ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Львівський національний університет імені Івана Франка
Поліщук Костянтин Віталійович
УДК 327.5:321.01] (=361)(460)
Етнонаціональний вимір
конфлікту у Країні Басків
23.00.04 – політичні проблеми міжнародних систем
та глобального розвитку
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук
Львів-2007
Дисертацією є рукопис
Робота виконана на кафедрі міжнародних відносин і дипломатичної служби факультету міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України
Науковий керівник: кандидат політичних наук, доцент
Романюк Ростислав Йосипович,
Львівський національний університет імені Івана Франка,
доцент кафедри міжнародних відносин і дипломатичної служби
Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор
Трофимович Володимир Васильович,
Національний університет “Острозька академія”,
професор кафедри історії
кандидат політичних наук, доцент
Пасічник Василь Миколайович,
Львівський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, доцент кафедри європейської інтеграції та права
Захист відбудеться 18 жовтня 2007 р. о 15 год. 30 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.11 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців 19, ауд. 25
З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 5)
Автореферат розіслано 17 вересня 2007 р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради к 35.051.11 Кандидат географічних наук, доцент Ю.І. Присяжнюк
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Сучасні міжнародні відносини характеризуються стрімким зростанням значення національної та етнічної політики, а також активізацією численних етнонаціональних конфліктів у цілому світі. Це надає актуальності проблемам дослідження націоналізму, адже саме конфлікти на етнонаціональному ґрунті є основною та найпоширенішою причиною збройних зіткнень. Такі конфлікти демонструють загрозливу здатність виникати всюди, де відкрито чи латентно відбувається конкуренція між різними етнічними групами за контроль над територією держави або її частинами. В тих випадках, коли безпосереднім об’єктом суперечок стає держава, етнонаціональні конфлікти становлять особливу загрозу не лише для її цілісності, а й для функціонування усієї системи міжнародної безпеки.
Одним з осередків спалахів етнонаціоналізму в Європі є відома під назвою Країна Басків історична область, розташована в межах двох суверенних держав Іспанії та Франції. Нація, яка визначає себе як „Еускал Герріа” („баскський народ”), протягом багатьох років за допомогою як силових, так і мирних засобів веде боротьбу за своє політичне самовизначення та створення власної незалежної держави. Однак, незважаючи на помітне зростання інтересу вітчизняної політичної науки до проблем націоналізму в контексті його впливу на сучасні міжнародні відносини, проблематика баскського націоналізму залишається маловивченою, що актуалізує необхідність його комплексного дослідження як явища, що підриваючи європейські інтеграційні процеси із середини, ставить під загрозу майбутнє об’єднаної демократичної Європи. Зважаючи на активізацію процесів регіоналізації, децентралізації та автономізації регіонів в ухваленні рішень в рамках ЄС, а також враховуючи тенденцію поступального зміцнення ідеї „Європи регіонів”, питання пошуку альтернативних ефективних моделей урегулювання та уникнення конфліктів етнічного характеру, а також їх практичного застосування у конкретному випадку в Країні Басків виводить дане дослідження на якісно новий рівень. Окрім того, комплексне дослідження конфлікту в Країні Басків, а саме вивчення і врахування досвіду внутрішньодержавних трансформаційних процесів в Іспанії, особливостей застосування демократичних механізмів урегулювання конфлікту та нормалізації взаємовідносин між центром і периферією, використання міжнародних, зокрема, європейських політико-правових інструментів з метою запобігання виникненню та ескалації нових конфліктів, має не лише теоретичне, а й важливе практичне значення як з огляду на багатонаціональний склад населення Української держави, так і на її неодноразові посередницькі ініціативи у сфері врегулювання міжнародних етнонаціональних конфліктів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках комплексних науково-дослідних програм кафедри міжнародних відносин і дипломатичної служби Львівського національного університету імені Івана Франка „Європейська політика України: теорія і практика”.
Метою дослідження є комплексний аналіз баскського націоналізму як політичного феномену та його впливу на розвиток конфлікту в Країні Басків. Виходячи з цього, завданнями дисертаційної роботи є:
- з’ясувати суть націоналізму на теоретичному рівні за допомогою аналізу співвідношення понять „етнос”, „нація”, „національна держава” і сформувати понятійно-категоріальний апарат дослідження націоналізму;
- проаналізувати, систематизувати та класифікувати концептуально-теоретичні підходи до вивчення націоналізму і виявити закономірності його функціонування в житті суспільства;
- окреслити головні передумови зародження націоналізму в Країні Басків й виокремити основні чинники його радикалізації в контексті трансформації внутрішньонаціонального політичного простору Іспанії;
- розкрити етнонаціональну основу конфлікту в Країні Басків та дослідити загальнополітичний контекст його розвитку;
- визначити на концептуальному рівні вплив європейської інтеграції на розвиток баскського націоналізму й показати роль інтеграційних процесів у політичній сфері функціонування баскської автономії;
- на основі аналітичних моделей з’ясувати характер подальшого розвитку етнонаціонального конфлікту в Країні Басків;
- проаналізувати та систематизувати основні політико-правові механізми й окреслити перспективи врегулювання конфлікту.
Об’єктом дослідження є етнонаціональні аспекти сучасних міжнародних відносин.
