КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

РАЄЦЬКА ЛЮДМИЛА ВАСИЛІВНА

УДК 343.976 + 341.45

КРИМІНОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПРОТИДІЇ НАРКОМАНІЇ

В УКРАЇНІ

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;

кримінально-виконавче право

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Київському національному університеті внутрішніх справ, МВС України

Науковий керівник

доктор юридичних наук, професор, Заслужений юрист України Глушков Валерій Олександрович, Академія управління Міністерства внутрішніх справ України, перший проректор

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, доцент Фріс Павло Львович, Прикарпатський юридичний інститут Львівського державного університету внутрішніх справ, професор кафедри кримінального права та кримінології

кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник Новицький Григорій Володимирович, Національна академія Служби безпеки України, начальник науково-організаційного центру

Захист відбудеться “26” вересня 2007 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.03 в Київському національному університеті внутрішніх справ за адресою: 03035, м. Київ, пл. Солом’янська,1

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного університету внутрішніх справ за адресою: 03035, м. Київ, пл. Солом’янська,1

Автореферат розісланий “____”_________________2007 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради М.В. Лошицький

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Значне загострення криміногенної ситуації у сфері незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин в Україні, суттєве зростання динаміки злочинності, пов’язаної з незаконним обігом наркотичних засобів, щорічне стрімке поширення наркоманії як вкрай негативного соціального явища актуалізували важливість дослідження проблеми удосконалення системи протидії незаконному обігу наркотиків та наркоманії з відображенням концептуального розуміння цієї проблеми, вироблення системи дієвого запобігання їй на національному та міжнародному рівнях.

Проблема глобального поширення наркоманії є однією з найгостріших у системі забезпечення національної безпеки нашої держави і потребує негайного вжиття рішучих заходів Урядом країни.

Наркотизація населення є певною мірою наслідком кризового стану суспільства, його політичної та економічної невизначеності. Відсутність сталої загальної соціально-позитивної ідеології у різних прошарків населення, намагання втекти найбільш уразливої частини наших громадян у віці 18–30 років від нестабільної реальності, страх перед невизначеним майбутнім, різноманітні спокуси швидкого збагачення і привілей “красивого життя” детермінують широке залучення великої кількості осіб, передусім неповнолітніх та молоді, до немедичного вживання наркотичних засобів і психотропних речовин, що, на жаль, завдає нищівного удару генофонду нації.

Кількість офіційних споживачів наркотиків щороку збільшується. Якщо, за даними Департаменту боротьби з незаконним обігом наркотиків МВС України, у 2004 році на обліку перебувало 124 805 споживачів наркотиків, у 2005 році вже 152 418, у тому числі майже 5 тис. неповнолітніх, то у 2006 році цей показник збільшився до 154 447 осіб.

Демографічні та соціологічні дослідження процесу поширення наркоманії, проведені дисертантом, свідчать про незворотні зміни у структурі ринку попиту (споживачів наркотиків). Подальше поширення наркоманії спричиняє стійку тенденцію до зростання частки осіб, які не працюють, серед загальної кількості споживачів наркозасобів, щорічного збільшення категорії неповнолітніх- і жінок-наркоспоживачів. Зважаючи на високу латентність цього явища, показники реальної статистики щодо обліку наркозалежних осіб є набагато більшими.

Наркотики також спричиняють погіршення загальної криміногенної ситуації у країні, утворюючи порочне коло “наркотики” – “злочин” – "наркотики". Щорічно наркомани та особи, які перебувають у стані наркотичного збудження, вчинюють понад 24 тис. злочинів. Серед злочинів корисливо-насильницької спрямованості, вчинених наркоманами, особливо вирізняються вчинення крадіжок майна громадян, які щороку становлять близько 5 тис.

Небезпечною є тенденція щодо хронічного збільшення кількості споживачів наркотиків серед підлітків та молоді, залучення наркозалежних і наркоспоживачів до

незаконного обігу наркотиків на тлі низької ефективності допомоги наркохворим, вкрай обмеженого використання сучасних програм психосоціальної реабілітації та ресоціалізації у суспільстві.

Високий рівень поширення наркоманії зумовлює необхідність застосування у заходах протидії новітніх засобів організаційного, правового, медичного, економічного, педагогічного та психологічного характеру. Прийняті за останні роки законодавчі акти та державні програми свідчать про зростання ролі організаційно-правових заходів протидії наркоманії.

Сформульовані в дисертації теоретичні висновки ґрунтуються на працях вітчизняних і зарубіжних вчених у галузі кримінології та кримінального права: Ю.В. Александрова, Ю.В. Бауліна, Т.А. Боголюбової, В.І. Борисова, П.А. Вороб’я, Є.Г. Гасанова, В.О.  Глушкова, О.І. Гурова, Н.О. Гуртової, І.М.  Даньшина, О.М. Джужи, В.Ф. Долженкова, А.І. Долгової, А.П. Закалюка, О.В. Козаченка, О.М. Костенка, М.Й. Коржанського, І.П. Лановенка, О.М. Литвака, М.І. Мельника, П.П. Михайленка, А.А. Музики, Д.Й. Никифорчука, П.І. Орлова, М.І. Панова, О.І. Рощина, М.П. Селіванова, В.М. Смітієнка, В.В. Сташиса, В.Я. Тація, В.П. Тихого, М.І. Хавронюка, М.С. Хруппи, В.І. Шакуна, С.С. Яценка та інших науковців, при опрацюванні яких використовувався комплексний міжгалузевий підхід і метод порівняльного аналізу щодо дослідження концептуальних положень проблематики, що розглядаємо, відображеної у науковій та методичній літературі.

