НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

ПОЛХОВСЬКА ІННА КОСТЯНТИНІВНА

УДК 342.722

КОНСТИТУЦІЙНИЙ ПРИНЦИП РІВНОСТІ

ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА В УКРАЇНІ

Спеціальність 12.00.02 – конституційне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Харків – 2007

Дисертація є рукописом.

Робота виконана на кафедрі конституційного права України Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник – доктор юридичних наук, професор, академік Академії правових наук України, Тодика Юрій Миколайович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, завідувач кафедри конституційного права України.

Офіційні опоненти:

? доктор юридичних наук, професор Георгіца Аурел Зиновійович, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, завідувач кафедри міжнародного права і порівняльного правознавства;

? кандидат юридичних наук, доцент Серьогін Віталій Олександрович, Харківський національний університет внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України, начальник кафедри конституційного та міжнародного права;

Провідна установа – Київський національний університет внутрішніх справ, кафедра конституційного права, Міністерство внутрішніх справ України, м. Київ.

Захист відбудеться 21 травня 2007 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.04 в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70.

Автореферат розіслано 17 квітня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Спасибо-Фатєєва І.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Основний Закон (ст.1) проголосив Україну демократичною, соціальною, правовою державою. Правовий статус особи в такій державі має базуватися насамперед на конституційному принципі рівності, який є визначальним у системі принципів конституційно-правового статусу людини і громадянина. Він є одним з фундаментальних принципів засад конституційного ладу, а його реалізація не припускає дискримінацію особи за якими-небудь ознаками.

Відповідно до ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Але нині гостро постає проблема втілення на практиці зазначеного конституційного положення, що зумовлено значними розбіжностями між його закріпленням та політичними й соціально-економічними реаліями сьогодення. Наразі на сучасному етапі державотворення відбуваються кардинальні перетворення, а реалізація конституційного принципу рівності особи є однією з найважливіших проблем держави й суспільства, що знаходяться на трансформаційному етапі розвитку.

Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена як її недостатньою теоретичною розробленістю – відсутністю узагальнюючих робіт щодо правової природи конституційного принципу рівності людини і громадянина в Україні, так і практичною значущістю вирішення цих проблем. Попри значний інтерес науковців до питань рівності особи, у юридичній літературі існують монографічні дослідження, в яких висвітлюються лише окремі аспекти прояву зазначеного принципу. Вищевказані фактори викликають необхідність подальшої комплексної наукової розробки конституційного принципу рівності людини і громадянина в Україні.

Науково-теоретичною основою дисертаційного дослідження та зроблених у дисертації висновків стали праці учених, які зверталися до досліджуваних у роботі питань. Зокрема, йдеться про таких радянських учених-правознавців, як М.Вітрук, Л.Воєводін, Б.Ебзеєв, Г.Мальцев, В.Маслєнніков, М.Матузов, В.Патюлін, Ф.Рудинський, А.Савицька, В.Сокуренко, І.Фарбер, В.Шевцов, Л.Явич; сучасних українських учених: О.Дашковська, В.Колісник, А.Колодій, А.Олійник, М.Орзіх, О.Петришин, В.Погорілко, П.Рабінович, В.Шаповал, Ю.Тодика, М.Цвік; сучасних російських учених: М.Баглай, М.Бондар, К.Козлова, Г.Комкова, О.Кутафін, О.Лукашева, В.Нерсесянц, В.Чиркін; таких дореволюційних дослідників, як Г.Андрузький, М.Драгоманов, В.Меллок; зарубіжних учених: Ф.Люшер, А.Токвіль, Ф.Хайєк, М.Фрідман, Дж.Ролз та ін.

Емпіричний фундамент дослідження склали: Конституція України, міжнародно-правові акти з прав людини, зокрема, загальновизнані норми і принципи міжнародного права, конституції зарубіжних країн, поточне законодавство України, рішення Конституційного Суду України, вітчизняне законодавство, яке регулювало статус особи в суспільстві, статистичні дані та ін.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах і відповідно до цільової комплексної програми ,,Права людини і проблеми становлення, організації і функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування”, № 0186.0.070865.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є здійснення комплексної розробки теорії конституційного принципу рівності людини і громадянина в Україні; обґрунтування необхідності конкретних практичних пропозицій щодо вдосконалення конституційно-правового регулювання рівності особи за різними ознаками, а також заповнення теоретичних прогалин, що мають місце в конституційно-правовій теорії з цієї проблематики.

