НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ АРХЕОЛОГІЇ

СКИБА АНДРІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ

УДК 904'13+14(4-11)”05/06”

ВЗАЄМОВІДНОСИНИ СЛОВ`ЯН ТА КОЧОВИКІВ

ПІВДЕННО-СХІДНОЇ ЄВРОПИ У 6-7 ст.

(культурно-політичний аспект)

Спеціальність – 07.00.04 – археологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Київ-2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у відділі археології ранніх слов`ян Інституту археології НАН України

Науковий керівник | доктор історичних наук, професор

Козак Денис Никодимович,

Інститут археології НАН України, заступник директора з наукової роботи, завідувач відділом археології ранніх слов`ян

Офіційні опоненти | доктор історичних наук, професор Айбабін Олександр Ілліч

Кримський філіал Інституту сходознавства НАН України

директор

кандидат історичних наук

Аксьонов Віктор Степанович

Харківський історичний музей завідувач відділу археології

Захист відбудеться “15” жовтня 2007 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.234.01 для захисту докторських дисертацій при Інституті археології Національної Академії наук України за адресою: 04210, Україна, м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 12.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту археології НАН України (м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 12)

Автореферат розісланий “14” червня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук |

О.Є. Фіалко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Темою дисертації є комплексне вивчення взаємозв`язків між слов`янами та кочовими племенами азово-чорноморських степів. Проблематика роботи полягає у вивченні міжетнічних контактів за двома основними їх складовими. До першої належать культурні взаємозв`язки, що знайшли відображення в запозиченні предметів матеріальної культури, у спільних для обох етнічних груп художніх проявах, традиціях ужитку та виготовлення тих чи інших речей. Друга складова включає комплекс етно-політичних відносин, а саме, військово-політичні, економічні контакти, взаємини між окремими представниками чи невеликими групами слов`янського й кочового тюркомовного населення. В умовах безпосереднього сусідства з кочовим степом відбувалося історичне формування слов`янства.

Актуальність темиполягає у необхідності систематизації накопиченого археологічною наукою фактичного матеріалу, що відбиває контакти між слов`янами та кочівницькими племенами 6-7 ст. у різних сферах їхнього життя. Комплексне дослідження на основі писемних та археологічних джерел дозволить висвітлити відносини між цими етнічними спільнотами, зокрема, простежити контакти в різних сферах їхнього життя. Серед джерелознавчих проблем актуальними є розробка типології та систематизація геральдичних поясних наборів зі слов`янських та кочівницьких пам`яток сивашівського типу, вивчення художньо-стилістичних особливостей та проблеми походження зооморфних накладок. Потребує уваги вивчення художніх та орнаментальних мотивів в слов`янському й кочівницькому мистецтві початку раннього середньовіччя. Актуальною проблемою є дослідження на підставі писемних та археологічних джерел взаєморозташування обох етнічних ареалів і особливостей сусідства між слов`янською й кочовою людністю.

Зв`язок роботи з науковими програмами. Робота виконана у Відділі археології ранніх слов`ян Інституту археології НАН України, відповідно до планових тем “Археологічні джерела до вивчення народів Південно-Східної Європи в І тис. н.е.” ( номер держреєстрації 0199U003878) та “Матеріали до археологічної карти України І тис. н.е.” (0105U001384).

Мета роботиполягає у різнобічному вивченні взаємовідносин між слов`янами та кочовими племенами у 6-7 ст., вивченні етно-історичних та географічних умов, у яких ці відносини розвивались, а також чинників, які визначали їх характер. На прикладі взаємин тюркомовних кочовиків і слов`ян вивчення ролі номадів у історичному житті землеробів та розкриття закономірностей, пов`язаних із відносинами між ними.

Завдання роботиподілено на декілька блоків. До першого з них належать ті, що пов`язані з вивченням культурних контактів між слов`янами та кочовиками. Це співставлення речових комплексів (скарбів, інвентаря поховань), окремих категорій речей (поясних наборів, зоо- та антропоморфних фігурок, предметів озброєння, керамічного посуду) та мистецьких проявів (орнаментів, художніх мотивів) з пам`яток обох етно-культурних груп. Другий блок включає завдання, які стосуються сусідських взаємин слов`янського й тюркомовного кочового населення. Такими є: вивчення взаєморозміщення обох етнічних ареалів на основі картографування слов`янських поселень та кочівницьких поховань і сезонних стійбищ; картографування об`єктів, пов`язаних з інфільтрацією кочівницької людності (юртоподібні житла, інгумації); територіальне співставлення кочівницьких пам`яток зі слов`янськими поселеннями з юртоподібними житлами. Завдання третього блоку полягають у вивченні військово-політичних відносин обох етнічних груп. Це включає порівняння напрямків та хронології військової активності номадів й слов`ян, їх спільних військових акцій, аналіз політичних відносин, учасниками яких були слов`янські й кочові тюркомовні племена, а також вивчення археологічних матеріалів, що можуть свідчити про стосунки у цій сфері.

Об`єктом дослідженняє контакти кочового і слов`янського населення Південно-Східної Європи у 6-7 ст., а також історичні й географічні умови, в яких вони відбувалися.

Предмет дослідженнястановлять пам`ятки матеріальної культури та історичні факти, що засвідчують взаємозв`язки між слов`янами та кочовиками у зазначений період.

Види джерел:писемні, археологічні (звіти, монографії, публікації), географічні (топографічні, ландшафтні карти, довідкова література), етнографічна література.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань застосовано системний підхід, порівняльно-типологічний, картографічний, статистичний та метод історичної ретроспективи.

