КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ПОГОРЄЛОВА ІННА СЕРГІЇВНА

УДК [94(73): 327]: 94(519)„1990/2006”

КОРЕЙСЬКЕ ПИТАННЯ В ЗОВНІШНІЙ ПОЛІТИЦІ США

(90-і рр. ХХ – ПОЧАТОК ХХІ ст.)

Спеціальність 07.00.02 – всесвітня історія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі нової та новітньої історії

зарубіжних країн Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник

доктор історичних наук, професор

ГОНЧАР Борис Михайлович,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка,

завідувач кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, професор

Камінський Євген Євменович,

Інститут світової економіки і міжнародних відносин

НАН України, завідувач відділом трансатлантичних досліджень

кандидат історичних наук, доцент

Дудко Ірина Дмитрівна,

доцент кафедри політичної історії Київського

національного економічного університету імені

В.Гетьмана

Провідна установа

Дипломатична Академія України при МЗС України

Захист відбудеться „_14_”__05___2007 р. о 10 год.

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.01 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 349).

З дисертацією можна ознайомитися у науковій

бібліотеці Київського національного університету

імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий „12” _____04___ 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук Казакевич Г.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури. Загальний обсяг дослідження – 232 сторінки, з них основного тексту 190 сторінок, список використаних джерел та літератури – 42 сторінки (480 найменувань).

Вступ. Актуальність теми. Міжнародні відносини 90-х років ХХ ст. характеризуються як епоха завершення холодної війни, однак ситуація на Корейському півострові залишається напруженою і в постбіполярний період. Корейське питання має комплексний характер і включає низку аспектів: ядерне й ракетне озброєння Корейської Народної Демократичної Республіки (КНДР), проблему об’єднання двох корейських держав, військову присутність США на півдні півострова. Корейське питання є одним із найскладніших в азіатському векторі політики США, які глибоко залучені у справи півострова: по-перше, Республіка Корея (РК) є одним із головних азіатських союзників США, на території якої знаходяться американські військові сили; по-друге, у вирішенні ядерної проблеми головними діючими сторонами виступають саме КНДР і США. Ці фактори зумовлюють зацікавленість Вашингтона в збереженні миру і стабільності на півострові та врегулюванні корейських проблем у відповідності зі своїми стратегічними інтересам. Гострота корейського питання визначається й тим, що ситуація на півострові, тенденції її розвитку, зокрема, поширення зброї масового знищення зачіпають інтереси не тільки США, але й інтереси міжнародного співтовариства.

Важливість обраної теми зумовлена і тим, що Україна неодноразово заявляла про наміри активізувати свою політику на Далекому Сході. Розбудовуючи взаємовідносини з країнами даного регіону, потрібно враховувати специфіку існуючих там проблем й особливості їх політичного та історичного розвитку.

Необхідність проведення узагальнюючого історичного дослідження політики США щодо сучасного корейського питання визначається також відсутністю у вітчизняній американістиці історичних праць з досліджуваної тематики. Ця проблема недостатньо розроблена і в зарубіжній історіографії.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі нової та новітньої історії зарубіжних країн у рамках науково-дослідної теми історичного факультету КНУ імені Тараса Шевченка „Історія української державності нової та новітньої доби” (державний реєстраційний номер 06 БФ 046-01), що включена до тематичного плану університету.

Об’єктом дослідження є корейська проблема у системі міжнародних відносин в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні (АТР) в 90-і рр. ХХ – на початку ХХІ ст.

Предметом дослідження є політика США щодо Корейського півострова, а саме: процес формування та реалізації політики США в постбіполярну епоху щодо таких складових корейського питання, як програма ядерно-ракетного озброєння КНДР, національне об’єднання півострова, трансформація американсько-південнокорейського союзу.

Метою дисертаційної праці є всебічний та узагальнюючий аналіз формування та реалізації політики США щодо корейського питання в 90-і рр. ХХ – на початку ХХІ ст.

Для реалізації мети дослідження автор визначила такі завдання:

проаналізувати джерельну базу дослідження та стан наукової розробки теми;

охарактеризувати еволюцію корейської політики США в роки холодної війни;

з’ясувати ситуацію на Корейському півострові й навколо нього, яка виникла в результаті розпаду біполярної системи міжнародних відносин;

проаналізувати підходи американських адміністрацій щодо вирішення північнокорейської ядерно-ракетної проблеми;

дослідити союзницькі відносини між США і РК;

висвітлити позицію США з міжкорейського діалогу;

виявити спільні й відмінні риси корейської политики адміністрацій Б. Клінтона та Дж. Буша-молодшого;

дослідити міжнародні фактори впливу на корейську політику США.

Методологічну основу дослідження склали принципи історизму, об’єктивності, багатофакторності та системності. Для розв’язання окреслених завдань застосовано порівняльно-історичний, проблемно-хронологічний, ретроспективний методи дослідження.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з початку 1990-х рр. до 2006 р. Нижня межа обумовлена завершенням міжнародного протистояння між США та СРСР. Верхня – загостренням корейського питання через випробовування КНДР ядерної зброї 9 жовтня 2006 р. Для відображення повноти історичних подій автор виходить за встановлені хронологічні межі – дає стислий аналіз політики Вашингтона щодо півострова в період холодної війни.

