МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

ПЕРЕПЬОЛКІНА Олена Олександрівна

УДК 336.7:338.1](477)

МОНЕТАРНА ПОЛІТИКА В СИСТЕМІ ФАКТОРІВ

ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ В УКРАЇНІ

Спеціальність 08.00.01 –

Економічна теорія та історія економічної думки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Львів – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економічної теорії Львівської комерційної академії.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент

ФОМІШИН СЕРГІЙ ВАЛЕНТИНОВИЧ

Херсонський економіко-правовий інститут,

професор кафедри менеджменту зовнішньоекономічної діяльності.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

ОСЕЦЬКИЙ ВАЛЕРІЙ ЛЕОНІДОВИЧ

Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

в. о. завідувача кафедри економічної теорії;

кандидат економічних наук, доцент

ТОПІШКО ІВАН ІВАНОВИЧ

Національний університет ”Острозька академія”,

завідувач кафедри економічної теорії.

Захист дисертації відбудеться 12 вересня 2007 р. о 13 30 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.01 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79008, Львів, проспект Свободи, 18, аудиторія 115.

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (м. Львів, вул. Драгоманова, 5).

Автореферат розіслано 08 серпня 2007 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради А.В. Стасишин

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах формування ринкових відносин, мінливості політичних, економічних та соціальних факторів в Україні гостро постає питання пошуку надійних джерел забезпечення стабільних темпів економічного зростання. Необхідність стимулювання процесу економічного зростання пов‘язана з тим, що саме воно на кожному етапі суспільного розвитку визначає стан не лише господарства країни, а й суспільства загалом, відображає результативність діяльності економіки сьогодні та формує передумови подальшого поступу.

Великий вплив на розвиток національної економіки має монетарна політика, результати реалізації якої позначаються на макроекономічній динаміці через зміну ділової поведінки економічних суб‘єктів. Ефективна стимулювальна монетарна політика здатна надати економіці імпульси для зростання, забезпечити умови для високих й стабільних темпів розширеного відтворення. Водночас прорахунки і помилки у сфері грошово-кредитного регулювання чинять руйнівний вплив на господарську систему країни. Тому пошук оптимальних меж державного втручання у грошово-кредитну сферу, дієвої комбінації монетарних інструментів, раціонального механізму грошово-кредитного регулювання дає змогу цілеспрямовано і ефективно впливати на економічні процеси та забезпечувати стабільні темпи економічного зростання, що є надзвичайно актуальним для вітчизняної економіки.

Дослідженню суті економічного зростання як кінцевої мети функціонування економічної системи та розробленню моделей зростання економіки приділено багато уваги у працях таких видатних зарубіжних учених, як А. Сміт, Л. Вальрас, Й. Шумпетер, Дж. Кейнс, Дж. Гікс, Р. Гаррод, О. Домар, Х. Коб, Р. Солоу, Ф. Нейман, Д. Мід, У. Льюіс, Р. Дорнбуш, С. Кузнець, Ф. Модільяні, Л. Столерю, П. Семюелсон, В. Томас та ін. Питанням монетарного регулювання економічного зростання присвячені праці І. Фішера, М. Фрідмана та інших дослідників.

Проблеми циклічності розвитку економіки та, зокрема, економічного зростання досліджено в роботах видатного українського економіста М. Туган-Барановського. Оригінальні теорії хвилеподібного розвитку економіки запропонували В. Тимошенко та Є. Слуцький. Вагомий внесок у дослідження процесів зростання вітчизняної економіки та підвищення ефективності застосування його монетарного складника зробили сучасні українські економісти: Б. Адамик, Ю. Бажал, Г. Башнянин, С. Біла, Л. Борщ, М. Брик, В. Воротін, В. Гальперін, В. Геєць, А. Гальчинський, О. Дзюблюк, І. Крючкова, В. Лагутін, С. Льовочкін, І. Лютий, М. Макаренко, О. Осауленко, В. Осецький, С. Панчишин, С. Реверчук, В. Стельмах, І. Топішко, С. Фомішин, О. Шаблій, Л. Шостак та ін.

Однак не всі аспекти цієї складної проблеми з‘ясовано і обґрунтовано. Зокрема, залишаються дискусійними питання стосовно суті категорій „економічне зростання” та „монетарна політика”, потребують подальшого дослідження особливості дії механізмів грошово-кредитної політики в умовах перехідної економіки та її вплив на економічне зростання. Відкритим є питання вибору оптимального режиму монетарного устрою для стимулювання економічного зростання в Україні. Саме це зумовило вибір теми дисертації, її мету, структуру та завдання.

