ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Семенюк Антоніна Афанасіївна

УДК 811.111’27

ГЕНДЕРНІ ТА ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ КООПЕРАТИВНОЇ МОВЛЕННЄВОЇ ПОВЕДІНКИ В СІМЕЙНОМУ ДИСКУРСІ

(НА МАТЕРІАЛІ СУЧАСНОЇ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ)

Спеціальність 10.02.04 – германські мови

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Донецьк – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі практики англійської мови Волинського національного університету імені Лесі Українки, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, професор

Олікова Марія Олександрівна,

завідувач кафедри прикладної лінгвістики

факультету романо-германської філології

Волинського національного університету

імені Лесі Українки

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, доцент

Мартинюк Алла Петрівна,

професор кафедри теорії та практики

перекладу з англійської мови

Харківського національного університету

імені В.Н. Каразіна

кандидат філологічних наук

Кобякова Ірина Карпівна,

доцент кафедри германської філології Сумського державного університету

Захист відбудеться “21грудня 2007 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 11.051.04 у Донецькому національному університеті за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Донецького національного університету за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, .

Автореферат розіслано “21листопада 2007 р.

Учений секретар канд. філол.наук,

спеціалізованої вченої ради доцент Н.В. Пирлік

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Вивчення складних механізмів мовної комунікації є одним з актуальних напрямків сучасної лінгвістики. Реферована робота присвячена дослідженню гендерних та вікових особливостей кооперативної мовленнєвої поведінки на матеріалі сучасної англійської мови. У рамках антропоцентричної парадигми, орієнтованої на вивчення людського фактору в мові й мовленні, мовленнєва поведінка представників різного гендеру й віку розглядається у межах класичної (W.L. Міlroy, P. Тrudgill та iн.) та феміністської соціолінгвістики (О.М. Бакушева, Н.Ф. Верхоланцева, І.Г. Ольшанський, M. Ваumann, B.L.I. Сгоuch, J.L. Johnson та ін.), психолінгвістики (О.І. Горошко, С.К. Табурова, А.М. Холод, P.M.конверсаційного аналізу (D. Саmeron, P.M.J. Ноlmes, C. West, D.H. Zimmerman та ін.), аналізу дискурсу (Н.Д. Борисенко, О.Л. Козачишина, А.П. Мартинюк, П.Н. Землянський, К.В. Піщікова, D. Саmeron, J. Соаtes, P. Есkert, S. МсСоnnell-Ginet, K. Наll, S.F. Кіеsling, R. Wоdаk), концептуального змісту гендеру (О.Л. Бєссонова, О.В. Дудоладова, Г.І. Емурсуїнова, А.В. Кириліна, Д.Ч. Малишевська), міжкультурної комунікації (D.N. Маltz, R.A.D. Таnnen) і перекладу (В.І. Карабан).

Взаємовідносини чоловіків і жінок у системі стать / гендер / вік є соціальним конструктом, при якому можливі як позитивні, так і конфліктні взаємодії. Увага лінгвістів і досі зосереджена на раціональній аргументативній комунікативній діяльності (А.Д. Бєлова, А.А. Бігарі, О.В. Фадєєва), в той час як кооперативна мовленнєва взаємодія все-ще залишається за рамками дослідження, хоча саме мовленнєва підтримка є надзвичайно важливою й відповідає принципу комунікативного співробітництва.

Актуальність дослідження зумовлена притаманним сучасній лінгвістиці цілісним антропоцентричним підходом до процесу комунікації, відсутністю комплексного аналізу кооперативної мовленнєвої поведінки комунікантів у сімейному діалогічному дискурсі в рамках симетричних / асиметричних стосунків, маркованих соціолінгвістичними чинниками “гендер” і “вік”. Особливістю цього дослідження є те, що аналіз сімейного діалогічного дискурсу проводиться у “наративному режимі мовлення”, тобто аналізується діалогічний дискурс, включений в авторську оповідь.

Зв’язок із науковими темами. Дисертацію виконано в межах комплексної наукової теми “Системні й функціональні характеристики мовних одиниць сучасної англійської мови”, що розробляється кафедрою практики англійської мови Волинського національного університету імені Лесі Українки (тема затверджена радою Волинського державного університету імені Лесі Українки, протокол № від 21 травня 1998 року).

Об’єктом дослідження є кооперативний сімейний діалогічний дискурс як мисленнєво-комунікативна діяльність, котра постає як сукупність процесу і результату.

Предметом аналізу є зумовлена гендером і віком комунікантів кооперативна мовленнєва поведінка та її екстеріоризація у сімейному інформативному та прескриптивному типах діалогічного дискурсу в сучасній англійській мові.

Метою даного дослідження є виявлення мовленнєвих стратегій і тактик у кооперативному сімейному інформативному та прескриптивному типах діалогічного дискурсу, встановлення їх гендерних та вікових особливостей, а також аналіз лексичних, синтаксичних та стилістичних засобів вираження виділених стратегій і тактик.

Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань, а саме:

- виявити семантичні, прагматичні, когнітивні характеристики англомовного сімейного інформативного та прескриптивного типів діалогічного дискурсу;

- виділити марковані гендером та віком стратегії і тактики, які забезпечують кооперативну мовленнєву діяльність у зазначених типах сімейного діалогічного дискурсу;

- проаналізувати мовне вираження відповідних преферентно-гендерних, преферентно-вікових та нейтральних тактик в англомовному сімейному інформативному та прескриптивному типах діалогічного дискурсу на різних рівнях мовної ієрархії;

- встановити кореляцію між типом інформації та мікроструктурою сімейного діалогічного дискурсу.

