ІНСТИТУТ ФІЛОСОФІЇ імені Г.С. СКОВОРОДИ

НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

СОЛОВЕЙ Галина Сергіївна

УДК 316.323.65

ІДЕЯ СПРАВЕДЛИВОСТІ ЯК ОСНОВА КОНЦЕПЦІЇ СОЦІАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ ЗА ДОБИ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Спеціальність: 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії

АВТОРЕФЕРАТ

на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

КИЇВ 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, у відділі соціальної філософії

Науковий керівник:

Доктор філософських наук,

Єрмоленко Анатолій Миколайович

Інститут філософії імені Г.С. Сковороди НАН України,

завідувач відділу соціальної філософії

Офіційні опоненти:

Михайло Володимирович Цюрупа – доктор філософських наук, професор, професор кафедри філософії Київського університету туризму, економіки і права МОН України.

Михайло Іванович Бойченко кандидат філософських наук, доцент, доцент кафедри філософії Київського національного університету імені Тараса Шевченка,.

Провідна установа: Центр гуманітарної освіти НАН України, кафедра філософії, м. Київ.

Захист відбудеться 25.05.2007 о 13 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.161.02 в Інституті філософії імені Г.С. Сковороди НАН України за адресою: 01001 м. Кіїв, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дісертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України за адресою: 01001 м. Кіїв, вул. Трьохсвятительська, 4.

Автореферат розіслано: 22.04.2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат філософських наук Ситніченко Л.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі розвитку соціальної філософії увага дослідників загострюється на пріоритеті соціальних цінностей у динамічному суспільстві, яке розглядається як людство, а не як народ певної країни. За цих умов право людини на „гідне життя”, яке має забезпечувати держава своїм громадянам значно відрізняється залежно від економічного розвитку кожної конкретної держави. У той же час – економічне зростання багатих держав досягло такого рівня, що може подолати голод та крайню бідність на всій планеті. Співвідношення між економічною ефективністю та поняттям про соціальну справедливість визначають розмір ресурсів, які виділяються державою на забезпечення громадянам гідного життя та на страхування від ризиків, спричинених ринковою економікою. Міжнародна соціальна політика, яка сьогодні перебуває в зародковому стані, в майбутньому має так регулювати перерозподіл ресурсів між національними державами, щоб забезпечувати соціальну справедливість у межах планети.

Концептуальне ядро теорії соціальної держави утворюють положення про зростаючу відповідальність держави за добробут, розвиток, і соціальну безпеку її громадян. Практичну реалізацію цих положень здійснює потужна соціальна політика, спрямована на захист соціально уразливих верств населення шляхом забезпечення прожиткового мінімуму та на встановлення оптимальних умов для розвитку економічно активних індивідів. Дієвість заходів соціальної держави забезпечується відповідними правовими, політико-економічними та етичними нормами, превалююче значення серед яких має принцип соціальної справедливості, який забезпечує легітимність державного перерозподілу обмежених благ і ресурсів серед широкого кола громадян.

Економічну базу соціальної держави утворює розвинена ринкова економіка, де „вільну гру ринкових сил” обмежено чіткими правилами державного регулювання. Така економіка дістала назву соціальної ринкової економіки, або економіки змішаного типу, де економічна ефективність узгоджується з принципом вирівнювання доходів всіх громадян. Важливою функцією соціальної держави є спрямування ринкових сил таким чином, щоб захистити своїх громадян від ризиків ринкових обвалів та забезпечити стабільність економіки.

Соціальною основою існування соціальної держави є розвинене громадянське суспільство, де урядові заходи щодо зняття соціальних конфліктів спрямовуються і підкріплюються дією неурядових організацій та добровільних громадських об’єднань. Громадянське суспільство покликане також згладжувати напругу поміж приматом індивідуальної свободи та прагненням громадян отримувати допомогу від держави. Адже з’ясування рівня добробуту особи неможливе без втручання до її приватної сфери. Розвинене громадянське суспільство має контролювати недоторканість приватної сфери і гарантувати її захист.

Етична основа соціальної держави – система моральних норм та імперативів, яка забезпечує справедливість взаємин держави та громадянина, слугує гарантом подолання соціального напруження, прагне розв’язати конфлікт принципу індивідуальної свободи та соціально справедливості, економічної ефективності та солідарності й рівності.

На основі теорії справедливості, яка превалює в суспільстві, утворюється та чи інша модель соціальної держави. Ліберальна, консервативна чи соціал-демократична моделі відбивають як універсальні типи державного устрою так і національно-специфічні особливості ціннісних орієнтацій.

За доби глобалізації з переходом ринкових відносин на глобальний рівень державна відповідальність за добробут громадян вступає в суперечність з принципом максимізації прибутку, який сповідують валютні фонди, транснаціональні корпорації та уряди розвинених держав, які, надаючи позики державам, що розвиваються, ставлять їх у залежність від себе. На рівні забезпечення соціальних стандартів держава, не зважаючи на посилення де-соціалізації ринків, виконує провідну роль; чим сильнішою є держава, тим незалежнішу соціальну політику може вона провадити і тим сильнішим є її голос на міжнародній арені. По суті, сучасна держава, виконуючи функції соціальної держави, здійснює гуманізуючу та консолідуючу функцію, звертаючись до таких цінностей як солідарність, суспільна відповідальність та добробут для всіх.

