ХАРКІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ повітряних сил

імені Івана кожедуба

Руденко Світлана Олександрівна

УДК 1:316.3+352/354(477)

Прийняття управлінських рішень

в інформаційному суспільстві

(соціально-філософський аналіз)

09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

Харків – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі філософії Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, Міністерство оборони України

Науковий керівник: | доктор філософських наук, доцент Дзьобань Олександр Петрович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри філософії

Офіційні опоненти: | доктор філософських наук, професор Хилько Микола Іванович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри політології

кандидат філософських наук, професор Рибалка Валерій Григорович, Харківський університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, завідувач кафедри українознавства

Захист відбудеться “ 25 ” жовтня 2007 року о 1500 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К .702.05 при Харківському університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба за адресою: 61043, м. Харків, вул. Динамівська 6, ауд. Д-606.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба за адресою: 61043, м. Харків, вул. Динамівська 6.

Автореферат розісланий “ 20 ” вересня 2007 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат філософських наук, професор Є.М. Мануйлов

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дисертації. Панорама сучасного світу, яка сформувалася багато в чому під впливом досягнень науково-технічної революції, відзначена становленням інформаційного суспільства, супутнього йому соціокультурного середовища. У просторі інформаційного суспільства радикально трансформуються стереотипи людської діяльності в економіці, соціально-політичній сфері, духовній культурі. Інформаційне суспільство висуває особливі вимоги до тих суб’єктів, які визначають його функціонування й розвиток, зумовлюють управлінську діяльність та продукують управлінські рішення. Завдяки відкритості ресурсів інформаційного простору, управлінська діяльність та ухвалювані управлінські рішення опиняються в полі обговорення представників громадянського суспільства, що в цілому сприяє динаміці суспільного й культурного розвитку. Одним із головних елементів управлінського процесу виступає розробка й ухвалення управлінських рішень.

Отже, актуальність теми дослідження визначається наступними підставами:

- недостатньою вимогою щодо вдосконалення управління як резерву збільшення ефективності у всіх сферах соціальної діяльності, що особливо актуалізується й ускладнюється в умовах становлення інформаційного суспільства;

- особливою значущістю інформаційної проблематики управління, особливою роллю новітніх технологій засобів і способів подолання, вирішення соціальних проблем, отримання максимально значущих результатів при обмежених ресурсах;

- складністю сучасних завдань управління, що вимагає вивчення процесу ухвалення рішення на рівні філософського узагальнення;

- загальністю управлінської діяльності, оскільки ухвалення рішень супроводжує всі стадії процесу управління: планування, яке є процесом пошуку й ухвалення рішень щодо вибору мети; рішення, спрямовані на об’єднання різних видів ресурсів так, щоб спільна діяльність людей, які використовують ці ресурси, забезпечувала вирішення завдань, котрі стоять перед даною системою; оперативне управління й контроль, що здійснюються шляхом віддачі розпоряджень (наказів, команд), які повинні привести стан об’єкта управління до запланованого;

- процесуально-результативною характеристикою управлінської діяльності, оскільки ухвалення рішень – основний процес в управлінській діяльності, а власне рішення – основний результат системи управління. Рішення породжують інформацію, яка в подальшому спрямовується на здійснення управління, доводяться до відома виконавців у формі завдань, планів, нормативів, команд і служать основою для їх подальших цілеспрямованих дій. Отже, процес управління можна розглядати як безперервний процес ухвалення рішень;

- необхідністю наукового обґрунтування, забезпечення компетентності, повноважності й своєчасності управлінських рішень з метою відповідності управлінських рішень вимогам суспільного життя, сприянню їх ефективнішому вирішенню актуальних питань сучасності;

- формуванням абрису еволюції інформаційного суспільства здебільшого під впливом тих змін, які складаються в його управлінській сфері. Нові інформаційні ресурси диктують серйозні зміни в самому процесі ухвалення управлінських рішень;

- необхідністю ретельної наукової підготовки, синтезу соціально-гуманітарного, природничо-наукового й технічного знання при обґрунтуванні й прийнятті управлінських рішень, що впливають на різні сегменти суспільного життя, задаючи можливість його стабільності й удосконалення; забезпечення їх співзвучності соціокультурній ситуації, у якій приймаються. Подібна зміна характеру й ролі управлінських рішень у контексті інформаційного суспільства передбачає їх самостійне соціально-філософське осмислення.

Становлення інформаційного суспільства на постіндустріальній стадії розвитку країн породжує завдання осмислення рефлексії його сутнісних характеристик, відмінних рис створюваного ним соціокультурного середовища. Знання, що народжується в процесі освоєння інформаційних масивів, реально включається в реальне економічне, соціальне, політичне й культурне життя, видозмінює їх відношення до світу, ціннісні пріоритети й стереотипи діяльності. Вивчення специфіки цього процесу припускає всебічний філософський аналіз реалізації потенціалу інформаційного суспільства, його потенційних можливостей у різних сферах людської життєдіяльності. Розширення меж інформаційного суспільства, включення в його орбіту не тільки високорозвинених країн Заходу, але й держав, які прагнуть наблизитися до рівня їх економічного потенціалу в процесі демократичної модернізації, примушує переосмислити багато традиційних стереотипів інтерпретації сучасної епохи, виявляючи сценарії подальшої трансформації глобальної спільноти.