Методологічною основою дослідження є теорія мовленнєвої акомодації (SAT) (N.J. Coupland, H. Giles, K. Henwood), яка пропонує модель, що дає змогу пояснити складну взаємодію мови, мовленнєвої діяльності, конкретних цілей міжсуб’єктної взаємодії і забезпечує основу для аналізу закономірностей гендерної мовленнєвої поведінки різних вікових груп та наслідки такої поведінки; теорія лінгвальної регуляції гендерно диференційованої поведінки представників англомовної лінгвокультури (А.П. Мартинюк), функціональний підхід до вивчення мовних явищ, що інтегрує новітні доробки прагматики, когнітивної лінгвістики, зокрема лінгвокультурологічного напрямку дослідження концептів (О.Л. Бєссонова, В.І. Карасик, В.А. Маслова, М.М. Полюжин, Г.Г. Слишкін).

Для реалізації поставлених завдань у роботі використано низку методів і прийомів: контент-аналіз, який базується на використанні достатнього обсягу емпіричного матеріалу (1565 трансакцій) і дозволяє визначити стратегії й тактики в англомовному сімейному інформативному й прескриптивному типах діалогічного дискурсу залежно від характеристик адресанта / адресата; прагматичний аналіз, який уможливлює вивчення взаємозв’язку між стратегіями й тактиками кооперативного сімейного спілкування та мовними засобами їх екстеріоризації; метод конверсаційного аналізу як емпіричний напрямок дослідження прагматики дає змогу простежити чергування реплік у діалозі, правила зміни мовленнєвого ходу, що уможливлює аналіз принципів кооперації у вказаних типах англомовного сімейного діалогічного дискурсу; трансакційний метод застосовується для аналізу міжособистісних стосунків комунікантів різного гендеру й віку з опорою на їх мовне вираження та урахування его-станів адресанта й адресата, що дозволяє виявити взаємозв’язок і взаємовплив учасників спілкування; кількісний аналіз дає можливість визначити продуктивність нейтральних, преферентно-гендерних / вікових тактик і засобів їх реалізації у сімейному інформативному й прескриптивному типах діалогічного дискурсу.

Наукова новизна роботи зумовлена тим, що в ній уперше визначено гендерні та вікові особливості кооперативної мовленнєвої поведінки комунікантів в англомовному сімейному дискурсі з урахуванням конкретних міжрольових конфігурацій. Досліджено інформативний і регулятивний потенціали сімейного спілкування на основі визначених стратегій і тактик комунікантів, диференційованих за віком і гендером; описано й систематизовано комунікативно сприятливі мовні засоби забезпечення кооперативного взаємовпливу співрозмовників.

Теоретична значущість дослідження визначається вагомістю його результатів у розробці питань гендерної лінгвістики, лінгво- та соціопрагматики, теорії мовленнєвого впливу через розширення знань про процеси лінгвальної регуляції комунікативної поведінки особистості з огляду на її гендерні та вікові характеристики. Аналіз виявлених мовленнєвих стратегій і тактик чоловіків та жінок різних вікових категорій у ситуації кооперативної мовленнєвої взаємодії в англомовному сімейному інформативному та прескриптивному типах діалогічного дискурсу сприяє збагаченню й подальшому розвитку теорії комунікації. Запропонований опис мовних засобів, що сприяють ефективності акту комунікації у сімейному діалогічному дискурсі, дав змогу дослідити кооперативну мовленнєву взаємодію у сучасній англомовній нуклеарній сім’ї у різних ситуативних контекстах.

Практична значущість роботи полягає у можливості використання її положень та висновків у курсах зі стилістики англійської мови (розділи “Стилістична лексикологія”, “Стилістика тексту”, “Стилістична семасіологія”), у спецкурсах із соціолінгвістики, гендерної лінгвістики, прагматики.

Матеріалом дослідження слугували 1565 мікродіалогів, вибраних із 15 сучасних англійських творів, виданих за останні 25–30 років, загальним обсягом 5 друкованих сторінок, які репрезентують поведінкові характеристики чоловіків і жінок різних вікових груп. Ми виходимо з того, що художня література є відображенням мовленнєвої діяльності, властивій тій національній мовній культурі, до якої належить автор.

Особистий внесок дисертанта полягає у комплексному дослідженні стратегій і тактик в англомовному кооперативному сімейному інформативному та прескриптивному типах діалогічного дискурсу, в з’ясуванні їхнього лексико-семантичного вираження у зазначених типах сімейного дискурсу, у виявленні структури їх розгортання залежно від ініціюючого мовленнєвого акта.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні теоретичні положення і результати дисертаційного дослідження викладено в доповідях на міжнародних, регіональних, науково-практичних конференціях, наукових семінарах, а також на щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Волинського державного університету імені Лесі Українки (Луцьк 2005; 2006; 2007). Результати роботи апробовані на VII Міжнародній науково-практичній конференції “Досвід розробки та застосування приладо-технологічних САПР в мікроелектроніці” (Славське, 2003); на ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Динаміка наукових досліджень “2004”” (Дніпропетровськ, 2004); на науково-практичному семінарі “Теоретичні та практичні питання сучасної прикладної лінгвістики” (Луцьк, 2004); на Міжнародній науково-дослідній конференції “Проблеми прикладної лінгвістики” (Одеса, 2005); на ІV Міжвузівській конференції молодих учених “Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур” (Донецьк, 2006); на VІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції “Гуманітарні проблеми становлення сучасного фахівця” (Київ, 2006); на науковій конференції “Пріоритети германського та романського мовознавства” (Луцьк; Світязь, 2007).

Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження викладено в шести наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях України, та чотирьох тезах наукових конференцій.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, ілюстративного матеріалу (311 найменувань), 18 додатків. Текстова частина нараховує 200 сторінок, загальний обсяг роботи становить 242 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дисертації, визначаються мета та завдання дослідження, його методологічна основа, розкривається наукова новизна запропонованої роботи, її теоретична та практична значущість.

У першому розділі “Теоретичні передумови вивчення кооперативного сімейного діалогічного дискурсу” визначаються основні терміни та поняття, які використано в роботі, розглядаються загальні теоретичні засади дослідження англомовного сімейного діалогічного дискурсу та його типів, висвітлюються погляди лінгвістів, які досліджували вплив соціолінгвістичних чинників “гендер” та “вік” на процес мовленнєвої взаємодії.

У реальній комунікації відбувається взаємодія різних типів діалогів, що приводить до формування комплексного діалогічного дискурсу (С.А. Сухих), зокрема сімейного. У сімейному діалогічному дискурсі (СДД) кожна ланка діалогу є дискретною одиницею – блоком інтерактивної програми, що постійно корегується, контролюється комунікантами.

Ми розглядаємо СДД як конкретне мовне втілення статусних (гендерних і вікових) та позиційних ролей. СДД розгортається в умовах симетричних / асиметричних стосунків. Під симетричними розуміють стосунки між комунікантами, які передбачають статусно-рольову рівність та приблизно однаковий вік мовців, а під асиметричними – стосунки субординації між комунікантами різного соціального статусу, віку, рівня комунікативної компетенції. У СДД процес мовленнєвої діяльності забезпечує зберігання та передавання інформації між генераціями й у межах однієї генерації. Сім’я при системному підході розглядається як мовленнєва / немовленнєва поведінка всіх її членів.

Сімейний інформативний діалогічний дискурс (СІДД) – це мовленнєва діяльність адресанта, націлена на отримання необхідних даних і фактів від адресата через розрив у знаннях партнерів по комунікації на початок мовленнєвої взаємодії. СІДД трактується нами як диктальний (предметний) дискурс, метою якого є отримання інформації, та як модальний (інтерпретаційний) дискурс, тобто обмін інформацією з метою прийняття рішення чи вияснення істини. Оскільки СІДД реалізує функцію передачі інформації, певних повідомлень, то цей тип діалогічного дискурсу можна представити як цілеспрямовану передачу знань від адресанта до адресата для їх подальшої активізації. Процедури, яким повинні слідувати співрозмовники у СІДД, як правило, за своєю природою є кооперативними. Інформація – це зафіксовані взаємопов’язані події, що є відображенням певної траєкторії поведінки особистості у ході комунікації. Достатня інформативність СІДД досягається не лише за рахунок новизни повідомлюваної інформації, але й з допомогою мовних засобів, що підкреслюють новий аспект у сприйнятті загальновідомої інформації. У СІДД бажання комуніканта повідомити певну інформацію чи бажання заповнити інформаційну лакуну утворюють інформаційну комунікативну потребу, яку доцільно розглядати у двох аспектах: із боку адресанта (в ініціюючих репліках) і з боку адресата (у респонсивних репліках).

Сімейний прескриптивний діалогічний дискурс (СПДД) націлений на регуляцію поведінки адресата адресантом. Регуляція – широкий спектр інтерактивних процедур над “моделями світу” учасників комунікації за наявності “адресантно-адресатного паритету” у зв’язку з активною діяльнісною функцією адресанта (А.Д. Бєлова). СПДД – це кооперативна, неконфліктна діяльність, яка полягає в запобіганні комунікативно-небезпечних ситуацій та комунікативних провалів і націлена на спонукання адресата до виконання певних дій шляхом слідування приписам та рекомендаціям адресанта щодо предмета обговорення. СПДД регулює людську діяльність і надає їй належних (тобто прийнятних у межах певної сім’ї) форм. Цей тип дискурсу спирається на певні правила та постулати мовленнєвої поведінки. СПДД об’єднаний за тематичною, тобто референтною ознакою, що уможливлює два аспекти й напрямки його аналізу – комунікативно-прагматичний і когнітивно-семантичний. СПДД спрямований на майбутній контекст, на прогнозування бажаного чи небажаного стану речей. Основними параметрами даного типу дискурсу є наявність ініціатора й виконавця, наміру й результату (виконання / невиконання прескрипції).

