КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

СМАЗНОВА ІРИНА СЕРГІЇВНА

УДК 340.12:328.28

ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ ТЕРОРИЗМУ

ТА БОРОТЬБИ З НИМ

Спеціальність 12.00.12 – філософія права

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеській національній юридичній академії Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник

доктор філософських наук, професор Івакін Олексій Аркадійович, Одеська національна юридична академія, завідувач кафедри філософії

Офіційні опоненти:

доктор філософських наук, кандидат юридичних наук, професор Маноха Олександр Євгенович, Київський національний університет внутрішніх справ, професор кафедри філософії права та юридичної логіки

доктор юридичних наук, кандидат філософських наук, професор Козловський Антон Антонович, Міжнародний науково-технічний університет, віце-президент з наукової роботи

Захист відбудеться “ 28 ” вересня 2007 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.01 в Київському національному університеті внутрішніх справ за адресою: 03035, м. Київ, Солом’янська пл., 1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету внутрішніх справ за адресою: 03035, м. Київ, Солом’янська пл., 1.

Автореферат розісланий “ 06 ” липня 2007 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради _____________________ Л.І. Казміренко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На фоні загострення глобальних проблем особливу увагу громадськості викликає загальносвітовий сплеск терористичної активності наприкінці ХХ – поч. ХХІ ст. Сучасний тероризм, як негативне соціальне явище, здатний не тільки руйнувати соціальні норми, підвалини, знищувати людей, але й серйозно впливати на політику та соціальний розвиток.

Україна зайняла активну позицію у сприянні розвитку та зміцненню міжнародно-правової співпраці у боротьбі з тероризмом. Це має прояв в участі України у створенні та роботі антитерористичних організацій в рамках СНД, міжнародних акціях, спільних антитерористичних діях. Україна прагне до впровадження заходів щодо припинення поширення тероризму як ззовні, так і в середині держави.

Активна науково-теоретична та практична діяльність з розробки стратегії і тактики боротьби з тероризмом знаходиться в центрі уваги представників юриспруденції, соціології, політології, психології та інших галузей науки. При цьому залишається невивченим достатньою мірою філософсько-правовий аспект цієї боротьби, що утворює певні перешкоди на шляху створення її ефективного механізму. Слід зазначити, що недостатня ефективність існуючої системи протидії тероризму являє собою одну з найсерйозніших проблем дослідження боротьби із цим феноменом, і їй у роботі приділяється найсерйозніша увага.

Науково-теоретичну основу дисертаційного дослідження складає велика кількість наукових робіт, присвячених аналізу проблеми тероризму.

Так, серед сучасних робіт, присвячених проблемі насильства та її політичній формі – тероризму, що були використані в роботі, можна зазначити наукові праці О. Будницького, М. Вершиніна, Б. Дженкінса, В. Кудашева, У. Лакера, В. Сажина, О. Щєглова, Є. Холмогорова та ін. При аналізі міжнародних аспектів ефективного співробітництва держав у сфері боротьби з тероризмом були використані роботи О. Брасса, Ю. Іваніча, І.І. Карпеця, І.І. Лукашука, Є.Г. Ляхова, Б. Нетаньяху, М.Ю. Черкеса та ін.

При з’ясуванні проблем відображення феномена тероризму в громадській думці вивчалися роботи М. Бєляєва, С.Г. Кара-Мурзи, Д. Корецького, О. Кулікова, В. Петрова, В. Сажина, К. Соколова та ін. Для дослідження проблеми глобалізації тероризму використовувалися роботи В. Будкіна, М.А. Бірюкової, М.Г. Делягіна, О.Г. Дугіна, У. Лакера, У. Макбрайда, В.В. Нікітаєва, Е. Сатановського, О.І. Уткіна.

Серед робіт радянських, вітчизняних та російських дослідників проблем тероризму, зокрема соціальних, політичних, кримінологічних, кримінальних та інших його аспектів та проблем філософії права в дисертації було використано праці В.Ф. Антипенка, Ю.М. Антоняна, В.О. Глушкова, В.В. Василевича, О.Г. Данільяна, О.М. Джужи, В.Н. Дрьоміна, В.П. Ємельянова, В.І. Замкового, Н.А. Зелінської, О.А. Івакіна, М. Ільчикова, С.В. Ківалова, А.А. Козловського, Я.Ю. Кондратьєва, М.В. Костицького, В.П. Кохановського, В.В. Крутова, В.А. Ліпкана, В.В. Лукашева, О.Є. Манохи, Л.А. Моджоряна, Є.М. Моісеєва, Г.І. Морозова, В.С. Нерсесянца, П.М. Рабіновича, Б.В. Романюка, Ю.С. Ромашова, К.Н. Салімова, С. Телешуна, Б.Ф. Чміля та ін.

Останнім часом в Україні зросла кількість дисертаційних робіт, присвячених вивченню різних аспектів тероризму, зокрема, це дисертації С. Допілки, Ю. Іванова, Л. Мошкової та ін.

Правову базу дослідження складають: міжнародно-правові угоди у сфері боротьби з тероризмом, нормативно-правові акти України, зокрема ті, що спрямовані на усунення причин та умов, що сприяють злочинним проявам у сфері терористичної діяльності. Використані конституції і законодавства зарубіжних країн.

