Радзівон Сергій Миколайович

УДК 35.078.1

ПРАВОВА ПРИРОДА АДМІНІСТРАТИВНОГО ОГЛЯДУ, ЩО ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ ПРАЦІВНИКАМИ МІЛІЦІЇ

Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право і

процес; фінансове право; інформаційне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ – 2007

Дисертація є рукопис

Робота виконана в Київському національному університеті внутрішніх справ МВС України

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент

Штефан Сергій Михайлович,

Академії адвокатури України

професор кафедри теорії та історії держави і права

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор

Остапенко Олексій Іванович,

Львівський державний університет внутрішніх справ,

професор кафедри адміністративного права та процесу;

кандидат юридичних наук, професор

Гіжевський Володимир Казімірович,

Університет економіки та права „КРОК”,

проректор

Провідна установа – Харківський національний університет внутрішніх справ, кафедра адміністративного права та процесу, Міністерство внутрішніх справ України, м. Харків.

Захист відбудеться “___”____________ 2007 р. о ___ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.867.01 в Інституті законодавства Верховної Ради України, за адресою: 04053 м. Київ-53, провулок Несторівський, 4; тел. 235-96-01.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Інституту законодавства Верховної Ради України за адресою: 04053, м. Київ, провулок Несторівський, 4.

Автореферат розісланий “___”_________ 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Биков О.М.

Актуальність теми дослідження. Конституція України гарантує кожній людині право на свободу та особисту недоторканність. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Водночас Конституція і закони України передбачають можливість обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, зокрема, шляхом застосування заходів адміністративного примусу, який відіграє важливу роль у забезпеченні законності, охороні громадського порядку, запобіганні злочинності. Заходи адміністративного примусу застосовуються багатьма державними органами. Але особливе місце в системі органів адміністративної юрисдикції належить органам міліції, які користуються значним обсягом повноважень щодо застосування заходів адміністративного примусу.

Відповідно до концепції адміністративної реформи, яка проводиться в Україні, її головною метою є удосконалення діяльності органів виконавчої влади, в тому числі й міліції. Ратифікація Україною Загальної декларації прав людини та Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод, приведення чинного законодавства. У відповідності з цими міжнародно – правовими актами, зокрема, прийняття Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, встановлення правила „Habeas corpus” і „правила Міранди”, у відповідності з якими будь – яка затримана особа має право вимагати предстати перед судом і утримуватись від самозвинувачення, шляхом внесення суттєвих змін в статті 5, 10 Закону України „Про міліцію”, ухвалення рішення Конституційним Судом України про право вільного вибору захисника є дуже важливими юридичними гарантіями прав особи і громадянина, до яких застосовуються заходи адміністративного примусу. Проте одним із факторів, що негативно впливають на можливість ефективної реалізації адміністративної реформи, є об’єктивно існуючі колізії і прогалини в нормах адміністративного права, які регулюють повноваження міліції, в тому числі конкуренція норм одного і того ж закону.

Одним із вагомих адміністративно-юрисдикційних повноважень міліції є можливість застосування нею адміністративного огляду. Підстави, порядок і процесуальна форма його здійснення регулюються багатьма актами, зокрема, КУпАП, Законом України “Про міліцію”, відомчими нормативними актами тощо. Аналіз їх змісту дозволяє зробити висновок, що на сьогодні так і залишаються неврегульованими, або недостатньо врегульованими питання щодо меж здійснення міліцією цього заходу державного примусу.

Зокрема, в Законі України “Про міліцію” відсутня автентичність між його редакціями російською та українською мовами. Так, російські терміни які вживаються в законі “осмотр” і “досмотр” означають зовсім різні за підставами, процедурою і змістом види адміністративного примусу, тоді як українська редакція застосовує єдиний термін “огляд” (особистий, речей, транспортних засобів тощо). Зокрема, в Законі України “Про міліцію”, надрукованому російською мовою, у пп. 15, 21, 22, 24 ст. 11 вживається термін “осмотр”, а в пп. 6, 7, 14 ст. 11 термін – “досмотр”, тоді як в українській редакції цього закону в тих самих пунктах вживається термін – “огляд”. На практиці це призводить до службових зловживань та порушень прав та законних інтересів громадян. Ситуація ускладнюється і тим, що на сьогодні відсутнє нормативно-правове визначення терміну “огляд”, а також чітко не встановлено коло посадових осіб органів міліції, які мають право застосовувати ці заходи адміністративно – правового примусу. А вживання законодавством термінології на зразок „уповноважені особи органів внутрішніх справ” при відсутності відповідної норми закону не відповідає вимогам статті 19 Конституції України.

Зважаючи на те, що повага до людини, забезпечення прав і свобод людини і громадянина є конституційним обов’язком органів міліції, застосування ними будь-якого заходу адміністративного примусу повинно здійснюватися на відповідній правовій основі і бути забезпечене комплексом юридичних гарантій.

Саме ці обставини спонукали автора обрати зазначену тему дисертаційного дослідження.

