ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ПОПІВНЯК Роман Богданович

УДК 338.43:631.115.8

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНЕ
ОБҐРУНТУВАННЯ РОЗВИТКУ КООПЕРАТИВІВ
В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ

Спеціальність 08.00.04 – економіка та управління підприємствами

(сільське господарство, мисливство та лісове

господарство)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Львів – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Березівський Петро Степанович,

Львівський державний аграрний університет,

завідувач кафедри менеджменту організацій

ім. проф. Є.Храпливого.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,

член-кореспондент УААН

Малік Микола Йосипович,

Національний науковий центр

“Інститут аграрної економіки УААН”,

завідувач відділу підприємництва і кооперації;

кандидат економічних наук, доцент

Климюк Лариса Миколаївна,

Державний вищий навчальний заклад

“Державний агроекологічний університет”,

завідувач кафедри організації виробничих

та інформаційних систем.

Захист відбудеться 18 грудня 2007р. об 11оо годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 36.814.02 у Львівському державному аграрному університеті за адресою: 80381, Львівська обл., Жовківський р-н, м. Дубляни, вул. Володимира Великого, 1, головний корпус, ауд. 309.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівського державного аграрного університету за адресою: 80381, Львівська обл., Жовківський р-н, м. Дубляни, вул. Володимира Великого, 1.

Автореферат розісланий листопада 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.А. Біттер

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Ефективний розвиток аграрного виробництва базується на наявності раціональних виробничих сільськогосподарських структур, заснованих здебільшого на приватній формі власності, відпрацьованих механізмах внутрішньогосподарських виробничих відносин у корпоративних формах господарювання, широкому розвитку інфраструктурних формувань. Серед сільськогосподарських підприємств різних організаційно-правових форм важливе місце займають сільськогосподарські виробничі кооперативи. Їх спрямовано на підвищення ефективності виробництва шляхом об’єднання засобів виробництва, коштів і праці, а також забезпечення соціального захисту селян – членів кооперативних формувань. Поєднання економічної і соціальної функцій найбільш цілеспрямовано реалізується в кооперативних підприємствах, які слід розглядати як засіб залучення товаровиробників до великомасштабного агробіз-несу, що дає їм змогу одержувати прибуток не тільки від виробничої діяльності, але й від інших стадій подальшого руху створеної ними продукції. Необхідною умовою ефективного розвитку агропромислового комплексу є широкий розвиток різних видів обслуговуючої кооперації. Потреба в науковому обґрунтуванні напрямів розвитку кооперативних формувань на основі їх відповідності суті кооперативного підприємства і міжнародним принципам кооперації, у розробці механізмів забезпечення їх прибутковості й зумовила актуальність даного дослідження.

Вагомий внесок у розвиток теоретичних засад сільськогосподарської кооперації внесли такі відомі вчені, як І.Бурачек, І.Витанович, В.Гончаренко, Ф.Горбонос, В.Зіновчук, О.Крисальний, Л.Климюк, М.Малік, В.Месель-Ве-селяк, О.Могильний, Л.Молдаван, О.Нечипоренко, О.Онищенко, Н.Павленчик, Г.Черевко, а також українські вчені минулого Є. Храпливий, М. Кондратьєв, М.Туган-Барановський та ін. Проблемами розвитку внутрішньогосподарських виробничих відносин, забезпечення прибутковості аграрних формувань, станов-лення та шляхів подальшої трансформації організаційно-правових форм у нові організаційні структури присвячені наукові дослідження П.Березівського, В.Вітвіцького, П.Гайдуцького, Т.Дудара, М.Зубця, І.Лукінова, П.Саблука, Р.Слав’юка, О.Шпичака, В.Юрчишина та ін. Однак низка проблем залишається малодослідженою і потребує подальшої поглибленої розробки стосовно окремих регіонів, де процеси реформування аграрного сектора і структурно-динамічні тенденції формування нових організаційно-правових структур суттєво відрізнялися. Це насамперед стосується різноманітних аспектів, пов’язаних з підвищенням ефективності сільськогосподарських виробничих кооперативів, серед яких удосконалення внутрішньогосподарських виробничих відносин, обґрунтування мотиваційного механізму та забезпечення прибутковості кооперативних формувань, а також відродження обслуговуючої кооперації як форми економічного захисту сільськогосподарських товаровиробників за умов ринкової економіки. Саме ці проблеми зумовили необхідність проведення цього дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою бюджетної наукової теми економічного факультету Львівського державного аграрного університету на 2001-2005 роки “Обґрунтування аграрної політики, спрямованої на ринкову трансформацію економіки АПК” (номер державної реєстрації 0100U002332). Участь здобувача у виконанні й апробації проведеного дослідження відображена у наукових звітах кафедри менеджменту організацій за 2000-2006 рр.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка теоретико-методичних основ і прикладних аспектів становлення та розвитку сільськогосподарських виробничих і обслуговуючих кооперативів і обґрунтування пропозицій щодо підвищення їх економічної ефективності. Для досягнення поставленої мети вирішувалися такі основні завдання:

- з’ясувати теоретичні та практичні засади розвитку кооперації і ко-оперативів в Україні, систематизувати вітчизняний і міжнародний досвід кооперативного руху у сільському господарстві;

- уточнити понятійний апарат категорії кооперації і доповнити теоретич-ні та методичні основи формування кооперативів;

- виявити структурно-динамічні тенденції розвитку сільськогосподарського виробництва в різних формах господарювання і виокремити особливості формування сільськогосподарських виробничих кооперативів у регіоні;

- визначити основні економічні чинники розвитку сільськогосподарських виробничих кооперативів, напрям дії та ступінь впливу на ефективність їх функціонування;

- запропонувати основні напрями становлення кооперативних формувань у пореформений період, порядок їх створення;

- обґрунтувати механізм удосконалення внутрішньогосподарських виробничих відносин у кооперативних формуваннях та забезпечення їх прибутковості.

