ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ім
ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМ. Г.С.КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ
Редько Сергій Іванович
УДК 159.9:37.035.91:371.134:33
ПСИХОЛОГІЧНІ УМОВИ РОЗВИТКУ УПРАВЛІНСЬКИХ ЗДІБНОСТЕЙ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ЕКОНОМІЧНОГО ПРОФІЛЮ
19.00.05 – соціальна психологія; психологія соціальної роботи
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук
Київ – 2007
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Інституті психології ім. Г.С.Костюка АПН України, лабораторія психології навчання
Науковий керівник – дійсний член АПН України,
заслужений діяч науки і техніки України,
доктор психологічних наук, професор
Максименко Сергій Дмитрович,
Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України,
директор
Офіційні опоненти – доктор психологічних наук, професор
Бочелюк Віталій Йосипович,
Гуманітарний університет “Запорізький інститут державного і муніципального управління”, кафедра прикладної психології, завідувач –
кандидат філософських наук, доцент
Корнєв Микола Никифорович,
Університет сучасних знань (м. Київ), кафедра психології,
доцент
Провідна установа: Інститут соціальної та політичної психології АПН України, лабораторія методології психосоціальних і політико-психологічних досліджень
Захист відбудеться 5 червня 2007 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .453.01 в Інституті психології імені Г.С.Костюка АПН України за адресою: 01033, Київ – 33, вул. Паньківська, 2
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України
Автореферат розісланий 4 травня 2007 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Г.О.Балл
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність дослідження. Сучасна тенденція інтенсифікації суспільного життя, виникнення нових соціально-економічних реалій, зокрема ринку праці, потребують розробки нових освітніх моделей професійної підготовки фахівців в галузі економіки, здатних забезпечити сталий розвиток країни. Особливого значення набуває підготовка підприємців, економістів і менеджерів нової генерації, від знань, умінь і компетентності яких значною мірою залежить економічний поступ країни.
Соціально-економічні перетворення в Україні визначили принципово нові пріоритети розвитку системи освіти і вимоги до рівня професійної підготовки майбутніх фахівців. У Державній національній програмі “Освіта” (“Україна ХХІ століття”), Національній доктрині розвитку освіти наголошено на необхідності забезпечення високої якості професійної освіти, конкурентоспроможності та мобільності випускників вищих навчальних закладів на ринку праці.
Виходячи із сучасного стану освіти, актуальною проблемою стає підготовка студентів вузів до праці в умовах стрімкого оновлення технологій, формування у них високого рівня професійної компетентності, інформованості та мобільності. Поряд з цим важливого значення набуває підготовка спеціалістів, здатних до управлінської діяльності, бо в умовах ринкових відносин суспільство потребує висококваліфікованих, конкурентноспроможних фахівців з фінансів, банківської справи, маркетингу, здатних до самостійного мислення, прийняття відповідальних управлінських рішень; надзвичайно важливим є розвиток у молоді організаторських та управлінських здібностей, необхідних для компетентної діяльності у сучасних ситуаціях економічного розвитку.
Аналіз соціально-психологічної літератури з порушеної проблематики свідчить, що сучасний економіст виробничого підприємства, організації чи установи потребує глибоких професійних знань, умінь творчо оцінювати виробничу ситуацію, приймати адекватні рішення, повинен мати розвинені управлінські здібності та володіти навичками прийняття управлінських рішень.
Важливим психологічним аспектом проблеми підвищення ефективності підготовки управлінських кадрів є розкриття та розвиток особистісного потенціалу студентів економічних вузів для забезпечення успішності їх майбутньої професійної та управлінської діяльності.
Виходячи з актуальності зазначеної проблеми, недостатнього розроблення її у сучасній соціальній психології, а також її вагомості у розв’язанні практичних завдань освіти, було визначено тему дисертаційного дослідження: “Психологічні умови розвитку управлінських здібностей майбутніх фахівців економічного профілю”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження входить до комплексної теми лабораторії психології навчання Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України “Психологічне забезпечення розвитку особистості в системі безперервної освіти”. Номер держреєстрації 196U006943.
Тема затверджена Вченою радою Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України (протокол № 4 від 27 квітня 2006 року) та погоджена з Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки і психології АПН України (протокол № 6 від 20 червня 2006 р.)
Об’єкт дослідження: управлінські здібності особистості.
Предмет дослідження: психологічні умови розвитку управлінських здібностей майбутніх фахівців економічного профілю.
Метою дослідження є встановлення соціально-психологічних умов становлення й розвитку управлінських здібностей студентів у процесі професійної підготовки, а також психологічне обґрунтування засобів їх оптимізації.
Відповідно до предмета і мети дослідження була висунута така основна гіпотеза дослідження:
спеціальна підготовка, що передбачає застосування засобів соціально-психологічного впливу, уможливлює розвиток управлінських здібностей у студентів – майбутніх фахівців економічного профілю на початковому етапі їх професіоналізації, що суттєво сприяє їх подальшому становленню як суб’єктів управлінської діяльності.
Перевірка гіпотези дослідження та досягнення мети передбачали розв’язання таких завдань:
1. Визначити основні теоретико-експериментальні підходи до досліджуваної проблеми в системі освіти загалом, в контексті підготовки фахівців економічного профілю зокрема.
2. Розробити систему прийомів діагностики управлінських здібностей студентів.
3. Емпіричним шляхом встановити перелік психологічних утворень, якими забезпечується належний рівень управлінських здібностей.
4. Розробити і обґрунтувати програму розвитку управлінських здібностей студентів.
