ІНСТИТУТ ВИЩОЇ ОСВІТИ

АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ПРИХОДЬКО Юрій Іванович

УДК 355.233:331.102.12

СИСТЕМА ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНОЇ

САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ КУРСАНТІВ ВИЩИХ ВІЙСЬКОВИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

13.00.04 – теорія та методика професійної освіти

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

КИЇВ – 

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті вищої освіти АПН України.

Науковий керівник доктор педагогічних наук, доцент,

заслужений працівник народної освіти України

НЕЩАДИМ Микола Іванович,

Міністерство оборони України,

заступник Міністра оборони України.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор,

заслужений працівник освіти України

ЯГУПОВ Василь Васильович,

Об’єднаний інститут при Національній

академії оборони України,

заступник начальника інституту

з наукової роботи;

кандидат фізико-математичних наук,

старший науковий співробітник

СОЛДАТЕНКО Микола Миколайович,

Інститут педагогічної освіти і освіти

дорослих АПН України, завідувач

відділу теорії та історії педагогічної

майстерності.

Захист відбудеться 23 січня 2008 року о 14.00 год. на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.456.02 в Інституті вищої освіти

АПН України за адресою: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту вищої освіти АПН України (01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9).

Автореферат розіслано 21 грудня 2007 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Н.М. Дем’яненко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Підготовка військових фахівців для Збройних Сил України на сучасному етапі характеризується особливостями, які мають враховуватись у військово-педагогічному процесі (далі – ВПП), його проектуванні та здійсненні. З одного боку, складність сучасних систем озброєння, військової техніки та їх комплексне застосування в умовах бойових дій, локальних конфліктів і миротворчих операцій вимагають постійного пошуку шляхів підвищення рівня професійної підготовки військових фахівців. З іншого – гуманістична філософія особистості, людського буття, відповідаючи як ендогенним мотивам і спрямованості особистості, так і соціально-економічним ідеалам майбутнього світового соціуму, іманентно випливає з їх обопільної суті й має спрямовуватись на підвищення ролi людського фактору в соцiальних та природних процесах, ролi особистостi, здатної розумiти складнiсть i значущість того, що вiдбувається у світі, спроможної до самовдосконалення через освіту та самоосвіту.

Гуманістичний підхід до освіти розглядається в дослідженні як необхідність подолання основної вади вищої школи – її знеособлення. Основою реалізації такого підходу стають, набуваючи все більшого значення, освітні технології особистісно орієнтованої спрямованості й, у першу чергу, технології особистісної орієнтації самостійної роботи. Організація навчання на таких засадах сприяє формуванню та розвиткові особистості військового фахівця, спроможного виявляти ініціативу, творчо виконувати поставлені завдання, приймати відповідальні рішення, самостійно, критично мислити, продукувати ідеї, захищати власну точку зору, переконання, систематично й неперервно поповнювати знання шляхом наполегливої самоосвіти.

Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблем розвиваючого, персоналізованого та особистісно орієнтованого навчання і виховання (Г. Балл, І. Бех, О. Бондаревська, В. Давидов, А. Петровський, В. Петровський, О. Пєхота, С. Подмазін, В. Рибалка, В. Сєріков, С. Сисоєва, В. Ягупов, І. Якиманська та ін.), теорії і практики організації самостійної роботи в середній та вищій школі (А. Алексюк, Л. Гелашвілі, В. Бондар, Б. Єсіпов, В. Козаков, В. Моляко, П. Підкасистий, І. Підласий, М. Скаткін, Б. Сусь, М. Солдатенко та ін.) засвідчує, що даній проблемі приділяється значна увага вітчизняних і зарубіжних науковців.

Разом із тим, у більшості наукових публікацій проблема самостійної роботи тих, хто навчається розглядається в контексті організованого (детермінованого) навчально-виховного процесу з виконання завдань, передбачених освітньо-професійними програмами і змістом навчальних дисциплін. Поза увагою дослідників при цьому залишаються питання системної організації самостійної роботи, її особистісної орієнтації, обгрунтування відповідного понятійно-категоріального апарату.

Актуальність, значущість і доцільність дослідження особистісно орієнтованої самостійної роботи курсантів вищих військових навчальних закладів (далі – ВВНЗ) зумовлена недостатньою розробленістю цієї проблеми у педагогіці й такими факторами: необхідністю реального втілення в освітній процес ідей гуманістичної освітньої парадигми; рухом національної освіти до європейського та світового освітнього простору; вимогами забезпечення високої якості підготовки фахівців, засвоєння ними нових підходів щодо самоуправління процесом неперервного розвитку, самоактуалізації; вичерпаністю можливостей багатьох традиційних форм і методів організації самоосвіти, самостійної роботи курсантів; необхідністю пошуку й запровадження інноваційних підходів щодо оцінки рівня їх особистісного розвитку та роботи над його підвищенням.

Результати аналізу наукових праць з дослідження теоретичних, практичних і методичних проблем самостійної роботи тих, хто навчається, персоналізованого, особистісно орієнтованого, розвиваючого навчання зумовили уведення нового поняття “особистісно орієнтована самостійна робота” (далі – ООСР) та вибір теми дослідження: “Система особистісно орієнтованої самостійної роботи курсантів вищих військових навчальних закладів”, спрямованого на підвищення якості підготовки майбутніх військових фахівців, становлення їх як самодостатніх особистостей, здатних з високою ефективністю виконувати поставлені завдання в умовах мирного та воєнного часу.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до основних положень Державної програми будівництва та розвитку Збройних Сил України до 2005 р., Державної програми розвитку Збройних Сил України на 2006-2011 рр., планів науково-дослідної роботи Департаменту військової освіти та науки Міністерства оборони України, Науково-методичного центру військової освіти, у межах яких автор досліджував проблеми особистісно орієнтованої самостійної роботи.

Тема дисертації затверджена Вченою радою Інституту вищої освіти АПН України (протокол від 22 березня 2005 р. № ) та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень в галузі педагогіки і психології в Україні (протокол від  листопада 2005 р. № ).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є наукове обґрунтування системи особистісно орієнтованої самостійної роботи курсантів ВВНЗ та експериментальна перевірка її ефективності.