Територіальні рамкидисертації охоплюють лісостеп межиріччя Прута й Верхнього Дністра та Сіверського Донця, а також степову смугу Північного Причорномор`я та Приазов`я, обмежену із заходу гирлом Дунаю, а зі сходу – басейном Кубані.

Хронологічні рамкидисертації охоплюють період від початку 6 до кінця 7 ст., тобто від часу утвердження в степах Північного Причорномор`я ранньобулгарських військово-політичних об`єднань та початку великого розселення слов`ян до переходу азово-чорноморських степів під владу Хозарського каганату.

Методику дослідженняскладають методи джерелознавчої та історико-філологічної критики писемних джерел, типологічного, художньо-стилістичного, статистичного аналізу археологічних предметів, вивчення взаємопоєднання ознак в археологічних комплексах, порівняльного аналізу категорій речей та їх наборів зі старожитностей різних етнічних груп, картографування археологічних пам`яток та місцезнаходжень окремих речей.

Наукова новизнароботи полягає у тому, що вона є першим комплексним дослідженням взаємозв`язків східних слов`ян з кочовим світом у 6-7 ст., в якому зібрано й систематизовано дані писемних й археологічних джерел, що свідчать про контакти між цими етнічними спільнотами у різних сферах їхнього життя; на цій основі окреслено загальний характер взаємин кочової і землеробської слов`янської людності. Також проаналізовано предмети та набори різних категорій речей, художні мотиви і окремі закриті комплекси зі старожитностей обох груп, простежено поєднання в цих комплексах окремих речей. Вперше запропоновано класифікацію поясних наборів за їх складом; у слов`янських старожитностях виділено комплекс речей та художніх елементів, пов`язаних з впливами кочовиків. Відповідно до аналогій, які мають предмети зі слов`янських комплексів в старожитностях різних степових регіонів, диференційовано кочівницькі культурні впливи. За повідомленнями писемних джерел та археологічними матеріалами визначено контактну зону між слов`янами та кочовими племенами Південно-Східної Європи у 6-7 ст. На підставі аналізу взаєморозташування археологічних пам`яток відтворено умови сусідства кочової і слов`янської людності Отримані дані, а також аналіз історичної ситуації дозволили визначити механізми мирного співіснування обох етнічних спільнот, простежити різнорівневі міжетнічні контакти. В дисертації висвітлено вплив загальних етно-історичних процесів на характер взаємовідносин кочовиків і слов`ян.

Практичне значення дослідження.Результати дослідження можуть бути використані для подальшої роботи над вивченням взаємозв`язків кочовиків й слов`ян, а також розробки проблем та вивчення відносин кочівницьких й землеробських суспільств загалом, культурної та історичної ролі кочових народів. Зміст дисертації може також використовуватись для підготовки робіт присвячених археології та ранній історії східних слов`ян, а також узагальнюючих праць з давньої історії України.

Апробація результатів дослідження.Дисертація та окремі її положення обговорювались на засіданні Відділу археології ранніх слов`ян Інституту археології НАН України, на міжнародних та регіональних конференціях (“VI Сходознавчі читання А. Кримського”, Київ, жовтень 2002 р.; “Дні науки в НаУКМА”, Київ, січень 2003 р.; “Музейні читання, присвячені підсумкам наукових досліджень”, Київ, січень 2003 р.;“VIІ Сходознавчі читання А. Кримського” “Дні науки в НаУКМА”, Київ, січень 2004 р.; “VIІІ Сходознавчі читання А. Кримського”, Київ, червень 2004 р.; “Дні науки в НаУКМА”, Київ, січень 2005 р.; “Дні науки в НаУКМА”, Київ, січень 2006 р.).

Публікації.Окремі положення дисертації опубліковані в 4 статтях [Скиба, 2003; Скиба, 2004а; Скиба, 2005; Скиба, 2005а] та 3 тезах і матеріалах конференцій [Скиба, 2002; Скиба, 2003а; Скиба, 2004].

Структура та обсяг.Робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків (загалом 173 стор.), списку літератури (189 найменувань), архівних джерел (11 найменувань), 3 додатків (каталогу слов`янських та кочівницьких пам`яток, альбому ілюстрацій (28 ілюстрацій) та 3 таблиць). Загальний обсяг рукопису – 237 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми та практичне значення роботи, визначено об`єкт, предмет, мету, основні завдання, наведено методи дослідження та окреслено хронологічні й територіальні рамки дослідження.

РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ ТА ДЖЕРЕЛА

1.1. Історіографія.Література, що складає історіографію проблеми взаємозв`язків кочовиків і слов`ян має дві складові: історичну, представлену роботами істориків, в яких питання контактів між цими етнічними спільнотами висвітлюються на основі згадок писемних джерел, та археологічну, яка складається з робіт, що поєднують в собі як писемні, так й археологічні джерела.

У вітчизняній історичній науці одним із перших, хто докладно розглянув за писемними джерелами взаємовідносини кочовиків і слов`ян 6-7 ст., а також зробив спробу окреслити їх роль у історичному розвитку останніх був М.С. Грушевський [1994].

Початок археологічного вивчення контактів між слов`янами та кочовиками був пов`язаний з висвітленням взаємозвязків між салтово-маяцькою культурою та слов`янськими старожитностями Дніпровського Лівобережжя 8-9 ст. Питання, що стосувалися контактів між їх носіями були практично одночасно висвітлені І.І. Ляпушкіним [1958; 1961; 1968], С.О. Плєтньовою [1960; 1962], Д.Т. Березовцем [1965].

