РАДА НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ МІЖНАРОДНОЇ БЕЗПЕКИ

ПАЛАМАРЧУК Максим Олександрович

УДК 321.01/.02:005.934](477)(043.3)

ЕФЕКТИВНІСТЬ МЕХАНІЗМІВ НАРОДОВЛАДДЯ ЯК ОСНОВА ВНУТРІШНЬОПОЛІТИЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

Спеціальність 21.01.01 – основи національної безпеки держави

(політичні науки)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

Київ - 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Національному інституті стратегічних досліджень

Науковий керівник: доктор політичних наук, старший науковий співробітник

Литвиненко Олександр Валерійович,

Апарат Ради національної безпеки і оборони України,

керівник Департаменту з питань державної безпеки

Офіційні опоненти: доктор політичних наук, професор

Горбатенко Володимир Павлович,

Інститут держави і права імені В.М. Корецького

НАН України, заступник директора

кандидат політичних наук

Капітоненко Микола Геннадійович,

Інститут міжнародних відносин Київського

національного університету імені Тараса Шевченка,

доцент кафедри міжнародних відносин і зовнішньої політики

Захист відбудеться “4” липня 2007 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.723.02 у Національному інституті проблем міжнародної безпеки за адресою: 01133, м.Київ, вул. Кутузова, 18/7.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Національного інституту проблем міжнародної безпеки при РНБО України за адресою: 01133, м.Київ, вул. Кутузова, 18/7.

Автореферат розіслано „1” червня 2007 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор філософських наук Шевченко О.К.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження обумовлена потребою у теоретичному осмислені процесів реалізації суверенітету Українським народом, вдосконаленні та урізноманітненні способів його участі у суспільному управлінні, утвердженні верховенства народу у політичній системі як запоруки гарантування національних інтересів.

Протягом останніх 15 років відбулася глибока трансформація суспільного ладу у напрямі його демократизації. Результатом реформ стало становлення місцевого самоврядування, нової партійної системи, інститутів громадянського суспільства, які функціонують на демократичних засадах. Український народ визнаний єдиним джерелом влади та носієм суверенітету. У суспільстві набули широкого поширення переконання, що лише демократія здатна забезпечити поступальний соціальний та економічний розвиток соціуму, максимально широке поле для самовираження індивіда, гарантування його прав та свобод.

Водночас, поряд з досягнутими успіхами зберігаються негативні тенденції, подальший розвиток яких може призвести до формування в Україні політичного режиму, для якого буде характерна низька ефективність дії механізмів народовладдя, їх неукоріненість та ізольованість. Одним з головних напрямів подолання відповідних загроз є оптимізація взаємодії учасників політичного процесу, розробка нових та вдосконалення існуючих засобів реалізації влади народу. Успішному здійсненню названих заходів мають сприяти відповідні наукові дослідження, теоретичне узагальнення українського та зарубіжного досвіду конструювання демократичних інститутів та практик.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Окремі напрями дослідження здійснювалися в рамках науково-дослідних проектів Національного інституту стратегічних досліджень “Внутрішньополітичні перетворення в Україні: проблеми реалізації” (ДР № 0105U001185) та “Щорічні оцінки суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку України” (ДР № 0103U003879).

Мета і завдання дослідження: Головною метою дослідження є аналіз характерних рис, особливостей та тенденцій розвитку механізмів народовладдя в Україні, виявлення загроз внутрішньополітичній безпеці України, пов’язаних з недостатньо ефективним функціонуванням відповідних механізмів, опрацювання шляхів нейтралізації таких загроз.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення наступних завдань:

- визначити особливості участі народу як політичної спільноти у здійсненні влади та забезпеченні національної безпеки;

-

-

-

-

-

-

Об’єктом дослідження є процеси реалізації влади народу в умовах суспільно-політичних трансформацій в Україні.

Предметом дослідження є функціонування механізмів народовладдя в Україні та вплив ефективності відповідних механізмів на внутрішньополітичну безпеку.

Методологічні засади дослідження. Визначальним у методології дослідження було використання системного підходу, у відповідності до якого сукупність механізмів народовладдя розглядалася як цілісна система, кожний елемент якої виконує певні функції в її межах.

Для встановлення характеристик існуючого стану системи механізмів народовладдя та визначення бажаних напрямів її трансформації використовувався метод моделювання з подальшим порівнянням розробленої нормативної моделі відповідної системи та існуючої суспільно-політичної ситуації.

Компаративний метод застосовувався у роботі для встановлення особливостей функціонування окремих політичних інститутів. Для визначення чинників, що призвели до формування особливостей поведінки політичних акторів в Україні та конфігурації політичних інститутів використовувався метод історичного опису. З метою встановлення обставин функціонування механізмів народовладдя у політичній системі України, аналізувалася та узагальнювалася інформація, що містилась у статистичних та соціологічних даних, виступах та публікаціях політиків та експертів, правових документах, здійснювався моніторинг ЗМІ.

