КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ПРИВАЛКО Тетяна Вікторівна

УДК 930.2:94(477)] "18 -19"

ОБЛІКОВО-СТАТИСТИЧНІ ДЖЕРЕЛА

З ІСТОРІЇ ДВОРЯНСТВА ЛІВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ

КІНЦЯ ХІХ - ПОЧАТКУ ХХ СТ.

Спеціальність 07.00.06 - історіографія, джерелознавство та

спеціальні історичні дисципліни

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

КИЇВ – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі архівознавства та спеціальних галузей історичної науки Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор

Войцехівська Ірина Нінелівна,

Київський національний університет імені Тараса

Шевченка, професор кафедри архівознавства

та спеціальних галузей історичної науки

Офіційні опоненти: доктор історичних наук

Папакін Георгій Володимирович,

Державний комітет архівів України, начальник

управління інформації та міжнародного

співробітництва

кандидат історичних наук

Томазов Валерій В`ячеславович,

Інститут історії України НАН України,

старший науковий співробітник відділу

української історіографії та спеціальних

історичних дисциплін

Захист відбудеться 19.11. 2007 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.20 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 349.

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці імені М.О. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розісланий 18.10.2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат історичних наук, доцент О.Г. Сокірко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Стру-к-ту-ра ди-се-р-та-ції зумовлена метою та завданнями до-слі-джен-ня. Робота скла-да-єть-ся зі всту-пу, чотирьох роз-ді-лів, ви-сно-в-ків, додатку, спи-с-ку ви-ко-ри-с-та-них дже-рел та літератури (414 позицій). Загальний обсяг дисертації становить 230 сторінок.

Актуальність дослідження. Сучасний стан розвитку української історичної науки зумовлює необхідність комплексного вивчення джерел з історії суспільних верств, дослідження яких у радянський період відзначалося упередженістю та тенденційністю. До таких верств належить спадкове дворянство, сприйняття якого громадськістю носило суперечливий характер. З одного боку, на нього накладалося тавро експлуататорів, з іншого - воно возвеличувалося до рівня благородного стану.

Через бурхливі події української історії документальних матеріалів про діяльність дворян Лівобережної України до нас дійшло небагато. Найбільшим рівнем збереженості відзначаються обліково-статистичні джерела, які посідають виняткове місце у комплексі писемних джерел кін. ХІХ – поч. ХХ ст. В цей час статистичний облік широко впроваджувався у всі сфери життєдіяльності суспільства, що спричинило стрімке зростання обсягів документальної інформації. І саме в обліково-статистичних джерелах ця інформація представлена комплексно і відображає суспільні процеси у кількісному вимірі.

З огляду на рівень статистичної практики у суспільстві в різні історичні періоди співвідношення між обліковими та статистичними джерелами змінювалося. В Російській імперії кін. ХІХ – поч. ХХ ст. через складне економічне становище, бідність та обширність територій неможливим було проведення статистичних спостережень, які б відповідали всім вимогам статистичної науки. Тому статистичні відомості здебільшого базувалися на матеріалах поточного обліку. Саме у зв’язку з цим доцільно говорити про обліковий характер статистичних джерел та опосередковану статистичну заданість облікових джерел і, як наслідок, вживати поняття “обліково-статистичні джерела”.

Зв'язок із науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках науково-дослідної теми “Історія української державності нової та новітньої доби” (державний реєстраційний номер 06 БФ046-01), яка включена до тематичного плану історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Об’єктом дослідження є комплекс обліково-статистичних джерел з історії дворянства Лівобережної України кін. ХІХ – поч. ХХ ст.

Предметом дослідження є провідні тенденції процесу утворення та функціонування обліково-статистичних джерел, їх особливості, ступінь збереженості та інформативні можливості.

Хронологічні межі дослідження охоплюють період з кінця 70-х рр. ХІХ ст. до 1917 р. Нижня межа визначена тим, що на рубежі 70-80-х рр. ХІХ ст. матеріали статистичного характеру в Російській імперії оформилися в корпусі документальних матеріалів як певна видова сукупність. Це було пов’язано з активізацією статистичних обстежень різних установ і передусім Центрального статистичного комітету та земств, матеріали яких складають вагому частку у комплексі обліково-статистичних джерел. Верхня межа зумовлена припиненням існування Російської імперії, до складу якої входила Лівобережна Україна, а відтак і втратою чинності принципів здійснення облікової та статистичної діяльності, які визначалися тією державою.

Географічні межі дослідження визначені територіями Полтавської, Харківської та Чернігівської губерній, адже, по-перше, дворянство цих губерній мало подібну соціальну базу походження; по-друге, виділення цих губерній в окремий регіон стало традиційним для вітчизняної історіографії внаслідок сформованого у ХІХ ст. економіко-господарського районування.

Мета дисертаційного дослідження полягає у комплексному аналізі обліково-статистичних джерел, встановленні їх достовірності, інформативної насиченості, а відтак їх місця у вивченні історії дворянства Лівобережної України. Для досягнення мети поставлені наступні дослідницькі завдання:

-

-

-

-

-

-

-

Робота базується на принципах історизму, об’єктивності, всебічності та цілісності вивчення джерел. У ній використані різноманітні методи дослідження, зокрема загальнонаукові: методи аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення; історичні: історико-генетичний, історико-порівняльний, проблемно-хронологічний; джерелознавчі: евристичний, метод джерелознавчого аналізу та синтезу.

