НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Шевченко Ірина Вікторівна

УДК 504.06, 330.15

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ПОЛІТИКИ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ (НА ПРИКЛАДІ ПОТЕНЦІЙНО-НЕБЕЗПЕЧНИХ ПІДПРИЄМСТВ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ)

Спеціальність 08.00.06 – економіка природокористування

та охорони навколишнього середовища

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України.

Науковий керівник: доктор економічних наук,

старший науковий співробітник

Хлобистов Євген Володимирович,

Рада по вивченню продуктивних сил України

Національної академії наук України, завідувач відділу сталого розвитку та екологічної безпеки.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,

чл.-кор. АПН України

Олійник Ярослав Богданович, Національний університет ім. Тараса Шевченка, декан географічного факультету, завідувач кафедри економічної та соціальної географії;

кандидат економічних наук

Волошин Сергій Миколайович, Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, заступник начальника управління прогнозування.

Захист відбудеться 4 грудня 2007 року о 14 год. 30 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.160.01 Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ-32, бульвар Тараса Шевченка, 60.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ-32, бульвар Тараса Шевченка, 60.

Автореферат розісланий “ 2 ” листопада 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор економічних наук, професор Я.В. Коваль

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблеми безпеки навколишнього середовища притаманні кожній державі світу, але в Україні ці проблеми мають національний рівень сприйняття і актуальності. Ускладнення екологічної ситуації в державі пов‘язане з довготривалим переходом від адміністративно-командної до ринкової економіки в умовах глибокого фізичного і морального зношення основних виробничих фондів, значної територіальної концентрації енергомістких виробництв, використанням застарілих технологій та відсутністю дієвих екологічних нормативів і механізмів їх впровадження. За таких умов склалася надмірна кількість екологічно небезпечних виробництв із застарілим і неефективним природоохоронним обладнанням. Відсутність ефективних економічних механізмів та інструментів управління екологічною безпекою, як на державному так і регіональному рівнях значно загострюють проблему забезпечення екологічної безпеки та охорони навколишнього природного середовища.

Екологічна безпека – комплексна проблема, і на державному рівні вона може бути розв’язана за допомогою відповідних економічних важелів. Питання забезпечення екологічної безпеки досліджували: О.Ф.Балацький, І.К.Бистряков, О.О.Веклич, С.М.Волошин, О.В.Врублевська, З.В. Герасимчук, Б.М. Данилишин, М.І. Долішній, Т.П. Галушкіна, С.М. Ілляшенко, О.Л. Кашенко, Я.В. Коваль, В.С. Кравців, Л.І. Максимів, Л.Г.Мельник, В.С.Міщенко, Я.Б.Олійник, С.І.Синякевич, О.М.Теліженко, С.М. Харічков, М.А.Хвесик, Є.В.Хлобистов, Л.Б.Шостак та інші вітчизняні вчені -економісти.

Окремі теоретичні та практичні питання забезпечення екологічної безпеки країни, як виявив аналіз опублікованих з цієї багатогранної проблематики наукових праць, ще недостатньо досліджені у теоретико-методологічному і практичному аспектах. Залишились поза увагою фахівців і не були вирішені численні завдання еколого-економічного управління, у тому числі: не були сформовані дієві регулюючі економічні та екологічні механізми, недостатньо розроблені на регіональному рівні питання фінансово-економічної оцінки забезпечення екологічної безпеки.

Вказане вище обумовлює необхідність пошуку конкретних шляхів удосконалення соціально-економічного механізму формування державної екологічної політики, розробки методичних підходів до її реалізації, створення відповідних організаційних умов для цього, й актуальність розв’язання назрілих питань з даної проблеми визначили тему дисертаційної роботи, її головну мету та задачі дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження відповідає пріоритетам державної еколого-економічної та соціальної політики. Тема ж дисертації безпосередньо пов’язана з науково-дослідними роботами, що виконуються Радою по вивченню продуктивних сил України НАН України, зокрема за плановими темами: 3.1.5.63 „Схема (прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів на тривалу перспективу” (номер державної реєстрації 0100U000657), роль автора у виконанні якої полягала у розробці методичних підходів до врахування новітніх принципів екологічного менеджменту при формуванні стратегії забезпечення екологічної безпеки України в розділі „Сталий розвиток та забезпечення екологічної безпеки”; 3.1.5.64 „Проблеми сталого розвитку і основні напрями структурних трансформацій в економіці України” (номер державної реєстрації 0101U007882), в межах якої особисто автором розроблено підходи до визначення особливостей проведення екологічного аудиту і принципи вдосконалення аналізу рівня екологічної безпеки на локальному та регіональному рівнях; проектом з Державного фонду фундаментальних досліджень України 08.07/72 „Економіка та управління ризиком виникнення техногенних і природних катастроф” (номер державної реєстрації 0104U003171), в рамках якого, автором розроблено методичні підходи до визначення ефективності впровадження політики природно-техногенної безпеки на промислових об’єктах України.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є поглиблення теоретичних засад та розробка практичних рекомендацій щодо розв’язання соціально-економічних проблем формування і реалізації політики екологічної безпеки України.

