ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Харківський національний університет
імені В.Н. Каразіна
УДК 94 . ( . ”192/193”
Прилуцька Людмила Анатоліївна
Боротьба з безробіттям у Харкові
в 20-х – на початку 30-х рр. ХХ ст.
Спеціальність 07.00.01 – історія України
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук
Харків – 2007
Дисертацією є рукопис.
Роботу виконано на кафедрі історії України Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України
Науковий керівник: | доктор історичних наук, профессор
Калініченко Володимир Вікторович,
Харківський національний
університет імені В.Н. Каразіна,
завідувач кафедри історії України
Офіційні опоненти: |
доктор історичних наук, професор
Волосник Юрій Петрович,
Харківський національний
університет імені В.Н. Каразіна ,
професор кафедри історії Росії
кандидат історичних наук, доцент
Плиско Леонід Миколайович,
Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди
завідувач кафедри історичних дисциплін, професор
Провідна установа: Донецький національний університет, кафедра історії України,
Міністерство освіти і науки України, м. Донецьк
Захист відбудеться „15” червня 2007 року о 16.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.10 Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, площа Свободи, 4 (ауд. V-58).
З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна (61077, м. Харків, площа Свободи, 4).
Автореферат розісланий „11” травня 2007 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Є.П. Пугач
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. У двадцяті роки, з переходом до нової економічної політики, в УСРР гостро постало питання безробіття. Протягом багатьох років радянські суспільствознавці стверджували, що зазначені явища були наслідком тимчасового відступу перед капіталом, соціальною ціною змушеного відходу від принципів комунізму заради відновлення зруйнованої громадянською війною й іноземною інтервенцією економіки країни. Але зазначена точка зору не відповідає дійсності. Державна партія спробувала пристосувати ринок до своєї доктрини. Компартійно-радянська номенклатура змушена була змінювати важелі економічної диктатури й навчатися впливати на народне господарство не силовими методами, а вивченням і врахуванням особливостей ринкової кон’юнктури. Одним із перших урядових декретів доби непу було ліквідовано найбільш зловісний головком – Головкомпраці з мережею таборів для „дезертирів трудового фронту”. Пов'язана з непом політика зайнятості відкривала шляхи регулювання ринку праці. Не слід розглядати безробіття тільки як соціально негативний феномен 20-х років. Неп не лише відтворював безробіття в його різноманітних проявах, але й передбачав формування резервної армії працівників, як однієї з умов реалізації необхідних зрушень в економіці.
В УСРР відроджувався ринок праці, встановлювалися співвідношення між попитом і пропозицією робочої сили. Праця стала елементом ринкового господарства, одержала реальну ціну, а заробітна плата – відповідне товарне відшкодування.
Із переходом до політики прискореної індустріалізації, розпочалося великомасштабне перегрупування робочої сили за пріоритетними напрямами розвитку народного господарства, зросла роль держави у формуванні резерву кваліфікованих кадрів. Адміністративно-бюрократична система поступово, крок за кроком встановила тотальний контроль над трудовими ресурсами країни. Ринок праці було ліквідовано. Однак уроки непу не були марними. Стало очевидним, що кардинальне підвищення ефективності економіки вимагає формування ринку праці, звільнення працівника від примусової роботи, створення особистої зацікавленості у продуктивній праці. Формування системи ефективної зайнятості стало однією з найважливіших умов для вирішення проблеми створення інтенсивної економіки.
Отже, нині потрібен глибокий науковий аналіз непростої і нагальної проблеми ліквідації безробіття, вивчення проблем зайнятості й регулювання ринку праці у взаємозв'язку з неупередженим вивченням соціально-економічного розвитку країни.
Практична актуальність нашого дослідження визначається необхідністю вивчення трансформації суспільства за сучасних умов, коли спостерігаються негативні тенденції у сфері зайнятості населення, стратегії боротьби з безробіттям. Це вимагає вивчення історичного досвіду боротьби з безробіттям у країні в роки непу й дає можливість звернутися до апробованих методів надання допомоги безробітним, які свого часу дали позитивні результати. Вивчення теми в масштабі Харкова – першої столиці УСРР – дозволяє розкрити тему боротьби з безробіттям, особливості та специфіку його формування, функціонування органів обліку робочої сили та методів допомоги безробітним у масштабах найбільшого індустріального центру республіки, процеси в якому істотно впливали на хід аналогічних процесів у цілому в УСРР.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація написана в межах проблеми вивчення соціально-економічної та політичної історії України ХХ ст., яка опрацьовується на кафедрі історії України Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна.
Об’єктом дослідження є безробіття у Харкові у 20-х – на початку 30-х років XX ст.
Предметом дослідження є форми та методи боротьби з безробіттям у Харкові – першій столиці УСРР – одному з провідних промислових і культурних центрів України.
Мета і завдання дослідження. Мета визначена з урахуванням актуальності обраної теми й передбачає створення всебічної комплексної характеристики процесу боротьби держави з безробіттям у 20-х роках – на початку 30-х років ХХ століття у Харкові.