Об’єктом дослідження є економічні та правові відносини, в яких відбувається процес становлення і розвитку кооперативних формувань у сільському господарстві пореформеного періоду у Волинській області.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних та прикладних аспектів формування й розвитку сільськогосподарських кооператив-них структур у пореформений період.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, системний підхід до вивчення економічних явищ, розробки вітчизняних і зарубіжних вчених з питань кооперації, кооперативних формувань, розробки механізмів їх реалізації на різних етапах розвитку сільського господарства, рекомендації науково-дослідних установ, законодавчі та інші нормативні документи з питань розвитку агропромислового комплексу в ринкових умовах.

У процесі дослідження використовувались такі методи: абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення, розробка перспективної моделі розвитку кооперативних формувань, схем сільськогосподарської виробничої і обслуговуючої кооперації в пореформений період, механізму внутрішньогосподарських виробничих відносин); монографічний (вивчення ґенези розвитку кооперації і кооперативів в Україні, систематизація вітчизняного і міжнародного досвіду кооперативного руху у сільському господарстві, опис механізму формування та ефективності функціонування сільськогосподарських виробничих кооперативів у Волинській області); графічний (наочне зображення схем взаємозв’язків і розвитку кооперативних формувань у сільському господарстві пореформеного періоду); статистико-економічний (аналіз розвитку аграрного виробництва в різ-них формах господарювання, зокрема сільськогосподарських виробничих кооперативах – середні і відносні величини, порівняння, кореляційно-регресійний аналіз тощо); розрахунково-конструктивний (проектування внутрішньогосподарської структуризації підприємства, обґрунтування виробничо-фінансових зв’язків між первинними кооперативами в об’єднанні первинних кооперативів); системний та порівняльний аналіз (оцінка сільськогосподарського кооперативу як комплексної підсистеми двох складних систем – системи господарювання взагалі і системи організаційних форм ведення сільськогосподарського виробництва). Достовірність отриманих результатів, висновків і пропозицій підтверджується розрахунками, застосуванням значного за обсягом емпіричного матеріалу.

Інформаційною базою дослідження є офіційні матеріали Державного комітету статистики України, Головного управління статистики у Волинській області, Головного управління агропромислового розвитку, особисті спостереження автора, літературні джерела.

Наукова новизна одержаних результатів. Сутність наукової новизни результатів дослідження полягає в наступному:

вперше

- розроблено механізм розвитку внутрішньогосподарських виробничих відносин у сільськогосподарських виробничих кооперативах шляхом формування на базі структурних виробничих підрозділів первинних кооперативів за всіма напрямами їх діяльності на принципах внутрішньогосподарської спеціалізації і кооперації і перетворення такого кооперативу в об’єднання первинних кооперативів (асоціацію);

уточнено:

- понятійний апарат категорії кооперації, яку запропоновано розглядати як організаційну структуру (добровільне об’єднання людей для спільної господарської діяльності) або як форму організації праці (при якій багато осіб спільно беруть участь в одному й тому ж виробничому процесі), а також як процес об’єднання зусиль і ресурсів (форма групових дій);

- методичні підходи щодо застосування трансфертних і ринкових цін у виробничих підрозділах (первинних кооперативах) з метою регулювання внутрішньогосподарських виробничих відносин;

набули подальшого розвитку:

- теоретичні і методологічні основи формування кооперативів, зокрема поглиблено й узагальнено розуміння передумов становлення та функціонування кооперативних формувань у пореформений період, серед яких найважливішими є оптимальний рівень концентрації виробництва і мотивація праці у виробничій і комерційній діяльності;

- наукові основи формування сільськогосподарських виробничих коопе-ративів як домінуючої організаційно-правової форми сільськогосподарських підприємств у Волинській області та методичні засади оцінки структурно-динамічних тенденцій їх розвитку у пореформений період;

- пропозиції щодо товарної структуризації сільськогосподарського підприємства і формування товарного структурного підрозділу як виробничо-збутового модуля, що об’єднує низку технологічних ланок (зокрема зерно-круп’яного напряму виробничої діяльності).

Практичне значення одержаних результатів. Висновки та пропозиції, одержані в процесі дослідження, спрямовані на створення й ефективне функціонування механізму становлення і розвитку кооперативних формувань, вдосконалення внутрішньогосподарських відносин у пореформений період та на прий-няття конкретних управлінських рішень щодо забезпечення їх прибутковості на основі зниження витрат на виробництво одиниці продукції та підвищення її якості.

Результати наукових досліджень прийняті для практичного використання Головним управлінням агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації (довідка №209/19-06 від 5.02.2007 р.), Управлінням агропромислового розвитку Маневицької районної державної адміністрації (довідка №552 від 19.10.2006 р.). Їм передані для практичного використання рекомендації щодо розвитку виробничої і обслуговуючої кооперації в пореформений період, внутрішньогосподарських виробничих відносин у сільськогосподарських виробничих кооперативах, пропозиції щодо товарної структуризації сільськогос-подарського підприємства і формування товарного структурного підрозділу як виробничо-збутового модуля, що забезпечує ефективний розвиток кооперативних формувань.

