КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені Тараса ШЕВЧЕНКА

Смаль Ірина Валеріївна

УДК 343.98

МЕТОДИКА розслідування

ПІДРОБЛЕННЯ ПРОЇЗНИХ КВИТКІВ

Спеціальність12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Київ– 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі криміналістики Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор

Клименко Ніна Іванівна,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка,

професор кафедри криміналістики.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор

Кузьмічов Володимир Сергійович,

Київський національний університет

внутрішніх справ,

проректор з міжнародних зв’язків;

кандидат юридичних наук, доцент

Старушкевич Анатолій Володимирович,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка,

докторант кафедри криміналістики.

Захист відбудеться “17” грудня 2007 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.05 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий “16_”_11_ 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Д 26.001.05

кандидат юридичних наук Н.П. Сиза

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах реформування в Україні соціально-економічної сфери, реорганізації економічного механізму регулювання різних форм власності, постійної зміни законодавства досить відчутно загострилася криміногенна обстановка; злочини у сфері господарської діяльності, зокрема злочини, пов’язані з підробленням проїзних квитків, набули масового й часто організованого характеру. Різноманітність способів скоєння таких злочинів потребує нових засобів організації боротьби з ними, розробки рекомендацій, спрямованих на вдосконалення їх розслідування і запобігання їм. Сьогодні існує необхідність створення видових і підвидових методик розслідування злочинів у сфері господарської діяльності, що передбачає не тільки визначення криміналістичної характеристики, її елементів, а й розробку системи комплексних криміналістичних рекомендацій щодо загальної організації, планування і тактики розслідування та профілактики таких злочинів.

Значний внесок у дослідження теоретичних проблем методики розслідування злочинів зробили вчені-криміналісти України та інших держав, серед них: Ю.П. Аленін, О.Я. Баєв, В.П. Бахін, Р.С. Бєлкін, О.М. Васільєв, І.О. Возгрін, А.Ф. Волобуєв, В.К. Гавло, І.Ф. Герасимов, В.Г. Гончаренко, Л.Я. Драпкін, А.В. Дулов, А.В. Іщенко, Н.С. Карпов, Н.І. Клименко, О.Н. Колесніченко, В.О. Коновалова, В.С. Кузьмічов, В.К. Лисиченко, В.Г. Лукашевич, Г.А. Матусовський, М.В. Салтевський, М.О. Селіванов, А.В. Старушкевич, В.В. Тіщенко, Б.М. Шавер, В.Ю. Шепітько, М.П. Яблоков та ін.

Проте окремі проблеми криміналістичної методики в сучасній теорії криміналістики вимагають додаткового дослідження.

Актуальність теми дисертаційного дослідження визначається необхідністю розробки методики розслідування підроблення проїзних квитків, визначення криміналістичної характеристики цього виду злочинів, типових слідчих ситуацій, окреслення комплексу слідчих та оперативно-розшукових дій, які забезпечують ефективність розслідування.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводилося для підвищення рівня захисту економічних відносин від злочинних посягань, що визначено в п. 5 розділу ІІ та п. 32 розділу V Комплексної програми профілактики злочинності на 2001 – 2005 роки (затверджена Указом Президента України від 25.12.2000 р. № 1376), а також п. 96 Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років, затверджених наказом МВС України від 05.07.2004 № 755. Дисертація виконана також за Планом науково-дослідної роботи Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ на 2006 рік, затвердженим протоколом № 10 вченої ради ДЮІ від 28 вересня 2005 року.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у визначенні особливостей процесу розслідування підроблення проїзних квитків, розробці криміналістичної характеристики і формулюванні на цій основі теоретичних положень і практичних рекомендацій щодо розслідування такого виду злочинів.

Відповідно до зазначеної мети були визначені та вирішувалися наступні взаємопов’язані завдання:

розроблення криміналістичної характеристики злочинів, пов’язаних із підробленням проїзних квитків, та з’ясування їх взаємозв’язку з іншими видами злочинів у сфері господарської діяльності;

встановлення способів скоєння таких злочинів;

формулювання типових слідчих ситуацій, що виникають під час розслідування підроблення проїзних квитків;

з’ясування характеру слідчих версій, зумовлених наявною слідчою та оперативною інформацією;

розкриття особливостей планування розслідування злочинів, пов’язаних із підробленням проїзних квитків;

встановлення особливостей взаємодії слідчого з оперативними підрозділами правоохоронних органів під час розслідування злочинів зазначеної категорії;

встановлення особливостей застосування спеціальних знань під час розслідування таких злочинів;

визначення особливостей тактики окремих слідчих дій початкового та наступного етапів розслідування;

розроблення тактичних операцій, що визначають ефективність розслідування злочинів, пов’язаних із підробленням проїзних квитків;

розроблення рекомендацій щодо запобігання підробленню проїзних квитків.

Об’єктом дослідження є злочинна діяльність, спрямована на підроблення проїзних квитків, а також діяльність правоохоронних органів щодо розслідування таких злочинів та відносини, що складаються за таких умов.

Предметом дослідження виступають особливості механізму підроблення проїзних квитків, а також система організаційно-тактичних засобів, прийомів і методів, що застосовуються під час розслідування таких злочинів.