Досягнення поставленої мети пов’язано з вирішенням таких завдань:
– проаналізувати стан і ступінь дослідження обраної теми в історіографії;
– виявити зв’язок між джерелами й причинами виникнення безробіття в Харкові на початку 20-х років;
– дати характеристику стану безробіття і з’ясувати вплив соціально-економічних чинників на динаміку та структуру безробіття в Харкові;
– проаналізувати баланс трудових ресурсів у місті в 20-х – на початку 30-х років, визначити ступінь забезпеченості ринку праці трудовими ресурсами та питому частку безробітних серед загальної чисельності зайнятого населення міста;
– узагальнити основні тенденції й особливості харківського безробіття та регулювання чисельності робочої сили в столиці УСРР у роки непу;
– з'ясувати значення створення і діяльності Харківської біржі праці як регулятора ринку робочої сили в роки непу;
– розкрити досвід та ефективність застосування соціального страхування безробіття в 20-х – на початку 30-х років й показати рівень життя безробітних Харкова у цей період;
– визначити спільні риси й особливості діяльності трудових колективів безробітних і проведення громадських робіт у Харкові у 20-х – на початку 30-х років ХХ століття.
Методологічна основа дослідження. В основі методології роботи – принципи історизму та об’єктивності. Для розв’язання конкретно-проблемних завдань застосовувались історико-генетичний, історико-системний, порівняльно-історичний, історико-типологічний методи та структурний аналіз. Історико-генетичний метод дозволяє виявити причинно-наслідкові зв’язки та закономірності історичного розвитку. Історико-системний метод дає можливість комплексного дослідження великих і складних систем як єдиного цілого з узгодженим функціонуванням усіх елементів і частин. Порівняльно-історичний метод фіксує схожість між явищами як свідчення спільності їхнього походження, а розбіжності між ними – як показник їх різного походження. Історико-типологічний метод дозволяє проаналізувати боротьбу з безробіттям у Харкові у 20-х – на початку 30-х років ХХ століття в динаміці.
Хронологічні межі даного дослідження охоплюють період 1921–1931 роки, тобто з моменту, коли в Харкові виникло безробіття, до часу, поки воно не було ліквідоване.
Територіальні межі роботи. Місто Харків, значний економічний та політичний центр України в 20-х – на початку 30-х років ХХ століття, столиця УСРР. Харків як великий промисловий центр і столиця притягував значні маси людей, які шукали роботу, не лише з усієї України, але й із сусідніх радянських республік.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в роботі вперше у вітчизняній історіографії здійснюється комплексне дослідження історії боротьби з безробіттям у Харкові у 20-х – на початку 30-х років ХХ століття, зокрема подається всебічна характеристика стану безробіття, аналізуються джерела та з’ясовуються причини безробіття; простежуються структурні зміни у складі безробітних; підраховано чисельність і питому вагу безробітних протягом усього періоду в динаміці; визначено функції Харківської біржі праці та показано значення трудових форм допомоги безробітним, визначено роль соціального страхування. У науковий обіг уведено широке коло документальних матеріалів, які раніше не використовувались дослідниками або використовувалися фрагментарно.
Практичне значення роботи полягає в тому, що матеріали дисертації можуть бути використані при розробці лекцій з історії України та рідного краю для вищих навчальних закладів, при підготовці спецкурсів і спецсемінарів із соціально-економічної історії. Досвід вивчення боротьби з безробіттям у Харкові у 20-х – на початку 30-х років ХХ століття може бути корисним для громадськості нашої країни нині, коли жваво дебатується питання пошуку найбільш ефективних форм і методів боротьби з цим негативним для економіки і суспільства в цілому явищем.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри історії України Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, а також були оприлюднені на п’яти конференціях: на VІІІ читаннях, присвячених 106 річниці з дня народження доктора економічних наук, професора Е.Г. Лібермана (Харків, 2003); на 58-й та 59-й Конференціях молодих учених „Каразінські читання” при ХНУ імені В.Н. Каразіна (Харків, 2005 та 2006); на ХХVI–й краєзнавчій конференції молодих учених, присвяченій 70–річчю Студентського наукового товариства Харківського університету (Харків, 2006); на міжнародній науковій конференції „Десяті слобожанські читання”, присвяченій пам’яті О.М. Зінухова (Харків, 2006).
Публікації. Результати дисертації опубліковані у чотирьох наукових статтях, розміщених у фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій 1,5 друкованих аркушів.
Структура роботи визначається темою і метою дослідження. Вона складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку джерел та літератури.
Загальний обсяг дисертації 201 сторінка, із них 166 сторінок основного тексту; 35 сторінок списку використаних джерел та літератури налічує 421 бібліографічні позиції.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтований вибір теми дисертації, сформульована суть наукової проблеми та актуальність її дослідження, зв’язок роботи з науковими програмами, планами та темами, визначені хронологічні та територіальні межі, мета, завдання, об’єкт і предмет дослідження, розкриті наукова і практична цінність досягнутих результатів, вказано на особистий внесок здобувачки в розробку наукової проблеми й апробація результатів її дослідження.
У першому розділі „Історіографія та джерельна база роботи” проаналізовано стан наукової розробки проблеми та подано характеристику використаних джерел.