Зв‘язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проведене відповідно до планів науково-дослідних робіт кафедри „Економічної теорії” Львівської комерційної академії за напрямами: „Проблеми функціонування економічних систем”, „Перехідні економічні системи”, „Системи економічного вимірювання”.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розроблення теоретичних положень і практичних рекомендацій, спрямованих на стимулювання економічного зростання в Україні засобами грошово-кредитного регулювання.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких основних завдань:

– уточнити сутність економічного зростання в умовах перехідної економіки, класифікувати і систематизувати його типи та визначити основні фактори, що забезпечують зростання економіки;

– проаналізувати основні концепції та моделі економічного зростання, виявити роль монетарного складника у його забезпеченні;

– уточнити зміст категорії „монетарна політика”, класифікувати інструментарій грошово-кредитного регулювання;

– дослідити особливості дії механізмів монетарного інструментарію у забезпеченні економічного зростання в умовах перехідної економіки;

– проаналізувати вплив монетарної політики НБУ на стабілізацію макроекономічної ситуації в Україні та виробити практичні рекомендації щодо застосування найбільш ефективного на даному етапі виду грошово-кредитної політики;

– побудувати моделі для прогнозування динаміки темпів економічного зростання та інших макроекономічних показників на основі змін монетарних параметрів економіки України;

– розробити пропозиції, спрямовані на оптимізацію застосування грошово-кредитного інструментарію та вибору стратегії монетарного устрою для стимулювання економічного зростання в Україні.

Об‘єктом дослідження є процес економічного зростання в Україні.

Предмет дослідження – теоретико-методологічні основи та практичний інструментарій забезпечення економічного зростання засобами грошово-кредитного регулювання.

Методи дослідження. У дослідженні застосовано методологічний апарат сучасної науки, а також систему економічних законів та наукових принципів, які сформульовані економічною наукою, а саме: методи пізнання (діалектики й історизму) – під час вивчення концептуальних основ економічного зростання на базі теорії економічних циклів та інструментарію монетарної політики; методи групування і класифікації – в процесі дослідження факторів і типів економічного зростання; методологічні засади для формування системного підходу – під час вивчення основних теорій, концепцій та економіко-математичних моделей економічного зростання різних шкіл економічної думки, визначення їх переваг та недоліків; аналогії, статистичні методи, порівняльний та системний аналіз – в процесі дослідження впливу монетарної політики НБУ на динаміку макроекономічних показників вітчизняної економіки для вирішення поставлених у роботі завдань з надання відповідних обґрунтованих рекомендацій і пропозицій щодо їх вдосконалення; методи економіко-математичного моделювання – під час побудови моделей для прогнозування основних макроекономічних показників та обґрунтування оптимального щорічного приросту пропозиції грошей.

Теоретичною та методологічною базою дисертації є досягнення вітчизняної та зарубіжної науки у сфері забезпечення економічного зростання та запровадження ефективної грошово-кредитної політики. Вихідною інформаційною основою для обґрунтування напрямів стимулювання економічного зростання засобами грошово-кредитного регулювання є офіційні статистичні дані, зокрема темпи росту і приросту ВВП, динаміка основних макрофінансових показників та показників діяльності банківської системи України за період 1991–2006 рр., фахові літературні джерела. У роботі використано законодавчі акти Верховної Ради України, постанови Кабінету Міністрів України та нормативні документи Національного банку України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що на підставі системного вивчення суті економічного зростання та аналізу його монетарного складника в умовах вітчизняної економіки обґрунтовано методологічні положення і рекомендації щодо стимулювання економічного зростання засобами грошово-кредитного регулювання, а саме:

вперше:

· побудовано моделі, що відображають взаємозв‘язки між економічним зростанням, інфляцією, темпами росту грошової маси та процентними ставками за кредитами комерційних банків в економіці України, які дали змогу запропонувати методику прогнозування основних макроекономічних показників та визначення оптимальних темпів зростання грошової маси, що уможливлює високі стабільні темпи економічного зростання з недопущенням значних інфляційних коливань;

удосконалено:

· тлумачення категорії „економічне зростання” як абсолютного одночасного збільшення показників реального ВВП і ВВП в розрахунку на одну особу в наступному періоді порівняно з попереднім, на відміну від наявних підходів до зростання як явища, що характеризується поступовим збільшенням значень ВВП, які відповідають пікам економічних циклів або зростанням ВВП від найнижчої точки спаду до вершини економічного циклу; виокремлено головні макроекономічні показники, що характеризують економічне зростання; систематизовано позитивні та негативні наслідки зростання національної економіки;

· визначення суті монетарної політики, де акцентовано на її інструментарії та обмежено цілі грошово-кредитного регулювання стабільністю національної грошової одиниці, яка досягається впливом центрального банку на сферу грошового обігу та кредитних відносин, на відміну від позиції авторів, що відносять до цілей монетарного регулювання усі без винятку цілі економічної політики держави;

дістали подальшого розвитку:

· класифікація та систематизація факторів економічного зростання, які умовно розділені на вісім груп, охоплюють як загальні, так і специфічні для перехідних економік чинники; обґрунтовано значення монетарної складової економічного зростання;

· типізація економічного зростання, яку доповнено такими класифікаційними ознаками: наявною динамікою темпів економічного зростання та її збереженням у наступному періоді; на цій основі виокремлено такі види економічного зростання: прогресивне та регресивне, рівномірне та нерівномірне;

· підходи до вибору виду монетарної політики (у тому числі валютної) в умовах стабільності та нестабільності макроекономічного середовища на основі проведеного аналізу основних етапів реалізації монетарної політики НБУ; зроблено висновок про доцільність реалізації стимулювальної політики для забезпечення економічного зростання тільки в умовах стабільності господарської системи, а також про можливість поступового наближення курсу національної валюти до реального без різких його коливань;