Україна сьогодні, беручи участь у різних міжнародних програмах, пов’язаних з входженням у співтовариство високорозвинених країн, прагне до побудови інформаційного суспільства, що створює нові горизонти її майбутнього. Труднощі демократичної модернізації України здійснюють досить суттєвий вплив на шлях її перевлаштування в ключі руху до інформаційного суспільства, включення потенціалу наукового знання у всі сегменти соціокультурного життя. Саме тому таким надзвичайно значущим для українського суспільства є питання про ухвалення управлінських рішень, які відповідають стандартам інформаційного суспільства.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Проблеми, які розглядаються в дисертації, тісно пов’язані з реалізацією положень Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” від 11.09.2003 року № ІV, Закону України “Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки” від 09.01.2007 року № V, Постанови Верховної Ради України “Про Рекомендації парламентських слухань з питань розвитку інформаційного суспільства в Україні” від 1 грудня 2005 року № IV та низки галузевих нормативно-правових актів.

Дисертаційне дослідження виконане згідно з планами науково-дослідних робіт “Гуманізація” та “Гуманітаризація”, що здійснюється кафедрою філософії Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба за завданням Міністерства оборони України. Результати дослідження відображені у проміжних і заключних звітах про науково-дослідну роботу.

Ступінь наукової розробленості проблеми. Проблема становлення й специфіки інформаційного суспільства привертає увагу багатьох дослідників. Визнаними зарубіжними авторитетами, що ініціювали її розгляд, є Д.Белл, П.Дракер, Р.Інглегарт, М.Кастельс, Т.Стоуньєр, А.Етціоні, Ч.Хенді та інші. У працях О.Вартанової, В.Іноземцева, С.Кара-Мурзи, А.Колодюка, І.Колиушко, В.Лисицького, Л.Мельника, М.Требіна, М.Хилька та інших українських та російських дослідників також аналізуються найважливіші особливості інформаційного суспільства, яке сформувалося в технологічно розвинених країнах, можливі шляхи руху пострадянських країн у напрямі зближення з ними в процесі демократичної модернізації.

Проблема специфіки управлінської діяльності сьогодні вивчається представниками різних дисциплін – філософами, фахівцями у сфері теорії управління, комп’ютерного аналізу, психологами, логіками, математиками, економістами, юристами, соціологами тощо. Значущі результати в її розгляді представлені в працях В.Будка, О.Данильяна, О.Дзьобаня, В.Ірікова, Ю.Калюткіна, В.Крисаченка, В.Лефевра, Р.Люса, Р.Майєрса, Д.Мартіна, О.Моргенштерна, Д.Неймана, X.Райфа, В.Рибалки, М.Требіна, М.Хилька та інших вітчизняних і зарубіжних авторів. У працях вказаних дослідників проблеми управлінської діяльності та прийняття управлінських рішень розглядаються з точки зору здебільшого прикладних аспектів функціонування соціуму й мають передусім практичну спрямованість для тієї чи іншої сфери суспільних відносин.

Значна кількість наукових праць присвячена дослідженню процесу ухвалення рішення в певних аспектах його розгляду, що припускає й відповідні конкретні підходи, а саме: організаційний, як певна послідовність дій у процесі вироблення рішення, кібернетичний, як переробка інформації в процесі ухвалення рішення; психологічний, як творче мислення суб’єкта управління в процесі ухвалення рішення (І.Лєбєдєв, В.Глушенко, І.Глушенко, М.Данакін, С.Шеденков, Р.Доусон, А.Малявіна, А.Іпакян, А.Карлов, В.Афанасьев, В.Рубахін, В.Сухіна, О.Тихомиров та інші).

У цілому проблема управлінської діяльності, управлінського рішення й процесу його ухвалення ставиться та вирішується у поліпарадигмальному вимірі. Проте, у вказаних роботах, що охоплюють широкий спектр загальнотеоретичних і прикладних проблем, ухвалення управлінських рішень, не могли бути повно враховані нові реалії гостро конфліктних, кризових ситуацій, що склалися у сфері управління в Україні за останні роки.

Отже, у працях вітчизняних та закордонних дослідників розглянуті окремі характеристики культури інформаційного суспільства, представлений аналіз різних аспектів управлінської діяльності на основі можливостей, що відкрилися в наслідок науково-технічної революції. Проте, до сьогодні в науковій літературі відсутнє цілісне самостійне дослідження, що дозволяє послідовно проаналізувати проблему ухвалення управлінських рішень у контексті культури інформаційного суспільства.

Таким чином, актуальність проблеми, її недостатня наукова розробленість і практична соціальна значущість зумовили вибір теми дослідження.

Об’єктом дослідження є управлінська діяльність в інформаційному суспільстві.

Предметом дослідження є особливості прийняття управлінських рішень в умовах інформаційного суспільства.

Мета й завдання дослідження. Враховуючи ступінь розробленості проблеми, а також її багатоаспектність, у даному дисертаційному дослідженні ставиться мета: комплексно розкрити сутність, основні характеристики та особливості прийняття управлінських рішень в умовах інформаційного суспільства, а також обґрунтувати й проаналізувати на рівні філософських узагальнень проблемне поле управлінської діяльності інформаційного розвитку сучасної України.