Питання застосування заходів адміністративного примусу органами внутрішніх справ привертали увагу вітчизняних вчених-адміністративістів: О.М. Бандурка, Ю.П.Битяк, А.С.Васильев, І.П.Голосніченко, С.Т.Гончарук, Є.В. Додін, М.М.Дорогих, В.В.Зуй, Т.О.Коломоєць, В.К.Колпаков, А.П.Клюшніченко, А.Т. Комзюк, О.І.Остапенко, М.М.Тищенко, В.К. Шкарупа, та ін. До даного питання в своїх дослідженнях звертались і зарубіжні вчені, зокрема, такі російські вчені як: Д.М. Бахрах, С.О.Безсмертний, І.І.Веремеєнко, О.І.Галаган, М.І. Єропкін, О.П.Коренєв, В.М.Манохін, Л.Л.Попов, Ю.С.Рябов, В.М.Самсонов, О.С.Фролов О.П.Шергін, В.А.Юсупов та ін.. Проте в наукових дослідженнях зазначених вчених проблема адміністративного огляду не є предметом спеціального дослідження і висвітлюється фрагментарно. В 1984 році В.К. Гіжевський у своїй кандидатській дисертації проаналізував проблеми застосування органами внутрішніх справ на транспорті заходів адміністративного примусу (в тому числі і огляду пасажирів цивільних повітряних суден, їх багажу і ручної поклажі), але в основу цієї роботи покладено аналіз та правозастосування практики законодавства СРСР і в ній досліджується тільки один із видів адміністративного огляду.

Комплексний монографічний або дисертаційний аналіз цієї проблеми насьогодні відсутній.

Ось чому наукове дослідження правових підстав і процесуальних засад застосування органами міліції всіх видів адміністративного огляду в контексті дотримання прав людини і громадянина, до яких вжито цей захід, є надзвичайно актуальним.

Зв’язок роботи з науковими програмами, темами, планами.

Робота виконана відповідно до розділу 1 „Проблеми організаційного та правового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ” (п.36) Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004 – 2009 р. р., затверджених наказом МВС України №755 від 5 липня 2004 р.; розділу 3 Плану науково-дослідної роботи на 2004 р. Київського інституту внутрішніх справ міністерства внутрішніх справ України, а також Плану проведення науково-дослідної та дослідно-конструкторської роботи Київського юридичного інституту міністерства внутрішніх справ на 2005 рік відповідно до найменування теми науково-дослідної роботи “загальноюрисдикційні аспекти вдосконалення адміністративної діяльності органів внутрішніх справ у світлі адміністративної реформи в Україні”.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу адміністративного законодавства України та практики його застосування визначити сутність, поняття, порядок і процесуальну форму застосування органами міліції різних видів адміністративного огляду, а також розкрити систему юридичних гарантій захисту прав громадян, до яких вжито ці заходи, і механізм їх реалізації; на цій основі виробити науково-обґрунтовані рекомендації щодо вдосконалення законодавства України і практики його застосування.

Відповідно до поставленої мети основну увагу приділено вирішенню таких дослідницьких завдань:

- здійснити теоретичний аналіз правової регламентації адміністративного огляду і визначити місце адміністративного огляду в системі заходів адміністративного примусу;

- визначити поняття адміністративного огляду і виокремити особливі риси, що притаманні окремим його видам, здійснити порівняльний аналіз його з подібними заходами адміністративного примусу.

- проаналізувати механізм адміністративно–правового регулювання адміністративного огляду в діяльності міліції з метою виявлення сучасного стану наукової розробки складових елементів і відповідність даного механізму сучасним тенденціям розвитку правової системи та потребам країни в контексті розбудови правової держави;

- визначити обов’язкові умови застосування міліцією адміністративного огляду, дослідити підстави і процедуру його здійснення;

- розкрити особливості процесуальної форми здійснення органами міліції адміністративного огляду;

- проаналізувати систему юридичних гарантій прав громадян, які піддані органами міліції адміністративному огляду;

- сформулювати науково-обгрунтовані пропозиції і рекомендації спрямовані на вдосконалення законодавства України, що регулює питання застосування адміністративного примусу.

Об’єктом дослідження є адміністративно-правові відносини у сфері застосування міліцією адміністративного огляду в контексті забезпечення захисту прав людини і громадянина.