Характерною особливістю СПДД є передбачуваність реакції кожного з членів сім’ї. У СПДД комунікативна мета реплік не замкнута мовленнєвою дією, яка ними здійснюється, а вимагає негайного втілення в життя. У СПДД адресант визначає мету й тримає у своїх руках увесь процес комунікації. СПДД, який з огляду на його природу й завдання, реалізується як аргументативний дискурс, передбачає (необхідність) структурування інформації, визначається дискретною природою знань, їх глибокою внутрішньою ієрархічністю. Аргументи, до яких удаються комуніканти в ході мовленнєвої взаємодії у цьому типі дискурсу, базуються на зв’язках між елементами дійсності й націлені на встановлення солідарності між прийнятими й новими судженнями, що висуваються. Кооперативна аргументація розгортається під впливом психологічних, моральних, естетичних факторів та засобів переконання, має власний арсенал лінгвістичних засобів вираження й відрізняється інтенцією застосування. Так, у СПДД вона полягає у регулюванні адресантом мовленнєвої / немовленнєвої діяльності адресата.

У СДД актуалізуються соціолінгвістичні фактори “гендер” і “вік”, які визначають соціальні ролі адресанта й адресата, стосунки між якими можуть бути як симетричними, так і асиметричними. Численні лінгвістичні дослідження гендеру розглядають гендер у трьох парадигмах: гомогенності, аналогії й гетерогенності. У парадигмі гомогенності опозиція sex / gender представлена поняттям стать / sex як суто біологічним концептом, і поняттям гендер / gender як соціальним і культурним конструктом. У парадигмі аналогії гендер трактують як соціокультурний символ статі. Парадигма гетерогенності припускає можливість конструювання гендеру незалежно від статі. Гендерна належність є інтегральною складовою частиною мовної особистості, комплексом біологічних та соціокультурних характеристик і актуалізується у мовленні в кожній окремій ситуації спілкування. Стрижневі поняття основних концепцій авторів щодо гендеру, його перформативність, плюративність, інтерактивність є наслідком не індивідуального вибору, а дії регулятивних соціально-культурних норм. Гендер як соціокультурна категорія регулярно створюється / відтворюється у структурах мовної свідомості індивіда під час реальної дискурсивної та інтерактивної міжособистісної взаємодії, зумовленої метаконтекстом картини світу певної лінгвоетнокультури, макроконтекстом соціокультурних норм та безпосередньо мікроконтекстом конкретної міжособистісної взаємодії (А.П. Мартинюк).

Вік комунікантів є ще одним важливим чинником соціальної організації спілкування загалом та мовленнєвої взаємодії зокрема. Він асоціюється з рольовою структурою сім’ї. Саме вік є основним критерієм диференціації членів сімейного соціуму за поколіннями й лежить в основі асиметричності: батьки / дорослі – діти. У нашому дослідженні “вік” як соціолінгвістичний параметр актуалізується в умовах асиметричних стосунків між комунікантами й розглядається двопланово: як хронологічна даність, тобто хронологічний вік, і як соціальна даність, тобто функціональний вік. Вік представників старшого покоління (мати, батько, бабця, тьотя та ін.) сприймається і спрацьовує не стільки як хронологічна, скільки функціональна змінна, тобто вік визначає рівень накопичених знань та досвіду і є фактором розширення когнітивного індивідуального простору й когнітивної бази індивіда. Вік представників молодшого покоління у СДД визначається як хронологічний, так і функціональний.

У СДД орієнтація на адресата відбувається як двоєдиний процес, що базується на поєднанні в мовленнєвому спілкуванні об’єктивного й суб’єктивного. Адресант і адресат СДД відрізняються від учасників комунікації будь-якого іншого дискурсу заданістю їхніх комунікативних та соціальних ролей, оскільки сім’я є замкнутою концептосферою спорідненості. Комунікативні ролі членів сім’ї визначаються їхнім сімейним статусом, гендерними та віковими характеристиками. Комуніканти виступають в одній із трьох ролей – Батька, Дорослого чи Дитини, тобто актуалізуються внутрішні психічні стани людини – “его-стани”. У СДД в межах асиметричних стосунків его-стани комунікантів є постійними величинами. Соціальні позиції Батька й Дитини ініціально задаються віком комунікантів, у той час як у ситуаціях рівноположного спілкування его-стани є змінними величинами.

Адресат СДД виступає в ролі об’єкта мовленнєвого впливу. В ході кооперативної мовленнєвої інтеракції домінує адресант, його комунікативна інтенція та мотив визначають як його власну модель поведінки, так і відповідну мовленнєву поведінку адресата. Для СДД релевантними є три рівні особистості адресата, які функціонують у згорнутому вигляді, а саме: 1) сімейно-ієрархічний, 2) індивідуально-особистісний, 3) соціальний.

“Гендер” і “вік” у СДД визначають стратегії й тактики комунікантів. Макростратегією у СДД є стратегія гармонізуючої мовленнєвої поведінки, яка відповідає принципу комунікативного співробітництва. Стратегія, отже, стає частиною інтеракційної компетенції мовців, виявляє їх уміння логічно організувати інтеракцію від початку до кінця. Залежно від типу СДД гармонізуюча макростратегія реалізується у вигляді регулятивної мікростратегії у СПДД і диктальної – у СІДД. Стратегії у СДД відрізняються лабільністю і динамікою, тому в процесі спілкування вони можуть зазнавати змін, корегуватися як адресантом, так і адресатом. Володіння стратегіями й тактиками мовленнєвої комунікації залежить від комунікативної компетенції мовця, його психічного стану (ступеня комбінаторності мислення і володіння своїм емоційним станом), здатності керувати своєю мовленнєвою поведінкою, враховуючи гендерні та вікові характеристики співрозмовника. З огляду на особливості кооперативної мовленнєвої діяльності, СДД є нашаруванням різних функціональних варіантів мовленнєвої поведінки, що адаптуються у ній. Однією з основних характеристик кооперативної мовленнєвої діяльності у СДД є некатегоричність, яка забезпечує неконфліктну інтеракцію і виявляється істотною передумовою ефективної взаємодії.

