Національна академія наук України

Інститут сходознавства імені А. Кримського

ПІЛИК Віталія Василівна

УДК [81’36 +81’373] = 512.161 (048)

Лексико-граматична структура турецького газетного тексту

Спеціальність 10.02.13 – мови народів Азії, Африки,

аборигенних народів Америки та Австралії

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

КИЇВ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі тюркології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор

Паламар Лариса Максимівна

професор кафедри української філології для неспеціальних факультетів Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук

Бушаков Валерій Анатолійович

референт-перекладач Інституту твариництва степових районів ім. М.Ф. Іванова.

кандидат філологічних наук

Дрига Ірина Миколаївна

науковий співробітник відділу Класичного Сходу Інституту сходознавства ім. А. Кримського НАН України

Провідна установа: Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського

Захист відбудеться “21” лютого 2007 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .174.02 Інституту сходознавства ім. А. Кримського НАН України (01001 м. Київ, вул. Грушевського, 4).

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Інституту сходознавства ім. А. Кримського НАН України (м. Київ, вул. Грушевського, 4, к. 207).

Автореферат розіслано “20” січня 2007 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

кандидат філологічних наук Хамрай О.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. У сучасних умовах розвитку незалежної України пріоритетною й важливою проблемою є вивчення міжмовних зв’язків, зокрема, з країнами Сходу, оскільки наша мета – якнайшвидше інтегруватися в міжнародний простір. Останнім часом помітно зріс інтерес до різнобічного вивчення тих функціонально-стильових систем мови, які існують у найважливіших комунікативних сферах суспільства. До них належить сфера масової комунікації, зокрема, газетний матеріал, оскільки він швидко реагує на події, що відбуваються у світі, активно бере участь у формуванні суспільної думки, оперативно висвітлює різноманітні події й факти, порушує важливі життєві проблеми.

Мова засобів масової інформації відіграє дедалі більшу роль у розвитку сучасної літературної мови, зокрема, у збагаченні її словника, формуванні її стилістичних можливостей та лексико-граматичних особливостей. Через газетну мову сотні мільйонів людей формують свій світогляд, ставлення до тих чи інших явищ внутрішньополітичного та міжнародного життя, адже інформативність, обмін думками й поглядами, повідомлення та отримання новин є соціальною потребою суспільства. З плином часу змінюються умови функціонування засобів масової інформації, переосмислюється місце преси в громадському суспільстві, звичайний арсенал мовних прийомів та методів, якими впродовж багатьох десятиліть користувалися журналісти, докорінно змінюється.

Подібні явища відбулися й у турецькій публіцистиці. З 1831 р., коли була заснована перша турецька газета “Takvimi veka-i” (“Календар подій”) і до наших днів преса в Туреччині є доволі ефективним засобом масової інформації, що відіграє важливу роль не лише у внутрішній, але й у зовнішній політиці. Теорією й практикою підтверджено, що вплив газети невпинно та швидко зростає. Дослідження широкого кола проблем турецької публіцистики має першочергове значення для правильного аналізу й оцінки загальних тенденцій розвитку турецького суспільства. І саме масова комунікація, інформаційно забезпечуючи всі політичні, економічні, культурні процеси в державі, значною мірою визначає, як розвиватиметься це суспільство, адже сьогодні жодна держава не обходиться без комунікаційної підтримки.

Вивчення лексико-граматичної специфіки турецької періодики доповнить цілісну картину дослідження сучасної турецької літературної мови. До того ж, турецька газета є не лише одним з особливих структурно-функціональних різновидів мови, але й важливим компонентом культурно-історичного багатства соціуму, елементом репрезентації історичної моделі суспільства. Мова сучасного турецького газетного тексту потребує ретельного й всебічного вивчення з метою ґрунтовного пізнання шляхів еволюції турецької мови (інноваційних процесів на лексичному та граматичному рівнях), а також основних чинників, що впливають на її розвиток. Тому особливо гостро постає проблема вивчення закономірностей викладу інформації, сукупності взаємопов’язаних і взаємообумовлених мовних засобів, що використовуються в даній сфері спілкування.

У сучасній лінгвістиці інтерес до мовних проблем масової комунікації охоплює все ширше коло дослідників, які аналізують та вивчають цю проблему в різних аспектах: функціонально-стилістичному, семіотичному, соціолінгвістичному, психолінгвістичному тощо. Мовознавство докладає значних зусиль для виявлення форм існування та розвитку мови, з’ясування сутності її зв’язків з життям людини, тобто повного визначення її суспільної функції. Певні досягнення в дослідженні газетної російської мови мають праці провідних вчених, як-от І.О.Винокур, В.В.Виноградов, В.Г.Костомаров, Г.Я.Солганік, Г.М.Васильєва, А.В.Швець, К.А.Рогова, дослідників української преси М.А.Жовтобрюха, І.К.Білодіда, Д.Х.Баранника, М.М.Пилинського та ін. Серед авторів, які займалися вивченням турецької газети, слід згадати російського сходознавця В.Смирнова, публіциста І.Голобородька, академіка В.А.Гордлевського, увага яких була зосереджена, в основному, на історії розвитку преси в Туреччині.