Зміни в сучасному суспільстві потребують нових підходів до тлумачення економічної ефективності та соціальної справедливості у світлі сучасних вимог до взаємовідношень цілераціональності та ціннісної раціональності. Для соціальної держави у світі, що глобалізується, нагальним є вирішення проблеми гармонізації між принципом прибутку в економічній діяльності та моральними нормами. У виборі конструктивного шляху для розвитку соціальної держави в Україні потрібна критична саморефлексія щодо економічного, соціального та морального спадку, що залишився від часів Радянського Союзу, також варто взяти до уваги позитивний і негативний досвід технічної та економічної раціоналізації західних суспільств, спрямований на побудову соціального господарства.

Ступінь наукової розробленості проблеми

Специфіка дисертаційного дослідження вимагає звернення до теоретичних пошуків світових філософів, соціологів, теоретиків економічної діяльності, що піднімають проблему державного регулювання ринку задля забезпечення соціального добробуту. І. Кант не сприймав економіку як самостійну сферу дослідження, однак основні категорії кантівської етики, такі як „обов’язок”, „справедливість”, „моральний закон” відіграють суттєву роль у моральному обґрунтування економічної діяльності. Образ світового суспільства, змальований І.Кантом постає основою для розробки універсалістської етики. Поряд із течією соціальної філософії, що бере свій початок від Канта, гегелівська традиція розгляду „субстанційної моральності” в соціально-економічно орієнтованій практиці плідно розвивається в сучасних дослідженнях соціальної держави та господарства. М. Вебер стверджує, що за ринкового господарства цілераціональність є джерелом прогресу, а держава, через бюрократизацію постає недосконалим і повільним, хоча й необхідним, механізмом перерозподілу суспільних ресурсів. К. Маркс найґрунтовніше підходить до визначення капіталізму і ролі держави у регуляції ринків.

Хоча підходи до обґрунтування функцій держави, що мають регулювати соціальну сферу, розробляються вже з середини ХІХ століття, саме поняття „соціальна держава” актуалізується та концептуалізується лише у період після Другої Світової війни, яка підготувала передумови створення такої держави насамперед у Європі та Америці.

Велике значення для теоретичного оформлення соціальної держави має доробок Карла Маркса. Його глибокий аналіз капіталізму та можливостей обмеження ринку державою для подолання соціального напруження покладено в основу критики чи апологетики соціальної держави. Марксистський підхід до розуміння справедливості як такої, що відповідає певній історичній епосі й змінюється з розвитком матеріальних засобів виробництва є плідним для розгляду проблематики соціальної держави. Феномен соціальної держави виникає на певному етапі розвитку економіки, коли „вільну гру ринкових сил” обмежують для забезпечення соціальної безпеки громадян. У період глобалізації ринкових відносин виникає дисбаланс між системами соціальної безпеки країн, що є соціальними державами та тих країн, які не можуть забезпечити своїм громадянам достойний рівень життя. Глобалізація ринкових відносин випереджає формування глобальної системи соціального захисту, тому соціальне напруження між багатими та бідними державами світу зростає.

Феномен соціальної держави як об’єкт наукового дослідження потрапляє у предметне поле різних дисциплін – економічної теорії, соціології, соціальної та політичної філософії, правознавства – тому для вивчення цієї проблеми найбільш доцільним є використання міждисциплінарного підходу. Аналіз соціальної держави з філософських позицій є необхідним для обґрунтування того чи іншого економічного ладу, зокрема ця проблематика впроваджувалася в контексті радикального лібералізму (Л. фон Мізес, Ф. фон Гайєк), ордолібералізму (В. Ойкен, А. Мюллер-Армак), неолібералізму (Дж. Б’юкенен), „соціально орієнтованого лібералізму” (Р.Максгрейв); з соціал-демократичних позицій соціальну державу аналізували В. Айхлер, Г. Еспінг-Андерсен, Т. Майєр.

Співіснування політичної демократії та системи соціальної безпеки, яка формує соціальну державу досліджували Л. Бальцерович, А. де Токвіль, Й. Шумпетер. Серед вітчизняних дослідників це В.Гладко, В.Єременко, А.Сіленко, П.Шевчук.

Історії постання соціальної держави та теоретичним аспектам її функціонування приділяють увагу такі вітчизняні та російські дослідники як В.М. Анісімов, В.Бодров, В.Гурлєв, В.Гутнік, С.Калашніков, А.Кредисов, П.Леоненко. Ці дослідники звертаються також до аналізу внутрішніх суперечностей, які несе в собі соціальна держава.

