленої для цього інструкції.

Інформація про реальний стан і рівень благоустрою населених пунктів повинна бути комплексною і базуватися не лише на даних та показниках, що характеризують наявність водопроводу та водовідведення, каналізації, постачання газом, а й на відомостях про транспортне обслуговування, зовнішнє освітлення, сучасні технології санітарного очищення, зелені насадження тощо.

4. З аналізу диспозиції ст. 152 КУпАП та ст. 439 проекту Ко-дексу України про адміністративні проступки очевидно, що законодавець передбачає адміністративну відповідальність за порушення Правил благоустрою території населеного пункту, Правил щодо забезпечення чистоти і порядку, Правил утримання та експлуатації об’єктів благоустрою і зон інженерного захисту території населених пунктів. Однак, протиправність цих порушень не має чіткого як
визначення, так і розуміння, що міститься у понятті “благоустрій населених пунктів”. Тут доцільно вживати лише термін “правила благоустрою території населеного пункту”, оскільки інші поняття є тотожними. Щоб уникнути помилок при визначенні і кваліфікації діянь, передбачених ст. КУпАП щодо порушення Правил благоустрою території населених пунктів, особам, уповноваженим складати адміністративні протоколи про такі проступки, необхідно звертатися до чинних у цих населених пунктах Правил благоустрою території.

5. Виконавчі комітети сільських, селищних і міських рад згідно зі ст. КУпАП мають право уповноважувати посадові особи складати протоколи про порушення ст. 152 КУпАП. Справи про адміністративні проступки, пов’язані з порушенням Правил благоустрою території населених пунктів, відповідно до ст.ст. 218 і 219 КУпАП підвідомчі розгляду адміністративними комісіями при виконавчих органах міських рад та виконавчими комітетами сіль-ських, селищних і міських рад. Для оперативності вирішення таких справ у тому випадку, коли особа не заперечує факту вчинення проступку та накладення стягнення, доцільно надати право розглядати їх посадовим особам, уповноваженим складати ці протоколи.

6. Порядок взаємодії між Кабінетом Міністрів України, Мінбудом України та місцевими державними адміністраціями у сфері благоустрою населених пунктів передбачає управління по вертикалі і має певну правову врегульованість. Однак у системі органів виконавчої влади на місцях нема підрозділів, до компетенції яких входила б координація роботи по благоустрою населених пунктів з органами місцевого самоврядування. Таку функцію управління за умови надання відповідних повноважень може виконувати Управління благоустрою та комунального обслуговування, що є у структурі Мінбуду України.

Взаємодія між органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, правоохоронними органами та органами самоорганізації населення у сфері благоустрою населених пунктів розглядається через здійснення ними заходів щодо управління, організації, стандартизації і нормування, фінансового забезпечення, проведення інформаційної та роз’яснювальної роботи, контролю. Вона може виражатися як координація, субординація та реординація.

7. Для здійснення ефективного контролю за дотриманням законодавства у сфері благоустрою населених пунктів є потреба залучати органи та підрозділи міліції. У зв’язку з цим пропонується внести доповнення до п. 26 ст. 10 Закону України “Про міліцію” щодо обов’язку міліції забезпечувати контроль за дотриманням Правил благоустрою території населених пунктів.

8. Запропоновано для вдосконалення нормативно-правової бази у сфері благоустрою населених пунктів прийняти нові Закони України (“Про місцеву міліцію”, “Про правовий статус сільських, селищних та міських голів”), а також внести зміни в уже чинні
нормативно-правові акти. З цією метою в КУпАП пропонується:

- виділити в окрему главу Кодексу адміністративно-правові норми, що регулюють відносини у сфері благоустрою населених пунктів;

- доповнити ст. 152 КУпАП частиною 2, у диспозиції якої передбачити відповідальність за повторне порушення Правил благо-устрою території населених пунктів, а в санкції – покарання штрафом для громадян у розмірі від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів та від семи до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів для посадових осіб;

- п. 1 ст. 255 КУпАП, де наведено перелік статей, за порушення яких мають право складати протоколи посадові особи органів внутрішніх справ, доповнити ст. 152 КУпАП;

- доповнити ст. 255 КУпАП нормою, яка дасть право посадовим особам місцевих державних адміністрацій складати протоколи, про порушення Правил благоустрою.