Для досягнення вказаної мети в дисертації поставлено такі завдання:

· обґрунтувати місце і роль конституційного принципу рівності людини і громадянина в системі принципів конституційно-правового статусу особи в Україні; дати характеристику зазначених принципів;

· дослідити еволюцію ідеї рівності у світовій і вітчизняній політико-правовій думці, її місце в науці конституційного права на сучасному етапі;

· встановити правову природу і сформулювати визначення конституційного принципу рівності людини і громадянина в Україні;

· з’ясувати значення конституційного принципу рівності людини і громадянина для реалізації особою її конституційних прав і свобод;

· окреслити й обґрунтувати основні напрямки забезпечення рівності особи за різними ознаками;

· проаналізувати конституційно-правове закріплення рівності особи перед законом і судом;

· сформулювати пропозиції щодо забезпечення рівності прав жінки і чоловіка;

· розглянути проблему рівності в аспекті захисту національних меншин.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері реалізації конституційного принципу рівності людини і громадянина в Україні.

Предметом дослідження є конституційно-правові норми, що здійснюють регулювання конституційного принципу рівності людини і громадянина в Україні, питання його забезпечення й реалізації.

Методи дослідження. Методологічне підґрунтя дисертації становить загальнонауковий діалектичний метод, який дає можливість проаналізувати конституційний принцип рівності людини і громадянина в динаміці його становлення й розвитку. Із спеціальних методів дослідження в роботі використовувалися: системно-структурний – з метою визначення системи основних принципів конституційно-правового статусу людини і громадянина та місця в ній конституційного принципу рівності особи; історичний – для аналізу історичних передумов конституційно-правової регламентації рівності особи на різних етапах розвитку суспільства; порівняльно-правовий – у процесі порівняння конституційно-правового регулювання конституційного принципу рівності з міжнародно-правовими стандартами прав та свобод людини і громадянина, з нормативним його закріпленням у законодавстві зарубіжних країн; формально-логічний – при розмежуванні і формулюванні понять і таких визначень, як рівність і рівноправність, конституційний принцип рівності людини і громадянина, ґендерна рівність тощо; статистичний і соціологічний – для аналізу і співвідношення можливостей різних прошарків населення з неоднаковим рівнем прибутків використовувати конституційні права і свободи, з’ясування даних про представництво жіночої статі в органах державної влади й органах місцевого самоврядування та ін.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження. Дисертаційна робота є першим в Україні на сучасному етапі комплексним науковим дослідженням конституційного принципу рівності людини і громадянина, в якому обґрунтовано низку концептуальних понять, теоретичних положень і висновків, практичних рекомендацій по вдосконаленню правового регулювання й реалізації особами цього принципу:

1. Набуло подальшого розвитку вчення про принципи конституційно-правового статусу особи в Україні, до системи яких пропонується віднести такі: а) людина – найвища соціальна цінність; б) рівність людини і громадянина; в) гуманістична спрямованість конституційно-правового статусу особи; г) невідчужуваність прав і свобод; ґ) загальнодоступність прав і свобод; д) відповідність основ конституційно-правового статусу особи міжнародно-правовим стандартам прав людини; е) єдність основних прав та обов’язків особи; є) гарантованість прав і свобод.

2. У дисертації на підставі історичного, міжнародно-правового та конституційно-правового підходів розкрито еволюцію конституційного принципу рівності особи. По-новому визначено сутність і особливості конституційно-правової регламентації вказаного принципу шляхом порівняння сучасного українського законодавства з міжнародно-правовими актами з прав людини, а також конституціями зарубіжних країн.

3. По-новому розглянуто співвідношення і взаємозв’язок категорій ,,рівність” і ,,рівноправність”. Доводиться, що вони не тотожні поняття, а тісно взаємопов’язані. Рівність є ширшим поняттям за рівноправність й включає останню.

4. Уперше сформульовано визначення конституційного принципу рівності людини і громадянина як гарантування кожному члену суспільства, незважаючи на будь-які його індивідуальні ознаки (за винятком обставин, передбачених Конституцією й законодавством), однакових можливостей для реалізації конституційних прав і свобод, покладення на осіб, які знаходяться в однаковому правовому становищі, рівних обов’язків, а також забезпечення рівності всіх перед законом і судом.

5. Встановлено значення конституційного принципу рівності людини і громадянина для реалізації конституційних прав і свобод, по-новому визначено напрямки забезпечення рівності особи за різними ознаками, а також проаналізовано чинники, що впливають на цей процес.

6. Запропоновано нову редакцію ч.1 ст. 24 Конституції України: ,,Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом і судом”.

7. Наведено нові аргументи на користь законодавчого закріплення чисельності представників однієї статі в списках кандидатів у народні депутати при виборах до парламенту за пропорційною виборчою системою, що сприятиме вирішенню проблеми дискримінації жінок у процесі реалізації пасивного виборчого права і унеможливленню їх розміщення у непрохідній частині списку політичної партії (блоку).