У вітчизняній історіографії проблеми, що безпосередньо були пов’язані з безробіттям, почали розглядатися в 20 – 30-і роки. Особливу цінність становлять дослідження Я.І. Гіндіна, О.М. Ісаєва, Л.Є. Мінца Гиндин Я.И. Новые формы работы бирж труда: (С прил. постановлений и распоряжений Наркомтруда СССР о реорганизации бирж труда). – 2-е доп. изд. – М.: Вопр. труда, 1924. – 46 с.; Гиндин Я.И. Профессиональные союзы и безработица (1917-1927 гг.). – М.: Книгоизд-во ВЦСПС, 1927. – 43 с.; Гиндин Я.И. Регулирование рынка труда и борьба с безработицей: 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Вопр. труда, 1928. – 189 с.; Исаев А.Н. Безработица в СССР и борьба с ней (за период 1917-1924). – М.: Вопр. труда, 1924. – 80 с.; Исаев А.Н. Безработица среди женщин и борьба с нею. – [М.]: Вопр. труда, 1927. – 46 с.; Исаев А.Н. Происхождение и характер безработицы в СССР. – М.: Вопр. труда, 1926. – 64 с.; Минц Л.Е. Аграрное перенаселение и рынок труда в СССР. – М.; Л.: Госиздат, 1929. – 470 с.; Минц Л.Е. Как живет безработный (бюджеты безработных) / С предисл. С.Г. Струмилина. – М.: Вестн. труда, 1927. – 98 с. та ін.. У цих працях безробіття аналізується з точки зору вивчення трудових ресурсів в цілому по СРСР. Виникнення проблеми масового безробіття в працях вищезазначених авторів пов’язувалося головним чином з аграрним перенаселенням та міграцією сільського населення до міст на заробітки, наведені деякі статистичні дані, що стосуються й Харкова.
Дослідженню соціально-економічних факторів безробіття та його динаміки в 20-і роки в Україні присвячені роботи Е.О. Шатана Шатан Е.О. Проблемы безработицы на Украине: Материалы к построению пятилетнего и генерального плана. Вып. . – Х.: Изд. Госплана УССР, 1929. – 144 с. й І. Вейцбліта Вейцблит И. Безработица на Украине в 1923-1925 гг. – Х.: Вопр. труда, 1926. – 51 с. , які зазначали, що застійність безробіття можна ліквідувати лише поступово, шляхом масового навчання малокваліфікованих груп безробітних. Окремо можна виділити статті, які містили конкретні рекомендації в галузі регулювання ринку праці, досліджували діяльність бірж праці, визначали завдання поточного моменту В резерве армии труда: Биржа безработных в Харькове // Пламя. – Х., 1924. – № . – С. ; Минц Л.Е. Состояние фонда безработных на Харьковщине // Вестник профдвижения Украины. – 1924. – № . – С. -41; Хейнман С. Безработица на Украине в 1925-26 годы: Рынок труда – конъюнктура и регулирование // Хозяйство Украины. – 1927. – № . – С. -175; Целиков Н. О трудколлективах из безработных // Вопросы труда. – 1924. – № . – С. -23 та ін.. Особливу увагу автори зосереджували на методах і формах допомоги безробітним, діяльності відділів праці, бірж, профспілок, спрямованої на регулювання ринку праці. Типовими в цьому аспекті є роботи В.Д. Кузятина, який ретельно проаналізував питання страхування від безробіття та розробив практичні рекомендації безробітним щодо отримання допомоги Кузятин В.Д. Новый закон об обеспечении безработных: (Пособие по безработице и как его получить). – 3-е изд., исправл. и доп. согласно закона от 19 мая 1927 г. – М.: Вопр. труда, 1927. – 44 с.; Кузятин В.Д. Пособие по безработице и как его получить. – 5-е изд., исправл. и доп. согласно закона от 14 дек. 1927 г. и 21 марта 1929 г. – М.: Вопр. труда, 1929. – 48 с. та ін..
Прискорена індустріалізація, що розгорнулася в країні в другій половині 20-х років, різко збільшила попит на робочу силу. У жовтні 1930 року Наркомат праці СРСР ухвалив низку постанов, у яких уперше офіційно декларувалася ліквідація безробіття в країні. Автори на початку 30-х років осмислювали структурні зміни різних соціальних верств, писали про раціональне використання трудових ресурсів, потребу кваліфікованої робочої сили тощо Кузнецов А. Вопросы организации труда в 1931 году // Вопросы труда на новом этапе: Сб. ст. – М.; Л.: Соцэкгиз, 1931. – С. 72-100; Романов М.М. О ликвидации безработицы в СССР. – М.: Вопр. труда, 1930. – 56 с.; Угланов Н. Рост кадров рабочего класса, изжитие безработицы и снабжение социалистического строительства рабочей силой // Труд в СССР: Сб. ст. к XVI парт. съезду / Наркомат труда СССР. – М.: Гострудиздат, 1930. – С. та ін..
Отже, огляд історико-економічної літератури 20-х – початку 30-х років свідчить, що вона мала головним чином прикладний характер, оскільки її авторами були здебільшого працівники Наркомату праці. Для сучасного дослідника вони мають значення завдяки значній фактичній базі, що наближає ці роботи до джерел. У цілому заслугою авторів 20-х – початку 30-х років є те, що їхні праці були першими спробами наукового підходу до аналізу проблеми безробіття в країні.
