АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

СЕМБРАТ АЛЛА ЛЕОНТІЇВНА

УДК 371:37.017.92

МОРАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ СТАРШОКЛАСНИКІВ

У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ ГІМНАЗІЇ

13.00.07 – теорія і методика виховання

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Державному вищому навчальному закладі ’’Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди”, Міністерство освіти і науки України, м. Переяслав-Хмельницький.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, професор

Люріна Таніта Іванівна,

Національний авіаційний університет,

професор кафедри педагогіки, м. Київ

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Левківський Михайло Васильович,

Житомирський державний педагогічний

університет імені Івана Франка,

завідувач кафедри педагогіки

кандидат педагогічних наук, старший

науковий співробітник

Чорна Катерина Іванівна,

Інститут проблем виховання

АПН України, завідуюча лабораторії

морально-етичного виховання

Провідна установа: Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка, кафедра педагогіки,

Міністерство освіти і науки України, м. Луганськ

Захист відбудеться “ 10 “ квітня 2007р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К26.454.01 в Інституті проблем виховання АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М.Берлинського, 9, зал засідань.

.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту проблем виховання АПН України (04060, м. Київ, вул. М.Берлинського, 9).

Автореферат розіслано “ 07 “ березня 2007 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.М.Масол

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і доцільність дослідження. Нестабільність і суперечливість моральної атмосфери в сучасному суспільстві зумовили особливу гостроту проблеми морального виховання учнівської молоді. Нині важливим є забезпечення в навчально-виховному процесі повноцінного розвитку зростаючої особистості. Основні вимоги до морального виховання молоді знайшли своє відображення в Законі України „Про освіту”, Державній національній програмі „Освіта” („Україна ХХІ століття”), Концепції національного виховання дітей та молоді в національній системі освіти, Національній доктрині розвитку освіти в Україні у ХХІ столітті, Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності та інших нормативних документах, які визначили стратегію розвитку освіти в Україні, пріоритетні напрями та шляхи забезпечення можливостей постійного морально-духовного самовдосконалення особистості.

Особливу роль у цьому процесі мають відіграти гімназії як спеціалізовані заклади для розвитку творчої обдарованості. Головною метою педагогічних колективів гімназій є створення умов для засвоєння особистістю багатства духовної культури народу і на цій основі – формування повноцінних рис громадянина Української держави, що включають у себе національну свідомість, розвинену духовність, моральну культуру, розвиток індивідуальних здібностей.

Результати аналізу навчально-виховного процесу в гімназіях свідчать, що рівень сформованості моральної вихованості гімназистів впливає на якість їх етичної свідомості, забезпечує засвоєння основних ціннісних орієнтацій та етичних норм співжиття, оволодіння внутрішнім інструментарієм для аналізу та прийняття оптимальних рішень у конкретних ситуаціях життєдіяльності. Водночас моральне виховання учнівської молоді досить часто залишається поза увагою завдань, які вирішує педагогічний колектив. У системі роботи багатьох педагогів спостерігається переважна орієнтація на здобуття знань, умінь і навичок, а проблеми виховання, зокрема, морального виховання гімназистів, залишаються поза центром їхньої уваги.

Необхідно врахувати і ряд суперечностей, які призводять до низького рівня сформованості моральної вихованості гімназистів:

а) між реальним рівнем моральної вихованості гімназиста і суспільними вимогами до неї;

б) між необхідністю формування моральної вихованості особистості і розвитком асоціальних потреб та девальвації моральних цінностей у свідомості сучасної молоді.

Проблема моральності, в міру своєї актуальності, завжди була одним із важливих чинників наукових пошуків у філософії, соціології, психології, педагогічній науці і практиці. Тому розуміння значущості моралі у становленні особистості простежується впродовж усього історичного шляху цивілізації. Питання виховання у підростаючого покоління загальнолюдських моральних цінностей відображено у працях видатних зарубіжних учених Г.Гегеля, І.Гербарта, Д.Дьюї, Я.Коменського, Ф.Ніцше, І.Песталоцці, Ж.-Ж.Руссо, П.Тейяра де Шардена, А.Швейцера та ін.

Не обійшли увагою зазначену проблему вітчизняні мислителі, починаючи ще з епохи Київської Русі (Іларіон, Святослав, Володимир Мономах), а також відомі просвітителі П.Могила, Ф.Прокопович, Г.Сковорода, О.Духнович, К. Ушинський, X.Алчевська, Б.Грінченко, Г.Ващенко, В.Вернадський, І.Огієнко, С.Русова, Б.Наврочинський, А.Макаренко, М.Стельмахович, В.Сухомлинський та ін.

У працях українських учених В.Андрущенка, І.Беха, М.Боришевського, І.Зязюна, О.Киричука знайшли своє відображення соціально-філософський та психологічний аспекти моральності. Важливого значення вони зокрема надають морально-практичній діяльності, яка виступає основною соціальною детермінантою та визначає моральне зростання молодої людини.

Аналіз наукових досліджень у галузі морального виховання особистості вчених В.Білоусової, Г.Васяновича, Л.Виготського, Г.Костюка, О.Леонтьєва, М.Фіцули, К.Чорної та інших дав можливість визначити психолого-педагогічні основи досліджуваної проблеми, до яких були віднесені: методологія, функції, принципи, умови, фактори морального виховання.

Значущість для нашого дослідження становлять праці, присвячені проблемі формування моральних цінностей (О.Вишневський, О.Власенко, М.Іванчук, А.Кавалеров, Е.Помиткін, В.Шинкарук, А. Ярмоленко та ін.), які визначають дані утворення через призму моральності. Вониі вважають, що у психолого-педагогічному плані моральні цінності повинні розглядатися як якості особистості людини, що регулюють її діяльність та поведінку.