Актуальність дослідження обраної теми обумовлена тим, що існуюча система знань про феномен тероризму та боротьбу з ним багато в чому виявила свою нездатність до розв’язання цієї проблеми, а нова ще знаходиться у процесі становлення і тому не набула розвиненої форми. Майже до 90-х рр. ХХ ст. розуміння боротьби з тероризмом, в основному, зводилося до одностайного етичного та політичного засудження терористичних дій. Але очевидно, що такий підхід є недостатнім і потрібні скоординовані практичні дії, що вимагають, у свою чергу, найсерйозніших та найоб’єктивніших теоретичних розробок.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження спрямоване на реалізацію положень Комплексної Програми профілактики правопорушень на 2007–2009 рр., затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № від 20 грудня 2006 р. Робота відповідає плану комплексної науково-дослідницької програми кафедри філософії Одеської національної юридичної академії на 2006–2010 рр. та є частиною науково-дослідницької програми академії “Традиції та новації у сучасній українській державності і правовому житті” (державний реєстраційний номер 0106U004970).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в тому, щоб на підставі комплексного аналізу тероризму, з урахуванням процесів глобалізації, встановити суперечності, які знаходяться в основі філософського осмислення цього феномена, та надати оцінку ефективності існуючого правового механізму боротьби з тероризмом.

Для досягнення мети дослідження визначено такі задачі:

проаналізувати та виявити протиріччя, які знаходяться в основі філософського осмислення феномена тероризму;

дослідити генезис тероризму та проаналізувати відображення цього феномена у громадській думці;

з’ясувати вплив процесу глобалізації на розвиток тероризму;

проаналізувати діючий механізм регулювання боротьби з тероризмом за кордоном щодо можливості використання міжнародного досвіду в Україні;

розглянути проблеми та тенденції міжнародної співпраці у сфері протидії тероризму;

на основі здійсненого дослідження запропонувати теоретичні рекомендації у сфері боротьби з тероризмом.

Об’єктом дослідження є тероризм як соціально-правове явище, а також суспільні відносини, що виникають у сфері громадської безпеки і мають на меті забезпечення життя та здоров’я людини, її майнової недоторканності.

Предметом дослідження є філософсько-правовий аспект феномена тероризму та боротьби з ним.

Методи дослідження. Основою дисертаційного дослідження є комплексне використання сукупності методів та прийомів наукового пізнання. Зокрема, з позиції системного підходу аналізуються різні сторони тероризму, його взаємозв’язок з іншими соціальними, соціально-політичними, соціально-правовими, тісно пов’язаними між собою явищами, як єдиного цілого з узгодженим функціонуванням усіх його елементів та частин. При дослідженні передумов виникнення тероризму, його причин та умов, що сприяють його розвитку та модифікації, використовувалися історичний метод та пов’язаний з ним світоглядний підхід. За допомогою методу порівняльного аналізу було здійснено співставлення боротьби з тероризмом у ряді держав, вивчено законодавство та досвід протидії тероризму в Україні. Основним методологічним фоном у роботі був діалектичний метод, що завжди дозволяє розглядати досліджуваний предмет у його розвитку і з властивими йому внутрішніми протиріччями, поетапне вирішення яких дозволяє доходити певних плідних висновків.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація являє собою філософсько-правовий аналіз феномена тероризму та боротьби з ним. Наукова новизна одержаних результатів відображена в таких положеннях:

вперше:

визначено і обґрунтовано тезу про те, що в основі (зародженні, становленні та розвитку) тероризму знаходиться протиріччя між індивідом та суспільством, яке має прояв у формі протиріччя між несправедливістю та споконвічним прагненням до справедливості;

на підставі дослідження відображення феномена тероризму в громадській думці стверджується висновок про наявність факту маніпулювання людською свідомістю при формуванні громадської думки стосовно тероризму та заходів боротьби з ним;

виявлено одну з основних перешкод на шляху створення ефективної системи боротьби з тероризмом, яка полягає у відсутності цілісного розгляду тероризму та аспектів, тісно з ним пов’язаних (насильство, політика, право, справедливість, моральність, психологія) у рамках філософського підходу;

удосконалено:

дослідження сутнісних характеристик тероризму в його історичному розвитку, а також у співвідношенні з філософсько-правовими категоріями: справедливість, насильство;

дослідження методологічних проблем вивчення сучасного тероризму, основні з яких пов’язані з наявністю таких невирішених односторонніх поглядів: зведення тероризму або до суто політичного явища, або до кримінального злочину; відсутність загальноприйнятого розмежування понять – тероризм, терор, революція, війна, національно-визвольний рух, партизанська боротьба; вельми абстрактна, умовна типологізація тероризму, яка викликана складністю чіткого виділення якої-небудь конкретної його форми;

набуло подальшого розвитку:

виокремлення сутнісних компонентів феномена “тероризм” на підставі вивчення існуючих концепцій його визначення;

з’ясування впливу процесу глобалізації на тероризм;

дослідження діючого механізму регулювання боротьби з тероризмом в Україні та за кордоном, здійснення порівняльного аналізу боротьби з тероризмом в Ізраїлі та Російській Федерації;

вивчення тенденцій міжнародної співпраці у сфері протидії тероризму та перспективи його розвитку;

пропонування теоретичних рекомендацій у сфері боротьби з тероризмом.