Наукова новизна дисертаційного дослідження. У дисертації наведено нове вирішення наукового завдання, що полягає у здійснені теоретичного опрацювання підвищення ефективності механізмів народовладдя як визначального напряму забезпечення внутрішньополітичної безпеки України. Зокрема:

1. Розроблено модель впливу народу на перебіг політичного процесу через функціонування системи політичних механізмів, спрямованих на формування, фіксацію та імплементацію його волевиявлення. Захист цієї системи від внутрішньополітичних загроз забезпечується функціонуванням інститутів та механізмів, які запобігають руйнуванню окремих її елементів, санкціонованого народом та (або) зниженню її ефективності через протидію окремих політичних гравців.

2. Показано, що основними причинами дисфункцій системи механізмів народовладдя, які породжують загрози внутрішньополітичній безпеці, в Україні виступають характеристики суб’єктів політичного процесу, які не дозволяють їм виконувати свої функції у роботі відповідних механізмів, ізольованість, номінальність існування певних демократичних інститутів, збереження, рідше формування нових недемократичних практик.

3. Проаналізовано характер виконання політичним істеблішментом власних функцій у роботі механізмів народовладдя в Україні та визначено основні чинники, що негативно впливають на ці процеси: збереження надмірної ієрархічності політично активної частини суспільства, яка значно обмежує вплив її середніх та нижчих прошарків на зміст політичних рішень, існування потужного сегменту тіньових практик та процедур вирішення багатьох суспільно важливих питань, дефіцит обґрунтованих програм, що мають виноситися на розгляд народу. Як наслідок, знижується ефективність політичної участі широких верств населення, громадяни отримують стимули до політичної соціалізації у формах, які суперечать демократичним нормам.

4. Доведено, що для усунення конфлікту громадянської та етнічної ідентичностей громадян, функціонування механізмів народовладдя має забезпечувати публічну підтримку реалізації їх етнічних та культурних інтересів. Одночасно необхідно запобігти монополізації етнічними структурами потенціалу політичної участі громадян України певної національності, що здатне стати постійним джерелом політичної нестабільності, використовуватись як канал впливу на внутрішню політику з боку зарубіжних суб’єктів.

5. Показано, що для гармонізації загальнонаціональних, регіональних та місцевих інтересів необхідний належний розподіл компетенції між народом та іншими територіальними спільнотами, запровадження ефективних процедур вирішення конфліктів, що виникають між територіальними спільнотами та (або) впливовими політичними акторами.

6. Обґрунтовано, що пріоритетними завданнями щодо нейтралізації загроз народовладдю в Україні є підвищення ефективності засобів артикуляції інтересів та цілісності національного інформаційного простору, а також ступеня відповідальності суб’єктів політичного процесу, у тому числі через формування інституційної основи для доповнення загальнонаціональних виборів іншими інструментами політичної відповідальності перед народом.

7. Вперше визначено можливий напрям трансформації системи механізмів народовладдя у зв’язку з процесами глобалізації, пов’язаний з поступовою зміною їх призначення як інструментарію реалізації суверенітету народу та перетворення на засоби виконання останнім певних функцій у взаємодії з глобальною спільнотою та іншими народами.

Практичне значення отриманих результатів. Результати дослідження можуть бути використані у процесах розробки і запровадження законів, підзаконних нормативно-правових актів, які б оптимізували правове регулювання демократичних інститутів та процедур, а також в управлінській практиці органів державної влади та місцевого самоврядування. Окремим напрямом використання результатів роботи може стати їх врахування у програмних документах та повсякденній діяльності політичних партій та громадських організацій.

Теоретичні положення та висновки дисертації можуть стимулювати подальші наукові дослідження, пов’язані з вивченням взаємодії колективних суб’єктів в ході політичного процесу, особливостей інституалізації їх інтересів. Вони також можуть бути враховані при підготовці підручників, навчальних посібників з предметів “основи національної безпеки”, “політологія”, а також при викладанні навчальних курсів цих дисциплін.

Окремі результати дослідження використовувались автором для підготовки матеріалів для “Аналітичного моніторингу проблем і подій суспільного розвитку” Національного інституту стратегічних досліджень у 2004 – 2005 р.р., який направлявся Президенту України.

Особистий внесок. Дисертація є самостійною науковою працею. Висновки і результати, у тому числі ті, що характеризують наукову новизну дослідження, сформульовані автором особисто. У дисертації не використано ідеї і розробки, які належать співавторам.

Апробація результатів дисертації. Основні результати досліджень були оприлюднені у ході VI Всеукраїнської науково-практичної конференції “Гуманітарна освіта у профільних вищих навчальних закладах: проблеми та перспективи, Київ, 16 – 18 березня 2005 р., Міжнародної наукової конференції “Дні науки філософського факультету – 2005”, Київ, 26-27 квітня 2005 р., науково-практичної конференції “Україна в системі духовних, економічних та політичних координат глобалізованого світу”, Київ, 12 травня 2005 р., Міжнародної наукової конференції “Дні науки філософського факультету - 2006”, Київ, 12-13 квітня 2006 р.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано в 10 наукових працях. У періодичних наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, опубліковано 7 статей.