Таким чином, актуальність роботи визначається тим, що в умовах зростання інтересу сучасної лінгвістики до проблем вивчення мови газети, її специфіки та можливостей, турецький газетний текст ще не був предметом спеціальних наукових досліджень, фактично немає робіт, які характеризували б його лексико-граматичну структуру, композиційні особливості, жанрові різновиди та їх мовні ознаки, і тому назріла необхідність спеціального комплексного дослідження, де лексико-граматичні особливості мови турецької газети були б систематизовані.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах затвердженої Міністерством освіти і науки України наукової теми №02 БФ 044.01. “Актуальні проблеми філології”, яка розробляється в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а також наукової теми №99099 “Дослідження актуальних проблем східної філології”. Дисертаційна робота співвідноситься з науково-методичними та навчальними програмами кафедри тюркології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у визначенні особливостей лексико-граматичної структури турецької газетної мови на матеріалі інформаційних та аналітичних жанрів.

Досягнення визначеної мети вимагає розв’язання таких завдань:–

проаналізувати роботи дослідників періодики;–

виявити риси газетного стилю;–

визначити жанрові різновиди газетно-публіцистичної мови;–

простежити вплив мовних особливостей газет на сучасні тенденції розвитку загальнолітературної мови;–

дослідити лексичний склад турецької газетної мови;–

вивчити функції загальновживаної, термінологічної, експресивної лексики в газетному тексті;–

описати граматичні особливості турецьких газетних текстів;

Об’єктом дослідження є мова газетно-публіцистичного стилю, наслідки її впливу на розвиток і функціонування літературної мови, на формування мовної культури, становлення морфологічних, синтаксичних, лексичних норм сучасної турецької мови.

Предметом дослідження є лексичний склад та граматична структура турецького газетного тексту. З метою з’ясування особливостей функціонування лексико-граматичних засобів у мові газети докладно проаналізовано тексти, опубліковані в таких періодичних виданнях як: “Milliyet”, “Sabah”, “Hьrriyet”, “Akюam”, “Dьnya”, “Radikal”, “Star”, “Tьrkiye”. Вибір вказаної періодики ґрунтується на тому, що обрані видання є всетурецькими, до того ж, вони зорієнтовані на різнопланову інформацію.

Методи дослідження. Робота виконана на основі загальноприйнятих методів мовознавства: описового, компонентного аналізу – при розгляді семантичної структури лексичних одиниць; методу функціонального аналізу, який застосовувався для дескрипції структури газетного тексту; описово-аналітичного методу, що дозволяє безпосереднє спостереження мовних фактів в конкретних умовах мовлення на емпіричному рівні з подальшим зіставленням й узагальненням отриманих результатів; системно-структурного методу, який використовується для аналізу основних шляхів творення турецької суспільно-політичної лексики; конструктивного методу, вихідним об’єктом якого є речення (його теоретична модель), та явища семантики і словника, які безпосередньо пов’язані з реченням.

Джерела дослідження. Дисертаційну роботу виконано на матеріалі широкого спектру турецької періодики різних спрямувань. Використано наукові праці та дослідження відомих українських і закордонних вчених у галузі лінгвістики, журналістики, психології. До дослідження залучено словники та енциклопедії.

Наукова новизна. У дисертаційному дослідженні вперше проведено детальний аналіз турецької газетної мови на лексико-граматичному рівні, зокрема визначено основні риси інформаційних та аналітичних жанрів, виділено й описано стандартизовані структури, властиві газетним текстам. Уперше в українській тюркології визначено на лексичному рівні специфіку газетної публіцистики як функціонального стилю літературної мови, проведено системну класифікацію термінологічних одиниць на основі їх використання в тексті газети, проведено широке дослідження такого елементу газетного тексту, як заголовок у плані якомога повнішого опису його лексичного складу та граматичної структури. Визначено морфологічні особливості газетних жанрів, проведено комплексний аналіз основних граматичних категорій газетного тексту, описано синтаксичну будову речень, спосіб поширення окремих типів речення, виділено функцію іменних конструкцій, прямої та непрямої мови, інфраструктурних компонентів.

Теоретичне значення роботи полягає в тому, що її результати доповнюють знання в галузі тюркології та можуть бути використані як для подальшого дослідження особливостей турецької газетної мови, так і для вивчення публіцистичного стилю інших тюркських мов. Матеріали дисертації доповнюють опис граматичної будови тексту, розширюють уявлення про стилістичну роль лексичних одиниць, дають відомості про мовні особливості турецького публіцистичного мовлення.

Практичне значення одержаних результатів. Дисертаційна робота може бути використана в науковій та навчальній практиці для викладання нормативних курсів сучасної турецької мови, теорії і практики перекладу, для читання спецкурсів та курсу з практики турецької мови для студентів-журналістів та міжнародних відносин. З’ясування особливостей лексико-граматичної структури газетного-публіцистичного стилю залишається одним із кардинальних аспектів цього функціонального стилю як основи оптимізації та раціоналізації процесу викладання турецької мови у вищій школі. Різноманітні в жанровому та стилістичному відношенні матеріали є ефективними для отримання країнознавчих знань (відбувається збагачення не лише знанням турецької мови, але й реаліями Туреччини), для удосконалення граматичних навичок та активізації мовленнєвих умінь та розширення лексичного запасу. Результати дослідження можуть бути корисні при складанні методичних посібників і підручників з теорії та практики перекладу суспільно-політичної літератури.

