Національний аграрний університет

повозніков Микола Гаврилович

УДК 636.22/28.084

Обґрунтування системи нормованої годівлі молодняку великої рогатої худоби м’ясних порід

06.02.02 – годівля тварин і технологія кормів

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора сільськогосподарських наук

КИЇВ – 2007

Дисертацією є рукопис

Дисертаційна робота виконана в Подільському державному аграрно-технічному університеті Міністерства аграрної політики України

Науковий консультант – доктор сільськогосподарських наук, професор ЦВІГУН Анатолій Тимофійович, Подільський державний аграрно-технічний університет, завідувач кафедри годівлі тварин та технології кормів, проректор з післядипломної освіти та дорадництва

Офіційні опоненти: доктор сільськогосподарських наук, професор, академік УААН САВЧЕНКО ЮРІЙ ІВАНОВИЧ, Інститут сільського господарства Полісся УААН, директор інституту

доктор сільськогосподарських наук, професор ПІВТОРАК ЯРОСЛАВ ІВАНОВИЧ, Львівська національна академія ветеринарної медицини ім. С.З. Гжицького, професор кафедри годівлі тварин та технології кормів, декан факультету заочної освіти

доктор сільськогосподарських наук, професор ЗАСУХА ЮРІЙ васильович, Національний аграрний університет, завідувач кафедри технології виробництва продукції свинарства та вівчарства

Провідна установа – Дніпропетровський державний аграрний університет, кафедра годівлі сільськогосподарських тварин, Міністерство аграрної політики України, м. Дніпропетровськ

Захист відбудеться “26” квітня 2007 р. о 10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.004.05 у Національному аграрному університеті за адресою:

03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 15, навчальний корпус 3, аудиторія 65

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного аграрного універ-си-тету за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 13, навчальний корпус 4, аудиторія 28

Автореферат розісланий “22” березня 2007 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради Чигрин А.І.

загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Зусиллями вчених України створені вітчизняні волинська, поліська та українська м’ясні породи великої рогатої худоби. Тварини цих порід, на відміну від існуючих, мають високий генетичний потенціал, що проявляється лише при організації повноцінної годівлі згідно об’єктивних деталізо-ваних норм за допомогою достатньої кількості високоякісних кормів та підкормок, які б забезпечили потребу тварин в усіх необхідних компонентах живлення.

На жаль, норми годівлі великої рогатої худоби м’ясного напрямку продуктивності, розроблені ВАСГНІЛ (1985), мають ряд недоліків, до яких можна від-нести: неповне уявлення про особливості вирощування молодняку великої рогатої худоби на м’ясо (максимальні норми розраховані на середньодобові прирости живої маси 1200 г, тоді як вони можуть складати 1600 г і більше); не враховані порода, величина та стать тварин, концентрація енергії і поживних речовин у сухій речовині раціону залежно від продуктивності молодняку, умов утримання тварин тощо.

Теоретичні питання організації повноцінної годівлі худоби м’ясних порід та типів в Україні вивчені недостатньо, і, як відмічають М.В. Зубець та ін. (2005), досі не існує жодної вагомої вітчизняної наукової праці, яка б розкривала загальну суть та усі необхідні складові класичної технології м’ясного скотарства, а прак-тичний досвід майже відсутній. Немає глибоких теоретичних розробок та експериментальних даних щодо потреби молодняку м’ясної худоби в поживних речовинах, що стримує розробку вітчизняних норм годівлі. Тому розробка теоретичних і практичних аспектів систем повноцінної годівлі худоби м’ясних порід для різних природнокліматичних зон України є актуальною.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана згідно програм Міністерства аграрної політики України “Розробити та запровадити норми і раціони годівлі молодняку м’ясної худоби різних типів та порід для Західного Лісостепу України” (номер держреєстрації 0198U005240) та “Розробити норми і раціони для організації повноцінної годівлі худоби м’ясних типів та порід” (номер держреєстрації 0101U003329), які рішенням секції виробництва та переробки продукції тваринництва і птахівництва Науково-технічної ради Міністерства аграрної політики України від 24 грудня 1998 р. та наказом міністерства аграрної політики України №258 від 8 липня 1999 р. “Про поліпшення організаторської роботи по створенню галузі спеціалізованого м’ясного скотарства в Україні” визнані одними з пріоритетних.

Мета і завдання досліджень. Мета досліджень – теоретично обґрунтувати та встановити потребу молодняку худоби спеціалізованих м’ясних порід в енергії, поживних і біологічно активних речовинах, розробити деталізовані норми та раціони годівлі тварин для господарств західного регіону України.

Для досягнення поставленої мети ставилися такі завдання:

- проаналізувати та узагальнити кормові умови і повноцінність годівлі м’яс-ної худоби в різних зонах західної України;

- вивчити споживання кормів, перетравність поживних речовин та доступність енергії за різних типів годівлі молодняку;

- встановити потребу молодняку м’ясних порід великої рогатої худоби в енергії залежно від її рівня і концентрації в кормах, повноцінності годівлі та умов утримання тварин;

- з’ясувати потребу молодняку м’ясної худоби в окремих поживних і біологічно активних речовинах та встановити їх вплив на обмін і використання енергії в організмі;

- вста-новити кореляційну залежність нормованих елементів живлення, показників обміну та використання енергії від досліджуваних факторів і вивести рівняння регресії;

- розробити орієнтовні норми годівлі молодняку залежно від статі, віку, живої маси, продуктивності, концентрації обмінної енергії в сухій речовині та умов утримання;

- розробити склад раціонів і балансуючих добавок для забезпечення повноцінної годівлі молодняку м’ясної худоби;

- зробити зоотехнічну і економічну оцінку результатів досліджень;

- провести виробничу апробацію розроблених норм годівлі, раціонів та балансуючих кормових добавок;

- розробити програми розрахунку орієнтовних норм, проектування збалансованих раціонів та визначення потреби м’ясної худоби в кормах за допомогою персонального комп’ютера.

