СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

Рашидова Світлана Станіславівна

УДК 37. 035. 6

ВИХОВАННЯ ПОЧУТТЯ ПАТРІОТИЗМУ СТАРШОКЛАСНИКІВ

НА КУЛЬТУРНО-ХУДОЖНІХ ТРАДИЦІЯХ ДОНБАСУ

13.00.07 – теорія і методика виховання

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Луганськ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: | член-кореспондент АПН України, доктор педагогічних наук, професор

Шевченко Галина Павлівна,

завідувач кафедри педагогіки Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, директор Інституту духовного розвитку людини.

Офіційні опоненти: | - доктор філософських наук, професор

Семашко Олександр Миколайович,

завідувач кафедри соціології Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв Міністерства культури і мистецтв України

- кандидат педагогічних наук, доцент

Терських Любов Олександрівна,

доцент кафедри теорії та історії держави та права Луганського державного університету внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України

Захист відбудеться „27” листопада 2007 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К29.051.06 у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля за адресою: 91034, м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20-а.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля за адресою: 91034, м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20-а.

Автореферат розісланий „26” жовтня 2007 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Андрющук А.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і доцільність дослідження. Однією з ознак духовно розвиненої людини є почуття патріотизму. Саме наявність цього високого почуття у громадян є основою економічного, соціокультурного, матеріального і духовного розквіту будь-якої держави.

Почуття патріотизму органічно пов’язане з почуттям безкорисливої любові до рідної землі, малої і великої Батьківщини, відданості і служінню інтересам держави, вірності своєму народу, його історичним традиціям, його культурі.

Сьогодні серйозне занепокоєння викликає споживче ставлення молоді до рідної землі, прагматичне прагнення знайти собі місце у світі, де комфортніше. Про це свідчать результати проведеного Інститутом соціології НАН України в лютому-березні 2002 року всеукраїнського моніторингового дослідження, які показали, що тільки 9% респондентів указали на “патріотичні почуття громадянина України”, а за даними соціологічного опитування, проведеного Фондом “Демократичні ініціативи” і Київським міжнародним інститутом соціології, кожен третій українець хотів би емігрувати в іншу країну. Криза патріотичного виховання шкільної та студентської молоді веде до духовно-моральної кризи суспільства. Сформувати в учнівської молоді почуття патріотизму як найважливішої духовно-моральної й громадянської цінності – нагальне завдання загальноосвітньої школи.

Саме з цією метою розроблена державна “Концепція національного виховання”. Про необхідність патріотичного виховання свідчить і ухвалений Верховною Радою України в першому читанні Закон України “Про національно-патріотичне виховання молоді” (вересень 2004 р.).

До ідеї патріотизму, любові до народу і держави та існуючих традицій зверталися у своїх працях стародавні філософи (Конфуцій, Платон, Аристотель), мислителі епохи Відродження (Н. Макіавеллі), Нового часу (К. Гельвецій, Д. Локк, І. Кант).

У сучасній вітчизняній педагогічній науці багатогранні аспекти патріотичного виховання розробляють І. Бех, Ю. Завалевський, П. Ігнатенко, О. Сухомлинська, К.Чорна та інші. За останні роки окремі аспекти цієї проблеми досліджувалися в дисертаційних роботах В. Коваля, О. Красовської, П. Оніщука, І. Охріменка, Р. Петронговського та ін.

Але питання про специфіку виховання почуття патріотизму старшокласників сучасної школи потребує подальшого наукового осмислення. З цією метою назріла необхідність переглянути та наповнити новим змістом поняття “патріотизм”, зберігаючи спадкоємність, вірність національним традиціям та враховуючи ту обставину, що на основі почуття патріотизму виховується почуття відповідальності за розвиток і розквіт держави, бажання зберігати матеріальні й духовні цінності, формується шляхетність і гідність особистості.

Педагоги минулого і сучасності звертали увагу на необхідність використання надбань народної культури у процесі виховання (Г. Ващенко, М. Костриця, С. Русова, О. Смоляк, М.Стельмахович, В. Сухомлинський, Є. Сявавко, К. Ушинський та ін.). Виховні можливості різних видів народної культури вивчали сучасні педагоги-дослідники О. Алексійчук, Г. Карась, Ю. Ледняк, Г. Майборода, Ю. Мандрик, В. Стрельчук, І. Таран, Т. Турсунов, Т. Чернігівець та ін.

Враховуючи те, що регіони України складалися під впливом своєрідних історичних обставин, мають свою неповторну історію і культуру, значну роль у справі виховання почуття патріотизму старшокласників відіграють культурно-художні традиції краю. Вони передусім впливають на духовну сферу молоді, на сферу почуттів, які, в свою чергу, є внутрішньою спонукальною силою, що визначає форму суспільної поведінки особистості. Більше того, залучення молоді до народної художньої культури регіону і традиційного народного мистецтва веде до гармонії і надає процесу патріотичного виховання природного і неупередженого характеру. Про актуальність дослідження означеної проблеми свідчить Указ Президента України “Про заходи щодо відродження традиційного народного мистецтва та народних художніх промислів в Україні” від 6 червня 2006 року (№ 481/2006).

Донбас, як й інші регіони України, має свої етнокультурні та культурно-художні особливості. Етнокультурну специфіку Донбасу розглядали М. Антоненко, В. Галич, Г. Губенко, І. Кононов, В. Курило, Г. Куромія, В. Рябих, Л. Терських, Ю. Фесенко та ін.; народні художні традиції цього регіону досліджували В. Башкіна, П. Будівський, Т. Віхрова, В. Гайовий, К. Зиновієв, О. Іонов, І. Манжура, М. Олійник, В. Оліфіренко, В. Подов, Ф. Пустова, В. Сабельніков, М. Семенова, М. Тарасенко, І. Яхно, О. Яхно та ін.