· механізми застосування монетарних інструментів для досягнення економічного зростання, а саме: для підвищення ефективності використання норми обов‘язкових резервів запропоновано її диференціацію лише за ознакою термінів залучених ресурсів, встановлення величини розрахункового періоду для формування резервних вимог тривалістю не менше 30 днів, здійснення виплат Нацбанком відсоткових винагород банківським установам за збереження їх резервних коштів; для підвищення дієвості облікової ставки рекомендовано уникнення будь-якої її диференціації, розширення переліку об‘єктів, які приймаються під заставу ломбардного кредиту; для оптимізації здійснення операцій на відкритому ринку – недопущення реструктуризації боргових зобов‘язань уряду, а також створення умов для розвитку вторинного ринку державних цінних паперів; для забезпечення прозорості заходів у сфері грошово-кредитного регулювання – надання статусу обов‘язкових до виконання „Основних засад монетарної політики”, що визначаються Нацбанком України. Зроблено висновок про передчасність запровадження режиму таргетування інфляції та доцільність тимчасового збереження на даному етапі стратегії націлювання на валютний курс як найбільш оптимального режиму монетарного устрою для стимулювання зростання вітчизняної економіки.

Особистий внесок здобувача. Сформульовані у роботі наукові положення, висновки, рекомендації і пропозиції належать особисто автору і є його науковим доробком.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідались та отримали схвалення на 7 наукових та науково-практичних конференціях, що відбувались в 2004–2005 рр. у Львові, Києві та Острозі.

Розроблені науково-методичні положення дисертації використано у навчальному процесі Львівської комерційної академії під час підготовки курсів „Основи економічної теорії”, „Макроекономіка”, „Державне регулювання економіки”, „Перехідні економічні системи”; а також під час написання навчальних посібників з „Основ економічної теорії”, „Макроекономічної теорії” (довідка №603/01-1.08 від 20.06.2007 р.).

Вироблені рекомендації використані в процесі виконання науково-дослідної теми лабораторії економічної оцінки Львівської комерційної академії „Системи економічного вимірювання” (довідка №439/022 від 29.03.2007 р.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 15 наукових праць загальним обсягом 5,0 д.а., з них 9 статей загальним обсягом 4,29 д.а. – у наукових фахових виданнях.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Основний зміст роботи викладено на 184 сторінках. Робота містить 25 таблиць, 25 рисунків і 6 сторінок додатків. Список використаних джерел налічує 264 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету і завдання, конкретизовано об‘єкт, предмет, методи дослідження, сформульовано практичне та теоретичне значення основних положень дисертації, її новизну, ступінь апробації.

У першому розділі дисертаційної роботи „Теоретико-методологічні основи досягнення економічного зростання засобами монетарної політики” розглянуто підходи до трактування суті явища, уточнено категорію економічного зростання; виокремлено різновиди зростання у різних господарських системах; класифіковано та систематизовано фактори, що його обумовлюють, виявлено важливу роль грошово-кредитного регулювання в забезпеченні економічного зростання; поглиблено тлумачення категорії „монетарна політика”.

Економічне зростання уже упродовж кількох століть перебуває в полі зору вітчизняних та зарубіжних економістів. Проте ще не вироблено єдиного підходу до тлумачення суті цього явища. Основний потік макроекономіки виходить з того, що дослідження економічного зростання необхідно здійснювати в контексті теорії циклів. Аналіз праць учених-економістів дає підстави для виокремлення чотирьох основних підходів до визначення категорії економічного зростання, які наведено на рис. 1.

Рис. 1. Підходи до визначення суті економічного зростання

Згідно з першим підходом (І), економічне зростання – це поступове збільшення макроекономічних показників у довготривалому періоді, яке на рис. 1 відображає крива k, що з‘єднує точки фаз вершини економічних циклів. Проте, крива k швидше відображає не процес економічного зростання, а економічний розвиток. Згідно з другим підходом (ІІ), економічне зростання розглядають як фазу економічного циклу, на графіку це відображає відрізок ВС. Прихильники кейнсіанського підходу заперечують таке тлумачення економічного зростання. Вони розуміють під економічним зростанням лише той відрізок висхідної фази циклу, що перевищує досягнення показників останнього піку ділової активності (ІІІ). На графіку кейнсіанський підхід ілюструє відрізок LС.

Жодне з трьох зазначених визначень економічного зростання, на наш погляд, не можна покласти в основу дослідження, оскільки, по-перше, теорія циклів має особливості для перехідних економік, де коливання макроекономічної кон‘юнктури обумовлюються також трансформаційними процесами. По-друге, макроекономічні показники перехідної економіки, в тому числі і вітчизняної, неможливо аналізувати у тривалому періоді через незначний термін її функціонування.

Запропонований автором підхід (ІV) враховує особливості перехідної економіки. У дисертації показано, що економічне зростання доцільно тлумачити як абсолютне збільшення реальних макроекономічних показників у даному періоді порівняно з попереднім, що на графіку відображає довільно обраний для прикладу відрізок NМ.