Об’єкт дослідження – чистопородні бугайці і телички волинської, поліської, симентальської м’ясних, абердин-ангуської, лімузинської та герефордської порід, помісі української, волинської, поліської, симентальської м’ясних, абердин-ангуської, лімузинської, кіанської та шаролезької порід з чорно-рябою, корми, кормові добавки.

Предмет дослідження – продук-тив-ність, ріст та розвиток молодняку великої рогатої худоби м’ясних порід, споживання кормів, перетравність поживних речовин, показники газообміну, баланс енергії та елементів живлення, гематологічні показники та природна резистентність тварин.

Методи дослідження – зоотехнічні (аналіз годівлі тварин, продуктивність, оплата корму), фізіологічні (перетравність поживних речовин, газообмін, баланс енергії, мінеральних речовин), гематологічні (біохімічні та морфологічні), ста-тистичні (біометрична обробка дослідних даних, кореляція, регресія), аналітичні (огляд літератури, узагальнення результатів) та виробнича апробація.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше обґрунтовані теоре-тичні основи та визначена потреба молодняку м’ясної худоби в енергії, поживних і біологічно активних речовинах, на основі чого розроблені орієнтовні норми годівлі м’ясної худоби. Удосконалена методика визначення потреби молодняку великої рогатої худоби м’ясних порід в обмінній енергії. Експериментально доведено об’єктивність використання при розробці норм годівлі обмінної енергії як суми енергії продукції та теплопродукції, величини споживання сухої речовини корму на 100 кг живої маси тварин, концентрації обмінної енергії в сухій речовині корму за оптимальної концентрації у ній органічних, мінеральних та біологічно активних сполук.

Вперше вивчено перетравність поживних речовин, баланс енергії і окремих компонентів живлення в організмі молодняку худоби вітчизняних української, волинської та поліської м’ясних порід. З’ясовано, що споживання сухої речовини корму, перетравність поживних речовин, доступність та ефективність використання енергії кормів в організмі молодняку великої рогатої худоби м’ясних порід залежить від типу годівлі тварин. На основі цього теоретично обґрунтована та узагальнена потреба молодняку великої рогатої худоби спеціалізованих м’ясних порід в енергії, поживних та біологічно активних речовинах залежно від статі, віку, умов утримання, рівня і повноцінності годівлі та концентрації обмінної енергії в сухій речовині кормів раціону.

Встановлено основні фактори впливу на обмін і використання енергії, виявлено кореляційні зв’язки між показниками засвоєння енергії кормів та нормованими елементами живлення, виходячи з яких розроблено рівняння регресії для визначення потреби молодняку худоби м’ясних порід в окремих елементах живлення. Розроблені орієнтовні норми годівлі молодняку великої рогатої худоби м’ясного напрямку продуктивності. Спроектовані і апробовані раціони та рецепти мінеральних преміксів для організації повноцінної годівлі молодняку м’ясної худоби в різних природнокліматичних зонах західної України з використанням спеціально створених програмних продуктів для персонального комп’ютера.

Практичне значення роботи полягає у тому, що в результаті широких та різнопланових досліджень розроблено систему організації повноцінної годівлі молодняку великої рогатої худоби м’ясних порід у різних зонах західного регіону України, які включають орієнтовні плани росту ремонтних телиць та бугайців при вирощуванні та відгодівлі; орієнтовні норми годівлі бугайців і телиць м’яс-них порід; раціони та рецепти преміксів для організації повноцінної годівлі тварин за розробленими нормами; комп’ютерні програми для визначення потреби в кормах, поживних речовинах та оцінки повноцінності годівлі, які апробовані і впроваджені на практиці.

Застосування розроблених систем організації повноцінної годівлі молодняку великої рогатої худоби м’ясних порід дозволяє оптимізувати годівлю, підвищити продуктивність молодняку великої рогатої худоби м’ясних порід на 21,7-26,5%, знизити витрати корму на 1 кг приросту на 6-11% та собівартість виробництва яловичини на 4,5-8,6%, скоротивши період відгодівлі молодняку на 86--
98 днів, та підвищити рентабельність галузі на 6,9-14,4%. Виробничі випробування розроблених норм і систем годівлі молодняку великої рогатої худоби м’ясних порід проведені у Хмельницькій області з додатковим річним прибутком
260,7 тис. грн., Волинській – 211,5 тис. грн., Чернівецькій області – 187,9 тис. грн.

Одержані результати досліджень можуть бути використані при підготовці фахівців із спеціальностей “Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва” та “Ветеринарна медицина” у вищих аграрних навчальних закладах II-IV рівня акредитації.