Практичне значення одержаних результатів. Низку положень і висновків дисертації було впроваджено на п’яти науково-практичних конференціях при проведенні наукових дискусій у галузі філософії права, теорії держави та права та кримінології. Крім того, отримані результати дослідження були впроваджені у виховний та навчальний процеси студентів Одеської національної юридичної академії (Акт впровадження від 05.02.2007 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки роботи обговорювалися на засіданнях і наукових семінарах кафедри філософії Одеської національної юридичної академії. Окремі результати дисертаційного дослідження докладалися та обговорювалися на науково-практичних конференціях: ІІ та ІІІ Всеукраїнських наукових конференціях молодих науковців, аспірантів і студентів “Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави”, присвячених пам’яті докторів юридичних наук, професорів П.О. Недбайла, О.В. Сурілова, В.В. Копєйчикова (Одеса, 2004 та Львів, 2005), Всеукраїнському круглому столі “Актуальні проблеми філософії права” (Одеса, 2005), 8-й та 9-й звітних наукових конференціях професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (Одеса, 2005 та Одеса, 2006).

Публікації. Основні положення дисертації знайшли своє відображення в семи публікаціях, п’ять із яких опубліковано у збірках наукових праць, що входять до переліку наукових фахових видань, затвердженого ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, семи підрозділів, висновків до розділів, загальних висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи складає 192 сторінки, у тому числі список використаних джерел – 16 сторінок, що включає 209 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У Вступі обґрунтована актуальність теми, в узагальненому вигляді представлене значення розробки проблеми дослідження, сформульовані мета і задачі роботи, представлені основні положення, що виносяться на захист.

Перший розділ “Філософсько-правові та історичні підґрунтя аналізу тероризму” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. “Основи філософського осмислення феномена тероризму” досліджується питання сутності людини, аналізуються дефініції тероризму, представлено способи класифікації видів тероризму та сукупність ознак тероризму, досліджується взаємозв’язок тероризму з іншими філософсько-правовими категоріями: насильство, політика, право, справедливість та ін. У загальному вигляді тероризм – це використовування суб’єктом (організацією або окремими людьми) насильства або загрози його застосування як способу дії на об’єкт (соціально-політичний інститут, угрупування, держава) для досягнення поставлених перед собою завдань (політичних, соціальних, економічних і т.д.).

Філософсько-правовий аналіз тероризму у змістовному розумінні означає, що цей соціальний феномен повинен бути досліджений у контексті філософського розуміння феномена права. Філософсько-правовий аналіз передбачає розгляд такого загального та принципового філософського питання, як сутність або природа людини та її природні права, які випливають із цієї природи. Сутність людини – це ансамбль всіх суспільних відносин. Тобто людина може реалізувати свою сутність тільки в суспільстві, через певну систему зв’язків і відносин, і, перш за все, через трудову діяльність. Основна діалектична суперечність соціуму полягає у відносинах між індивідом та суспільством. З одного боку, абсолютна індивідуальність, її відокремленість від інших людей, її “самотність”, з іншого – єдність людей у їх духовності. З одного боку, тільки суспільство надає можливість реалізувати людині право на вільний розвиток її творчого потенціалу, а з іншого – суспільство може гальмувати розвиток особи, бути байдужим і навіть ворожим до її духовних потреб.

Суперечність між індивідом і суспільством виявляється і вирішується у вигляді суперечності між несправедливістю і споконвічним прагненням до справедливості, їх ставлення одне до одного. А це має прояв у формі суперечностей між сущим та належним, між свободою та відчуженням і, зрештою, все це виявляється у формі суперечності між природним та позитивним правом. Саме на шляхи та способи вирішення всіх цих тісно пов’язаних між собою суперечностей і спрямовано інтерес філософії права в процесі вирішення нею будь-якого серйозного соціального феномена, у тому числі і феномена тероризму. З метою конкретизації зазначених діалектичних суперечностей в роботі було здійснено аналіз тісно пов’язаного з тероризмом явища – насильства в контексті цілісної взаємодії таких аспектів його породження та прояву, як політичний, правовий, релігійний, моральний та ін.

Філософсько-правовий аналіз тероризму і боротьби з ним свідчить, що однією з причин недостатньої ефективності боротьби з тероризмом є неадекватне розуміння сутності цього явища і форм його прояву. Тому позначені вище загальні світоглядно-методологічні умови правильного розуміння явища тероризму є важливими. Так, надзвичайно важливою є цілісність розуміння досліджуваного феномена, оскільки як повне зведення тероризму тільки до суто політичного явища, так і розгляд його тільки як злочинної діяльності, яка належить до сфери кримінального права, призводять до абстрактності та розпливчастості у розумінні тероризму і способів його класифікації.

У підрозділі 1.2. “Генезис тероризму та відображення цього феномена у громадській думці” здійснено ретроспективне дослідження еволюції форм тероризму, яке надало можливість вивчення передумов виникнення сучасного тероризму, причин, умов та початку виникнення його найважливіших різновидів.