Для досягнення мети було визначено такі завдання: 

проаналізувати основні наукові підходи щодо організації і змісту самостійної роботи тих, хто навчається, визначити її концептуальні засади; – 

здійснити наукове обґрунтування системи ООСР курсантів у ВВНЗ;– 

розробити технологію ООСР курсантів у ВВНЗ;– 

експериментально перевірити ефективність особистісно орієнтованої системи самостійної роботи курсантів; 

визначити основні засади і напрями діяльності науково-педагогічних працівників, командування ВВНЗ щодо підвищення ефективності

ВПП, самостійної роботи курсантів.

Об’єкт дослідження – самостійна робота в процесі професійної підготовки курсантів у вищих військових навчальних закладах.

Предмет дослідження – система особистісно орієнтованої самостійної роботи у вищих військових навчальних закладах.

Гіпотеза дослідження полягає в тому, що суттєве підвищення дієвості та ефективності самостійної роботи курсантів у ВВНЗ можливе за дотримання таких умов: – 

визначення концептуальних організаційно-методичних засад самостійної роботи курсантів; – 

обґрунтування системи ООСР;– 

забезпечення суб’єктності курсантів у навчальній діяльності; – 

розроблення технології ООСР курсантів.

Методи дослідження. Для реалізації мети, завдань і гіпотези дослідження використовувався комплекс теоретичних та емпіричних методів: пошуково-бібліографічний метод вивчення бібліографічних каталогів, фондів, наукових видань з досвіду організації самостійної роботи курсантів (слухачів, студентів) у вищій школі; аналіз, класифікація та систематизація вітчизняних і зарубіжних публікацій – для визначення мети, завдань, предмета дослідження, обґрунтування концептуальних основ особистісно орієнтованої самостійної навчально-пізнавальної діяльності курсантів; контент-аналіз – для всебічного вивчення дефініцій щодо визначення самостійної роботи тих, хто навчається, уведення нового поняття “ООСР”; історико-педагогічний аналіз, який дав можливість трактувати ООСР через персоналізоване, особистісно орієнтоване та розвиваюче навчання; методи конкретизації теоретичного знання – для обгрунтування системи самоуправління особистісним розвитком суб’єкта учіння в процесі самостійної роботи; системного, причинно-наслідкового, порівняльного аналізу, моделювання – для обґрунтування ООСР курсантів як системи і технології їх навчальної діяльності; проектування – для розроблення курсантами планів ООСР; класифікації, порівняння, узагальнення, анкетування, педагогічного спостереження, самоспостереження, рефлексії власної самостійної навчально-пізнавальної діяльності, самооцінки, самокоригування, тестування, математичної обробки одержаних даних – для аналізу стану досліджуваної проблеми у практичній діяльності вищих навчальних закладів, при проведенні констатувального експерименту, відборі засобів дослідно-екпериментальної роботи, визначенні алгоритму вивчення ООСР курсантів з професійно-орієнтованих навчальних дисциплін, методик оцінювання її ефективності, для експериментальної перевірки (формувальний експеримент) результатів упровадження у ВПП ВВНЗ системи і технології ООСР, формулювання висновків, розробки основних засад і напрямів діяльності науково-педагогічних працівників, командування ВВНЗ щодо підвищення ефективності ВПП, самостійної роботи курсантів.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що вони визначають теоретичні та методичні основи організації і проведення ООСР курсантів у ВВНЗ. У роботі вперше:– 

визначено концептуальні засади та основні поняття ООСР курсантів; – 

обгрунтовано систему ООСР курсантів, яка характеризується властивостями, закономірностями, принципами, суперечностями;– 

розроблено технологію ООСР курсантів, спрямовану на вивчення, поглиблення й систематизацію ними військово-професійних знань, удосконалення умінь і навичок, формування культури самоосвіти, розвиток індивідуальності у навчальній діяльності;

удосконалено: – 

систему та процес самоуправління особистісним розвитком суб’єкта учіння в процесі самостійної роботи;– 

організаційно-інформаційну структуру ООСР курсантів на основі інформаційних, процесуальних, часових, просторових вимірів та рівнів рефлексії;

подальшого розвитку набули:– 

принципи, методи і форми організації самостійної роботи курсантів у ВВНЗ;– 

основні засади і напрями підвищення ефективності навчання та самостійної роботи курсантів.

Практичне значення одержаних результатів полягає у визначенні концептуальних засад формування змісту підготовки військових фахівців, удосконаленні системи самостійної роботи курсантів (науково-дослідні роботи “Фахівець”, “Інновація”), розробці науково-методичного забезпечення навчальних дисциплін: “Військове навчання та виховання”, “Теорія електрозв’язку”, “Методологія наукових досліджень”, написанні підручників: “Організація навчально-виховного процесу, методичної і наукової роботи у вищій військовій школі”, “Воєнна наука як фундаментальна основа наукових досліджень і підготовки фахівців вищих навчальних закладів Збройних Сил України”, навчально-методичного посібника “Організація контролю навчальних досягнень курсантів ВВНЗ”.

Основні результати дисертаційної роботи знайшли практичну реалізацію в навчально-виховному процесі Військового інституту телекомунікацій та інформатизації НТУУ “КПІ” (акт від 4 вересня 2006 р. № /91/8-171), Полтавського військового інституту зв’язку (акт від 21 грудня 2006 р. № ) та діяльності Науково-методичного центру військової освіти Міністерства оборони України (довідка від 29 червня 2006 р. № /НМЦ/263).