Визначаючи суть економічного зростання, здебільшого беруть до уваги лише один з макроекономічних показників, що його характеризують. У дисертації акцентовано на необхідності одночасного використання в аналізі економічного зростання показників реального ВВП та ВВП в розрахунку на одну особу. Коли темпи приросту населення випереджують темпи приросту ВВП і рівень життя населення знижується, то така економіка є застійною. З іншого боку, використання в аналізі лише ВВП в розрахунку на одну особу як критерію економічного зростання може призвести до того, що в разі скорочення чисельності населення навіть за умов реального зменшення обсягів національного виробництва цей показник характеризуватиме національну економіку як таку, що зростає.

Крім того, більшість визначень перенасичена факторами економічного зростання, що, на наш погляд, є недоцільним. У дисертації запропоновано під економічним зростанням розуміти абсолютне збільшення реального ВВП і ВВП на одну особу в даному періоді порівняно з попереднім.

У реферованому розділі запропоновано класифікацію типів економічного зростання. Типізацію економічного зростання доповнено такими класифікаційними ознаками: наявною динамікою темпів економічного зростання та її збереженням у наступному періоді. На цій основі виокремлено такі види економічного зростання: прогресивне (темпи зростання національної економіки кожного наступного періоду перевищують значення попередніх періодів) та регресивне (уповільнення темпів економічного зростання у кожному наступному періоді, а також їх незмінність упродовж кількох періодів), рівномірне (усталені упродовж періоду темпи приросту, у тому числі й від‘ємні) та нерівномірне економічне зростання (відсутність усталених темпів приросту, у тому числі й від‘ємних).

Дослідження факторів, що впливають на економічне зростання, дає підстави зробити висновок, що одні з них позитивно впливають на виробництво національного продукту, забезпечуючи зростання господарської системи. І навпаки, інші фактори можуть обмежувати позитивні тенденції зростання економіки або навіть спричиняти кризову ситуацію. Для вивчення факторів, що впливають на економічне зростання та з‘ясування напрямів цього впливу, у дисертації їх класифіковано та виокремлено такі групи: об’єктивні економічні фактори; чинники державного регулювання економіки; інноваційні фактори; інвестиційні фактори; об‘єктивні природні чинники; демографічні фактори; суб‘єктивні психологічні фактори; форсмажорні чинники.

У дисертації акцентовано на необхідності детального вивчення монетарного складника економічного зростання, що, згідно з запропонованою класифікацією, належить до групи чинників державного регулювання економіки, для стимулювання зростання національної економіки через реалізацію ефективної грошово-кредитної політики.

Питання економічної суті монетарної політики є дискусійним. На відміну від існуючих трактувань, що надмірно акцентують увагу на цілях монетарного регулювання, але не наголошують на визначній ролі НБУ та не приділяють уваги грошово-кредитному інструментарію, автором запропоновано визначення монетарної політики як сукупності заходів і засобів адміністративного та ринкового характеру у сфері грошово-кредитних відносин, що здійснюються центральним банком для забезпечення стабільності національної грошової одиниці.

У другому розділі дисертаційної роботи „Аналіз впливу монетарної політики на зростання економіки України” досліджено особливості механізму застосування монетарного інструментарію для забезпечення економічного зростання; проаналізовано вплив монетарної політики НБУ на макроекономічну динаміку та визначено основні тенденції їх взаємозв‘язку.

Дослідження особливостей механізму дії грошово-кредитного інструментарію для забезпечення економічного зростання дає змогу стверджувати, що залежно від напрямів його застосування змінюється грошова маса, внаслідок чого змінюються поведінка економічних суб‘єктів та темпи інфляції, що неминуче позначається на макроекономічній динаміці.

Аналізуючи вплив монетарної політики на економічне зростання у першій половині 90-х років, дисертантом зроблено такі висновки: 1) м‘яка грошово-кредитна політика, що здійснювалася до 1994 року, за своєю природою була „квазіекспансіоністською”, оскільки її заходи вживалися не стільки для підвищення ділової активності збільшенням грошової маси, скільки для фінансування дефіциту державного бюджету. В цей період кожен крок у сфері монетарного регулювання – від емісійного кредитування уряду до запровадження вітчизняних купонів, які фактично не виконували функцій грошей, погіршував економічну ситуацію. Ринкові інструменти не функціонували: величина облікової ставки мала від‘ємне значення (була нижчою за рівень інфляції), ринок цінних паперів не працював. Наслідком цього стала гіперінфляція, подальше зростання бюджетного дефіциту і зовнішнього боргу держави, небувалий спад виробництва, знецінення грошей і заощаджень населення, а також зниження загального рівня добробуту громадян; 2) рестрикційна монетарна політика, запроваджена Нацбанком з 1994 року, дала змогу загальмувати негативну динаміку макроекономічних показників і створила передумови для грошової реформи у вересні 1996 року; 3) зважаючи на особливості вітчизняної економіки жорстка грошово-кредитна політика НБУ у 1994–1996 роках не була перешкодою для економічного зростання, а навпаки, була чи не єдиним шляхом до макрофінансової стабілізації вітчизняної економіки того періоду, без якої економічне зростання є неможливим. Хоча світовий досвід господарювання свідчить, що саме експансіоністська монетарна політика сприяє економічному зростанню, а рестрикційна, навпаки, уповільнює процеси розширеного відтворення.

