ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

СТАХІВ ЛІЛІЯ ГРИГОРІВНА

УДК 371. 67: 37. 018 (09) (477. 8)

НАВЧАЛЬНА КНИГА ЯК ЗАСІБ РОДИННОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ (1919-1939 рр.)

13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Житомир – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор

Чепіль Марія Миронівна,

Дрогобицький державний педагогічний

університет імені Івана Франка,

кафедра педагогіки, завідувач кафедри.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Васянович Григорій Петрович,

Львівський науково-практичний центр

професійно-технічної освіти

АПН України, відділ гуманітарної освіти,

завідувач відділу;

кандидат педагогічних наук, доцент

Акімова Ольга Вікторівна,

Вінницький державний

педагогічний університет

імені Михайла Коцюбинського, кафедра

педагогіки, доцент кафедри.

Захист відбудеться „20” листопада 2007 р. об 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 14.053.01 у Житомирському державному університеті імені Івана Франка за адресою: 10008, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 40, 2-й поверх, конференц-зал.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Житомирського державного університету імені Івана Франка (10008, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 40)

Автореферат розісланий „19” жовтня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Н. А. Сейко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі українського державотворення та вдосконалення національної системи освіти України одним із завдань школи є виховання духовно багатої особистості. Вихідні положення щодо змісту й організації виховного процесу ґрунтуються на основних засадах Державної національної програми „Освіта” (Україна ХХІ ст.) (1994 р.), Концепції національного виховання (1994 р.), Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ ст. (2001 р.), Національної програми виховання дітей та учнівської молоді в Україні (2005 р.), законів України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми” (1999 р.), „Про охорону дитинства” (2004 р.), Указу Президента України „Про деякі заходи з розвитку книговидавничої справи в Україні” (2006 р.), де визначено пріоритетні напрями виховання, зокрема родинного.

Уважне вивчення доробку вітчизняних науковців (О. Акімової, І. Беха, Г. Васяновича, О. Вишневського, О.Дубасенюк, А. Іванченка, М. Левківського, М. Стельмаховича, Є. Сявавко, О. Сухомлинської, М. Чепіль та ін.) у теорії і практиці виховання підростаючого покоління дає змогу розглядати проблему родинного виховання в історичному контексті, дослідити її з точки зору використання навчальної книги.

Результати аналізу філософської, історико-педагогічної, психологічної літератури свідчать, що проблемі розвитку національного виховання в Україні присвячено значну кількість праць. Зокрема, у дослідженнях О. Барвінського, І. Бартошевського, Г. Врецьони, М. Галущинського, І. Герасимовича, П. Біланюка, Ю. Дзеровича, І. Карбулицького, В. Левицького, Д. Лук’яновича, О. Макарушки, О. Поповича, І. Федоровича, І. Филипчака, Л. Ясінчука та інших сформульовано концептуальні засади національної освіти і виховання, ідеї, які не втратили актуальності й сьогодні. Їх погляди збагатили національно-культурну спадщину українського народу, доповнили вітчизняну педагогічну думку, тому їх широке висвітлення, творче використання, конструктивне переосмислення забезпечать дотримання цих ідей наступними поколіннями.

Такі родинні цінності, як спільність духовних інтересів, гармонія стосунків поколінь, піклування про батьків і старших у сім’ї, пошана до предків, сімейна злагода тощо були розкриті у працях М. Стельмаховича. Сучасними науковцями питання родинного виховання досліджувалися у різних напрямах: система цінностей сімейного виховання (О. Вишневський), елементи різнопланової підготовки сім’янина (Б. Ковбас, В.Костів), принципи життя української сім’ї (Д. Луцик), формування духовних потреб у культурологічному аспекті виховання молодших школярів і підлітків у сім’ї (Г. Авдіянц, І. Бужина, К. Журба, Н. Семенова), формування гуманістичних засад та загальнолюдських цінностей в умовах функціонування соціально-педагогічної системи “сім’я – школа – установа культури” (Л. Бойко), соціалізація особистості молодшого школяра засобами родинно-побутової звичаєвості (А. Даник, В. Макров, Р. Пріма), виховання культури батьків і дітей молодшого шкільного віку в сім’ї та школі, розвиток поглядів на інститут батьківства в історії української етнопедагогіки (Т. Алексєєнко, Л. Дзюбко, В. Кузь, Л. Повалій, І. Сіданіч, О. Ярошинська) та ін.

Аналіз наукових джерел щодо використання навчальної книги у вихованні молодших школярів дозволяє стверджувати, що ця проблема стала предметом розгляду сучасних науковців (Т. Волошина, Н. Гоголь, С. Жупанин, Л. Іванова). Питання підручникотворення висвітлено у доробку Я. Кодлюк, І. Козак. Різнопланову спрямованість змісту підручників досліджено І. Баєм, Р. Зозуляк, Н. Кузьменко, Г. Розлуцькою, О. Фізеші. Проблема родинного виховання підростаючого покоління обговорювалася на міжнародних, всеукраїнських і регіональних науково-практичних конференціях.

Проте історико-педагогічний аспект розвитку ідей родинного виховання молодших школярів у Західній Україні засобом навчальної книги в історії вітчизняної педагогічної думки міжвоєнного періоду науковцями практично не розглядався. Відсутність узагальнених історико-педагогічних досліджень з даної теми, її теоретична та практична значущість для реалізації соціальних запитів та потреб дитини зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: „Навчальна книга як засіб родинного виховання молодших школярів у Західній Україні (1919-1939 рр.)”.