Вивчення контактів кочовиків і слов`ян 6-7 ст. стало можливим завдяки накопиченню джерельної бази, пов`язаної з дослідженням слов`янських старожитностей степового порубіжжя, представлених пам`ятками пеньківської культури, що розпочалося в 50-х рр. ХХ ст.

Першою спеціальною роботою, присвяченою контактам ранньосередньовічних слов`ян та кочовиків Південно-Східної Європи була стаття І.Г. Хинку та І.А. Рафаловича “Славяне и тюрко-болгары в VI-X вв. на територии Молдавии по археологическим данным” [1973]. Дослідниками був запропонований комплексний підхід, що включав залучення як археологічних, так і писемних джерел. Це дало можливість різнобічного вивчення контактів цих етнічних спільнот.

Значний внесок у вивчення взаємозв`язків кочовиків і слов`ян в ранньому середньовіччі зроблений О.М. Приходнюком [1997; 1999; 2000; 2001]. Дослідником вперше були максимально повно зібрані та систематизовані археологічні дані, що засвідчують контакти слов`янських племен зі степовою людністю.

1.2. Археологічні джерелапредставлені такими категоріями: пам`ятки (населені пункти, могильники та поодинокі захоронення); об`єкти (житлові споруди, поховальні комплекси, скарби) та речові групи. За етнокультурними ознаками вони поділяються на слов`янські, представлені старожитностями пеньківської, колочинської та празької культур, і кочівницькі матеріали Північного Причорномор`я та Приазов`я.

1.3. Писемні джерела.В дисертаційній роботі використано твори візантійських авторів (Прокопія Кесарійського, Агафія, Менандра, Маврікія Стратега, Феофілакта Симокатти, Георгія Пісиди, Феодора Синкелла, Феофана, патріарха Никифора), латинські (“Гетика” Йордана, “Хроніка Фредегара”), вірменські (“Новий список вірменської географії”), китайські (хроніки “Хань-шу”, “Суй-шу”, “Тан-шу”) джерела 6-9 ст., документи хозарсько-єврейської переписки 10 ст., “Повість минулих літ” – джерело 12 ст.

РОЗДІЛ 2. МЕТАЛООБРОБНЕ МИСТЕЦТВО У СЛОВ`Я І КОЧОВИКІВ

Аналіз слов`янських та кочівницьких старожитностей 6-7 ст. дозволив виділити низку категорій речей та художніх виявів, що відбивають культурні контакти між людністю обох етнічних спільнот.

2.1. Геральдичні поясні набори.Серед присутніх у слов`янських старожитностях поясних деталей виділено низку таких, що притаманні в першу чергу для кочовиків і невідомі або нехарактерні для пам`яток візантійського лімесу та осілого населення Криму. До таких деталей належать псевдопряжки, круглі, хрестоподібні, прямокутні з боковими вирізами накладки, накладки з прямокутною рамкою та двома звіриними голівками, наконечники з боковими виступами, підвіски з круглими рамками. Прямі аналогії в кочівницьких старожитностях мають також складнопрофільні накладки з Вільховчика та Козіївки.

Аналіз складу слов`янських поясних наборів (враховано 15 гарнітурів) дозволив поділити їх на п`ять груп. До першої групи належать набори, в яких за чисельністю переважають прямокутні двочастинні накладки. В тих гарнітурах, що збереглися повністю, ці деталі налічували від 5 до 8 екземплярів. Ця група представлена 6 комплектами.

Другу групу складають набори, в яких домінують псевдопряжки. Кількість псевдопряжок в окремих наборах становить від 3 до 12 екземплярів. У слов`ян таких комплектів відомо 5.

До третьої групи належать гарнітури зі складнопрофільними грифоподібними накладками. Такі набори походять з Вільховчицького та Козіївського скарбів. Складнопрофільні накладки, що походять з перелічених пам’яток, за формою поділено на шість типів.

Четверту групу складають набори, основним елементом яких є горизонтальносиметричні накладки із закінченням щитоподібної форми. Відомо два набори цієї групи, що походять з Мартинівського та Гапонівського скарбів. У першому деталі панівного типу представлені 7 екземплярами, у другому гарнітурі, що погано зберігся, – їх було не менше 5.

П`ята група представлена поясним набором з Трубчевська, в якому переважають двочастинні накладки з прямокутною верхньою та щитоподібною нижньою частинами (7 екземплярів).

Серед перелічених груп безпосередньо з кочівницькими впливами були пов`язані гарнітури з псевдопряжками та складнопрофільними накладками.

Усі знахідки поясних наборів у слов`ян (у даному випадку не йдеться про окремі деталі) були пов`язані зі скарбами. Їх ареал охоплював територію Придніпров`я від басейну Росі на заході до верхів`ї лівобережних приток Дніпра на сході. Аналіз присутності поясних наборів в закритих комплексах (у даному випадку в скарбах) дозволив простежити взаємозв’язки між традиціями використання гарнітурів різних груп. Так, в 4 із 5 випадків набори з псевдопряжками поєднувалися з гарнітурами, в яких переважали двочастинні прямокутні накладки (Гапонівський, Хацьківський і Трубчевський скарби). Єдиними в скарбах були найбільш своєрідні зі слов’янських поясних наборів – набори з грифоноподібними накладками. Можливо, це вказує на їх зв`язок із іншою традицією ужитку поясних наборів.