Незважаючи на те, що на сьогодні в Україні розроблена ”Концепція реалізації державної політики у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на 2002–2010 роки” водночас її ефективної реалізації у напрямі профілактики наркоманії не існує. Таке становище негативно позначається на ефективності протидії наркоманії і вимагає відповідного вирішення, а також обґрунтування і розробки відповідної системи заходів протидії.

З огляду на вищезазначене, виникла необхідність проведення комплексного кримінологічного дослідження, здійсненого дисертантом, щодо проблеми протидії наркоманії, основою якого є прийняття, систематизація, узагальнення організаційно-правових і кримінологічних засобів та науково обґрунтованих заходів протидії наркоманії в Україні з урахуванням зарубіжного досвіду боротьби з наркоманією.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження відповідає вимогам розпорядження Президента України “Про заходи щодо посилення боротьби з розповсюдженням наркотичних засобів в Україні” від 13 травня 1993 року № /93-рп, в якому як конкретний захід передбачено необхідність проведення комплексних наукових досліджень з питань боротьби з наркоманією в Україні, основним положенням Концепції реалізації державної політики у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на 2002–2010 роки від 24 січня 2002 року № р та Програми

реалізації державної політики у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на 2003–2010 роки, Основним напрямам наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України на 2005-2007 роки (п.4.2.5), Плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ на 2007 рік (розділ 2, п. 103).

Мета і завдання дослідження. Головною метою дисертаційної роботи є проведення комплексного аналізу кримінологічних засад протидії наркоманії в Україні, розробка системи заходів ефективного запобігання поширенню цього негативного асоціального явища та визначення на їх основі пріоритетних напрямів профілактики й обґрунтування пропозицій щодо удосконалення вітчизняної нормативно-правової бази з цих питань.

Відповідно до поставленої мети визначено основні завдання дослідження:

- вивчити стан і тенденції поширення наркоманії в Україні на сучасному етапі;

- провести соціальний і правовий аналіз феномена наркоманії та її найпоширеніших форм;

- визначити детермінанти, що обумовлюють поширення наркоманії в нашій державі як негативного соціального явища, що призводить до вчинення злочинів різних видів;

- провести системний аналіз міжнародної системи з контролю за наркотичними засобами у напрямі боротьби з наркоманією та визначити місце України в ній;

- встановити можливості застосування в Україні основних положень Політичної декларації про скорочення масштабів зловживання наркотиками та Декларації про керівні принципи скорочення попиту на наркотики та їх вплив на становлення ефективної національної системи протидії наркоманії;

- дослідити позитивний досвід міжнародного співтовариства у становленні політико-правових та організаційних заходів протидії наркоманії та можливості запровадження їх в Україні;

- з’ясувати стан нормативно-правового регулювання обігу наркотичних засобів з метою удосконалення кримінально-правових та кримінологічних заходів протидії наркоманії в Україні;

- визначити пріоритетні напрями діяльності державних та громадських органів, установ і організацій щодо профілактики наркоманії на загальносоціальному, спеціально-кримінологічному та індивідуальному рівнях;

- розробити пропозиції і рекомендації щодо удосконалення кримінологічних засад протидії наркоманії в Україні на основі принципів законності, системності та

наукової обґрунтованості.

Об’єктом дослідження є наркоманія, як негативне соціальне явище та суспільні відносини, що виникають у зв’язку незаконним обігом наркотичних засобів.

Предметом дослідження є кримінологічні засади у протидії наркоманії в Україні.

Методи дослідження. Відповідно до мети та завдання дослідження у дисертації були використані такі методи наукового дослідження.

За допомогою історичного методу (підрозділи 1.1, 2.1, 3.3) проаналізовано процес становлення вітчизняної та міжнародної системи протидії наркоманії. Методом порівняльного аналізу (підрозділи 2.2, 3.2) вивчено програми протидії наркоманії в зарубіжних країнах. Соціологічний метод (підрозділи 1.2, 3.1) використано для здійснення контент-аналізу законодавства у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів. Статистичний метод (підрозділ 1.1) дозволив вивчити дані про кількість осіб, які перебувають на наркологічному обліку, та кількість учинених злочинів у сфері незаконного обігу наркотиків, шляхи транзиту наркотичних засобів та психотропних речовин тощо. Вивчено матеріали 125 кримінальних справ про злочини, пов’язані з незаконним обігом наркотичних засобів, проведено опитування методом анкетування та інтерв’ювання 452 респондентів з різних верств населення, методом експертних оцінок було опитано 65 оперативних працівників Управлінь боротьби з незаконним обігом наркотиків з метою виявлення чинників, що перешкоджають або, навпаки, сприяють здійсненню ефективної протидії наркоманії та наркозлочинності.