Особистий внесок здобувача. Усі результати дисертаційного дослідження отримані здобувачем одноосібно.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення дисертаційної роботи викладено в доповідях на міжнародних науково-практичних конференціях: “Україна – країни Сходу в ХХІ столітті: діалог мов, культур, цивілізацій” (Київ 2003), “Східний світ: людина і суспільство” (Київ, 2004), на міжнародних наукових конференціях: “Семіотика культури / тексту в етнонаціональних картинах світу” (Київ 2003), “VIII сходознавчі читання А.Кримського”, міжнародній науковій конференції молодих вчених “Мовно-культурна комунікація: напрямки і перспективи дослідження” (Київ 2004), науково-практичній конференції “Правознавча лінгвістика: історія, теорія, практика” (Київ 2003). Дисертація в цілому обговорювалася на засіданнях кафедри тюркології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка та кафедри мов і цивілізацій Близького та Середнього Сходу Київського національного лінгвістичного університету.

Публікації. Різні аспекти досліджуваної проблеми викладено в 5 публікаціях.

Структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. Повний обсяг дисертації становить 206 сторінок, із них 16 сторінок список використаних джерел (разом 235 найменувань).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, проаналізовано стан її наукового вивчення, визначено обґєкт і предмет дослідження, сформульовано мету і завдання роботи, її теоретичне й практичне значення, з’ясовано методи дослідження.

У першому розділі “Мова газети як різновид публіцистичного стилю” висвітлюються теоретичні основи вивчення феномена публіцистичного стилю в мові, наводиться огляд результатів попередніх наукових розвідок, які були проведені вітчизняними та закордонними авторами в галузі лінгвістики, журналістики та суміжних наук.

Дослідження останніх десятиліть у галузі інформації та масової комунікації дають значний матеріал для з’ясування суті газетної мови як функціонально-стильової системи. Дослідники газетно-публіцистичного стилю зробили значний внесок у розуміння мови газети як основного джерела літературної мови.

Вивчення газетної мови розпочалося у 20-х роках минулого століття, коли починає своє становлення нормативно-стилістичний напрямок, яким відкривається етап розвитку радянської та вітчизняної пресолінгвістики. У своїх роботах автори відзначали вади газетної мови та називали шляхи їх усунення для того, щоб посилити ефективність впливу на читача та підвищити мовну культуру газет. Наукові розвідки Б.Грінченка, М.Жученка, О.Маковея, П.Молодого, І.Нечуя-Левицького, І.Франка, О.Пчілки репрезентують перші спроби дослідження української газетної мови як цілком сформованого явища. Я.Шафір, М.Гус, Ю.Загорянський, М.Каганович поміж основних ознак мови газети виділяють книжність й орієнтованість на художньо-літературну традицію, а основним завданням газетярів вважають спрощення мови, наближення її до розмовної. Водночас Г.Винокур основною рисою мови називає заштампованість, шаблонність, але це, на його думку не є вадою газети, а її визначальною рисою, оскільки не суперечить її літературності.

У 40-50-ті роки спостерігався певний спад інтересу до питань газетної мови. У роботах, написаних у цей період, увага приділялася виявленню лексичних і стилістичних помилок, дуже рідко об’єктом дослідження ставали засоби стилістичної виразності. Етапом піднесення в дослідженні газетно-публіцистичного мовлення стали 60-70-ті роки. Саме в цей час зростає і посилюється загальний інтерес до проблем і засобів мови масової комунікації, унаслідок чого були захищені дисертаційні дослідження (зокрема в Україні – дисертації А.В.Швець, В.П.Богуславського, В.М.Мельник), які розглядали проблему мови газети. У цей же час продовжує розвиватися нормативно-стилістичний напрямок у вивченні газетної мови, представники якого, як ми зазначали, приділяли увагу культурі мови газети, а також розвивається функціонально-стилістичний напрямок. Дослідники, які його підтримали, ставлячи собі за мету вивчення особливостей функціонування літературної мови на газетних шпальтах, виявленню її специфічних мовних рис та ознак, доводили, що саме функціональна стилістика диктує вибір лінгвальних одиниць у газетно-публіцистичному тексті й тим самим забезпечує ефективність процесу комунікації (В.Г.Костомаров, Г.Я.Солганік).

У 80-90-х рр. ХХ ст. у лінгвістиці виникають нові підходи та методи аналізу мовностилістичної характеристики публіцистичного стилю, актуальними стають лінгвокультурологічні, соціо-, психо-, прагмалінгвістичні, когнітивні аспекти аналізу мови преси (І.Лисакова, О.Сербенська, Т.Радзієвська, Г.Яворська, М.Яцимирська, С.Єрмоленко, А.Капелюшний, О.Пономарів, О.Федик). Продуктивними слід назвати дослідження окремих газетних жанрів (замітки, репортажу, інтерв’ю, статті тощо). Значний внесок у розробку цих питань внесли Н.М.Хлинов, Г.Я.Солганік, І.В.Прокопенко, Д.П.Вовчок та ін.

Вивченням турецької газети займалися турецькі вчені Ахмед Емін Ялман, Селім Нюзхет, Мустафа Ніхат Озан, Ахмед Хамді Тампинар, проте вони здебільшого працювали над історією преси у Туреччині. Серед російський авторів, що присвятили свої творчі пошуки питанням турецької газетної публіцистики слід відзначити В.А.Гордлевського, А.Д.Желтякова.

На зародження газетного стилю турецької мови значний вплив справили як культура Європи, так і внутрішні події в країні, зокрема діяльність видатних просвітителів та політичних діячів, основною метою яких були проблеми соціальної рівності та духовної свободи людини. Сучасна турецька періодична преса представлена низкою газет, більшість з яких виходить масовим тиражем у великих містах (“Milliyet”, “Cumhuriyet”,“Akюam”, “Hьrriyet”).