Структура дисертації визначена метою і завданням дослідження. Робота складається з вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 192 сторінки. Список використаних джерел включає 208 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У “Вступі” обґрунтовується актуальність дослідження, характеризуються його теоретико-методологічні основи, формулюється мета і завдання, обґрунтовується наукова новизна і практичне значення даного дослідження; окреслюється рівень апробації його результатів, подається структура дисертації.

Перший розділ “Теоретико - методологічні засади забезпечення ефективності функціонування механізмів народовладдя” присвячений формулюванню категоріального апарату роботи на основі узагальнення підходів зарубіжних і вітчизняних дослідників та розробці моделі функціонування механізмів народовладдя.

Основою для роботи стали концепції політичної системи, загальних засад функціонування окремих її елементів Алмонда Г., Даля Р., Ейзенштата С., Істона Д., Лейпхарта А., Пауєла Г., Мере Ж., Паренті М., Патнама Р.Д., Франкенберга Г., а також праці, присвячені проблемам національної безпеки Брауна С., Возженінікова А.В, Горбуліна В.П., Гуцала А.Ф., Дзьобаня О.П., Жданова І.О., Каплана М., Кауфмана Д., Пирожкова С.І., Ліпмана У., Трегера Ф., Хоффманна С., Циганова В.В.

Важливими для розуміння специфіки функціонування демократичних механізмів та джерел загроз внутрішньополітичній безпеці країн неконсолідованої демократії є роботи зарубіжних політологів Арутюняна Ю.В., Гаджиєва К.С., Ільїна М.В., Капустіна Б.Г., Карозерса Т., Ковлера А.І., Круассана А., Мельвіля Ю.А., Меркеля В., О’Доннела Г., Оттовей М., Подунавача М., Пшеворски А., Салміна А.М., Хангтінтона С., Хороса В.Г., Шайо А.

Забезпечення національних інтересів Українського народу (нації) досліджувались у працях Власюка О.С., Конопельського В.Я., Копейчикова В.В., Левченка М.О., Ожевана М.А., Парахонського О.Б., Степика М.Т. Особливості функціонування політичних механізмів в Україні, загрози національній безпеці, породжені незбалансованістю політичної системи України, розглядались у роботах Баркова В.Ю., Ващенка К.О., Журавського В.С., Почепцова Г.Г., Рудича Ф.М., Сухоноса В.В., Телешуна С.О., Чемшита О.О. Участь суб’єктів політичного процесу у забезпеченні ефективності демократичних механізмів в Україні була предметом досліджень Байрак М.В., Загороднього Ю.І., Здіорука С.І., Коваленка А.А., Кураса І.Ф., Ляпіної Л.А., Мейтуса В.В., Примуша М.В., Привалова Ю.О., Цвиха В.Ф., Яковлєва Д.В. та ін. Конституційно-правові основи функціонування політичних механізмів, що забезпечують відповідне реагування на загрози внутрішньополітичній безпеці, досліджувались українськими правниками-конституціоналістами Борденюком В.І., Мучником О.Г., Погорілком В.Ф., Тодикою Ю.М., Шаповалом В.М.

Проте, попри значну кількість наукових праць як вітчизняних, так і зарубіжних фахівців, дослідження у сфері внутрішньополітичної безпеки концентруються переважно на виконанні відповідних функцій органами влади, меншою мірою іншими учасниками політичного процесу. Недостатньо розкритий зв’язок між рівнем демократії та здатністю політичної системи нейтралізувати внутрішньополітичні загрози.

На основі аналізу політичних процесів у сучасних країнах показано, що суверенітет реалізується народом через здійснення ним остаточного вибору між запропонованими йому рішеннями та політичними силами, яким він делегує владу.

Механізми народовладдя утворюють цілісну систему, яка забезпечує формування, фіксацію та реалізацію волевиявлення народу. Вони мають високий ступінь інституціоналізованості, передбачають участь багатьох автономних суб’єктів.

Аналізується дія чинників, які обмежують ефективність механізмів народовладдя: “інформаційний поріг” суспільної свідомості, протиріччя між вимогами безперервності і оперативності реагування на розвиток суспільно-політичних процесів та достовірністю фіксації волевиявлення народу, необхідність доручати реалізацію затверджених ним рішень суб’єктам, які мають окремі інтереси.

Наявний безпосередній зв’язок між ефективністю механізмів народовладдя та рівнем внутрішньополітичної безпеки, яка розглядається як захищеність національних інтересів від внутрішньополітичних загроз, що забезпечується здатністю політичної системи країни до їх нейтралізації. Такий стан можливий лише за умов стабільного розвитку суспільства, врахування інтересів всіх соціальних груп, достатнього рівня консолідації народу. Без відповідності основних напрямів політичного процесу волевиявленню народу неминучою стає дестабілізація політичної ситуації, втрата легітимності суб’єктами забезпечення національної безпеки, що ускладнює виконання ними своїх функцій.