Предметом наукового дослідження є особливості, причини виникнення, становлення та розвиток баскського націоналізму в контексті його впливу на еволюцію конфлікту в Країні Басків.
Методологічна основа. Дисертаційна робота ґрунтується на використанні підходів і методів багатьох наук: філософії, політології, теорії міжнародних відносин, конфліктології, права та ін. Так, для дослідження еволюції такого складного суспільно-політичного явища як націоналізм використано методи історичного та логічного аналізу, синтезу і дедукції, поєднано методи конкретного та абстрактного теоретичного моделювання, класифікації й типологізації, за допомогою яких було досліджено основні концепції, факти і явища, що становлять теоретико-методологічну основу дослідження. Для досягнення поставленої мети і виконання окреслених у дисертаційній роботі завдань використані методи, які належать до таких трьох груп: загальнологічні, порівняльно-історичні та емпіричні. До першої групи належать методи аналізу політичного феномену націоналізму та екстраполяція характеристик і висновків, отриманих у результаті вивчення особливостей його розвитку, на конфлікт в Країні Басків; проблемно-хронологічний метод, з допомогою якого баскське суспільство розглядається як динамічний організм, в якому діють певні причинно-наслідкові зв’язки, досліджуються суть, становлення та розвиток націоналізму в Країні Басків у взаємозв’язку з проблемами, що виникають на цьому ґрунті, а також аналізується вплив націоналістичних ідей на політичне життя суспільства, – належить до другої групи; з третьої групи методів, які спираються на вивчення первинної інформації про політичні процеси, в науковому дослідженні використані метод аналізу як офіційних, так і неофіційних документів, а також метод моделювання процесів на основі теорії ігор, застосований з метою прогнозування ймовірних варіантів розвитку конфлікту в Країні Басків. Для з’ясування змісту і форм національної ідентичності баскського народу використано статистичні й соціологічні матеріали.
У дослідженні генезису, змісту та структури баскського націоналізму використано також історичний метод і метод ідеалізації, які у поєднанні з міждисциплінарним підходом уможливлюють всебічне висвітлення проблеми дослідження.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в такому:
- уперше у вітчизняній політичній науці на підставі вивчення широкого кола джерел і літератури, значна частина яких дотепер не була запроваджена у науковий обіг, здійснено цілісне й комплексне дослідження особливостей розвитку баскського націоналізму у взаємозв’язку з внутрішньодержавними трансформаційними процесами в Іспанії, виокремлено та обґрунтовано два основні напрями баскського націоналізму: помірковано-консервативний і радикальний, проаналізовано їх сутність, еволюцію та вплив на політичне життя Країни Басків;
- визначено чинники, які зумовлюють самобутню етнонаціональну ідентичність баскської автономії в контексті національно диференційованого політичного простору Іспанії, виокремлено основні фактори становлення і розвитку баскського націоналізму: тривалий бездержавний статус Країни Басків, значні відмінності у культурі, мові, ментальності басків, різниця в їх соціально-економічному розвитку та ін.
- доведено визначальну роль етнонаціональної складової як основної детермінанти конфлікту в Країні Басків у його історичному розвитку;
- висвітлено вплив внутрішніх структурних трансформаційних перетворень Іспанської держави на загальнополітичну еволюцію конфлікту в Країні Басків;
- шляхом політологічного аналізу партійних програмних документів впливових баскських та іспанських політичних сил виявлено основні розбіжності конфронтуючих сторін у виборі механізмів врегулювання конфлікту;
- змодельовано на основі теорії ігор можливі варіанти розвитку конфлікту у Країні Басків: від силового зіткнення обох сторін до мирного демократичного врегулювання баскського питання, а також проаналізовано перспективи застосування запропонованих аналітичних моделей у контексті розв’язання конфлікту в Країні Басків;
- на підставі вивчення численних національних (Конституція Іспанії 1978 р., Статут автономії Країни Басків 1979 р.) й міжнародних правових документів з питань захисту прав національних меншин і регіональної політики розглянуто основні політико-правові інструменти демократичного врегулювання конфлікту в Країні Басків;
- на прикладі Країни Басків доведено тенденцію поступального зміцнення ідеї „Європи регіонів” у контексті врегулювання та запобігання міжнаціональним конфліктам.
Теоретичне та практичне значення результатів дослідження полягає у можливості їхнього використання при вивченні політичних проблем міжнародних систем і глобального розвитку, а також для зовнішньополітичного планування та прогнозування.
Дисертація є самостійним внеском у науковий доробок українських дослідників; поглиблюючи і розширюючи знання про природу етнонаціональних конфліктів та особливості їх політико-правового врегулювання на прикладі Країни Басків, вона сприятиме кращому розумінню сучасних суспільно-політичних тенденцій розвитку Іспанської держави та Європи загалом, закладатиме базу для розвитку аналогічних досліджень.
Отримані результати можуть знайти застосування у подальших дослідженнях націоналізму в міжнародних відносинах, включаючи етнонаціональний вимір міжнародних конфліктів. Матеріали та висновки дисертації допоможуть при розробці спецкурсів для таких наукових дисциплін як політологія, теорія міжнародних відносин, країнознавство, державне управління тощо.
Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені в дисертаційному дослідженні, отримані автором особисто.