Наукова новизна дослідження визначається тим, що вперше у вітчизняному джерелознавстві використано комплексний підхід до розгляду джерел статистичного характеру з історії дворянства Лівобережної України кін. ХІХ - поч. ХХ ст. Проведено поглиблене вивчення джерел з демографічної, аграрної, промислової та освітньої статистики, матеріали правової статистики введено до корпусу джерел статистичного характеру; переглянуто оцінку промислової та земської статистики, Всеросійського перепису 1897 р. У дисертації проведено системний зв'язок між обліковими та статистичними матеріалами, прослідковано процес утворення статистичних відомостей від даних первинного обліку до узагальнених показників, визначено обліковий характер статистичних джерел. У роботі подано статистичні дані про дворянство Лівобережної України кін. ХІХ – поч. ХХ ст. з різних галузей статистики, які характеризують його як окрему соціальну групу. В дослідженні обґрунтовується необхідність створення багатофункціональної електронної бази даних як ефективного способу комплексного використання обліково-статистичних джерел, подається проект бази.

Практичне значення дисертації полягає у тому, що проведений аналіз досліджених джерел створює підґрунтя для комплексного і об’єктивного вивчення історії дворянства Лівобережної України, отримані результати можна застосувати при розробці та викладанні окремих питань теоретичного і практичного джерелознавства. Окремі аспекти роботи можуть бути використані у дослідженнях з краєзнавства, етнології, елітології, соціальної психології тощо.

Апробація результатів дослідження здійснена на науково-практичній конференції “Україна в системі духовних, економічних та політичних координат глобалізованого світу” (Київ, 12 травня 2005 р.), на восьмих джерелознавчих читаннях до 140-річчя від дня народження М. С. Грушевського (Київ, 22 грудня 2006 р.)

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність дослідження, окреслюються його хронологічні та географічні межі, визначається об’єкт, предмет, мета та завдання роботи, характеризуються принципи та методи, застосовані у дисертації, зазначається наукова новизна та практичне значення дослідження.

Перший розділ “Історіографія та джерельна база дослідження” складається з двох підрозділів.

Підрозділ 1.1. "Стан наукової розробки проблеми" містить аналіз рівня вивчення облікових та статистичних джерел.

У вітчизняній історичній науці завжди спостерігалося досить критичне ставлення до документів статистичного характеру. Тому логічно при історіографічному аналізі використати проблемно-хронологічний принцип групування робіт: вони систематизовані за рівнем концентрації змісту аналізованого в них матеріалу, а всередині груп – за хронологією.

Джерелознавчі праці загального характеру складають першу групу. Вона розділена на кілька підгруп:

а) праці, в яких подається інформація про установи, в процесі діяльності яких сформувалися облікові та статистичні джерела. История делопроизводства в СССР. Уч. пос. / Под ред. Я.З. Лившица, В.А. Цикулина. – М.: МГИАИ, 1974. – 170 с. та ін.

б) праці, що містять аналіз комплексу джерел статистичного характеру. Ця підгрупа робіт представлена підручниками з джерелознавства та історії статистики. Макарчук С.А. Писемні джерела з історії України: Курс лекцій. – Л.: Світ. 1999. – 352 с.; Каблуков Н.А. Статистика. – М., 1918. – 320 с. та ін. Різниця між ними полягає у компонуванні викладу матеріалу, а зміст є подібним: зазначаються установи, що займалися статистичною діяльністю, напрями, за якими вона здійснювалася; аналізуються конкретні обстеження, подається загальна характеристика російської дореволюційної статистики вцілому та її складових частин.

в) праці, в яких розглядаються окремі джерела комплексного характеру, тобто ті, в яких наявні відомості з різних галузей статистики. Дятлова Н.П. Отчеты губернаторов как исторический источник // Проблемы архивоведения и источниковедения. – Л.: Наука, 1964. – С. 227-245; Литвак Б.Г. Очерки источниковедения массовой документации ХІХ – нач. ХХ в. – М.: Наука, 1979. – 294 с.; Щербак М.Г., Щербак Н.О. Звіти губернаторів як джерело вивчення історії України // Вісник Київського університету. Серія історико-філологічна. – 1991. – Вип. 3. – С. 36-40 та ін.

г) праці, в яких досліджуються родові архівні фонди. Папакін Г.В. Приватні архіви української родової еліти в національній історії другої половини XVII – ХХ ст. (на прикладі архівної спадщини роду Скоропадських): Автореф. дис. …докт. іст. наук. – К., 2005. – 36 с. та ін.

Другу групу складають роботи, в яких характеризуються джерела, що відносяться до окремих галузей статистичної науки:

а) демографічної статистики. Томазов В.В. Генеалогія козацько-старшинських родів: історіографія та джерела (друга половина ХVІІ – початок ХХІ ст.). – К.: Вид. дім "Стилос", 2006. - 284 с. та ін.