Особистий внесок здобувача. Автор особисто обґрунтував наукову концепцію, яка покладена в основу дисертаційної роботи, сформулював мету та визначив основні етапи досліджень. Усі матеріали досліджень опрацьовані дисер-тантом самостійно, систематизовані і оформлені у вигляді дисертаційної роботи; він є автором викладених у дисертації ідей, гіпотез, наукових висновків та положень. З усіх публікацій, зроблених здобувачем у співавторстві, за згодою співвиконавців, використано лише його особисті дослідження, у яких внесок здобувача складає понад 60-65%.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися і схвалені на засіданнях кафедри годівлі тварин та технології кормів; щорічних звітних науково-теоретичних конференціях Подільського ДАТУ (м. Кам’янець-Подільський, 1997-2006 рр.); науково-технічній раді Міністерства аграрної політики України (м. Київ, 1998-2002 рр.); міжнародних конференціях “Актуальні проблеми годівлі сільськогосподарських тварин і технології кормів” (м. Київ, 2003 р.), “Наукова концепція переходу ферм Ук-раїни на енергоресурсозберігаючі технології виробництва рентабельного молока і яло-вичини”
(м. Біла Церква, 2000 р.), “Сучасні технології використання кормових добавок та ветеринарних препаратів у годівлі сільськогосподарських тварин та птиці”
(м. Дніпропетровськ, 2006 р.), “Сучасні проблеми екології та гігієни виробництва продукції тваринництва” (м. Вінниця, 2000 р.), “Виробництво продукції тваринництва в Україні: селекція, технологія, ветеринарна безпека та економіка”
(м. Суми, 2003 р.), “Пріоритетні напрямки удосконалення технології кормів і годівлі тварин у сучасних умовах” (м. Харків, 2004 р.), “Актуальні проблеми та інновації в тваринництві, ветеринарній медицині і харчових технологіях” (м. Львів, 2004 р.), “Проблеми становлення галузі тваринництва в сучасних умовах”
(м. Вінниця, 2005 р.), “Стан, проблеми та перспективи сучасної аграрної науки і практики” (м. Львів, 2005 р.), “Актуальні проблеми сучасного тваринництва”
(м. Кам’янець-По-ді-ль-ський, 2005 р.); інших конференціях та семінарах.

Публікації. Основні положення дисертації опубліковані у 65 працях, з них 44 – статті у наукових фахових виданнях України, 7 – матеріали конференцій, 9 - науково-методичні рекомендації та 5 – електронні науково-популярні лекції.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, огляду літератури, матеріалу і методики досліджень, результатів досліджень та їх узагальнення, висновків, пропозицій виробництву, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації складає ----сторінок комп’ю-тер-ного тексту. Робота містить 140 таблиць, 17 рисунків та 10 додатків, наведених на 189 сто-рінках. Список використаних літературних джерел нараховує 661 найменування, з яких 101 – іноземних авторів.

Матеріал і методика досліджень

Дослідження проведені протягом 1993-2006 років в умовах господарств різ-них зон України, з яких сім господарств у зоні Лісостепу (Хмельницька та Вінницька області), одинадцять – Полісся (Хмельницька, Житомирська, Волинська області) та дванадцять – передгірські і гірські райони Карпат (Чернівецька та Івано-Франківська області).

Схема досліджень включає в себе чотири етапи (рис.1). На першому етапі вивчали обмін і використання енергії кормів чистопородними та помісними бугай--цями і телицями під впливом різних рівнів енергетичного, протеїнового та мінерального живлення за різних умов утримання.

Рис. 1. Загальна схема проведення досліджень

При виконанні цього етапу використані матеріали 12 науково-господарсь-ких, 22 балансових та 24 респіраційних дослідів, проведених на чистопородному і помісному молодняку різних статево-вікових груп м’ясної худоби. У результаті цьо-го були розроблені орієнтовні норми годівлі бугайців і телиць спеціалізованих м’ясних порід.

Другий етап передбачав оцінку повноцінності годівлі м’ясної худоби в захід-ному регіоні України (Лісостеп, Полісся, Карпати) із урахуванням досвіду годівлі тварин у країнах Європи та Америки. В результаті цього було розроблено ряд рецептів преміксів. Повноцінність годівлі худоби різних статево-вікових груп вивчали, використовуючи дані про фактичний хімічний склад кормів, визначений в лабораторії зоотехнічного аналізу кормів кафедри годівлі тварин та технології кормів Подільського державного аграрно-технічного університету, а також спеціалізованих відділів зональних агрохімлабораторій Хмельницької, Чернівецької, Івано-Франківської, Волинської, Тернопільської областей та Інституту кормів УААН (м. Вінниця).

На третьому етапі (2003-2006 рр.) проведена виробнича апробація норм, раціонів і преміксів у зимовий та літній періоди року в умовах господарств західного Лісостепу, Полісся і Карпат (сім науково-господарських дослідів). При цьому молодняку контрольних груп згодовували основний раціон, збалансований за органічними речовинами відповідно до норм ВАСГНІЛ (1985), розрахованих на одержання середньодобових приростів у молодняку на рівні 1100-1200 г. Як дослідні були використані раціони, складені за розробленими нами нормами годівлі і збалансовані за органічними речовинами для одержання аналогічних приростів. Концентрацію обмінної енергії в сухій речовині раціонів молодняку контрольної і дослідної груп забезпечували на рівні 10 МДж. За рахунок пропонованих преміксів доводили вміст більшості наявних у них елементів до 100% від норм, запропонованих нами. Таким чином, ми оцінювали і норму, і добавку. Окремо вивчали можливість одержання середньодобових приростів понад 1500 г, додаючи бугайцям дослідної групи додатково до раціону премікс, яким балансували мінеральну поживність раціону.

Заключний етап досліджень характеризувався уточненням норм годівлі, рецептів добавок, розробкою систем нормованої годівлі тварин з можливістю використання пер-со-наль-них комп’ютерів та впровадженням на виробництві.

Усі науково-господарські, балансові та респіраційні дослідження проводились методом груп-аналогів згідно рекомендацій А.И. Овсянникова (1976),
П.И. Вик-то-рова і В.К. Менькина (1991), Е.И. Чигринова та ін. (1998), А.О. Ба-бича та ін. (1998). Досліди ділилися на два періоди – підготовчий, тривалістю 20---
30 днів, та обліковий – від 60 до 545 днів.