Цінними в контексті нашого пошуку є також дослідження різних аспектів морального виховання як фактору формування моральної культури особистості (Л.Аза, Є.Бондаревська, О.Горожанкіна, А.Титаренко та ін.).

Дотичними до досліджуваної нами проблеми є праці науковців А.Бойко, Ш.Амонашвілі, М.Босенко, В.Киричок, О.Кононко, М.Левківського, В.Оржеховської та інших, в яких розглядаються різноаспектні питання суті та технології морального виховання підростаючого покоління.

Значення для людини та суспільства загальнолюдських моральних цінностей, методологічні засади системного підходу до вдосконалення морального виховання молоді, виховання моральних якостей особистості, вироблення в учнів умінь і навичок моральної поведінки, формування гуманних взаємовідносин у різних видах урочної та позаурочної діяльності знайшли своє відображення у працях Л.Бурдейної, Т.Ващенко, О.Докукіної, Б.Кобзаря, Т.Люріної, Ю. Підборського, К.Плівачук, П.Щербаня та ін.

Проведений аналіз джерельної бази дав можливість констатувати, що на сьогодні накопичений певний досвід морального виховання учнівської молоді. Проте, незважаючи на посилену увагу науковців до цієї проблеми, моральне виховання старшокласників у навчально-виховному процесі гімназії поки ще не стало предметом спеціального дослідження. Внаслідок цього залишається недослідженою низка важливих для теорії й практики морального виховання питань: недостатньо висвітлений даний процес з позицій сучасних концепцій навчання та виховання; можливості реалізації особистісного потенціалу старшокласника в моральному зростанні в умовах гімназії. Потребують визначення та дослідження педагогічні умови ефективності морального виховання старшокласників у навчально-виховному процесі гімназії.

Отже, актуальність і недостатня теоретична та методична розробка порушеної проблеми, доцільність пошуку шляхів підвищення ефективності морального виховання старшокласників у навчально-виховному процесі гімназії зумовили вибір теми нашого дослідження: „Моральне виховання старшокласників у навчально-виховному процесі гімназії”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри загальної та соціальної педагогіки ДВНЗ ,,Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди” ”Впровадження новітніх педагогічних технологій у практику роботи сучасної школи” (№019 71006397). Тему дисертації затверджено Вченою радою ДВНЗ ,,Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди” (протокол № 5 від 28 квітня 2003 року) та узгоджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 10 від 21 грудня 2004 року).

Об'єктом дослідження є процес морального виховання старшокласників у гімназії.

Предметом дослідження є педагогічні умови морального виховання старшокласників у навчально-виховному процесі гімназії.

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці ефективності педагогічних умов морального виховання старшокласників у навчально-виховному процесі гімназії.

Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що ефективність морального виховання старшокласників у навчально-виховному процесі гімназії підвищиться за умов:

- впровадження розробленої моделі і технології морального виховання старшокласників у навчально-виховному процесі гімназії на основі формування моральних цінностей (доброзичливості, толерантності любові до Батьківщини);

- опанування старшокласниками основами моральних знань, умінь і навичок, що ґрунтуються на вихідних концептуальних положеннях (особистісно зорієнтована спрямованість навчально-виховного процесу, дотримання власне педагогічних і специфічних принципів організації виховного процесу, самовдосконалення – здійснення переходу від сприймання інформації до її осмислення, від осмислення до дії);

- оптимального використання можливостей змісту навчальних дисциплін та виховних заходів морального спрямування із включенням старшокласників у моральні відносини, а через них залученням їх до пізнавальної, ціннісно-орієнтаційної та практичної діяльності;

- введення в навчальний процес гімназій як спеціалізованих закладів для розвитку творчої обдарованості спецкурсів, які забезпечуватимуть засвоєння старшокласниками морально-етичних норм у практичній діяльності, розвиватимуть у них рефлексію, самопізнання, ціннісне ставлення до людини;

- супровід виховного процесу систематичною діагностикою рівнів вияву досліджуваного особистісного утворення;

- методичного забезпечення досліджуваного процесу.

Досягнення поставленої мети й перевірка гіпотези передбачали вирішення таких завдань дослідження:

1. З’ясувати стан проблеми в педагогічній теорії та виховній практиці.

2. Обґрунтувати педагогічні умови морального виховання старшокласників у навчально-виховному процесі гімназії та експериментально перевірити їх ефективність.

3. Розробити модель і технологію морального виховання старшокласників у навчально-виховному процесі гімназії у взаємозв’язку урочної та позаурочної роботи на основі формування моральних цінностей.

4. З’ясувати та уточнити сутність понять “мораль”, “моральні цінності”, “моральне виховання”.

5. Визначити критерії та рівні сформованості моральної вихованості старшокласників за такими цінностями: доброзичливість, любов до Батьківщини, толерантністью.

6. Розробити і впровадити в навчальний процес спецкурси “Основи християнської моралі”, ”Усна народна творчість” та розробити методичні рекомендації для педагогів щодо морального виховання старшокласників у навчально-виховному процесі гімназії.