Існує низка фундаментальних досліджень, які виходять за межі політичних та економічних структур, аналізуючи феномен справедливості як такий, що є основою соціальної держави. Проблемі справедливості як чесності присвячена праця Дж. Ролза. „Теорія справедливості”, в якій автор на основі кантового категоричного імперативу обґрунтовує справедливість на засадах, відмінних від утилітаризму та телеології. Масив праць, присвячений критиці позиції Ролза докладно розробляє проблематику рівності та ефективності; рівності та справедливого розподілу; економічної та правової рівності; психологічному, соціальному та економічному вимірам добробуту. Серед критиків Ролза, які побудували власні концепції справедливості для соціальної держави Д. Белламі, М.Волцер, Р. Дворкін, В.Кімліка, А.Макінтайр, Р.Нозік та ін. Проблемі багатоманітності критеріїв соціальної справедливості присвятив ґрунтовну монографію український дослідник І. Перелигін.

Ідея справедливості є об’єктом дослідження численних кандидатських робіт, захищених у останні роки. Соціальні права, якими держави наділяють своїх громадян, розглядають Ж.В.Пустовіт, В.В.Сокуренко, О.Г.Троян. Етичні норми, що обмежують економічну діяльність, досліджує І.І. Маслікова, а політологічний аспект соціальної справедливості розглядає Г.А.Мірошніченко. Ідею соціальної справедливості, що лежить в основі соціальної держави, у філософсько-теоретичному аспекті аналізують Л.Г.Верецька та О.Г.Коломієць.

Внутрішня суперечливість соціальної держави, що полягає у задоволенні безмежно зростаючих потреб громадян і тим самим підтримує суспільство споживання піддавалася критиці з боку представників Франкфуртської школи (Г. Маркузе); породження соціальної держави – людини-маси критикував на початку ХХ століття Х. Ортега-і-Гасет.

Порівняльний аналіз моделей соціальної держави з різних позицій здійснюється у дослідженнях Б. Дікона, Ч. Ендрейна, Г. Еспінг-Андерсена. Багато дослідників приділяли увагу таким особливостям різних моделей соціальної держави як співвідношення політичного режиму, типу економіки та рівня добробуту ( Г. Еспінг-Андерсен, Б. Гіллей, Дж. Хіндрікс, Б. Де Дондер та ін.); державного регулювання ринку та тіньової економіки (В. Копрі, Дж. Палме); взаємозалежність добробуту й громадянської солідарності (М. Павар, Ф. Фукуяма).

Різні аспекти трансформації соціальної держави за доби глобалізації досліджують А.Велб, Д. Гелд, Е. Оддавар, Е. Рейс, Р. Робертсон, Дж. Фоссум. Особливо важливим є аналіз впливу трансформаційних процесів, зумовлених глобалізацією, на розбудову соціальної держави в Україні. Цій темі присвятили свої роботи М. Бургін, Є. Головаха, А. Сіленко, В.Єременко, В. Пазенок.

На особливу увагу заслуговує розгляд проблематики соціальної держави в контексті розбудови універсалістської етики. Представники комунікативної філософії К.-О. Апель, Ю. Габермас, В. Гьосле наголошують на тому, що перед лицем глобальних загроз партикуляристські інтереси національних держав мають підпорядковуватися системі норм, які набувають універсалістського значення. Серед українських дослідників питання впливу універсалістської дискурсивної етики на економіку як фактор як фактор становлення всесвітнього соціально-економічно-етично зорієнтованого ринкового господарства розглядає А.Єрмоленко. В контексті ідеї справедливості ця проблематика розглядається Л.Ситніченко.

Великої ваги за умов глобалізації та зростання господарства у світовому масштабі набуває екологічна проблематика, яку розкривають В. Гьосле, Г. Йонас, Т. Майєр-Абіх, А.Обран. Йдеться, передусім, про нагальну необхідність дослідження впливу діяльності людини (зокрема й щодо зростання використання природних ресурсів як результату підвищення рівня споживання громядян) на довколишній світ.

Не зважаючи на суттєву кількість праць, проблематика яких пов’язана з функціонуванням соціальної держави, в соціальній філософії іще не було здійснено спроби розглянути етичне підґрунтя соціальної держави у світлі глобалізаційних процесів.

Об’єкт дослідження – соціально-етичний аспект функціонування соціальної держави за доби глобалізації

Предмет дослідження – трансформація ідеї соціальної справедливості за доби глобалізації

Мета і завдання дослідження: У комплексному аналізі соціально-філософського та теоретико-економічного дискурсу виявити основні тенденції становлення і обґрунтування етичних засад соціальної держави в контексті глобалізації.

Досягнення цієї мети передбачає розв’язання низки взаємопов’язаних завдань:

- розглянути формування морально-ціннісного комплексу, спрямованого на обмеження функціонування ринку з метою забезпечення соціальної справедливості;

- проаналізувати внутрішні суперечності, притаманні соціальній державі;

- дослідити зв’язок превалюючої в суспільстві теорії соціальної справедливості та моделі соціальної держави, яка реалізується на основі конкретної теорії справедливості

- визначити відмінні риси основних моделей соціальної держави, що розвиваються в сучасному світі;

- показати вплив універсалістської етики на реалізацію функцій соціальної держави у світі, що глобалізується;

- вказати на межі розвитку соціальної держави, що полягають у збільшенні чисельності та потреб людства, з одного боку, та вичерпності природних ресурсів з другого;

- окреслити перспективи розвитку соціальної держави в Україні.