Відповідно до мети дослідження в роботі були поставлені та вирішувалися такі завдання:

- поглибити та уточнити поняття “екологічна безпека” в контексті розвитку продуктивних сил України та формуванні національної моделі економічного зростання;

- визначити основні умови формування та підвищення ефективності системи екологічної безпеки в перехідній економіці;

- обґрунтувати фактори та показники соціально-економічної ефективності політики екологічної безпеки;

- визначити перспективи розвитку та напрями удосконалення нормативно-правового забезпечення формування та реалізації заходів з політики екологічної безпеки;

- обґрунтувати новітні форми та організаційно-управлінські напрями економічного механізму управління політики екологічної безпеки, у тому числі і на рівні адміністративної області України;

- сформулювати напрями розвитку територій з потенційно небезпечними підприємствами (на прикладі Одеської області) та розробити пропозиції стосовно підвищення ефективності територіального управління розвитком підприємства.

Об’єктом дослідження є соціально-економічні процеси формування та механізми реалізації політики екологічної безпеки.

Предметом дослідження є соціально-економічні проблеми формування та реалізації політики екологічної безпеки адміністративної області.

Методи дослідження. Методологічною та методичною основою дисертаційної роботи є теоретичні положення про сталий розвиток продуктивних сил, розробки українських та зарубіжних вчених з економіки природокористування та охорони навколишнього середовища. У дисертаційному дослідженні використані методи: узагальнення, групування та порівняльного аналізу - при визначенні місця та ролі екологічної безпеки як одного із визначальних чинників (факторів) сталого розвитку та виявленні нормативно-правового забезпечення екологічної безпеки; графічно-логічного моделювання - при визначенні цілей і пріоритетів природоохоронної політики в умовах перехідної економіки та формуванні і відображені економічних механізмів екологічного регулювання; системного підходу та класифікації - при розробці методичних підходів до визначення критеріїв ефективної політики екологічної безпеки та фінансових механізмів їх застосування; хронологічної періодизації - при дослідженні регіонального виміру ефективності екологічної політики; системного підходу та пріоритетності - при розгляді механізму забезпечення екологічної безпеки в межах конкретного регіону.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі і нормативні акти Верховної Ради та Кабінету міністрів України. В роботі використані статистичні матеріали Державного комітету статистики України, Міністерства охорони навколишнього середовища України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, наукові праці провідних вітчизняних та зарубіжних вчених у галузі економіки природокористування та охорони навколишнього середовища.

Наукова новизна одержаних результатів у дисертаційному дослідженні полягає у такому:

вперше:

-

удосконалено:

-

-

-

одержали подальший розвиток:

-

-

Практичне значення одержаних результатів. Одержані наукові результати дослідження, які викладені в дисертації, доведено до рівня практичних рекомендацій і можуть бути використані для впровадження соціально-економічної політики в сфері екологічної безпеки, а також в управлінні потенційно небезпечними підприємствами.

Запропоновані у дисертації практичні підходи до формування організаційно-управлінських рішень та організації контролю діяльності потенційно небезпечних підприємств можуть реалізовуватись у межах концепції екологічного менеджменту, а також при розробці стратегії управління з метою визначення наслідків техногенного впливу на навколишнє середовище, та послідовної мінімізації ризиків виникнення надзвичайних ситуацій.

Основні результати дисертаційного дослідження використані при підготовці наукових звітів за темами науково-дослідних робіт Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України, що підтверджується відповідною довідкою № 01-11/437 від 15.06.2007.

Окремі результати роботи використано у проектах Національних доповідей про стан техногенної та природної безпеки в Україні НАН України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (довідка № 171/29 від 15.06.2007) та Міністерства охорони навколишнього природного середовища України у 2001-2004 рр. (довідка № 07-6801/25 від 19.06.2007).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, яка має наукове і практичне значення, в якій дисертантом особисто розроблено наукові положення та методичні підходи, на основі яких розроблені практичні рекомендації щодо соціально-економічних проблем формування та реалізації політики екологічної безпеки потенційно – небезпечних підприємств регіону.

Автору особисто належать викладені в дисертації наукові результати і практичні рекомендації, а також опубліковані наукові праці.