Предметом дослідження є норми матеріального і процесуального права, які регулюють адміністративно-правові відносини у сфері застосування міліцією адміністративного огляду та можливі шляхи їх удосконалення.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність загальнонаукових та спеціальних методів і прийомів наукового пізнання. Зокрема, застосовується системний підхід, що дає можливість досліджувати окреслені проблеми у єдності їх соціального змісту і юридичної форми. У роботі також використані методи: логіко-семантичний та історико-правовий – для аналізу становлення та поглиблення понятійного апарату (підрозділи 1.1-1.3.), виокремлення складових частин юридичних гарантій прав громадян при застосуванні адміністративного огляду (підрозділ 2.3); порівняльно-правовий – при зіставленні сутності і змісту різновидів адміністративного огляду (підрозділ 1.1-1.3), а також аналізу процесуальної форми адміністративного огляду (підрозділи 2.1, 2.2); формально-логічний – при аналізі змісту законодавчих та інших нормативно – правових актів, які регулюють підстави, порядок та процедуру здійснення адміністративного огляду (підрозділи 2.1, 2.2); конкретно-соціологічний – для висвітлення окремих питань практичної діяльності підрозділів міліції щодо здійснення адміністративного огляду (підрозділ 2.2); системно-структурний – для визначення місця правових норм, судового та іншого контролю, права на оскарження, прокурорського нагляду в системі юридичних гарантій прав громадян, підданих різним видам адміністративному огляду (підрозділ 2.3); статистичний і документальний аналіз – для визначення недоліків правового регулювання різних видів адміністративного огляду, вироблення рекомендацій, спрямованих на його вдосконалення (підрозділи 1.1-1.3, 2.1-2.3).

Нормативно-правовою основою роботи є Конституція України, закони та інші законодавчі акти України, Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів, відомчі нормативні акти, які регулюють підстави і порядок застосування різних видів адміністративного огляду, юридичні гарантії прав громадян, підданих цим заходам примусу.

Емпіричну базу дослідження становлять статистичні матеріали про адміністративну діяльність працівників органів внутрішніх справ, інших правоохоронних органів та представників громадських формувань департаменту інформаційних технологій Міністерства внутрішніх справ України за 2003-2005 роки, 122 адміністративні справи органів внутрішніх справ.

Сформульовані в дисертації теоретичні висновки і практичні рекомендації ґрунтуються на працях українських та зарубіжних вчених в галузі загальної теорії держави і права, теорії управління, адміністративного права, процесуального права.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше у вітчизняній юридичній науці на дисертаційному рівні здійснено комплексне системне монографічне дослідження проблеми застосування органами міліції адміністративного огляду в контексті забезпечення прав осіб, людини та громадянина, підданих зазначеному заходу адміністративного примусу.

В роботі вперше на концептуальному рівні сформульовано пропозиції щодо вдосконалення чинного адміністративного і адміністративно – процесуального законодавства в частині регулювання адміністративного огляду і адміністративного обшуку.

У дослідженні вперше обґрунтовано наступні теоретичні положення, висновки і практичні пропозиції, які відрізняються певною новизною та виносяться автором на захист:

для розмежування різновидів адміністративного огляду, можливість застосування яких передбачене Законом України “Про міліцію” і Кодексу України про адміністративні правопорушення обґрунтована необхідність введення в правовий обіг нового терміну “адміністративний обшук”;

сформульовані визначення понять “адміністративний огляд” і “адміністративний обшук”. Адміністративний огляд – це захід адміністративного примусу, який застосовується в передбачених законом випадках і полягає у безпосередньому зовнішньому обстеженні матеріальних об’єктів з метою виявлення, попередження і припинення правопорушень, перевірки функціонування різних об’єктів (підприємств дозвільної системи, транспортних засобів тощо), а адміністративний обшук – це адміністративно – процесуальна дія, яка провадиться уповноваженими посадовими особами за підставами і порядку визначеному законом з метою попередження та припинення правопорушень і забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення;

визначене у систематизованому вигляді коло посадових осіб органів міліції, які уповноважені застосовувати адміністративний огляд і обшук, розкрита їх компетенція. Критерієм визначення кола посадових осіб є функціональні обов’язки даних осіб.Редакційно

розкриті та охарактеризовані теоретико-правові засади підстав і порядку здійснення адміністративного огляду і адміністративного обшуку. Адміністративний огляд як процедурна дія не завжди оформлюється письмово, тоді як адміністративний обшук завжди документується, тобто має процесуальну форму. Їх змістом є складається протоколу про адміністративний обшук або про застосування цього заходу робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення або в протоколі про адміністративне затримання.Редакційно

сформульовані пропозиції щодо удосконалення адміністративного законодавства, що регулює правовідносини в сфері застосування адміністративного огляду і обшуку в контексті забезпечення захисту прав людини і громадянина, підданих цим заходам адміністративного примусу, зокрема, запропоновані нові редакції п.п 6, 7, 14, 15, 21, 22, 24 статті 11 Закону України „Про міліцію” і статтей 261, 264, 265 Кодексу про адміністративні правопорушення України, які регулюють підстави і порядок застосування співробітниками міліції адміністративного огляду і обшуку.

Дістали подальшого розвитку:

Положення щодо сутності державно-правового примусу, його різновиду – адміністративно-правового примусу і місця адміністративного огляду та обшуку в системі останнього.

теоретичні, юридичні та прикладні аспекти застосування органами міліції адміністративного огляду.

положення про сутність, правову природу і реалізацію юридичних гарантій забезпечення прав громадян, до яких застосовано адміністративний обшук.