Територіальні межі дослідження охоплюють територію країн АТР, що дотичні до проблем Корейського півострова: КНДР, РК, США, Китайської Народної Республіки (КНР), Російської Федерації (РФ), Японії.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що на основі залучення й аналізу широкого кола джерел та наукової літератури, вперше в українській історіографії здійснено узагальнюючий аналіз політики США щодо КНДР і РК у 90-і рр. ХХ – на початку ХХІ ст. У науковий обіг вводиться значна кількість сучасних американських джерел, насамперед, слухання Конгресу США, матеріали держдепартаменту та інших міністерств США. Розширено знання про перебіг внутрішньополітичних дискусій у США щодо їх корейської політики та здійснено порівняльний аналіз політики урядів демократів та республіканців щодо проблем півострова. В дисертації докладно показано еволюцію поглядів і рішень американських офіційних кіл щодо вирішення сучасного корейського питання; розглянуто й уточнено вплив США на міжкорейські відносини. Дисертантка розкрила вплив великих тихоокеанських держав (КНР, РФ, Японії) на корейську політику США.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що його матеріали і висновки можуть бути використані дослідниками при підготовці узагальнюючих праць з історії сучасних міжнародних відносин, історії зовнішньої політики США, у викладанні нормативних і спеціальних курсів у навчальних закладах. Результати дослідження можуть бути використані в практичній діяльності органів виконавчої влади, зокрема, МЗС України.

Апробація результатів дисертації здійснена на міжнародних наукових конференціях: „Україна у Другій світовій війні” (Київ, 2005 р.), “Перспективні напрями вивчення всесвітньої історії” (Київ, 2005 р.), „Шевченківська весна” (Київ, 2006 р.), на науково-практичній конференції до Дня науки історичного факультету (Київ, 2006 р.).

Публікації. Результати й частина матеріалів дослідження знайшли відображення в 6 наукових статтях у провідних наукових фахових виданнях та 2 тезах виступів на міжнародних наукових конференціях.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі „Джерельна база дослідження та стан наукової розробки проблеми” проаналізовано джерельну базу та історіографію з даної теми.

Джерельною базою дисертації є офіційні публікації матеріалів Білого дому, держдепартаменту, міністерства оборони США; слухання в комітетах та підкомітетах Сенату та палати представників Конгресу США; документи міжнародних організацій; міждержавні угоди; корейські документи; опубліковані праці політичних діячів США, КНДР, РК; мемуарна література.

Офіційна позиція виконавчої влади США щодо проблем Корейського півострова відображена у президентських документах: посланнях президента США до Конгресу, заявах, промовах, прес-конференціях, виступах, що друкуються в щорічнику „Офіційні папери президента США”. В дисертації використані, зокрема, президентські документи Б. Клінтона. Public Papers of the Presidents of the U.S. W.J..–Washington, 1993-2001.

Для того, щоб зрозуміти підходи американських адміністрацій щодо їх корейської політики в постбіполярний період, необхідно виділити програмну промову Б. Клінтона про політику США в АТР, в якій президент закликав до створення „нового тихоокеанського співтовариства” Clinton B. Fundamentals of Security for a New Pacific Community // U.S. Department of State Dispatch.–1993.– July 19.– Р. 509-510. та послання Дж. Буша-молодшого до Конгресу в 2002 р., в якому він зарахував КНДР до переліку країн „вісі зла”. President G.W.State of the Union. January 29, 2002 // .

Для дослідження різних аспектів політики Вашингтона на півострові в роки холодної війни важливе значення мають документи державного департаменту США, Foreign Relations of the United States (FRUS), 1958-1960. – Vol. XVIII. Japan, Korea. – Washington, 1994; FRUS, 1964-1968. – Vol. XXIX, Pt.1. Korea. – Washington, 2000. а також американські, Historic Documents on the Presidency. 1776-1989. – Washington, 1989; Essays and Documents in American Foreign Relations (1890-1991). – N.Y., 1992. радянські Отношения Советского Союза с народной Кореей (1945-1980). Документы и материалы. – М., 1981. публікації документів з питань міжнародних відносин в АТР.

Вивчення та аналіз матеріалів слухань Конгресу США, An agreed framework for dialog with North Korea: Hearing before the Comm. On Foreign Relations, US Senate, 108 th Cong., 1 st. sess., March 6, 2003.– Washington, 2003; Developments in North Korea: Hearing before the Subcomm. On East Asian a. Pacific of the Comm. On Foreign Affairs, House of Representatives, 103 d Cong., 2 d sess., June 9, 1994.– Washington, 1995. на яких розглядалися проблеми півострова дають можливість ознайомитися з оцінками політиків і експертів США, простежити механізм розробки та реалізації рішень Конгресу, проаналізувати позиції демократів і республіканців з корейського питання.

Окрему підгрупу офіційних документів складають заяви, промови, інтерв’ю державних посадовців США й інших тихоокеанських країн, в яких розглядалися проблеми півострова, шляхи їх вирішення. Порівняльний аналіз цих документів надає можливість визначити спільне та відмінне в інтересах США та тихоокеанських країн, що залучені до врегулювання корейського питання та дослідити зовнішньополітичні чинники, що впливали на розвиток американсько-корейських відносин.