Хімічний склад кормів і калу вивчали згідно з загальноприйнятими методиками, що викладені в інструкції для лабораторій агрохімічної служби (1982) та рекомендаціях ВАСГНІЛ (1985).

У балансових дослідах вивчали використання основних поживних речовин та енергії в організмі тварин. При цьому визначали перетравність сухої речовини та протеїну, жиру і вуглеводів. Тривалість підготовчого періоду складала 5--
7 днів, перехідного – 3, облікового – 7-8 днів. Утримання тварин було прив’яз-ним. Відібрані середні проби кормів та виділень підлягали хімічному аналізу. На основі обліку спожитих кормів та виділень (калу і сечі) розраховували баланс азоту, кальцію і фосфору в організмі піддослідних тварин.

Газообмін вивчали масковим методом у 5-хвилинних сеансах за 1-2 години до ранкової та через 3-4 – після кожної годівлі протягом двох суміжних днів. Газоаналіз проводили на модифікованих нами газоаналізаторах ГХП-100. Перед проведенням респіраційних досліджень протягом трьох діб привчали тварин до апаратури, визначали температуру тіла та частоту дихання.

На основі балансових досліджень та газообміну складали баланс енергії в організмі піддослідного молодняку.

Морфологічні, біохімічні та імунологічні показники крові вивчали згідно методик, які відповідають стандартам.

Живу масу молодняку визначали за даними щомісячних індивідуальних зважувань за 1-2 години до ранкової годівлі. За різницею між кінцевою та початковою живою масою визначали абсолютний, а на його основі – середньодобовий приріст живої маси. Лінійний ріст піддослідного молодняку вивчали при на-родженні, у місячному, 3-, 6-, 9-, 12-, 15- і 18-місячному віці шляхом взяття промірів та визначення індексів будови тіла (А.Н. Дубин, 1992; И.А.Чижик, 1979).

Для оцінки м’ясних якостей проводили контрольний забій бугайців у віці 15 та 18 місяців. Для цього з кожної групи відбирали по три тварин, жива маса яких відповідала середнім показникам по групах. Розробку туш проводили за технологією, прийнятою на м`ясопе-ре-робних підприємствах. Визначали масу
пар-ної туші, внутрішнього жиру та забійні показники. Обвалку правих напівтуш проводили після 24-годинного охолодження за технологією ковбасного вироб-ництва.

Біометричне опрацювання результатів досліджень проводили методом варіаційної статистики (Плохинский Н.А., 1969; Меркурьева Е.К., 1983). Кореляційний та регресійний аналіз провели в розрізі типів годівлі, окремих дослідів та груп дослідів, бугайців і теличок (Г.Ф. Лакин, 1980). Вся матриця даних включала 178 спостережень за 154-183 факторами залежно від мети досліду.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Кормові умови та годівля худоби м’ясних порід в України

Характерною особливістю всіх досліджуваних зон західного регіону України була недостатня якість кормів. Зокрема, 88,9% проаналізованих зразків сінажу не відповідали вимогам стандарту за вмістом сухої речовини та наявністю підвищеної кількості органічних кислот. У 74,5% зразків сіна вміст клітковини був вищим за вимоги стандарту, а каротину – нижчим. Аналіз 64,7% зразків силосу дозволив віднести його лише до другого класу через високий вміст масляної кислоти. При органолептичній оцінці силосу встановлено, що у 61,7% зерно було
воскової стиглості і ближче до технічної, а це знижує його фактичну поживну цінність.

Основною причиною низької якості кормів є порушення технологій їх виробництва. Тому, нормована годівля тварин повинна передбачати зоотехнічний аналіз кормів, а не використання довідкових даних. Якщо проаналізувати хімічний склад ґрунтів регіону, то в напрямку із північного заходу на південний схід у них зростає вміст гумусу і поживних речовин. Хоча в ґрунтах Лісостепу містяться найбільші запаси валового азоту порівняно з іншими зонами, але за його рухливістю вони поступаються ґрунтам Полісся, і все ж їх можна віднести до середньо забезпечених азотом. Найбільш бідні рухомими поживними речовинами дерново-підзолисті ґрунти регіону.

Проведений аналіз кормів та раціонів регіону свідчить про достатню кількість калію в основних кормах і раціонах для великої рогатої худоби, внаслідок чого забезпечення худоби цим елементом складає 150-250%. За рівнем цинку Лісостеп дуже різноманітний – від 0,3 до 0,5 мг/кг ґрунту в західній частині до 0,2-0,3 мг – в центральній та 0,5-1,0 мг – в східній частині західного Лісостепу України. Аналогічна картина спостерігалася за вмістом міді: 3-5 мг – західні регіони, 2-3 – центральні, 1,5-2,0 мг – східні. Якщо врахувати, що потреба тварин у цинку в декілька разів більша, ніж у міді, то зрозуміло, що забезпечення цинком недостатнє. Вміст кобальту коливається від 1,0 до 2,0 мг/кг ґрунту з тією ж тенденцією, що й цинку та міді.

Дослідження раціонів м’ясної худоби показали, що вони практично аналогічні до тих, якими годують худобу молочних порід, за незначною відмінністю в годівлі корів, де практично не використовують високобілкові корми. Усереднений аналіз раціонів свідчить, що в літній період раціони задовольняли потребу тварин в сухій речовині, обмінній енергії, сирих клітковині та жирі. Можна
стверджувати, що вміст протеїну і цукру був близький до потреби, а крохмалю було значно менше норми. Із мінеральних речовин раціони задовольняли потребу тварин лише в залізі, кальції та марганці, решти було менше норми, в окремих раціонах забезпечення кобальтом складало лише 8,1-12,2%. У зимовий період забезпечення сухою речовиною та обмінною енергією в усіх проаналізованих раціонах було достатнім, але переважно за рахунок сирої клітковини, вміст якої інколи в 1,5 рази перевищував норму, в той же час в раціонах було недостатньо сирого та перетравного протеїну, жиру, цукру та крохмалю. Із мінеральних речовин достатньо було лише кальцію і заліза, інших – менше норми, особливо йоду в раціонах молодняку, що вирощується в Карпатах.