Історико-економічна література середини 1930-х – 1950-х років, позначена впливом ідеологічної та політико-економічної ситуації, що склалася в країні на той час. У загальних працях лише зазначався факт ліквідації безробіття в країні на початку 30-х років, який оцінювався як значне досягнення соціалізму. При цьому діяльність держорганів із регулювання ринку праці та вирішення проблеми безробіття, фактично не досліджувалась Генкина Э.Б. Переход Советского государства к новой экономической политике (1921-1922 гг.). – М.: Госполитиздат, 1954. – 504 с.; Очерки развития народного хозяйства Украинской ССР / Редкол.: А.А. Нестеренко. – М.: Изд-во АН СССР, 1954. – 555 с; Лященко П.И. История народного хозяйства СССР. Т. 3: Социализм. – М.: Политиздат, 1956. – 643 с. та ін..
Протягом другої половини 1950-х – середини 1980-х років, у новій суспільно-економічній ситуації, що склалася в країні, питання соціально-економічного розвитку в роки непу, зокрема і в промисловості, були предметом пильної уваги радянських дослідників Локшин Э.Ю. Очерк истории промышленности СССР (1917-1940). – М.: Госполитиздат, 1956. – 320с.; Диденко Г.Д. Рабочий класс Украины в годы восстановления народного хозяйства (1921-1925) – К; Изд-во УССР, 1962. – 375 с.; Дерев’янкін Т.І. Економічний розвиток Радянської України 1917-1970 / Т.Н. Дерев’янкін, С.В. Кульчицький. – К.: Наук. думка, 1970. – 115 с. та ін.. Під час аналізу проблем безробіття головний акцент був зроблений на висвітленні заходів радянської влади щодо боротьби з цим явищем. Але тоталітарна система зберігала свою монополію в усіх галузях життя країни, в тому числі й щодо історичної науки.
Наприкінці 1960-х – на початку 1970-х років побачили світ дві монографії, в яких досліджувався складний і багатогранний процес ліквідації безробіття в СРСР. Це роботи К.І. Суворова Суворов К.И. Исторический опыт КПСС по ликвидации безработицы (1917 - 1930). – М.: Мысль, 1968. – 254 с. та Л.С. Рогачевської Рогачевская Л.С. Ликвидация безработицы в СССР. 1917-1930 гг. – М.: Наука, 1973. – 382 с.. У цих працях на основі великого фактичного матеріалу подано загальну характеристику стану і причин безробіття в країні, визначаються характерні його риси та специфічні особливості, аналізуються основні етапи боротьби з безробіттям. Обидва автори увели в науковий обіг велику кількість джерел, пов’язаних із темою.
Питання ліквідації безробіття в УСРР досліджувалися в працях В.М. Довгопола, Л.М. Гордієнка, В.Є. Лобурця, Є.В. Федорова та ін. Довгопол В.М. Ліквідація безробіття – велике завоювання Жовтневої соціалістичної революції: (На матеріалах України) // Питання історії народів СРСР: Респ. міжвідом. наук. зб. – 1968. – Вип. . – С. ; Гордієнко Л.М. Про ліквідацію безробіття в Українській РСР (1921–1930 рр.) // Український історичний журнал. – 1973. – № . – С. ; Лобурець В.Є. Подолання безробіття на Україні – велике завоювання соціалізму (1921-1930 рр.) // Український історичний журнал. – 1971. – № . – С. ; Федоров Є.В. Ліквідація безробіття на Україні (1928-1930 рр.) // Вісник Харківського університету. – 1972. – № : Історія КПРС. – Вип. . – С. та ін. Автори, не претендуючи на повне роз'яснення проблеми, досліджували загальний процес боротьби з безробіттям в Україні, аналізуючи заходи партії й уряду з надання допомоги безробітним.
На жаль, жодного дослідження не було проведено окремо по Харкову. Питання ліквідації безробіття висвітлювалось у багатотомних узагальнюючих працях з історії СРСР, УРСР, історії КПРС і Компартії України. Написані в рамках радянської ідеології, вони висвітлювали діяльність правлячої партії з ліквідації безробіття Історія Української РСР: У 8 т., 10 кн. Т. : Українська РСР у перiод побудови i змiцнення соцiалiстичного суспiльства (1921-1941) – К.: Наук. думка, 1977. – 543 с.; История СССР с древнейших времен до наших дней: В 2 сер., в 12 т. Сер. 2. Т. 8: Борьба советского народа за построение фундамента социализма в СССР 1921-1932 гг. – М.: Наука, 1967. – 726 с.; Історія робітничого класу: У 2 т. Т. . – К.: Наук. думка, 1967. – 507 с.; Історія народного господарства Української РСР: У 3 т., 4 кн. Т. 2: Створення соціалістичної економіки (1917-1937 рр.) – К., 1984. – 440 с. та ін.
У сукупності вищезазначені роботи аналізують загальний процес боротьби з безробіттям в УСРР, висвітлюючи заходи партії та уряду щодо допомоги безробітним, завдяки цим працям значно розширилась джерельна база роботи. Але проблеми безробіття аналізувались з позицій ідеології марксизму-ленінізму, що стало причиною неадекватно перебільшеної позитивної оцінки діяльності комуністичної партії в регулюванні ринку робочої сили та ліквідації безробіття. Рушійною силою всіх процесів, на думку авторів, були робітники та селяни, натомість роль інших категорій населення залишалася поза увагою дослідників. Методи адміністрування в даній сфері, які викликали соціально негативні наслідки, або взагалі не називались, або були показані фрагментарно. Проблеми менталітету безробітних, їх боротьби за свої політичні та економічні права в цих працях не досліджувалися.