Важливим документом для вивчення американсько-північнокорейських відносин є Рамкова угода, що заклала основу відносинам Вашингтона й Пхеньяна. Agreed Framework of 21 October 1994 between the USA and the DPRK // . Були використані резолюції Ради Безпеки (РБ) ООНРезолюция, принятая СБ ООН 14 октября 2006 г. // document/scresol/res2006/res1718.htm; Резолюция принятая СБ ООН 11 мая 1993 г. // .

і документи Міжнародного агентства з контролю за атомною енергією

(МАГАТЕ), Резолюции и другие постановления генеральной конференции: 37 сессия, 27 сентября – 1 октября 1993 г.–Австрия, 1994; Резолюции и другие постановления генеральной конференции: 40 сессия, 16-20 сентября 1996 г.– Австрия, 1997. в яких розглядається ядерна програма КНДР.

Проблеми, моделі й шляхи об’єднання Кореї підіймаються в офіційних матеріалах РК і КНДР. Диалог между Севером и Югом.– Пхеньян, 1976; Вместе как один: Саммит между Югом и Севером Кореи.– Сеул, 2000.

Для оцінки розуміння офіційними колами США стратегії щодо КНДР і РК важливе значення мали роботи американських державних діячів та праці керівників держав, які залучені до врегулювання корейського питання. Картер Э., Перри У. Превентивная оборона: новая стратегия безопасности США. – М., 2003; Albright M. Bridges, Bombs, or Bluster? // Foreign Affairs.– 2003.– Vol. 82, № 5.– Р. 2-19; Kim Dae Jung. The once and future Korea // Foreign Policy.–1992.– Vol. 86.–Р.40-56. Ці джерела мають особливу цінність тому, що відображають події, учасниками яких були ці політичні діячі.

Для розкриття теми використовувалися мемуари державних діячів США – Дж. Буша, Б. Клінтона, М. Олбрайт. Буш Дж., Скоукрофт Б. Мир стал другим. – М., 2004; Клинтон У. Дж. Моя жизнь. – М., 2005; Олбрайт М. Госпожа Госсекретарь.– М., 2004. Аналіз цього сегмента джерел характеризує сутність підходів посадових осіб держапарату США до корейського питання. Використовувались мемуари політичних діячів РК і КНДР. Ким Дэ Чжун. Южная Корея: драмы и надежды демократии. – М., 1992; Ким Ир Сен. В водовороте века – мемуары. – М., 2000.

Для розуміння поглядів офіційного Токіо щодо проблем півострова були використані матеріали Управління національної оборони Японії. Доклад Института оборонных исследований Управления Национальной Обороны Японии: Обзор стратегического положения в Восточной Азии 1998-1999 гг. – М., 2000.– Вып. 8-9. Щорічне видання Стокгольмського міжнародного інституту досліджень проблем миру (СІПРІ) висвітлює деякі проблеми півострова. Ежегодник СИПРИ 1999: Вооружение, разоружение и международная безопасность. – М., 2000; Ежегодник СИПРИ: Международная безопасность и разоружение. – М., 1994. Це джерело містить великий фактичний матеріал і вважається найменш заангажованим.

Різноманітні та багаточисельні джерела дозволяють достатньо повно, з урахуванням історичних витоків розглянути сучасну корейську політику США та висвітлити головні аспекти обраної теми.

В історіографії проблеми, на думку автора, можна виділити п’ять груп досліджень: праці радянських і американських авторів до 1991 р., сучасні праці російських, українських та зарубіжних дослідників.

Окремі політичні та історичні аспекти корейського питання періоду холодної війни знайшли своє відображення у працях радянських істориків, Кравцов И. Агрессия американского империализма в Корее (1945-1951).–М., 1951; Крутских А.В. Американская политика „партнерства” в восточно-азиатском регионе. – М., 1980; Мазуров В.М. Южная Корея и США (1950-1970 гг.). – М., 1971; Маринов В.А., Торкунов А.В. Южная Корея – база империализма на Дальнем Востоке.– М., 1979. які аналізували американсько-південнокорейські відносини й висвітлювали Корейську війну 1950-53 рр. як таку, що була спровокована РК і США. Праці радянських дослідників базуються на широкій джерельній базі, проте, їх характерною рисою є надмірна ідеологізація корейської політики США.

Використовувалися деякі праці американських істориків періоду холодної війни, зокрема, Р. Клайна, Р. Клайфа, Е. Олшена, Р. Скалапіно. Cline R. World Power Trends and US Foreign Policy for the 1980’s. – Boulder, 1980; Сlough R. East Asia and U.S. Security. – Washington, 1975; Olsen E. U.S. policy and the two Koreas.– San-Francisco, 1988; Scalapino R. US Policy in Korea. – US Policy in Asia: An Appraisal. – S. B., 1978. Вони досліджували союзницькі відносини між США і РК, аналізували перспективи й особливості двосторонніх відносин. Їх об’єднувала спільна переконаність в необхідності зміцнення позицій США в регіоні, поглибленні відносин із РК. Чільне місце в працях американських науковців Р. Донована, Дж. Голдена Donovan R. Nemesis: Truman and Johnson in the coils of war in Asia.– N.Y., 1984; Goulden J.C. Korea: The untold story of the war. – N.Y., 1982. займає аналіз причин виникнення корейської проблеми, а також передумов та наслідків розколу держави.