Методологічну основу дослідження склали: принципи детермінізму та єдності свідомості і діяльності, системний підхід до аналізу психічних явищ (Б.Ф.Ломов), уявлення про особистість як суб’єкта власної життєтворчості (К.О.Абульханова-Славська, С.Д.Максименко, В.А.Семиченко, Л.В.Сохань, В.О.Татенко, Т.М.Титаренко), теоретичні положення та методи активного соціально-психологічного навчання (Ю.Є.Ємельянов, Л.М.Карамушка, В.В.Третьяченко, Н.В.Чепелєва, Ю.М.Швалб, Т.С.Яценко), а також положення розвивального та особистісно-орієнтованого підходу у професійній освіті (Є.О.Климов, В.В.Рибалка, В.В.Синявський).
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань у роботі застосовувались теоретичні і емпіричні методи дослідження. Серед теоретичних методів були такі: аналіз наукових джерел з проблеми дослідження управлінських здібностей; синтез, класифікація, систематизація і узагальнення висвітлених у науковій літературі результатів теоретичних та емпіричних досліджень. У складі емпіричних досліджень: спостереження, бесіда, опитування, тестування, формувальний експеримент. Обробка даних здійснювалась методами математичної статистики на базі пакету комп’ютерних програм SPSS 10.0.
Організація і експериментальна база дослідження. Дослідження здійснювалося на базі Вищого навчального закладу “Економіко-технологічний університет”(м. Бровари). Дослідженням було охоплено 414 студентів економічного факультету ВНЗ “ЕТУ”.
Дослідження здійснювалось упродовж 2002-2006 рр. у три етапи.
На першому етапі (2002-2003 рр.) вивчався стан розробки даної проблеми в її теоретичному і прикладному аспектах. Було розроблено програму і визначено методи дослідження, висунуто загальну гіпотезу, сформульовано об’єкт, предмет, мету і завдання дослідження, визначено програму й інформаційно-пошукову базу подальшої дослідницької роботи. Аналізувалась нормативно-правова база діяльності вищих навчальних закладів у нових соціально-економічних умовах. Здійснювалось вивчення стану підготовки фахівців економічного профілю у вищих навчальних закладах.
На другому етапі (2003-2004 рр.) було проведено психодіагностику управлінських здібностей студентів, кількісний і якісний аналіз результатів дослідження, розроблено програму, структуру і зміст формуючого експерименту.
На третьому етапі (2005-2006 рр.) проведено формуючий експеримент, здійснено порівняльний аналіз отриманих даних, сформульовано висновки, накреслено шляхи впровадження результатів дослідження в практику.
Надійність і вірогідність результатів забезпечувалися використанням надійних і валідних діагностичних методик, поєднанням якісного і кількісного аналізу отриманих емпіричних даних, репрезентативністю вибірки та застосуванням методів математичної статистики.
Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає у тому, що:
· вперше теоретично обґрунтовано стратегію розвитку управлінських здібностей студентів – майбутніх фахівців економічного профілю у сучасних соціально-економічних умовах; визначено структуру і зміст управлінських здібностей; розкрито шляхи використання отриманих результатів з метою ефективного розвитку управлінських здібностей студентів в умовах навчального процесу вищого навчального закладу;
· визначено психологічні засоби та умови розвитку управлінських здібностей у студентів економічних вузів.
Практичне значення дослідження у тому, що у ньому визначено:
· методи діагностики і розвитку управлінських здібностей студентів на етапі їх професійної підготовки;
· розроблено і впроваджено інтегрований курс “Психологія менеджменту” та програму психологічних тренінгів, призначених для розвитку у студентів управлінських здібностей.
Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження обговорено на всеукраїнських науково-теоретичних та науково-практичних конференціях “Наукові засади економіки і управління освітою” (м. Переяслав-Хмельницький, 2004 р.), “Педагогіка вищої освіти України і Болонський процес” (м. Переяслав-Хмельницький, 2005 р.), “Гармонізація розвитку вищої освіти в умовах Болонського процесу” (м. Переяслав-Хмельницький, 2006 р.), регіональній науково-практичній конференції “Вища освіта України і Болонський процес” (м. Бровари, 2005 р.), на науковому семінарі відділу психології профорієнтації ІПППО АПН України, засіданні лабораторії психології навчання Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України.
Теоретичні положення та практичні результати впроваджено у навчально-виховний процес економічного факультету Державного вищого навчального закладу “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди” (довідка №340 від 19.05.2006 р.) та у навчальний процес факультету підвищення кваліфікації Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України (довідка №01-14/247 від 07.06.2006 р.).
Публікації. Зміст та результати роботи відбито у 7 публікаціях, 5 з яких надруковані у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура дисертації: Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації 207 сторінок. Основний зміст дисертації викладено на 168 сторінках. Робота містить 10 таблиць, 13 рисунків. Список використаних джерел налічує 211 найменувань.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу та завдання дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення дослідження, наведено дані про апробацію та впровадження результатів дослідження у практику.
У першому розділі – “Управлінські здібності як соціально-психологічна проблема” – викладено концептуальні засади та основні підходи до досліджуваної проблеми, психологічні умови та особливості розвитку управлінських здібностей.
У першому підрозділі розкрито основні підходи до розуміння змісту управлінської діяльності та психологічної структури управлінських здібностей. Встановлено, що сучасні дослідження вітчизняних психологів орієнтовані на пошук моделі успішного менеджера-керівника.
