КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ПРИКАЗЮК НАТАЛІЯ ВАЛЕНТИНІВНА

УДК 336.71:336.767

ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ НА РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

08.00.08 – гроші, фінанси і кредит

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі фінансів, грошового обігу та кредиту Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент

Пікус Руслана Володимирівна,

Київський національний університет імені

Тараса Шевченка, заступник декана

економічного факультету з навчальної роботи

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Корнєєв Володимир Вікторович,

Державна установа „Інститут економіки

та прогнозування НАН України”, заступник

завідувача відділом досліджень розвитку

та регулювання фінансових ринків

кандидат економічних наук, доцент

Майорова Тетяна Володимирівна,

доцент кафедри банківських інвестицій

Київського національного економічного

університету імені Вадима Гетьмана

оміки та з питанвропейської інтеграції України,

Захист відбудеться “ 24 ” січня 2008 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.001.12 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 90а, ауд. 203.

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці імені М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к.12.

Автореферат розісланий “24” грудня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

к.е.н., доцент О.І. Жилінська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Для забезпечення економічного зростання країни пріоритетним завданням економічної політики є нарощення обсягів інвестицій та покращення їх структури. У ситуації, коли незначною є частка підприємств, що мають ресурси для здійснення інвестицій, а бюджет має переважно соціальну спрямованість, інвестиціями можуть виступати кошти, що обертаються на фінансових ринках. Невід’ємними учасниками інвестиційного процесу сьогодні є комерційні банки, які посідають вагоме місце в усіх сегментах інвестиційного ринку. Фінансування інвестицій у реальний сектор національної економіки через ринок цінних паперів і залучення на ці цілі вітчизняних капіталів через активну участь у даному процесі банків повинно забезпечити сталий економічний розвиток України. Отже, розвиток фондового ринку як невід’ємної частини фінансового ринку та активізація діяльності комерційних банків на ньому набувають важливого значення для подальшого економічного розвитку України.

Разом з тим, останнім часом відбувається посилення конкуренції як між самими банками, так і з боку небанківських фінансових структур. За умов посилення конкуренції банки повинні докладати додаткових зусиль для підвищення ефективності своєї діяльності, розширення клієнтської бази. Зазначене зумовлює необхідність диверсифікації діяльності банків за рахунок надання широкого спектру послуг та впровадження нових форм бізнесу. Перспективним напрямом для комерційних банків має стати інвестиційна діяльність на ринку цінних паперів: безпосередня діяльність банків як інвесторів та діяльність по обслуговуванню інвестиційного процесу.

Теоретичні засади та практика функціонування ринку цінних паперів, а також інвестиційної діяльності комерційних банків на ньому посідають досить вагоме місце в наукових дослідженнях українських вчених І. Бланка, З. Васильченко, М. Денисенка, Р. Комарницької, В. Корнєєва, Б. Луціва, І. Лютого, Т. Майорової, А. Мороза, А. Пересади, Р. Пікус, М. Савлука та ін. Серед російських учених та практиків, які досліджували проблеми інвестиційної діяльності комерційних банків на ринку цінних паперів, необхідно відзначити М. Алєксєєва, В. Бочарова, І. Єфремова, Є. Жукова, В. Міркіна, В. Осипова, П. Роуза, В. Усоскіна та ін. Дослідженням проблем реалізації інвестицій та інвестиційної діяльності займалися такі видатні вітчизняні та зарубіжні вчені як Г. Бірман, Дж. Гітман, Дж. Кейнс, П. Массе, Р. Риверчук, Дж. Фабоцці, Д. Черваньов та ін.

Діяльність комерційних банків як інвесторів на фондовому ринку, стратегії формування їх інвестиційних портфелів виступали об’єктом дослідження західних вчених-економістів, зокрема Дж. Літнера, Г. Марковіца, С. Росса, П. Роуза, Д. Сінкі, Дж. Тобіна, В. Шарпа.

Віддаючи належне науковим напрацюванням вітчизняних та зарубіжних вчених з даної проблематики, слід зауважити, що існує потреба в її подальшому дослідженні. Не знайшли належного відображення у працях зазначених вчених і потребують подальшої розробки теоретичні засади та удосконалення механізму реалізації інвестиційної діяльності комерційних банків на ринку цінних паперів в Україні, що і зумовило вибір теми дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою науково-дослідної теми кафедри фінансів, грошового обігу та кредиту економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Розвиток внутрішнього ринку України в умовах глобалізації: закономірності та протиріччя”, підрозділ „Теоретичні основи функціонування фінансових ринків та тенденції глобалізації” (шифр 06 БФ 040-01), в межах якої автором визначено механізм реалізації інвестиційної діяльності комерційних банків на ринку цінних паперів в Україні та обґрунтовано напрями його вдосконалення.

Мета і завдання дослідження.

Метою дисертаційної роботи є узагальнення теоретичних засад інвестиційної діяльності комерційних банків на ринку цінних паперів та розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення механізму її реалізації в Україні.