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні, концептуальні положення та практичні результати дослідження були представлені в доповідях і виступах на 11 науково-практичних і науково-методичних конференціях різного рівня, зокрема: міжнародних: “Проблеми та шляхи розвитку вищої технічної освіти” (Київ, 2002), “Болонський процес: трансформація навчального процесу у технологію навчання” (Київ,2006); всеукраїнських: “Проблеми реформування організації і методики підготовки офіцерських кадрів” (Київ, ), “Система військової освіти як школа виховання української військової інтелігенції” (Київ, ), "Патріотичне і гуманістичне виховання військової інтелігенції: сутність, взаємозв'язок, стан, проблеми" (Київ, 2003), “Кредитно-модульна технологія навчання та методичне забезпечення контролю якості успішності” (Полтава, 2006), “Сучасні тенденції та перспективи розвитку освіти і науки у вищих навчальних закладах України” (Хмельницький, 2006), “Інноваційні технології навчання в сучасній дидактиці вищої школи” (Полтава, ); міжвузівських: “Результаты перестройки учебно-воспитательного процесса в военном вузе и направления его дальнейшего развития” (Київ, 1989), “Проблеми та шляхи вдосконалення професіоналізації підготовки слухачів і курсантів в університеті, виходячи з вимог Державної програми реформування та розвитку Збройних Сил України на період до  року” (Харків, ), “Проблеми удосконалення системи підготовки та перепідготовки військових і цивільних фахівців в умовах подальшого реформування Збройних Сил України та інтеграції вітчизняної системи вищої освіти у європейський освітній простір” (Житомир, 2005).

Публікації. Основні результати дослідження відображено в 34 одноосібних працях, у тому числі 12 статтях у наукових фахових виданнях, 11 статтях у збірниках наукових та науково-методичних праць, 11 статтях і тезах доповідей у збірках матеріалів конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (385 найменувань, з них – іноземними мовами). Загальний обсяг дисертації становить 237 стор., з яких 176 – основна частина. Робота містить 12 рисунків на 7 стор., 10 таблиць на 9 стор., 12 додатків на 29 стор.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано вибір теми дисертаційної роботи, аргументовано її актуальність і доцільність, показано зв’язок з науковими програмами, планами, темами, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, гіпотезу, методи дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, відображено апробацію та впровадження результатів дослідження, зазначено кількість публікацій і структуру роботи.

У першому розділі– “Теоретичні основи особистісно орієнтованої самостійної роботи курсантів вищих військових навчальних закладів” –здійснено системний аналіз наукових праць з дослідження концепцій, моделей, поглядів щодо підготовки фахівців у вищій військовій та цивільній школі (М. Алексєєв, В. Андрущенко, Г. Балл, В. Бобров, В. Будак, Г. Васянович, С. Гончаренко, Н. Дем’яненко, М. Євтух, В. Давидов, В. Загвязинський, І. Зязюн, С. Кульневич, В. Кремень, В. Луговий, В. Майборода, М. Михальченко, Н. Ничкало, М. Нещадим, А. Петровський, В. Сєріков, С. Сисоєва, В. Ягупов та ін.), теоретичних і дидактичних засад педагогічного процесу, особистісно орієнтованої самостійної навчально-пізнавальної діяльності тих, хто навчається (А. Алексюк, С. Архангельський, В. Буряк, М. Василина, В. Козаков,

Н. Коломінський, А. Лігоцький, Е. Лузік, В. Оконь, Н. Побірченко, А. Плігін, С. Подмазін, В. Рибалка, В. Сластенін, М. Солдатенко, Б. Сусь та ін.).

Вивчення й узагальнення наукової літератури показало, що традиційні освітні засади виявилися неспроможними задовольнити потреби сучасного українського суспільства внаслідок його трансформації, переоцінки смислу освіти як процесу її внутрішнього перетворення, глибинного осягнення, індивідуального значення. Обґрунтовано зміст, структуру та сутність сучасної концепції особистісно орієнтованої підготовки курсантів ВВНЗ як системну цілісність, діалектичну єдність таких основних складових: соціальної, ціннісної, пізнавальної, особистісно орієнтованої, дидактичної. Розкривається, що особистісно орієнтована підготовка військових фахівців проходить такі етапи: навчання, виховання, розвитку, самовиховання, самопізнання, самомотивації, самоорганізації, самоосвіти, самоконтролю, самокоригування, самореалізації.

З огляду на інноваційне, гуманістичне бачення педагогічного процесу, його дуальний характер щодо рівноправності двох основних складових, обгрунтовано новий підхід до їх трактування та визначення сутності. З одного боку, як цілеспрямованої управлінської навчально-виховної діяльності військового викладача в єдності з навчально-пізнавальною діяльністю курсантів. З другого – як самоуправлінської особистісно орієнтованої самостійної навчально-пізнавальної діяльності тих, хто навчається з набуття знань, умінь, навичок. Самостійна робота курсантів досліджується як проблема самоуправління їх особистісним розвитком.

На основі викладених сучасних поглядів на особистісно орієнтовану підготовку курсантів ВВНЗ, прикладного застосування самоменеджменту в самоуправлінні особистісним розвитком здійснено порівняльну характеристику концептуальних основ особистісно орієнтованої та традиційної самостійної навчально-пізнавальної діяльності курсантів ВВНЗ (цільові орієнтири, ідеали освіченості майбутнього військового фахівця, функції самоосвіти, ставлення майбутнього військового фахівця до цінностей, зміст самоосвіти, розвиток особистості, способи адаптації особистості, роль самоосвіти упродовж життя, види педагогічних технологій, контрольна, коригувальна діяльність в освіті, самоосвіті). Запропоновано та обґрунтовано систему самоуправління особистісним розвитком суб’єкта учіння в процесі самостійної навчально-пізнавальної діяльності, якій притаманні такі ознаки: цілісність процесу пізнання через його функціональну, процесуальну та контрольну складові; можливість застосування різноманітних психолого-педагогічних форм, методів, прийомів самореалізації в оволодінні знаннями; оптимальність використання наявного часу на самостійну роботу; орієнтованість на власну самооцінку навчальної діяльності; можливість і необхідність самокоригування самостійної навчально-пізнавальної діяльності.