У процесі виховання почуття патріотизму старшокласників потрібно враховувати етнічні особливості Донбасу, його різнобарвні народні художні традиції (фольклор, декоративно-ужиткове мистецтво, художні промисли і ремесла народу), які в умовах Донбасу мають як національні, так і полікультурні риси, і потребують особливої уваги з метою їх збереження, відродження й примноження. Але спеціально проблема використання виховного потенціалу культурно-художніх традицій Донбасу в педагогічній науці не розглядалася.

У сучасній шкільній практиці спостерігається низка суперечностей, що значно знижує ефективність процесу виховання почуття патріотизму у старшокласників:

- між проголошенням в урядових, державнозначущих документах посилення уваги до патріотичного виховання молоді і відсутністю теоретико-методологічного забезпечення вирішення цієї проблеми;

- між важливістю і необхідністю виховання почуття патріотизму у юнацькому віці у цілісному педагогічному процесі і певною фрагментарністю виховних заходів, тобто відсутністю науково розробленої системи такої роботи;

- між акцентуванням уваги на необхідності використання регіонального компоненту у патріотичному вихованні шкільної молоді і недостатньо розробленою базою технічно-ілюстративного матеріалу.

Отже, наявність суперечностей, недостатній теоретичний рівень дослідженості та практичної розробленості проблеми виховання почуття патріотизму старших школярів засобами традиційного народного мистецтва та народних художніх промислів зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: “Виховання почуття патріотизму старшокласників на культурно-художніх традиціях Донбасу”.

Зв’язок роботи з науковими програмами. Дисертаційне дослідження проводилося в межах науково-дослідної роботи з проблеми “Духовний розвиток особистості: методологія, теорія і практика” (номер держреєстрації 0105U000264), що розробляється і виконується кафедрою педагогіки Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Східноукраїнського національного університету (протокол №6 від 27.02.2004) і Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № від 23.11.2004).

Об’єкт дослідження – процес виховання почуття патріотизму старшокласників у загальноосвітній школі.

Предмет дослідження – організаційно-педагогічні форми та методика виховання почуття патріотизму старшокласників на культурно-художніх традиціях Донбасу.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати сутність і зміст почуття патріотизму та розробити й експериментально перевірити організаційно-педагогічні форми та методику його виховання у старшокласників засобами традиційного народного мистецтва Донбасу.

Гіпотеза дослідження полягає у передбаченні того, що ефективність виховання почуття патріотизму старшокласників забезпечується:

– усвідомленням суб’єктами педагогічного процесу сутності й змісту виховання почуття патріотизму;

– пробудженням інтересу до традиційного народного мистецтва рідного краю, його полікультурних особливостей;

– дієвим залученням старшокласників до вивчення, збереження та відтворення традиційного народного мистецтва регіону.

Відповідно до мети і гіпотези були визначені завдання дисертаційного дослідження:

– на основі аналізу філософських, психолого-педагогічних, соціологічних, народознавчих джерел розкрити теоретико-методологічні основи виховання почуття патріотизму старшокласників засобами традиційного народного мистецтва;

– розглянути сутність та зміст почуття патріотизму, схарактеризувати його структурні компоненти;

– виявити та розкрити виховний потенціал традиційного народного мистецтва Донбасу;

– визначити критерії ефективності виховання почуття патріотизму старшокласників засобами традиційного народного мистецтва Донбасу;

– розробити та експериментально перевірити організаційно-педагогічні форми та методи виховання почуття патріотизму старшокласників засобами традиційного народного мистецтва Донбасу;

– розробити методичні рекомендації виховання у старшокласників почуття патріотизму засобами традиційного народного мистецтва Донбасу.

Методологічну та теоретичну основу дослідження складають: сучасні концепції духовного розвитку особистості; духовні засади формування патріотизму в учнівської молоді з позицій етики дієвої любові; ідеї народності та полікультурності в педагогічній науці; філософські положення про єдність загальнолюдського, національного і регіонального аспектів у процесі патріотичного виховання; ідеї мистецтвознавців, народознавців про пізнання національного характеру через традиції народного мистецтва; концепції діалогу культур; культурологічний, аксіологічний, цивілізаційний, особистісно-діяльнісний підходи до виховання почуття патріотизму у сучасної шкільної молоді.

Мета, завдання, гіпотеза дослідження зумовили використання комплексу наступних методів: теоретичні – аналіз філософської, історичної, психолого-педагогічної, соціологічної літератури з проблеми дослідження; моделювання при визначенні мети, гіпотези, завдань дослідження; вивчення й теоретичне осмислення практики використання народознавчих і краєзнавчих основ у процесі патріотичного виховання старшокласників; аналіз виховної роботи шкіл Донбасу щодо використання виховного потенціалу традиційного народного мистецтва; аналіз діяльності музеїв, центрів народної творчості, педагогічного й організаційного досвіду роботи вчителів Донбасу з патріотичного виховання молоді; емпіричні – анкетування, бесіди, тривале спостереження, опитування; аналіз творчої діяльності старшокласників; педагогічний експеримент (констатувальний і формувальний) в природних умовах роботи середніх загальноосвітніх шкіл з використанням системи розвиваючих творчих завдань.

Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягає у тому, що:

– вперше виявлено виховний потенціал традиційного народного мистецтва Донбасу та узагальнено досвід його використання у навчально-виховному процесі загальноосвітніх шкіл;

– вперше розроблено організаційно-педагогічні форми та методику виховання почуття патріотизму старшокласників засобами традиційного народного мистецтва Донбасу;

– подальшого розвитку набуло визначення змісту понять патріотизму, почуття патріотизму та патріотичного виховання.

Практичне значення дослідження полягає в розкритті особливостей традиційного народного мистецтва мешканців Донбасу як полікультурного регіону; місця традиційного народного мистецтва у їхньому духовному житті; впливу культурно-художніх традицій полікультурного регіону на виховання почуття патріотизму старшокласників; у розробці організаційних-педагогічних форм, програми факультативного курсу та методичних рекомендацій класним керівникам, вчителям старших класів щодо використання виховного потенціалу традиційного народного мистецтва Донбасу в навчально-виховному процесі з метою виховання почуття патріотизму.

Обґрунтованість і вірогідність наукових положень і висновків обумовлені їхньою методологічною та теоретичною обґрунтованістю, єдністю теоретичних і емпіричних методів дослідження, адекватних об’єкту, предмету і завданням дисертаційного дослідження. Впровадження розробленої методики засвідчило позитивну динаміку розуміння змісту патріотизму старшокласниками та виховання у них почуття патріотизму.

Результати дисертаційного дослідження та методичні рекомендації з виховання почуття патріотизму старшокласників на культурно-художніх традиціях Донбасу впроваджено у навчально-виховний процес Донецького ліцею при Донецькому національному університеті (довідка № 01–9/ 34 від 4 квітня 2007р.); Макіївської міської загальноосвітньої гімназії (довідка № 84/1 від 6 квітня 2007 р.); загальноосвітніх середніх шкіл м. Луганська: № 14 (довідка № 58 від 20 березня 2007 р.), № 44 (довідка № 28 від 28 березня 2007 р.).

Апробація і впровадження результатів дослідження. Основні результати та положення дослі-дження було викладено у виступах на щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу і наукових співробітників Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (Луганськ, 2003–2007 рр.), на наукових конференціях викладачів Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля “Університет і регіон” (Луганськ, 2003, 2004, 2005 рр.), на Міжнародних наукових конференціях “Духовний розвиток особистості: методологія, теорія і практика” (Луганськ, 2004, 2005 рр.), на Міжнародній науково-практичній конференції “Розвиток освітніх процесів і становлення громадянина у контексті європейської інтеграції” (Луганськ, 2004 р.), на Регіональній науково-практичній конференції “Проблеми сучасного музичного виховання і навчання” (Луганськ, Інститут культури і мистецтв ЛНПУ імені Тараса Шевченка, 2007 р.).

Основні теоретичні положення й висновки дисертації знайшли своє відображення у 9 наукових публікаціях, з них 6 – одноосібні публікації у наукових фахових виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел (232 найменування). Загальний обсяг роботи – 302 сторінки. Основний зміст дисертації викладено на 175 сторінках. Робота містить додатки (таблиці, програму факультативного курсу, методичні рекомендації для класних керівників старшокласників, матеріали до виховних заходів і факультативного курсу) на 107 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність і ступінь розробленості проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання, методологічні та теоретичні основи дослідження, методи дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне та практичне значення наукового пошуку, схарактеризовано вірогідність і доцільність результатів дослідження, наведено відомості про апробацію результатів дисертаційного дослідження та їхнє впровадження.

У першому розділі - “Теоретико-методологічні основи патріотичного виховання старшокласників” - на основі аналізу філософської та психолого-педагогічної літератури розглянуто проблему патріотизму і патріотичного виховання в історико-педагогічному контексті, в сучасній педагогічній науці, а також розкрито регіональний аспект патріотичного виховання старшокласників засобами традиційного народного мистецтва у позаурочній діяльності.

Ідея патріотичного виховання громадян будь-якої держави була і є однією з фундаментальних проблем в історії філософії і педагогіки.

Стародавні філософи (Конфуцій, Сократ, Платон, Аристотель, Протагор, Демокрит та інші) вважали, що патріотизм – це насамперед моральна і соціально-політична якість громадянина міста-держави. Найвищою метою кожного громадянина було благо поліса. Так, для Перикла ідеалом людини є громадянин, якого відрізняє висока громадянська свідомість і багатство духовної культури, який свої інтереси пов'язує з державними, захищає моральні устої поліса. Демокрит підкреслював взаємодію моральності особистості та її громадянської позиції. На його думку, моральна особистість – це зразковий громадянин міста-держави. Платон, як справжній патріот, мріяв, щоб населення його держави було високо громадянським і палко патріотичним. До того ж, Платон розкрив значимість мистецтва як могутньої сили, що виховує людину і впливає на виховання громадянських, воїнських, політичних чеснот.

Філософи Нового часу, розвиваючи ідеї античних мислителів, під патріотизмом розуміли сукупність чеснот цивілізованої людини (гуманність, справедливість, любов до Батьківщини).

Вперше поняття “патріот” і “патріотизм” почали вживатися у період Великої французької революції, коли борці за народну справу, захисники республіки на противагу зрадникам вітчизни називали себе патріотами.