Розглянуто взаємодію основних політичних інститутів та механізмів, що спрямовані на збереження демократичного устрою у сучасних державах, визначено їх вплив на перебіг політичних процесів. Досліджена їх ефективність за різних умов, зокрема при збереженні конкуренції правлячих груп чи наявності консенсусу між ними.

У контексті встановлення методів запобігання ухваленню політичних рішень, наслідком яких є ослаблення демократичних інститутів, наголошується на наявності безпосереднього взаємозв’язку між гарантуванням прав людини та збереженням народовладдя.

Другий розділ “Взаємодія суб’єктів народовладдя в Україні: чинники ефективності” присвячено проблемам участі у реалізації влади народу громадян, територіальних та етнічних спільнот. Специфіка такої участі пов’язана з подвійної природою цих суб’єктів політичного процесу. З одного боку, вони можуть розглядатися як складові народу, з іншого - мають власні особливі інтереси, здійснюють волевиявлення, що відрізняється від волевиявлення цілісної спільноти.

Розглядаються причини, які спонукають громадян до політичної активності, що суперечить демократичним нормам, встановлюється ступінь породжених відповідними процесами загроз внутрішньополітичний безпеці. На основі даних соціологічних досліджень обґрунтовується положення, що переважна більшість громадян прихильно ставляться до демократичних цінностей, а отже, провідним напрямом підвищення ефективності функціонування механізмів народовладдя має стати зміна формату виконання своїх функцій політично активною частиною суспільства.

Визначальними у цьому аспекті є чинники, які впливають на виконання професійними політиками нормативних для демократичного ладу завдань – розробка обґрунтованих програм дій, які виносяться на розгляд народу, та реалізації рішень, затверджених його волевиявленням. Окрему увагу автор приділяє спільній для багатьох країн Східної Європи проблемі “комерціалізації” політичної діяльності, фактичному перетворенню корупції на загальну норму політичного життя.

Порушуються проблеми легітимації рішень, пропонованих політичним істеблішментом. Зокрема, демонструється, що криза легітимності як провідних політичних діячів, так і багатьох суспільних інститутів, є однією з найбільш небезпечних внутрішньополітичних загроз демократичному розвитку.

Сучасному демократичному суспільству притаманна реалізація публічної влади на кількох рівнях – загальнонаціональному, регіональному та місцевому. Оскільки демократичні інститути загальнонаціонального рівня не здатні гарантувати належний контроль за діями органів влади на місцях, надзвичайно важливою є активна участь територіальних спільнот, яка розширює поле суспільної дискусії, дозволяє попередньо апробувати альтернативи при ухваленні політичних рішень та більш повно врахувати інтереси громадян при їх реалізації. Проте, нині відповідна участь значно обмежується привласненням політичних ресурсів територіальних спільнот місцевим і регіональним істеблішментом.

У контексті запобігання внутрішньополітичним конфліктам, пов’язаним з надмірною централізацією влади, розглядається доцільність запровадження в Україні федерального устрою. На основі аналізу досвіду європейських країн робиться висновок про оптимальність для України моделі регіоналізму як проміжної форми між унітарною державою та федерацією. Такий устрій зменшує ризики для територіальної цілісності країни, забезпечуючи належний розподіл компетенції між центром та регіонами. Наголошується, що необхідним проміжним кроком при реалізації адміністративно-територіальної реформи є посилення ролі низового рівня місцевого самоврядування.

Доводиться, що владне втручання у сферу національного і культурного розвитку є само по собі конфліктогенним і має бути мінімальним та спрямованим переважно на підтримку національно-культурних запитів громадян. Важливим є запобігання залученню етнічних спільнот до вирішення суспільних проблем, які безпосередньо не стосуються збереження і розвитку національних культур. Між тим в Україні мають місце спроби привласнити потенціал політичної участі громадян певної національності для досягнення власних інтересів шляхом спекуляцій на ґрунті етнічної проблематики.

У дисертації також здійснено аналіз участі у функціонуванні механізмів народовладдя етнічних спільнот України, які в силу своєї чисельності та вираженої етнічної самосвідомості здійснюють значний вплив на перебіг внутрішньополітичних процесів.

У третьому розділі “Визначальні сфери функціонування механізмів народовладдя” розглядаються механізми політичної комунікації, які уможливлюють здійснення волевиявлення народу, та механізми політичної відповідальності, котрі гарантують врахування відповідного волевиявлення іншими суб’єктами політичного процесу. Ефективна робота відповідних механізмів здатна встановити належні параметри для функціонування механізмів народовладдя у інших сферах.

Серед негативних тенденцій розвитку сфери масової політичної комунікації автором виділяється проблема проекції соціального розшарування на доступність джерел інформації, що може ще більше загостритися з ширшим запровадженням нових інформаційних технологій, недоступних для певних соціальних прошарків, недостатня спроможність засобів масової інформації у формуванні єдиного національного інформаційного простору та забезпеченні суспільної дискусії з важливих для громадян тем, низький рівень транспарентності органів публічної влади.