Зміст навчальної книги (букварів, читанок, підручників з релігії, рідної мови, математики, природознавства для дітей молодшого шкільного віку та методичних посібників, порадників для вчителів, батьків) розглядається в контексті родинного виховання.

Зв’язок роботи з науковими предметами, планами, темами. Дисертація входить до тематичного плану наукових досліджень кафедри педагогіки Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка „Зміст навчання і виховання в умовах реформування освіти України”. Тема дослідження затверджена на засіданні вченої ради Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (протокол № 10 від 31 серпня 2005 р.) та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 7 від 27 вересня 2005 р.).

Об’єкт дослідження – родинне виховання молодших школярів у Західній Україні (1919-1939 рр.).

Предмет дослідження – зміст навчальної книги як засіб родинного виховання молодших школярів на західноукраїнських землях у 20 – 30-і роки ХХ ст.

Мета дослідження – проаналізувати зміст навчальної книги, визначити його вплив у напрямі родинного виховання молодших школярів на західноукраїнських землях міжвоєнного періоду в контексті використання виховного потенціалу в сучасній загальноосвітній школі.

Відповідно до мети поставлено такі завдання дослідження:

1. Дослідити проблему родинного виховання у науковій літературі, проаналізувати науково-теоретичні основи конструювання навчальної книги досліджуваного періоду.

2. Виявити суспільно-політичні та культурно-освітні передумови, етапи та тенденції розвитку навчальної книги у Західній Україні (1919-1939 рр.).

3. Охарактеризувати види навчальної книги на теренах Західної України.

4. Проаналізувати зміст навчальної книги у контексті цінностей родинного виховання молодших школярів на західноукраїнських землях (1919-1939 рр.).

5. Визначити можливості творчого використання історичного досвіду в родинному вихованні молодших школярів на сучасному етапі.

Методологічну основу дослідження складають: гуманістична теорія пізнання суспільних, родинних взаємозв’язків і відносин; концептуальні положення філософії виховання, історії педагогіки та теоретичних основ педагогіки, вікової психології щодо конструювання змісту підручника у його відповідності до родинного й культурно-освітнього середовища; теорія розвитку особистості, яка доводить можливість родинного виховання засобом навчальної книги; положення системного і діяльнісного підходів у дослідженні педагогічних явищ і процесів.

Теоретичну основу роботи становлять концептуальні положення державних документів про освіту (Державна національна програма „Освіта” (Україна ХХІ ст.), Концепція національного виховання (1994 р.), Національна доктрина розвитку освіти України (2002 р.), Національна програма виховання дітей та учнівської молоді в Україні (2005 р.); аксіологічні засади родинного виховання; теоретичні напрацювання видатних педагогів, культурно-освітніх діячів Західної України (А. Волошина, Ю. Дзеровича, І. Левицького, О. Макарушки, О. Поповича, Л. Ясінчука та ін.), істориків цієї доби (А. Домбровського, Ю. Гусная, А. Жуковського, Д. Квітковського, Т. Бриндзана, Г. Піддубного та ін.); доробок педагогів – укладачів підручників та методичних посібників (Д. Андрейка, А. Волошина, А. Домбровського, М. Матвійчука, О. Рожанківської, І. Петрової, Р. Шкляра, Я. Тумінської та ін.) щодо створення різних видів навчальної книги, впливу їх змісту на родинне виховання дітей молодшого шкільного віку в означену добу.

Для розв’язання поставлених завдань було використано комплекс методів: хронологічний, пошуково-бібліографічний для дослідження проблеми родинного виховання у науковій літературі; вивчення бібліотечних фондів, описів, аналіз архівних документів, які розкривають розвиток навчальної книги для молодших школярів; теоретичне узагальнення та порівняння історичних фактів, подій, систематизація та класифікація архівних джерел, аналіз матеріалів періодичної преси, їх інтерпретація з метою виявлення передумов, тенденцій, етапів розвитку навчальної книги; вивчення планів, програм, законів, шкільних підручників та методичних посібників для характеристики видів та родинної спрямованості змісту навчальної книги; узагальнення традиційного та новаторського досвіду створення підручників; метод контент-аналізу; теоретичне порівняння з метою використання історичного досвіду родинного виховання у сучасних умовах, підготовки методичних рекомендацій.

Джерельну базу дисертаційної роботи становлять фонди архівів (Центрального державного історичного архіву України у Львові (ФФ. 206, 178, 179, 306, 408, 361), Державного архіву Закарпатської (Ф. 28) та Чернівецької (Ф. 213) областей), Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, Національного педагогічного університету імені М. Драгоманова, Наукової бібліотеки імені В. Стефаника НАН України, Львівського національного університету імені Івана Франка, Чернівецького національного університету імені Ю. Федьковича; Чернівецького краєзнавчого музею імені В. Івасюка, а також підручники, методичні посібники, автореферати дисертацій та дисертаційні дослідження.

Хронологічні межі дослідження охоплюють 1919-1939 рр. За вихідний рубіж взято 1918-1919 рр., які характеризуються приєднанням західноукраїнських земель до складу різних держав: Східної Галичини, Західної Волині, Полісся, Холмщини і Підляшшя (1919) – до Польщі; Північної Буковини і Південного Закарпаття (1918) – до Румунії; Закарпаття (Берег, Ужгород, Мармореш) (1919) – до Чехословаччини. Верхня межа (1939 р.) пов’язана із початком Другої світової війни.