Таким чином, за рахунок основних кормів не забезпечується повноцінна годівля, а тому необхідно розробити і використовувати балансуючі добавки.

Споживання кормів, газообмін, доступність енергії та використання поживних речовин в організмі молодняку худоби м’ясних порід

Для аналізу годівлі піддослідного молодняку раціони об’єднали і класифікували за типами годівлі. Найвищий вміст обмінної енергії в 1 кг сухої речовини спостерігався при молочному типі годівлі і складав 12,4-16,6 МДж, тоді як при інших – знаходився на однаковому рівні (8,1-11,1 МДж). Аналогічна ситуація характерна для концентрації протеїну. Вміст сирої клітковини в 1 кг сухої речовини найвищим був при жомовому типі годівлі (230-324 г), а найменший – при молочному (9-137). Найбільше цукру містилося в сухій речовині молочного типу годівлі, а в найменше – силосного. Найвища концентрація кальцію була при жомовому, а фосфору – при молочному типах годівлі.

Центральною проблемою в живленні жуйних є розуміння фізіологічного механізму, який регулює споживання корму. Як свідчать дані, наведені у табли-
ці 1, істотних кореляційних зв’язків між споживанням сухої речовини і валової енер-гії раціонів та генотипом тварин не виявлено (r = +0,083; -0,014; р<0,95). Ана-логічна ситуація спостерігалася і з віком, тому ці два показники, – вік і масу для молодняку, – розділити неможливо.

Таблиця 1

Коефіцієнти кореляції між рівнем годівлі тварин та їх живою, обмінною масами
та концентрацією обмінної енергії в раціоні, r

Показник х | Типи годівлі

молочний | трав’я-ний | силосний | жомовий | концентратний

Жива маса тварини

СР/100 кг М | -0,844 | -0,851 | -0,698 | -0,507 | -0,938

ВЕ/100 кг М | -0,856 | -0,802 | -0,669 | -0,641 | -0,955

ВЕ/1к г ОМ | -0,777 | -0,625 | -0,495 | -0,921 | -0,686

Обмінна маса тварини

СР/100 кг М | -0,846 | -0,853 | -0,715 | -0,508 | -0,938

ВЕ/100 кг М | -0,857 | -0,804 | -0,687 | -0,644 | -0,956

ВЕ/1к г ОМ | -0,784 | -0,629 | -0,482 | -0,966 | -0,686

Концентрація обмінної енергії в раціоні

СР/100 кг М | -0,963 | -0,769 | -0,474 | -0,374 | +0,415

ВЕ/100 кг М | -0,962 | -0,676 | -0,427 | -0,932 | +0,438

ВЕ/1к г ОМ | -0,944 | 0,519 | -0,322 | -0,351–

Примітка: х – СР – суха речовина, ВЕ – валова енергія, М – жива маса, ОМ – обмінна маса.

Проведений дисперсійний аналіз не дав вірогідних результатів. Із збільшенням живої маси тварин зменшувалося споживання сухої речовини і валової енергії на одиницю маси тіла. Взаємозв’язок між абсолютним споживанням сухої речовини і живою масою був позитивним і характеризувався досить високим коефіцієнтом кореляції – r = +0,918 (р>0,95).

У проведених дослідженнях простежувалася закономірність, що взаємозв’язок між споживанням грубих кормів і сухої речовини обернено пропорційний. Грубі корми, багаті клітковиною, важче перетравлювалися, довше затримувалися у травному тракті, отже, споживання кормів зменшувалося через механічне наповнення шлунку. Збільшення кількості концентрованих кормів в раціонах зменшувало споживання об’ємистих, оскільки за достатнього засвоєння поживних речовин настає фізіологічне насичення організму і через відповідні центри регуляції гальмується споживання корму. Тому, чим вища концентрація поживних речовин в сухій речовині раціону, тим менше тварини споживали корму. Крім того, концентровані корми мають значно кращі смакові характеристики, ніж об’ємисті, тому тварини при можливості вибору поїдали їх повністю, залишаючи нез’ї-де-ни-ми рештки грубих і соковитих кормів (переважно соломи і силосу).

Рівень годівлі найоб’єктивніше визначати за споживанням сухої речовини, вираженим у відсотках від маси тіла або на 100 кг живої маси, що залежить від маси і продуктивності тварин, структури і типу раціону, вмісту в раціоні органічних та мінеральних речовин, рівня і концентрації обмінної енергії:

СР кг / 100 кг М = 6,1225 – 0,0022 М + 1,6612 ?М – 0,4442 КОЕ; (1)

СР кг / добу = 11,6459 + 0,0183 М + 5,5105 ?М – 1,5051 КОЕ, (2)

тут і далі: М – жива маса тварин, кг; ?М – середньодобовий приріст, кг; КОЕ – концентрація обмінної енергії в сухій речовині, МДж.