Оцінюючи грошово-кредитну політику НБУ у період з вересня 1996 року до 1999 року, необхідно зазначити її оперативність та дієвість не лише з огляду на монетарні параметри вітчизняної економіки, а й з позиції забезпечення макроекономічної стабілізації як необхідної передумови економічного зростання: 1) завдяки грамотно проведеній грошовій реформі у вересні 1996 року країна отримала власну національну валюту – гривню, що виконувала усі функції грошей і заклала фундамент економічного відродження; 2) швидка реакція на Азійську фінансову кризу 1998 року, використання адекватних адміністративних та ринкових важелів монетарної політики дали змогу не допустити розгортання економічної кризи в державі; 3) ефективність реалізації монетарної політики НБУ у напрямі забезпечення стабільності національної валюти, як необхідної передумови економічного зростання, було доведено на практиці позитивною динамікою макроекономічних показників. Так, вперше з часу відновлення незалежності у 2000 році в Україні було досягнуто позитивних темпів зростання економіки.

Дослідження динаміки економічного зростання у контексті заходів монетарної політики Нацбанку у 2000–2006 роках дало дисертантові підстави зробити висновки: 1) заходи НБУ щодо регулювання фінансового сектора у досліджуваному періоді характеризувалися послідовністю та своєчасністю, що було наслідком ефективного та комплексного застосування інструментарію грошово-кредитної політики; 2) результатом експансіоністської монетарної політики 2000–2003 років, яка була адекватна умовам функціонування вітчизняної економіки, стало досягнення макрофінансової стабілізації та стійкого економічного зростання; 3) зміцнілий за останні роки фінансовий сектор вітчизняної економіки, а також жорсткі та своєчасні заходи НБУ в умовах політичної нестабільності, що сталася в Україні у жовтні-грудні 2004 року, дозволили уникнути економічної кризи та краху вітчизняної банківської системи; 4) непослідовні дії уряду, його втручання у сферу монетарного регулювання призвели до суттєвого сповільнення темпів економічного зростання у 2005 р.; 5) економічне зростання у 2000–2006 роках відбувалося здебільшого за рахунок екстенсивних факторів, носило незбалансований характер; через велику частку тіньового сектора, неузгодженість дій уряду та НБУ не відбувалось максимального використання потенційних можливостей вітчизняної економіки.

Однозначно оцінити динаміку темпів економічного зростання в Україні важко через недостатньо тривалий період його існування, проте можна стверджувати, що, згідно із запропонованою в роботі класифікацією видів економічного зростання, воно було нерівномірним зі зміною напряму.

У третьому розділі дисертації „Напрями стимулювання економічного зростання в Україні засобами грошово-кредитного регулювання” розроблено моделі прогнозування динаміки економічного зростання і встановлення орієнтирів у діяльності центрального банку щодо регулювання грошової маси; запропоновано напрями забезпечення й підтримання стабільних темпів зростання економіки України удосконаленням інструментарію грошово-кредитної політики і вибору оптимального режиму монетарного устрою.

У дисертації запропоновано застосовувати для прогнозування макроекономічних показників моделі, що є лінійними функціями, які відображають взаємозалежність між такими показниками: темпи росту реального ВВП (Q), грошової маси (M), індекс споживчих цін (P) і середньозважені процентні ставки за кредитами комерційних банків (R).

В основу побудови лінійних функцій покладено базові взаємозалежності, сформульовані економічною наукою, що мають такий вигляд:

Q = ѓ (+M; –R) (1)

P = ц (+M; –Q) (2)

R = щ (–M; +P) (3)

За допомогою прикладної програми Excel на основі статистичних даних про динаміку зазначених показників, починаючи з 1996 р., побудовано відповідні функції, які описують взаємозалежності між останніми:

Q = 0,066723M – 0,34393R + 107,8785 (4)

P = 0,054082M – 1,11839Q + 223,3568 (5)

R = –0,55643M + 1,20236P – 21,1866 (6)

Варто наголосити, що знак при коефіцієнтах відповідних аргументів зберігається в одержаних моделях і не суперечить теоретичним обґрунтуванням, що сформульовані економічною наукою. Коефіцієнти детермінації у моделях, що описані формулами 4 та 6, становлять відповідно 0,905 та 0,67, що доводить високу об‘єктивність моделей. Результати функції, описаної формулою 5, характеризуються низьким рівнем ймовірності (коефіцієнт детермінації дорівнює 0,43), через багатофакторність умов функціонування економічної системи, які, очевидно, описуються нелінійними залежностями.

З формул 1, 2, 3 отримаємо:

Q1 = ѓ(M; щ(M; ц(M; Q0))), (7)

де Q1 – темпи економічного зростання прогнозованого періоду,

Q0 – темпи економічного зростання базового (попереднього) періоду.

Підставляючи у формулу 7 значення відповідних аргументів, отримаємо наступну функцію:

Q1 = 0,23573M + 0,46249Q0 + 22,8005 (8)

Обчислимо вплив на величину економічного зростання даного року (Q1) аналогічного показника попереднього періоду (Q0) та приросту грошової маси попередніх років (M0):

Q1 = г (+M0; +Q0) (9)

Здійснивши це за допомогою прикладної програми Excel, отримаємо таку модель:

Q1 = 0,35039M0 + 0,467043Q0 + 8,383803 (10)

У даній моделі зберігаються взаємозалежності в разі зміни її складників. Прямий характер зв‘язку обох аргументів моделі обумовлений підвищенням ділової активності при збільшенні грошової маси і позитивних тенденціях зростання реального ВВП у попередніх періодах. Крім того, ймовірність точності отриманих результатів, які розраховані за допомогою даної моделі, є високою (коефіцієнт детермінації становить 0,85).