Історичний аналіз феномена тероризму і супроводжуючих його розвиток численних визначень його суті з боку його дослідників підтвердив той факт, що тероризм у різних своїх формах супроводжував весь хід людської історії. При цьому системоутворюючими основами феномена тероризму є відчуження, справедливість, природне право. Одним із важливих спонукувачів появи тероризму виступає процес правової легітимації насильства як інструменту політики. Несправедливість цього процесу та несправедливість самого “насильства зверху” часто призводять до правового нігілізму мас і своєрідної, неправової, в основному соціально-психологічної, легітимації в політичному середовищі вже насильства, спрямованого проти існуючої влади. Без такої підтримки з боку певних верств населення “насильства знизу” тероризм як явище навряд чи зміг би коли-небудь досягти досить значних масштабів.

На ранніх етапах існування тероризму головна його спрямованість полягала у впливові на безпосередній об’єкт терористичного акту. Тероризм цього історичного етапу в наукових дослідженнях трактується широко, абстрактно: тероризм як форма політики. До другої половини XIX ст. тероризм остаточно сформувався як цілісний політико-правовий феномен. Якщо до кінця ХХ ст. тероризм був локальним явищем, то в даний час він досяг масштабу глобального кризового явища, вставши в один ряд з іншими загальнолюдськими проблемами. На фоні сучасних інтеграційних процесів, всебічної глобалізації життя народів виникли небачені раніше елементи конфлікту, які перетворили тероризм на майже самоврядний засіб політичного насильства. Водночас досягнення сучасних науки і техніки, з одного боку, дозволяють значно збільшити можливості руйнівних дій окремо взятої людини, а з іншого – за допомогою ЗМІ і високошвидкісного Інтернету підсилити суспільний резонанс від цих її дій.

Новітні розробки у сфері психофізіологічних наук озброюють деяких політиків та ідеологів ефективними методами маніпулювання людською свідомістю. Достатньо із цього приводу назвати формування у свідомості людей стереотипу тероризму як абсолютного зла, що має виключно зовнішні причини, на зразок природних катаклізмів. Результатом такої цілеспрямованої роботи є перевага в суспільстві однобічних поглядів на причини виникнення тероризму і методи боротьби з ним. Згідно з цими поглядами, тероризм є зло, адекватною відповіддю на яке може і повинне бути тільки спричинення терористам рівнозначного зла. Звідси випливає майже одностайне прийняття як єдино припустимих методів боротьби з тероризмом – насильницьких методів, які за їх наслідками часто важко відрізнити від терористичних. Отже, тероризм у сучасних умовах – це специфічна форма насильства, розрахована на масове сприйняття з метою створення в суспільстві атмосфери страху. Так було завжди, але для сучасного тероризму це є однією з найхарактерніших його рис.

У підрозділі 1.3. “Еволюція тероризму в процесі його глобалізації” аналізуються специфіка та рівень розвитку сучасного тероризму в умовах формування єдиного світового простору.

Характерний для сьогодення процес глобалізації оголив багато суперечностей сучасної цивілізації, зробив очевидним несправедливість устрою світу і перш за все – розподілу матеріальних благ. Посилення технологічних та економічних зв’язків різних регіонів планети, постійне зростання вражаючої сили сучасної зброї, досягнення у сфері інформаційних відносин – все це призвело до того, що суспільство зіткнулося з тероризмом, який набув нової небезпечної форми, що є результатом своєрідного зрощення політики, економіки і корупції.

В літературі існує тенденція зведення феномена міжнародного тероризму до явища, яке виходить за межі однієї країни. Причина існування таких абстрактних, “кількісних” визначень полягає у тому, що дотепер до кінця не з’ясовані і, відповідно, не мають загального визнання причини виникнення міжнародного тероризму. У дослідженні міжнародний тероризм розглядається з точки зору не кількісних, а якісних його характеристик. У цьому розумінні міжнародний тероризм – це глобальний, світовий тероризм. Його відмінність від стародавніх форм тероризму є приблизно такою ж самою, як відмінність вищих організмів від одноклітинних.

У своїх витоках тероризм був немов би “тероризмом сильного”. “Акції остраху” в основному здійснювали держави для демонстрації сили і зміцнення влади як стосовно своїх геополітичних супротивників, так і стосовно власного населення (терор). Надалі цей феномен у відповідь викликав реакцію з боку певних організацій і груп у вигляді “тероризму слабких”. Сучасний тероризм є вельми небезпечним “симбіозом”: на його поверхні – “тероризм слабких”, які намагаються в радикальний спосіб боротися за встановлення соціальної справедливості у світі, а в його надрах затаївся “тероризм сильних”, який здійснює “керівну і спрямовуючу роль” стосовно “тероризму слабких”. Іншими словами, існують держави, які таємно або явно підтримують терористичні організації, фінансують та координують їх діяльність у вигідному для своїх “національних інтересів” напрямі. Терористичні організації фактично є маріонетками, а “головні актори” залишаються в тіні з незаплямованою репутацією і вирішують свої проблеми за рахунок інших. При цьому їм дуже вигідно створювати у масовій свідомості ілюзію нерозв’язності проблеми тероризму.