У досліджені наголошується на важливості інститутів та механізмів, які забезпечують конвертацію суспільно значущих інтересів у конкретні пропозиції, що виносяться на розгляд народу, зокрема через посередництво політичних партій. Демонструється взаємозалежність між їх ефективністю та ступенем розвитку внутрішньопартійної демократії, яка забезпечує переваги рядовим членам партій та низовим організаціям на противагу вузькому колу партійного керівництва, яке достатньо часто знаходиться під впливом спеціальних інтересів, відмінних від інтересів, які номінально мають репрезентуватися певною партією.

На основі аналізу загальнонаціональних виборів, як класичного для демократичних країн засобу впливу на політичні сили та осіб, яким делеговано владу, розкриваються причини його відносно нижчої ефективності в Україні ніж у країнах з консолідованою демократією. Ними є триваюча трансформація владних інститутів, недостатньо чіткий розподіл сфер компетенції органів влади, що утруднює здійснення виборцями об’єктивної оцінки результатів діяльності суб’єктів, яким делеговано владу, перманентний процес оновлення виборчого законодавства, постійні зміни конфігурацій виборчих блоків та міжпартійні міграції політиків.

Враховуючи тривалі часові інтервали між черговими виборами, стрімкість розвитку політичних процесів в Україні, важливими для нейтралізації загроз, спричинених зловживанням делегованою владою, є механізми політичної відповідальності, розраховані на дію у міжвиборчий період. У той же час, через недоліки правового забезпечення та невдалий досвід референдуму 2000 р., використання всенародних голосувань про довіру до вищих органів влади суттєво ускладнене. Механізми політичної відповідальності, засновані на впливі громадської думки, не завжди демонструють стабільну ефективність. Успішність акцій протесту в ході виборів Президента України 2004 р., тим не менш, не дозволяє розглядати відповідні механізми як прийнятні у поточному політичному процесі через ризики, пов’язані з їх застосуванням. Тому вдосконалення інституційної та правової основи засобів політичної відповідальності є пріоритетним завданням в контексті забезпечення внутрішньополітичної безпеки.

У дисертації порушуються проблеми, пов’язані зі зниженням ефективності механізмів політичної відповідальності через процеси глобалізації, ерозії національної держави, як основного інструменту реалізації суверенітету народу, ширше проникнення у внутрішньополітичні процеси транснаціональних суб’єктів. Окреслюються можливі варіанти реакції політичної системи України на відповідні виклики.

ВИСНОВКИ

У висновках підведено основні підсумки дослідження, сформульовані практичні рекомендації щодо використання отриманих результатів.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що полягає у здійснені опрацювання підвищення ефективності механізмів народовладдя як визначального напряму забезпечення внутрішньополітичної безпеки України.

1. Український народ є політичною спільнотою всіх громадян України, незалежно від етнічних, соціальних чи будь-яких інших ознак, об’єднаних політичними, економічними, соціальними та культурними зв’язками, на основі яких сформувалась спільна ідентичність. Ця спільнота є носієм найвищої влади у межах території України, основним інструментом реалізації якої є держава. Спільне волевиявлення народу формується через волевиявлення громадян, що його утворюють. Цілі, які народ прагне досягти у ході реалізації відповідного волевиявлення, визначаються національними інтересами.

Вплив народу на політичний процес здійснюється через функціонування системи політичних механізмів. Політичний механізм розглядається як повторювана сукупність дій суб’єкта (суб’єктів) політичного процесу, реалізація якої дозволяє досягти поставлених ним (ними) результатів. Ефективність політичного механізму можна визначити як міру вірогідності настання очікуваних результатів його застосування. Функціонування системи механізмів народовладдя забезпечує формулювання, фіксацію та імплементацію волевиявлення народу. Складність та вразливість системи механізмів народовладдя, неможливість забезпечити стабільність владного впливу народу за умов серйозних дисфункцій цієї системи, потребує наявності інститутів та механізмів, які б забезпечували її стійкість, здатність нейтралізувати загрози, породжені як об’єктивними суспільними процесами, так і умисними діями окремих політичних гравців.

Ефективна робота механізмів народовладдя є визначальним чинником забезпечення внутрішньополітичної безпеки, що, у свою чергу, має гарантувати здатність політичної системи оперативно реагувати на загрози національній безпеці в інших сферах, а також пріоритет національних, а не власних інтересів у діяльності суб’єктів забезпечення національної безпеки.

2. Застосування запропонованої моделі реалізації влади народу до аналізу політичних процесів, які відбуваються в Україні, продемонструвало, що попри загальну тенденцію розвитку її політичної системи у напрямі демократизації, наявні суттєві дисфункції системи механізмів народовладдя. Вони виявляються у прийнятті та реалізації важливих політичних рішень без схвалення народу, уникнення багатьма учасниками політичного процесу його владного впливу. Відповідні дисфункції є більш серйозними та поширеними, ніж у країнах з усталеною демократією та створюють загрози національній безпеці.