Процеси гласності й перебудови з другої половини 1980-х років зумовили необхідність критичного осмислення попереднього історичного шляху, оскільки тоталітарна система завела країну в глухий кут, відбувався гарячковий пошук шляхів виходу з кризи.
Особливий інтерес у дослідників викликала проблема непу, тобто комплексне вивчення всіх складових елементів цього багатопланового явища. Виникнення безробіття в країні наприкінці 80-х років, посилення негативної тенденції у сфері зайнятості населення підвищили інтерес до питань вивчення та регулювання ринку праці й обумовили вихід у світ публікацій, написаних не лише істориками, а й соціологами та економістами Бойко Н.К. Рабочий класс Украины в период социалистического строительства: (Анализ массовых стат. источников 20-30-х гг.). – К.: Вища шк., 1990. – 155 с.; Буш В.Ф. Рынок труда 20-х годов и наше время // Экономика и организация промышленного производства. – 1989. – № 10. – С. 47-52; Заславский И. Занятость и рынок труда при нэпе // Социалистический труд. – 1989. – № 10. – С. 87-92; Кравченко А.И. Становления социологии организации труда в 20-е годы // История становления советской социологической науки в 20 – 30-е годы. – М., 1989. – С. ; Черных А.И. Социально-политический анализ безработицы (1918-1928) // История становления советской социологической науки в 20-30 годы. – М., 1989. – С. ; Горошочек В.Я. Укрепление и развитие центрального аппарата государственного управления в области труда на Украине после перехода к НЭПу // Вопросы истории СССР. – 1990. – Вып. 35. – С. та ін.. У цих дослідженнях автори намагаються знайти відповідь на питання, чи властиве безробіття ринковій моделі господарювання, розглядали питання про причини існування безробіття у 20-х роках.
Пострадянський час ознаменувався глибоким переосмисленням багатьох етапів і проблем вітчизняної історії. Розпад СРСР і виникнення незалежної України спричинили до докорінних змін у соціально-економічному й суспільно-політичному житті країни. Дослідники отримали доступ до раніше закритих джерел, було ліквідовано державну цензуру, методологічний плюралізм дозволив відпрацювати нові підходи й висловлювати принципово нові наукові погляди Калініченко В.В. Історія України. Ч. : 1917–2003 рр.: Підручник для історичних факультетів вищих навчальних закладів / В.В. Калініченко, І.К. Рибалка. – Х.: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2004. – 628 с.; Калініченко В.В. Селянське господарство України в період непу: Історико-економічне дослідження. – Х.: Основа, 1997. – 400 с.; Кульчицький С.В. Комунізм на Україні: Перше десятиріччя (1919-1928 рр.). – К.: Основа, 1996. – 396 с.; Лантух В.В. Становление и развитие торговли на Украине в 1921-1932 гг. – Х.: Основа, 1992. – 190 с.; Волосник Ю.П. Нова буржуазія України та розвиток приватнопідприємницької діяльності на фінансовому ринку в роки непу. – Х.: НМЦ "СД", 2002. – 383 c.; Пиріг О.А. НЕП: більшовицька політика імпровізації. – К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2001. – 274 с. та ін..
Поява міських центрів зайнятості населення відродила інтерес дослідників до історії вивчення органів, які займалися боротьбою з безробіттям у 1920-х роках. У статтях І.М. Атаяна, І.В. Лантуха та інших Атаян И.М. Биржи труда в 20-е годы: Опыт гос. труд. посредничества // Социологические исследования. – 2000. – №4. – С.117-122; Лантух І.В. Біржі праці як регулятори ринку робочої сили в умовах непівських реформ // Історія народного господарства та економічної думки України: Міжвідом. зб. наук. праць. – К., 2000. – Вип. . – С. ; Батов А.С. Формування уявлення про наукову організацію праці та її структури (20-ті – поч. 30-х років) // Питання політичної економії. – 1992. – № . – С. та ін. діяльність бірж праці розглядається та пов’язується безпосередньо зі змінами загальнополітичної та соціально-економічної ситуації в країні. Автори аналізують процес установлення державного контролю над трудовим посередництвом, вивчають форми й ефективність роботи бірж праці в умовах існування безробіття.