Відповідно до поставленої мети визначено основні завдання дослідження, спрямовані на її досягнення:

узагальнити сучасні теоретичні підходи на економічну природу інвестиційної діяльності комерційних банків на ринку цінних паперів;

визначити форми участі банків в інвестиційному процесі на ринку цінних паперів та виявити ризики інвестиційної діяльності банків;

удосконалити класифікацію портфелів цінних паперів комерційних банків;

виявити особливості й закономірності розвитку ринку цінних паперів в Україні;

проаналізувати сучасний стан та тенденції розвитку інвестиційної діяльності комерційних банків на ринку цінних паперів України;

розробити рекомендації щодо удосконалення механізму реалізації інвестиційної діяльності комерційних банків в умовах розвитку ринку цінних паперів України;

розробити методичне забезпечення для формування інвестиційних портфелів комерційних банків в Україні.

Об’єктом дослідження є інвестиційна діяльність комерційних банків.

Предметом дослідження є теоретичні засади інвестиційної діяльності комерційних банків на ринку цінних паперів та механізм її реалізації в Україні.

Методи дослідження. У процесі дослідження використовувалися загальнотеоретичні та спеціальні методи. Зокрема, для вирішення поставлених завдань використовувалися наступні методи: системний та абстрактний – при дослідженні економічної природи інвестиційної діяльності комерційних банків та форм участі банків в інвестиційному процесі на ринку цінних паперів. При вивченні механізму реалізації інвестиційної діяльності комерційних банків на ринку цінних паперів України використовувалися методи аналізу та синтезу. До спеціальних економічних методів дослідження, які використані при написанні роботи, належать економіко-статистичні (економічного, регресійного, порівняльного) та економіко-математичні методи, за допомогою яких був проведений комплексний аналіз структури і динаміки інвестиційних вкладень банків та їх діяльності як професійних учасників фондового ринку України; визначено взаємозв’язок між обсягом банківських вкладень у цінні папери і індикаторами розвитку фондового ринку; побудовано економіко-математичну модель оптимального портфеля акцій, що котируються на Першій фондовій торгівельній системі (ПФТС), для комерційного банку. Також для досягнення поставленої мети застосовувалися прийоми групування, класифікації та графічного представлення результатів дослідження.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти, що визначають умови інвестиційної діяльності комерційних банків на ринку цінних паперів України, офіційні статистичні матеріали Державного комітету статистики України, аналітичні дані Національного банку України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Асоціації українських банків та Міністерства фінансів України. У роботі широко використовувалися інформаційні джерела міжнародних фінансових організацій, наукові праці вітчизняних і зарубіжних економістів, присвячені проблемам інвестиційної діяльності комерційних банків на ринку цінних паперів.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі проведено комплексне дослідження інвестиційної діяльності комерційних банків на ринку цінних паперів та отримано нові обґрунтовані результати, які в сукупності вирішують важливе науково-прикладне завдання – виявлення шляхів удосконалення механізму реалізації інвестиційної діяльності комерційних банків на ринку цінних паперів, а саме:

вперше:

доведено, що основою ефективної інвестиційної діяльності комерційних банків на ринку цінних паперів є оптимізація структури інвестиційного портфеля, яка можлива лише за умови розбудови фінансового ринку України шляхом створення організаційно-правових умов вільного доступу на ринок на рівних правах держави та інших суб’єктів – власників грошових коштів, формування ринкового механізму ціноутворення, використання різноманітних фінансових інструментів, що дозволяє забезпечити потреби окремих груп суб’єктів господарювання необхідними кредитними ресурсами;

розкрито особливості механізму реалізації інвестиційної діяльності комерційних банків України на ринку цінних паперів, який поєднує інструменти державного регулювання та економічні інструменти ринкового стимулювання, що дозволяє активізувати фінансовий ринок з позицій забезпечення фінансовими ресурсами суб’єктів господарської діяльності і прибутком комерційні банки;

дістали подальшого розвитку:

класифікація інвестиційних портфелів комерційних банків, що ґрунтується на розмежуванні за наступними критеріями: стратегічні цілі інвестора, тип інвестиційної політики, мета формування інвестиційного прибутку, спеціалізація основних видів цінних паперів, рівень прийнятих ризиків, рівень ліквідності, інвестиційний період, умови оподаткування; запропонована класифікація дозволяє забезпечувати збалансованість інтересів комерційного банку;

економічне обґрунтування доцільності внесення змін до нормативно-правового забезпечення інвестиційної діяльності комерційних банків на ринку цінних паперів, а саме: формування пропозицій щодо запровадження норм корпоративного управління в діяльності акціонерних товариств, законодавчого забезпечення концентрації угод купівлі-продажу цінних паперів емітентів на організованому ринку, встановлення нормативів мінімального обсягу торгів цінними паперами для функціонування ліцензованого організатора торгівлі, розробки правової бази для конкурсного відбору рейтингових агентств, що сприятиме розвитку ринку цінних паперів і дозволить розширити можливості банківської діяльності на ньому;