Методологічну основу дисертації становлять положення теорії пізнання і загальної теорії криміналістики. У процесі дослідження була використана система загальнонаукових і спеціальних методів: історико-правовий (етапи розвитку боротьби із злочинами, пов’язаними з підробленням проїзних квитків); формально-логічний метод (класифікація елементів криміналістичної характеристики, визначення слідчих ситуацій і слідчих версій, формулювання профілактичних рекомендацій); статистичний (під час узагальнення кримінальних справ, їх аналізу, а також під час дослідження статистичних відомостей, наданих МВС України).

Наукові висновки і рекомендації, що містяться у дисертації, базуються на методі системного аналізу положень Конституції України, кримінального та кримінально-процесуального законодавства України, нормативно-правових актів, що регламентують організацію й діяльність правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю, відомчих наказів та інструкцій, статистичних та аналітичних документів МВС України.

Емпіричну базу дослідження становлять аналіз статистичної звітності правоохоронних органів України за період з 1997 до 2006 року та вивчення й узагальнення матеріалів слідчої, експертної та судової практики. З цією метою за розробленою методикою проводилося анкетування працівників слідчих, оперативно-розшукових та експертних підрозділів МВС України (опитано 98 слідчих, 67 оперативних співробітників, 35 експертів у Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Київській, Львівській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Харківській, Черкаській і Чернігівській областях). У процесі дослідження проаналізовано матеріали 134 кримінальних справ, порушених за статтею 215 КК України і розглянутих судами у різних регіонах України. У роботі над дисертацією використовувався також і досвід слідчої діяльності її автора.

Різноманітність джерел інформації та методів під час аналізу та узагальнення теоретичних досліджень і практики дозволили виявити ряд проблем криміналістичної методики і запропонувати напрямки їх вирішення.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в Україні, грунтуючись на положеннях загальної теорії криміналістики, судової експертизи й узагальнення досвіду слідчої та експертної практики, розроблена на монографічному рівні методика розслідування підроблення проїзних квитків.

При цьому було отримано результати, які мають певний ступінь новизни.

Вперше розроблено:

криміналістичну характеристику злочинів, пов’язаних із підробленням проїзних квитків, розкрито їх взаємозв’язок з іншими видами злочинів у сфері господарської діяльності;

способи скоєння злочинів цієї категорії як діяльність по підготовці, скоєнню підроблення та приховування слідів підроблення, що обумовлено предметом посягання, засобами підроблення, навичками та злочинним досвідом суб’єкта;

типові слідчі ситуації й відповідні їм комплекси слідчих дій, що забезпечують ефективність розслідування підроблення проїзних квитків;

слідчі версії, зумовлені наявною слідчою та оперативною інформацією;

схеми планування й організації розслідування стосовно слідчих ситуацій, визначено їх динамічність.

Удосконалено:

форми та особливості взаємодії слідчих і оперативно-розшукових органів під час розслідування підроблення проїзних квитків;

роль судових експертиз для одержання доказової інформації; визначені типові види експертиз, які проводяться під час розслідування злочинів, пов’язаних із підробленням проїзних квитків.

Набуло подальшого розвитку дослідження:

особливостей тактики окремих слідчих дій, характерних для початкового та наступного етапів розслідування таких злочинів;

видів тактичних операцій, що визначають ефективність розслідування злочинів, пов’язаних із підробленням проїзних квитків;

рекомендацій щодо запобігання підробленню проїзних квитків.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані в дисертації наукові положення, висновки і пропозиції можуть бути використані для підвищення ефективності:

- науково-дослідницької роботи – як підґрунтя для подальшої розробки криміналістичної методики розслідування підроблення проїзних квитків;

- практичної діяльності правоохоронних органів – як рекомендації щодо вдосконалення оперативно-розшукової і слідчої діяльності, зокрема її координації та планування (акт впровадження та реалізації результатів наукового дослідження у практичну діяльність від 24.05.07 р.– додаток А.2);

- навчального процесу – як матеріали для підготовки підручників і навчальних посібників з курсу “Криміналістика”, а також у навчальному процесі юридичних вузів України для вивчення курсу “Криміналістика”, спецкурсів з методики розслідування окремих видів злочинів і проведення практичних занять (акт впровадження результатів наукового дослідження у навчальний процес від 28.05.07 р. № 11 – додаток А).

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження неодноразово обговорювалися на засіданнях кафедри криміналістики Донецького юридичного інституту і заслуховувались на кафедрі криміналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Окремі положення дисертації було оприлюднено на міжнародних та регіональних науково-практичних конференціях: на міжвузівській науково-практичній конференції “Використання сучасних досягнень криміналістики у боротьбі зі злочинністю” (Донецьк, 22 квітня 2005 pоку), міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми вдосконалення підготовки слідчих та експертів в умовах реформування правоохоронної системи в Україні” (Львів, 10 червня 2005 pоку), міжнародній науково-практичній конференції “Технічна експертиза документів: проблеми та розвиток” (Київ, 20-21 жовтня 2005 pоку), міжнародній науково-практичній конференції “Наукові дослідження – теорія та експеримент 2006” (Полтава, 15-17 травня 2006 pоку), ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми держави та права – 2006” (Чернігів, 18 травня 2006 року); міжнародній науково-практичній конференції “Криміналістичні та процесуальні проблеми, що виникають під час проведення слідчих дій” (Донецьк, 24 листопада 2006 pоку), міжнародній науково-практичній конференції “Від громадянського суспільства – до правової держави” (Харків, 25 квітня 2007 pоку).