Апробація результатів. Основні результати дисертації доповідались та обговорювались на: Міжнародній практичній конференції “Регіональні проблеми розвитку АПК України: стан і перспективи вирішення” (м.Київ,21-22 березня 2000 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “М.І. Туган-Барановський – видатний вчений-економіст. Спадщина та новації” (м. Донецьк, 20-21 січня 2005 р.); Міжнародній науковій конференції “Земельні відносини і просторовий розвиток в Україні” (м. Київ,13-14 квітня 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми розвитку прикордонних територій та їх участь в інтеграційних процесах” (м. Луцьк, 12-13 жовтня 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Громадсько-державний механізм прискорення розвитку підприємництва (регіональний аспект) (м. Дніпропетровськ, 15 березня 2006 р.); науково-практичній конференції “Проблеми глобалізації та моделі стійкого розвитку економіки” (м. Луганськ, 22-23 березня 2007 р.); науково-практичній конференції “Проблеми модернізації лісоресурсної сфери в контексті просторового розвитку” (м. Київ, 20 квітня 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Конкурентоспроможність в умовах глобалізації: реалії, проблеми та перспективи” (м. Житомир, 26-27 квітня 2007 р.); Всеукраїнській науковій конференції “Господарський механізм екологічно збалансованого розвитку” (м. Суми, 22-24 травня 2007 р.).

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 18 одноосібних наукових праць (з яких 9 - у наукових фахових виданнях) загальним обсягом 4,8 друк. арк., які належать особисто автору.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 196 стор., який включає 6 таблиць і 7 рисунків, з яких 6 займають всю площу сторінки. Список використаних джерел займає 15 стор. і включає 176 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи дослідження екологічної безпеки” викладено результати аналізу методологічних підходів вітчизняних та зарубіжних вчених до визначення поняття “екологічна безпека” як складової сталого розвитку, систематизовані можливості та умови впровадження в Україні, яка є державою з перехідною економікою, моделі постіндустріального суспільства.

На основі узагальнення літературних джерел українських вчених з проблематики екологічної безпеки визначені основні підходи до виявлення сутності цієї категорії як провідного фактора забезпечення сталого соціально-економічного розвитку будь-якої країни, мета якого має створення безпечного стану навколишнього середовища для життєдіяльності всього суспільства, кожної людини окремо, як нинішнього так і прийдешніх поколінь.

Екологічна безпека у соціально-економічних дослідженнях розглядається з двох позицій: теоретичних та методичних. Теоретичні окреслюють сутність поняття екологічної безпеки, методичні визначають шляхи та напрями її реалізації. В дисертації сформульоване визначення екологічної безпеки як певного стану захищеності людини та території на відповідній стадії розвитку продуктивних сил та суспільного усвідомлення значущості негативного впливу антропогенної діяльності.

Україна не може не звертати уваги на глобальні процеси та самостійно розв’язувати певні соціально-економічні, екологічні та політичні проблеми розвитку. В наш час процеси глобалізації відбуваються паралельно з утворенням нового суспільства, за яким закріпилась назва постіндустріального суспільства. Постіндустріальний шлях розвитку нашої держави – це, в першу чергу, оновлення структури виробництва та економіки, перехід від ресурсної до інноваційно-інвестиційної моделі, яка спирається на формування та розширення інтелектуального капіталу.

Екологічна безпека є відображенням рівня сталості, певного подолання проблем трансформаційного періоду суспільства та його готовності до зрівноваженого поступу.

На сьогодні Україна як держава з перехідною економікою має на меті прискорення соціально-економічного зростання, вирівнювання економічного розвитку та інтеграцію до Європейського Союзу. Розвиток економіки відбувається шляхом переходу новітніх інституцій, зв’язків, відносин до таких, що відповідають новим соціально-економічним перетворенням. В дослідженні було встановлено цілі та пріоритети екологічної політики в умовах перехідної економіки (рис. 1). Віддаленими цілями виступають наближення до постіндустріального суспільства та гармонійна еколого-орієнтована економіка. Метою на найближчий час є стабілізація соціально-економічних відносин та інтеграція до Європейського Союзу. Шлях досягнення цих цілей проходить через ряд чинників, до яких ми відносимо такі екологічні пріоритети розвитку: внутрішню екологічну політику, безпеку життєдіяльності, ряд міжнародних

зобов’язань. Механізм розвитку має відбуватися через здійснення інноваційної та інвестиційної політики.

Другий розділ дисертації “Методичні підходи визначення ефективної політики екологічної безпеки” присвячено розробці методичних підходів до удосконалення еколого-економічної оцінки впливу на навколишнє природне середовище та визначенню показників соціально-економічної ефективності регіональної політики екологічної безпеки.

Ефективність реалізації політики екологічної безпеки є першочерговим завданням, що стоїть перед економістами та екологами. До нагальних завдань у цій сфері належать розробка та впровадження системи економічних оцінок природних ресурсів, система заходів з охорони навколишнього природного середовища, визначення збитків, обумовлених природокористуванням.