Основними чинниками, які обумовили зниження ефективності механізмів народовладдя в Україні, є наявність у суб’єктів політичного процесу якостей, які не дозволяють їм ефективно приймати участь у роботі відповідних механізмів, номінальність функціонування певних політичних інститутів та механізмів (зокрема тих, що забезпечують артикуляцію інтересів та політичну відповідальність), збереження, а часом і поява в українській політичній системі нових, недемократичних за своєю суттю інститутів та практик.

3. Оскільки Український народ є спільнотою громадян, саме їх широка політична участь є запорукою нормальної роботи механізмів народовладдя. Попри переважно прихильне ставлення громадян України до демократичних процедур, як засобу узгодження та задоволення спільних інтересів, сформовану інституційну основу для їх участі, існує ряд проблем, пов’язаних з недостатньою ефективністю їх індивідуальної політичної активності. У свою чергу, це призводить до перенаправлення енергії громадської участі в інші канали. Загрозу для нормальної роботи механізмів народовладдя становлять форми політичної активності, які не відповідають демократичним нормам - безпосередній продаж власної політичної підтримки та залучення до структур, які намагаються досягти поставлених цілей методами корупції та тіньового впливу. Зберігається суттєва небезпека поширення суспільної фрустрації та абсентеїзму.

Подолання відповідних проблем пов’язане зі зміною форм політичної активності та структури політичного істеблішменту. Саме цей сегмент суспільства, виконуючи специфічні функції, значною мірою обумовлює основні параметри функціонування механізмів народовладдя. Наразі у ньому зберігається надмірна ієрархічність (не лише адміністративна, але іноді й кланова), має місце переважання відносин підпорядкування політичному партнерству, що обумовлює невиправдане звуження впливу на зміст політичних рішень нижчих та середніх прошарків політично активної частини суспільства. Для отримання владних повноважень та підтримки загалу політичні структури більшою мірою покладаються на маніпулятивні технології, існує гостра проблема дефіциту обґрунтованих програм вирішення важливих питань, що мають стати основою для рішень народу. Недостатня інституційна спроможність значно збіднює інструментарій імплементації волевиявлення народу.

Заходами для подолання існуючих проблем можуть стати: законодавче гарантування прав членів партій та низових партійних організацій у внутрішньопартійному житті, зміна законодавства про фінансування політичних партій таким чином, щоб воно стимулювало залучення неурядових аналітичних організацій для розробки партійних програм. Ефективнішому виконанню своїх функцій політичним істеблішментом при реалізації влади Українським народом сприятиме запровадження правової основи для розділення функцій політичного керівництва та адміністративного управління.

4. Визначальною ознакою таких суб’єктів політичного процесу, як етнічні та територіальні спільноти є наявність у членів цих спільнот особливих самоідентифікацій, які є основою їх згуртування. Відповідні самоідентифікації співіснують з самоідентифікацією особи як представника народу. Між ними можлива і певна конкуренція. Отже, для запобігання гострим політичним конфліктам, надзвичайно важливим є врахування інтересів згаданих спільнот у процесі ухвалення народом рішень, що має сприяти його єдності, більш повному врахуванню потреб та інтересів громадян.

При розбудові системи механізмів реалізації влади народу слід врахувати потребу у виконанні ним функцій верховного арбітра при виникненні конфліктів між територіальними спільнотами, між ними та іншими впливовими учасниками політичного процесу, а також гарантування територіальним спільнотам реалізації права на самоуправління, включи й нейтралізацію загрози узурпації цього права місцевим чи регіональним істеблішментом.

Наявність у політичній системі підсистем політичних механізмів, пріоритетним учасником яких є територіальні спільноти, по-перше, розвантажує систему демократичних механізмів загальнонаціонального рівня, по-друге, розширює коло структур та груп, здатних створити та донести до загалу конкуруючі пропозиції. Відповідна децентралізація політичної системи зменшує загрозу узурпації влади народу, обмежуючи можливості окремих суб’єктів користуватися публічними ресурсами для досягнення власних політичних цілей.

Одним з важливих напрямів у розбудові механізмів народовладдя є забезпечення врахування національно-культурних інтересів етнічних спільнот у процесі ухвалення ним рішень. Однак, необхідно запобігати утворенню політичних анклавів, замкнених на етнічні політичні структури, що прагнутимуть набути статусу монопольного представника громадян України певної національності. Вони неминуче стануть джерелом авторитарних тенденцій, ефективними засобами впливу на внутрішню політику України закордонних суб’єктів. Уникнення конфлікту етнічної та громадянської ідентичності можна досягти лише за умов широкої інтеграції представників відповідних спільнот у національну політичну систему, наявності ефективних засобів вирішення власних соціальних та економічних проблем без посередництва етнічних організацій.