В історії вітчизняної педагогічної думки провідною є ідея народності виховання (О. Духнович, Ю. Федькович, К. Ушинський, Б. Гринченко, С. Русова, С. Миропольський та інші). К. Ушинський предметом виховання вважав людину, людину гуманну, працьовиту, яка любить Батьківщину. Любов до Батьківщини є найяскравішою рисою духовності людини, її патріотизму. Ця ідея проходила провідною лінією крізь всі твори вітчизняних педагогів. Наприклад, на думку С. Миропольського, в основі народності лежать людяність, доброта, солідарність і гуманізм, як основна умова духовного виховання особистості. Він підкреслював вплив народності на індивіда народознавчими засобами: усною народною творчістю, музикою, піснею; пропонував, щоб діти знайомилися з життям на народних традиціях. На його думку, процес формування ідеального на народних традиціях ґрунтується на загальнолюдських цінностях.

З’ясовано, що в українській філософській та педагогічній традиції патріотизм органічно пов’язаний з моральними чеснотами, з самовідданим служінням Батьківщині.

Педагогічна наука радянських часів розглядала патріотичне виховання як частину ідейно-політичного (Л. Болотіна, Л. Спірін, П. Конанихін), як частину морального виховання (М. Болдирєв, І. Харламов, Л. Міщенко), як самостійну систему (Т. Ільїна, Є. Ануфрієв).

Ідеї педагогів минулого знайшли відображення в сучасних педагогічних дослідженнях, в яких немає однозначного визначення даного поняття: це “моральна якість”, “громадянська цінність”, “моральне почуття”, “суспільний і моральний принцип”, “вище морально-політичне почуття, що виражає любов до своєї Батьківщини, до свого народу”, складову духовної культури.

У розділі представлені погляди С. Шелухіна, П. Ситнік, А. Дербак щодо сутності патріотизму як найвищої категорії моралі, яка вимагає любові, активності, посвяти і самопожертви на благо рідної землі і народу. Підкреслюється, що патріотизм обумовлюється прагненням повноцінної самореалізації особистості, прагненням забезпечення гідних людини умов життя, творіння добра на благо свого народу і захисту його від зла. Наголошується, що патріотизм – це дієва любов до свого народу і до Батьківщини.

Теоретичний аналіз наукової літератури з проблеми патріотизму дозволяє визначити патріотизм як інтегративну духовно-моральну якість особистості, яка проявляється в дієвій любові до свого народу, до малої і великої Батьківщини, її історії та культури, збереженні та примноженні народних традицій, здатності до самопожертви. У дисертаційному дослідженні почуття патріотизму розглядається як емоційне переживання своєї культурно-духовної, історичної і національної приналежності до Батьківщини. В основі формування почуття патріотизму лежить потреба в самоідентифікації та спільності зі своїм народом, Батьківщиною. Структурними компонентами почуття патріотизму є: духовно-моральне переживання любові до рідної землі, гуманістичні загальнолюдські та національні цінності, морально-естетичні ідеали особистості, творчо-перетворювальна діяльність на благо Батьківщини.

Виявлено, що важливим засобом виховання патріотизму є традиційне народне мистецтво. Народознавчим основам виховання присвячено багато сучасних наукових досліджень (О. Тищенко, Ю. Руденко, О. Феоктістова, В. Дроговоз, Ю. Ледняк, О. Алексійчук, Г. Майборода, Ю. Мандрик, О. Семашко, В. Стрельчук, І. Таран, Т. Турсунов, Т. Чернігівець та ін). Дослідники дійшли висновку, що без етнокультурної самоідентифікації неможливе формування і розвиток у підростаючого покоління почуття патріотизму, поваги до історії, традицій свого народу.

Виявлено, що виховання почуття патріотизму відбувається під впливом багатьох чинників: громадська свідомість; засоби масової інформації; література та мистецтво; сім’я; навчання і виховання; релігія і церква; громадські об’єднання; спілкування з іншими людьми; сама особистість, її активність, рівень самоусвідомлення й самоорганізації, її соціальний досвід.

Старшокласники мають широку можливість вияву патріотичних почуттів, переконань у повсякденній суспільній практиці – турботі про свою школу, рідний край, розвитку регіональної та національної культури тощо. Адже старший шкільний вік – це період, коли формується система світогляду, етап реальної життєдіяльності, підготовка до дорослого життя. Наповнення всіх напрямів навчально-виховної діяльності культурно-художніми традиціями краю робить таку діяльність більш сприятливою, зрозумілою і близькою для школярів.

У дисертаційному дослідженні виявлений і схарактеризований виховний потенціал традиційного народного мистецтва Донбасу. Показано, що Донбас, як Східний регіон України, має поліетнічний, полікультурний, поліконфесійний характер, що детерміновано історичними умовами його заселення, становлення та розвитку промисловості. Підкреслюється, що узагальнюючою ознакою будь-якого регіону є те, що „регіон – частина території Землі, яка має загальні гомогенні характеристики щодо історії, економіки, культури, фізико-географічних умов існування, які утворюють макроспільноти людей, що здійснюють певну історичну діяльність” (С. Гамаюнов). На думку Б. Яловецького, важливим критерієм виокремлення регіону є високорозвинене почуття територіальної ідентичності його мешканців.

На основі аналізу поглядів Ю. Хабермаса з’ясовано, що розвитку “емансипаційного інтересу” до культурних надбань значно сприяють спадкоємність і продовження культурних традицій, відтворення духовних цінностей.

У другому розділі - “Організаційно-педагогічні форми та методика виховання почуття патріотизму старшокласників засобами традиційного народного мистецтва Донбасу” - зроблено аналіз констатувального експерименту, виявлено стан виховання почуття патріотизму старшокласників Луганської та Донецької областей, розкрито організаційно-педагогічні форми та методи процесу виховання почуття патріотизму засобами традиційного народного мистецтва Донбасу на основі вивченого педагогічного досвіду учителів регіону, закладів культури і позашкільної роботи та розробленої програми факультативу “Патріотично-виховний потенціал традиційного народного мистецтва Донбасу”, проаналізовані результати експериментальної роботи.