Публікації. Результати проведеного дисертантом наукового дослідження опубліковано в дев’яти роботах, з них – три статті у фахових виданнях, затверджених ВАК України, і шість тез доповідей на конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які включають одинадцять підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 267 сторінок, з яких основний текст дисертації – 190 сторінок, список використаних джерел – 16 сторінок (189 найменувань), 3 додатки на 61 сторінці.

ОСНОВНИЙ Зміст РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, її зв’язок з науковими програмами, визначаються мета і завдання, об’єкт та предмет, методи дослідження, викладається наукова новизна, теоретичне та практичне значення результатів дослідження, дані про їх апробацію.

Перший розділ “Криміналістична характеристика підроблення проїзних квитків” складається з двох підрозділів, у яких розглядається сутність таких злочинів і механізм їх скоєння з визначенням особливостей предмета злочинного посягання, способів і слідів, а також особи злочинця.

У підрозділі 1.1. “Поняття підроблення проїзних квитків і його місце серед злочинів у сфері господарської діяльності” розглядається природа злочинів у сфері господарської діяльності, визначається сутність поняття “підроблення проїзних квитків”, наводяться історичні етапи кримінальної відповідальності за скоєння таких злочинів, а також визначається зв’язок цих злочинів з іншими видами злочинів, які скоюються у сфері господарської діяльності.

Злочини у сфері господарської діяльності складають широке коло різноманітних діянь, які утворюють систему кримінальних посягань, що, відповідно, вимагає посиленої боротьби з ними. Тим часом на практиці прослідковується статистична диспропорція між виявленням, розслідуванням та профілактикою різних видів злочинів у сфері господарської діяльності, коли під впливом схожих за інтенсивністю дестабілізуючих фактів окремі види таких діянь стають об’єктом уваги правоохоронних органів (податкові злочини, шахрайство з фінансовими ресурсами, приховування валютної виручки тощо). У той же час деякі небезпечні злочини, які скоюються у сфері господарської діяльності, залишаються поза увагою практичних органів і криміналістичної науки. Так, у криміналістичній літературі залишається нерозробленою методика розслідування підроблення проїзних квитків. У чинному Кримінальному кодексі України цей злочин віднесений до злочинів у сфері господарської діяльності, і відповідальність за його скоєння передбачено статтею 215 Кодексу.

Підроблення проїзних квитків може бути визначено як виготовлення з метою збуту, збут або використання завідомо підроблених квитків залізничного, водного, повітряного або автомобільного транспорту та інших проїзних документів і документів на перевезення вантажу. Цей злочин посягає на фінансову систему держави, порушує її фінансові інтереси, тому що бюджет держави позбавляється належних грошових надходжень за здійснення перевезень пасажирів і вантажів. Він завдає також майнової шкоди іншим перевізникам, які працюють у сфері залізничного, водного, повітряного та автомобільного транспорту, порушує права і законні інтереси споживачів, які користуються транспортними послугами.

Не дивлячись на дещо різне визначення науковцями (Н.І. Клименко, Г.А. Матусовський, В.О. Образцов, А.І. Перепилиця, В.М. Попович, Є.Л. Стрельцов та ін.) групи злочинів, до якої входить підроблення проїзних документів, вони відображають сутність єдиного поняття – групи злочинів, які посягають на фінансову систему держави, порушують її фінансові інтереси.

У підрозділі 1.2. “Елементи криміналістичної характеристики підроблення проїзних квитків та їх взаємозв’язок” обґрунтовується необхідність формування криміналістичної характеристики зазначеного виду злочинів, розглядається взаємозв’язок криміналістичної, кримінально-правової та кримінологічної характеристики підроблення проїзних квитків.

Одним із важливих напрямків в розробці методичних рекомендацій щодо розслідування злочинів, пов’язаних із підробленням проїзних квитків, є дослідження криміналістичної характеристики таких злочинів, тобто системи відомостей про криміналістично значущі ознаки злочинів певного виду, яка відображає закономірні зв’язки між ними та допомагає побудові та перевірці слідчих версій для вирішення основних завдань розслідування.

Аналізуючи наявні в криміналістичній літературі точки зору щодо якісного та кількісного складів елементів криміналістичної характеристики злочинів, автор пропонує виділити наступні елементи в її структурі: способи підготовки до злочину, способи скоєння та приховування злочину; предмет посягання; особа злочинця; обстановка та умови скоєння злочину; наслідки у вигляді будь-яких спричинених злочином змін (сліди, збитки). Інформація про кожний елемент криміналістичної характеристики підроблення проїзних квитків становить безсумнівний інтерес як для теорії, так і для практики розкриття та розслідування цього виду злочину. Зокрема, у практичній діяльності ця інформація допомагає правильно визначити коло питань, які необхідно з’ясувати під час розслідування підроблення проїзних квитків, знайти найкоротший та найдоцільніший напрямок розслідування цього злочину, забезпечити його успішне планування та організацію, підвищити ефективність окремих слідчих дій. Все це вказує на необхідність всебічної розробки кожного елементу криміналістичної характеристики, з’ясування їхніх внутрішніх та зовнішніх зв’язків у рамках криміналістичної характеристики.