Порівнюючи дослідження радянських та американських авторів періоду холодної війни необхідно відзначити протилежні підходи щодо визначення причин розколу півострова, причин Корейської війни, можливостей подальшого розвитку корейської проблеми.

Вивчення сучасних проблем Корейського півострова є важливим напрямком дослідження російських науковців. Зокрема, в працях В. Давидова, В. Денісова, В. Міхєєва, А. Торкунова Давыдов В.Ф. Вызов международной безопасности Северная Корея и ядерное оружие // США: Экономика. Политика. Идеология.– 1993.– № 10.– С. 18-31; Денисов В. Ядерный кризис на Корейском полуострове // Международная жизнь.– 2004.– № 10.– С.30-44; Михеев В. Корейская проблема в свете событий 11 сентября // Проблемы Дальнего Востока. – 2002. – № 3. – С.34-45; Торкунов А.В. Корейский вопрос // Международная жизнь.– 2003.– № 5.– С.61-74. приділено особливу увагу ядерній програмі КНДР. Проблемі об’єднання Кореї присвячена робота І. Горєлого, Горелый И.О. Корея: концепции объединения. – М., 1997. в якій автор дає порівняльний аналіз концепцій об’єднання КНДР і РК.

Роботи російських дослідників Л. Аносової і Г. Матвєєвої, М. Титаренко, В. Ткаченко, насамперед, присвячені перебігу подій на півострові та аналізу російсько-корейських відносин, але в них можна знайти окремі аспекти американської політики щодо півострова. Окремо виділимо монографію А. Богатурова, в якій на основі широкого кола документів простежено розвиток подій в АТР у 1945-1995 рр., а американсько-корейські відносини згадуються в азіатсько-тихоокеанському контексті. Богатуров А.Д. Великие державы на Тихом океане. История и теория международных отношений в Восточной Азии после второй мировой войны (1945-1995). – М., 1997.

В працях Ю. Ваніна, В. Денісова, А. Торкунова з більш об’єктивних позицій висвітлюються причини розколу півострова, події Корейської війни. Автори використовують нові матеріали з радянських архівів і переосмислюють характер війни, визначають роль і місце США та СРСР у розв’язанні конфлікту.

Можна виділити спільну монографію А. Торкунова і Є. Уфімцева, Торкунов А.В., Уфимцев Е.П. Корейская проблема. Новый взгляд. – М., 1995. в якій здійснено аналіз проблем Корейського півострова і розглянуті деякі аспекти північнокорейської політики США до середини 90-х рр. ХХ ст. Проте, перебіг внутрішньополітичних дискусій у США досліджено досить поверхово. Безпосередньо американському фактору в корейській проблемі присвячені статті Д. Володіна Володин Д. США и Северная Корея: от Буша – старшего к Бушу-младшему // США. Канада: Экономика, политика, культура.–2003.– № 3. – С.33-52; Володин Д. Эволюция американо-южнокорейского военного альянса после холодной войны // США. Канада: Экономика, политика, культура.–2003. – № 7. – С.13-31. та його дисертаційне дослідження, Володин Д. Американский фактор в корейской проблеме после „холодной войны”: Дис… канд. ист. наук. – М., 2003. в якому простежуються американсько-південнокорейські відносини в період холодної війни та корейська політика США у постбіполярну епоху. Однак у дослідженні досить поверхово висвітлюються міжкорейські відносини і політика США щодо об’єднання Кореї, відсутній аналіз зовнішньополітичних факторів, які впливали на корейську політику США, неповно висвітлена діяльність адміністрації Дж.Буша-молодшого щодо корейського питання. Заслуговують на увагу праці Н. Дмітрієвської, В. Шина, Дмитриевская Н. П. Япония и Южная Корея: партнеры и соперники. – М., 1992; Шин В. А. Китай и корейские государства во второй половине ХХ ст. – М., 1998. які присвячені корейській політиці провідних держав АТР, їх інтересам на півострові, розвитку взаємовідносин з КНДР і РК.

Серед робіт українських науковців, які присвячені АТР потрібно відзначити працю С. Шергіна, Шергін С.О. Азіатсько-Тихоокеанський регіон: Історія і сучасність. – К., 1993. а також монографічне дослідження С. Проня, Пронь С.В. США та Японія в АТР (50 – 90-ті рр. ХХ ст.). – Миколаїв, 2003. в якому розглядається ситуація на півострові після розпаду СРСР, міжкорейські відносини та загострення ситуації в 1993-1994 рр. в результаті реалізації КНДР ядерної програми, дослідження С. Галаки, Галака С.П. Проблема нерозповсюдження ядерної зброї у міжнародних відносинах.– К., 2002. в якому висвітлено північнокорейську ядерну проблему. Науково-пізнавальне значення для розуміння формування зовнішньої політики США мала робота І. Дудко, Дудко І.Д. Національні інтереси США у постбіполярному світі. – К., 2003. в якій досліджено національні інтереси США у постбіполярному світі.