До цієї підгрупи робіт віднесені праці про гербовники. Хоруженко О.И. К истории создания “Общего Гербовника Дворянских родов Российской империи” // Генеалогические исследования. Сб. ст. – М.: Росс. гос. гуманитарный ун-т, 1994. – С. 222-227. та ін. Ці документи не входять до традиційного кола джерел демографічної статистики, однак, в них розкривається внутрішня структура дворянства, тому їх включення до розгляду є необхідним.

б) праці, в яких аналізуються джерела аграрної; Проскурякова Н.А. Статистика землевладения и землепользования // Массовые источники по социально-экономической истории России периода капитализма. – М.: Наука, 1979. – С. 219-243; Зубко А.Н. Материалы земской статистики как исторический источник по изучению истории Украины периода капитализма: Автореф. дисс. … канд. ист. наук. – К., 1988. – 20 с. та ін.

в) промислової; Рыбаков Ю.Я. Промышленная статистика России ХІХ в. Источниковедческое исследование. – М.: Наука, 1976. – 278 с.; Воронкова С.В. Российская промышленность нач. ХХ века: источники и методы изучения. – М.: Мосгорархив, 1996. – 242 с. та ін.

г) освітньої; Каганович И.З. Очерк развития статистики школьного образования в СССР. – М.: Госстатиздат, 1957. – 102 с. та ін.

д) правової статистики.

До цієї групи ввійшли праці, що стосуються статистичного обліку правопорушень. Гернет М.Н. Моральная статистика (уголовная статистика и статистика самоубийств). Пособ. – М.: 14-я типография, 1922. – 270 с. та ін.

Третя група представлена загальними роботами з історії дворянства. Корелин А.П. Дворянство пореформенной России. 1861-1904 гг. Состав, численность, корпоративная организация. – М.: Наука, 1979. – 304 с.; Опанасенко В.В. Роль чернігівського дворянства в суспільно-політичному та культурно-освітньому житті України. 1785-1860 рр.: Автореф. дис. … канд. іст. наук. – Х., 2003. - 19 с. та ін.

Праці дореволюційного періоду носять здебільшого комплексний характер: в них розлядаються статистичні матеріали вцілому або окремих галузей; у радянську добу увага зверталася на аналіз окремих джерел, причому переважно із аграрної та промислової статистики; на сучасному етапі майже відсутні джерелознавчі дослідження, тому аналіз облікових та статистичних документів є складовою частиною історичних праць і, як наслідок, не відзначається ґрунтовною їх характеристикою.

У виданнях 70-80-х рр. ХХ ст.Источниковедение истории СССР / Под ред. И.Д. Ковальченко. – М.: Высш. шк., 1973.– 560 с.; Источниковедение истории СССР / Под ред. И.Д. Ковальченко. – М.: Высш. шк., 1981. – 496 с. були узагальнені напрацювання вітчизняних істориків і зафіксовані усталені канони радянського джерелознавства. Відповідно до них статистичні джерела дореволюційного періоду визнавалися як такі, що мають позитивні і негативні риси, вони придатні до використання в історичних дослідженнях за умови “правильного” групування цифрових даних.

У сучасних виданнях Історичне джерелознавство: Підручник / Я.С. Калакура, І.Н. Войцехівська, С.Ф. Павленко та ін. – К.: Либідь, 2002. – 488 с.; Источниковедение: Теория. История. Метод. Источники российской истории: Уч. пос. / И.Н. Данилевский, В.В. Кабанов, О.М. Медушевская, М.Ф. Румянцева. – М.: Рос. гос. гуман. ун-т, 2004. – 702 с. та ін. джерелознавці більше уваги приділяють аналізу джерел актових, особового походження, а обліково-статистичні залишаються поза розглядом. Тому зберігаються засадничі принципи, закладені у радянську добу: без перегляду залишилася оцінка фабрично-заводської, земської статистики; як одна із негативних ознак дореволюційної статистики продовжує вказуватися її розпорошеність.

Розглянувши історіографію проблеми, можна констатувати про наявність у проаналізованих працях суттєвих прогалин: зокрема, лише у деяких дослідженнях автори подають інформацію про структуризацію джерел за становою ознакою; у переважній більшості випадків відсутньою є оцінка точності фіксації станової належності об’єктів статистичних спостережень; недостатньо висвітленим є регіональний аспект формування комплексу статистичної інформації з різних галузей життєдіяльності суспільства.

У підрозділі 1.2. "Характеристика джерел та їх класифікація" визначено місце обліково-статистичних джерел у структурі писемних джерел, проведено їх класифікацію за різними критеріями.

Обліково-статистичні джерела належать до писемних документальних джерел. В існуючих на сьогодні джерелознавчих класифікаційних схемах спостерігається протиставлення облікових та статистичних джерел. Воно здійснюється за двома ознаками. Так, вважається, що дані статистичних джерел, по-перше, відзначаються науковою спрямованістю, по-друге, призначаються для напрацювання стратегічної політики у розвитку держави та суспільства, а відомості облікових джерел, по-перше, не мають статистичної заданості, по-друге, слугують для практичних потреб та контролю за виконанням управлінських рішень.