2.2. Зоо- та антропоморфні мотиви.Своєрідним елементом антських старожитностей є платівчасті фігурки тварин (відомо 11 екз.). Відомі як право- так і лівосторонні фігурки, інколи вони є парними. Такі набори походять з Мартинівки (виявлено два набори) та Трубчевська.

Окрім слов’янських територій парні зооморфні накладки походять з Мінусинської котловини, де вони входили до наборів для оздоблення сідла. Матриці для виготовлення парних зооморфних платівок були виявлені в аварському комплексі з Фелнака. До фелнакських матриць досить близькою є фігурка зі ст. Преградної на Кубані.

Для усіх цих виробів спільними є зображення в профіль та динамічна постава тварини, відтворена ледь вигнутим та дещо нахиленим вперед тулубом і виставленою вперед передньою і підігнутою задньою кінцівками. Витягнута передня кінцівка найчастіше знаходиться на одній лінії із тулубом і мовби продовжує його рух. Наведені риси вказують на спільність прототипів цих мистецьких виробів. Аналогічними для слов’янських і кочівницьких фігурок деталями є гачкоподібне завершення кінцівок у фігурок з Мартинівського скарбу і зі ст. Преградної та оформлення зовнішнього боку задньої кінцівки тварини у виробів з Мартинівки, Скибинець та зі ст. Преградної й Фелнака.

Морфологічна та стилістична різноманітність зооморфних накладок, що походять зі слов`янських пам`яток, свідчить про те, що вони виготовлялися за різними взірцями та поєднували у собі різні художні та ювелірні традиції. Знахідки переважної більшості зооморфних накладок вздовж євразійського степового поясу дають підстави для висновку, що їх поширення було пов’язане з культурним впливом кочовиків.

Спільними для слов`ян і кочовиків є також антропоморфні платівчаті фігурки. У слов’ян вони відомі в Требуженах (1 екз.) та Мартинівці (4 екз).

2.3. Орнаментальні мотиви.Спільними для старожитностей обох етнічних спільнот були тамгоподібні орнаменти та деякі орнаментальні мотиви виконані в техніці зерні. Перші відомі у слов`ян на поясних деталях з Мартинівського та Хацьківського скарбів. Найближчі аналогії до орнаментів на ремінних наконечниках з Мартинівки відомі в аварських комплексах 7 ст. (Кішкерьош-Варасалат, Кішкерьош-Вагохід).

У другій половині 7 ст. в кочівницькому металообробному мистецтві набувають поширення орнаментальні мотиви, виконані в техніці зерні. Характерною рисою орнаментів, якими були оздоблені ці речі, є лінії та трикутники із зерні. Візерунками, дуже близькими за технікою та мотивами до предметів з кочівницького поховання з Василівки, були прикрашені деталі поясного набору з Хацьок.

2.4. Кочівницькі елементи в слов`янських старожитностях: культурно-історичний контекст.Серед присутніх в слов`янських старожитностях кочівницьких компонентів виділено дві групи – речові знахідки, що відбивають культурні контакти, та археологічні об`єкти, поява яких була пов`язана з проникненням кочівницької людності в слов`янське середовище. До першої групи належать належать зоо- та антропоморфні фігурки, низка поясних деталей (псевдопряжки, складнопрофільні накладки, підвіски з круглою рамкою, накладки з рамкоподібним вирізом, поясні наконечники з боковими виступами, хрестоподібні та круглі накладки, рогаті двочастинні накладки, прямокутні накладки з боковими вирізами), круглі декоративні бляшки та предмети з тамгоподібними орнаментами. Другу групу складають юртоподібні житла та поховання за обрядом інгумації, виявлені в ареалі пеньківської культури.

За даними картографування спостерігається територіальний збіг основних районів зосередження предметів обох груп (тясминсько-пороський район та басейн лівобережних приток Середнього Дніпра), поява яких обумовлена контактами слов’ян з кочовим населенням у період 6-7 ст. Таке поєднання вказує на тісні контакти між двома етнічними масивами, що виявлялися як у культурних впливах, так і у проникненні окремих представників чи невеликих груп степової людності у слов`янське середовище. Предмети, пов`язані з культурними впливами номадів, та археологічні об`єкти, що мають кочівницькі риси, в цілому збігаються хронологічно й можуть бути датовані в межах 7 ст.

В результаті аналізу закритих речових комплексів, встановлено, що кожний із характерних для кочовиків елементів поєднувався принаймні з одним із решти елементів, пов`язаних з кочівницькими впливами. Випадки такого поєднання зафіксовано в семи скарбах (Мартинівському, Трубчевському, Хацьківському, Гапонівському, Вільховчицькому, Козіївському, Углівському). При цьому спостерігається повторювані поєднання як двох, так і трьох елементів. Загалом, виявлено дев`ять предметних пар, що повторюються. Їх складають 7 з 11 перелічених кочівницьких елементів, що трапляються в дніпровських скарбах.

Як в слов’янських, так і кочівницьких старожитностях є випадки поєднання зооморфних та антропоморфних платівчатих фігурок. У слов’ян ці речі поєднувались у Мартинівському скарбі, в кочівницьких старожитностях зооморфна та антропоморфна фігурки походять із зруйнованого поховання біля ст. Преградної на Північному Кавказі. Це засвідчує зв’язки між культурними традиціями слов’ян і кочових племен, що виходили за межі окремих предметів чи мистецьких проявів.