5. Недоліками роботи механізмів політичної комунікації є вузькість простору для суспільної дискусії та низька ефективність артикуляції інтересів широких верств населення. Внаслідок цього діалоговий режим “Український народ – політичний істеблішмент”, що відповідав би демократичним нормам, замінюється значною мірою одностороннім потоком інформації у напрямі “групи політичного істеблішменту – громадяни та окремі спільноти”. Іншим негативним наслідком є слабкість спільного національного інформаційного простору, що є джерелом ризиків для єдності народу, знижує його здатність до сприйняття інформації, необхідної для формування його волевиявлення.

6. Важливим засобом реалізації влади є механізми політичної відповідальності, через які народ здатний впливати на поведінку учасників політичного процесу, нейтралізувати можливі посягання з їх боку на його суверенітет. Загальна інституційна нестабільність, обумовлена переформатуванням політичної моделі України, вплинула і на відповідні механізми. Другою причиною недостатньої ефективності механізмів політичної відповідальності були цілеспрямовані дії різних політичних груп в істеблішменті, які були об’єктивно незацікавлені у появі ефективних засобів впливу на їх позиції.

Конституювання інституційної основи для зростання ефективності засобів впливу народу на діяльність суб’єктів, яким делеговано владу, залишається одним з пріоритетних напрямів розвитку системи механізмів народовладдя. Відповідними заходами можуть стати: ухвалення Закону України “Про всеукраїнський референдум”, який би передбачав можливість проведення референдумів про довіру вищим органам державної влади, що запровадило б ефективний засіб впливу на політичний істеблішмент у період між виборами; надання можливості виборцям впливати на партійні списки, забезпечивши персональну відповідальність парламентарів, запровадження диференційованого виборчого бар’єру для блоків та партій, які йдуть на вибори окремо. Бажаним видається внесення змін до Конституції України для спрощення процедури імпічменту, а також розширення права парламенту відправляти уряд чи окремих його членів у відставку за пропозицією Президента України, якщо їх дії створюють загрозу національній безпеці.

7. Поряд з традиційними викликами для системи механізмів народовладдя все більшої сили набувають нові, пов’язані з глобалізаційними процесами. У роботі проаналізовано окремі тенденції функціонування політичних механізмів, які розраховані на участь у їх роботі транснаціональних та іноземних суб’єктів. Такі механізми або мають обмежений простір та можливості для застосування, або народ окремої країни втрачає над ними контроль. У перспективі контрольні функції відносно транснаціональних політичних механізмів може здійснювати певна глобальна спільнота (людство в цілому, всесвітнє громадянське суспільство тощо). Її взаємодія з окремими народами відбуватиметься за моделлю, подібною до сучасних відносин народу та інших територіальних спільнот всередині держави. Аналіз відповідних процесів, встановлення вірогідності конституювання подібної системи є перспективною проблематикою для майбутніх досліджень.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Паламарчук В., Литвиненко О., Паламарчук М. Перспективи розвитку і зміцнення партійної системи в Україні // Україна: стратегічні пріоритети. Аналітичні оцінки. – К. : НІСД, 2003. – С. 93-104.

У колективній монографії Національного інституту стратегічних досліджень автору належать ідеї щодо напрямів вдосконалення правової бази функціонування політичних партій в Україні, а також розробка тексту відповідної частини підрозділу монографії (С. 99-103).

2. Паламарчук М.О. Правові аспекти взаємодії політичних еліт та народу України // Стратегічна панорама. - 2003. - № 3-4. – С. 93-97.

3. Паламарчук М.О. Самозахист демократії: політичні інститути та механізми // Стратегічна панорама. - 2004. - № 4. – С. 47-53.

4. Паламарчук М.О. Вибір форм політичної участі громадян України в демократичних процедурах // Політологічний вісник. Зб-к. наук. праць. – К.:ТОВ “XXI СТОЛІТТЯ: ДІАЛОГ КУЛЬТУР”, 2005. – Вип. 20. – С. 150-157.

5. Паламарчук М.О. Всеукраїнський референдум в політичній системі України // Право України – 2005. - № 5. – С. 42-44.

6. Паламарчук М.О. Механізми політичної відповідальності як засіб забезпечення верховенства народу в політичній системі України // Стратегічна панорама. - 2005. - № 3. –

С. 75-81.

7. Паламарчук М.О. Взаємодія територіальних спільнот в політичному процесі // Політологічний вісник. Зб-к. наук. праць. – К.:ТОВ “XXI СТОЛІТТЯ: ДІАЛОГ КУЛЬТУР”, 2005. – Вип. 20. – С. 210-219.

8. Паламарчук М.О. Механізми фіксації волевиявлення народу: проблеми взаємодії // Стратегічна панорама. - 2006. - № 1. – С. 76-80.

9. Паламарчук М.О. Обмеження влади народу в політичній системі країни // Міжнародна наукова конференція “Дні науки філософського факультету – 2005” (26-27 квітня 2005 року): матеріали доповідей та виступів. – К.: ВПЦ “Київський університет”, 2005. – Ч. VI. – С. 81-82.