Методи дослідження: Теоретико-методологічною основою дослідження є загальнонаукові принципи об’єктивності та історизму з огляду на потребу виявлення співвідношення ідеї соціальної справедливості та державного регулювання економічного життя в контексті глобалізації; системно-структурний аналіз теоретичних підвалин та основних принципів функціонування соціальної держави; порівняльний підхід реалізується для розгляду партикуляристської та універсалістської етик.

Методологічна основа дослідження побудована на міждисциплінарному інтегруванні сучасних філософських, етичних, економічних, соціологічних, правознавчих концепцій, що використовувалися комплексно, а у конкретних випадках – згідно із завданням і потребами дослідження.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше в українській соціальній філософії здійснено комплексний аналіз взаємовпливу принципу соціальної справедливості, державної політики та глобалізаційних процесів на формування моделі соціальної держави. Новизну дисертації розкрито у таких положеннях, які виносяться на захист:

- Доведено, що соціальна держава виникає як обмеження ринку шляхом реалізації державного перерозподілу ресурсів згідно з ідеєю соціальної справедливості, яка превалює в суспільстві;

- Виявлено три основні моделі соціальної держави, що регулюються відмінними принципами соціальної справедливості та обґрунтовано тенденцію до їх трансформації з огляду на принципи універсалістської комунікативної етики;

Показано, що внутрішні суперечності соціальної держави не приводять до її занепаду, а ведуть до постійної трансформації і розвитку, відповідно до змін, зумовлених глобалізійними процесами.

- З’ясовано, що партикуляристська етика пропонує таку теорію справедливості, яка спрацьовує у конкретному суспільстві, обмеженому територією національної держави. Також виявлено, що для універсалістської етики справедливим є те, що є справедливим для кожного з учасників комунікації, тобто для всіх індивідів у межах людства.

- Спираючись на деонтологічну етику відповідальності перед всім людством, доведено, що національні держави мають взаємоузгоджувати принцип соціальної справедливості, на основі якого вони здійснюють перерозподіл ресурсів з метою забезпечення максимального добробуту своїх громадян, та долати розрив між багатими та бідними державами світу.

Визначено, що у межах економічної парадигми держави, що розвиваються мають рівнятися на ріст економіки та соціальні стандарти розвинених держав. З переходом до екологічної парадигми розвиток має розумітися як таке задоволення потреб теперішнього покоління, яке гарантує збереження довкілля для наступних поколінь.

- Обгрунтовано тезу про те, що процес трансформації соціальної держави в Україні викривлено значною часткою тіньового сектору економіки, який не оподатковується державою, отже не сприяє розвитку соціальних програм.

- З’ясовано, що орієнтиром для розбудови соціальної держави в Україні має слугувати дотримання демократичних процедур, збереження довкілля для наступних поколінь, розвиток людського та соціального капіталу.

Практичне і теоретичне значення результатів дисертації. Положення і висновки, що їх подано в дисертаційному дослідженні, можуть бути використані у викладанні суспільствознавчих та філософських дисциплін вищої школи, зокрема курсів, присвячених соціальній теорії, соціальній та практичній філософії, філософії права, філософії господарства, політичній філософії, політології тощо.

Результати дослідження містять у собі теоретичний потенціал для подальших теоретичних розвідок проблеми соціальної держави, зокрема виявлення взаємозв’язку проблеми справедливості та типу соціальної держави, що реалізується в певній конкретній країні на фоні глобалізацій них процесів. Теоретичні результати дисертації також можуть бути використані в практичному дискурсі громадськості та для розробки концепції соціальної держави в Україні на урядовому рівні.

Апробація результатів дослідження. Дисертацію обговорено на засіданнях відділу соціальної філософії інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України. Принципові положення, теоретичні розробки та висновки дисертаційного дослідження були викладені на чотирьох науково-практичних конференціях:

- Всеукраїнська наукова конференція „Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина української держави” (Київ, 15-16 січня 2006);

- Другі Таврійські читання „Анахарсіс”( Крим, 13-17 вересня 2006);

- ХІV Харківські міжнародні Сковородинівські читання „Філософські стратегії ХХІ століття” (Харків, 29-30 вересня 2006);

- Міжнародна наукова конференція „Філософія гуманітарних наук: актуальність і перспективи розвитку” (Чернівці, 5-6 жовтня 2006).

Публікації. Основний зміст та висновки дисертаційного дослідження відбито в опублікованих тезах доповідей (дві публікації), у трьох наукових статтях, які оприлюднені у фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій 2,25 д.а.

Особистий внесок здобувача. Основні положення та результати дисертаційного дослідження здобуті автором самостійно. Переклад цитованої іноземної літератури здійснено автором самостійно.