На основі аналізу культурологічної, народознавчої, етнопсихологічної, етнопедагогічної, мистецтвознавчої літератури виявлено специфічність та своєрідність Донбасу як осередку інтеграції та взаємовпливу різноманітних традиційних народних культур (українців, росіян, білорусів, греків, вірмен, болгар, сербів, німців, татар, євреїв, турків, молдаван, поляків та ін.), багатошарової побутової культури, неповторних народних обрядів, звичаїв, вірувань.

Для з'ясування стану вихованості почуття патріотизму у старшокласників був використаний комплекс педагогічних методів, результати застосування яких стали основою для проведення формувального експерименту.

Репрезентативна вибірка констатувального експерименту складала 280 учнів старших класів шкіл Донецької та Луганської областей (Донецького ліцею при Донецькому національному університеті; Макіївської міської загальноосвітньої гімназії; загальноосвітніх середніх шкіл № 14, № 44 м. Луганська).

Результати анкетування показали, що більшість старшокласників виявляють регіональний патріотизм, тобто ідентифікують себе з малою батьківщиною (68%) і вважають себе її патріотами (64 %); 2% опитаних Батьківщиною назвали місце, де відчувається комфорт; 12% - не відповіли на запитання. Зовсім не відчувають себе патріотами 9 %.

Виявлено, що вихованню почуття патріотизму, на думку школярів, сприяє: сім’я (26%), держава (16%), школа (7,5%), ЗМІ (2%).

Серед патріотичних заходів, що проводяться у школі, старшокласники виділили ті, що наголошували на героїчній та національній складовій патріотизму. Опитані виділили екскурсії у різні музеї (краєзнавчі, історичні, художні), екскурсії по місцях бойової слави.

У дисертації розкрито вплив взаємодії шкіл, позашкільних заходів, центрів народної творчості, аматорських творчих об’єднань на виховання почуття патріотизму. Серед них творче об’єднання “Натхнення” Маріупільської філії Донецького обласного ТОХНУ, клуб “Українська світлиця” – унікальний музей народного побуту (входить до Асоціації позашкільних закладів м. Маріуполя), клуб “Лівша” при центрі народної творчості Луганська, гурток “Декоративно-прикладне мистецтво” при центрі позашкільної роботи Слов’янського району м. Донецька, гурток декоративно-прикладного мистецтва студії Старобешівського районного Будинку дитячої та юнацької творчості, центр дитячої та юнацької творчості м. Алчевська та ін.

З’ясовано, що у шкільній практиці велику роль відіграють виставки, конкурси, свята, що відбуваються на Донбасі (свято культур національних меншин “Коло друзів”, фестивалі української культури “Братчина”, “Співуча трієра” та ін.), робота гуртків, колективів художньої самодіяльності.

Розкрито роль художніх і краєзнавчих музеїв Донецької та Луганської областей у вихованні почуття патріотизму учнівської молоді. Музеї є центрами вивчення та пропаганди духовної і матеріальної культури краю. Створення в них культурно-побутових експозиційних комплексів (інтер’єрів житла, національного одягу, виробів народно-ужиткового мистецтва, ткацтва, вишивки, керамічного промислу, лозоплетіння, витинанки) відтворюють національні риси культури і побуту населення краю та, безумовно, виховують у підростаючого покоління гордість за місце проживання і в цілому за Батьківщину. Музеї здійснюють співпрацю з установами освіти у справі естетичного виховання і освіти підростаючого покоління на основі програм “Музей – школі” (музей історії міста Горлівки, Артемівський історико-краєзнавчий музей, Станично-Луганський музей та ін.). Серед організаційно-педагогічних форм патріотичного виховання слід назвати театралізовані виступи етнографічного козачого ансамблю (Станично-Луганський музей), тематичні екскурсії у супроводі народних пісень, що виконують запрошені майстри прядіння, вишивки (м. Алчевськ), виставки приватних колекцій традиційного народного мистецтва, творчі зустрічі, народні музичні вітальні та ін. У багатьох школах Донецької та Луганської областей створені етнографічні гуртки, класи і музеї-світлиці побуту народів регіону.

На основі теоретичного аналізу, узагальнення існуючого досвіду виховання почуття патріотизму старшокласників засобами традиційного народного мистецтва Донбасу та результатів експериментального дослідження визначено критерії ефективності цього процесу. До них віднесено: духовно-моральні ідеали; морально-духовні переживання; піднесене і дієве почуття любові до рідної землі; добротворчість; прагнення до подолання егоїстичної замкненості, обмеженості.

У ході дослідження з метою визначення змісту, структури патріотизму та патріотичних почуттів старшокласників було розроблено факультативний курс “Патріотично-виховний потенціал традиційного народного мистецтва Донбасу” (фольклор, декоративно-ужиткове мистецтво, промисли і ремесла народних майстрів).