Вивчаючи використання кормів, ми приділяли увагу переважно органічним речовинам, які необхідні для покриття потреби тварин в енергії та для побудови тіла. Під терміном “доступність поживних речовин корму (раціону)” розуміємо потенційну їх можливість використовуватися в організмі тварин. Серед усіх порід в експериментах найкраще перетравлювали суху речовину кормів м’ясні симентали в усі вікові періоди, а чистопородний молодняк м’ясних порід – краще, ніж чорно-рябий (табл. 2). Помісі м’ясних порід на 5,2-8,1% краще перетравлювали поживні речовини кормів порівняно з аналогами чорно-рябої.

Таблиця 2

Перетравність поживних речовин у чистопородних бугайців м’ясних порід, %; М±m

Примітка: тут і далі * – Р>0,95.

За однакового рівня годівлі телиці гірше використовували поживні речовини раціонів, тому їх прирости були нижчі на 16,5-17,4% порівняно з бугайцями. Як наслідок, для одержання однакових з бугайцями приростів в раціонах телиць вміст поживних речовин повинен бути більшим в середньому на 10-15%.

Аналіз біохімічних показників рубцевої рідини дозволяє судити про зміни процесів розщеплення та синтезу в рубці. За умови підвищення рівня енергетичного живлення абердин-ангуського молодняку в зимовий період величина рН середовища рубцевої рідини в усіх групах була вищою до годівлі, ніж після неї (табл. 3). Слід підкреслити збільшення вмісту летких жирних кислот за підвищення рівня енергії в раціонах тварин на 4,8-11,5%. Поряд з цим, відбувалися зміни і в співвідношенні між органічними кислотами: чим вищий рівень енергії в раціонах, тим менша кількість оцтової кислоти синтезувалася в рубці.

Таблиця 3

Біохімічні показники рубцевої рідини молодняку абердин-ангуської породи
на зимових раціонах з підвищеним вмістом обмінної енергії х, M±m

ОЕ, % до норми | рН | Загальний

азот, мг% | Аміачний

азот, мг% | ЛЖК,

ммоль/100 мл | Співвідношення кислот, %

оцтова | пропіонова | масляна

100 | 7,13±0,03 | 116,0±1,70 | 39,3±0,98 | 6,50±0,17 | 66,7±1,91 | 23,0±0,47 | 10,3±1,52

6,97±0,04 | 114,7±1,19 | 56,3±0,98 | 10,4±0,31 | 66,0±1,25 | 22,7±1,09 | 11,3±0,98

105 | 7,00±0,09 | 101,7±2,33* | 37,3±0,72 | 6,60±0,12 | 64,7±2,33 | 24,3±2,13 | 11,0±1,25

6,90±0,05 | 107,3±2,60* | 55,0±0,47 | 10,9±0,24 | 64,0±2,49 | 23,7±1,19 | 12,3±1,52

110 | 7,03±0,10 | 98,3±1,66* | 34,3±0,72* | 6,70±0,12 | 63,7±2,33 | 26,3±2,13 | 10,0±0,82

6,90±0,05 | 117,3±1,19 | 54,3±0,90 | 11,0±0,15 | 63,0±2,45 | 25,7±1,19 | 11,3±1,66

115 | 7,00±0,12 | 94,3±1,44* | 35,3±0,72 | 6,90±0,12 | 54,3±1,44* | 34,3±1,52* | 11,3±0,27

6,83±0,05 | 116,7±1,19 | 55,0±0,94 | 11,4±0,12 | 53,6±0,98* | 34,0±1,25* | 12,3±1,09

120 | 7,18±0,04 | 97,3±2,37* | 38,3±0,54* | 6,70±0,12 | 49,0±1,70* | 28,7±0,27* | 22,3±1,52*

6,63±0,07* | 129,7±1,19* | 55,7±0,72 | 11,6±0,34 | 48,3±1,70* | 32,3±2,33* | 22,7±1,36*

Примітка: х – у чисельнику – до годівлі, в знаменнику – після неї.

Деяке зниження концентрації оцтової кислоти після годівлі та збільшення вмісту масляної можна пояснити тим, що оцтова кислота швидше всмоктується через стінку рубця, ніж інші органічні кислоти. Аналогічні закономірності зафіксовано і в літній період, а також при дослідженнях, проведених на тваринах волинської і поліської м’ясних порід.

Підвищення рівня обмінної енергії в раціонах на 15% сприяло поліпшенню перетравності сухої речовини бугайцями абердин-ангуської породи на 6,7%, волинської м’ясної – на 5,0 (р>0,95), а поліської м’ясної – 3,9% (р>0,95) у зимовий та відповідно на 4,1; 4,6 та 3,3% – у літній періоди. Підвищення концентрації сирого протеїну в сухій речовині раціонів молодняку на 2-3% зумовило поліпшення перетравності протеїну – на 4,2-4,7, жиру – на 2,5-2,6, клітковини – на 2,8-3,1, безазотистих екстрактивних речовин (БЕР) – на 3,2-3,3%. Аналогічно зростала ефективність використання поживних речовин при збільшенні концентрації кальцію та фосфору в раціонах молодняку м’ясної худоби. Заниження концентрації кобальту та йоду в сухій речовині раціону на 40% не впливало негативно на перетравність поживних речовин кормів.

Утримання бугайців абердин-ангуської породи під легким навісом сприяло підвищенню засвоєння основних поживних речовин раціонів: суху речовину та її складові тварини перетравлювали на 3,5% краще, порівняно з тими, яких утримували в капітальних приміщеннях.

Рівень продуктивності тварин пов’язаний з інтенсивністю окисно-віднов-них процесів в організмі, які з високою вірогідністю можна оцінювати за інтен-сивністю газообміну. На фоні зимових раціонів теплопродукція у тварин м’ясних порід, особливо у сименталів (на 6,4 кДж/хв), була нижчою, ніж у чорно-рябих аналогів (табл. 4). Підвищення теплопродукції у тварин першої групи відбулося за рахунок більшої вентиляції легенів і більшої частоти дихання порівняно з тваринами м’ясних порід. Тварини лімузинської породи, маючи нижчу порівняно з контролем вентиляцію легенів і кількість спожитого кисню, за рахунок великої глибини дихання, мали найвищий кисневий індекс крові (46,23), що на 16,7% перевищувало показник контрольної групи.