напрями вдосконалення інституціонального забезпечення депозитарної системи України через створення єдиного Центрального депозитарію України для реалізації таких функцій як стандартизація депозитарного обліку і документообігу щодо операцій із цінними паперами та їх кодифікація, обслуговування операцій емітентів щодо випуску ними цінних паперів, обслуговування обігу цінних паперів, кліринг і розрахунки за угодами із цінними паперами, підтримання кореспондентських та інших відносин з депозитаріями інших країн щодо цінних паперів; функціонування такого депозитарію забезпечить формування ефективної системи обліку прав власності на цінні папери та їх обігу;

напрями вдосконалення інвестиційної діяльності банківських інститутів на ринку цінних паперів через покращення інвестиційних характеристик існуючих (корпоративних облігацій, державних та місцевих цінних паперів) та використання нових інструментів (іпотечних цінних паперів), що дозволить підвищити інвестиційну привабливість даних цінних паперів і сприятиме розвитку фінансового ринку в Україні;

удосконалено:

підходи до управління ризиками інвестиційної діяльності комерційних банків на ринку цінних паперів, що полягає у поєднанні системного підходу до виявлення ризиків, поділу їх на систематичні (ринкові) і несистематичні (диверсифіковані) з урахуванням вихідних умов діяльності банку із застосуванням методів обмеження ризиків, що дозволить уможливити повернення інвестованих коштів та досягнення цільових показників;

методичне забезпечення оптимізації формування структури портфеля цінних паперів комерційного банку за критерієм “доходність-ризик” із врахуванням нормативних обмежень банківських фінансових інвестицій, збереженні фінансової стійкості, обмеженні рівня ризику, що надасть банку можливість підвищувати його прибутковість.

Практичне значення одержаних результатів. Дисертаційна робота містить науково обґрунтовані висновки та рекомендації, спрямовані на активізацію інвестиційної діяльності комерційних банків на ринку цінних паперів України. Отримані результати можуть бути використані державними органами при розробці програм розвитку інвестиційної діяльності в Україні, комерційними банками для вдосконалення їх практики проведення інвестиційної діяльності на ринку цінних паперів, а також вищими навчальними закладами при вдосконаленні змісту навчальних дисциплін.

Наукові висновки та результати дисертації були використані у роботі Національного банку України, зокрема, рекомендації щодо активізації інвестиційної діяльності комерційних банків на ринку цінних паперів (довідка № 12-113/117-869 від 29.01.2007р.).

Рекомендації автора щодо комплексного аналізу інвестиційної діяльності комерційних банків на ринку цінних паперів та щодо розвитку фондового ринку були використані Комітетом Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності при розробці Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок” від 23.02.2006 р. № 3480-ІV та Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про банки і банківську діяльність” від 16.11.2006 р. № 356-V (довідка від 29.01.2007р.).

Основні положення та практичні рекомендації дисертаційної роботи, що стосуються підвищення ефективності інвестиційної діяльності комерційних банків на ринку цінних паперів та формування інвестиційних портфелів, були використані АКБ „ТАС-КОМЕРЦБАНК” при розробці інвестиційної стратегії банку (довідка № 01/249 від 25.01.2007р.).

Одержані теоретичні результати роботи використовуються в навчальному процесі Київського національного університету імені Тараса Шевченка при викладанні нормативних дисциплін: „Управління фінансовими ризиками” та „Банківська справа” при підготовці бакалаврів і магістрів спеціальності „Фінанси” та „Банківська справа” (довідка № 013/845 від 30.10.2007 р.).

Особистий внесок здобувача полягає в тому, що всі наукові результати виконаної дисертації отримані автором самостійно. Всі публікації, за винятком однієї статті, написані одноосібно. Особистий внесок у працю, опубліковану у співавторстві, наведено окремо у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження доповідались і обговорювались на науково-практичних конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку” (м. Київ, березень 2004 р., березень 2005 р., березень 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Фінансово-економічні та інституційні чинники розвитку регіону” (м. Чернівці, березень 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Фінансово-кредитне стимулювання економічного зростання” (м. Луцьк, червень 2005 р.), Міжнародній студентсько-аспірантській науковій конференції „Інтеграція країн з перехідною економікою у світовий економічний простір: стан і перспективи” (м. Львів, травень 2005 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Тенденції та перспективи розвитку фінансової системи України” (м. Київ, вересень 2005 р., жовтень 2006 р., жовтень 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Формування нової парадигми страхування” (м. Київ, грудень 2005 р., грудень 2006 р., грудень 2007 р.).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 15 наукових праць загальним обсягом 4,02 друк.арк., з них 10 статей у наукових фахових виданнях (3,46 друк.арк.).

Обсяг та структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертаційної роботи складає 214 сторінок машинописного тексту та ілюстративного матеріалу, який представлено у формі 18 рисунків, 17 таблиць та 12 додатків. Список використаних джерел містить 189 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкривається актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету, завдання, предмет і об’єкт дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі „Теоретичні основи інвестиційної діяльності комерційних банків на ринку цінних паперів” на основі комплексного підходу узагальнено економічну природу інвестицій та інвестиційної діяльності комерційних банків, проведено дослідження різних форм інвестиційної діяльності комерційних банків на ринку цінних паперів.