Апробація результатів. Дисертацію обговорено та рекомендовано до захисту на спільному засіданні кафедри країнознавства і міжнародного туризму та кафедри міжнародних відносин і дипломатичної служби Львівського національного університету імені Івана Франка. Основні положення та результати дослідження обговорено на звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу та аспірантів Львівського національного університету (2005, 2006) та під час міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів і молодих науковців „Україна – Європейський Союз: перспективи поглиблення партнерства (м. Донецьк, 17-19 березня 2006 р.). Ключові положення роботи обговорені на науково-практичних семінарах для дипломантів і дисертантів Інституту політології Університету м. Відень (жовтень-грудень 2006 р.). Результати дослідження висвітлено у чотирьох статтях, три з яких опубліковано у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Стан досліджуваної проблеми. На основі вивчення та аналізу літератури за темою наукового дослідження можна стверджувати, що проблема суті та еволюції баскського націоналізму, на відміну від наукових розробок проблематики націоналізму загалом, залишається на сьогодні малодослідженою. Історія теоретичних досліджень нації і націоналізму налічує не один десяток років. Ще в XIX — на початку XX ст. спостерігалися перші спроби теоретичного осмислення відповідних явищ у житті суспільства, здебільшого пов’язаних з ідеологічною і політичною кон’юнктурою того часу. В період між світовими війнами цими проблемами цікавилися переважно історики, частково - соціологи й політичні аналітики. Після Другої світової війни на проблему звернули увагу соціологи, політологи, філософи. З 1970-х років інтерес до цієї проблематики виявляють представник найрізноманітніших дисциплін, які раніше не вважали предмет вартим уваги: етнографи, лінгвісти, філологи, соціальні психологи, географи, біологи, демографи тощо.
В українській інтелектуальній традиції інтерес до проблем націй і націоналізму має досить довгу історію як у сфері ідеологічних розробок (Д. Донцов, В. Липинський, М. Сціборський, Ю. Вассіян, Ю. Бойко та ін.), так і в сфері наукових досліджень (О. І. Бочковський, В. Старосольський, І. Лисяк-Рудницький, М. Прокоп та ін.). З-поміж новітніх досліджень національної проблематики слід виокремити праці, Я. Грицака, О.Картунова, Г. Касьянова, А.Колодія, П. Кузика, І. Кураса, Г. Перепелиці, Р.Романюка, М. Рябчука, С. Трохимчука, Ю.Шаповала, Р. Шпорлюка. Серед великої кількості теоретичних і прикладних наукових розробок західної політичної науки у цій галузі слід назвати монографію Е. Сміта “Теорії націоналізму”, видану 1971 і перевидану 1983 р. Пожвавлення інтересу до проблем націй і націоналізму у 1990-х рр. спричинило появу теоретичних розробок, які поглибили наукове розуміння проблеми, сприяли вивченню нових її аспектів, і водночас дали змогу подолати окремі упередження й стереотипи щодо націй і націоналізму як предмета наукового аналізу (Е. Ґелнер, Дж Армстронг, Е. Сміт, Б. Андерсон, Р. Шпорлюк, Р. Брубейкер, Л. Грінфельд, П.Р. Брас, Т. Еріксен та ін.).
Дослідження баскського націоналізму є в Україні до певної міри terra incognita. Тут ця проблематика розглядалася опосередковано і побіжно лише на рівні публіцистичних статей та оглядів. Натомість в західній науковій думці дослідження баскського націоналізму представлені широко. Слід виокремити дві узагальнюючі праці, автори яких доволі об’єктивно підходять до аналізу націоналізму в Країні Басків: перша - німецького дослідника К. Рьомгільд „Націоналізм та етнічна ідентичність в „іспанській” Країні Басків” (1994), яка містить ґрунтовний аналіз баскського націоналізму, друга –– австрійського етнолога Ф. Валандро „Нація націй” (2002), в якій аналізуються складні та не позбавлені суперечностей відносини між націями (зокрема баскською) в межах Іспанської держави. Дана проблематика природньо надзвичайно широко досліджується в баскській та іспанській наукових думках. Особливу увагу тут заслуговують праці таких дослідників як Андер Гурручага, Хосеба Цулаіка, Хосе Діез. Завершуючи короткий огляд досліджень баскського націоналізму, ще раз наголошуємо на їх нечисленності, а отже недостатності, особливо у вітчизняній науковій думці, що зумовлює необхідність здійснення подальших досліджень у цій царині.
Джерельна база дослідження включає декілька типів використаних джерел. По-перше, це література довідкового характеру (енциклопедії, словники, довідники та ін.), яка дала змогу оперувати чітко визначеними поняттями, уможливила формулювання основних теоретичних положень тощо. По-друге, це монографії, газетні та журнальні публікації, матеріали наукових досліджень українських і західних політологів, істориків, етнологів, які слугують основним фактологічним матеріалом. У царині загальнотеоретичного дослідження націоналізму на особливу увагу заслуговують монографія Г.В. Касьянова „Теорії нації та націоналізму” (1999), антологія Наукового товариства ім. В. Липинського „Націоналізм” (2006); у сфері аналізу націоналістичних ідей баскського народу – вже згадані праці К. Рьомгільд, Ф. Валандро, Х. Цулаікі. По-третє, це програмні документи баскських політичних сил як поміркованого, так і радикального спрямування, декларації та заяви керівників центральних і регіональних автономних урядів, провідних політичних діячів, документи, що регламентують відносини між Іспанською державою та її автономіями (зокрема для Країни Басків –– так званий „Статут Герніки” 1979 р.).