У другому розділі “Мовні засоби вираження стратегій і тактик комунікантів у сімейному інформативному діалогічному дискурсі” аналізуються комунікативні стратегії і тактики в СІДД, диференційовані за віком та гендером комунікантів, визначаються різнорівневі мовні засоби їх вираження у сучасній англійській мові.

СІДД як одна з форм мовлення полягає в обміні висловлюваннями, думками, позиціями між двома чи кількома учасниками інтеракції, тобто має як мінімум двокомпонентну структуру й характеризується тематичною єдністю. Диктальна стратегія у СІДД передбачає як ефективну передачу інформації, так і її адекватне сприйняття. Картина світу й тезаурус мовця безпосередньо впливають на формування комунікативної стратегії й структуру СІДД. Тактики реалізації диктальної стратегії використовуються з урахуванням пропозиціонального змісту висловлювання (когнітивний аспект інформації), психологічного, емоційного стану адресанта й адресата в момент спілкування (індексальний аспект інформації) й здатності комунікантів встановлювати зворотний зв’язок, їх обізнаність з конвенціями, зміною мовленнєвих ролей (регулятивний аспект інформації).

У межах симетричних стосунків як гетерогенний (між представниками різного гендеру) СІДД, так і гомогенний (між представниками одного гендеру) СІДД представлений діадами чоловік – дружина (110 трансакцій), брат – сестра (110 трансакцій), брат – брат (108 трансакцій), сестра – сестра (108 трансакцій). Комунікативна позиція і адресанта, і адресата є комунікативною позицією Дорослого. Ініціюючий мовленнєвий акт у СІДД визначає його тональність і мікроструктуру. Мікроструктура СІДД залежить від типу інформації адресанта й має такі можливі опції: 1) інформація адресанта > інформація адресата, 2) запит інформації адресантом > інформація адресата з подальшим її обґрунтуванням / коментарем до неї / нова інформація / заперечення інформації адресанта.

У СІДД нами були виділені нейтрально-гендерні (спільні для чоловіків і жінок) та преферентно-гендерні (характерні лише для чоловіків / жінок) тактики з подальшою диференціацією останніх на фемінінні та маскулінні (див. табл. 1).

Таблиця 1

Гендерна диференціація тактик у СІДД

Нейтрально-гендерні тактики | Преферентно-гендерні тактики

Фемінінні | Маскулінні

повтор | посилання на авторитет | моніторинг

запит інформації | спонукання до надання інформації

опозиція

заперечення

звертання

генералізація

Хоча нейтрально-гендерні тактики притаманні як для чоловіків, так і жінок, їх лексико-семантичне та стилістичне вираження може суттєво відрізнятися. Для маскулінного мовлення характерний лексичний повтор (у термінах стилістики – звичайний), послідовний повтор. Для фемінінного властиві паралельні конструкції як однотипна побудова речення з анафоричним повтором (I’t want to have to keep going to restau… I don’t want to retire to my bed (MacLaineDancing in the Light, )). Тактика запиту інформації у маскулінному мовленні виражається як прямими (What about your wrist, Scotch? MacLaine S. Dancing in the Light, p. ), так і непрямими мовленнєвими актами (Maybe I worry about something. Isn’t that what you are thinking? (BradfordAChange of Heart,74)). У фемінінному мовленні ця тактика реалізується тільки прямими мовленнєвими актами (Darling, are you all right? Why aren’t you asleep? (Andrews V.C. Petals on the Wind, )).

Тактика опозиції у чоловічому мовленні актуалізується лише на лексичному рівні шляхом протиставлення антонімів (There is no half measure when it comes to Napoleon. He is either loved or loathed in my opinion (Bradford B.T. A Sudden Change of Heart, p. )), особових займенників I – they ( Not I. Neither do most of the French, for that matter. The rest of Europe? They think of him as a monster (Bradford B.T. AChange of Heart, p. )). У жіночому мовленні тактика опозиції реалізується на лексичному й синтаксичному рівнях. Тактика заперечення у всіх діадах СІДД представлена на лексичному рівні з допомогою дієслова з заперечною часткою not (no), прислівника частоти (never), заперечних займенників (nobody, nothing), на синтаксичному рівні вона виражена парним сполучником (neither…, nor…).

Незважаючи на свою поліфункціональність, тактика звертання майже не відрізняється засобами вираження. Окрім власних імен (повних (Vivaldo) та зменшувально-пестливих (Vassy)), вживаються неоцінні / оцінні іменники (darling, sweetheart), сімейні прізвиська (Nif-Nif). Для маскулінного мовлення характерна модель Prposs + Npr, для фемінінінного – Npr + Prposs + Neval Тактику генералізації реалізують збірні іменники (people, children), іменники у множині (kids, Christians, Russians), субстантивовані прикметники (the weak, the small-minded), кількісні детермінанти (all), квантифікатори (someone, anyone, еveryone), особові займенники (we, they). У наступному СІДД підкреслені лексичні одиниці є засобами реалізації тактик звертання, спонукання до надання інформації, повтору, генералізації, опозиції:

BRIDE: I glanced at his cross. “It means a lot to you, doesn’t it?”