8. З метою забезпечення конституційного принципу рівності особи обґрунтовано необхідність удосконалення нормативної складової в механізмі захисту національних меншин в Україні.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації пропозиції й висновки можуть бути використані:

- у науково-дослідницькій сфері – для подальшої розробки теорії конституційного принципу рівності людини і громадянина в Україні загалом та окремих його складників;

- у правотворчій діяльності – як теоретичний матеріал при опрацюванні і прийнятті законів та інших нормативно-правових актів, що визначають конституційно-правові засади рівності особи;

- у правозастосуванні – з метою оптимізації форм і методів реалізації конституційного принципу рівності людини і громадянина;

- у навчальному процесі – при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників, навчально-методичних рекомендацій з конституційного права України, у викладанні курсу конституційного права України, у науково-дослідницькій роботі студентів;

- у правовиховній роботі серед населення – для підвищення правової культури посадових осіб і громадян України, роз’яснення конституційного положення щодо надання всім рівних можливостей в реалізації конституційних прав і свобод, толерантного ставлення до людини як рівної й гідної незалежно від раси, кольору шкіри, статі, різних переконань, майнового стану та інших ознак, формуючи тим самим у населення демократичний світогляд і прагнення до побудови громадянського суспільства.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення й висновки доповідалися на: всеукраїнській науково-практичній конференції до Дня науки ,,Правові проблеми сучасності в умовах розвитку юридичної науки” (Чернігівський державний інститут права, соціальних технологій та праці, 19 травня 2005 р.); науковій конференції молодих учених і здобувачів ,,Сучасні проблеми юридичної науки: стан і перспективи розвитку” (Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 21-22 листопада 2005 р.); міжнародній науково-теоретичній конференції ,,Україна в контексті євроінтеграції” (Сумський державний університет, 1-3 грудня 2005р.); всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених і здобувачів ,,Конституція України – основа побудови правової держави і громадянського суспільства” (Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 26-27 червня 2006 р.), а також обговорювалися на теоретичних семінарах і засіданнях кафедри конституційного права України Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.

Публікації. Основні теоретичні положення й висновки, сформульовані в дисертаційному дослідженні, знайшли відображення у восьми наукових працях: чотирьох статтях у фахових виданнях і чотирьох тезах доповідей на наукових конференціях.

Структура дисертації зумовлена метою і предметом дослідження. Робота складається зі вступу, двох розділів, що містять вісім підрозділів, висновків до розділів, загальних висновків по дисертації та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 191 сторінка, із них основного тексту – 169 сторінок. Кількість використаних джерел – 242.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі дисертації обґрунтовується актуальність обраної теми, визначаються мета й завдання дисертаційного дослідження, його об’єкт і предмет, характеризуються методи дослідження, теоретична основа, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, формулюються основні положення, які виносяться на захист, зазначається про апробацію результатів роботи і публікації.

Розділ перший ,,Принцип рівності в системі принципів конституційно-правового статусу людини і громадянина” складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. ,,Система основних принципів конституційно-правового статусу людини і громадянина в Україні” зазначається, що важливим елементом структури конституційно-правового статусу людини і громадянина в Україні виступають принципи, тобто ті основоположні засади, які визначають місце особи в суспільстві й державі. Конституція України, орієнтуючись на міжнародно-правові стандарти прав людини, а також ураховуючи досвід демократичних держав, закріпила не лише широкий спектр прав і свобод особи, а й ті керівні ідеї, з огляду на які здійснюється їх використання й виконання обов’язків, – принципи конституційно-правового статусу людини і громадянина.

До принципів конституційно-правового статусу особи в Україні ми відносимо: 1) людина – найвища соціальна цінність; 2) рівність людини і громадянина; 3) гуманістична спрямованість конституційно-правового статусу особи; 4) невідчужуваність прав і свобод; 5) загальнодоступність прав і свобод; 6) відповідність основ конституційно-правового статусу особи міжнародно-правовим стандартам прав людини; 7) єдність основних прав та обов’язків особи; 8) гарантованість прав і свобод.

Конституційний принцип рівності людини і громадянина є одним з фундаментальних принципів конституційно-правового статусу особи. Серед інших принципів він відіграє досить вагому роль, оскільки його реалізація впливає насамперед на можливість використання людиною її конституційних прав і свобод. Між тим, у сучасних соціально-економічних і політичних умовах, що склалися Україні, доволі складно гарантувати основні права і свободи особи. Це унеможливлює реалізацію більшості принципів конституційно-правового статусу людини і громадянина, зокрема й конституційного принципу рівності.