Теоретичні і прикладні розробки автора дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі Львівського державного аграрного університету (довідка №01-08-01/2 від 16.04.07 р.), зокрема при викладанні дисциплін “Основи підприємництва”, “Організація агробізнесу”, “Підприємництво в аграр-них формуваннях”, “Організація виробництва”, “Контролінг”, “Організація пра-ці менеджера”, “Нормування і оплата праці”, “Планування діяльності підприємств”.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеною роботою автора. Наукові результати, наведені в дисертаційній роботі, отримані ним особисто. Автором виконано нові наукові розробки, які в сукупності забезпечують вирішення важливого наукового завдання – перспектив розвитку кооперативних формувань та шляхів підвищення їх економічної ефективності в пореформений період. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, використано лише ті положення, які є результатом особистих досліджень здобувача.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження доповідались на міжнародних науково-практичних конференціях: “Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання” (м.Харків, 2001 р.); “Аграрна освіта і наука на початку третього тисячоліття” (м.Львів, 2001 р.); “Механізм господарювання і проблеми економічного росту в агропромисловому комплексі України” (м.Луганськ, 2002р.); “Ринкова трансформація економіки АПК” (м.Харків, 2002 р.); “Еколого-економічні проблеми розвитку АПК” (м.Львів, 2002 р.); “Глобальні та національні проблеми в аграрній економіці України” (м.Луганськ, 2004 р.); “Перспек-тиви кооперації в АПК України в умовах інтеграції в Європейський Союз” (м.Львів, 2005 р.); “Концептуальні напрямки стратегічного розвитку нової аграр-ної політики України” (м.Луганськ, 2006 р); “Аграрна наука виробництву” (м.Біла Церква, 2006 р.); “Теорія і практика розвитку АПК” (м.Львів, 2006 р.), а також апробовані у щорічних наукових звітах кафедри менеджменту організацій Львівського державного аграрного університету.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковані у 16 наукових працях (у тому числі 9 статей у наукових фахових виданнях і 7 – у матеріалах конференцій) загальним обсягом 5,95 друк. арк. Частка дисертанта в опублікованих працях становить 4,75 друк. арк.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 235 сторінках, у тому числі 186 сторінок основного тексту. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Вона містить 29 таблиць (12 сторінок), 22 рисунки (18 сторінок) та 18 додатків (27 сторінок). Список використаних джерел налічує 255 найменувань (22 сторінки).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, об’єкт, предмет дослідження, визначено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів дослідження, подано відомості про їх апробацію.

У першому розділі – “Теоретичні і методичні засади кооперації і створення кооперативів у сільському господарстві” – розглянуто вітчизняні традиції та досвід зарубіжних країн щодо розвитку кооперативного руху в сільському господарстві, на основі узагальнення підходів вчених-економістів розкрито теоретико-методичні і правові засади формування кооперативів, наведено методику дослідження.

У нормативно-правових актах і в поглядах вчених простежуються різні підходи до розуміння суті кооперації. Найчастіше вона розглядається: 1) як організаційна структура (добровільне об’єднання людей для спільної господарської діяльності) або як форма організації праці (при якій багато осіб спільно беруть участь в одному й тому ж процесі праці); 2) як процес об’єднання зусиль і ресурсів. Не можна стверджувати, що у світовій теорії та практиці вже сформувалось остаточне уявлення про справжню природу кооперативів, їх логічні теоретичні та методичні засади. Кооперативний рух і на практиці, і в теорії перебуває в процесі своєї безупинної видозміни, розвитку. Кооперативні ідеї, що прийшли до нас із Західної Європи, оживили традиційні цінності національного способу життя. Тому вітчизняний кооперативний досвід стане вагомим внеском у формування теоретичних і методологічних основ розвитку кооперативів.

Фундаментальні кооперативні принципи, випробувані роками та збагачені досвідом кооператорів усього світу, були покладені в основу міжнародних принципів кооперування. Їх призначення полягає у формуванні й поширенні ідеології співробітництва та взаємодопомоги, що є ознакою цивілізованого суспільства. Основними серед них є: добровільне і відкрите членство; членський демократичний контроль; економічна участь членів; незалежність і самостійність; освіта, навчання та інформація; кооперування серед кооперативів; піклування про суспільство. Фундаментальні кооперативні принципи найбільш концентровано виражають організаційні засади сільськогосподарських кооперативів, метою функціонування яких є виконання таких основних завдань: створення і втілення єдиної стратегії розбудови організа-ційної структури сільського гос-подарства кооперативного типу, формування і координування кооперативного руху в сільському господарстві; методологічна та методична допомога в організації кооперативних підприємств; захист інтересів кооператорів на найвищому державному рівні; пропаганда кооперативних цінностей, міжнародних принципів кооперування, позитивного світового й вітчизняного досвіду роботи кооперативів та їх об’єднань; координація з іншими, передусім споживчими і кредит-ними, кооперативами; розвиток міжнародних зв'язків кооператорів.

Важливою складовою частиною регіонального АПК є кооперативи з обслуговування селянських та дрібних фермерських господарств, що створюються переважно при сільських громадах. Серед основних напрямків їх діяльності – обробіток земельних ділянок, заготівля і збут продукції, спільне використання складної техніки, матеріально-технічне постачання, штучне осіменіння тварин, інформаційно-консультативні послуги та ін. Такі кооперативи створюються переважно там, де сільськогосподарські підприємства не в змозі або не зацікавлені надавати послуги населенню. Схема розвитку обслуговуючої кооперації в пореформений період наведена на рис. 1.