Для вдосконалення окремих положень Закону України “Про благоустрій населених пунктів” пропонується:

- у ст. 1 при визначенні понять слово “територія” замінити словосполученням “територія об’єкту благоустрою”;

- ст.ст. 6-11 викласти в редакції, де ч. 1 передбачатиме обов’язки, а ч. 2 – права органів управління у сфері благоустрою населених пунктів;

- п. 5 ч. 1 ст. 8 викласти в такій редакції: “здійснення контролю за виконанням Правил благоустрою території населених пунктів, що відносяться до АР Крим”;

- надати місцевим державним адміністраціям повноваження з
контролю за дотримання Правил благоустрою та доповнити ст. 9 п. 4 такого змісту: “здійснення контролю за виконанням Правил благоустрою території населених пунктів”;

- ст. 10 доповнити п. 14 про надання права органам місцевого самоврядування брати участь у реалізації державної політики у сфері благоустрою, вносити з цього приводу необхідні пропозиції;

- оскільки ст. 16 значно зменшує диспозиційний зміст порушень Правил благоустрою, її варто доповнити п. 10 наступного змісту: “інші діяння залежно від особливостей населеного пункту”;

- для забезпечення дотримання Правил благоустрою підприємствами, установами і організаціями ч. 2 ст. 18 доповнити п. 8 такого змісту: “дотримуватися встановлених Правил благоустрою території населених пунктів”;

- вилучити пп. 4 і 5 з ч. 3 ст. 34 та подати їх окремо статтею 341, в якій визначити порядок та умови проведення громадського обговорення проекту Правил благоустрою території населених пунктів та внесення в них змін;

- доповнити ч. 3 ст. 40 Закону п. 5 такого змісту: “у разі виявлення фактів порушення благоустрою населених пунктів складати протоколи з цього приводу”;

- п. 1 ч. 2 ст. 41 викласти в такій редакції “беруть участь разом з працівниками органів державного та самоврядного контролю у проведенні рейдів та перевірок додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства у сфері благоустрою”;

- п. 10 ст. 42 викласти у такій редакції: “неналежному утриманні об’єктів та елементів благоустрою”.

У Законі “Про місцеве самоврядування в Україні”:

- п. 21 ч. 3 ст. 42 після слів “на відповідній території” доповнити словами “заходів щодо благоустрою населеного пункту” і далі по тексту;

- вилучити п. 1 ч. 3 ст. 43, що передбачає право обласних рад затверджувати Правила благоустрою території населених пунктів області.

9. Для підвищення рівня правової культури громадян та їх активної участі у благоустрої населених пунктів, запропоновано розробити за участю компетентних фахівці навчальні програми, за якими запровадити викладання у закладах освіти навчальної дисципліни з основ благоустрою населених пунктів, ознайомлення з Правилами благоустрою території відповідного населеного пункту.

10. При розгляді двох основних напрямів реформування житлово-комунального господарства в Україні, а саме: передачі житлового фонду від ЖЕКів іншим організаціям на конкурсній основі та створення об’єднань співвласників багатоквартирних будинків, обґрунтовується доцільність таких нововведень з боку держави, що значно підвищать рівень благоустрою населених пунктів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Пряхін Є.В. Повноваження вищого та центральних органів виконавчої влади по благоустрою населених пунктів // Науковий вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2004. – № 2. –
С. 154-161.

2. Пряхін Є.В. Допомога в благоустрої населених пунктів – невід’ємний елемент діяльності ОВС по охороні громадського порядку // Науковий вісник Львівського юридичного інституту. – 2004. – № 3. – С. 145-150.

3. Пряхін Є.В. Правові підстави розвитку благоустрою населених пунктів (Історичний екскурс) // Науковий вісник Львівського юридичного інституту МВС України. – 2005. – № 2. – С. 259-265.

4. Пряхін Є.В. Про диференціацію та співвідношення повноважень місцевих та спеціальних органів виконавчої влади у сфері благоустрою населених пунктів // Митна справа. – 2006. – № 4. –
С. 69-72.