Таблиця 4

Окремі показники газообміну чистопородних тварин, M±m

Показник | Групи / породи

I / чорно-ряба | II / абердин-ангуська | III / лімузинська | IV / герефордська | V / симентальська м’ясна

У 9-місячному віці

Вентиляція легенів, л/хв | 21,80±0,45 | 18,70±1,03* | 16,70±0,17* | 19,33±0,67* | 18,00±0,47*

Спожито О2, л/хв | 0,87±0,06 | 0,73±0,06 | 0,77±0,03 | 0,88±0,07 | 0,64±0,02*

Виділено СО2, л/хв | 0,69±0,02 | 0,61±0,06 | 0,67±0,01 | 0,72±0,01 | 0,62±0,02*

Дихальний коефіцієнт | 0,81±0,08 | 0,81±0,02 | 0,87±0,02 | 0,91±0,01 | 0,96±0,02

Кисневий індекс, мл/л | 39,60±2,58 | 38,67±0,81 | 46,23±2,05 | 40,80±0,62 | 36,00±1,67

Глибина дихання, л | 0,93±0,06 | 1,10±0,04* | 1,25±0,04* | 1,21±0,03* | 1,04±0,12

Частота дихання, разів/хв | 23,30±1,11 | 16,93±0,53* | 13,43±0,41* | 16,03±0,58* | 18,27±2,76

Теплопродукція, кДж/хв | 19,61±0,98 | 14,72±1,15* | 15,80±0,53* | 18,12±1,46 | 13,47±0,45*

У 12-місячному віці

Вентиляція легенів, л/хв | 31,33±0,59 | 32,77±1,71 | 23,57±0,47* | 29,53±0,94 | 29,27±2,24

Спожито О2, л/хв | 1,11±0,02 | 1,26±0,07* | 0,95±0,01* | 1,29±0,05* | 1,25±0,11

Виділено СО2, л/хв | 0,89±0,03 | 1,09±0,05 | 0,84±0,02 | 1,08±0,06* | 1,04±0,08

Дихальний коефіцієнт | 0,80±0,02 | 0,86±0,02* | 0,88±0,01* | 0,84±0,01 | 0,83±0,01

Кисневий індекс, мл/л | 35,13±0,95 | 38,20±1,58 | 40,63±0,87* | 43,30±0,45* | 42,43±0,59*

Глибина дихання, л | 1,00±0,07 | 1,13±0,10 | 1,26±0,07* | 1,42±0,08* | 1,18±0,103*

Частота дихання, разів/хв | 31,73±1,66 | 29,43±2,7 | 18,93±1,36* | 21,10±1,69* | 24,87±2,63*

Теплопродукція, кДж/хв | 22,85±0,18 | 26,30±1,16* | 19,43±0,18* | 26,20±1,14* | 25,35±2,21

Тварини другої та п’ятої груп, за рахунок меншої кількості спожитого кисню, нижчих показників частоти дихання мали найменшу теплопродукцію. На фоні трав’яних раціонів у 12-місячному віці, у тварин дослідних груп, крім лімузинської породи, теплопродукція була вищою, ніж у молодняку чорно-рябої породи, на 10,9-15,1%. Підвищення теплопродукції обумовлене кращим поглинанням кисню в легенях. Кисневий індекс крові у тварин цих груп був на 8,7-23,2% вищим порівняно з аналогами контрольної групи. Тварини лімузинської породи, хоча й мали більшу глибину дихання та вищий відсоток засвоєння кисню порівняно з контролем, в зв’язку з меншою на 24,8% вентиляцією легенів і на 14,5% кількістю спожитого кисню мали на 15,0% нижчу теплопродукцію.

Доступна для обміну енергія надходить в обмінний фонд організму і використовується на різноманітні потреби, які можна за кінцевим результатом розділити на теплопродукцію і енергію приросту (для молодняку). При оцінці залежності теплопродукції від кількості сухої та органічних речовин в раціоні у розрізі типів годівлі спостерігалася чітка прямопропорційна залежність між кількістю сухої речовини і теплопродукцією (табл. 5). Збільшення вмісту сухої речовини та її складових позитивно впливало на теплопродукцію, причому при аналізі виявлено високі коефіцієнти кореляції (r = +0,778-0,985).

Таблиця 5

Залежність теплопродукції та чистої енергії приросту від вмісту сухої та органічних речовин в раціоні при різних типах годівлі, r

Тип
годівлі | Суха речовина | Концентрація ОЕ | Сирий протеїн | Сира клітковина | БЕР | Крохмаль | Цукор | Сирий жир

Теплопродукція

Молочний––– | +0,816––––

Трав’яний | +0,504 | +0,562 | -0,503–– | -0,485 | -0,508 | +0,529

Силосний | +0,467 | +0,452 | +0,507 | -0,469 | +0,645– | +0,705–

Жомовий | +0,871 | +0,810 | -0,758 | +0,711 | -0,553 | -0,764– | +0,527

Концентратний | +0,791– | -0,768 | +0,732 | -0,776 | -0,727 | -0,79 | +0,782

Чиста енергія приросту

Молочний | +0,973 | +0,971 | +0,918– | +0,973 | +0,975 | +0,975 | +0,975

Трав’яний | +0,751 | +0,663 | +0,680 | +0,456– | +0,574 | -0,771 | +0,654

Силосний | +0,589 | +0,821 | +0,614 | -0,898 | +0,870 | +0,527 | +0,824–

Жомовий | +0,546–– | +0,442 | -0,637 | -0,596 | +0,464–

Концентратний | +0,569 | +0,592 | 0,603 | +0,613 | -0,581 | -0,625 | -0,565 | +0,485