Проаналізовано сутність самостійної роботи у вищій військовій та цивільній школі, показано, що це поняття не має однозначного трактування внаслідок його багатоаспектності, зумовленої особистісними, психологічними, діяльнісними, організаційно-методичними та іншими факторами, і тісно

пов’язано з такими сучасними педагогічними категоріями, як розвиваюче навчання, концепція персоналізації, особистісно орієнтована освіта, особистісно орієнтоване навчання. Показано, що особистісно орієнтований підхід в організації самостійної роботи курсантів – нове бачення розв'язання освітніх проблем. Центром освітнього процесу стає особистість майбутнього військового фахівця, який повинен нести відповідальність за навчання, професійний розвиток, становлення та військово-професійну діяльність за призначенням. Заклади освіти мають створювати відповідні умови для його самореалізації (організаційно-методичні, психологічні, матеріально-технічні та ін.), сприяти підтримці та розвитку природних якостей особистості.

Нами обгрунтовано поняття ”особистісно орієнтована самостійна робота” курсантів ВВНЗ як діяльність відповідного рівня рефлексії. Відзначається, що ООСР курсантів як складна, системна категорія має розглядатись у таких вимірах: інформаційному (змістовна складова), процесуальному (форми, методи, засоби учіння, самоконтролю та самокоригування), часовому (тривалість самостійної роботи), просторовому (місце здійснення самостійної діяльності та склад учасників, їх взаємодія та взаємовплив) і досліджуватись за допомогою апарату чотирирівневої рефлексії. Трактування ООСР курсантів у викладених чотирьох вимірах дозволяє досліджувати її як цілісність з урахуванням усіх підходів, що мають місце в сучасній дидактиці, і водночас, мати уявлення про це поняття як про цілісну, органічну складову процесу підготовки й творчого розвитку майбутнього військового фахівця як самодостатньої особистості.

Запропоновано організаційні форми та методи ООСР курсантів, за допомогою яких можна досягти бажаного результату самореалізації, основу яких складає внутрішній та зовнішній діалог, діалогічна взаємодія учасників ВПП. Наведено методи саморозвитку та особистісного впливу, методи саморозвитку та діалогічного впливу в процесі ООСР курсантів. Розроблено організаційно-інформаційну структуру ООСР курсантів у ВВНЗ як цілісну систему зі складовими: закономірності та принципи, виміри, рівні рефлексії, форми ООСР, методи особистісного та діалогічного впливу, результати, самоконтроль, самокоригування.

У ході дослідження проведено констатувальний експеримент  (2000-2002 рр.). Аналіз його результатів показав, що підходи до проектування та здійснення ВПП потребують суттєвих змін на засадах теорії, технології, методики і практики особистісної орієнтації самостійної роботи.

У другому розділі  “Модель особистісно орієнтованої самостійної роботи курсантів у вищій військовій школі” – показано, що учіння, за теперішніх освітніх тенденцій, є не тільки похідним від навчання, а й являє собою системне поняття – самостійне, особистісно значуще та дієве джерело розвитку та самоактуалізації особистості курсанта ВВНЗ.

Проаналізовано теоретичні засади системного підходу та його категорій щодо дослідження ООСР курсантів, основу якого складають: загальна теорія систем, системний аналіз, дослідження з педагогічних систем (Р. Аккоф, В. Афанасьєв, Л. Берталанфі, Д. Брунер, І. Блауберг, Н. Дем’яненко, У. Ешбі, Н. Кузьміна, А. Лігоцький, М. Нещадим, Е. Юдін), теорія управління освітніми системами, педагогічний менеджмент (І. Лікарчук, В. Луговий, В. Майборода, А. Макаренко, В. Сімонов, О. Савченко, О. Скідін, В. Сухомлинський, О. Сухомлинська), технологічні підходи до освіти (В. Гузєєв, В. Беcпалько, І. Богданова, Н. Борисова, Д. Ернст, М. Кларін, Р. Кларк, Г. Козлакова, Е. Коротков, М. Нещадим, О. Пєхота, Г. Селевко, С. Сисоєва, І. Смолюк, Н. Тализіна, Д. Чернилевський, О. Філатов, І. Якиманська, Ф. Янушкевич).

У дисертації показано, що ООСР відноситься до педагогічних систем і характеризується: природою та сутністю; призначенням (цілі, спрямованість, задачі, функції); структурною організацією; властивостями (цілісність, стабільність, адаптивність, здатність до самовдосконалення, саморозвитку); закономірностями та принципами і може розглядатись як цілісне утворення взаємопов'язаних, взаємофунціонуючих елементів на основі системоутворюючих факторів та визначених у дослідженні принципів.

Обґрунтовано закономірності та принципи ООСР курсантів ВВНЗ. Закономірності зумовлені психологічною структурою особистості, рівнем розвитку здібностей і освітніх потреб особистості, гуманістичними ідеалами буття та учіння, єдністю та динамізмом психічної і фізичної діяльності особистості, відповідністю інтелектуального розвитку індивіда його можливостям щодо засвоєння стандартів військової освіти, об’єктивними та суб’єктивними факторами організації і методики підготовки особистості, відповідальністю за якісне навчання. Серед принципів: пріоритет кінцевої мети, єдність системи ООСР як сукупності складових, взаємозв’язок та взаємозумовленість елементів системи, модульна побудова, динамічний розвиток, адаптація до вимог та потреб особистості, оптимізація управління на всіх ієрархічних рівнях, урахування потенційних можливостей і суперечностей, зовнішніх та внутрішніх упливів, всебічне забезпечення.

Визначено суперечності, що характеризують ООСР чи окремі її аспекти у складі таких груп: структурові, інформаційні, процесуальні, часові, просторові. ООСР як система навчальної діяльності курсантів представлена сукупністю взаємопов'язаних складових, що функціонує відповідно до притаманних їй закономірностей, принципів, суперечностей з метою оволодіння курсантами знаннями, уміннями, навичками, всебічного розвитку особистості майбутнього військового фахівця з урахуванням як індивідуальних можливостей, потреб, так і вимог до захисника Вітчизни.

Обґрунтовано структуру педагогічної системи ООСР курсантів ВВНЗ у єдності таких складових: відбір кандидатів на навчання у ВВНЗ, учасники ВПП, технологія нормативного ВПП, вимоги до підготовки курсантів, потреби особистості курсанта, умови функціонування ВПП, ресурси, технологія ООСР, оцінювання ефективності функціонування ВПП та розроблено концептуальні засади, які покладені в основу її функціонування .