Аналіз процесу утворення конкретних джерел доводить необґрунтованість такого розмежування, адже існували приклади статистичної заданості облікових матеріалів (церковна реєстрація, банківська звітність) і навпаки, недотримання принципів науковості при здійсненні переписів (земельного у 1905 р., промислових у 1900, 1908, 1910-1912 рр.); були випадки прийняття стратегічних для розвитку держави рішень на базі облікових джерел (ускладнення умов набуття спадкового дворянства, прийняття закону про “кухарчиних дітей”…)

Між обліковими та статистичними матеріалами досліджуваного періоду простежується тісний зв'язок, адже більша частина статистичної інформації утворилася шляхом узагальнення даних поточного обліку.

Внутрішню структуру обліково-статистичних джерел можна подати за двома критеріями: об’єктом вивчення (галузями статистики) та походженням. Значення першого критерію визначається тим, що для більшості статистичних джерел базовою була облікова інформація і її сутнісні характеристики залежали від галузі, де вона виникла. Другий критерій - питання ким і як збиралися та узагальнювалися дані - є другорядним.

У зв’язку з цим виклад тексту дисертації структуровано за галузями статистики. Для виокремлення відомостей про спадкових дворян Лівобережної України кін. ХІХ – поч. ХХ ст. придатні джерела демографічної, аграрної, промислової, освітньої та правової галузей. Всередині кожної зі структурних частин групування матеріалу подано за походженням джерел. Джерела, що розглядаються в межах проблеми нашого дослідження утворилися внаслідок діяльності урядових установ (Центрального статистичного комітету, міністерств та відомств), земств, наукових товариств, громадських об’єднань, місцевих органів врядування та приватних осіб.

Другий розділ “Джерела демографічної статистики” складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. "Предмет та особливості обліку" проаналізовано визначені законодавством умови набуття дворянства, з’ясовано їх вплив на точність обліку стану.

Огляд нормативних актів, які регламентували набуття дворянства як вцілому по Російській імперії, так і тих, що стосувалися суто Лівобережних губерній, забезпечив можливість визначити чинні на досліджуваний період межі стану. У кін. ХІХ – поч. ХХ ст. дворянами були особи та нащадки тих, котрі дослужилися до певних чинів та отримали певні ордени за діючими у відповідний період правовими нормами.

Для значної частини дворян Лівобережної України існувала проблема документального підтвереження належності до стану. Ця обставина покладає на сучасних дослідників завдання вироблення власних критеріїв відбору осіб, яких можна вважати дворянами: 1) тих, хто був офіційно визнаним, хоча й існують сумніви щодо справжності походження; 2) хто вважався нащадком дворянського роду, але не мав необхідних документальних підтверджень і, як наслідок, був офіційно не визнаним; 3) хто мав докази, але не вважав за необхідне отримувати офіційне визнання.

Таким чином, у кін. ХІХ – на поч. ХХ ст. межі дворянського стану не відзначалися чіткістю і носили умовний характер, що негативно впливало на його облік.

Підрозділ 2.2. "Обліково-статистичні джерела станового характеру" присвячено аналізу документів, що утворилися внаслідок діяльності установ, на яких покладався окремий від загалу населення облік дворянства.

Проведений в архівних та бібліотечних фондах пошук дозволив встановити перелік джерел станового обліку. До них належать губернські родовідні книги, гербовники та списки титулованих родів.

Справочинна документація дворянських депутатських зібрань свідчить, що в досліджуваний період дворянство безвідповідально ставилося до ведення родовідних книг. Проте наприкінці 80-х рр. ХІХ ст. у зв’язку зі святкуванням сторічного ювілею “Жалуваної грамоти дворянству” спостерігався підвищений інтерес до упорядкування станового обліку.

З оригінальних родовідних книг Лівобережжя збереглася лише книга Харківської губернії, але не повністю. Частково її можна відновити за записами книги обліку руху дворянських справ, що зберігається, як і родовідна книга, у фонді дворянського депутатського зібрання (ДАХО, ф. 14). Родовідні книги Чернігівської та Полтавської губерній дійшли до нас у друкованому вигляді. Першої – видавалися тричі – у 1881, 1890-1891 та 1901 рр., другої – у 1908 р. з трьома пізнішими доповненнями.

Аналіз змісту книг та їх порівняння з іншими генеалогічними матеріалами дозволяють зробити висновок про певні пропуски у записах. Водночас зустрічається значна кількість випадків занесення до родовідних книг осіб без офіційного затвердження їх у дворянстві. Через це ці джерела можуть слугувати для встановлення лише приблизної кількості дворян, а також для з`ясування внутрішньої структури стану, яка відповідає складовим частинам родовідних книг.