Проведені в роботі розрахунки підтверджують справедливість попередньої моделі (формула 8), оскільки значення коефіцієнтів при аргументах в обох моделях дуже близькі. Важливо зазначити, що коефіцієнт при M0 (формула 10) вищий від коефіцієнта при M (формула 8), що говорить про необхідність урахування часового лагу для підвищення ефективності цього фактора. Отже, ці моделі можна використовувати для прогнозування економічного зростання в майбутніх періодах.

Для встановлення орієнтирів у діяльності центрального банку щодо регулювання грошової маси в обігу в дослідженні розраховано оптимальний приріст грошової маси, який би забезпечував високі темпи економічного зростання на фоні допустимих інфляційних коливань, на основі статистичних даних про динаміку зазначених показників за 1996–2005 роки.

Для виявлення взаємозв‘язків між темпами економічного зростання та інфляції, з одного боку, і приростом грошової маси, з іншого, використано метод найменших квадратів. У результаті побудовано многочлени третього ступеня, які описують залежність між економічним зростанням (у) та приростом грошової маси (х), а також між темпами інфляції (z) та приростом грошової маси (х) і відображаються відповідно формулами 11 та 12:

у (х) = –26,4153х3 + 109,8575х2 – 151,6085х – 70,4503 (11)

z (х) = 19,0185х3 – 79,8281х2 + 110,9942х – 49,96497 (12)

Внаслідок розрахунку темпів економічного зростання та інфляції, що відповідають значенням темпів росту грошової маси за 1996–2005 роки, виявлено, що найвищі темпи економічного зростання і найнижчі темпи інфляції відповідають приросту грошової маси у розмірі 47% на рік. Зроблено висновок, що підтримання темпів зростання грошової маси на рівні 47% на рік є оптимальним в даних макроекономічних умовах. Дисертант виходить з того, що зі зміною макроекономічної ситуації оптимальний річний приріст грошової маси також зміниться. Для його визначення необхідно ввести до запропонованої моделі нові вихідні дані, проте принципи розрахунку незмінні.

З метою стимулювання економічного зростання засобами ефективної монетарної політики в дисертації запропоновано низку заходів щодо удосконалення грошово-кредитного інструментарію та механізмів його застосування.

Для удосконалення використання норм обов‘язкових резервів у роботі запропоновано: 1) диференціювати їх згідно з критерієм строковості залучених ресурсів; 2) встановити величину розрахункового періоду для формування резервних вимог тривалістю не менше як тридцять днів; 3) надати дозвіл на зарахування обсягів придбаних ОВДП та суми залишків готівки в касі на покриття частини обов‘язкових резервів; 4) виплачувати Нацбанком відсоткові винагороди банківським установам за збереження їх резервних коштів.

Для підвищення дієвості ставок рефінансування, на думку дисертанта, доцільно: 1) уникати диференціювання облікової ставки; 2) ухвалити низку законів та інших нормативних актів, які б врегулювали питання охорони прав власності, процедури банкрутства, страхування та інших питань захисту інтересів кредиторів; 3) розширити перелік об‘єктів, які приймаються під заставу ломбардного кредиту та здійснювати пошук ефективних критеріїв диференціації ставок за ломбардним кредитом, пріоритетними з яких є якість цінних паперів і ліквідність об‘єктів, що приймаються під забезпечення ломбардного кредиту.

З метою оптимізації використання операцій на відкритому ринку дисертант пропонує: 1) не допустити в подальшому реструктуризації боргових зобов‘язань уряду і забезпечувати своєчасне їх погашення; 2) збільшити строки обігу державних цінних паперів; 3) підвищити вимоги щодо інформаційної прозорості операцій з купівлі-продажу ОВДП на вторинному ринку; 4) пожвавити операції з державними цінними паперами на торгах, організованих на УМВБ; 5) активізувати співпрацю НБУ з небанківськими фінансовими посередниками; 6) заборонити Нацбанку брати участь в операціях з реалізації урядових боргових зобов‘язань на первинному ринку.

Для підвищення ефективності валютної політики доцільними, на думку автора, є такі кроки: 1) уникати будь-яких різких коливань валютного курсу; 2) надати статусу обов‘язкових до виконання „Основних засад монетарної політики”; 3) переглянути законодавчі норми щодо обов‘язкового продажу валютного виторгу національних експортерів: зменшити цей норматив, а в подальшому відмовитися від практики його застосування.

Розгляд передумов та наслідків застосування основних режимів монетарного устрою дає підстави для висновку, що найбільш оптимальним для стимулювання економічного зростання в Україні нині є тимчасове збереження таргетування валютного курсу. Впровадження режиму інфляційного таргетування в Україні є доцільним лише після забезпечення для цього відповідних умов, якими є подолання диспропорцій у структурі вітчизняної економіки, ліквідація доларизації розрахунків, розвиток інституцій фондового, кредитного, валютного та інших секторів фінансового ринку, а також підвищення ефективності застосування механізмів монетарного і валютного інструментарію.