У результаті узагальнення існуючих визначень інвестицій, виокремлено два підходи щодо їх трактування: вузький та розширений. Прихильники першого підходу обмежено трактували інвестиції, розглядаючи як інвестиції лише одну з їх форм (зокрема вчені радянського періоду під інвестиціями розуміли лише капітальні вкладення). На сьогодні все більше науковців, зокрема М. Денисенко, Р. Комарницька, Б. Луців, Т. Майорова, А. Пересада, схиляється до розширеного трактування інвестицій, яке не обмежує форми інвестування, об’єкти інвестиційної діяльності, термін інвестиційних вкладень та акцентує увагу на обов’язковості досягнення позитивного результату.

Визначено, що інвестиції – це кошти, цінні папери, рухоме та нерухоме майно, майнові права, інтелектуальні цінності та інші цінності, що вкладаються в різні об’єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку чи досягнення інших визначених цільових установок. З’ясовано, що визначення банківських інвестицій є похідним від визначення інвестицій.

Враховуючи, що інвестиційна діяльність комерційних банків - це їх практичні дії щодо реалізації інвестицій різних видів і форм, автором розглянуто основні підходи до класифікації інвестицій та наведено узагальнену класифікацію інвестицій та інвестиційної діяльності банку.

Дослідження проводилося із дотриманням положення щодо залежності інвестиційної діяльності комерційних банків від вимог кредитно-банківської системи країни, в якій вони розташовані. Проаналізовано існуючі підходи до проблеми поєднання звичайної банківської діяльності з роботою на ринку цінних паперів і визначено оптимальні умови функціонування банків на ринку цінних паперів.

З’ясовано, що оскільки банки можуть брати участь в інвестиційному процесі здійснюючи власні інвестиції й обслуговуючи інвестиційні потреби клієнтів, то інвестиційна діяльність банку включає діяльність банку як інвестора та як посередника при реалізації інвестицій клієнтів. У свою чергу, діяльність банку як інвестора полягає в здійсненні ним власних інвестицій для досягнення певних визначених інвестиційних цілей (тобто відбуваються інвестиційні вкладення банку). Діяльність банку як посередника при інвестуванні на ринку цінних паперів включає андерайтинг, брокерську, дилерську та довірчу діяльність. При цьому процес реалізації інвестицій (особливо клієнтських) супроводжується інвестиційними послугами банків, зокрема послугами консультаційно-інформаційного характеру, кліринговими та депозитарними.

У результаті проведеного дослідження виявлено сукупність можливих ризиків інвестиційної діяльності комерційних банків на ринку цінних паперів та поділено її, в залежності від факторів, які спричиняють виникнення ризиків, на чотири групи: ризики, спричинені проведенням політики країни (економічної, соціальної тощо) та стихійними явищами; ризики, спричинені змінами ситуації на ринку; ризики, викликані діяльністю контрагентів банку (в основному емітентів цінних паперів); ризики, що виникають у результаті діяльності самого банку, прийняття працівниками управлінських рішень. Виокремлено ризики, які можна зменшити за рахунок диверсифікації, для банків, що проводять діяльність на всій території України, купують цінні папери, прив’язані до різної валюти та різних галузей економіки.

Доведено, що формування портфеля цінних паперів є важливою складовою інвестиційної діяльності банку, яка надає йому можливість вирішення низки специфічних інвестиційних завдань. У роботі наведено агреговану класифікацію інвестиційних портфелів для комерційних банків, покликану оптимізувати за рахунок досягнення збалансованості інтересів комерційного банку управлінські рішення при виборі типу портфеля цінних паперів (рис. 1).

Встановлено, що завданням інвестиційної діяльності комерційних банків на ринку цінних паперів є не лише досягнення запланованого результату для самого банку, а й створення позитивного ефекту для всієї економіки, через забезпечення довгостроковими інвестиційними та інноваційними ресурсами господарюючих суб’єктів.

У другому розділі „Механізм реалізації інвестиційної діяльності комерційних банків на ринку цінних паперів України” досліджено стан інституційно-правового забезпечення інвестиційної діяльності комерційних банків на ринку цінних паперів, розвиток ринку цінних паперів та його вплив на інвестиційну діяльність банків, а також особливості та тенденції інвестиційної діяльності комерційних банків на вітчизняному ринку цінних паперів.

У результаті проведеного дослідження з’ясовано, що реалізація інвестиційної діяльності комерційних банків на ринку цінних паперів залежить передусім від належного інституційного та нормативно-правового забезпечення. Дані складові постійно взаємодіють між собою, забезпечуючи функціонування всього механізму реалізації інвестиційної діяльності банків.

…

Рис. 1. Класифікація інвестиційних портфелів комерційних банків.

У системі інституційного забезпечення запропоновано виділити групу інститутів – безпосередніх учасників інвестиційного процесу та групу інститутів, які опосередковано впливають на інвестиційний процес через укладання нормативно-правових та законодавчих актів. При цьому до першої групи віднесено основні інститути (банки, які можуть виступати як інвестори, посередники, а також емітенти, якщо вони звертаються до іншого банку з метою розміщення власного випуску цінних паперів) та допоміжні інститути, що здійснюють технічне забезпечення інвестиційного процесу на ринку цінних паперів, обліковуючи, зберігаючи цінні папери, проводячи розрахунки щодо них (реєстратори, депозитарії, клірингові установи, Національний депозитарій України, депозитарій Міжрегіональний фондовий союз, депозитарій Національного банку України).