Отже, на відміну від інших видів транснаціональної злочинності, тероризм не тільки породжує політичні наслідки, але й сам є породженням певних політичних інтересів. У цьому полягає головний зміст політичного компонента міжнародного тероризму. Водночас не можна підтримувати міфологізоване трактування тероризму як чогось зовнішнього по відношенню до сучасного світоустрою. Очевидно якраз інше – тероризм є органічним породженням останнього, він є одночасно і результатом і засобом боротьби різних геополітичних сил. Культурна агресія, застосування подвійного стандарту по відношенню до загальнолюдських цінностей (ідей демократії, гуманності, прав людини) з неминучістю викликає реакцію відторгнення у вигляді антиглобалізму та тероризму. Тому з тероризмом необхідно боротися як із внутрішнім недоліком суспільних відносин, що переважають у сучасному світі.

Другий розділ “Правова оцінка національного досвіду протидії тероризму” складається з двох підрозділів.

У підрозділі 2.1. “Національно-правові заходи боротьби з міжнародним тероризмом” розглянуто найістотніші аспекти моделей механізмів протидії тероризму у більш ніж п’ятнадцяти державах. В умовах невирішеної проблеми терористичної загрози різні держави визнають необхідність створення та вдосконалення механізму протистояння можливим терористичним атакам, і перш за все – антитерористичного законодавства. Багато держав пішли шляхом посилення заходів щодо виявлення та попередження підготовлюваних терористичних актів, а також посилення заходів відповідальності за причетність до терористичної діяльності (Франція, США, Велика Британія, Казахстан). У ряді держав (Велика Британія, Пакистан, ФРН) передбачено посилення контролю за діяльністю суспільних, релігійних організацій, контролю за “електронною поштою”, правилами користування Інтернетом. У багатьох державах продовжується розгортання програм, спрямованих на глибоке теоретичне вивчення тероризму та інших, тісно пов’язаних із ним, проблем.

Існуюче національне законодавство має ряд прогалин, що ускладнює боротьбу з міжнародним тероризмом. Так, питання, пов’язані з протидією тероризму, розглядаються у кожній окремо взятій державі під такими різними кутами зору і в таких різних контекстах, що при проведенні переговорів щодо взаємної співпраці у цій сфері незмінно виникають складнощі, які знаходять своє вираження у нерозумінні, недомовках, прихованих підтекстах. Звідси – відсутність конструктивного діалогу, нездатність до вироблення загальноприйнятного та ефективного варіанту поведінки при вирішенні конкретних проблем є досить частим явищем.

У підрозділі 2.2. “Ефективність державного та правового механізму протидії терористичним актам в Україні” наголошується, що для України, як і для решти міжнародного співтовариства, вкрай важливим є формування ефективного механізму захисту прав та свобод особи, системи методів протистояння можливим терористичним атакам.

На фоні зростання терористичної загрози особлива увага в середовищі українських політиків, урядовців, вчених приділяється вивченню питань можливості прояву тероризму на українському ґрунті. До передумов можливого виникнення та розвитку тероризму в Україні слід віднести: грандіозне майнове розшарування громадян України, загострення етнічних суперечностей в окремих регіонах України і, як наслідок – виникнення конфліктів на релігійному ґрунті, політичну нестабільність у державі, високу концентрацію в регіоні об’єктів підвищеної небезпеки, існування конфліктів у кримінальному середовищі, украй слабку захищеність інформаційного простору України та ін.

Результати розгляду національного механізму боротьби з тероризмом свідчать про наявність в Україні широкої законодавчої бази, яка відкриває можливість ефективної протидії терористичній загрозі. Проте при цьому уявляється невірним припинення теоретичного пошуку моделі, яка змогла б об’єднати в собі “логіку правових документів” і реальні заходи її застосування. А це є можливим тільки за умови, якщо українське суспільство і, перш за все, представники правлячої еліти будуть удосконалювати вже існуючий механізм протидії тероризму та створювати більш ефективну модель, здатну вивести з-під терористичного удару його передбачуваних жертв або пом’якшити резонанс можливих наслідків.

Разом із тим слід зазначити, що докорінне вирішення проблем, пов’язаних з тероризмом і терористами, прямо залежить не тільки і не стільки від успішної роботи спеціалізованих відомств і організацій у напрямку запобігання плануванню та здійсненню терористичних акцій, скільки від пошуку і вирішення глибинних, початкових причин тероризму, перш за все, морально-етичного плану (перегляд стереотипів сучасного суспільства у розумінні таких, що склалися, категорій, як справедливість, демократія, свобода, насильство). І в цьому плані є вельми вагомими зусилля та дії, спрямовані на зняття напруги між народами, націями, релігійними конфесіями перш за все за рахунок вирішення глобальних проблем, зазначених у цьому розділі роботи.

Третій розділ “Стан та перспективи розвитку сучасної міжнародної системи протистояння тероризму” складається з двох підрозділів.