У підрозділі 1.2. ,,Становлення й розвиток принципу рівності особи” досліджено історико-філософські передумови генезису ідеї рівності, її еволюцію в політико-правовій думці. Принцип рівності протягом всієї історії людства був у центрі уваги філософів, мислителів, які намагалися у своїх роботах спроектувати ідеальне суспільство, засноване на засадах рівності, свободи й соціальної справедливості. Показано, що на кожному етапі розвитку суспільства було притаманне своє розуміння рівності між людьми. Перші спроби обґрунтування цієї проблеми мають місце у працях філософів античності, а в подальшому знаходять відбиття в роботах учених кожної історичної епохи, в актах різної юридичної сили, а потім і в конституціях.

Проблема рівності знайшла ґрунтовне відображення у вітчизняній політико-правовій доктрині. ЇЇ розробляли і відстоювали у своїх працях такі вчені, як Г. Сковорода, П. Лодій, члени Кирило-Мефодіївського товариства. Значний вплив на становлення ідеї рівності мали погляди Т. Шевченка, І. Франка, М. Драгоманова. Принцип рівності зафіксували у своєму тексті кожна з конституцій УРСР періоду радянської державності – 1919, 1929, 1937, 1978 років.

Як і в минулому, нині зазначений принцип має важливе ідеологічне і практичне значення для забезпечення справедливості у відносинах між людьми. На сьогодні втілення конституційного принципу рівності людини і громадянина – одна з превелюючих ознак демократичної, соціальної, правової держави. Він знайшов своє чітке закріплення в Основному Законі України, є загальновизнаним у міжнародному праві та відображений у міжнародно-правових актах, присвячених правам людини.

У підрозділі 1.3. ,,Поняття конституційного принципу рівності людини і громадянина” аналізується дискусійне питання щодо співвідношення понять ,,рівність” і ,,рівноправність”. Авторка доходить висновку, що вони не тотожні, але тісно взаємопов’язані категорії. Рівність – надзвичайно складне й багатоаспектне явище, яке можна розглядати у правовому, економічному, політичному, філософському та інших аспектах. Доводиться, що рівність є ширшим поняттям за рівноправність й включає останню.

Конституційний принцип рівності особи можна визначити як гарантування кожному члену суспільства, незважаючи на будь-які його індивідуальні ознаки (за винятком обставин, передбачених Конституцією й законодавством), однакових можливостей для реалізації конституційних прав і свобод, покладення на осіб, які знаходяться в однаковому правовому становищі, рівних обов’язків, а також забезпечення рівності всіх перед законом і судом.

Відповідно до Основного Закону України (ст.24) цей принцип має такі аспекти свого прояву: 1) рівність прав і свобод незалежно від будь-яких ознак – раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного й соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками; 2) рівність перед законом.

Незважаючи на закріплення конституційного принципу рівності особи, в суспільстві неминуче буде зберігатися нерівність соціальних статусів різних прошарків населення, матеріальна нерівність, оскільки люди нерівні за своїми природними здібностями, хистом, освітою, прагненнями, родом занять, свідомістю, тощо. Інакше кажучи, фактичної рівності між людьми немає й бути не може, оскільки всі відрізняються за своїми індивідуальними можливостями. За допомогою конституційного права і норм галузевого законодавства можна гарантувати саме правову рівність, тобто рівні права, свободи і обов’язки, а також забезпечення рівності усіх перед законом і судом.

Відповідно до ст. 64 Основного Закону права, передбачені ст. 24 Конституції України не можуть бути обмежені за будь-яких умов. З урахуванням особливої важливості вказаного принципу для конституційного будівництва є підстави вважати його не лише принципом конституційно-правового статусу особи, а й засад конституційного ладу України.

У підрозділі 1.4. ,,Значення конституційного принципу рівності людини і громадянина для реалізації конституційних прав і свобод” доводиться, що конституційний принцип рівності має доволі важливе значення для реалізації прав і свобод людини і громадянина. Його втілення впливає на весь комплекс основних прав особи, насамперед на використання соціально-економічних прав. Різні соціальні групи мають неоднакові можливості для задоволення своїх потреб, що породжує відчуття несправедливості й приниження людської гідності. Тому Україна, як соціальна держава, через механізм Державного бюджету, системне проведення виваженої соціальної політики та інші засоби намагається забезпечити гідний людини рівень життя, тим самим гарантувати кожному проголошені Основним Законом рівні можливості для реалізації прав і свобод.

Обґрунтовується, що реалізації прав і свобод людини і громадянина на підставі конституційного принципу рівності, заважає низка чинників, а саме: низький рівень життя населення, відсутність в Україні дієздатного громадянського суспільства; порушення конституційної законності; корупція, хабарництво, організована злочинність; недостатній професіоналізм державного апарату, службовців органів місцевого самоврядування; низький рівень правової культури населення, інші негативні прояви.