В Україні вже сформувалися необхідні інститути та правове поле, покликане регламентувати і регулювати інвестиційну діяльність комерційних банків на ринку цінних паперів, проте ще існують певні проблеми, які потребують вирішення, зокрема удосконалення діяльності інститутів депозитарної системи, удосконалення організаційної структури підрозділів, що відповідають за інвестиційну діяльність у банку, забезпечення чіткості, стабільності та системності у нормативно-правових актах та їх дотриманні.

Встановлено, що на обсяги та інтенсивність інвестиційної діяльності банків суттєво впливає розвиненість фондового ринку. Проведене дослідження (кореляційний аналіз) взаємозалежності між обсягом банківських вкладень у цінні папери та індикаторами розвитку фондового ринку, зокрема обсягом випущених цінних паперів та обсягом укладених угод із цінними паперами, підтвердило існування тісного зв’язку між даними показниками (рівень кореляції становить відповідно 97,8% та 94,8%).

З’ясовано, що хоча і відбувається загальне збільшення обсягу та певні позитивні зміни в структурі емісії і торгів цінними паперами, сучасний вітчизняний фондовий ринок значно відстає у своєму розвитку від ринків постсоціалістичних країн: капіталізація ринку цінних паперів України як частка у ВВП становила 7,5 %, у Росії – 36,5 %, в Естонії – 33,6 %, у Чехії – 21,0 %, у Словенії – 19,1 %. Не дивлячись на розширення видів та переліку цінних паперів, що емітуються на вітчизняному ринку, яке відбулося протягом останніх років, банки в Україні все ще мають можливість оперувати із набагато вужчим колом цінних паперів, ніж банки в розвинених країнах. При цьому спостерігається обмеженість ліквідних інструментів, які здатні залучити на ринок „довгі” гроші. Виявлено, що незначні обсяги організованого ринку цінних паперів (близько 5%), які деформують механізми ціноутворення, сприяють функціонуванню тіньових схем купівлі-продажу цінних паперів та позбавляють міноритарних акціонерів можливості продавати цінні папери за ринковою ціною, також негативно позначаються на інвестиційній діяльності комерційних банків.

Доведено, що на сьогодні ринок цінних паперів України не забезпечує умови для активізації інвестиційної діяльності комерційних банків, необхідним є вжиття державою заходів, спрямованих на розвиток даного ринку.

З урахуванням проведеного аналізу стану та динаміки інвестиційної діяльності комерційних банків на ринку цінних паперів України встановлено, що діяльність банків як інвесторів є менш потужною, ніж їх діяльність по обслуговуванню інвестиційного процесу, комерційні банки не повною мірою використовують наявний інвестиційний потенціал, формуючи власні портфелі цінних паперів. Покращення даної ситуації можливе за рахунок створення сприятливих умов для реалізації банківських інвестицій шляхом комплексної дії механізмів державного регулювання та ринкового стимулювання.

Про низьку активність банків як інвесторів на ринку цінних паперів свідчить динаміка співвідношення кредитного портфеля та портфеля цінних паперів комерційних банків України, що наведено у табл. 1.

Таблиця 1.

Кредитно-інвестиційний портфель банків України у 2003-2007 р.р.

Дата |

Загальні активи, млн. грн. | Кредити надані | Вкладення в цінні папери | Співвідношення між кредитами та вкладеннями в цінні папери, рази

млн. грн. |

Питома вага, % |

млн. грн. |

Питома вага, %

01.01.2003 | 67774 | 46736 | 68,96 | 4402 | 6,50 | 10,62

01.01.2004 | 105539 | 73442 | 69,59 | 6534 | 6,19 | 11,24

Зміна до попереднього періоду | 37765 | 26706 | 0,623 | 2132 | -0,30 | -

01.01.2005 | 141497 | 97197 | 68,69 | 8157 | 5,76 | 11,92

Зміна до попереднього періоду | 35958 | 23755 |

-0,90 |

1623 | -0,43 | -

01.01.2006 | 223024 | 156385 | 70,12 | 14338 | 6,43 | 10,91

Зміна до попереднього періоду | 81527 | 59188 | 1,43 |

6181 | 0,66 | -

01.01.2007 | 340179 | 245523 | 72,17 | 14422 | 4,24 | 17,02

Зміна до попереднього періоду | 117155 | 89138 | 2,05 | 84 | -2,19 | -

01.04.2007 | 378441 | 273123 | 72,17 | 15306 | 4,04 | 17,84

Зміна до попереднього періоду | 38262 | 27600 | 0,00 | 884 | -0,20 | -

Складено і розраховано автором за офіційними даними Національного Банку України

Обсяг наданих банками кредитів майже в 18 разів перевищує обсяг їх вкладень у цінні папери. Не дивлячись на загальне зростання обсягу вкладень комерційних банків у цінні папери (на 01.04.2007 р. вкладення банків в цінні папери становили 15306 млн. грн., що в 7,6 разів більше порівняно з аналогічним показником 01.01.2001 р.), їх питома вага у загальних активах дещо зменшилася за останні чотири роки. Так, на 01.04.2007 р. вона становила лише 4,04 % від загальних активів, тоді як питома вага наданих кредитів склала 72,17 %.