У підрозділі 3.1. “Оцінка юридичних підстав міжнародної боротьби з тероризмом” розглядається історія боротьби з тероризмом на міжнародному рівні, яка почалася у другій половині 20-х рр. ХХ ст., коли в Брюсселі було проведено серію конференцій, присвячених проблемі тероризму. Питання співпраці держав у сфері боротьби з тероризмом неодноразово розглядалися також в рамках ООН, зокрема, на міжнародних конгресах з попередження злочинності та поводження з правопорушниками. До середини ХХ ст. міжнародним співтовариством було укладено низку договорів, що стосуються співпраці держав з метою припинення актів тероризму. Проте ланцюг терористичних акцій свідчив про відсутність достатнього досвіду, скоординованості дій державних спецслужб і низький рівень законодавчої бази міжнародно-правового регулювання боротьби з тероризмом.

Аналізуються основні положення таких міжнародних документів, як: конвенція про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден, конвенція про боротьбу з незаконними актами, що спрямовані проти безпеки цивільної авіації, Європейська конвенція по боротьбі з тероризмом, конвенція про боротьбу з фінансуванням тероризму, конвенція про боротьбу з актами ядерного тероризму та ін. В цілому ці документи створюють досить широку базу для взаємодії держав по різних аспектах здійснення правосуддя з відповідних кримінальних справ. Названими документами створено широкі можливості для надання взаємної правової допомоги по кримінальних справах, пов’язаних зі злочинами терористичної спрямованості, а також вдосконалення міжнародної співпраці у сфері перекриття світових фінансових потоків, що спрямовуються на підтримку терористів.

У підрозділі 3.2. “Співпраця держав у сфері протидії тероризму та перспективи її розвитку” розглядаються тенденції міжнародної співпраці у сфері протидії тероризму та перспектив його розвитку, оскільки ефективна боротьба з міжнародним тероризмом є неможливою без тісної співпраці всіх держав.

Міжнародне право початку ХХI ст. характеризується проблемою неспівпадіння у розумінні його головної цінності – категорії справедливості. Співвідношення розстановки сил у міжнародній політиці свідчить про нерівномірність розподілу соціальних благ між державами і народами. Звідси і посилення активності тероризму, який паразитує на немов би повній неможливості вирішення існуючих проблем у будь-який інший засіб, окрім відкритої демонстрації насильства.

Через небажання різними державами бути втягнутими у політично напружені відносини, отримання необхідних відомостей від їхніх спецслужб є ускладненим. Тому надання міжнародної допомоги державам, нездатним поодинці здійснювати ефективні заходи з протидії міжнародному тероризму, на практиці є малоефективним.

Зазначається, що прямо протилежні погляди держав на заходи протидії тероризму, виділення їх тільки як альтернативних можливостей ускладнює вироблення єдиного результативного підходу до цього виду злочинної діяльності.

У даний час укладено велику кількість договорів на двосторонній і багатосторонній основі по боротьбі з тероризмом, що зачіпають міжнародні відносини. Ці документи відображають поступовий рух світової спільноти до усвідомлення загальної небезпеки тероризму і основні перешкоди, що стоять на цьому шляху. Проте ефективність більшості цих документів є достатньо низькою, оскільки, навіть по головних напрямах співпраці держав по боротьбі з тероризмом як на практиці, так і в теорії, не досягнуто єдності поглядів.

ВИСНОВКИ

Всі аспекти тероризму (політичний, правовий, релігійний, моральний тощо) мають системно розглядатися на теоретичному та практичному рівнях, на рівні цілісної суспільної (зокрема суспільної масової свідомості, суспільної психології) та індивідуальної свідомості. Врахування діалектичного зв’язку цих аспектів допускає визнання таких висновків:

1. При філософському осмисленні феномена тероризму було виявлено, що основна діалектична суперечність соціуму взагалі та тероризму, зокрема, полягає у суперечності між індивідом і суспільством і породжує різноманітні форми несправедливості та споконвічне прагнення до справедливості. Ця діалектика має прояв у формі суперечностей між сущим та належним, між свободою та відчуженням і, зрештою, все це проявляється у формі суперечності між природним та позитивним правом. Саме на шляхи та способи вирішення всіх цих щільно взаємопов’язаних між собою суперечностей і спрямовано інтерес філософії права в процесі дослідження цією галуззю знання будь-якого серйозного соціального феномена, у тому числі й феномена тероризму.

2. Історичний аналіз феномена тероризму, сучасних форм його прояву підтвердив, що системоутворюючими основами феномена тероризму є відчуження, справедливість, природне право. Однак, аналіз відображення феномена тероризму у свідомості показав, що в середовищі аналітиків тероризму тривають абстрактність та розпливчастість у розумінні тероризму і способів його класифікації. Пов’язане це з тенденцією тотального зведення тероризму до суто політичного явища, або розгляду цього феномена тільки як злочинної діяльності, що належить до сфери кримінального права. Ускладнює дослідження відсутність чіткого загальноприйнятого розмежування тероризму і процесів, які також мають своєю основою застосування насильства (війна, революція, національно-визвольний рух, партизанська боротьба і т.ін.), відсутність чіткого розмежування термінів “тероризм” та “терор”, які часто необґрунтовано використовуються як синоніми.