5. Пряхин Е.В. Правовое регулирование благоустройства населенных пунктов в Украине // Materialete Conferintei stiintifico-practice internationale Chisinau. – 2005. – P. 303-306.

АНОТАЦІЯ

Пряхін Є.В. Адміністративно-правове регулювання і забезпечення дотримання правил благоустрою населених пунктів в Україні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Львівський державний університет внутрішніх справ, Львів, 2007.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню законо-давчих, теоретичних та практичних проблем діяльності, пов’язаної з благоустроєм населених пунктів. Проаналізовано основні етапи розвитку суспільних відносин у сфері благоустрою, розкрито компе-тенції органів публічної влади у регулюванні питань благоустрою.

Дано характеристику взаємодії органів з питань благоустрою. Сформульовано висновки та пропозиції, спрямовані на підвищення ефективності адміністративно-правового регулювання і забезпечення благоустрою населених пунктів.

Ключові слова: адміністративно-правове регулювання, адміністративно-правова характеристика відповідальності, компетенція, проблеми взаємодії, напрями вдосконалення, правила благоустрою території населених пунктів.

АННОТАЦИЯ

Пряхин Е.В. Административно-правовое регулирование и обеспечение соблюдения правил благоустройства населенных пунктов в Украине. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 – административное право и процесс; финансовое право; информационное право. – Львовский государственный университет внутренних дел, Львов, 2007.

Диссертация посвящена комплексному исследованию законодательных, теоретических и практических проблем деятельности, связанной с благоустройством населенных пунктов. Проанализированы основные этапы развития общественных отношений в сфере благоустройства, начиная со времен Древней Месопотамии до наших дней, отмечено постепенное возрастание роли административного права в этом процессе.

Благоустройство населенных пунктов – это совокупность работ и мероприятий в местах постоянного проживания людей, что направлены на обустройство этих мест, поддержание их в надлежащем состоянии, постоянное улучшение с целью обеспечения благоприятных условий проживания и удовлетворения нужд населения. Суть благоустройства населенных пунктов рассматривается через призму его социально-экономического назначения, качества и уровня использования территории населенных пунктов, обеспечения защиты окружающей среды, санитарного и эпидемиологи-ческого благополучия населения.

Компетенция органов публичной власти в сфере благоуст-ройства населенных пунктов раскрыта диссертантом через характеристику имеющихся полномочий органов исполнительной власти, органов местного самоуправления, органов самоорганизации населения. В вопросах благоустройства населенных пунктов взаимодействие между ними происходит во время управления, организации, стандартизации и нормирования, финансового обеспечения, проведения информационной и разъяснительной работы, контроля. Большое значение в обеспечении такого взаимодействия имеют Правила благоустройства территории населенных пунктов.

В работе исследованы и систематизированы признаки и особенности административной ответственности за нарушение Правил благоустройства территории населенных пунктов.

Предложено внести в действующее законодательство Украины изменения и дополнения, направленные на усовершенствование порядка регулирования отношений, что возникают в процессе благоустройства населенных пунктов.

Ключевые слова: административно-правовое регулирование, административно-правовая характеристика ответственности, компетенция, проблемы взаимодействия, пути усовершенствования, правила благоустройства территории населенных пунктов.

SUMMARY

Pryakhin Ye.V. Administrative-legal regulation and enforcement of public welfare rules of inhabited settlements in Ukraine. – Manuscript.

The thesis for obtaining a scientific degree of the candidate of science (law) on the specialty 12.00.07 – Administrative Law and Procedure; Financial Law; Information Law. – Lviv State University of Internal Affairs, Lviv, 2007.

The dissertation deals with the complex investigation of legislative, theoretical, practical problems at the activity connected with public welfare of inhabited settlements. The main steps of social relations develop-ment at the public welfare sphere are analyzed, the public authority competence in planning and organization of public service is considered.

The interaction characteristic of competent bodies is given. The conclusions and suggestions to raise the efficiency of administrative-legal regulation and public welfare enforcement are formulated.

Key words: administrative-legal regulation, administrative-legal characteristic of liability, competence, interaction problems, improvement directions, public welfare rules of inhabited settlements territory.