НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ РИНКУ ТА ЕКОНОМІКО-ЕКОЛОГІЧНИХ
ДОСЛІДЖЕНЬ
Рябич Оксана Миколаївна
УДК 658.012.32:504
ОРГАНІЗАЦІЙНО – ЕКОНОМІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ЕФЕКТИВНОСТІ СКОРОЧЕННЯ ВИКИДІВ ПАРНИКОВИХ ГАЗІВ
В АТМОСФЕРУ
Спеціальність 08.00.06 – Економіка природокористування
і охорони навколишнього середовища
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Одеса-2007
Дисертацією є рукопис
Роботу виконано в Донецькому національному технічному університеті Міністерства освіти і науки України
Науковий керівник кандидат технічних наук, доцент Гомаль Іван Іванович,
Донецький національний технічний університет Міністерства освіти і науки України,
професор кафедри управління виробництвом
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Степанов В’ячеслав Миколайович
Інститут проблем ринку та
економіко-екологічних досліджень НАН України,
заступник директора з наукової роботи
доктор економічних наук, професор
Теліженко Олександр Михайлович,
Сумський державний університет
Міністерства освіти і науки України,
завідувач кафедри управління
Захист відбудеться 20 березня 2008 р. о 15 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 41.177.01 в Інституті проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 65044, м. Одеса, Французький бульвар, 29.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 65044, м. Одеса, Французький бульвар, 29.
Автореферат розісланий “12” лютого 2008 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Н.Г. Ковальова
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. На початку двадцять першого століття людство опинилося перед загрозою глобальної еколого-економічної кризи, викликаною зміною клімату. Вперше кризою охоплена вся планета, що зумовлено не тільки природними проце-сами, але й постійним зростанням антропогенних викидів парникових газів в атмос-феру. Це створює “парниковий ефект”, який змінює навколишнє середовище в сотні й тисячі разів швидше, ніж під впливом природної еволюції. Глобальна “деградація” довкілля призводить до поширення масштабів економічних збитків, які обчислю-ються сотнями мільярдів доларів США щорічно (в Україні протягом 1997-2005 р. вони становили близько 5 млрд. грн.). Ось чому ця проблема стає найважливішою складовою сучасних наукових досліджень зі стабілізації концентрації парникових газів в атмосферному повітрі для запобігання небезпечного антропогенного впливу на кліматичну систему.
Актуальність теми дослідження зумовлена відсутністю в Україні економічних механізмів, які б зацікавили суб'єктів господарювання в скороченні викидів парни-кових газів в атмосферне повітря в умовах концентрації енергоємного виробництва і становлення ринкової економіки. Після набуття чинності Кіотського протоколу до Рамкової Конвенції ООН про зміну клімату (РКЗК ООН) в лютому 2005 р. для України відкрилися альтернативні джерела фінансування проектів зі скорочення ви-кидів парникових газів на основі механізмів міжнародного співробітництва з одержанням істотних переваг соціально-економічного й екологічного характеру. Особливо це стосується сфер, де через обмеження ринкового характеру, зумовлених недостатньою фінансовою віддачею й високими ризиками, спостерігається дефіцит фінансових ресурсів для капітальних вкладень.
Проблематика кліматичних змін у контексті завдань забезпечення стійкого розвитку є важливим об'єктом наукових досліджень вітчизняних наукових шкіл: Київська, Львівська, Одеська, Сумська та ін. Разом з тим, наявність безумовно значущих досліджень, які було проведено, не відкидає потребу в подальшому висвітленні низки важливих питань з організаційно-економічного забезпечення ефективності скорочення викидів парникових газів в атмосферу суб'єктами господарювання в Україні, що визначили вибір теми дисертації, її актуальність, мету і задачі дослідження.
Взаємозв’язок роботи з науковими програмами та темами. Дисертаційна робота відповідає “Національному плану дій по реалізації положень Кіотського протоколу до Ранкової Конвенції ООН про зміну клімату”, схваленого розпорядженням КМУ № 346-р від 18.08.05р.; підготовлена відповідно до виконання тематики науково-дослідних робіт Донецького національного технічного університету за темами: Н-6-2001 “Розробка методів підвищення рентабельності роботи вугільних шахт Донбасу на основі використання принципово нових підходів у плануванні розвитку гірничих робіт та використанні інвестицій” (2001-2006 рр.), в рамках якої автор брав участь у проведенні аналітичних розрахунків та формуванні рекомендацій з оцінки параметрів операційної діяльності вугільних підприємств; держрозрахунковій науково-дослідній теми, що виконувалася на замовлення Міністерства освіти і науки України (номер держреєстрації 0102U001152) “Розробка наукових основ моделювання вугільної промисловості як безлічі економіко-технологічних об'єктів (шахт) з метою оптимального розподілу інвестицій” (2000-2004 рр.), в рамках якої автором запропоновано методичний підхід до еколого-економічної оцінки ефективності інвестиційних проектів з урахуванням вуглецевого фактора.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розвиток теоретичних, методичних основ і розробка наукових положень та практичних рекомендацій щодо забезпечення ефективності регулювання антропогенних викидів парникових газів в атмосферне повітря шляхом удосконалення механізму спільного впровадження проектів зі скорочення викидів парникових газів.
Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення таких задач:–
обґрунтувати можливості залучення міжнародних інвестицій на екологічну діяльності України за допомогою вуглецевого “кредитування” та необхідність розробки організаційно-економічного механізму спільного впровадження проектів зі скорочення викидів парникових газів на національному рівні; –
сформувати підхід до організації процесу взаємодії учасників механізму спільного впровадження в Україні зі структуруванням й описом практичних процедур і модальності; –
розробити методичне забезпечення попереднього скринінгу проектної пропозиції щодо скорочення викидів парникових газів в атмосферне повітря заявником, як інструменту прийняття ефективних рішень з активізації механізму спільного впровадження;–
провести аналіз методичних підходів до еколого-економічної оцінки ефективності інвестиційних проектів та обґрунтувати критерії оцінки проектів спільного впровадження; –
розробити рекомендації з оцінки базових проектно-орієнтованих рівнів викидів парникових газів при видобутку вугілля, утилізації шахтного метану і використанні його як енергоресурсу;–
економічно обґрунтувати ефективність механізму спільного впровадження на прикладі утилізації шахтного метану.
Об'єктом дослідження є процес забезпечення ефективності скорочення викидів парникових газів в атмосферу.
Предметом дослідження є економічні відношення що виникають між суб'єктами господарювання, державою і зацікавленими сторонами в процесі забезпечення ефективності скорочення викидів парникових газів в атмосферу.
Теоретичною і методологічною основою дослідження є положення теорії економіки природокористування та охорони навколишнього природного середовища, економічної і національної безпеки, сучасної теорії менеджменту та закони функціонування ринкової економіки, методи наукової апробації, а також наукові праці та методичні розробки провідних вітчизняних та зарубіжних учених-економістів. Широко застосовувались законодавчі та нормативні акти в сфері атмосфероохоронного регулювання. Обґрунтованість дослідження і вірогідність отриманих результатів забезпечено використанням таких наукових методів: при дослідженні процесів становлення інститутів міжнародної природоохоронної діяльності – метод історизму; для вивчення стану навколишнього середовища в Україні – метод системного аналізу; для вивчення динаміки показників викидів метану у вугільній промисловості – методи економіко-статистичного аналізу; для визначення сутності, завдань та принципів Кіотського протоколу – аксіоматичний метод; для розрахунку сполучених вигод від реалізації проекту – метод математичного аналізу (метод множників Лагранжа).
Інформаційною базою дисертаційного дослідження є законодавчі акти Верховної Ради України, Укази Президента України, Постанови Кабінету міністрів України, звіти Державного комітету статистики й інших відомств, матеріали Міжурядової групи експертів зі зміни клімату (МГЕЗК), проект “Технічна допомога Україні та Білорусі відносно їх зобов'язань щодо глобальної зміни клімату”, інші програми, реалізовані в Україні, а також результати власних досліджень автора.
Наукова новизна одержаних результатів дисертації полягає в розвитку і поглибленні існуючих та обґрунтуванні нових теоретичних і методичних положень щодо забезпечення регулювання викидів парникових газів в атмосферу та вдосконаленні механізму спільного впровадження на національному рівні як складової організаційно-економічного забезпечення ефективності скорочення викидів парникових газів в атмосферу. Основні результати дисертаційної роботи, які відзначаються науковою новизною, полягають у такому:
Вперше:
– розроблено методичну базу попереднього скринінгу проектної пропозиції щодо скорочення викидів парникових газів в атмосферу, яка поєднує міжнародні і національні критерії відбору проектів спільного впровадження та дозволяє забезпечувати прийняття управлінських рішень з активізації механізму спільного впровадження суб'єктами господарювання; –
запропоновано методичний підхід до еколого-економічної оцінки ефективності проектів спільного впровадження, який на відміну від існуючих враховує вуглецевий фактор, трансакційні витрати та сполучені вигоди, та дозволяє отримати науково обґрунтовану основу впровадження проектів зі скорочення викидів парникових газів в атмосферу.
Удосконалено:–
методологію застосування принципу додатковості проектів спільного впровадження, що передбачає у випадку їх рентабельності, застосування бар'єрного підходу до схвалення проектів;–
підхід до організації процесу взаємодії учасників механізму спільного впровадження, сутність якого полягає в систематизації процедур розробки та супроводу проектів спільного впровадження з урахуванням тендерного підходу до закупівлі вуглецевих квот.
Дістало подальший розвиток:–
методика оцінки викидів парникових газів при видобутку вугілля, утилізації шахтного метану і використанні його як енергоресурсу шляхом додаткового урахування базових проектно-орієнтованих рівнів викидів метану;–
класифікаційні ознаки трансакційних витрат для проектів спільного впровадження, а саме місії і моменту виникнення цих витрат при вуглецевому “кредитуванні”.
Практичне значення одержаних результатів. Отримані в роботі наукові положення, висновки й рекомендації розвивають положення теорії економіки природокористування та охорони навколишнього природного середовища з регулювання антропогенних викидів парникових газів в атмосферу.
Методичні розробки з еколого-економічної оцінки ефективності проектних пропозицій зі скорочення викидів парникових газів з урахуванням вуглецевого фактора, трансакційних витрат та сполучених вигод використані Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Донецькій області (довідка № 01-3266 від 07.06.2007 р.), для формування регіональної програми управління викидами парникових газів та виявлення стимулюючих аспектів, що збільшують привабливість проектів спільного впровадження на регіональному рівні.