Визначено, що дослідження та проектування педагогічної технології у ВВНЗ має базуватись на таких принципах: опори на наукову концепцію професійної підготовки курсантів; цілепокладання щодо навчання, розвитку особистості курсанта, якості його професійної підготовки; системності; ступеневості, реалізації на різних ієрархічних рівнях навчання; інформативності, всебічного інформаційного забезпечення; ефективності; діагностичності, можливості здійснення контрольно-діагностичних і коригувальних процедур; технологічності, відтворення в конкретному педагогічному середовищі для досягнення поставлених педагогічних цілей. Обґрунтовано інноваційні визначення технології навчання та технології особистісно орієнтованого навчання курсантів ВВНЗ.

Розроблено інноваційну технологію ООСР курсантів ВВНЗ, розкрито сутність її основних складових (проективно-планувальної, організаційно-процесуальної, діагностично-коригувальної).

Застосовано системний підхід до планування ООСР курсантів ВВНЗ, складовими якого є такі моделі: загальна, планування на семестр, планування на місяць, планування на тиждень відповідно до розкладу занять.

Доведено необхідність створення мотиваційної та самомотиваційної компоненти для ООСР психолого-педагогічними засобами, що має на меті активізацію самостійної навчально-пізнавальної діяльності курсантів, підвищення в них інтересу до здобуття знань. Визначено критерії оцінки дієвості створеної та підтримуваної мотиваційної і самомотиваційної сфери у підготовці курсантів, серед яких: наявність домінуючого активного пізнавального інтересу, здатність до самоорганізації, самонавчуваності, вміння реалізувати особистісний творчий потенціал. Розроблено основні принципи ООСР курсантів ВВНЗ.

Завершальним этапом работи курсанта з проектування та планування технології ООСР на семестр, місяць, тиждень, як визначається в дослідженні, має стати розробка ним на кожному з цих рівнів (з відповідним ступенем деталізації) технологічної карти – проекта майбутньої ООСР. Визначено основні параметри проектування-планування ООСР на кожному з рівнів, що дозволить курсанту чітко розуміти логіку та структуру засвоєння як окремих навчальних дисциплін, так і в цілому освітньо-професійної програми.

У третьому розділі – “Експериментальне дослідження особистісно орієнтованої самостійної роботи курсантів” – відповідно до мети, гіпотези та теоретичної частини дослідження сформульовано завдання педагогічного експерименту (на формувальному етапі), розроблено його план. Дослідно-експериментальна робота проводилась протягом 2002 –2005 рр. і спрямовувалась на визначення впливу розробленої системи і технології ООСР курсантів у ВВНЗ на такі показники: якість знань, розвиток і формування пізнавальної активності, самостійності, динаміка мотиваційної сфери, сформованість креативного мислення. Проведено підготовчу роботу з викладачами і курсантами до експериментального дослідження: з’ясовано й уточнено мету, завдання та план експериментального дослідження; визначено навчальні дисципліни, контрольні та експериментальні групи, їх чисельність; проведено ряд занять з теоретичних і практичних основ ООСР курсантів у ВВНЗ; акцентовано увагу на необхідності та важливості створення сприятливих умов для навчання курсантів, врахування їх потреб в організації ООСР; узгоджено рівневу систему оцінки засвоєння навчального матеріалу курсантами та їх типологізацію за рівнем інтелектуального розвитку; доведено основні принципи ООСР курсантів у ВВНЗ.

З метою більш об’єктивного та якісного врахування особистісних показників інтелектуальних здібностей курсантів запропонована 5-рівнева система оцінки засвоєння ними навчального матеріалу з професійно-орієнтованих навчальних дисциплін (репродуктивний першого порядку –  РПП-1Р; репродуктивний другого порядку – РПП-2Р; евристичний – Е-3Р; творчий першого порядку – ТПП-4Р; творчий другого порядку – ТПП-5Р, відповідна 5-рівнева типологізація та критерії діагностування тих, хто навчається (типологічні групи ТГ-1...ТГ-5). Така система дозволила розширити градацію оцінки і водночас адаптована до існуючої системи оцінювання знань, умінь, навичок курсантів у ВВНЗ.

У процесі ООСР досліджено динаміку формування та розвитку у курсантів експериментальних і контрольних груп спрямованості до оптимізації особистісної навчально-пізнавальної діяльності з вивчення професійно-орієнтованих навчальних дисциплін шляхом анкетування, спостереження, експертного опитування, порівняльного аналізу, систематизації, математичної обробки експериментальних даних.

Дослідження та аналіз основних причин, пов’язаних з недоліками у підготовці курсантів з різними рівнями засвоєння знань, їх порівняльна рангова характеристика в експериментальних і контрольних групах показали: ранжування пріоритетів причин залежить від рівня засвоєння знань курсантами; курсанти контрольних груп володіють недостатніми навичками організації і самоорганізації своєї самостійної роботи; курсанти експериментальних груп, які навчались за розробленою та рекомендованою для них системою та технологією, спрямовані на пошук додаткових важелів і джерел щодо підвищення рівня особистісної підготовки.

Спостерігається суттєва позитивна зміна поглядів і підходів до планування ООСР у курсантів експериментальних груп від її відносно жорсткої детермінації (СРД) до вільного планування за визначеними у дослідженні вимірами (СРВ). У порівнянні з 4 семестром кількість курсантів, що обрали варіант СРВ, збільшилась у семестрі удвічі, кількість обраних варіантів з комбінованим вибором (СРК) – на 12, з одночасним зменшенням кількості варіантів СРД на 24,1 %.

У експериментальних групах виявлена позитивна тенденція зростання кількості курсантів, котрі якість планування ООСР вважають залежною від оптимізації її вимірів (4 семестр: так – 42; ні – 21; не можу визначитись – 37; 5 семестр: так – 57; ні – ; не можу визначитись – ; 7 семестр: так – ; ні – ; не можу визначитись – з одночасним зниженням кількості курсантів, які заперечують цьому, що свідчить про наступне: курсанти поетапно засвоюють основи найбільш раціонального планування власної навчальної діяльності, знаходять шляхи та резерви поліпшення цієї важливої компоненти у оволодінні знаннями; викладачі навчальних дисциплін в експериментальних групах сприяють створенню курсантам дидактичних, організаційно-методичних, психологічних умов для розвитку та формування у них навичок планування, контролю та коригування самостійної навчально-пізнавальної діяльності.