Спосіб підроблення проїзних квитків автор визначає як діяльність (комплекс взаємозалежних дій) по підготовці, підробленню та приховуванню слідів підроблення, характер яких обумовлений предметом посягання, засобами підроблення, навичками та злочинним досвідом суб’єкта, метою та обставинами використання чи збуту підробленого проїзного квитка. При визначенні цього елементу криміналістичної характеристики описуються: 1) способи підготовки до скоєння злочину: які дії виконував злочинець щодо підготовки до злочину (пошук об’єкта злочину, пошук відповідних знарядь злочину, визначення часу, який було витрачено на такі дії тощо); 2) способи скоєння злочину (які засоби та прийоми використовував злочинець для виготовлення підробленого проїзного квитка); 3) способи приховування підроблення проїзних документів (наприклад, слідів зміни певних реквізитів при частковій підробці).

Автор проаналізувала відомі та нові способи скоєння підроблення проїзних квитків. Зазначено, що під час скоєння підроблення проїзних квитків злочинці поряд з використанням уже відомих і детально описаних в криміналістичній літературі способів підроблення паперових документів (підчистка, витравлення, дописка, додруковування, змивання тощо) винаходять нові, більш досконалі способи. Дедалі частіше використовуються комп’ютерна техніка, копіювально-множильні апарати. Це пов’язано із стрімким розвитком сучасної науки і техніки. Вибір певного способу підроблення проїзних квитків обумовлений наявністю у злочинців відповідних матеріалів та устаткування, а також їх професійними навичками.

Предмет посягання під час скоєння підроблення проїзних квитків є самостійним об’єктом дослідження як елемент криміналістичної характеристики. Предметом посягання при скоєнні цього злочину є проїзні та перевізні документи, підроблені з метою використання чи збуту. При дослідженні цього елементу криміналістичної характеристики підроблення проїзних квитків необхідно вивчити джерела походження підробленого проїзного квитка, стан його реквізитів. Проїзні квитки (з точки зору відповідальності за ст. 215 КК України) – це документи, які надають право на проїзд певним видом транспорту (залізничним, автомобільним, водним, повітряним, міськими видами транспорту (метро,тролейбус, трамвай, автобус). До документів на перевезення вантажу слід відносити документи, які надають право на провіз певним видом транспорту вантажів. Це, наприклад, вантажні (багажні, вантажнобагажні) квитанції, дорожні відомості, накладні. До проїзних та перевізних документів належать, зокрема, квитки (талони, жетони) на проїзд в міському автомобільному і електротранспорті, в тому числі разові, місячні, квартальні тощо, інші документи (плацкарти, вантажні квитанції тощо), які дають право на проїзд і провіз вантажів різними видами транспорту.

Предмет посягання має принципово важливе значення у криміналістичній характеристиці злочинів цієї категорії, оскільки впливає на інші її елементи. Зокрема, він детермінує певні способи скоєння та приховування злочину, характеристику особи злочинця. Тому досліджувати предмет посягання такого злочину бажано комплексно через способи посягання та відповідні наслідки злочинної поведінки.

Автор визначає основні криміналістичні характеристики особи злочинця, що скоює підроблення проїзних квитків, на основі соціально-демографічних, соціально-психологічних, професійних та кримінологічних ознак. Зазначається, що особи, які скоюють підроблення проїзних квитків, за своєю криміналістичною характеристикою більш схожі на тип шахраїв, групу “підробників” документів та грошей, злочинна діяльність яких пов’язана із залишенням різних матеріальних слідів.

На основі аналізу слідчої та судової практики виділено групи осіб, які найчастіше скоюють підроблення проїзних квитків: 1) працівники кас продажу проїзних квитків; 2) особи, які працюють контролерами міського громадського транспорту; 3) працівники поліграфічних підприємств; 4) особи, що мають спеціальну технічну освіту (наприклад, печатники, технологи); 5) особи, які мають знайомих чи родичів – працівників транспортних підприємств, установ; 6) молоді особи, як правило, студенти училищ, технікумів, які користуються міським та приміським транспортом.

Визначено криміналістичні аспекти злочинних наслідків, які включають два основних напрямки:

збитки, завдані підробленням проїзних документів. Статтею 64 КПК України передбачено, що характер і розмір шкоди, завданої злочином, підлягають доказуванню при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді. Підроблення проїзних та перевізних документів є зазіханням на фінансову систему держави, порушенням її фінансових інтересів, заподіює майнову шкоду іншим перевізникам, які працюють у сфері залізничного, водного, повітряного та автомобільного транспорту, порушують права і законні інтереси споживачів, які користуються транспортними послугами;

процес слідоутворення й самі сліди злочину (включаючи сліди матеріальні – будь-які зміни в матеріальній обстановці, сліди ідеальні – обставини, що залишилися в пам’яті певних осіб, і сліди документальні – сліди, які залишилися в документах).