Для досягнення поставленої мети, вирішення завдань і перевірки гіпотези використано комплекс взаємопов'язаних методів дослідження. Теоретичні: аналіз психолого-педагогічної, філософської літератури з проблеми дослідження; порівняння, систематизація й узагальнення теоретичних та емпіричних даних з метою визначення стану сформованості моральної вихованості старшокласників; моделювання (для визначення функціональних компонентів морального виховання, орієнтованих на підвищення якості морального вдосконалення особистості). Емпіричні: діагностичні (педагогічне спостереження, анкетування, тестування, аналіз матеріалів, інтерв'ювання, вивчення й узагальнення досвіду морального виховання старшокласників у навчально-виховному процесі гімназії) для визначення рівня моральної вихованості старшокласників; прогностичні (експертних оцінок, узагальнення незалежних характеристик); констатувальний і формувальний експеримент з метою виявлення та обґрунтування сукупності педагогічних умов підвищення якості морального виховання старшокласників у навчально-виховному процесі гімназії. Методи математичної статистики — для інтерпретації та обробки результатів дослідження.

Методологічною основою дослідження є теорія наукового пізнання, положення про формування всебічно розвиненої, високоморальної особистості; системний і діяльнісний підходи як інструменти дослідження та оцінки педагогічної діяльності: філософські, соціальні, психолого-педагогічні ідеї та висновки суспільствознавців про тенденції створення нової системи освіти в Україні; сучасні теоретичні обґрунтування інноваційного підходу до змісту та форм організації навчально-виховного процесу; новітні дослідження з проблем морального виховання.

Теоретичну основу дослідження становлять: праці вітчизняних і зарубіжних філософів і педагогів (Г.Ващенко, Г.Гегель, Д.Дьюї, Я.Коменський, К.Ушинський та ін.); положення сучасної філософії освіти (В.Андрущенко, І.Зязюн); концепції розвитку освіти, виховання та навчання в сучасних умовах (І.Бех, Г.Васянович, В.Сухомлинський); психолого-педагогічні дослідження щодо сензитивності раннього юнацького віку до набуття рис моральної особистості (І.Кон, Г.Костюк, теорії організації навчально-виховного процесу в гімназіях (В.Білоусова, І.Єрмаков).

Експериментальна база дослідження. Дослідження проводилися впродовж 2001-2006 років у гімназії №1 м. Біла Церква, Переяслав-Хмельницькій гімназії Київської області та гімназії №3 м. Шпола Черкаської області. На різних етапах дослідження в експериментальній роботі було охоплено 504 старшокласники.

Організація та основні етапи дослідження. Теоретична та дослідно-експериментальна робота охоплювала три етапи науково-педагогічного пошуку.

Перший етап (2000-2002 рр.). На цьому етапі досліджувалась філософська, психолого-педагогічна, навчально-методична література з даної проблеми, обґрунтовувалися вихідні теоретичні засади, об’єкт, предмет дослідження, його гіпотеза, конкретизувалися завдання; розроблялася методика констатувального етапу експерименту та здійснювалося його проведення, визначалися критерії та рівні моральної вихованості старшокласників, здійснювалося вивчення сучасного стану морального виховання старшокласників у навчально-виховному процесі гімназії, вносилися корективи у плани виховної роботи гімназій; визначалися педагогічні умови, розроблялася модель і технологія та морального виховання старшокласників.

Другий етап (2002-2005 рр.) пов’язаний із проведенням формувального етапу експерименту – аналіз результатів дослідження в контрольних та експериментальних групах. Здійснювалася експериментальна перевірка ефективності розробленої моделі й технології та педагогічних умов морального виховання старшокласників у навчально-виховному процесі гімназії у взаємозв’язку урочної та позаурочної роботи; вносилися необхідні корективи у програму дослідження та проводилися проміжні зрізи, коригувалися зміст, форми та методи морального виховання старшокласників.

Третій етап (2005-2006 рр.) – здійснювався порівняльний аналіз та узагальнення отриманих результатів за експериментальних умов, виявлялася динаміка моральної вихованості старшокласників; формулювалися загальні висновки, готувалися методичні рекомендації.

Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягає в тому, що: вперше виявлено, науково обґрунтовано та експериментально перевірено ефективність педагогічних умов морального виховання старшокласників у навчально-виховному процесі гімназії; розроблено модель і технологію морального виховання старшокласників у навчально-виховному процесі гімназії; визначені критерії та рівні моральної вихованості старшокласників; з’ясовано та уточнено сутність понять: “мораль”, “моральні цінності” і “моральне виховання”, що ґрунтується на вихідних концептуальних положеннях (особистісно зорієнтована спрямованість навчально-виховного процесу, дотримання власне педагогічних і специфічних принципів організації виховного процесу, самовдосконалення – здійснення переходу від сприймання інформації до її осмислення, від осмислення – до дії) у контексті взаємозвязку навчально-виховної урочної та позаурочної діяльності.

Подальшого розвитку набула методика вивчення моральної вихованості особистості.

Практичне значення дослідження полягає в апробації та впровадженні розробленої моделі і технології морального виховання старшокласників у навчально-виховному процесі гімназії, спецкурсів “Основи християнської моралі” та ”Усна народна творчість”, у створенні для педагогів методичних рекомендацій щодо морального виховання старшокласників, що сприяє підвищенню результативності означеного процесу.

Впровадження результатів дослідження. Основні положення, висновки й рекомендації, розроблені на основі узагальнення дослідницьких матеріалів, упроваджено в навчально-виховний процес Білоцерківської гімназії №14 (акт №17 від 2 лютого 2006 року), Переяслав-Хмельницької гімназії (акт №9 від 19 січня 2006 року), Шполянської гімназії (акт №12 від 31 січня 2006 року).