В ході формувального експерименту встановлено: курсанти експериментальних груп, навчаючись протягом року (4 та  семестри) за системою та технологією ООСР, тяжіють у процесі навчання до відносно широкого обрання інформаційних джерел, віддаючи перевагу підручникам, навчальним посібникам, інформаційно-комунікаційним мережам; курсанти контрольних груп своїми пріоритетними інформаційними джерелами вважають навчальні та навчально-методичні посібники, особисті конспекти з навчальних дисциплін, а лише потім – підручники, комп’ютерні бази даних.

Досліджено вплив умов та організаційно-методичних засад навчально-виховного процесу на якість засвоєння курсантами експериментальних груп професійно-орієнтованої навчальної дисципліни шляхом вивчення їх думки на початку 4 та в кінці 5 семестра. Отримані дані показують позитивну динаміку взаємозалежності означеного зв’язку: початок 4 семестра (суттєво впливають (СВ) – , 4 %; впливають частково (ВЧ) – 22,3; не можу визначитись (НВ) – ,7; кінець 5 семестра (СВ – ,4; ВЧ – ,5; НВ – ,1

Здійснена експертна оцінка ефективності розробленої системи і технології ООСР курсантів за такими критеріями: якість знань, умінь і навичок курсантів з професійно-орієнтованих навчальних дисциплін, рівень розвитку пізнавальної активності, самостійності, креативних здібностей, мотиваційної сфери. Оцінка ефективності системи ООСР курсантів відбувалась за кількісними та якісними показниками, їх динамікою, порівнянням результатів у експериментальних та контрольних групах. Аналіз отриманих результатів показав ефективність розробленої системи і технології ООСР: курсанти експериментальних груп у порівнянні з контрольними мають кращі показники успішності (осіб, що мають оцінки “добре”, в середньому більше на 12%, “відмінно” – на 5,5% і менше тих, хто має задовільні та незадовільні оцінки – у середньому на 11%) і вищі показники якостей, що характеризують їх як активних суб’єктів ВПП: інтерес до навчальної дисципліни, пізнавальна активність, організованість, самостійність, творча спрямованість (більше курсантів з середнім критеріальним балом –  і високим – , менше – з критичним – бали і достатнім – бали).

На основі виконаного дослідження обгрунтовано основні засади (самостійності, системності, самоуправління особистісним розвитком, ціннісно-цільової активності в здобутті знань, психологічної стійкості, спрямованості до неперервного розвитку, діалогу та діалогічної взаємодії, критичності та ін.) і напрями (технологізація ВПП, орієнтація на створення нових, ефективних інтегрованих педагогічних технологій щодо проектування, здійснення, контролю та коригування процесу підготовки військових фахівців на основі комп'ютерних, інформаційних та комунікативних технологій, розробка моделей

підготовки військових фахівців, органічне поєднання практичної і теоретичної підготовки курсантів, створення їм всебічних умов для самостійного оволодіння знаннями та самоосвіти, діагностичне цілепокладання у військово-освітній теорії та практиці, всебічне фінансове, матеріально-технічне і навчально-методичне забезпечення ВПП та ін.) діяльності науково-педагогічних працівників і командування ВВНЗ щодо підвищення ефективності ВПП, самостійної роботи курсантів

ВИСНОВКИ

У дисертації обґрунтовано теоретичні та методичні основи ООСР курсантів ВВНЗ, її систему, запропоновано інноваційну технологію ООСР, здійснено експериментальне дослідження ефективності ООСР. Результати дослідження підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, а реалізовані мета й завдання дають можливість зробити висновки і рекомендації, що мають теоретичне та практичне значення.

1. Науковий аналіз проблеми самостійної роботи у вищій цивільній та військовій школі показав, що вона є пріоритетною в дослідженнях як вітчизняних, так і зарубіжних учених, і має сприяти перегляду теоретичних і методичних засад підготовки фахівців у ВВНЗ. Обґрунтовано, що особистісна орієнтація самостійної роботи спирається на принципи гуманістичної філософії освіти, розвиваючого, персоналізованого та особистісно орієнтованого навчання, передбачає врахування індивідуальних особливостей, потреб курсантів, створення організаційних, дидактичних, матеріально-технічних, санітарно-гігієнічних, соціокультурних і морально-психологічних умов для їх інтелектуального, творчого, духовного розвитку. Показано, що самостійна робота як важлива складова навчання, виховання, розвитку, психологічної підготовки майбутніх військових фахівців, засіб здобуття знань, умінь, навичок набуває в сучасних умовах ще й внутрішньо-особистісного сенсу, системного характеру. Доведено, що особистісно орієнтована самостійна робота як система навчальної діяльність курсантів забезпечує оволодіння уміннями і навичками самостійного набуття знань, якісну підготовку майбутнього військового фахівця, сприяє формуванню самодостатньої особистості.

2. На основі розроблених концептуальних засад особистісно орієнтованої підготовки і самостійної роботи курсантів у ВВНЗ запропонована та обґрунтована система самоуправління особистісним розвитком суб’єкта учіння в процесі самостійної навчально-пізнавальної діяльності, а саме: суб’єкт діяльності (психологічні якості та обмеження, рівень інтелекту); процес самоуправління особистісним розвитком (цілі, завдання, програма дій, організація та методика, самоконтроль, самокоригування); ресурси, умови, результати, зовнішні середовища прямої і непрямої дії.

3. Обгрунтовано поняття ”особистісно орієнтована самостійна робота” (ООСР) курсантів ВВНЗ, здійснено його визначення для чотирьох рівнів рефлексії, що відповідно притаманні: індивідуальному стилю мислення, самодіяльності та самокоригування; встановленню, розвитку та розширенню зв’язків з колегами по навчанню; прагненню ідеально представити власні особливості та ін.