Сільськогосподарські виробничі кооперативи і сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи відрізняються між собою наступним: 1) мета виробничого кооперативу полягає в одержанні прибутків, а обслуговуючого – у здешевленні послуг для членів кооперативу та економічному захисті їх від експансії посередницького капіталу; 2) члени виробничого кооперативу здійснюють усі види господарської діяльності сумісно (крім тих, які виконують для них обслуговуючі кооперативи). Члени обслуговуючого кооперативу делегують йому окремі види діяльності, залишаючись при цьому самостійними сільськогосподарськими товаровиробниками (колективними, фермерськими чи особистими селянськими господарствами); 3) трудову діяльність у виробничих кооперативах здійснюють самі члени кооперативу, а в обслуговуючих – наймані працівники; 4) участь членів виробничого кооперативу в діяльності свого кооперативу є трудовою, а в обслуговуючих – отримання певних послуг (зберігання, переробка, реалізація продукції, ремонт сільськогосподарської техніки, придбання засобів виробництва тощо).

Рис. 1. Схема розвитку обслуговуючої кооперації в пореформений період.

У дисертаційній роботі сільськогосподарський кооператив розглядається як комплексна підсистема двох складних систем – системи господарювання взагалі і системи організаційних форм ведення сільськогосподарського виробництва, які, у свою чергу, є складними підсистемами комплексних систем сільського господарства і АПК, що виключає взаємодіючі і взаємопов’язані елемен-ти. Сукупність цих елементів утворює єдине ціле – об’єкт, що здійснює функцію виробництва продукції (надання послуг). Кожний елемент системи має влас-ний специфічний набір параметрів і бере участь у реалізації загальносистемної властивості – виробництва продукції (надання послуг).

У другому розділі – “Формування та ефективність функціонування сільськогосподарських виробничих кооперативів у Волинській області” – досліджено тенденції розвитку сільськогосподарського виробництва в регіоні, визначено особливості функціонування сільськогосподарських виробничих кооперативів та проведено оцінку їх ефективності.

При формуванні сільськогосподарських виробничих кооперативів у Волинській області створились сприятливі умови для збереження цілісності господарського використання земель і майна трансформованих колективних сільськогосподарських підприємств, а також для підвищення рівня зайнятості жителів, поліпшення їх культурно-побутових умов. В області функціонують 214 сільськогосподарських виробничих кооперативів, 31 обслуговуючий кооператив, 7 заготівельно-збутових, 1 сервісний і 22 багатофункціональних.

Сільськогосподарські виробничі кооперативи є найбільш поширеною організаційно-правовою формою великих сільськогосподарських підприємств області. Разом з тим, в їх розвитку впродовж 2000-2005 рр. спостерігалися негатив-ні тенденції. Загальна кількість таких підприємств за цей час скоротилася на 37,1%, площа використовуваних сільськогосподарських угідь – майже утричі, чисельність працівників – у 2,5 раза (табл. 1).

Таблиця 1

Основні показники розвитку сільськогосподарських виробничих -кооперативів Волинської області

Показник | 2000 р. | 2001 р. | 2002 р. | 2003 р. | 2004 р. | 2005 р. | 2005 р. до 2000 р.,%

Кількість кооперативів, одиниць | 340 | 312 | 275 | 240 | 235 | 214 | 62,9

Загальна земельна площа, тис. га | 340,4 | 295,3 | 240,7 | 163,5 | 134,4 | 116,2 | 34,1

у тому числі:

сільськогосподарські

угіддя, тис.га | 337,8 | 292,5 | 237,9 | 161,8 | 132,1 | 114,2 | 33,8

Питома вага сільськогосподарських угідь, % | 99,1 | 98,2 | 98,4 | 98,2 | 98,3 | 98,3 | -

з них взятих в оренду | 96,6 | 96,8 | 97,1 | 97,3 | 96,7 | 96,9 | -

рілля | 22,6 | 190,4 | 153,3 | 105,2 | 88,0 | 77,9 | 35,0

Питома вага ріллі, % | 65,3 | 64,0 | 63,3 | 64,4 | 65,1 | 67,2 | -

з них взятих в оренду | 63,3 | 62,1 | 62,3 | 63,6 | 63,8 | 65,5 | -

Припадає в середньому на одне господарство, га:

загальної земельної площі | 1000 | 946 | 875 | 681 | 674 | 543 | 54,3

сільськогосподарських

угідь | 993 | 937 | 865 | 674 | 662 | 543 | 54,7

ріллі | 654 | 610 | 557 | 438 | 431 | 364 | 55,7

Середньооблікова чисельність працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві, осіб | 26720 | 25346 | 24869 | 16589 | 12722 | 10713 | 40,1

у тому числі:

у рослинництві | 13429 | 13127 | 12723 | 8108 | 6024 | 4762 | 35,5

у тваринництві | 13291 | 12219 | 12146 | 8481 | 6698 | 5951 | 44,8

Більшість сільськогосподарських виробничих кооперативів області – хронічно збиткові. У 2005р. вони отримали 8,3 млн. грн. збитків. Рівень рентабельності від операційної діяльності становив -8,4%, а питома вага прибуткових підприємств – лише 42,8% (табл. 2). Серед основних видів сільськогосподарської продукції стабільно прибутковим упродовж всього періоду дослідження було виробництво зерна.

Ефективність виробництва у сільськогосподарських виробничих кооперативах формується під впливом багатьох чинників. Тому важливе значення має виявлення і визначення ступеня і спрямованості фактичного впливу кожного чинника (або сукупності декількох чинників) на рівень продуктивності, якісна характеристика впливу чинників. Такі розрахунки проводилися з допомогою кореляційно-регресійного аналізу.