Вірогідність результатів дослідження забезпечена методологічною та теоретичною обґрунтованістю вихідних позицій; використанням комплексу взаємодоповнювальних методів, адекватних завданням і логіці дослідження; кількісним і якісним аналізом емпіричних даних; результатами педагогічного експерименту.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати проведеного дослідження обговорювалися і дістали позитивну оцінку на засіданнях кафедри педагогіки ДВНЗ ,,Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди”, засіданнях педагогічних рад експериментальних гімназій (2001-2006 рр.). Матеріали дослідження оприлюднювалися на науково-практичних конференціях, зокрема: VІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції “Гуманітарні проблеми становлення сучасного фахівця” (Київ, 2006), IV науково-практичній конференції “Полікультуротворча діяльність” (Київ, 2006), Всеукраїнській науково-практичній конференції ”Творчий потенціал особистості: проблеми розвитку та реалізації” (Київ, 2005), VI Всеукраїнській науково-практичній конференції “Гуманітарна освіта в профільних вищих навчальних закладах: проблеми і перспективи” (Київ, 2005), міжвузівській науково-практичній конференції “Традиції родинного виховання в Україні і сучасність” (Київ, 2004), міжвузівській науково-практичній конференції “Шляхи формування духовно-моральної та соціальної культури майбутніх спеціалістів” (Київ, 2003).

Публікації. Результати дослідження висвітлено в 10 одноосібних публікаціях, з них – 6 статей у фахових наукових виданнях затверджених ВАК України, 4 статті у збірниках наукових праць та матеріалах наукових конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів з висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел із 226 найменувань та 16 додатків. Ілюстративний матеріал поданий у 24 таблицях, 5 рисунках та 2 схемах. Загальний обсяг дисертації складає 211 сторінок друкованого тексту. Основний зміст викладено на 171 сторінці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження обраної теми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, сформульовано гіпотезу та наукову новизну, теоретичне й практичне значення отриманих результатів дослідження, вказано етапи дослідження, дослідну базу, подано відомості про апробацію і впровадження результатів дослідження.

У першому розділі – ,,Теоретичні та практичні передумови морального виховання старшокласників у навчально-виховному процесі гімназії” – узагальнено результати філософських, психолого-педагогічних досліджень з актуальних проблем теорії і методики морального виховання в сучасних соціокультурних умовах, охарактеризовано методологію системного підходу в педагогічних дослідженнях, розкрито сутність морального виховання старшокласників у навчально-виховному процесі гімназії та окреслено шляхи вдосконалення означеного процесу на основі діагностики стану моральної вихованості старшокласників.

Аналіз наукової літератури з проблеми морального виховання дав можливість з’ясувати та уточнити сутність понять “мораль”, “моральні цінності”, “моральне виховання”. Мораль – це система норм і принципів поведінки людей у ставленні один до одного та до суспільства і означає форму соціальної культури, що виконує ціннісно-орієнтаційні та регулятивні функції.

Мораль, як форма соціальної культури, виконує ціннісно-орієнтаційні та регулятивні функції. Через систему орієнтацій, норм, заборон оцінок, ідеалів мораль регулює поведінку людей. Вона дає змогу встановити зв’язок вчинку і всієї поведінки людини із загальноприйнятою системою цінностей (І.Д. Бех, В.О.Білоусова, К.І.Чорна).

Процес морального виховання ми розглядаємо як цілеспрямовано організовану систему взаємодії: ученьпедагог, ученьучень, ученьоточення, а процес морального розвитку як взаємодію зовнішніх і внутрішніх факторів.

Внутрішні фактори є досить широкими і характеризуються різними ознаками, зокрема: внутрішня позиція, сприйнятливість, переконання, виховні можливості, здатність до емоційного відгуку, духовні потреби.

Звідси розвиток моральних якостей розглядається як оволодіння суб’єктом соціальними зразками моральної поведінки: ідеалзнанняособистісний зразок (визначений власно суб’єктом). Такий поступовий перехід від зразка-ідеалу до особистісного зразка, котрий стимулює самовдосконалення, саморозвиток особистості.

Завдання морального виховання старшокласників вирішуються на основі врахування комплексного підходу до проведення виховної роботи, адже тільки такий підхід забезпечує розвиток в особистості старшокласника стійких моральних якостей, набуття нею відповідної спрямованості, активної життєвої позиції.

Психолого-педагогічну сутність процесу морального виховання нами представлено таким чином: моральні уявлення моральні почуття моральні потреби моральні цінності ціннісні орієнтації моральні переконання моральні звички моральна поведінка.

Технологія процесу морального виховання старшокласників у навчально-виховному процесі гімназії спрямована на здійснення комплексного підходу за дотримання таких вимог: впливати на вихованців у трьох напрямах – на свідомість, почуття, поведінку; поєднання зовнішнього педагогічного впливу та самовиховання особистості.

Процес морального виховання старшокласника полягає в закономірному оволодінні ним відповідними знаннями в навчально-виховному процесі, вміння бачити моральну основу у змісті дисциплін та позакласних заходів, систематизувати ці знання та перетворювати їх у переконання. У цьому контексті моральне виховання має загальнопедагогічне значення, оскільки воно є обов’язковим елементом навчання, впливаючи на формування моральної особистості. Під формуванням розуміється „сукупність прийомів і способів соціального впливу на індивіда, який має на меті створити у нього систему цінностей як концепцію життя (І.Бех).