ООСР курсантів як системна категорія (інформаційний, процесуальний, часовий, просторовий виміри) досліджується та аналізується з урахуванням форм, методів, організаційних засад, здібностей, якостей особистості та ін. У логіці дослідження послідовно запропоновано: організаційно-інформаційну структуру та систему організаційних форм і методів ООСР курсантів.

4. Особистісно орієнтована самостійна робота в дослідженні розглядається як підсистема цілісної професійної підготовки курсантів у ВВНЗ і водночас, за природою та сутністю, є педагогічною системою, самостійним утворенням і характеризується: властивостями (цілісність, сумісність або несумісність з іншими системами, стабільність, адаптованість, здатність до самовдосконалення, саморозвитку та ін.), закономірностями (психологічна структура особистості, рівень розвитку здібностей і освітніх потреб особистості, об’єктивні та суб’єктивні фактори організації і методики підготовки особистості та ін.), принципами (пріоритет кінцевої мети, єдність системи ООСР як цілого і сукупності складових, оптимізація управління на всіх ієрархічних рівнях системи та ін.), групою суперечностей (інформаційні, процесуальні, часові, просторові).

Запропонована та обґрунтована в дослідженні структура педагогічної системи ООСР курсантів ВВНЗ відображає сутність і прикладні аспекти ООСР майбутніх військових фахівців.

5. Розроблено інноваційну технологію ООСР курсантів у ВВНЗ. Інтегративна єдність її компонентів відображається в системі зв’язків, що розкриваються через визначення трьох основних складових технології: проективно-планувальної, організаційно-процесуальної, діагностично-коригувальної. Показано, що реалізація сучасної технологій ООСР курсантів передбачає внесення змін до нормативно-організаційної, змістової, процесуальної та інших складових ВПП ВВНЗ і має сприяти підвищенню ефективності навчання, виховання, підтримці та розвитку індивідуальних здібностей особистості, становленню її суб’єктності.

6. У ході експериментального дослідження виявлено позитивний вплив розробленої системи і технології ООСР курсантів у ВВНЗ на такі показники: якість знань, умінь, навичок з професійно-орієнтованих навчальних дисциплін, розвиток і формування пізнавальної активності, самостійності, мотиваційна сфера, сформованість креативного мислення, спрямованість до оптимізації особистісної навчально-пізнавальної діяльності. У курсантів експериментальних груп, у порівнянні з контрольними, є суттєві здобутки щодо вдосконалення організаційних основ самостійної роботи, її планування, коригування, використання інформаційних джерел. Аналіз отриманих результатів показав ефективність розробленої системи і технології ООСР: курсанти експериментальних груп, у порівнянні з контрольними, мають кращі показники успішності (осіб, що мають оцінки “добре” в середньому більше на 12%, “відмінно” – на 5,5% і менше тих, хто має задовільні та незадовільні оцінки – у середньому на 11%) і вищі показники якостей, що характеризують їх як активних суб’єктів ВПП (більше курсантів з середнім критеріальним балом –  і високим – , менше – з критичним – бали і достатнім – бали).

7. На основі виконаного дослідження розроблено та обґрунтовано засади (самостійності, системності, гуманістичної спрямованості, самоуправління особистісним розвитком та ін.) і напрями (проектування, технологізація, інформатизація, науково-методичне та матеріально-технічне забезпечення ВПП, впровадження постійного моніторингу якості освіти та ін.) діяльності науково-педагогічних працівників і командування ВВНЗ щодо підвищення ефективності ВПП, самостійної роботи курсантів.

Основні результати дисертаційного дослідження дають підстави запропонувати органам управління військовою освітою, ВВНЗ такі рекомендації: активізувати роботу щодо запровадження в навчально-виховний процес особистісно орієнтованих, інформаційно-комунікаційних технологій; підвищити рівень науково-методичного забезпечення ООСР, її планування та організації; забезпечити дієвість моніторингу якості засвоєння курсантами знань, умінь, навичок.

Проведене дослідження не вичерпує всіх проблем щодо організації, методики, підвищення ефективності самостійної роботи курсантів у ВВНЗ. Подальші дослідження теоретичних і практичних проблем ООСР курсантів можливі у таких напрямах: науково-методичне забезпечення процесу підготовки майбутніх військових фахівців; інформаційно-комунікаційні технології ООСР; залежність результатів ООСР курсантів від умов організації навчально-виховного процесу; психологічні основи самоуправління засвоєнням знань; планування та організація ООСР.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Приходько Ю.І. Особистісно орієнтована самостійна навчально-пізнавальна діяльність як педагогічна проблема // Військова освіта: Зб. наук. пр. – К.: МО України, 2001. – № 9. – С. 65–75.

2. Приходько Ю.І. Дидактичні основи розвитку у курсантів (слухачів) пізнавального інтересу в процесі самостійної роботи // Зб. наук. пр. Військ. гуманіт. інституту Нац. акад. оборони України. – К.: ВГІ НАОУ, 2001. – Вип. (14). – С. 60–64.

3. Приходько Ю.І. Технологія особистісно орієнтованого навчання військових фахівців // Військова освіта: Зб. наук. пр. – К.: МО України, 2002. – № 10. – С. 121–129.

4. Приходько Ю.І. Діалог у системі особистісно орієнтованої самостійної навчально-пізнавальної діяльності // Військова освіта: Зб. наук. пр. – К.: МО України, 2003. – № 11. – С. 19–31.

5. Приходько Ю.І. Особистісно орієнтована самостійна робота як система

навчальної діяльності військових фахівців // Наука і сучасність: Зб. наук. пр. НПУ ім. М.П. Драгоманова. – К.: Логос, 2003. – Том XLI. – С. 176–184.

6. Приходько Ю.І. Особистісно орієнтоване навчання і розвиток творчого потенціалу особистості // Військова освіта: Зб. наук. пр. – К.: МО України, 2003. – № . – С. 94–104.

7. Приходько Ю.І. Дидактичні проблеми особистісно орієнтованої самостійної роботи у вищій військовій школі // Зб. наук. пр. Нац. акад. Прикорд. військ України. – Хмельницький: Вид. Нац. акад. ДПС України, 2004. – № , ч.. Спец. вип. – С. –186.