Науково обґрунтовані практичні рекомендації щодо інвестування проектів по утилізації шахтного метану за допомогою механізму спільного впровадження здобули практичне застосування на ОП “Шахта ім. О.Ф. Засядько” (довідка № 2/326 від 27.01.2006 р.), на ВАТ "Шахта Комсомолець Донбасу" (довідка № 07/188 від 04.06.2007 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою роботою, у якій представлено авторський підхід і особисто одержані теоретичні і практичні результати щодо забезпечення ефективності скорочення викидів парнико-вих газів в атмосферне повітря на рівні суб'єкта господарювання. Усі викладені в ній наукові результати отримано дисертантом особисто. З наукових праць, опублікова-них у співавторстві, в дисертації використано лише ті ідеї й положення, що станов-лять індивідуальний внесок автора. Конкретний особистий внесок здобувача в цих роботах зазначений в авторефераті у переліку публікацій за темою дисертації.
Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисерта-ційного дослідження пройшли апробацію на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Сучасні проблеми економіки підприємства” (м. Дніпропетровськ, 5 листопада 2003 р.), на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Інвести-ційні стратегії стійкого розвитку” (м. Дніпропетровськ, 28 лютого 2004 р.); на Все-українській науково-практичній конференції “Фінансово-економічні проблеми роз-витку регіонів України” (м. Дніпропетровськ, 26 жовтня 2004 р.); на Міжнародній науково-практичній конференції “Розвиток економіки в трансформаційний період: глобальний та національний аспекти” (м. Запоріжжя, 20 квітня 2005 р.); International Cjnference on JI Projects in Ukraine “Climate Change and Business” (October 3-5 2005 р., Kiev, Ukraine); на Другої міжнародній конференції по проектам спільного впро-вадження в Україні “Зміна клімату та бізнес” (м. Київ, Україна, 23-25 жовтня 2006 р.); на круглому столі “Стратегія енергозбереження України – альтернативні дже-рела енергії” (м. Донецьк, 30 листопада 2006 р.).
Публікації. Основні результати дослідження опубліковано в 17 наукових пра-цях загальним обсягом 6,27 друк. арк. (з них особисто авторові належить 5,4 друк. арк.), в тому числі: стаття в монографії, 5 статей у наукових журналах і 4 – у збірни-ках наукових праць, 7 – у матеріалах і тезах конференцій.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Матеріали дисертації викладено на 222 сторінках машинописного тексту (у тому числі основний текст – 179 сторі-нок). У дисертації розміщено 36 таблиць, 20 рисунків, 12 додатків і список викорис-таних джерел із 166-и найменувань.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ
У вступі розкрито актуальність теми, сформовано мету і задачі, викладено ме-тодологію дослідження, обґрунтовано наукову новизну та практичне значення оде-ржаних результатів.
У першому розділі “Теоретичні основи забезпечення регулювання антро-погенних викидів парникових газів в атмосферу” досліджено сутність регулю-вання антропогенних викидів парникових газів в атмосферне повітря для визначення економічної складової вирішення проблеми зміни клімату.
У роботі визначено, що еколого-економічна проблема зміни клімату має складний і системний характер та є глобальною, яку вирішити на рівні окремої держави неможливо, тому необхідно у сфері охорони атмосферного повітря впровадження системи регулювання викидів парникових газів на певних рівнях: глобальному, національному, регіональному і локальному, за допомогою механізмів Кіотського протоколу до РКЗК ООН, сутність яких представлено в табл. 1.
При формуванні національної стратегії дій за Кіотським протоколом необхідно виходити з передбачених теоретичних підходів до використання механізмів залежно від зобов'язань держави. В роботі проведено аналіз двох варіантів стратегій щодо використання механізмів кліматичної Конвенції: помірної і активної.
Згідно помірної стратегії, хоча підприємства, які є ключовими джерелами викидів і будуть брати участь у спільному впровадженні проектів зі скорочення викидів парникових газів в атмосферу, але тільки Уряд має право розпоряджатися і торгувати вуглецевими квотами з іншими країнами (“Додаток I” РКЗК ООН).
Таблиця 1
Сутність і зміст механізмів Кіотського протоколу до РКЗК ООН
Механізми | Сутність | Недоліки | Переваги
Міжнародної
торгівлі кво-тами на ви-киди парни-кових газів | Передбачає можливість переуступки національних дозволів на викиди парни-кових газів країнам (“Додаток I” РКЗК ООН), тільки у період 2008-2012 р.р., та після затвердження на міжнародно-
му рівні звітів країн–учасниць | Внутрішній ринок ву-глецевих квот ще не сформований.
Недоступність для суб'єктів господарювня
Можливість застосуван-
ня тільки для державних програм. | Максимізація ціни на вуглецеві квоти за рахунок мінімальних економічних і політичних ризиків.
Чистого
розвитку | Застосовується країною, що входить у (“Додаток II” РКЗК ООН), і країною, що не має зобов'язань зі скорочення викидів парникових газів та є країною, що розвивається.
Діє з 2000 р. | В програму включені тільки розвинені країни-інвестори (для України неприйнятний).
Значні економічні ризи-
ки для інвесторів. | Затверджені методоло-
гії базового сценарію та моніторінгу викидів парникових газів.
Спільного впровадження проектів зі скорочення викидів парни-
кових газів | Передбачає порядок і методи переуступки вуглеце-
вих квот між країнами (“Додаток I” РКЗК ООН), які є результатом діяльності з найбільш ефективного скоро-
чення викидів парникових газів в атмосферне повітря.
Почне дію з 2008 р. | Необхідність верифік-ації проектів Наглядовою радою на міжнародному або національному рівні.
Значні трансакційні витрати.