Показано, що управлінські здібності акумулюють в собі багато якостей, які визначають зміст управлінської діяльності. У широкому сенсі управління розуміється як вплив на процеси, об’єкти та системи з метою збереження їх сталості або переходу з одного стану в інший з поставленими цілями (В.Жигалов, Л.Шимановська, В.Рибалка); як вміння домагатись поставлених цілей, використовуючи працю, інтелект, мотивацію поведінки людей (П.С.Перепелиця). Здатність до управлінської діяльності охоплює особистий досвід, інтуїцію, імпровізацію, професійні знання, здібності, навички і вміння (Л.М.Карамушка, Н.Л.Коломінський, В.В.Третьяченко).
З психологічного погляду управління розуміється як діяльність, спрямована на створення в інших людей (підлеглих, партнерів тощо) таких психологічних станів, які сприяють досягненню мети управління; з соціально-психологічного – як процес взаємодії керівника з іншими людьми, в ході й результаті якого забезпечується їхня активна та скоординована участь у досягненні мети управління.
Здійснений у розділі аналіз відповідних джерел дає можливість виділити такі основні управлінські функції: прогнозування, планування, керівництво, організація, координація, контроль, прийняття рішень; добір персоналу, його навчання та створення умов для професійної кар’єри; забезпечення психічного здоров’я працівників, профілактика та подолання конфліктів, об’єднання людей, формування у працівників відданості організації, створення сприятливого психологічного клімату, мотивування; оцінка, вирішення фінансових питань, представництво, ведення переговорів та інше.
Встановлено, що успішна діяльність управлінця характеризується такими категоріями:
1) концептуальна майстерність – здатність управлінця розуміти стратегічну перспективу організації;
2) готовність до прийняття адекватних рішень, зокрема вміння обирати найкращий з альтернативних варіантів, здатність вийти за їх межі;
3) аналітичне мислення – здатність до правильного розподілу робіт та завдань, вибору оптимальної техніки та засобів, передбачення розвитку ситуації;
4) адміністративна майстерність – спроможність виконувати задані організаційні обов’язки, ефективно діяти в рамках обмеженого бюджету, координувати інформаційний потік;
5) комунікативна компетентність – здатність установлювати і підтримувати необхідні контакти, вміння логічно і доступно передавати свої ідеї та погляди іншим;
6) психологічна компетентність – здатність безконфліктно взаємодіяти з людьми, створювати сприятливий психологічний клімат;
7) технологічна озброєність – передбачає особливу компетенцію для виконання кола управлінських повноважень та досягнення намічених цілей.
Проведений аналіз літератури дозволив виділити основні підходи до вивчення особистості економіста-управлінця.
Психофізіологічний – спрямований на діагностику типологічних властивостей нервової системи (сила, лабільність, врівноваженість).
Психологічний – має на меті вивчення індивідуальних властивостей пізнавальних процесів (сприймання, пам’ять, мислення, мовлення), а також особливостей мотивації і характеру;
Соціально-психологічний – передбачає визначення соціально-психологічних умов успішності діяльності; врахування характеру міжособистісних взаємин, а також загальної спрямованості особистості (колективістської, ділової чи егоїстичної, або їх комбінації).
Здійснений аналіз літератури дозволив виділити два основні підходи до професійної підготовки економістів-управлінців. Перший з них має на меті істотне поліпшення рівня і якості управлінської підготовки майбутніх економістів. Другий – вирішує завдання відбору молоді, схильної до управлінської діяльності, та наступну їх профільну підготовку.
У другому підрозділі управлінські здібності розглядаються як складна система, що розвивається під впливом соціальних чинників протягом тривалого часу. Управлінські здібності не зводяться до знань, умінь і навичок, але забезпечують їх швидке набуття в процесі засвоєння людиною суспільного досвіду, професійної підготовки та трудової діяльності.
Класифікація здібностей щодо управлінської, менеджерської діяльності демонструє масштабність та унікальність соціально-психологічної роботи, яка необхідна для розвитку особистості сучасного економіста-управлінця.
Досліджено соціально-психологічні умови і засоби розвитку управлінських здібностей особистості. Серед цих засобів найбільш результативними є індивідуальне психологічне консультування та психологічний тренінг. Психологічний тренінг як система спеціально організованого психологічного впливу є тим інструментом, який допоможе майбутньому економісту вирішити ряд актуальних проблем в майбутній управлінській діяльності. Тренінг дозволяє моделювати певні реалії виробничих задач, відносини між людьми, концентрувати та згущувати управлінський досвід.
У третьому підрозділі на основі аналізу літературних джерел і попереднього дослідження виділені професійно важливі якості успішного управлінця.
Узагальнення одержаних даних дозволило визначити основні психологічні якості, необхідні для успішного виконання функцій управлінця, зокрема у галузі економіки: аналітико-синтетична здатність мислення; імажинативні здібності, антиципація; альтруїзм, емпатія, рефлексія; критичність; гнучкість і глибина мислення; енергійність, інтернальність, витримка тощо. Наявність цих якостей, поєднаних зі схильністю особистості до управлінської діяльності, становить фундамент успішного виконання нею управлінських функцій.
Поруч із цим був виділений ряд якостей, які є необхідними для успішного здійснення управлінської діяльності фахівцем економічного профілю: інтелектуальні та емоційно-вольові якості, які забезпечують вміння сприймати і аналізувати, систематизувати і узагальнювати інформацію, чітко формулювати цілі діяльності, прогнозувати розвиток ситуації, оцінювати наслідки своїх рішень, організовувати діяльність інших людей, будувати логічну систему доказів правомірності своїх дій. Важливою для економіста-управлінця є здатність продукувати нові ідеї, вміти бачити елементи новизни і творчості в діяльності інших людей, креативність, системність, аналітичність мислення, його гнучкість і пластичність, що дозволяє вчасно відмовлятися від стереотипів поведінки при змінах ситуації.