Крім того, розмір вкладень у цінні папери та їх частка у активах банків в Україні є значно меншими від аналогічних показників у країнах-членах Європейського Союзу, де частка цінних паперів у середньому становить 34,6 % (зокрема у Польщі – 22,3 %, у Чехії – 17,5 % від загального обсягу активів).

Проаналізувавши інвестиційну діяльність за групами банків (виділеними за величиною активів), відмічено значну диференціацію банків за розміром портфеля цінних паперів у розрахунку на один банк (перша група банків за цим показником перевищує четверту у понад 40 разів), що подано у табл.2. Лише 8,7% найбільших банків формують 59,5% портфеля цінних паперів банківської системи України. Малі банки практично не інвестують кошти в цінні папери. При цьому існує значна відмінність пріоритетів інвестування банками зазначених груп, про що свідчить проведений у дисертаційній роботі аналіз структури їх вкладень у цінні папери. Даний аналіз засвідчив, що державні цінні папери є об’єктом інвестування, головним чином, крупних банків (питома вага цінних паперів, що рефінансуються Національним банком України, коливається від 60 % у першій групі до 5 % у четвертій).

Дослідження структури вкладень банків України у цінні папери дозволило зробити висновок про переважання вкладень банків у цінні папери на продаж, які становлять 38,14% загального портфеля, що зумовлено відсутністю на ринку надійних інструментів для вкладання коштів.

Таблиця 2.

Вкладення у цінні папери за групами комерційних банків станом на 01.04.2007 р.

Групи банків | Кількість банків | Сумарні вкладення у цінні папери, млн. грн. | Вкладення у цінні папери в середньому на один банк, млн. грн.

Перша | 15 | 9104,51 | 606,97

Друга | 19 | 3574,23 | 188,12

Третя | 25 | 904,53 | 36,18

Четверта | 114 | 1722,48 | 15,11

Складено і розраховано автором за офіційними даними Національного Банку України

З’ясовано, що комерційні банки відіграють значну роль в інвестиційному процесі на ринку цінних паперів, а саме: нарощують свою діяльність із торгівлі цінними паперами, присутні у всіх ланках інфраструктури від реєстратора до зберігача, а також проникають до традиційно виключної сфери діяльності - до організаторів торгів та депозитаріїв.

У третьому розділі “Напрямки удосконалення інвестиційної діяльності комерційних банків на ринку цінних паперів” зазначено шляхи вдосконалення механізму реалізації інвестиційної діяльності комерційних банків на ринку цінних паперів та визначено оптимальний склад портфеля акцій, що котируються на Торговельній системі Фондової біржі ПФТС, для комерційних банків України з використанням економіко-математичного моделювання.

З’ясовано, що інвестиційна діяльність комерційних банків на ринку цінних паперів визначається рядом умов, які поділено на дві групи: зовнішні, які не залежать від банку (формуються ринком і коригуються державою), та внутрішні, які являють собою внутрішньобанківське забезпечення реалізації інвестиційної діяльності.

Обґрунтовано доцільність побудови такої організаційної структури, яка б відповідала потребам банку та забезпечувала функціональну спеціалізацію його підрозділів, покликаних обслуговувати інвестиційну діяльність на ринку цінних паперів. Для цього у банку слід створювати самостійний департамент цінних паперів, у якому виділяти управління власними інвестиціями банку, підрозділи по обслуговуванню інвестицій клієнтів та підрозділи технічного обслуговування операцій з цінними паперами.

Аргументовано доцільність застосування таких методів обмеження ризиків інвестиційної діяльності банків на ринку цінних паперів як оцінка фінансового стану емітента (у т.ч. на основі рейтингів), встановлення лімітів на операції із цінними паперами, диверсифікація, обмеження втрат методом лімітування Stop loss, резервування, страхування. З метою зменшення рівня ризиків, спричинених діяльністю контрагентів банку (емітентів цінних паперів) запропоновано створити державне агентство, діяльність якого буде полягати у формуванні централізованої бази даних про платіжну дисципліну суб’єктів господарювання та надання відповідної інформації на платній основі учасникам ринку, які її потребують.

Наведено узагальнену блок-схему процесу управління інвестиційним портфелем, покликану оптимізувати даний процес та забезпечити банку підвищення ефективності інвестиційної діяльності.