На національному рівні не сформовано податкове законодавство.
Не апробований в ринкових умовах. | Забезпечує:
- одержання доходів суб'єктами господарювання,
- мінімізацію капітало-
ємності вуглецевих квот,
- залучення міжнародних технологій в конкретні проекти,
- поліпшення інвестицій-ного клімату та вирішен-
ня екологічних проблем на місцевому рівні.
Активна стратегія передбачає участь юридичних осіб у спільному впрова-дженні проектів, або торгівлі квотами з чіткими зобов'язаннями щодо обмежень ви-кидів парникових газів і правами, пов'язаними з володінням квотами на викиди. У зв'язку з тим, що Україною не виконані деякі вимоги Кіотського протоколу, для неї на сьогодні прийнятна помірна стратегія, але надалі варто перейти до активної стра-тегії.
Обґрунтовано необхідність застосування на національному рівні механізму спі-льного впровадження. Авторська позиція складається з того, що спільне впрова-дження слід розглядати як механізм що сприяє забезпеченню зобов'язань України стосовно обмежень викидів парникових газів в рамках Кіотського протоколу, як за-сіб залучення в країну інвестиційних ресурсів та інструмент стимулювання екологі-чної діяльності суб'єктів господарювання, удосконалення якого представлено на рис. 1.
Під час дослідження виявлено, що в Україні механізм спільного впровадження тільки починає формуватися. Для того щоб він ефективно функціонував, Уряд повинен якнайшвидше затвердити нормативно-правові акти відносно сутності та прав власності на одиниці скорочення викидів парникових газів, укласти міжнародні договори із зацікавленими країнами – Меморандуми про взаєморозуміння, та розробити методичну базу реалізації проектів спільного впровадження.
В другому розділі “Організаційно-економічне забезпечення спільного впровадження проектних пропозицій зі скорочення викидів парникових газів в атмосферу” запропоновано структурування й опис практичних процедур взаємодії учасників механізму спільного впровадження. Запропоновано методичний підхід до еколого-економічної оцінки ефективності проектів спільного впровадження з ураху-ванням вимог Кіотського протоколу.
Автор в дослідженні прийшов до висновку, що одним з важливих питань фор-мування механізму спільного впровадження в Україні є необхідність визначення процедур взаємодії його учасників. З урахуванням міжнародних угод та національ-них нормативних актів автором структурована і систематизована послідовність про-ектного циклу механізму спільного впровадження. Запропонована схема процесу реалізації проектів спільного впровадження в Україні, яка базується на напрямку розвитку “Схема розвитку II” (передбаченого Марракешськими угодами), що засно-ваний на зовнішній валідації і верифікації проектів та відкритому тендері і включає дії заявників проектних пропозицій та країн, які активізують цей механізм. Ця схема є необхідною при організації роботи з реалізації механізму спільного впровадження, тому що враховує послідовність і тимчасові рамки здійснення усіх етапів.
Одним із основних аспектів функціонування механізму спільного впрова-дження на етапах підтримки і схвалення проектів є відповідність національним кри-теріям їх відбору і міжнародним нормам, які висуваються до проектів спільного впровадження. Тому рекомендовано комплексний підхід до попереднього скринінгу проектної пропозиції щодо скорочення викидів парникових газів в атмосферу (рис. 2), який є необхідним інструментом підвищення обґрунтованості прийняття ефективних рішень про можливість використання механізму спільного впровадження суб’єктами господарювання.
Незважаючи на теоретичне визначення принципу додатковості проектів спіль-ного впровадження, в даний час відсутні методичні підходи до розгляду, аналізу й застосуванню даного принципу. Тому автором запропоновано поетапний підхід до оцінки принципу додатковості, що включає аналіз рентабельності та ба-р'єрів реалізації даних проектів, який дозволяє обґрунтувати відповідність проектної пропозиції зі скорочення викидів парникових газів критерію додатковості. Встановлено, що у випадку рентабельності проекту спільного впровадження мають бути надані вагомі аргументи, які переконливо доводять, що тільки участь
зовнішнього інвестора допоможе перебороти існуючі перешкоди в його розробці і виконанні, тому варто використовувати аналіз бар'єрів.
Проведене в роботі дослідження дозволяє зробити висновок, що особливостями економічного обґрунтування проектів спільного впровадження зі скорочення викидів парникових газів є урахування вуглецевого фактора, альтернативних цін на вуглецеві “кредити”, та трансакційних витрат і додаткових вигод.
В зв'язку з тим, що заявники проектів спільного впровадження мають взяти на себе низку додаткових зобов'язань, котрі передбачають високі трансакційні витрати, автор пропонує для планування та обліку ці витрати класифікувати за такими ознаками: місії та моменту виникнення.
Трансакційні витрати, що пов’язані з процесами при яких вони утворюються (місії) містять у собі: витрати на підготовку проекту для одержання попередніх да-них, оцінки й управління проектом (зокрема, витрати пов'язані з підготовкою тех-ніко-економічного обґрунтування, проектної документації, а також маркетингом вуглецевих одиниць); витрати на просування проекту, включають верифікацію, виплати брокерам (якщо вони наймані) і адміністративні витрати на утримання Наглядового комітету з проектів спільного впровадження.