Якості особистості економіста-управлінця можна умовно поділити на дві групи – загальні та спеціальні. До загальних можна віднести ті, що властиві для будь-якого управлінця незалежно від галузі управління: активність, домінантність, впевненість у собі, настирливість і вміння переконувати, стриманість, вміння не втрачати здатність володіти собою в екстремальних ситуаціях, ділова спрямованість, прагнення брати відповідальність на себе.
До спеціальних якостей, що сприяють успішності професійної діяльності управлінця в економічній сфері, належать: генерування та втілення в життя нових ідей і проектів, визначення перспективних сфер інвестування; концептуальний підхід і прагнення до максимальної інформованості у сфері економіки та бізнесу; ініціативність, схильність до реформ і експериментування; терпимість до невизначеності, протидії; реалізм і практичність в постановці цілей і визначенні засобів щодо їхнього досягнення, критичність щодо застарілих штампів і стереотипів; прагматична спрямованість експериментів та ініціатив, їх “прив’язка” до вирішення поточних і перспективних економічних завдань; конкурентоздатність; активність і творчість у керуванні своїм життям і долею, особиста відповідальність за вчинки і рішення; аналізування своїх помилок та невдач, необхідність висновків з метою їх запобігання. Різний характер поєднання цих якостей визначає стиль професійної діяльності управлінця.
У другому розділі – “Управлінські здібності та їх діагностика” – викладається загальна стратегія дослідження структури управлінських здібностей фахівця економічного профілю та професійно важливих якостей його особистості; обґрунтовуються теоретичні положення щодо характеристик управлінських здібностей; висвітлюється хід та результати психодіагностики управлінських здібностей; накреслюється стратегія організації формувального етапу дослідження.
У першому підрозділі подається авторська модель управлінських здібностей успішного економіста-управлінця. Необхідність розробки такої моделі назріла з ряду причин: а) ця проблема недостатньо висвітлена в науковій літературі; б) при підготовці майбутніх спеціалістів до професійної управлінської діяльності акцент робиться на предметно-професійну підготовку, а психологічна підготовка враховується недостатньо; в) існує потреба в психологічному прогнозуванні управлінської підготовки майбутнього економіста – взірця завтрашніх управлінських кадрів, який матиме відповідний рівень психологічної готовності до виконання управлінських функцій в економічній сфері.
Психологічний аналіз діяльності економіста-управлінця дав можливість встановити такі її особливості: складність, багатоаспектність, напруженість, різноплановість, полідетермінованість, численність різноспрямованих функцій управління, своєрідність управлінських ситуацій. Така діяльність ставить підвищені вимоги до виконавця, до його вмінь, здібностей, якостей, до здатності брати на себе відповідальність за цю діяльність і утримувати її.
Розробка моделі розглядається нами як один із необхідних кроків для диференційної діагностики і розвитку управлінських здібностей у процесі професійної підготовки майбутніх фахівців економічного профілю. Розроблена модель включає: психологічні вимоги до спеціаліста, які висуває перед ним професійна економічна та управлінська діяльність; необхідний обсяг знань, умінь, навичок; психологічні якості, що забезпечують ефективність управлінської діяльності.
Відповідно до освітньо-кваліфікаційних характеристик (ОКХ) Державного стандарту підготовки спеціалістів-економістів, структура управлінських здібностей містить органічно пов’язані між собою складові процесу управління: діагностичний, прогностичний, проектувальний; організаторський, комунікативний, мотиваційний, порівняльно-оцінювальний, емоційно-вольовий, гностичний або пізнавальний. Для проектування моделі структури управлінських здібностей економіста було виділено, проаналізовано та систематизовано перелік професійно важливих якостей та здібностей особистості, що забезпечують успішність її діяльності в галузі економіки та управління (див. рис.1).
Рис. 1. Модель структури управлінських здібностей успішного економіста-управлінця
У другому підрозділі наводиться процедура психодіагностики управлінських здібностей, у якій взяли участь 414 студентів 1 курсу економічного факультету Економіко-технологічного університету.
Мета дослідження полягала у діагностиці психофізіологічних, психологічних та соціально-психологічних властивостей студентів та встановлення актуального рівня сформованості у них управлінських здібностей.
Залучення до методичного апарату дослідження конкретних тестів і відповідних їм експериментальних показників здійснювалось на підставі наступних критеріїв: концептуальна обумовленість метода, висока валідність, психометрична надійність, а також можливість порівняння результатів, отриманих за допомогою певного методу, із результатами інших авторів.
Були використані наступні методики: методика “Теппінг-тест”, опитувальник структури темпераменту В.М.Русалова, опитувальник професійної спрямованості Д.Голланда, опитувальник рівня суб’єктивного контролю, “Комп’ютерна методика дослідження підприємницького потенціалу особистості”, опитувальник професійної мотивації, модифікована нами версія 16-PF Кеттелла, методика дослідження комунікативних установок (МИКУ), субтести 3 і 5 тесту структури інтелекту Амтхауера.
Для визначення індивідуально-психологічних відмінностей досліджуваних проведена діагностика показників сили і лабільності нервової системи, ергічності, пластичності, темпу та емоційності, що є фундаментальними властивостями темпераменту. Властивості соціально-психологічного рівня в структурі особистості досліджуваних визначені за показниками інтернальності – екстернальності та показниками ставлення досліджуваних до кожного із шести типів професій.