механізм адміністративно-правового регулювання адміністративного огляду і обшуку, комплексно охарактеризовані його елементи.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертаційному дослідженні положення, висновки та пропозиції можуть бути використані:

- у наукових-дослідженнях – для подальшої розробки проблем забезпечення законності застосування заходів адміністративного примусу, визначення нових напрямів у розвитку юридичних гарантій захисту прав громадян;

- у правотворчій діяльності – при удосконаленні норм, що визначають правові підстави застосування органами міліції адміністративного огляду і обшуку, процедури і процесуальної форми застосування цих заходів адміністративного примусу, а також при закріпленні в чинному адміністративному законодавстві поняття “адміністративний обшук”;

- у правозастосовчій діяльності – для підвищення ефективності адміністративної діяльності органів міліції щодо застосування адміністративного огляду і обшуку і дієвості захисту прав людини і громадянина, які піддані цим видам адміністративного примусу;

- у навчальному процесі – при викладанні курсів “Адміністративне право”, “Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ”, “Адміністративна відповідальність”, “Права і свободи людини”, “Конституційне право України”.

Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалась на засіданнях кафедри адміністративного права та управління в ОВС навчально-наукового інституту підготовки кадрів громадської безпеки та психологічної служби Київського національного університету внутрішніх справ. Результати дослідження використовуються при викладенні дисциплін, що забезпечуються кафедрою громадської безпеки.

Основні положення роботи, теоретичні і практичні висновки оприлюднені у доповідях на науковій конференції курсантів та студентів заключного туру конкурсу на кращу наукову роботу (19 травня 2001р., Київ), на науковій конференції курсантів та студентів заключного туру конкурсу на кращу наукову роботу “Проблеми правоохоронної діяльності” (18 травня 2002р., Київ), науково-практичній конференції “Захист соціальних та економічних прав людини: міжнародні стандарти і законодавство України” (12 березня 2004р., Київ), на наукових конференціях науково-педагогічних працівників інституту “Правоохоронна діяльність: теорія, практика і навчання” (14 травня, 2004 р. та 14 травня, 2005 р., Київ), всеукраїнській науковій конференції „Другі юридичні читання” (18 травня 2005 р., м. Київ), науково – практичній конференції “Адміністративне право і процес: шляхи вдосконалення законодавства і практики” (22 грудня 2006 р., Київ).

Публікації. Основні положення і висновки, сформульовані в дисертації, опубліковані автором у 4-х статтях у наукових виданнях, що входять до переліку фахових видань ВАК, та 2-х тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура та обсяг дисертації обумовлені метою, завданнями та предметом дослідження. Дисертація складається із вступу, двох розділів, що включають 6 підрозділів, висновку, списку використаних джерел.

Загальний обсяг дисертації – 186 сторінок, обсяг основного тексту роботи – 167 сторінок. Список використаних джерел містить 214 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, і ступінь наукової розробки проблеми, розкрито основні методи дослідження, визначено його мету, завдання, об’єкт і предмет, розкривається наукова новизна, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, наводяться дані щодо апробації отриманих результатів.

Перший ” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 „Місце адміністративного огляду в системі заходів адміністративного примусу” визначається, що у законодавстві України відсутнє визначення державного примусу, а в нормативних актах, які регулюють підстави і порядок застосування заходів державного примусу, у відповідних випадках застосовуються такі узагальнюючі терміни, як “заходи примусу”, “примусові заходи”, “заходи державного примусу”, що сприяє появі термінологічної плутанини.

Заходи державно-правового примусу складаються із системи заходів примусу, які регулюються різними галузями права, в т. ч. і адміністративним. В дисертації доводиться, що в законодавчих актах, поняття “адміністративний примус” взагалі не зустрічається. Натомість вживаються терміни, які позначають окремі заходи адміністративного примусу: “заходи фізичного впливу”, “спеціальні засоби”, “примусові заходи” тощо. Здебільшого при застосуванні цих термінів мова йде про один із методів державного управління – адміністративний примус. Одночасно наголошується, що не завжди з адміністративним примусом слід ототожнювати явища, позначені цими термінами.

Автор не заперечує загальновизнану позицію більшості вчених-адміністративістів щодо характерних ознак адміністративно-правового примусу, але в той же час обґрунтовує необхідність розмежування його із подібними правовими категоріями, зокрема, ”заходами впливу”, “управлінською діяльністю”, “адміністративними санкціями”, “адміністративною відповідальністю”, “правовою забороною” тощо.

Визначаючи місце адміністративного огляду в системі заходів адміністративного примусу та виходячи з загальновизнаної в юридичні літературі класифікації заходів адміністративного примусу, автор доходить висновку про те, що і адміністративний огляд, і адміністративний обшук, може бути віднесений до різних груп адміністративного примусу, залежно від мети, підстав і особливостей застосування. Обґрунтовується висновок про те, що адміністративний огляд є заходом адміністративного попередження і застосовується самостійно, тобто без застосування інших заходів примусу. Що стосується адміністративного обшуку, то він, як правило, має прояв у комплексі з іншими заходами примусу, наприклад, адміністративним затриманням особи.Редакційно.