Наголошується, що правова політика держави у сфері реалізації соціально-економічних прав особи на засадах конституційного принципу рівності потребує активізації структур державного механізму у втіленні правових приписів у життя, необхідності їм діяти в межах Конституції і законів України.

Розділ другий ,,Конституційно-правове регулювання рівності особи за різними ознаками” складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. ,,Основні напрямки забезпечення рівності особи: конституційно-правовий аспект” аргументується, що формально проголошений конституційний принцип рівності особи потребує свого забезпечення, тобто прийняття заходів, здатних зробити правову рівність реальною. Його забезпечення починається з визнання цього принципу державою, тобто з відповідної нормативно-правової регламентації. Законодавчі підвалини забезпечення правової рівності особи складають Конституція України, поточне законодавство, а також загальновизнані норми і принципи міжнародного права.

Необхідною умовою забезпечення конституційного принципу рівності людини і громадянина є: закріплення на законодавчому рівні для певних груп населення пільг, які безпосередньо пов’язані з проблемою рівності в соціальній сфері. Пільги, компенсації, інші форми допомоги людям держава застосовує для підтримки соціально не захищених або мало захищених категорій осіб. Україна однозначно обрала курс на соціальну підтримку громадян. Про це свідчить низка прийнятих законів і підзаконних нормативно-правових актів, якими регулюється порядок надання пільг відповідним категоріям населення: особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; ветеранам воєн; ветеранам праці, інвалідам, одиноким матерям та іншим особам, які потребують соціального захисту. Політика соціальної держави спрямована на зменшення впливу тих чи інших обставин на існуючу нерівність, створення умов, за яких є можливим вільний і всебічний розвиток кожного індивіда.

Окрім юридичного оформлення, зазначений принцип потребує свого практичного втілення в суспільних відносинах, особливо в процесі правозастосування. Тому обов’язковим напрямком забезпечення конституційного принципу рівності особи є правомірна діяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб. Всі гілки влади, а також органи і особи, які не входять в жодну з них, повинні забезпечувати рівність громадян в процесі владної діяльності і в межах визначених повноважень. Важливо, щоб вони не лише забезпечували, але й самі не порушували конституційний принцип рівності особи, а їх дії й поведінка були взірцем для населення.

У підрозділі 2.2. ,,Конституційно-правове регулювання рівності особи перед судом” зазначається, що рівність перед законом і судом є одним з основоположних принципів правової держави. Саме в законах держави конкретизуються конституційні права і свободи людини і громадянина, а суд є найбільш ефективним засобом їх захисту у випадках спору чи факту порушення. Обґрунтовується, що рівність перед законом – поняття ширше, ніж рівність перед судом, оскільки перший принцип характеризує правове становище осіб в усіх галузях суспільного життя, а другий стосується лише сфери відправлення правосуддя.

Рівність перед законом полягає в тому, що стосовно кожної особи йому належить мати однакову силу впливу. Перед законом всі повинні бути рівні, права всіх мають бути однаково захищеними. Іншими словами, закон не повинен зважати на існуючі індивідуальні відмінності між людьми (за винятком допустимих відступів–відповідальності неповнолітніх, вагітних жінок тощо). Із цього виходить і Конституція України, яка проголошує, що не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного й соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками (ч.2 ст.24). В Україні перед законом рівні не лише громадяни, а й іноземці та особи без громадянства.

Рівність перед судом означає, що особи можуть звертатися до суду для захисту своїх прав і свобод. При цьому суд, будучи однаковим для всіх, має керуватися тільки законом. Сутність принципу рівності особи перед судом полягає в безперешкодному доступі осіб до правосуддя незалежно від будь-яких непередбачених законом обставин. Це випливає з положень ч.3 ст.8 Основного Закону, що норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується, а також ч.1 ст. 59, що кожен має право на правову допомогу і у випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно.

Нині існує багато проблем у сфері реалізації зазначеного принципу. На жаль, не завжди судді діють неупереджено, дотримуючись принципу рівності всіх перед законом і судом, а у масовій суспільній свідомості залишається неподоланим стереотип сприйняття суду як чиновницької, бюрократичної установи. В Україні триває судова реформа, яка повинна сприяти створенню незалежної судової влади, втіленню в життя основ рівності особи перед законом і судом, формуванню у людей поваги до суду як справедливого й дійового захисника їх прав і свобод.

Зважаючи на вищевикладене, вважаємо за доцільне чітко закріпити на конституційному рівні принцип рівності особи перед судом. Тим самим необхідно внести зміни до ч.1 ст. 24 Конституції України, яку пропонується викласти у такій редакції: ,,Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом і судом”.