На основі цих даних складено психофізіологічний та соціально-психологічний “портрет” студента – майбутнього економіста, який дозволив при його проектуванні на модель структури управлінських здібностей визначити досліджуваних, яких бажано залучити до формувального експерименту.
Крім цього, проведена психодіагностика показників професійної спрямованості; психоемоційного тонусу та вольової наполегливості; самостійності, інноваційного потенціалу та його практичної реалізації, інтернальності, вербального і невербального інтелекту.
Розподіл досліджуваних на контрольну і експериментальну групи проведений за результатами діагностики показників мотиваційної підструктури, емоційно-вольової та професійної пiдструктур, які ми вважаємо професійно значущими для економіста-управлінця.
Добір досліджуваних здійснювався за критеріями, які визначені попередньо.
Першим критерієм став рівень розвитку показників мотиваційної підструктури, яка забезпечує реалізацію таких управлінських здібностей, як прагнення до успіху і визнання; здатність до рішучих активних дій; здатність працювати самостійно, вирішувати економічні проблеми, приймати рішення та нести відповідальність за їх реалізацію тощо.
Наступним критерієм добору досліджуваних став рівень розвитку емоційно-вольової підструктури, яка забезпечує реалізацію здатності приймати відповідальні рішення в умовах дефіциту часу або наявності економічного ризику; вміння протистояти негативним емоційним навантаженням; здатність до реалізації намічених планів та вміння долати перешкоди у досягненні поставленої мети.
Ще одним важливим критерієм добору були показники професійної підструктури, які характеризують такі управлінські здібності, як здатність до практичної діяльності в інформаційному середовищі, до новаторства, генерування нових ідей; здатність до реформ та експериментування, втілення в життя нових ідей та проектів; здатність активно і творчо керувати своїм життям, нести відповідальність за власні вчинки і рішення.
У контрольну групу увійшли 32 особи, у яких виявлені високі (середній бал становить 8,6 із 10 можливих) показники професійної спрямованості, високі (6,45 та 7,2 бали із 11 можливих) показники психоемоційного тонусу та вольової наполегливості відповідно, та вище середнього показники самостійності, інноваційного потенціалу, його практичної реалізації та інтернальності (від 4,98 до 7 балів із 11 можливих).
У експериментальну групу увійшли 34 особи, у яких виявлені середні (середній бал становить 5,75 із 10 можливих) показники професійної спрямованості, низькі показники (3,63 та 3,43 бала із 11 можливих) психоемоційного тонусу та вольової наполегливості відповідно, низькі показники самостійності, інноваційного потенціалу, його практичної реалізації та інтернальності (від 3,94 до 5 балів із 11 можливих).
До наступного етапу дослідження – формувального експерименту –були залучені досліджувані експериментальної групи, показники яких виявились найнижчими, а отже такими, що не відповідають вимогам успішного здійснення управлінської діяльності.
У третьому розділі – “Психологічні умови та засоби розвитку управлінських здібностей” – висвітлено зміст розробленої програми розвитку управлінських здібностей та процедура її впровадження.
У першому підрозділі наводяться результати формувального експерименту по розвитку управлінських здібностей у досліджуваних експериментальної групи в умовах навчального процесу економічного вузу. Програма формувального експерименту складалась із інформаційного етапу та тренінгу.
На першому (інформаційному) етапі з кожним досліджуваним експериментальної групи проведене індивідуальне психологічне консультування із використанням результатів психодіагностики, метою якого було активізувати у досліджуваних потребу у самовдосконаленні та визначити шляхи самокорекції, самовиховання та саморозвитку для успішного виконання управлінських функцій. Індивідуальне психологічне консультування спрямовувалось на фокусування уваги досліджуваних на власній особистості; на розвиток здатності до адекватного оцінювання своїх можливостей і потенціалу; на відпрацювання навичок ефективної саморегуляції.
Індивідуальне психологічне консультування проводилося впродовж третього семестру. Ми вважаємо цей час оптимальним, оскільки воно базувалось на певній психологічній підготовці після оволодіння студентами навчальним курсом “Основи психології і педагогіки”.
В четвертому семестрі досліджуваним читався курс “Психологія менеджменту”, метою якого було формування бази знань, необхідних для успішного здійснення управлінської діяльності. Курс розрахований на 54 години (36 годин аудиторних, 18 годин – на позааудиторну самостійну роботу студентів) і передбачає теоретичні і практичні заняття у співвідношенні: лекційні заняття – 18 годин, семінарські заняття – 18 годин. Вивчення досліджуваними курсу забезпечувало засвоєння закономірностей психологічної науки у реалізації таких функцій управлінської діяльності, як прийняття рішення, поділ праці, формування стосунків у виробничому колективі, досягнення успіху у діяльності та усвідомлення ними того, що управлінська діяльність ґрунтується на знанні та вмілому використанні психологічних чинників як основи цієї діяльності.
Знання замкнутого циклу життєдіяльності організації та усвідомлених і неусвідомлених мотивів діяльності працівників, шляхів підвищення ефективності їх праці через стимулювання і формування сталих мотивів дали можливість майбутнім економістам-управлінцям значно підвищити рівень знань про основні психологічні аспекти управлінської діяльності. Під час вивчення курсу особливої уваги надавалось: оволодінню невербальною комунікацією, технікою ведення ділових переговорів та індивідуальних бесід; засвоєнню понять “психологічний клімат”, “конфлікт”; вмінню оцінити характер і причини конфліктних ситуацій та відшуканню способів їх розв’язання, обранню необхідного стилю поведінки у конфлікті; вмінню формувати сприятливий соціально-психологічного клімат у виробничому колективі.