Серед присутніх у слов`янських старожитностях кочівницьких компонентів були виокремлені ті, які мають аналогії в комплексах сивашівського та перещепинського типів, а також елементи, які не були притаманні кочовикам азово-чорноморських степів. Перші представлені поясними наборами з псевдопряжками, гарнітурами, в яких основними були горизонтальносиметричні накладки зі щитоподібними закінченнями, а також окремими деталями, такими як круглі накладки, накладки з прямокутною рамкою та двома звіриними голівками, поясні наконечники з боковими виступами, підвіски з круглою рамкою. З-поміж речей інших категорій до цієї групи належать зоо- та антропоморфні фігурки, бляшки-розетки, а також предмети з орнаментами із зерні.

Другу групу складають набори зі складнопрофільними деталями, хрестоподібні накладки, прямокутні накладки з боковими вирізами, а також тамгоподібні орнаменти мартинівського типу. Такі компоненти відомі у кочівницьких старожитностях Алтайсько-Тянь-Шаньського регіону, Уралу та в аварських комплексах Середньодунайської рівнини. Предмети цієї групи свідчать про контакти слов`ян з різними кочовими племенами та групами.

РОЗДІЛ 3. КОНТАКТНА ЗОНА ТА УМОВИ СУСІДСТВА

МІЖ СЛОВ`ЯНСЬКОЮ ТА КОЧОВОЮ ЛЮДНІСТЮ У 6-7 СТ.

3.1. Контактна зона між слов`янами та та кочовиками.

3.1.1. Територія розселення слов`ян та булгарських племен за даними писемних джерел.

Повідомлення писемних джерел дозволяють зробити висновок про те, що в першій половині – середині 6 ст. контактною зоною між слов`янами та кочовим світом була уся смуга степового порубіжжя між Дунаєм та Сіверським Дінцем.

Враховуючи дані писемних джерел (твори Феофана, Никифора, “Новий список вірменської географії”) та закономірності, пов`язані з чисельністю кочових об`єднань, можна зробити висновок, що контактна зона між слов`янами та булгарськими племенами в період існування Великої Булгарії (30-60 рр. 7 ст.) простягалась вздовж степового порубіжжя від басейну Сіверського Донця на сході до Дніпро-Бузького межиріччя на заході й в цілому збігалася з територією сусідства між цими етнічними групами в період першої половини – середини 6 ст.

3.1.2. Кочові племена Північного Причорномор`я та Приазов`я за даними археологічних джерел.Кочівницькі старожитності другої половини 6 – 7 ст. на території Південно-Східної Європи представленні пам’ятками сивашівського та перещепинського типів. Аналіз історичної ситуації в Південно-Східній Європі дозволяє пов`язати більшу частину їх з булгарським населенням.

Відомі могильники та місця компактного зосередження кочівницьких поховань дозволяють окреслити райони, через які проходили традиційні маршрути сезонних перекочівок степовиків, що дає змогу співставити шляхи перекочівок з територіями слов`янського заселення. В Чорноморсько-Придніпровському регіоні (включаючи Крим та Північне Приазов`я) відомо п`ять таких пунктів: с. Рисове (досліджено 3 поховання), с. Богачівка (4 поховання), с. Василівка (3 поховання), с. Сивашівка (3 поховання), с. Мала Тернівка (6 поховань), м. Нова Одеса (2 поховання), с. Христофорівка (3 поховання), с. Виноградне (2 поховання) та с Рябівка (4 поховання). Окрім того, слід відмітити зосередження трьох багатих комплексів перещепинського типу на лівому березі Нижньої Ворскли.

Поховання біля с. Виноградного розташований на відстані до 40 км. від пеньківських поселень Південного Надпоріжжя (Скельки, Любимівка). Безпосередньо в межах слов`янського ареалу знаходяться Рябівський могильник та група пам`яток перещепинського типу в районі Нових Санжар. Перелічені пункти фіксують сезонні перекочівки номадів, маршрут яких починався у Дніпровському пониззі або Північно-Західному Приазов`ї, де розміщувалися зимники, та проходив вздовж лівого берега Дніпра до впадіння Ворскли.

Датування перелічених пам’яток та етно-політична ситуація в межиріччі Дніпра та Дону дозволяють з великою долею імовірності співвіднести населення, що їх залишило, з одним із племінних угруповань, що входило до складу Великої Булгарії.

3.1.3. Слов`янські старожитності степового порубіжжя.Слов’янські старожитності 5-7 ст. прикордонних зі степом та степових районів представлені пам’ятками пеньківської культури, абсолютну більшість яких становлять неукріплені поселення.

В межах степової зони та території степового порубіжжя слов`янами були заселені Надпоріжжя (відомо 28 поселень), Поорелля (14 поселень), межиріччя Дніпра і Дністра (10 поселень) та Дніпро-Донецького межиріччя (20 поселень). Загалом, на межі зі степом та в степовій зоні у межиріччі Дністра і Сіверського Дінця відомо близько 76 слов’янських поселень, розташованих південніше лінії кордону степової та лісостепової зон, а також тих, що знаходяться до 40 км північніше від неї.

3.2. Археологічні свідчення сусідства кочовиків і слов`ян.

3.2.1. Взаєморозташування слов`янських та кочівницьких пам`яток степового порубіжжя.Для відтворення умов етнічного сусідства було розглянуто взаєморозміщення слов`янських і кочівницьких пам`яток, розташованих на степовому покордонні Дніпровського Лівобережжя. Це зроблено шляхом картографування та визначення відстаней між двома групами пам`яток. В окресленому районі виявлено 19 поселень пеньківської культури та 4 кочівницьких пам`ятки.

Серед слов`янських селищ степового порубіжжя виділено низку тих (враховано 6 поселень), що розташовані особливо близько (на відстані 7-10 та 12-22 км) до кочівницьких комплексів Нові Санжари та Мала Перещепина.