Оглянувши наявні в лінгвістиці теоретичні підходи до визначення явища публіцистичного стилю, ми трактуємо його як найвищу форму суспільно-політичної літератури, основним призначенням якої є оперативне політичне осмислення дійсності шляхом поєднання логічного й емоційно-образного способів дослідження (Є.П.Прохоров), сприйняття й відображення життєвих ситуацій з метою досягнення конкретного результату – відображати суспільну думку, справляти вплив на її формування, повідомляти точні та змістовні факти, відтворювати реальну картину життя, підтверджуючи факти аргументами. Залежно від того, яку мету ставить перед собою журналіст, він обирає відповідний жанр, що допомагає творчо розв’язати поставлене завдання. У сучасній журналістиці за специфічними ознаками виділяють три головні жанрові групи: інформаційні, аналітичні, художньо-публіцистичні. Однак, ми розглядаємо лише перші дві групи, оскільки художньо-публіцистичні жанри максимально наближаються до художньої літератури й мають свої характерні особливості, які потребують окремого дослідження.

Другий розділ “Лексичні засоби мови та їх функціонування в турецькому газетному тексті” містить інформацію про лексичну структуру турецького газетного тексту, про активні інноваційні процеси, які відбуваються у різних терміносистемвх, що застосовуються у газеті, а також висновки про те, як особливості окремого жанру впливають на його лексичне наповнення.

Мова турецької масової комунікації відображає всю багатофункціональність сучасної турецької мови, ступінь її інтелектуалізації та рівень культури. Нейтральні загальновживані слова складають основу майже всіх жанрів турецької публіцистики. Це слова, що не викликають уявлення ні про вузьку сферу спілкування, ні про певне професійне чи соціальне середовище, ні про історичну епоху. Найбільш високий відсоток загальновживаної лексики мають жанри, які розв’язують інформаційні, комунікативні завдання й не претендують на емоційну образність викладу.

У словниковому складі турецької газетної мови термінологічна лексика посідає визначне місце, адже розвиток науки й техніки, міжнародна співпраця вчених, діячів науки, культури та політики, комерційна співпраця спричиняють проникнення в газету значної кількості найрізноманітнішої термінології. Використання термінів пов’язане з тематикою та завданнями комунікації, а тому різні жанри використовують необхідні їм групи термінів. Серед численних груп термінів на сторінках турецької газети найактивнішою є суспільно-політична лексика, оскільки вона становить ту частину словника, що утворює назви явищ і понять із суспільно-політичної, соціально-економічної, філософської сфери, а, як відомо, саме подіям такого характеру присвячується більшість газетних матеріалів. Можна виділити такі групи політичної лексики, яка активно використовується на сторінках турецької газети: 1) найменування загальних понять: gцrьюmeler – переговори, ateюkes – перемир’я; 2) слова та словосполучення, що називають методи державної політики та її результати: sanayileюme – індустріалізація, reform – реформа, devletleюtirme – націоналізація; 3) найменування адміністративно-територіальних одиниць: bцlge – область, ilзe – ільче (район), cumhuriyet – республіка; 4) найменування державних і законодавчих актів: yasa – закон, anayasa – конституція, kararname – постанова; 5) найменування політичних прав людини: цzgьrlьkler – свободи, baрэmsэzlэk – незалежність; 6) назви державних символів: bayrak – прапор, arma – герб, marю – гімн; 7) найменування органів державної влади та їх представників: а) слова й словосполучення, які називають органи державної влади: bakanlэk – міністерство, yцnetim – адміністрація, konsey – рада; б) слова й словосполучення, які називають осіб, що здійснюють владу: bakan – міністр, baюbakan – прем’єр-міністр, milletvekili – депутат, baюkan – президент.

Серед міжнародної суспільно-політичної термінології велику групу складають одиниці на позначення світових, європейських та міжнародних політичних організацій, блоків, альянсів, які виражаються переважно буквеними абревіатурами: AB (Avrupa Birliрi) – ЄС (Європейський Союз), BMK (Birleюmiю Milletler Kurumu) – ООН (Організація Об’єднаних Націй). Функціонування багатопартійної системи спричинило існування у мові газети назв партій та політичних організацій: Doрru Yol Partisi (DYP) – Партія правильного шляху, Milliyetзi Hareket Partisi (MHP) – Партія націоналістичного руху, Demokratik Sol Parti (DSP) – Демократична ліва партія. Найактивніше суспільно-політична термінологія залучена до замітки та передової статті, тобто до тих жанрів газети, які найтісніше мають справу з подіями внутрішнього та міжнародного життя.