У процесі викладання спецкурсу використовувались активні форми та методи навчання (проблемні лекції; практичні заняття: синектичні “мозкові штурми”, навчально-рольові та ділові ігри, аналіз управлінських ситуацій тощо).
Програма тренінгу (другий етап) передбачала розвиток комунікативних вмінь та навичок; аналітичного мислення, навичок роботи з інформацією; креативності та гнучкості мислення; лідерства та схильності до командної взаємодії; особистісної відповідальності. У тренінгу використовувалась групова дискусія, рольова гра, проективний малюнок. Заняття моделювали реальні умови професійної діяльності фахівців-економістів.
Досліджувані були поділені на три групи (по 10 – 12 осіб у кожній). Робота здійснювалась протягом трьох місяців впродовж п’ятого семестру з періодичністю двічі на тиждень.
У процесі тренінгу загострювались суперечності між цінностями навчання у вузі та майбутньою професійною діяльністю. Елементи кризи активізувались шляхом різкої зміни альтернативних вимог щодо мотивів, умов та способів діяльності. Зокрема, варіювався статус учасників тренінгу; вводились елементи змагальності та діяльність в умовах дефіциту інформації, часу та ресурсів; ставилась вимога відшукання амбівалентного обґрунтування, сенсу діяльності. Таке впровадження в практику тренінгу елементів кризи професійної соціалізації сприяло формуванню і розвитку базових новоутворень для розвитку управлінських якостей та адаптованості досліджуваних до можливих професійних криз.
У заходах активно використовувались форми соціально-психологічного тренінгу Л.А. Петровської, Ю.М. Ємельянова, В.П. Захарова, Н.Ю. Хрящева.
Конкретно зміст програми тренінгу складався із:
а) перцептивного тренінгу, спрямованого на підвищення адекватності та полімодальності сприйняття образів професійних об’єктів, управлінських операцій та алгоритмів, самого себе, інших людей;
б) інтелектуального тренінгу, що сприяв формуванню навичок здійснення мисленнєвих операцій з образами професійних об’єктів;
в) тренінгу управлінських вмінь.
Останній ставив за мету розвиток навичок прийняття управлінських рішень, який здійснювався за допомогою вправ, спрямованих на вирішення проблемних виробничих ситуацій.
Зокрема, тренінг управлінських вмінь забезпечував:–
розвиток навичок аналізу ситуації та прийняття зважених управлінських рішень на базі креативного мислення – ділова гра ”Співбесіда”;–
удосконалювання навичок роботи з інформацією – експрес-інформування про аналітичний і творчий підхід під час роботи з інформацією; розширення поняття про рефлексію (обмін думками та інформування); розробка схеми аналізу ситуації – ділова гра “Альтернатива”;–
окреслення сфери бажаних компетентностей керівника (в режимі групового “мозкового штурму”) – групова гра “До чого я йду?”; визначення зони особистісної компетенції учасників тренінгу (самостійна робота) та ролі особистості у розвитку власних професійних та життєвих компетентностей (групова дискусія);–
розвиток комунікативних навичок і асертивної поведінки – гра “Ухвалення спільного рішення”.
Крім цього, даний тренінг включав колективне обговорення теми “Особистісне зростання і його взаємозв'язок із професійним розвитком”, моделювання та аналіз робочих ситуацій ділової взаємодії (на базі наявного у тренера кейсу проблемних ситуацій) та експрес-інформування і дискусію щодо способів вирішення конфліктних ситуацій.
Кожне заняття включало: письмове завдання по самоаналізу, обмін досвідом, психогімнастичні вправи, аналіз, конструювання, обговорення та програвання реальних ситуацій, вилучених із управлінської практики, домашнє завдання.
До участі у тренінгу та до вивчення курсу “Психологія менеджменту” (відповідно до навчальних планів вузу – предмет за вибором студента) залучалися лише досліджувані експериментальної групи. Студенти, віднесені нами до контрольної групи, не брали участі у роботі тренінгових груп і не виявили бажання вивчати психологію менеджменту.
На заключному етапі було проведено повторну діагностику психологічних та соціально-психологічних властивостей досліджуваних та здійснено порівняльний аналіз і оцінку ефективності застосування розробленої програми для досліджуваних експериментальної групи.
Одержані дані засвідчують, що показники у досліджуваних контрольної групи (32 особи) не зазнали статистично значущих змін, на противагу досліджуваним експериментальної групи (34 особи), показники яких значно перевищували межі статистично значущих відмінностей (див. табл. 1).
Таблиця 1.
Динаміка відмінностей середніх показників професійно важливих якостей у досліджуваних контрольної та експериментальної груп до і після експерименту
Група | Мотиваційна підструктура | Соціально-психологічна підструктура
професійна спрямованість |
комунікабельність |
організаційно-лідерський потенціал |
гнучкість | абсолютні |
p | абсолютні |
pабсолютні |
pабсолютні |
pдо | після | до | після | до | після | до | після | контрольна | 8,6 | 9,0 | - | 7,08 | 7,47 | - | 7,5 | 7,86 | - | 3,7 | 4,07 | - | експеримен-
тальна | 5,75 | 6,19 | 0,01 | 4,3 | 4,96 | 0,001 | 5,57 | 6,82 | 0,001 | 2,8 | 3,99 | 0,01 |
Продовження таблиці 1.