Наукова новизна та теоретична значущість дослідження полягає у тому, що: вперше в історико-педагогічній науці системно досліджено зміст україномовної навчальної книги для молодших школярів як засобу родинного виховання, визначено етапи розвитку навчальної книги на західноукраїнських землях; розкрито тенденції розвитку навчальної книги як носія цінностей родинного виховання; доповнено педагогічну теорію науковими знаннями про еволюцію понять „навчальна книга”, „родинне виховання”, які розкривають місце і роль навчальної книги у змісті родинного виховання; подальшого розвитку отримали положення щодо вдосконалення шляхів формування родинних цінностей у змісті навчальної книги; обґрунтовано перспективи творчого використання змісту навчальної книги у родинному вихованні молодших школярів у сучасних умовах.

Практична значущість отриманих результатів дослідження полягає в тому, що сформульовані в дослідженні теоретичні висновки покладені в основу методичних рекомендацій до спеціальних курсів („Педагогіка”, „Історія педагогіки”, „Дитяча література”). Результати дослідження використовувалися у процесі підготовки навчально-методичних посібників для вчителів („Сучасне родинне виховання молодших школярів (на матеріалах навчальних книг, виданих у Західній Україні впродовж 1919-1939 рр.)”. Дисертаційні матеріали можуть бути використані у навчально-виховній роботі з учнями загальноосвітніх шкіл, а також у процесі індивідуальної та групової роботи з батьками, сім’ями, родинами. Основні положення можуть бути реалізовані у процесі вдосконалення змісту навчальної книги для загальноосвітньої школи І ступеня, книг для дітей молодшого шкільного віку з метою формування у них родинних цінностей.

Вірогідність наукових положень і висновків дослідження забезпечено цілеспрямованим історико-педагогічним аналізом наукових, документальних джерел; об’єктивним аналізом змісту шкільної освіти через зміст підручників; застосуванням різнопланових методів дослідження; впровадженням результатів дослідження у практику діяльності сучасної загальноосвітньої школи.

Апробація та впровадження результатів дослідження здійснювалися на міжнародних науково-практичних конференціях („Проблеми вивчення творів Івана Франка і його сучасників у початковій школі” (Дрогобич, 2002 р.), „Педагогічні засади формування гуманістичних цінностей природничої освіти, її спрямованості на розвиток особистості” (Полтава, 2003 р.), „Християнські цінності в культурі та освіті” (Острог, 2003 р.); на всеукраїнських науково-практичних конференціях („Молодь, освіта, наука, культура і національна свідомість” (Київ, 2004 р.), „Ідея опіки дітей і молоді в історико-педагогічній науці” (Івано-Франківськ, 2005 р.).

Спецкурси та спецсемінари за матеріалами дисертації запроваджено у Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка (довідка № 59 від 22 січня 2007 р.), Волинському державному університеті імені Лесі Українки (довідка № 2 / 46 від 11 січня 2007 р.), Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника (довідка № 01 – 08 – 04 від 11 січня 2007 р.) та Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини (довідка № 59 / 01 від 22 січня 2007 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження відображені у 13 авторських публікаціях, з них 1 навчально-методичний посібник, 1 методичні рекомендації, 7 статей у фахових науково-педагогічних виданнях, 4 – у матеріалах конференцій.

Обсяг і структура дисертації визначається змістом і сутністю проблеми, метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, 5 додатків на 21 сторінці та списку використаних джерел (375 найменувань). Основний текст дисертації викладено на 186 сторінках. Загальний обсяг дисертації – 240 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження теми, визначено її об’єкт, предмет, мету і завдання; окреслено методологічну й теоретичну основи дослідження, подано джерельну базу та методи; обґрунтовано наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи; представлено далі про апробацію результатів основних положень дисертації.

У першому розділі – „Теоретико-методологічні засади підручникотворення у контексті родинного виховання молодших школярів на західноукраїнських землях у міжвоєнний період” – представлено результати історико-педагогічного аналізу стану досліджуваності проблеми родинного виховання у науковій літературі; узагальнено теоретико-методологічні основи родинного виховання; проаналізовано науково-теоретичні засади конструювання та освітні функції навчальної книги досліджуваного періоду; розкрито передумови, етапи та тенденції розвитку українських шкільних підручників Буковини, Галичини, Закарпаття та Волині.

У роботі обґрунтовано теоретико-методологічну основу родинного виховання. Доведено, що методологічне навантаження виконує дефініція „виховання”, тому у вітчизняній науковій літературі існує ціла низка його визначень. Виховання розглядається як соціально-педагогічне явище, процес передачі та засвоєння духовної культури, соціального досвіду (С. Гончаренко, В. Кузь, А. Кузьмінський, В. Омеляненко, Ю. Руденко); як багатогранний процес духовного збагачення, оновлення вихователів і вихованців (В. Сухомлинський), формування моральних, патріотичних, громадянських, родинних, особистісних та валео-екологічних цінностей (О. Вишневський), процес свідомого саморозвитку особистості (О. Дубасенюк), процес систематичного впливу на культурний розвиток, цілеспрямованого формування особистості під керівництвом батьків з метою досягнення досконалого виховання своїх дітей, ідеалом якого є здорова та щаслива людина з багатогранними знаннями і високими моральними якостями, патріотичними почуттями та працьовитістю (М. Стельмахович).

Дослідження засвідчило, що виховання дітей молодшого шкільного віку реалізується з урахуванням як навчального, розвивального потенціалу навчальної книги, так і виховного, зокрема родинного. Цю місію виконують: підручники з навчання грамоти, читанки, підручники з релігії, рідної мови, математики, методичні посібники, порадники. Зроблено висновок про важливість удосконалення їх змісту, відповідності меті та завданням виховання.