Окрім цих пам`яток, значна кількість поселень пеньківської культури Лівобережжя Середнього Дніпра розташована набагато південніше згаданих кочівницьких комплексів. Вони розташовані вздовж усієї течії р. Орель. Серед них найбільш територіально наближеними до пам`яток Новосанжарської групи є селища Михайлівка (31 та 36 км відповідно) та Гупайлівка (32 і 34 км).

3.2.2. Юртоподібні житла та інгумації в ареалі пеньківської культури.Юртоподібні житла виявлено на чотирьох поселеннях: по одному в Стецівці, на Тясмині, та Йосипівці й Багатому в Поореллі, дві споруди досліджено в Чернеччині (Орель). В заповненні цих споруд виявлено ліпну кераміку, характерну для пізнього етапу пеньківської культури. Поява на поселеннях пеньківської культури юртоподібних жител була обумовлена проникненням в слов`янське середовище представників кочівницької (булгарської) людності. Про це свідчить й те, що усі вони були виявлені на поселеннях, розташованих в умовах степового покордоння.

З контактами між слов`янською та кочовою людністю, вочевидь, були пов`язані поховання за обрядом інгумації, виявлені в ареалі пеньківської культури. До них належать поховання 7 ст. поблизу сс. Мохнач (поріччя Сіверського Донця), Олексіївка (Дніпровське Надпоріжжя), Данчени, Селіште (Пруто-Дністровське межиріччя). Усі вони супроводжувалися речами “антського кола”.

Поява в межах ареалу пеньківської культури юртоподібних жител та поховань за обрядом інгумації відбиває контакти між слов`янською та кочівницькою людністю на рівні окремих осіб або невеликих груп населення.

РОЗДІЛ 4. ЕТНО-ПОЛІТИЧНІ ВІДНОСИНИ СЛОВ`ЯН ТА КОЧОВИКІВ

4.1. Військово-політичні відносини слов`ян та кочовиків за даними писемних джерел.За творами візантійських авторів можна виділити декілька складових у військово-політичних відносинах слов’ян та булгар. До першої складової належать спільні військові походи проти Візантії протягом першої половини – середині 6 ст. (540, 541, 542, 559 рр.). Об’єднання слов’ян і булгар-кутригурів інколи набували характеру досить міцних військових союзів.

Хронологічне співставлення походів антів і склавинів, з одного боку, та кутригурів (гунів), з іншого, дає підстави вважати, що окрім спільних походів координувалися й самостійні вторгнення в межі імперії кожної із сторін. Ще однією складовою військово політичних відносин кочовиків і слов`ян були їх спільні дії на стороні Візантії. Вони мали місце під час війн з готами в Італії (537 р.) та Персією в Закавказзі (50-ті рр. 6 ст.).

Таким чином, у першій половині – середині 6 ст. між слов`янами та булгарами (кутригурами) були переважно союзницькі відносини. Така форма військової взаємодії, як компанії, що включали серії спільних та скоординованих походів, засвідчує, існування між ними стійких політичних відносин. Співпадають й напрямки військової експансії кочовиків і слов’ян. Головною ареною їх дій в цей період були візантійські провінції Фракія та Іллірія.

Військова взаємодія кочовиків і слов’ян без сумніву сприяла проникненню останніх вглиб Візантійських територій та подальшій колонізації слов`янами спустошених під час цих походів земель.

Утворення близько 630 року Великої Булгарії сприяло стабілізації етно-політичної ситуації у степах Південно-Східної Європи та створювало сприятливі умови для розвитку взаємовідносин кочової і осілої людності.

Про військово-політичні взаємини обох етнічних груп у 7 ст. опосередковано свідчать археологічні джерела, а саме знахідки в слов`янських комплексах геральдичних поясних наборів, притаманних для кочовиків (групи поясних наборів з псевдопряжками, горизонтально-симетричними накладками з закінченнями щитоподібної форми та скдаднопрофільними деталями).

4.1.1. Етно-політична ситуація в азово-чорноморських степах у другій половині 7 ст.Аналіз писемних джерел дозволяє зробити висновок про те, що розпад Великої Булгарії відбувся близько 675 р. При цьому наступні зміни не призвели до якихось кардинальних змін в етнічному складі населення Північного Причорномор`я та Приазов`я. В останній чверті 7 ст. в цьому регіоні продовжували кочувати булгарські племена.

4.2. Військово-політичні та економічні відносини за археологічними джерелами.

4.2.1. Поясні набори як ознака військового та соціального статусу.Геральдичніпоясні набори як елемент дружинної культури слугував ознакою, що визначала місце у військовій ієрархії та соціальний статус власника. Носіння поясів, оздоблених геральдичними гарнітурами, жорстко регламентувалося у тогочасних суспільствах. Поява їх у слов’ян була наслідком участі останніх у військово-політичних інститутах номадів. Це могли бути військово-політичні союзи та військова служба слов’ян в кочівницьких об’єднаннях. У слов`ян і кочовиків простежується та ж сама традиція в комплектації поясних наборів з псевдопряжками, яка полягала у використанні псевдопряжок в кількості, що була кратною трьом.

Порівняння слов`янських та кочівницьких гарнітурів за матеріалом та технікою виготовлення свідчить, що більшість поясних наборів у слов`ян відповідає середній й найбільш чисельній ланці гарнітурів номадів, представленій срібними ливарськими виробами. Близьким є співвідношення срібних штампованих та бронзових комплектів.