Група | Емоційно-вольова підструктура
Інтелектуальна підструктура
психоемоційний тонус |
вольова наполегливість |
вербальний інтелект |
невербальний інтелект | абсолютні |
pабсолютні | абсолютні |
pабсолютні | до | після | до | після | p | до | після | до | після | p | контрольна | 6,45 | 6,85 | - | 7,2 | 7,36 | - | 3,0 | 5,26 | - | 2,6 | 4,24 | - | експеримен-
тальна | 3,63 | 4,64 | 0,05 | 3,43 | 4,86 | 0,05 | 2,2 | 3,89 | 0,05 | 0,96 | 1,57 | 0,05 | Продовження таблиці 1.
Група | Професійна підструктура
інноваційний потенціал |
інтернальність |
практична реалізація |
самостійність | абсолютні |
pабсолютні |
pабсолютні |
pабсолютні |
pдо | після | до | після | до | після | до | після | контрольна | 5,25 | 5,6 | - | 4,98 | 5,32 | - | 7,0 | 7,39 | - | 6,5 | 6,63 | - | експеримен-
тальна | 4,9 | 6,94 | 0,05 | 3,94 | 5,08 | 0,01 | 5,08 | 5,84 | 0,05 | 4,35 | 4,76 | 0,01 |
Як видно із таблиці 1, виявлені зміни, які відбулися у показниках професійно важливих якостей, що забезпечують успішне виконання управлінських здібностей у досліджуваних експериментальної групи показують найбільш вагомий ріст складових соціально-психологічної підструктури (гнучкість, організаційно-лідерський потенціал) та професійної підструктури (інноваційний потенціал та інтернальність). Високі показники росту складових професійно важливих якостей управлінця у цій групі досліджуваних виявлені у емоційно-вольовій підструктурі (зокрема, психоемоційний тонус). Що ж стосується досліджуваних контрольної групи, то статистично значущих змін тут не зафіксовано. Незначні зміни, що відбулися по кожному із показників, які підлягали діагностиці, істотно не змінюють ситуацію щодо розвитку професійно важливих якостей управлінця.
Порівняння змін, які відбулися у показниках управлінських здібностей показує, що у досліджуваних експериментальної групи середні зміни показників професійної підструктури (зокрема, інтернальність, інноваційний потенціал) складають від 30% до 42%, на відміну від досліджуваних контрольної групи, у яких зміни цих показників зафіксовані в межах 7%. Крім цього, у досліджуваних експериментальної групи мають місце значні зміни (від 28% до 41%) показників емоційно-вольової підструктури (психоемоційний тонус та вольова наполегливість відповідно), а в показниках соціально-психологічної підструктури (гнучкість, організаційно-лідерський потенціал) – в межах від 22% до 43%. Відповідні показники у досліджуваних контрольної групи коливаються в межах від 5% до 10%.
Якщо у досліджуваних експериментальної групи отримані експериментальні дані свідчать про суттєве зростання професійної спрямованості (7,7%), комунікабельності (15,3%), практичної реалізації (14,9%) і самостійності (9,4%), то у досліджуваних контрольної групи зміни у вищеперерахованих показниках складають: професійна спрямованість – 4,65%, комунікабельність – 5,5%, практична реалізація – 5,5%, самостійність – 2%.
У досліджуваних експериментальної та контрольної груп відмічається значний ріст (63%-75%) вербального та невербального інтелекту (інтелектуальна підструктура).
Подані у таблиці показники вірогідності відмінностей засвідчують ефективність вжитих розвивальних заходів.
Отримані результати формувального експерименту підтверджують обґрунтованість висунутої гіпотези щодо доцільності організації спеціальної підготовки економістів до управлінської діяльності. Динаміка показників досліджуваних експериментальної і контрольної груп показує суттєвий вплив активних методів соціально-психологічного навчання.
У другому підрозділі дано узагальнення результатів формувального експерименту. Він показав необхідність та доцільність запровадження у навчальний процес економічного вузу спеціальної підготовки, що базується на застосуванні засобів соціально-психологічного впливу по розвитку у студентів на початковому етапі їх професіоналізації управлінських здібностей, що суттєво сприятиме їх подальшому становленню як суб’єктів управлінської діяльності.
Наводиться побудоване на базі отриманих результатів психологічне обґрунтування програми розвитку управлінських здібностей та описуються умови її провадження. Показано, що важливою умовою розвитку управлінських здібностей майбутніх економістів є формування у студентів стійких мотивів навчально-професійної діяльності. Тому інтерес до процесу оволодіння управлінською діяльністю та пов’язаною з нею психологічною підготовкою у процесі вивчення спецкурсу “Психологія менеджменту” сприяє розвитку у студентів управлінських здібностей.
Професійно важливі якості управлінця, його управлінські здібності розвиваються як у реальних виробничих умовах, так і в умовах професійного навчання. Ефективним методом створення умов наближених до реальних виробничих ситуацій є організація і проведення спеціалізованих соціально-психологічних тренінгів. Не менш важливим напрямком психологічної підготовки майбутнього економіста до управлінської діяльності є розвиток його емоційно-вольової сфери, перш за все – емоційної стійкості, здатності до саморегуляції поведінки. Забезпеченню ефективності управлінської підготовки економістів сприяє застосування у навчальному процесі вузу сучасних активних методів навчання – ситуаційних вправ, ділових та проблемних ігор, кейс-технологій, рольового аналізу конкретних економічних та управлінських ситуацій.
ВИСНОВКИ
У висновках підбито підсумки проведеного теоретичного та експериментального дослідження, результати якого підтвердили гіпотезу, намічено перспективи подальшої розробки проблеми.