У дослідженні навчальна книга розглядається як важливий аспект методичного забезпечення освітнього процесу. У розділі представлено результати аналізу науково-теоретичних основ конструювання навчальної книги досліджуваного періоду. Визначено провідні принципи: природо- й культуровідповідності, наступності, послідовності і системності, зв’язку навчання з життям. Розкрито сутність та особливості таких функцій, як інформаційна, трансформаційна, мотиваційно-самоосвітня та функція систематизації.

Обгрунтовано важливість добору навчального матеріалу за певними критеріями науковості, доступності, систематичності, відповідності навчальним програмам. Доведено, що в основу процесу конструювання навчальної книги було покладено такі компоненти: змістовий, мотиваційний та операційно-процесуальний (Д. Зуєв, Н. Волкова, О. Савченко, Т. Філіпова та ін.). Обгрунтовано важливість структурного розподілу навчального матеріалу.

Змістовий компонент навчальної книги представлений основними, додатковими та пояснювальними текстами. Мотиваційний компонент склали апарат орієнтування та ілюстративний матеріал. Організацію засвоєння шляхом закладання вмінь і навичок у дітей молодшого шкільного віку представляв операційно-процесуальний апарат.

Аналіз навчальної книги як важливого засобу родинного виховання дає змогу констатувати, що за основним методом викладу предметно-орієнтованих (описових, теоретико-пізнавальних) та інструментально-орієнтованих (з методичними порадами, інструкціями, рекомендаціями) текстів є незначна кількість. Важливе місце займають ціннісно-орієнтовані тексти, в яких події та явища характеризуються з погляду норм, ідеалів, цілей, у них опосередковуються ціннісні орієнтації. За характером зображення дійсності порівняно з теоретичними домінували емпіричні тексти.

Дослідження засвідчило, що історія створення підручників для початкової ланки національної української освіти є важким довготривалим шляхом як творчих пошуків, так і невдач учителів багатьох поколінь, осмислення яких можливе за умов аналізу регіональних змін в контексті національно-культурного відродження. Україномовні навчальні видання формувалися як соціально-педагогічне явище й утверджувались у жорстких умовах протистояння денаціоналізації. Навчальна книга виступала носієм змісту навчання, системою цінностей і відображенням епохи.

Доведено, що культурно-освітніми передумовами розвитку навчальної книги був розвиток громадсько-педагогічного руху за видавництво нових шкільних підручників. Цю важливу місію у процесі підручникотворення виконували як окремі педагоги-новатори, так і громадські організації, які діяли на західноукраїнських землях. Серед них: Українське Педагогічне товариство „Рідна школа”, Наукове товариство імені Т. Шевченка, товариства „Взаємна поміч українського вчительства” та “Просвіта”. Зокрема, на Буковині потужно працювали Спілка М. Тараса, М. Гоплата, Й. Костюка, товариство „Руська бесіда”, на Волині – спілка „Наша культура”. Результати дослідження дозволили визначити важливу культурно-освітню передумову розвитку навчальної книги – навчання поза школою у вигляді “вакаційних курсів” (Буковина) та “девяток” (Волинь). Підручники, за яким навчалися діти молодшого шкільного віку, були педагогічно вартісними, мали релігійно-моральне спрямування, що було позитивним у здійсненні родинного виховання.

Педагогічні погляди укладачів навчальних підручників, як свідчить проведений історико-педагогічний аналіз, віддзеркалювалися у змісті навчальної книги на кожному історичному етапі її творення. У дисертації представлено періодизацію розвитку освітніх концепцій, утілених у змісті підручників та методичних посібників. У часі вони узгоджуються з історичною періодизацією розвитку суспільно-історичних подій у Західній Україні. Історія виховання на етнічних землях Буковини, Галичини, Закарпаття, Волині, Полісся нерозривно повязана з культурно-просвітницьким процесом, боротьбою українського народу за самовизначення та незалежність. Взаємопроникнення культур народів, що мешкали на західноукраїнських землях, незважаючи на окремі труднощі, є процесом, що характеризувався значущістю родинних цінностей та звязків.

Суспільно-політичними передумовами розвитку навчальної книги визначено негативний вплив державної політики на зміст освіти – введення утраквізму в українських школах, винищення бібліотек, заборона навчання українською мовою, видавництво підручників для дітей молодшого шкільного віку румунською, чеською, російською, польською мовами.

Проведений аналіз впливу навчальної книги (у межах досліджуваного періоду) та суспільно-політичного становища краю на процес підручникотворення через зміст родинного виховання зумовив таку періодизацію розвитку навчальної книги: І етап – 1918 (1919)-1924 рр. – „доба ренесансу” (Закарпаття), „доба беззаконня” (Буковина, Галичина); ІІ етап – 1925-1938 рр. – період румунізації, спольщення, чехізації і русифікації освіти; ІІІ період – 1938-1939 рр. – остаточна ліквідаційна стадія національної освіти (Буковина, Галичина), „доба українізації” (Закарпаття).

Перший період – це період створення нових якісних шкільних підручників, в яких принципи доступності, наочності, послідовності займали провідне місце. Вагомий внесок у розробку навчальної літератури зробили В. Волинський, Б. Заклинський, М. Кузьмова, М. Матвійчук, В. Полтавець, посібники яких орієнтувалися на кращі європейські зразки. Вони використали українознавчі матеріали для виховання у дітей поваги до батька-матері, опіки над старшими членами родини, пошани до могил предків, любові до українського народу.