Реалізація поставленої мети передбачає вирішення низки дослідницьких завдань:

- розкрити суть поняття “інформаційне суспільство” з позиції соціально-філософського аналізу;

- розглянути особливості інформаційного суспільства, еволюції соціального буття, що з’являється на постіндустріальному етапі;

- визначити суть та основні підходи стосовно управлінських рішень на основі теоретичного дослідження й ретроспективного аналізу різних наукових концепцій;

- виявити специфіку управлінської діяльності й процесів ухвалення управлінських рішень в інформаційному суспільстві;

- визначити оптимальні наукові підходи, які застосовуються в процесі ухвалення управлінських рішень у сучасній організаційній практиці;

- розглянути основні моделі щодо оптимізації прийняття управлінського рішення в інформаційному суспільстві;

- виявити особливості та проаналізувати можливості практичного застосування засобів оптимізації (моделей) управлінських рішень у процесі становлення інформаційного суспільства в Україні.

Застосовані в даній дисертації методи дослідження зумовлені специфікою даної дослідницької роботи й потребами комплексного міждисциплінарного аналізу теми. У дослідженні дисертантка спиралася на філософські, загальнонаукові й спеціальні методи, що забезпечило поєднання соціально-філософського, політологічного й соціологічного аналізу інформаційного суспільства.

В основу загальної методології дослідження покладено діалектичний підхід, що припускає розгляд предмета дослідження як об’єктивного, закономірного, внутрішньо суперечливого. Порівняльно-критичний метод був використаний при розгляді теорій інформаційного суспільства. Використання структурно-функціонального методу дало можливість розглянути процес прийняття управлінських рішень у єдності його основних компонентів. Системний підхід дозволив показати процес прийняття управлінських рішень у постійному розвитку й взаємодії з іншими соціокультурними процесами. При дослідженні проблемного поля динаміки процесів прийняття управлінських рішень в умовах інформаційного суспільства в Україні використані методи аналізу й синтезу, історичний метод, метод спостереження, а також метод соціального моделювання. Важливе місце серед методів дослідження займає аналіз матеріалів періодичної преси, сайтів Інтернету, а також вивчення нормативно-правових актів та інших офіційних документів, що характеризують політику української держави щодо вдосконалення управлінської діяльності в різноманітних сферах соціокультурного буття України.

Наукова новизна отриманих результатів. Результатом проведеного дослідження стала одна з перших у вітчизняній філософській науці спроба соціально-філософського аналізу сутності й змісту процесів прийняття управлінських рішень в умовах становлення інформаційного суспільства в Україні. Дана дисертаційна робота є результатом комплексного міждисциплінарного дослідження управлінських аспектів діяльності суспільства у якому органічно поєднані філософські, політологічні, соціологічні, природничо-наукові підходи. До найбільш значущих результатів і теоретичних висновків, що мають наукову новизну, належать такі:

- здійснений порівняльний аналіз понять “постіндустріальне суспільство” та “інформаційне суспільство”, результати якого дозволили виявити відмінні риси управлінської культури інформаційного суспільства які зумовлені фундаментальною диференціацією між високопродуктивною й рутинною працею; індивідуалізацією праці; взаємовпливом індивідуалізації праці, глобалізації економіки й часткової делегітимізації держави;

- виявлені особливості застосування наукового підходу в процесі ухвалення управлінських рішень. Це дозволило розкрити сутність і зміст, основні принципи й класифікації управлінських рішень як сукупності моделей і методів, спрямованих на оптимізацію процесу ухвалення управлінських рішень; доведено, що управлінські рішення доцільно класифікувати: за функціональним змістом; за характером завдань, що вирішуються (сферам дії); за ієрархією управління; за характером організації розробки; за характером мети; за причиною виникнення; за методами розробки; за організаційним оформленням;

- показані особливості організаційно-управлінської діяльності в умовах інформаційного суспільства, пов’язані з прийняттям оптимальних управлінських рішень в умовах наявності різних сценаріїв вирішення проблем, на підставі чого аргументується, що ухвалення рішення в інформаційному суспільстві – це не одномоментний акт, а результат процесу, що має певну тривалість і структуру; доведено, що інформаційне суспільство зумовлює циклічність процесу прийняття рішень, послідовність дій суб’єкта управління, спрямованих на вирішення проблем організації й генерації альтернатив, що виявляються в процесі аналізу ситуації й потребують вибору найкращої з них та її реалізації;

- обґрунтована необхідність інформаційного забезпечення процесу ухвалення рішень у сучасній управлінській практиці в результаті чого концептуалізовані особливості впровадження й використання людино-машинної системи розробки рішень. Доведена плідність такої системи, оскільки вона використовує великий інтелектуальний потенціал у вигляді програмного й інформаційного забезпечення підтримки рішень і дозволяє корегувати модель системи управління після кожного управлінського акту;

- запропоновано авторський підхід до дослідження соціальних умов і чинників, які зумовлюють прийняття управлінського рішення, який базується на усвідомленні того, що мистецтво прийняття управлінського рішення в умовах інформаційного суспільства поєднує в собі як суб’єктивні, так і об’єктивні чинники: з одного боку, це досвід поколінь за цим напрямком діяльності, а з іншого – особисті якості сучасного суб’єкта управлінської діяльності; такий підхід дозволяє надалі визначити види інформаційних технологій та інформаційні ресурси й підійти до практичної розробки методів оптимізації процесу ухвалення управлінського рішення;

- виявлені та обґрунтовані з філософських позицій особливості прийняття управлінських рішень у сучасній Україні, які є універсальними для переважної більшості сфер, у яких здійснюється управління: управління суспільством, управління державою, управління галузями та сферами народного господарства, управління підприємствами, установами, закладами, фірмами, на підставі чого визначені підходи щодо їх оптимізації; доведено, що оптимізація управлінського рішення в умовах становлення інформаційного суспільства в Україні, полягає у комплексному застосуванні різноманітних методів, моделей та підходів на базі новітніх наукових розробок задля підвищення якості управління на всіх рівнях вітчизняної соціальної системи.