До моральних цінностей відносяться: чесність, справедливість, гідність, порядність, відповідальність, патріотизм, схильність до героїзму, толерантність, старанність, доброзичливість, милосердя, скромність, співчуття, чуйність, благородство, шляхетність, щирість, добродушність, самокритичність, вимогливість, об’єктивність, вірність, непримиренність до антигуманних вчинків, мужність, любов до Вітчизни, рідної культури, мови (І.Бех, М.Боришевський, .Г.Васянович, М.Левківський,Т.Люріна, К.Чорна, А.Ярмоленко).

З метою виявлення стану моральної вихованості старшокласників, а також факторів і умов, які впливають на процес його вдосконалення, було здійснено констатувальний експеримент, у процесі якого поглиблено вивчено практику роботи експериментальних гімназій та визначено сутнісні характеристики критеріїв і рівнів моральної вихованості старшокласників. Умовно виділено три рівні моральної вихованості – високий, середній, низький.

Високий рівень. Старшокласники мають належні знання основ моралі та повну поінформованість щодо форм, методів і засобів морального вдосконалення, досконало володіють аналітичними, конструктивно-проектувальними, соціально-перцептивними, організаторськими та комунікативними вміннями й навичками здійснення морально-практичної діяльності (уміння визначити емоційно-ціннісний зміст явищ суспільної дійсності, дати самооцінку морально-практичної діяльності, проявляють упевненість і самостійність у прийнятті рішень морального спрямування задоволеність діяльністю), виявляють яскраву зацікавленість у моральному самовихованні, постійно прагнуть до морального самовдосконалення.

Середній рівень. Старшокласникам цього рівня властиве часткове засвоєння моральних знань, поверхова поінформованість щодо сутності форм, методів і засобів морального вдосконалення, недосконале володіння аналітичними, конструктивно-проектувальними, соціально-перцептивними, організаторськими та комунікативними уміннями й навичками здійснення морально-практичної діяльності (уміння визначити емоційно-ціннісний зміст явищ суспільної дійсності, дати самооцінку морально-практичної діяльності, вагаються у самостійному прийнятті рішень морального спрямування). Вони зазнають труднощів при застосуванні набутих знань у нестандартних ситуаціях переважно керуються аналогією, шаблоном, копіюють звичний спосіб моральної поведінки, не надають належної уваги моральному самовихованню, не проявляють ініціативи в самовдосконаленні.

Низький рівень. Старшокласники мають дуже слабкі теоретичні моральні знання. Не сприймають серйозно свої обмеження і утруднення при взаємодії з іншими людьми, не прагнуть їх усунення. Часто виявляють непоінформованість щодо суті моральних чи аморальних вчинків. Слабо володіють аналітичними, конструктивно-проектувальними, соціально-перцептивними, організаторськими та комунікативними вміннями й навичками (або деякими й зовсім не володіють). Часто спостерігається неадекватна самооцінка вчинку. Не приділяють уваги моральному самовихованню. Часто діють інтуїтивно. Пошук шляхів розв’язання тієї чи іншої ситуації здебільшого здійснюють методом випробувань і помилок, їм бракує самостійності у прийнятті рішень. Вони не бачать необхідності в моральному самовдосконаленні.

Виявлення стану сформованості моральних цінностей у старшокласників проводилося за допомогою таких діагностичних методів: вивчення ефективності навчально-виховної роботи на основі анкетування; аналіз навчальних планів і програм гімназій із проблеми морального виховання; бесід із педагогами гімназій, під час яких виявляється їхнє ставлення до організації навчально-виховної роботи морального спрямування зі старшокласниками; відвідування уроків, занять та виховних заходів; діагностика основних труднощів педагогів у процесі морального виховання старшокласників гімназії. Основною формою виявлення рівнів моральної вихованості було обрано тест як експериментальну методику, що має значні переваги (достатня об’єктивність результатів; широкі можливості для кількісних оцінок і математичної обробки інформації; незалежність від суб’єктивних факторів експериментатора).

Однак, усвідомлюючи обмеженість тесту як методу, що не враховує багатьох індивідуальних особливостей старшокласників, ми вважали за доцільне включити разом із перерахованими методами в констатувальний експеримент педагогічне спостереження, дослідження творчих робіт старшокласників „Роздуми про життєвий досвід” для визначення моральної спрямованості особистості, методики для вивчення моральної вихованості старшокласників, методи експертної оцінки педагогів та самооцінки старшокласників, методику „Ціннісні орієнтації” (М.Рокича), аналіз, узагальнення, метод полярних профілів, методику Н.В.Кузьміної та В.А.Ядова (дає змогу вирахувати індекс задоволеності процесом самовиховної діяльності та формування моральних цінностей), якісно-кількісний порівняльний аналіз, методику О.В.Смірнова, Н – критерій Краскелла – Валліса, t – критерій Стьюдента.

Якщо ставлення старшокласника до морального самовиховання є стійким, йому легше вирішувати завдання моральної спрямованості, займатися саморозвитком, самовдосконаленням, оцінкою власних моральних якостей, поведінки. Тому, взявши до уваги рівень зацікавленості старшокласниками моральним самовдосконаленням, ми мали змогу оцінити рівень підготовленості старшокласника до морального самовиховання в гімназії та формування в нього моральних цінностей (рівень зацікавленості змінюється у межах від -1 до +1).

Результати опитування показали, що індекс задоволеності самовиховною діяльністю в цілому вищий за індекс задоволеності формуванням моральних цінностей. Крім того, 10% старшокласників, відповідаючи на запитання: „Якщо зараз можливо було б щось змінити в собі, то які б якості Ви хотіли б сформувати передусім?” не змогли визначити свою позицію.