У підрозділі 1.2 „Сутність адміністративного огляду та його види” зазначено, що одним із факторів які негативно впливають на можливість реалізації адміністративної реформи, є об’єктивно існуюча конкуренція норм адміністративного права, які регулюють повноваження правоохоронних органів, зокрема, міліції.

Автор відзначає, що у чинному адміністративному законодавстві відсутнє формалізоване визначення терміну “огляд”. Аналіз літератури і нормативних джерел, практики застосування органами міліції різних видів адміністративного огляду дозволив вперше на доктринальному рівні сформулювати поняття “адміністративний огляд” – це захід адміністративного примусу, який застосовується в передбачених пунктами 15, 21, 22, 24 статті 11 Закону України “Про міліцію”.

Доводиться необхідність розмежування близьких до адміністративного огляду заходів адміністративного примусу, зокрема, огляду на стан сп`яніння. У зв`язку з цим і пропонується у ст.266 Кодексу України про адміністративні правопорушення впровадити термін “освідування”. На думку здобувача адміністративной обшук – це передбачена пунктами 6, 7, 14, статті 11 Закону України “Про міліцію”, статями 264, 265 Кодексу про адміністративні правопорушення України. У результаті проведеного дослідження автор дійшов до висновку, що спільність між адміністративним оглядом і обшуком полягає у тому, що вони можуть бути заходами попередження, припинення і в деяких випадках виступають як адміністративно-процесуальні заходи у справах про адміністративні правопорушення.Редакційно

Відмінності між адміністративним оглядом і обшуком полягають у підставах, порядку, суб’єктах їх застосування, процесуальному оформленні і правовим наслідкам їх застосування.

Адміністративний огляд може застосовуватися, коли реальних правопорушень не існує, але є загрози їх скоєння. Даний захід може не мати процесуальної форми (п. 15 ст. 11 Закону України “Про міліцію” ), а у випадках, передбачених відомчими нормативними актами, коли він здійснюється індивідуально, оформлюється відповідними процесуальними документами.

До суб’єктів, яким закон надає право здійснювати адміністративний огляд автор відносить такі підрозділи міліції: Патрульно – постову службу міліції, підрозділи “Беркут”, Державну автомобільну інспекцію, дільничних інспекторів міліції, службу державної охорони, транспортну міліція, а також інші підрозділи міліції та органів внутрішніх справ, які залучаються до охорони громадського порядку і громадської безпеки. Адміністративний обшук мають право проводити лише посадові особи органів міліції.

Автор пропонує ввести в Закон України „Про міліцію” (п.п. 6, 7, 14, 15, 21, 22, 24, статті 11) і в статті 261, 264, 265 КУпАП України терміни „адміністративний огляд” і „адміністративний обшук” і викласти їх в новій редакції.

У підрозділі 1.3 „” автор констатує, що застосування міліцією адміністративного огляду та обшуку завжди пов’язане із обмеженням прав і свобод людини і громадянина, законних інтересів юридичних осіб. У зв’язку з цим обґрунтовується необхідність забезпечення його належного правового регулювання. Здобувач підтримує викладену у науковій літературі думку, що під механізмом адміністративно-правового регулювання слід розуміти систему адміністративно-правових засобів, форм і методів за допомогою яких забезпечується результативний правовий вплив на адміністративно-правові відносини. Він складається із трьох елементів: адміністративно-правових норм, актів тлумачення та актів реалізації адміністративно-правових норм, адміністративно-правових відносин.

Аналіз різноманітних джерел, які містять норми права, що регулюють здійснення адміністративного огляду і адміністративного обшуку, дозволив автору виявити низку проблем, які стосуються, зокрема, відомчого правового регулювання, що не завжди відповідає закону, а також прогалин в правовому регулюванні і застосуванні цих заходів адміністративного примусу. В зв’язку із цим автор окреслив коло посадових осіб органів міліції, які мають право здійснювати адміністративний огляд і обшук і підпадають під термін, передбачений ст. 264 Кодексу про адміністративні правопорушення – “уповноважені посадові особи”. До них, зокрема, здобувач відносить працівників міліції, які займають посади, відповідно до яких функціональні обов’язки передбачають право застосовувати ці заходи адміністративного примусу. Редакційно.

Дисертант вважає за необхідне визначити в Законі України “Про міліцію” коло посадових осіб, які мають право застосовувати заходи адміністративного примусу.

Другий розділ ” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1 „” розглядаються підстави здійснення різних видів огляду, передбачених ст.11 Закону України „Про міліцію”: огляд територій і приміщень підприємств, установ і організацій з метою припинення злочинів; огляд транспортних засобів; огляд об’єктів дозвільної системи; огляд виробничих і складських приміщень.

Автор звертає увагу на недосконалість змісту норм підзаконних актів, які призначені конкретизувати права посадових осіб органів міліції. Зокрема, Інструкція про організацію роботи дільничного інспектора міліції не визначає перелік обставин, на підставі яких дільничний інспектор має право оглядати транспортні засоби, обмежуючись загальними зауваженнями у “необхідних випадках”, що призводить до перевищення службових повноважень і порушення прав громадян. У зв’язку з цим дисертант пропонує привести редакцію цієї Інструкції у відповідності з пунктом 21 статті 11 Закону України “ Про міліцію”.