Нормативно-правовою та емпіричною базою дослідження є міжнародні правові акти та нормативно-правові акти України; статистичні дані, що характеризують поширення наркоманії за різними соціально-демографічними показниками, вплив наркоманії на загострення загальної криміногенної обстановки в Україні; публікації у періодичних виданнях; довідкова література; відомчі аналітичні матеріали; огляди та інші документи, які містять інформацію з проблеми, що досліджуємо.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших в Україні комплексних наукових досліджень, в якому проаналізовано кримінологічні засади протидії наркоманії, запропоновано конкретні висновки та пропозиції щодо використання цих заходів на практиці.

У дисертації автором обґрунтовано нові концептуальні положення щодо розробки дієвої системи протидії наркоманії в Україні як складової заходів протидії незаконному обігу наркотичних засобів та практичні рекомендації з удосконалення існуючої системи запобігання різним формам наркоманій, а саме:

уперше:

- комплексно розкрито, з кримінологічних позицій, і здійснено класифікацію найпоширеніших форм наркоманії: морфінізму, опіїзму, кодеїнізму, героїнізму, гашишизму, кокаїнізму, теїзму, алкоголізму, нікотинізму, різновидів токсикоманії;

- на підставі аналізу основних положень Політичної декларації про скорочення масштабів зловживання наркотиками, Декларації про керівні принципи скорочення попиту на наркотики ООН та міжнародної системи протидії наркоманії запропоновано створити в Україні міжвідомчу комісію по боротьбі з наркобізнесом та наркоманією, яка буде розробляти, впроваджувати в життя і координувати політику уряду та відповідних органів по протидії наркоманії і незаконному обігу наркотичних засобів;

- з’ясовано тенденції структурних змін ринку пропозиції наркотичних засобів та зроблено висновок, що структура ринку адаптувалася до майнового цензу споживачів наркотиків;

- внесено пропозицію щодо запровадження регулярної стандартизованої звітності про ефективність міжнародного співробітництва в галузі протидії незаконному обігу наркотичних засобів та наркоманії;

удосконалено:

- низку основних напрямів профілактичних заходів щодо роботи з особами, хворими на наркоманію, залежно від її форм, пріоритетним серед яких є загальносоціальний напрям;

- систему протидії незаконному обігу наркотичних засобів шляхом створення єдиного компетентного національного органу з метою забезпечення принципів законності, оптимальності, ієрархії, об’єднання зусиль державних органів та суспільних організацій у здійсненні протидії наркоманії відповідно до ратифікованих Україною конвенцій ООН та міжнародних договорів;

- основні напрями державної політики у сфері обігу наркотичних засобів і механізмів зміцнення національної системи контролю за наркотиками та доведено, що вона за своїм змістом належить до рестриктивної (стримуючої) моделі, але такий важливий елемент цієї політики, як інтенсивна профілактика, майже відсутній;

набуло подальшого розвитку:

- принципи концепції профілактики наркоманії, зокрема: нейтралізації негативного впливу мікро- та макросередовища; індивідуальні психологічні бесіди; формування здорового способу життя та законослухняної поведінки; робота серед найближчого оточення наркозалежної особи та запропоновано програми наркопревентивної роботи в школах та вищих навчальних закладах;

- обгрунтування основних причин та умов наркоманії на сучасному етапі державотворення в Україні та доведено, що політичні, економічні, соціально-психологічні, інші психотравмуючі чинники, відсутність єдиної соціально-позитивної ідеологічної спрямованості та соціальна дезадаптація негативно впливають на поширення цього небезпечного явища;

- становлення системи протидії наркоманії в нашій країні з урахуванням стратегій зарубіжних держав у галузі попередження зловживання наркотиками, насамперед, серед молоді й доведена пріоритетність використання комплексу загальносоціальних, спеціально-кримінологічних та індивідуальних профілактичних заходів протидії наркоманії на сучасному етапі в нашому суспільстві на підставі різних категорій наркозалежних осіб.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані й викладені в дослідженні положення, висновки та пропозиції використовувалися під час розробки змін та доповнень до таких нормативно-правових актів у сфері обігу наркотичних засобів: Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про обіг наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів” від 8 липня 1999 року № _ХІV, Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження порядку провадження діяльності, пов’язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів в лікувально-профілактичних закладах та установах” від 7 лютого 2001 року № 06 (акт впровадження наукових розробок дисертаційного дослідження в практичну діяльність Комітету з контролю за наркотиками при Міністерстві охорони здоров’я України № 37/845 від 25 квітня 2003 року) та в навчальному процесі при викладанні курсу кримінології та профілактики злочинів (акт впровадження матеріалів дисертаційного дослідження у навчальний процес від 21 жовтня 2004 року), а також можуть бути використані у:

- подальшому проведенні науково-дослідної роботи при формуванні організаційно-правових та кримінологічних засад протидії наркоманії і наркобізнесу;

- у сфері правового виховання при підготовці антинаркоманійних програм для шкіл, технікумів та вищих навчальних закладів;

- правозастосовчій діяльності відповідних установ, відомств та організацій, пов’язаній з обігом наркотичних засобів, а також для проведення подальших наукових досліджень проблем незаконного обігу наркотичних засобів і наркоманії;

- діяльності громадських організацій щодо покращення профілактичної роботи із запобігання подальшого поширення наркоманії.

Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалася на засіданнях кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права Київського національного університету внутрішніх справ. Результати роботи доповідалися на республіканських науково-практичних конференціях та галузевих семінарах: “GMP – нормування, забезпечення та контроль якості виробництва лікарських засобів, ліцензування обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів” (Одеса, 2002 рік), “Від зменшення шкоди до безпеки життя” (Київ, 2002 рік), “Порядок обігу наркотичних, психотропних лікарських засобів та прекурсорів” (Київ, 2003 рік), “Проблеми національної та міжнародної безпеки” (Київ, 2007 рік), “Психопрофілактична робота з персоналом: науково-методичні та організаційно-практичні питання” (Київ, 2007 рік). Методичні рекомендації щодо підвищення ефективності діяльності в протидії наркоманії направлено до законодавчих та практичних органів для формування законодавства.

Публікації. Основні положення та висновки дисертації знайшли своє відображення у п’яти наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях і тезах наукових конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що включають сім підрозділів, висновків, списку використаної літератури (188 найменувань), трьох додатків на 14 сторінках. Обсяг основного тексту дисертації становить 195 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації‚ визначаються її зв’язок з науковими планами та програмами‚ мета і завдання‚ об’єкт і предмет‚ методи дослідження‚ наукова новизна та практичне значення одержаних результатів‚ особистий внесок здобувача в їх одержання‚ апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ 1 “Кримінологічні проблеми наркоманії в Україні” складається з двох підрозділів та містить характеристику наркоманії як негативного соціального явища, присвячений визначенню її впливу на погіршення криміногенної ситуації в Україні.

У підрозділі 1.1 “Тенденції поширення наркомані в Україні” викладено основні погляди на проблему наркоманії в Україні на сучасному етапі, подано авторське визначення кримінологічного поняття “наркоманія”, порівняно з різноманітними підходами до цього аспекту в зарубіжних та вітчизняних джерелах. Автором проаналізовано кількісні та якісні показники, рівень і динаміку поширення наркоманії та злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, які впливають на погіршення криміногенної ситуації у країні. У 2006 році на обліку перебувало 154 споживачів наркотиків. Щорічно цей показник збільшується приблизно на 10 тис. осіб.

До криміногенних факторів, що сприяють зростанню загально кримінальної злочинності в нашій державі, належать, насамперед, і незаконний обіг наркотичних засобів.

З урахуванням медико-соціальних підстав автором здійснена спроба класифікації найпоширеніших форм залежності від психоактивних речовин, зокрема, наркоманії, залежно від джерела походження наркотиків: опіїзм, морфінізм, кодеїнізм, героїнізм, гашишизм, кокаїнізм, теїзм, алкоголізм, нікотинізм. Зазначена класифікація дає змогу оцінити не тільки особливості негативного впливу на фізичний і психічний стан особи цих речовин, але і формування суспільної небезпеки від зловживання наведеними засобами, яка дозволяє віднести деякі наркотичні речовини до найбільш небезпечних.

Зроблено висновок про те, що темпи розвитку наркоманії та її несприятливий прогноз на майбутнє зобов’язують світове співтовариство й нашу державу здійснювати більш активну боротьбу з незаконним вживанням і виробництвом та пропозицією наркотиків, запропоновано перелік пріоритетних напрямів щодо протидії наркоманії в Україні, основним серед яких є, на наш погляд, загально-соціальний напрямок.

У підрозділі 1.2 “Причини та умови виникнення наркоманії в Україні” досліджено причини та умови, що сприяють виникненню наркоманії. Зазначено, що поширення цього негативного явища не можна розглядати лише у правовому аспекті. Необхідно звернути увагу на політичні, ідеологічні, економічні, медичні, соціальні та інші детермінанти, що негативно впливають на темпи поширення наркоманії, та враховувати їх у практичній діяльності.

Розглянуто широкий спектр причин та умов розвитку і поширення наркоманії, що доводить про необхідність багатовекторного підходу в протидії цьому явищу, яке вже сьогодні спричиняє велику соціальну небезпеку.

Кількість чинників, що впливають на розвиток наркоманії, постійно збільшується, змінюються їх якісні характеристики. Тому причини наркоманій не можна звести до будь-якого одного чинника: іноді одна причина призводить до виникнення наркоманії, а іноді – й низка взаємопов’язаних причин, що діють на особу цілеспрямовано, спричиняючи розвиток хвороби і провокуючи подальший попит. Часом, імовірно, особа може зазнавати впливу цілого комплексу причин, несприятливих умов, кожна з яких певною мірою зумовлює розвиток різних видів наркоманій.

Наркоманія постає медичним діагностованим захворюванням у соціальному вимірі, своєрідною соціальною хворобою, насамперед, тому, що визначальними чинниками в розвитку і поширенні наркоманій є соціальні. Поширенню наркоманії сприяє також і велика міграція населення. Вживання наркотиків може бути також способом протесту проти негативного впливу сімейного середовища, суспільства, загальноприйнятих норм поведінки, політичного режиму.

На рівень поширення наркоманії суттєво впливають механізми соціального контролю, до яких належать суспільство, мікро- та макросоціальне середовище, злочинне оточення.