Структура дисертації. Структура дисертації відбиває логіку наукового дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів (дев’яти підрозділів), висновків до розділів, загальних висновків і списку використаної літератури з 231 найменування (з них 57 англійською мовою). Загальний обсяг дисертації 171 стор., з них 151 стор. основного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обргунтовано актуальність теми дослідження, показано ступінь її розробки, сформульовано мету і завдання дослідження, визначено наукову новизну, практичне значення та форми апробації його результатів.

У РОЗДІЛІ 1: "Генеза та розвиток поняття соціальної держави" проаналізовано різні теоретичні підходи до соціальних функцій держави та показано основні тенденції процесу формування концепту соціальної держави.

У підрозділі 1.1 "Теоретичні основи соціальної держави" розглядаються методологічні підходи до розуміння соціальних функцій держави. Проаналізовано концепції А.Сміта, І.Канта, що стали підгрунтям для розвитку ліберальної моделі соціальної держави; Г.В.Ф. Гегеля та М.Вебера, які узасадничили консервативний підхід до розгляду соціальних функцій держави та доробок Карла Маркса, на основі якого формулюються підвалини соціал-демократичного підходу до розгляду соціальної держави. Сучасні моделі соціальної держави варіюються залежно від того, який принцип справедливості панує в суспільстві: ліберальний, консервативний чи соціал-демократичний. У англо-американських суспільствах із домінуванням ліберальних цінностей сформувалися такі моделі соціальної держави, які визнають лише мінімальне втручання держави в ринковий процес, а державний перерозподіл ресурсів вважають справедливим лише тоді, коли мінімальними благами забезпечуються такі індивіди, що з об’єктивних причин самі не можуть себе забезпечити. Консервативна модель соціальної держави наголошує насамперед на обмеженому державному втручанні у ринки. Така модель дістала назву „соціально-орієнтованої ринкової економіки”. Соціал-демократичні принципи справедливості, що передбачають рівне забезпечення усіх громадян базовими благами передбачають високий рівень солідарності та соціальну однорідність суспільства.

Підрозділ 1.2 "Етапи розвитку соціальної держави" присвячено розгляду становлення та розвитку феномена та поняття соціальної держави на теренах Європи та США у ХХ ст. Визначено періоди розбудови соціальної держави у зазначених країнах. З’ясовано, що певним каталізатором розвитку соціальної держави постало утворення Радянського Союзу; наступним етапом є введення соціальних прав громадян до конституційного поля; розквітом соціальної держави можна вважати запровадження солідарної системи страхування, за якої соціальні виплати отримують навіть ті громадяни, які не сплачують внесків до соціальних фондів; соціальна держава зазнає кризи в епоху глобалізації, коли темпи трансформації соціальної політики є значно повільнішими за темпи глобалізації ринків.

У підрозділі 1.3 "Внутрішні суперечності соціальної держави" окреслено внутрішню напругу, що зумовлює саме існування феномену соціальної держави та показано межі соціальної держави. Забезпечуючи певний рівень життя своїм громадянам, держава намагається пом’якшити природну нерівність людей; перерозподіл зменшує провалля між багатими й бідними; згладжуються соціальні конфлікти; державна допомога не дає знедоленим та уразливим верствам населення опуститися до крайнього зубожіння. Водночас, зменшується підприємницький потенціал громадян, породжується феномен соціального утриманства. Напруження між принципами свободи та рівності спричиняє дискусію між прихильниками ліберальної та соціал-демократичної моделей соціальної держави. Зростання потреб, породжене капіталістичним способом виробництва і зростання добробуту громадян як засіб легітимації державної влади постають об’єктом критики представників Франкфуртської школи, зокрема Герберта Маркузе та іспанського філософа Х. Ортеги-і-Гасета.

Демонтаж соціальної держави на користь лібералізації ринкових відносин супроводжується втратою моральнісних орієнтирів, відривом економічних відносин від соціокультурних норм. Внутрішні суперечності соціальної держави не приводять до її занепаду, а плідна напруга між полюсами економічної ефективності та соціальної справедливості веде до постійної трансформації та розвитку, відповідно до змін динамічного світу, що глобалізується.

Другій розділ "ІДЕЯ СПРАВЕДЛИВОСТІ ЯК ОСНОВА ФУНКЦІОНУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ" присвячено розгляду поняття справедливості в контексті соціальної держави. Показано взаємозв’язок моделі соціальної держави, що реалізується в окремій країні, та принципу соціальної справедливості, який превалює в суспільстві.

У підрозділі 2.1 "Поняття справедливості в партикуляристській та універсалістській етиці" протиставляються два підходи до трактування справедливості: партикуляристський (Дж. Ролз, В. Кімліка, А.Макінтайр, Р. Нозик, М. Волцер) та універсалістський, що розглядається в контексті комунікативної практичної філософії (К.-О. Апель, В. Кульман, Д.Бьолер, Ю. Габермас). Якщо партикуляристи встановлюють моральні нормативи лише для громадян певної держави, то для універсалістів принциповим є обгрунтування такої етики, суб’єктом якої є людство. Розглянувши проблему справедливості через призму партикуляристської етики, яка спрацьовує лише в межах певної капіталістичної держави, доходимо висновку, що так витлумачена справедливість породжує нерівність та нестатки у світовому масштабі. Прагнення підвищити рівень життя громадян західних країн приводить до збільшення розриву між багатими та бідними державами світу.