При проведенні занять використовувались такі організаційно-педагогічні форми, як зустрічі з майстрами, народними умільцями, з представниками мистецтва, фольклорними колективами; відвідування виставок витворів народного мистецтва, організованих центрами народної творчості; проведення занять в шкільному музеї-світлиці; виготовлення виробів власноруч; літературна вітальня; конференція; екскурсія; фольклорні свята; ярмарки та ін. Методами виховання почуття патріотизму старшокласників засобами традиційного народного мистецтва є: метод емоційної драматургії, катарсичного ефекту, естетичного занурення у світ народного мистецтва, метод спільного милування творами народного мистецтва. Такі форми і методи, на нашу думку, сприяють особливій емоційній насиченості занять, стимулюють емоційно-вольову сферу старшокласників і сприяють формуванню почуття причетності до мудрості, таланту і художніх надбань свого народу, тобто сприяють досягненню головної мети патріотичного виховання.

Завданням експериментальної роботи було включення старшокласників у всі види позакласної діяльності (пізнавальну, пошуково-дослідницьку, творчу, проектну, прикладну) на кожному з етапів прилучання учнів до культурно-художньої спадщини рідного краю з його полікультурними рисами. ЇЇ методика містила послідовну інформацію про художню спадщину краю, організацію різноманітних видів краєзнавчої діяльності старшокласників по збереженню і відтворенню культурно-історичного, культурно-мистецького, культурно-патріотичного досвіду народу.

Програма факультативного курсу складається з трьох частин. Перша – знайомство старшокласників з історико-культурними особливостями Донбасу, етнічним складом регіону, особливим почуттям патріотизму мешканців краю. На цьому етапі були використані такі організаційно-педагогічні форми: конференція “Донбас як етнокультурна та етнотериторіальна спільнота у складі України”, історико-поетична вітальня “Крокуємо історичними шляхами малої батьківщини”, історико-культурний вечір “Дике поле – козацьке поле”.

Під час заходів старшокласники доходили висновку про етнічну строкатість населення Донбасу, яке увібрало в себе риси тих народів, що в різні історичні періоди проживали на цій території, чим і пояснюється особливе почуття патріотизму мешканців Донбасу – толерантне, позбавлене рис націоналізму, широке, відкрите до інших.

Друга частина розкриває фольклор Донбасу як складову духовної культури народу, його мудрість, відбиту в художньому слові. Український та російський фольклор Донбасу надає різноманітний матеріал для патріотичного виховання, який не виключає родинного, трудового, морального, естетичного виховання. Відповідно до цього відбиралися і розроблялися фольклорні теми: “Фольклор Донбасу і родинне виховання”, “Етичний ідеал народу Донбасу”; “Людина праці – постійний ідеал українського та російського фольклору”; “Образи і картини рідного краю в усній народній творчості про козаків”, “Робітничий фольклор Донбасу”, “Народний патріотизм і героїзм у фольклорі періоду Великої Вітчизняної війни”.

Питання та завдання підсумкової бесіди були підібрані так, що включали перевірку знань, умінь, практичну роботу, аналіз, вирішення проблеми, відчуття свого зв’язку з традиційною культурою народу рідного краю, перевірку сформованості почуття патріотизму на цих зразках.

Третя частина програми у повному обсязі розкриває традиційні художні ремесла, декоративно-прикладне мистецтво, що здавна побутують у Донбасі. Ця частина передбачає введення учнів у світ народних умільців, світ народного мистецтва, широке використання екскурсій до етнографічних залів музеїв і лекцій наукових співробітників краєзнавчого музею. Учні доходять висновку, що народне мистецтво є духовно-матеріальною діяльністю людини, що виражається в художніх творах. На заняттях відбувається процес виховання таких важливих якостей особистості, як працьовитість, естетичний смак, здатність творити, справжня духовність і патріотизм.

Важливим засобом патріотичного виховання на третьому етапі формувального експерименту є екскурсія як спосіб отримання нових знань про культурно-художні традиції народу. Вона має велику силу емоційного і виховного значення, дозволяє учням познайомитися з реальними об’єктами, предметами, розглянути їх, поділитися отриманою інформацією, відчути зв’язок поколінь, причетність до культури народу, належність до Батьківщини.

Третій етап включав матеріал (18 тем) про традиційні художні ремесла Донбасу, народну декоративно-прикладну творчість (килимарство і ткацтво на Україні та Донбасі; художня обробка деревини на Україні та Донбасі; художнє плетіння з природних матеріалів; історія гончарного промислу та його побутування сьогодні; художня обробка шкіри; художня обробка металу; декоративний розпис; писанкарство як вид народного мистецтва; мистецтво витинанки; народна іграшка; історія вишивки на Україні; побутування вишивки на Донбасі; найдавніші знаки-символи у традиційній народній творчості; кольори у вишивальній справі; народний одяг Донеччини та Луганщини; сорочка-вишиванка Південно-Східної України; донецькі рушники клубу “Ліхтарик”; рушники клубу “Лівша” на Луганщині; українська ручна вишивка у самостійному виконанні старшокласниць).

Тематично та інформаційно програму факультативного курсу доповнювали виховні години (години вільного спілкування, тематичні години-дискусії, концерти, театралізовані виступи, вечори, конференції, підготовка і захист проектів, круглі столи, відвідування й організація виставок та ярмарків народної творчості, декоративно-ужиткового мистецтва тощо).

У результаті теоретичного аналізу та експериментальної роботи виявлені загальні тенденції виховання почуття патріотизму старшокласників засобами традиційного народного мистецтва: наповнення змісту почуття патріотизму культурною складовою (культурна діяльність, вивчення культурних традицій); виховання духовно-морального ідеалу (самовіддана творча праця на благо Вітчизни); набуття рефлективної природи патріотизму (подолання егоїстичної замкненості індивіду і прилучення до загальноісторичного буття свого народу); любов до малої батьківщини є основою формування любові до держави.