Термінологічну систему газетної турецької мови плідно доповнює економічна лексика, адже питанням економіки тут надається надзвичайно багато уваги, що пояснюється становленням та розвитком ринкової економіки в країні. Повсякденна увага до питань фінансів, банківської справи, бізнесу тощо сприяє популяризації даної тематичної групи лексики. У системі фінансово-економічної та торгівельної лексики, яка функціонує на сторінках турецьких газет можна виділити такі тематичні групи: 1) Назви цінних паперів: banknot – банкнота, sertifika – сертифікат, patent – патент; 2) назви платіжних документів: цdenek – дотація, зek – чек; 3) назви грошей: dolar – долар, euro – євро, sterlin – стерлінг; 4) адміністративно-економічний курс: enflasyon – інфляція, revalьasyon – ревальвація; 5) назви біржових операцій: anlaюma – угода, yatэrэm – інвестиція; 6) назви банківських операцій: bilanзo – баланс, kredi – кредит, faiz – процент; 7) операції купівлі-продажу та терміни пов’язані з цими операціями: aзэk – дефіцит, ihracat – експорт, ithalat – імпорт; 7) назви доходів, збитків, позик, страхування, оренди, угод: konzern – концерн, holding – холдінг, temettь – дивіденд, kota – квота; 8) бухгалтерський облік: denge – баланс, verecek – дебeт; 9) назви місць торгівлі: artэrma ile satэю – аукціон, borsa – біржа, юirket – корпорація, maрaza – магазин, pazar – ринок; 10) назви осіб, що займаються фінансово-економічною діяльністю: yatэrэmcэ – інвестор, paydaю – акціонер, maliyeci – фінансист; 11) назви установ, організацій, які беруть участь у соціально-економічних процесах: sendika – профспілка.

Численну групу становлять терміни-інтернаціоналізми-європеїзми: enflasyon – інфляція, aktif – актив. Більшість цих термінів утворилися на базі споріднених з латинською мов: англійської, німецької, французької, італійської.

Тур. | Англ. | Нім. | Італ. | Фр.

Banka | Bank | Bank | Banca | Banque

Kapital | Capital | Kapital | Capitale | Capital

Kontrat | Contract | Kontrakt | Contratto | Contrat

Kredi | Credit | Kredit | Credito | Credit

Lisans | Licence | Lizenz | Licenza | Licence

Fon | Fund | Fonds | Fondi | Fonds

У турецькій пресі значну й різнобічну за своєю семантикою систему слів і термінологічних стійких словосполучень складає військова термінологія, яку ми згрупували таким чином: 1) назви збройних сил: ordu – армія; kara kuvvetleri – сухопутні війська; 2) назви військових з’єднань, родів військ, підрозділів: tugay – бригада, tьmen – дивізія, tabur – батальон, garnizon – гарнізон; 3) назви видів зброї і боєприпасів: kэsa namlulu tьfek – карабін, dinamit – динаміт, tahrip bombasэ – фугас; 4) назви військових звань і посад: general – генерал, binbaюэ – майор, mareєal – маршал, yьzbaюэ – капітан, subay – офіцер; 5) назви воєних дій: abluka – блокада, hьcum – атака, cebri geзiє – форсування; 6) предмети військової атрибутики: omuzluk – погони, kasket – фуражка, zэhlar – лампаси.

Порівняно велику групу лексики становлять терміни науки, техніки, виробництва. Особливо в останні роки інтенсивно почали функціонувати слова, пов’язані з інформатикою та комп’ютерною технікою: Эnternet – Інтернет, bilgisayar sistemleri – комп’ютерні системи, cep bilgisayarэ – кишеньковий персональний комп’ютер.

Турецька преса надзвичайно широко охоплює питання фізичної культури та спорту, а це спричиняє використання у газеті різних підгруп спортивної лексики: 1) Терміни на позначення назв спортивних ігор: futbolcu – футболіст, kafa vuruюu – удар головою, haflar – півзахисник; file – сітка, юut – кидок, koюu – біг, kurbaрalama – брас, havada takla – сальто, kэnnap – шпагат, kцprь – міст; 2) терміни, що називають спортсменів та людей, залучених до спорту: kaleci – воротар; юampiyon – чемпіон, derece kazanan – призер, hakem – суддя, antrenцr – тренер; 3) терміни на позначення видів змагань, їх складових частин: olimpiyat oyunlarэ – Олімпійські ігри, turnuva – турнір, юampiyonluk – чемпіонат; yarэ – тайм, set – сет; 4) терміни на позначення спортивних дій: atak – атака, topu зэkarmak – вибивати м’яч; 5) судійські терміни ведення гри чи змагань: sayэ – очко, beraberlik – нічия, ceza vuruюu – штрафний удар, diskalifiye etmek – дисквіліфікувати; 6) терміни на позначення спортивних споруд, снарядів, предметів: stadyum – стадіон, atlama – скакалка; 7) терміни на позначення спортивної форми: futbol ayakkabэsэ – бутси, atlet – майка; 8) терміни, що називають професійні клуби, ліги, федерації: “Galatasaray” – “Галатасарай”, birinci lig – перша ліга.

У мові турецької преси широко побутують терміни культури та мистецтва. Насамперед, це лексика, що стосується сучасної музики, її стилів, жанрів. У газету проникло чимало термінів на позначення: 1) видів образотворчого мистецтва: gravьr – гравюра, miniatьr – мініатюра, vitray – вітраж; 2) напрямків образотворчого мистецтва: natьrmort – натюрморт, peyzaj – пейзаж, portre – портрет; 3) осіб, що займаються образотворчою діяльністю: portre ressamэ – портретист, heykelci – скульптор; 4) течій і напрямків у мистецтві: dэюavurumculuk – експресіонізм, romantizm – романтизм; 5) музичних інструментів: piyano – піаніно, saz – саз (східний музичний інструмент); gitar – гітара; 6) професій, спеціальностей: юarkэcэ – співак (співачка), piyanist – піаніст; 7) назв музичних колективів та груп: “Gaziler”, “Eagles”; 8) назв жанрів музики: pop mьzik – поп музика; 9) назв окремих музичних творів: “Dur orda dur” – “Стій там, стій”, “Senden baюka” – “Окрім тебе”.