ВИСНОВКИ

Дослідження результативності заходів грошово-кредитного регулювання у стимулюванні економічного зростання в Україні дозволяє зробити такі висновки:

1. В умовах трансформації економіки України особливого значення набуває проблема забезпечення стабільних темпів економічного зростання, що є основним індикатором ефективності функціонування економічної системи та критерієм рівня добробуту населення.

2. Визначний вплив грошово-кредитних чинників на процеси макрофінансової стабілізації та динаміку основних показників національної економіки обумовлює необхідність детального розгляду інструментів монетарної політики та актуалізує пошук шляхів стимулювання економічного зростання засобами грошово-кредитного регулювання.

3. Огляд наукових праць, присвячених виявленню монетарного складника економічного зростання, дає змогу уточнити категорію „економічне зростання”, що є абсолютним одночасним збільшенням показників реального ВВП і ВВП на одну особу в наступному періоді порівняно з попереднім. Під монетарною політикою доцільно розуміти сукупність заходів і засобів адміністративного та ринкового характеру у сфері грошово-кредитних відносин, що здійснюються центральним банком країни з метою забезпечення стабільності національної грошової одиниці.

4. Дослідження різновидів та факторів економічного зростання дало змогу доповнити його типізацію такими класифікаційними ознаками: наявною динамікою темпів економічного зростання та її збереженням у наступному періоді і на цій основі виокремити такі види економічного зростання: прогресивне та регресивне, рівномірне та нерівномірне економічне зростання; класифікувати та систематизувати фактори економічного зростання за вісьмома групами: об’єктивні економічні фактори; чинники державного регулювання економіки; інноваційні фактори; інвестиційні фактори; об‘єктивні природні чинники; демографічні фактори; суб‘єктивні психологічні фактори; форсмажорні чинники.

5. Дослідження переваг і недоліків основних моделей економічного зростання дало підстави дійти висновку про відсутність базової універсальної моделі зростання. Проте в дослідженнях і вітчизняних, і зарубіжних економістів має місце широке врахування монетарного складника його забезпечення.

6. Аналіз особливостей застосування монетарних інструментів для забезпечення економічного зростання в Україні дав змогу переконатися в існуванні тісного зв‘язку між ефективністю грошово-кредитного регулювання та зростанням національної економіки, а також довів тезу про те, що економічне зростання неможливе в умовах нестабільності національної грошової одиниці. Останнє є його необхідною умовою, хоча й недостатньою. Умову достатності забезпечує взаємодія низки суб‘єктивних та об’єктивних факторів економічного зростання.

7. Негативні макроекономічні зрушення початкового етапу переходу України до ринку зумовили спад виробництва і виникнення кризової ситуації у вітчизняній економіці. Оскільки ринкові інструменти монетарної політики не діяли (облікова ставка мала від‘ємне значення, а ринок цінних паперів практично не функціонував), то наслідком стала гіперінфляція, а позитивні тенденції зростання були відсутні. Із введенням в обіг гривні та розвитком монетарного інструментарію грошово-кредитної політики уповільнились темпи падіння реального ВВП, а згодом унаслідок реалізації Нацбанком України оперативної, зваженої та ефективної грошово-кредитної політики вітчизняна економіка набула ознак господарської системи, що зростає. Жорстка рестрикційна грошово-кредитна політика НБУ не була перешкодою для економічного зростання, а навпаки, була чи не єдиним шляхом до макрофінансової стабілізації вітчизняної економіки того періоду.

8. Економічне зростання у 2000–2006 роках відбувалося здебільшого за рахунок екстенсивних факторів та мало незбалансований характер. Через неузгодженість дій уряду та НБУ, а також через велику частку тіньового сектора не відбувалось максимального використання потенційних можливостей вітчизняної економіки. Однозначно оцінити динаміку темпів економічного зростання важко через відносно короткий його період. Проте можна стверджувати, що, згідно із запропонованою в роботі класифікацією видів економічного зростання, воно було нерівномірним зі зміною напряму.

9. Суттєві коливання темпів економічного зростання в Україні є наслідком недостатньої стабільності умов функціонування вітчизняної економіки. З метою її зміцнення та забезпечення сталих темпів економічного зростання запропоновано низку заходів щодо удосконалення інструментарію монетарної політики та механізмів його застосування, а саме: для підвищення ефективності використання норми обов‘язкових резервів запропоновано диференціацію норми резервування лише за ознакою термінів залучених ресурсів, встановлення величини розрахункового періоду для формування резервних вимог тривалістю не менше 30 днів, виплату Нацбанком відсоткової винагороди банківським установам за збереження їх резервних коштів; для підвищення дієвості облікової ставки рекомендовано уникнення будь-якої її диференціації, розширення переліку об‘єктів, які приймаються під заставу ломбардного кредиту; для оптимізації здійснення операцій на відкритому ринку – недопущення реструктуризації боргових зобов‘язань уряду, а також створення умов для розвитку вторинного ринку державних цінних паперів; для забезпечення прозорості заходів у сфері грошово-кредитного регулювання – надання статусу обов‘язкових до виконання „Основних засад монетарної політики”, що визначаються Нацбанком України.