ВИСНОВКИ

1. На основі аналізу філософської, психолого-педагогічної, соціологічної, народознавчої літератури розкрито теоретико-методологічні основи виховання почуття патріотизму старшокласників засобами традиційного народного мистецтва. Встановлено, що ідея патріотичного виховання громадян будь-якої держави була і є однією з фундаментальних проблем в історії філософії і педагогіки. Кожна історична епоха формувала духовно-моральні ідеали людини-патріота, здатного до праці на благо рідної землі, здатного до її захисту, до самопожертви. Ідеалом людини вважався громадянин, який володів багатством духовної культури, пов'язував особистісні інтереси з державними, захищав моральні устої держави. Розвитку патріотичних почуттів сприяла сукупність чеснот цивілізованої людини (гуманність, справедливість, любов до Батьківщини). В історії вітчизняної педагогічної думки проблеми патріотичного виховання тісно пов’язані з ідеєю народності виховання, яка передбачає у процесі виховання моральних чеснот використання народознавчих засобів, народних традицій. Формування ідеального на народних традиціях ґрунтується на загальнолюдських цінностях.

2. Теоретичний аналіз наукової літератури з проблеми патріотизму дозволяє визначити патріотизм як інтегративну духовно-моральну якість особистості, яка проявляється в дієвій любові до свого народу, до великої і малої Батьківщини, її історії та культури, збереженні та примноженні народних традицій, здатності до самопожертви. У дисертаційному дослідженні почуття патріотизму розглядається як емоційне переживання своєї культурно-духовної, історичної і національної приналежності до Батьківщини. В основі формування почуття патріотизму лежить потреба в самоідентифікації та спільності зі своїм народом, Батьківщиною. Структурними компонентами почуття патріотизму є: духовно-моральне переживання любові до рідної землі, гуманістичні загальнолюдські та національні цінності, морально-естетичні ідеали особистості, творчо-перетворювальна діяльність на благо Батьківщини.

3. Виховний потенціал традиційного народного мистецтва обумовлений особливостями Донбасу як своєрідного регіону України (полікультурністю, поліетнічністю, розмаїттям традиційного народного мистецтва). Своєрідність культурно-художніх традицій Донбасу полягає в інтеграції та взаємовпливі різноманітних традиційних народних мистецтв, багатошарової побутової культури, неповторних народних обрядів, звичаїв, вірувань українців, росіян, білорусів, вірмен, болгар, сербів, греків, німців, татар, євреїв, турків, молдаван, поляків та ін. Водночас домінуючими культурно-художніми традиціями є традиції українського народу у побутовій культурі. Це дозволяє виховувати почуття патріотизму, звертаючись не тільки до свідомості, але й до почуттєво-емоційної сфери особистості старшокласника, що сприяє його цілісному духовно-моральному та естетичному розвитку.

4. На основі теоретичного аналізу, узагальнення існуючого досвіду виховання почуття патріотизму старшокласників засобами традиційного народного мистецтва Донбасу та результатів констатувального етапу дослідження визначено критерії ефективності цього процесу. До них віднесено: духовно-моральні ідеали; морально-духовні переживання; піднесене і дієве почуття любові до рідної землі; добротворчість; прагнення до подолання егоїстичної замкненості, обмеженості.

5. У результаті проведеного дослідження з’ясовано, що вихованню почуття патріотизму старшокласників засобами традиційного народного мистецтва Донбасу сприяють:

– збереження музеями і центрами народної творчості матеріальної та духовної культури регіону і традиційних видів народного мистецтва, популяризація культурно-художніх традицій серед школярів у тісній взаємодії зі школами;

– активне залучення старшокласників до культурно-художньої спадщини народу Донбасу через цілеспрямовану, систематичну взаємодію шкіл та позашкільних закладів;

– включення старшокласників до пошуково-дослідницької діяльності по вивченню традиційного народного мистецтва Донбасу, пробудження інтересу до художніх творів народних митців, творчої самореалізації у різних видах традиційного народного мистецтва.

6. У результаті експериментальної роботи були визначені організаційно-педагогічні форми та методи виховання почуття патріотизму старшокласників засобами традиційного народного мистецтва. Були використані такі організаційно-педагогічні форми, як зустрічі з майстрами, народними умільцями, з представниками мистецтва, фольклорними колективами; відвідування виставок творів народного мистецтва, організованих центрами народної творчості; проведення занять у шкільному музеї-світлиці; виготовлення виробів власноруч; літературна вітальня; конференція; екскурсія; фольклорні свята; ярмарки та ін. Методами виховання почуття патріотизму старшокласників засобами традиційного народного мистецтва є: метод емоційної драматургії, катарсичного ефекту, естетичного занурення у світ народного мистецтва, метод спільного милування творами народного мистецтва. Такі форми і методи, на нашу думку, сприяють особливій емоційній насиченості занять, стимулюють емоційно-вольову сферу старшокласників і сприяють формуванню почуття причетності до мудрості, таланту і художніх надбань свого народу, тобто сприяють досягненню головної мети патріотичного виховання.

7. Розроблені програма факультативного курсу “Патріотично-виховний потенціал традиційного народного мистецтва Донбасу” та методичні рекомендації спрямовані на озброєння класних керівників старших класів змістом, організаційно-педагогічними формами та методами роботи по вихованню у юнацтва почуття патріотизму.