Газетний текст являє собою складну динамічну єдність, унікальну з погляду прояву тенденцій до експресивності. Експресивність газетного тексту є найважливішою умовою реалізації його прагматичної функції. У турецькій газеті експресивність досягається різними способами, одним з найпоширеніших прийомів вважається використання синонімів, причому не лише загальномовних, а й контекстуальних: Yaralarэ sarmak ve yeni bir Marmara Bцlgesi inюa etmek en bьyьk amacэmэz, en bьyьk gцrevimiz. – Загорнути рани і побудувати новий регіон Мармурового моря – це наша найбільша мета, наш найбільший обов’язок. Антоніми відіграють важливу роль у створенні контрастної характеристики образів, предметів, явищ: Biz kendi sahada iyi oynuyoruz, Beюiktaю da dэю sahada iyi oynuyor. – Ми добре граємо на своєму полі, а “Бешікташ” – на виїзді. Досягнення іронічного ефекту відбувається завдяки використанню омонімів та омоформ, які вводять у полемічно загострені твори або виводять у заголовки.

Досить ефективним засобом для створення експресії в турецькому тексті є повторення одного й того самого слова, що привертає увагу читачів, до повторюваного елементу повідомлення як до найважливішого. Неабиякий експресивно-стилістичний наслідок дає контрастування публіцистичних та розмовно-побутових елементів. У публіцистичному тексті розмовна лексика використовується для створення колориту невимушеності, простоти й певної експресії. Експресивними можливостями наділені також власні імена, експресивний потенціал яких залежить від соціального компонента значення імені: чим відоміша власна назва, чим актуальніша вона для соціуму, тим активніше вона використовується зі стилістичною метою.

У третьому розділі “Граматична структура турецького газетного тексту” описується граматична будова газетного тексту, зокрема його синтаксична структура, а також компоненти цієї структури. Будь-який газетний текст характеризується логічною схемою та широтою використання граматичних категорій, які виконують відведену їм функцію та підтримують зв’язність усього тексту. Властивою всім газетним текстам є категорія модальності, яка виражає в реченні характер співвіднесеності висловлювання з об’єктивною дійсністю, а також відношення мовця до висловлюваної думки. Будучи основним засобом вираження категорії модальності, система способів передає головний обсяг модальних значень, оскільки категорія способу виражає в процесі комунікації найбільш загальні відмінності по відношенню мовця і його свідомості до об’єктивної дійсності. За допомогою дійсного способу в процесі спілкування мовець інформує, що для нього повідомлення є прямим вираженням дійсності, яке служить для простої констатації, ствердженння чи заперечення дії в теперішньому, минулому чи майбутньому часі. Форма наказового способу являє собою дію, до якої когось примушує мовець, при цьому спонукання стосуються насамперед читача, а тому форми другої особи однини і множини є найуживанішими. Бажальний спосіб позначає рішення здійснити дію або заклик до її виконання, зобов’язальний – виражає ідею об’єктивного зобов’язання, яке українською мовою відтворюється за допомогою зворотів “я повинен” у поєднанні з інфінітивом основного дієслова. Основним модальним значенням умовного способу є значення вірогідності.

Об’єктивна модальність у турецьких газетно-інформаційних повідомленнях виражається головним чином у розповідних реченнях двох часових планів: минулого і майбутнього, оскільки замітка розповідає про події, що сталися вже або стануться в майбутньому. У репортажі ефект присутності на місці події створюється насамперед за рахунок особових форм дієслова в теперішньому часі, який може об’єднуватися з іншими часовими формами. Оскільки основна особливість репортажного відображення полягає в тому, що воно подається через безпосереднє сприйняття автора, який обов’язково повинен сам все бачити, чути й відчувати, то відповідно завжди присутньою є суб’єктивна модальність. В інтерв’ю обов’язковою умовою є наявність співвідношення об’єктивно-модального та суб’єктивно-модального значення. Часто вживана форма теперішнього часу виражає ступінь достовірності дії, що відбувається одночасно з моментом мовлення. У статті зустрічаються різні часові форми з властивими їм модальними значеннями.

У газетному турецькому тексті привертає увагу широке використання дієприкметника теперішнього-минулого часу, а також дієприкметника майбутнього часу на -acak та минулого часу -mэю. Дієприкметник теперішнього-майбутнього часу використовується в турецькій газеті доволі рідко.

Оскільки дієслово-присудок є модально-часовою динамічною ознакою, то саме воно є тим синтаксичним засобом, через який виражається часова віднесеність змісту речення. У сучасній турецькій газетній мові використовуються як прості, так і складні часові форми. Однією з граматичних особливостей заголовка турецьких газет є обмежене вживання часів. Переважну більшість складають заголовки з використанням теперішнього часу, активними є форми минулого часу.

Внутрішньо-синтаксичні особливості мови газети й окремих її жанрів характеризуються чіткими закономірностями, які дозволяють виділити синтаксичні структури, характерні конкретному газетному жанру. Спостереження свідчать про те, що незалежно від газетного жанру використовується приблизно стабільна кількість простих та складних речень. Винятком цьому може бути лише замітка.