10. Для прогнозування динаміки економічного зростання та встановлення орієнтирів діяльності центрального банку щодо регулювання пропозиції грошей побудовано моделі, які відображають взаємозв‘язки між економічним зростанням, інфляцією, темпами росту грошової маси та процентними ставками за кредитами комерційних банків. Унаслідок цього запропоновано методику прогнозування основних макроекономічних показників та визначення оптимальних річних темпів зростання грошової маси, які б забезпечували високі стабільні темпи економічного зростання з недопущенням значних інфляційних коливань.

11. Зарубіжний досвід запровадження основних режимів монетарного устрою дав змогу визначити їх передумови і наслідки, а отже, підстави для висновку, що застосування режиму інфляційного таргетування в Україні доцільно здійснювати лише після формування необхідних для цього макроекономічних умов. Зважаючи на особливості функціонування вітчизняної економіки, сьогодні найбільш оптимальним для прискорення економічного зростання в Україні є тимчасове продовження таргетування валютного курсу.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1. Перепьолкіна О.О. Суть економічного зростання та підходи до його вимірювання // Вісник Львівського університету. Серія економічна. Випуск 33. – Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2004. – С. 379-386.

2. Перепьолкіна О.О. Аналіз впливу монетарної політики НБУ на функціонування банківської системи України в контексті економічного зростання: Формування ринкових відносин в Україні / Зб. наук. праць. Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки України. Випуск 7 (50). – К.: 2005. – С. 8-12.

3. Перепьолкіна О.О. Вибір оптимального режиму монетарного устрою в Україні // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. Вип. 12 (55) / Наук. ред. І.К. Бондар. – К., 2005. – С. 34-37.

4. Перепьолкіна О.О. Вплив монетарної політики НБУ на макроекономічну динаміку в Україні // НАУКОВИЙ ВІСНИК: Збірник науково-технічних праць. – Львів: НЛТУ України. – 2005, вип. 15.3. – С. 277-295.

5. Перепьолкіна О.О. Економічне зростання в умовах перехідної економіки // Фінанси України. – 2005. – №5. – С. 110-121.

6. Перепьолкіна О.О. Забезпечення економічного зростання важелями монетарної політики НБУ // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Механізми управління ефективністю інновацій у регіоні (Збірник наукових праць) / НАН України, Інститут регіональних досліджень. Редкол.: Відп. ред. акад. НАН України. М.І. Долішній. – Львів, 2005. – Вип. 1(LI). – С. 397-402.

7. Перепьолкіна О.О. Механізм застосування інструментів монетарної політики для досягнення економічного зростання // НАУКОВИЙ ВІСНИК НЛТУУ: Збірник науково-технічних праць. – Львів: НЛТУУ. – 2005, вип. 15.4. – С. 270-282.

8. Перепьолкіна О.О. Формування поглядів на грошово-кредитне регулювання в контексті економічного зростання // Вісник Львівської комерційної академії. – Серія економічна, випуск 19. – Львів : видавництво Львівської комерційної академії, 2005. – С. 374-378.

9. Перепьолкіна О.О. Цілі та інструменти монетарної політики // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Програмування і прогнозування соціально-економічного розвитку регіону (Збірник наукових праць). Вип. 4 (LIV) / НАН України. Ін-т регіональних досліджень. Редкол.: відп. ред. акад. НАН України. М.І. Долішній. – Львів, 2005. – С. 267-274.

В інших виданнях:

10. Перепьолкіна О.О. Позитивні та негативні наслідки економічного зростання в перехідних економіках // Економіка посткомуністичних країн в умовах глобалізації: Матеріали міжнародної наукової студентсько-аспірантської конференції, Львів, 23-24 квітня 2004 р. – Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2004. – С. 245.

11. Перепьолкіна О.О. Трактування суті економічного зростання в умовах перехідної економіки // Проблеми і перспективи розвитку економіки в умовах ринку: Матеріали міжвузівської студентської науково-практичної конференції. – Острог: Вид-во Національний університет „Острозька академія”, 2004. – С. 72-74.

12. Перепьолкіна О.О. Взаємозв‘язок монетарної і фіскальної політик у забезпеченні економічного зростання // Шевченківська весна: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених, присвяченої 60-річчю Великої Перемоги / За заг. ред. проф. О.К. Закусила. – Вип. ІІІ: У 2-х част. – Ч.2. Природничі, технічні та економічні науки. – К.: Логос, – 2005. – С. 146-147.

13. Перепьолкіна О.О. Еволюція поглядів на теорію циклів // Обліково-аналітичні системи суб‘єктів господарської діяльності в Україні: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, Львів, 25-26 березня 2005 р. – Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2005. – С. 81-83.

14. Перепьолкіна О.О. До питання визначення суті монетарної політики держави // Інтеграція країн з перехідною економікою у світовий простір: стан і перспективи: Матеріали міжнародної наукової студентсько-аспірантської конференції, Львів, 13-14 травня 2005 р. – Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2005. – С. 268-269.

15. Перепьолкіна О.О. Вибір стратегії монетарної політики для забезпечення економічного зростання в Україні // Економічна система України: минуле, сучасне, майбутнє: Міжнародна науково-практична конференція, Львів, 21-22 жовтня 2005