Крім того, новітні розробки у сфері психофізіологічних наук озброюють деяких політиків та ідеологів методами маніпулювання людською свідомістю. Так, наприклад, у свідомості людей формується розуміння тероризму як певної зовнішньої злої сили, яка, подібно до природного катаклізму, має виключно зовнішні причини. Наслідком такої цілеспрямованої роботи є переважання у суспільстві однобічних поглядів на причини виникнення тероризму та методи боротьби з ним. Згідно з такими поглядами, тероризм є злом, адекватною відповіддю на яке повинне бути тільки спричинення його носіям рівнозначного зла.

3. При дослідженні впливу процесу глобалізації на розвиток тероризму було з’ясовано, що тероризм не є породженням сьогодення. В епоху глобалізації суспільство зіткнулося з тероризмом, який трансформувався, і ця нова форма є результатом зрощення політики, економіки та корупції. Крім того, особливості цієї нової форми тероризму полягають в тому, що сучасні наука і техніка дозволяють у багато разів збільшувати руйнівні можливості окремої людини та посилювати резонанс від його дій, що перетворює тероризм на небезпеку глобального значення.

4. Аналіз діючого механізму боротьби з тероризмом як в Україні, так і за її межами, дозволяє зробити висновок, що одним із важливих спонукачів появи тероризму виступає процес правової легітимації насильства як інструменту політики. Несправедливість цього процесу та несправедливість самого “насильства зверху” часто призводять до правового нігілізму мас і своєрідної, неправової, в основному соціально-психологічної, легітимації в політичному середовищі вже насильства, спрямованого проти існуючої влади. Без такої підтримки з боку певних верств населення “насильства знизу” тероризм як явище навряд чи зміг би коли-небудь досягти значних масштабів. Тому вирішення проблеми тероризму є можливим лише за рахунок вирішення суперечності між суспільством та індивідом шляхом всебічного розвитку конструктивного діалогу в глобальному суспільстві, без якого ускладнюється вироблення загальновизнаних та ефективних варіантів вирішення конкретних проблем.

5. Тенденціями міжнародної співпраці у сфері протидії тероризму є: дуже повільний темп становлення міжнародного права та невдала практика його застосування у боротьбі з тероризмом; розгляд антитерористичних заходів деякими державами як інструменту політики, що націлена не стільки на подолання тероризму, скільки на його використання при вирішенні деяких власних, далеких від цієї проблеми, завдань.

Відсутність конструктивного міждержавного діалогу при виробленні ефективного механізму протидії тероризму пояснюється не тільки складністю цього феномена, але й розбіжністю позицій держав, що мають свої приватні інтереси із цього питання. Протидія тероризму розглядається у кожній окремо взятій державі під різними кутами зору, в різних контекстах, що при проведенні переговорів по взаємній співпраці у цій сфері незмінно викликають складнощі, які знаходять своє вираження у нерозумінні, прихованих підтекстах і т.д. Інша причина ускладнення у вирішенні проблеми тероризму полягає в тому, що його основні причини лежать у політичній площині. У зв’язку з цим, прагнення політичних еліт за будь-яку ціну утримати владу знаходить своє вираження у практиці застосування політики “подвійних стандартів”, використання у боротьбі з тероризмом таких методів, які за своєю суттю в завуальованій формі є методами “міждержавного” тероризму.

Вельми небезпечною, що набула поширення, є тенденція “одноосібного” вирішення з боку однієї “наддержави” питання про те, яка саме держава на цьому етапі “є посібником тероризму”, а тим більше – тенденція реалізації такого вирішення у вигляді “покарання” останнього практично своїми власними силами. Прикладами такої політики можуть бути нещодавні військові акції в Іраку, Лівані і т.д.

6. Здійснене дослідження показало, що тероризм є органічним породженням сучасного світопорядку та інструментом боротьби різних геополітичних сил. Міжнародний тероризм – це породження процесу глобалізації, його “зворотний компонент”. Тому боротися з ним потрібно як із внутрішньою вадою суспільних відносин, що переважають у сучасному світі. Боротьба з тероризмом, у тому числі і юридична – це не тільки створення та виконання законів, в яких йдеться безпосередньо про тероризм. Опосередковано, але вельми ефективно, на стан боротьби з тероризмом право впливає, коли воно реалізується в законах і нормативних актах, що мають профілактичний напрямок, тобто по-справжньому, а не формально, націлені на підвищення рівня справедливості у суспільстві, духовності людини, підвищення в усьому світі рівня виховання та освіти підростаючого покоління.

Ефективне вирішення проблем боротьби з тероризмом буде неможливим, якщо її розуміти обмежено і догматично за схемою “сила проти сили”, оскільки глибинні, початкові причини тероризму містяться, перш за все, у морально-етичній сфері людського життя. В основі методології боротьби з тероризмом повинні бути присутніми загальні принципи світоглядного рівня, зокрема загальнолюдське філософське “ядро” різних культур, що включає в себе принцип гармонізації буття людини на всіх рівнях, необхідності співбуття держав, культур, релігій, людей, знаходження загального світосприйняття, зміни поведінкової мотивації. Ключова роль у світоглядному “ядрі” методології боротьби з тероризмом належить, як уявляється, як праву, так і філософії, особливо – у їх конкретному поєднанні у філософії права.