Залежно від моменту виникнення трансакційних витрат, останні розподіля-ються на: одноразові і поточні. Одноразові витрати виникають на попередній стадії реалізації проекту. Ці кошти вкладаються ще до початку проекту (тобто до моменту, коли він починає приносити доход) і включають витрати, пов'язані з ухваленням, перевіркою й сертифікацією. Поточні виникають при реалізації проекту, коли він приносить доход і включають витрати на: замовлення, документацію, демонстрацію, моніторинг, розподіл кредитів тощо.
Автор в дослідженні прийшов до висновку, що для підвищення шансів реаліза-ції проектів спільного впровадження, необхідно врахувати додаткові вигоди, якi мають не кліматичні ефекти. До додаткових вигод слід віднести доход від продажу супутньої продукції та переваги, породжені зовнішніми ефектами.
В роботі на прикладі проекту з утилізації метану в вугільній промисловості, розраховані додаткові вигоди та запропоновано способи розрахунку зниження екс-плуатаційних витрат і сполучених ефектів.
Для визначення суми зниження експлуатаційних витрат від впровадження про-екту зі скорочення викидів парникових газів при збільшенні обсягу виробництва ос-новної продукції, автором запропоновано економіко-математичний розрахунок установлення функції витрат, при якому для визначення ступеня надійності функції, використано залишкову дисперсію результативної ознаки. Наприклад, в результаті проведеного в роботі дослідження на ОП “Шахта ім. О.Ф. Засядько” за рахунок використання енергоносіїв власного виробництва зниження експлуатаційних витрат може скласти 4550 тис. грн. на рік.
В роботі доведено, що регулювання викидів парникових газів створює стимули для зниження викидів основних забруднюючих речовин. Тому для збільшення привабливості проектів спільного впровадження на регіональному рівні, запропоновано, враховувати сполучений позитивний ефект за допомогою показника відверненого екологічного збитку, який визначається за формулою:
=Зе.е.з -Зс.з,
де Зе.е.з – еколого-економічний збиток навколишньому середовищу від викидів забруднюючих речовин в атмосферу, грн.; Зс.з.– еколого-економічний збиток навко-лишньому середовищу від викидів забруднюючих речовин при виробництві додат-кової продукції, грн.
k
При цьому: Зс.з.=У*Зпит.,
і=1
де k – кількість джерел викидів забруднюючих речовин; Зпит – питомий збиток від викидів забруднюючих речовин на i-му джерелі з урахуванням періоду введення джерела в експлуатацію, грн.
Методичний підхід до еколого-економічної оцінки ефективності, запропонова-ний в поданій роботі, може послужити методичною базою розгляду економічних ас-пектів проектів спільного впровадження. Доведено, що провести еколого-економічну оцінку ефективності проектної діяльності на базі якогось од-ного показника неможливо і тільки комплексний підхід може максимально враховувати всі результати і витрати підприємства, до якого слід віднести загальні показники оцінки ефективності інвестиційних проектів і специфічні.
До загальних показників, які треба враховувати при оцінці ефективності проек-тів спільного впровадження, відносяться: чиста приведена вартість (для визначення фінансової додатковості проекту); внутрішній коефіцієнт рентабельності (є крите-рієм ціноутворення ОСВ); період окупності проекту та ін.
Під час дослідження виявлено, що при формуванні національної політики сто-совно механізму спільного впровадження необхідно мати офіційно встановлене зна-чення показника внутрішнього коефіцієнту рентабельності проекту, який повинен скласти не менш 20%, оскільки дані проекти мають ризики вищі за середнє через виробництво нового товару – одиниць скорочення викидів. Це твердження ґрунту-ється на класифікації проектів за рівнями ризику запропонованій Холтом Робертом.
Так як проекти спільного впровадження характеризуються великими транс-акційними витратами, автором запропоновано запровадити специфічні показники оцінки ефективності вуглецевих трансакцій, які дозволять порівнювати трансакційні витрати з доходом або з прибутком, очікуваним від переуступки вуглецевих “креди-тів” та визначити, наскільки може бути великим, керованим або компенсованим ри-зик реалізації проектів спільного впровадження.
Першим показником є покриття вуглецевих трансакцій із “кредитування”, який показує відношення вуглецевого “кредитування” до трансакційних витрат при його реалізації та розраховується в такий спосіб:
Пвт.Вк = Вк/(Gе+Gт) ? 1,
де Gе – трансакційні одноразові витрати; Gт- трансакційні поточні витрати; Вк – величина вуглецевого “кредитування”, що розраховується як обсяг скорочених ви-кидів парникових газів помножений на вартість одиниці скорочень викидів.
Другий показник – покриття вуглецевих трансакцій по вартості одиниць скоро-чення викидів розраховується за формулою:
Пвт.Восв.= ( РОСВ - БОСВ )*V /(Gе+Gт) ? 1,
де РОСВ – ринкова ціна одиниці скорочення викидів, БОСВ – базова ціна одиниці скорочення викидів, V – кількість одиниць скорочень викидів парникових газів.
Також до специфічних показників оцінки ефективності проектів спільного впровадження слід віднести: екологічну додатковість за перший період зобов'язань Кіотського протоколу, сполучений позитивний ефект від відверненого екологічного збитку, частку доходу від генерації одиниць скорочення викидів та капіталоємність одиниці скорочення викидів.
У третьому розділі “Удосконалення механізму спільного впровадження зі скорочення викидів парникових газів в атмосферу” виявлені особливості реалі-зації проектів спільного впровадження в вугільній промисловості; розроблено реко-мендації з оцінки викидів парникових газів при видобутку вугілля, утилізації шахт-ного метану і використанні його як енергоресурсу; опрацьовується методичний під-хід до еколого-економічної оцінки ефективності проектів на прикладі утилізації ша-хтного метану.