Серед сучасних американських авторів певний інтерес становлять роботи П. Брекіна, К. Бернарда, Н. Еберстанда, К. Калдера, К. Джексона, які присвячені східно-азіатській політиці США в постбіполярний період і торкаються корейського питання. Слід зазначити, що більшість праць американських науковців присвячені перш за все ядерно-ракетній програмам Пхеньяна та аналізу північнокорейської політики адміністрацій США. Harrison S. Did North Korea Cheat? // Foreign Affairs.–2005.–Vol.84, №1.– Р.99-110; Howard P. Why not Invade North Korea? Threats, Language Games, and U.S. Foreign Policy // International Studies Quarterly. – 2004. – №48. – Р. 805-828; Klare M. Rogue states and nuclear outlaws: American search for a new foreign policy. – N.Y., 1995; Mazarr M. The U.S. – DPRK nuclear deal // Korea and World Affairs.–1995.– Vol. 19, № 3. – Р. 482-509.

Виділимо авторів Р. Хааса, Дж. Лейні і Дж. Шепліна, Дж. Дейча, Г. Еллісона. Allison G. How to Stop Nuclear Terror // Foreign Affairs.–2004.–Vol.83, №1.– Р.64-74; Haass R. Regime Change and Its Limits // Foreign Affairs.–2005.–Vol. 84, № 4.– Р.66-78; Deutch J. Nuclear Posture for Today // Foreign Affairs.–2005.–Vol. 84, № 1.– Р.49-60; Laney J., Shaplen J. How to Deal With North Korea // Foreign Affairs. – 2003. – Vol. 82, № 2 .– Р. 16-30. В цих працях автори розглянули причини ядерної програми КНДР, американсько-південнокорейські відносини, висвітили співпрацю США з тихоокеанськими державами у вирішенні корейського питання. Водночас, аналізуючи американську історіографію необхідно враховувати політичні погляди авторів, які неминуче накладають відбиток на їх наукові переконання.

Були використані загальні роботи, присвячені сучасній зовнішній політиці США, зокрема, праці відомих політиків і політологів Г. Кіссінджера, З. Бжезінського, Дж. Айкенберрі, М. Менделбаума.

В дисертації використана південнокорейська література, що відображає різноманітні підходи й оцінки щодо перспектив об’єднання країни. Південнокорейські автори Квак Ті-Хван, Лі Сан Хюн, Kwak Tae-Hwan. Forty Years of Korea-US Relations, 1948-1988. – Seoul, 1990; Lee Sang-Hyun. Past, Present and Future of the Korea- U.S. Alliance // East Asian Review. – 2003. – Vol. 15, № 2. – Р. 71-86. досліджуюючи відносини між США і РК, особливу увагу приділяють трансформації їх двостороннього союзу. Виділимо роботи науковця В. Ча, Cha V. Korea’s Place in the Axis // Foreign Affairs. – 2002. –Vol. 81, №3. – Р. 79-92; Cha V. America and South Korea: The Ambivalent Alliance? // Current History. – 2003. – September. – Р. 279-284. присвячені північнокорейській ядерній програмі. В них аналізується американська політика на півострові, американсько-північнокорейські суперечності та вплив ядерної проблеми на взаємовідносини США з РК.

Працюючи над темою дисертації, автор використала деякі північнокорейські праці, зокрема, – колишнього керівника країни Кім Ір Сена, а також деякі публікації північнокорейських істориків (Кім Мен Чхор, Чон Рі Гин). Ким Ир Сен Избранные сочинения.– Пхеньян, 1962; Ким Мен Чхор. Ким Чен Ир: день объединения Кореи. Северная Корея, сценарий войны и мира.– М., 2002; Чон Ри Гын. Объединение Кореи – насущный вопрос современности. – Пхеньян, 1993. Варто відзначити, що ці роботи не є достатньо об’єктивними.

У другому розділі „США і корейське питання в період холодної війни” аналізуються причини, які призвели до виникнення корейського напрямку в зовнішній політиці США після Другої світової війни та простежена американська політика щодо півострова у роки холодної війни.

Радянсько-американське протиборство призвело до розколу Кореї у 1948 р. на дві держави – КНДР і РК. Зміцнюючи проамериканські сили на півдні півострова, уряд США не мав наміру безпосередньо вирішувати питання об’єднання півострова. Перемога комуністів у Китаї і перетворення СРСР на ядерну державу спонукали США до рішучих дій. Щоб зберегти свій вплив і не допустити поширення комунізму на весь півострів, США вступили в Корейську війну 1950-53 рр. на боці РК.

Після Корейської війни РК стала складовою частиною американської системи безпеки в Азії, що було оформлено Договором про взаємну оборону від 1953 р. Політика США була спрямована на зміцнення РК та на збереження американських військ на півдні півострова. Лише під впливом „в’єтнамського синдрому” корейська політика США зазнала значних змін. Так, адміністрація Р.Ніксона, намагаючись убезпечити США від автоматичного залучення в можливий конфлікт на півострові та зменшити витрати США на утримання своїх військ, скоротила їх в РК на 20 тис. чоловік. Водночас, Вашингтон намагався не втратити позиції в регіоні й сприяв модернізації військового потенціалу свого союзника та всебічно підтримував РК.