Тривога за долю найменш захищених груп населення в умовах реформування економіки викликала підвищений інтерес до їх проблем, що й стало предметом дослідження багатьох авторів Андріїв В.М. Соціальне страхування: Історія проблеми // Соціальний захист. – 1999. – № 2. – С. 43-51; Мацько Т. Політика зайнятості та ринок праці в Україні: Крізь призму світового досвіду // Розбудова держави. – 1995. – № . – С. ; Смирнов В.М. Соціально-економічна політика в народному господарстві України під час непу (1921-1928 рр.) // Збірник наукових праць. Сер. Історія та географія / Харк. держ. пед. ун-т. – 1998. – Вип. . – С. ; Лук’яненко Г.Я. Проблеми безробіття в Україні та шляхи їх вирішення // Актуальні проблеми економіки. – 2003. – № . – С. та ін.. У численних статтях, які з’являються в зазначений період, аналізується стан ринку в цілому, особливості працевлаштування підлітків та жінок. За останні роки була захищена низка кандидатських і докторських дисертацій, автори яких не лише продовжували вивчати проблему безробіття та працевлаштування, але й зробили спроби з позиції сучасності осмислити набутки в цій галузі Гуць М.І. Організаційно-економічний механізм регулювання безробіття в Україні: Автореф. дис. ... канд. екон. наук: 08.02.03 / Н.-д. екон. ін-т Міністерства економіки України. – К., 2006. – 20 c.; Логвинова Н.Ю. Украина, безработица, стресс: (Особенности влияния ситуации безработицы на человека): Монография. – Х.: НУА, 2005. – 346 c.; Юровська В.В. Правове регулювання відносин в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.05 / Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. – Х., 2005. – 20 c. та ін...
Ювілей міста – 350 років від дня заснування Харкова – сприяв появі різноманітних досліджень. Є окремі публікації з питань історії та життя міста в ХХ столітті Історiя мiста Харкова XX столiття / Кер. авт. колективу О.Н. Ярмиш; Вiдп. ред.: С.I. Посохов. – Х.: Фолiо, 2004. – 686 с.; Майорченко В.Н. Харків – 350: Історія, сучасність, стратегія розвитку: Іст.-екон. огляд / В.Н. Майорченко, В.М. Бабаєв, Л.М. Шатенко та ін.; За заг. ред. В.Н. Майорченко. – Х.: Золоті сторінки, 2004. – 319 c. та ін.. Проблема безробіття у Харкові в роки непу в цих роботах вивчається фрагментарно. Окремої праці, присвяченої такій тематиці, немає.
Підбиваючи підсумок аналізу історіографічних досліджень останніх років, присвячених проблемі безробіття, слід зазначити, що для більшості з них притаманні спроби концептуально нового переосмислення накопиченого за тематикою історіографічного досвіду, вироблені нові підходи до предмета дослідження.
Отже, в історіографії питання подолання безробіття в 20-х – на початку 30-х років у масштабах країни знайшли відображення у багатьох наукових працях. Однак автори зупинялися лише на певному аспекті цієї багатопланової проблеми. Щоб комплексно вивчити досвід подолання безробіття в Україні, слід провести спочатку дослідження в межах окремих регіонів. Незважаючи на величезну кількість праць, як узагальнюючих, так і присвячених окремим сторонам теми дослідження, синтетична праця щодо боротьби з безробіттям у зазначений період у межах Харкова так і не з’явилася. Це вплинуло на вибір даної теми і проведення комплексного дослідження.
Джерельна база дослідження досить широка й різноманітна. Вона складається як з опублікованих, так і з архівних матеріалів. До них належать законодавчі акти, документи й матеріали вищих і місцевих державних органів влади, статистичні документи та матеріали періодичної преси.
З’ясувати логіку державних рішень щодо безробіття та боротьби з цим явищем у цілому в країні дозволили постанови всесоюзних, всеросійських і всеукраїнських з’їздів рад, що містяться в багатотомному збірнику документів, надрукованому наприкінці 50-х – у першій половині 60-х років ХХ століття Съезды Советов Союза ССР, союзных и автономных Советских Социалистических Республик: Сб. док.1917-1936. – М.: Политиздат, 1959-1960. – Т. , 2, 3, 5.. Важливим джерелом є стенографічні звіти Всеукраїнських з’їздів Рад, сесій ВУЦВК і матеріали до них, збірник узаконень і розпоряджень робітничо-селянського уряду України, збірники постанов і розпоряджень ВУЦВК, надруковані в 20-х роках. Передусім тут містяться тексти постанов найвищих органів радянської влади, які регулювали і спрямовували всю роботу як радянських, так і господарських та громадських організацій, віддзеркалювали загальні закономірності радянського будівництва, зокрема і в галузі трудових відносин. У стенографічних звітах з’їздів рад і сесій ВУЦВК містяться звіти уряду й окремих комісаріатів, зокрема Наркомпраці, в яких дослідники знаходять загальну характеристику стану безробіття республіки за звітний період, конкретні заходи радянських органів у царині боротьби з безробіттям Украинская ССР. ЦИК. Созыв 6. Сессия 2. 24-27 мая 1922 года: Стеногр. отчет. – Х.: Орготдел ВУЦВК, 1922. – 139 с.; Українська СРР. ЦВК. Скликання . Сесія . 1-4 листопада 1923 р. – Х.: Оргвідділ ВУЦВК, 1924. – 106 с.; Українська СРР. ЦВК. Скликання . Сесія . – Х.: Оргвідділ ВУЦВК, 1924. – Ч. . – 72 с.; ІХ Всеукраїнський з’їзд Рад робітничих, селянських та червоноармійських депутатів: Стеногр. звіт. – Х.: Вид-во оргвідділу ВУЦВК, 1925. – 413 с.; Друга сесія ВУЦВК скликання 8-12 жовтня 1927 р.: Стеногр. звіт та постанови. – Х: Вид. оргвідділу ВУЦВК, 1927. – 474 с.; Всеукраїнський центральний виконавчий комітет рад робітничих, селянських та червоноармійських депутатів. Скликання . Сесія . Харків, 1928 р.: Стеногр. звіт та постанови. – Х.: Вид. Оргвідділу ВУЦВКу, 1928. – 388 с. та ін.. За доповідями на з’їздах і сесіях можна побачити, як розгорталася дискусія, під час якої делегати наводили численні факти реального становища безробітних, аналізували податкову, фінансову, трудову політику радянської влади щодо безробітних. Детально аналізуючи ці стенографічні звіти, можна простежити динаміку змін, які відбувалися в політиці радянської влади щодо деяких категорій безробітних, набирала силу тоталітарна система й поступово обмежувався неп.