З позицій політики екологічної безпеки ключовим поняттям є збитки, заподіяні в процесі нераціонального використання природних ресурсів. Методика їх визначення та розміри відповідного відшкодування передбачені українським природоохоронним законодавством. Однак всі ці методики були розроблені ще у 80-ті роки, тому з часом втратили доцільність. Крім того, недоліком вказаних методик слід вважати залежність розмірів відшкодування збитків від мінімальної заробітної плати та неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що не відповідає об’єктивній оцінці збитку. Тому на часі є перегляд показників відшкодування розміру збитків при розробці новітніх методик, наприклад, пов’язуючи його з індексом споживчих цін або періодичністю у часі

Ефективність реалізації політики екологічної безпеки тісно пов’язана з механізмом економіко-екологічного регулювання відносин у суспільстві. Цей механізм характеризується наявністю комплексу суперечностей і недосконалістю та відсутністю результативної системи забезпечення якості навколишнього природного середовища на основі діючих економічних чинників. Визначено, що в цій системі практично не працює механізм кредитування заходів охорони навколишнього середовища, пільгового оподаткування та цінового заохочення еколого-практичної діяльності, формування національного ринку екологічних послуг і, зокрема, екологічного страхування та аудиту. Таким чином, виникає потреба у збереженні фінансової стабільності всіх суб’єктів господарювання і відшкодування завданої шкоди навколишньому природному середовищу за допомогою екологічного страхування та аудитування.

Практична реалізація політики екологічної безпеки на основі застосування економічних важелів можлива за умов використання спеціального інструментарію, який дозволяє виділити напрями використання коштів, що надходять до бюджету України у вигляді екологічних платежів, штрафів і зборів. Проте збір за забруднення навколишнього середовища включений до розділу неподаткових доходів бюджету, тому в системі, що існує сьогодні, необхідно реформувати діючі податкові положення та адаптувати їх до вимог сталого розвитку та погодити з відповідним законодавством Європейського Союзу.

У третьому розділі “Вдосконалення організаційно-економічного механізму забезпечення екологічної безпеки” здійснено оцінку нормативно-правового забезпечення екологічної безпеки та запропоновано модель управління територіальним розвитком потенційно небезпечних об’єктів промислового комплексу для адміністративної одиниці на прикладі Одеської області. (табл.1).

Оскільки ефективна державна політика спирається на нормативно-правове забезпечення екологічної безпеки, то регулювання в цій сфері реалізується не стільки через природоохоронне законодавство, скільки через

Таблиця 1

Виникнення надзвичайних ситуацій в Одеській області, 1998-2006 рр.

Надзвичайні ситуації | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | 2006

Загальна кількість | 47 | 24 | 42 | 18 | 19 | 18 | 17 | 24 | 11

У тому числі:

техногенного характеру

16 | 13 | 20 | 9 | 11 | 7 | 8 | 8 | 7

природного характеру | 22 | 7 | 14 | 6 | 7 | 11 | 1 | 10 | 3

Соціально-політичного характеру | 9 | 4 | 8 | 3 | 1 | 0 | 0 | 6 | 1

державного масштабу | 0 | 0 | 2 | 0 | 0 | 0 | 1 | 1 | 0

регіонального масштабу | 3 | 2 | 7 | 3 | 4 | 3 | 2 | 4 | 1

Місцевого масштабу | 27 | 11 | 11 | 7 | 4 | 6 | 5 | 9 | 6

Об’єктивного масштабу | 17 | 11 | 22 | 8 | 11 | 9 | 9 | 10 | 4

Загинуло людей | 49 | 25 | 27 | 5 | 12 | 21 | 25 | 53 | 18

Постраждало людей | 500 | 90 | 78 | 54 | 25 | 66 | 366 | 88 | 50

Джерело: складено автором за даними МНС України.

норми, нормативи, підзаконні акти тощо. Розвиток нормативної системи передбачає поглиблення наукових засад екологічної політики регіонального і

місцевого рівнів, поширення прав місцевого самоврядування та контролю з боку громадськості. Важливим напрямом удосконалення правових актів є врахування в них міжнародних, регіональних, політичних особливостей розвитку законодавства та соціально-економічних процесів, які впливатимуть на стан екологічної безпеки. Слід відзначити, що недосконалість існуючої нормативно-правової бази тісно пов’язана з організаційно-управлінською системою природоохоронної сфери У законодавстві України екологічне управління розглядається як система управління навколишнім середовищем, тобто як складова загальної системи управління, що містить організаційну систему, діяльність по плануванню, зобов’язання, відповідальність, досвід, методики, процеси та ресурси для формування, реалізації та актуалізації екологічної політики. Необхідність запровадження новітнього екологічного управління обумовлено такими причинами:

- виробничі підприємства тою чи іншою мірою є потенційно небезпечними, тобто створюють підвищену екологічну небезпеку;

- велика більшість підприємств на півдні країни розташована на територіях населених пунктів, які відносяться до рекреаційної зони;

- екологічність підприємства стає однією з вимог ефективної діяльності всього виробничого комплексу та залученню інвестицій на міжнародному рівні.