Останніми роками отримано дані про роль патологічної спадковості наркоманії. Автор наголошує, що зазначені негативні чинники в поєднанні з віковими психологічними особливостями молоді, а також з відсутністю соціально-позитивної ідеології в суспільстві, разом узяті, впливають на темпи поширення наркоманії. Отже, пріоритетним завданням у цій галузі є створення економічних, соціальних, ідеологічних умов для залучення молоді до суспільно-корисної праці та становлення в суспільстві.

Розділ 2 “Міжнародне співробітництво з протидії наркоманії” складається з двох підрозділів, присвячених аналізу міжнародної та вітчизняної системи контролю за наркотиками.

Підрозділ 2.1 “Система міжнародного контролю за наркотиками у боротьбі з наркоманією та місце України в ній” присвячено поетапному формуванню системи міжнародного контролю за наркотичними засобами в ретроспекції, починаючи з перших років ХХ століття і дотепер.

У підрозділі детально конкретизуються обов’язки та функції Економічної і Соціальної Ради ООН, Комісії з наркотичних засобів, Відділу ООН по наркотичних засобах, Міжнародного комітету з контролю за наркотиками, Всесвітньої організації охорони здоров’я, ЮНЕСКО, Інтерполу та інших компетентних міжнародних органів.

Підвищена увага до становлення міжнародної системи з контролю за легальним і незаконним обігом наркотиків пов’язана з такими факторами: по-перше, проблема поширення наркоманії та незаконного обігу наркотиків має глобальний характер і тому вона не може бути вирішена тільки однією державою, по-друге, Україною проголошено пріоритет норм міжнародного права і, з огляду на цю вимогу, наша держава зобов’язана дотримуватися імплементації міжнародних норм.

Загалом міжнародний досвід боротьби з наркоманією і науково обґрунтовані рекомендації ООН повинні стати предметом спеціального вивчення вітчизняної кримінологічної науки, передусім, у галузі кримінологічної антинаркоманійної профілактики, і впровадження в повсякденне здорове життя української нації.

Правовою основою системи контролю за наркотиками ООН та сумісною діяльністю всіх держав є конвенції про контроль над наркотиками. У підрозділі названо основні засади щодо ефективного виконання головних вимог цих міжнародних нормативно-правових актів.

Дисертант досліджує організаційно-правову основу профілактичної діяльності державних та правоохоронних органів України та аналізує функцію і завдання центральних органів державної виконавчої влади у формуванні державної політики щодо протидії наркоманії та незаконному обігу наркотиків, які повинні ґрунтуватися на таких засадах: спрямованості організаційно-правових заходів на зменшення попиту на наркотичні засоби та їх витоку з легального обігу до нелегального; ліцензуванні всіх форм діяльності у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів; стимулюванні діяльності, спрямованої на попередження та профілактику наркоманії; налагодженні співпраці та обміну досвідом з міжнародними організаціями; відповідності нормативно-правових актів стратегічним завданням боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів.

З метою формування ефективної моделі системи контролю за наркотиками та у зв’язку з неналежною координацією існуючих внутрішньодержавних органів автор пропонує провести модернізацію управлінської моделі та утворити в Україні єдиний національний компетентний орган державного управління, який цілеспрямовано буде формувати політику та виконувати функції і завдання щодо більш ефективної боротьби з незаконним обігом наркотиків та наркоманією.

Підрозділ 2.2 “Вплив основних положень міжнародних документів на становлення системи протидії наркоманії в Україні” розкриває зміст цих декларацій та ефективність їх використання на практиці.

Підкреслюється провідна роль Генеральної Асамблеї ООН у проведенні спеціальних сесій, які напрацьовують низки важливих документів для ефективної діяльності міжнародної спільноти в галузі протидії наркоманії.

У Політичній декларації викладено чіткі цілі та завдання, що мають бути досягнуті в 2003–2008 роках, а саме: зміцнення національних законодавств і підготовка програм, спрямованих на здійснення боротьби з незаконним обігом наркотиків та зловживання ними; викорінення або істотне скорочення державами до 2008 року незаконного виготовлення, збуту та обігу психотропних речовин і прекурсорів; боротьба з використанням коштів від незаконного обігу наркотиків; розширення міжнародного співробітництва в правоохоронній галузі; включення в національні програми положень, які викладені в Декларації про керівні принципи скорочення попиту на наркотики.

Висвітлено значення Програми ООН з міжнародного контролю за наркотиками у розробленні керівних принципів для здійснення Всесвітньої програми дій щодо міжнародного співробітництва в боротьбі проти незаконного виробництва і розповсюдження наркотичних засобів та психотропних речовин.

Декларація про керівні принципи попиту на наркотики наголошує на проведенні на національному й міжнародному рівнях програм скорочення попиту, які мають регулюватися за характером і масштабами зловживання наркотиками, а також проблемах, пов’язаних з наркотиками. Стратегія скорочення попиту повинна ґрунтуватися на даних наукових досліджень, а також висновках, зроблених у результаті проведених раніше програм.

Для здійснення Всесвітньої програми дій всеохоплюючий міждисциплінарний план подальшої діяльності з боротьби зі зловживанням наркотиками повинен стати основою для реалізації на практиці на національному, регіональному та міжнародному рівнях збалансованих стратегій, що мають включати в себе конкретні аспекти, зазначені в розділах цієї програми.