Винятки з правил про рівність всіх перед законом і судом передбачені в Основному Законі України стосовно недоторканності й відповідальності Президента, народних депутатів України, суддів, у тому числі суддів Конституційного Суду України (ч.3 ст. 80, ч.1 ст. 105, ч.1 ст. 126, ч.1 ст. 149). Такі винятки слугують публічним інтересам, є гарантіями неупередженого виконання цими особами суспільно корисних і важливих державних функцій, здійснення професійної діяльності в інтересах усіх членів суспільства.

У підрозділі 2.3. ,,Конституційно-правові питання забезпечення рівності прав жінки і чоловіка” підкреслюється, що однією з ознак сучасного демократичного суспільства є наявність у ньому ґендерної рівноваги. Рівноправність жінки і чоловіка – запорука сталого громадянського соціуму, важливий напрямок розвитку його гуманних і соціальних ідей. Ліквідація всіх форм дискримінації людини, у тому числі й на підставі ґендерного підходу, – вагома умова побудови держави, в якій гарантуються права людини і громадянина. Принцип ґендерної рівності розкривається через категорію прав людини і розглядається як загальний, універсальний стандарт однакових прав і свобод індивідів обох статей.

Жінки в Україні зазнають дискримінації в усіх сферах життєдіяльності суспільства. Особливо гостро постає проблема забезпечення їх прав у політико-правовій сфері відносин. Задля підвищення ролі жінок у політичному житті держави пропонується врахувати позитивний досвід зарубіжних країн і внести у виборче законодавство відповідні зміни, а саме: чисельність представників однієї статі у списках кандидатів у народні депутати при пропорційній виборчій системі не може перевищувати 70% від загальної чисельності членів парламенту, тобто в прохідній частині списку політичної партії (блоку) кожною третьою повинна бути жінка. Це по-перше, вирішить проблему дискримінації жінок у сфері виборчих відносин, по-друге, унеможливить їх розміщення у непрохідній частині списку. Гарантією забезпечення такого правила має бути відмова в реєстрації тих політичних партій (блоків), які не виконали цієї вимоги.

У цьому підрозділі дисертаційного дослідження розкривається положення про те, що надання однакових можливостей жінці й чоловіку пов’язано не тільки з правовими нормами, а й з іншими регуляторами суспільних відносин, як-то: звичаї, традиції суспільства, релігійні погляди, стереотипні уявлення, норми культури тощо. Визнання прав жінок – це лише перший, але обов’язковий крок при досягненні рівноправності статей. У суспільстві повинна панувати відповідна соціальна атмосфера. Тому держава має втілювати в життя ідеологію, спрямовану на формування у сім’ї й суспільства традицій поваги до жінок. Одним з напрямків державної політики України по забезпеченню їх рівних прав і можливостей є виховання і пропаганда серед населення ідеї ґендерної рівності. Доцільно запровадження ґендерної освіти не лише в середній і вищій школі, а й серед іншого населення, зокрема, проведення відповідних семінарів серед державних службовців, на підприємствах, в установах, організаціях тощо. Законодавча політика держави повинна базуватися на врахуванні принципу ґендерної рівності, а також контролювати його втілення на практиці. Зазначене є і предметом піклування структур громадянського суспільства.

У підрозділі 2.4. ,,Рівність особи і проблема захисту національних меншин” зазначається, що населення України значною мірою є поліетнічним, тому розгляд проблеми рівності національних меншин видається вкрай необхідним. Конституція й законодавство України відповідно до міжнародно-правових стандартів закріплюють принцип національної рівноправності й містять гарантії його забезпечення. Так, Україна сприяє консолідації і розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин, які проживають на її території. Усі громадяни незалежно від належності до української нації чи до національних меншин є рівними перед законом і судом й користуються захистом держави на рівних підставах. Між тим, існує нагальна потреба в подальшому пошуку шляхів гарантування рівності прав громадян усіх національностей, які мешкають у державі.

Обґрунтовується актуальність в провадженні виваженої толерантної державної етнополітики у цій сфері відносин, у створенні системи гарантій, здатних забезпечити конституційний принцип рівності громадян незалежно від їх раси, кольору шкіри, віросповідання, мови, культури, оскільки протистояння (особливо на мовному і релігійному ґрунті) можуть викликати небажані конфлікти в суспільстві й державі.

Необхідним у механізмі захисту національних меншин в Україні є наявність якісної нормативно-правової бази, основу якої становить принцип недопущення дискримінації особи за будь-якими ознаками. Реалії сьогоденні вимагають вдосконалення чинного законодавства, що регулює національно-етнічні відносини в Україні. Вкрай важливою при забезпеченні рівності національних меншин є належна цілеспрямована діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, покликаних сприяти реалізації та захисту їх прав.