Все це дає підставу для визначення необхідності розробки концептуальної моделі екологічного управління як документа, який забезпечує можливість врахувати методи та шляхи вирішення проблем екологізації небезпечних підприємств та можливість досконало ними керувати на рівні регіону. Концептуальні організаційно-управлінські важелі регулювання екологічною безпекою, що закладені в основу концептуальної моделі та апробовані на прикладі Одеської області, ґрунтуються на принципах удосконалення чинних підходів до сучасного небезпечного стану навколишнього середовища стосовно населення та природних особливостей території (рис. 3). Таким чином, змістом даної моделі є визначення концептуальних підходів до запровадження екологічного управління еколого небезпечними підприємствами як головного дієвого способу забезпечення безпеки населення, а також зменшення на цій основі можливих економічних та соціальних втрат за умов виникнення надзвичайних ситуацій. Основними завданнями виступають:

§ створення державної системи регулювання;

§ гармонізація природоохоронного законодавства із законодавством ЄС;

§ забезпечення та створення належних умов для еколого-небезпечного виробництва.

Шляхи досягнення умовно можна поділити на три блоки: аналітично експертний, організаційно-управлінський, рекомендаційний.

Аналітично-експертний напрям передбачає вивчення нормативно-правової, статистичної бази та підготовку управлінських рішень стосовно потенційно небезпечних підприємств.

Організаційно-управлінську систему можна умовно поділити на три етапи. Перший етап передбачає оцінку науково-методичного та інформаційного забезпечення управління розвитком потенційно небезпечних підприємств; аналіз міжнародних та вітчизняних стандартів. На другому етапі необхідно визначити умови стандартизації та сертифікації, експертизи та аудиту; залучити інвестиції у підвищення екологічної безпеки. Третій етап передбачає впровадження стандартів якості продукції та безпеки виробництва в практику управління; удосконалення методів та засобів попередження виникнення надзвичайних ситуацій. Рекомендаційний блок є підсумовуючим, в його рамках розглядаються рекомендації щодо планування та програмування політики екологічної безпеки; забезпечення організаційно-управлінського, матеріально-фінансового, інвестиційно-інноваційного впровадження планів, проектів, програм політики екологічної безпеки. Виконання всіх вимог, що пропонуються в розробленій концептуальній моделі, передбачає забезпечення удосконалення управління потенційно небезпечними підприємствами, що дозволить забезпечити:

- сталий розвиток потенційно небезпечних підприємств та розширити обсяги продукції, що випускається;

- покращити екологічні та техніко-економічні показники виробництва;

- підвищити рівень екологічної безпеки адміністративної одиниці.

Економічна криза, яка проявляється у постійному дефіциті фінансових ресурсів для реалізації природоохоронних проектів та програм, об’єктивно посилює ризик виникнення надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру. Прогнозування їх виникнення має спиратися на інтерпретацію екологічного управління у чинну відомчу систему методів планування та програмування державної політики. Для реалізації задач прогнозування та попередження надзвичайних екологічних явищ та подій пропонується концепція екологічного управління потенційно-небезпечними підприємствами. На цій концепції вибудовуються конкретні заходи, плани дій, формуються стратегічні засади регіонального управління екологічною безпекою. Саме на регіональному рівні доцільно розв’язувати задачі комплексного характеру, які поєднують розвиток потенційно небезпечної виробничої діяльності та еколого-економічне зростання суб’єктів господарювання і території в цілому. Подальша реалізація запропонованої в дисертаційній роботі концепції можлива у вигляді розробки та системного впровадження державних планів, політик, програм комплексного значення. Серед таких програм ми бачимо Стратегічну екологічну оцінку господарського розвитку, Стратегію регіонального розвитку окремих об’єктів та видів діяльності підвищеної екологічної небезпеки, планування використання і охорони природних ресурсів на територіях, що знаходяться в межах впливу потенційно небезпечних підприємств. Окремої уваги потребує розробка системи екологічного страхування та перестрахування для об’єктів підвищеної екологічної небезпеки, екологічного лізингу, пільгового кредитування та оподаткування заходів, пов’язаних із зменшенням ризику виникнення надзвичайних ситуацій.