Оскільки досягнення рівня життя першого світу для мешканців усієї планети є неможливим з екологічної точки зору, варто переосмислити цінності західного способу життя, наголошують представники комунікативної етики К.-О. Апель та В. Гьосле. Розробка універсалістської етики відповідальності, що має регулятивною ідеєю апріорі ідеальної комунікації, прагне надавати рівних (симетричних) прав кожному учаснику реальної комунікації, визнаючи рівноцінність багатоманітних культур світу.

Підрозділ 2.2 "Взаємозв’язок теорії справедливості та моделі соціальної держави" присвячено полеміці щодо трактування соціальної справедливості у Дж. Ролза, Ф. фон Гайєка та Ю. Габермаса. Зняття трансцендентальної сфери у англо-американській традиції соціальної філософії призводить до розуміння справедливості на основі цінностей, освячених традицією. У цьому дотичність теорії справедливості як чесності Ролза та ліберальної теорії справедливості Гайєка. Для Габермаса як представника комунікативної філософії справедливість постає основою для досягнення консенсусу за допомогою дискурсивно-універсалістського чинника, який не залежить від партикулярних традицій – мови. Процедурний характер комунікативної теорії дозволяє на її основі співставляти різні змістові критерії практичного життєвого розуму. В процесі комунікативної раціоналізації тільки ті цінності життєвого світу набувають водночас загальної значущості, які відповідають принципу універсальності взаємності, що означає повне сприйняття цієї цінності представниками інших культур. Така позиція надає можливість розбудови соціальної держави суспільствами відмінних культур на основі симетричного співіснування партикулярних життєвих форм.

У підрозділі 2.3 "Соціальна держава як чинник етизації економіки" проаналізовано дискусію Дж. Б’юкенена та Р. Максгрейва, що показує відмінність між підходами сучасного англо-американського та європейського лібералізму до проблематики соціальної держави. Дж. Б’юкенен переконаний, що держава не має обмежувати ринок, який здатний до саморегуляції і забезпечення саме такого рівня добробуту громадян, на який вони заслуговують. На думку Р. Максгрейва, ринкові відносини, що грунтуються на особистому інтересі й міркуваннях практичної доцільності не є етичними; проблема розподілу як моральна проблема має вірішуватися державними інститутами. Далі в підрозділі проаналізовано три принципи справедливості (за класифікацією шведського дослідника Г. Еспінг-Андерсена це ліберальний, консервативний та соціал-демократичний принципи), що лягли в основу трьох відмінних моделей соціальної держави.

У третьому розділі "СТАНОВЛЕННЯ ЕТИЧНИХ ЗАСАД ГЛОБАЛЬНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ" головну увагу приділено аналізові демократії як умові розвитку соціальної держави, трансформаційним процесам, яких зазнає соціальна держава за доби глобалізації, а також розглянуто проблему розбудови соціальної держави в Україні в контексті глобалізаційних процесів.

Підрозділ 3.1 "Демократія як політичний устрій соціальної держави" розкриває засадничий характер демократичного устрою для розбудови соціальної держави. У підрозділі акцентується на процедурному визначенні демократії, де напруга між принципами свободи та рівності розкривається у громадському практичному дискурсі.

На сьогодні протиставлення планової та ринкової економік є плідним саме тому, що викриває всі недоліки обох систем і слугує теоретичною основою побудови змішаної економіки, на якій грунтуються сучасні моделі соціальної держави. Стверджується, що демократія є головною передумовою реалізації будь-якої моделі соціальної держави. Та держава, яка забезпечує своїм громадянам певний рівень матеріального добробуту, але заперечує демократичні свободи, не може називатися соціальною.

Демократія, сприяючи нагромадженню людського, політичного та соціального капіталу гарантує стабільність для зростання фізичного капіталу, а також створює основу для встановлення довіри в суспільстві, що стає запорукою справедливого перерозподілу ресурсів.

Підрозділ 3.2 "Виклики соціальній державі за доби глобалізації" присвячено проблемі трансформації соціальної держави у відповідь на глобалізаційні виклики. Окреслено п’ять основних джерел, які в межах національних держав створюють область перехресної напруги різних джерел легітимної недержавної влади. Це глобалізація бізнесу, коли інтерес національної економіки вступає в конфлікт з інтересами транснаціональної корпорації; глобалізація фінансових ринків і залежність національної валюти від гри на міжбанківській біржі; вплив на добробут економічно розвинених країн-реципієнтів трудової міграції з країн, що розвиваються; розвиток глобальної поп-культури, яка продукує певний образ "доброго життя", створюючи соціальні стандарти; вичерпування природних ресурсів та споживацьке їх використання – усі ці чинники приводять до демонополізації джерела легітимної влади.