На Закарпатті провідна роль у розбудові тогочасного шкільництва належала А. Волошину, О. Маркушу, Ю. Реваю, Марійці Підгірянці та іншим. Зміст підручників цих педагогів-укладачів спрямований на виховання духовної високоморальної особистості на основі вивчення творів різних жанрів українського народного дитячого фольклору, що визначає ступінь їх наближеності до народної педагогіки. Отже, освітня спрямованість навчальної книги для дітей молодшого шкільного віку була детермінована загальнолюдськими цінностями і широким упровадженням засобів народної педагогіки.

Другий період характеризується тим, що організація навчання рідною мовою на всіх теренах краю була пов’язана з необхідністю розв’язання певних проблем в контексті румунізації, спольщення, чехізації, русифікації. У складних соціально-політичних та соціокультурних умовах школа досліджуваного періоду все-таки отримала підручники, створені на засадах духовності та гуманізму завдяки діяльності цілої когорти вітчизняних педагогів початку ХХ ст. Вони переконливо впроваджували ідею формування родинних цінностей учнів шляхом висвітлення ролі книги в житті дитини і створення підручників для найменших школярів (С. Козицький та Н. Шуминський (буквар „Учітеся: Перша книжка для дитини”), Р. Шкляр та Я. Тумінська („Життя і праця: Читанка для 3 класу вселюдних шкіл”). У цей час з’явилися читанки для неписьменних („Азбучник для невміючих української азбуки” О. Задуми), методичні посібники для вчителів (А. Волошин, М. Гаврищук, М. Матвійчук), підручники з рідної мови (граматики А. Волошина, І. Куція та І. Климка, О. Поповича та ін.).

Окремим напрямом у процесі становлення навчальної книги стали підручники, опубліковані представниками української діаспори. Це, зокрема, „Буквар” Д. Андрейка та духовно насичений буквар і перша читанка „Українська робітнича школа” невідомого автора. Глибоким змістом і виховною спрямованістю вирізняються підручники „Моя перша книжечка” – О. Рожанківської та І. Петрової, „Хочу читати” – невідомого автора, „До сонця: Початки письма і рахунків для старших” – В. Полянського, „Рідне слово” – А. Домбровського, у яких чітко простежується родинний аспект.

Третій період увійшов в історію українського шкільництва як завершальний наступ польського та румунського урядів на мову української спільноти Буковини та Галичини і як певний етап розвитку українського шкільництва на Закарпатті. Доведено, що полонізація українського народу мала суттєвий вплив на освіту, зокрема, підручникотворення. На Закарпатті здійснювалися русифікація і чехізація освіти, на Буковині – румунізація, на Східній Галичині – спольщення. З огляду на це шкільній освіті був притаманний польський, чеський та румунський дух, що позначилося на розвитку навчальної книги.

Аналіз науково-методичної літератури дає змогу констатувати, що діти молодшого шкільного віку мали змогу користуватися різними видами навчальних книг. Так, першу групу складають підручники гуманітарного циклу (читанки, підручники з мови („Правописні вправи і диктанти, основані на описах і оповіданнях” М. Куція, „Зразкові лекції граматики для І, ІІ, ІІІ, ІV відділу всенародних шкіл” М. Куція, І. Климка, „Граматичні вправи для вселюдних шкіл” О. Поповича), підручники з релігії, а також підручники з навчання грамоти – букварі. Вони характеризувалися тим, що їх зміст, відображений у предметних та сюжетних малюнках, ілюстраціях до творів, окремих реченнях, художніх творах сприяв формуванню родинних цінностей.

Визначено, що до другої групи навчальної книги входили підручники природничо-математичного циклу: підручники з математики („Рахунки для шкіл вселюдних”), з природознавства („По родному краю” О. Маркуша, А. Шпіцера, „Чужі краї і люди” – землеписна читаночка О. Маркуша, „Учебник географії Подкарпатскої Руси для народних і горожанських шкіл” М. Григашія) тощо. Їх аксіологічне значення для української родини полягало у формуванні у дітей молодшого шкільного віку особистісних рис майбутнього сім’янина, що було відображено у змісті творів про природу рідного краю, типах задач.

Третя група включає методичну літературу для вчителів народних шкіл. Це методичні посібники, вказівки, рекомендації („Методика усного і писемного стилю для всіх шкіл” Б. Заклинського, „Методичний підручник до навчання перших початків українського письма” М.Матвійчука), порадники для батьків („Порадник для матерей” О. Барвінського). У здійснені виховання дітей молодшого шкільного віку вони також слугували рекомендаціями для батьків багатьох українських родин.

Четверта група навчальної книги означеного періоду представлена інтегрованими підручниками („До сонця: Початки письма і рахунків для старших” В. Полянського, „Народна школа: Буквар і рахунки для дітей першого року навчання” та ін.). Шляхом закладання основ грамотності, оволодіння навичками письма через поєднання з розвязками математичних задач діти виховували в собі позитивне ставлення до родинно-побутової праці, повагу до людей праці, привчання до газдівства, господарності, економності.

У дослідженні доведено, що підручники та методичні посібники, маючи оригінальні назви, адресувалися дітям молодшого шкільного віку з високими моральними якостями („Читаночка для чемних діточок” В. Волинського, „Подарочекъ добрымъ дьткамъ: руссо-славянській букваръ и первое наставление въ Законъ Божіємъ” невідомого автора та ін.)