Таким чином, реалізація розроблених в дисертації рекомендацій з управління розвитком потенційно небезпечних підприємств має підвищити ефективність регіональної та об’єктивної екологічної політики.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення проблем формування політики екологічної безпеки та висвітлено шляхи реалізації цієї політики у сучасних умовах. Проведене дослідження доводить, що поняття екологічної безпеки формується на основі розуміння взаємодії двох основних складових сучасного суспільного розвитку, а саме: відтворюючого і прискореного розвитку продуктивних сил та намагання суспільних інституцій обмежити негативні наслідки цього процесу, які проявляються у руйнації природного середовища і погіршенні здоров’я населення. Таке сприйняття сучасних реалій розвитку в умовах реалізації концепції сталого розвитку приводить до розуміння політики екологічної безпеки як системи державних заходів, спрямованої на підтримання оптимальних співвідношень між споживанням природних ресурсів та негативними екологічними наслідками на основі застосування економічних важелів у суспільному розвитку.

Результати дисертаційного дослідження дозволили сформулювати такі висновки теоретико-методологічного, методичного та практичного характеру:

1. У роботі визначені основні підходи до сутності поняття екологічної безпеки, яка розглядається з двох позицій: теоретичних та методичних. Головними умовами створення та існування системи екологічної безпеки держави є:

§ створення науково обгрунтованого методологічного забезпечення формування цієї системи, що базується на ідеях сталого розвитку та раціонального природокористування;

§ ефективна організація та методичні механізми державного регулювання у цій сфері на основі використання економічних законів, втіленних у нормативно-правовій базі стосовно навколишнього природного середовища на всіх рівнях суспільної діяльності: функціонування спеціальних державних органів з впровадження відповідних механізмів та контролю за їх здійсненням.

У цьому зв’язку екологічну безпеку доцільно розглядати як певний механізм забезпечення захищеності людини та території від негативного впливу розвитку продуктивних сил.

2. Доведено, що для забезпечення політики екологічної безпеки, ефективного функціонування чинної системи економічного механізму найбільш доцільним є формування, використання та подальше удосконалення ринково орієнтованого механізму заснованого на використанні екологічного оподаткування, страхування та аудиту, що забезпечить конкурентоспроможність економіки в умовах ринкових відносин, а також надасть можливість покращити стан навколишнього природного середовища.

3. Визначені цілі та пріоритети розвитку екологічної безпеки в перехідний період. Віддаленою ціллю виступає бажання наблизитися до постіндустріального суспільства та гармонійної екологічно орієнтованої економіки. Метою на найближчий час є стабілізація соціально-економічних відносин та інтеграція до Європейського Союзу. При цьому соціально-економічна ефективність політики екологічної безпеки може бути визначена деякими показниками, тісно пов’язаними із станом економіки та екологічною рівновагою. Це – статистичні показники розвитку суспільства в умовах їхнього постійного зростання; показники характеристики стану середовища відповідно до норм екологічної безпеки, а також стабілізація податкових надходжень, пов’язаних із відшкодуванням за використання природних ресурсів; відповідність вітчизняного законодавства загальноприйнятим міжнародним нормам.

4. Оцінка нормативно-правового забезпечення формування та реалізації політики екологічної безпеки ґрунтується на аналізі стану науково-фахового розуміння та законодавчого забезпечення цього процесу, а також на впровадженні практичних механізмів його реалізації. Очевидно, що регулювання сфери екологічної безпеки реалізується не стільки через природоохоронне законодавство, скільки через норми, нормативи, підзаконні акти тощо. Важливим напрямом удосконалення законодавчого поля виступає врахування міжнародних, регіональних та політичних особливостей.

5. У законодавстві України екологічне управління розглядається як система, яка здійснює суто організаційну діяльність з планування, контролю за виконанням зобов’язань та відповідальністю за незаконні дії, проте тут відсутній такий напрям, на якому необхідно зробити наголос. Це - стратегічні програми та прогнози, врахування яких полегшує означений вид діяльності. При цьому удосконалення економічного механізму регулювання екологічної безпеки дозволить забезпечити взаємозв’язок та збалансованість економічних, соціальних і екологічних цілей розвитку держави та окремих її регіонів.

6. Для покращення управління потенційно небезпечними підприємствами нами була розроблена концептуальна модель управління, реалізація якої здійснюється в кілька етапів. Перший, підготовчий етап, передбачає оцінку науково-методичного та інформаційного забезпечення запланованих заходів по управлінню потенційно небезпечними підприємствами; змістом перехідного етапу є вивчення можливостей переходу на управління за міжнародними стандартами та прогнозування можливих наслідків; на останньому етапі здійснюється безпосереднє екологічне управління потенційно небезпечними підприємствами за розробленими програми та моделюванням прогнозованих наслідків такого управління. Таким чином, реалізація розроблених практичних рекомендацій щодо управління розвитком потенційно небезпечних підприємств, які, на відміну від існуючих, включають рекомендації з планування та програмування політики екологічної безпеки, рекомендації щодо впровадження організаційно-управлінських, інвестиційно-інноваційних планів, проектів, програм політики екологічної безпеки.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Шевченко І.В. Районування за рівнем безпеки життєдіяльності населення відносно природних факторів (на прикладі території міста Києва)

//Економіка природокористування і охорони довкілля: Зб.наук.пр. – К.: РВПС України НАН України, 2000. – С. 72-78.