Аргументується, що для побудови України як демократичної, соціальної і правової держави з огляду на її багатонаціональний склад, особливого значення набуває досягнення міжнаціональної злагоди, можливості етнокультурного розвитку кожного, оскільки національна рівноправність виступає незаперечним принципом належного правового становища громадян у такому суспільстві й державі.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що полягає в дослідженні проблеми конституційного принципу рівності людини і громадянина в Україні, розробці й обґрунтуванні напрямків його забезпечення й реалізації. Головними науковими і практичними результатами цієї наукової роботи вважаємо наступні висновки:

1. Конституційний принцип рівності людини і громадянина є одним з фундаментальних принципів конституційно-правового статусу особи в Україні. У демократичній, соціальній, правовій державі на його засадах реалізуються основні права, свободи й обов’язки людини і громадянина. Він знайшов закріплення в Основному Законі Україні (ст.24), є загальновизнаним у міжнародному праві та відображений у міжнародно-правових актах, присвячених правам людини. З урахуванням важливості зазначеного принципу для конституційного будівництва, існують підстави вважати його не лише принципом правового статусу особи, а й засад конституційного ладу України.

2. Категорії ,,рівність” і ,,рівноправність” – це не тотожні поняття, а тісно взаємопов’язані. Рівність є ширшим поняттям за рівноправність й включає останню. Конституційний принцип рівності особи складається з двох елементів: рівності прав, свобод і обов’язків (рівноправності) й рівності всіх перед законом і судом.

3. Конституційний принцип рівності людини і громадянина можна визначити як гарантування кожному члену суспільства, незважаючи на будь-які його індивідуальні ознаки (за винятком обставин, передбачених Конституцією й законодавством), однакових можливостей для реалізації конституційних прав і свобод, покладення на осіб, які знаходяться в однаковому правовому становищі, рівних обов’язків, а також забезпечення рівності всіх перед законом і судом.

4. Нерівність між людьми є неминучою, що випливає з їх природної сутності. Але при цьому важливо зважати, коли така нерівність є результатом об’єктивної реальності, а коли вона має дискримінаційний характер. Не будь-які відступи від вказаного принципу є дискримінацією. Так, соціальна держава намагається вирівнювати матеріальне становище тих, хто в силу не залежних від них причин не може користуватися рівними з іншими особами правами. Завдяки проведенню виваженої соціальної політики така держава може забезпечити гідний людини рівень життя, що зумовлює гарантування кожному рівних можливостей для використання проголошених Конституцією України прав і свобод. Завдання соціальної держави полягає в удосконаленні перерозподілу доходів між різними соціальними прошаркам суспільства шляхом встановлення доцільної системи пільг, оподаткування, фінансування соціальних програм, врахування конституційного принципу рівності при формуванні Державного бюджету.

5. В Україні досить гостро постає проблема реалізації конституційного принципу рівності особи. Потенціал Основного Закону в даному напрямку належним чином не реалізовується. Цьому, як правило, перешкоджають такі чинники, як: низький рівень життя населення, корупція на всіх владних щаблях, бюрократизм, відсутність дієздатного громадянського суспільства, порушення конституційної законності, низький рівень правової культури як посадовців, так і громадян та ін.

Закріплення в Основному Законі вказаного принципу є вагомим підґрунтям становлення України як демократичної, соціальної, правової держави. Але потрібно багато докласти зусиль, щоб конституційний принцип рівності особи повноцінно втілювався у суспільно-політичне життя суспільства. Насамперед важливо, щоб громадяни засвоїли досліджувані конституційні положення і займали активну життєву позицію в боротьбі з різними видами прояву нерівності. Однак, рівень правової культури населення сьогодні досить низький, що суттєво впливає на можливість захисту ними своїх прав.

6. Формально проголошений конституційний принцип рівності особи вимагає свого забезпечення, тобто прийняття заходів, здатних зробити можливість його втілення в життя реальним. Конституційно-правовий механізм реалізації конституційного принципу рівності особи складається із сукупності нормативних і інституційних елементів. Основними напрямками забезпечення вказаного принципу в загальному вигляді виступають: наявність якісної нормативно-правової бази; соціально-орієнтований вектор державної політики й гарантована підтримка соціально незахищених верств населення; забезпечення рівності всіх перед законом і судом; чітке втілення ідеї рівності в процес правотворчої і правозастосовчої діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, органів суду і прокуратури та їх посадових осіб; підвищення рівня правової культури населення, подолання правового нігілізму.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Полховська І.К. Правова природа конституційного принципу рівності громадян // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я.Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2005. – Вип. 73. – С. 52-57.

2. Полховська І.К. Принцип рівності громадян: деякі теоретичні аспекти // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я.Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2005. – Вип. 74. – С. 159-165.