На підставі визначених виховних пріоритетів у змісті підручників Західної України, поширених в означений період, у дослідженні зроблено висновок про те, що зміст освіти, закладений у її навчально-методичному забезпеченні, детермінувався наявним (з боку держав, до яких належали окремі українські території) соціальним замовленням. Суспільно-політичні передумови цього періоду не були сприятливими для розвитку українського шкільництва, зокрема, підручникотворення. Однак книга залишалася одним із потужних засобів формування національного духу, досягнення національної незалежності. Зміст творів, уміщених у підручниках, був спрямований на відродження духовності українського народу, сприяв утвердженню родинно-побутової культури українців.

У другому розділі – „Місце і роль змісту навчальної книги у родинному вихованні молодших школярів на західноукраїнських землях (1919-1939 рр.)” – проаналізовано родинно-виховний потенціал підручників початкової ланки освіти і доведено, що їх зміст був спрямований на реалізацію основних завдань родинного виховання, втілення цінностей української родини; висвітлено родинну спрямованість творів у змісті шкільних підручників, виданих у період незалежності; здійснено теоретичне обґрунтування мети і завдань нового змісту підручників для сучасної початкової школи; виокремлено принципи, форми, методи та засоби здійснення сучасного родинного виховання.

Аналіз змісту навчальної книги як засобу родинного виховання досліджуваного періоду дає змогу визначити цінності в аспекті морально-етичного, родинно-побутового, особистісного, сімейного спрямування. Серед 63 опрацьованих у ході дослідження підручників та методичних посібників найбільш значущими є представлені у таблиці 1.

Таблиця 1.

Родинна спрямованість змісту навчальних книг для молодших школярів у Західній Україні (1919-1939 рр.)

Родинні цінності, на формування яких спрямоване прочитання творів |

Автор

навчальної книги |

Назва навчальної книги |

Твори навчальної книги |

Очікуваний виховний результат

Морально-етичні цінності | Без автора |

Український букваръ для народних шкіл. – Чернівці: Українська Видавнича Спілка, 1933. – 78 с. | „Родина” |

Формування уявлень про загальнолюдську мораль, виховання поваги до батьків, турботи про знедолених, неповносправних.

Матвійчук М. | Третя книжечка для 3 класу. – Львів-Вінніпег-Нью-Йорк: Накл. “Нова Укр. школа”, 1931. – 154 с. | “Заповіді українця”

Кузьмова М. |

Українська читаночка. – Коломия: Накл. О.Кузьми, 1922. – 62 с. | “Моя родина”

Цінності

родинно-побутової культури | Заклинський Б. | Веснянка. – Косів: Накл. в-ва “Довбуш”, 1919. – 32 с. | “Рідна хата” | Любов до землі, свого народу, повага до його історії; естетизація побуту.

Рожанківська О.,

Петрова І. | Моя перша книжечка. – Львів: В-во книжок школьних, 1937. – 64 с. | “Село”

Полянський В. | До сонця. - Львів: Накл. т-ва “Просвіта”, 1938. – 114 с. | “Наша мова”

Особистісні цінності майбутнього сім’янина | Домбровський А. |

Рідне слово. – Львів: Накл. т-ва “Просвіта”, 1928. – 75 с. | “Як господарить дядько

Василь” | Заохочення до праці, привчання до газдівства, господарності, економності;

розвиток гігієнічних навичок, привчання до ведення здорового способу життя.

Андрейко Д. | Буквар. – Філадельфія: Накл. Сиротинця, 1923. – 120 с. | “Милосердна Настуня”

Волинський В. | Читаночка для чемних діточок. – Б.м.: Б.в., 1917. – 38 с. | “Пташка взимку”

Полтавець В. | Зірка. – Варшава: Наш край, 1928. – 175 с. | “Доглядайте рослини”

Волошин А. | Читанка для 2 класу народныхъ школъ. – Ужгородъ: Изд-іе т-ва “УНІО”, 1921. – 109 с. | “Пянство” (О. Духнович)

Проведений аналіз навчальної книги засвідчив, що ідея морально-етичного виховання була провідною у реалізації завдань формування особистості в родині. Матеріал підручників виховував особистість, якій були притаманні прихильність до міцних родинних зв’язків, досконале моральне і фізичне здоров’я, доброта, милосердя, привітність, охайність, чесність, справедливість тощо. В таблиці 1 виокремлено такі групи цінностей:

1) морально-етичні цінності: атмосфера взаємної доброзичливості, тепла, взаєморозуміння; шана та повага до старших; опіка над родичами, догляд за могилами предків; почуття гордості за родину; моральний приклад родичів та близьких;

2)цінності родинно-побутової культури: любов до рідної мови, домівки, села (міста); почуття краси й величі отчого краю, естетизація побуту; стійкий імунітет проти аморальних проявів, особливо лихослів’я; збереження родинних традицій, звичаїв та обрядів;

3) особистісні цінності майбутнього сім’янина: позитивне ставлення до родинно-побутової праці, охайності у побуті; дбайливе ставлення до батьківської землі, хліба, повага до людей праці; засудження неробства, лінощів, аморальної поведінки; розвиток господарських навичок та навичок гігієни; екологічна культура, екологічно-доцільна поведінка; гуманне ставлення до всього живого.

Доведено, що зміст навчальної книги був різноманітним і багатожанровим. До його складу входили: легенди, притчі, оповідання, казки, байки та малі фольклорні жанри – прислів’я, приказки, пісні, загадки, смішинки. Зміст творів був спрямований на утвердження високоморальних стосунків в українській родині. Ці етнопедагогічні форми і методи родинного виховання існували у тісному зв’язку з педагогічною наукою, що сприяло розвитку емоційної, розумової та вольової сфер учнів.