Для подолання тероризму і проблем, пов’язаних з ним, є необхідним перегляд стереотипів сучасного суспільства, що склалися, у розумінні таких категорій, як справедливість, демократія, свобода, насильство. Перспектива розвитку співпраці вбачається у розв’язанні перш за все суперечностей між індивідом та суспільством, між сущим та належним, між свободою та відчуженням, суперечності між правовою формою та фактичним змістом боротьби з тероризмом, тобто законодавчо закріпленими методами боротьби та їх реальним втіленням. Зняття напруги між народами, державами, партіями, націями, релігійними конфесіями заради загальнолюдських інтересів є можливим лише за умови всебічного поєднання людства у сфері вироблення єдиного підходу до проблеми тероризму. Такий висновок виглядає абстрактним, якщо не мати на увазі, що зусилля до єдності людей повинні супроводжуватися конкретною, копіткою практичною роботою у цьому напрямку. При цьому національні інтереси не є перешкодою об’єднанню сучасних держав у глобальне співтовариство, оскільки єдність не виключає різноманіття, а передбачає його.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Смазнова И.С. Методологические проблемы исследования современного терроризма // Держава і право: Зб. наук. праць. Юрид. політ. науки. – Вип. 28 – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. – С.126-130.

2. Смазнова І.С. Філософсько-правовий аспект глобалізації тероризму // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. – Вип. 25. – О.: Юрид. л-ра, 2005. – С. 33-36.

3. Смазнова І.С. Тероризм як специфічна форма насильства в політиці // Південноукраїнський правничий часопис. – О.: Од. юрид. ін-т ХНУВС, 2006. – № 1. – С. 42-43.

4. Смазнова І.С. Сприйняття феномена тероризму суспільною індивідуальною свідомістю // Юридический вестник. – О.: Юрид. л-ра, 2006. – № 1. – С.142-145.

5. Смазнова І.С. Аналіз методів протидії тероризму в Україні // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць – Вип. 29. – О.: Юрид. л-ра, 2006. – С. 122-127.

6. Смазнова І.С. Тероризм як одна з глобальних проблем сучасності: філософсько-правовий аспект // Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави: Зб. наук. праць: Матер. Всеукр. наук. конфер. – Львів, 4-5 березня 2005 р. – О.: Юрид. л-ра, 2005. – С. 26-30.

7. Смазнова І.С. Аналіз методів протидії тероризму в Україні // Правове життя сучасної України: Тези доп. 9-ї звіт. наук. конфер. професор.-виклад. і аспірант. складу. – О.: Фенікс, 2006. – С. 193-194.

АНОТАЦІЯ

Смазнова І.С. Філософсько-правовий аналіз тероризму та боротьби з ним. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю: 12.00.12 – філософія права. – Київський національний університет внутрішніх справ, Київ, 2007.

Дисертація являє собою філософсько-правовий аналіз феномена тероризму та боротьби з ним. Аналізуються сутнісні характеристики тероризму в його історичному розвитку, а також у співвідношенні з філософсько-правовими категоріями: насильство, політика, справедливість. Розглянуто основні методологічні проблеми дослідження сучасного тероризму: зведення тероризму до суто політичного явища або до кримінального злочину; відсутність загальноприйнятого розмежування понять – тероризм, терор, війна, національно-визвольний рух, партизанська боротьба; умовна класифікація тероризму. Особливої уваги приділено сприйняттю феномена тероризму суспільною та індивідуальною свідомістю, причинам відсутності ефективної міжнародної співпраці стосовно протидії тероризму. Виявлено проблеми і тенденції міжнародної співпраці у сфері протидії тероризму: зниження ролі міжнародного права у боротьбі з тероризмом; розгляд антитерористичних заходів деякими державами як інструменту політики, а не кримінального покарання; відсутність діалектичного синтезу насильницьких і ненасильницьких методів подолання політичних конфліктів. Пропонуються теоретичні рекомендації у сфері боротьби з тероризмом.

Ключові слова: тероризм, насильство, політика, терор, сучасний тероризм, сприйняття феномена тероризму, боротьба з тероризмом, міжнародна співпраця.

АННОТАЦИЯ

Смазнова И.С. Философско-правовой анализ терроризма и борьбы с ним. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности: 12.00.12 – философия права. – Киевский национальный университет внутренних дел, Киев, 2007.

Диссертация представляет собой философско-правовой анализ феномена тероризма и борьбы с ним.

В работе исследованы сущностные характеристики терроризма в его историческом развитии, а также в соотношении с философско-правовыми категориями: насилие, политика, право, справедливость, нравственность. На основании исторического анализа феномена терроризма, современных форм его проявления, а также рассмотрения ряда концепций определения феномена „терроризм”, были выделены его сущностные компоненты: насилие, политические цели (власть), элемент устрашения, которые в своем единстве позволяют квалифицировать конкретное преступное деяние как террористическое.

В работе рассмотрены методологические проблемы исследования современного терроризма, основными из которых являются: сведение терроризма к сугубо политическому явлению либо к уголовному преступлению; отсутствие общепринятого разграничения понятий: терроризм, террор, война, национально-освободительное движение, партизанская борьба; условная классификация терроризма вследствие отсутствия диалектической концепции в исследованиях