Таким чином, проведена нами дослідно-експериментальна робота зі старшокласниками підтверджує ефективність впровадженої системи патріотичного виховання; створює сприятливі умови розвитку у сучасної молоді як патріотичної вихованості, так і формуванню ціннісних якостей особистості старшокласника, розвитку творчого мислення, естетичних почуттів, громадянської позиції і творчої активності.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів багатогранної проблеми виховання почуття патріотизму старшокласників засобами традиційного народного мистецтва Донбасу. Потребують подальшого вивчення питання виховання патріотичних почуттів у дітей різного шкільного віку, студентської молоді засобами мистецтва, взаємозв’язку патріотичного виховання і політичної культури старшокласників, виховання їх активної громадянської позиції, почуття національної гідності.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВИСВІТЛЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:

1. Рашидова С.С. Проблема виховання почуття патріотизму в школярів // Духовність особистості: методологія, теорія і практика: Збірник наукових праць / Гол. редактор: Г.П. Шевченко – Вип. 2. – Луганськ: Вид-во Східноукр. нац. ун-ту ім. В. Даля, 2004. – С.48-55.

2. Рашидова С.С. Виховання почуття патріотизму старшокласників і культурно-художні традиції Донбасу // Духовність особистості: методологія, теорія і практика: Збірник наукових праць / Гол. редактор: Г.П. Шевченко – Вип. 4. – Луганськ: Вид-во Східноукр. нац. ун-ту ім. В. Даля, 2004. – С.204-210.

3. Рашидова С.С. Актуальність і специфіка патріотичного виховання в сучасних умовах // Духовність особистості: методологія, теорія і практика: Збірник наукових праць / Гол. редактор: Г. П. Шевченко – Вип. 4. – Луганськ: Вид-во Східноукр. нац. ун-ту ім. В. Даля, 2004. – С.137-143.

4. Рашидова С.С., Рашидов С.Ф. Культурно-художні традиції Донбасу і патріотичне виховання // Развитие образовательных процессов и становление гражданина в контексте европейской интеграции: Международная научно-практическая конференция / Сборник статей. – Луганск: Янтарь, 2004. – С.283-289.

5. Рашидова С.С. Региональный аспект патриотического воспитания в условиях избирательного процесса // Збірник наукових праць Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля / За заг. ред. проф. О. Л. Голубенка. – Луганськ: Вид-во Східноукр. нац. ун-ту ім. В. Даля, 2004 р. – Частина друга. – С. 144.

6. Рашидова С.С. Античні філософи про виховання громадянських чеснот та патріотизму // Духовність особистості: методологія, теорія і практика: Збірник наукових праць / Гол. редактор: Г.П. Шевченко – Вип. 1(7). – Луганськ: Вид- во Східноукр. нац. ун-ту ім. В. Даля, 2005. –С. 112-118.

7. Рашидова С.С. Особливості патріотичного виховання старшокласників у регіональних умовах // Духовність особистості: методологія, теорія і практика: Збірник наукових праць / Гол. редактор: Г. П. Шевченко – Вип. 3(9). – Луганськ: Вид-во Східноукр. нац. ун-ту ім. В. Даля, 2005. – С. 127-136.

8. Рашидова С.С. Духовность в условиях глобализации // Духовність особистості: методологія, теорія і практика: Збірник наукових праць / Гол. редактор: Г. П. Шевченко – Вип.3 (16) – Луганськ: Вид-во Східноукр. нац. ун-ту ім. В. Даля, 2005. – С.165-172.

9. Рашидова С.С. Вплив патріотичного виховання на духовний розвиток молоді // Історія науки і техніки: Матеріали методологічного семінару 20-21 лютого 2007 р. – Луганськ: СНУ, 2007. – С. 30-33.

АНОТАЦІЯ

Рашидова С.С. Виховання почуття патріотизму старшокласників на культурно-художніх традиціях Донбасу. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07 – теорія і методика виховання. – Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, Луганськ, 2007.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню виховання почуття патріотизму старшокласників на культурно-художніх традиціях Донбасу.

Доведено, що в умовах полікультурного регіону культурно-художні традиції (усна народна творчість, декоративно-ужиткове мистецтво, художні промисли і ремесла народу) відіграють велику роль у вихованні почуття патріотизму старшокласників. Використання у якості засобу виховання культурно-художніх традицій краю створює умови для емоційних, естетичних і психологічних переживань і почуттів, що є основою для виховання почуття патріотизму, яке інтегрує в собі почуття безкорисливої любові, прив’язаності до Батьківщини, поваги до землі своїх предків, повної віддачі в ім’я процвітання Батьківщини.

У дисертації теоретично обґрунтована система роботи з виховання почуття патріотизму старшокласників засобами традиційного народного мистецтва Донбасу як частини цілісного педагогічного процесу. На основі результатів констатувального експерименту був проведений формувальний експеримент – розроблена і впроваджена програма факультативного курсу, методичні рекомендації класним керівникам, організаційно-педагогічні форми і методи роботи. Результати дослідно-експериментальної роботи свідчать про позитивний вплив впроваджених форм експериментальної методики на виховання почуття патріотизму старшокласників.

Ключові слова: виховання, патріотизм, почуття патріотизму, емоційні переживання полікультурний регіон, етнокультурна спільнота Донбасу, культурно-художні традиції.

АННОТАЦИЯ

Рашидова С.С. Воспитание чувства патриотизма старшеклассников на культурно-художественных традициях Донбасса. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.07 - теория и методика воспитания. - Восточноукраинский национальный университет имени Владимира Даля, Луганск, 2007.

Диссертационная работа посвящена исследованию воспитания чувства патриотизма старшеклассников на культурно-художественных традициях Донбасса.

Теоретически обосновано, что в условиях поликультурного региона