Доведено, що для активізації банківської інвестиційної діяльності необхідною є наявність широкого спектру цінних паперів, яка б давала можливість інвестору знайти об’єкт інвестування з прийнятними інвестиційними характеристиками щодо дохідності, ризиковості та ліквідності. Визначено низку заходів, які доцільно здійснити з цією метою, серед яких наступні: запровадження постійно діючого, прозорого механізму середньострокового рефінансування банків Національним банком України (НБУ) під заставу корпоративних облігацій; формування розвиненого ринку державних цінних паперів, на якому б оберталися низькоризикові та високоліквідні папери, випущені для фінансування економіки (конкретних інвестиційних проектів), а не для споживання; створення умов для здійснення нових випусків середньо- та довгострокових муніципальних боргових цінних паперів; демонополізація ринку рейтингових послуг та сприяння встановленню рейтингових оцінок цінних паперів вітчизняних емітентів, забезпечення формування цивілізованого іпотечного ринку. Використання різноманітних фінансових інструментів, диференційованих за строками, ціною, умовами погашення, дозволить забезпечити потреби окремих груп суб’єктів господарювання необхідними кредитними ресурсами.

З’ясовано, що важливим завданням щодо вдосконалення механізму інвестиційної діяльності банків є вдосконалення інфраструктури фондового ринку, а, відповідно, і професійної діяльності комерційних банків на ньому. З огляду на процеси глобалізації та євро інтеграційний напрям розвитку України, пріоритетним має стати створення централізованої депозитарної системи. Запропоновано модель реформування національної депозитарної системи, яка передбачає проведення реструктуризації у два етапи та враховує особливості розвитку фондового ринку в нашій країні.

Аргументовано необхідність побудови нової системи обліку прав власності на цінні папери, не руйнуючи існуючої, забезпечивши насамперед відмову від існування двох форм випуску цінних паперів, уніфікацію функцій реєстраторів та зберігачів, а також їх інтеграцію з центральним депозитарієм.

Запропоновано здійснити низку невідкладних заходів, спрямованих на розвиток організованої торгівлі цінними паперами та підвищення ступеня прозорості укладання угод на фондовому ринку (що сприятиме формуванню прозорого ринкового механізму ціноутворення), серед яких: прийняття Закону України щодо концентрації угод купівлі-продажу цінних паперів емітентів, які мають стратегічне значення для національної економіки та безпеки держави на організаційно-оформленому ринку; внесення змін до системи оподаткування операцій з купівлі-продажу цінних паперів на організованому ринку; законодавча розробка та запровадження єдиних стандартів діяльності для всіх торгівельних систем; проведення приватизації шляхом продажу державного пакета акцій на організованому фондовому ринку.

Для вирішення проблеми тих організаторів торгівлі, які належним чином не забезпечують виконання покладених на них функцій, запропоновано встановити вимоги щодо мінімального обсягу торгів цінними паперами, за яких можливе функціонування ліцензованого організатора торгівлі, а також створити умови для інформаційного та технологічного об’єднання фондових бірж. Зазначено, що позитивний вплив на пожвавлення діяльності на організованому ринку цінних паперів України міг би здійснити вступ фондових бірж до міжнародних організацій, які вивчають корпоративне управління, визначають основні стандарти діяльності організаторів торгівлі та сприяють їх впровадженню.

Запропоновано з метою створення належної інформаційної бази стосовно основних індикаторів вітчизняне законодавство та нормативно-правові акти привести у відповідність із Міжнародними стандартами бухгалтерської звітності та Міжнародними стандартами розкриття інформації Міжнародної організації комісій із цінних паперів, забезпечити обов’язкове застосування доопрацьованого законодавства емітентами і професійними учасниками фондового ринку та запровадити комплексну систему збору й розкриття інформації про учасників фондового ринку у режимі реального часу.

З’ясовано, що однією з найбільш актуальних на вітчизняному фондовому ринку сьогодні є проблема захисту прав інвесторів, що є наслідком недотримання в Україні принципів корпоративного управління. Обґрунтовано доцільність першочергового прийняття Закону України „Про акціонерні товариства”, який би сприяв запровадженню норм корпоративного управління в діяльності акціонерних товариств.

У дисертаційній роботі при визначенні оптимальної структури інвестиційного портфеля цінних паперів комерційного банку застосовано економіко-математичне моделювання, яке дозволяє врахувати вимогу максимізації очікуваного загального зведеного доходу портфеля, вимогу мінімізації ризику отриманого доходу в розмірі, меншому від очікуваного, та регуляторні вимоги НБУ. Побудовано для комерційних банків оптимальний портфель акцій, що котируються на ПФТС, який має найменший рівень ризику для заданих рівнів доходності.

ВИСНОВКИ

Проведене в дисертаційній роботі комплексне дослідження інвестиційної діяльності комерційних банків на ринку цінних паперів та механізму її реалізації дозволили сформулювати ряд висновків теоретичного, методичного та науково-практичного змісту, які розв’язують основні завдання відповідно до поставленої мети, а саме:

1. З’ясовано, що визначення банківських інвестицій є похідним від визначення інвестицій, яке не обмежує форми інвестування, об’єкти інвестиційної діяльності, термін інвестиційних вкладень та акцентує увагу на обов’язковості досягнення позитивного результату. Визначено, що інвестиційна діяльність комерційного банку на ринку цінних паперів включає діяльність банку як інвестора (обслуговування власних інвестиційних потреб і операцій банку, які здійснюються за власний рахунок) та діяльність банку як посередника в інвестуванні на ринку цінних паперів (обслуговування інвестиційних операцій клієнтів). При цьому невід’ємною складовою при реалізації інвестицій є допоміжні послуги банків, які супроводжують інвестиційний процес. Розкрито форми участі банків в інвестиційних процесах на ринку цінних паперів.