8. Приходько Ю.І. Системний підхід у дослідженні особистісно орієнтованої самостійної роботи у вищій військовій школі // Військова освіта: Зб. наук. пр. – К.: МО України, 2004. – № 1 (13). – С. 119–127.

9. Приходько Ю.І. Методологічні засади особистісно орієнтованої самостійної роботи курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів // Зб. наук. пр. Нац. акад. Прикорд. військ України. – Хмельницький: Вид. Нац. акад. ДПС України, 2005. – № 4, ч.. – С. 50–54.

10. Приходько Ю.І. Проблема самоуправління суб’єкта учіння в процесі особистісно орієнтованої самостійної роботи // Військова освіта: Зб. наук. пр. – К.: МО України, 2005. – № 2 (16). – С. 165–175.

11. Приходько Ю.І. Особистісно орієнтована самостійна робота курсантів ВВНЗ // Зб. наук. пр. Військ. гуманіт. інституту Нац. акад. оборони України. – К.: НАОУ, 2006. – Вип. 5(42). – С. 4554.

12. Приходько Ю.І. Самоорганізація навчально-пізнавальної діяльності майбутніх військових фахівців // Наук. вісн. Чернівецького університету. Серія “Педагогіка та психологія”. – Чернівці: Рута, 2007. – Вип. 330. – С. 132–138.

13. Приходько Ю.И. О некоторых приемах и способах создания и развития мотивационных состояний курсантов // Опыт учебно-воспитательной работы. – К.: КВВИУС, 1988. – Вып. 2. – С. 31–35.

14. Приходько Ю.И. О структуре и содержании учебно-методических материалов для самостоятельной работы курсантов // Опыт учебно-воспитательной работы. – К.: КВВИУС, 1988. – Вып. 3. – С. 26–31.

15. Приходько Ю.И. Педагогические условия управления учебно-познавательной деятельностью курсантов в процессе самостоятельной работы над учебным материалом // Информационный бюллетень опыта обучения и воспитания. – К.: КВВИУС, 1989. – № 10. – С. 20–27.

16. Приходько Ю.И. Самостоятельная работа как эффективное средство формирования у курсантов интереса к учению и усиления индивидуального подхода в обучении // Опыт учебно-воспитательной работы. – К.: КВВИУС, 1989. – Вып. 5. – С. 16–22.

17. Приходько Ю.И. Самостоятельная работа в системе учебной деятельности курсантов // Опыт учебно-воспитательной работы. – К.: КВВИУС, 1989. – Вып. 8. – С. 21–24.

18. Приходько Ю.И. К вопросу о психолого-педагогических принципах преподавания и учения // Опыт учебно-воспитательной работы. – К.: КВВИУС,

1989. – Вып. 8. – С. 12–16.

19. Приходько Ю.И. К вопросу о принципах обучения в современной высшей школе // Учебно-метод. сб. – К.: КВТИУ, 1990. – № 13. – С. 32–35.

20. Приходько Ю.И. Некоторые физиологические и психолого-педагогические условия повышения эффективности самостоятельной познавательной деятельности курсантов // Опыт учебно-воспитательной работы. – К.: КВВИУС, 1990. – Вып. 11. – С. 26–30.

21. Приходько Ю.И. Факторы формирования интереса к учению в процессе самостоятельной работы над учебным материалом и некоторые критерии его оценки // Проблемы подготовки курсантов к исполнению должностных обязанностей в процессе проведения занятий по военно-техническим дисциплинам: Сб. матер. науч.-метод. семин. по актуальн. пробл. обучения и воспитания, 19 декабря 1990 г. – К.: КВВИУС, 1991. – Вып. 12. – С. –36.

22. Приходько Ю.И. Экспериментальное исследование некоторых аспектов формирования у курсантов интереса к учебе в процессе самостоятельной учебно-познавательной деятельности // Применение игровых методов для проведения практических и групповых упражнений по тактическим, тактико-специальным и общевоенным дисциплинам: Сб.матер. науч.-метод. семин. по актуальн. пробл. обучения и воспитания, 26 апреля 1991 г. – К.: КВВИУС, 1991. – Вып. . – С. 27–31.

23. Приходько Ю.И. Основные принципы самостоятельной учебно-познавательной деятельности курсантов. – К.: КВВИУС, 1990. – 6 с.

24. Приходько Ю.И. Некоторые общие методы самостоятельной учебно-познавательной деятельности курсантов под руководством преподавателя // Результаты перестройки учебно-воспитательного процесса в военном вузе и направления его дальнейшего развития: Тез. докл. на XV науч.-метод. конф. Киев, 21 сентября 1989 г. – К.: КВИРТУ ПВО, 1989. – С. –104.

25. Приходько Ю.И. К вопросу о реформировании технологии педагогического процесса в военно-учебных заведениях // Проблеми реформування організації і методики підготовки офіцерських кадрів: Матер. наук.-практ. конф. Київ, 10-11 листопада 1992 р. – К.: МО України, 1992. – С. –21.

26. Приходько Ю.І. Самостійна робота в системі навчальної діяльності курсантів // Система військової освіти як школа виховання української військової інтелігенції: Матер. Всеукр. наук.-практ. конф. Київ, 29 травня  р. – К.: МО України, КВІУЗ, 2001. – Ч. . – С. 99–104.

27. Приходько Ю.І. Проблема технологізації особистісно орієнтованої самостійної навчально-пізнавальної діяльності // Проблеми та шляхи вдосконалення професіоналізації підготовки слухачів і курсантів в університеті, виходячи з вимог Державної програми реформування та розвитку Збройних Сил України на період до  року: Матер. наук.-метод. конф. Харківського військ. університету, 13-15 лютого 2002 р. – Харків: МО України, ХВУ, 2001. – № 2-4). – С. 38–40.

28. Приходько Ю.І. Деякі проблеми проектування особистісно орієнтованої самостійної навчально-пізнавальної діяльності // Проблеми та шляхи розвитку