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, перші три з яких поділяються на три підрозділи, а четвертий чотири, висновків, списку використаних джерел, загальним обсягом 227 сторінок тексту, видрукованих на комп’ютері.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність, сформульовано об’єкт і предмет дослідження, його наукову мету та завдання, охарактеризовано джерельну базу роботи, а також її зв’язок з навчальними програмами. Визначено наукову новизну дисертації, методологічну основу роботи, її теоретичне і практичне значення, висвітлено ступінь дослідженності проблеми.
У першому розділі „Теоретико-методологічні основи вивчення націоналізму” систематизовано визначення цього явища та пов’язаних з ним понять „етносу”, „нації” та „національної держави”, сформовано понятійно-категоріальний апарат дослідження, розглянуто теорії націоналізму та підходи до класифікації цього феномену, проаналізовано особливості функціонування націоналізму в житті суспільства.
У першому підрозділі „Поліморфність явища націоналізму та його дефініції” проаналізовано особливості трактування понять нації та націоналізму, їх класифікацію. Незважаючи на розмаїття і суперечливість підходів до вибору формальних ознак, які характеризують суть феномену „нації”, можна стверджувати, що загалом існує усталений набір критеріїв, за якими визначають найбільш характерні ознаки спільноти, котра дістала назву „нація”. Залежно від великої кількості внутрішніх і зовнішніх чинників кожна нація визначається набором об’єктивних і суб’єктивних ознак, серед яких є домінантні, характерні саме для цієї нації чи груп націй. До таких насамперед належать мовні, культурні, територіальні, економічні, соціальні, соціально-психологічні й політичні характеристики. На підставі аналізу значної кількості дефініцій націоналізму та його типологій подано його власне трактування, що визначає загальні рамки для оперування цим терміном. Враховуючи поліморфність і різне ідейно-політичне тлумачення, націоналізм можна широко окреслити як суспільний процес, пов’язаний із ста-нов-ленням нації, в який органічно вплетена національна свідомість і її скла-дова –– ідеологія націоналізму, а також як діяльність політичних сил, що послуговуються цією ідеологією.
Другий підрозділ „Націоналізм як предмет наукового дискурсу” має загальнотеоретичний характер. Концептуальний вимір проаналізовано за допомогою ретроспективи класичних теорій і синтезу новітніх досягнень у сфері дослідження націоналізму. Останньому властивий широкий спектр теоретичних соціально-наукових підходів, основними з яких є теорії примордіалізму, переніалізму, етносимволізму та модернізму. Даючи загальну характеристику усім чотирьом парадигмам в рамках сучасних соціально-наукових розробок, слід зазначити, що дискусії між їхніми прихильниками точилися на двох рівнях: теоретичному та історичному. Зазначимо, що відмінності й розбіжності між модерністами і примордіалістами як антиподами в рамках сучасної соціально-наукової школи мають, передусім, термінологічний характер, методологічні розходження між ними відіграють другорядну роль. Примордіалістські версії надають перевагу антропологічним, біологічним, культурним, мовним аспектам етногенезу, який є передумовою націогенезу. Модерністи зосереджуються здебільшого на ідеологічних, політичних, економічних, соціальних і культурних аспектах націотворення. Альтернативною та, на думку дисертанта, ефективною спробою подолання теоретичних і методологічних розбіжностей між примордіалізмом і модернізмом можна вважати етносимволістську концепцію британського дослідника націоналізму Ентоні Сміта, яка зосереджується, зокрема, на ролі суб’єктивних елементів у виживанні етносів, формуванні націй і впливі націоналізму. Це не призводить до сприйняття „об’єктивних” чинників апріорі чи їх вилучення зі сфери досліджень, а дає змогу зосередитися на таких суб’єктивних елементах, як пам’ять, цінності, почуття, міфи та символи, тобто має місце акцентуація на проникненні у „внутрішній світ” етнічної ідентичності та націоналізму і їх розумінні.
У третьому підрозділі „Закономірності функціонування націоналізму” досліджуються особливості функціонування й розвитку націоналізму в житті суспільства. Націоналізм характеризується поліморфністю та поліфункціональністю у різних сферах суспільного життя, серед його головних суспільних елементів можна виокремити національну міфологію, расизм та ксенофобію, релігійність і лінгвістичну спільність, що особливо характерно для баскського націоналізму. При цьому він набуває ознак історичної культури та системи громадянського виховання, що інтегрує або замінює старі моделі релігійної культури та сімейного виховання. Націоналізм виходить за межі політичної доктрини, стає формою культури, ідеології, мови, міфології, системи символів і формою свідомості глобального масштабу.
Другий розділ „Особливості виникнення та розвитку баскського націоналізму” присвячений аналізу баскського націоналізму: особливостям його зародження, еволюції та поетапній радикалізації за умови централізації Іспанської держави.