Залежно від рівня та обсягу слідчого завдання аналіз зв’язків між елементами криміналістичної характеристики підроблення проїзних квитків може охоплювати різну кількість елементів. У будь-якому випадку можна простежити прямий зв’язок між елементами “особа злочинця” і “спосіб злочину”, який виявляється у тому, що лише особи з певними характерологічними даними або ті, що займають певну посаду, можуть використовувати певний злочинний спосіб.

Другий розділ “Організація і тактика початкових слідчих і оперативно-розшукових дій” складається з шести підрозділів.

У підрозділі 2.1. “Типові слідчі ситуації і тактичні операції” автор показує, що у типових вихідних слідчих ситуаціях зосереджені дані, які дозволяють виробити наукові рекомендації з найбільш обміркованого висунення загальних та окремих версій у ході оперативно-розшукової та слідчої діяльності.

Вивчення слідчої практики дозволило автору виділити найтиповіші слідчі ситуації, що виникають під час розслідування злочинів, пов’язаних із підробленням проїзних квитків. В залежності від обсягу і характеру відомостей, що відображаються в облікових документах, на початковому етапі розслідування підроблення проїзних квитків виділяються дві типові слідчі ситуації: 1) перша характеризується тим, що в обліковій документації підприємства (установи, організації) містяться основні відомості, що вказують на сутність розслідуваної події й осіб, що брали участь у ній; 2) другій властива наявність в обліковій документації відомостей про осіб, відповідальних за цю подію, при відсутності достатньої інформації для розпізнання сутності самої події злочину.

В залежності від поінформованості та поведінки підозрюваного (обвинуваченого) під час розслідування підроблення проїзних квитків автор виділяє три групи типових слідчих ситуацій: 1) підозрюваний не знає, якими доказами щодо його вини володіють органи дізнання і слідчий на тому чи іншому етапі слідства; 2) підозрюваний впевнений у неможливості одержання слідчим доказів, що викривають його; 3) підозрюваний (обвинувачений) кається у скоєному злочині і всіляко сприяє слідчому у його розслідуванні.

Під час розробки методики розслідування підроблення проїзних квитків особлива увага була приділена вивченню розслідування злочинів, скоєних групою осіб. Специфіка розслідування таких злочинів пов’язана із завданням встановлення події злочину, скоєного не однією особою, а групою, і виявлення всіх його учасників. З урахуванням таких завдань автор виділяє три типові слідчі ситуації: 1) дані справи не містять відомостей про те, чи у його скоєнні брали участь декілька осіб, або злочин скоєний однією особою; 2) слідчі та оперативні органи мають відомості тільки про підозрюваного, інформація про співучасників відсутня; 3) є інформація про участь у злочині декількох осіб.

Наведені ситуації зумовлюють особливості тактичних завдань розслідування та черговість проведення слідчих дій, оперативно-розшукових та організаційних заходів. Вказані слідчі ситуації можуть бути деталізовані з урахуванням того, яка інформація міститься в первинних даних про основні обставини підроблення проїзних квитків, зокрема про місце, час, способи скоєння такого злочину. Відомості щодо означених обставин можуть комбінуватися в різноманітних сполученнях, і завдяки цьому в рамках основних типових слідчих ситуацій можливо створювати окремі, конкретні підситуації, у відповідності з якими і визначаються методи і засоби розслідування.

Тактичну операцію під час розслідування підроблення проїзних квитків автор визначає як комплекс організаційних, слідчих та оперативно-розшукових заходів, які здійснюються одночасно для вирішення завдання щодо одержання доказової інформації, коли окрема слідча дія вирішити ці завдання не може. Тактичні завдання можуть бути різноманітними за своєю спрямованістю в залежності від заданої мети та способів її здійснення. Вид тактичної операції визначається наявністю оперативної та доказової інформації про факти виготовлення з метою збуту, збут або використання завідомо підроблених проїзних квитків або ознаки, що можуть бути підставою для визначення способу скоєння цього злочину.

На основі аналізу практики розслідування злочинів, пов’язаних із підробленням проїзних квитків, автор виокремила наступні види тактичних операцій щодо встановлення: 1) способу підроблення документа; 2) особи підозрюваного та її затримання; 3) всіх співучасників скоєння злочину; 4) матеріальної шкоди, завданої злочином; 5) причин та умов, які сприяли скоєнню злочину, пов’язаного з підробленням проїзних квитків.

У підрозділі 2.2. “Слідчі версії та планування розслідування” автор розглядає планування як важливу передумову, організаційну основу розслідування будь-яких злочинів, зокрема злочинів, пов’язаних із підробленням проїзних квитків, як засіб, що забезпечує впорядкованість розслідування, дію, що спрямована на забезпечення його успіху. Показано принципи та етапи планування розслідування злочинів, пов’язаних із підробленням проїзних квитків, наведено зразки планів розслідування.