На основі дослідження змісту підручників визначено форми, принципи, методи і засоби родинного виховання. Основними принципами родинного виховання були культуровідповідність, природовідповідність, народність, гуманність. Доведено, що сім’я здійснювала виховання прикладом батьків, старших членів родини, священнослужителів, ченців через повчання, застереження від негативних дій та вчинків, привчання дітей до відвідування церкви тощо. Реалізація цих форм ґрунтувалася на засадах народних і релігійних звичаїв та обрядів. Родина використовувала низку засобів виховання: сакральних – Молитву, Святі Тайни, Божі Заповіді, Сповідь, Причастя; етнопедагогічних – рідну мову, народні звичаї, традиції; засобів, пов’язаних з трудовою діяльністю – працю, природу. Встановлено, що зміст і методика навчальних дисциплін сприяли різнобічному розвиткові учнів, формували ті якості, що в майбутньому допомагали їм стати досконалими громадянами, а також батьками.

У розділі представлено результати науково-педагогічного аналізу діяльності учених щодо необхідності створення підручника нового покоління, який би відповідав сучасним вимогам: меті, завданням навчально-виховного процесу, врахуванню вікових особливостей дитини, розвитку її почуттєво-емоційної сфери, спрямованості на гуманістичні загальнолюдські цінності.

За роки суверенної України вийшла друком значна кількість підручників для сучасної початкової школи. Родинна спрямованість найбільш яскраво представлена, на наш погляд, у букварі (Д. Луцик, М. Проць, А. Савшак), читанках для 3 і 4 класу (О. Савченко), підручниках з рідної мови для 3 класу (М. Вашуленко, О. Мельничайко) та для 4 класу (М. Вашуленко, С. Дубовик, О.Мельничайко, Л. Скуратівський).

На основі проведеного аналізу встановлено, що у вказаних підручниках уміщено твори духовно-морального спрямування, однак мало уваги приділяється таким родинним цінностям, як гостинність, збереження релігійних традицій та обрядів; практично відсутня тематика здорового способу життя (застереження від негативних звичок) тощо.

За результатами дослідження сформульовано рекомендації щодо вдосконалення навчального змісту підручників для загальноосвітньої школи І-го ступеня, книг для дітей молодшого шкільного віку шляхом упровадження кращих жанрових творів з досліджених у роботі навчальних книг, збільшення кількості творів морально-духовної тематики на матеріалі підручників, виданих у міжвоєнний період на західноукраїнських землях; збагачення їх змістової частини на аксіологічних засадах сучасної родинної педагогіки.

Певним результатом проведеного дослідження можна вважати рекомендації щодо використання літературних джерел як у класному (позакласному) читанні, так і в ході проведення родинних заходів („Свято бабусі та матусі”, „Свято дідуся, татуся та маленьких козачат”, „День народження села, церкви”, „День подяки” та ін.): „Застелений стіл” В. Хроновича, „Зорі” Марійки Підгірянки, „Пянство” О. Духновича, „Рідна хата”, „Величайте Бога”, „Наша церква”, „Гостинність”, „У мамин день”, „Наша мати”, „Коник”, „Корова”, „Просьба собаки до людини”, низка фольклорних творів та ін. Важливу роль мають відіграти твори сучасної української літератури та народної творчості з використанням вдало підібраних ілюстрацій. Доведено, що це дозволить навчальній книзі залишатися провідним засобом родинного виховання, завдяки чому дітям будуть прищеплюватися родинні цінності.

У дисертації на основі системного ретроспективного аналізу здійснено теоретичне узагальнення проблеми використання навчальної книги як засобу родинного виховання молодших школярів у Західній Україні (1919-1939 рр.). Визначено підходи щодо його реалізації у сучасному навчальному процесі.

Узагальнення результатів наукового дослідження дає підстави для таких висновків:

1. Становлення і розвиток ідеї використання книги як засобу родинного виховання молодших школярів має глибоку соціально-історичну, загальнокультурну, педагогічну традицію, що дозволило визначити родинне виховання як процес цілеспрямованого формування особистості, яка б гармонійно поєднувала багатогранні знання і високі моральні якості.

Визначальними науково-теоретичними основами конструювання навчальної книги досліджуваного періоду були ідеї природовідповідності й культуровідповідності, інтегративності та доступності, послідовності й системності, виховного навчання, зв’язку навчання із життям.

Дослідження проблеми у працях вітчизняних та зарубіжних науковців дозволяє констатувати, що одним із головних засобів у здійсненні родинного виховання молодших школярів є навчальна книга, яка виконує інформаційну, трансформаційну, мотиваційно-самоосвітню функції та функцію систематизації. Її зміст глибоко впливає на розвиток особистості, формує родинні цінності.

2. Результати історико-педагогічного аналізу спрямованості змісту родинного виховання молодших школярів у досліджуваний період засвідчили його залежність від певних детермінованих державами конкретно-історичних (суспільно-політичних, культурно-освітніх) передумов, які своєрідно склалися у західних регіонах України. Це дало підстави для такої періодизації процесу підручникотворення: І період – 1918 (19)-1924 рр. – „доба ренесансу” (Закарпаття), „доба беззаконня” (Буковина, Галичина); II період – 1925-1938 рр. – період румунізації, спольщення і чехізації освіти; III період – 1938-1939 рр. – остаточна ліквідаційна стадія освіти (Буковина, Галичина), „доба українізації” (Закарпаття).

У процесі розвитку шкільного підручникотворення у Західній Україні можна виокремити такі тенденції: зростання національної свідомості, розуміння залежності між рівнем культурної особистості та формуванням родинних цінностей, усвідомлення необхідності створення і розбудови змісту шкільної освіти шляхом видавництва україномовної навчальної книги.