За даними МГЕЗК вугільна промисловість є однією з найбільших джерел вики-дів парникових газів. Метан вивільняється в результаті гірничих робіт, накопичу-ється в шахтному просторі і потім практично увесь він викидається в атмосферу, наприклад, в Донбасі щорічно з вентиляційної і дегазаційної систем виділяється бі-льше 3,5 млрд. м3 метану. Незважаючи на нетоксичність, метан є другим за шкідли-вістю парниковим газом бо його потенціал у 21 раз перевищує вуглекислий газ. Об-сяг його викидів складає до 19% від загальної кількості парникових газів. Для України – це одна з найболючіших проблем, тому що 95діючих шахт є “газовими”. Не випадково відповідно до класифікації МГЕЗК проекти з утилізації шахтного метану належать до пріоритетних напрямків міжнародного інвестування за допомогою механізму спільного впровадження, це пояснюється й тим, що за дже-релами викидів метану вугільна галузь займає друге місце після нафтогазової галузі та дає 22% від загальної кількості його викидів.
Автором, на прикладі утилізації метану на ОП “Шахта імені О.Ф.Засядько” до-ведено, що деякі з цих заходів мають різну екологічну ефективність засновану на кі-лькісній оцінці одиниць скорочень викидів парникових газів, згідно якої випливає, що найбільшу питому вагу серед заходів зі скорочення викидів має електрична й те-плова енергія, вироблена на коґенераційній установці, вона на 80% скорочує викиди в атмосферне повітря. Далі за екологічною ефективністю йде заправлення автомобі-лів – 16% і, нарешті, збагачення метану для побутових цілей – 4%.
Проведене в роботі дослідження дозволяє виявити особливості проектів спіль-ного впровадження з утилізації шахтного метану: необхідність оцінки викидів ме-тану в атмосферне повітря з різних джерел; наявність існуючих вентиляційних і де-газаційних систем, що застосовуються для підвищення техніки безпеки; підвищена ефективність проекту за рахунок віднесення витрат на видобуток і транспортування каптованого метану на собівартість видобутку вугілля; некомерційний характер проекту, тому що вугільні підприємства самі є основними споживачами метану.
Необхідність оцінки антропогенних викидів парникових газів зумовлена зо-бов’язаннями, прийнятими Україною після підписання Кіотського протоколу. Вона є найважливішою складовою проектно-технічної документації проектів спільного впровадження в яку необхідно включити розрахунки: базового рівня викидів; вики-дів за проектом, річного обсягу скорочень викидів. Результат розрахунків з утиліза-ції метану на ОП “Шахта ім. О.Ф. Засядько” представлено на рис. 3.
Особливостями розрахунку сумарних базових викидів у вугільній промисловості є урахування викидів в атмосферу від діяльності із дегазації (викиди метану при діяльності, пов’язаної з видобутком вугілля) та викидів, пов’язаних з виробленням електричної енергії, що підлягає заміщенню в рамках реалізації проекту. Слід зазначити, що оскільки газоносність вугільних пластів є показником безпеки видобутку вугілля, коефіцієнт викидів метану необхідно визначати на основі фактичних даних по кожній шахті.
Як показано на рис. 3, на ОП “Шахта О.Ф. Засядько” обсяг одиниць скорочень викидів у результаті реалізації проекту з утилізації метану з роками буде збільшуватися і суб’єкт господарювання зможе отримати додаткові вигоди від переуступки вуглецевих “кредитів” інвесторові.
Таблиця 2
Еколого-економічна оцінка ефективності проекту з утилізації метану
на ОП “Шахта ім. А.Ф.Засядько”
Показники | Од.
вим. | Без ураху-вання ОСВ | З ураху-ванням ОСВ
1 | 2 | 3 | 4
Інвестиційні витрати | тис. грн. | 577478 | 577478
1 | 2 | 3 | 4
Чиста наведена вартість (при ставці 20%) | тис. грн. | -25152 | 487542
Внутрішній коефіцієнт рентабельності | % | 18 | 57
Період окупності (з урахуванням дисконту при ставці 20%) | років | більш 10 | 4,7
Індекс прибутковості інвестицій (з урахуванням дисконту) | коеф. | 0,9 | 2,2
Розрахункова норма прибутку (з урахуванням дисконту) | коеф. | 5 | 17
Період окупності проекту (без урахування дисконту) | років | 7,07 | 5,33
Індекс прибутковості інвестицій (без урахування дисконту) | коеф. | 1,9 | 4,4
Розрахункова норма прибутку (без урахування дисконту) | коеф. | 12 | 36
Екологічна додатковість за перший період зобов'язань | тис. т.
CO2 -екв. | - | 3768,74
Сполучений позитивний ефект від відверненого екологічного збитку | тис.
грн. | 4513 | 4513
Частка доходу від генерації ОСВ | % | - | 28
Капіталоємність ОСВ | грн. | - | 30,7
Покриття вуглецевих трансакцій із “кредитування” | грн. | 298
Покриття вуглецевих трансакцій по вартості ОСВ (max 9 у.о.) | грн. | - | 835
Згідно розрахунку еколого-економічної оцінки ефективності проектів спільного впровадження з урахуванням екологічної та економічної вигоди, на прикладі ОП “Шахта ім. О.Ф. Засядько” який представлений в табл. 2 випливає, що залучення ву-глецевого “кредитування” робить економічно привабливим навіть проект з негатив-ними показниками ефективності.
ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та отримано нове вирішення наукового завдання, що виявляється в розвитку теоретичних і методич-них основ забезпечення ефективності регулювання антропогенних викидів парникових газів в ат-мосферу і розробці науково-практичних рекомендацій з удосконалення механізму спільного впровадження проектів зі скорочення викидів парникових газів.
Виконане наукове дослідження дозволяє сформулювати наступні висновки і рекомендації:
1. В дисертаційної роботі доведено, що еколого-економічна проблема зміни клімату породжена постійно зростаючими антропогенними викидами в атмосферу парникових газів і є невід’ємною частиною розвитку суспільства. Проте шлях до по-кращання кліматичної ситуації полягає не в призупиненні промислового виробниц-тва, а в забезпеченні ефективності скорочення викидів парникових газів за допомо-гою нових, більш чистих технологій і пошуку компромісних політичних та економі-чних рішень.
2. Автором доведено, що механізм спільного впровадження є однією з важливих складових організаційно-економічного забезпечення ефективності регулювання антропогенних викидів парникових газів в атмосферу, одночасно є засобом залучення в країну інвестиційних ресурсів за допомогою вуглеце-вого “кредитування” та інструментом стимулювання екологічної діяльності суб'єктів господарювання.
3. Автором доведено, що реалізація механізму спільного впровадження до-зволяє отримати інші, не менш істотні вигоди: поліпшення інвестиційного клімату; стимулювання науково-технічного прогресу; підвищення ефективності викорис-тання ресурсів; вирішення екологічних проблем на місцевому рівні.
4. В дисертації розроблено і запропоновано структурування й опис процедур взаємодії учасників механізму спільного впровадження, згідно напрямку розвитку “Схема розвитку II” (передбаченої Марракешськими угодами) на основі відкритого тендера проектів, яка надасть можливість підприємству одержувати підтримку на стадіях розробки й супроводу проектів спільного впровадження.
5. На основі аналізу національних і міжнародних вимог до проектів спільного впровадження, автором розроблено методичне забезпечення попереднього комплек-сного скринінгу проектної пропозиції щодо скорочення викидів парникових газів в атмосферу заявником, як інструменту прийняття ефективних рішень з активізації механізму спільного впровадження та зменшення небажаних витрат на підготовку і просування проекту.
6. В дисертації здобувачем запропоновано поетапний підхід до оцінки принципу додатковості, що включає аналіз фінансової рентабельності та бар'єрів реалізації проектів спільного впровадження, який дозволяє обґрунтувати відповідність проекту критерію додат-ковості.
7. Проведений автором аналіз методичних підходів до еколого-економічної оцінки інвестиційних проектів дав змогу обґрунтувати критерії оцінки проектів спільного впровадження. Розроблені показники ефективності вуглецевих трансакцій необхідні заявникам проектних пропозицій для порівняння трансакцій-них витрат з доходами, очікуваними від передачі вуглецевих “кредитів”, а також для визначення розміру, керованості і рівня компенсованості ризику процедур реалізації проектів.
8. Дисертантом доведено, що вугільна промисловість є однією з найбільших джерел викидів парникових газів, проекти з утилізації метану є надто дорогим і ризикованим захо-дом, що вимагає великих капіталовкладень. Тому механізм спільного впровадження може надати підтримку у вирішенні питань про часткове фінансування проектів, оскільки у рамках його реалізації існує зацікавленість іноземних інвесторів у купівлі одиниць скорочення викидів.
9. Застосування розробленого дисертантом методичного підходу до еколого-економічної оцінки ефективності проектів спільного впровадження на прикладі ути-лізації метану на ОП “Шахта ім. О.Ф. Засядько” показало, що залучення вуглеце-вого “кредитування” робить економічно привабливим навіть проекти з негативними показниками ефективності.
Визначення основних напрямків удосконалення організаційно-економічного забезпечення ефективності регулювання викидів парникових газів за допомогою механізму спільного впровадження є реальним внеском в розвиток і погли-блення положень сучасної теорії економіки природокористування та охорони навко-лишнього природного середовища.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Монографія:
1. Гомаль И.И., Рябич О.Н. Особенности реализации проектов совместного осущес-твления в угольной промышленности / Геотехнології та управління виробництвом ХХІ сторіччя. Т. 2. Сучасні проблеми управління виробництвом. Екологія / Під ред. О.В. Мартякової. – Донецьк: ДонНТУ, 2006. – С.70-75. Особистий внесок здобу-вача: виявлені головні особливості розробки проектів спільного впровадження для вугільних підприємств.
Статті у наукових фахових виданнях:
2. Гомаль І.І., Рябич О.М. Аналіз екологічних витрат вугільних підприємств. // Віс-ник Українського державного університету водного господарства та природокорис-тування: Зб. наук. пр. – Рівно, 2004. – Вип. 2 (26), Ч. II. – С. 460-464. Особистий вне-сок здобувача: виявлення критеріїв зіставлення екологічних витрат для вугільних підприємств.
3. Гомаль И.И., Рябич О.Н. Анализ затрат для принятия инвестиционных решений угольных шахт // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. – Дніпропет-ровськ: ДНУ, 2004. – Вип. 190: В 4 т., Т. IV. – С. 966-970. Особистий внесок здобу-вача: оцінка параметрів операційної діяльності вугільних підприємств та обґрунту-вання інвестиційних рішень.