Практичне значення одержаних результатів дослідження визначається актуальністю, новизною й сукупністю положень, які конкретизують наукову новизну й полягає в тому, що здійснений соціально-філософський аналіз феномена управлінських рішень у ґенезі інформаційного суспільства дозволяє краще зрозуміти природу сучасного українського суспільства, дію дисфункційних процесів у суспільстві, а також вивести рефлексію досліджуваного феномена на якісно новий рівень. Результати дослідження складають певну методологічну базу для подальшого теоретичного дослідження соціально-філософських проблем розвитку управлінських процесів в інформаційному суспільстві. Положення дисертації можуть бути використані в наукових розробках перспективних видів управлінської діяльності, прогнозуванні динаміки змін управлінських пріоритетів, у створенні нормативних моделей і еталонів поведінки суб’єктів управління, для пошуку факторів, що оптимізують управлінську діяльність у різних галузях життєдіяльності суспільства. Одержані результати можуть бути використані державними органами, громадськими організаціями, іншими суб’єктами соціального процесу, які беруть участь в управлінській діяльності в Україні. Сформульовані рекомендації можуть також використовуватися в законотворчій діяльності із вдосконалення правовідносин у сфері державного управління. Окремі положення дисертаційного дослідження знайшли своє втілення в процесі особистої педагогічної діяльності, зокрема, під час викладання наступних дисциплін: філософії, політології, соціології, етики, основ менеджменту тощо.

Особистий внесок здобувача полягає в постановці й самостійному вирішенні актуальної наукової проблеми, що дозволяє більш повно й всебічно охопити сутнісну сторону такого феномену як прийняття управлінського рішення та виявити особливості цього процесу в інформаційному суспільстві.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації апробовано на науково-практичних конференціях і читаннях, зокрема, на VI Міжнародній науково-теоретичній конференції “XXI століття: альтернативні моделі розвитку суспільства. Третя світова теорія” (м. Київ), під час відеоконференції “Розвиток врядування та боротьба з корупцією: нові перспективи партнерства держави та бізнесу” (м. Брюссель, Бельгія), на ХІХ Харківських політологічних читаннях та на Міжвузівській науково-практичній конференції “Проблеми введення інноваційних технологій в рамках традиційного навчання” (м. Харків).

Матеріали дослідження пройшли апробацію на засіданні кафедри філософії Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба.

Найважливіші положення й анотації дисертації українською, російською й англійською мовами опубліковані за допомогою мережі Інтернет у телеконференціях (alt.philosophy.debate, relcom.sci.philosophy).

Публікації. Основні ідеї та результати дослідження викладено у 3 статтях у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, 2 тезах конференцій.

Структура дисертаційної роботи. Структура роботи зумовлена метою й логікою дослідження. Дисертація складається зі вступу, двох розділів (7 підрозділів), висновків і переліку використаних джерел. Загальний обсяг роботи – 190 сторінки, з них 172 сторінок основного тексту (8,4 друкованих аркушів). Список використаних джерел містить 206 найменувань. У тексті дисертації міститься одна таблиця.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДОСЛІДЖЕННЯ

У вступі розкривається актуальність теми, сутність і стан розробки наукової проблеми, обґрунтовується необхідність проведення дослідження, визначаються мета, завдання, об’єкт і предмет дослідження, вказується його теоретична й методологічна основа, новизна, теоретична та практична значущість, а також структура роботи.

У першому розділі “Методологічні основи управлінської діяльності в інформаційному суспільстві” проаналізовано ступінь розробленості проблеми, визначено перспективні напрямки, методологічні й концептуальні засоби її дослідження.

У підрозділі 1.1. “Сутність інформаційного суспільства” з метою всебічного філософського аналізу управлінської діяльності розглянуто категоріальну основу аналізу поставленої проблеми, співвідносячи поняття “інформаційне суспільство”, “постіндустріальне суспільство” і “постмодерна ситуація”, оскільки в полі сучасних дискусій саме ці поняття задають ракурс бачення основних характеристик нашої епохи. Деякі із західних авторів прагнуть користуватися терміном “інформаційне суспільство”, введеним в 60-ті роки в науковий обіг Ф.Махлупом і Т.Умесао, або ж терміном “програмоване суспільство”, що належить А.Турену. Теорія інформаційного суспільства одержала широкий розвиток у працях таких теоретиків як М.Порат, Є.Масуда, Т.Стоуньер, М.Рубін, Р.Кац, А.Турен. Проаналізовано основні підходи до поняття “інформаційне суспільство”: А.Дафа, який виокремлює три способи розуміння інформаційного суспільства (з точки зору інформаційно-економічного підходу, підходу з позиції інформаційних потоків і інформаційно-технологічного підходу), Ф.Уебстера, який виокремлює п’ять основних підходів, кожний з яких базується на тому або іншому критерії інформаційного суспільства, що знаходиться в його основі (технологічний і економічний критерії, критерій, пов’язаний зі змінами у сфері зайнятості населення (професійний), а також просторовий і культурний критерії. Доводиться, що дані підходи не обов’язково взаємовиключають один одного, хоча дослідники інформаційного суспільства відповідно до своїх уявлень виводять на перший план переважно те або інше визначення. Ми виходимо з того, що сутність інформаційного суспільства визначається якістю й обсягом “знань” та “інформації”, що використовуються соціальною системою, а також ступенем досконалості засобів обробки та поширення інформації.