BRIDEGROOM: “I am Christian. Every Russian is religious. Our Russian love of God and spiritual understand-ing is most important to all Russians. Do you understand?”

BRIDE: “And you, Vassy? Is that how you feel?”

BRIDEGROOM: “I am Russian Orthodox Christian. Evil forces will destroy us if we don’t recognize God.”

BRIDE: “You believe there is such a thing as a satanic force?”

BRIDEGROOM: “Of course. We must look for God.”

BRIDE: “Is that why you wear your cross . . . for protection?”

BRIDEGROOM: “Yes, yes, my Nif-Nif. We are combination of Christian spirituality and Asian Moslem mentality” (MacLaine S. Dancing in the Light, p. 195).

Серед преферентно-гендерних тактик маскулінною є тактика моніторингу, яка виражена експліцитно складним реченням із підрядним часу з акцентом на модальному дієслові might (She might not hear a car when she crosses the street (Andrews V.C. Melody, )), виразом to be going + inf. на означення майбутньої дії та форми майбутнього часу (she won’t create any more problems (Bradford B.T. Power of a Woman, p. 162)), прямим імперативом (Take my word for(Bradford B.T. Power of a Woman, p. 162)), що несе позитивний заряд. Фемінінна тактика посилання на авторитет виражена власними іменами видатних людей, назвами джерел інформації (my grandfather Owen Valiant said that …, Vincent Cronin (Bradford B.T. A Sudden Change of Heart, p. )), суб’єктним інфінітивним комплексом (You seem to know (a lot) (King A. Luck Be a Lady, p. )). Фемінінна тактика спонукання до надання інформації представлена загальним запитаннями повної предикації (Is that how you feel? (MacLaine S. Dancing in the Light, p. 194)) й еліптичними запитаннями (And you, Vassy? (MacLaine S. Dancing in the Light, p. )).

Удвічі менша кількість маскулінно-преферентних тактик пояснюється тим, що чоловіки вважають себе домінуючими комунікантами, чий сімейний статус забезпечує їм владу та сталий его-стан Дорослого й не потребує особливих тактик для утвердження свого вищого комунікативного статусу.

За нашим емпіричним матеріалом гетерогеннй / гомогенний СІДД у межах асиметричних стосунків представлений діадами мати – син (108 трансакцій), батько – дочкатрансакцій), мати – дочка (108 трансакцій), батько – син (дідусь – онук) (108 трансакцій). При гомогенних стосунках фактор “гендер” нівелюється і “вік” є основним параметром, що визначає характер мовленнєвої взаємодії, впливає на тематичний зміст СІДД і добір тактик, що реалізують диктальну стратегію. Его-стани комунікантів відповідають їх позиціям у сімейній ієрархії і є его-станами Батька і Дитини відповідно. Адресант є старшим і має вищу комунікативну компетенцію, ніж адресат. Мікроструктура СІДД у межах асиметричних стосунків майже не відрізняється від мікроструктури при симетричних стосунках, за винятком того, що інформація комуніканта вищого за статусом у сімейній ієрархії містить інформацію із спонуканням до дії.

Згідно з віком комунікантів ми виділяємо нейтрально-вікові (спільні для комунікантів різних вікових категорій) й преферентно-вікові (характерні лише для представників певної вікової категорії) тактики з подальшою диференціацією останніх на тактики комунікантів старших за віком й молодших за віком (див. табл. ).

Таблиця 2

Вікова диференціація тактик у СІДД

Нейтрально-вікові тактики | Преферентно-вікові тактики

Старших за віком | Молодших за віком

повтор | опозиція | посилання на джерело інформації

запит інформації | посилання на авторитет

Заперечення

Звертання

генералізація

Риторична

Нейтральні тактики, марковані і гендером, і віком, а також їх лексико-семантичне вираження збігається, за винятком тактики опозиції й риторичної тактики. Тактика опозиції є нейтрально-гендерною. Риторична є нейтрально-віковою й реалізується непрямими мовленнєвими актами (Take me back into the business? (Bradford B.T. Power of a Woman, p. )), спеціальними, розділовими й загальними запитаннями як повної предикації, так й еліптичними. У наступному діалогічному уривку простежується вживання тактик опозиції, заперечення, запиту інформації, риторичної, повтору і генералізації та актуалізуються засоби їх вираження (підкреслені):

SON: “You’re giving me my old job back, Mother?” he asked.

MOTHER: “Yes, I am.”

SON: “You would do that, after the way I behaved?”

MOTHER: “Of course I would, Nigel.”

SON: “I’m flabbergasted, I really am,” Nigel murmured. “Very few people would do that. Take me back into the business?”

MOTHER: “I’m not people, Nigel darling, I’m your mother. You’re my eldest son, my firstborn child, and I love you very much. I’ve never stopped loving you.”

SON: “Some people would hold a grudge.”

MOTHER: “They’re the tools of the weak and the small-minded in this world” (Bradford B.T. Power of a Woman, ).

У мовленні старших за віком комунікантів тактика опозиції представлена антонімами (alike – different). Тактика посилання на авторитет вербалізується власними іменами, прізвищами.

Отже, у межах симетричних стосунків у СІДД фактор “гендер” визначає добір стратегій і тактик комунікантів, а вплив фактору “вік” нівелюється. У рамках асиметричних стосунків домінує фактор “вік”, який узаємодіє з параметром “гендер”.