Піддається критиці редакція статті 133 Статуту патрульно-постової служби міліції, яка надає право працівникам міліції здійснювати огляд верхнього одягу і речей “злочинця чи особи, затриманої за підозрою у вчиненні злочину”, що не відповідає передбаченому ст. 62 Конституції України принципу презумпції невинуватості і вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України, що встановлюють засади правового порядку в Україні.

Адміністративний огляд не завжди має документальну форму ( п. 15 ст. 11 Закону України “Про міліцію” ), а у випадках, передбачених відомчими нормативними актами, коли він здійснюється щодо конкретних об’єктів і має юридичні наслідки, оформлюється відповідними процесуальними документами, зокрема актом державного технічного огляду транспортного засобу, актом про відкриття об’єкту дозвільної системи, актом обстеження об’єкту дозвільної системи, рапортом, доповідною запискою, тощо.

У підрозділі 2.2 „” доводиться, що адміністративний обшук – це адміністративно процесуальна дія, яка завжди має процесуальну форму, передбачена ч. 5 ст. 264, 256, 261 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Разом з тим окремий протокол про особистий огляд, огляд речей і документів складається досить рідко, оскільки в більшості випадків він фіксується в протоколах про адміністративне затримання і адміністративне правопорушення. Підставами адміністративного обшуку є адміністративне затримання особи за скоєне нею адміністративного правопорушення. Самостійними видами адміністративного обшуку є догляд повітряних суден цивільної авіації, і огляд пасажирів цивільних повітряних суден, їх багажу і ручної поклажі.Редакційно

Розглядаючи підстави адміністративного затримання особи яке, тягне за собою її адміністративний обшук, автор доводить, що адміністративне затримання може здійснюватись за вчинення не будь-якого, а лише передбаченого ст. 262 Кодексу України про адміністративні правопорушення, коли складання протоколу про адміністративне правопорушення є обов’язковим і його не можна скласти на місці. До таких підстав автор відносить, зокрема, характер адміністративного правопорушника, коли поведінка правопорушення не уможливлює здійснення таких дій; відсутність у правопорушника документів, які засвідчують його особу; характер можливого стягнення, яке може бути накладено на правопорушника (адміністративний арешт), з метою забезпечення прийняття відповідної постанови судом. Редакційно

Дисертант обґрунтовує положення про те, що підставами для адміністративного затримання особи та її адміністративного обшуку можуть бути не тільки вчинення адміністративного правопорушення і діянь, що підпадають під ознаки злочину (зокрема, військовослужбовців). Застосування в Кодексі України про адміністративні правопорушення адміністративних заходів може бути продиктовано принципами гуманізму і захисту прав людини і громадянина зокрема, застосування адміністративного затримання та адміністративного обшуку до неповнолітніх віком до 16 років, які залишилися без опікування і осіб, які мають ознаки вираженого психічного розладу і створюють, у зв’язку з цим, реальну небезпеку для себе і оточуючих. Редакційно

Розглядаючи проблему повноважень працівників міліції, які мають право складати протокол про адміністративне правопорушення і піддавати особу адміністративному обшуку, про що робиться відмітка в цьому протоколі, автор робить висновок, що законодавчі акти не конкретизують їх (втрачається зміст між працівників міліції та їх) перелік, а лише обмежуються формулюванням, що посадові особи міліції мають право складати протоколи про адміністративне правопорушення, передбачений статтею 255 Кодексу про адміністративні правопорушення. Враховуючи той факт, що протокол, який складений не уповноваженою особою, не може бути підставою для притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності, автор приходить до висновку, що таке право належить посадовим особам територіальних і транспортних органів і підрозділів міліції, які мають спеціальне звання, займають посади начальницького складу і уповноважені на це відповідними відомчими актами, зокрема функціональними обов’язками.

Враховуючи суттєві зміни, що були внесені в ст.. 5 Закону України „Про міліцію” щодо забезпечення затриманій особи право на захист і роз’яснення його прав, здобувач пропонує нову форму протоколу, в якому фіксується факт адміністративного затримання і адміністративного обшуку особи де обов’язково зазначаються всі клопотання затриманої особи і відомості щодо роз’яснення його прав та відповідних статей Конституції України.

У підрозділі 2.3 „Юридичні гарантії захисту прав громадян, які піддані органами міліції адміністративному огляду” розкрито різні види юридичних гарантій. Обґрунтовується висновок про те, що найбільш ефективними юридичними гарантіями захисту прав людини і громадянина, які піддані органами міліції адміністративному огляду і адміністративному обшуку, є: право на захист, контроль і нагляд за законністю дій та актів, оскарження незаконних актів, дій або бездіяльності посадових осіб органів міліції і їх юридична відповідальність. Сформульоване поняття самозахисту, визначення якого відсутнє у законодавстві: “самозахист своїх прав і законних інтересів є застосування особою, яка піддана заходам адміністративного примусу, засобів протидії, не заборонених законодавством в разі наявності порушень чи протиправних посягань з боку органів міліції, а також у випадках, коли поведінка працівника міліції по відношенню до особи дає їй підстави передбачити можливість таких порушень з метою їх припинення або відвернення”. Зокрема, до самозахисту автор відносить вимоги затриманої особи до працівників міліції стосовно дотримання процедури і процесуальної форми здійснення адміністративного огляду та обшуку, клопотання про залучення до справи захисника, сповіщення про затримання зацікавленим особам, отримання медичної та іншої допомоги, а також відмову від будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника. Можливість здійснення даних дій є також гарантією забезпечення захисту прав та свобод людини і громадянина.