Допоміжну роль для розкриття внутрішньої структури дворянства виконують гербовники (вони, як і родовідні книги, розділені відповідно до способів отримання звання). Відомості про геральдичні відзнаки дворянства Лівобережної України містяться у Загальному гербовнику Російської імперії та збірнику гербів, не внесених до нього. Користування цими документами полегшують алфавітні списки та покажчики. Суто дворянству Лівобережжя присвячено збірку Г.О. Милорадовича, “Малоросійський гербовник” В.К. Лукомського та В.Л. Модзалевського. Гербовники не відзначаються високим рівнем репрезентативності. Більш повними є списки титулованих родів. Кількісне обмеження та високий соціальний статус титулованого дворянства зумовили досить точний його облік.

У підрозділі 2.3. "Джерела церковного обліку" міститься аналіз метричних книг, сповідальних та клірових відомостей.

Порівняння особливостей станового та церковного обліку дозволяють визначити такі переваги останнього як суцільність, одноманітність та регулярність. Результати церковного обліку відобразилися у трьох видах документів: метричних книгах, сповідальних та клірових відомостях. Найбільш повними з них є метричні книги, адже передбачали поособову реєстрацію. Зміст записів метричних книг засвідчив, що уживана в них категорія “звання” у переважній кількості випадків призначалася для фіксації станової належності. Зазначення останньої більш достовірним є у записах про шлюб. Метричні книги характеризуються доброю збереженістю, але через розкиданість місць зберігання та значний обсяг записів для виокремлення даних про дворянство потребують переведення в оцифрований вигляд.

Більш компактним обліком відзначаються сповідальні відомості. В них витриманий поста?новий та посімейний принцип розташування записів. Цим документам властивий достатній рівень повноти обліку, адже у парафіян не було мотивів від нього ухилятися. За рівнем збереженості сповідальні відомості поступаються метричним книгам. Незначною збереженістю відзначаються клірові відомості. В них у цифровому вигляді підбивалися підсумки церковного обліку, здійснюваного протягом року.

Підрозділ 2.4. "Вивчення станового складу населення статистичними установами" присвячено розгляду джерел, утворених в результаті діяльності Центрального та губернських статистичних комітетів.

На губернські статистичні комітети покладався збір відомостей, призначених для розміщення в губернаторських звітах. Через відсутність регламентації способу збору даних, кожен комітет вирішував це питання на власний розсуд. Аналіз справочинної документації свідчить, що найчастіше запити про становий склад населення надсилалися через поліцейські управління до парафіяльних священиків. Встановлені законом терміни збору даних (кожні п’ять років) не витримувалися. Харківський комітет здійснював збір майже щорічно, Чернігівський – приблизно до 90-х рр. ХІХ ст. рідше, а після – частіше встановленого терміну, Полтавський – у кін. ХІХ ст. майже його не проводив, а з поч. ХХ ст. – більш-менш регулярно. Результати оприлюднювалися в оглядах та календарях губерній.

Архівні матеріали фондів губернських та повітових переписних комісій дозволяють прослідкувати процес здійснення на місцевому рівні загального перепису населення 28 січня 1897 р. Організація перепису на Лівобережжі була покладена на чиновників, котрі, зайняті службовими обов’язками, не змогли забезпечити вчасності процесу. У Харківській губернії було проведено пробний перепис, на Чернігівщині від нього відмовилися. У середині січня від Головної переписної комісії був отриманий циркуляр з грифом “цілком таємно” про дозвіл, у разі необхідності, подовжити перепис до 1-го лютого. У зв’язку з цим постає питання про дотримання одного з засадничих принципів цього виду статистичних робіт - одночасності обстеження.

Загалом джерела демографічної статистики різняться за рівнем повноти обліку, тому потребують використання у комплексі. Вони дозволяють визначити внутрішню структуру дворянства Лівобережної України кін. ХІХ - поч. ХХ ст. та з’ясувати його питому вагу від загальної кількості населення.

Третій розділ “Джерела галузевої статистики” складається з чотирьох підрозділів.

Підрозділ 3.1. "Статистичний облік дворянського землеволодіння" містить розгляд джерел з аграрної статистики.

У кін. ХІХ – на поч. ХХ ст. існували суперечності у визначенні об’єктів обліку земельних обстежень: частково або повністю змішувалися категорії власників “дворянин”, “поміщик”, “приватний власник”. Аналіз процесу утворення джерел показав, що більшість статистичних даних про землеволодіння спиралися на записи про оподатковувані землі, які містилися в окладних книгах земських управ. Точність цих записів є високою, адже вони складалися переважно за документальними свідченнями.

Огляд матеріалів земської статистики засвідчив, що дворянські маєтки не часто включалися до земських подвірних переписів. Виокремлення даних про них можливе за результатами переписів у Чернігівській (1877-1882 рр.), Полтавській (80-ті рр. ХХ ст.) губерніях та Старобільському повіті Харківської губернії (1905 р.). Первинний переписний матеріал цих обстежень зберігся у незначній кількості і може слугувати лише для аналізу технології переписів, узагальнені результати представлені у друкованих збірниках.

Згідно з законодавством дані окладних книг земських управ повинні були використовуватися губернськими статистичними комітетами для розміщення у додатках до губернаторських звітів. Попри обов’язковість цієї норми більш-менш чітко її дотримувався лише Харківський комітет.