У третьому розділі “Гендерна та вікова маркованість кооперативної мовленнєвої поведінки у сімейному прескриптивному діалогічному дискурсі” аналізуються тактики, до яких удаються комуніканти для впливу на свідомість співрозмовника з метою контролю та регулювання його мовленнєвих / немовленнєвих дій, визначаються засоби їх актуалізації у СПДД.

СПДД – це кооперативна мовленнєва діяльність в інтересах мовця, яка націлена на спонукання до конкретних мовленнєвих чи фізичних дій через емоційний чи інтелектуальний канали впливу на особистість. СПДД передбачає взаємовплив співрозмовників один на одного.

Як показав проаналізований матеріал, в основі СПДД лежить регулятивна стратегія, що базується на волевиявленні мовця, і полягає у мовленнєвому спонуканні адресата до виконання певних дій з одного боку, і застосуванні тактик, які сприяють розгортанню інтеракції на рівні нормальної тональності спілкування, з іншого. Специфіку тактик представників різних вікових груп у СПДД визначає той факт, що комунікативна компетенція дорослих, на відміну від дітей, значно вища.

Гетерогенний / гомогенний СПДД у межах симетричних стосунків представлений діадами чоловік – дружина (98 трансакцій), брат – сестра (98 трансакцій), сестра – сестра (98 трансакцій). Его-стани комунікантів при симетричних стосунках відповідають его-стану Дорослого. Мікроструктура СПДД має такий вигляд: пряма / непряма прескрипція з аргументацією адресата / без аргументації > відмова / згода адресата.

Ініціаторами СПДД в основному виступають чоловіки, що вказує на їхню домінантність, яка представлена експліцитно та імпліцитно. Експліцитно вона виражається імперативом із пом’якшуючою часткою (Just tell me what you want (Steel D. Summer’s End, p. 45)), роль мітігатора виконують також форми звертання (Don’t do this, darling (Grisham J. A Time to Kill, p. 34)) або вербалізується питальним реченням з модальним дієсловом (Can you stand up on your own, Lenor? (BradfordPower of a Woman, p. )). Імпліцитно чоловіча домінантність реалізується формою майбутнього часу як спонукання до дії (It won’t take you very long to tell her about me (Andrews V.C. Melody, p. 84)).

У фемінінному мовленні прескрипція екстеріоризується імпліцитно: непрямими мовленнєвими актами з пропозиційним значенням спонукання до дії. Непрямий директив, виражений простим або складним реченням, актуалізує намагання жінки зберегти “обличчя” співбесідника, пом’якшити прескрипцію й досягти максими взаєморозуміння (But it would have been nice to have you in Paris (Bradford B.T. A Sudden Change of Heart, p. 87)). У ході дослідження з’ясувалося, що у СПДД нараховується вісім нейтрально-гендерних тактик і сім преферентно-гендерних, із яких чотири фемінінних і три маскулінних (див. табл. 3).

Таблиця 3

Гендерна диференціація тактик у СПДД

Нейтрально-гендерні тактики | Преферентно-гендерні тактики

Фемінінні | Маскулінні

Заперечення | іронія | прохання

повтор | пом’якшення | моніторинг

Звертання | пропозиція | переривання

Риторична | часткова згода / незгода

генералізація

Опозиція

Обіцянка

Відмова

У СПДД нейтрально-гендерна тактика заперечення має переважно однакове наповнення й реалізується на лексичному рівні дієсловом із заперечною часткою not. Для маскулінного мовлення характерним є імпліцитне вираження заперечення у формі констативу (It’s for a rich, sophisticated woman of thirty-five with admirers (Medley M. Short Stories, p. 67)). Спільним для чоловіків і жінок є лексичний повтор прикметника (smart), прислівника частоти (never). Маскулінному мовленню властивий фреймовий повтор, наприклад:

HUSBAND: “Please go, Carla. They’re scared too, and they insist you stay with them until this thing is over.”

WIFE: “And what if I don’t want to go?”

HUSBAND: “I’ll work night and day from now until the twenty-second, and once the trial starts you won’t see me anyway. The last thing I need is to be worried about you and Hanna. Please go” (Grisham J. A Time to Kill, p. 280)).

Фемінінному мовленню притаманний частковий паралелізм (tell her how you feel – tell her you love her (Andrews V.C. Unfinished Symphony, p. 73)).

Спільним щодо тактики звертання є вживання оцінного звертання (sweetheart, darling), повного власного імені (Carla, Derek, Melody), зменшувально-пестливого власного імені й сімейного прізвиська (Homebody Number One). Фемінінному мовленню притаманне вживання повного власного імені з прізвищем (Jimmy > James Gary). Риторична тактика відрізняється типом питання, до якого удається комунікант. Жінка вживає квеситив у формі розділового запитання (You’ve already started doing better schoolwork, haven’t you, right? (Andrews V.C. Unfinished Symphony, p. 109)). Чоловік удається до спеціального запитання, переважно повної предикації (How can you argue at a time like this? (Grisham J. A Time to Kill, p. 280)).