2. Шевченко І.В. Методична схема вивчення еколого-економічних проблем стосовно здоров’я населення // Економіка природокористування і охорони довкілля: Зб.наук.пр. – К.: РВПС України НАН України, 2001. – С. 72-74.

3. Шевченко І.В. Економічна оцінка впливу несприятливих факторів на стан здоров’я населення // Регіональні перспективи. – 2001. - №4(17). – С.61-62.

4. Шевченко І.В. Визначення регіональних проблем охорони навколишнього середовища (на прикладі Вінницької області) // Економіка природокористування і охорони довкілля: Зб.наук.пр. – К.: РВПС України НАН України, 2004. – С. 117-121.

5. Шевченко І.В. Екологічна безпека постіндустріального суспільства // Економіка природокористування і охорони довкілля: Зб. наук. пр. – К.: РВПС України НАН України, 2005. – С. 106-111.

6. Шевченко І.В. Регіональна екологічна політика: соціально-економічні важелі формування та реалізації // Прометей. - 2005. – Вип. (2) 17. - С. 103-105.

7. Шевченко І.В. Особливості формування природоохоронної політики в умовах перехідної економіки // Екологізація економіки як інструмент сталого розвитку в умовах конкурентного середовища: науковий вісник. – Львів: НЛТУУ. – 2005. - Вип. 15.6. – С. 260-267.

8. Шевченко І.В. Вдосконалення національної системи нормативно-правового забезпечення екологічної безпеки // Економіка природокористування і охорони довкілля: Зб. наук. пр. – К.: РВПС України НАН України, 2006. – С.64-70.

9. Шевченко І.В. Вартісні виміри екологічної політики: проблеми та перспективи вдосконалення нормативно-методичного інструментарію// Механізм регулювання економіки – 2007. - №1. – С.49-56.

Матеріали наукових конференцій:

10. Шевченко І.В. Загальний показник економічних втрат від негативного впливу забруднень на здоров’я населення// Регіональні проблеми розвитку АПК України: стан і перспективи вирішення: Матеріали міжнар. практ. конф. – К.: Знання, 2000. – С. 88.

11. Шевченко І.В. Розробка та впровадження типової схеми-прогнозу екологічного стану адміністративної території // М.І. Туган-Барановський – видатний вчений-економіст. Спадщина та новації: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. – Донецьк: ДонДУЕТ, 2005. – С.212-215.

12. Шевченко І.В. Просторовий розвиток перехідної економіки: еколого-економічні аспекти дослідження // Земельні відносини і просторовий розвиток в Україні: Матеріали міжнар. наук. конф. – К.: РВПС України НАН України, 2006. – Ч.1. – С.132-133.

13. Шевченко І.В. Концептуальні положення формування політики екологічної безпеки у державі з перехідною економікою // Громадсько-державний механізм прискорення розвитку підприємництва (регіональний аспект): Матеріали міжнар. наук. практ. конф. – Дніпропетровськ: Вид-во ДУЕП, 2006. – С. 32-33.

14. Шевченко І.В. Євроінтеграційні пріоритети охорони навколишнього середовища і раціонального природокористування // Проблеми розвитку прикордонних територій та їх участь в інтеграційних процесах: ІІІ міжнар. наук.-практ. конф. – Луцьк: РВВ “Вежа” Волин.держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2006 – С. 60-61.

15. Шевченко І.В. Регіональна екологічна політика: методологічниі підходи до виміру ефективності (на прикладі лісоресурсної сфери) // Проблеми модернізації лісоресурсної сфери в контексті просторового розвитку: Матеріали наук.-практ. конф. – К.: РВПС України НАН України, 2007. – С. 81-83.

16. Шевченко І.В. Еколого-економічна специфіка перехідного суспільного поступу // Проблеми глобалізації та моделі стійкого розвитку економіки: Матеріали ІІІ всеукраїнської наук.- практ. конф. – Луганськ.: Східноукраїнський національний університет ім. В Даля, 2007 – С.458 – 460.

17. Шевченко І.В. Конкурентоспроможність за умов глобалізації: еколого-економічні аспекти. // Конкурентоспроможність в умовах глобалізації: реалії, проблеми та перспективи: Матеріали першої міжнар. наук.-практ. конф. - Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2007. – С.49 – 51

18. Шевченко І.В. Вдосконалення чинної нормативно-методичної бази оцінки збитків від забруднення навколишнього природного середовища // Господарський механізм екологічно збалансованого розвитку: Всеукраїнська наук. конф. – Суми: Вид-во СумДУ, 2007. – С. 192-195.