Записи окладних книг були використані також при поземельних обстеженнях Центральним статистичним комітетом у 1877-1878, 1887 та 1905 рр.

Департаментом окладних зборів Міністерства фінансів систематизована інформація про рух землеволодіння за період з 1893 по 1910 рр. Основою для цього стали свідчення старших нотаріусів окружних судів про угоди продажу/купівлі землі, оприлюднені у Сенатських відомостях.

Порівняння даних джерел, утворених внаслідок діяльності установ, що займалися узагальненням статистики землеволодінь, показує близькість результатів, отриманих губернськими та Центральним статистичним комітетами, адже вони спиралися на записи окладних книг. Відомості Департаменту окладних зборів їх перевищують, бо враховували загальну кількість землі, а не лише оподатковувану.

Статистична інформація про способи ведення дворянських господарств міститься у звітності Державного Дворянського земельного банку. Вона охоплює період 1886-1916 рр. і стосується низки предметів нерухомості. Звіти банку відзначаються високим рівнем достовірності, адже спиралися на суворий фінансовий облік та документальні матеріали.

Опрацювання фондів повітових дворянських опік дозволило зробити висновки, що у звітах цих установ зосереджені відомості про обмежене коло дворянських господарств; незначним є і їх змістове наповнення: про загальну кількість землі, її цінність та валовий прибуток. Ці документи не відзначаються достатньою повнотою обліку, рівень їх збереженості по губерніях варіюється.

Джерела аграрної статистики містять різноманітну інформацію про дворянську земельну власність. Їх використання дозволить визначити роль дворянських господарств у розвитку сільського господарства.

У підрозділі 3.2. "Матеріали промислової статистики" аналізуються джерела, в яких відображена інформація про промислові заклади, власниками яких були дворяни Лівобережної України.

На сучасному етапі розвитку історичної науки відхід від ідеологічної заангажованості дозволяє дати об’єктивну оцінку дореволюційній промисловій статистиці. Зокрема переосмислити таку її рису як відсутність чітко визначених понять “фабрика” та “завод”. Ця обставина забезпечила залучення до статистичних обстежень широкого кола підприємств. Сучасним дослідникам це дозволяє самостійно варіювати критерії відбору та групувань.

Джерелами первинного обліку у галузі промислової статистики є відомості про фабрики і заводи. Найбільш достовірними являються ті, що стосуються підакцизних підприємств, адже точність їх заповнення перевірялася фахівцями. Відомості про фабрики і заводи збереглися за окремі роки, але на їх основі у Міністерстві фінансів були складені кілька довідників. Такі ж збірники створено за матеріалами промислових переписів та в результаті письмових анкетних опитувань, ініційованих приватними видавцями.

За матеріалами фондів фабричних інспекторів були визначені документи, придатні для виокремлення даних про спадкових дворян. Такими є списки промислових закладів, ведення яких регламентувалося планом статистичної звітності 1895 р. та відомості про страйкову діяльність робітників. Найбільш репрезентативними для цього дослідження є звіти старших фабричних інспекторів, компетенція яких охоплювала територію окремої губернії. У роки Першої світової війни на інспекцію покладався збір даних про вплив воєнних дій на стан промисловості. Шляхом анкетування здійснювалися запити до власників закладів, на основі яких укладалися списки про підприємства, що скоротили, збільшили чи призупинили виробництво. Рівень збереженості списків високий.

Поодинокими обстеженнями у галузі промисловості відзначається земська статистика. На поч. 80-х рр. ХІХ ст. Сумська земська управа провела перепис розміщених на території повіту підприємств. Головна увага відводилася підакцизним. Дані, отримані під час перепису, є достовірними, адже збиралися експедиційним способом; певна їх частина ґрунтувалася на документальних матеріалах, а також перевірялася шляхом зіставлення з даними інших джерел. Подібний перепис, але на губерніальному рівні, було здійснено у 1905-1907 рр.

Робота з архівними фондами Київського відділення Російського технічного товариства (РТТ), Всеросійського товариства цукрозаводчиків, Центрального бюро із об’єднання закупівлі цукру дозволила встановити перелік джерел, в яких зосереджується статистична інформація про дворянські цукрові заводи. Значна частина даних до цих установ надсилалася від губернських акцизних управлінь і тому відзначається достатньою достовірністю. Деякі відомості отримувалися безпосередньо від заводоуправлінь і, як наслідок, є неперевіреними. Рівень збереженості матеріалів високий, окрім того левова частка зібраних Київським відділенням РТТ відомостей була оприлюднена у “Щорічниках з цукрової промисловості”.

Таким чином, проаналізовані джерела стосуються як промисловості загалом, так і окремих її галузей. У них найбільше інформації міститься про цукрове виробництво. Дані промислової статистики дозволяють визначити питому вагу дворянської власності серед промислових закладів.

Підрозділ 3.3. "Відображення історії дворянства в освітній статистиці" містить розгляд обліково-статистичних джерел, утворених внаслідок діяльності навчально-виховних закладів.