Таблиця 2

Рівень рентабельності (збитковості) роботи сільськогосподарських виробничих кооперативів Волинської області

Показник | 2002 р. | 2003 р. | 2004 р. | 2005 р.

Прибуток (збиток), млн. грн. | -8,9 | -7,3 | -14,9 | -8,3

Питома вага прибуткових кооперативів, % | 12,8 | 36,0 | 41,5 | 42,8

Рівень рентабельності, збитковості (-) від операційної діяльності в області, % | -7,1 | -6,6 | -13,0 | -8,4

у тому числі:

рослинництва | 35,4 | 39,7 | 11,0 | -10,7

тваринництва | -33,4 | -32,6 | -30,5 | -12,0

з них за видами продукції

зернові та зернобобові | 1,0 | 51,0 | 31,4 | -8,9

цукрові буряки (фабричні) | -20,0 | 3,0 | -15,1 | -23,2

картопля | 47,1 | 95,7 | -8,7 | -7,9

овочі відкритого ґрунту | 32.0 | 26,3 | -9,9 | 48,1

молоко | -27,9 | 4,8 | -11,9 | 10,2

м’ясо:

великої рогатої худоби | -49,5 | -48,3 | -41,9 | -28,4

свиней | -50,1 | -55,8 | -4,3 | -16,9

овець | -47,6 | -53,4 | -70,7 | -48,3

яйця | -51,0 | 5,0 | -42,9 | -14,3

На основі логічного аналізу для включення в модель відібрано такі чинники: Х1 – середньорічна вартість активів з розрахунку на 1га сільськогосподарських угідь, грн.; Х2 – затрати праці на 1 га сільськогосподарських угідь, люд.-год; Х3 – обсяг витрат на виробництво сільськогосподарської продукції з розрахунку на 1га сільськогосподарських угідь, грн.; Х4 – виручка від реалізації сільськогосподарської продукції, тис. грн. Досліджувався вплив сукупності чинників на результати функціонування сільськогосподарських виробничих кооперативів у Ратнівському та Рожищенському районах. Як результативну ознаку (y) використано обсяг прибутку (збитку), отриманий з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь.

Найбільш суттєвим виявився вплив на результативну ознаку третього і четвертого з сукупності досліджуваних чинників. Зв'язок між рівнем виробничих витрат і одержаним прибутком з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь у сільськогосподарських виробничих кооперативах є оберненим і середнім за ступенем тісноти (парний коефіцієнт кореляції, обчислений на основі інформації про діяльність кооперативів у Рожищенському районі, становив 0,49, у Ратнівському – 0,68). Обернений характер зв'язку означає, що зі збільшенням виробничих витрат фінансові результати діяльності кооперативів погіршувались. Це пов'язано зі збитковістю виробництва більшості видів продукції, насамперед тваринницької. Здійснюючи більші витрати на розвиток скотарства, господарства в кінцевому підсумку отримували більший обсяг збитків. Оскільки у Ратнівському районі роль скотарства в економіці сільськогосподарських підприємств помітніша, абсолютне значення парного коефіцієнтна кореляції більше.

Зв’язок між розміром підприємства та ефективністю його функціонування в обох районах виявився прямим і тісним (значення парних коефіцієнтів кореляції становили 0,79 і 0,95). Рівень концентрації виробництва є чинником, що позитивно впливає на результати діяльності сільськогосподарських підприємств.

Рівняння регресії, що характеризує зв'язок між досліджуваними ознаками у кооперативах Рожищенського району, має такий вигляд:

(1)

Результати кореляційно-регресійного аналізу показали, що незважаючи на загальну стабільну збитковість сільськогосподарських виробничих кооперативів, існують чинники їх позитивного розвитку. Однак ступінь їхнього впливу в умовах економічної нестабільності в АПК не дозволяє їм проявити себе достатньою мірою. Тому уряду країни слід особливу увагу звернути на покращання макроекономічних чинників розвитку сільського господарства.

У третьому розділі – “Перспективи розвитку кооперативних формувань та шляхи підвищення їх економічної ефективності” – окреслено перспективи функціонування кооперативних формувань у пореформений період, визначено основні напрями вдосконалення внутрішньогосподарських економічних відносин у кооперативних формуваннях.

Процес об’єднання особистих селянських господарств і дрібних фермерських господарств у виробничі кооперативи (асоціації) – необхідна умова їх подальшого ефективного розвитку. Важливе практичне значення має утворення оптимальних розмірів виробничих кооперативів з виробництва продукції тваринництва, в яких існує постадійна спеціалізація фермерських господарств, об’єднаних єдиним технологічним циклом (потоково-цехові системи виробництва продукції тваринництва з виконанням окремих технологічних стадій виробництва у спеціалізованих фермерських господарствах).

Особисті селянські господарства можуть вступати в кооперативні відносини у сфері виробництва шляхом формування нових сільськогосподарських виробничих кооперативів або входження в діючі на основі членства. В інших випадках особисті селянські господарства повинні передавати свої земельні част-ки (паї) в оренду фермерським господарствам або іншим сільськогосподарським підприємствам чи залишатись господарювати самостійно. Що стосується фермерських господарств як юридичних осіб, то вони також можуть брати участь у певних видах діяльності новостворених чи діючих виробничих сільськогосподарських кооперативів.