АНОТАЦІЯ

Шевченко І.В. Соціально-економічні проблеми формування та реалізації політики екологічної безпеки (на прикладі потенційно-небезпечних підприємств Одеської області) – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.06 – економіка природокористування і охорони навколишнього середовища. – Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Київ, 2007.

Дисертацію присвячено соціально-економічним проблемам екологічної безпеки. Досліджено формування економічного механізму політики екологічної безпеки України, а також вдосконалено організаційно-управлінську систему регулювання екологічною безпекою на рівні регіону.

Автором запропонована модель управління територіальним розвитком потенційно небезпечних об’єктів промислового комплексу, в основу якої покладено критерії і фактори, які обумовлюють прийняття оптимальних рішень щодо забезпечення екологічної безпеки для адміністративної області України; поглиблено підходи до вдосконалення нормативно-правового та нормативно-методичного забезпечення реалізації політики екологічної безпеки, які, на відміну від існуючих, відрізняються новітніми організаційно-управлінськими підходами (стандартизація, екологічне нормування та інше). Обґрунтовані підходи до визначення екологічної безпеки у постіндустріальний моделі економічного зростання, які враховують соціально-економічні вимоги сьогодення.

Ключові слова: екологічна безпека, екологічна політика, економічний механізм, перехідна економіка, постіндустріальне суспільство, потенційно небезпечні підприємства.

АННОТАЦИЯ

Шевченко И.В. Социально-экономические проблемы формирования и реализации политики экологической безопасности (на примере.

потенциально-опасных предприятий Одесской области). – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.06 – экономика природопользования и охраны окружающей среды. – Совет по изучению производительных сил Украины НАН Украины, Киев, 2007.

Диссертация посвящена социально-экономическим проблемам экологической безопасности. Рассмотрено формирование экономического механизма политики экологической безопасности Украины, а также усовершенствована организационно-управленческая система регулирования экологической безопасностью на региональном уровне. Актуальность работы обусловлена необходимостью принятия существенно новых решений в сфере экологического управления и регулирования, оценки и финансирования процессов обеспечения экологической безопасности на всех уровнях: глобальном, национальном, региональном, локальном.

Автором предложена модель управления территориальным развитием потенциально опасных об'ектов промышленного комплекса, в основе которой заложены критерии и факторы, которые существенно помагают при принятии оптимальных решений, что позволяет увеличить эффективность разработки и усовершенствования политики экологической безопасности применительно к любой административной области. Модель предполагает поэтапное решение управлением безопасностью. Предлагаются следующие этапы достижения решения: аналитическо-экспертный, организационно-управленческий, итоговый. Каждый из которых выделяет ряд заданий и дальнейшее решение поставленных задач. В работе рассмотрены подходы усовершенствования нормативно-правового и нормативно-методического обеспечения реализации политики экологической безопасности, которая отличается от уже существующих новыми организационно-управленческими подходами: стандартизация, экологическое нормирование, а также учитывает особенности международного, регионального норматирования.

В рамках концептуальной модели управления предложены практические рекомендации, которые позволят центральным и региональным органам исполнительной власти внедрить современные системы экоменеджмента, интегрировать их на уровне проектов, планов, программ развития как отдельных предприятий, так и территорий в целом.

Ключевые слова: экологическая безопасность, экологическая политика, экономический механизм, переходная экономика, постиндустриальное общество, потенциально-опасные предприятия.

SUMMARY

Shevchenko I.V. Social and economic of a problem of formation and realization of politics of environmental safety (on an example of potential accident dangerous undertakings of the Odessa area). - Manuscript.

Thesis for a Candidate’s degree in Economics by spesiality 08.00.06 – Economics of Nature Use and Protection of Environment - The Council for Researching Productive Forces of Ukraine of National Academy of Science of Ukraine, Kyiv, 2007.

The dissertation is devoted to social and economic problems of l environmental safety. Formation of the economic mechanism of politics of l environmental safety of Ukraine is examined, and also the organizational-administrative system of regulation by environmental safety at a regional level is advanced.

The author it is offered conceptual model of management of territorial development of potential accident dangerous undertakings on an example of an administrative unit of Ukraine that allows to increase efficiency of development and improvement of politics environmental safety of the Odessa area, and also approaches of improvement of legal and methodical maintenance of realization of politics of environmental safety which differs from already existing new organizational-administrative approaches are examined.

Key words: environmental safety, the environmental policy the economic mechanism, transitive economy, potential accident dangerous undertakings.