Таким чином, успіх у досягненні зменшення рівня зростання наркоманії та мінімізації незаконного обігу наркотиків залежить від ступеня розуміння, прийняття, підтримки й реалізації урядом і всіма зацікавленими фахівцями, які беруть участь у виконанні складного завдання щодо налагодження функціонування національної системи протидії наркоманії, і, врешті-решт, – від суспільства загалом.

Розділ 3 “Організаційно-правові засади удосконалення системи протидії наркоманії в Україні” складається з трьох підрозділів, які присвячені аналітичному огляду організаційно-правових та кримінологічних засад протидії наркоманії.

Підрозділ 3.1 “Використання Україною досвіду міжнародного співтовариства у протидії наркоманії”. За сучасних умов протидія поширенню наркоманії є важливою складовою діяльності держави й потребує координації зусиль відповідних міністерств та відомств, установ та організацій, об’єднань громадян, налагодження тісного співробітництва з міжнародними органами.

У підрозділі проаналізовано як позитивний, так і негативний досвід протидії наркоманії в деяких зарубіжних країнах.

Політику в галузі обігу наркотиків поділено на три види:

- ліберальну – політика дозволу торгівлі і вживання наркотиків, яка проводиться, наприклад, у Голландії та Данії;

- репресивна – характеризується переслідуванням індивідуумів за вживання наркотичних засобів та проводиться в Пакистані й Сінгапурі;

- рестриктивна (стримуюча) – така політика, коли держава за вживання наркотиків не застосовує кримінального покарання, а намагається надати допомогу

хворим на наркоманію, водночас обіг наркотиків суворо контролюється, як це відбувається у США та Швеції.

Отже, можна дійти висновку, що українська антинаркоманійна політика є ближчою до рестриктивної, модель якої представлена у США і Швеції. Дуже важливим елементом рестриктивної політики є інтенсивна профілактична робота з роз’яснення шкоди, що спричиняє вживання наркотиків, яка, на жаль, майже відсутня в нашій країні.

Автор дослідження вважає, що для забезпечення адекватності та ефективності діяльності національної системи необхідно створити механізм профілактики, який повинен грунтуватися на чотирьох елементах: стратегії, тактиці, координації та удосконаленні антинаркотичного законодавства.

У підрозділі дається критична оцінка щодо пропозицій зменшення рівня контролю за наркотиками (легалізація їх обігу), декриміналізації переслідування осіб за незаконні операції з наркотичними засобами (ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України) для особистого вживання, що є, безперечно, неправильними.

Аналіз досвіду країн, які застосовували зазначені заходи, показав їх неефективність. Отже, можна зробити висновок, що соціально-економічний, політичний та духовний стан українського суспільства не дозволяє навіть теоретично припускати застосування таких заходів.

Основну увагу необхідно приділити профілактиці наркоманії і широкій антинаркотичній рекламі, що є складним питанням зміцнення національної безпеки і забезпечення умов для виживання нації. Зазначені заходи є найактуальнішими напрямами політики, предметом діяльності як державних структур, так і органів самоврядування і громадських організацій. Так, за умови комплексного застосування позитивного досвіду міжнародного співтовариства можна здійснювати більш ефективну профілактичну роботу з протидії наркоманії.

Моделі методів боротьби з наркоманією в дослідженні автор показує на прикладі Німеччини, США. У США за останнє десятиріччя кількість осіб, які вживають наркотики, зменшилася у два рази. Для більш ефективної протидії наркоманії та формування організаційно-правових засад у цій галузі пропонується використовувати позитивний досвід державної політики США, у яких боротьба з наркоманією стала загальнонаціональною і включає в себе боротьбу з цим явищем як урядових органів держави, так і неурядових організацій. Отже, можна визначити основні ланки протидії наркоманії в нашій державі:

- визнання проблеми наркоманії за загальнодержавну і розробка довгострокової програми протидії наркоманії;

- виділення оптимальних фінансових ресурсів урядовим структурам та жорсткий моніторинг ефективності їх використання для здійснення боротьби з наркоманією як у самій державі, так і за її межами;

- широке міжнародне співробітництво з метою запобігання як надходження наркотиків на територію держави, так й їх контрабандному постачанню з території України;

- чітко та психологічно зорієнтована агітаційна й інформаційна кампанія щодо шкоди наркотиків, спрямована, насамперед, на молодь;

- залучення до агітації проти наркоманії видатних політичних, культурних та інших діячів, колишніх наркоманів, яким вдалося вилікуватися;

- стимулювання комерційних і фінансових структур, які беруть участь у боротьбі проти наркоманії.

На думку автора, використовуючи міжнародний досвід, у нашій державі необхідно прийняти програми щодо вивчення і розробки науково обґрунтованих механізмів, які, насамперед, будуть спрямовані на усунення та нейтралізацію причин і умов поширення наркоманії та пов’язаної з нею злочинності, а також на питання підготовки професійних кадрів для правоохоронних та інших органів державної влади, громадських організацій і спеціалістів з метою співпраці з населенням для ефективного впровадження зазначених програм.

У підрозділі 3.2 “Законодавче забезпечення системи протидії наркоманії та незаконного обігу наркотичних засобів в Україні” розглянуто процес формування національного антинаркотичного законодавства та системи протидії незаконному обігу наркотичних засобів і наркоманії, запропоновано заходи з удосконалення чинного законодавства з метою протидії наркоманії.