У першому підрозділі „Передумови зародження націоналістичних ідей баскського народу” виокремлено та проаналізовано найважливіші історичні чинники, що вплинули на формування ідей націоналізму баскського народу. Аналіз історії Країни Басків та її народу дає змогу простежити витоки та передумови виникнення в Еускаді націоналістичних ідей, а також розкриває визначальну роль історії та національних міфів у формуванні баскської ідентичності та націоналізму. При цьому особливого значення набуває ідеологічна інструменталізація баскської історії: з одного боку, вона виконує традиційну функцію збереження та плекання звичаїв і традицій, з іншого — є потужним рушієм генерування нових міфів і легенд. Другий пункт підрозділу „Генеза націоналізму в Країні Басків” розглядає становлення та розвиток у баскському регіоні націоналізму, який у процесі еволюції набував найрізноманітніших форм від консервативного регіоналізму до радикального сепаратизму. Надзвичайно велика варіативність баскського націоналізму зумовила формування в Еускаді специфічної форми політичної культури, яка поєднувала у собі чимало контроверзійних елементів: традиціоналізм, соціалізм, католицизм, республіканізм. Це дає підстави для висновку про негомогенність баскського націоналізму, яка, на думку автора, була і залишається головною причиною загострення конфлікту в Країні Басків.
Третій підрозділ „Радикальний націоналізм ЕТА” зосереджується на дослідженні радикальної течії баскського націоналізму та діяльності її головного представника – екстремістської націоналістичної організації ЕТА (з баск. „Країна Басків та Свобода”).
Найбільших змін ідеологія націоналізму народу басків зазнала в час диктаторського правління в Іспанії генерала Франко (1939-1975). За екстремальних умов, коли консервативний, поміркований регіональний уряд виявився неспроможним протидіяти централістській політиці Франко, відбулася стрімка радикалізація ідей баскського націоналізму: на базі студентських молодіжних груп опору на початку 1960-х років сформувалась ектремістська націоналістична організація ЕТА. Створення останньої фактично задекларувало розкол в ідеології баскського націоналізму, який, починаючи з 60-х років ХХ ст. розвивається як дві різні течії: поміркована та представлена найбільшою політичною партією Еускаді БНП (Баскська Націоналістична Партія), а радикальну репрезентує екстремістська організація ЕТА та її політичні соратники. Головною особливістю цього розколу є те, що обидві сили тим чи іншим шляхом йдуть до однієї мети - створення незалежної Баскської держави, однак розходяться щодо засобів її досягнення.
У третьому розділі „Конфліктний характер реалізації націоналізму в Країні Басків” дається ґрунтовний аналіз конфлікту в Країні Басків, що виник на основі суперечності між баскським націоналізмом та іспанським централізмом. У ньому, зокрема, досліджено причини виникнення конфлікту, його еволюцію від силового з’ясування інтересів конфліктуючих сторін до початку переговорного процесу, а також здійснено порівняльний аналіз позицій впливових баскських та іспанських політичних партій щодо механізмів вирішення конфлікту.
У першому підрозділі „Етнонаціональна основа конфлікту в Країні Басків” увагу зосереджено на дослідженні впливу баскського націоналізму на виникнення, еволюцію та ескалацію конфлікту в Країні Басків. Проблема виникнення конфлікту пов’язана з питанням становлення баскського націоналізму і сягає корінням давніх часів, коли було закладено основи глибинної периферійно-централістської суперечності між Еускаді та Мадридом. Однак етнонаціонального виміру цей конфлікт набуває на межі ХІХ-ХХ століть, коли внаслідок стрімких політичних, економічних та соціальних перетворень починає формуватися ідеологія баскського націоналізму. Саме потужна етнонаціональна ідентичність басків у поєднанні з політичною, соціальною та культурною проблематикою за умов централізованого правління в Іспанії режиму генерала Франко стала мобілізаційним рушієм ескалації конфлікту в Країні Басків.
У другому підрозділі „Загальнополітичний контекст динаміки конфлікту в Країні Басків” висвітлено процеси, які зумовили перенесення баскської проблематики у політико-правове поле. До таких насамперед належить демократизація Іспанії після падіння фашистського режиму, що ознаменувало собою істотні зміни в політиці Мадрида щодо басків, результатом яких було прийняття нової демократичної конституції Іспанії (1978), яка, хоч і ґрунтується на „неподільній єдності іспанської нації, спільній та соборній батьківщині для всіх іспанців”, однак гарантує „право на самоврядування національностей та регіонів, які є складовою іспанської нації, та солідарність між ними”, та Статуту автономії Країни Басків (1979), який закріпив за нею як за „історичною національністю Іспанії” високий рівень автономних прав. Політична децентралізація, що призвела до виникнення так званої „держави автономій”, стала політико-інституційною реакцією на регіональне розмаїття Іспанської держави і, таким чином, перенесла етнонаціональну проблематику конфлікту в Країні Басків у законодавче поле.
У третьому підрозділі „Позиції впливових баскських та іспанських політичних партій під час конфлікту: порівняльний аналіз” досліджено та систематизовано програми основних баскських та іспанських політичних сил з точки зору їх ставлення до конфлікту та механізмів його врегулювання. Порівняльний аналіз програм баскських і загальноіспанських політичних партій підтвердив, що дискусія навколо національного питання є основною політичною проблемою конфлікту в Країні Басків. Питання взаємовідносин баскського периферійного та іспанського централістського націоналізмів вже впродовж цілого століття визначає динаміку досліджуваного конфлікту. Наявність демократичної політичної альтернативи насильницькому вирішенню баскського питання є ключовою передумовою політичної нормалізації ситуації в Країні Басків та розв’язання конфлікту в регіоні з допомогою мирних демократичних інструментів.