3. Науковий огляд історичного розвитку ідей родинного виховання дозволяє визначити основні види навчальних книг для молодших школярів досліджуваного періоду за такими циклами: а) гуманітарний: підручники з навчання грамоти, читанки, підручники з релігії, рідної мови; б) природничо-математичний: підручники з математики, географії; в) методична література (методичні посібники, рекомендації, порадники для родин), а також інтегровані підручники (підручники з навчання грамоти і математики).

4. У ході дослідження доведено, що тематика навчальної книги була різноманітною й багатожанровою. До її структури, головним чином, входили: оповідання, поради, прислів’я і приказки, пісні, байки, казки, притчі, легенди тощо.

Навчальні книги для молодших школярів були виразником морально-етичних цінностей, носієм родинно-побутової культури, чинником виховання особистісних рис майбутнього сім’янина. Через зміст підручників та методичних посібників у дітей молодшого шкільного віку формувалися шана і повага до батьків та близьких, почуття гордості за родину; демократизм і гідність стосунків; опіка і ввічливе ставлення до інвалідів, сиріт та жебраків; почуття милосердя та любові до навколишнього середовища; усвідомлення значущості та моральної цінності чесної праці та засудження лінощів, аморальних учинків; підтримання фізичного здоров’я, збереження охайності в побуті тощо. Зміст підручників і посібників виховував особистість, якій були притаманні високоморальні особистісні якості.

5. Визначено, що автори навчальних книг зосереджували увагу на меті, завданнях, педагогічних принципах родинного виховання (природо- і культуровідповідності, народності, гуманності), формах (відвідування храму, участь у літургії та народних і релігійних обрядах, дотримання Божих заповідей та здорового способу життя, спільна праця з дорослими), методах (розумне повчання, наслідування, приклад) та засобах (родинні традиції, усна народна творчість, праця, природа та засоби релігійного виховання – молитва, сповідь, причастя, церковний спів). Доведено, що особливість українського підручникотворення полягала в тому, що родинне виховання грунтувалося на визначенні взаємозв’язків соціальних і християнських цінностей, де останні виступали в ролі пріоритетних.

Проведене дослідження навчальної книги як засобу родинного виховання у зазначений період підтверджує концептуальну ідею щодо її актуального значення у застосуванні історичного досвіду родинного виховання через удосконалення змісту сучасних підручників та книг для дітей молодшого шкільного віку шляхом доцільного впровадження кращих жанрових творів книг минулого у змістове наповнення сучасної навчальної книги; широкого застосування принципів природо- і культуровідповідності, які б максимально враховували вікові особливості розвитку дитини, її здібності, нахили, задатки, а також регіональні та культурно-глобалізаційні процеси сучасності; діалектичного поєднання традиційних та інноваційних технологій виховання учнів.

Розроблені рекомендації, що охоплюють аналіз змісту навчально-методичних посібників, сприятимуть удосконаленню процесу родинного виховання молодших школярів засобом навчальної книги. До таких можна віднести: „Веселі букви”, „Сучасне родинне виховання молодших школярів (на матеріалах навчальних книг, виданих у Західній Україні впродовж 1919-1939 рр.).

Виконане дослідження не вичерпує всіх важливих аспектів проблеми. Перспектива подальших досліджень пов’язана з: теоретико-методичними засадами сучасного підручникотворення у контексті родинного виховання молодших школярів; науково-методичним обґрунтуванням системи підготовки вчителя, який би творчо володів формами, методами, прийомами виявлення та зрозумілого викладу змісту навчальної книги в аспекті родинного виховання молодших школярів; історико-педагогічним вивченням зарубіжного досвіду підручникотворення та його оптимального впровадження в сучасний вітчизняний освітній процес з метою вдосконалення форм, методів родинного виховання учнів засобами навчальної книги.

Основні положення дисертації висвітлено в таких публікаціях автора:

1. Стахів Л. Веселі букви: Навч.-метод. посіб. – Дрогобич: Коло, 2003. – 48 с.

2. Стахів Л. Сучасне родинне виховання молодших школярів (на матеріалах навчальних книг, виданих у Західній Україні впродовж 1919-1939 рр.): Методичні рекомендації. – Дрогобич: Редакційно-видавничий відділ ДДПУ, 2007. – 98 с.

3. Стахів Л. Духовно-моральні цінності у змісті фольклорних творів на сторінках навчальної книги (1919-1939 рр.) // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія „Педагогіка”: Зб. наук. пр. – 2004. – № 5. – С. 92-95.

4. Стахів Л. Ідея добра на сторінках підручників М. МатвійчукаНаукові записки. Серія „Психологія і педагогіка”: Зб. наук. пр. – Острог, 2004. – Вип. 5. – С. 338-346.

5. Стахів Л. Молитва як важливий засіб морального виховання у змісті шкільних підручників (1919-1939 рр.) // Гуманізація навчально-виховного процесу / За заг. редакцією професора В. І. Сипченка. – Зб. наук. пр. – Слов’янськ: Видавничий центр СДПІ, 2004. – Вип. ХІІ. – С. 85-92.

6. Стахів Л. Моральні цінності на сторінках букваря (Луцик Д. В., Проць М. М., Савшак А. С.) // Молодь і ринок. – 2004. – № 3 (9). – С. 56-59.

7. Стахів Л. Релігійно-моральна спрямованість змісту підручників молодших школярів Західної України (1919-1939