У плануванні розслідування підроблення проїзних квитків організуюча роль належить слідчим версіям. Багатоплановість завдань, які виконують слідчі версії, зводяться до наступного: здійснення пізнавальних функцій на всіх етапах розслідування; зосередження розумової діяльності на певному завданні; вибір найбільш раціональної системи слідчих дій у процесі перевірки версій; орієнтація на правильне вирішення окремих розумових завдань; координація зусиль слідчих органів в організаційному плані. Організуюча роль планування під час розслідування підроблення проїзних квитків залежить від вірності висунутих версій, їхньої відповідності об’єктивній дійсності.

У підрозділі 2.3. “Взаємодія слідчих із підрозділами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність” обґрунтовується позиція, що ефективність розкриття, розслідування злочинів, пов’язаних із підробленням проїзних квитків, та запобігання їм у значній мірі залежить від успішної організації та здійснення взаємодії між слідчими та оперативно-розшуковими органами внутрішніх справ. Така взаємодія можлива із використанням визначених організаційних форм: спільне обговорення наявних матеріалів до порушення кримінальної справи; погоджене планування слідчих дій і оперативно-розшукових заходів; своєчасний і повний обмін інформацією, що має відношення до розслідуваної кримінальної справи; спільне обговорення отриманих у процесі роботи з кримінальної справи даних; участь оперативних працівників у провадженні процесуальних дій і надання допомоги слідчому у виявленні і фіксації доказів у кримінальній справі в порядку, передбаченому законом; виконання оперативними працівниками спільно запланованих оперативно-розшукових заходів щодо розкриття злочину і розшуку злочинців із використанням технічних і інших засобів, які є в органі внутрішніх справ; створення слідчо-оперативних груп для розслідування найбільш складних і організованих злочинів.

Визначені особливості взаємодії слідчих та оперативно-розшукових органів на різних етапах розслідування підроблення проїзних квитків, під час проведення окремих слідчих дій та профілактичних заходів.

У підрозділі 2.4. “Виїмка і слідчий огляд” зазначається, що під час планування розслідування злочинів, пов’язаних із підробленням проїзних квитків, виїмку й огляд, які у багатьох випадках носять невідкладний характер, слід включати в перелік початкових слідчих дій. Робота з документами під час розслідування підроблення проїзних квитків є складовою частиною методики розслідування, обсяг і напрямок такого роду дослідження документів визначаються завданням розслідування, тим, що повинно бути встановлено і доведено у справі. Тому робота слідчого з документами під час виїмки та огляду допомагає у вирішенні завдань, що виникають у процесі розслідування, дає можливість з’ясувати обстановку злочину, характер і особливості проведення операцій, які здійснюються під час певної господарської діяльності, одержати потрібні докази.

У дисертації автор визначила завдання виїмки та огляду під час розслідування підроблення проїзних квитків, показала основні етапи та правила проведення цих слідчих дій.

У підрозділі 2.5. “Допит підозрюваних і свідків” зазначається, що під час розслідування злочинів, пов’язаних із підробленням проїзних квитків, допит вказаних осіб має свою специфіку, що обумовлено колом питань, які потрібно з’ясувати, характером відношення тієї чи іншої особи до розслідуваної події. Допит передбачає систему тактичних прийомів, які спрямовані на одержання відомостей про способи підроблення проїзних квитків, кількість осіб, які брали участь у скоєнні цього злочину. Наведено перелік питань, які підлягають встановленню, і тактичних прийомів, що сприяють одержанню доказової інформації з урахуванням використання рефлексивного мислення.

У підрозділі 2.6. “Типові експертизи під час розслідування підроблення проїзних квитків” показується, що експертиза є основною та обов’язковою процесуальною формою використання спеціальних знань під час розслідування злочинів, пов’язаних із підробленням проїзних квитків. У підрозділі дається визначення і перелік типових експертиз, які призначаються під час розслідування підроблення проїзних квитків.

Узагальнення спеціальної літератури, слідчої та експертної практики дозволило встановити типовий комплекс експертиз, які зазвичай призначаються під час розслідування підроблення проїзних квитків. Це наступні види експертиз: почеркознавча; техніко-криміналістична; комп’ютерно-технічна і комплексні. Вказані види експертиз призначаються у зв’язку зі своєрідністю типових завдань, які виникають під час розслідування злочинів, пов’язаних із підробленням проїзних квитків, для їх вирішення.

У дисертації показані особливості підготовки та призначення вказаних видів експертиз, завдання, які вирішуються за їх допомогою у процесі розслідування підроблення проїзних квитків.

Третій розділ “Наступні слідчі дії” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1. “Тактика обшуку” автор зазначає, що обшук – це слідча дія, яка проводиться з метою виявлення об’єктів, що мають значення для встановлення істини у кримінальній справі про підроблення проїзних квитків. Визначено функції та особливості обшуку під час розслідування підроблення проїзних квитків, основні етапи його проведення і тактичні прийоми.

У підрозділі 3.2. “Допит обвинувачених. Тактика очної ставки” автор визначає особливості тактичних прийомів допиту осіб, які обвинувачуються у підробленні проїзних квитків. Вивчення слідчої та судової практики розслідування злочинів, пов’язаних із підробленням проїзних квитків, дало можливість виділити основні групи суб’єктів кримінального процесу, між якими найчастіше доцільно проводити очні ставки.