Результати анкетування засвідчили, що в цілому старшокласники приділяють увагу досліджуваній проблемі, шукають шляхи активізації самовиховної роботи, використовують різноманітні форми, методи, прийоми самовиховної діяльності з метою морального самовдосконалення. Однак лише незначна частина (24,1%) старшокласників працюють над зазначеною проблемою систематично і цілеспрямовано. Ще менше старшокласників (18,2%) звертаються до цієї проблеми, вважаючи провідною діяльністю навчання. Причиною такого ставлення, на нашу думку, може бути те, що проблеми морального виховання розглядаються здебільшого в теоретичному контексті виховання, а самовиховна діяльність потребує високої психологічної підготовленості, більшої відповідальності, моральної досконалості, впевненості, а в разі недостатньої сформованості вище згаданих моральних якостей особистості для процесу самовиховної діяльності може викликати у старшокласників невпевненість, байдужість, некомпетентність, відсутність цілеспрямованості у самовиховній роботі.

Зазначимо, що індекс зацікавленості не дає уявлення про причини того чи іншого ставлення до проблеми моральних цінностей. Виявити ці причини можна шляхом аналізу мотиваційної сфери старшокласників, яка відображає потреби особистості й характеризує силу емоційного ставлення до проблем морального виховання, спонукання до діяльності, пов’язане із задоволенням потреби суб’єкта; сукупність зовнішніх і внутрішніх умов, що стимулюють розвиток моральної активності старшокласника та моральної спрямованості.

У результаті теоретичного аналізу педагогічних досліджень, вивчення досвіду роботи, проведених спостережень, виявлено, що ефективність морального виховання залежить від цілісності, безперервності і системності процесу морально-практичної діяльності; орієнтації виховного процесу на суб’єктивну позицію старшокласника як носія моральних цінностей; формування позитивної мотивації старшокласника до навчально-виховного процесу, участі в морально-практичній діяльності; виховання у старшокласників потреби до постійного самовдосконалення (самоосвіти, саморозвитку, самовиховання); створення сприятливого емоційно-психологічного мікроклімату на уроках (заняттях); дотримання принципів гуманізації, активності у навчально-виховному процесі; організації спільної моральної діяльності учнів і педагогів в урочний та позаурочний час.

Вивчення практики роботи гімназій дало змогу дійти висновку, що, незважаючи на значну кількість публікацій цього напряму, накопиченого досвіду, окреслених у відповідних державних документах основних стратегічних напрямів у галузі виховання, проблема морального виховання старшокласників у навчально-виховному процесі гімназії у світлі сучасних концепцій ще не знайшла належного розвитку. Серед основних причин нами виділено: відсутність розроблених методик; недостатню обґрунтованість потреби здійснення морального виховання у навчально-виховному процесі у взаємозв’язку урочної і позаурочної роботи.

У другому розділі – „Експериментальна перевірка ефективності морального виховання старшокласників у навчально-виховному процесі гімназії” – викладено основні етапи наукового пошуку; розроблено модель та педагогічну технологію морального виховання старшокласників у навчально-виховному процесі гімназії у взаємозв’язку урочної і позаурочної роботи; описано реалізацію педагогічних умов підвищення ефективності морального виховання старшокласників у навчально-виховному процесі гімназії; здійснено перевірку ефективності розробленої моделі і технології за експериментальних умов, узагальнено результати експерименту.

У розділі зазначається, що на формувальному етапі експерименту основною метою вдосконалення морального виховання старшокласників в навчально-виховному процесі гімназії було: формування мотиваційної основи моральної діяльності старшокласників; засвоєння ними системи моральних цінностей; залучення їх у ситуації практичної дії; створення сприятливого мікроклімату в учнівському колективі.

У процесі формувального етапу експерименту було апробовано розроблену модель і технологію морального виховання старшокласників у навчально-виховному процесі гімназії, спецкурси “Основи християнської моралі” та ”Усна народна творчість”. Комплексна організація урочної і позаурочної діяльності гімназистів передбачала поєднання їх навчально-пізнавальної, практичної і самостійної роботи. На уроках (заняттях чи заходах) акцентувалась увага і давалась установка на засвоєння інформації про моральні цінності, було організовано діяльність, що сприяє їх формуванню. Позаурочну роботу було спрямовано на виконання системи завдань у процесі морально-практичної діяльності, стимулювання старшокласників до дій, пов’язаних із моральним самовихованням, саморозвитком та самовдосконаленням.

Формувальний експеримент здійснювався в чотири етапи. Предметом формування були загальнолюдські цінності – доброзичливості, любові до Батьківщини, толерантності.

На підготовчому етапі актуалізовано проблему засвоєння теоретичних знань з морального виховання. У роботі подано ряд педагогічних завдань морального характеру; використано прийоми, що дозволяють проконтролювати рівень засвоєння знань у процесі урочної та позаурочної роботи, використано проблемні, аналітичні запитання, запитання на синтез та оцінювання, елементи бесіди та дискусії для узагальнення і порівняння вивченого матеріалу.

Практичний блок першого етапу містив систему життєвих ситуацій репродуктивного характеру, що спрямовані на практичне оволодіння елементами моральної поведінки, формування моральних якостей характеру (ситуації на „за та проти” та ін.).