Надзвичайно важливим джерелом є Кодекс законів про працю УСРР, де викладено основні принципи регулювання ринку праці радянською владою, які ґрунтувалися на добровільній угоді найманого працівника й роботодавця. Радянські закони дають можливість проаналізувати, на яких умовах діяли органи влади та управління, і зробити висновок про ступінь розвитку безробіття, дослідити становище безробітних у суспільстві. Під час роботи з нормативними документами слід пам’ятати, що це правові норми, які завжди необхідно зіставляти з реальною практикою втілення їх у життя Кодекс законов о труде: С изменениями и дополнениями по 15 сент. 1926 г. – Х.: Юрид. изд–во Наркомюста УССР, 1926. –351 с..
Значну групу джерел складають матеріали місцевих радянських і партійних органів влади в Харкові. Ці збірки документів дають інформацію про вирішення питань, пов’язаних із розвитком безробіття та дозволяють простежити зміну ставлення самої держави до вирішення цієї проблеми Отчет о деятельности Харьковского губисполкома и его отделов VI губернскому съезду Советов: 1 янв. – 1 нояб.1921 г. – Х.: Губисполком, 1921. – 219 с.; Харьковское губернское экономическое совещание (1 октября 1921 г. – 1 апреля 1922 г.): Отчет. – Х.: Госиздат, 1922. – 410 с.; Отчет Харьковского губисполкома 8-му Губернскому съезду Советов: 1 окт. 1922 1 окт. 1923 гг. – Х.: Изд. губисполкома, 1923. –353 с.; Отчет о работе Харьковского губкома КП(б)У за время с VIII до IX губпартконференции. – Х.: Пролетарий, 1926. – 152 с.; ХІІ Харьковская окружная конференция КП(б)У. 9-16 ноября 1927 г.: Резолюции. – Х.: Пролетарій, 1927. – 104 с. та ін., вони характеризують принципи, за якими здійснювалася боротьба з безробіттям у 20-х – на початку 30-х років у Харкові.
Цінним джерелом для висвітлення досліджуваної проблеми є статистичні матеріали. Статистика містить різнопланову інформацію про динаміку чисельності та складу безробітних за статтю, віком і професійною приналежністю за даними бірж праці Всесоюзная перепись населения 1926 года. Т. : Украинская Социалистическая Советская Республика. – М.: ЦСУ СССР, 1930. – 522 с.; Итоги городской переписи 1923 г. – Х.: ЦСУ УССР, 1928. – 45 с.; Всесоюзная перепись населения: 1926 г.: Прил. к 18-34 т. Отд. 2: Занятия. – М.: ЦСУ СССР, 1929. – 34 с.; Голод и помощь в УССР: Цифровые данные по материалам Центр. Комиссии помощи голодающим при ВУЦИКе на 1 мая 1922 г. – Х.: Госиздат, 1922. – 18 с.; Місто Харків та інші міста і селища міського типу Харківської округи: Матеріали Всесоюз. перепису населення 17 груд. 1926 р. – Х.: УСУ УСРР, 1928. – 256 с.; Промышленность и рабочий класс Харьковщины, 1917 – июль 1941: Сб. док. и материалов / Сост.: Л.А. Адаменко и др. – Х.: Прапор, 1986. – 224 с.; Рынок труда Украины в 1922 г. // Статистический бюллетень Украины. – 1922. – № . – С. 2–16; Україна: Стат. щорічник, 1926. – Х.: ЦСУ УСРР, 1926. – 406 с.; Україна: Стат. щорічник, 1929. – Х.: ЦСУ УСРР, 1928. – 400 с.; Соціальне страхування на Україні у 1926-1927 рр.: Стат. та фін. матеріали. – Х.: ЦСУ УСРР, 1928. – 144 с. та ін.. Використання опублікованих статистичних даних, доповнення їх архівними документами, дозволили дослідити не лише динаміку та структуру безробіття, але й його джерела.
Необхідно зазначити, що в 20-і роки статистичні органи республіки випустили величезну кількість довідників, у яких була сконцентрована різнобічна інформація про стан безробіття Весь Харьков: Справочник на 1922 год. – Х.:Госиздат, 1924. – 132 с.; Весь Харьков: Справочник на 1924 год. – Х.: Коммунист, 1924. – 320 с.; Календар-справочник: Вся Україна в адресах на 1925 р. – Х.: Рад. село, 1924. – 305 с.; Харьковщина в цифрах и фактах. Вып. : Против троцистско-меньшевистской оппозиции. – Х.: Пролетарий, 1928. – 50 с.; Два роки роботи уряду УСРР 1926/27-1927/28: Матеріали до звіту уряду ХІ з’їзду Рад. – Х.: Вид. секретаріату ВУЦВК та Уповноважених справами РНК УСРР, 1929. – 228 с.; Два роки до п’ятирічки УСРР: Матеріали до звіту уряду за 1929-1930 роки ХІІ Всеукр. з’їзду Рад. – Х.: Вид. секретаріату ВУЦВК та Управління справами РНК УСРР, 1931. – 211 с. та ін..