Політика розрядки, американсько-китайське зближення сприяли зниженню напруженості на півострові та початку міжкорейського діалогу в 1972 р., який підтримували США, оскільки були зацікавлені в мирному співіснуванні двох корейських держав. Вашингтон запропонував проект „перехресного визнання” РК і КНДР, згідно якого передбачалося, що у випадку офіційного визнання з боку СРСР і КНР Південної Кореї, США встановлять дипломатичні відносини з Пхеньяном. Крім того, США пропонували прийняти обидві Кореї в члени ООН.

У 80-х рр. ХХ ст. США поглибили відносини з РК, збільшили чисельність своїх військових сил на півдні Кореї, сприяли мілітаризації РК, регулярно проводили спільні військові маневри. З середини 80-х рр. США посилили увагу до КНДР, що було пов’язано з американськими підозрами про те, що КНДР розробляє ядерну програму, хоча в 1985 р. Північна Корея приєдналася до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ).

у третьому розділі „Еволюція системи міжнародних відносин у Східній Азії у постбіополярну епоху та політика США на Корейському півострові в 90-і роки ХХ століття” окреслена ситуація, яка склалася на півострові в умовах розпаду біполярної системи міжнародних відносин, розглянуті підходи адміністрацій США щодо ядерної проблеми Кореї, простежено вплив США на міжкорейські відносини та висвітлені військово-політичні аспекти відносин між США та РК.

Після розпаду СРСР, США посилили свій вплив на Корейському півострові. На початку 1990-х рр. США оголосили про плани скорочення своїх військ в РК, що сприяло зниженню напруженості на півострові та початку міжкорейського діалогу, який підтримував Вашингтон. Однак у зв’язку з розробкою КНДР ядерної програми діалог припинився, а США відмовилися від скорочення своїх військ.

США розглядали два підходи щодо вирішення ядерного питання: жорсткий (введення санкцій або нанесення ударів по ядерних об’єктах КНДР) та м’який – за допомогою дипломатичних переговорів. Економічні санкції не вдалося застосувати через позицію Китаю. США відмовилися від силового варіанту, враховуючі небезпечні наслідки, негативну позицію тихоокеанських країн та частини американського істеблішменту.

Адміністрація Б. Клінтона вирішила продовжити американсько-північнокорейські переговори, розпочаті в 1993 р., які закінчилися підписанням Рамкової угоди 21 жовтня 1994 р. Ця угода заморозила ядерну програму КНДР, а США взяли на себе зобов’язання забезпечити Північну Корею легководневими реакторами і під час їх будівництва постачати 500 тис. т нафтопродуктів щорічно. Республіканці, які складали більшість у Конгресі, критикували дану угоду, підкреслюючи слабку координацію урядом демократів своєї політики із Сеулом, невирішення питання про скорочення звичайного озброєння, ракетної програми КНДР тощо.

З середини 90-х рр. ХХ ст. окрім ядерної проблеми демократи намагалися вирішувати й інші проблеми півострова. Зваживши вартість та наслідки раптового об’єднання Кореї, США, як і РК спрямовували зусилля на те, щоб запобігти колапсу КНДР. Про це свідчило надання Вашингтоном і Сеулом значної економічної допомоги КНДР.

Політика Б. Клінтона була спрямована на досягнення мирного співіснування корейських держав та залучення КНДР до контактів із РК. Водночас, адміністрація США продовжувала курс, спрямований на зміцнення американсько-південнокорейського альянсу та на збереження своїх військових сил в регіоні.

Після запуску КНДР в 1998 р. балістичної ракети, демократи переглянули північнокорейську політику і відмовилися від односторонніх поступок. Разом з тим, з огляду на політику Сеула, яка була спрямована на нормалізацію відносин з КНДР, США в 1999 р. відновили переговори з Пхеньяном, який погодився на тимчасовий мораторій щодо випробувань ракет, одночасно США зняли частину економічних санкцій. Такий розвиток подій сприяв відносній нормалізації на півострові. В результаті в 2000 р. відбувся перший в історії міжкорейський саміт. Адміністрація демократів готова була до подальшого покращення відносин з КНДР, за умови ліквідації її ядерної та ракетної програми, про що свідчив візит держсекретаря США М. Олбрайт у Пхеньян у жовтні 2000 р.

У четвертому розділі „Корейське питання в зовнішній політиці республіканців” проаналізовано позицію адміністрації Дж. Буша-молодшого щодо ядерної програми КНДР, вплив політики США на міжкорейські відносини, простежено трансформацію американсько-південнокорейського союзу після 11 вересня 2001 р.

Стратегія Дж. Буша-молодшого, як і Б. Клінтона була спрямована на зміцнення американських позицій в регіоні, збереження стабільності на півострові, зміцнення союзу із РК та вирішення ядерної проблеми. Разом з тим, республіканці, лише після гарантованого припинення КНДР ядерно-ракетної програми готові були до подальшої нормалізації відносин з нею.