Метою другого (тренувального або практичного) етапу було використання інтегративних методик. Використовувались також ігрові методики, більше уваги надавалось моделюванню особистості гімназиста, його психічному стану, вмінню проявити свої якості характеру у процесі спілкування з друзями, старшими. Спираючись на теорію моралі, її принципи, правила та категорії моральності, вчитель, плануючи виховну діяльність, проектував, які моральні уявлення, знання і переконання, почуття та звички він може формувати в учнів, організовуючи взаємини в навчанні, праці та відпочинку. У контексті морального виховання старшокласників у навчально-виховному процесі гімназії зверталась особлива увага на можливості інтегрування педагогом знань з навчальних дисциплін у виховний процес позаурочної діяльності гімназистів з метою формування високоморальної особистості. Як наприклад, виховання гімназистів на зразках прямих потенційних можливостей предмету чи дотичних до морального спрямування (пунктуальності, точності, акуратності, почуття відповідальності, обов’язку тощо). За такого підходу ефективно відбувалось формування моральних переконань, поглядів, системи моральних цінностей кожного старшокласника (незакінчені ситуації, симуляції або імітаційні ігри, дискусії, дебати, метод неперервних думок та ін.).

Технологічний етап був основним, оскільки передбачав взаємодію суб’єктів навчально-виховного процесу, залучення їх до конкретної морально-практичної діяльності з використанням набутих моральних цінностей (свобода мислення, чесність, справедливість, гідність, порядність, відповідальність, патріотизм, схильність до героїзму, доброта, толерантність, старанність, доброзичливість, любов до Вітчизни, рідної культури, мови та інших чеснот), інноваційних технологій проведення заняття; подальше самовдосконалення. На четвертому (творчому) етапі враховувався рівень підготовки старшокласників до самостійної діяльності морального спрямування. На даному етапі старшокласникам було запропоновано відповісти на поставлене запитання, розібратися у проблемі, висловити власну точку зору в дискусії, що виникла; здійснено використання набутих моральних знань і вмінь та їх корекцію в умовах особистісної морально-практичної діяльності.

На завершальному етапі експериментальної роботи проаналізовано її результати, підбито підсумки та визначено ефективність педагогічних умов і розробленої автором моделі і технології морального виховання старшокласників у навчально-виховному процесі гімназії.

Порівняльні результати рівнів моральної вихованості старшокласників, цінності якої складали доброзичливість, любов до Батьківщини, толерантність, зроблені на основі проведеного за розробленою діагностичною методикою підсумкового зрізу (подані нижче в таблиці 1), засвідчили значні зміни, що відбулися в експериментальній і контрольній групах.

Таблиця 1

Динаміка змін у рівнях моральної вихованості старшокласників експериментальної (ЕГ) та контрольної (КГ) груп

Початок експерименту | Завершення експерименту

Рівні | Рівні

Групи | високий | середній | низький | високий | середній | низький

осіб | % | осіб | % | осіб | % | осіб | % | осіб | % | осіб | %

ЕГ | 22 | 8,7 | 118 | 46,8 | 112 | 44,5 | 71 | 28,2 | 155 | 61,5 | 26 | 10,3

КГ | 25 | 9,9 | 121 | 48 | 106 | 42,1 | 32 | 12,7 | 126 | 50 | 94 | 37,3

Як видно з таблиці, позитивні зміни відбулися в обох групах, однак у старшокласників експериментальної групи моральна вихованість досягла значно вищих рівнів. Так, на початку експерименту високий рівень був характерний для 8,7 % старшокласників експериментальної групи і 9,9% – контрольної групи, тоді, як на завершенні експерименту цього рівня вже досягли 28,2% старшокласники експериментальної групи і 12,7% – контрольної групи. Середній рівень моральної вихованості на початку експерименту було виявлено у 46,8% старшокласників експериментальної групи і 48% – контрольної групи , а на завершенні експерименту – 61,5% старшокласників експериментальної групи і 50% – контрольної групи. На низькому рівні моральної вихованості ще й досі залишалося 10,3% старшокласників експериментальної групи і 37,3% – контрольної групи (було відповідно 44,5% і 42,1%).

Порівняльний аналіз даних формувального експерименту підтвердив, що рівень моральної вихованості старшокласників можна суттєво підвищити за умов створення ефективних педагогічних умов і впровадження в навчально-виховний процес гімназії запропонованої автором моделі і технології морального виховання старшокласників.

Сформована система моральних цінностей як результат процесу формування особистості виявилася у старшокласників у формі доброзичливості, справедливості, толерантності, співчуття, поваги до оточуючих, нетерпимості до антигуманних вчинків, дотримання норм моралі у стосунках з гімназистами, педагогами. Значно активізувалася моральна діяльність гімназистів, стало відчутним їх позитивне ставлення до проблем моралі і моральності.

Таким чином, результати порівняльного аналізу даних експерименту підтверджують гіпотезу дослідження.

ВИСНОВКИ

1. Проблема морального виховання молоді була актуальною на різних етапах розвитку суспільства. Сьогодні передбачається формування широкого кола моральних якостей, які випливають із загальнолюдських уявлень про мораль, до яких відносимо людську гідність, доброзичливість, справедливість, непримиренність до антигуманних учинків, чесність, людяність, безкорисливість, співчуття, порядність та інші чесноти.

2. З’ясовано та уточнено, що феномен „мораль” є складним комплексним утворенням, яке становить систему норм і принципів поведінки людей у ставленні один до одного та до суспільства і означає форму соціальної культури, що виконує ціннісно-орієнтаційні та регулятивні функції. Основну, базову і визначальну складову частину змісту виховання становить моральне виховання, що полягає в цілеспрямованому формуванні моральної свідомості, розвитку морального почуття й формуванні звичок і навичок моральної поведінки людини відповідно до певної ідеології.