Функціонування виробничих структур різних організаційно-правових форм господарювання за колективних форм організації праці, у тому числі й виробничих сільськогосподарських кооперативів, може бути ефективним лише за умови якісного оновлення внутрішньогосподарських відносин, впровадження такого механізму їх дії, який дав би змогу відновити ефективну систему організації виробництва й управління, дисципліну і порядок, як один з елементів аграрної реформи. У цьому напрямі особливого значення набуває розробка організаційно-економічних механізмів забезпечення прибутковості новоутворених сільськогосподарських виробничих структур різних організаційно-правових форм господарювання. Серед них важливим є посилення впливу внутрішньогосподарських важелів на кінцеві результати роботи сільськогосподарських підприємств.

Метою реформування внутрішньогосподарських виробничих відносин є: створення умов для розкриття потенціалу трудових колективів, висунення на керівні ролі найактивніших підприємливих людей; налагодження системи стимулювання працівників господарства до раціонального використання ресурсів, підвищення продуктивності праці, добросовісного виконання покладених на них обов’язків; налагодження ефективної взаємодії між підрозділами господарства, ефективного постачання їх ресурсами, що повинно забезпечити виробництво продукції в обсягах, необхідних для виконання укладених договорів і прий-нятих зобов’язань; підвищення рівня соціального захисту пенсіонерів. Виникає необхідність розвитку відносин власності на засоби виробництва, що дало б змогу відродити в селян почуття реального господаря, а завдання полягає у створенні такого внутрішньогосподарського економічного механізму, який забезпечував би роботу трудових колективів структурних підрозділів на основі самоокупності й самофінансування, сприяв би саморозвитку основних принципів підвищення життєспроможності системи.

Реформування системи внутрішньогосподарських виробничих відносин може здійснюватись різними способами. Вибір конкретної моделі залежить від багатьох обставин: наявності енергійних і компетентних людей серед керівництва господарства, обізнаності селян з реальними можливостями, які відкриваються при тих чи інших формах господарювання, спеціалізації підприємства, його організаційної структури, складу трудового колективу та частки серед членів господарства пенсіонерів, загального фінансово-економічного стану гос-подарства, розвитку в регіоні фермерства тощо.

Наші дослідження засвідчують, що з метою ефективного розвитку внутрішньогосподарських виробничих відносин у сільськогосподарських виробничих кооперативах необхідно перейти до формування на базі структурних вироб-ничих підрозділів первинних кооперативів за всіма напрямами їх діяльності, а сільськогосподарський виробничий кооператив перетворити у відповідну асоціацію (об’єднання первинних кооперативів). У методичному аспекті нами пропонується схема організаційної структури об’єднання первинних кооперативів, яка наведена на рис. 2.

Рис. 2. Організаційна структура об’єднання первинних кооперативів.

Методичні підходи до побудови цінових відносин у сільськогосподарському підприємстві диференціюються за видом внутрішньогосподарських цін, які, у свою чергу, залежать від організаційно-економічних особливостей внутрішніх підрозділів. На перших етапах впровадження в господарстві сучасних економічних механізмів забезпечення прибутковості господарства внутрішнім підрозділам надають організаційно-правового статусу центрів витрат і для регулювання внутрішніх економічних відносин застосовують розрахункові ціни на їх продукцію.

Внутрішньогосподарські розрахункові ціни виконують одну основну функ-цію – функцію оцінки результатів діяльності внутрішніх підрозділів підприємства за певний період часу, а також роль економічного інструмента визначення розмірів матеріального стимулювання працівників за колективні річні результати. Допоміжною є функція розподілу новоствореної вартості між підрозділами, з одного боку, та підприємством – з іншого. При цьому реалізується також функція узгодження інтересів сторін, які вступають в економічні відносини розподілу, визначаючи рівень і структуру внутрішньорозрахункової ціни. Варіанти встановлення розрахункових цін при внутрішньогосподарських економічних відносинах у сільськогосподарському кооперативі наведені в табл. 3.

Таблиця 3

Варіанти цінових механізмів регулювання внутрішньогосподарських економічних відносин кооперативу

Варіанти розрахунку внутрішньогосподарської розрахункової ціни | Особливості застосування розрахункових цін (РЦ)

1. На рівні фактичних за попередні три роки витрат на 1ц (ФС) і нормативної собівартості (НС) | У тих господарствах, де впровадження економічних відносин на початковому етапі, освоюється методика розробки нормативів витрат. Надалі розрахункові ціни коригуються у разі зміни договірних цін на промислову продукцію (добрива, гербіциди і ін.):

де ФС – фактична собівартість за попередні три роки;

НС – нормативна собівартість.

2. На рівні фактичних витрат, перспективної собівартості і 70% економії матеріальних витрат | Не повною мірою враховують можливості господарств у матеріально-технічному забезпеченні підрозділів на перспективну продуктивність і собівартість, участь у формуванні госпрозрахункового доходу підрозділів:

,

де ПС – перспективна собівартість;

НС – нормативна собівартість.

3. Ціна реалізації, яка склалася фактично або закладена в плані | На тих видах продукції, які повністю реалізуються як всередині господарства, так і за його межі. Підрозділ у таких випадках виплачує засновникам фіксовану суму орендної плати, що не перекривається сумою їх паїв:

,

де РЦ – розрахункова ціна;

В – виручка від реалізації продукції;

СП – повна собівартість реалізованої продукції;

П1 – частина прибутку на адміністративні витрати і розширення виробництва згідно з договором;

О – орендна плата.

4. Нормативна ціна на рівні нормативної собівартості | Нормативна собівартість з постійним коригуванням у зміни цін на вхідну продукцію:

,

де РЦ – розрахункова ціна;

НС – нормативна собівартість;

МЗ – матеріальні затрати;

ОП – оплата праці;

О – орендна плата;

С – страхові платежі;

Н – накладні витрати.