За таких умов усе більше актуалізується потреба у формуванні універсалістського принципу соціальної справедливості, на основі якого можливе здійснення міжнародного співробітництва, коли зростання добробуту однієї країни не здійснюватиметься за рахунок вичерпування ресурсів іншої та не йтиме усупереч принципу рівності всіх учасників комунікації.

У Підрозділі 3.3 "Перспективи розвитку соціальної держави в Україні" проаналізовано можливості розбудови соціальної держави в нашій країні. Отримавши у спадок від Радянського Союзу соціалістичну систему соціального захисту, Україна стала на шлях її радикальної трансформації, проголосивши європейський вибір.

Велика частка тіньового сектору економіки спотворює процес державного перерозподілу. Значні кошти, що виділяються державою на соціальну сферу часто використовуються поза цільовою групою. Пенсійна реформа та поступове поліпшення контролю над використанням коштів, які спрямовуються пільговикам, дозволить удосконалити систему соціального захисту в Україні і наблизить її до консервативної моделі соціальної держави. Ознаками системи захисту нового зразка є монетаризація пільг, адресне їх надання, перевірка майнового стану пільговиків та здійснення пенсійних та компенсаційних виплат на основі внеску кожного громадянина. Європейський вибір України не зводиться до прагнення досягнути певного рівня споживання, він полягає насамперед у дотриманні демократичних процедур, збереженні довкілля, розвиткові людського та соціального капіталу.

ВИСНОВКИ:

Основними висновками дисертаційної роботи є такі:

- Феномен соціальної держави є відповіддю на соціальне напруження, що виникає на певному етапі розвитку економіки. Капіталістичні відносини регулюються державним апаратом шляхом оподаткування з метою надання соціальних гарантій. Наприкінці ХХ століття соціальна держава орієнтована на розвиток людського та соціального капіталу та на гарантування прожиткового мінімуму тим громадянам, які самі не здатні його собі забезпечити.

- Заперечення ролі етики в житті суспільства і заміна принципу справедливості принципом максимізації прибутку чи пануванням певної ідеології приводить у першому випадку до гобсової “війни всіх проти всіх”, а у другому – до тоталітаризму різноманітних штибів: від соціалістичного до націонал-демократичного. Ринок постає як одна з інституцій поряд з урядом та комплексом ціннісних установок. Ринкові відносини обмежуються державним регулюванням з метою перерозподілу благ між громадянами. Перерозподіл відбувається у відповідності до пануючого принципу соціальної (розподільної) справедливості.

- Розвиток соціальної держави можливий лише за зростання економіки, яке в індустріальних державах відбувається найчастіше за рахунок експлуатації ресурсів держав третього світу та ціною виснаження природного середовища. Сучасний розвиток технології та виробництва дає можливість подолати бідність в усьому світі, але не дає механізмів регулювання народжуваності та відновлення природних ресурсів. У межах економічної парадигми, держави, що розвиваються мають рівнятися на ріст економіки та соціальні стандарти розвинених держав. З переходом до екологічної парадигми (Гьосле) розвиток має розумітися як таке задоволення потреб теперішнього покоління, яке гарантує збереження довкілля для наступних поколінь.

- Оскільки глобалізація ринкового процесу породжує нерівність між громадянами різних держав та суспільну поляризацію всередині країн, постає потреба обґрунтування морально-етичної глобалізації, встановлення спільних критеріїв соціальної політики на основі універсалістської моралі. Універсалістська етика постає як дискурсивна етика, що передбачає універсальну відкритість для участі усіх без виключення розумних істот. Лише на основі дискурсу можна побудувати планетарну етику спільної відповідальності, яка буде універсалістською, такою, що не обмежується лише піклуванням про добробут сучасників, а також включає в себе відповідальність перед прийдешніми поколіннями та актуалізує екологічну проблематику.

- Держави, що виступають акторами міжнародної соціальної справедливості, є рівними учасниками дискурсу. У той же час вони є різними за своїм етнічним, культурним складом, територіальним виміром, розвитком економіки та складом природних ресурсів. Кожна з держав має право на розвиток, відмінний від інших, тобто право на нерівність. Поширення у глобальних масштабах стандартів життя, сформованих у результаті довгого і копіткого процесу на Заході, на всі держави світу є з одного боку запереченням їхнього права на індивідуальний розвиток, а з іншого – поштовхом до руйнування екосистеми планети.

- Глобалізація безпосередньо впливає на розвиток соціальної держави в нашій країні, на стратегії її розвитку та шляхи пошуку власної ідентичності. В нашій країні має бути розроблена Концепція розвитку соціальної держави України, в якій принципи розвитку соціальних програм поставали б в контексті розвитку глобальної соціальної політики.

Основні положення дисертації викладені в таких публікаціях:

1. Соловей Г.С. Демократія як політичний устрій соціальної держави // Практична філософія. - №2, 2006. – С. 151-160.