Розглянуто різні види контролю, а саме в сфері державного управління державний контроль, громадський контроль, контроль з боку засобів масової інформації, з боку органів місцевого самоврядування тощо та наголошено на тому, що найбільш ефективним поміж них є відомчий контроль, який передбачає систему організаційно-правового забезпечення застосування заходів спрямованих на боротьбу з порушеннями з боку працівників міліції. Що стосується проблеми громадського контролю, то в більшості випадків він проводиться формально, а головне, не має відповідної правової бази.Редакційно

У висновках дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове рішення наукової проблеми, що виявляється у застосуванні таких заходів адміністративного примусу як адміністративний огляд та адміністративний обшук. Сформульовані основні результати проведеного дослідження, а також практичні рекомендації і пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України:

1) Наявність в адміністративному законодавстві термінологічної плутанини щодо різних за змістом, підставами застосування та юридичними наслідками заходів адміністративного примусу призводить в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ до службових зловживань та порушень прав та законних інтересів громадян підданих заходам адміністративного примусу. Саме ці обставини спонукали дисертанта обґрунтувати і ввести в науковий обіг термін “адміністративний обшук” з метою розмежування різних видів адміністративного огляду. Тим більше, у відомчому законодавстві мали місце спроби вирішення яких полягало в застосування наступної термінології “спеціальний догляд”, “догляд повітряних суден”. Редакційно

2) Сформульовані визначення понять “адміністративний огляд” і “адміністративний обшук”. Адміністративний огляд – це захід адміністративного примусу, який застосовується в передбачених законом випадках і полягає у безпосередньому зовнішньому обстеженні матеріальних об’єктів з метою виявлення, попередження і припинення правопорушень, перевірки функціонування різних об’єктів (підприємств дозвільної системи, транспортних засобів тощо), а адміністративний обшук – це адміністративно – процесуальна дія, яка провадиться уповноваженими посадовими особами за підставами і порядку визначеному законом з метою попередження та припинення правопорушень і забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення. На думку автора, це сприятиме однозначному розумінню даних заходів адміністративного примусу у практичній адміністративній діяльності міліції.

3) Автор окреслив коло посадових осіб органів міліції, які мають право здійснювати адміністративний огляд і обшук і підпадають під термін, передбачений ст. 264 Кодексу про адміністративні правопорушення – “уповноважені посадові особи”. До них, зокрема, здобувач відносить працівників міліції, які займають посади, відповідно до яких функціональні обов’язки передбачають право застосовувати ці заходи адміністративного примусу. Редакційно висвітлити основний критерій

4) Дисертант визначив, що адміністративний огляд – це процедурна дія, яка не потребує обов’язкового документального оформлення в більшості випадків (огляд місць громадського користування з метою виявлення правопорушень, спостереження за поведінкою людей, спостереження за рухом транспортних засобів на визначеній ділянці проїжджої частини тощо). В свою чергу, адміністративний обшук як захід адміністративного примусу є адміністративно процесуальною дією яка має обов’язкову адміністративно процесуальну форму. Остання має три різновиди:

- протокол адміністративного обшуку;

- протокол про адміністративне правопорушення;

- протокол про адміністративне затримання особи.

5) Аналізуючи юридичні гарантії захисту прав осіб підданих органами міліції адміністративному обшуку автор приходить до висновку, що найбільш ефективним серед таких гарантій є відомчий контроль, самозахист затриманої особи і неухильне дотримання працівниками міліції вимог ст.5 Закону України “Про міліцію”. В зв’язку з цим дисертант обґрунтовує і пропонує нову форму протоколів про адміністративне правопорушення, про адміністративне затримання і про адміністративний обшук, в яких обов’язково зазначаються відомості про сповіщення за клопотанням затриманої особи відповідних осіб про факт затримання, інформацію про підстави затримання а також факт письмового роз’яснення статей 28, 29, 55, 56, 59, 62, 63 Конституції України і внести відповідні доповнення до статей 256, 261, 264 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Проведене дисертаційне дослідження дозволило автору зробити науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення адміністративного законодавства:

- внести зміни до Закону України „Про міліцію”, замінивши термін “огляд” зазначений в пунктах 6, 7, 14 ст. 11 на термін “адміністративний обшук”.

- внести зміни до Кодексу про адміністративні правопорушення, замінивши в ст..266 слова “огляд на стан сп’яніння” на “освідування”.