Тактика генералізації у мовленні чоловіка актуалізується вказівним займенником (those), означальним займенником у функції кількісного детермінанта (other), іменником у множині (kids), функція яких є контекстуально зумовленою. У мовленні жінки ця тактика знаходить своє мовне вираження у збірному іменнику (people), особовому займеннику (they), означальному займеннику у функції кількісного детермінанта (everybody, everything). У чоловічому мовленні тактика опозиції виражена контекстуальними антонімами (we – those other kids). У жіночому мовленні ця тактика представлена антонімічними прислівниками (always – never), іменниками з прикметниками (rich kids – poor kids), особовими займенниками (we – others). Тактика обіцянки незалежно від гендеру виражається у формі майбутнього часу та дієсловом із семою обіцянки (promise). У фемінінному мовленні простежується уживання складного речення одночасно з підрядними часу та умови (If you don’t help me, I’ll just go looking anyway until I find the house (Andrews V.C. Dawn, p. 357)).

У мовленні чоловіка тактика відмови експліцитно представлена фразою I’m not sure, дієсловом із заперечною часткою not, дієсловом hate, прислівником never. Імпліцитно тактика відмови виражена конструкцією I’d rather + inf. (I’d rather be in a regular public school (Andrews V.C. Dawn, p. 109)), вигуковим із модальністю можливості / неможливості. У мовленні жінки ця тактика виражається квеситивом, заперечною часткою not, підсиленою повтором та контекстуально зумовленим деінтенсифікатором у вигляді вказівного займенника that з інтенсифікатором well enough.

Фемінінна тактика пом’якшення представлена непрямою прескрипцією у формі спеціального запитання з акцентом на модальному дієслові should, займеннику we в значенні you (When should we talk to Stevie about Chloe, Derek (Bradford B.T. Power of a Woman, p. )). Тактика пропозиції представлена реквестивом із деінтенсифікатором – модальним словом та модальним дієсловом з категоріальним значенням прескрипції (Maybe you should see Steve alone (Bradford B.T. Power of a Woman p. )).

Тактика часткової згоди / незгоди актуалізується фразою, що включає іллокуцію згоди + but …, або фразою, що включає іллокуцію незгоди з заперечною часткою not (Oh, Jimmy, you’ve got a right to be upset…but Daddy didn’t mean to harm us (Andrews V.C.p. 110)). Тактика моніторингу в чоловічому мовленні представлена моделлю Adj + Adj, у якій smart утворює стилістичний прийом оксюморон damned smart, де damned є стертим вульгаризмом. Наступний мікродіалог ілюструє вживання тактик повтору, моніторингу, заперечення, генералізації, звертання та засоби їх вираження:

HUSBAND: “Darling, I don’t like your hat.”

WIFE: “What’s the matter with my hat, Baby? Everybody says it’s very smart.”

HUSBAND: “It’s too damned smart. It’s not for you. It’s for a rich, sophisticated woman of thirty-five with admirers.”

WIFE: “[Laughing] I’m practicing to be a rich, sophisticated woman of thirty-five with admirers.” (Medley M. Short Stories, p. 67).

Тактика переривання у мовленні адресанта графічно представлена з допомогою тире (–), за яким у мовленні адресата слідує або імператив (Let it be, Melody (Andrews V.C. Melody, p. 89)), або просте речення за моделлю Ppers + (modal) Vабо просте речення зі звертанням (It’s not a big deal, Laura (Andrews V.C. Music in the Night, p. 94)).

Проаналізовані вісім нейтрально-гендерних тактик у СПДД є універсальними з огляду на реалізацію комунікативної інтенції мовця у ході кооперативної мовленнєвої діяльності. Кількісна перевага фемінінних тактик серед преферентно-гендерних свідчить про більшу налаштованість жінки на комунікацію.

Гетерогенний / гомогенний СПДД у межах асиметричних стосунків представлений діадами мати – син (100 трансакцій), батько – дочка (100 трансакцій), мати – дочка (103 трансакції), батько – син (100 трансакцій). У рамках асиметричних стосунків его-стани комунікантів відповідають его-станам Батька і Дитини. Як показав проведений аналіз, наступні тактики є нейтрально-віковими і преферентно-віковими (див. табл. 4).

Таблиця 4

Вікова диференціація тактик у СПДД

Нейтрально-вікові тактики | Преферентно-вікові тактики

Старших за віком | Молодших за віком

повтор | заперечення | опозиція

Відмова | застереження | визнання авторитету адресата

обіцянка | pиторична

Звертання

Прохання

посилання на авторитет

Умова

переривання

У мовленні старшого за віком тактика відмови представлена умовним способом та об’єктивною / суб’єктивною модальністю із запереченням (I really couldn’t do that, it would seem a little strange (BradfordPower of a Woman,)). У мовленні молодшого комуніканта ця тактика виражена в експліцитній та імпліцитній формах. Експліцитно вона реалізується суб’єктивною модальністю із заперечною часткою no (not), а імпліцитно – констативом (I’m very busy (BradfordPower of a Woman p. )). Тактика обіцянки переважно реалізується формою майбутнього часу (You’ll make so many new and wonderful friends (Andrews V.C.p. 89)) й модальним словом maybe у мовленні старшого за віком та вживанням перформативу promise у мовленні комуніканта молодшого віку.

Тактика прохання у мовленні старших за віком представлена питальними реченнями (How would you like to see some real Christmas decorations? (King A. Luck Be a Lady, p. )). У мовленні молодших за віком ця тактика актуалізується з допомогою об’єктивної / суб’єктивної модальності (Maybe we should sell the pearls, Daddy (Steel D. Summer’s End, )). Тактика умови в мовленні батьків реалізується умовним способом дієслова (If I had