Аналіз законодавчої регламентації діяльності освітніх установ показав, що документами первинного обліку учнів були реєстраційні книги та списки. Якість обліку різнилася в залежності від розрядів установ, найвищою вона була у середніх та вищих закладах. Шляхом архівної та бібліографічної евристики з’ясовано, що найбільш повно збережені списки студентів університетів та інститутів.

На основі облікових даних у 1880 р. Центральний статистичний комітет здійснив шкільний перепис, яким було охоплено заклади всіх відомств, котрі опікувалися освітою. Відомості збиралися шляхом письмового анкетування. Станова ознака враховувалася не лише при облікові учнів, а й викладачів. Питання рівня грамотності та освіти вивчалися під час загального перепису населення 1897 р.

Внаслідок опрацювання архівних матеріалів установ Міністерства народної освіти, якому підпорядковувалася більшість освітніх закладів, визначено, що статистична діяльність цього відомства представлена щорічною звітністю. Протягом досліджуваного періоду у звітній документації групування за становою ознакою не були сталими. Найбільш репрезентативними для цього дослідження є звіти попечителів навчальних округів. Вони містяться в архівних фондах, а попечителем Київського навчального округу були і оприлюднені. Окрім того, за власної ініціативи окремі навчальні заклади час від часу публікували звіти про свою діяльність.

Користування джерелами освітньої статистики, через неоднорідність групування даних за станами та розпорошеність між багатьма фондами, є складним.

У підрозділі 3.4. "Джерела правової статистики" аналізуються матеріали з обліку правопорушень.

На підставі нормативних документів, які регламентували статистичну звітність Міністерства юстиції з’ясовано, що основу обліку правопорушень складала т. зв. купонна система (1870-1909 рр.), яка забезпечувала контроль за кожним етапом руху справ у структурі судових та правоохоронних органів. Дані про злочинців відображалися в статистичних листках та довідках про судимості. На їх основі укладалися щомісячні “Відомості довідок про судимості”. Рівень збереженості цих джерел високий. Їх значення полягає у компактному зосередженні в одному документі даних первинного обліку, здійснюваного розгалуженою мережею судових установ країни.

Узагальненням деяких облікових матеріалів з правової галузі займалися губернські статистичні комітети. У додатках до губернаторських звітів вони розміщували, отримані через запити до прокурорів окружних судів, відомості про засуджених. Дотримання встановлених законом вимог щодо щорічності розміщення цих даних по кожній губернії варіюється. Лише Полтавський комітет виконував цю вимогу, Харківський і Чернігівський - до кінця 90-х рр. ХІХ ст. публікували дані регулярно, після – зрідка. Прокурори окружних судів раз на три роки надсилали губернаторам матеріали щодо стану судових справ дворян, на основі яких визначалася можливість їх участі у дворянських зібраннях. Рівень збереженості цих документів незначний, вони лише деталізують відомості, оприлюднені комітетами.

За матеріалами архівних фондів правоохоронних органів з’ясовано, що облік правопорушень здійснювався також Міністерством внутрішніх справ. Цей облік не відзначався однорідністю. Реєстрації підлягали піднаглядні, розшукувані особи, підозрювані у скоєнні злочинів. Більшою достовірністю відзначаються відомості, що ґрунтувалися на документальних свідченнях.

Таким чином, аналіз процесу утворення статистичних даних дозволив провести системний зв'язок між обліковими та статистичними матеріалами. Погалузевий розгляд джерел забезпечив можливість порівняння відомостей, сформованих у результаті діяльності різних установ і визначення на цій основі найбільш достовірних. Встановлено особливості досліджених джерел: переважна їх частина представлена списками та містить неточності щодо фіксації станової ознаки. Комплексне залучення відомостей демографічної, аграрної, промислової, освітньої та правової галузей статистики створюють умови для всебічного вивчення дворянства Лівобережної України кін. ХІХ – поч. ХХ ст. як окремої соціальної групи.

У четвертому розділі “Створення електронної бази даних як ефективний спосіб комплексного використання обліково-статистичних джерел з історії дворянства Лівобережної України” обґрунтовується необхідність переведення відомостей, розміщених у досліджених джерелах, у оцифрований вигляд.

Виходячи із особливостей проаналізованих обліково-статистичних джерел, визначено потребу зведення відомостей про осіб, зазначених у них, до єдиного списку. Це дозволить встановити найбільш повний перелік дворян Лівобережної України кін. ХІХ – поч. ХХ ст. та забезпечити комплексність використання джерел.

Найбільш ефективним способом здійснення цього є створення електронної бази даних. По-перше, через те, що обліково-статистичні джерела є структурованими і їх дані легко переводити в оцифрований вигляд; по-друге, функціональні можливості бази забезпечать здійснення швидкого і поліваріантного групування даних та складних статистичних підрахунків.

Задля розробки оптимальної моделі електронної бази даних були проаналізовані принципи функціонування існуючих на сьогодні баз. Діючі в Україні проекти були розроблені архівними установами, вони призначені для виконання внутрішньовідомчих завдань і тому є малофункціональними. Через обмежену практику застосування баз даних в нашій країні довелося звернутися до досвіду науковців Російської Федерації. Однак , там поліфунціональні бази ще не набули значного поширення, до того ж доступ до них є обмеженим. Спільними недоліками існуючих на сьогодні моделей є низький рівень систематизації інформації та наявність вузьких хронологічних та географічних меж відомостей, занесених до баз.