Виходячи з хронології скарбів, з якими ці речі були пов`язані в слов`янських старожитностях, відображені ними реалії міжетнічних стосунків мають бути окреслені в межах другої – третьої чвертей 7 ст. На цей період припадає існування Великої Булгарії.

4.2.2. Проблема торгівельних та данницьких стосунків слов`ян і кочовиків.Аналіз писемних джерел та історичні паралелі дозволяють припускати данницьких відносин між слов`янами Південно-Східної Європи та кочовиками. Наявний археологічний матеріал не дає однозначної відповіді щодо існування торгівельних стосунків між слов`янами та номадами.

4.3. Реконструкція моделі взаємовідносин кочовиків і слов`ян Південно-Східної Європи у 6-7 ст.Писемні та археологічні джерела засвідчують контакти в культурній, військово-політичній сферах, відносини відносини між окремими представниками людності обох етнічних груп. Умови сусідства, а також історичні паралелі вказують на імовірність існування економічних відносин, в таких виявах як торгівельно-обмінні, замовлення на виготовлення тих чи інших речей, митні та протекційно-данницькі.

Археологічні джерела дають підстави припускати існування міжетнічних відносини на індивідуальному рівні принаймі в двох формах – шлюбній та сусідській. Проживання на слов`янських поселеннях окремих кочівницьких сімей чи невеликих колективів людей, було можливим лише в умовах достатньо тривалого, переважно мирного сусідства.

Спадкоємність у військово-політичних відносинах слов`ян та кочовиків азово-чорноморських степів першої половини – середини 6 та 7 ст., а також взаємопроникнення етнічних ареалів, що фіксується пеньківськими пам`ятками та старожитностями сивашівського та перещепинського типів засвідчують, що система міжетнічних протягом означеного періоду загалом залишалася стабільною.

ВИСНОВКИ

Контакти кочовиків та слов`ян Південно-Східної Європи були багатоскладовими й охоплювали різні сфери життя: культурну, військово-політичну, економічну. Взаємовідносини між двома етнічними спільнотами відбувались на різних демографічних рівнях. Найвищий представлений контактами між значними масивами слов`янського та кочового населення (окремі племена, племінні об`єднання, населення таких регіонів як Придніпров`я, Побужжя тощо). До відносин цього рівня належать військово-політичні та данницькі. Поруч з цим, археологічні джерела фіксують відносини між невеликими групами та окремими представниками кочового і слов`янського населення.

Заселення слов`янами лісостепу та степового покордоння Південно-Східної Європи зумовлювало безпосереднє сусідство між слов`янами та кочовими племенами. Контактна зона між слов`янами та булгарськими племенами 6-7 ст. окреслюється в межах степового порубіжжя межиріччя Південного Бугу та Сіверського Дінця. У певні періоди зона сусідства землеробського та кочового населення простягалася й далі на захід, до Подністров`я та Нижнього Дунаю.

Археологічні матеріали 6-7 ст. відбивають широкі культурні зв`язки, що існували між слов`янами та кочовим світом. Виявом цих зв`язків стала поява в слов`янській культурі характерних для кочовиків елементів, які можуть бути поділені на речові елементи та художні мотиви. Кочівницькі культурні елементи, що присутні в слов`янських старожитностях, дозволяють зробити висновок про контакти слов`ян з кочовиками різних етнічних груп.

Міжетнічні контакти у різних сферах та на різних етно-демографічних рівнях свідчать про системність взаємовідносин слов`ян та кочовиків Південно-Східної Європи, в першу чергу, ранньобулгарських племен у період 6 – третьої чверті 7 ст. Важливою складовою цієї системи взаємин був комплекс традицій міжетнічного спілкування, які вироблялися протягом окресленого та попередніх, гуннського й післягуннського, періодів і були обумовлені історичними, та соціокультурними обставинами.

СПИСОК ОСНОВНИХ ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті, опубліковані в наукових фахових виданнях:

1. Скиба А.В. Елементи кочівницької культури в слов`янських старожитностях початку раннього середньовіччя // Магістеріум. Археологічні студії. – Вип. 11. – К., 2003. – С. 64-68.

2. Скиба А.В. Поясні набори в світлі взаємозв`язків кочовиків і слов`ян // Археологія давніх слов`ян – К., 2004 – С. 239-258.

3. Скиба А.В. Поясні набори типу Вільховчик-Козіївка та їх культурно-історичний контекст // Наукові праці Кам`янець-Подільського державного університету. Історичні науки. Том 14 – Кам`янець-Подільський, 2005. – С. 88-96.

4. Скиба А.В. Слов`янські й кочівницькі пам`ятки степового покордоння Дніпровського Лівобережжя // Проблеми археології Середнього Подніпров`я: До 15-річчя заснування Фастівського державного краєзнавчого музею – Київ-Фастів, 2005. – С. 295-300.

Тези конференцій:

1. Скиба А.В. Протобулгари східноєвропейських степів та слов`яни у VII ст. // Тези міжн. конф. “VI Сходознавчі читання А. Кримського”. – Київ: ІС НАН України, 2002. – С. 193-194.

2. Скиба А.В. Взаємини кочових та осілих етносів: об`єктивні та суб`єктивні чинники // Тези міжн. конф. “VIІ Сходознавчі читання А. Кримського”. – Київ: ІС НАН України, 2003а. – С. 134-136.

3. Скиба А.В. Мотиви “звіриного” стилю в мистецтві кочовиків початку раннього середньовіччя // Тези міжн. конф. “VIІІ Сходознавчі читання А. Кримського”. – Київ: ІС НАН України, 2004. – С. 148-150.