Беручи до уваги нагальну потребу щодо захисту суспільства в аспекті забезпечення його конституційного права на здоров’я та інтересів громадян від шкідливого впливу зловживання наркотиками, ООН розробила Єдину Конвенцію про наркотичні засоби 1961 року, Конвенцію про психотропні речовини 1971 року, Конвенцію щодо боротьби проти незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин 1988 року. Ці конвенції ратифіковані майже всіма країнами світу, у тому числі й Україною.

У зв’язку з проголошенням пріоритету норм міжнародного права та запровадженням існуючого міжнародного режиму у сфері контролю за наркотичними засобами в інших країнах, Україна прийняла низку законів та підзаконних актів відповідно до ратифікованих конвенцій ООН.

З прийняттям Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів”, а також із внесенням змін і доповнень до Кримінального кодексу та Кодексу України про адміністративні правопорушення чинне законодавство отримало дещо удосконалений, але, на жаль сьогодні ще недосконалий інструментарій, що використовується у протидії поширенню наркоманії і незаконному обігу наркотичних засобів.

У роботі, з огляду на сучасні тенденції поширення наркоманії у світі, проведено детальний аналіз нормативно-правових актів у сфері обігу наркотичних

засобів з метою удосконалення вітчизняного законодавства.

За сучасних умов розвитку явищ, що розглядаємо, протидія наркоманії є важливою складовою діяльності держави та потребує координації зусиль органів державної влади й громадських організацій, налагодження тісного міжнародного співробітництва, визначення основних напрямів державної політики у цій галузі, розробки науково обґрунтованих стратегій щодо попередження наркотизації населення, вжиття профілактичних заходів на індивідуальному та загальнодержавному рівнях, формування в суспільстві свідомого негативного ставлення до немедичного зловживання наркотиками й водночас до незаконної наркобізнесової діяльності.

Накопичений досвід свідчить, що однією з головних проблем у діяльності вітчизняних правоохоронних та інших органів державної влади, які здійснюють практичний контроль у галузі обігу наркотичних засобів, є їх відомча роз’єднаність

та недостатність системності й взаємозв’язку в організації спільної діяльності. Тому вважаємо за доцільне та необхідне створення єдиного компетентного національного органу та централізованої автоматизованої бази даних з координації, збору й аналізу інформації щодо удосконалення зазначеної діяльності.

На підставі проведеного дослідження зроблено висновок про необхідність спрямування кримінальних репресивних заходів не стосовно осіб, які хворі на наркоманію, а стосовно тих, для кого виробництво, розподіл, поширення та організований збут наркотиків став засобом отримання надприбутків і не злиденного існування.

Таким чином, розвиток суспільних відносин, соціально-економічних, політичних, духовних потреб у державі потребує постійного удосконалення чинного антинаркотичного законодавства та модернізації державної управлінської моделі у сфері протидії незаконному обігу наркотиків і пов’язаної з ним наркоманії з метою прийняття більш ефективних скоординованих заходів щодо протидії поширенню наркоманії на загальнонаціональному рівні.

У підрозділі 3.3 “Загальносоціальні та спеціально-кримінологічні аспекти протидії наркоманії в Україні” детально вивчено становлення системи протидії наркоманії з урахуванням стратегій у галузі попередження зловживання наркотиками, передусім, серед молоді.

Дано наукову оцінку програмам попередження зловживання наркотиками та висвітлено основні положення, які необхідно враховувати при розробці регіональних і загальнодержавних програм протидії наркоманії для молоді.

З метою запобігання зловживання наркотиками запропоновано лекційну антинаркоманійну роботу з відповідною тематикою для різних соціально-вікових груп.

Автор звертає увагу на важливість поліпшення економічних, соціальних, ідеологічних і психологічних чинників, що впливають на розвиток наркоманії в Україні, при розробці організаційно-правових засад протидії наркоманії.

У підрозділі запропоновано програму “Спільний підхід до проблеми боротьби з наркотиками”. В Англії зазначена програма визначає урядову стратегію боротьби з проблемою наркотиків.

Дисертант пропонує використати зазначену стратегічну програму, яка встановлює чіткі національні пріоритети та цілі: започаткування нової стратегічної програми боротьби з наркоманією; реалізація заходів за трьома напрямами: боротьба з організованим наркобізнесом; переконання молоді відмовитися від дегустації і подальшого вживання наркотиків; зменшення доступу наркотиків для молоді з кримінального середовища; розробка на загальнодержавному рівні ефективної програми антинаркотичної освіти, спрямованої на молодь, при розробці заходів протидії наркоманії в нашій державі.

Просвітницьку роботу щодо незаконного вживання наркотиків пропонується проводити з більш раннього віку та залучати до альтернативних видів діяльності такі категорії підвищеного ризику, як підлітки та молодь.

На спеціально-кримінологічному рівні обґрунтовуються такі першочергові заходи, як проведення моніторингу та аналізу фактичного поширення незаконного обігу наркотичних засобів і наркоманії та пов’язаних з цим економічних і людських утрат суспільства, а також на підставі цього моніторингу та аналізу пропонується впровадження програм протидії наркоманії на національному і регіональному рівнях.