При розробці власного проекту бази даних автором дисертації були враховані недоліки, властиві існуючим на сьогодні базам. Визначено складові частини бази, які відповідають галузям досліджених обліково-статистичних джерел. Центральною серед них є таблиця з записами прізвищ, імен та по-батькові дворян. Її слід обладнати функціями гіпертекстового поширення задля можливості встановлення генеалогічних зв’язків.

Потребу подолання хронологічних та географічних меж можна здійснити лише за умови введення до бази відомостей про різні соціальні групи. Це зумовить використання розширеного кола джерел. Функціонування такої бази стане можливим у режимі web-сайту. Таким чином, до процесу занесення даних до бази будуть залучені всі науковці, які володіють відповідною джерельною інформацією. Матеріали бази будуть доступними для громадськості, що активізує інтерес до генеалогічних пошуків.

У результаті дисертаційного дослідження автором були зроблені такі висновки:

- сучасний рівень вивчення облікових та статистичних джерел є недостатнім для об’єктивного і всебічного дослідження історії дворянства Лівобережної України кін. ХІХ – поч. ХХ ст. У вітчизняній історичній науці чільне місце відведено розгляду джерел з аграрної статистики, зрідка звертається увага на матеріали демографічної та промислової статистики, решта статистичних галузей майже не залучаються до вивчення. Історіографічний огляд засвідчив відсутність в існуючих наукових працях комплексної інформації про можливість виокремлення в облікових та статистичних джерелах даних про спадкових дворян Лівобережної України кін. ХІХ – поч. ХХ ст.;

- обліково-статистичні джерела належать до писемних документальних джерел. У досліджуваний період між обліковими та статистичними матеріалами прослідковувався тісний зв’язок. Статистичні дані утворювалися переважно шляхом узагальнення відомостей поточного обліку;

- у кін. ХІХ – на поч. ХХ ст. дворянський стан через відсутність чіткої соціальної градації та постійну зміну умов набуття не мав чітко визначених меж. Це негативно вплинуло на його облік і спричинило до появи неточностей у обліково-статистичних джерелах. Подолання цих недоліків можливе за умови комплексного використання джерел;

- до дослідження залучено джерела, у яких подається групування цифрових відомостей за становою ознакою з виокремленням даних про спадкових дворян, а також ті, що містять перелік осіб із зазначенням їх станової належності. Такі джерела відносяться до демографічної, аграрної, промислової, освітньої та правової галузей статистики;

- джерела демографічної статистики з історії дворянства Лівобережної України утворилися внаслідок діяльності станових, церковних та суто статистичних установ. Джерелами станового обліку є губернські родовідні книги, списки титулованих родів та гербовники. Церковні записи відклалися у трьох формах – метричних книгах, сповідальних та клірових відомостях. Результати суто статистичного обліку представлені матеріалами загального перепису населення Російської імперії 1897 р. Джерела демографічної статистики дозволяють з’ясувати внутрішню структуру стану та питому вагу дворян від загальної кількості населення;

- первинний облік земельної власності фіксувався в окладних книгах та нотаріальних записах. Його узагальненням займалися Центральний, губернські статистичні комітети, Департамент окладних зборів. Земські статистики збирали відомості про дворянські маєтки здебільшого експедиційним способом.

Джерела промислової статистики відклалися в результаті діяльності профільних міністерств, фабричної інспекції, земств, Київського відділення Російського технічного товариства, Всеросійського товариства цукрозаводчиків та Центрального бюро із об’єднання закупівлі цукру.

Основу освітньої статистики складають матеріали щорічної звітності закладів Міністерства народної освіти. Відомості цієї галузі збирали також Центральний статистичний комітет та різноманітні міністерства, в підпорядкуванні яких знаходилися освітні заклади.

Статистичним обліком правопорушень займалися установи міністерств юстиції та внутрішніх справ. До узагальнення деяких відомостей правової статистики долучалися губернські статистичні комітети.

Загалом обліково-статистичні джерела різняться рівнем повноти та достовірності зосереджених в них даних. Комплексне їх використання дозволить виокремити найбільш об’єктивні відомості про дворян Лівобережної України кін. ХІХ - поч. ХХ ст.

Проаналізовані в дисертації джерела мають спільні особливості. По-перше, більшість з них представлена списками. Така форма має свої недоліки – необхідність здійснення власної статистичної обробки, і переваги – можливість використання різноманітних групувань за потребами дослідника. По-друге, у списках трапляються неточності і пропуски при зазначенні стану. Зокрема, бувають випадки його відсутності або заміни іншими ознаками: цивільними чи військовими званнями, посадами тощо. Цей недолік необхідно усувати за допомогою складання на основі різногалузевих – загального списку спадкових дворян, який розв`яже проблему ідентифікації окремих осіб;

- складення загального списку доцільно здійснити у рамках створення електронної бази даних. Побудова бази на основі хронологічних і географічних обмежень досліджених джерел спричинить її вузькопрофільність та