10. Паламарчук М.О. “Напівдемократія” як джерело загроз національній безпеці країни // Міжнародна наукова конференція “Дні науки філософського факультету – 2006” (12-13 квітня 2006 року): матеріали доповідей та виступів. – К.: ВПЦ “Київський університет”, 2006. – Ч. VI. - С. 108-110.

АНОТАЦІЯ

Паламарчук М.О. Ефективність механізмів народовладдя як основа внутрішньополітичної безпеки України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 21.01.01 – основи національної безпеки держави (політичні науки). – Національний інститут проблем міжнародної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України, Київ, 2007.

Дисертацію присвячено дослідженню ефективності функціонування механізмів народовладдя у контексті забезпечення внутрішньополітичної безпеки. Проаналізовано способи реалізації суверенітету народу у сучасних демократичних країнах, умови, що впливають на їх ефективність. Виявлені та показані чинники, що знижують ефективність механізмів народовладдя в Україні (наявність у суб’єктів політичного процесу якостей, які не дозволяють їм належним чином приймати участь у функціонуванні відповідних механізмів, номінальність окремих політичних інститутів, збереження недемократичних практик).

У результаті проведеного аналізу суспільно-політичної ситуації в Україні запропоновано шляхи нейтралізації внутрішньополітичних загроз, найбільш небезпечними з яких є узурпація отриманої демократичним шляхом влади та консолідація в Україні режиму “напівдемократії”.

Ключові слова: народ, суверенітет, механізми народовладдя, внутрішньополітична безпека, узурпація влади.

АННОТАЦИЯ

Паламарчук М.А. Эффективность механизмов народовластия как основа внутренней политической безопасности Украины. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата политических наук по специальности 21.01.01 – основы национальной безопасности государства (политические науки). – Национальный институт проблем международной безопасности при Совете национальной безопасности и обороны Украины, Киев, 2007.

Диссертация посвящена исследованию эффективности функционирования механизмов народовластия в контексте обеспечения внутренней политической безопасности. Проанализированы способы реализации суверенитета народа в современных демократических странах, условия, которые влияют на их эффективность. Показаны основные направления внутренних угроз народовластию, а также существующие институты и механизмы их нейтрализации.

Обобщение соответствующего мирового опыта позволило разработать эмпирическую модель функционирования механизмов народовластия, которая была применена как эталонная при исследовании политических процессов в Украине. Были выявлены и показаны факторы, которые снижают эффективность механизмов народовластия - наличие у субъектов политического процесса качеств, которые не позволяют им надлежащим образом принимать участие в функционировании соответствующих механизмов, номинальность отдельных политических институтов и механизмов, как правило, заимствованных из политических систем стран с консолидированной демократией, сохранение недемократических практик.

В диссертации раскрыта взаимосвязь между снижением эффективности механизмов народовластия и обострением внутренних политических угроз. Их низкая результативность приводит к замене содержания демократических институтов, которые стают прикрытием и основой для использования технологий реализации собственных интересов групп политического и экономического истеблишмента, которые часто противоречат национальным. Неминуемое в таких условиях ослабление демократических институтов, усугублённое их нестабильностью, характерной для периода общественных трансформаций, негативно влияет на возможности политической системы гармонизировать конкурирующие интересы, предотвращать общественные конфликты. Возрастает вероятность их перерастания в формы, несущие угрозу распада Украинского народа как политического сообщества и потери национальной государственности.

В результате проведенного анализа общественно-политической ситуации в Украине предложены пути нейтрализации внутриполитических угроз, наиболее опасными из которых являются узурпация полученной демократическим путем власти и консолидация в Украине режима “полудемократии”. Приоритетными заданиями, с точки зрения автора, является гарантирование внутренней партийной демократии, способной обеспечить конвертацию запросов общественности в политические решения, а также усовершенствование институциональной основы механизмов ответственности субъектов, которым делегирована власть, в период между выборами.

Ключевые слова: народ, суверенитет, механизмы народовластия, внутренняя политическая безопасность, узурпация власти.

SUMMARY

Palamarchuk M.O. Efficiency of Mechanisms of the People Power as the Basis of Internal Political Security of Ukraine. – Manuscript.

Thesis is for candidate’s degree in the field of political sciences by speciality 21.01.01. – fundamentals of the national security (political sciences). - National Institute of International Security Problems under the Council of National Security and Defense of Ukraine, Kyiv, 2007.

The thesis is devoted to research of efficiency functioning of mechanisms of the people power in a context of maintenance of internal political security. Ways of realization of the sovereignty of the people in the modern democratic countries, conditions that influence their efficiency are analyzed. The revealed and shown factors which reduce efficiency of mechanisms of the people power in Ukraine (presence at subjects of political process of qualities which do not allow them to take part properly in functioning such mechanisms, nominally existence some of political institutes, preservation non-democratic practices).

As a result of the carried out analysis of a political situation in Ukraine ways of neutralization of the internal political threats, by most dangerous of which is usurpation of the power received in democratic way and consolidation of a "semidemocracy" regime in Ukraine, are offered.

Key words: The people, the sovereignty, mechanisms of the people power, internal political security, usurpation of the power.