Основні результати дослідження було узагальнено у таких висновках:
1. Управлінські здібності фахівців економічного профілю мають певні особливості, обумовлені специфікою економічної діяльності. Аналіз стану досліджуваної проблеми в соціально-психологічній літературі показує, що управлінська підготовка фахівця фінансово-економічного профілю є невід’ємною складовою його професійної підготовки. У процесі дослідження було обґрунтовано поняття управлінських здібностей фахівця економічного профілю як складного системного утворення, яке включає змістову та процесуальну сторони діяльності економіста-управлінця.
На базі узагальнення основних підходів до розуміння змісту управлінської діяльності та психологічної структури управлінських здібностей розроблено теоретичну модель структури управлінських здібностей успішного економіста-управлінця.
2. Відповідно до побудованої моделі розроблено методику дослідження психологічних особливостей управлінських здібностей фахівця економічного профілю, яка включає комплекс психодіагностичних засобів.
Діагностика показників, що включені до моделі, дозволила виділити професійно важливі якості у психофізіологічній, емоційно-вольовій, інтелектуальній, мотиваційній, соціально-психологічній та професійній підструктурах управлінських здібностей економіста-управлінця. Емпірично встановлено перелік психологічних утворень, якими забезпечується належний рівень управлінських здібностей.
3. Доведено, що під час традиційного професійного навчання у студентів – майбутніх економістів не відбувається суттєвих змін у рівнях розвитку показників підструктур, які забезпечують успішне виконання управлінських функцій. Це свідчить про те, що оптимальний рівень розвитку управлінських здібностей студентів – майбутніх економістів не досягається лише за допомогою фахової підготовки, його уможливлення вимагає спеціальної підготовки, застосування засобів соціально-психологічного впливу.
4. Розроблена програма активного соціально-психологічного навчання по розвитку управлінських здібностей в умовах навчального процесу економічного вузу підвищує ефективність управлінської підготовки майбутніх фахівців економічного профілю. Вона містить інформаційний та тренінговий компоненти. Перший компонент спрямований на формування бази знань, необхідних для здійснення управлінської діяльності. Другий передбачає використання методів соціально-психологічного тренінгу по розвитку професійно важливих якостей управлінця. Компонентам властива системність, що обумовлена поетапністю впливу, несуперечність та цілеспрямованість.
Реалізація цієї програми стала можливою в результаті використання таких соціально-психологічних засобів: а) розробка навчальної програми з професійно-орієнтованої дисципліни ”Психологія менеджменту”; б) вивчення, аналіз та проектування конкретних управлінських ситуацій та їх використання в процесі соціально-психологічного тренінгу; в) застосування активних форм та методів професійного навчання (проблемні лекції, практичні заняття: “мозкові штурми”, навчально-рольові та ділові ігри, індивідуальні домашні завдання).
5. Отримані в результаті дослідження дані порівняння динаміки показників професійно важливих якостей економіста-управлінця, включених до моделі структури управлінських здібностей, показали ефективність розвивальних заходів програми соціально-психологічного навчання. Це визначає перспективність застосування програми розвитку управлінських здібностей для студентів економічних вузів на початковому етапі їх професіоналізації.
Одержані результати дозволяють рекомендувати вищим навчальним закладам економічного профілю введення до навчальних планів підготовки економістів спецкурсів з розвитку управлінських здібностей, що містить тренінговий компонент, для досягнення успішності у професійній діяльності.
Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми, що розглядається. Перспектива подальшого дослідження полягає у виявленні рівня розвитку управлінських здібностей студентів у процесі проходження ними виробничої практики, що дозволить удосконалити якість професійної підготовки майбутніх фахівців економічного профілю.
Основний зміст дисертації відбито у таких публікаціях:
1. Актуальність формування управлінських якостей у процесі професійної підготовки економістів // Наукові засади економіки і управління освітою, Матеріали Всеукраїнської науково-теоретичної конференції аспірантів та вчених. – 2004. - С. 126-129.
2. Психологія і педагогіка. Опорні конспекти лекцій. Робочий зошит студента. – Бровари: “ЕТУ,” Іван Федоров”, 2004. - 151 с.
3. Розвиток особистості студента – майбутнього економіста в процесі професійної підготовки. // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. Науково-методичний журнал, 2005. – Вип. ІІ. – С. 69-76.
4. Психодіагностичне дослідження управлінських здібностей майбутніх фахівців фінансово-економічного профілю: констатуючий експеримент. // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. Науково-методичний журнал, 2005. – Вип. ІІІ-ІV. – С. 54-59.
5. Підготовка управлінців у вузі економічного профілю у контексті розвитку професійно важливих якостей особистості // Гуманітарний вісник Переяслав-Хмельницького Державного університету імені Григорія Сковороди: Науково-теоретичний збірник. – Переяслав-Хмельницький. – 2005. – С. 320-331.
6. Розвиток управлінських здібностей студентів засобами психологічного тренінгу. // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. Науково-методичний журнал. – 2006. – Вип. І-ІІ. – С. 94-101.
7. Психологічні умови реалізації програми розвитку управлінських здібностей у студентів в умовах навчального процесу економічного вузу // Гуманітарний вісник Переяслав-Хмельницького Державного університету імені Григорія Сковороди: Науково-теоретичний збірник. – Переяслав-Хмельницький. – 2006. – С.420-425.
АНОТАЦІЇ
Редько С.І. Психологічні умови розвитку управлінських здібностей майбутніх фахівців економічного профілю. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.05 – соціальна психологія; психологія соціальної роботи. Інститут психології імені Г.С.Костюка АПН України, Київ, 2007.
Робота містить теоретичне обґрунтування, психологічні засади та результати емпіричного дослідження з проблем