На індивідуальному рівні попередження наркоманії пропонуються такі виховні, психологічні, медичні та правові заходи: індивідуальні психологічні бесіди; виховання законослухняної поведінки; зміна мікросередовища та найближчого оточення; роз’яснювальна робота серед ненаркотизованого соціуму, в якому росте і виховується підліток або молода особа.

Автор наголошує на необхідності вжиття заходів щодо впровадження соціально-позитивної реклами на каналах державного телебачення та радіо, у молодіжних виданнях для створення стереотипу здорової людини і пропаганди життя апріорі без наркотиків.

ВИСНОВКИ

У проведеному дослідженні автором сформульовано та узагальнено такі пропозиції і рекомендації щодо удосконалення кримінологічних засад протидії наркоманії в Україні:

1. Щоб захистити суспільство та його інтереси від шкідливого впливу немедичного вживання наркотичних засобів та психотропних речовин, дисертантом запропоновано здійснити комплекс заходів правового характеру, а саме: удосконалити національне антинаркотичне законодавство, привести його норми у відповідність з міжнародними стандартами, з урахуванням вітчизняної та зарубіжної практики боротьби з незаконним обігом наркотиків; здійснити пошук та реалізацію економічних важелів для боротьби з наркоманією шляхом її ранньої профілактики на загальнодержавному рівні; сформувати у суспільстві, насамперед у молоді, негативне ставлення до вживання наркотиків; провести спеціальну підготовку фахівців для правоохоронних органів та інших організацій з метою протидії наркотизму; здійснити цілеспрямовані заходи щодо послідовного скорочення попиту на наркотики та обсягів їх незаконного обігу; сформувати ефективну модель державного управління в цій галузі; узгодити діяльність органів державної виконавчої влади та галузевих підрозділів боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів; розвивати співпрацю з міжнародним співтовариством щодо обміну досвідом у сфері протидії наркоманії.

2. Наявність науково обґрунтованої програми профілактики наркоманії з урахуванням стану наркотизації у кожному регіоні України буде більш ефективною за умови комплексного застосування напрацьованих заходів з обов’язковим використанням зарубіжного досвіду, беручи до уваги власні національні потреби і менталітет. Позитивний зарубіжний досвід спонукає до міжнародного співробітництва з питань координації заходів протидії наркоманії та підвищує її ефективність і це є неодмінним чинником успіху в боротьбі з незаконним обігом наркотиків та наркоманією в нашій державі.

3. Основний акцент у профілактиці наркоманії має бути спрямований, передусім, на молодь. Для ефективного досягнення позитивних результатів загальної, спеціально-кримінологічної та індивідуальної профілактики й напрацювання ефективних заходів протидії наркоманії необхідно системно здійснювати вивчення реального стану кількісних і якісних показників незаконного обігу наркотиків та поширення наркоманії. Суб’єктам профілактики пропонується використовувати, разом із заходами правового впливу, глибокі знання з педагогіки та ювенальної психології, які допоможуть визначити більш доцільні заходи впливу.

4. З метою вирішення проблеми поширення наркозалежності в молодіжному середовищі, Уряду й українському суспільству необхідно вжити заходів щодо удосконалення політики й механізмів протидії зазначеному явищу, запропонувати відновлення та активне використання системи закладів культури та фізичного виховання

для молоді й підлітків, які б фінансувалися з державного та місцевого бюджетів.

Розробити всеохоплюючі підходи вирішення наркотичних проблем, які були б придатні за будь-яких умов, неможливо. Для кожної країни і кожної культури характерні свої культурні особливості, які повинні враховуватися при розробці програм профілактики зловживання наркотиками. Тому слід об’єднати всі знання у сфері протидії наркоманії для пошуку вірних рішень регіонального характеру, які повинні будуватися на компромісі між потребами найкращої практики та істотними вимогами суспільства.

5. Наркоситуація, що склалася в Україні, та її несприятливий прогноз зобов’язують суспільство постійно здійснювати пошук нових шляхів протидії наркоманії, визначати найбільш ефективні заходи щодо скорочення попиту та пропозиції на наркозасоби, а також виробляти стратегічні напрями цієї діяльності. Керівні принципи й основні напрями діяльності щодо скорочення попиту на наркотики та протидії їх незаконному обігу в Україні на період до 2008 року визначають завдання, що полягають в якісній зміні на державному рівні самого сприйняття та усвідомлення загроз від стрімкої наркотизації українського суспільства, в організації дійсно ефективної протидії наркоманії в Україні та більш чіткому окресленні стратегії спільних дій суб’єктів профілактики у сфері протидії наркозлочинності, реалізація яких наблизить до здійснення всесвітньої мети – скорочення попиту на наркотики у глобальному масштабі.

6. Неодмінною умовою загальнопрофілактичної діяльності органів внутрішніх справ є тісна взаємодія з іншими суб’єктами профілактики.

З метою подальшого удосконалення профілактичної роботи органів внутрішніх справ, установ загальної і професійної освіти, соціальних служб, закладів охорони здоров’я та інших суб’єктів профілактики доречно було б розробити методичні рекомендації, що мають, на нашу думку, містити такі пункти:

- характеристика різних вікових прошарків молоді, які належать до так званих “груп ризику” і допускають немедичне вживання наркотиків;

- приблизний перелік об’єктів, місць концентрації