Антитерористичні заходи США після 11 вересня 2001 р. та зарахування КНДР до переліку країн „вісі зла” призвело до згортання американсько-північнокорейського діалогу. Нова політика США була перешкодою для міжкорейських відносин, що призвело до зростання антиамериканських настроїв у РК.

До умов, що сформувалися у світі після 11 вересня 2001 р. повинен був адаптуватися й американсько-південнокорейський альянс. З огляду на терористичні акти, колишня структура американської військової присутності, зокрема, в РК значною мірою втратила сенс. Адже існуючі засоби доставки військових сил на поле бою роблять військові бази з постійним гарнізоном не завжди необхідними. Збройні сили повинні бути мобільними, щоб у випадку надзвичайної ситуації США змогли перекинути в Корею додаткові війська з інших частин світу і захистити РК. Вже в 2003 р. міністерства оборони США і РК вирішили передислокувати Йонганський гарнізон за межі Сеула, а до вересня 2008 р. скоротити американські війська в РК на 12,5 тис. чол. Щоб не втратити свій вплив у РК та зберегти позиції в АТР, США виділять 11 млрд. дол. на оснащення своїх військових сил на півдні півострова. Південна Корея стала одним з активних учасників, очолюваної США антитерористичної коаліції, що посилило й додало нового виміру їхньому співробітництву, адже РК починає відігравати певну міжнародну політичну роль, а двосторонній союз перестає бути лише регіональним альянсом.

В жовтні 2002 р. США погодилися провести переговори з КНДР, але вони були перервані, оскільки керівництво КНДР визнало існування так званої уранової програми. США припинили постачання нафтопродуктів, були згорнуті роботи з будівництва реакторів. Цей тиск не дав результатів і КНДР оголосила про вихід з ДНЯЗ. Прийняття резолюції РБ ООН щодо застосування санкцій до КНДР було заблоковано Китаєм. Адміністрація Дж. Буша вдалася до обговорення військової акції щодо Північної Кореї. Однак вона була вимушена враховувати те, що США вже залучені в два конфлікти (Ірак, Афганістан) та позицію нового президента РК Ро Му Хена, який продовжував політику примирення на півострові.

Різні підходи окремих представників адміністрації США гальмували вирішення корейського питання, адже частина політиків виступала проти переговорів із КНДР, наполягала на ізоляції та застосуванні санкцій. Тільки у 2003 р. США погодилися на багатосторонній формат (за участю США, КНДР, КНР, РК, РФ і Японії) переговорів. Три раунди переговорів закінчилися безрезультатно. Вашингтон наполягав, щоб Пхеньян спочатку ліквідував свою ядерно-ракетну програму, а вже потім погоджувався вести переговори про гарантії безпеки та економічну компенсацію. Північна Корея вимагала зворотньої послідовності. Лише 19 вересня 2005 р. вдалося підписати Спільну заяву, однак вона лише формально вирішила питання, про що свідчив запуск КНДР ракет та випробовування 9 жовтня 2006 р. ядерної зброї.

У п’ятому розділі „Міжнародні чинники впливу на політику США щодо корейського питання” зазначається, що стратегія США щодо півострова не може досягти успіху, якщо її не підтримують РК, Японія та інші регіональні держави, адже у американців досить обмежені можливості для здійснення тиску на КНДР. Зокрема, економічні санкції проти КНДР не можна застосувати, якщо Китай, РК і Росія на них не погоджуються. Так, саме через позицію КНР, РБ ООН не змогла ухвалити резолюції про введення санкцій проти КНДР, які кілька разів пропонували США. Американці не здатні повністю ізолювати КНДР через позицію Китаю і РК.

КНР, РФ, РК, Японія виступали проти військового вирішення північнокорейської ядерної проблеми. Після консультацій з РК і Японією, США розпочали діалог з КНДР в 1994 р. з ядерного питання, а в 1999 р. діалог з ракетного питання.

За часів правління адміністрації Дж. Буша-молодшого позиції тихоокеанських країн не змінилися. Посилився вплив російського фактору. За допомогою урівноваженої дипломатії з КНДР і РК, Москва дещо відновила свій вплив на півострові. Уряд РФ виступав проти здійснення тиску на КНДР.

США переконавшись, що азіатські союзники підтримують ідею багатосторонніх переговорів, сподіваючись, що такий підхід дозволить ізолювати Північну Корею, за допомогою спільного тиску на неї погодилися їх розпочати в 2003 р. Однак КНР, РК, РФ закликали США до компромісу із КНДР. З урахуванням їх позицій, під час переговорів у вересні 2005 р. США дещо пом’якшили свою позицію і погодилися на надання КНДР енергоресурсів в обмін на припинення нею ядерної програми. Після випробовування КНДР ядерної зброї РБ ООН одностайно прийняла жорстку резолюцію щодо КНДР, тому, можливо, що на подальших шестисторонніх переговорах КНР, РФ, РК будуть підтримувати США і КНДР змушена буде піти на поступки.