Матеріали статистики дозволили визначити чисельність безробітних в Україні та Харкові, установити частку безробітних серед зайнятого населення, з’ясувати масштаби участі безробітних у громадських роботах та трудових колективах, отримання ними матеріальної допомоги тощо. Збірники 20-х років є досить об’єктивними й меншою мірою підлягали кон’юнктурі, ніж пізніші видання.
Матеріали періодичної преси УСРР 20-х – початку 30-х років містять значну за обсягом інформацію, яка стосується проблеми безробіття й регулювання ринку праці. Опрацювання матеріалів преси дає дослідникові можливість вжитися в епоху, зрозуміти, в якому історичному контексті існували безробітні в 20-х роках.
Інформацію преси можна поділити на кілька блоків: 1) законодавчі акти державних і партійних профспілкових органів; 2) матеріали, які містили аналіз ринку праці; 3) публіцистичні матеріали та замітки з інформацією про роботу бірж праці; 4) пояснення політики комуністичної партії та уряду у сфері праці. Зазначені матеріали розташовувалися на сторінках „Вопросов труда”, „Известий НКТ”, „Вестника труда”, „Экономического обозрения”, у газетах „Трудовой посредник”, „Труд”, „Рабочая газета” та ін. Варто виділити українські видання: „Вестник профдвижения на Украине” „Робітнича газета”, „Вісті”, „Украинский экономист”, „Більшовик”, „Радянський статистик”, „Пролетар” та ін. Життя Харкова висвітлювалось у такій періодиці: „Генератор”, „Харківський пролетар”, „Селянин Харківщини”, „Вечернее радио”, “Коммунист” та ін.
Головним джерелом дослідження стали архівні матеріали. Значна інформація з досліджуваної теми міститься в Центральному державному архіві вищих органів державної влади та органів державного управління України (ЦДАВО України). Особливо цінну інформацію про боротьбу з безробіттям у Харкові та в Україні в цілому у досліджуваний період містять матеріали Наркомпраці УСРР (фонд 2623). Вони дають можливість вивчити питання про стан безробіття, відстежити рух безробітних, діяльність професійних спілок щодо боротьби з безробіттям, баланс трудових ресурсів, дані про перереєстрацію безробітних та їхнє працевлаштування.
Фактичний матеріал про стан боротьби з безробіттям є в листуванні Наркомпраці з Радою Народних Комісарів УСРР, Українською економічною Нарадою, окружними бюро по боротьбі з безробіттям та іншими установами. У фонді містяться протоколи засідань, звіти та листування з Харківським губвідділом праці про заходи щодо боротьби з безробіттям. Це дає можливість дослідити чисельність безробітних у місті та губернії за місячними звітами про стан ринку праці.
Матеріали Держплану УСРР, які зберігаються у фонді 337, містять дані про чисельність безробітних, кон’юнктурні огляди ринку праці України за роками, ефективність трудових форм допомоги, тут же розміщені директиви Наркомпраці УСРР до п’ятирічного плану боротьби з безробіттям і матеріали до них тощо. Матеріали з фонду 1 – ВУЦВК – та фонду 2 – РНК УСРР дають змогу проаналізувати становище комітетів по боротьбі з безробіттям, розмір асигнування допомоги безробітним і порядок її видачі, заходи уряду щодо боротьби з безробіттям серед жінок і підлітків тощо. Матеріали фонду 3040 – Особливої комісії з палива та продовольства РНК УСРР – дозволяють простежити джерела надання коштів на боротьбу з безробіттям, процес організації громадських робіт для безробітних та їх фінансування і в цілому стан безробіття в Україні та боротьбу з ним. Для роботи над темою були використані матеріали й інших відомств.
Державний архів Харківської області надає у великому обсязі матеріал місцевого характеру. Ці документальні джерела дозволяють краще уявити історію боротьби з безробіттям у Харкові. Значний за обсягом та змістом матеріал, що стосується багатьох аспектів безробіття в місті та на ринку праці, містить фонд (Економічна нарада Харківського губернського виконавчого комітету рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів), фонд (Харківський губернський виконавчий комітет рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів), фонд (Відділ праці Харківського губернського виконавчого комітету рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів), фонд (Планова комісія Харківського окружного виконавчого комітету рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів), низка галузевих профспілкових фондів. У цих фондах зберігаються численні постанови, розпорядження та циркуляри, які регламентували діяльність усієї системи регулювання ринку праці та боротьби з безробіттям.
Документи з фонду Інспектури праці Харківського окружного виконавчого комітету ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів (фонд ) доповнюють і конкретизують на прикладі матеріалів перевірок факти, згадані у вищезазначених фондах. У цих фондах нами було знайдено матеріали про підготовку кваліфікованих робочих кадрів, професійну перепідготовку безробітних. Серед численних документів найбільшу