2. Соловей Г.С. Поняття справедливості в універсалістській та партикуляристській етиці // Практична філософія. - №3, 2006. – С, 146-153.

3. Соловей Г.С. Теорія справедливості як основа соціальної держави (Гайєк, Ролз та Габермас) // Мультиверсум, №55, 2006. – 97-111

4. Соловей Г.С. Трансформація моделей соціальної держави за доби глобалізації // Філософські стратегії ХХІ століття: Матеріали ХІУ Харківських міжнародних сковородинівських читань. – Харків, 2006. – С. 160-162.

5. Соловей Г.С. Обґрунтування ціннісних засад соціальної держави в контексті глобалізації // Філософія гуманітарних наук: актуальність і перспективи розвитку: Матеріали наукової конференції. – Чернівці. 2006, – С. 209-212.

АНОТАЦІЯ

Соловей Г.С. Ідея справедливості як основа концепції соціальної держави за доби глобалізації. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук зі спеціальності 09.00.03. – соціальна філософія та філософія історії. Інститут філософії імені Г.С.Сковороди Національної академії наук України, Київ, 2006 р.

Дисертацію присвячено проблемі справедливості в соціальній державі за доби глобалізації. Дисертаційне дослідження розкриває роль ідеї справедливості в реалізації тієї чи іншої моделі соціальної держави. Предметом дослідження є трансформація ідеї соціальної справедливості за доби глобалізації.

У роботі стверджується, що сучасні національні держави розвиваються як держави соціальні на основі ідеї соціальної справедливості, яка превалює в суспільстві. Перерозподіл ресурсів у національних державах здійснюється відповідно до принципу справедливості. Виділяються три моделі соціальної держави: ліберальна, консервативна та соціал-демократична.

За доби глобалізації розбудова соціальної держави в окремій національній країні відбувається за рахунок експлуатації інших держав та за рахунок інтенсивного використання природних ресурсів. Постає потреба у формуванні універсалістського принципу справедливості, коли перерозподіл ресурсів у межах держави корелюватиме з міждержавним (глобальним) перерозподілом задля забезпечення певного життєвого рівня всім, без виключення, членам суспільства в межах людства та видповідатиме вимогам збереження довкілля.

Ключові слова: справедливість, соціальна держава, перерозподіл, рівень життя, соціальні стандарти, демократія, універсалістська етика, партикуляристська етика, глобалізація.

АННОТАЦИЯ

Соловей Г.С. Идея справедливости как основа концепции социального государства в эпоху глобализации. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00. 03 – социальная философия и философия истории, Киев, 2006

Диссертация посвящена идее справедливости в социальном государстве в эпоху глобализации. Диссертационное исследование расскрывает роль идеи справедливости в реализации той или иной модели социального государства. Предметом исследования является трансформация идеи социальной справедливости в эпоху глобализации.

В работе утверждается, что сорвеменные национальные государства развиваются в качестве социальных государств на основе идеи социальной справедливости, которая преобладает в обществе. Перераспределение ресурсов в национальных государствах осуществляется на основе принципа социальной справедливости. Выделено три модели социального государства: либеральная, консервативная и социал-демократическая. В епоху глобализации развитие социального государства в отдельном национальном государстве осуществляется за счет других, менее развитых стран и/или за счет интенсивного использования природных ресурсов. Обостряется необходимость в обосновании универсалистского принципа социальной справедливости, когда перераспределение ресурсов в границах государства будет соотноситься с межгосударственным (глобальным). перераспределением для обеспечения определенного жизненного уровня всем, без исключения, членам общества, понимаемого как человечество и будет отвечать условиям сохранения окружающей среды.

Ключевые слова: справедливость, социальное государство, перераспределение, уровень жизни, социальные стандарты, демократия, универсалистская этика, партикуляристская этика, глобализация.

SUMMARY

Solovey G. S. The Idea of Justice as the Basis of Social State Conception on the Globalization Time. Manuskript.

The dissertation on competition of a scientific degree of the candidate of philosophical sciences on a speciality 09.00.03 social philosophy and philosophy of a history. Institute of philosophy named after G.S. Skovoroda of National Academy of Sciences of Ukraine. Kyiv, 2007.

The dissertation is devoted to the problem of justice in the social state on the globalization time. The investigation opens the role of idea of justice in realization of one or enother model of social state.

Modern national states develop like social on the basis of the idea of social justice which is dominant in the society. The proces of redistribution in national states depends on the principle of justice. Three models of social state are distinguished: liberal, koncervative, and social-democratic.

On the globalization time, social state is building in some national states (in Western contries) on the basis of growing economy. Economical growth means exploitation of countries of the Third World and careless usage of planet's natural resourses. Today, the globalization of markets goes much faster then globalization of social policy. Universalistic principle of justice should be formed, on it's basis redistribution of resourses in the national borders would be correlated with international (global) redistribution. Development of global social policy should be carried out in the context of sustainable development.

Key words: justice, social state, redistribution, level of life, social standards, democracy, universalistic ethic, particularistic ethic, globalization.