Підрозділ 3.3. “Запобігання злочинам, пов’язаним із підробленням проїзних квитків” присвячений видам та формам профілактичних заходів слідчого під час розслідування злочинів. Дисертант проаналізувала основні причини та умови, які сприяють скоєнню цих злочинів. На основі такого аналізу запропоновано профілактичні рекомендації щодо усунення їх причин та умов: 1) проведення ретельної перевірки професійних, ділових і морально-етичних якостей кандидатів на зайняття посад касирів, контролерів та інших посад, пов’язаних із проведенням будь-яких операцій з бланками проїзних квитків; 2) встановлення діючої системи реагування на порушення цими особами існуючих правил проведення операцій з проїзними (перевізними) документами; 3) підвищення контролю процесу надходження бланків проїзних і перевізних документів від виробника безпосередньо організаціям, які здійснюють продаж проїзних квитків, перевірки справності пакування, наявності усіх печаток і пломб, приймання бланків проїзних та перевізних документів на облік та реєстрацію у книгах обліку бланків, зберігання та обліку бланків проїзних документів касирами; 4) ретельна перевірка виконання касирами відомчих нормативних актів, які регулюють питання щодо погашення та переоформлення проїзних (перевізних) документів; 5) забезпечення виконання вимог законів про ліцензування, підвищення рівня перевірки організацій, які отримують ліцензію на виготовлення бланків проїзних документів та здійснення продажу проїзних квитків; 6) створення реєстру підприємств, які займаються виготовленням поліграфічної продукції; 7) використання засобів масової інформації як засобу впливу на населення щодо причин та умов, які сприяють скоєнню злочинів, пов’язаних із підробленням проїзних квитків, та механізмів протидії злочинності.

ВИСНОВКИ

У Висновках дисертації наведено теоретичне узагальнення проведеного дослідження та сформульовані рекомендації і пропозиції, які мають значення для розробки методики розслідування підроблення проїзних квитків. Зокрема, це зазначається у наступних положеннях:–

Визначено сутність поняття підроблення проїзних квитків. Підроблення проїзних квитків – це виготовлення з метою збуту, збут або використання завідомо підроблених квитків залізничного, водного, повітряного або автомобільного транспорту та інших проїзних документів і документів на перевезення вантажу. На протязі історичного розвитку змінювалися способи скоєння вказаних злочинів та розмір відповідальності за їх скоєння.–

Доводиться необхідність врахування під час розслідування злочинів, пов’язаних із підробленням проїзних квитків, особливостей їх криміналістичної характеристики як криміналістичної моделі цього злочину, яка будується на основі встановлених у процесі узагальнення слідчої практики типових ознак та зв’язків, що мають значення для виявлення та розкриття таких протиправних діянь за допомогою криміналістичних засобів, прийомів та методів.–

Обґрунтовується значимість встановлення елементів криміналістичної характеристики підроблення проїзних квитків під час розслідування таких злочинів. Типовими елементами криміналістичної характеристики злочинів такого виду є наступні: способи підготовки до злочину, способи скоєння та приховування злочину; предмет посягання; особа злочинця; обстановка та умови скоєння злочину; наслідки у вигляді будь-яких викликаних злочином змін (сліди, збитки).–

Особливості тактики підготовки і проведення тактичних операцій та окремих слідчих дій визначаються: предметом доказування у справах про підроблення проїзних квитків; специфічністю джерел доказів; характером слідчих ситуацій; тактичними завданнями розслідування. Виділено та досліджено наступні тактичні операції: а) встановлення способу підроблення документа; б) встановлення особи підозрюваного та її затримання; в) встановлення всіх співучасників скоєння злочину; г) визначення матеріальної шкоди, завданої злочином; д) встановлення причин та умов, які сприяли скоєнню злочину, пов’язаного з підробленням проїзних квитків.–

Визначення змісту типових слідчих ситуацій на основі аналізу матеріалів первинної перевірки про підроблення дає можливість сформулювати відповідні типові версії, тактичні завдання розслідування та відповідно обрати засоби їх вирішення. Оскільки особливістю планування є висунення слідчих версій, основою яких є різного роду інформація, то дослідження слідчих ситуацій розслідування підроблення проїзних квитків вбачається необхідним у комплексі з відповідними типовими слідчими версіями, тактичними завданнями розслідування та засобами їх вирішення, що забезпечує успіх подальшого розслідування.–

Взаємодія слідчого з оперативно-розшуковими підрозділами, які безпосередньо забезпечують якісне проведення розслідування підроблення проїзних квитків, можлива з використанням певних нормативно-правових та організаційно-тактичних форм: надання слідчому матеріалів про виявлені за допомогою оперативно-розшукових заходів ознаки злочину і особу злочинця для вирішення питання про порушення кримінальної справи; провадження слідчим процесуальних дій одночасно із здійсненням органом дізнання погоджених оперативних заходів; провадження оперативно-розшукових заходів по справі, де не встановлена особа, що скоїла злочин, після передачі цієї справи слідчому; виконання доручень слідчого щодо провадження розшукових дій; вживання заходів по встановленню особи, що підлягає притягненню як обвинувачений, після зупинення досудового слідства; отримання різної інформації та документів тощо; спільна розробка версій і погоджене планування слідчих дій і оперативно-розшукових заходів; організація слідчо-оперативних груп (СОГ).–