3. Полховська І.К. Проблеми ґендерної рівності: конституційно-правовий аспект // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2006. – Вип. 80. – С. 22-28.

4. Полховська І.К. Значення конституційного принципу рівності для побудови в Україні демократичної, соціальної і правової держави // Правові проблеми сучасності в умовах розвитку юридичної науки: Зб. матер. Всеукр. наук.-практ. конф. до Дня науки (м. Чернігів, 19 травн. 2005 р.) / Гол. ред. кол. М.В. Андріїв. – Чернігів: Чернігівські обереги, 2005. – С. 242-244.

5. Полховська І.К. Проблема рівності в сучасному суспільстві: конституційно-правовий аспект // Сучасні проблеми юридичної науки: стан і перспективи розвитку: Тези доп. та наук. повідом. учасників наук. конф. молодих учених та здобувачів / За заг. ред. М.І. Панова. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2005. – С. 11-13.

6. Полховська І.К. Принцип ґендерної рівності: європейські стандарти і Україна // Україна в контексті євроінтеграції: Матер. Міжнар. наук.-теор. конф. / Відп. за вип. В.М. Вандишев. – Суми: Вид-во СумДу, 2005. – С. 132, 133.

7. Полховська І.К. Щодо проблеми рівності особи перед законом і судом // Конституція України – основа побудови правової держави і громадянського суспільства: Тези доп. та наук. повідом. учасників наук. конф. молодих учених та здобувачів / За заг. ред. М.І. Панова. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2006. – С. 6-9.

8. Полховська І.К. Рівність перед законом і судом як принцип правової держави // Правничий часопис Донецького ун-ту. – 2006. – № 2 (16). – С. 12-16.

АНОТАЦІЇ

Полховська І.К. Конституційний принцип рівності людини і громадянина в Україні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.02 – конституційне право. – Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – Харків, 2007.

У дисертації досліджується місце конституційного принципу рівності особи в системі принципів конституційно-правового статусу людини і громадянина, надається характеристика цих принципів; аналізується історичний розвиток ідеї рівності у світовій і вітчизняній політико-правовій думці, її місце в науці конституційного права на сучасному етапі. Дається визначення конституційного принципу рівності особи, досліджується його правова природа; з’ясовується значення вказаного принципу для реалізації прав і свобод людини і громадянина. Окреслено й обґрунтовано основні напрямки забезпечення рівності особи за різними ознаками, а також чинники, що впливають на цей процес. Зосереджено увагу на проблемах забезпечення рівності особи перед законом і судом, на питаннях ґендерної рівності, а також рівності в аспекті захисту національних меншин в Україні.

Ключові слова: рівність, рівноправність, конституційний принцип рівності, ґендерна рівність, рівність національних меншин.

Полховская И.К. Конституционный принцип равенства человека и гражданина в Украине. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.02 – конституционное право. – Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого. – Харьков, 2007.

В диссертации проанализированы конституционно-правовые, исторические, международно-правовые аспекты становлення и развития принципа равенства человека и гражданина; конституционный принцип равенства рассматривается в системной взаимосвязи с другими принципами конституционно-правового статуса личности. Сформулировано понятие конституционно-правового принципа равенства человека и гражданина; исследована его правовая природа; определено значение этого принципа для реализации прав и свобод личности. Разработаны основные направления обеспечения равенства человека и гражданина по различным признакам, указаны факторы, влияющие на этот процесс.

Акцентируется внимание на проблемах равенства личности перед законом и судом, на вопросах гендерного равенства и обеспечения равенства национальных меньшинств. При исследовании проблемы равенства личности перед законом и судом предлагается внести изменения в ч.1 ст. 24 Конституции Украины, которую рекомендуется изложить в такой редакции: ,,Граждане имеют равные конституционные права и свободы и равны перед законом и судом”. Аргументируется, что для более справедливого представительства женщин в парламенте Украины необходимо законодательно закрепить, что численность представителей одного пола в списках кандидатов в народные депутаты при пропорциональной избирательной системе не может превышать 70 % от общего количества членов парламента, т. е. каждой третьей в избирательном списке партии должна быть женщина. Это позволит избежать дискриминации женщин в политической сфере, а также их размещения только в непроходной части списка. В качестве гарантии обеспечения такого правила необходимо на законодательном уровне установить запрет регистрации тех политических партий (блоков), которые не исполняют данное правило. Обосновывается целесообразность внедрения гендерной составляющей в систему среднего и высшего образования, а также проведение с этой целью соответствующих семинаров среди государственных служащих, на предприятиях, учреждениях, организациях.

Предлагается механизм защиты национальных меньшинств в Украине в аспекте реализации конституционного принципа равентсва