Нами узагальнено результати наукових досліджень з цієї проблеми і висловлено свої пропозиції щодо основних принципів побудови внутрішньогосподарських виробничих відносин сільськогосподарського підприємства, структурованого на виробничі підрозділи: 1) первинним колективам слід надавати максимальну автономію, при цьому вони залишаються у складі підприємства,

зберігаючи з ним економічні зв’язки, які регламентуються договорами. Основою виробничих відносин між підрозділами і господарством є оренда основних засобів: господарство виступає орендарем земель і майнових паїв селян, первинні трудові колективи орендують у господарства майнові комплекси і земель-ні масиви, інші основні засоби, сплачуючи за їх користування орендну плату; 2) первинні колективи самостійно вирішують питання щодо обсягів виробництва продукції, виходячи із замовлень господарства, інших підрозділів, своїх можливостей і кон’юнктури ринку, умов розподілу доходу, технології виробництва тощо; 3) у розрахунках за товарно-матеріальні цінності й продукцію доцільно використовувати ринкові реалізаційні ціни, незалежно від того, хто є покупцем; 4) доходи підрозділу складають надходження від реалізації виробленої ним продукції, надання послуг.

ВИСНОВКИ

1. Реформування аграрного сектора економіки і створення нових організаційно-правових структур у Волинській області спрямовані на відродження й розвиток приватного підприємництва за умови збереження цілісності земельних і майнових комплексів. На матеріально-технічній базі колишніх колективних сільськогосподарських підприємств створено нові аграрні формування на засадах приватної власності, насамперед виробничі кооперативи, які стали їх правонаступниками. Ступінь поширення та економічна роль сільськогосподарських виробничих кооперативів в аграрній економіці області значно вищі, ніж у сусідніх областях. Тому підвищення ефективності їх функціонування дозволило б забезпечити економічне зростання в аграрному секторі регіональної економіки.

2. Кооперацію слід розглядати як організаційну структуру (добровільне об’єднання людей для спільної господарської діяльності) або як форму організації праці (при якій багато осіб спільно беруть участь в одному й тому ж вироб-ничому процесі). Також кооперація розглядається як процес об’єднання зусиль і ресурсів (форма групових дій). Сільськогосподарська кооперація базується на тих самих принципах, що й інші її форми.

3. У розвитку сільськогосподарських виробничих кооперативів Волинської області спостерігаються негативні тенденції. Їхня чисельність протягом 2000-2005 рр. скоротилася з 340 до 214, суттєво зменшилися їх розміри: загальна площа посіву сільськогосподарських культур, чисельність поголів’я тварин, чисельність працівників, вартість активів. Хоча питома вага збиткових сільськогосподарських виробничих кооперативів протягом 2002-2005 рр. зменшилась з 87,2% до 57,2%, вона залишається надто високою. У 2005 р. рівень збитковості становив -8,4%. Це свідчить про їх низькі адаптаційні можливості до умов ринкової економіки. При збереженні існуючих тенденцій сільськогосподарські виробничі кооперативи вже в найближчий час перестануть бути домінуючою формою сільськогосподарського підприємництва.

4. Аналогічні тенденції спостерігаються в розвитку сільськогосподарських підприємств інших організаційно-правових форм, які набули поширення в досліджуваному регіоні. В основі хронічної збитковості сільськогосподарських підприємств лежать такі макроекономічні чинники, як диспаритет цін, недостат-ній рівень платоспроможності населення, неефективність державного регулювання розвитку аграрної сфери, неврегульованість фінансово-кредитного забезпечення сільськогосподарського виробництва. Разом з тим, у процесі дисертаційного дослідження виявлена наявність окремих мікроекономічних чинників, які справляють позитивний вплив на ефективність виробництва в сільськогосподарських виробничих кооперативах, зокрема рівня його концентрації та інтенсифікації.

5. Підвищення ефективності сільськогосподарських виробничих кооперативів можна досягти за рахунок докорінного реформування внутрішньогосподарських виробничих відносин шляхом структуризації підприємства на підрозділи, впровадження стимуляційних принципів мотивації праці. З метою ефективного розвитку внутрішньогосподарських виробничих відносин необхідно перейти до формування на базі структурних виробничих підрозділів первинних кооперативів за всіма напрямами їх діяльності, а сільськогосподарський виробничий кооператив перетворити у відповідну асоціацію (об’єднання первинних кооперативів). Сільськогосподарські первинні кооперативи формуються на принципах внутрішньогосподарської спеціалізації і кооперації. Виробничим первинним кооперативам надають послуги відповідні обслуговуючі кооперативи: будівельний, автотранспортний, ремонтно-механічний, енергетичний, зернопереробний, з обслуговування фермерських і особистих селянських господарств тощо. Основним документом, який регламентує економічні й організаційно-виробничі відносини між об’єднанням первинних кооперативів і його пер-винними кооперативами є договори на виробництво і реалізацію сільськогосподарської і промислової продукції та надання послуг. Подібні відносини всередині об’єднання між окремими первинними кооперативами регламентуються договорами на реалізацію продукції або надання послуг один одному.

6. У дисертації опрацьована і запропонована схема розвитку обслуговуючих кооперативів у пореформений період, яка передбачає формування нових обслуговуючих кооперативів різних видів діяльності окремо особистими селянськими господарствами або ж усіма суб’єктами аграрного виробництва. Можливий варіант, коли особисті селянські господарства, фермерські господарства, сільськогосподарські виробничі кооперативи, а також інші сільськогосподарські підприємства можуть стати членами існуючих обслуговуючих кооперативів або ж сільськогосподарські виробничі кооперативи можуть формувати свої обслуговуючі кооперативи.