У контексті проблеми управлінської діяльності проаналізований підхід Е.Тоффлера, який протиставляє традиційним громіздким корпораціям “малі” економічні форми – індивідуальну діяльність вдома, “електронний котедж”, що включені в загальну структуру інформаційного суспільства з його “інфо-“, “техно-“ й іншими сферами людського буття.

Розглянуті проекти “глобальної електронної цивілізації” на базі синтезу телебачення, комп’ютерної служби й енергетики – "телекомп’ютеренергетики" (Дж.Елтон) та “комп’ютерної революції”, яка поступово призводить до заміни традиційного друку “електронними книгами”, змінює ідеологію, перетворює безробіття в забезпечене дозвілля (X.Еванс).

У підрозділі 1.2. “Інформаційне суспільство як мережеве суспільство: генезис соціальної й управлінської структур”, здійснена спроба виявити той спосіб організації відносин між людьми, що має стати передумовою або умовою всіх інших можливих і існуючих зв’язків, особливо управлінських, тобто спроба обґрунтувати визначення самого характеру управлінської діяльності в сучасному суспільстві. Підкреслюється, що у XXІ столітті відбувається поступова відмова від ідеї всесвітньої спільноти на основі цінностей західної культури (концепції О.Шпенглера й А.Тойнбі), тому, якщо припустити, що культура дійсно може стати онтологічною основою суспільного життя, то вона обов’язково повинна врахувати різноманіття культурних світів, що, у свою чергу, має позначитися на підходах до управління взагалі й прийняття управлінських рішень зокрема.

У той же час доводиться, що у сучасній філософській літературі дотепер не знайдено однозначного компромісу між прихильниками стадіального (формаційного) підходу й прихильниками теорії локальних цивілізацій. Обґрунтовується, що при всіх труднощах знаходження компромісу між існуючими теоріями локальних цивілізацій і теоріями всесвітньо-історичних стадій, такі тенденції сучасності як інтеграційні процеси, глобалізація, становлення інформаційного суспільства приводять нас до необхідності розглянути саме теорії стадіального типу. В епоху комунікацій, інформаційних та управлінських технологій збереження локальності, ізольованості цивілізацій представляється майже неможливим і може бути лише результатом політики ізоляціонізму.

Аналіз існуючих підходів свідчить, що серйозні теорії, які описують стан нового соціуму, з’являються в результаті взаємодії й розвитку багатьох економічних, соціальних і політологічних концепцій. У цей час теорію управління взагалі й управлінських рішень зокрема, як постіндустріального суспільства, так і інформаційного, неможливо віднести однозначно ані до економічної, ані до соціальної, ані до політологічної науки, що визначається глобальністю охоплюваних проблем за своїми методологічними принципами й масштабами. Використана й адаптована до потреб дослідження концепція М.Кастельса, яка побудована на комплексному аналізі трьох процесів: розвитку інформаційних технологій, реструктуризації капіталізму й етатизму, розквіту культурних соціальних рухів. Обґрунтовується, що в загальних рисах соціальна структура інформаційного суспільства може визначатися як “мережеве суспільство”, що характеризує, тим або іншим ступенем розмаїтості залежно від інституціональної й культурної специфіки, інформаційну епоху розвитку суспільства. На підставі порівняльного аналізу доводиться, що концепція інформаціоналізму й мережевого суспільства є подальшою конкретизацією доктрини постіндустріалізму Д.Белла, концепції “третьої хвилі” Е.Тоффлера й низки інших теорій.

Соціальна структура, що має мережеву основу, характеризується високим ступенем динамічності і є відкритою для інновацій, не ризикуючи втратити при цьому своєї збалансованості. Морфологія мереж виступає як далеко спрямована перебудова відносин влади й управління. Розвиток позначених процесів веде до створення управлінської метамережі, що поєднує наявні мережі.

У підрозділі 1.3. “Управлінська діяльність в інформаційному суспільстві: сутність та особливості” показано, що в інформаційному суспільстві змінюється якість та методика прийняття управлінських рішень. Перш за все, змінюються вимоги до якостей і рівня підготовки суб’єкта управління. У цьому контексті обґрунтовується точка зору, згідно з якою при розробці вимог до інформаційної культури фахівця варто органічно пов’язувати обґрунтування професійних знань і вмінь з обґрунтуванням моральних начал життя людини. Доводиться, що сучасний період розвитку суспільства можна характеризувати як час зростання значення для суб’єкта цінності “самореалізації особистості”, при чому власне людські цілі беруть верх над речовими, і вперед виходить прагнення людини до самореалізації.

У формуванні управлінської підготовки фахівця в інформаційному суспільстві визначальну роль відіграють сучасні інформаційно-технічні засоби: комп’ютерні навчальні програми, що включають у себе електронні підручники, тренажери, лабораторні практикуми, дистанційні комплекси; навчальні системи на базі мультимедійних технологій, побудовані з використанням персональних комп’ютерів, відеотехніки, накопичувачів на CD, DVD дисках; інтелектуальні системи, використовувані в різних предметних сферах, у тому числі навчальні експертні системи; розподілені бази даних за галузями знань.