Четвертий розділ „Потенційні можливості врегулювання й моделі конфлікту в Країні Басків” присвячений комплексному аналізу основних механізмів врегулювання конфлікту в Країні Басків.
У першому підрозділі „Аналітичні моделі розвитку конфлікту в Країні Басків” на підставі раніше проаналізованих позицій конфліктуючих сторін, а також аналізу особливостей поведінки сторін у конфліктній ситуації здійснено прогноз подальшого перебігу конфлікту. Розроблено аналітичні експериментальні моделі розвитку конфлікту, які утворилися в результаті перетинів стратегій обох конфліктуючих сторін.
Динаміка конфлікту в Країні Басків останніх років характеризується поступальною тенденцією, згідно з якою баскське питання все більше переходить з площини конфронтації між Мадридом та Віторією у площину внутрішньої проблематики як на загальнодержавному, так і на регіональному рівнях. Побудовані в рамках теорії ігор аналітичні експериметальні моделі розвитку конфлікту дають змогу прогнозувати тактичні стратегії конфліктуючих сторін і дослідити поведінку учасників насамперед при ухваленні ними ключових для врегулювання конфлікту рішень: схильності до кооперації чи подальшої боротьби. Моделі засвідчили деструктивну роль силових механізмів у вирішенні проблеми та вивели етнонаціональну проблематику конфлікту за межі Іспанської держави на якісно новий, міжнародний, зокрема загальноєвропейський рівень, що суттєво розширило можливості для пошуку відповідних концептуальних рішень.
У другому підрозділі „Конституційні інструменти розв’язання конфлікту” здійснено аналіз внутрішніх правових інструментів подолання політичної кризи в баскському регіоні, до яких насамперед належать чинна Конституція Іспанії та Статут автономії Країни Басків.
Новою Конституцією Іспанії запроваджено модель територіальної організації, яку називають „держава автономій”, або „держава автономних територій”, можна розглядати як проміжний варіант між унітарною децентралізованою і федеративною державою. Конституція містить положення як щодо децентралізації влади як складової демократичного процесу, так і щодо необхідності безумовного збереження цілісності держави. Юридичним документом, що закріплював автономію Еускаді став Статут автономії Країни Басків (1979), який поєднав у собі елементи забезпечення колективних прав меншин і політичної автономії, що полягала насамперед в ухваленні та імплементації рішень незалежно від центру на основі адекватних фінансових ресурсів, що, таким чином, надавало Еускаді широких повноважень у межах Іспанської держави.
Автономістська політика Мадрида лише частково пом’якшила конфлікти між центральною владою та історичними національними меншинами Іспанії: компетенційні конфлікти, несприйняття значною частиною населення умов, викладених у нових регулятивних документах, вимоги націоналістичних сил Країни Басків від додаткового розширення автономії до повної сецесії виносять на порядок денний питання фундаментального реформування конституції та перетворення Іспанії на федеративну державу. Невдоволення баскських регіональних політичних еліт чинною системою розмежування компетенцій між центром і регіоном знайшло документальне вираження у вперше проголошеному 2002 р. Новому баскському політичному статуті вільної асоціації з іспанською державою („План Ібарретче” — від імені його автора, прем’єр-міністра Еускаді), який викликав значний резонанс серед іспанської політичної еліти і зумовив відновлення публічних дебатів навколо питань реформування політико-правової системи відносин між центром і периферією.
Третій підрозділ „Міжнародно-правові механізми врегулювання конфлікту” присвячений аналізу міжнародних політико-правових механізмів насамперед у сфері забезпечення прав національних меншин. Напрацювання міжнародних організацій у цій сфері пропонують лише часткові механізми розв’язання, оскільки, делегуючи визначені права не самим національним спільнотам, а лише їх членам, враховують тільки індивідуально-правовий аспект проблеми, нехтуючи при цьому колективними правами національних меншин. Однак до беззаперечних успіхів у діяльності цих організацій слід віднести Декларацію ООН про права осіб, приналежних до національних або етнічних, релігійних і мовних меншин (1992), Європейську конвенцію про захист національних меншин (1994), Європейську хартію регіональних або міноритарних мов (1992), міжнародно-правові акти НБСЄ/ОБСЄ, а також низку ініціатив, проектів, рекомендацій, висновків інших міжнародних неурядових і регіональних організацій.
У четвертому підрозділі „Європейський досвід регіоналізму як шлях подолання політичної кризи в Країні Басків” досліджується феномен європейського регіоналізму як ймовірний варіант урегулювання конфлікту в Країні Басків. Поглиблення європейських інтеграційних процесів демонструє їхню сумісність із зростанням ролі регіонів усередині ЄС, є каталізатором тенденцій регіоналізації європейського простору. Структурні зрушення в рамках ЄС свідчать про поступальний характер становлення ефективних інституційних форм, які могли б ефективно відповідати на виклики сьогодення та запобігати ескалації існуючих суперечностей. Саме подальша еволюція інститутів Іспанської держави та самого ЄС визначатиме в тому числі й розвиток Баскського автономного регіону. Подвійна федеративна система з елементами „внутрішнього” (міжрегіональна форма співпраці в межах Іспанії) та „зовнішнього” (міжрегіональна форма співпраці в рамках ЄС) федералізмів, а також перетворення Комітету регіонів на представницьку палату європейських регіонів й один з головних органів ЄС (поряд з Радою, Європарламентом та Єврокомісією) можуть стати тією моделлю, яка допоможе нормалізувати систему взаємовідносин між централізмом та регіоналізмом, іспанським великодержавним і баскським периферійним націоналізмом і таким чином нейтралізує елемент насильницького сепаратизму в Країні Басків.