7. В умовах ринкової економіки створюються передумови для впровадження товарної структуризації сільськогосподарських підприємств, а саме фор-мування підрозділів підприємства навколо товарних видів продукції з числа тих технологічних ланок, для яких певний її вид вважається кінцевим. У товарний підрозділ можуть бути об’єднані первинний рослинницький кооператив, який спеціалізується на виробництві зерно-круп’яних культур, механізований зерноочисний пункт, зерно-крупопереробний пункт, хлібопекарня, мережа роздрібної торгівлі продуктами переробки зернових і круп’яних культур. Такий виробничо-збутовий модуль перетворює п’ять технологічних ланок в один структурний товарний підрозділ, який стає оператором відкритого ринку.

8. На перших етапах впровадження сучасних економічних механізмів забезпечення прибутковості господарства внутрішнім підрозділам надають організаційно-правового статусу центрів витрат і для регулювання внутрішніх економічних відносин застосовують внутрішньогосподарські розрахункові (трансфертні) ціни на продукцію підрозділів основного виробництва, а також роботи та послуги допоміжних і обслуговуючих виробництв. При цьому центри витрат виробляють певну продукцію (роботи, послуги) і передають її адміністрації або іншим підрозділам за її вказівкою. Передану продукцію оцінюють у трансфертних (внутрішньогосподарських розрахункових) цінах. Центри виручки (грошових надходжень) одержують для реалізації вироблену іншими підрозділами продукцію в оцінці за трансфертними цінами і реалізують її за ринковими цінами, одержуючи у своє розпорядження частку ринкової ціни для покриття вартості отриманої продукції та власних витрат, які можна вважати збутовими. Центри прибутку застосовують трансфертні ціни для використовуваних у вироб-ництві власних ресурсів та ринкові – для купованих, а продукцію реалізують за ринковими цінами. Допоміжні та обслуговуючі підрозділи функціонують на організаційно-правових засадах центрів витрат. З метою забезпечення прибутковості підприємства внаслідок впорядкування системи внутрішньогосподарських економічних відносин необхідним є застосування цілісної системи трансфертних і ринкових цін.

Список опублікованих праць за темою дисертації

У наукових фахових виданнях:

1. Михалюк Н.І., Попівняк Р.Б. Економічна інфраструктура підприємства// Вісн. Львів. держ. аграр.ун-ту: Економіка АПК. – 2002. – №9. – С.122-125 (автором визначено особливості формування економічної інфраструктури підприємства в умовах ринкової економіки).

2. Попівняк Р.Б. Стан та значення кооперативних формувань Львівської області// Вісн. Львів. держ. аграр.ун-ту: Економіка АПК. – 2003. – №10(2). – С.253-257.

3. Попівняк Р.Б. Становлення кооперативного руху у сільському господарстві в кінці 19 на початку 20 століття// Вісн. Львів. держ. аграр.ун-ту: Економіка АПК. – 2005. – №12. – С.230-233.

4. Попівняк Р.Б. Особливості формування сільськогосподарських виробничих кооперативів Волинської області в контексті аграрної реформи// Вісн. Львів. держ. аграр.ун-ту: Економіка АПК. – 2006. – № 13. – С.30-39.

5. Попівняк Р.Б. Розвиток та ефективність сільськогосподарського виробництва в різних формах господарювання Волинської області// Агроінком. – 2006. – №11-12. – С. 46-49.

6. Березівський П.С., Попівняк Р.Б. Становлення та функціонування кооперативних формувань у пореформений період// Зб. наук. праць Луган. цац. аграр ун-ту: Сер. Екон. науки. 2006. – №61/84. – С.191-194 (автором розглянуто сучасний стан кооперативних формувань у Волинській області та умови для подальшого розвитку кооперативів).

7. Попівняк Р.Б. Теоретичні основи кооперативних форм організації сільськогосподарського виробництва// Вісн. Харк. нац. техн. ун-ту сільськ. госп-ва: Екон. науки. – 2006. – Вип. 36. – С.307-311.

8. Попівняк Р.Б., Березівський Я.П. Соціально-економічні передумови станов-лення та функціонування кооперативного підприємництва в системі асоційованого аграрного бізнесу // Вісник Харк. нац. техн. ун-ту сільськ. госп-ва: Екон. науки. – 2007. – Вип. 50. – С.296-299 (автором розглянуто становлення кооперативів в аграрному секторі та значення кооперативів для розвитку агробізнесу).

9. Попівняк Р.Б., Березівський Я.П. Сільськогосподарський виробничий кооператив в ринковому середовищі// Вісн. Харк. нац. техн. ун-ту сільськ. госп-ва: Екон. науки. – 2007. – Вип. 52. – С.265-270 (автором проведено аналіз зовнішніх економічних умов функціонування сільськогосподарського виробничого кооперативу).

В інших наукових виданнях:

10. Березівський П.С., Попівняк Р.Б. Організаційно-економічні основи створення кооперативів// Ринкова трансформація економіки АПК: Кол. монографіях/ Ч.2. Підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва/ За ред. П.Cаблука, В.Амбросова, Г.Мазнєва. – К.: ІАЕ УААН, 2002. – С. 44-46 (автором розглянуто організаційно-економічні умови створення та функціонування кооперативів в аграрному секторі).

11. Губені Ю.Е., Попівняк Р.Б.