У результаті дослідження автор дійшла наступних висновків, які виносяться на захист:–

З’ясовано, що визначена тема недостатньою мірою досліджена, а наявні вітчизняні та зарубіжні праці в переважній більшості не мають узагальнюючого характеру і відображають лише окремі аспекти теми. Джерельна база з обраної теми є досить різноплановою та чисельною, що дозволяє достатньо повно й об’єктивно дослідити сучасну корейську політику США.–

Корейська проблема виникла ще в кінці 40-х рр. ХХ ст., коли Корея була розділена на дві держави – КНДР і РК, які відповідно орієнтувалися на Москву і Вашингтон. США надавали економічну, військову допомогу проамериканським силам на півдні Корейського півострова, хоч безпосередньо вирішувати питання об’єднання Кореї американці не мали наміру. США вступили в Корейську війну на боці РК, з метою зберегти свої позиції на півдні півострова і зупинити подальше розширення комуністичної експансії. Після Корейської війни, яка закріпила розкол Кореї, США взяли на себе зобов’язання гарантувати безпеку РК. Військова присутність американських сил на півдні півострова була розрахована не лише для захисту РК від можливого нападу КНДР, але й для забезпечення регіональної стабільності, зміцнення американських позицій як на півострові, так і в регіоні в цілому. США сприяли військово-економічному розвитку РК і вже до кінця 1980-х рр. сформувалися тісні військово-політичні та економічні зв’язки між двома країнами.–

Визначено, що кардинальні зміни у світі, що виникли в результаті припинення біполярного протистояння, торкнулися й Корейського півострова: відбулося міжнародно-правове закріплення розколу півострова, оскільки КНДР і РК стали членами ООН; змінився баланс сил між державами, дотичними до врегулювання корейської проблеми. Позиції Росії на Корейському півострові, особливо в першій половині 90-х рр. ХХ ст., були підірвані. Водночас, тут зміцнили свої позиції США, а також КНР. Російська Федерація припинила зовнішньополітичну й економічну підтримку КНДР, що дестабілізувало її економічну ситуацію й призвело до міжнародної ізоляції країни. Республіка Корея, навпаки, зміцнила свої економічні й політичні позиції. Припинення холодної війни не призвело до суттєвого зменшення напруженності в регіоні півострова, що було пов’язнано, в першу чергу, з розробкою КНДР зброї масового знищення.–

Встановлено, що для адміністрації Дж. Буша-старшого врегулювання ядерної проблеми КНДР зводилося до намагань змусити Пхеньян відкрити його ядерні об’єкти для міжнародних інспекцій. Щоб зупинити розробку КНДР ядерної зброї, адміністрація Б.Клінтона розпочала двосторонні переговори з Пхеньяном, погодилася на значні поступки КНДР, надавала економічну допомогу та намагалася залучити її до міжнародного співробітництва. Діяльність адміністрації Б.Клінтона дещо посилила позиції США на півострові та забезпечила там відносну стабільність, однак ситуація з ядерно-ракетною зброєю залишалася непевною – не існувало абсолютної гарантії відмови КНДР від розробки ядерної зброї. Адміністрація Дж. Буша-молодшого за допомогою політики жорсткого стримування, що включала застосування політичного, економічного тиску на Пхеньян прагнула змусити КНДР відмовитися від розробки зброї масового знищення. Однак політика стримування не досягла успіху і Вашингтон був змушений розпочати переговорний процес в шестисторонньому форматі. Через непоступливу позицію США і КНДР переговори виявилися безрезультативними. Випробовування Пхеньяном ядерної зброї восени 2006 р. ще більше загострило проблему.–

Доведено, що для США важливим напрямком залишаються союзницькі відносини з Республікою Корея, їх зміцнення та вдосконалення. Враховуючи північнокорейську ядерну загрозу, США продовжують зберігати свої військові сили в РК для забезпечення стабільності на Корейському півострові. Дві держави активно співпрацювали у політико-дипломатичних, воєнно-стратегічних сферах. Новим напрямком їх взаємодії стало питання щодо роззброєння КНДР. За часів адміністрації Дж.Буша-молодшого відносини між США і РК дещо погіршилися. Це було викликано розходженням їх поглядів на методи врегулювання північнокорейської проблеми. Після терористичних актів 2001 р. США розпочали модернізацію американсько-південнокорейського військового союзу, незважаючи на передислокацію і скорочення американських військ на півдні півострова, США не відмовляються від своїх зобов’язань щодо захисту РК. Разом з тим, США зацікавлені, щоб південнокорейці зміцнювали власну обороноздатність, що дозволить Вашингтону, не збільшуючи власних витрат на оборону в АТР, підтримувати стабільність у регіоні.–

З’ясовано, що інтересам США відповідає мирне співіснування двох Корей та їх поступове, сплановане, самостійне об’єднання. Адміністрація Б.Клінтона намагалася не допустити раптового колапсу КНДР та неспланованого возз’єднання нації, оскільки це могло б призвести до економічної й політичної кризи в РК. Політика демократів, які наполягали на необхідності продовження Пхеньяном міжкорейського діалогу, підтримували політику президента РК Кім Де Чжуна позитивно впливала на розвиток міжкорейських відносин. Дії адміністрації Дж.Буша-молодшого, яка зайняла жорстку позицію щодо КНДР мали негативний вплив на міжкорейські відносини. Проте, безпосередній міжкорейський діалог ускладнюється через ядерні амбіції КНДР. Вашингтон, виявляючи зацікавленість у мирному співіснуванні