В контексті інформаційної діяльності інформаційне середовище стає ефективним у випадку присутності в ньому властивостей комфортності для споживача інформації, а для цього необхідно створити сприятливі умови для взаємодії інформаційної системи й фахівця. Обґрунтовується, що в структуру професійно-важливих якостей фахівця управлінської діяльності в умовах інформаційного суспільства повинні бути включені: а) загально-професійні якості особистості, знання, уміння, навички, які повинні бути розвинені (або сформовані) у фахівців будь-якого профілю в процесі професійної підготовки і б) специфічні якості особистості, знання, уміння, навички, що диктуються завданнями підготовки до конкретної спеціальності. Ця група якостей повинна бути визначена представниками тих або інших конкретних спеціальностей у співдружності з філософами, психологами й педагогами.

У підрозділі 1.4. “Методологічні засади управлінської діяльності та прийняття управлінських рішень” аналізуються базові концепції та різноманітні підходи щодо управлінської діяльності й управлінського рішення зокрема. Проаналізовані праці М.Альберта, І.Ансоффа, Ю.Козелецького, М.Мескона, Г.Саймона, Ф.Хедоурі та інших дослідників, які з різних методологічних позицій розглядали вищеозначену проблему. На підставі аналізу праць українських фахівців в галузі теорії управління О.Амосова, Г.Груби, А.Дігтяра, О.Думенка, С.Кулика, П.Лисаченка, В.Мартиненка, І.Медведєва, В.Мороза, В.Черепанової, І.Шевчука, стверджується, що будь-яку управлінську діяльність спрямовано на досягнення визначеної мети чи необхідного стану об’єкта управління. Здійснити цю діяльність можливо лише за умов цілеспрямованого впливу суб’єкта управління на об’єкт у вигляді управлінських рішень та інших управлінських дій.

Запропоновано авторське визначення управлінської діяльності – це розумова діяльність суб’єкта управління, що спрямована на розв’язання певної проблеми, та має на меті змінити певні характеристики об’єкта управління. Визначено три основні завдання, які пов’язані з прийняттям управлінських рішень: виділення функції прийняття управлінських рішень; координація діяльності осіб, що приймають рішення; створення умов для ефективної праці керівників.

Основними ознаками управлінських рішень запропоновано вважати такі: рішення передбачає наявність можливих варіантів дій та вибору одного з них відповідно до обставин, що існують, інтересів і потреб середовища; вибір варіанта дій є результатом свідомої, аналітичної діяльності керівного органу; необхідність та основний зміст рішення визначається метою спільної діяльності людей; управлінське рішення має активізуючу й організуючу силу; в основі управлінського рішення знаходиться організаційна діяльність людей. Обґрунтовується, що головною відмінною особливістю управлінських рішень є те, що їхньою метою є забезпечення оптимальних умов для спільної діяльності людей.

Здійснено звернення до найхарактерніших позицій класичної філософії, які проблему прийняття рішень здебільшого трактують як проблему свободи волі, оскільки вона пов’язана з аналізом вольової діяльності людини, проблемами детермінізму, свободи та необхідності. Однак обґрунтовується, що більш корисною для проблеми, що аналізується, є спроба розглянути процес прийняття рішень з позиції загальної теорії систем та системного підходу, оскільки для системної методології характерним є прагнення визначити загальні принципи, можливість їхнього застосування до аналізу конкретних ситуацій, уникнення розриву між природничими та суспільними науками. Доводиться, що методологічною базою теорії прийняття рішень, поряд із системним аналізом, доцільно вважати теорію організації, оскільки, розвиваючись паралельно і будучи її логічним доповненням, теорія організації стає концептуальною й теоретичною основою для розвитку теорії управлінської діяльності. Пропонується й обґрунтовується висновок, що на сьогоднішній день, стосовно управління, одним з найперспективніших можна вважати формалізований підхід, найбільш повна характеристика якого в контексті прийняття рішень у досліджуваній сфері міститься в ідеї так званого “управлінського циклу”. Проаналізовані чотири етапи циклу управління: прийняття рішення, упровадження, оцінку, рекомендацію про зміни і доведено, що у даній моделі не виділяється найскладніший етап в управлінні – визначення проблеми.

Другий розділ “Особливості прийняття управлінських рішень у інформаційному суспільстві” містить три підрозділи, де за допомогою комплексного підходу, структурно-функціонального та кількісного методів аналізуються етапи, принципи та класифікація управлінських рішень у інформаційному суспільстві, а також шляхи їх оптимізації у сучасних умовах.

У підрозділі 2.1. “Прийняття управлінських рішень: основні принципи, етапи та класифікація” йдеться про те, що сучасному світі під впливом інформаційної революції змінився характер, швидкість та технологія прийняття управлінських рішень. Особливої ролі в процесі прийняття управлінського рішення набули знання та інформація, при чому, знання вже застосовується щодо сфери самого знання, і це можна назвати революцією у сфері управління (П.Дракер).