Але підвищення рівня годівлі, хоча і невірогідно, сприяло зниженню теплопродукції; збільшення концентрації енергії та більшості органічних речовин не мало вірогідного впливу на теплопродукцію, за винятком протеїну, кухонної солі та магнію. Підвищення ж концентрації протеїну сприяє зниженню теплопродукції, а підвищення концентрації клітковини та магнію – зростанню. Позитивний зв’язок існує між енергією приросту і теплопродукцією. Залежність чистої енергії приросту від вмісту сухої та органічних речовин позитивна.

Ріст, розвиток та м’ясна продуктивність молодняку

За однакових умов годівлі та утримання ріст молодняку великої рогатої худоби різних порід м’ясного напрямку продуктивності проходив майже з однаковою інтенсивністю. Серед чистопородних тварин найнижчий середньодобовий приріст був у бугайців та теличок абердин-ангуської породи і складав відповідно 923 та 815 г, а дещо більший (на 1,3 та 2,3%) був у лімузинської, на 3,1 та 1,5 – у герефордської, на 4,3 та 4,2% – у симентальської (табл. 6).

Характеризуючи ріст молодняку різних генотипів необхідно відмітити, що за дослідний період вірогідної різниці між поєднаннями не встановлено, хоча найвищі прирости були у напівкровних герефордських бугайців та кіанських теличок. Помісі чорно-рябої худоби з поліською, симентальською, українською та волинською м’ясними породами, які мали найвищу живу масу при народженні, потім мали більший абсолютний приріст за період досліджень. З вище зазначених помісей найвищий середньодобовий приріст (690 г) мали тварини генотипу Ѕ чорно-ряба Ч Ѕ симентальська м’ясна.

Протягом вирощування молодняку до 18-місячного віку висота в холці досить тісно корелювала з вентиляцією легенів (r = +0,760-0,896), кількістю спожитого тваринами кисню (r = +0,882-0,976), теплопродукцією (r = +0,810-0,960) та іншими показниками газообміну, і практично не залежала від генотипу тварин.

Таблиця 6

Жива маса і прирости молодняку великої рогатої худоби різних порід та генотипів
м’ясного напрямку продуктивності, M±m

Дослід | Порода,
генотип хх | Показники х

жива маса на початок досліду, кг | жива маса на кінець досліду, кг | абсолютний приріст живої маси, кг | середньодобовий приріст, г | відносний приріст, %

1 | Абердин-ангуська | 192,1±2,50 | 473,5±4,72 | 281,4±2,49 | 923±8,25 | 84,56

173,9±1,58 | 422,4±2,49 | 248,5±2,51 | 815±8,24 | 83,35

Лімузин-ська | 194,6±2,52 | 479,8±3,5 | 285,1±1,64 | 935±5,42 | 82,62

175,6±1,7 | 430,0±4,38 | 254,4±3,09 | 834±10,15 | 84,02

Гере---фо--рд-ська | 205,5±2,84 | 495,8±4,07 | 290,3±1,82 | 952±6,02 | 82,79

178,0±22,2 | 430,3±3,24 | 252,3±2,01 | 827±6,62 | 82,95

Симен-тальська м’ясна | 199,7±2,43 | 493,4±2,57 | 293,6±1,98 | 963±6,52 | 84,75

179,0±2,27 | 437,9±3,72 | 258,9±1,77 | 849±5,80 | 83,94

2 | Ѕ Ч-Р х Ѕ кіанська | 36,3±2,00 | 500,6±5,39 | 464,3±4,29 | 860±44,27 | 172,96

29,4±1,71 | 447,0±4,80 | 418,7±4,20 | 773±57,97 | 175,31

Ѕ Ч-Р х Ѕ А-А | 28,9±1,29 | 490,6±6,28 | 461,7±4,96 | 858±57,84 | 177,75

28,3±1,21 | 425,4±6,09 | 397,1±4,95 | 735±35,90 | 175,05

Ѕ Ч-Р х Ѕ гере-фор-д-ська | 34,8±1,54 | 515,4±6,55 | 480,6±5,03 | 895±43,26 | 174,70

33,7±1,78 | 438,8±4,81 | 405,1±4,06 | 752±29,50 | 171,47

Ѕ Ч-Р х Ѕ шаролезька | 33,9±1,82 | 494,1±6,05 | 460,2±5,21 | 853±42,25 | 174,32

26,3±0,72 | 409,0±4,50 | 382,7±3,81 | 704±50,34 | 175,83

3 | Ѕ Ч-Р х Ѕ П М | 36,5±0,96 | 284,0±4,19 | 247,5±2,95 | 678±11,9 | 154,45

Ѕ Ч-Р х Ѕ С М | 38,8±0,41 | 290,8±5,41 | 252,0±3,21 | 690±14,0 | 152,91

Ѕ Ч-Р х Ѕ У М | 31,0±0,37 | 268,0±4,71 | 237,0±3,01 | 649±12,6 | 158,53

Ѕ Ч-Р х Ѕ В М | 29,2±0,90 | 257,1±4,50 | 227,9±3,22 | 624±11,2 | 159,20

Примітка: х – у чисельнику – бугайці, в знаменнику – телички; хх – Ч-Р – чорно-ряба, А-А- – абердин-ангуська, П М –