- доповнити ст.264 Кодексу про адміністративні правопорушення частиною 7 наступного змісту “адміністративний обшук може провадитись посадовими особами органів внутрішніх справ що займають посади, функціональні обов’язки яких дозволяють проводити адміністративний обшук”.

- вилучити зі статті 133 Статуту патрульно – постової служби міліції, яка передбачає право працівника міліції здійснювати огляд верхнього одягу і речей особи яка підозрюється у вчинені злочину слово “злочинець”.

- внести відповідні зміни до статей 256, 261, 264 Кодексу України про адміністративні правопорушення що стосуються змісту протоколів про адміністративне правопорушення, адміністративне затримання та адміністративний обшук.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ

1) Радзівон С.М. Проблеми юридичного тлумачення термінів “адміністративний огляд” і “адміністративний обшук”. – Право України. – 2005. – С. 9-13;

2) Радзівон С.М. Судове оскарження рішень дій або бездіяльності ОВС у сфері управлінської діяльності як засіб захисту прав громадян в умовах розбудови правової держави. Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2003. – №4. – С. 108 – ;

3) Радзівон С.М. Підстави і процесуальна форма адміністративного огляд, що здійснюється працівниками міліції. – Щорічний бюлетень КІВС. – 2003. – №8. – С.176 – 181;

4) Радзівон С.М. Проблеми захисту прав громадян при застосуванні до них деяких заходів адміністративного примусу. – Матеріали науково-практичної конференції “Захист соціальних та економічних прав людини: міжнародні стандарти і законодавство України”. – 2004. – №9. – С. 155-157.

5) Радзівон С.М. Юридичні гарантії прав осіб, підданих адміністративному затриманню органами міліції. – 2007. – Збірник матеріалів науково – практичної конференції „Адміністративне право і процес: шляхи вдосконалення законодавства і практики”. – С. 324-328

6) Дописати

АНОТАЦІЯ

Радзівон С.М. Правова природа адміністративного огляду, що здійснюється працівниками міліції. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Інститут законодавства Верховної Ради України, Київ, 2007.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню проблеми правового регулювання та застосування органами міліції адміністративного огляду і обшуку в контексті забезпечення прав особи та громадянина, підданих цим заходам адміністративного примусу.

У дослідженні обґрунтована необхідність введення в правовий обіг нового терміну “адміністративний обшук”; сформульовані визначення понять “адміністративний огляд” і “адміністративний обшук”; у систематизованому вигляді визначене коло посадових осіб органів міліції, які уповноважені застосовувати адміністративний огляд і обшук, розкрита їх компетенція; вперше на теоретичному рівні проаналізований механізм адміністративно-правового регулювання адміністративного огляду і обшуку, комплексно охарактеризовані його елементи; детально розкриті та охарактеризовані підстави і теоретико – правові засади процесуальної форми адміністративного огляду та адміністративного обшуку; розкрито юридичні гарант прав громадян, до яких застосовано адміністративний обшук.

В роботі вперше сформульовано науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення чинного адміністративного і адміністративно – процесуального законодавства в частині регулювання адміністративного огляду і адміністративного обшуку.

Ключові слова: примус, державно – правовий примус, адміністративний примус, заходи адміністративного примусу, адміністративний огляд, адміністративний обшук, процесуальна форма, юридичні гарантії прав громадян, правовий захист.

АННОТАЦИЯ

Радзивон С.Н. Правовая природа административного осмотра, который осуществляется работниками милиции. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Институт законодательства Верховной Рады Украины, Киев, 2007.

Диссертация посвящена комплексному исследованию проблем применения органами милиции административного осмотра и досмотра в контексте обеспечения прав граждан, подвергнутых этим методам административного принуждения.

Дисертант констатирует факт, что в действующем законодательстве Украины отсутствует дефиниция понятия административного принуждения, а в нормативных актах, которые регулируют порядок и основания применения методов административного принуждения применяется различная по своему содержанию терминология, как "меры воздействия", "меры принуждения", "специальные средства", что содействует появлению в законодательстве терминологической путаницы.

В работе диссертант отстаивает мысль о том, что административный осмотр является мерой административного предупреждения и применяется самостоятельно, т.е. без применения других мер принуждения. Что касается административного досмотра, то он как правило, применяется в комплексе с другими мерами принуждения, например, административным задержанием лица, и может выступать как мерой предупреждения, так и мерой пресечения.

Диссертант поддерживает доктрину о необходимости соблюдения принципов верховенства права, законности со стороны субъектов власти, как одно из условий развития Украины как правового, демократического государства. В этом положении автор отмечает наличие проблемы конкуренции норм одного и того же закона, регулирующего основания и порядок применения мер административного принуждения. В частности, отсутсвует аутентичность между русскоязычной и украиноязычной редакциями Закона Украины "О милиции". Так, в русскоязычном варианте Законе Украины “О милиции”, употребляются термины “осмотр” и “досмотр”. В свою очередь, в украиноязычном варианте Закона Украини “О милиции” употребляется один термин – “осмотр”. В