Обґрунтовується, що в основі процесу прийняття управлінських рішень щодо управління тією або іншою структурою повинні бути закладені чотири основних принципи: 1) організаційної відповідності, коли форма організації повинна бути пристосована до безперебійного здійснення зв’язків, що полегшує як процес прийняття рішень, так і контроль за їхнім виконанням; 2) чіткість формулювання політики, стратегії й мети, щоб вони дозволяли приймати рішення загального характеру, що стосуються нових видів діяльності та виходять за межі сьогоднішніх потреб; 3) вимога достатньої кількості надійних даних про ситуацію, що змінюється, необхідних для підтримки ефективних зв’язків між керівниками вищого рівня й низовими рівнями функціонуючих підрозділів; 4) гнучкість, без якої можуть залишитися невикористаними різноманітні можливості.

Саме рішення може приймати низку форм, а саме: стандартне рішення, при прийнятті якого існує фіксований набір альтернатив; бінарне рішення (так чи ні); поліваріантне рішення (є дуже широкий спектр альтернатив); інноваційне рішення, коли потрібно почати дії за відсутності прийнятних альтернатив. Доводиться, що особливості управлінського рішення проявляються залежно від сфер, в яких здійснюється управління: управління суспільством, управління державою, управління галузями та сферами народного господарства, управління підприємствами, установами, закладами, фірмами.

Висувається й обґрунтовується теза, що для успішного здійснення процесу вироблення управлінських рішень суб’єкту управління необхідно пройти вісім основних його стадій (або етапів). На першій стадії головне завдання полягає в правильній постановці мети рішення. Друга стадія пов’язана з визначенням критеріїв рішення. На третій стадії суб’єкт управління проводить поділ критеріїв за принципом їхньої важливості для організації. На четвертій стадії здійснюється вироблення альтернатив. П’ята стадія виокремлюється для порівняння вироблених на попередніх етапах альтернатив. На шостій стадії визначається ризик, який може бути в об’єкта управління під час вибору конкретної альтернативи. Сьома стадія – оцінка ризику. На восьмій стадії власне приймається управлінське рішення.

У підрозділі 2.2. “Специфіка прийняття управлінських рішень у інформаційному суспільстві” виявлені й проаналізовані особливості управлінської діяльності в інформаційному суспільстві. Зазначається, що при аналізі системи прийняття управлінського рішення в інформаційному суспільстві у людини виникає нова картина світу. По-перше, величезний потік інформації переводить її з дискретного рівня на континуальний; можлива навіть інформація без усякого змісту. По-друге, губиться можливість верифікувати цю інформацію, визначити, де правда, а де неправда. Відбуваються зміни в мові як основі комунікації, а це, у свою чергу, породжує глобальні трансформації в суспільстві.

Визначальний вплив на розвиток теорії прийняття рішень здійснила “комп’ютерна революція”, яка створила можливості імітаційного моделювання на комп’ютерах різних процесів прийняття рішень. Цей напрямок тісно пов’язаний з проблематикою штучного інтелекту. Останнім часом у проблематиці прийняття рішень, пов’язаної зі створенням штучного інтелекту, усе більше починають переважати лінгвістичні аспекти прийняття рішень. Наступна особливість управлінської діяльності в інфосоціумі полягає в тому, що прийняття рішень тут характеризується надзвичайно високою динамічністю. Крім того, нові інформаційні технології накладають свій відбиток на процес ухвалення рішення: якщо традиційно ухвалення управлінського рішення було досить тривалим, рутинним, то в умовах інформаційного суспільства воно відбувається в процесі інформаційного спілкування (електронна пошта, мобільний зв’язок, електронний документообіг).

Обґрунтовується, що специфіка прийняття управлінського рішення в інформаційному суспільстві полягає: по-перше, у значному розширенні змістовної бази прийняття рішень, що створило значеннєве поле для вироблення більшої кількості альтернатив; по-друге, зростанням швидкості прийняття рішення й необхідністю оперативного реагування на зміни у навколишньому середовищі; по-третє, збільшенням кількості суб’єктів прийняття рішення та їх взаємовпливу; по-четверте, зростанням рівня технічного забезпечення управлінської діяльності; по-п’яте, транснаціональним характером прийняття управлінського рішення під впливом глобалізації.

У підрозділі 2.3. “Оптимізація прийняття управлінських рішень в процесі становлення інформаційного суспільства в Україні” висвітлюються основні засоби та проблеми оптимізації прийняття управлінських рішень у сучасній Україні. Зазначається, що у сучасному світі, в Україні зокрема, необхідне “нове управління” – новий стиль, нові підходи до роботи з людьми в організаціях, якісно нові управлінські рішення. При цьому, таке “нове управління” повинно опікуватись не тільки застосуванням нових технологій, але і власною ідеологією під час прийняття управлінських рішень. Ціннісні орієнтації управління сьогодні повинні бути зв’язані не тільки з бізнесом, з одержанням прибутку, але і з новими напрямками й моделями загальної організації життя людини і суспільства в цілому.

Основними методами оптимізації управлінських рішень запропоновано вважати: аналіз, прогнозування, моделювання. Зазначається, що у нестабільних соціально-економічних умовах України, використання моделювання ускладнюється наявними різнорівневими ризиками. Обґрунтовується, що оптимізація управлінського рішення – це процес аналізу безлічі факторів, що впливають на результат. Оптимальне рішення – це обране за будь-яким критерієм оптимізації найефективніше з усіх альтернативних варіантів. Основою процесу оптимізації рішень запропоновано вважати три базові моделі: фізична – представляє те, що досліджується, за допомогою збільшеного або зменшеного опису об’єкта або системи; аналогова – представляє досліджуваний об’єкт у вигляді аналогу, що поводиться як реальний об’єкт, але не виглядає як такий; математична (символічна) – у цій моделі використовуються символи для опису властивостей і характеристик об’єкта або події.