3. Встановлено, що обґрунтована система критеріїв – знання основ моралі та форм, методів і засобів морального вдосконалення, морально-практична діяльність (уміння визначити емоційно-ціннісний зміст явищ суспільної дійсності, самооцінка морально-практичної діяльності, комплекс умінь – соціально-аналітичні, діагностико-перцептивні, конструктивно-проектувальні, комунікативні, організаторські) та їх змістові характеристики уможливили діагностування рівнів моральної вихованості старшокласників.

4. Доведено, що впровадження розроблених і теоретично обґрунтованих моделі морального виховання старшокласників у навчально-виховному процесі гімназії (складовими її є цільовий, мотиваційний, змістовий, контрольно-оцінний компоненти) і технології морального виховання старшокласників гімназії у взаємозв’язку урочної та позаурочної роботи (Вона побудована на основі врахування сучасних тенденцій та впровадження системного підходу, дотримання власне педагогічних і специфічних принципів організації виховного процесу, що включає такі основні елементи: мету, умови, зміст, форми та методи морального виховання, контроль, самоконтроль старшокласників, здійснення системного і діяльнісного підходу до означеного процесу) виявились ефективними, оскільки результати експерименту показали підвищення рівня моральної вихованості старшокласників, складовими якої були свобода мислення, чесність, справедливість, гідність, порядність, відповідальність, патріотизм, схильність до героїзму, доброта, толерантність, старанність, доброзичливість, любов до Вітчизни, рідної культури, рідної культури, мови.

Як засвідчили дані підсумкового зрізу, в експериментальній групі високого рівня моральної вихованості досягли вже 28,2% старшокласників (у контрольній – 12,7%), середнього – 61,5% (у контрольній – 50%). Зменшилися показники низького рівня – з 44,5% до 10,3% (у контрольній – з 42,1% до 37,3%).

5. Здобуті результати формувального етапу експерименту підтвердили ефективність дії висунутих у гіпотезі педагогічних умов: ефективність морального виховання старшокласників у навчально-виховному процесі гімназії зумовлюється опануванням основ моральних цінностей, що ґрунтується на вихідних концептуальних положеннях (особистісно зорієнтована спрямованість навчально-виховного процесу, дотримання власне педагогічних і специфічних принципів організації виховного процесу; формування такого типу особистості, якій властиві загальнолюдські моральні цінності та яка має набути, окрім вищезазначених цінностей, рис відповідальності, самоосвіти, самовиховання і прагнути до постійного морального самовдосконалення); оптимальним використанням можливостей змісту навчальних дисциплін; впровадженням спецкурсів “Основи християнської моралі” та ”Усна народна творчість” і виховних заходів у взаємозв’язку навчально-виховної урочної та позаурочної діяльності морального спрямування; вияву досліджуваного особистісного утворення.

6. Доведено, що морально-практична діяльність старшокласників активізується при впровадженні поетапного управління означеним процесом формування моральних цінностей. Завдання педагога на етапі засвоєння старшокласниками знань про моральні цінності, норми моралі, орієнтації на застосування їх у практично-моральній діяльності полягають у створенні позитивної мотиваційної установки в них на оволодіння системою моральних цінностей у навчально-виховному процесі гімназії у взаємозв’язку урочної та позаурочної роботи; організації навчально-виховного процесу, який передбачає суб’єкт-суб’єктні взаємостосунки учасників виховного процесу; сприянні підвищенню рівня моральної вихованості та потреби у практично-моральній діяльності.

7. Результати проведеного дослідження дають підстави вважати, що визначені завдання реалізовано, мета досягнута, гіпотеза підтвердилася.

Сукупність отриманих наукових висновків має важливе значення для педагогічної теорії і практики морального виховання старшокласників у навчально-виховному процесі гімназії.

Проведене дослідження не претендує на вичерпне розв’язання поставленої проблеми. Подальшого вивчення потребують проблема підготовки педагогів до морального виховання старшокласників, питання цілеспрямованого педагогічного впливу інформаційно-комунікативних факторів на формування моральної культури особистості. Їх вирішення сприятиме духовно-моральному розвитку та поліпшенню моральної вихованості особистості.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Сембрат А.Л. Європейський досвід гімназійної освіти як фактор підвищення інноваційної сучасної гімназії в Україні // Наукові записки: Збірник наукових статей НДПУ ім. М.П. Драгоманова. – Випуск 49. – Київ, 2002. – С. 45-52.

2. Сембрат А.Л. Історичний аспект особистісно орієнтованого виховання // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми: Зб. наук. пр. / За ред.. С.С. Єрмакова. – Харків, 2005. – №14. – C. 51-58.

3. Сембрат А.Л. Особливості функціонування особистісно орієнтованої технології виховання // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми: Зб. наук. пр. / За ред.. С.С. Єрмакова. – Харків, 2005. – №20. –

C. 77-82.

4. Сембрат А.Л. Моральне виховання старшокласників у навчально-виховному процесі гімназії // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми: Зб. наук. пр. / За ред.. С.С. Єрмакова.– Харків, 2006. – №2. – C. 54-60

5. Сембрат А.Л. Сутність морального виховання старшокласників у навчально-виховному процесі гімназії // Наукові записки: Збірник наукових статей НДПУ ім. М.П. Драгоманова. – Випуск LXI (61) – Київ, 2006. – С. 163-169.

6. Сембрат А.Л. Формування ціннісних орієнтацій старшокласників шляхом інтелектуально-творчого зростання. Творчий потенціал особистості: проблеми розвитку та реалізації // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Київ, 2005. – С. 258-261.

7. Сембрат А.Л. Особисто орієнтоване