У газетній мові простий підмет переважає порівняно зі складним. У ролі підмета може виступати будь-яка частина мови. У репортажах чи інтерв’ю застосовується підмет, виражений особовим вказівним, неозначеним чи запитальним займенником. Дуже часто особовий займенник опускається, а на особу, яка виконує дію, вказує особовий афікс, доданий до часової основи дієслова: 1) – Futbola ne zaman baюladэn? – 13 yaюэnda. – Коли ти почав грати у футбол? – У 13 років. 2) Bunlar vergi kaзэrэyor, kьзьk yatэrэmcэnэn hakkэnэ gasp ediyor, devleti dolandэrэyor. – Вони (ці люди) уникають податків, маніпулюють правими дрібних капіталовкладників, обманюють державу. 3) Ama kimse bir юey yapmэyor. – Але ніхто нічого не робить. 4) Bu haberi size kim bildirdi? – Хто вам повідомив цю новину? Основним засобом вираження складного підмета в газетному матеріалі є синтаксичні локалізовані словосполучення іменного типу: а) двохелементні структури з іменником та прикметником, що його поширює: kцtь sonuз – поганий результат, Ege bцlgesi – район Егейського узбережжя; б) двохелементні структури з основним іменником та іменником у формі родового відмінка: partinin lideri – лідер партії; в) багатоелементні сполуки: Fransa Cumhurbaюkanэ Jacques Chirac – президент Франції Жак Ширак.

Щодо присудка, то в газетних текстах найчастіше зустрічається простий дієслівний присудок. До складу такого присудка входять: 1) основа дієслова + афікс часу + особовий афікс; 2) основа дієслова + афікс часу + -dэr; 3) основа дієслова + афікс наказового способу. Досить часто зустрічається іменний присудок виражений іменником, прикметником, займенником, предикативними іменами var та yok. Функцію означення у газетних текстах найчастіше виконують прикметники, кількісні й порядкові числівники в кількісно-іменних сполученнях. Окрім згаданих форм вираження означень у турецькій мові застосовуються складні атрибутивні конструкції: дієприкметникові звороти та поширені означення на -dэk. Унаслідок аналізу додатків у газетних текстах встановлено, що речення можуть містити простий додаток або поширений додаток на -dэk з афіксами присвійності та відповідним відмінком. Обставина часу зазвичай виражається прислівниками bugьn – сьогодні, yarэn – завтра, dьn – вчора, а також сполученнями з таким самим функціонально-стилістичним значенням, що й прислівник: bu yэl – у цьому році, bu defa – на цей раз чи зі словами, які вказують на час у межах якого відбувається подія: gцrьюme sэrasэnda – під час зустрічі. Значення часу передає складна форма на -dэрэ zaman (або -dэрэ sэrada, -dэрэ sэra) та синонімічна їй форма -dэрэnda: Yangэn зэktэрэ zaman kolonide ьз binden fazla erkek, kadэn ve зocuk vardэ. – Під час виникнення пожежі в колонії було більше 3 тисяч чоловік. Обставинами часу в газеті виступають дієприслівники на -arak, -эnca, -эncaya kadar, -(i)ken, -dэkзa, а також -эp, який поряд з часовим виконує низку інших функцій. Значення причини передається формами -dэрэ iзin, -dэрэndan, -dэрэndan dolayэ – Politika iюlerine karэюmak istemediрinizden dolayэ… tebrik ederim. – Вітаю вас з приводу того, що ви не хочете втручатися в політичні справи. Спеціалізованими однозначними засобами передавання причинних відношень є слова типу: bu yьzden – з цієї причини, bunun iзin – через це, bundan dolayэ – унаслідок цього. Обставина способу дії у турецькому газетному тексті виступає у формі прислівників, а також за допомогою дієприслівників на -эp, -arak, -(i)ken та дієприслівникових зворотів, до складу яких вони входять.

Дослідження мови сучасних турецьких газет показує, що одним із найвагоміших параметрів стилю газетної мови є структура словосполучення. Найчастіше в газеті зустрічаються іменні словосполучення, що в турецькій мові мають назву “ізафет”, зокрема присвійний ізафет. Дуже часто ми навіть маємо справу з готовими стійкими формулами-словосполученнями, які стисло, лаконічно й оперативно передають певне повідомлення. Такими формулами насичена інформаційна замітка, суті та вимогам якої вони відповідають максимально точно. Не менш важливим для турецького газетного тексту є використання відносного ізафету. У сполученнях такого типу в газеті залежний компонент дуже часто позначає географічну назву або будь-яку власну назву.

До складу простого речення входять синтаксичні елементи, які функціонально відповідають різним видам підрядних речень у мовах з розвинутою системою сполучників і сполучних слів. Основними компонентами цих конструкцій, які називаються розгорнутими членами речення, є дієприкметники, зокрема дієприкметники теперішнього-майбутнього, минулого, теперішнього-минулого, майбутнього часу.

Значне місце в системі виражальних засобів та архітектонічних критеріїв, що складають композицію багатьох жанрів газети, належить питальним реченням – прямим, риторичним, питанням-відповідям. У діалогічному мовленні пряме питання позбавлене ефекту несподіваності, його поява й структура передбачається мовною ситуацією. У монологічному мовленні питання являє собою зупинку в повідомленні, а репліка-відповідь містить значну кількість інформації. Питання-відповіді виступають активним елементом авторського монологу в статті, кореспонденції, репортажі, а також інших жанрах турецької газетної публіцистики. Вони беруть активну участь у діалогізації монологу, допомагаючи встановити постійний контакт з читачем: Peki Tьrkiye’nin цnemi nereden kaynaklanэyor? Bu цnemi bazэ adэmlarэnэn bцlgedeki dengeleri bozmasэ ihtimalinden kaynaklanэyor. – Добре, у чому ж полягає значення Туреччини? Її значення полягає в тому, що тільки деякі їх дії можуть порушити рівновагу в окремих регіоні. Класична схема запитання-відповідь є сигналом контактного спілкування, яке характерне для інтерв’ю. Особливо виразними та емоційними є риторичні запитання, які зустрічаються у межах діалогічного та монологічного мовлення та є активним елементом заголовків, зачинів та кінцівок. Заголовок-запитання у турецькому газетному тексті бере активну участь у розкритті ідейного задуму автора.