АНОТАЦІЇ

Скиба А.В. Взаємовідносини слов`ян та кочовиків Південно-Східної Європи у 6-7 ст. (культурно-політичний аспект). – Рукопис.

Контакти кочовиків та слов`ян Південно-Східної Європи були багатоскладовими й охоплювали різні сфери життя: культурну, військово-політичну, економічну. Взаємовідносини між двома етнічними спільнотами відбувались на різних демографічних рівнях. Найвищий представлений контактами між значними масивами слов`янського та кочового населення Заселення слов`янами лісостепу та степового покордоння Південно-Східної Європи зумовлювало безпосереднє сусідство між слов`янами та кочовими племенами. Археологічні матеріали 6-7 ст. відбивають широкі культурні зв`язки, що існували між слов`янами та кочовим світом. Виявом цих зв`язків стала поява в слов`янській культурі характерних для кочовиків елементів, які можуть бути поділені на речові елементи та художні мотиви. Кочівницькі культурні елементи, що присутні в слов`янських старожитностях, дозволяють зробити висновок про контакти слов`ян з кочовиками різних етнічних груп. Міжетнічні контакти у різних сферах та на різних етно-демографічних рівнях свідчать про системність взаємовідносин слов`ян та кочовиків Південно-Східної Європи, в першу чергу, ранньобулгарських племен у період 6 – третьої чверті 7 ст.

Ключові слова: слов`яни, булгари, кочовики, Південно-Східна Європа, міжетнічні контакти, культурні елементи, лісостеп, степове покордоння.

Skyba A. V. Relations between Slavs and nomads of Southeastern Europe in the 6th and 7th centuries (cultural-political aspect). – Manuscript.

Contacts between nomads and Slavs in Southeastern Europe were systematic and encompassed different aspects of life: cultural, military-political and economic. Relations between the ethnic groups occurred on different demographic levels. On the highest level the contacts occurred between separate tribes, tribal unions or their parts. The settling of the boreal steppe and steppe borders of Southeastern Europe by the Slavs led to direct contacts with nomadic tribes. Archeological evidence from the 6th and 7th centuries shows extensive cultural ties between the Slavic and nomadic societies. This is shown in the appearance in the Slavic culture of elements that are characteristic of nomadic practical and artistic works that include waist-belts and accessories, medallions and other items, including animal and anthropomorphic figurines. The presence of nomadic cultural elements in Slavic artifacts shows that contact occurred between the Slavs and various nomadic ethnic groups. Inter-ethnic contacts in various spheres and different levels show the systematic nature of relations between Slavs and nomads in Southeastern Europe in the 6th and 7th centuries. Particularly close were the contacts between Slavic and Bulgarian tribes

Key words: Slavic, Bulgarian, nomads, Southeastern Europe, inter-ethnic contacts, cultural elements, boreal steppe, steppe borderland.

Скиба А.В. Взаимоотношения славян и кочевников Юго-Восточной Европы в 6-7 вв. (культурно-политический аспект). – Рукопись.

Дисертация на соискание учёной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.04 – археология. Институт археологии НАН Украины, Киев, 2007.

Дисертация посвящена комплексному изучению взаимоотношений между славянами и кочевниками в период начала раннего средневековья.

Контакты кочевников и славян Юго-Восточной Европы носили системный характер и охватывали различные сферы жизни: культурную, военно-политическую, экономическую. Взаимоотношения между этими этническими общностями совершались на разных демографических уровнях. Наивысший из них представлен контактами между значительными массивами славянского и кочевнического населения (отдельными племенами, племенными объединениями или их частями). К отношениям этого уровня принадлежат военно-политические, даннические. Вместе с тем, археологические источники фиксируют контакты между небольшими групами и отдельными представителями кочевнического и славянского населения.

Заселение славянами лесостепи и степного пограничья Юго-Восточной Европы предопределило непосредственное соседство славян и кочевых племён. Контактная зона между славянами и номадами 6-7 вв. определяется в пределах степного пограничья междуречья Южного Буга и Северского Донца. В определённые периоды зона соседства земледельческого и кочевого населения простиралась и далее на запад – до Поднестровья и Нижнего Дуная.

Автором предложена классификация геральдических поясных наборов по составу и количественному соотношению деталей. Среди гарнитуров, происходящих из славянских комплексов выделено пять груп: 1) наборы, в которых преобладают двучастные прямоугольные накладки (Гапоновский, Хацьковский, Суджанский, Мартыновский, Трубчевский клады); 2) наборы, в которых доминируют псевдопряжки (Хацьковский, Трубчевский, Гаповский, Углинский клады); 3) гарнитуры со сложнопрофильными накладками типа Вильховчик-Козиевка (Выльховчицкий, Козиевский клады); 4) наборы с горизонтальносиметрическими накладками с окончаниями щитообразной формы (Мартыновский, Гапоновский клады); 5) наборы с двучастными накладками с прямоугольной верхней и щитообразной нижней частями (Трубчевский клад).

Археологические материалы 6-7 вв. отражают широкие культурные связи, существовавшие между славянами и кочевническим миром. Их проявлением является появление в славянской культуре характерных для кочевников элементов, которые могут быть разделены на вещи и художественные мотивы (мотив головок грифонов в оформлении кунтуров предметов, тамгообразные орнаменты, орнаменты с мотивами треугольников из зерни). К вещевой группе принадлежат: отдельные поясные наборы (гарнитуры, в которых преобладают псевдопряжки,