Розслідування підроблення проїзних квитків полягає у проведенні комплексу початкових і наступних слідчих та оперативно-розшукових дій, які дозволяють одержати доказову інформацію. Серед них: слідчий огляд і виїмка, допити підозрюваного, свідків, обвинуваченого, обшук, очні ставки, призначення та проведення експертиз, які мають свої особливості.–

На основі аналізу причин та умов, що сприяють підробленню проїзних квитків, запропоновані профілактичні рекомендації щодо їх усунення.

Список опублікованих праць ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Смаль І.В. Підробка проїзних квитків: особливості криміналістичної характеристики // Право України. – 2005. – № 12. – С. 121 – 125.

Смаль І.В. Запобігання злочинів, пов’язаних із підробленням проїзних квитків // Право і безпека. – 2006. – Т. 5. – № 4. – С. 70-74.

Смаль І.В. Типові судові експертизи при розслідуванні злочинів, пов’язаних з підробкою проїзних квитків // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 7. – С. 149 – 152.

Смаль І.В. Деякі аспекти формування методики розслідування підробки проїзних квитків // Використання сучасних досягнень криміналістики у боротьбі зі злочинністю: Матер. міжвуз. наук.-практ. конф. (22 квітня 2005 року). – Донецьк: ДЮІ при ДонНУ, 2005. – С. 28-32.

Смаль І.В. Криміналістична характеристика підробки проїзних квитків // Проблеми вдосконалення підготовки слідчих та експертів в умовах реформування правоохоронної системи в Україні: Матер. міжнар. наук.-практ. конф. (10 червня 2005 року). – Львів: Львівський юрид. ін-т, 2005. – С. 299-302.

Смаль І.В. Проїзні квитки як об’єкти техніко-криміналістичної експертизи документів // Техническая экспертиза документов: Проблемы и развитие: Сб. матер. междунар. науч.-практ. конф. (20-21 октября 2005 г., г. Киев). – К.: ИПЦ МВД Украины, 2006. – С. 205-214.

Смаль І.В. Взаємодія слідчих та оперативно-розшукових органів при розслідуванні підробки проїзних квитків // Наукові дослідження – теорія та експеримент 2006: Матер. другої міжнар. наук.-практ. конф. (15-17 травня 2006 року). – Полтава: ІнтерГрафіка, 2006. – С. 77-80.

Смаль І.В. Особливості слідчого огляду документів під час розслідування злочинів, пов’язаних з підробкою проїзних квитків // Криміналістичні та процесуальні проблеми, що виникають під час проведення слідчих дій: Матер. міжнар. наук.-практ. конф. (24 листопада 2006 року). – Донецьк: ТОВ Норд-Комп’ютер, 2006. – С. 527-532.

Смаль І.В. Способи скоєння підроблення проїзних квитків // Від громадянського суспільства – до правової держави: Тези ІІ міжнар. наук.-практ. конф. (25 квітня 2007 року). – Харків: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2007. – С. 429-431.

анотаціЯ

Смаль І.В. Методика розслідування підроблення проїзних квитків. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2007.

Дисертація є комплексним монографічним дослідженням методики розслідування підроблення проїзних квитків. У дисертації розглянуто низку теоретичних положень та практичних рекомендацій, сформульованих у результаті комплексного аналізу судово-слідчої практики останніх років, наукових досліджень у сфері боротьби зі злочинами у сфері господарської діяльності, зокрема, злочинами, пов’язаними із підробленням проїзних квитків.

У дисертації визначено сутність підроблення проїзних квитків та проаналізовано механізми їх скоєння. Вивчено та узагальнено елементи криміналістичної характеристики підроблення проїзних квитків, які мають важливе значення для формування методики їх розслідування. Визначається зміст типових слідчих ситуацій на початковому та наступному етапах розслідування. Формулюються типові версії, тактичні завдання розслідування та відповідно до них визначаються засоби їх вирішення. Встановлено комплекс типових судових експертиз, які призначаються під час розслідування підроблення проїзних квитків. Розроблено профілактичні рекомендації щодо усунення причин та умов, що сприяють скоєнню підроблення проїзних квитків.

Ключові слова: методика розслідування, криміналістична характеристика, підроблення проїзних квитків, проїзні документи, способи підроблення проїзних квитків, тактична операція, типові експертизи, профілактичні рекомендації.

АННОТАЦИЯ

Смаль И.В. Методика расследования подделки проездных билетов. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.09 – уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза. – Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. – Киев, 2007.

Диссертация является комплексным монографическим исследованием методики расследования подделки проездных билетов. В диссертации содержится ряд теоретических положений и практических рекомендаций, сформулированных в результате комплексного анализа судебно-следственной практики последних лет, имеющихся научных исследований в области борьбы с преступлениями в сфере хозяйственной деятельности, в частности, с преступлениями, связанными