Зазначається, що, оптимізуючи управлінське рішення в умовах українських соціокультурних реалій, необхідно мати чіткі критерії його оцінки за допомогою яких визначається рівень ефективності прийнятого рішення або міра його вдосконалення. У набір критеріїв для вибору управлінського рішення запропоновано включати такі: можливість виконання, прибуток, час, продуктивність праці, витрати, використання наявного устаткування й виробничих фондів, екологічну й технічну безпеку, якість продукції. Для суспільних відносин в Україні критеріями ефективності управлінського рішення запропоновано вважати: поліпшення загального добробуту громадян, збільшення реальних можливостей щодо отримання якісних гуманітарних послуг, удосконалення соціальної інфраструктури, підвищення рівня безпеки життєдіяльності, створення умов для якісного відпочинку громадян.

У висновках підведені підсумки проведеного дослідження, зроблені теоретичні узагальнення, запропоновано низку рекомендацій теоретико-методологічного та науково-методичного характеру.

Результати дисертаційного дослідження конкретизовані в наступних висновках:

1. Інформаційне суспільство – це соціально-культурна цілісність, в основі розвитку й існування якої лежить “інформація”, що володіє властивістю взаємодії як з духовним, так і з матеріальним світом людини. Остання властивість є особливо важливою для розуміння сутності нового суспільства, тому що, з одного боку, інформація формує матеріальне середовище життя людини, виступаючи в ролі інноваційних технологій, комп’ютерних програм, телекомунікаційних протоколів, а з іншого – служить основним засобом міжособистісних взаємин, постійно виникаючи, видозмінюючись і трансформуючись у процесі переходу від однієї людини до іншої.

2. Функціонування інфосоціуму породжує специфічні риси у суспільних відносинах, зокрема, саме виникнення інформаційного мегасередовища поставило під питання розподіл багатства, влади й статусних ролей, що має фундаментальне значення для будь-якого суспільства. Тепер багатство, влада й статус не є мірилами соціальних страт, а стають цінностями, до яких прагнуть і які знаходять класи. Соціальні групи створюються в суспільстві за основними осями стратифікації, а ними в західному суспільстві є власність і знання. Поряд із цим існує політична система, що все більше керує ними й породжує тимчасові еліти, серед яких визначальними є меритократія та когнітаріат.

3. У процесі поглибленого аналізу проблеми управління в інформаційному суспільстві нами було виокремлено два підходи. Перший підкреслює відмінності нового стану соціуму від попередніх, що проявляється вже на термінологічному рівні у використанні понять із префіксами “пост” та “інфо”. Другий націлений на формування позитивних визначень нового ладу на основі найбільш властивих йому ознак. На нашу думку, більшість спроб визначити новий стан суспільства через апеляцію до окремих характеристик його соціальної структури є недосконалими, оскільки вони не описують лад, що формується й не забезпечують виділення всього комплексу основних підходів і відносин нової структури.

4. Здійснені узагальнення надають підстав констатувати, що управлінська діяльність – це розумова діяльність суб’єкта, що приймає управлінське рішення, спрямована на розв’язання певної проблеми. Основні етапи прийняття управлінських рішень у процесі управлінської діяльності мають таку послідовність і зміст: ідентифікація та визначення проблеми; підготовка необхідної інформації; генерація альтернативних варіантів розв’язання проблеми; визначення критеріїв; аналіз можливих наслідків; прийняття рішення; організація реалізації рішення; моніторинг виконання управлінських рішень; оцінка рішення та отриманих результатів.

5. Узагальнюючи наявні наукові джерела й застосовуючи авторський підхід щодо їх обробки, зазначимо, що найпоширенішими є такі принципи класифікації управлінських рішень: за функціональним змістом; за характером завдань, що вирішуються (сферам дії); за ієрархією управління; за характером організації розробки; за характером мети; за причиною виникнення; за методами розробки; за організаційним оформленням.

6. Кожна модель оптимізації управлінського рішення, має свої пізнавальні й прогностичні переваги та обмеження. Так, теорія ігор – це метод, що використовується для оцінки впливу будь-якої дії на конкурентів, моделями теорії черг можна користуватися відповідно до попиту на них, моделі керування запасами допомагають керівникові синхронізувати розміщення замовлень на ресурси й оптимізувати їхні обсяги, а також визначати оптимальну кількість готової продукції.

7. В процесі становлення інформаційного суспільства в Україні прийняття управлінського рішення повинно базуватися на якісно нових джерелах та методах отримання, обробки й використання первинних даних, що дозволить максимально оптимізувати процес його прийняття. Виходячи з цього, для українського суспільства нагальними завданнями щодо інформатизації та оптимізації управлінської діяльності є: стимулювання розповсюдження інформаційних технологій у виробництві, освіті й науці; формування розгалуженої мережі бази даних; розвиток ринку інформаційних послуг; визначення розвитку науки й освіти стратегічним пріоритетом державного розвитку; формування Інтернет-індустрії в Україні.

Основні положення й результати дисертаційного дослідження

відображені у публікаціях:

1. Руденко С.О. Сутність прийняття управлінських рішень у суспільстві, заснованому на знаннях // Наукові записки Харківського університету Повітряних