У турецькій мові складне речення представлене двома типами: складносурядним та складнопідрядним. За способом зв’язку їх в складне речення розрізняють безсполучникові та сполучникові речення. У газетній турецькій мові зустрічаються такі групи складносурядних сполучникових речень: з’єднувальні, протиставні, розділові, пояснювальні, приєднувальні. Складносурядні сполучникові речення є досить ефективними в газетній турецькій мові, оскільки в одному реченні може міститися інформація про декілька фактів. Серед складнопідрядних речень більшість складають підрядні додаткові речення зі сполучником ki: Ancak dьn цyle bir saзma ьretmiю ki dayanmak mьmkьn deрil. – Але учора він вигадав таку дурницю, що не можливо витримати.

Турецька журналістика використовує такі мовні можливості, які допомагають конкретизувати чи навіть підкреслити ту головну думку, ідею, яку автор хоче донести до читача. У комунікативних конструкціях відокремлені, вставні та вставлені одиниці займають автономну позицію: синтаксичні зв’язки з членами речення в них відсутні. Як правило у газетному тексті відоокремлюються:

1)

Роль вставних слів і словосполучень виконують: 1) вставні конструкції, що називають джерело повідомлення: …-nэn bildirdiрine gцre – як повідомляє…, bilindiрi gibi – як відомо, …-nэn sцzlerine gцre – за словами…, sцylediрi gibi – як зазначає, gцrdьрьmьz kadarэyla – на наш погляд тощо; 2) вставні конструкції, які вказують на порядок висловлювань, співвідношення загального та конкретного, виділення найбільш значущих фрагментів мовлення, висновків: ilk цnce – перш за все, birincisi – по-перше, ikincisi – по-друге, her юeyden цnce – перш за все, baюta – спочатку, ayrэca – зокрема, цrneрin – наприклад, bu юekilde – таким чином, aslэna bakэlэrsa – по суті справи, ьstelik de – до того ж, nihayet – нарешті, tam цyle iюte – саме так; 3) вставні елементи, які мають значення вірогідності, достовірності, упевненості в правдивості того, про що йдеться в реченні або частині речення: tabi – звичайно, her halde – в будь-якому випадку, юьphesiz – без сумнівів, gerзekte – справді, ne olursa olsun – в будь-якому випадку, kuюkusuz – безперечно; 4) вставні компоненти, які виражають невпевненість в достовірності наведених фактів, змісту висловлювання: galiba – напевно, sanэyorum – я думаю, mьmkьn – можливо, bana цyle geliyor ki – мені здається, ьmit ediyorum – сподіваюся, belki – можливо, bir ihtimal – можливо; 5) вставні компоненти, звернені до спірозмовника для активізації його уваги на змістові повідомлення: bak – послухай, bakalэm – давайте подивимось, biliyor musunuz – знаєте, gцrьyorsunuz ya = gцrьyor musunuz – бачите, anlэyor musunuz – розумієте, gцrdьрьnьz gibi – як бачите, belli ki – як видно; 6) вставні компоненти, якими користується автор або співрозмовник для підсумування своєї думки, оформлення висловлювання: sцzьn kэsasэ – коротше кажучи, sonda = sonuз olarak = nitekim – унаслідок, bununla beraber – разом з тим, kэsacasэ – загалом, цzellikle – особливо, зокрема, esas itibariyle – в принципі, hakikaten – на справді, aslэnda – по суті тощо; 7) вставні слова, які виражають емоційне ставлення мовця до змісту речення: yazэk – шкода, maalesef – на жаль, bereket versin ki – на щастя, Эnюallah – дасть Бог, Allah versin – дай Боже, Allaha юьkьr – дякувати Богу, Allah razэ olsun – нехай Бог його благословить.

Вставленими конструкціями часто виступають: 1) пояснення термінів, вжитих у базовому реченні: MCT Programэ adэ verilen eрitэm MCSE (sistem mьhendisliрi) ve MCSD (yazэlэm mьhendisliрi) olmak ьzere iki ayrэ branюta gerзekleюtiriliyor. – Навчання, яке дістало назву “програма МСТ”, здійснюється у двох окремих напрямках: MCSE (системна інженерія) та MCSD (прикладна інженерія); 2) уточнення певного компоненту базової частини речення: Hemen her yaю iзin (benim gibi hiз bьyьmeyenler dahil) deрiюik oyuncaklar ьreten Lego цzellikle dokuz yaю ьstь зocuklara цzel bir ьrьn hazэrlamэю. – Лего, який виготовляє різноманітні іграшки для будь-якого віку (в тому числі й для таких як я, що ніколи не дорослішають), підготував продукцію саме для дітей, старших 9-ти років; 3) числові, процентні дані, які підтверджують сказане у базовому реченні: Deering bu iю iзin 1 milyar euro (1.29 milyar dolar) … ayэrdэklarэnэ sцzlerine ekledi. – Дірінг додав, що на цю справу … вони виділили 1 мільярд