4. Гомаль І.І., Рябич О.М. Менеджмент стану навколишнього середовища в умовах трансформації економіки України // Вісник Львівської комерційної академії: Зб. наук. пр. – Львів, 2005.– Вип. 18: Ч. 2. – С.154-159. Особистий внесок здобувача: проведено порівняльний аналіз окремих груп країн світу та України за макроекономічними і екологічними показниками.
5. Гомаль І.І., Рябич О.М. Інституціональні основи та нормативно-правова база реа-лізації механізмів Кіотського протоколу в Україні // Економіка та право. – 2005–№ 2 (12). – С.57-61. Особистий внесок здобувача: узагальнення проблем формування національної нор-мативно-правової бази контролю і регулювання стану атмосферного повітря в кон-тексті запобігання емісії парникових газів в атмосферу.
6. Гомаль И.И., Рябич О.Н. Формирование проектного цикла механизма совместного осуществления в Украине // Економіка промисловості. –2005. – № 4 (300). – С.60-68. Особистий внесок здобувача: розробка структури взаємодії учасників механізму спільного впровадження.
7. Гомаль И.И., Рябич О.Н. Установление функции затрат для оценки эффективно-сти проектов по утилизации шахтного метана // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. – Дніпропетровськ, 2005.– Вип. 210: В 4-х т. Т. IV. – С.1005-1011. Особистий внесок здобувача: запропоновано економіко-математичний метод установлення функції витрат.
8. Рябич О.Н. Анализ принципа дополнительности и барьеров реализации проектов совместного осуществления на Украине // Прометей: Зб. наук. пр. – Донецьк, 2006. – Вип. 1(19). – С.51-55.
9. Рябич О.Н. Организационно-экономические аспекты формирования механизма стимулирования природоохранной деятельности в Украине. // Вісник Донецького університету: Зб. наук. праць.– 2006. – № 2. Том 1. – С. 215-223.
10. Рябич О.М. Сполучений позитивний ефект від реалізації проектів по захисту клімату на регіональному рівні // СХІД: Зб. наук. праць. - 2007. – С. 14-16.
Матеріали і тези конференцій:
11. Гомаль И.И., Рябич О.Н. Проблемы дифференциации расходов на угольных ша-хтах Донбасса // Сучасні проблеми економіки підприємства: Матеріали Всеукраїн-ської науково-практичної конференції. Дніпропетровськ, 5 листопада 2003 р. – Дніпропетровськ, 2003. –Т.II. – С. 114-115.
12. Гомаль И.И., Шаповал С.Н., Рябич О.Н. Анализ надежности существующих ме-тодов установления функций совокупных издержек производства на угольных шах-тах // Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України: Матеріали Всеук-раїнської науково-практичної конференції. Дніпропетровськ, 26 жовтня 2004 р. – Дніпропетровськ, 2004. –Т.II. – С.37-39. Особистий внесок здобувача: здійснено ана-ліз існуючих методів установлення функцій короткострокових сукупних витрат виробництва конкретного продукту.
13. Гомаль И.И., Рябич О.Н. Анализ затрат для принятия инвестиционных решений угольных шахт // Інвестиційні стратегії стійкого розвитку: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. Дніпропетровськ, 28 лютого 2004 р. – Дніпропетровськ, – 2004.
14. Гомаль И.И., Рябич О.Н. Процедурные аспекты реализации проектов совмест-ного осуществления на основе открытого тендера проектов // Изменение климата и бизнес: Материалы международной конференции по проектам СО в Украине. Киев, 3-5 октября 2005 р. – Киев, 2005. – C.101-102.
15. Gomal I.I., Ryabich O. Procedural Aspects of Co-Execution Project Realization on the Basis of Open Projects Tender. // Climate Change and Business: International Cjnference on JI Projects in Ukraine. Kiev, October 3-5. – 2006, – Kiev. Ukraine. – Page 32 of 33.
16. Гомаль И.И., Рябич О.Н. Экологическое инвестирование угольной промышлен-ности. // Розвиток економіки в трансформаційний період: глобальний та національ-ний аспекти: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. Запоріжжя, 20 квітня 2005 р. – Дніпропетровськ, 2005 р. – Т. III. - С.17-19.
17. Рябич О.М., Захарченко Д. В. Еколого-економічні ефекти від утилізації метану на шахті “Комсомолець Донбасу” Донецького регіону // Світ молоді – молодь світу: Матеріали VI студентської Міжнародної науково-практичної конференції. Вінниця, квітень 2006 р. – Вінниця, 2006. – С.159-160. Особистий внесок здобувача: об-ґрунтування пропозицій щодо природоохоронних заходів вугільної шахти.
Рябич О. М. Організаційно–економічне забезпечення ефективності скоро-чення викидів парникових газів в атмосферу. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спе-ціальністю 08.00.06 – економіка природокористування і охорони навколишнього середовища. – Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України. – Одеса, 2007.
Дисертація присвячена розвитку і поглибленню існуючих та обґрунтуванні но-вих теоретичних і методичних положень щодо забезпечення ефективності регулювання викидів парникових газів в атмосферне повітря та удосконалення механізму спільного впро-вадження проектів зі скорочення викидів парникових газів в атмосферу. Здійснено аналіз механізмів Кі-отського протоколу до Рамкової конвенції ООН зі зміни клімату та обґрунтована необхідність застосування механізму спільного впровадження. Запропоновано під-хід до організації процесу взаємодії учасників механізму спільного впровадження, згідно напрямку розвитку “Схема розвитку