2. Проведено теоретичне дослідження інвестиційної діяльності комерційних банків на ринках цінних паперів зарубіжних країн, а саме розгляд основних підходів до проблеми поєднання звичайної банківської діяльності з роботою на ринку цінних паперів (американської та європейської моделей). Відповідно до цього визначено, що на сьогодні доцільним є забезпечення банкам можливості функціонувати на ринку цінних паперів поряд із небанківськими інвестиційними інститутами та самостійно обирати спеціалізацію. Встановлено, що в Україні склалася модель ринку, в рамках якої комерційні банки можуть функціонувати як універсальні або як спеціалізовані інвестиційні є рівними в правах з іншими учасниками ринку, але регулюються та контролюються Національним банком України.

3. З’ясовано, що діяльність банку як інвестора на ринку цінних паперів полягає у формуванні інвестиційного портфеля. Доведено, що формування портфеля цінних паперів має для банку ряд переваг. Встановлено основні характеристики портфеля цінних паперів банку, а саме: до портфелю включаються цінні папери, що знаходяться у власності банку, і зорієнтовані як на власне володіння, так і на перепродаж; до інвестиційного портфеля банку можуть бути віднесені також цінні папери, які входять до резервів другої черги; інвестиційний портфель банку може включати цінні папери, що емітовані резидентами та нерезидентами України і допущені до обігу на фондовому ринку України відповідно до Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок”; похідні щодо цінних паперів фінансові інструменти (ф’ючерси та опціони на цінні папери та ринкові індекси) можуть використовуватися у складі портфеля для зниження рівня ризику; неакціонерні вкладення банку в статутні капітали підприємств та організацій, що оформлені цінними паперами, розглядаються як інвестиційні.

4. Проведене у роботі дослідження різних типів інвестиційних портфелів дозволило навести узагальнюючу класифікацію інвестиційних портфелів для комерційних банків за наступними критеріями: стратегічні цілі інвестора, тип інвестиційної політики, мета формування інвестиційного прибутку, спеціалізація основних видів цінних паперів, рівень прийнятих ризиків, рівень ліквідності, інвестиційний період, умови оподаткування. Від послідовності процесу управління інвестиційним портфелем та підбору типу інвестиційного портфеля залежить успішність інвестиційної діяльності банку та досягнення ним інвестиційних цілей. У дисертації наведена узагальнена блок-схема процесу управління інвестиційним портфелем, покликана оптимізувати даний процес та забезпечити банку підвищення ефективності інвестиційної діяльності.

5. Виявлено можливі ризики інвестиційної діяльності комерційних банків на ринку цінних паперів, здійснено їх групування та виокремлено несистематичні, виходячи з наступних умов: банк може проводити діяльність на всій території України, купувати цінні папери, прив’язані до різної валюти, та цінні папери різних галузей. Запропоновано методи обмеження ризиків інвестиційної діяльності банків на ринку цінних паперів (оцінка фінансового стану емітента, встановлення лімітів на операції із цінними паперами, диверсифікація, обмеження втрат методом лімітування Stop loss, резервування, страхування), застосування яких сприятиме підвищенню рівня гарантованості повернення вкладених коштів і отримання доходу, а отже, підвищенню ефективності діяльності банків. У контексті даної проблеми наведено переваги співпраці банків і страхових компаній та доведено доцільність створення рейтингових оцінок цінних паперів та емітентів.

6. З’ясовано, що проведення інвестиційної діяльності комерційних банків на ринку цінних паперів України залежить передусім від правового та інституційного забезпечення. Виявлено, що в Україні вже сформувалися необхідні інститути та правове поле, покликане регламентувати та регулювати інвестиційну діяльність комерційних банків на ринку цінних паперів, проте ще існує ряд проблем, які потребують вирішення, зокрема удосконалення діяльності інститутів депозитарної системи, удосконалення організаційної структури підрозділів, що відповідають за інвестиційну діяльність у банку, забезпечення чіткості, стабільності та системності у нормативно-правових актах. Для вирішення даних проблем запропоновано здійснити ряд заходів, зокрема привести вітчизняне законодавство та нормативно-правові акти у відповідність із Міжнародними стандартами бухгалтерського звітності та Міжнародними стандартами розкриття інформації Міжнародної організації комісій із цінних паперів, запровадити комплексну систему збору й розкриття інформації про учасників фондового ринку у режимі реального часу, прийняти Закон „Про акціонерні товариства”, створити Центральний депозитарій цінних паперів (зробити це у два етапи), побудувати нову систему обліку прав власності на цінні папери.

7. Встановлено, що на обсяги та інтенсивність інвестиційної діяльності банків суттєво впливає розвиненість фондового ринку, зокрема існує тісний зв’язок між обсягом випущених на ринку цінних паперів та обсягом вкладень банків у цінні папери (рівень кореляції становить 95,7%). На основі проведеного аналізу динаміки