ВИСНОВКИ
У висновках сформульовані головні результати дослідження, які можна звести до таких позицій:
- націоналізм можна широко окреслити як процес політичного самоствердження націй, утво-рення ними власних національних держав. Він зумовлений по-лі-тизо-ва-ним типом етнонаціональної самосвідомості, теоретичною, узагаль-неною формою якої є ідеологією націoналізму. Отож, націоналізм слід трактувати як суспільний процес, пов’язаний із ста-нов-ленням нації, в який органічно вплетена національна свідомість і її скла-дова частина — ідеологія націоналізму, а також як діяльність політичних сил, які нею послуговуються;
- націоналізму властивий широкий спектр концептуальних соціально-наукових підходів, серед яких особливої уваги заслуговує дискусія шкіл примордіалістів і модерністів. Характерними особливостями націоналізму є його поліморфність і поліфункціональність у різних сферах життя суспільства; серед головних суспільних елементів націоналізму можна виокремити національну міфологію, расизм і ксенофобію, релігійність і лінгвістичну спільність, що особливо характерні для баскського націоналізму;
- визначальним фактором формування баскської ідентичності та націоналізму є історія та національна міфологія баскської нації. Особливого значення при цьому набуває ідеологічна інструменталізація баскської історії: з одного боку, вона виконує традиційну функцію збереження та плекання звичаїв і традицій, з іншого — становить потужний потенціал для генерування нових міфів і легенд;
- зародження баскського націоналізму пов’язане з поступовою централізацією Іспанії, що означало скасування історичних автономних прав і свобод басків („фуерос”), та стрімкою індустріалізацією й модернізацією Країни Басків на початку ХХ ст., які спричинили революційні зміни не лише у традиційній економіці регіону, а й, що важливо, у національній (міграція) та соціальній структурах баскського суспільства. В процесі еволюції баскський націоналізм набуває більшої структурованості та поліваріантності на концептуальному рівні, найрізноманітніших форм від консервативного регіоналізму до радикального сепаратизму, перетворюється на невід’ємну складову внутрішньополітичного дискурсу Іспанії; найбільших змін ідеологія баскського націоналізму зазнала в час фашистського режиму генерала Франко (1939-1975): за умов жорсткої дискримінаційної політики щодо Еускаді та неспроможності консервативного поміркованого регіонального уряду протидіяти централістській політиці Франко відбулася стрімка радикалізація ідей баскського націоналізму, внаслідок чого його ідеологічна платформа розкололася на дві течії: помірковану (представлену найбільшою політичною партією Еускаді БНП) та радикальну (репрезентовану екстремістською організацією ЕТА та її політичними соратниками);
- етнонаціонального виміру конфлікт у Країні Басків набуває на межі ХІХ-ХХ століть, коли внаслідок стрімких політичних, економічних і соціальних перетворень починає формуватися ідеологія баскського націоналізму. Саме потужна етнонаціональна ідентичність басків у контексті поєднання політичної, соціальної та культурної проблематик за умов централізованого правління генерала Франко в Іспанії стала визначальним мобілізаційним рушієм ескалації конфлікту в Країні Басків;
- прийняття в процесі демократизації Іспанії нової Конституції (1978) та Статуту автономії Країни Басків (1979), які, з одного боку, закріпили за Еускаді, як за „історичною національностю Іспанії”високий рівень автономних прав, а з другого — базувалися однак на принципі „неподільної єдності іспанської нації”, заклало початок політичній децентралізації Іспанської держави, стало політико-інституційною реакцією на її регіональне розмаїття і, таким чином, перенесло етнонаціональну проблематику конфлікту в Країні Басків в законодавче поле. Реформована асиметрична або багатонаціональна квазіфедеративна система територіально-автономної організації Іспанської держави може послужити дієвою політико-інституційною моделлю для інших регіонально строкатих держав, зокрема для України. Використання такої моделі дало б змогу в рамках відповідного правового поля запобігати процесам дискримінації з боку центральної влади щодо окремих регіонів, і, таким чином, ефективно реагувати на національне плюралістичне розмаїття держави;
- динаміка конфлікту в Країні Басків останніх років дає змогу простежити поступальну тенденцію, згідно з якою баскське питання все більше переходить з площини конфронтації між Мадридом та Віторією у площину внутрішньої проблематики як загальноіспанського, так і баскського політичних таборів. Побудовані в рамках теорії ігор аналітичні експериметальні моделі продемонстрували деструктивну роль силових механізмів у контексті вирішення проблеми та вивели етнонаціональну проблематику конфлікту за межі Іспанської держави на якісно новий, міжнародний, зокрема загальноєвропейський рівень, що суттєво розширило можливості для пошуку відповідних концептуальних розв’язань;
- європейський фактор відіграє у баскському питанні складну та амбівалентну роль: з одного боку, він сприяє послабленню „класичних” незалежницьких рухів регіональних національностей (зокрема зменшення ролі ЕТА), а з іншого — зумовлює радикалізацію традиційних федеративних концепцій баскської регіональної влади, прикладом якої є проект нового політичного статусу Еускаді „План Ібарретче”. Кінцевою метою в ньому визначено вже не створення іспанської федерації як головної умови збереження цілісності Іспанії, а формування федерації європейських національностей, в якій баски як самобутня європейська нація володітимуть значно вищим рівнем самоврядування, ніж сьогодні в межах Іспанської держави. Подальша еволюція інститутів Іспанської держави та самого ЄС, створення подвійної федеративної системи з елементами „внутрішнього” (міжрегіональна форма співпраці в межах Іспанії) та „зовнішнього” (міжрегіональна форма співпраці в рамках ЄС) федералізмів відкривають додаткові можливості для нормалізації системи відносин між іспанським централізмом і баскським периферійним націоналізмом і, таким чином, нейтралізації елементів насильницького сепаратизму в Країні Басків;
- іншим доповнювальним, але аж ніяк не конкурентним засобом подолання баскської кризи може стати залучення міжнародних політико-правових інструментів. І хоча національні інтереси держав як основних суб’єктів міжнародного права й надалі залишатимуться домінантним фактором у діяльності усіх міжнародних та європейських організацій, правові напрацювання останніх, особливо у сферах захисту національних меншин і регіональної політики, можуть стати ефективною моделлю нормалізації системи взаємовідносин між іспанським централізмом і баскським регіональним націоналізмом, що дасть змогу сформувати демократичну платформу для мирного врегулювання конфлікту.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:
1. Поліщук К. Полівалентність ідеології баскського націоналізму в контексті сучасних політичних реалій // Вісник Львівського Університету. Серія міжнародні відносини. – Вип. 15. – Львів, 2005. – С. 53-59.
2. Поліщук К. Використання міжнародно-правових механізмів для розв’язання та запобігання міжетнічним конфліктам // Вісник Львівського Університету. Серія міжнародні відносини. – Вип. 18. – Львів, 2006. – С. 108-114.
3. Поліщук К. Співвідношення понять регіоналізму та націоналізму в контексті сучасних європейських процесів // Вісник Львівського Університету. Серія міжнародні відносини. – Вип. 19. – Львів, 2007. – С. 34-41.
АНОТАЦІЯ
Поліщук К.В. Етнонаціональний вимір конфлікту в Країні Басків. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук зі спеціальності 23.00.04 – політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку. – Львівський національний університет імені Івана Франка. – Львів, 2007.
Дисертація присвячена комплексному дослідженню теоретичних основ, форм практичної реалізації, суспільних функцій та особливостей розвитку баскського націоналізму як політичного феномену та його впливу на еволюцію конфлікту в Країні Басків. З’ясовано суть націоналізму на теоретичному рівні за допомогою аналізу співвідношення понять „етнос”, „нація”, „національна держава”, сформовано понятійно-категоріальний апарат дослідження націоналізму, проаналізовано, систематизовано та класифіковано концептуально-теоретичні підходи до вивчення націоналізму і виявлено закономірності його функціонування в житті суспільства, визначено головні передумови зародження націоналізму в Країні Басків і досліджено основні чинники радикалізації баскського націоналізму в контексті трансформації внутрішньонаціонального політичного простору Іспанії, з’ясовано етнонаціональну основу конфлікту в Країні Басків та простежено загальнополітичний контекст його розвитку, визначено на концептуальному рівні вплив європейської інтеграції на розвиток баскського націоналізму та показано роль інтеграційних процесів у політичній сфері функціонування баскської автономії. На підставі аналітичних моделей з’ясовано характер розвитку етнонаціонального конфлікту в Країні Басків, проаналізовано та систематизовано основні політико-правові механізми врегулювання конфлікту та окреслено перспективи його розв’язання.
Ключові слова: націоналізм, Країна Басків, Іспанія, конфлікт.
АННОТАЦИЯ
Полищук К.В. Этнонациональное измерение конфликта в Стране Басков. – Рукопись.
Диссертация на соискание учёной степени кандидата политических наук по специальности 23.00.04 – политические проблемы международных систем и глобального развития. – Львовский национальный университет имени Ивана Франко. – Львов, 2007.
Диссертация посвящена комплексному исследованию теоретических положений, форм практической реализации, общественных функций и особенностей развития баскского национализма как политического феномена и его влияния на эволюцию конфликта в Стране Басков.
Особенностью современных международных отношений является стремительное возрастание значения национальной и этнической политики, а также активизация многочисленных этнонациональных конфликтов во всем мире, что повлияло на интенсификацию исследований проблематики национализма, поскольку именно споры на этнонациональной почве являются основной и часто встречающейся причиной силовых столкновений. В случаях, когда непосредственным объектом таких споров стает государство, этнонациональные конфликты представляют особую угрозу не только его целостности, но и системе международной безопасности в целом. Одним из очагов возгорания этнонационализма в Европе является исторический регион, известный как Страна Басков. Исследование проблемы баскского национализма и его влияния на эволюцию конфликта приобретает
